Мета. Установити вплив складу субстратних композицій на технічні показники та хімічний склад плодових тіл гливи золотої та опенька тополевого. Методи. Схема експерименту включала вирощування двох видів дерево­руйнівних грибів Pleurotus citrinopileatus Singer (штам 2161 ІВК) та Cyclocybe aegerita (V.Brig.) Vizzini (штам 2230 ІВК) на трьох варіантах субстратних композицій. Застосовано лабораторні, лабораторно-виробничі методи оцінки ефективності технології вирощування, хімічного складу отриманої сировини, статистичні методи аналізу. Результати. Структура та склад субстратів впливають на технологічні характеристики культури, фізичні та хімічні властивості плодових тіл. Найкоротший цикл плодоношення у 35,2 ± 1,7 доби визначено для культури C. aegerita за умов вирощування на субстраті СК1 з формулою «солома / лушпиння / гранули / ріпак / кукурудза / крейда» у співвідношенні 30 : 40 : 70 : 20 : 20 : 1. Найвищу врожайність (170,5 ± 15,2 г на 1 кг субстрату) у досліді визначено для P. citrinopileatus на субстраті СК2 з формулою «солома / гранули / ріпак / кукурудза / крейда» у співвідношенні 40 : 90 : 20 : 25 : 1. Плодові тіла P. citrinopileatus, отримані із субстрату СК3 з формулою «гранули / ріпак / кукурудза / крейда» у співвідношенні 60 : 110 : 20 : 30 : 1, мали найвищий у досліді вміст білків – 22,47 ± 0,19%, а найменшу кількість білків – 17,38 ± 2,60% – мали плодові тіла із субстрату СК1. Плодові тіла C. aegerita містили більше ліпідів порівняно з плодовими тілами P. citrinopileatus, але чинник впливу складу субстрату на загальну кількість ліпідів для деяких культиварів виявився несуттєвим. Найвищу кількість ендо­полісахаридів виділено з плодових тіл C. aegerita (6,81 ± 0,41%), отриманих із субстрату СК3, а найменшу – у варіанті СК1 (1,38 ± 0,25%). Уміст ендополісахаридів у плодових тілах P. citrinopileatus мав меншу варіативність: від 2,54 ± 0,54 (СК3) до 4,72 ± 0,61% (СК1). Висновки. Склад субстратних композицій суттєво впливає на біологічну ефективність культиварів та вміст нутрієнтів у плодових тілах досліджених видів. Отримані результати дають змогу грибівникам спрогнозувати ефективність виробництва та якість отриманих грибів відповідно до використання доступної сировини.

Purpose. To reveal the influence of the substrate compositions on technical indicators and the chemical composition of the fruiting bodies of the golden oyster mushroom and poplar mushroom.Methods. The experimental design included cultivation of two species of wood-decay fungi Pleurotus citrinopileatus Singer (strain 2161 IVK) and Cyclocybe aegerita (V.Brig.) Vizzini (strain 2230 IVK) on three variants of substrate composition. Laboratory, laboratory-production methods for evaluating the effectiveness of growing technology, chemical composition of the obtained raw materials, statistical methods of analysis were applied.Results. The structure and composition of substrates affect the technological characteristics of the culture, physical and chemical properties of fruiting bodies. The shortest fruiting cycle of 35.2 ? 1.7 days was determined for C. aegerita under growing conditions on SC1 substrate which formula included ?straw, husks, pellet, rapeseed, corn, and CaCO3? in the ratio of 30: 40: 70: 20: 20: 1. The highest yield (170.5 ? 15.2 g per 1 kg of substrate) in the experiment was determined for P. citrinopileatus on the SC1 substrate composed of ?straw / pellets? / rapeseed / corn /?CaCO3? in the ratio 40: 90: 20: 25: 1. Fruiting bodies of P. citrinopileatus obtained from the SC3 substrate composed of? ?pellets / rapeseed / corn / CaCO3? in the ratio 60: 110: 20: 30: 1 had the highest protein content ? 22.47 ? 0.19%, and fruiting bodies from the SC1 substrate had the least amount of proteins ? 17.38 ? 2.60%. Fruiting bodies of C.?aegerita contained more lipids than those of P. citrinopileatus, but the factor of the influence of the substrate composition on the total amount of lipids for some cultivars was insignificant. The largest amount of endopolysaccharides was isolated from the fruiting bodies of C. aegerita (6.81 ? 0.41%) cultivated on SC3 substrate, and the smallest in the SC1 variant (1.38 ? 0.25%). The content of endopolysaccharides in the fruiting bodies of P. citrinopileatus had less variability from 2.54 ? 0.54 (SC3) to 4.72 ? 0.61% (SC1).Conclusion. Substrate compositions significantly affect the biological efficiency of cultivars and the content of nutrients in fruiting bodies of the studied species. The obtained results enable producers of mushrooms to predict the production efficiency and quality of grown mushrooms in accordance with the use of available raw materials. | ????. ?????????? ????? ?????? ??????????? ?????????? ?? ???????? ????????? ?? ???????? ????? ???????? ??? ????? ??????? ?? ??????? ??????????. ??????. ????? ???????????? ???????? ??????????? ???? ????? ???????????????? ?????? Pleurotus citrinopileatus Singer (???? 2161????) ?? Cyclocybe aegerita (V.Brig.) Vizzini (???? 2230????) ?? ????? ????????? ??????????? ??????????. ??????????? ???????????, ???????????-????????? ?????? ?????? ???????????? ?????????? ???????????, ????????? ?????? ????????? ????????, ??????????? ?????? ???????. ??????????. ????????? ?? ????? ?????????? ????????? ?? ???????????? ?????????????? ????????, ??????? ?? ??????? ??????????? ???????? ???. ??????????? ???? ???????????? ? 35,2???1,7 ???? ????????? ??? ???????? C.?aegerita ?? ???? ??????????? ?? ????????? ??1 ? ???????? ????????/ ?????????/ ????????/ ??????/ ??????????/ ??????? ? ?????????????? 30?:?40?:?70?:?20?:?20?:?1. ??????? ??????????? (170,5???15,2 ? ?? 1??? ?????????) ? ??????? ????????? ??? P.?citrinopileatus ?? ????????? ??2 ? ???????? ????????/ ????????/ ??????/ ??????????/ ??????? ? ?????????????? 40?:?90?:?20?:?25?:?1. ??????? ???? P.?citrinopileatus, ???????? ?? ????????? ??3 ? ???????? ?????????/ ??????/ ??????????/ ??????? ? ?????????????? 60?:?110?:?20?:?30?:?1, ???? ???????? ? ??????? ????? ?????? ? 22,47???0,19%, ? ???????? ????????? ?????? ? 17,38???2,60% ? ???? ??????? ???? ?? ????????? ??1. ??????? ???? C.?aegerita ??????? ?????? ??????? ????????? ? ????????? ?????? P.?citrinopileatus, ??? ?????? ?????? ?????? ????????? ?? ???????? ????????? ??????? ??? ?????? ??????????? ???????? ??????????. ??????? ????????? ?????????????????? ???????? ? ???????? ??? C.?aegerita (6,81 ??0,41%), ????????? ?? ????????? ??3, ? ???????? ? ? ???????? ??1 (1,38 ??0,25%). ????? ????????????????? ? ???????? ????? P.?citrinopileatus ??? ????? ?????????????: ??? 2,54 ??0,54 (??3) ?? 4,72 ??0,61% (??1). ????????. ????? ??????????? ?????????? ??????? ??????? ?? ?????????? ???????????? ??????????? ?? ????? ?????????? ? ???????? ????? ??????????? ?????. ???????? ?????????? ????? ????? ??????????? ????????????? ???????????? ??????????? ?? ?????? ????????? ?????? ?????????? ?? ???????????? ????????? ????????.

Purpose. Analysis of species and varietal diversity of the genus Salvia L. cultivated flora of the world, including Ukraine; prognostic assessment and determination of the directions of ornamental representatives of the genus introduction to the conditions of the Forest-steppe of Ukraine. Methods. Analysis and synthesis, comparison and generalization of information data, introduction forecast. Results. The modern assortment of the genus Salvia is presented in quantitative, taxonomic, arealogical and ecological-cenotic terms. Belonging of the species of the genus to 6 main centers of origin of cultivated plants was determined, and a significant diversity of life forms (nanophanerophytes, microphanerophytes, hamephites, hemicryptophytes, theophytes), naturally formed under the influence of factors determined by different geographical and ecological-phytocenotic conditions of plant growth was reflected. Species assortment of the genus Salvia from the collection fund of the M. M. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine was analyzed in comparison with the collections of other Ukrainian botanical gardens. The list of decorative species of the collection, found in the natural flora of Ukraine, was given. Three groups of species have been identified by origin, what determines the conditions for plant cultivation in the Forest-Steppe of Ukraine. In terms of taxonomic structure, introduced sage species belong to eight (according to Bentham, 1833) out of twelve sections, which represent biomorphological diversity and confirm the high introduction potential of these plants.  The species and interspecific hybrids most fully used in breeding work and represented by a significant varietal diversity were distinguished, as well as the sage assortment of the collection of ornamental plants of the NBG was presented. Conclusions. It has been revealed that the species and varietal diversity of the genus Salvia of the world cultivated flora has a significant introduction potential for the Forest-Steppe zone of Ukraine. It was determined that the main base for the introduction of the ornamental species of the genus Salvia in Ukraine is the collection of the M. M. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine. The main directions of further introduction and breeding work with representatives of the genus Salvia in the Forest-Steppe conditions of Ukraine were highlighted.

Organizing measures in the scope of Ukraine are given, that provide the procedure of the state registration and their rights for fruit, berry, nuciferous species and vine. The expediency of the state registration of fruit and berry crops is grounded as a whole in Ukraine on the basis of the experience of the leading world’s countries. Powers of the State Service on Right Protection for Plant Varieties, Ukrainian Institute of Pant Variety Examination and Applicant were determined in the procedure of the registration of plant varieties and their rights for fruit, berry, nuciferous crops and vine.

Мета. Виявити особливості рівня прояву і варіабельність кількості зерен у колосі ячменю ярого та виділити нові генетичні джерела за поєднанням підвищеного та стабільного рівня прояву ознаки для селекції в умовах центральної частини Лісостепу України. Методи. Дослідження проведено у 2018–2020 рр. в умовах Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН. Дослідили 96 колекційних зразків різних підвидів та груп різновидностей ячменю ярого походженням з 15 країн світу. Застосовували низку статистичних параметрів та графічних моделей. Результати. Дисперсійним аналізом AMMI моделі виявлено достовірно високі частки внеску у загальній фенотиповій варіації усіх її складових: умов року (33,8–40,2%), генотипу (35,2–48,9%) і взаємодії генотип–середовище (17,3–29,3%). За показниками гомеостатичності (Homi) і селекційної цінності (Sci) та візуалізаціями GGE biplot диференційовано зразки відповідно до рівня прояву і варіабельності ознаки та виокремлено нові генетичні джерела для селекції. Коефіцієнт фенотипової варіації варіював від низького у дворядних плівчастих зразків (PCV = 9,60%) до наближеного до високого у голозерних (PCV = 18,9%). Високе значення коефіцієнту генотипової варіації виявлено у голозерних (GCV = 10,95%) та шестирядних зразків (GCV = 13,28%). Коефіцієнт успадковуваності ознаки мав значення від високого (H2 = 79,4%) у дворядних зразків до наближеного до низького (H2 = 33,7%) у шестирядних. Очікуване генетичне поліпшення становило від середнього у багаторядних зразків (GAM = 13,10%) до високого у голозерних (GAM = 23,51%). Висновки. Виділено колекційні зразки які поєднують підвищену озерненість та її відносну стабільність: дворядні плівчасті – ‘Тівер’ (UKR), ‘Almonte’ (CAN), ‘Despina’ (DEU), ‘Cымбат’ (KAZ), ‘Смарагд’ (UKR), ‘Новатор’ (UKR); дворядні голозерні – ‘CDC Candle’ (CAN) і ‘Millhouse’ (CAN), багаторядні плівчасті – ‘AC Westech’ (CAN) і ‘AC Alma’ (CAN). Перспективою подальших досліджень є залучення виділених зразків для створення нового вихідного матеріалу та встановлення особливостей успадкування кількості зерен у колосі, а також виявлення взаємозв’язків цієї ознаки з іншими структурними елементами врожайності.

