Цель. Установить особенности формирования технологических качеств корнеплодов сахарной свеклы в зависимости от системы удобрения и севооборотов. Методы. Полевые, лабораторные, статистические. Результаты. Исследования проводили на черноземах типичных в различных севооборотах в звене вико-овес – пшеница озимая – сахарная свекла. Установлено, что в плодосменном и зерно-пропашном севообороте на фоне применения N100P100K100 + 50 т/га навоза потери сахара в мелассе составляли 1,11 и 1,08%, в плодосменном севообороте при запахивании 5 т/га соломы + N100P100K100 – 0,99%. При повышении дозы калийных удобрений до 150 кг/га (N100P100K150) и применении 50 т/га навоза МБ-фактор сос­тавил 13,93%, а в слу­чае запахивания соломы совместно с минеральными удобрениями – 13,76%. В пропашном севообороте доброкачественность нормально очищенного сока высокой была на фоне применения N100P100K100 + 50 т/га навоза – 96,03%, тогда как в плодосменном и зерно-пропашном – 95,35 и 95,56% соответственно; при увеличении нормы удобрений до N160P200K200 + 50 т/га навоза – 95,07%, а при увеличении дозы калия в системе удобрения – N100P100K150 + 50 т/га навоза – 95,84%.Выводы. Увеличение нормы удобрений в звене вико-овес – пшеница озимая – сахарная свекла приводит к росту потерь сахара в патоке. В зерно-пропашном севообороте при внесении N160P200K200 + 50 т/га навоза заводской выход сахара уменьшился до 13,74%, при увеличении дозы калия в системе удобрения (N100P100K150 + 50 т/га навоза) этот показатель возрастает на 0,36%. В случае запахивания соломы на фоне N100P100K100 в плодосменном севообороте заводской выход сахара составляет 8,15 т/га, что не уступает органо-минеральному фону удобрения сахарной свеклы. | Purpose. To study the peculiarities of technological qua­lity formation in sugar beet roots depending on the system of fertilization and crop rotation. Methods. Field, laboratory and statistical. Results. The studies were carried out on typical chernozems in the vetch-oats – winter wheat – sugar beet rotation. It was revealed that in the crop-replaceable and grain-tilled crop rotation on the background of the use of N100P100K100 + 50 t/ha of manure sugar losses in molasses was 1.11 and 1.08%, in the crop-replaceable rotation with 5 t/ha of straw plowing under + N100P100K100 it was 0.99%. With an increase in the dose of potash fertilizer to 150 kg/ha (N100P100K150) and the use of 50 t/ha of manure + K150 MB-factor was 13.93%, while in the case of plowing straw under together with mineral fertilizers it was 13.76%. In the grain rotation, the purity of normally purified juice was high against the background of the use of N100P100K100 + 50 t/ha of manure – 96.03%, whereas in the crop-replaceable and grain-tilled crop rotation – 95.35 and 95.56%, respectively; for an increase in the rate of fertilizers up to N160P200K200 + 50 t/ha of manure – 95.07%, and an increase in the dose of potassium in the fertilizer system – N100P100K150 + 50 t/ha of manure – 95.84%. Conclusions. An increase in the rate of fertilizers in the vetch-oats – winter wheat – sugar beet rotation leads to an increase in sugar losses in the molasses. In the grain-tilled crop rotation for the introduction of N160P200K200 + 50 t/ha of manure, the factory sugar yield decreased to 13.74%, with an increase in the potassium dose in the fertilizer system to N100P100K150 + 50 t/ha of manure, this indicator grows by 0.36%. In the case of plowing straw under on the background of N100P100K100, in the crop-replaceable rotation, the factory sugar yield is 8.15 t/ha, which is not inferior to the organo-mineral background of the sugar beet fertilization. | Мета. Установити особливості формування технологічних якостей коренеплодів буряків цукрових залежно від системи удобрення та сівозмін. Методи. Польові, лабораторні, статистичні. Результати. Дослідження проводили на чорноземах типових у різних сівозмінах у ланці вико-овес – пшениця озима – буряки цукрові. Установлено, що в плодозмінній та зерно-просапній сівозміні на фоні застосування N100P100K100 + 50 т/га гною втрати цукру в мелясі становили 1,11 і 1,08%, у плодозмінній сівозміні в разі заорювання 5 т/га соломи + N100P100K100 – 0,99%. За умови підвищення дози калійних добрив до 150 кг/га (N100P100K150) та застосування 50 т/га гною МБ-фактор становив 13,93%, а в разі заорювання соломи спільно з мінеральними добривами – 13,76%. У просапній сівозміні доброякісність нормально очищеного соку найвищою була на фоні застосування N100P100K100 + 50 т/га гною – 96,03%, тоді як у плодозмінній і зерно-просапній – 95,35 і 95,56% відповідно; за збільшення норми добрив до N160P200K200 + 50 т/га гною – 95,07%, а збільшення дози калію в системі удобрення – N100P100K150 + 50 т/га гною – 95,84%. Висновки. Збільшення норми добрив у ланці вико-овес – пшениця озима – буряки цукрові призводить до зростання втрат цукру в патоці. У зерно-просапній сівозміні за внесення N160P200K200 + 50 т/га гною заводський вихід цукру зменшився до 13,74%, у разі збільшення дози калію в системі удобрення до N100P100K150 + 50 т/га гною цей показник зростає на 0,36%. У разі заорювання соломи на фоні N100P100K100 у плодозмінній сівозміні заводський вихід цукру становить 8,15 т/га, що не поступається органо-мінеральному фону удобрення буряків цукрових.

