Мета. Провести типування сортів сої культурної (Glycine max (L.) Merr.) української та закордонної селекції за мікросателітним маркером Satt100 гена Е7 фотоперіодичної чутливості. Методи. Виділення ДНК з проростків на колонках із сорбуючою мембраною; полімеразна ланцюгова реакція; горизонтальний гель-електрофорез; визначення розмірів продуктів ампліфікації за програмою «GelAnalyzer 2010a». Результати. За допомогою аналізу мікросателітного локусу Satt100, який є маркером гена Е7, проведено типування 15 сортів сої. Встановлено наявність продуктів ампліфікації розміром 133, 149 та 168 п.н., що маркують рецесивний та домінантний алелі гена Е7 відповідно. Усі досліджені сорти, крім сорту ‘Одеська 150А’, були гомогенними за мікросателітним локусом Satt100. Генотипи восьми сортів мали рецесивний алель е7, шести – домінантний алель Е7. Порівняли наявність певного алеля гена Е7 у генотипі сорту з належністю до групи стиглості. Відмічено зв’язок для сортів з вегетаційним періодом до 100 діб: усі чотири сорти цієї групи мали алель е7 та для сортів із вегетаційним періодом понад 110 діб: для всіх чотирьох сортів цієї групи характерні фрагменти ампліфікації локусу Satt100, що маркують домінантний алель. Із семи середньо­ранніх сортів чотири мали рецесивний алель е7, а три – домінантний Е7. Наведено інформацію про отримання різними науковцями фрагментів ампліфікації неоднакових розмірів, але при цьому виявлено тенденцію щодо зв’язку більш високомолекулярних фрагментів з домінантним, а низькомолекулярних – з рецесивним алелем. Висновки. За результатами типування за мікросателітним маркером Satt100 гена Е7 фотоперіодичної чутливості для 15 сортів сої визначено наявність рецесивного або домінантного алеля гена Е7. Для більшості зразків встановлено відповідність наявності певного алеля гена Е7 та тривалості вегетаційного періоду. Наявність фрагментів ампліфікації різного розміру, характерних для рецесивного алеля, свідчить про необхідність сиквенування та біоінформатичного аналізу фрагментів ампліфікації локусу Satt100.

Purpose. Typingsoybean (Glycinemax (L.) Merr.) culti­vars of Ukrainian and foreign breeding for microsatellite mar­ker Satt100 of E7 gene of photoperiod sensitivity. Methods.DNA recover from seedlings on columns with sorbing membrane; polymerase chain reaction (PCR); horizontal gel electro­phoresis; amplification products size determination using “GelAnalyzer 2010a” program. Results. PCR analysis of the microsatellite locus Satt100 to be the marker of the E7 gene was used for typing 15 soybean cultivars. Availability of the 133, 149 and 168 bp amplification products has been established that marked recessive and dominant alleles of Е7 gene correspondingly. All varieties, except ‘Odeska 150A’, were homogeneous for the microsatellite locus Satt100. Genotypes of eight varieties has the recessive allele e7, six ones – the dominant allele E7. Availability of the certain allele of the E7 gene was compared in variety genotype with belonging to the maturity group. The association was found for varieties with vegetation period up to 100 days: all four varieties of this group had the e7 allele, for varieties with vegetation period more than 110 days: for all four varieties of this group the Satt100 locus amplification fragments that mark the dominant allele are specific. Amongsevenmiddle-agedvarieties, fourof them hadtherecessiveallelee7, threeofthem – dominantalleleЕ7. According to thepresented information, some scientistsobtainedamplificationfragments of different size, butthetendency was revealed concerning the association of the higher molecular fragments witht hedominant gene, and the lowmolecular fragments with therecessive gene. Conclusions. Based on the results of typing of 15 soybean varieties for the microsatellite marker Satt100 of E7 gene of photoperiod sensitivity, it was determined availability of recessive or dominant allele of E7 gene. For most samples, the concordance of availability of the certain allele of E7 gene and the duration of the vegetation period was established. Availability of amplification fragments of different size to be specific for recessive allele testified the needfor sequencing and bioinformatic analysis of the Satt100 locus amplification fragments. | Цель. Осуществить типирование сортов сои культурной (Glycine max (L.) Merr.) украинской и зарубежной селекции по микросателлитному маркеру Satt100 гена Е7 фотопериодической чувствительности. Методы. Выделение ДНК из ростков на колонках с сорбирующей мемб­раной; полимеразная цепная реакция; горизонтальный гель-электрофорез; определение размеров продуктов амплификации с использованием программы «GelAnalyzer 2010a». Результаты. С помощью анализа микросателлитного локуса Satt100, являющегося маркером гена Е7, проведено типирование 15 сортов сои. Установлено наличие продуктов амплификации размером 133, 149 и 168 п.н., которые маркируют рецессивный и доминантный аллели гена Е7 соответственно. Все исследуемые сорта, кроме сор­та ‘Одесская 150А’, были гомогенными по микросателлитному локусу Satt100. Генотипы восьми исследованных сор­тов имели рецессивный аллель е7, шести – доминантный аллель Е7. Сравнили наличие определенного аллеля гена Е7 в генотипе сорта с принадлежностью к группе спелости. Отмечено связь для сортов с вегетационным периодом до 100 суток: все четыре сорта этой группы имели аллель е7, и для сортов с вегетационным периодом более 110 суток: для всех четырех сортов этой группы характерны фрагменты амплификации локуса Satt100, которые маркируют доминантный аллель. Среди семи среднеранних сортов четыре имели рецессивный аллель е7, а три – доминантный Е7. Представлено информацию о получении разными учеными фрагментов амплификации неодинаковых размеров, но при этом выявлено тенденцию связи более высокомолекулярного фрагмента с доминантным геном, а низкомолекулярных – с рецессивным геном. Выводы. По результатам типирования по микросателлитному маркеру Satt100 гена Е7 фотопериодической чувствительности для 15 сортов сои определено наличие рецессивного или доминантного аллеля гена Е7. Для большинства образцов установлено соответствие наличия определенного аллеля гена Е7 и продолжительности вегетационного периода. Наличие фрагментов амплификации разного размера, характерных для рецессивного аллеля, свидетельствует о необходимости секвенирования и биоинформатичного анализа фрагментов амплификации локуса Satt100. | Мета. Провести типування сортів сої культурної (Glycine max (L.) Merr.) української та закордонної селекції за мікросателітним маркером Satt100 гена Е7 фотоперіодичної чутливості. Методи. Виділення ДНК з проростків на колонках із сорбуючою мембраною; полімеразна ланцюгова реакція; горизонтальний гель-електрофорез; визначення розмірів продуктів ампліфікації за програмою «GelAnalyzer 2010a». Результати. За допомогою аналізу мікросателітного локусу Satt100, який є маркером гена Е7, проведено типування 15 сортів сої. Встановлено наявність продуктів ампліфікації розміром 133, 149 та 168 п.н., що маркують рецесивний та домінантний алелі гена Е7 відповідно. Усі досліджені сорти, крім сорту ‘Одеська 150А’, були гомогенними за мікросателітним локусом Satt100. Генотипи восьми сортів мали рецесивний алель е7, шести – домінантний алель Е7. Порівняли наявність певного алеля гена Е7 у генотипі сорту з належністю до групи стиглості. Відмічено зв’язок для сортів з вегетаційним періодом до 100 діб: усі чотири сорти цієї групи мали алель е7 та для сортів із вегетаційним періодом понад 110 діб: для всіх чотирьох сортів цієї групи характерні фрагменти ампліфікації локусу Satt100, що маркують домінантний алель. Із семи середньо­ранніх сортів чотири мали рецесивний алель е7, а три – домінантний Е7. Наведено інформацію про отримання різними науковцями фрагментів ампліфікації неоднакових розмірів, але при цьому виявлено тенденцію щодо зв’язку більш високомолекулярних фрагментів з домінантним, а низькомолекулярних – з рецесивним алелем. Висновки. За результатами типування за мікросателітним маркером Satt100 гена Е7 фотоперіодичної чутливості для 15 сортів сої визначено наявність рецесивного або домінантного алеля гена Е7. Для більшості зразків встановлено відповідність наявності певного алеля гена Е7 та тривалості вегетаційного періоду. Наявність фрагментів ампліфікації різного розміру, характерних для рецесивного алеля, свідчить про необхідність сиквенування та біоінформатичного аналізу фрагментів ампліфікації локусу Satt100.

Purpose. To substantiate and develop breeding technologies of soybean cultivation under various weather conditions of the Western Forest-Steppe zone. Methods. Laboratory test, statistical and mathematical analysis. Results. Analysis of the data of yielding increase due to the use of seed inoculation, green manure and spraying of crops with microbial prepa­rations showed that their effect was much dependent on the weather conditions during the year. Based on the analysis of productivity of such early ripening varieties of soybean as ‘Lehenda’, ‘Anzhelika’ and ‘Ksenia’ during 2011–2015, it was found that the influence of agrometeorological conditions during the vegetation period accounted for 47.8%. The results of the analysis of five-year data of productivity of the late soybean variety ‘Heorhina’ indicated that the share of influence of agrometeorological conditions during the vege­tation period on the studied variety was 48.8%. The use of microbial strains of nodule bacteria Bradyrhizobium japonicum 634b, 614A and M-8 against two backgrounds (in case of green manure application and without it) was compared, and microbial culture Hetomik application during the vege­tation period. Conclusion. All biological preparations and green manure considerably increased yield of soybean seeds in moderately humidified and elevated temperature conditions. For soybean growing, the application of green manure, seed inoculation with strains of M-8, 614A and Hetomik spraying of crops was effective. The use of these methods for gro­wing ‘Lehenda’ variety was the most effective. Such varieties as ‘Lehenda’ and ‘Anzhelika’ showed more stable results as compared to others in case of considerable variations of agrometeorological conditions.

