Мета. Виявити особливості росту й розвитку сортів сої залежно від застосування органічного добрива, регуляторів росту рослин та вологоутримувача в умовах Лісостепу України. Методи. Досліджували сорти сої ‘Устя’, ‘Кано’ та ‘Гєба’. За місяць до сівби сої в ґрунт вносили вологоутримувач – гідрогель Аквасорб (Aquasorb) у нормі 300 кг/га стрічками завширшки 10 см у зону майбутнього рядка. Органічне добриво Паросток (марка 20) застосовували двічі: перше підживлення у фазі 3–5 листків та друге – 9–11 листків сої. Регулятори росту Вермистим Д і Агростимулін вносили у фазі бутонізації культури. Результати. За підживлення сої добривом Паросток асиміляційна поверхня сорту ‘Устя’ у фазі цвітіння у варіантах без використання гідрогелю Аквасорб становила 38,2 тис. м2/га, тимчасом як на варіантах його застосування рослини формували 43,6 тис. м2/га. У сорту ‘Кано’ внесення органічного добрива сприяло формуванню листкової поверхні на варіантах без гідрогелю на рівні 38,6 тис. м2/га, а за його внесення – 45,8 тис. м2/га. Аналогічні закономірності було отримано і для сорту ‘Гєба’ – 39,0 та 44,9 тис. м2/га відповідно. Оброблення посівів добривом Паросток сприяло підвищенню рівня чистої продуктивності фотосинтезу в усіх досліджуваних сортів сої. Так, у сорту ‘Устя’ у варіантах без гідрогелю його застосування дало змогу сформувати 0,73 г/м2 сухої речовини за добу, тимчасом як у контролі – 0,68 г/м2 за добу. За аналогією в сортів сої ‘Кано’ та ‘Гєба’ були отримані показники накопичення сухої речовини на рівні 1,00 та 0,62 г/м2 за добу, а в контрольних варіантах – 0,92 та 0,46 г/м2 за добу відповідно. Висновки. У середньому за роки досліджень рослини сорту ‘Устя’ утворювали 5,6–5,7 г насіння на одну рослину. Сорт ‘Кано’, як і ‘Устя’, у разі застосування регулятора росту Вермистим Д на фоні внесення добрива Паросток (марка 20) утворював 8,6 г насіння на рослину, а на фоні застосування гідрогелю Аквасорб – 8,7 г. У разі застосування регулятора росту Агростимулін отримано індивідуальну продуктивність рослин сої на рівні 8,7 та 8,5 г відповідно.

Мета. Класифікація вихідного матеріалу кукурудзи за ступенем холодостійкості, ідентифікація самозапилених ліній кукурудзи в лабораторних і польових умовах за холодостійкістю та основними господарсько-цінними показниками та їхнє генотипування на основі SSR маркерів. Методи. Польові та лабораторні методи, молекулярно-генетичний аналіз. Результати. У результаті досліджень на основі cold test проведено ранжування самозапилених ліній кукурудзи за рівнем холодостійкості. Встановлено, що на результати  ранжування не впливає тип зерна, оскільки до найбільш холодостійких належать лінії з різним типом зерна. Визначено, що польова схожість ліній кукурудзи варіювала залежно від строку сівби та становила 32,1–87,8% за першого (6–6,5 °С) строку сівби, 41,8–88,5% – за другого (8–8,5 °С) та 51,1–90,0% – за третього (10–10,5 °С). Встановлено, що самозапилені лінії: HLG 1203, HLG 1238, Co 255, UCH 37 та FV 243, Q170, AK 135, F2, L155 та P165 мають найкращу регенеративну здатність та найвищу схожість за холодного пророщування насіння та її збереження відносно контролю. За показниками урожайності самозапилених ліній визначено, що вони по різному реагують на строки сівби. Визначений генетичний поліморфізм холодостійких ліній за 5 SSR маркерами. Відповідно до отриманих результатів встановлено наявність від 3 до 7 алелів. Індекс поліморфності локусу (РІС) склав 0,56–0,86. За трьома маркерами – bnlg1129, bnlg1782 та phi064 у досліджуваних ліній було виявлено внутрішньолінійний поліморфізм. Результати досліджень дозволили визначити 4 кластери, які відобразили ступінь генетичної близькості за досліджуваними маркерами. Встановлено, що лінії Ak 135 та Ak 153, які увійшли в один кластер є найбільш спорідненими, а найбільш віддаленими – Со225 та Q 170. Отримані дані свідчать, що досліджувані лінії кукурудзи сформували кластери відповідно до їхнього походження і деякі – відповідно до їхньої холодостійкості. Висновки. За результатами досліджень виділено 7 самозапилених ліній кукурудзи (Co 255, HLG 1203, HLG 1238, Q 170, UCH 37, Ak 135, FV 243), які є цінним вихідним матеріалом у селекції на холодостійкість.