KEY MESSAGE: Evaluation of breeding progress for spring barley varieties in Germany showed that both grain yield and malting quality were considerably improved during the last 33 years, and that genetic effects of protein concentration and malting traits were not associated. Based on historical data, this study aimed to investigate yield potential and malting quality of 187 varieties tested and released in German registration trials to evaluate the value for cultivation and use (VCU) during 1983–2015, and to quantify the environmental variability and the association among traits. We used mixed linear models with multiple linear regression terms to dissect genetic and non-genetic trend components. Grain yield increased by 43% (23.4 dt ha⁻¹) in VCU trials and 35% (14.0 dt ha⁻¹) on-farm relative to 1983. All yield components contributed significantly. Malting quality was also considerably improved by 2.3% for extract content up to 25.1% for friability, relative to 1983, nearly completely due to new varieties. Total variability of individual traits was very different between traits (2.4–24.4% relative to 1983). The relative influence of genotypes on total variation was low for grain yield and its components, whereas it was considerably larger for other traits. We found remarkable differences between phenotypic and genetic correlation coefficients for grain yield and protein concentration with malting traits. The observed positive phenotypic relation between grain yield and malting quality can be attributed to a shift of selection and environmental effects, but genetic correlations showed a negative association. Genetic effects of protein concentration and malting quality were not correlated indicating that both were not genetically linked. Considerable yield progress and improvement of malting quality were achieved despite of their weak to moderate negative genetic dependence.

The international collections of plant genetic resources for food and agriculture (PGRFA) hosted by 11 CGIAR Centers are important components of the United Nations Food and Agriculture Organization’s global system of conservation and use of PGRFA. They also play an important supportive role in realizing Target 2.5 of the Sustainable Development Goals. This paper analyzes CGIAR genebanks’ trends in acquiring and distributing PGRFA over the last 35 years, with a particular focus on the last decade. The paper highlights a number of factors influencing the Centers’ acquisition of new PGRFA to include in the international collections, including increased capacity to analyze gaps in those collections and precisely target new collecting missions, availability of financial resources, and the state of international and national access and benefit-sharing laws and phytosanitary regulations. Factors contributing to Centers’ distributions of PGRFA included the extent of accession-level information, users’ capacity to identify the materials they want, and policies. The genebanks’ rates of both acquisition and distribution increased over the last decade. The paper ends on a cautionary note concerning the potential of unresolved tensions regarding access and benefit sharing and digital genomic sequence information to undermine international cooperation to conserve and use PGRFA.

Purpose. To determine the peculiarities of the manifestation of combining ability and the mode of inheritance of yield-related traits in winter barley and to identify genetic sources and promising hybrid combinations for further breeding efforts under conditions of Ukrainian Forest-steppe. Methods. The research was conducted in 2018/19 and 2021/22 at the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat of NAAS of Ukraine. In accordance with generally accepted methods, the degree of phenotypic dominance, heterobeltiosis and effects of general combining ability in the top-cross hybrids of winter barley for key yield components were determined. Results. The variability of the manifestation level of the studied traits in parental components and hybrids in different years were established. According to the indicator of the degree of phenotypic dominance, the variability of the character of inheritance was revealed depending on the traits, hybrid combinations and growing conditions. Hybrid combinations with positive overdominance and dominance of individual yield components were highlighted. In particular, according to plant productivity these combination are: ‘Scarpia’ / ‘MIP Darii’, ‘Scarpia’ / ‘MIP Korsar’, ‘Aborygen’ / ‘MIP Corsar’, ‘Titus’ / ‘MIP Status’, ‘MIP Yanus’ / ‘MIP Status’, ‘Titus’ / ‘Paladin Myronivskyi’, ‘Maybrit’ / ‘Paladin Myronivskyi’ ‘MIP Yanus’ / ‘Paladin Myronivskyi’. The varieties with increased effects of general combining ability for yield-related traits under different growing conditions were distinguished. As follows: productive tillering – ‘Scarpia’, ‘MIP Darii’; grain number per ear – ‘MIP Yanus’, ‘MIP Hladiator’, ‘MIP Status’; 1000 grain weight – ‘Titus’, ‘MIP Korsar’, ‘MIP Status’; grain weight per plant – ‘MIP Yanus’, ‘MIP Status’, ‘MIP Darii’. Conclusions. Selected hybrid combinations with positive overdominance and dominance are of practical value for further breeding to increase individual components and plant productivity in general. The varieties with increased effects of general combining ability are valuable genetic sources for involvement in crossing for improving the certain traits. | Мета. Визначити особливості прояву комбінаційної здатності та характеру успадкування пов’язаних з урожайністю ознак ячменю озимого й виділити генетичні джерела та перспективні гібридні комбінації для подальшої селекційної роботи в умовах Лісостепу України.Методи. Дослідження проводили у 2018/19 і 2021/22 рр. у Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН. Відповідно до загальноприйнятих методик у топкросних гібридів ячменю озимого визначали ступінь фенотипового домінування, істинний гетерозис та ефекти загальної комбінаційної здатності за основними елементами структури врожайності.Результати. Установлено варіабельність рівня прояву досліджених ознак батьківських компонентів і гібридів у різні роки. За показником ступеня фенотипового домінування виявлено мінливість характеру успадкування залежно від ознак, гібридних комбінацій та умов вирощування. Виділено гібридні комбінації з позитивним наддомінуванням і домінуванням за окремими елементами структури врожайності, зокрема продуктивністю рослини: ‘Scarpia’ / ‘МІП Дарій’, ‘Scarpia’ / ‘МІП Корсар’, ‘Абориген’ / ‘МІП Корсар’, ‘Titus’ / ‘МІП Статус’, ‘МІП Янус’ / ‘МІП Статус’, ‘Titus’ / ‘Паладін Миронівський’, ‘Maybrit’ / ‘Паладін Миронівський’, ‘МІП Янус’ / ‘Паладін Миронівський’. Виокремлено сорти з підвищеними ефектами загальної комбінаційної здатності, пов’язаних з урожайністю ознак за різних умов вирощування: продуктивна кущистість – ‘Scarpia’, ‘МІП Дарій’; кількість зерен у колосі – ‘МІП Янус’, ‘МІП Гладіатор’, ‘МІП Статус’; маса 1000 зерен – ‘Titus’, ‘МІП Корсар’, ‘МІП Статус’; маса зерен із рослини – ‘МІП Янус’, ‘МІП Статус’, ‘МІП Дарій’.Висновки. Виділені гібридні комбінації з позитивним наддомінуванням та домінуванням становлять практичну цінність для подальшої селекції на збільшення продуктивності рослини загалом і окремих елементів її структури. Сорти з підвищеними ефектами загальної комбінаційної здатності є цінними генетичними джерелами для залучення у схрещування з метою поліпшення відповідних ознак.

Мета. Виявити селекційно-генетичні особливості ячменю ярого за масою 1000 зерен та виділити генетичні джерела для селекції в умовах центральної частини Лісостепу України. Методи. Дослідження проводили в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН. Досліджували F1 двох повних (6 ´ 6) діалельних схем схрещувань. Перша схема включала сучасні як вітчизняні, так закордонні сорти ячменю ярого пивоварного напряму (‘МІП Титул’, ‘Авгур’, ‘Datcha’, ‘Quench’, ‘Gladys’, ‘Beatrix’), друга – класичні плівчасті остисті (‘МІП Мирослав’, ‘Sebastian’), безості (‘Козир’, ‘Вітраж’) та голозерні (‘Condor’, ‘CDC Rattan’) сорти. Результати. Виявлено різні типи успадкування маси 1000 зерен, за винятком негативного домінування. Частка комбінацій з відповідними значеннями ступеня фенотипового домінування змінювалась залежно від залучених до схрещувань генотипів та років випробувань. В обох схемах схрещування як у 2019-му, так і у 2020 р. в більшості комбінацій виявлено позитивне наддомінування. Найбільшу кількість комбінацій із проявом гетерозису за різних умов вирощування відзначено в разі залучення до схрещувань сортів ‘Gladys’ і ‘МІП Мирослав’. За параметрами генетичної варіації виявлено, що ознака визначалась переважно адитивно-домінантною системою. Домінування було спрямованим на збільшення маси 1000 зерен. Лише у другій схемі схрещувань у 2019 р. значення показника спрямованості домінування було недостовірним. У локусах виявлено неповне домінування у 2019-му та наддомінування у 2020 р. Достовірно високі ефекти загальної комбінаційної здатності в обидва роки відзначено для сортів ‘Datcha’, ‘Gladys’, ‘МІП Мирослав’, ‘Козир’ і ‘Вітраж’. Висновки. Виявлені селекційно-генетичні особливості вказують, що в переважної більшості створених гібридних комбінацій необхідним буде остаточний добір за масою 1000 зерен у пізніших поколіннях, коли домінантні алелі перейдуть у гомозиготний стан. Як ефективні генетичні джерела для підвищення маси 1000 зерен можуть бути використані остисті сорти ‘Gladys’, ‘МІП Мирослав’ і ‘Datcha’, а також безості – ‘Козир’ і ‘Вітраж’.

Purpose. To reveal the peculiarities of inheritance of kernel number per spike in crosses of spring barley cultivars of different origin, purpose of use and botanical varieties, as well as to distinguish effective genetic sources for impro­ving the trait.Methods. The study was carried out at the M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat of National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine in 2019 and 2020. In F1 of spring barley in two diallel crossing schemes the degree of phenotypic dominance, parameters of genetic variation, and combining ability for kernel number per spike were determined. Results. According to the indicator of the degree of phenotypic dominance, all possible types of inheritance of kernel number per spike were identified. In a number of crossing compositions, a change in the type of inheritance depending on the conditions of the year was revealed. Most combinations with overdominance in both years were noted in crossings of the covered awned cultivar ‘Avgur’, as well as the covered awnless cultivar ‘Kozyr’. According to the parameters of genetic variation in crosses of malting varieties (covered awned), correspondence of the additive-dominant model, overdominance and dominance in loci, as well as unidirectional dominance to increasing of the trait caused by dominant effects were revealed. When crossing cultivars of different varieties, a change in gene action in different years was found. In particular, additive-dominant system changed to complementary epistasis, incomplete dominance to overdominance, unidirectional dominance to increa­sing of the trait to multidirectional dominance. The genetic sources of increased general combining ability were identified, as follows: covered awned malting cultivars ‘Quench’ and ‘Avgur’, the naked awned cultivar ‘CDC Rattan’, as well as the covered awnless cultivar ‘Kozyr’. Based on the constants of specific combining ability, the most promising crossing combinations for further breeding efforts were determined.Conclusions. The identified peculiarities of the inheritance of kernel number per spike make it possible to optimally combine parental components of crossings and carry out directional selection to increase the trait when developing spring barley cultivars for different use and different botanical varieties. | Мета. Виявити особливості успадкування кількості зерен у колосі, схрещуючи різні за походженням, напрямами використання і різновидностями сорти ячменю ярого, та виокремити ефективні генетичні джерела для поліпшення цієї ознаки.Методи. Дослідження проводили в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН у 2019 і 2020 рр. В F1 ячменю ярого двох діалельних схем схрещування за кількістю зерен у колосі визначили ступінь фенотипового домінування, параметри генетичної варіації та комбінаційну здатність.Результати. За показником ступеня фенотипового домінування виявлено всі можливі типи успадкування кількості зерен у колосі. У низки комбінацій схрещування встановлено зміну типу успадкування залежно від умов року. Найбільшу кількість комбінацій із наддомінуванням в обох роках відмічено у комбінаціях з плівчастим остистим сортом ‘Авгур’ та безостим сортом ‘Козир’. За параметрами генетичної варіації у схрещуваннях пивоварних сортів (плівчастих остистих) виявлено відповідність адитивно-домінантній моделі, наддомінування і домінування у локусах, а також односпрямованість домінування на збільшення ознаки, зумовлене домінантними ефектами. У схрещуваннях сортів різних ботанічних різновидностей виявлено зміну дії генів у різні роки. А саме: адитивно-домінантної системи – комплементарним епістазом, неповного домінування – наддомінуванням, односпрямованості домінування на збільшення ознаки – різноспрямованістю. Виділено генетичні джерела підвищеної загальної комбінаційної здатності, зокрема плівчасті остисті сорти пивоварного напряму ‘Quench’ і ‘Авгур’, голозерний та безостий сорти ‘CDC Rattan’ і ‘Козир’ відповідно. На основі констант специфічної комбінаційної здатності визначено найбільш перспективні комбінації для подальшої селекційної роботи.Висновки. Виявлені особливості успадкування кількості зерен у колосі дають змогу оптимально комбінувати батьківські компоненти схрещувань і здійснювати цілеспрямований добір на збільшення ознаки у процесі створення ботанічних різновидностей сортів ячменю ярого різних напрямів використання.