Purpose. To substantiate and develop breeding technologies of soybean cultivation under various weather conditions of the Western Forest-Steppe zone.Methods. Laboratory test, statistical and mathematical analysis.Results. Analysis of the data of yielding increase due to the use of seed inoculation, green manure and spraying of crops with microbial prepa­rations showed that their effect was much dependent on the weather conditions during the year. Based on the analysis of productivity of such early ripening varieties of soybean as ‘Lehenda’, ‘Anzhelika’ and ‘Ksenia’ during 2011–2015, it was found that the influence of agrometeorological conditions during the vegetation period accounted for 47.8%. The results of the analysis of five-year data of productivity of the late soybean variety ‘Heorhina’ indicated that the share of influence of agrometeorological conditions during the vege­tation period on the studied variety was 48.8%. The use of microbial strains of nodule bacteria Bradyrhizobium japonicum 634b, 614A and M-8 against two backgrounds (in case of green manure application and without it) was compared, and microbial culture Hetomik application during the vege­tation period.Conclusion. All biological preparations and green manure considerably increased yield of soybean seeds in moderately humidified and elevated temperature conditions. For soybean growing, the application of green manure, seed inoculation with strains of M-8, 614A and Hetomik spraying of crops was effective. The use of these methods for gro­wing ‘Lehenda’ variety was the most effective. Such varieties as ‘Lehenda’ and ‘Anzhelika’ showed more stable results as compared to others in case of considerable variations of agrometeorological conditions. | Цель. Обосновать и разработать сортовые технологии выращивания сои при разных погодных условиях Западной Лесостепи.Методы. Лабораторный, статистически-математический анализ.Результаты. В процессе анализа данных прироста урожайности семян от применения инокуляции, сидеральных удобрений и опрыскивания посевов микробным препаратом было обнаружено, что их действие в значительной степени зависело от погодных условий года. По результатам анализа данных продуктивности сои скороспелого сорта ‘Легенда’ и раннеспелых сортов ‘Анжелика’ и ‘Ксения’ за 2011–2015 гг. было установлено, что доля влияния агрометеорологических условий вегетационного периода составила 47,8%. Результаты анализа пятилетних данных продуктивности позднеспелого сорта сои ‘Георгина’ свидетельствуют о том, что доля влияния агрометеорологических условий вегетационного периода на исследуемый сорт составила 48,8%. Проведено сравнение применения микробных штаммов клубеньковых бактерий Bradyrhizobium japonicum 634б, 614А и М-8 на двух фонах (при внесении сидеральных удобрений и без них), а также применение в период вегетации культуры микробного происхождения Хетомик.Выводы. Все биопрепараты и сидеральные удобрения значительно повышали урожай семян сои в умеренно увлажненном и повышенном температурном режиме. При выращивании сои эффективно применение зеленых удобрений, инокуляция семян штаммами М-8, 614А и опрыскивание посевов Хетомиком. Самым эффективным является использование этих приемов при выращивании сорта ‘Легенда’. При значительных колебаниях агрометеорологических условий сорта ‘Легенда’ и ‘Анжелика’ демонстрировалит более стабильные результаты по сравнению с другими сортами. | Мета. Обґрунтувати та розробити сортові технології вирощування сої за різних погодних умов Західного Лісостепу.Методи. Лабораторний, статистично-математичний аналіз.Результати. У процесі аналізу даних приросту врожайності насіння від застосування інокуляції, сидеральних добрив та обприскування посівів мікробним препаратом було виявлено, що їхня дія значною мірою залежала від погодних умов року. За результатами аналізу даних продуктивності сої скоростиглого сорту ‘Легенда’ та ранньостиглих сортів ‘Анжеліка’ та ‘Ксеня’ за 2011–2015 рр. було встановлено, що частка впливу агрометеорологічних умов вегетаційного періоду становила 47,8%. Результати аналізу п’ятирічних даних продуктивності пізньостиглого сорту сої ‘Георгіна’ свідчать про те, що частка впливу агрометеорологічних умов вегетаційного періоду на досліджуваний сорт досягала 48,8%. Здійснено порівняння застосування мікробних штамів бульбочкових бактерій Bradyrhizobium japonicum 634б, 614А та М-8 на двох фонах (за внесення сидеральних добрив та без них), а також застосування в період вегетації культури мікробного препарату Хетомік.Висновки. Всі біопрепарати та сидеральні добрива значно підвищували врожай насіння сої в помірно зволоженому та підвищеному температурному режимі. Під час вирощування сої ефективним є застосування зелених добрив, інокуляція насіння штамами М-8, 614А та обприскування посівів Хетоміком. Найефективнішим є використання цих прийомів під час вирощування сорту ‘Легенда’. За значних коливань агрометеорологічних умов сорти ‘Легенда’ та ‘Анжеліка’ демонстрували стабільніші результати порівняно з іншими сортами.

Purpose. To investigate rice blast resistance genes polymorphism by using bioinformatic methods. Methods. Global and local nucleotide alignment, phylogenetic analysis, HyPhy test. Results. For Pib gene, numerous single nucleotide substitutions and deletions of 1–3 bp were established. The phylo­geny of this gene has been studied and homologues have been found both in various rice species and in other cereals. These sequences can encode proteins that «recognize» the phytopathogens effectors, and can also be associated with resistance to phytopathogens. The Pi4 gene is characterized by single nucleotide substitutions, insertions and deletions; the number of non-synonymous substitutions exceeds the number of sy­nonymous ones. The Pi54 gene variability is significantly lower than that of the Pi4 and Pib genes. The predominant types of polymorphism were single nucleotide substitutions and small-sized indels. It was found that non-synonymous substitutions in Pi54, Pi4 and Pib genes were in close proximity, sometimes forming clusters, while some coding regions were either superconservative or contained predominantly synonymous substitutions. On philodendrograms, cultivated rice samples were clustered with samples of ancestral wild-growing species. Conclusions. Evolution of the rice blast resistance genes Pi4, Pib and Pi54 is characterized by diversification selection. Considering that tense coevolution and significant rate of adaptation and creation of new pathogen races are typical for a plant and a parasite, these genes are subjected to intensive selection aimed at increasing diversity for obtaining the resistance to new races of the pathogen.

Purpose. To investigate rice blast resistance genes polymorphism by using bioinformatic methods. Methods. Global and local nucleotide alignment, phylogenetic analysis, HyPhy test. Results. For Pib gene, numerous single nucleotide substitutions and deletions of 1–3 bp were established. The phylo­geny of this gene has been studied and homologues have been found both in various rice species and in other cereals. These sequences can encode proteins that «recognize» the phytopathogens effectors, and can also be associated with resistance to phytopathogens. The Pi4 gene is characterized by single nucleotide substitutions, insertions and deletions; the number of non-synonymous substitutions exceeds the number of sy­nonymous ones. The Pi54 gene variability is significantly lower than that of the Pi4 and Pib genes. The predominant types of polymorphism were single nucleotide substitutions and small-sized indels. It was found that non-synonymous substitutions in Pi54, Pi4 and Pib genes were in close proximity, sometimes forming clusters, while some coding regions were either superconservative or contained predominantly synonymous substitutions. On philodendrograms, cultivated rice samples were clustered with samples of ancestral wild-growing species. Conclusions. Evolution of the rice blast resistance genes Pi4, Pib and Pi54 is characterized by diversification selection. Considering that tense coevolution and significant rate of adaptation and creation of new pathogen races are typical for a plant and a parasite, these genes are subjected to intensive selection aimed at increasing diversity for obtaining the resistance to new races of the pathogen. | Цель. Исследовать полиморфизм генов устойчивости ри­са посевного к пирикуляриозу биоинформатическими ме­то­дами. Методы. Глобальное и локальное выравнивание нук­леотидных последовательностей, филогенетический анализ, тест HyPhy. Результаты. Для гена Pib установлены мно­гочисленные однонуклеотидные замены и делеции 1–3 п. н. Исследована филогения данного гена; найдены гомологи как у разных видов риса, так и у других злаковых, что свидетельствует о возможности кодирования ими белков, «распознающих» эффекторы фитопатогенов, т. е. данные гомологи могут быть вовлечены в обеспечение устойчивости к фитопатогенам. Для гена Pi4 характерны однонуклеотидные замены, инсерции и делеции; количество несинонимичних замен превышает количество синонимических. Вариабельность гена Pi54 значительно ниже, чем генов Pi4 и Pib. Преобладающими видами полиморфизма являются однонуклео­тидные замены и индели небольшого размера. Установлено, что несинонимичные замены в генах Pi54, Pi4 и Pib имели склонность располагаться близко друг к другу, иногда образуя кластеры, в то время как некоторые кодирующие участки или были сверхконсервативными, или содержали преимущественно синонимичные замены. На филодендрограммах образцы риса посевного кластеризуются с образцами предковых дикорастущих видов. Выводы. Для эволюции генов устойчивости риса к пирикуляриозу Pi4, Pib и Pi54 характерен диверсифицирующий отбор. Учитывая, что для растения и паразита свойственна напряженная коэволюция, значительная скорость адаптации и создания новых рас патогена, эти гены подвергаются интенсивному отбору, направленному на повышение разнообразия с целью приобретения устойчивости к новым расам патогена. | Мета. Дослідити поліморфізм генів стійкості рису посівного проти пірикуляріозу біоінформатичними методами.Методи. Глобальне та локальне вирівнювання нуклеотидних послідовностей, філогенетичний аналіз, тест HyPhy.Результати. Для гена Pib встановлено численні однонуклеотидні заміни та делеції 1–3 п. н. Досліджено філогенію цього гена; знайдено гомологи як у різних видів рису, так і в інших злакових, що свідчить про можливість кодування ними протеїнів, які «розпізнають» ефектори фітопатогенів, тобто ці гомологи можуть бути залучені в забезпечення стійкості проти фітопатогенів. Для гена Pi4 характерними є однонуклеотидні заміни, інсерції та делеції; кількість несинонімічних замін перевищує кількість синонімічних. Варіабельність гена Pi54 є значно нижчою, ніж генів Pi4 та Pib. Переважними видами поліморфізму є однонуклеотидні заміни та інделі невеликого розміру. Встановлено, що несинонімічні заміни в генах Pi54, Pi4 та Pib мали схильність розміщуватися близько одна до одної, іноді утворюючи кластери, тоді як деякі кодуючі ділянки або були надконсервативними, або містили переважно синонімічні заміни. На філодендрограмах зразки рису посівного кластеризуються зі зразками предкових дикорослих видів.Висновки. Для еволюції генів стійкості рису проти пірикуляріозу Pi4, Pib та Pi54 є характерним диверсифікуючий добір. Враховуючи те, що для рослини та паразита властивою є напружена коеволюція, значна швидкість адаптації та утворення нових рас патогена, ці гени зазнають інтенсивного добору, спрямованого на підвищення різноманіття з метою набуття стійкості проти нових рас патогена

Purpose. To investigate rice blast resistance genes polymorphism by using bioinformatic methods. Methods. Global and local nucleotide alignment, phylogenetic analysis, HyPhy test. Results. For Pib gene, numerous single nucleotide substitutions and deletions of 1–3 bp were established. The phylo­geny of this gene has been studied and homologues have been found both in various rice species and in other cereals. These sequences can encode proteins that «recognize» the phytopathogens effectors, and can also be associated with resistance to phytopathogens. The Pi4 gene is characterized by single nucleotide substitutions, insertions and deletions; the number of non-synonymous substitutions exceeds the number of sy­nonymous ones. The Pi54 gene variability is significantly lower than that of the Pi4 and Pib genes. The predominant types of polymorphism were single nucleotide substitutions and small-sized indels. It was found that non-synonymous substitutions in Pi54, Pi4 and Pib genes were in close proximity, sometimes forming clusters, while some coding regions were either superconservative or contained predominantly synonymous substitutions. On philodendrograms, cultivated rice samples were clustered with samples of ancestral wild-growing species. Conclusions. Evolution of the rice blast resistance genes Pi4, Pib and Pi54 is characterized by diversification selection. Considering that tense coevolution and significant rate of adaptation and creation of new pathogen races are typical for a plant and a parasite, these genes are subjected to intensive selection aimed at increasing diversity for obtaining the resistance to new races of the pathogen.

