The use of antigibberelins with different mechanisms of action on morphogenesis and production process regulation in the plant Solanum melongena (Solanaceae) | Застосування антигіберелінів із різним механізмом дії для регуляції морфогенезу та продукційного процесу у рослин Solanum melongena (Solanaceae) | Застосування антигіберелінів із різним механізмом дії для регуляції морфогенезу та продукційного процесу у рослин Solanum melongena (Solanaceae)

إنجليزي. The influence of antigibberelin on the growth, development and productivity of eggplant was investigated. It was established that the use of tebuconazole and chlormequat chloride is a highly effective tool for regulation of morphogenesis and productivity of eggplant. We found that retardants slowed the growth of plants, and increased the number of leaves and leaf area and dry substance weight of the whole plant. Under the influence of Esfon ethylene producers the inhibition of the growth process was not accompanied by increase of the number, weight and area of leaves.Antigibberelin agents caused the thickening of chlorenchyma and the growth of the columnar cells and cell sizes of spongy parenchyma. Under the action of agents the thickness of the upper and lower epidermis of the leaf increased. As a result of mesostructural and morphometric changes of leaf structure under the influence of retardants the leaf index and specific leaf surface density increased.The growth inhibitory agents increased the chlorophyll content in leaves and caused the growth of chlorophyll index in crops.Retardants reduced the content of sugar and starch in leaves because of their enhanced outflow to fruits, the amount of which was predicted to be greater. Under the influence of Esfon the flow of carbohydrates to the acceptor areas was slower.The use of retardants of triazole and onium origin positively influenced the formation of productivity elements of the culture, which led to increase in the fruit yield. The use of tebuconazole was found to be the most effective.

الروسية. Досліджували вплив антигіберелінових препаратів на ріст, розвиток, листковий апарат, його мезоструктурну організацію та питому поверхвеву щільність листка, ценотичні показники насаджень і продуктивність культури баклажанів. Застосування тебуконазолу та хлормекватхлориду – високоефективний засіб регуляції морфогенезу та продуктивності баклажанів. Препарати гальмували ріст рослин, збільшували кількість і площу листків, масу сирої речовини листків і масу сухої речовини цілої рослини. За дії етиленпродуцента есфону гальмування ростових процесів не супроводжувалося зростанням кількості, маси та площі листків. Препарат також зменшував суху масу всієї рослини порівняно з контролем. Есфон, тебуконазол і хлормекватхлорид зумовлювали потовщення хлоренхіми та зростання об’єму клітин стовпчастої та розмірів клітин губчастої паренхіми. За дії препаратів зростала товщина верхнього та нижнього епідермісу листка. Наслідком мезоструктурних і морфометричних змін листкового апарату за впливу ретардантів тебуконазолу та хлормекватхлориду стало підвищення питомої поверхневої щільності листка та листкового індексу насаджень баклажанів. Усі рістінгібувальні препарати збільшували вміст суми хлорофілів (a + b) у листках і зумовлювали зростання хлорофільного індексу. Ретарданти тебуконазол і хлормекватхлорид зменшували вміст цукрів і крохмалю в листках внаслідок посиленого їх відтоку до плодів, яких на оброблених препаратами рослинах закладалося більше. За дії есфону відтік вуглеводів до акцепторних зон відбувався повільніше. Застосування триазолпохідного та онієвого ретардантів позитивно вплинуло на формування елементів продуктивності культури. За їх впливу відбувалося збільшення кількості плодів на рослині, зросла середня маса одного плоду та підвищувався урожай плодів з однієї рослини. Найефективніше застосування тебуконазолу. За його дії урожайність зросла на 11%. Обробка хлормекватхлоридом збільшила її на 7%.

الأوكرانية. Досліджували вплив антигіберелінових препаратів на ріст, розвиток, листковий апарат, його мезоструктурну організацію та питому поверхвеву щільність листка, ценотичні показники насаджень і продуктивність культури баклажанів. Застосування тебуконазолу та хлормекватхлориду – високоефективний засіб регуляції морфогенезу та продуктивності баклажанів. Препарати гальмували ріст рослин, збільшували кількість і площу листків, масу сирої речовини листків і масу сухої речовини цілої рослини. За дії етиленпродуцента есфону гальмування ростових процесів не супроводжувалося зростанням кількості, маси та площі листків. Препарат також зменшував суху масу всієї рослини порівняно з контролем. Есфон, тебуконазол і хлормекватхлорид зумовлювали потовщення хлоренхіми та зростання об’єму клітин стовпчастої та розмірів клітин губчастої паренхіми. За дії препаратів зростала товщина верхнього та нижнього епідермісу листка. Наслідком мезоструктурних і морфометричних змін листкового апарату за впливу ретардантів тебуконазолу та хлормекватхлориду стало підвищення питомої поверхневої щільності листка та листкового індексу насаджень баклажанів. Усі рістінгібувальні препарати збільшували вміст суми хлорофілів (a + b) у листках і зумовлювали зростання хлорофільного індексу. Ретарданти тебуконазол і хлормекватхлорид зменшували вміст цукрів і крохмалю в листках внаслідок посиленого їх відтоку до плодів, яких на оброблених препаратами рослинах закладалося більше. За дії есфону відтік вуглеводів до акцепторних зон відбувався повільніше. Застосування триазолпохідного та онієвого ретардантів позитивно вплинуло на формування елементів продуктивності культури. За їх впливу відбувалося збільшення кількості плодів на рослині, зросла середня маса одного плоду та підвищувався урожай плодів з однієї рослини. Найефективніше застосування тебуконазолу. За його дії урожайність зросла на 11%. Обробка хлормекватхлоридом збільшила її на 7%.