Мета. Обґрунтувати інформаційно-технічні особливості використання інструментальних засобів IBM SPSS Statistics під час визначення критерію відмінності нових сортів салату посівного Lactuca sativa L. var. capitata на підставі морфологічних кодових формул фенотипів загальновідомих сортів із використанням алгоритму «найближчого сусіда» в групі подібних сортів. Методи. Аналітичний, що ґрунтується на порівнянні методів та засобів інтелектуального аналізу даних, отриманих методом ідентифікації – морфологічний опис сорту з подальшим застосуванням описової та багатовимірної статистики. Відповідно до «Методики проведення експертизи сортів салату посівного Lactuca sativa L. на відмінність, однорідність і стабільність» для групування сортів використовували ознаки, які не варіюють або дуже слабко варіюють. Ці ознаки використовуються окремо або у комбінаціях з іншими. Результати. У результаті моделювання з використанням пакету SPSS було сформовано декілька моделей подібних сортів Lactuca sativa L. var. сapitata. Загальна кількість сортів у вибірці розподілена таким чином: 71,4% репрезентували навчальну вибірку, а 28,6% – конт­рольну. Результативні дані візуалізовано на діаграмах моделі найбільшої подібності. Слід враховувати тип вираження досліджуваної характеристики (ознаки): якісним, кількісним, псевдо-якісним чином. Імітаційний експеримент з моделлю схожих сортів салату головчастого показав залежність результату від обраної цільової змінної. У ролі цільових змінних були ознаки: «рослина: утворення головки», «головка за щільністю», «насінина: забарвлення», «розмір головки». Висновки. Встановлено ефективність технологічних засобів аналізу даних експертизи на відмінність, однорідність і стабільність (ВОС), що значно полегшує пошук закономірностей серед великого набору даних. Розмежування даних на навчальні та контрольні дозволяє провести «тренування» моделі на наборі даних загальновідомих сортів. Під час побудови моделі важливо правильно визначити цільову та фокусні змінні. Як інструментальний засіб рекомендовано використовувати пакет статистичних програм IBM SPSS Statistics.

Purpose. Identify the peculiarities of the growth and development of plants, formation of productivity of sweet sorghum hybrids for different widths of row spacing, crops density and the use of the growth stimulant Vympel 2 in the zone of the Forest-Steppe Ukraine. Methods. The study used hybrids ‘Dovista’ and ‘Huliver’. The width of the row spacing was 45 and 70 cm for the density of the crops: 150 thousand pcs/ha, 200 thousand pcs/ha, 250 thousand pcs/ha. Sorghum seed treatment was carried out using Vympel 2 (0.5 l/t) growth stimulant and its additional foliar application in the tillering stage of the crop (0.5 l/ha). Results. Studies have revealed that the ‘Dovista’ hybrid has a significant potential for productivity due to a longer growing season. At different widths of row spacing and density of plants standing, the hybrid ‘Dovista’ yield exceeded the average by 3.6 t/ha of‘Huliver’ hybrid. The yield increase at the level of 7.3–13.0 t/ha was obtained in the variant of application of growth stimulant Vympel 2 at 45 cm of row spacing and changes in sowing rates from 150 to 250 thousand pcs/ha. Similar variants of experiment at 70 cm of width of row spacing ensured collection of vegetative mass of sweet sorghum at 6.7–12.6 t/ha more than in cont­rol variants. The growth stimulant Vympel 2 increased the accumulation of dry matter in ‘Dovista’ hybrid with a row spacing of 45 cm and various seeding rates by 1.3–4.3 t/ha, whereas with a row spacing of 70 cm – by 1.2–3.5 t/ha. In the ‘Huliver’ hybrid in similar experiments, an increase in dry matter was obtained at the level of 1.7–3.9 t/ha, and the application of the growth regulator ensured the collection of dry matter of sweet sorghum by 1.3–3.0 t/ha above the control variants. Total sugar content in the variants of the experiment was biased. Application of seed treatment with growth stimulant Vympel 2 (0.5 l/t) followed by foliar application in the tillering stage (0.5 l/ha) increased the content of total sugars by 0.15, but this slight deviation was within the experimental margin. Conclusions. The highest yield of green mass at a density of 250 thousand plants per hectare and seed treatment with growth stimulant Vympel 2 (0.5 l/t) + foliar application in the tillering stage (0.5 l/ha) provided the ‘Dovista’ hybrid – 98.8 t/ha, which is 5.3 t/ha more than in the ‘Huliver’ hybrid for the width of the row spacing of 45 cm. In the phase of physiological maturity of the grain, the content of total sugars in sweet sorghum was, on average, at the level of 15.0%, in the ‘Dovista’ hybrid – 15.4%, in the ‘Huliver’ hybrid – 14.7%.

Purpose. Estimate phenological and morphological characteristics of Miscanthus giganteus J. M. Greef & Deuter ex Hodkinson & Renvoize, M. sacchariflorus (Maxim) Benth. and M. sinensis Anderss., obtained in vitro, and M. giganteus, propagated by rhizomimes (ex vitro) to attract them to the breeding process and create new forms of miscanthus for use in bioenergy. Methods. Seeds of M. sinensis, as well as M. sacchariflorus (2n), M. sacchariflorus (4n), introduced into culture and propagated in vitro according to commonly used methods (M. D. Melnychuk, A. Plazek et al.) were used in the studies. Phenological observations were carried out according to the methods of V. V. Zinchenko, M. V. Roik, D. B. Rakh­metov, and others. Statistical processing of the obtained data was carried out according to M. A. Shelamov and ot­hers. Results. M. sacchariflorus (2n) in the conditions of the Forest-Steppe of Ukraine does not enter into the flowering phase, whereas in M. sacchariflorus (4n) the flowering phase begins a month earlier than M. sinensis, which is an obstacle for transpollination of these species in the natural environment. M. giganteus, reproduced by rhizomes, in overwhelming majority of indicators (stem height and diameter, number of interstices and leaves, leaf area, length and width of cluster) dominate all species of mescanthus obtained in vitro. But the number of stems in the bush of M. sinensis is the highest (63 pcs.) and is almost 2–4 times higher than those of M. giganteus, obtained from risomes and in vitro. It has been revealed that the most promising forms for bioenergy use are M. sinensis, whose productivity is about 7 kg/m2 of green mass and M. giganteus, propagated by rhizomimes (ex vitro), where the mass of the aerial part is almost 9 kg/m2. But M. sacchariflorus (2n) and M. sacchariflorus (4n) should not be considered as promising species for use in bioenergy purposes, because their performance is very low compared to other species and is only 0.25 and 2.05 kg above ground mass from 1 m2. Conclusions. On the basis of the obtained data, the most promising forms of Miscanthus were established to attract them into the breeding process and to obtain new varieties with high biomass productivity for the needs of bioenergy.