Purpose. To evaluate the stability and plasticity of new varieties of grain sorghum in ecological conditions of the Fores-Steppe and Steppe zone of Ukraine. Methods. Field study, statistical evaluation. Results. It was found that in Ukraine the average yield of grain sorghum in 2015 was 3.72 t/ha and in 2016 – 3.36 t/ha. In field experiments during 2009–2016, ‘Praim’ and ‘Sprynt 2’ hybrids appeared to be significantly better as compared to averaged yields of 3.9 t/ha. Evaluation of yield plasticity in environmental conditions of the Forest-Steppe and Steppe zones showed that the hybrid ‘Praim’ did not differ from the group standard and its index is no more than one. At the same time, the ‘Sprynt 2’ is highly-plastic hybrid and ‘Dniprovskyi 39’ belongs to relatively low-plastic varieties. Conclusions. It was established that, as an average of an experiment, hyb­rids of grain sorghum ‘Praim’ and ‘Sprynt 2’ had a yield of 4,2–4,3 t/ha. According to the analysis of ecological plasticity, ‘Sprynt 2’ can be included with the intensive type and ‘Dniprovskyi 39’ – with relatively low-plastic varieties. It was found that proper selection of varieties and far­ming practices of cultivation is one of the main factors that favors high yields and respectively determine 37% and 34% of the level of grain sorghum productivity.

Purpose. To evaluate the stability and plasticity of new varieties of grain sorghum in ecological conditions of the Fores-Steppe and Steppe zone of Ukraine.Methods. Field study, statistical evaluation.Results. It was found that in Ukraine the average yield of grain sorghum in 2015 was 3.72 t/ha and in 2016 – 3.36 t/ha. In field experiments during 2009–2016, ‘Praim’ and ‘Sprynt 2’ hybrids appeared to be significantly better as compared to averaged yields of 3.9 t/ha. Evaluation of yield plasticity in environmental conditions of the Forest-Steppe and Steppe zones showed that the hybrid ‘Praim’ did not differ from the group standard and its index is no more than one. At the same time, the ‘Sprynt 2’ is highly-plastic hybrid and ‘Dniprovskyi 39’ belongs to relatively low-plastic varieties.Conclusions. It was established that, as an average of an experiment, hyb­rids of grain sorghum ‘Praim’ and ‘Sprynt 2’ had a yield of 4,2–4,3 t/ha. According to the analysis of ecological plasticity, ‘Sprynt 2’ can be included with the intensive type and ‘Dniprovskyi 39’ – with relatively low-plastic varieties. It was found that proper selection of varieties and far­ming practices of cultivation is one of the main factors that favors high yields and respectively determine 37% and 34% of the level of grain sorghum productivity. | Цель. Оценить стабильность и пластичность новых сор­тов сорго зернового в экологических условиях Лесостепи и Степи Украины.Методы. Полевой, статистический.Результаты. Установлено, что в Украине средняя урожайность сорго зернового в 2015 г. была 3,72 т/га, в 2016 г. – 3,36 т/га. В проведенных полевых опытах на протяжении 2009–2016 гг. значительно лучшими гибридами оказались ‘Прайм’ и ‘Спринт 2’ по сравнению с усредненной урожайностью 3,9 т/га. Оценка показателя пластичности урожайности в экологических условиях Лесостепи и Степи, свидетельствует о том, что гибрид ‘Прайм’ не отличается от группового стандарта и его показатель находится в пределах единицы. В то же время гибрид ‘Спринт 2’ относится к высокопластичным, сорт ‘Днепровский 39’ – к относительно низкопластичным сортам.Выводы. Установлено, что в среднем по опыту гибриды сорго зернового ‘Прайм’ и ‘Спринт 2’ имели урожайность 4,2–4,3 т/га. По результатам анализа экологической пластичности сорт ‘Спринт 2’ можно отнести к интенсивному типу, сорт ‘Днепровский 39’ – к относительно низкопластичным сортам. Кроме того установлено, что одним из основных факторов получения высокой урожайности является правильный подбор сортов и агротехники их выращивания, которые на 37 и 34% соответственно определяют уровень продуктивности сорго зернового. | Мета. Оцінити стабільність та пластичність нових сортів сорго зернового в екологічних умовах Лісостепу та Степу України.Методи. Польовий, статистичний.Результати. Встановлено, що в Україні середня врожайність сорго зернового в 2015 р. була 3,72 т/га, в 2016 р. – 3,36 т/га. У проведених польових дослідах протягом 2009–2016 рр. значно кращими виявилися гібриди ‘Прайм’ та ‘Спринт 2’, порівняно з усередненою врожайністю 3,9 т/га. Оцінка показника пластичності врожайності в екологічних умовах Лісостепу та Степу свідчить про те, що гібрид ‘Прайм’ не відрізняється від групового стандарту і його показник перебуває в межах одиниці. Водночас гібрид ‘Спринт 2’ належить до високопластичних, сорт ‘Дніпровський 39’ – до відносно низькопластичних сортів.Висновки. Встановлено, що в середньому по досліду гібриди сорго зернового ‘Прайм’ та ‘Спринт 2’ мали врожайність 4,2–4,3 т/га. За результатами аналізу екологічної пластичності гібрид ‘Спринт 2’ можна віднести до інтенсивного типу, сорт ‘Дніпровський 39’ – до відносно низькопластичних сортів. Встановлено, що одним з основних чинників отримання високих урожаїв є правильний добір сортів та агротехніки їх вирощування, які на 37 та 34% відповідно визначають рівень продуктивності сорго зернового.

Purpose. To evaluate the stability and plasticity of new varieties of grain sorghum in ecological conditions of the Fores-Steppe and Steppe zone of Ukraine. Methods. Field study, statistical evaluation. Results. It was found that in Ukraine the average yield of grain sorghum in 2015 was 3.72 t/ha and in 2016 – 3.36 t/ha. In field experiments during 2009–2016, ‘Praim’ and ‘Sprynt 2’ hybrids appeared to be significantly better as compared to averaged yields of 3.9 t/ha. Evaluation of yield plasticity in environmental conditions of the Forest-Steppe and Steppe zones showed that the hybrid ‘Praim’ did not differ from the group standard and its index is no more than one. At the same time, the ‘Sprynt 2’ is highly-plastic hybrid and ‘Dniprovskyi 39’ belongs to relatively low-plastic varieties. Conclusions. It was established that, as an average of an experiment, hyb­rids of grain sorghum ‘Praim’ and ‘Sprynt 2’ had a yield of 4,2–4,3 t/ha. According to the analysis of ecological plasticity, ‘Sprynt 2’ can be included with the intensive type and ‘Dniprovskyi 39’ – with relatively low-plastic varieties. It was found that proper selection of varieties and far­ming practices of cultivation is one of the main factors that favors high yields and respectively determine 37% and 34% of the level of grain sorghum productivity.

Purpose. To assess introduced samples of drought-resistant species of perennial grasses, select a promising parent material and create on its base high-yielding varie­ ies with economic characters. Methods. Field experiment, laboratory testing. Results. The results of studies on introduction and breeding were given aimed to improve drought tolerance of non-traditional perennial grasses under the conditions of the Right-Bank Forest-Steppe zone of Ukraine. Based on the selected parent material, varieties were created by the use of hybridization and ecotype breeding methods and then entered into the State Register of plant varieties suitable for dissemination in Ukraine, among them: intermediate wheatgrass (Elytrigia intermedia (Host) Nevski) – ‘Hors’, crested wheatgrass (Agropyron cristatum (L.) Gaertn.) – ‘Petrivskyi’; meadow brome (Bromus riparia Rehm.) – ‘Boian’; slender wheatgrass (Roegneria trachycaulon (Link) Nevski) – ‘Co­umb’. As compared with conventional, relatively drought-tolerant species of smooth brome (Bromopsis inermis (Leyss.) Holub) – ‘Mars’, increment of dry matter content of these species in the extreme drought conditions of 2011 was increased by 1,52–3,73 t/ha. Under more sufficient moistening conditions of 2012, slender wheatgrass ‘Columb’ was at the level of the сheck variety in terms of this indicator. Other varieties exceeded it by 1.44–3.22 t/ha. The data was given including seed productivity and sowing quality indicators, after-ripening duration and economic fitness of seeds. Conclusions. The use of the recommended varieties of drought-resistant species of perennial grasses as part of grass mixtures will increase significantly the productivity of grasslands and pastures in the current context of climate change.