Мета. Установити частоту та інтенсивність калусо- й органогенезу, ефективність мікроклонального розмноження різних видів роду Linum L. (Linaceae) в умовах in vitro. Методи. Для індукування калусо- й органогенезу в умовах in vitro гіпокотильні сегменти видів Linum usitatissimum L. convar. elongatumі convar. usitatissimum, L. tenue Desf., L. bienne Mill., L. corymbulosum Pchb., L. nervosum Waldst. & Kit., L. flavum L., L. campanulatum L., L. perenne L., L. austriacum L., L. grandiflorum Desf., L. strictum L. культивували на середовищі Мурасіге і Скуга з додаванням 0,05 мг/л 1 нафтилоцтової кислоти та 1,0 мг/л 6 бензиламінопурину за 16 годинного фотоперіоду, інтенсивності освітлення 2500 лк, відносній вологості 60–80% і температурі повітря 22–24 °С. Для мікроклонального розмноження використовували середовища Мурасіге і Скуга, Уайта, Гамборга і Евелега та їх модифікації. Результати вимірювань інтерпретували за середнім арифметичним, похибкою вибіркової середньої, найменшою істотною різницею та ранжирували. Результати. Різні види роду Linum значною мірою здатні до утворення калусу і регенерації пагонів за вказаних умов культивування. Частота калусогенезу для досліджуваних зразків на 35-ту добу культивування змінювалася в межах 81,25–100%, маса калусу з одного експланта – 0,21–1,64 г, частота органогенезу – 12,50–100%, кількість пагонів – 1,8–7,6 шт. і висота пагонів – 0,82–2,12 см. За високою інтенсивністю калусоутворення виділилися такі види: L. usitatissimum convar. elongatum, L. tenue, L. bienne і L. strictum. Найінтенсивніший органогенез властивий видам L. tenue, L. bienne, L. flavum, L. austriacum і L. grandiflorum. Ефективність отримання сомаклонів була досить низькою в L. nervosum і L. campanulatum. Загалом для мікроклонального розмноження видів роду Linum оптимальними є середовища Мурасіге і Скуга, Гамборга і Евелега з додаванням 12,5 г/л глюкози. На завершальних етапах мікроклонального розмноження перед перенесенням мікроклонів in vivo доцільно використовувати середовище Уайта, яке сприяє високій частоті ризогенезу. Різновиди L. usitatissimum convar. elongatum і convar. usitatissimum мали різну реакцію на культивування в умовах in vitro. Висновки. Частота, інтенсивність калусо- й органогенезу, ефективність мікроклонального розмноження залежала від генотипу певного виду, тому для кожного з них доцільно окремо добирати склад поживного середовища і регулятори росту. Деякі види роду Linum ще не досліджені в умовах in vitro, тому отримані результати надалі дають змогу розширити сферу їх використання у практичній діяльності, зокрема в селекції як новий вихідний матеріал із сомаклональною мінливістю, у міжвидових схрещуваннях, у декоративному квітникарстві. | Цель. Установить частоту и интенсивность каллусо- и органогенеза, эффективность микроклонального размножения различных видов рода Linum L. (Linaceae) в условиях in vitro. Методы. Для индуцирования каллусо- и органогенеза в условиях in vitro гипокотильные сегменты видов Linum usitatissimum L. (convar. elongatum и convar. usitatissimum), L. tenue Desf., L. bienne Mill., L. corymbulosum Pchb., L. nervosum Waldst. & Kit., L. flavum L., L. campanulatum L., L. perenne L., L. austriacum L., L. grandiflorum Desf., L. strictum L. культивировали на среде Мурасиге и Скуга с добавлением 0,05 мг/л 1 наф­тилуксусной кислоты и 1,0 мг/л 6 бензиламинопурина при 16 часовом фотопериоде, интенсивности освещения 2500 лк, относительной влажности 60–80% и температуре воздуха 22–24 °С. Для микроклонального размножения использовали среды Мурасиге и Скуга, Уайта, Гамборга и Эвелега и их модификации. Результаты измерений интерпретировали по среднему арифметическому, погрешности выборочной средней, наименьшей существенной разнице и ранжировали. Результаты. Различные виды рода Linum в значительной мере способны к образованию каллуса и регенерации побегов в условиях in vitro при указанных условиях культивирования. Частота каллусогенеза для исследуемых образцов на 35-е сутки культивирования колебалась в пределах 81,25–100,00%, масса каллуса с одного экспланта – 0,21–1,64 г, частота органогенеза – 12,50–100%, количество побегов – 1,8–7,6 шт. и высота побегов – 0,82–2,12 см. По высокой интенсивности каллусообразования выделились следующие виды: L. usitatissimum convar. elongatum, L. tenue, L. bienne и L. strictum. Наиболее интенсивный органогенез свойственный видам L. tenue, L. bienne, L. flavum, L. austriacum и L. grandiflorum. Эффективность получения сомаклонов была достаточно низкой у L. nervosum и L. campanulatum. В целом для микроклонального размножения видов рода Linum. оптимальными являются среды Мурасиге и Скуга, Гамборга и Эвелега с добавлением 12,5 г/л глюкозы. На завершающих этапах микроклонального размножения перед переносом микроклонов in vivo целесообразно использовать среду Уайта, которая способствует высокой частоте ризогенеза. Разновидности L. usitatissimum convar. elongatum и convar. usitatissimum имели разную реакцию на культивирование в условиях in vitro. Выводы. Частота, интенсивность каллусо- и органогенеза, эффективность микроклонального размножения зависела от генотипа определенного вида, поэтому для каждого их них целе­сообразно отдельно подбирать состав питательной среды и регуляторы роста. Отдельные виды рода Linum не исследованы в условиях in vitro, поэтому полученные результаты дают возможность в дальнейшем расширить сферу их использования в практической деятельности, в частности в селекции как новый исходный материал с сомаклональной изменчивостью, в межвидовых скрещиваниях, в декоративном цветоводстве. | Purpose. To reveal the frequency and intensity of callus formation and organogenesis, the effectiveness of microclonal reproduction of various species of the genus Linum L. (Linaceae) in vitro. Methods. For in vitro induction of callus formation and organogenesis, hypocotyl segments of species Linum usitatissimum L. convar. elongatum and convar. usitatissimum, L. tenue Desf., L. bienne Mill., L. corymbulosum Pchb., L. nervosum Waldst. & Kit., L. flavum L., L. campanulatum L., L. perenne L., L. austriacum L., L. grandiflorum Desf., L. strictum L. were cultivated on Murashige and Skoog medium supplementedwith 0.05 mg/l 1-naphthylacetic acid and 1.0 mg/l 6-benzyl aminopurine at 22–24 °C, relative humidity of 60–80%,with 16 hours photoperiod (2500 flux). For microclonal reproduction Murashige and Skoog, White, Gamborg and Eveleigh media and their modifications were used. The measurement results were interpreted by the arithmetic mean, standard error for the sample mean, the leastsignificantdifference and ranked. Results. Different species of the genus Linum to a large extend are capable of forming callus and regenerating shoots under the specified cultivation conditions. The frequency of callus formation for the studied samples on the 35th day of cultivation varied within 81.25–100%, the mass of callus from one explant – 0.21–1.64 g, the frequency of organogenesis – 12.50–100%, the number of shoots – 1.8–7.6 pcs. and the height of the shoots was 0.82–2.12 cm. The following species: L. usitatissimum convar. elongatum, L. tenue, L. bienne and L. strictum were distinguished by a high intensity of callus formation. Intensive organogenesis was pecular to L. tenue, L. bienne, L. flavum, L. austriacum and L. grandiflorum. The efficiency of somaclone obtaining was quite low in L. nervosum and L. campanulatum. In total, for the microclonal reproduction of species of the genus Linum Murashige and Skoog, Gamborg and Eveleighmedia supplementedwith 12.5 g/l glucose were optimal. At the final stages of microclonal propagation, before transferring microclones in vivo, it is advisable to use White medium, which contributes to a high frequency of rhizogenesis. Varieties of L. usitatissimum convar. elongatum and convar. usitatissimum had diffe­rent responses to in vitro culture. Conclusions. The frequency and intensity of callus formation and organogenesis, the effectiveness of microclonal reproduction depended on the genotype of a particular species; therefore it is advisable to select the composition of the nutrient medium and growth regulators for each of them. Some species of the genus Linum have not yet been studied in vitro, so the obtained results allow expanding the scope of their use in practice, in particular in breeding as a new source material with somaclonal variation, interspecific crosses, and ornamental floriculture.