An experimental trial was carried out during two successive crop years, (2015/2016 and 2016/2017). The study focused on an F1 generation of barley (Hordeum vulgare L.), composed of twenty hybrids, from a complete diallel cross between autochthones and introduced cultivars.The aim is to bring together in one combination the maximum of favorable genes existing in local and introduced genotypes. The evaluation of the genetic determinism of parental lines and their descendants, through the measurement of six quantitative variables, is ensured thanks to a detailed genetic analysis according to the model of Griffing (1956) and confirmed by the graphic model of Hayman (1954).The results obtained reveal the existence of a great genetic variability between the hybrids and between their parents; additive and non-additive genetic effects are involved in the control of the variables evaluated. The variance ratio of general combining ability (GCA) and the specific combining ability (SCA) is less than one unit which explains the preponderance of the dominant genes, with a super dominance involved in the expression of the length of the spike, the number of grains per spike and the productivity per plant; on the other hand, complete and partial dominance respectively control the expression of the height of the plants and the weight of one thousand grains.

The paper summarizes the experimental data from field and laboratory experiments on the study of the collection material of hull-less barley from ICARDA (Hordeum vulgare L.) on saline soils of the Kyzylorda region. The influence of the type of ripening of the variety and weather conditions of vegetation on the formation and variability of the grain yield of spring hull-less barley is shown. Traits less affected by external factors, such as plant height, spike length, number of spikelets per spike, and number of productive spikes per 1 m2, are determined. It has been established that during the selection, stabilization on such traits occurs in early generations, which increases the efficiency of selection of adaptive varieties. At the present stage, using in hybridization the best hull-less forms ICNBF8-611/Aths, DeirAlla106/Strain205//Rhn-03/3/BF891M-582, Atahualpa/4/Avt/Attiki//Aths/3/Giza121/Pue, Atahualpa/4/Harrington/3/WI2291/Roho//WI2269, and HIGO/LINO with local recognized varieties, 20 hybrid populations have been obtained, and 150 lines selected from them, identified that donors of valuable traits are of particular interest for creating productive cereal varieties.

Eighteen hybrids generated from crossing six lines with three testers were studied along with their parents for combining ability and gene action involved in the expression of characters in barley to identify suitable parents and desirable hybrid combinations. Observations were recorded for days to ear emergence, days to maturity, the number of productive tillers per plant, ear length (cm.), grains per spike, biological yield per plant (g.), harvest index (%), 1000-grain weight and grain yield per plant (g.). The mean squares for General Combining Ability (GCA) and Specific Combining Ability (SCA) effects were found highly significant for all the traits studied. Among the parents, tester NDB-1173 and lines RD-2909, RD-2899 and RD-2768 were good general combiners for grain yield and its component traits. On the basis of SCA effects, RD-2909 x NDB-943, NDB-1618 x NDB-1173, RD-2768 x NDB-3, HUB-240 x NDB-1173 and RD-2899 x NDB-943 for grain yield were observed as most promising crosses.

Мета. Визначити особливості прояву комбінаційної здатності та характеру успадкування пов’язаних з урожайністю ознак ячменю озимого й виділити генетичні джерела та перспективні гібридні комбінації для подальшої селекційної роботи в умовах Лісостепу України. Методи. Дослідження проводили у 2018/19 і 2021/22 рр. у Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН. Відповідно до загальноприйнятих методик у топкросних гібридів ячменю озимого визначали ступінь фенотипового домінування, істинний гетерозис та ефекти загальної комбінаційної здатності за основними елементами структури врожайності. Результати. Установлено варіабельність рівня прояву досліджених ознак батьківських компонентів і гібридів у різні роки. За показником ступеня фенотипового домінування виявлено мінливість характеру успадкування залежно від ознак, гібридних комбінацій та умов вирощування. Виділено гібридні комбінації з позитивним наддомінуванням і домінуванням за окремими елементами структури врожайності, зокрема продуктивністю рослини: ‘Scarpia’ / ‘МІП Дарій’, ‘Scarpia’ / ‘МІП Корсар’, ‘Абориген’ / ‘МІП Корсар’, ‘Titus’ / ‘МІП Статус’, ‘МІП Янус’ / ‘МІП Статус’, ‘Titus’ / ‘Паладін Миронівський’, ‘Maybrit’ / ‘Паладін Миронівський’, ‘МІП Янус’ / ‘Паладін Миронівський’. Виокремлено сорти з підвищеними ефектами загальної комбінаційної здатності, пов’язаних з урожайністю ознак за різних умов вирощування: продуктивна кущистість – ‘Scarpia’, ‘МІП Дарій’; кількість зерен у колосі – ‘МІП Янус’, ‘МІП Гладіатор’, ‘МІП Статус’; маса 1000 зерен – ‘Titus’, ‘МІП Корсар’, ‘МІП Статус’; маса зерен із рослини – ‘МІП Янус’, ‘МІП Статус’, ‘МІП Дарій’. Висновки. Виділені гібридні комбінації з позитивним наддомінуванням та домінуванням становлять практичну цінність для подальшої селекції на збільшення продуктивності рослини загалом і окремих елементів її структури. Сорти з підвищеними ефектами загальної комбінаційної здатності є цінними генетичними джерелами для залучення у схрещування з метою поліпшення відповідних ознак.

Genebanks hold comprehensive collections of cultivars, landraces and crop wild relatives of all major food crops, but their detailed characterization has so far been limited to sparse core sets. The analysis of genome-wide genotyping-by-sequencing data for almost all barley accessions of the German ex situ genebank provides insights into the global population structure of domesticated barley and points out redundancies and coverage gaps in one of the world’s major genebanks. Our large sample size and dense marker data afford great power for genome-wide association scans. We detect known and novel loci underlying morphological traits differentiating barley genepools, find evidence for convergent selection for barbless awns in barley and rice and show that a major-effect resistance locus conferring resistance to bymovirus infection has been favored by traditional farmers. This study outlines future directions for genomics-assisted genebank management and the utilization of germplasm collections for linking natural variation to human selection during crop evolution.

The objective of this study is to understand which requirements for cereal cultivars—with regard to climate change adaptation—are in demand by farmers and advisors, and to clarify whether there are any differences in their assessments. A comparative survey was used to collect data from 410 farmers and 114 advisors in Germany. The majority of both farmers and advisors reported perceivable effects of climatic change on plant production. The increase in droughts and hot spells, the increased incidence of torrential rain, and mild winters were mentioned as the main effects of climate change. For climate change adaptation, the farmers and advisors mostly relied on a locally-adapted cultivar selection. It is estimated that eco-stability, grain yield, resistance to lodging and drought tolerance are important cultivar properties. In the study, farmers and advisors equally pointed out the need for additional cultivar evaluation according to eco-stability. Finally, only minor differences regarding farmers’ and advisors’ assessments were found within the study. The outcome of this research points to the need of implementing farmers’ demands in cultivar recommendations. For example, an impartial assessment of cultivars’ eco-stability could help support the choice of cultivars and reduce the growing risks in cereal production with regard to climate change.

The international collections of plant genetic resources for food and agriculture (PGRFA) hosted by 11 CGIAR Centers are important components of the United Nations Food and Agriculture Organization’s global system of conservation and use of PGRFA. They also play an important supportive role in realizing Target 2.5 of the Sustainable Development Goals. This paper analyzes CGIAR genebanks’ trends in acquiring and distributing PGRFA over the last 35 years, with a particular focus on the last decade. The paper highlights a number of factors influencing the Centers’ acquisition of new PGRFA to include in the international collections, including increased capacity to analyze gaps in those collections and precisely target new collecting missions, availability of financial resources, and the state of international and national access and benefit-sharing laws and phytosanitary regulations. Factors contributing to Centers’ distributions of PGRFA included the extent of accession-level information, users’ capacity to identify the materials they want, and policies. The genebanks’ rates of both acquisition and distribution increased over the last decade. The paper ends on a cautionary note concerning the potential of unresolved tensions regarding access and benefit sharing and digital genomic sequence information to undermine international cooperation to conserve and use PGRFA.

Background. Naked barley is a promising food crop. To enhance its production, active breeding is required to create productive varieties. The purpose of this study was to test the STS-marker for the Nud1 gene controlling the hulled phenotype, and use it for the production of naked barley hybrids. Materials and methods. Genotyping of 112 F2 hybrids obtained by crossing the naked black variety ‘Jet’ and the hulled white variety ‘Elf’ was carried out using wF2 and kR1, or tR2 primers in the regular PCR mode to amplify the recessive or dominant alleles of the Nud1 gene, respectively, and also in the multiplex PCR mode, which allows simultaneous amplification of both dominant and recessive alleles of the Nud1 gene. The genotyping data were compared with those on phenotypes of hybrids. Results and discussion. The possibility of using multiplex PCR with a set of primers wF2, kR1, and tR2 for identifying dominant and recessive alleles of the Nud1 gene in hybrid material has been demonstrated. However, while the observed number of hybrids homozygous for the recessive allele nud1 almost completely corresponded to their expected number, the clear predominance of homozygotes for the dominant allele Nud1 and the lack of heterozygotes compared to the expected number of hybrids of these groups indicates erroneous identification of some heterozygotes as dominant homozygotes, which must be taken into account during selection of hulled barleys by genotyping. Conclusions. The STS-marker amplified by primers wF2, kR1, and tR2, can be used to select recessive homozygotes nud1nud1 from hybrid populations, however, additional analysis is required for a more reliable identification of heterozygotes and homozygotes for the dominant allele of the Nud1 gene.

Background. Naked barley is a promising food crop. To enhance its production, active breeding is required to create productive varieties. The purpose of this study was to test the STS-marker for the Nud1 gene controlling the hulled phenotype, and use it for the production of naked barley hybrids. Materials and methods. Genotyping of 112 F2 hybrids obtained by crossing the naked black variety ‘Jet’ and the hulled white variety ‘Elf’ was carried out using wF2 and kR1, or tR2 primers in the regular PCR mode to amplify the recessive or dominant alleles of the Nud1 gene, respectively, and also in the multiplex PCR mode, which allows simultaneous amplification of both dominant and recessive alleles of the Nud1 gene. The genotyping data were compared with those on phenotypes of hybrids. Results and discussion. The possibility of using multiplex PCR with a set of primers wF2, kR1, and tR2 for identifying dominant and recessive alleles of the Nud1 gene in hybrid material has been demonstrated. However, while the observed number of hybrids homozygous for the recessive allele nud1 almost completely corresponded to their expected number, the clear predominance of homozygotes for the dominant allele Nud1 and the lack of heterozygotes compared to the expected number of hybrids of these groups indicates erroneous identification of some heterozygotes as dominant homozygotes, which must be taken into account during selection of hulled barleys by genotyping. Conclusions. The STS-marker amplified by primers wF2, kR1, and tR2, can be used to select recessive homozygotes nud1nud1 from hybrid populations, however, additional analysis is required for a more reliable identification of heterozygotes and homozygotes for the dominant allele of the Nud1 gene. | Актуальность. Голозерный ячмень является перспективной продовольственной культурой. Для увеличения его производства необходима активная селекционная работа по созданию высокопродуктивных сортов. Целью представленной работы является апробация STS-маркера к гену Nud1, контролирующему пленчатость, для отбора голозерных гибридов ячменя. Материалы и методы. Генотипирование 112 гибридов популяции F2, полученной с помощью скрещивания голозерного черноколосого сорта ‘Jet’ и пленчатого белоколосого сорта ‘Эльф’, проводили с помощью праймеров wF2 и kR1, либо tR2, в режиме обычной ПЦР, которая позволила амплифицировать фрагменты рецессивного, либо доминантного аллелей гена Nud1, соответственно, а также в режиме мультиплексной ПЦР, позволяющей одновременно амплифицировать фрагменты и доминантного, и рецессивного аллелей гена Nud1. Данные генотипирования сопоставляли с фенотипами гибридов. Результаты и обсуждение. Показана возможность использования мультиплексной ПЦР с набором праймеров wF2, kR1, tR2 для выявления доминантных и рецессивных аллелей гена Nud1 в гибридном материале. Однако, если наблюдаемая частота гибридов гомозиготных по рецессивному аллелю nud1 почти полностью соответствовала их ожидаемой частоте при моногенном типе наследования, то явное преобладание гомозигот по доминантному аллелю Nud1 и недостаток гетерозигот по сравнению с ожидаемыми частотами гибридов этих групп указывает на ошибочную идентификацию части гетерозигот как доминантных гомозигот, что нужно учитывать при отборе пленчатых форм с помощью генотипирования. Заключение. STS-маркер, амплифицируемый с помощью праймеров wF2, kR1, tR2, возможно использовать для отбора рецесcивных гомозигот nud1nud1 из гибридных популяций, однако для более надежной идентификации гетерозигот и гомозигот по доминантному аллелю гена Nud1 необходим дополнительный анализ.