Purpose. To assess introduced samples of drought-resistant species of perennial grasses, select a promising parent material and create on its base high-yielding varie­ ies with economic characters. Methods. Field experiment, laboratory testing. Results. The results of studies on introduction and breeding were given aimed to improve drought tolerance of non-traditional perennial grasses under the conditions of the Right-Bank Forest-Steppe zone of Ukraine. Based on the selected parent material, varieties were created by the use of hybridization and ecotype breeding methods and then entered into the State Register of plant varieties suitable for dissemination in Ukraine, among them: intermediate wheatgrass (Elytrigia intermedia (Host) Nevski) – ‘Hors’, crested wheatgrass (Agropyron cristatum (L.) Gaertn.) – ‘Petrivskyi’; meadow brome (Bromus riparia Rehm.) – ‘Boian’; slender wheatgrass (Roegneria trachycaulon (Link) Nevski) – ‘Co­umb’. As compared with conventional, relatively drought-tolerant species of smooth brome (Bromopsis inermis (Leyss.) Holub) – ‘Mars’, increment of dry matter content of these species in the extreme drought conditions of 2011 was increased by 1,52–3,73 t/ha. Under more sufficient moistening conditions of 2012, slender wheatgrass ‘Columb’ was at the level of the сheck variety in terms of this indicator. Other varieties exceeded it by 1.44–3.22 t/ha. The data was given including seed productivity and sowing quality indicators, after-ripening duration and economic fitness of seeds. Conclusions. The use of the recommended varieties of drought-resistant species of perennial grasses as part of grass mixtures will increase significantly the productivity of grasslands and pastures in the current context of climate change.

Purpose. To assess introduced samples of drought-resistant species of perennial grasses, select a promising parent material and create on its base high-yielding varie­ ies with economic characters.Methods. Field experiment, laboratory testing.Results. The results of studies on introduction and breeding were given aimed to improve drought tolerance of non-traditional perennial grasses under the conditions of the Right-Bank Forest-Steppe zone of Ukraine. Based on the selected parent material, varieties were created by the use of hybridization and ecotype breeding methods and then entered into the State Register of plant varieties suitable for dissemination in Ukraine, among them: intermediate wheatgrass (Elytrigia intermedia (Host) Nevski) – ‘Hors’, crested wheatgrass (Agropyron cristatum (L.) Gaertn.) – ‘Petrivskyi’; meadow brome (Bromus riparia Rehm.) – ‘Boian’; slender wheatgrass (Roegneria trachycaulon (Link) Nevski) – ‘Co­umb’. As compared with conventional, relatively drought-tolerant species of smooth brome (Bromopsis inermis (Leyss.) Holub) – ‘Mars’, increment of dry matter content of these species in the extreme drought conditions of 2011 was increased by 1,52–3,73 t/ha. Under more sufficient moistening conditions of 2012, slender wheatgrass ‘Columb’ was at the level of the сheck variety in terms of this indicator. Other varieties exceeded it by 1.44–3.22 t/ha. The data was given including seed productivity and sowing quality indicators, after-ripening duration and economic fitness of seeds.Conclusions. The use of the recommended varieties of drought-resistant species of perennial grasses as part of grass mixtures will increase significantly the productivity of grasslands and pastures in the current context of climate change. | Цель. Провести оценку интродуцированых образцов засухоустойчивых видов злаковых многолетних трав, выделить перспективный исходный материал и на его основе создать высокопродуктивные сорта с хозяйственно-ценными признаками.Методы. Полевой, лабораторный.Результаты. Представлены результаты исследований по интродукции и селекции, направленных на повышение засухоустойчивости нетрадиционных видов злаковых многолетних трав в условиях Правобережной Лесостепи Украи­ны. На основе выделенного исходного материала методами гибридизации и экотипической селекции созданы и включены в Государственный реестр сортов растений, пригодных для распространения в Украине, сорта: пырея среднего (Elytrigia intermedia (Host) Nevski) – ‘Хорс’; житняка гребенчатого (Agropyron cristatum (L.) Gaertn.) – ‘Петривский’; костреца берегового (Bromus riparia Rehm.) – ‘Боян’; регнерии шершавостебельной (пырея бескорневищного) (Roegneria trachycaulon (Link) Nevski) – ‘Колумб’. По сравнению с традиционным, относительно засухоустойчивым видом костреца безостого (Bromopsis inermis (Leyss.) Holub) – ‘Марс’, сбор сухого вещества указанных сортов в засушливых условиях 2011 г. увеличился на 1,52–3,73 т/га. В условиях большего увлажнения в 2012 г. регнерия шершавостебельная ‘Колумб’ по этому показателю была на уровне контрольного сорта. Другие сорта превышали его на 1,44–3,22 т/га. Приведены данные о семенной продуктивности и показатели посевного качества, продолжительность послеуборочного созревания и хозяйственной пригодности семян.Выводы. Использование рекомендуемых сортов засухоустойчивых видов в составе травосмесей существенно повысит продуктивность сенокосов и культурных пастбищ в современных условиях изменения климата. | Мета. Оцінити інтродуковані зразки посухостійких видів злакових багаторічних трав, виділити перспективний вихідний матеріал і на його основі створити високопродуктивні сорти з господарсько-цінними ознаками.Методи. Польовий, лабораторний.Результати. Наведено результати досліджень з інтродукції та селекції, спрямованих на підвищення посухостійкості нетрадиційних видів злакових багаторічних трав в умовах Правобережного Лісостепу України. На основі виділеного вихідного матеріалу методами гібридизації та екотипової селекції створено та занесено до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, сорти: пирію середнього (Elytrigia intermedia (Host) Nevski) – ‘Хорс’; житняку гребінчастого (Agropyron cristatum (L.) Gaertn.) – ‘Петрівський’; стоколосу прибережного (Bromus riparia Rehm.) – ‘Боян’; регнерії шорсткостеблової (Roegneria trachycaulon (Link) Nevski) – ‘Колумб’. Порівняно з традиційним, відносно посухостійким видом стоколосу безостого (Bromopsis inermis (Leyss.) Holub) – ‘Марс’, збір сухої речовини зазначених видів за вкрай посушливих умов у 2011 р. збільшився на 1,52–3,73 т/га. За умов більшого зволоження в 2012 р. регнерія шорсткостеблова ‘Колумб’ за цим показником була на рівні контрольного сорту. Інші сорти перевищували його на 1,44–3,22 т/га. Наведено дані про насіннєву продуктивність і показники посівної якості, тривалість післязбирального достигання та господарської придатності насіння.Висновки. Використання рекомендованих сортів посухостійких видів злакових багаторічних трав у складі травосумішок значно підвищить продуктивність сінокосів і культурних пасовищ у сучасних умовах зміни клімату.

Purpose. To make comprehensive assessment of introduced oat samples of various eco-geographical origin under the conditions of the Forest-Steppe zone of Ukraine for the set of productivity and adaptability indices in order to define the most valuable ones and describe them. Methods. Field study, laboratory analysis, generalization. Results. The authors presented results of the study, evaluation and description of 35 new samples of oats from 5 countries for productivity and adaptability traits during 2011–2015 in Ustymivka Experimental Station for Plant Production to be run by the V. Ya. Yuriev Institute for Plant Production of NAAS. In field and laboratory conditions, the following indicators as yielding, productivity, thousand-kernel weight, early ripening, height of plants and length of panicle, lodging resistance were stu­died. Conclusions. A set of studies of new oat samples under various weather conditions allowed to identify material with increased parameters of economic and biological characters. During studies, it was found that ‘Laima’, ‘Stendskaia Darta’ (Latvia), ‘Borowiak’ (Poland), ‘Faks’ (Belarus) were the high-yielding varieties. Panicles in such oats samples as ‘Cwal’, ‘Borowiak’ (Poland), ‘Iakov’, ‘Mutika 1077’, ‘Mutika 990’, ‘Irtysh 22’, ‘Pokrovskyі 9’ (Russia), ‘Faks’ (Belarus), ‘Stendskaia Darta’, ‘Stendskaia Mara’ (Latvia) contained a large mass of grains (more than 2,5 g), panicle productivity in these samples was rather high both due to increased amount of grains in it and at the expense of thousand-kernel weight. Analysis of the study results showed that introduced oat samples of various eco-geographical origin were adapted to the Southern Forest-Steppe zone and can be recommended as an initial material in breeding for increasing productive and adaptive capacity.

Purpose. To make comprehensive assessment of introduced oat samples of various eco-geographical origin under the conditions of the Forest-Steppe zone of Ukraine for the set of productivity and adaptability indices in order to define the most valuable ones and describe them. Methods. Field study, laboratory analysis, generalization. Results. The authors presented results of the study, evaluation and description of 35 new samples of oats from 5 countries for productivity and adaptability traits during 2011–2015 in Ustymivka Experimental Station for Plant Production to be run by the V. Ya. Yuriev Institute for Plant Production of NAAS. In field and laboratory conditions, the following indicators as yielding, productivity, thousand-kernel weight, early ripening, height of plants and length of panicle, lodging resistance were stu­died. Conclusions. A set of studies of new oat samples under various weather conditions allowed to identify material with increased parameters of economic and biological characters. During studies, it was found that ‘Laima’, ‘Stendskaia Darta’ (Latvia), ‘Borowiak’ (Poland), ‘Faks’ (Belarus) were the high-yielding varieties. Panicles in such oats samples as ‘Cwal’, ‘Borowiak’ (Poland), ‘Iakov’, ‘Mutika 1077’, ‘Mutika 990’, ‘Irtysh 22’, ‘Pokrovskyі 9’ (Russia), ‘Faks’ (Belarus), ‘Stendskaia Darta’, ‘Stendskaia Mara’ (Latvia) contained a large mass of grains (more than 2,5 g), panicle productivity in these samples was rather high both due to increased amount of grains in it and at the expense of thousand-kernel weight. Analysis of the study results showed that introduced oat samples of various eco-geographical origin were adapted to the Southern Forest-Steppe zone and can be recommended as an initial material in breeding for increasing productive and adaptive capacity.