Purpose. Determine the best options for effective fungicidal protection of soft winter wheat varieties against disea­ses that will ensure a high yield and grain quality. Methods. Four winter wheat varieties with different disease resistance were sown in the field: ‘Berehynia myronivska’, ‘Hospodynia myronivska’, ‘Horlytsia myronivska’ and ‘Podolianka’ (originator – The V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat NAAS of Ukraine). In the shooting phase, the crops were treated with fungicides Acanto Plus 28, Talius 20, Falcon 460 EC, and in the heading phase – Amistar Trio 255 EC, Tilt Turbo 575 EC, Vareon 520. Results. During the period of milky stage, the technical effectiveness of the use of fungicides against powdery mildew was at the level of 72–100%, septoria leaf spot – 58–76, brown rust – 100%. The most effective option for fungicidal protection is the application of Acanto Plus 28 in the shooting phase + Amistar Trio 255 EC in the heading phase. Under such conditions, ‘Podolianka’ variety formed the maximum grain yield – 5.56 t/ha, the preserved yield was 0.75 t/ha. Greater yield increase (0.82–0.86 t/ha) was provided by ‘Horlytsia myronivska’ variety. The use of Acanto Plus 28 and Amistar Trio 255 EC fungicides also contributed to the formation of the best grain quality of the studied winter wheat varieties. Conclusions. The varieties ‘Berehynia myronivska’ and ‘Podolianka’ formed the highest grain yield during the processing of crops with the fungicide Acanto Plus 28 in the shooting phase and Amistar Trio 255 EC in the heading phase, ‘Hospodynia myronivska’ – Falcon 460 EC + Vareon 520, variety ‘Horlytsia myronivska’ Talius 20 + Tilt Turbo 575 EC, respectively. The variety ‘Berehynia myronivska’ provides the best indicators of grain quality when using the fungicide Falcon 460 EC in the shooting phase and Vareon 520 in the heading phase, other varieties – Acanto Plus 28 + Amistar Trio 255 EC, respectively. | Мета. Визначити варіанти ефективного фунгіцидного захисту сортів пшениці м’якої озимої від хвороб, які забезпечать найвищий рівень урожайності та якості зерна. Методи. У польових умовах висівали чотири сорти пшениці озимої з різною стійкістю проти хвороб: ‘Берегиня миронівська’, ‘Господиня миронівська’, ‘Горлиця миронівська’ та ‘Подолянка’ (оригінатор – Миронівський інститут пшениці ім. В. М. Ремесла НААН України). У фазі трубкування культури посіви обробляли фунгіцидами Аканто Плюс 28, Таліус 20, Фалькон 460 ЕС, у фазі колосіння – Амістар Тріо 255 ЕС, Тілт Турбо 575 ЕС, Вареон 520. Результати. У період молочної стиглості зерна технічна ефективність застосування фунгіцидів проти борошнистої роси була на рівні 72–100%, септоріозу листя – 58–76, бурої іржі – 100%. Найефективнішим варіантом фунгіцидного захисту є внесення Аканто Плюс 28 у фазі виходу в трубку + Амістар Тріо 255 ЕС у фазі колосіння. За таких умов сорт ‘Подолянка’ формував максимальну врожайність зерна – 5,56 т/га, збережений урожай становив 0,75 т/га. Більший приріст урожайності (0,82–0,86 т/га) забезпечив сорт ‘Горлиця миронівська’. Застосування фунгіцидів Аканто Плюс 28 та Амістар Тріо 255 ЕС також сприяло формуванню найліпшої якості зерна досліджуваних сортів пшениці озимої. Висновки. Сорти ‘Берегиня миронівська’ і ‘Подолянка’ формували найбільшу врожайність зерна за оброблення посівів фунгіцидом Аканто Плюс 28 у фазі виходу в трубку та Амістар Тріо 255 ЕС у фазі колосіння, ‘Господиня миронівська’ – Фалькон 460 ЕС + Вареон 520, сорт ‘Горлиця миронівська’ – Таліус 20 + Тілт Турбо 575 ЕС відповідно. Сорт ‘Берегиня миронівська’ забезпечує ліпші показники якості зерна в разі застосування фунгіциду Фалькон у фазі трубкування та Вареон у фазі колосіння, інші сорти – Аканто Плюс 28 + Амістар Тріо 255 ЕС відповідно. | Цель. Определить варианты эффективной фунгицидной защиты сортов пшеницы мягкой озимой от болезней, обеспечивающие наибольший уровень урожайности и качества зерна. Методы. В полевых условиях высевали четыре сорта пшеницы озимой с разной устойчивостью к болезням: ‘Берегиня миронівська’, ‘Господиня миронівська’, ‘Горлиця миронівська’ и ‘Подолянка’ (оригинатор – Мироновский институт пшеницы им. В. Н. Ремесло НААН Украины). В фазе трубкования культуры посевы обрабатывали фунгицидами Аканто Плюс 28, Талиус 20, Фалькон 460 ЕС, в фазе колошения – Амистар Трио 255 ЕС, Тилт Турбо 575 ЕС, Вареон 520. Результаты. В период молочной спелости техническая эффективность применения фунгицидов против мучнистой росы была на уровне 72–100%, септориоза листьев – 58–76, бурой ржавчины – 100%. Наиболее эффективным вариантом фунгицидной защиты является внесение Аканто Плюс 28 в фазе выхода в трубку + Амистар Трио 255 ЕС в фазе колошения. При таких условиях сорт ‘Подолянка’ сформировал максимальную урожайность зерна – 5,56 т/га, сохраненный урожай составил 0,75 т/га. Больший прирост урожайности (0,82–0,86 т/га) обеспечил сорт ‘Горлиця миронівська’. Применение фунгицидов Аканто Плюс 28 и Амистар Трио 255 ЕС также способствовало формированию наилучшего качества зерна исследуемых сортов пшеницы озимой. Выводы. Сорта ‘Берегиня миронівська’ и ‘Подолянка’ формировали наибольшую урожайность зерна при обработке посевов фунгицидом Аканто Плюс 28 в фазе выхода в трубку и Амистар Трио 255 ЕС в фазе колошения, ‘Господиня миронівська’ – Фалькон 460 ЕС + Вареон 520, сорт ‘Горлиця миронівська’ – Талиус 20 + Тилт Турбо 575 ЕС соответственно. Сорт ‘Берегиня миронівська’ обеспечивает лучшие показатели качества зерна при применении фунгицидов Фалькон 460 ЕС в фазе трубкования и Вареон 520 в фазе колошения, другие сорта – Аканто Плюс 28 и Амистар Трио 255 ЕС соответственно.

