Soybean cultivars (Glycine max (L.) Merr.) typing for Satt100 microsatellite marker of E7 gene of photoperiod sensitivity | Типирование сортов сои культурной (Glycine max (L.) Merr.) по микросателлитному маркеру Satt100 гена Е7 фотопериодической чувствительности | Типування сортів сої культурної (Glycine max (L.) Merr.) за мікросателітним маркером Satt100 гена Е7 фотоперіодичної чутливості

إنجليزي. Purpose. Typingsoybean (Glycinemax (L.) Merr.) culti­vars of Ukrainian and foreign breeding for microsatellite mar­ker Satt100 of E7 gene of photoperiod sensitivity. Methods.DNA recover from seedlings on columns with sorbing membrane; polymerase chain reaction (PCR); horizontal gel electro­phoresis; amplification products size determination using “GelAnalyzer 2010a” program. Results. PCR analysis of the microsatellite locus Satt100 to be the marker of the E7 gene was used for typing 15 soybean cultivars. Availability of the 133, 149 and 168 bp amplification products has been established that marked recessive and dominant alleles of Е7 gene correspondingly. All varieties, except ‘Odeska 150A’, were homogeneous for the microsatellite locus Satt100. Genotypes of eight varieties has the recessive allele e7, six ones – the dominant allele E7. Availability of the certain allele of the E7 gene was compared in variety genotype with belonging to the maturity group. The association was found for varieties with vegetation period up to 100 days: all four varieties of this group had the e7 allele, for varieties with vegetation period more than 110 days: for all four varieties of this group the Satt100 locus amplification fragments that mark the dominant allele are specific. Amongsevenmiddle-agedvarieties, fourof them hadtherecessiveallelee7, threeofthem – dominantalleleЕ7. According to thepresented information, some scientistsobtainedamplificationfragments of different size, butthetendency was revealed concerning the association of the higher molecular fragments witht hedominant gene, and the lowmolecular fragments with therecessive gene. Conclusions. Based on the results of typing of 15 soybean varieties for the microsatellite marker Satt100 of E7 gene of photoperiod sensitivity, it was determined availability of recessive or dominant allele of E7 gene. For most samples, the concordance of availability of the certain allele of E7 gene and the duration of the vegetation period was established. Availability of amplification fragments of different size to be specific for recessive allele testified the needfor sequencing and bioinformatic analysis of the Satt100 locus amplification fragments.

الروسية. Цель. Осуществить типирование сортов сои культурной (Glycine max (L.) Merr.) украинской и зарубежной селекции по микросателлитному маркеру Satt100 гена Е7 фотопериодической чувствительности. Методы. Выделение ДНК из ростков на колонках с сорбирующей мемб­раной; полимеразная цепная реакция; горизонтальный гель-электрофорез; определение размеров продуктов амплификации с использованием программы «GelAnalyzer 2010a». Результаты. С помощью анализа микросателлитного локуса Satt100, являющегося маркером гена Е7, проведено типирование 15 сортов сои. Установлено наличие продуктов амплификации размером 133, 149 и 168 п.н., которые маркируют рецессивный и доминантный аллели гена Е7 соответственно. Все исследуемые сорта, кроме сор­та ‘Одесская 150А’, были гомогенными по микросателлитному локусу Satt100. Генотипы восьми исследованных сор­тов имели рецессивный аллель е7, шести – доминантный аллель Е7. Сравнили наличие определенного аллеля гена Е7 в генотипе сорта с принадлежностью к группе спелости. Отмечено связь для сортов с вегетационным периодом до 100 суток: все четыре сорта этой группы имели аллель е7, и для сортов с вегетационным периодом более 110 суток: для всех четырех сортов этой группы характерны фрагменты амплификации локуса Satt100, которые маркируют доминантный аллель. Среди семи среднеранних сортов четыре имели рецессивный аллель е7, а три – доминантный Е7. Представлено информацию о получении разными учеными фрагментов амплификации неодинаковых размеров, но при этом выявлено тенденцию связи более высокомолекулярного фрагмента с доминантным геном, а низкомолекулярных – с рецессивным геном. Выводы. По результатам типирования по микросателлитному маркеру Satt100 гена Е7 фотопериодической чувствительности для 15 сортов сои определено наличие рецессивного или доминантного аллеля гена Е7. Для большинства образцов установлено соответствие наличия определенного аллеля гена Е7 и продолжительности вегетационного периода. Наличие фрагментов амплификации разного размера, характерных для рецессивного аллеля, свидетельствует о необходимости секвенирования и биоинформатичного анализа фрагментов амплификации локуса Satt100.

الأوكرانية. Мета. Провести типування сортів сої культурної (Glycine max (L.) Merr.) української та закордонної селекції за мікросателітним маркером Satt100 гена Е7 фотоперіодичної чутливості. Методи. Виділення ДНК з проростків на колонках із сорбуючою мембраною; полімеразна ланцюгова реакція; горизонтальний гель-електрофорез; визначення розмірів продуктів ампліфікації за програмою «GelAnalyzer 2010a». Результати. За допомогою аналізу мікросателітного локусу Satt100, який є маркером гена Е7, проведено типування 15 сортів сої. Встановлено наявність продуктів ампліфікації розміром 133, 149 та 168 п.н., що маркують рецесивний та домінантний алелі гена Е7 відповідно. Усі досліджені сорти, крім сорту ‘Одеська 150А’, були гомогенними за мікросателітним локусом Satt100. Генотипи восьми сортів мали рецесивний алель е7, шести – домінантний алель Е7. Порівняли наявність певного алеля гена Е7 у генотипі сорту з належністю до групи стиглості. Відмічено зв’язок для сортів з вегетаційним періодом до 100 діб: усі чотири сорти цієї групи мали алель е7 та для сортів із вегетаційним періодом понад 110 діб: для всіх чотирьох сортів цієї групи характерні фрагменти ампліфікації локусу Satt100, що маркують домінантний алель. Із семи середньо­ранніх сортів чотири мали рецесивний алель е7, а три – домінантний Е7. Наведено інформацію про отримання різними науковцями фрагментів ампліфікації неоднакових розмірів, але при цьому виявлено тенденцію щодо зв’язку більш високомолекулярних фрагментів з домінантним, а низькомолекулярних – з рецесивним алелем. Висновки. За результатами типування за мікросателітним маркером Satt100 гена Е7 фотоперіодичної чутливості для 15 сортів сої визначено наявність рецесивного або домінантного алеля гена Е7. Для більшості зразків встановлено відповідність наявності певного алеля гена Е7 та тривалості вегетаційного періоду. Наявність фрагментів ампліфікації різного розміру, характерних для рецесивного алеля, свідчить про необхідність сиквенування та біоінформатичного аналізу фрагментів ампліфікації локусу Satt100.