Purpose. To make comprehensive assessment of introduced oat samples of various eco-geographical origin under the conditions of the Forest-Steppe zone of Ukraine for the set of productivity and adaptability indices in order to define the most valuable ones and describe them.Methods. Field study, laboratory analysis, generalization.Results. The authors presented results of the study, evaluation and description of 35 new samples of oats from 5 countries for productivity and adaptability traits during 2011–2015 in Ustymivka Experimental Station for Plant Production to be run by the V. Ya. Yuriev Institute for Plant Production of NAAS. In field and laboratory conditions, the following indicators as yielding, productivity, thousand-kernel weight, early ripening, height of plants and length of panicle, lodging resistance were stu­died.Conclusions. A set of studies of new oat samples under various weather conditions allowed to identify material with increased parameters of economic and biological characters. During studies, it was found that ‘Laima’, ‘Stendskaia Darta’ (Latvia), ‘Borowiak’ (Poland), ‘Faks’ (Belarus) were the high-yielding varieties. Panicles in such oats samples as ‘Cwal’, ‘Borowiak’ (Poland), ‘Iakov’, ‘Mutika 1077’, ‘Mutika 990’, ‘Irtysh 22’, ‘Pokrovskyі 9’ (Russia), ‘Faks’ (Belarus), ‘Stendskaia Darta’, ‘Stendskaia Mara’ (Latvia) contained a large mass of grains (more than 2,5 g), panicle productivity in these samples was rather high both due to increased amount of grains in it and at the expense of thousand-kernel weight. Analysis of the study results showed that introduced oat samples of various eco-geographical origin were adapted to the Southern Forest-Steppe zone and can be recommended as an initial material in breeding for increasing productive and adaptive capacity. | Цель. Всесторонне оценить интродуцированные образцы овса разного эколого-географического происхождения в условиях южной части Лесостепи Украины по комплексу показателей продуктивности и адаптивности для выделения наиболее ценных образцов и составить его описание.Методы. Полевой, лабораторный, обобщение.Результаты. Приведены результаты изучения, оценки и описания 35 новых образцов овса из 5 стран по признакам продуктивности и адаптивности в течение 2011–2015 гг. в Устимовской опытной станции растениеводства Института растениеводства им. В. Я. Юрьева НААН. В полевых и лабораторных условиях изучены показатели урожайности, продуктивности, массы 1000 зерен, скороспелости, высоты растений и длины метелки, устойчивости к полеганию.Выводы. Проведенный комплекс исследований новых образцов овса при различных погодных условиях поз­волил выделить материал, который имеет повышенные параметры хозяйственных и биологических признаков. В исследованиях было установлено, что к высокоурожайным сортам относятся ‘Лайма’, ‘Стендская Дарта’ (Латвия), ‘Borowiak‘ (Польша), ‘Факс’ (Беларусь). У образцов овса ‘Cwal’, ‘Borowiak’ (Польша), ‘Яков’, ‘Мутика 1077’, ‘Мутика 990’, ‘Иртыш 22’, ‘Покровский 9’ (Россия), ‘Факс’ (Беларусь), ‘Стендская Дарта’, ‘Стендская Мара’ (Латвия) наблюдалась большая масса зерна в метелке (более 2,5 г), они имеют достаточно высокие показатели продуктивности метелки как за счет повышенного количества зерен в ней, так и за счет массы 1000 зерен. Анализ результатов исследований свидетельствует о том, что интродуцированные образцы овса разного эколого-географического происхождения приспособлены к условиям Южной Лесостепи и их можно рекомендовать в качестве исходного материала в селекции на повышение продуктивного и адаптивного потенциала. | Мета. Всебічно оцінити інтродуковані зразки вівса різного еколого-географічного походження в умовах південної частини Лісостепу України за комплексом показників продуктивності та адаптивності для виділення найцінніших зразків та скласти їх опис.Методи. Польовий, лабораторний, узагальнення.Результати. Наведено результати вивчення, оцінки та опису 35 нових зразків вівса з 5 країн за ознаками продуктивності та адаптивності в Устимівській дослідній станції рослинництва Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН протягом 2011–2015 рр. У польових та лабораторних умовах вивчено показники врожайності, продуктивності, маси 1000 зерен, скоростиглості, висоти рослин та довжини волоті, стійкості проти вилягання.Висновки. Проведений комплекс досліджень нових зразків вівса за різних погодних умов дав змогу виділити матеріал, що має підвищені параметри господарських та біологічних ознак. У дос­лідженнях було встановлено, що до високоврожайних сортів належать ‘Лайма’, ‘Стендская Дарта’ (Латвія), ‘Borowiak’ (Польща), ‘Факс’ (Білорусь). У зразків вівса ‘Cwal’, ‘Borowiak’ (Польща), ‘Яков’, ‘Мутика 1077’, ‘Мутика 990’, ‘Иртыш 22’, ‘Покровский 9’ (Росія), ‘Факс’ (Білорусь), ‘Стендская Дарта’, ‘Стендская Мара’ (Латвія) спостерігалася велика маса зерна у волоті (понад 2,5 г), вони мають досить високі показники продуктивності волоті як за рахунок підвищеної кількості зерен у ній, так і за рахунок маси 1000 зерен. Аналіз результатів досліджень свідчить про те, що інтродуковані зразки вівса різного еколого-географічного походження пристосовані до умов Південного Лісостепу і їх можна рекомендувати як вихідний матеріал у селекції на підвищення продуктивного та адаптивного потенціалу.

Мета. Дослідити вплив строків сівби, мікродобрив та регуляторів росту на біохімічні показники насіння сочевиці. Методи. Польові, лабораторні. Результати. Наведено біохімічні показники якості насіння сочевиці залежно від строків сівби, дії мікродобрив, регуляторів росту та їх поєднання. На формування біохімічних показників насіння сочевиці впливають різні чинники. Вміст сирої клітковини в середньому за роки досліджень був 3,2–3,3% на контрольному варіанті, максимальні значення – 6,9% за застосування Реаком-СР-Бобові + Регоплант за 1-го строку сівби та 8,4% Квантум-Бобові за 2-го строку. На показник вмісту крохмалю в абсолютно сухій речовині насіння найбільше вплинуло застосування регулятора росту Стимпо – 56,5% у 1-й строк сівби та поєднання його з мікродобривом Квантум-Бобові – 54,3% у 2-й строк. Загалом за роки дослідження в насінні сочевиці сорту ‘Лінза’ вміст сирого протеїну був на рівні 26–28%. За комбінованого застосування мікродобрив і регуляторів росту 27,81% – Реаком-СР-Бобові + Стимпо за 1-го строку сівби та від 27,69% – Квантум-Бобові + Регоплант до 28,60% – Реаком-СР-Бобові за 2-го строку. Висновки. Встановлено максимальні показники вмісту сирої клітковини у варіантах з підживленням рослин у фазі бутонізації мікродобривом Квантум-Бобові – 4,5% за 1-го строку сівби і 10,8% за 2-го строку в 2016 р. Максимальний вміст крохмалю в насінні сочевиці в 2016 р. за обох строків сівби був у варіанті із підживленням у фазі бутонізації регулятором росту Стимпо – 58,0 та 55,8% відповідно. У 2017 р. кращі показники були у варіантах Квантум-Бобові та Квантум-Бобові + Регоплант – 55,1% за 1-го строку та у варіанті Реаком-СР-Бобові – 54,3% за 2-го строку. Вміст сирого протеїну в насінні сочевиці в 2016 р. у варіантах Реаком-СР-Бобові + Регоплант – 27,92% за 1-го строку сівби та Реаком-СР-Бобові + Стимпо – 29,93% за 2-го. У 2017 р. у варіанті Регоплант – 28,21% за 1-го та Квантум-Бобові – 28,39% за 2-го строку.

Purpose. To investigate the effect of sowing time, microfertilizers and growth regulators on biochemical indices of lentil seeds.Methods. Field and laboratory ones.Results. Biochemical indices of lentil seed quality are given depending on the influence of sowing time, microfertilizers, growth regulators and their combination. Various factors affected the formation of biochemical indices of lentil seeds. Over the years of investigation, the content of crude fiber on the average was 3.2–3.3% for the control, the maximum value reached 6.9% in case of application of Reakom-SR-Bobovi + Regoplant during the first sowing time and 8.4% when applying Kvantum-Bobovi during the second sowing time. The Stimpo growth regulator influenced most of all on the starch content in the absolutely dry matter of seeds (56.5%) du­ring the first sowing time and when it was combined with microfertilizer Kvantum-Bobovi (54.3%) during the second sowing time. On the whole, the content of crude protein in the lentil seeds of the ‘Linza’ variety was 26–28% over the years of investigation. In case of the combined application of microfertilizers and growth regulators (Reakom-SR-Bo­bovi + Stimpo), the protein content was 27.81% during the first sowing time and from 27.69% (Kvantum-Bobovi + Regoplant) to 28.60% (Reakom-SR-Bobovi) during the second sowing time.Conclusions It was found that the maximum content of crude fiber were in versions with the application of microfertilizer Kvantum-Bobovi for plant nutrition in the bud-formation stage (4.5%) during the first sowing time and 10,8% during the second sowing time in 2016. The maximum content of starch in lentil seeds in 2016 during both sowing periods was 58,0 and 55,8% respectively in the version with the application of a growth regulator Stimpo in the bud-formation stage. In 2017, the highest indices were shown in the versions of Kvantum-Bobovi and Kvantum-Bobovi + Regoplant (55.1%) during the first sowing time and in the version of Reakom-SR-Bobovi (54.3%) during the second sowing time. The content of crude protein in lentil seeds in 2016 for Reakom-SR-Bobovi + Regoplant version was 27.92% during the first sowing time and for Reakom-SR-Bobovi + Stimpo version reached 29.93% during the second sowing time. In 2017, the above index was amounted to 28.21% for the Regoplant version during the first sowing time and 28.39% for the version of Kvantum-Bobovi during the second sowing time. | Цель. Исследовать влияние сроков сева, микроудобрений и регуляторов роста на биохимические показатели семян чечевицы.Методы. Полевые, лабораторные.Результаты. Приведены биохимические показатели качества семян чечевицы в зависимости от сроков сева, действия микроудобрений, регуляторов роста и их сочетания. На формирование биохимических показателей семян чечевицы влияют различные факторы. Содержание сырой клетчатки в среднем за годы исследований было 3,2–3,3% в контрольном варианте, максимальные значения – 6,9% при применении Реаком-СР-Бобовые + Регоплант в 1-м сроке сева и 8,4% Квантум-Бобовые – во 2-м сроке. На показатель содержания крахмала в абсолютно сухом веществе семян в наибольшей мере повлияло применение регулятора роста Стимпо – 56,5% в 1-м сроке сева и в сочетании его с микроудобрением Квантум-Бобовые – 54,3% во 2-м сроке. В целом за годы исследований в семенах чечевицы сорта ‘Линза’ содержание сырого протеина было на уровне 26–28%. При комбинированном применении микроудобрений и регуляторов роста оно было равно 27,81% – Реаком-СР-Бобовые + Стимпо в 1-м сроке сева и от 27,69% – Квантум–Бобовые + Регоплант до 28,60% – Реаком-СР-Бобовые во 2-м сроке.Выводы. Установлены максимальные показатели содержания сырой клетчатки в вариантах с подкормкой растений в фазе бутонизации микроудобрением Квантум-Бобовые – 4,5% в 1-м сроке сева и 10,8% – во 2-м в 2016 г. Максимальное содержание крахмала в семенах чечевицы в 2016 г. в обоих сроках сева было в варианте с подкормкой в фазе бутонизации регулятором роста Стимпо – 58,0 и 55,8% соответственно. В 2017 г. лучшие показатели были в вариантах Квантум-Бобовые и Квантум-Бобовые + Регоплант – 55,1% в 1-м сроке и в варианте Реаком-СР-Бобовые – 54,3% во 2-м сроке. Содержание сырого протеина в семенах чечевицы в 2016 г. в вариантах Реаком-СР-Бобовые + Регоплант – 27,92% в 1-м сроке сева и Реаком-СР-Бобовые + Стимпо – 29,93% – во 2-м. В 2017 г. в варианте Регоплант – 28,21% в 1-м сроке и Квантум-Бобовые – 28,39% во втором сроке сева. | Мета. Дослідити вплив строків сівби, мікродобрив та регуляторів росту на біохімічні показники насіння сочевиці.Методи. Польові, лабораторні.Результати. Наведено біохімічні показники якості насіння сочевиці залежно від строків сівби, дії мікродобрив, регуляторів росту та їх поєднання. На формування біохімічних показників насіння сочевиці впливають різні чинники. Вміст сирої клітковини в середньому за роки досліджень був 3,2–3,3% на контрольному варіанті, максимальні значення – 6,9% за застосування Реаком-СР-Бобові + Регоплант за 1-го строку сівби та 8,4% Квантум-Бобові за 2-го строку. На показник вмісту крохмалю в абсолютно сухій речовині насіння найбільше вплинуло застосування регулятора росту Стимпо – 56,5% у 1-й строк сівби та поєднання його з мікродобривом Квантум-Бобові – 54,3% у 2-й строк. Загалом за роки дослідження в насінні сочевиці сорту ‘Лінза’ вміст сирого протеїну був на рівні 26–28%. За комбінованого застосування мікродобрив і регуляторів росту 27,81% – Реаком-СР-Бобові + Стимпо за 1-го строку сівби та від 27,69% – Квантум-Бобові + Регоплант до 28,60% – Реаком-СР-Бобові за 2-го строку.Висновки. Встановлено максимальні показники вмісту сирої клітковини у варіантах з підживленням рослин у фазі бутонізації мікродобривом Квантум-Бобові – 4,5% за 1-го строку сівби і 10,8% за 2-го строку в 2016 р. Максимальний вміст крохмалю в насінні сочевиці в 2016 р. за обох строків сівби був у варіанті із підживленням у фазі бутонізації регулятором росту Стимпо – 58,0 та 55,8% відповідно. У 2017 р. кращі показники були у варіантах Квантум-Бобові та Квантум-Бобові + Регоплант – 55,1% за 1-го строку та у варіанті Реаком-СР-Бобові – 54,3% за 2-го строку. Вміст сирого протеїну в насінні сочевиці в 2016 р. у варіантах Реаком-СР-Бобові + Регоплант – 27,92% за 1-го строку сівби та Реаком-СР-Бобові + Стимпо – 29,93% за 2-го. У 2017 р. у варіанті Регоплант – 28,21% за 1-го та Квантум-Бобові – 28,39% за 2-го строку.