Цель. Получить высокосамофертильные образцы люцерны посевной с минимальным воздействием инбредной депрессии на семенную продуктивность для использования в селекционном процессе.Методы. Полевой, лабораторный, математически-статистический.Результаты. Расширение площадей под посевами ценной высокобелковой многолетней культуры люцерны посевной ограничиваеться нехваткой семян из-за низкой урожайности ее современных сортов. В условиях недостаточной численности насекомых-опылителей перекрестноопыляемые сорта имеют низкую семенную продуктивность. Повышенную урожайность семян в таких условиях могут иметь самофертильные сорта, растения которых способны формировать семена от самоопыления. В результате изучения 58 образцов селекционного питомника люцерны, среди которых инбредные линии 8-10-го поколений и гибриды, установлено высокий уровень их самофертильности. Фертильность пыльцы большинства образцов была в пределах от 78,6 до 96,5% и только у восьми из них отмечено ее снижение до 63,6-78,0%. Отборы по компанентам семенной продуктивности позволили выделить образцы с количеством цветков в соцветии от 22,0 до 36,2 шт. (сорт 'Ярославна' - 26,9 шт.); с количеством бобов, которые завязались при свободном опылении, - от 13,0 до 21,0 шт. (сорт-стандарт - 16,5 шт.). Семенная продуктивность образцов изменялась от 10,17 до 35,63 г/м2, у сорта-стандарта - 22,03 г/м2.Выводы. Уровень самофертильности исследованных образцов селекционного питомника люцерны был достаточно высоким - от 32,6 до 68,1%. Этот селекционный материал был получен от созданных ранее автогамных форм и отобран по показателю минимального воздействия инбредной депрессии на урожайность семян. Весь полученный селекционный материал, среди которого есть гибриды между высокосамофертильными образцами и инбредные линии, в дальнейшем будет использован в селекционном процессе для создания сортов люцерны с высокой семенной продуктивностью. | Мета. Одержати високосамофертильні зразки люцерни посівної з мінімальною дією інбредної депресії на насіннєву продуктивність для використання в селекційному процесі. Методи. Польовий, лабораторний, математично-статис­тичний. Результати. Розширення площ під посівами цінної високобілкової багаторічної культури люцерни посівної обмежується нестачею насіння через низьку врожайність її сучасних сортів. В умовах недостатньої чисельності комах-запилювачів перехреснозапильні сорти мають низьку насіннєву продуктивність. Підвищену врожайність насіння в таких умовах можуть мати самофертильні сорти, рослини яких здатні формувати насіння від самозапилення. Унаслідок вивчення 58 зразків селекційного розсадника люцерни, серед яких є інбредні лінії 8–10-го поколінь та гібриди, установлено високий рівень їх самофертильності. Фертильність пилку більшості зразків була в межах від 78,6 до 96,5% і тільки у восьми з них відзначено її зниження до 63,6–78,0%. Добори за компонентами насіннєвої продуктивності дали змогу виділити зразки з кількістю квіток у суцвітті від 22,0 до 36,2 шт. (сорт-стандарт ‘Ярославна’ – 26,9 шт.); з кількістю бобів, які зав’язалися за вільного запилення, – від 13,0 до 21,0 шт. (сорт-стандарт – 16,5 шт.). Насіннєва продуктивність зразків змінювалася від 10,17 до 35,63 г/м2, у сорту-стандарту – 22,03 г/м2.Висновки. Рівень самофертильності досліджених зразків селекційного розсадника люцерни був досить високим – від 32,6 до 68,1%. Цей селекційний матеріал було одержано від створених раніше автогамних форм і відібрано за показником мінімальної дії інбредної депресії на врожайність насіння. Весь одержаний селекційний матеріал, серед якого є гібриди між високосамофертильними зразками та інбредні лінії, надалі буде використано в селекційному процесі для створення сортів люцерни з високою насіннєвою продуктивністю. | Purpose. Obtaining the highly self-fertile samples of alfalfa with a minimal effect of inbreeding depression on seed productivity for the use in the further selective breeding.Methods. Field, laboratory, mathematical and statistical.Results. The expansion of the area under valuable high-protein perennial crops of alfalfa is limited by the lack of seeds due to the low yield of its modern varieties. In conditions of insufficient numbers of pollinating insects, cross-breeding varieties have low seed yield. Thus, self-fertile varieties may have an increased seed yield, since their plants are able to form seeds by self-pollination. As a result of studying 58 samples of the breeding nursery of alfalfa, among which there were inbred lines of 8–10 generations and hybrids, a high level of their self-fertility was determined. Pollen fertility of most samples ranged from 78.6 to 96.5%, and only eight of them showed a decrease to 63.6–78.0%. Selections for the components of seed productivity allowed us to distinguish samples with the number of flowers in the inflorescence from 22.0 to 36.2 pcs. (standard variety ‘Yaroslavna’ – 26.9 pcs.); with the number of set pods from free pollination – from 13.0 up to 21.0 pcs. (standard variety – 16.5 pcs.). The seed yield varied from 10.17 to 35.63 g/m2, and in the standard variety it was 22.03 g/m2. Conclusions. The level of self-fertility of the studied samples of the breeding nursery of alfalfa was quite high – from 32.6 to 68.1%. This breeding material was obtained from the previously created autogamous forms and selected in terms of the minimum effect of inbreeding depression on seed yield. All the obtained breeding material, among which there are hybrids between highly self-fertile samples and inbred lines, will later be used in the selection process to create alfalfa varieties with high seed yield.