Purpose. To determine the features of the formation of biometric indicators of the corn hybrids yield at diffe­rent sowing dates in the conditions of the Forest-Steppe of Ukraine. Methods. Field experiments were laid on a plot of the experimental field of the research and production bree­ding enterprise LLC “Rasava” (Pustovarivka village, Skvyrskyi district, Kyiv region), located in the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine. Economically valuable and morpho-biological parameters of corn hybrids were studied according to a unified method for determining the indices of suitability for distribution in Ukraine. Results. The morphometric indices of the plant productivity formation and the yield of corn hybrids (plant height, length of the ear, number of grain rows, number of grains per row, grain yield from the ear) at the different dates of sowing (April 25, 10 and 25) were the most stable at the early term (April 25). The early-ripe hybrid ‘Richka SV’ provided the highest yield at sowing on April 25 – 11.6 t/ha, which is 1.5 t/ha more than at the traditionally accepted date of sowing – the first decade of May (May 10). The medium early hybrid ‘Richka S’, also at an early sowing date (April 25), produced yields of 11.3 t/ha, which is 0.6 t/ha more than during sowing on May 10. Conclusions. The morphometric indices of the formation of plant productivity and the timing of seeding affect the yield of corn hybrids in the conditions of the Forest-Steppe of Ukraine. | Мета.Установити особливості формування біометричних показників урожайності гібридів кукурудзи за різних строків сівби в умовах Лісостепу України. Методи. Польові досліди закладали на вирівняній за рельєфом ділянці дослідного поля науково-виробничого селекційного підприємства ТОВ «Расава» (с. Пустоварівка Сквирський р-н Київська обл.), розташованого в Правобережному Лісостепу України. Господарськоцінні та морфо-біологічні показники гібридів кукурудзи вивчали за уніфікованою методикою з визначення показників придатності до поширення в Україні. Результати. Морфометричні показники формування продуктивності рослин та врожайності гібридів кукурудзи (висота рослин, дов­жина качана, кількість рядів зерен, кількість зерен у ряду, вихід зерна з качана) за різних строків сівби (25 квітня, 10 та 25 травня) найстабільнішими були за раннього (25 квітня) строку. Ранньостиглий гібрид ‘Ріст СВ’ найвищу врожайність забезпечив за сівби 25 квітня – 11,6 т/га, що на 1,5 т/га більше, ніж за сівби в традиційно прийняті строки – перша декада травня (10 травня). Середньоранній гібрид ‘Річка С’ також за раннього строку сівби (25 квітня) сформував урожайність 11,3 т/га, що на 0,6 т/га більше, ніж за сівби 10 травня. Висновки. Морфометричні показники формування продуктивності рослин та строки сівби насіння впливають на врожайність гібридів кукурудзи в умовах Лісостепу України. | Цель.Установить особенности формирования биомет­рических показателей урожайности гибридов кукурузы при разных сроках сева в условиях Лесостепи Украины. Методы. Полевые опыты закладывали на выровненном по рельефу участке опытного поля научно-производственного селекционного предприятия ООО «Расава» (с. Пустоваровка Сквирский р-н Киевская обл.), расположенного в Правобережной Лесостепи Украины. Хозяйственно-ценные и морфобиологические показатели гиб­ридов кукурузы изучали по унифицированной методике по определению показателей пригодности к распространению в Украине. Результаты. Морфометрические показатели формирования продуктивности растений и урожайности гибридов кукурузы (высота растений, длина початка, количество рядов зерен, количество зерен в ряду, выход зерна с початка) по срокам сева (25 апреля, 10 и 25 мая) наиболее стабильными были при раннем (25 апреля) сроке. Раннеспелый гибрид ‘Ріст СВ’ наивысшую урожайность обеспечил при севе 25 апреля – 11,6 т/га, что на 1,5 т/га больше, чем при севе в традиционно принятые сроки – первая декада мая (10 мая). Среднеранний гибрид ‘Річка С’ также при раннем сроке сева (25 апреля) формировал урожайность 11,3 т/га, что на 0,6 т/га больше, чем при севе 10 мая. Выводы. Морфометрические показатели формирования продуктивности растений и сроки сева семян влияют на урожайность гиб­ридов кукурузы в условиях Лесостепи Украины.

Мета. Дослідити експресію аквапорину PIP2;1 у гібридів кукурудзи ‘Достаток’ і ‘Флагман’ (посухостійкі), а також у ‘Переяславський’ та ‘Яхта’ (помірно посухостійкі), які 10 діб зростали в умовах зниженої вологості субстрату (30%). Оцінити можливий вплив ліпідів та жирних кислот цитоплазматичної мембрани на функціонування PIP2;1 за таких умов. Методи. Біохімічні: виявлення складу ліпідів та жирних кислот фракції цитоплазматичної мембрани коренів рослин (рідинна хроматографія); молекулярно-біологічні: дослідження відносної експресії аквапорину PIP2;1 (полімеразна ланцюгова реакція, ПЛР); морфометричні виміри та статистичні методи обробки результатів. Результати. Показано, що в гібридів кукурудзи ‘Переяславський’ та ‘Яхта’ експресія PIP2;1 знижувалася, а в ‘Достаток’ та ‘Флагман’, навпаки, підвищувалася. У коренях ‘Достаток’ і ‘Флагман’ в умовах зниженої вологості субстрату фіксували менший дефіцит води порівняно з ‘Переяславський’ та ‘Яхта’.Крім того, у цитоплазматичній мембрані всіх гібридів збільшувалася кількість стеринів і фосфоліпідів. Висновки. Зниження експресії PIP2;1, відзначене в ‘Переяславський’ та ‘Яхта’, є характерним для нестійких рослин і свідчить про їхню реакцію на зниження вологості субстрату та протидію зневодненню, оскільки менша кількість аквапоринів забезпечує утримання води в клітинах. Водночас, за вологості субстрату 30% експресія PIP2;1 у посухостійких гібридів ‘Достаток’ та ‘Флагман’, навпаки, підвищувалася на фоні меншого водного дефіциту коренів (порівняно з ‘Переяславський’ та ‘Яхта’). Цілком імовірно, що посилена експресія ізоформи PIP2;1 саме в ‘Достаток’ та ‘Флагман’ є специфічним індикатором посухостійкості гібридів. Отримані дані є важливими для вдосконалення селекції посухостійких гібридів кукурудзи. | Purpose. To investigate expression of aquaporin PIP2;1 in maize cultivars ‘Pereiaslavskyi’ and ‘Dostatok’, (moderately drought-resistant) and ‘Yachta’ and ‘Flahman’ (drought-resistant), which grew for 10 days in low humidity substrate (30%). To evaluate possible influence of lipids and fatty acids on the functional activity of PIP2;1 under above humidity conditions. Methods. Biochemical: study of lipids and fatty acids in cytoplasmic membrane fraction from the roots (liquid chromatography); molecular: detection of the relative expression of aquaporin PIP2;1 in the roots (polymerase chain reaction, PCR); morphometric measurements and statistical methods for result processing. Results. Studies showed that in moderately drought-tolerant maize cultivars ‘Pereiaslavskyi’ and ‘Yachta’, PIP2;1 expression decreased, while in drought-tolerant ‘Dostatok’ and ‘Flahman’, on the contrary, it increased. In ‘Dostatok’ and ‘Flahman’ smaller root water deficit compared with ‘Pereiaslavskyi’ and ‘Yachta’ in conditions of low humidity of the substrate was recorded. In addition, the quantity of sterols and phospholipids increased in the plasma membrane of all hybrids. Conclusions. Reduced expression of PIP2;1 observed in ‘Pereiaslavskyi’ and ‘Yachta’, is a characteristic feature of not drought tolerant plants and indicates reaction to a decrease in substrate moisture and counteraction to dehydration, since a smaller amount of aquaporins ensures water retention in the cells. Contrary, at a substrate moisture content of 30%, PIP2;1 expression in drought-resistant hybrids ‘Dostatok’ and ‘Flahman’ increased which was accompanied by lesser root water deficiency (comparing to that of ‘Pereiaslavskyi’ and ‘Yachta’). It is quite probable that the enhanced expression of the PIP2;1 isoform in cultivars ‘Dostatok’ and ‘Flahman’ is a specific indicator of hybrids drought resistance. The obtained data are important for improving the selection of drought resistant maize hybrids. | Цель. Исследовать экспрессию аквапорина PIP2;1 у гибридов кукурузы ‘Достаток’ и ‘Флагман’ (засухоустойчивые), ‘Переяславський’ и ‘Яхта’ (умеренно засухо­устойчивые), которые 10 суток росли при пониженной влажности субстрата (30%). Оценить возможное влияние состава липидов и жирних кислот на функциональную активность PIP2;1 в данных условиях. Методы. Биохимические: исследование состава липидов и жирних кислот фракции цитоплазматической мембраны корней (жидкостная хроматография); молекулярно-биологические: выявление относительной экспрессии аквапорина PIP2;1 в корнях (полимеразная цепная реакція, ПЦР); морфомет­рические измерения и статистические методы обработки результатов. Результаты. Показано, что у гибридов кукурузы ‘Переяславський’ и ‘Яхта’ экспрессия PIP2;1 снижалась, а у гибридов ‘Достаток’ и ‘Флагман’, наоборот, повышалась. В корнях ‘Достаток’ и ‘Флагман’ в условиях пониженной влажности субстрата отмечали сниженный дефицит воды по сравнению с ‘Переяславський’ и ‘Яхта’. Кроме того, в цитоплазматической мембране всех гибридов увеличивалось количество стеринов и фосфолипидов. Выводы. Снижение экспрессии PIP2;1, отмеченное у гибридов ‘Переяславський’ и ‘Яхта’ является характерным для нестойких к засухе растений и свидетельствует об их реакции на снижение влажности субстрата, а также, противодействие обезвоживанию, поскольку меньшее количество аквапоринов обеспечивает задержку воды в клетках. В то же время, при влажности субстрата 30% экспрессия PIP2;1 у засухоустойчивых гибридов ‘Достаток’ и ‘Флагман’, наоборот, усиливалась на фоне меньшего водного дефицита корней (по сравнению с гибридами ‘Переяславський’ и ‘Яхта’). Не исключено, что усиленная экспрессия PIP2;1 именно у данных гибридов ‘Достаток’ и ‘Флагман’ является специфическим индикатором засухоустойчивости. Полученные данные вносят существенный вклад в совершенствование селекции засухоустойчивых гибридов кукурузы.

