Frequency of the beginning and features of the course of chronic catarrhal gingivitis in dogs | Частота виникнення та особливості перебігу хронічного катарального гінгівіту у собак

إنجليزي. Out of all diseases of organs and systems of teeth disease in dogs is a group of diseases, the symptoms of which are most often observed only when the process involves not only teeth, but also the tissues surrounding them. Paronodopathies deserve special attention, among which chronic catarrhal gingivitis is a polietiological disease in which pathogenesis has a major role in the microorganisms of the oral cavity of dogs, odontogenic deposits in the form of plaque and dental stone. The disease can be complicated by loss of teeth, deformation, reduced functionality of the tooth-jaw system, the formation of chronic diseases in the body, sensitization and development of various forms of somavtic pathology. It has been established that among surgical diseases of dogs gingivitis is most often detected, which is 31.7%. Among the various forms of gingivitis, the largest percentage is the chronic catarrhal gingivitis, which is registered in 47.5% of dogs, mostly dwarf breed. Somewhat less, namely 20.3%, is acute catarrhal gingivitis, 11.9% is chronic hypertrophic and 8.5% is chronic ulcerative gingivitis. The disease is appeared by galitis, disturbance in the intake of food, edema, bleeding of the gums, lesions of the clear papillae, dental plaque with anthrax, formation of pseudocysts. For the objectivity of disease information, clinical manifestations are presented in the form of numerical expressions and dental indexes. It has been established that chronic catarrhal gingivitis in dogs is characterized by an increase in the number of microorganisms in the biotope of the oral cavity, which contribute to the development of inflammation in the gums.

الأوكرانية. З усіх захворювань органів і систем у собак хвороби зубів є тією групою захворювань,  ознаки якої найчастіше спостерігаються лише тоді, коли у процес втягуються не тільки зуби, але й тканини, що  їх оточують. Окремої уваги заслуговують пародонтопатії, серед яких хронічний катаральний гінгівіт – поліетіологічне захворювання, в патогенезі якого основна роль належить мікроорганізмам ротової порожнини, одонтогенним відкладенням у вигляді зубних бляшок і зубного каменю. Захворювання може ускладнетись втратою зубів, виникненням деформацій, зниженням функціональних можливостей зубощелепної системи, формуванням хронічних вогнищ захворювань в організмі, сенсибілізації і розвитку різних форм соматичної патології. Встановлено, що серед хірургічних хвороб собак найчастіше виявляють гінгівіт, що становить 31,7%. Серед різних форм гінгівіту найбільший відсоток складає хронічний катаральний гінгівіт, який зареєстровано у 47,5% собак здебільшого карликових порід. Дещо менше, а саме 20,3% складає гострий катаральний гінгівіт, 11,9% – хронічний гіпертрофічний та 8,5% – хронічний виразковий гінгівіт. Захворювання проявляється галітозом, порушенням прийому корму, набряком, кровоточивістю ясен, ураженням ясневих сосочків, зубним нальотом над’ясневим зубним каменем, утворенням псевдокишень. Задля об’єктивності інформації щодо захворювання клінічні прояви  представлені у вигляді числових виразів та стоматологічних індексів. Встановлено, що хронічний катаральний гінгівіт у собак характеризується збільшенням кількості мікроорганізмів у біотопах ротової порожнини, які сприяють  розвитку запального процесу у яснах.