Цель. Создать сорта пшеницы мягкой яровой при использовании отечественных и зарубежных сортов, носителей пшенично-ржаной транслокации (ПРТ). Методы. Полевые, лабораторные, статистические. Результаты. Перспективным направлением селекции, позволяющим существенно улучшить генофонд пшеницы мягкой яровой, является создание сортов с ПРТ 1АL.1RS. Представлено описание многолетних селекционных исследований, проведенных в Мироновском институте пшеницы имени В. Н. Ремесло НААН Украины (МИП), по получению сортов пшеницы мягкой з ПРТ 1АL.1RS. В качестве исходного селекционного материала использовали сорта и линии отечественной и зарубежной селекции, в частности сорт ‘ТАМ 107’ (США) с ПРТ 1АL.1RS. В ходе исполнения научной селекционной программы были созданы сорта пшеницы мягкой озимой ‘Експромт’ (1АL.1RS), мягкой яровой ‘Струна миронівська’ (1АL.1RS) и сорт ‘МІП Соломія’ (1АL.1RS). Как свидетельствуют результаты анализа спектра запасных белков, сор­та ‘Струна миронівська’ и ‘МІП Соломія’ в своих геномах имеют ПРТ 1АL.1RS. ‘МІП Соломія’ унаследовал ее от сорта пшеницы мягкой яровой ‘Струна миронівська’. Новый сорт пшеницы мягкой яровой ‘МІП Соломія’ характеризуется высокой урожайностью, адаптивностью, устойчивостью к мучнистой росе, фузариозу колоса, твердой головне, высокими показателями качества зерна. Выводы. Путем многолетних простых парных скрещиваний иностранных сортов и отечественного селекционного материала с использованием метода педигри созданы сорта пшеницы мягкой с ПРТ 1АL.1RS. Сорт пшеницы мягкой яровой ‘МІП Соломія’, переданный в 2017 р. на Государственное сортоиспытание, характеризуется высокой урожайностью, устойчивостью к полеганию, низким процентом поражения грибными болезнями, устойчивостью к твердой головне, адаптивностью. Наличие пшенично-ржаной транслокации у сортов яровой пшеницы мироновской селекции ‘Струна миронівська’ и ‘МІП Соломія’ подтверждено при помощи анализа спектра запасных белков при электрофорезе в полиакриламидном геле. | Мета. Створити сорти пшениці м’якої ярої за використання вітчизняних та іноземних сортів, носіїв пшенично-житньої транслокації (ПЖТ). Методи. Польові, лабораторні, статистичні. Результати. Перспективним напрямом селекції, що дає змогу суттєво поліпшити генофонд пшениці м’якої ярої, є створення сортів із ПЖТ 1АL.1RS. Представлено опис багаторічних селекційних досліджень, проведених у Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН України (МІП), щодо одержання сортів пшениці м’якої з ПЖТ 1АL.1RS. Як вихідний селекційний матеріал використовували сорти й лінії вітчизняної та іноземної селекції, зокрема сорт ‘ТАМ 107’ (США) із ПЖТ 1АL.1RS. У процесі виконання наукової селекційної програми створено сорти пшениці м’якої озимої ‘Експромт’ (1АL.1RS), м’якої ярої ‘Струна миронівська’ (1АL.1RS) та ‘МІП Соломія’ (1АL.1RS). Сорти ‘Струна миронівська’ та ‘МІП Соломія’, згідно з результатами аналізу спектра запасних білків, містять у своїх геномах ПЖТ 1АL.1RS. ‘МІП Соломія’ успадкував її від сорту пшениці м’якої ярої ‘Струна миронівська’. Новий сорт пшениці м’якої ярої ‘МІП Соломія’ характеризується високою врожайністю, адаптивністю, стійкістю проти борошнистої роси, фузаріозу колоса, твердої сажки, високими показниками якості зерна. Висновки. Шляхом багаторічних простих парних схрещувань іноземних сортів та вітчизняного селекційного матеріалу з використанням методу педігрі створено сорти пшениці м’якої з ПЖТ 1АL.1RS. Сорт пшениці м’якої ярої ‘МІП Соломія’, переданий у 2017 р. до Державного сортовипробування, характеризується високою врожайністю, стійкістю до вилягання, низьким відсотком ураженості грибними хворобами, стійкістю проти твердої сажки, адаптивністю. Наявність пшенично-житньої транслокації в сортів ярої пшениці миронівської селекції ‘Струна миронівська’ та ‘МІП Соломія’ підтверджено за допомогою аналізу спектра запасних білків за електрофорезу в поліакріламідному гелі. | Purpose. Creation of bread spring wheat varieties using domestic and foreign varieties as carriers of wheat-rye translocation. Меthods. Field, laboratory, statistical. Results. The creation of varieties with wheat-rye translocation 1AL.1RS is the perspective direction of breeding, which allows to significantly improve the gene pool of bread spring wheat. The paper covers outputs of long-term breeding studies conducted at the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat of the National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine (MIW) for obtaining bread wheat varieties with wheat-rye translocation 1AL.1RS. As the initial breeding material varieties and lines of domestic and foreign