A total of 310 Barley accessions collected from ICARDA, Lebanon and grown in Indian condition at ICARDA-IRP (India Research Platform), Amlaha, (M.P.) were analyzed for morphological and genetic variability using nine agro-morphological traits i.e. Plant height (cm), number oftillers per plant, daysto heading, number of ear headsper pant, length ofear (cm), number of spikelets per earhead, number of grains per earhead, yield per plant (g), and 1000-grain weight (g). The highest coefficient of variation as a result of highest diversity among the genotypes were found for grains per earhead (37.5%), spikelets per earhead (37.5%), yield per plant (35.3%), tillers per plant (31.3%) and earhead per plant (31.2%). However, ear length (16.9%), days to heading (15.4%), 1000-grain weight (13.5%) and plant height (11.2%) have conributued less to diversity with lower cofficient of variation. In cluster analysis, all the characters were used to construct a distance matrix using the Euclidian coefficient, and used to generate dendrogram showing similarity among all the genotypes, distance coefficient ranged between 0 and 200 which reveal the genetic diversity among genotypes. These exotic accessions evaluated can be further used for primary or secondary introduction in Indian breeding program.

Мета. Виявити особливості успадкування кількості зерен у колосі, схрещуючи різні за походженням, напрямами використання і різновидностями сорти ячменю ярого, та виокремити ефективні генетичні джерела для поліпшення цієї ознаки. Методи. Дослідження проводили в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН у 2019 і 2020 рр. В F1 ячменю ярого двох діалельних схем схрещування за кількістю зерен у колосі визначили ступінь фенотипового домінування, параметри генетичної варіації та комбінаційну здатність. Результати. За показником ступеня фенотипового домінування виявлено всі можливі типи успадкування кількості зерен у колосі. У низки комбінацій схрещування встановлено зміну типу успадкування залежно від умов року. Найбільшу кількість комбінацій із наддомінуванням в обох роках відмічено у комбінаціях з плівчастим остистим сортом ‘Авгур’ та безостим сортом ‘Козир’. За параметрами генетичної варіації у схрещуваннях пивоварних сортів (плівчастих остистих) виявлено відповідність адитивно-домінантній моделі, наддомінування і домінування у локусах, а також односпрямованість домінування на збільшення ознаки, зумовлене домінантними ефектами. У схрещуваннях сортів різних ботанічних різновидностей виявлено зміну дії генів у різні роки. А саме: адитивно-домінантної системи – комплементарним епістазом, неповного домінування – наддомінуванням, односпрямованості домінування на збільшення ознаки – різноспрямованістю. Виділено генетичні джерела підвищеної загальної комбінаційної здатності, зокрема плівчасті остисті сорти пивоварного напряму ‘Quench’ і ‘Авгур’, голозерний та безостий сорти ‘CDC Rattan’ і ‘Козир’ відповідно. На основі констант специфічної комбінаційної здатності визначено найбільш перспективні комбінації для подальшої селекційної роботи. Висновки. Виявлені особливості успадкування кількості зерен у колосі дають змогу оптимально комбінувати батьківські компоненти схрещувань і здійснювати цілеспрямований добір на збільшення ознаки у процесі створення ботанічних різновидностей сортів ячменю ярого різних напрямів використання.

To create an industrial hemp variety of the Central European ecological and geographical type with a high cannabigerol content and universal application. Methods. Breeding (self-pollination, creation of artificial populations, selection), field, biochemical (thin-layer and gas-liquid chromatography of cannabinoid compounds), instrumental and technological assessment of fibre quality, and statistical methods. Results. Variety ‘Vik 2020’ was obtained as a result of creation of artificial populations. The plants are characterized by higher content of cannabigerol (1.034 ± 0.0323%), and almost zero of other secondary metabolites, such as cannabidivarin, cannabidiol, cannabichromene and psychotropic tetrahydrocannabinol (0.003 ± 0.0011; 0.018 ± 0.0080; 0.012 ± 0.0027, and 0.005 ± 0.0012%, respectively). The t rait of cannabigerol content is quite stable within the population and is not correlated with the trait of tetrahydrocannabinol content (r = -0.23). TLC showed that cannabigerol accumulated mainly in the form of cannabigerolic acid and to a lesser extent as a neutral compound, which is consistent with the theory that this substance is a precursor for the synthesis of other cannabinoids. According to the results of the competitive variety test, when growing to obtain fibre and seeds, the variety features short height, specifically significantly lower total (206.4 cm) and technical stem length (135.6 cm) compared to the standard variety, significantly higher inflorescence length (70.8 cm), which determine the formation of the significant yield of biomass suitable for pharmaceutical use and high seed yield (0.98 t/ha). The yield of total fibre was the same as in the standard variety (29.0%), but its quality and technological value for primary processing were higher. The variety had a homogeneous sex structure, resistance to bioltic and abiotic environmental factors. Plants reached biological maturity in 116 days (BBCH 89). This cultivar is recommended for obtaining seeds, quality fiber and potentially cannabigerol (on condition of changes in legislation). Conclusions. The efficiency of using self-pollinating lines in breeding with their subsequent combining into a synthetic population and improving selection was proved by the case of a new variety of industrial hemp ‘Vik 2020’, characterized by an increased content of cannabigerol and the absence of psychotropic properties

To create an industrial hemp variety of the Central European ecological and geographical type with a high cannabigerol content and universal application. Methods. Breeding (self-pollination, creation of artificial populations, selection), field, biochemical (thin-layer and gas-liquid chromatography of cannabinoid compounds), instrumental and technological assessment of fibre quality, and statistical methods. Results. Variety ‘Vik 2020’ was obtained as a result of creation of artificial populations. The plants are characterized by higher content of cannabigerol (1.034 ± 0.0323%), and almost zero of other secondary metabolites, such as cannabidivarin, cannabidiol, cannabichromene and psychotropic tetrahydrocannabinol (0.003 ± 0.0011; 0.018 ± 0.0080; 0.012 ± 0.0027, and 0.005 ± 0.0012%, respectively). The t rait of cannabigerol content is quite stable within the population and is not correlated with the trait of tetrahydrocannabinol content (r = -0.23). TLC showed that cannabigerol accumulated mainly in the form of cannabigerolic acid and to a lesser extent as a neutral compound, which is consistent with the theory that this substance is a precursor for the synthesis of other cannabinoids. According to the results of the competitive variety test, when growing to obtain fibre and seeds, the variety features short height, specifically significantly lower total (206.4 cm) and technical stem length (135.6 cm) compared to the standard variety, significantly higher inflorescence length (70.8 cm), which determine the formation of the significant yield of biomass suitable for pharmaceutical use and high seed yield (0.98 t/ha). The yield of total fibre was the same as in the standard variety (29.0%), but its quality and technological value for primary processing were higher. The variety had a homogeneous sex structure, resistance to bioltic and abiotic environmental factors. Plants reached biological maturity in 116 days (BBCH 89). This cultivar is recommended for obtaining seeds, quality fiber and potentially cannabigerol (on condition of changes in legislation). Conclusions. The efficiency of using self-pollinating lines in breeding with their subsequent combining into a synthetic population and improving selection was proved by the case of a new variety of industrial hemp ‘Vik 2020’, characterized by an increased content of cannabigerol and the absence of psychotropic properties

To create an industrial hemp variety of the Central European ecological and geographical type with a high cannabigerol content and universal application.Methods. Breeding (self-pollination, creation of artificial populations, selection), field, biochemical (thin-layer and gas-liquid chromatography of cannabinoid compounds), instrumental and technological assessment of fibre quality, and statistical methods.Results. Variety ?Vik 2020? was obtained as a result of creation of artificial populations. The plants are characterized by higher content of cannabigerol (1.034 ? 0.0323%), and almost zero of other secondary metabolites, such as cannabidivarin, cannabidiol, cannabichromene and psychotropic tetrahydrocannabinol (0.003 ? 0.0011; 0.018 ? 0.0080; 0.012 ? 0.0027, and 0.005 ? 0.0012%, respectively). The t rait of cannabigerol content is quite stable within the population and is not correlated with the trait of tetrahydrocannabinol content (r = -0.23). TLC showed that cannabigerol accumulated mainly in the form of cannabigerolic acid and to a lesser extent as a neutral compound, which is consistent with the theory that this substance is a precursor for the synthesis of other cannabinoids. According to the results of the competitive variety test, when growing to obtain fibre and seeds, the variety features short height, specifically significantly lower total (206.4 cm) and technical stem length (135.6 cm) compared to the standard variety, significantly higher inflorescence length (70.8 cm), which determine the formation of the significant yield of biomass suitable for pharmaceutical use and high seed yield (0.98 t/ha). The yield of total fibre was the same as in the standard variety (29.0%), but its quality and technological value for primary processing were higher. The variety had a homogeneous sex structure, resistance to bioltic and abiotic environmental factors. Plants reached biological maturity in 116 days (BBCH 89). This cultivar is recommended for obtaining seeds, quality fiber and potentially cannabigerol (on condition of changes in legislation).Conclusions. The efficiency of using self-pollinating lines in breeding with their subsequent combining into a synthetic population and improving selection was proved by the case of a new variety of industrial hemp ?Vik 2020?, characterized by an increased content of cannabigerol and the absence of psychotropic properties | ???????? ???? ??????????? ???????? ????????????????????? ???????-????????????? ???? ??????????????? ??????? ?????????????? ???????????? ? ??????????? ??????? ????????????.??????. ?????????? (?????????????, ????????? ??????????? ?????????, ?????), ???????, ?????????? (??????????? ?? ??????????? ????????????? ????????????? ??????), ???????????????-???????????? ?????????? ?????? ???????, ???????????.??????????. ? ?????????? ??????????? ???????? ???????? ???? ?????2020?, ??????? ????? ???????????????? ?????????? ??????? ???????????? (1,034???0,0323%), ?? ??? ????? ??????????? ????????????, ? ????? ?????? ??????????? ????? ????????? ??????????? ? ??????????????, ???????????, ????????????? ? ????????????? ???????????????????? (0,003???0,0011; 0,018???0,0080; 0,012???0,0027 ? 0,005???0,0012% ??????????). ?????? ?????? ???????????? ? ?????? ?????????? ? ????? ????????? ? ?? ??????????????? ? ??????? ?????? ???????????????????? (r =?-0,23). ?????????? ???????????? ????????????? ????????, ?? ??????????? ????????????? ????????? ? ????? ??????????????? ??????? ? ?????? ????? ?? ?????????? ???????, ?? ?????? ???????????? ? ???????, ?????? ? ???? ?? ???????? ? ???????????? ??? ??????? ????? ????????????. ?? ???????????? ??????????? ????????????????? ? ???? ??????????? ??? ????????? ??????? ? ??????? ???? ??????? ??????????????, ? ???? ??????? ????? ????????? ?? ??????-?????????? ????????? ????????? (206,4???) ? ????????? ??????? ??????? (135,6 ??), ? ??????? ?????? ??????????? ??????? ???????? (70,8 ??), ??? ???????????? ?????????? ??????? ???????, ????????? ??? ???????????? ?? ????????????? ????, ?? ??????????? ??????? (0,98??/??). ????? ?????????? ??????? ????????, ?? ? ? ?????-?????????, 29,0%, ??? ???? ????????????????? ????? ?????? ? ????????????? ???????? ?? ?????????? ????????????. ???? ??? ????????? ??????? ?????????, ????????? ?? ???- ?? ?????????? ???????? ??????????. ???????????? ?????? ?? ??????????? ????????? (BBCH 89) ??116 ???. ?????????????? ??? ??????????? ? ????? ????????? ???????, ???????? ??????? ? ?????????? ? ???????????? (?? ????? ????? ?????????????).????????. ???????? ???????????? ????????? ?? ???????????? ??????? ????????????? ????? ?? ????????? ?? ??????????? ? ?????????? ????????? ? ?????????????? ??????? ?? ???????? ?????? ????? ??????????? ???????? ???? 2020?, ?? ???????????????? ?????????? ??????? ???????????? ? ??????????? ???????????? ????????????.