Мета. Аналіз колекції квітниково-декоративних рослин родини Lamiaceae Martinov Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України за таксономічними, флористичними, екологічними, біоморфологічними характеристиками, оцінка перспективності інтродукції та використання окремих видів квітниково-декоративних рослин родини Lamiaceae в зоні Північного Лісостепу України. Методи. Аналізу й синтезу інформації, фенологічні, порівняльно-морфологічні, біометричні, інтродукційні. Результати. Проаналізовано колекційний фонд квітниково-декоративних рослин родини Lamiaceae Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України за таксономічним складом, життєвими формами, природними ареалами, відношенням до екологічних факторів (вологи, світла, механічного складу, родючості та кислотності ґрунтів), феноритмотипами, строками цвітіння, декоративними ознаками, висотою, габітусом та вегетативною рухливістю. Відображено біоресурсний потенціал рослин, виділено види з лікарськими, медоносними, харчовими, пряно-ароматичними, ефіроолійними, інсектицидними, фарбувальними ознаками, що дозволяє рекомендувати чи розширити застосування певних видів рослин в окремих галузях промисловості: фармації, кулінарії, парфумерії, косметології, агрономії. Висновки. Колекція квітниково-декоративних рослин родини Lamiaceae Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України є цінним надбанням, оскільки в ній репрезентовані види, які походять з чотирьох флористичних царств Землі та тринадцяти флористичних областей, серед яких ендемічні та рідкісні види або види з охоронним статусом. У колекції представлені види лучних, степових, лісових фітоценозів, різних екоморф за відношенням до вологи, світла, механічного складу, родючості та кислотності ґрунтів, а також різних груп рослин за декоративними властивостями та ресурсним значенням. На основі прогностичної оцінки визначено види, які планується інтродукувати та залучити до колекції у найближчій перспективі. | Purpose. Analysis of the collection of flowering and ornamental plants of the Lamiaceae Martinov family of M. M. Hryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine according to taxonomic, floristic, ecological, biomorphological characteristics, assessment of the prospects of introduction and use of certain of flowering and ornamental plants of the Lamia­ceae family in the Northern Forest-Steppe zone of Ukraine. Methods. Analysis and synthesis of information, phenologi­cal, comparative morphological, biometric, introduction methods. Results. The collection fund of flowering and ornamental plants of the Lamiaceae family of M. M. Hrysh­ko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine was analyzed in terms of taxonomic composition, life forms, natural habitats, relation to environmental factors (moisture, light, mechanical composition, soil fertility and acidity), phenorhythmotypes, flowe­ring periods, decorative characters, height, habitus and vegetative mobility. The bioresource potential of plants is reflected, species with medicinal, honey, food, spicy aromatic, essential oil, insecticidal, coloring characteristics are highlighted, which allows us to recommend or expand the use of certain species of plants in pharmacy, food production, fragrance industry, cosmetology and agriculture. Conclusions. A collection of flowering and ornamental plants of the Lamiaceae family of M. M. Hryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine is a valuable asset, since it presents species that come from the four floristic kingdoms of the Earth and thirteen floristic regions, among which there are endemic and rare species or species with conservation status. The collection contains species of meadow, steppe, forest phyto­cenoses, various ecomorphs with respect to moisture, light, mechanical composition, soil fertility and acidity, as well as various plant groups for decorative properties and resource value. Based on the prognostic assessment, species planned to be introduced and included in the collection in the near future have been identified. | Цель. Анализ коллекции цветочно-декоративных растений семейства Lamiaceae Martinov Национального ботанического сада им. Н. Н. Гришко НАН Украины по таксономическим, флористическим, экологическим, биоморфологическим характеристикам, оценка перспективности интродукции отдельных видов цветочно-декоративных растений семейства Lamiaceae в зону Северной Лесостепи Украины. Методы. Анализа и синтеза информации, фенологические, сравнительно-морфологические, биометричес­кие, интродукционные. Результаты. Проанализировано коллекционный фонд цветочно-декоративных растений семейства Lamiaceae Национального ботанического сада имени Н. Н. Гришко НАН Украины по таксономическому сос­таву, жизненным формам, естественным ареалам, отношению к экологическим факторам (влажности, механическому составу, плодородию и кислотности почв), феноритмотипам, срокам цветения, декоративных признаках, высотой, габитусом и вегетативной подвижностью. Отражено биоресурсный потенциал растений, выделено виды с лекарственными, медоносными, пищевыми, пряно-ароматичес­кими, эфиромасличными, инсектицидными, красящими признаками, что позволяет рекомендовать или расширить применение определенных видов растений в отдельных отраслях промышленности: фармации, кулинарии, парфюмерии, косметологии, агрономии. Выводы. Коллекция цветочно-декоративных растений семейства Lamiaceae Национального ботанического сада им. Н. Н. Гришко НАН Украины является ценным достоянием, поскольку в ней представлены виды, которые происходят с четырех флористических царств Земли и тринадцати флористических областей, среди которых эндемические и природоохранные. В коллекции представлены виды луговых, степных, лесных фитоценозов, различных экоморф по отношению к влажности, свету, механическому составу, плодородию и кислотности почв, а также имеются различные группы растений по декоративным качествам и ресурсному значению. На основании прогностической оценки определены виды, которые планируется интродуцировать и привлечь к коллекции в ближайшей перспективе.