Purpose. To investigate the varietal characteristics of the hemp plants for improving the quality indices of the soil they grow in, determine the amount of inorganic elements in the soil, level of their accumulation in plant stalkі and seeds. Methods. Field and spectrometric methods were basic. The results were processed using conventional methods in agriculture, crop growing and statistics. Variants of the experiment were as follows: varieties ‘Hliana’, ‘Hlesiia’: 1) soils; 2) stalks; 3) seeds. Schemes of experiments included: a) technical maturity of plants, row spacing 45 cm; b) tech­nical maturity of plants, row spacing 15 cm; c) biological maturity of plants, row spacing 45 cm; d) biological maturity of plants, row spacing 15 cm. Results. The amount of the accumulation of alkaline earth metals and their compounds by seeds and stalks of hemp plants depending on their content in vegetation soils was determined. It was found that stalks of the ‘Hlesiia’ plant accumulated strontium (Sr) and its compounds far less than that of ‘Hliana’, whereas in the seeds of the ‘Hlesiia’ variety the content of this chemical element was higher comparing with the previous variety by 70 and 78%, respectively. The difference in the accumulation of barium (Ba) compounds in seeds of hemp plants was not significant, while the tissues of the plant stalks of the ‘Hlia­na’ variety accumulated its compounds significantly more as compared to the ‘Hlesiia’ variety. The degree of influence of the variety, feeding area and the maturity stage on the processes of magnesium compounds (Mg) accumulation by plants was not revealed. Plants of the ‘Hlesiia’ variety accumulated far less calcium (Ca) and its compounds in the stalk tissues as compared to the plants of the ‘Hliana’ variety: in variants of the technical maturity stage of plants with row spacing 45 cm (a) and d – plants of narrow-row sowing (15 cm) in the biological maturity stage 30,94 and 15,95 mg/kg more in the presence in soil and in variants of the technical maturity stage of plants of narrow-row sowing (15 cm) and in the biological maturity stage with broad-sowing (45 cm) 34.54 and 24.19 mg/kg less in the presence in soil. Conclusions. The indices of accumulation of alkaline earth metals by hemp plants were significantly affected by the concentration of compounds of a certain chemical element in the arable layer, the level of energy (light) obtained by plants during vegetation, the varietal features of hemp, the stages of organogenesis of hemp plants and the specificity of their aboveground parts – stalks to accumulate these chemical elements as well as cumulate them by seeds. The varietal dependence as for accumulation of heavy metals by hemp plants tissues and seeds was established. In order to obtain environmentally friendly products, it is necessary to take into account the varietal features of plants concerning the ability to absorb and accumulate the relevant chemical elements and their compounds in the process of hemp culti­vation.

Purpose. To investigate the varietal characteristics of the hemp plants for improving the quality indices of the soil they grow in, determine the amount of inorganic elements in the soil, level of their accumulation in plant stalkі and seeds. Methods. Field and spectrometric methods were basic. The results were processed using conventional methods in agriculture, crop growing and statistics. Variants of the experiment were as follows: varieties ‘Hliana’, ‘Hlesiia’: 1) soils; 2) stalks; 3) seeds. Schemes of experiments included: a) technical maturity of plants, row spacing 45 cm; b) tech­nical maturity of plants, row spacing 15 cm; c) biological maturity of plants, row spacing 45 cm; d) biological maturity of plants, row spacing 15 cm. Results. The amount of the accumulation of alkaline earth metals and their compounds by seeds and stalks of hemp plants depending on their content in vegetation soils was determined. It was found that stalks of the ‘Hlesiia’ plant accumulated strontium (Sr) and its compounds far less than that of ‘Hliana’, whereas in the seeds of the ‘Hlesiia’ variety the content of this chemical element was higher comparing with the previous variety by 70 and 78%, respectively. The difference in the accumulation of barium (Ba) compounds in seeds of hemp plants was not significant, while the tissues of the plant stalks of the ‘Hlia­na’ variety accumulated its compounds significantly more as compared to the ‘Hlesiia’ variety. The degree of influence of the variety, feeding area and the maturity stage on the processes of magnesium compounds (Mg) accumulation by plants was not revealed. Plants of the ‘Hlesiia’ variety accumulated far less calcium (Ca) and its compounds in the stalk tissues as compared to the plants of the ‘Hliana’ variety: in variants of the technical maturity stage of plants with row spacing 45 cm (a) and d – plants of narrow-row sowing (15 cm) in the biological maturity stage 30,94 and 15,95 mg/kg more in the presence in soil and in variants of the technical maturity stage of plants of narrow-row sowing (15 cm) and in the biological maturity stage with broad-sowing (45 cm) 34.54 and 24.19 mg/kg less in the presence in soil. Conclusions. The indices of accumulation of alkaline earth metals by hemp plants were significantly affected by the concentration of compounds of a certain chemical element in the arable layer, the level of energy (light) obtained by plants during vegetation, the varietal features of hemp, the stages of organogenesis of hemp plants and the specificity of their aboveground parts – stalks to accumulate these chemical elements as well as cumulate them by seeds. The varietal dependence as for accumulation of heavy metals by hemp plants tissues and seeds was established. In order to obtain environmentally friendly products, it is necessary to take into account the varietal features of plants concerning the ability to absorb and accumulate the relevant chemical elements and their compounds in the process of hemp culti­vation.