breeding were used, in particular, the ‘TAM 107’ variety (USA) with wheat-rye translocation 1AL.1RS. During realization of the scientific breeding program, the bread winter wheat variety ‘Ekspromt’ (1AL.1RS), as well as the bread spring wheat varieties ‘Struna myronivska’ (1AL.1RS) and ‘MІP Solomіia’ (1AL.1RS) have been created. As evidenced by the analysis of the spectrum of storage proteins, the varieties ‘Struna myronivska’ and ‘MIP Solomiіa’ contain wheat-rye translocation 1AL.1RS in their genomes. The variety ‘MIP Solomiіa’ inherited it from the variety of bread spring wheat ‘Struna myronivska’. The bread spring wheat new variety ‘MІP Solomiia’ is characterized by high yielding capacity, adaptability, resistance to powdery mildew, fusarium head blight, common bunt and high indices of grain quality. Conclusions. By long-term single crossing foreign varieties and domestic breeding material when using the pedigree method, bread wheat varieties with wheat-rye translocation 1AL.1RS have been created. The bread spring wheat variety ‘MІP Solomiia’ submitted for the State Variety Testing in 2017, is characterized by high yielding capa­city, lodging resistance, low incidence of fungal diseases, resistance to common bunt, adaptability. The presence of wheat-rye translocation in spring wheats varieties of Myronivka breeding ‘Struna myronivska’ and ‘MІP Solomіia’ has been confirmed by analyzing the spectrum of storage proteins during polyacrylamide gel electrophoresis.

Цель. Установить особенности формирования технологических качеств корнеплодов сахарной свеклы в зависимости от системы удобрения и севооборотов. Методы. Полевые, лабораторные, статистические. Результаты. Исследования проводили на черноземах типичных в различных севооборотах в звене вико-овес – пшеница озимая – сахарная свекла. Установлено, что в плодосменном и зерно-пропашном севообороте на фоне применения N100P100K100 + 50 т/га навоза потери сахара в мелассе составляли 1,11 и 1,08%, в плодосменном севообороте при запахивании 5 т/га соломы + N100P100K100 – 0,99%. При повышении дозы калийных удобрений до 150 кг/га (N100P100K150) и применении 50 т/га навоза МБ-фактор сос­тавил 13,93%, а в слу­чае запахивания соломы совместно с минеральными удобрениями – 13,76%. В пропашном севообороте доброкачественность нормально очищенного сока высокой была на фоне применения N100P100K100 + 50 т/га навоза – 96,03%, тогда как в плодосменном и зерно-пропашном – 95,35 и 95,56% соответственно; при увеличении нормы удобрений до N160P200K200 + 50 т/га навоза – 95,07%, а при увеличении дозы калия в системе удобрения – N100P100K150 + 50 т/га навоза – 95,84%.Выводы. Увеличение нормы удобрений в звене вико-овес – пшеница озимая – сахарная свекла приводит к росту потерь сахара в патоке. В зерно-пропашном севообороте при внесении N160P200K200 + 50 т/га навоза заводской выход сахара уменьшился до 13,74%, при увеличении дозы калия в системе удобрения (N100P100K150 + 50 т/га навоза) этот показатель возрастает на 0,36%. В случае запахивания соломы на фоне N100P100K100 в плодосменном севообороте заводской выход сахара составляет 8,15 т/га, что не уступает органо-минеральному фону удобрения сахарной свеклы. | Purpose. To study the peculiarities of technological qua­lity formation in sugar beet roots depending on the system of fertilization and crop rotation. Methods. Field, laboratory and statistical. Results. The studies were carried out on typical chernozems in the vetch-oats – winter wheat – sugar beet rotation. It was revealed that in the crop-replaceable and grain-tilled crop rotation on the background of the use of N100P100K100 + 50 t/ha of manure sugar losses in molasses was 1.11 and 1.08%, in the crop-replaceable rotation with 5 t/ha of straw plowing under + N100P100K100 it was 0.99%. With an increase in the dose of potash fertilizer to 150 kg/ha (N100P100K150) and the use of 50 t/ha of manure + K150 MB-factor was 13.93%, while in the case of plowing straw under together with mineral fertilizers it was 13.76%. In the grain rotation, the purity of normally purified juice was high against the background of the use of N100P100K100 + 50 t/ha of manure – 96.03%, whereas in the crop-replaceable and grain-tilled crop rotation – 95.35 and 95.56%, respectively; for an increase in the rate of fertilizers up to N160P200K200 + 50 t/ha of manure – 95.07%, and an increase in the dose of potassium in the fertilizer system – N100P100K150 + 50 t/ha of manure – 95.84%. Conclusions. An increase in the rate of fertilizers in the vetch-oats – winter wheat – sugar beet rotation leads to an increase in sugar