Мета. Введення в культуру in vitro та одержання калюсів із зрілих зародків 3 зразків пшениці спельти та порівняння ефективності їхнього калюсогенезу із 2 зразками пшениці м’якої. Методи. Для проведення цього дослідження було обрано 5 зразків гексаплоїдної пшениці: 3 – спельти та 2 – пшениці м’якої. Стерилізацію зерна проводили 96% етиловим спиртом та 5% розчином гіпохлориту натрію. Для уведення в культуру in vitro експлантами брали зрілі зародки. Для калюсогенезу використали три типи живильних середовищ Мурасіге і Скуга (МS) з різним компонентним складом. Експланти культивували в темряві 21 добу. Результати. Підібрано оптимальні умови для індукції культури тканин Triticum spelta L. та T. aestivum L. із зрілих зародків. Отримані з різних зразків калюси, які вирощували на трьох типах модифікованого живильного середовища МS, не відрізнялись між собою морфологічно. У сортів спельти ‘Європа’ і пшениці м’якої ‘Бунчук’ та ‘Елегія Миронівська’ незалежно від складу середовища спостерігали високу ефективність калюсоутворення, у той час як на експлантах спельти сорту ‘Зоря України’ відбувалось повільне формування калюсу.Висновки. З експлантів зрілих зародків отримано культуру тканин 3 зразків спельти та 2 зразків пшениці м’якої. Встановлено, що найефективнішими для калюсоутворення з експлантів зрілих зародків пшениці м’якої та спельти було живильне середовище MS з 3% сахарози, доповнене 2 мг/л 2,4-Д, 10 мл/л арґентумом нітрату. Ефективність калюсогенезу на 21 добу культивування, залежно від зразка, варіювала в межах 80,2–100,0%. Досліджувані зразки відрізнялись між собою за здатністю формувати калюси на живильних середовищах із різним компонентним складом. | Purpose. Introduction to in vitro culture and obtaining of callus from mature embryos of 3 spelt samples and comparing the effectiveness of their callusogenesis with 2 soft wheat samples. Methods. Five samples of hexaploid wheat (three of spelt and two of soft wheat) were taken for experiments. Surface sterilization of grains was carried out in 96% ethanol and 5% sodium hypochlorite solution. Mature embryos were used as explants. Three types of MS culture media with different component compositions were used for callusogenesis. Explants were cultivated in the dark for 21 days. Results. The optimal conditions for the induction of tissue culture of Triticum spelta L. and T. aestivum L. from mature embryos were selected. Received calli from different samples, which were grown on three types of culture media MS, did not differ morphologically from each other. A genetic predisposition to callus formation was observed for specimens of ‘Evropa’ spelt variety and soft wheat ‘Bunchuk’ and ‘Elehiia Myronivska’ wheat samples regardless of the composition of the MS medium, while callus formation was slow on the explants of ‘Zoria Ukrainy’ cultivar. Conclusions. A tissue culture of 3 spelt samples and 2 soft wheat samples was obtained using mature embryos as explants. It was found that a nutrient medium containing 3% sucrose and supplemented with 2 mg/L 2,4-D, 10 ml/L silver nitrate was the most effective for callus formation from mature germ explants of soft wheat and spelt. The efficiency of the calluso­genesis on the 21st day of cultivation, depending on the sample, varied in the range of 80.2–100.0%. The studied samples differed among themselves in their ability to form calli on nutrient media with different component composition. The efficiency of spelt callusogenesis was first studied in Ukraine. | Цель. Введение в культуру in vitro и получение каллюса от зрелых зародышей 3 образцов спельты и сравнение эффективности их каллюсогенеза с 2 образцами пшеницы мягкой. Методы. Для работы взяты 5 образцов гексаплоидной пшеницы – 3 спельты и 2 пшеницы мягкой. Поверхностную стерилизацию зерна проводили в 96% этиловом спирте и 5% растворе гипохлорита натрия. В качестве эксплантов использовализрелые зародыши. Для калюсогенеза использовали три типа питательных сред МS с различным компонентным составом. Экспланты культивировали в темноте 21 день. Результаты. Подобраны оптимальные условия для индукции культуры тканей Triticum spelta L. и T. aestivum L. из зрелых зародышей. Полученные каллюсы из разных образцов, которые выращивали на трех типах питательных сред МS, не отличались между собой морфологически. Наблюдали генетическую предрасположенность к каллюсообразованию образцов спельты сорта ‘Європа’ и пшеницы мягкой сортов ‘Бунчук’ и ‘Елегія Миронівська’ независимо от состава среды MS в то время, как на эксплантах спельты сорта ‘Зоря України’ происходило медленное формирование каллюса. Выводы. Получено культуру тканей 3 образцов спельты и 2 образцов пшеницы мягкой с использованием в качестве эксплантов зрелых зародышей. Установлено, что наиболее эффективной для каллюсообразования из эксплантов зрелых зародышей пшеницы мягкой и спельты была питательная среда, дополненная 2 мг/л 2,4-Д, 10 мл/л нитрата серебра и содержащая 3% сахарозы. Среднее значение эффективности каллюсогенеза при этом составляло 80,2–100,0% на 21 сутки выращивания. Исследуемые образцы отличались между собой способностью формировать каллюс на питательных средах с различным компонентным составом. Впервые в Украине исследована эфективность каллюсогенеза спельты.

Purpose. Evaluate the adaptability of modern winter wheat varieties by environmental parameters and determine the level of productivity depending on the weather conditions of the year, the basic fertilizer system and the level of nitrogen nutrition. Methods. Field, statistical and mathematical analy­sis. Results. The results of studies of ecological plasticity indicators, homeostatic and yield stability of mo­dern winter wheat varieties depending on the doses of nitrogen nutrition against the background of the main application of N30P30K30 in the conditions of the Eastern Forest-Steppe of Ukraine du­ring 2016–2018 are presented. A specific response of varieties to doses of root nitrogen fertilizing was revealed depending on the development of crops in the autumn, the time of the growth-resumption in spring and weather conditions du­ring the spring-summer period. For the studied varieties, the indicators of homeostaticity (Hom) were determined, which made it possible to evaluate the varieties by their suitability for cultivation in the region. Assessment of the agronomic stability of the tested winter wheat varieties showed a high level of realization of the yield potential, which in the cont­rol variants (without fertilizer) was 86.7%. On the variants of root nitrogen fertilizing of plants at the stage of spring tillering (N20, N40, N60), this indicator varied from 85.6 to 87.4%. Conclusions. The highest yield (5.77–7.01 t/ha) was obtained from the variety ‘Epokha Odeska’ with a positive genotypic effect (0.16–0.43 t/ha). Varieties ‘Epokha Odeska’ and ‘Statna’ can be considered as intensive because over the years they had a higher yield and a pronounced reaction to growing conditions. Over the years of research with all types of ferti­lizers ‘Smuhlianka’ variety turned out to be the most valuable in terms of the smallest yield fluctuation (0.46–0.61 t/ha) and coefficient of variation (V = 3.8–5.2%), high values of homeostaticity (Hom = 11.57–15.93) and agronomic stability of the realization of the productivity potential (As = 94.8–96.2%). Moreover, the application of different doses of nitrogen did not affect the manifestation of the stability of this variety. In general, the variety ‘Smuhlianka’ turned out to be more stable and economically valuable in comparison with the varieties ‘Epokha Odeska’ and ‘Statna’, which had potentially higher productivity, but with its large fluctuation. | Мета. Вивчення адаптивності сучасних сортів пшениці озимої за екологічними параметрами та встановлення рівня їхньої врожайності залежно від погодних умов року, системи основного удобрення та рівня азотного живлення. Методи. Польовий, статистично-математичний аналіз. Результати. Наведено