Мета. З’ясувати посухостійкість рослин сортів англійських троянд. Методи. Польовий, анатомічний, біометричний. Посухостійкість рослин у польових умовах оцінювали за 6-баловою шкалою С. С. П’ятницького (1961). Kількість продихів на одиницю площі листкової пластинки визначали за допомогою сканувального електронного мікроскопа JSM-6700F (JEOL, Токіо, Японія). Результати. Посухостійкість рослин сортів англійських троянд досліджували як у польових, так і лабораторних умовах. За візуальними спостереженнями в періоди з низьким рівнем вологозабезпечення тургор листків не знижувався, тож польову посухостійкість усіх сортів оцінено у 5 балів. За параметрами щільності продихів на одиницю площі листка виділено сорти, які мають максимальні та мінімальні значення цього показника. Висновки. Усі досліджені сорти англійських троянд із колекції Державного дендрологічного парку «Олександрія» НАН України є достатньо посухостійкими в польових умовах. Однак, вони суттєво різняться за показниками щільності продихів на одиницю площі листка рослин. Найбільшу середню кількість продихів на 0,5 мм2 (163,67±7,93 шт.) зафіксовано в рослин сорту ‘Alan Titchmarsh’, найменшу (47,67±1,94 шт.) – у ‘Charles Austin’. Порівняння даних щодо морфології листків англійських троянд та щільності продихів показало, що сортам з меншими розмірами листків (‘Cottage Rose’, ‘Fisherman Friend’, ‘Noble Antony’, ‘Crocus Rose’) притаманна більша кількість продихів на одиницю площі, що вказує на їхню вищу посухостійкість. Отримані дані польових і лабораторних досліджень будуть ураховані під час формування рекомендацій щодо використання троянд для озеленення міських територій, де рослини можуть опинитися в екстремальніших, аніж у дендропарку, умовах.

Cryptococcosis is an opportunistic systemic mycosis caused by Cryptococcus neoformans and C. gattii species complexes and is of increasing global importance. Maintaining continued surveillance of the antifungal susceptibility of environmental C. neoformans and C. gattii isolates is desirable for better managing cryptococcosis by identifying resistant isolates and revealing the emergence of intrinsically resistant species. Relevant research data from Egypt are scarce. Thus, this study aimed to report the genetic diversity of C. neoformans and C. gattii species complexes originating from different environmental sources in Egypt, antifungal susceptibility profiles, antifungal combinations, and correlations of susceptibility with genotypes. A total of 400 environmental samples were collected, 220 from birds and 180 from trees. Cryptococcus spp. were found in 58 (14.5%) of the samples, 44 (75.9%) of the isolates were recovered from birds and 14 (24.1%) from trees. These isolates were genotyped using M13 polymerase chain reaction-fingerprinting and URA5 gene restriction fragment length polymorphism analysis. Of the 31 C. neoformans isolates, 24 (77.4%), 6 (19.4%) and one (4.4%) belonged to VNI, VNII, and VNIII genotypes, respectively. The 27 C. gattii isolates belonged to VGI (70.4%), VGII (18.5%), and VGIII (11.1%) genotypes. Non-wild type C. neoformans and C. gattii isolates that may have acquired resistance to azoles, amphotericin B (AMB), and terbinafine (TRB) were observed. C. gattii VGIII was less susceptible to fluconazole (FCZ) and itraconazole (ITZ) than VGI and VGII. C. neoformans isolates showed higher minimum inhibitory concentrations (MICs) to FCZ, ITZ, and voriconazole (VRZ) than those of C. gattii VGI and VGII. Significant (P < 0.001) correlations were found between the MICs of VRZ and ITZ (r = 0.64) in both C. neoformans and C. gattii isolates, FCZ and TRB in C. neoformans isolates, and FCZ and TRB (r = 0.52) in C. gattii isolates.

Purpose. Development of scientific and applied foundations for the introduction, selection and use of plants of the species of the genus Physalis L. to ensure food security in Ukraine. Methods. Subject of study – plants of the genus Physalis. The study was conducted in 2014–2018. on the introduction plots of the department of cultural flora of the M. M. Hryshko National Botanical Garden, NAS of Ukraine (NBG). The work used general scientific and special methods: field, introduction, biological and morphological; laboratory (chemical, biochemical), statistical (methods of analysis of variance and statistical estimation of average data using Microsoft Excel (2010). Results. The features of ontomorphogenesis were established, the biological and morphological parameters of plants of the species of the genus Physalis L. were investigated under conditions of introduction in the Right-Bank Forest-Steppe Ukraine. It was found that the content of dry matter in plant fruits varied from 10 to 18.34%, sugars – from 39.34 to 67.97%, tannins – 1.57 to 3.35% and carotene – from 0.200 to 0.583%, ascorbic acid – from 123.91 to 284.95 mg/100 g, depending on the species, varietal and shape characteristics. Conclusions. It was found that the introduced plant species of the genus Physalis in conditions of culture have four age periods and 10 developmental states: seeds (se), sprouts (p), juvenile (j), immature (im), virginal (v), generative (g), subsenilny (ss) and senile (se). Ph. ixocarpa ‘Likhtaryk’ of the NBG selection was distinguished among the studied introduced species in terms of biological and morphological parameters and biochemical composition. The obtained data can be used for further research and determining the prospects for the introduction of these introduced species into a wide culture

Purpose. Development of scientific and applied foundations for the introduction, selection and use of plants of the species of the genus Physalis L. to ensure food security in Ukraine. Methods. Subject of study – plants of the genus Physalis. The study was conducted in 2014–2018. on the introduction plots of the department of cultural flora of the M. M. Hryshko National Botanical Garden, NAS of Ukraine (NBG). The work used general scientific and special methods: field, introduction, biological and morphological; laboratory (chemical, biochemical), statistical (methods of analysis of variance and statistical estimation of average data using Microsoft Excel (2010). Results. The features of ontomorphogenesis were established, the biological and morphological parameters of plants of the species of the genus Physalis L. were investigated under conditions of introduction in the Right-Bank Forest-Steppe Ukraine. It was found that the content of dry matter in plant fruits varied from 10 to 18.34%, sugars – from 39.34 to 67.97%, tannins – 1.57 to 3.35% and carotene – from 0.200 to 0.583%, ascorbic acid – from 123.91 to 284.95 mg/100 g, depending on the species, varietal and shape characteristics. Conclusions. It was found that the introduced plant species of the genus Physalis in conditions of culture have four age periods and 10 developmental states: seeds (se), sprouts (p), juvenile (j), immature (im), virginal (v), generative (g), subsenilny (ss) and senile (se). Ph. ixocarpa ‘Likhtaryk’ of the NBG selection was distinguished among the studied introduced species in terms of biological and morphological parameters and biochemical composition. The obtained data can be used for further research and determining the prospects for the introduction of these introduced species into a wide culture

Purpose. To establish the optimal seeding time and depth of ‘Dniprovskyi 39’ and ‘Vinets’ sorghum varieties, to prove their effect on the crop photosynthetic capacity in the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine. Methods. Field, laboratory, comparative, analytical, generalizing, mathematical and statistical. Results. It was proved that the best results of crop photosynthetic capacity of sorghum were obtained by sowing in the first decade of May (the second sowing period) at a seeding depth of 4–6 cm. Accordingly, the leaf surface area in these variants reached its maximum during the “panicle-blooming” period and equated 36.13–38.81 thousand m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 34.23–36.91 thousand m2/ha for the ‘Vinets’ variety. By sowing seeds in the third decade of April (the first sowing period) at the seedining depth values described above the leaf surface area of the varieties was slightly smaller and amounted to 29.56–31.20 thousand m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 27.76–29.40 thousand m2/ha for the ‘Vinets’ variety. By sowing seeds in the second decade of May (the third sowing period), the leaf surface area was 30.68–32.92 thousand m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 29.08–31.32 thousand m2/ha for the ‘Vinets’ variety. The highest photosynthetic potential was obtained for sorghum plants in the second sowing period at the seeding depth of 4–6 cm and was 1.27 and 1.34 million m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 1.16 and 1.22 million m2/ha for the variety ‘Vinets’. In the first sowing period, this indicator was slightly lower and amounted to 1.18 and 1.23 million m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 0.98 and 1.02 million m2/ha for the ‘Vinets’ variety respectively. In the third sowing period, it was the smallest one and equated 1.09 and 1.13 million m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety, and 0.88 and 0.93 million m2/ha for the ‘Vinets’ variety at the optimal seeding depth. The photosynthetic potential was lower at the seeding depth of 2 and 8 cm, which is explained by the different soil and climatic parameters during a certain period of sorghum plant vegetation. The highest value of the photosynthetic capacity net indicator was obtained by sowing seeds at the optimal time and the optimal seeding depth and it equated 3.84–4.02 g/m2 per day for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 3.79 – 3.98 g/m2 per day for the ‘Vinets’ variety. Conclusions. It has been established that the sorghum plants had better vegetation and formed photosynthetic capacity by sowing seeds in the first decade of May at the planting depth of 4–6 cm, which we recommend for growing this crop in the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine.

