Apomixis and the problem of obtaining haploids and homozygote diploids in pear (Pyrus communis L.) | Апомиксис и проблема получения гаплоидов и гомозиготных диплоидов у груши (Pyrus communis L.) | Апомиксис и проблема получения гаплоидов и гомозиготных диплоидов у груши (Pyrus communis L.)

إنجليزي. The article highlights results of research over simulative apomixes in pear and its utilization for obtaining haploids and homozygote diploids. It has been established that over 50% pear varieties with failed remote hybridization are capable of generating seeds of apomictic origin producing diploid plants. Genotypes displaying maximal inclination to apomixes have been singled out. Apomictic pear seedlings obtained from foreign pollination within the limits of the same combination are inherent in profound morphological diversity. Fruit-bearing apomicts originated from one and the same maternal plant differ to the same extent as hybrid seedlings of the same family. Genetic markers have enabled to establish that these are embryo sacs in which meiosis has completed that give rise to apomictic seeds. In vitro method as used for the purpose of increasing apomictic plants output has been illustrated. The greatest induction of apomictic shoots in vitro has been reached by alternation of BAP cytokinin at concentration of 1mg/l and 2 mg/l on the background of GA3 amounting to 1,5 mg/l. Grafting with shoots in vitro on non-sterile rootstocks of pear (Pyrus communis) has increased the output of plants up to 80%. A cytological assessment of 9 apomictic samples is provided. The cytological analysis of samples of apomictic forms has certified the presence of simulative haploid parthenogenesis in pear.

الروسية. Приводятся результаты исследований по стимулятивному апомиксису у груши и использованию его для получения гаплоидов и гомозиготных диплоидов. Установлено, что более 50% сортов груши при несостоявшейся отдаленной гибридизации способны образовывать семена апомиктического происхождения, дающие начало диплоидным растениям. Выделены генотипы с максимальной склонностью к апомиксису. Апомиктическим сеянцам груши, полученным в результате чужеродного опыления, в пределах одной и той же комбинации присуще большое морфологическое разнообразие. В плодоносящем состоянии апомикты, происходящие от одного материнского растения, отличаются друг от друга в той же степени, что и гибридные сеянцы одной семьи. С использованием генетических маркеров установлено, что начало апомиктическим семенам дают зародышевые мешки, в которых состоялся мейоз. Показано использование метода in vitro с целью увеличения выхода апомиктических растений. Наибольшее индуцирование апомиктических побегов in vitro достигалось чередованием концентраций цитокинина БАП в дозе 1 мг/л и 2 мг/л на фоне 1,5 мг/л ГК. Использование прививки побегами in vitro на нестерильные подвои груши обыкновенной увеличило выход растений до 80%. Дана цитологическая оценка 9 апомиктическим образцам. Цитологический анализ образцов апомиктических форм подтвердил наличие у груши стимулятивного гаплоидного партеногенеза.

الأوكرانية. Наведені результати досліджень по стимулятивному апоміксису в груші, а також використання його для отримання гаплоїдів і гомозиготних диплоїдів. Встановлено, що 50% сортів груші через те, що не відбулися віддалені гібридизації, здатні утворювати насіння апоміктичного походження, яке дає початок диплоїдним рослинам. Виділені генотипи з максимальною схильністю до апоміксису. Апоміктичним сіянцям груші, отриманим у результаті чужорідного запилення, в межах однієї й тієї ж комбінації властиве більш морфологічне різноманіття. У плодоносному стані апомікти, що походять від однієї материнської рослини, різняться між собою в тій же мірі, що й гібридні сіянці однієї родини. За використання генетичних маркерів установлено, що початок апоміктичному насінню дають зародкові мішки, у яких відбувся мейоз. Показано використання методу in vitro з метою збільшення виходу апоміктичних рослин. Найбільше індукування апоміктичних пагонів in vitro досягалося чергуванням концентрацій цитокініна БАП дозою 1 мг/л та 2 мг/л на фоні 1,5 мг/л ГК. Використання щеплення пагонами in vitro на нестерильні підвої груші звичайної збільшило вихід рослин до 80%. Подана цитологічна оцінка 9 апоміктичним зразкам. Цитологічний аналіз зразків апоміктичних форм підтвердив наявність у груші стимулятивного гаплоїдного партеногенеза.