результати досліджень протягом 2016–2018 рр. показників екологічної пластичності, гомеостатичності та стабільності врожайності сучасних сортів пшениці озимої залежно від доз азотного підживлення на фоні основного внесення N30P30K30 в умовах Східного Лісостепу України. Встановлено специфічну реакцію сортів на дози прикореневого азотного підживлення залежно від розвитку посівів восени, часу відновлення весняної вегетації рослин та погодних умов протягом весняно-літнього періоду. Для досліджуваних сортів визначено показники гомеостатичності (Hom), що дало можливість оцінити сорти за їхньою придатністю для вирощування в умовах регіону. Оцінка агрономічної стабільності досліджуваних сортів пшениці озимої показала високий рівень реалізації потенціалу їхньої врожайності, який на контрольних варіантах (без удобрення) становив 86,7%. У варіантах прикореневого азотного підживлення рослин у фазу весняного кущіння (N20, N40, N60) цей показник змінювався від 85,6 до 87,4%. Висновки. Найвищу врожайність (5,77–7,01 т/га) забезпечив сорт ‘Епоха одеська’ з позитивним генотиповим ефектом (0,16–0,43 т/га). Сорти ‘Епоха одеська’ та ‘Статна’ можна вважати інтенсивними, оскільки за роки досліджень мали вищу врожайність та сильно виражену реакцію на умови вирощування. За роки досліджень на всіх варіантах удобрення сорт ‘Смуглянка’ виявився найціннішим за показниками найменшого коливання врожайності (0,46–0,61 т/га)й коефіцієнта варіації (V = 3,8–5,2%), мав найвищі значення гомеостатичності (Hom = 11,57–15,93) та агрономічної стабільності реалізації потенціалу продуктивності (As = 94,8–96,2%). При цьому застосування різних доз азоту не впливало на прояв стабільності цього сорту. Отже, сорт ‘Смуглянка’ виявився стабільнішим та економічно цінним порівняно з сортами ‘Епоха одеська’ та ‘Статна’, які мали потенційно вищу продуктивність, але з великим її коливанням. | Цель. Изучение адаптивности современных сортов пшеницы озимой по экологическим параметрам и определение уровня урожайности в зависимости от погодных условий года, системы основного удобрения и уровня азотного питания. Методы. Полевой, статистически-математический анализ. Результаты. Приведены результаты исследований в течение 2016–2018 гг. показателей экологической плас­тичности, гомеостатичности и стабильности урожайности современных сортов пшеницы озимой в зависимости от доз азотной подкормки на фоне основного внесения N30P30K30 в условиях Восточной Лесостепи Украины. Установлена специфическая реакция сортов на дозы прикорневой азотной подкормки в зависимости от развития посевов с осени, времени возобновления весенней вегетации растений и погодных условий на протяжении весенне-летнего периода. Для исследуемых сортов определены показатели гомеостатичности (Hom), что дало возможность оценить сорта за пригодностью для выращивания в условиях региона. Оценка агрономичес­кой стабильности исследуемых сортов пшеницы озимой показала высокий уровень реализации потенциала урожайности, который на контрольных вариантах (без удобрения) представлял 86,7%. На вариантах прикорневой азотной подкормки растений на этапе весеннего кущения (N20, N40, N60) этот показатель изменялся от 85,6 до 87,4%. Выводы. Самую высокую урожайность (5,77–7,01 т/га) обеспечил сорт ‘Епоха одеська’ с положительным генотиповым эффектом (0,16–0,43 т/га). Сорта ‘Епоха одеська’ и ‘Статна’ можно считать интенсивными, поскольку по годам они имели более высокую урожайность и ярко выраженную реакцию на условия выращивания. За годы исследований на всех вариантах удоб­рений сорт ‘Смуглянка’ оказался самым ценным по показателям наименьшего колебания урожайности (0,46–0,61 т/га) и коэффициента вариации (V = 3,8–5,2%), также имел самые высокие значения гомеостатичности (Hom = 11,57–15,93) и агрономической стабильности реализации потенциала продуктивности (As = 94,8–96,2%). При этом внесение разных доз азота не влияло на проявление стабильности этого сорта. В целом, сорт ‘Смуглянка’ оказался более стабильным и экономически ценным по сравнению с сортами ‘Епоха одеська’ и ‘Статна’, которые имели потенциально высшую продуктивность, однако с большим ее колебанием.

Мета. Аналіз практики найменувань гібридів між пшеницею та житом.Результати. Кожний ботанічний таксон у певних межах може мати лише одну правильну назву, яка є найранішою і відповідає правилам Міжнародного кодексу ботанічної номенклатури для водоростей, грибів та рослин. Для гібридів Secale × Triticum такою назвою є ×Triticosecale. Людвіґ Віттмак ефективно оприлюднив цю назву 1899 року, опублікувавши в матеріалах наукового товариства. Публікація не містила вказівок на латинські назви батьківських родів, тому назва стала дійсно оприлюдненою лише в 1927 році, коли цей недолік було виправлено Емі Камю. Інші назви (×Triticale, ×Tritisecale, ×Secalotricum, ×Secalotriticum) поступаються пріоритетом ×Triticosecale, бо оприлюднені пізніше і тому є надлишковими. Проте назва Triticale значно поширилась і стала загальною назвою для нової культури – тритикале. В українській та російській фаховій літературі термін тритикале використовується контроверсійно, як слово чоловічого, жіночого або середнього роду, тому назви сортів узгоджуються з різними граматичними родами. Селекціонери успішно провели прямі і зворотні схрещування декількох видів пшениці і жита, надавши гібридам тритикале численних латинських назв. Багато з цих назв формально подібні до видових, але, як правило, не відповідають вимогам номенклатурного кодексу і є незаконними. Лише декілька із запропонованих назв є дійсно оприлюдненими, але вони не набули поширення в агрономічній практиці. Тим часом практика надавання створеним гібридам тритикале нових незаконних назв, які не відповідають номенклатурним вимогам, триває, що збільшує плутанину.Висновки. Згідно з правилами української мови слово тритикале граматично належить до середнього роду. Воно позначає нову польову культуру, яка має нотородову назву ×Triticosecale. Переважна більшість запропонованих селекціонерами назв видового і підвидового рівня для тритикале не відповідають вимогам Міжнародного кодексу ботанічної номенклатури для водоростей, грибів та рослин. Для упорядкування сортового розмаїття тритикале варто застосовувати рекомендації Міжнародного кодексу номенклатури культурних рослин, який регулює назви сортів та їхніх сукупностей. | Цель. Анализ практики наименования гибридов между пшеницей и рожью.Результаты. Каждый ботанический таксон в определенных границах может иметь только одно правильное название, которое является самым ранним и соответствует нормам Международного кодекса ботанической номенклатуры для водорослей, грибов и растений. Для гибридов Secale × Triticum таким названием является ×Triticosecale. Людвиг Виттмак эффективно обнародовал это название в 1899 году, опубликовав в материалах научного общества. В публикации не было указаний на латинские названия родительских родов, поэтому название стало действительно обнародованным только в 1927 году, когда этот недостаток был исправлен Эми Камю. Прочие названия (×Triticale, ×Tritisecale, ×Secalotricum, ×Secalotriticum) уступают приоритетом Triticosecale, так как обнародованы позже и являются излишним. Однако, название Triticale стало широко распространенным и является общим названием для новой культуры – тритикале. В украинской и русской специализированной литературе термин тритикале используется контроверсионно как слово мужского, женского или среднего рода, поэтому названия сортов согласуются с различными грамматическими родами. Селекционеры успешно провели прямые и обратные скрещивания нескольких видов пшеницы и ржи, дав гибридам тритикале многочисленные латинские названия. Многие из этих названий формально похожи на видовые названия, но, как правило, не отвечают требованиям номенклатурного кодекса и являются незаконными. Лишь некоторые из предложенных названий действительно обнародованы, но они не получили широкого распространения в агрономической практике. В то же время по-прежнему практикуется присвоение созданным гибридам тритикале новых незаконных названий, которые не отвечают номенклатурным требованиям, что увеличивает путаницу.