losses in the molasses. In the grain-tilled crop rotation for the introduction of N160P200K200 + 50 t/ha of manure, the factory sugar yield decreased to 13.74%, with an increase in the potassium dose in the fertilizer system to N100P100K150 + 50 t/ha of manure, this indicator grows by 0.36%. In the case of plowing straw under on the background of N100P100K100, in the crop-replaceable rotation, the factory sugar yield is 8.15 t/ha, which is not inferior to the organo-mineral background of the sugar beet fertilization. | Мета. Установити особливості формування технологічних якостей коренеплодів буряків цукрових залежно від системи удобрення та сівозмін. Методи. Польові, лабораторні, статистичні. Результати. Дослідження проводили на чорноземах типових у різних сівозмінах у ланці вико-овес – пшениця озима – буряки цукрові. Установлено, що в плодозмінній та зерно-просапній сівозміні на фоні застосування N100P100K100 + 50 т/га гною втрати цукру в мелясі становили 1,11 і 1,08%, у плодозмінній сівозміні в разі заорювання 5 т/га соломи + N100P100K100 – 0,99%. За умови підвищення дози калійних добрив до 150 кг/га (N100P100K150) та застосування 50 т/га гною МБ-фактор становив 13,93%, а в разі заорювання соломи спільно з мінеральними добривами – 13,76%. У просапній сівозміні доброякісність нормально очищеного соку найвищою була на фоні застосування N100P100K100 + 50 т/га гною – 96,03%, тоді як у плодозмінній і зерно-просапній – 95,35 і 95,56% відповідно; за збільшення норми добрив до N160P200K200 + 50 т/га гною – 95,07%, а збільшення дози калію в системі удобрення – N100P100K150 + 50 т/га гною – 95,84%. Висновки. Збільшення норми добрив у ланці вико-овес – пшениця озима – буряки цукрові призводить до зростання втрат цукру в патоці. У зерно-просапній сівозміні за внесення N160P200K200 + 50 т/га гною заводський вихід цукру зменшився до 13,74%, у разі збільшення дози калію в системі удобрення до N100P100K150 + 50 т/га гною цей показник зростає на 0,36%. У разі заорювання соломи на фоні N100P100K100 у плодозмінній сівозміні заводський вихід цукру становить 8,15 т/га, що не поступається органо-мінеральному фону удобрення буряків цукрових.

Цель. Установить характер наследования абрикосовой окраски краевых цветков подсолнечника и типы взаимодействия генов, обусловливающих различные типы окраски. Методы. Полевой опыт, генетический анализ. Статистическую достоверность результатов оценивали с помощью критерия Пирсона. Результаты. Проведено скрещивание линии ‘КГ13’, источника признака абрикосовой окраски, с линиями подсолнечника, которые имеют желтую, оранжевую и лимонную окраску краевых цветков. В первом гибридном поколении от скрещивания ‘КГ13’ с пятью линиями, которые имели желтый цвет, наблюдали только желтую окраску краевых цветков. Во втором гиб­ридном поколении получено расщепление потомков на два класса – с желтой и с абрикосовой окраской цветков, в соотношении 3 : 1. Линия ‘КГ13’ была скрещена с тремя линиями (’НА298’, ‘SL2966’, ‘LD72/3’), которые имели оранжевую окраску цветков. В первом поколении наблюдали оранжевую окраску цветков, во втором – зафиксировано расщепление: три четверти потомков с оранжевой окрас­кой цветков к одной четверти с абрикосовой. Линия ‘КГ13’ была скрещена с ‘КГ107’ и ‘ЗЛ678’, которые имели лимонную окраску цветков. Полученные растения первого поколения имели желтую окраску краевых цветков. Во втором поколении получено пять классов растений по окраске краевых цветков: желтые, оранжевые, абрикосовые, лимонные, лимонно-абрикосовые в соотношении 6 : 4 : 3 : 2 : 1. По этому расщеплению аллели лимонной и абрикосовой окраски имеют комплементарное действие, гомозиготное состояние оранжевого аллеля епистатирует над рецессивной гомозиготой гена лимонной окраски. Линия ‘КГ108’ с сочетанием генов, обусловливающих абрикосовый и светло-желтый цвет, имеет светло-абрикосовую окраску и в скрещиваниях во втором поколении дает расщепление в соотношении 9 : 3 : 3 : 1. Выводы. Абрикосовая окраска краевых цветков линии подсолнечника ‘КГ13’ обусловлена гомозиготным состоянием аллеля того же гена, второй аллель которого вызывает оранжевый цвет у линий ‘НА298’, ‘SL2966’ и ‘LD72/3’. Установлено комплементарное действие аллелей, обусловливающих абрикосовую и лимонную, а также абрикосовую и светло-желтую окраску краевых цветков. Выявлен случай эпистаза гомозиготы по аллелю оранжевого цвета над рецессивным состоянием гена, который вызывает лимонную окраску в комбинации скрещивания ‘ЗЛ678’ / ‘КГ13’. | Мета. Установити характер успадкування абрикосового забарвлення крайових квіток соняшнику та типи взаємодії генів, що зумовлюють різні типи