Purpose. To investigate the varietal characteristics of the hemp plants for improving the quality indices of the soil they grow in, determine the amount of inorganic elements in the soil, level of their accumulation in plant stalkі and seeds.Methods. Field and spectrometric methods were basic. The results were processed using conventional methods in agriculture, crop growing and statistics. Variants of the experiment were as follows: varieties ‘Hliana’, ‘Hlesiia’: 1) soils; 2) stalks; 3) seeds. Schemes of experiments included: a) technical maturity of plants, row spacing 45 cm; b) tech­nical maturity of plants, row spacing 15 cm; c) biological maturity of plants, row spacing 45 cm; d) biological maturity of plants, row spacing 15 cm.Results. The amount of the accumulation of alkaline earth metals and their compounds by seeds and stalks of hemp plants depending on their content in vegetation soils was determined. It was found that stalks of the ‘Hlesiia’ plant accumulated strontium (Sr) and its compounds far less than that of ‘Hliana’, whereas in the seeds of the ‘Hlesiia’ variety the content of this chemical element was higher comparing with the previous variety by 70 and 78%, respectively. The difference in the accumulation of barium (Ba) compounds in seeds of hemp plants was not significant, while the tissues of the plant stalks of the ‘Hlia­na’ variety accumulated its compounds significantly more as compared to the ‘Hlesiia’ variety. The degree of influence of the variety, feeding area and the maturity stage on the processes of magnesium compounds (Mg) accumulation by plants was not revealed. Plants of the ‘Hlesiia’ variety accumulated far less calcium (Ca) and its compounds in the stalk tissues as compared to the plants of the ‘Hliana’ variety: in variants of the technical maturity stage of plants with row spacing 45 cm (a) and d – plants of narrow-row sowing (15 cm) in the biological maturity stage 30,94 and 15,95 mg/kg more in the presence in soil and in variants of the technical maturity stage of plants of narrow-row sowing (15 cm) and in the biological maturity stage with broad-sowing (45 cm) 34.54 and 24.19 mg/kg less in the presence in soil.Conclusions. The indices of accumulation of alkaline earth metals by hemp plants were significantly affected by the concentration of compounds of a certain chemical element in the arable layer, the level of energy (light) obtained by plants during vegetation, the varietal features of hemp, the stages of organogenesis of hemp plants and the specificity of their aboveground parts – stalks to accumulate these chemical elements as well as cumulate them by seeds. The varietal dependence as for accumulation of heavy metals by hemp plants tissues and seeds was established. In order to obtain environmentally friendly products, it is necessary to take into account the varietal features of plants concerning the ability to absorb and accumulate the relevant chemical elements and their compounds in the process of hemp culti­vation. | Цель. Исследовать сортовые особенности растений конопли посевной с целью улучшения качественных показателей почвы, на которой они произрастают, определить содержание неорганических элементов в почве, уровень их накопления в стеблях растений и семенах. Методы. Основные – полевой и спектрометрический. Результаты обрабатывали по общепринятым методикам в земледелии, растениеводстве и статистике. Варианты опыта – сорта ‘Гляна’, ‘Глесия’: 1) почва; 2) стебли; 3) семена. Схемы опытов: а) техническая спелость растений, междурядья 45 см; б) техническая спелость растений, междурядья 15 см; в) биологическая спелость растений, междурядья 45 см; г) биологическая спелость растений, междурядья 15 см. Результаты. Определены величины аккумуляции щёлочноземельных металлов и их соединений семенами и стеблями конопли посевной в зависимости от содержания их в почвах на протяжении вегетации. Выявлено, что стебли растений сорта ‘Глесия’ накапливали стронция (Sr) и его соединений значительно меньше по сравнению с растениями сорта ‘Гляна’, а в семенах сорта ‘Глесия’ содержание этого химического элемента превышало содержание в семенах предыдущего сорта на 70 и 78% соответственно. Разность в накоплении соединений бария (Ва) семенами конопли посевной между сортами была не существенной, тогда как ткани стеблей растений сорта ‘Гляна’ накапливали его соединений значительно больше по сравнению с сортом ‘Глесия’. Исследованиями не выявлено влияния доли сорта, площади питания и фазы созревания на процессы аккумуляции растениями соединений магния (Mg). Сорт ‘Глесия’ накапливал в тканях стеблей гораздо меньше кальция (Са) и его соединений по сравнению с растениями сорта ‘Гляна’: в вариантах в фазе технической спелости растений в посевах с междурядьями 45 см (а) и г – растения узкорядных посевов (15 см) в фазе биологической спелости – на 30,94 и 15,95 мг/кг больше при наличии в почве и в вариантах в фазе технической спелости растений с узкорядным посевом (15 см) и в фазе биологической спелости с широкорядным посевом (45 см) – меньше на 34,54 и 24,19 мг/кг.Выводы. На показатели аккумуляции щёлочноземельных металлов растениями конопли посевной существенно повлияли: концентрация соединений определенного химического элемента в пахотном слое почвы, уровень энергетического (светового) обес­печения растений в процессе вегетации, сортовые особенности конопли посевной, этапы органогенеза растений, специфические особенности наземной части – стеблей – накапливать эти химические элементы, а также семенами. Выявлена сортовая зависимость накопления тяжелых металлов тканями растений и семенами конопли посевной. Для получения экологически чистой продукции необходимо учитывать сортовые особенности растений поглощать и аккумулировать соответствующие химические элементы и их соединения при выращивании культуры. | Мета. Дослідити сортові особливості рослин конопель посівних з метою поліпшення якісних показників ґрунтів, на яких вони ростуть, визначити вміст неорганічних елементів у ґрунті, рівень їх накопичення у стеблах рослин і насінні.Методи. Основні – польовий і спектрометричний. Результати опрацьовували за загальноприйнятими методиками у землеробстві, рослинництві та статистиці. Варіанти досліду – сорти ‘Гляна’, ‘Глесія’: 1) ґрунт; 2) стебла; 3) насіння. Схеми дослідів: а) технічна стиглість рослин, міжряддя 45 см; б) технічна стиглість рослин, міжряддя 15 см; в) біологічна стиглість рослин, міжряддя 45 см; г) біологічна стиглість рослин, міжряддя 15 см.Результати. Визначено величину акумуляції лужноземельних металів та їхніх сполук насінням і стеблами рослин конопель посівних залежно від їх вмісту в ґрунтах. Виявлено, що стебла рослин сорту ‘Глесія’ накопичували стронцію (Sr) та його сполук значно менше порівняно з рослинами сорту ‘Гляна’, а в насінні сорту ‘Глесія’ вміст цього хімічного елемента був вищим порівняно з попереднім сортом на 70 і 78% відповідно. Різниця в накопиченні сполук барію (Ва) в насінні сортів конопель посівних була неістотною, тоді як тканини стебел рослин сорту ‘Гляна’ накопичували його сполук значно більше порівняно з сортом ‘Глесія’. Дослідженнями не виявлено впливу частки сорту, площі живлення та фази достигання на процеси акумуляції рослинами сполук магнію (Mg). Сорт ‘Глесія’ накопичував у тканинах стебел рослин відчутно менше кальцію (Са) та його сполук порівняно з рослинами сорту ‘Гляна’: у варіантах фази технічної стиглості рослин у посівах з міжряддями 45 см (а) і г – рослини вузькорядного висіву (15 см) у фазі біологічної стиглості на 30,94 і 15,95 мг/кг більше за наявності у ґрунті та у варіантах фази технічної стиглості рослин вузькорядного висіву (15 см) і у фазі біологічної стиглості з широкорядним висівом (45 см) – на 34,54 і 24,19 мг/кг менше за наявності в ґрунті.Висновки. На показники акумуляції лужноземельних металів рослинами конопель посівних істотно вплинули: концентрація сполук певного хімічного елемента в орному шарі ґрунту, рівень енергетичного (світлового) забезпечення рослин у процесі вегетації, сортові особливості конопель посівних, етапи органогенезу рослин і специфічні особливості їх наземної частини – стебел – накопичувати ці хімічні елементи, а також насінням. Встановлено сортову залежність щодо накопичення важких металів тканинами рослин і насінням конопель посівних. Для отримання екологічно чистої продукції необхідно враховувати сортові особливості рослин щодо здатності поглинати й акумулювати відповідні хімічні елементи та їхні сполуки під час вирощування культури.

Мета. Дослідити мінливість біометричних показників та продуктивність сортів салату посівного листкового (Lactuca sativa L. var. secalina) голландської селекції на дерново-середньоопідзолених ґрунтах північної частини Лісостепу України. Методи. Польовий, бiометричний, порівняльний, стaтистичний, узагальнення. Результати. Наведено результати досліджень з вивчення особливостей формування продуктивних органів салату посівного листкового сортів ‘Кітонія’, ’Руксай’, ‘Локарно’, ‘Вінтекс’, ‘Експлор’, ‘Аквіно’, ‘Гоген’, ‘Афіцион’ та ‘Конкорд’ голландської селекції на дерново-середньоопідзолених ґрунтах північної частини Лісостепу України. За оцінкою сортів салату посівного на пристосованість до мінливих умов навколишнього середовища встановлено, що висота розетки листків коливалася від 13,7 до 22,3 см; діаметр розетки – від 24,8 до 33,6 см; кількість листків – від 23,2 до 109,9 шт./росл.; середня площа листка – від 36,3 до 122,3 см2; площа листків з однієї рослини – від 1963 до 5033 см2/росл.; середня маса однієї рослини – від 0,215 до 0,480 кг. Найвищу розрахункову врожайність отримано за вирощування сортів ‘Експлор’ і ‘Кітонія’ – 42,7 та 37,4 т/га відповідно, що істотно переважало контроль – на 8,7 та 3,4 т/га. У досліджуваних сортів салату посівного листкового на момент збирання врожаю виявлено прямий сильний зв’язок діаметра розетки листків і висоти рослин (r = 0,8). Між висотою рослин і середньою площею листка та кількістю листків і середньою площею листка також існує пряма сильна залежність зв’язку з коефіцієнтами r = 0,803 і r = 0,762 відповідно. Висновки. Комплексна оцінка ознак продуктивності дев’яти сортів салату посівного листкового голландської селекції на дерново-середньоопідзолених ґрунтах свідчить, що вони цілком придатні для вирощування у відкритому ґрунті в умовах північної частини Лісостепу України. Встановлено, що формування товарного врожаю листків салату посівного листкового значною мірою залежить від сортових особливостей.