Выводы. Согласно правилам украинского языка слово тритикале грамматически относится к среднему роду. Оно обозначает новую полевую культуру, имеющую нотородовое название ×Triticosecale. Большинство предложенных селекционерами названий видового и подвидового уровня для тритикале не отвечают требованиям Международного кодекса ботанической номенклатуры для водорослей, грибов и растений. Для упорядочивания сортового разнообразия тритикале стоит применять рекомендации Международного кодекса номенклатуры культурных растений, которые регулируют названия сортов и их совокупностей. | Purpose. The analysis of wheat and rye hybrids naming.Results. Each botanical taxon, within certain limits, has to be of one correct name, which is initial and in the line with the requirements of the International Code of Botanical Nomenclature for algae, mushrooms and plants. For Secale × Triticum hybrids, this name is ×Triticosecale. In 1899 Ludwig Wittmack introduced the name Triticosecale publishing it in the materials of the scientific society in Berlin. The publication did not contain references to the Latin names of parental genera, so this name became valid only after publication in 1927, when this disadvantage was corrected by Amy Camus. Other names (×Triticale, ×Tritisecale, ×Secalotricum, ×Secalotriticum) are of secondary priority to ×Triticosecale, as they were published later and therefore are superfluous. Nevertheless, the name Triticale has become widespread and is a common name for a new crop - triticale. In the Ukrainian and Russian specialized literature, the term triticale is used controversially as words of masculine, feminine or neuter genders, so the variety names are of different grammatical genders. The breeders successfully implemented direct and reciprocal crossing of several species of wheat and rye, giving many Latin names for triticale hybrids. Many of these names are formally similar to species names, but usually do not meet the requirements of the nomenclature code and are illegal. Only some of the proposed names are published, but they are not widely used in agronomic practice. At the same time, assigning illegal names to the new triticale hybrids that do not meet nomenclature requirements and increases confusion is still practiced.Conclusions. According to the Rules of the Ukrainian language, the word triticale relates to the neuter grammar gender. It represents a new field crop and is the Ukrainian conformity to the nothogeneric name ×Triticosecale. Most species and sub-species names proposed by breeders for triticale do not meet the requirements of the International Code of Botanical Nomenclature for algae, mushrooms and plants. For ordering the varietal diversity of triticale names, it is worthwhile to apply the recommendations of the International Code of Nomenclature for Cultivated Plants, which standardizes the names of varieties and their groups.

Purpose. Development of growing technology elements of pre-basic seed material of potatoes using growth-regulating substances and various densities of minitubers of various fractions planting.Methods. Field, laboratory, statistical.Results. The influence of growth-regulating substances, landing patterns of minitubers on the yield and seed productivity of potato seed material improved by in vitro meristem was studied in the pre-basic seed production nursery garden of the Institute for Potato Research, NAAS in the southern part of Polissia of Ukraine in 2015–2016. The application of plant growth regulator Stimpo for various methods of application, the use of tubers of different sizes for planting and planting density ensured an increase in the yield of ‘Sluch’ variety within 0.4–3.7 t/ha or by 1.5–14.9%. The increase in the yield of potato tubers of ‘Strumok’ variety to the control mark with planting density of seed tubers of 28-60 mm fraction of 74.1 thousand plants/ha was 4.4 t/ha or 17.7%, with planting density of 66.7 thousand/ha - 5.6 t/ha or 22.2%.Conclusions. It has been revealed that the planting density of 66.7 thousand/plants per 1 ha turned out to be the most effective planting density of improved planting tubers of ‘Sluch‘ variety in the zone of the southern Polissia, using fractions of 28–60 mm and < 28 mm in size using various methods of applying the plant growth regulators Regoplant, Stimpo. It has been established that spraying of plants and treatment of tubers belonging to ‘Strumok’ variety before planting with the PGR Stimpo contributed to the growth of seed tuber productivity especially when planting tubers with a fraction of 28–60 mm (planting density of 66.7 thousand plants/ha) with an increase to the control mark within 5.6 t/ha or 22.2% and small tubers with the same density – by 5.0 (23.5%). | Цель. Разроботать элементы технологии выращивания добазового семенного картофеля при использовании рострегулирующих веществ и различной густоты посадки миниклубней различных фракций.Методы. Полевой, лабораторный, статистический.Результаты. Установлено влияние рострегулирующих веществ (РРВ), густоты посадки миниклубней на урожайность и семенную продуктивность оздоровленного в культуре меристем in vitro семенного материала картофеля в питомнике добазового семеноводства Института картофелеводства НААН в условиях южной части зоны Полесья Украины в 2015–2016 гг. Применение РРВ Стимпо при различных способах внесения, использование для посадки клубней разного размера и густоты посадки обеспечило увеличение урожайности сорта ‘Случ’ в пределах 0,4–3,7 т/га (1,5–14,9%). Прибавка урожая клубней картофеля сорта ‘Струмок’ к контролю при густоте посадок семенных клубней фракции 28–60 мм 74,1 тыс./га составила 4,4 т/га (17,7%), при густоте посадки 66,7 тыс./га – 5,6 т/га (22,2%).Выводы. Наиболее эффективной густотой посадки оздоровленных посадочных клубней сорта ‘Случ’ в зоне южного Полесья, с использованием фракций размером 28–60 мм и <28 мм при применении различных способов внесения РРВ Регоплант, Стимпо оказалась густота посадки 66,7 тыс./га. Опрыскивание растений и обработка клубней перед посадкой РРВ Стимпо сорта ‘Струмок’ способствовала росту урожайности семенных клубней, особенно при посадке клубней фракцией 28–60 мм при густоте посадки 66,7 тыс./га с приростом к контролю в пределах 5,6 т/га (22,2%) и мелких клубней с такой же густотой – на 5,0 (23,5%). | Мета. Розробити елементи технології вирощування добазової насіннєвої картоплі за використання рістрегулюючих речовин і різної густоти садіння мінібульб різних фракцій.Методи. Польовий, лабораторний, статистичний.Результати. Встановлено вплив рістрегулюючих речовин (РРР), густоти садіння мінібульб на врожайність та насіннєву продуктивність оздоровленого в культурі меристем in vitro насіннєвого матеріалу картоплі в розсаднику добазового насінництва Інституту картоплярства НААН в умовах південної частини зони Полісся України в 2015–2016 рр. Використання РРР Стимпо за різних способів внесення, розміру садивних бульб та густоти садіння забезпечило зростання урожайності сорту ‘Случ’ у межах 0,4–3,7 т/га (1,5 –14,9%). Приріст урожаю картоплі сорту ‘Струмок’ до контролю за густоти насаджень насіннєвих бульб фракції 28–60 мм 74,1 тис./га становив 4,4 т/га та (17,7%), при садінні картоплі за густоти рослин 66,7 тис./га – 5,6 т/га (22,2%).Висновки. Найефективнішою густотою садіння оздоровлених садивних бульб сортів ‘Случ’ та ‘Струмок’ у зоні південного Полісся з використанням фракцій розміром 28–60 мм та менше 28 мм при застосуванні різних способів внесення РРР Регоплант, Стимпо виявилась густота 66,7 тис./га. Обприскування рослин та обробка бульб перед садінням РРР Стимпо сорту ‘Струмок’ сприяла зростанню урожайності насіннєвих бульб, особливо при садінні бульб фракцією 28–60 мм з густотою садіння 66,7 тис./га з приростом до контролю в межах 5,6 т/га (22,2%) та дрібних бульб за такою ж густотою – на 5,0 (23,5%).