забарвлення. Методи. Польовий дослід, генетичний аналіз. Статистичну достовірність результатів оцінювали за допомогою критерія Пірсона. Результати. Проведено схрещування лінії ‘КГ13’, джерела ознаки абрикосового забарвлення, з лініями соняшнику, які мають жовте, оранжеве та лимонне забарвлення крайових квіток. У першому гібридному поколінні від схрещування ‘КГ13’ із п’ятьма лініями, які мали жовтий колір, спостерігали лише жовте забарвлення крайових квіток. У другому гібридному поколінні отримано розщеплення нащадків на два класи – із жовтим та з абрикосовим забарвленням квіток, у співвідношенні 3 : 1. Лінія ‘КГ13’ була схрещена з трьома лініями (‘НА298’, ‘SL2966’, ‘LD72/3’), які мали оранжеве забарвлення квіток. У першому поколінні спостерігали оранжеве забарвлення квіток, у другому – зафіксовано розщеплення: три чверті нащадків з оранжевим забарвленням квіток до однієї чверті з абрикосовим. Лінія ‘КГ13’ була схрещена з ‘КГ107’ та ‘ЗЛ678’, які мали лимонне забарвлення квіток. Отримані рослини першого покоління мали жовте забарвлення крайових квіток. У другому поколінні отримано п’ять класів рослин за забарвленням крайових квіток: жовті, оранжеві, абрикосові, лимонні, лимонно-абрикосові у співвідношенні 6 : 4 : 3 : 2 : 1. За цим розщепленням алелі лимонного та абрикосового забарвлення мають комплементарну дію, гомозиготний стан оранжевого алеля епістатує над рецесивною гомозиготою гена лимонного забарвлення. Лінія ‘КГ108’ з поєднанням генів, що зумовлюють абрикосовий та світло-жовтий колір, має світло-абрикосове забарвлення і в схрещуваннях у другому поколінні дає розщеплення у співвідношенні 9 : 3 : 3 : 1. Висновки. Абрикосове забарвлення крайових квіток лінії соняшнику ‘КГ13’ зумовлено гомозиготним станом алелю того ж самого гена, другий алель якого спричинює оранжевий колір у ліній ‘НА298’, ‘SL2966’ та ‘LD72/3’. Установлено комплементарну дію алелів, що зумовлюють абрикосове й лимонне, а також абрикосове та світло-жовте забарвлення крайових квіток. Виявлено випадок епістазу гомозиготи за алелем оранжевого забарвлення над рецесивним станом гена, який зумовлює лимонне забарвлення в комбінації схрещування ‘ЗЛ678’ / ‘КГ13’. | Purpose. To reveal the nature of the inheritance of apricot color of the ray flowers of the sunflower and the type of interaction of genes causing different colors. Methods. Field experiment, genetic analysis. The statistical validity of the results was evaluated using Pearson’s criterion. Results. We conducted crosses of the ‘KG13’ line as the source of the sign of apricot color with sunflower lines that had yellow, orange and lemon colors of the ray flowers. In the first generation, from crossing the ‘KG13’ line with five lines, which had a yellow color, only a yellow color of ray flowers was observed. In the second generation, a 3 : 1 split was observed: three-quarters with yellow flowers and one with apricot flowers. Line ‘KG13’ was crossed with three lines (‘HA298’, ‘SL2966’, ‘LD72/3’), which had an orange color of flowers. In the first generation, orange flowers were observed; in the second gene­ration, splitting was recorded: three-quarters of offsprings with orange-colored flowers and one-quarter with apricot flowers. The line ‘KG13’ was crossed with ‘KG107’ and ‘ZL678’, which had lemon-colored flowers. The resulting plants of the first generation had a yellow coloration of ray flowers. In the second generation, five classes of plants by coloration of ray flowers were obtained: yellow, orange, apricot, lemon, lemon-apricot in the ratio 6 : 4 : 3 : 2 : 1. According to these data, the genes of lemon and apricot color have a complementary effect, the homozygous state of orange allele is epistatic to the recessive homozygote of the lemon-colored gene. The ‘KG108’ line with a combination of genes responsible for apricot and light yellow color has its own light apricot color and in crossings with a yellow colored line in the second generation gives splitting in the ratio 9 : 3 : 3 : 1. Conclusions. It was revealed that the apricot color of the ray flowers of the sunflower line ‘KG13’ is due to the homozygous state of the allele of the same gene whose second allele causes an orange color in the lines ‘NA298’, ‘SL2966’ and ‘LD72/3’. The complementary action of alleles responsible for apricot and lemon, as well as apricot and light yellow coloration of ray flowers was determined. A case of epistasis of homozygotes along the allele controlling the orange color over the recessive homozygote of the gene, which is controlled by the lemon color in the crossing combination ‘ZL678’ / ‘KG13’, was revealed.