Цель. Установить оптимальные сроки сева и глубину заделки семян сорго зернового сортов ‘Дніпровський 39’ и ‘Вінець’, обосновать их влияние на фотосинтетическую продуктивность посевов в условиях Правобережной Лесостепи Украины.Методы. Полевой, лабораторный, сравнительный, аналитический, обобщающий, математически-статистический.Результаты. Наилучшие результаты фотосинтетической продуктивности посевов сорго зернового получены во время сева в I декаде мая (второй срок) на глубине заделки семян 4–6 см. Соответственно, площадь листовой поверхности в этих вариантах в период «выбрасывания метелки–цветения» достигала максимума и составляла 36,13–38,81 тыс. м2/га у сорта ‘Дніпровський 39’ и 34,23 – 36,91 тыс. м2/га у сорта ‘Вінець’. При севе семян в III декаде апреля (первый срок) при вышеуказанных значениях глубины заделки площадь листовой поверхнос­ти у сортов была несколько меньше и составляла 29,56–31,20 тыс. м2/га у сорта ‘Дніпровський 39’ и 27,76–29,40 тыс. м2/га у сорта ‘Вінець’. При севе семян во II декаде мая (третий срок) площадь листовой поверхности составляла 30,68–32,92 тыс. м2/га у сорта ‘Дніпровський 39’ и 29,08–31,32 тыс. м2/га у сорта ‘Вінець’. Фотосинтетический потенциал был самым высоким в растениях сорго зернового во втором сроке сева семян на глубине заделки 4–6 см и составлял 1,27 и 1,34 млн м2/га у сорта ‘Дніпровський 39’ и 1,16 и 1,22 млн м2/га у сорта ‘Вінець’. В первом сроке сева этот показатель был несколько ниже и составлял 1,18 и 1,23 млн м2/га у сорта ‘Дніпровський 39’ и 0,98 и 1,02 млн м2/га у сорта ‘Вінець’, соответственно. В третьем сроке сева он был самым низким, у сорта ‘Дніпровський 39’ этот показатель составлял 1,09 и 1,13 млн м2/га, у сорта ‘Вінець’ – 0,88 и 0,93 млн м2/га при оптимальных значениях глубины заделки семян. На глубине заделки семян 2 и 8 см фотосинтетический потенциал был ниже, что объясняют различными почвенно-климатическими условиями в определенный период развития растений сорго. Наивысшее значение показателя чистой продуктивности фотосинтеза было получено при севе семян в оптимальные сроки и оптимальной глубине заделки семян и составляло 3,84–4,02 г/м2 в сутки у сорта ‘Дніпровський 39’ и 3,79–3,98 г/м2 в сутки у сорта ‘Вінець’, соответственно.Выводы. Лучше развивались и формировали фотосинтетическую продуктивность растения сорго зернового при севе семян в первой декаде мая на глубине заделки 4–6 см, которые и рекомендованы для выращивания данной культуры в Правобережной Лесостепи Украины. | Purpose. To establish the optimal seeding time and depth of ‘Dniprovskyi 39’ and ‘Vinets’ sorghum varieties, to prove their effect on the crop photosynthetic capacity in the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine. Methods. Field, laboratory, comparative, analytical, generalizing, mathematical and statistical. Results. It was proved that the best results of crop photosynthetic capacity of sorghum were obtained by sowing in the first decade of May (the second sowing period) at a seeding depth of 4–6 cm. Accordingly, the leaf surface area in these variants reached its maximum during the “panicle-blooming” period and equated 36.13–38.81 thousand m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 34.23–36.91 thousand m2/ha for the ‘Vinets’ variety. By sowing seeds in the third decade of April (the first sowing period) at the seedining depth values described above the leaf surface area of the varieties was slightly smaller and amounted to 29.56–31.20 thousand m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 27.76–29.40 thousand m2/ha for the ‘Vinets’ variety. By sowing seeds in the second decade of May (the third sowing period), the leaf surface area was 30.68–32.92 thousand m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 29.08–31.32 thousand m2/ha for the ‘Vinets’ variety. The highest photosynthetic potential was obtained for sorghum plants in the second sowing period at the seeding depth of 4–6 cm and was 1.27 and 1.34 million m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 1.16 and 1.22 million m2/ha for the variety ‘Vinets’. In the first sowing period, this indicator was slightly lower and amounted to 1.18 and 1.23 million m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 0.98 and 1.02 million m2/ha for the ‘Vinets’ variety respectively. In the third sowing period, it was the smallest one and equated 1.09 and 1.13 million m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety, and 0.88 and 0.93 million m2/ha for the ‘Vinets’ variety at the optimal seeding depth. The photosynthetic potential was lower at the seeding depth of 2 and 8 cm, which is explained by the different soil and climatic parameters during a certain period of sorghum plant vegetation. The highest value of the photosynthetic capacity net indicator was obtained by sowing seeds at the optimal time and the optimal seeding depth and it equated 3.84–4.02 g/m2 per day for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 3.79 – 3.98 g/m2 per day for the ‘Vinets’ variety.Conclusions. It has been established that the sorghum plants had better vegetation and formed photosynthetic capacity by sowing seeds in the first decade of May at the planting depth of 4–6 cm, which we recommend for growing this crop in the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine. | Мета. Встановити оптимальні строки сівби та глибину загортання насіння сорго зернового сортів ‘Дніпровський 39’ та ‘Вінець’, обґрунтувати їхній вплив на фотосинтетичну продуктивність посівів в умовах Правобережного Лісостепу України. Методи. Польовий, лабораторний, порівняльний, аналітичний, узагальнюючий, математично-статистичний. Результати. Найкращі результати фотосинтетичної продуктивності посівів сорго зернового отримано за сівби у  І декаді травня (другий строк) на глибину загортання насіння 4–6 см. Відповідно, площа листкової поверхні за цих факторів у період «викидання волоті – цвітіння» сягала максимуму і дорівнювала 36,13–38,81 тис. м2/га у сорту ‘Дніпровський 39’ та 34,23–36,91 тис. м2/га у сорту ‘Вінець’. За сівби насіння у ІІІ декаді квітня (перший строк) за таких самих значень глибини загортання площа листкової поверхні у сортів була дещо меншою і становила 29,56–31,20 тис. м2/га у сорту ‘Дніпровський 39’ та 27,76–29,40 тис. м2/га у сорту ‘Вінець’. За сівби насіння у ІІ декаді травня (третій строк) площа листкової поверхні дорівнювала 30,68–32,92 тис. м2/га у сорту ‘Дніпровський 39’ та 29,08–31,32 тис. м2/га у сорту ‘Вінець’. Фотосинтетичний потенціал був найвищим у рослин сорго зернового за ІІ строку сівби насіння та глибини загортання 4–6 см й дорівнював 1,27 та 1,34 млн м2/га у сорту ‘Дніпровський 39’ і 1,16 та 1,22 млн м2/га у сорту ‘Вінець’. За І строку сівби цей показник був дещо меншим і відповідно становив 1,18 та 1,23 млн м2/га у сорту ‘Дніпровський 39’ й 0,98 і 1,02 млн м2/га у сорту ‘Вінець’. За ІІІ строку сівби він був найменшим та у сорту ‘Дніпровський 39’ дорівнював 1,09 і 1,13 млн м2/га, у сорту ‘Вінець’ 0,88 і 0,93 млн м2/га за оптимальних значень глибини загортання насіння. За глибини загортання насіння 2 та 8 см фотосинтетичний потенціал був нижчим, що пояснюють різними ґрунтово-кліматичними умовами у певний період розвитку рослин сорго. Найбільше значення показника чистої продуктивності фотосинтезу було отримано за сівби насіння в оптимальні строки та за оптимальної глибини загортання насіння і становило у сорту ‘Дніпровський 39’, відповідно, 3,84–4,02 г/м2 за добу, у сорту ‘Вінець’ 3,79–3,98 г/м2 за добу.Висновки. Найкраще розвивались та формували фотосинтетичну продуктивність рослини сорго зернового за сівби насіння у першій декаді травня на глибину загортання 4–6 см, які й рекомендовано для вирощування даної культури в Правобережному Лісостепу України.

Purpose. To establish the optimal seeding time and depth of ‘Dniprovskyi 39’ and ‘Vinets’ sorghum varieties, to prove their effect on the crop photosynthetic capacity in the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine. Methods. Field, laboratory, comparative, analytical, generalizing, mathematical and statistical. Results. It was proved that the best results of crop photosynthetic capacity of sorghum were obtained by sowing in the first decade of May (the second sowing period) at a seeding depth of 4–6 cm. Accordingly, the leaf surface area in these variants reached its maximum during the “panicle-blooming” period and equated 36.13–38.81 thousand m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 34.23–36.91 thousand m2/ha for the ‘Vinets’ variety. By sowing seeds in the third decade of April (the first sowing period) at the seedining depth values described above the leaf surface area of the varieties was slightly smaller and amounted to 29.56–31.20 thousand m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 27.76–29.40 thousand m2/ha for the ‘Vinets’ variety. By sowing seeds in the second decade of May (the third sowing period), the leaf surface area was 30.68–32.92 thousand m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 29.08–31.32 thousand m2/ha for the ‘Vinets’ variety. The highest photosynthetic potential was obtained for sorghum plants in the second sowing period at the seeding depth of 4–6 cm and was 1.27 and 1.34 million m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 1.16 and 1.22 million m2/ha for the variety ‘Vinets’. In the first sowing period, this indicator was slightly lower and amounted to 1.18 and 1.23 million m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 0.98 and 1.02 million m2/ha for the ‘Vinets’ variety respectively. In the third sowing period, it was the smallest one and equated 1.09 and 1.13 million m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety, and 0.88 and 0.93 million m2/ha for the ‘Vinets’ variety at the optimal seeding depth. The photosynthetic potential was lower at the seeding depth of 2 and 8 cm, which is explained by the different soil and climatic parameters during a certain period of sorghum plant vegetation. The highest value of the photosynthetic capacity net indicator was obtained by sowing seeds at the optimal time and the optimal seeding depth and it equated 3.84–4.02 g/m2 per day for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 3.79 – 3.98 g/m2 per day for the ‘Vinets’ variety. Conclusions. It has been established that the sorghum plants had better vegetation and formed photosynthetic capacity by sowing seeds in the first decade of May at the planting depth of 4–6 cm, which we recommend for growing this crop in the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine.

Purpose. To determine the level of productivity of sunflower hybrids, their stability and plasticity for cultivation in the Left Bank Forest-Steppe of Ukraine. Methods. The field experiment was performed in the conditions of the Left-Bank Forest-Steppe of Ukraine in 2016–2018. The peculiarities of plant growth and development, formation of yield of hybrids ‘Ukrainskyi F1’ (k), ‘P64LL125’, ‘P63LE10’, ‘P64F50’, ‘P64F66’, ‘P63LL06’, ‘NK Konti’ (k), ‘NK Brio’, ‘P64LE99’, ‘Laskala’, ‘Kupava’. Yield plasticity was calculated and analyzed by the Ebergard – Russell method. Results. Over the years of research, the average yield of sunflower hybrids in the Left-Bank Forest-Steppe of Ukraine varied from 2.71 to 4.04 t/ha. The lowest yield was shown by the ‘Ukrainskyi F1’ hybrid – 2.42–3.05 t/ha, the highest ‘Laskala’ – 3.79–4.26 t/ha. It was determined that in the conditions of the Left-Bank Forest-Steppe, there is no absolute predominance of medium-ripe hybrids in terms of yield. Conclusions. According to the results of the analysis of yield plasticity of sunflower hybrids, it was determined that the group of samples with high yield plasticity includes ‘Ukrainskyi F1’, ‘P64F50’, ‘P64F66’, ‘NK Konti’, ‘NK Brio’, ‘P64LE99’, ‘Lascala’ and ‘Kupava’. They respond to the improvement of the level of agricultural technology and provide the maximum yield only under the conditions of optimal factors. Hybrids ‘P64LL125’, ‘P63LE10’ and ‘P63LL06’ are more stable in response to changes in growing conditions without reductions in yield. As for the shares of the influence of the studied factors, the yield of the hybrid ‘Ukrainskyi F1’ was most influenced by the conditions of the year, ‘NK Brio’ – the sowing rate. For the ‘NK Ferti’ hybrid, the conditions of the year and the sowing rate are equally important.

Purpose. To determine the level of productivity of sunflower hybrids, their stability and plasticity for cultivation in the Left Bank Forest-Steppe of Ukraine. Methods. The field experiment was performed in the conditions of the Left-Bank Forest-Steppe of Ukraine in 2016–2018. The peculiarities of plant growth and development, formation of yield of hybrids ‘Ukrainskyi F1’ (k), ‘P64LL125’, ‘P63LE10’, ‘P64F50’, ‘P64F66’, ‘P63LL06’, ‘NK Konti’ (k), ‘NK Brio’, ‘P64LE99’, ‘Laskala’, ‘Kupava’. Yield plasticity was calculated and analyzed by the Ebergard – Russell method. Results. Over the years of research, the average yield of sunflower hybrids in the Left-Bank Forest-Steppe of Ukraine varied from 2.71 to 4.04 t/ha. The lowest yield was shown by the ‘Ukrainskyi F1’ hybrid – 2.42–3.05 t/ha, the highest ‘Laskala’ – 3.79–4.26 t/ha. It was determined that in the conditions of the Left-Bank Forest-Steppe, there is no absolute predominance of medium-ripe hybrids in terms of yield. Conclusions. According to the results of the analysis of yield plasticity of sunflower hybrids, it was determined that the group of samples with high yield plasticity includes ‘Ukrainskyi F1’, ‘P64F50’, ‘P64F66’, ‘NK Konti’, ‘NK Brio’, ‘P64LE99’, ‘Lascala’ and ‘Kupava’. They respond to the improvement of the level of agricultural technology and provide the maximum yield only under the conditions of optimal factors. Hybrids ‘P64LL125’, ‘P63LE10’ and ‘P63LL06’ are more stable in response to changes in growing conditions without reductions in yield. As for the shares of the influence of the studied factors, the yield of the hybrid ‘Ukrainskyi F1’ was most influenced by the conditions of the year, ‘NK Brio’ – the sowing rate. For the ‘NK Ferti’ hybrid, the conditions of the year and the sowing rate are equally important.

Pourpose. Establish compliance of heat and moisture resources to biological requirements of sunflower hybrids (Helianthus annuus), reveal criteria for assessing weather conditions in the northern regions of Ukraine; establish links between temperature, precipitation and yield. Methods. Field and mathematical methods were used. Field multifactorial experiment was conducted during 2016–2018 in the Left Bank of Ukraine, on the border of two soil and climatic zones of Ukraine - Forest-Steppe and Polissya. Peculiarities of plant growth and development, formation of "hybrids" yield (factor A) were studied: 'Ukrainskyi F1', 'P63LL06', 'NK Brio', 'NK Ferti' depending on "plant density" (factor B): 50, 55 , 60, 65 thousand pieces/hectare. We calculated and analyzed the sums of active, effective temperatures for two biological minima - 5 and 10 ° C; the sum of thermal units according to the method of Brown and Bootsma, 1993; coefficients of materiality of elements deviations of the agrometeorological mode of the current year from long-term averages; plasticity and yield stability according to the method of Eberthart S.A., Russel W.Q. (1966). Results. To pass the full cycle of sunflower plants development, the sum of active temperatures (t = 10 °C) for hybrid 'Ukrainskyi F1' – 2354.6; P63LL06 – 2306.4; 'NK Brio' – 2401.3; 'NK Ferti' – 2379.7; and the sum of effective temperatures for 'Ukrainskyi F1'- 1081.5; 'P63LL06' – 1056.9; 'NK Brio' – 1104.9; 'NK Ferti' – 1109.1 is required. The sum of temperatures, both at a biological minimum temperature 10 °C and 5 °C, meet biological needs of sunflower plants and is not a limiting factor for this crop growing. The sum of thermal units for the period April–October is 3780 on average for three years. During the period of active sunflower vegetation (April–August) the sum of thermal units is 2868–3258, significantly exceeding the sum of active and effective temperatures at biologically active temperatures 5 °С and 10 °С. The most determined limits of changes in active, effective temperatures and thermal units were observed in May – September. Conclusions. Plasticity and stability of sunflower yield more depending on hybrid and plants density than on conditions of the year. Yield stability coefficient for hybrid 'Ukrainskyi F1' was 1.68 - 2.30; 'P63LL06'- 2.51 - 3.14; 'NK Brio'- 3.15 - 4.63; 'NK Ferti' - 2.70 - 3.75 for yields, respectively: 2.16 - 3.11; 2.58 - 3.52; 3.20 - 4.12; 2.70 - 3.79 t/ha.

Pourpose. Establish compliance of heat and moisture resources to biological requirements of sunflower hybrids (Helianthus annuus), reveal criteria for assessing weather conditions in the northern regions of Ukraine; establish links between temperature, precipitation and yield.Methods. Field and mathematical methods were used. Field multifactorial experiment was conducted during 2016–2018 in the Left Bank of Ukraine, on the border of two soil and climatic zones of Ukraine - Forest-Steppe and Polissya. Peculiarities of plant growth and development, formation of "hybrids" yield (factor A) were studied: 'Ukrainskyi F1', 'P63LL06', 'NK Brio', 'NK Ferti' depending on "plant density" (factor B): 50, 55 , 60, 65 thousand pieces/hectare. We calculated and analyzed the sums of active, effective temperatures for two biological minima - 5 and 10 ° C; the sum of thermal units according to the method of Brown and Bootsma, 1993; coefficients of materiality of elements deviations of the agrometeorological mode of the current year from long-term averages; plasticity and yield stability according to the method of Eberthart S.A., Russel W.Q. (1966).Results. To pass the full cycle of sunflower plants development, the sum of active temperatures (t = 10 °C) for hybrid 'Ukrainskyi F1' – 2354.6; P63LL06 – 2306.4; 'NK Brio' – 2401.3; 'NK Ferti' – 2379.7; and the sum of effective temperatures for 'Ukrainskyi F1'- 1081.5; 'P63LL06' – 1056.9; 'NK Brio' – 1104.9; 'NK Ferti' – 1109.1 is required. The sum of temperatures, both at a biological minimum temperature 10 °C and 5 °C, meet biological needs of sunflower plants and is not a limiting factor for this crop growing. The sum of thermal units for the period April–October is 3780 on average for three years. During the period of active sunflower vegetation (April–August) the sum of thermal units is 2868–3258, significantly exceeding the sum of active and effective temperatures at biologically active temperatures 5 °С and 10 °С. The most determined limits of changes in active, effective temperatures and thermal units were observed in May – September.Conclusions. Plasticity and stability of sunflower yield more depending on hybrid and plants density than on conditions of the year. Yield stability coefficient for hybrid 'Ukrainskyi F1' was 1.68 - 2.30; 'P63LL06'- 2.51 - 3.14; 'NK Brio'- 3.15 - 4.63; 'NK Ferti' - 2.70 - 3.75 for yields, respectively: 2.16 - 3.11; 2.58 - 3.52; 3.20 - 4.12; 2.70 - 3.79 t/ha. | Мета. Встановити відповідність ресурсів тепла та вологи біологічним вимогам гібридів соняшнику (Helianthus annuus L.); встановити критеріальні показники оцінювання погодних умов в північних регіонах України; встановити зв’язки між температурним режимом, сумою опадів та врожайністю.Методи. Використовували польовий та математичний методи. Польовий багатофакторний дослід проводили в 2016–2018 роках в Лівобережному Лісостепу України на межі двох ґрунтово-кліматичних зон – Лісостепу і Полісся. Досліджували особливості росту та розвитку рослин, формування врожайності «гібридів» (фактор А) ‘Український F1’, ‘Р63LL06’, ‘НК Бріо’, ‘НК Ферті’ залежно від «густоти рослин» (фактор В): 50, 55, 60, 65 тис. шт./га. Розраховували й аналізували суми активних та ефективних температур за двома біологічними мінімумами – 5 і 10 °С; суми теплових одиниць за методикою Brown and Bootsma (1993); коефіцієнти суттєвості відхилень елементів погоди поточного року від середніх багаторічних; пластичність і стабільність урожайності за методикою Eberthart S. A., Russel W. Q. (1966).Результати. Для проходження повного циклу розвитку рослин соняшнику необхідна сума активних температур (tб.м. = 10 °C) для гібрида ‘Український F1’ – 2354,6; ‘Р63LL06’ – 2306,4; ‘НК Бріо’ – 2401,3; ‘НК Ферті’ – 2379,7; сума ефективних температур: ‘Український F1’ – 1081,5; ‘Р63LL06’ – 1056,9; ‘НК Бріо’ – 1104,9; ‘НК Ферті’ – 1109,1. Суми температур як за температурою біологічного мінімуму 10 °C, так і 5 °C, відповідають біологічним потребам рослин соняшнику і не є обмежувальним чинником для вирощування. Сума теплових одиниць за період квітень–жовтень складала в середньому за три роки 3780. За період активної вегетації соняшнику (квітень–серпень) сума теплових одиниць складала 2868–3258, суттєво перевищуючи суму активних та ефективних температур за біологічно активних температур 5 °С і 10 °С. Найбільш детерміновані межі змін активних, ефективних температур і теплових одиниць спостерігали в період травень–вересень.Висновки. Пластичність і стабільність урожайності соняшнику більше змінюються залежно від гібрида і густоти рослин, ніж від умов року. Коефіцієнт стабільності врожайності для гібрида ‘Український F1’ склав 1,68–2,30; ‘Р63LL06’ – 2,51–3,14; ‘НК Бріо’ – 3,15–4,63; ‘НК Ферті’ – 2,70–3,75 за урожайності 2,16–3,11; 2,58–3,52; 3,20–4,12; 2,70–3,79 т/га, відповідно. | Цель. Установить соответствие ресурсов тепла и влаги биологическим потребностям гибридов подсолнечника (Helianthus annuus L.); установить критериальные показатели оценивания погодных условий в северных регионах Украины; установить связь между температурным режимом, осадками и урожайностью.Методы. Использовали полевой и математический методы. Полевой многофакторный опыт проводили в 2016–2018 годах в Левобережной Лесостепи Украины. Исследовали особенности роста и развития растений, формирования урожайности «гибридов» (фактор А): ‘Украинский F1’, ‘Р63LL06’, ‘НК Брио’, ‘НК Ферти’ в зависимости от «густоты стояния растений» (фактор В): 50, 55, 60, 65 тыс. штук/га. Рассчитывали и анализировали суммы активных, эффективных температур по  двум биологическим минимумам – 5 и 10 °С; суммы тепловых единиц по методике Brown and Bootsma (1993); коэффициенты существенности отклонений погодных условий от средних многолетних данных; пластичность и стабильность урожайности по методике Eberthart S. A., Russel W. Q. (1966).Результаты. Для прохождения полного цикла развития растений подсолнечника, необходима сумма активных температур (tб.м. = 10 °C) для гибрида ‘Украинский F1’ – 2355; ‘Р63LL06’ – 2306; ‘НК Брио’ – 2401; ‘НК Ферти’ – 2380; сумма эффективных температур: ‘Украинский F1’ – 1082; ‘Р63LL06’ – 1057; ‘НК Брио’ – 1104,9; ‘НК Ферти’ – 1109. Суммы температур как при биологическом минимуме 10 °C, так и 5 °C, соответствуют биологическим требованиям растений подсолнечника и не являются лимитирующим фактором для выращивания. Сумма тепловых единиц за период апрель–октябрь составляла в среднем за три года – 3780. В период активной вегетации подсолнечника (апрель–август) сумма тепловых единиц составляла 2868–3258 и существенно превышала сумму активных и эффективных температур при биологически активных температурах 5 °С и 10 °С. Наиболее детерминированные границы изменений активных, эффективных температур и тепловых единиц наблюдали в мае–сентябре.Выводы. Пластичность и стабильность урожайности подсолнечника больше изменяются в зависимости от гибрида и густоты стояния растений, чем от погодных условий года. Коэффициент стабильности урожайности для гибрида ‘Украинский F1’ составил 1,68–2,30; ‘Р63LL06’ – 2,51–3,14; ‘НК Брио’ – 3,15–4,63; ‘НК Ферти’ – 2,70–3,75 при урожайности 2,16–3,11; 2,58–3,52; 3,20–4,12; 2,70–3,79 т/га соответственно.

Pourpose. Establish compliance of heat and moisture resources to biological requirements of sunflower hybrids (Helianthus annuus), reveal criteria for assessing weather conditions in the northern regions of Ukraine; establish links between temperature, precipitation and yield. Methods. Field and mathematical methods were used. Field multifactorial experiment was conducted during 2016–2018 in the Left Bank of Ukraine, on the border of two soil and climatic zones of Ukraine - Forest-Steppe and Polissya. Peculiarities of plant growth and development, formation of "hybrids" yield (factor A) were studied: 'Ukrainskyi F1', 'P63LL06', 'NK Brio', 'NK Ferti' depending on "plant density" (factor B): 50, 55 , 60, 65 thousand pieces/hectare. We calculated and analyzed the sums of active, effective temperatures for two biological minima - 5 and 10 ° C; the sum of thermal units according to the method of Brown and Bootsma, 1993; coefficients of materiality of elements deviations of the agrometeorological mode of the current year from long-term averages; plasticity and yield stability according to the method of Eberthart S.A., Russel W.Q. (1966). Results. To pass the full cycle of sunflower plants development, the sum of active temperatures (t = 10 °C) for hybrid 'Ukrainskyi F1' – 2354.6; P63LL06 – 2306.4; 'NK Brio' – 2401.3; 'NK Ferti' – 2379.7; and the sum of effective temperatures for 'Ukrainskyi F1'- 1081.5; 'P63LL06' – 1056.9; 'NK Brio' – 1104.9; 'NK Ferti' – 1109.1 is required. The sum of temperatures, both at a biological minimum temperature 10 °C and 5 °C, meet biological needs of sunflower plants and is not a limiting factor for this crop growing. The sum of thermal units for the period April–October is 3780 on average for three years. During the period of active sunflower vegetation (April–August) the sum of thermal units is 2868–3258, significantly exceeding the sum of active and effective temperatures at biologically active temperatures 5 °С and 10 °С. The most determined limits of changes in active, effective temperatures and thermal units were observed in May – September. Conclusions. Plasticity and stability of sunflower yield more depending on hybrid and plants density than on conditions of the year. Yield stability coefficient for hybrid 'Ukrainskyi F1' was 1.68 - 2.30; 'P63LL06'- 2.51 - 3.14; 'NK Brio'- 3.15 - 4.63; 'NK Ferti' - 2.70 - 3.75 for yields, respectively: 2.16 - 3.11; 2.58 - 3.52; 3.20 - 4.12; 2.70 - 3.79 t/ha.