Purpose. Determine the best options for effective fungicidal protection of soft winter wheat varieties against disea­ses that will ensure a high yield and grain quality. Methods. Four winter wheat varieties with different disease resistance were sown in the field: ‘Berehynia myronivska’, ‘Hospodynia myronivska’, ‘Horlytsia myronivska’ and ‘Podolianka’ (originator – The V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat NAAS of Ukraine). In the shooting phase, the crops were treated with fungicides Acanto Plus 28, Talius 20, Falcon 460 EC, and in the heading phase – Amistar Trio 255 EC, Tilt Turbo 575 EC, Vareon 520. Results. During the period of milky stage, the technical effectiveness of the use of fungicides against powdery mildew was at the level of 72–100%, septoria leaf spot – 58–76, brown rust – 100%. The most effective option for fungicidal protection is the application of Acanto Plus 28 in the shooting phase + Amistar Trio 255 EC in the heading phase. Under such conditions, ‘Podolianka’ variety formed the maximum grain yield – 5.56 t/ha, the preserved yield was 0.75 t/ha. Greater yield increase (0.82–0.86 t/ha) was provided by ‘Horlytsia myronivska’ variety. The use of Acanto Plus 28 and Amistar Trio 255 EC fungicides also contributed to the formation of the best grain quality of the studied winter wheat varieties. Conclusions. The varieties ‘Berehynia myronivska’ and ‘Podolianka’ formed the highest grain yield during the processing of crops with the fungicide Acanto Plus 28 in the shooting phase and Amistar Trio 255 EC in the heading phase, ‘Hospodynia myronivska’ – Falcon 460 EC + Vareon 520, variety ‘Horlytsia myronivska’ Talius 20 + Tilt Turbo 575 EC, respectively. The variety ‘Berehynia myronivska’ provides the best indicators of grain quality when using the fungicide Falcon 460 EC in the shooting phase and Vareon 520 in the heading phase, other varieties – Acanto Plus 28 + Amistar Trio 255 EC, respectively. | Мета. Визначити варіанти ефективного фунгіцидного захисту сортів пшениці м’якої озимої від хвороб, які забезпечать найвищий рівень урожайності та якості зерна. Методи. У польових умовах висівали чотири сорти пшениці озимої з різною стійкістю проти хвороб: ‘Берегиня миронівська’, ‘Господиня миронівська’, ‘Горлиця миронівська’ та ‘Подолянка’ (оригінатор – Миронівський інститут пшениці ім. В. М. Ремесла НААН України). У фазі трубкування культури посіви обробляли фунгіцидами Аканто Плюс 28, Таліус 20, Фалькон 460 ЕС, у фазі колосіння – Амістар Тріо 255 ЕС, Тілт Турбо 575 ЕС, Вареон 520. Результати. У період молочної стиглості зерна технічна ефективність застосування фунгіцидів проти борошнистої роси була на рівні 72–100%, септоріозу листя – 58–76, бурої іржі – 100%. Найефективнішим варіантом фунгіцидного захисту є внесення Аканто Плюс 28 у фазі виходу в трубку + Амістар Тріо 255 ЕС у фазі колосіння. За таких умов сорт ‘Подолянка’ формував максимальну врожайність зерна – 5,56 т/га, збережений урожай становив 0,75 т/га. Більший приріст урожайності (0,82–0,86 т/га) забезпечив сорт ‘Горлиця миронівська’. Застосування фунгіцидів Аканто Плюс 28 та Амістар Тріо 255 ЕС також сприяло формуванню найліпшої якості зерна досліджуваних сортів пшениці озимої. Висновки. Сорти ‘Берегиня миронівська’ і ‘Подолянка’ формували найбільшу врожайність зерна за оброблення посівів фунгіцидом Аканто Плюс 28 у фазі виходу в трубку та Амістар Тріо 255 ЕС у фазі колосіння, ‘Господиня миронівська’ – Фалькон 460 ЕС + Вареон 520, сорт ‘Горлиця миронівська’ – Таліус 20 + Тілт Турбо 575 ЕС відповідно. Сорт ‘Берегиня миронівська’ забезпечує ліпші показники якості зерна в разі застосування фунгіциду Фалькон у фазі трубкування та Вареон у фазі колосіння, інші сорти – Аканто Плюс 28 + Амістар Тріо 255 ЕС відповідно. | Цель. Определить варианты эффективной фунгицидной защиты сортов пшеницы мягкой озимой от болезней, обеспечивающие наибольший уровень урожайности и качества зерна. Методы. В полевых условиях высевали четыре сорта пшеницы озимой с разной устойчивостью к болезням: ‘Берегиня миронівська’, ‘Господиня миронівська’, ‘Горлиця миронівська’ и ‘Подолянка’ (оригинатор – Мироновский институт пшеницы им. В. Н. Ремесло НААН Украины). В фазе трубкования культуры посевы обрабатывали фунгицидами Аканто Плюс 28, Талиус 20, Фалькон 460 ЕС, в фазе колошения – Амистар Трио 255 ЕС, Тилт Турбо 575 ЕС, Вареон 520. Результаты. В период молочной спелости техническая эффективность применения фунгицидов против мучнистой росы была на уровне 72–100%, септориоза листьев – 58–76, бурой ржавчины – 100%. Наиболее эффективным вариантом фунгицидной защиты является внесение Аканто Плюс 28 в фазе выхода в трубку + Амистар Трио 255 ЕС в фазе колошения. При таких условиях сорт ‘Подолянка’ сформировал максимальную урожайность зерна – 5,56 т/га, сохраненный урожай составил 0,75 т/га. Больший прирост урожайности (0,82–0,86 т/га) обеспечил сорт ‘Горлиця миронівська’. Применение фунгицидов Аканто Плюс 28 и Амистар Трио 255 ЕС также способствовало формированию наилучшего качества зерна исследуемых сортов пшеницы озимой. Выводы. Сорта ‘Берегиня миронівська’ и ‘Подолянка’ формировали наибольшую урожайность зерна при обработке посевов фунгицидом Аканто Плюс 28 в фазе выхода в трубку и Амистар Трио 255 ЕС в фазе колошения, ‘Господиня миронівська’ – Фалькон 460 ЕС + Вареон 520, сорт ‘Горлиця миронівська’ – Талиус 20 + Тилт Турбо 575 ЕС соответственно. Сорт ‘Берегиня миронівська’ обеспечивает лучшие показатели качества зерна при применении фунгицидов Фалькон 460 ЕС в фазе трубкования и Вареон 520 в фазе колошения, другие сорта – Аканто Плюс 28 и Амистар Трио 255 ЕС соответственно.