Purpose. Determine the effect of plant densities and the use of Organic-balance biological preparation on growth, development of photosynthetic potential and seed yield of maize lines, parental components of perspective hybrids (‘Arabat’, ‘Skadovskyi’, ‘Kakhovskyi’, ‘Azov’, ‘Chonhar’, ‘Hileia’ etc.) under conditions of drip irrigation. Methods. Field, morphometric, statistical. Results. In the flowering phase, the maximum differences in the area of the assimilation surface were observed between the maize lines and between variants using different plant densities and Organic-balance biological preparation. The largest indicator of the area of the assimilation surface was at the mid-late line DK445 for a standing density of 70 thousand plants/ha and the use of organic preparation Organic balance – 0.489 m2/plant. Organic-balance biological preparation had a positive effect on the dynamics of the area of the assimilation surface of the lines, had provide an increase of 0.04 m2/plant or 9.5% over individual phases of development compared to untreated control. The maximum value of the net productivity of photosynthesis – 6.78 g/m2 per day, was obtained from the FAO 420 line at a density of 70 thousand plant/ha, in the FAO 350 line was less by 4.3% with a maximum at a density of 80 thousand. plants/ha. For the FAO 290 line, the optimal plant density was 90,000 plants/ha. It was found that the genotype of the line with a share of influence of 81.2 and 85.2%, respectively, is predominantly influenced by the plant leaf area and the net productivity of photosynthesis. The influence of the organic preparation Organic-balance on these indicators was less and amounted to 13.3 and 12.3% respectively. The least influence on photosynthetic parameters was carried out by the density of phytocoenoses (the proportion of influence of 5.5 and 2.5%). Genotype with 82.2% share had the greatest influence on the seed yield of the lineage-parental components of maize hybrids. Part of the impact of the organic preparation Organic balance was 4.0%, plant density – 5.3%. The maximum seed yield of the FAO 290 line was obtained at a density of 90 thousand. growth./ha and organic drug treatment Organic-balance and amounted to 5.15 t/ha. The FAO 350 line showed the highest yield at a stand density of 80,000. growth/ha and treatment with organic drug Organic-balance – 5.46 t/ha. FAO 420, the highest seed yield, formed at a stand density of 80,000 plants/ha – 6.58 t/ha and treatment with organic drug Organic balance – 7.08 t/ha. Organic Balance treatment increased the seed yield by an average of 8.1%. Conclusions. Photosynthetic indicators of maize lines mainly depend on the genotype. Phytocenosis density and treatment with biopreparation have a much smaller effect. Under irrigation, the maximum seed yield was formed by the FAO 420 parent line of 7.08 t/ha. The results obtained indicate that in order to plan the production of seed material of maize lines, which are the parent components of hybrids, their genotypic features, the response to the density of phytocenoses and biological preparation with growth-stimulating action must be taken into account.

A total of 292 lichen samples, representing over 200 species and at least 65 genera and 26 families, were collected, mainly in Thailand; 170 of the specimens discharged ascospores in the laboratory. Generally, crustose lichens exhibited the highest discharge rates and percentage germination. In contrast, foliose lichen samples, although having a high discharge rate, had a lower percentage germination than crustose species tested. A correlation with season was indicated for a number of species. Continued development of germinated ascospores into recognizable colonies in pure culture was followed for a selection of species. The most successful medium tried was 2 % Malt-Yeast extract agar (MYA), and under static conditions using a liquid culture medium, a sponge proved to be the best of several physical carriers tested; this novel method has considerable potential for experimental work with lichen mycobionts.

Purpose. Determine the effect of plant densities and the use of Organic-balance biological preparation on growth, development of photosynthetic potential and seed yield of maize lines, parental components of perspective hybrids (‘Arabat’, ‘Skadovskyi’, ‘Kakhovskyi’, ‘Azov’, ‘Chonhar’, ‘Hileia’ etc.) under conditions of drip irrigation.Methods. Field, morphometric, statistical.Results. In the flowering phase, the maximum differences in the area of the assimilation surface were observed between the maize lines and between variants using different plant densities and Organic-balance biological preparation. The largest indicator of the area of the assimilation surface was at the mid-late line DK445 for a standing density of 70 thousand plants/ha and the use of organic preparation Organic balance – 0.489 m2/plant. Organic-balance biological preparation had a positive effect on the dynamics of the area of the assimilation surface of the lines, had provide an increase of 0.04 m2/plant or 9.5% over individual phases of development compared to untreated control. The maximum value of the net productivity of photosynthesis – 6.78 g/m2 per day, was obtained from the FAO 420 line at a density of 70 thousand plant/ha, in the FAO 350 line was less by 4.3% with a maximum at a density of 80 thousand. plants/ha. For the FAO 290 line, the optimal plant density was 90,000 plants/ha. It was found that the genotype of the line with a share of influence of 81.2 and 85.2%, respectively, is predominantly influenced by the plant leaf area and the net productivity of photosynthesis. The influence of the organic preparation Organic-balance on these indicators was less and amounted to 13.3 and 12.3% respectively. The least influence on photosynthetic parameters was carried out by the density of phytocoenoses (the proportion of influence of 5.5 and 2.5%). Genotype with 82.2% share had the greatest influence on the seed yield of the lineage-parental components of maize hybrids. Part of the impact of the organic preparation Organic balance was 4.0%, plant density – 5.3%. The maximum seed yield of the FAO 290 line was obtained at a density of 90 thousand. growth./ha and organic drug treatment Organic-balance and amounted to 5.15 t/ha. The FAO 350 line showed the highest yield at a stand density of 80,000. growth/ha and treatment with organic drug Organic-balance – 5.46 t/ha. FAO 420, the highest seed yield, formed at a stand density of 80,000 plants/ha – 6.58 t/ha and treatment with organic drug Organic balance – 7.08 t/ha. Organic Balance treatment increased the seed yield by an average of 8.1%.Conclusions. Photosynthetic indicators of maize lines mainly depend on the genotype. Phytocenosis density and treatment with biopreparation have a much smaller effect. Under irrigation, the maximum seed yield was formed by the FAO 420 parent line of 7.08 t/ha. The results obtained indicate that in order to plan the production of seed material of maize lines, which are the parent components of hybrids, their genotypic features, the response to the density of phytocenoses and biological preparation with growth-stimulating action must be taken into account. | Цель. Определить влияние густоты стояния растений и применения биопрепарата Органик-баланс на рост, развитие фотосинтетического потенциала и урожайность семян линий кукурузы, родительских компонентов перспективных гибридов (‘Арабат’, ‘Скадовський’, ‘Каховський’, ‘Aзов’, ‘Чонгар’, ‘Гилея’ т.д.) в условиях капельного орошения.Методы. Полевой, морфо-метрический, статистические.Результаты. В фазу цветения початков наблюдали максимальные различия значения площади ассимиляционной поверхности между линиями кукурузы и между вариантами с применением различной густоты растений и биопрепарата Органик-баланс. Наибольший показатель площади ассимиляционной поверхности был у среднепоздней линии ДК445 при густоте стояния 70 тыс. раст./га и использовании биопрепарата Органик-баланс – 0,489 м2/растение. Биопрепарат Органик-баланс положительно влиял на динамику площади ассимиляционной поверхности линий, обеспечив прирост по отдельным фазам развития по сравнению с необработанным контролем на 0,04 м2/растение или на 9,5%. Максимальную урожайность семян линии группы ФАО 290 (ДК247) получили при густоте 90 тыс. раст./га и обработке биопрепаратом Органик-баланс ‒ 5,15 т/га. У линии гуппы ФАО 350 (ДК205710) лучшую урожайность зафиксировали на варианте с густотой стояния 80 тыс. раст./га и при обработке биопрепаратом Органик-баланс ‒ 5,46 т/га. Наибольшую урожайность семян линии группы ФАО 420 (ДК445) было отмечено на варианте с густотой стояния 80 тыс. раст./га ‒ 6,58 т/га и при обработке биопрепаратом Органик-баланс ‒ 7,08 т/га. Использование биопрепарата Органик-баланс увеличивало урожайность семян в среднем на 8,1%.Выводы. Фотосинтетические показатели линий кукурузы преимущественно зависили от генотипа. Плотность фитоценоза и обработка биопрепаратом имели гораздо меньшее влияние на продуктивность фотосинтеза. В условиях орошения максимальную урожайность семян было отмечено у среднепоздней родительской линии ДК445 – 7,08 т/га. В соответствии с полученными результатами производство семенного материала родительских компонентов необходимо осуществлять с учётом их генотипических характеристик, реакции на плотность фитоценоза и использования биопрепаратов с ростстимулирующим эффектом. | Мета. Визначити вплив густоти рослин та застосування біопрепарату Органік-баланс на розвиток, формування фотосинтетичного потенціалу та врожайності насіння батьківських компонентів зареєстрованих гібридів (‘Арабат’, ‘Скадовський’, ‘Каховський’, ‘Азов’, ‘Чонгар’, ‘Гілея’ тощо) за умов краплинного зрошення.Методи. Польовий, морфометричний, статистичні.Результати. У фазу цвітіння качанів спостерігали максимальні відмінності значення площі асиміляційної поверхні між лініями кукурудзи та між варіантами з застосуванням різної густоти рослин і біопрепарату Органік-баланс. Найбільшим показник площі асиміляційної поверхні був у середньопізньої лінії ДК445 за густоти стояння 70 тис. росл./га та використання біопрепарату Органік-баланс – 0,489 м2/рослину. Біопрепарат Органік-баланс позитивно впливав на динаміку площі асиміляційної поверхні ліній, забезпечивши приріст за окремими фазами розвитку порівняно з необробленим контролем на 0,04 м2/рослину або на 9,5%. Максимальну врожайність насіння лінії групи ФАО 290 (ДК247) було отримано за густоти 90 тис. росл./га та обробляння біопрепаратом Органік-баланс ‒ 5,15 т/га. У лінії групи ФАО 350 (ДК205710) кращу врожайність було зафіксовано на варіанті з густотою стояння 80 тис. росл./га та при оброблянні біопрепаратом Органік-баланс – 5,46 т/га. Найбільшу врожайність насіння лінії групи ФАО 420 (ДК445) було відмічено у варіанті з густотою стояння 80 тис. рослин/га – 6,58 т/га та при оброблянні біопрепаратом Органік-баланс – 7,08 т/га. Застосування біопрепарату Органік-баланс збільшувало врожайність насіння у середньому на 8,1%.Висновки. Фотосинтетичні показники ліній кукурудзи переважно залежали від генотипу. Архітектоніка агрофітоценозу та застосування біопрепарату Органік-баланс значно менше впливали на продуктивність фотосинтезу. В умовах зрошення максимальну врожайність насіння було відмічено у середньопізньої батьківської лінії ДК445 – 7,08 т/га. Відповідно до отриманих результатів виробництво насіннєвого матеріалу батьківських компонентів необхідно здійснювати із врахуванням їхніх генотипових характеристик, реакцій на густоту агрофітоценозу та застосування біопрепаратів з ефектом стимулювання росту.