Purpose. To investigate the variability of biometrics indices and productivity of cutting lettuce varietis (Lactuca sativa L. var. secalina) of Dutch breeding on soddy medium podzolic soil in the northern part of the Forest-Steppe zone of Ukraine.Methods. Field, biometric, comparative, statistical ones, generalizations. Results. The results obtained during the study of peculiarities of forming productive organs of cutting lettuce varieties ‘Ketoniia’, ‘Ruxai’, ‘Locarno’, ‘Vinteks’, ‘Explor’, ‘Aquino’, ‘Gauguin’, ‘Affinia’ and ‘Concord’ of Dutch breeding on soddy medium podzolic soil in the northern part of the Forest-Steppe zone of Ukraine are given. According to evaluation of cutting lettuce varieties on adaptation to varied environment, it was established that the leaf rosette height varied from 13,7 to 22,3 cm; the leaf rosette diameter – from 24,8 to 33,6 cm; the number of leaves per plant – from 23,2 to 109,9 pcs/plant; the average leaf area – from 36,3 to 122,3 cm2; leaf area per plant – from 1963 to 5033cm2/plant; the average weight of a plant – from 0,215 to 0,480 kg. The highest estimated yield was obtained when ‘Explor’ and ‘Ketoniia’ cutting lettuce varieties were growing – 42,7 and 37,4 t/ha respectively, which significantly exceeded the control by 8,7 and 3,4 t/ha. A strong correlation between the leaf rosette diameter and plant height (r = 0,8) was revealed in investigated cutting lettuce varieties at the time of harvesting. There is also a strong correlation between the plant height and the average area of the leaf and the number of leaves per plant and the average area of the leaf with the coefficients r = 0,803 і r = 0,762 respectively.Conclusions. Comprehensive assessment of the produc­tivity traits of nine cutting lettuce varieties of Dutch breeding on soddy medium podzolic soil showed that they are quite suitable for growing in open soil in the northern part of the Forest-Steppe zone of Ukraine. It was established that the formation of the commercial yield of cutting lettuce largely depends on varietal characteristics. | Цель. Исследовать изменчивость биометрических показателей и продуктивности сортов салата посевного листового (Lactuca sativa L. var. secalina) голландской селекции на дерново-среднеоподзоленных почвах северной части Лесостепи Украины. Методы. Полевой, биомет­рической, сравнительный, стaтистический, обобщения.Результаты.Приведены результаты исследований изучения особенностей формирования продуктивных органов салата посевного сортов ‘Китония’, ‘Руксай’, ‘Локарно’, ‘Винтекс’, ‘Эксплор’, ‘Аквино’, ‘Гоген’, ‘Афицион’ и ‘Конкорд’ голландской селекции на дерново-среднеоподзоленных почвах северной части Лесостепи Украины. По оценке сор­тов салата посевного листового на приспособленность к меняющимся условиям окружающей среды установлено, что высота розетки листьев колебалась от 13,7 до 22,3 см; диаметр розетки – от 24,8 до 33,6 см; количество листьев – от 23,2 до 109,9 шт./раст.; средний размер листа – от 36,3 до 122,3 см2; площадь листьев с одного растения – от 1963 до 5033 см2/раст.; средняя масса одного растения – от 0,215 до 0,480 кг. Самая высокая расчетная урожайность получена при выращивании сортов ‘Эксплор’ и ‘Китония’ – 42,7 и 37,4 т/га соответственно, что существенно превышало контроль – на 8,7 и 3,4 т/га. У исследуемых сортов салата посевного листового на момент сбора урожая установлена прямая сильная связь диаметра розетки листков и высоты растений (r = 0,8). Между высотой растений и средней площадью листка и количеством листков и средней площадью листка также выявлена прямая сильная связь с коэффициентом r = 0,803 и r = 0,762 соответственно.Выводы. Комплексная оценка признаков продуктивности девяти сортов салата посевного листового голландской селекции, выращенных на дерново-среднеоподзоленных почвах, показала, что они вполне пригодны для выращивания в открытом грунте в условиях северной части Лесостепи Украины. Установлено, что формирование товарного урожая листьев салата в значительной степени зависят от сортовых особенностей. | Мета. Дослідити мінливість біометричних показників та продуктивність сортів салату посівного листкового (Lactuca sativa L. var. secalina) голландської селекції на дерново-середньоопідзолених ґрунтах північної частини Лісостепу України.Методи. Польовий, бiометричний, порівняльний, стaтистичний, узагальнення.Результати. Наведено результати досліджень з вивчення особливостей формування продуктивних органів салату посівного листкового сортів ‘Кітонія’, ’Руксай’, ‘Локарно’, ‘Вінтекс’, ‘Експлор’, ‘Аквіно’, ‘Гоген’, ‘Афіцион’ та ‘Конкорд’ голландської селекції на дерново-середньоопідзолених ґрунтах північної частини Лісостепу України. За оцінкою сортів салату посівного на пристосованість до мінливих умов навколишнього середовища встановлено, що висота розетки листків коливалася від 13,7 до 22,3 см; діаметр розетки – від 24,8 до 33,6 см; кількість листків – від 23,2 до 109,9 шт./росл.; середня площа листка – від 36,3 до 122,3 см2; площа листків з однієї рослини – від 1963 до 5033 см2/росл.; середня маса однієї рослини – від 0,215 до 0,480 кг. Найвищу розрахункову врожайність отримано за вирощування сортів ‘Експлор’ і ‘Кітонія’ – 42,7 та 37,4 т/га відповідно, що істотно переважало контроль – на 8,7 та 3,4 т/га. У досліджуваних сортів салату посівного листкового на момент збирання врожаю виявлено прямий сильний зв’язок діаметра розетки листків і висоти рослин (r = 0,8). Між висотою рослин і середньою площею листка та кількістю листків і середньою площею листка також існує пряма сильна залежність зв’язку з коефіцієнтами r = 0,803 і r = 0,762 відповідно.Висновки. Комплексна оцінка ознак продуктивності дев’яти сортів салату посівного листкового голландської селекції на дерново-середньоопідзолених ґрунтах свідчить, що вони цілком придатні для вирощування у відкритому ґрунті в умовах північної частини Лісостепу України. Встановлено, що формування товарного врожаю листків салату посівного листкового значною мірою залежить від сортових особливостей.

Мета. Встановити найефективніші індексні показники для визначення селекційної цінності генотипів пшениці ярої. Методи. Польовий, статистичний. Визначали індекс перспективності – ІР, фіно-скандинавський індекс – FSI, мексиканський – MI, білоцерківський – БІ, полтавський – РІ, лінійної щільності колоса – ЛЩК, щільності колоса – ЩК. Результати. Протягом періоду досліджень погодні умови відрізнялись від середніх багаторічних показників за температурним режимом, кількістю атмосферних опадів та їх розподілом по місяцях. Оптимальні умови вегетаційного періоду склалися у 2016 р. (ГТК = 1,1), недостатнім рівнем вологості характеризувався 2017 р. (ГТК = 0,2). Це дало змогу встановити селекційні індекси для різних умов вирощування пшениці м’якої та твердої ярої. Аналіз отриманих даних показав, що ІР варіював як у різних сортів, так і за роками, що свідчить про різну реакцію генотипів на умови вегетації, які склались у роки вирощування. Високим показником FSI характеризувалися сорти пшениці твердої – ‘Славута’ та м’якої ярої – ‘Струна миронівська’. До сортів пшениці твердої із високим рівнем МІ віднесено: ‘МІП Магдалена’, ‘МІП Райдужна’, ‘Кучумівка’, ‘Харківська 41’, а до м’якої ярої – ‘МІП Злата’, ‘Оксамит миронівський’, ‘Струна миронівська’, ‘Елегія миронівська’. Найвищі показники ЛЩК та БІ сорти пшениці ярої сформували у 2016 р. РІ за період проведених досліджень був у межах від 2,3 до 4,5 у сортів пшениці твердої та від 2,2 до 6,4 – м’якої ярої. Важливим у селекції є використання селекційних індексів, які необхідно включати на підставі ознак, що мають достовірний кореляційний зв’язок з показниками врожайності. Найефективнішими для сортів пшениці твердої ярої в оптимальний рік зволоження (2016) виявились індекси ЩК (r = 0,53±0,08), БІ (r = 0,42±0,08), МІ (r = 0,41±0,08), для м’якої у 2016 і 2017 рр. – РІ (r = 0,39±0,07; r = 0,34±0,07 відповідно). За комплексом селекційних індексів виділено такі сорти пшениці м’якої ярої: ‘Струна миронівська’, ‘Сімкода миронівська’, ‘МІП Злата’ та твердої: ‘МІП Магдалена’, ‘МІП Райдужна’, ‘Славута’, ‘Кучумівка’. Висновки. Найбільш ефективними для сортів пшениці твердої ярої були індекси ЩК, БІ, МІ, для м’якої – РІ. Виділені сорти пшениці ярої характеризувались оптимальним співвідношенням досліджуваних ознак.

Purpose. To establish the most effective index figures for determination of breeding value of spring wheat genotypes.Methods. Field and statistical ones. Index of prospectivity – IP, Finno-Scandinavian index – FSI, Mexican index – MI, Bila Tserkva index – BI, Poltava index – PI, index of spike linear density – ISLD, index of spike density – ISD were defined.Results. During the investigation period, weather conditions differed from the long-term average annual indices for temperature regime, amount of precipitation and its distribution by month. Conditions of the growing season was the most favorable in 2016 (HTC = 1.1), insufficient level of humidity was specific for 2017 (HTC = 0.2). This allowed to define breeding indices for the soft wheat and spring durum wheat growing under different conditions. The analysis of the obtained data showed that the IP varied both in varieties and over the years, that indicated a various response of genotypes to vegetation conditions that existed during the growing years. Varieties of durum wheat ‘Slavuta’ and soft spring wheat ‘Struna myronivska’ were characterized by the high FSI. Such durum wheat varieties as ‘MIP Magdalena’, ‘MIP Raiduzhna’, ‘Kuchumivka’, ‘Kharkivska 41’, as well as the following soft spring varieties as ‘MIP Zlata’, ‘Oksamyt myronivskyi’, ‘Struna myronivska’, ‘Elehiya myronivska’ had a high level of MI. The spring wheat varieties have the highest indices of LSD and BI in 2016. IP during the investigation period was ranging from 2.3 to 4.5 in durum wheat varieties and from 2.2 to 6.4 in soft spring wheat. In breeding, it is important to use breeding indices, which should be included on the basis of traits that have a reliable correlation with yield index. SD indices (r = 0.53±0.08), BI (r = 0.42±0.08), MI (r = 0.41±0.08) were the most effective for durum spring wheat varieties in the year to be the best for humidification (2016), while PI (r = 0.39±0.07; r = 0.34±0.07 respectively) was the most effective for the soft wheat in 2016 and 2017. For the complex of breeding indices, the varieties of soft spring wheat (‘Struna myronivska’, ‘Simkoda myronivska’, ‘MIP Zlata’) and durum (MIP Mahdalena’, ‘MIP Raiduzhna’, ‘Slavuta’, ‘Kuchumivka’) were defined.Conclusions. The indices SD, BI, MI were the most effective for durum spring wheat varieties and PI – for soft wheat. Selected spring wheat varieties showed the optimum ratio between investigated traits. | Цель. Установить наиболее эффективные индексные показатели для определения селекционной ценности генотипов пшеницы яровой.Методы. Полевой, статистический. Определяли индекс перспективности – IР, финно-скандинавский индекс – FSI, мексиканский – MI, белоцерковский – БI, полтавский – РI, линейной плотнос­ти колоса – ЛЩК, плотности колоса – ЩК.Результаты. В период проведения исследований погодные условия отличались от средних многолетних показателей по температурному режиму, количеству атмосферных осадков и их распределению по месяцам. Оптимальные условия вегетационного периода сложились в 2016 г. (ГТК = 1,1), недостаточным уровнем влажности характеризовался 2017 г. (ГТК = 0,2). Это дало возможность установить селекционные индексы для различных условий выращивания пшеницы мягкой и твердой яровой. Анализ полученных данных показал, что IР варьировал как у разных сортов, так и по годам, что свидетельствует о различной реакции генотипов на условия вегетации, сложившиеся в годы выращивания. Высоким показателем FSI характеризовались сорта пшеницы твердой – ‘Славута’ и мягкой яровой – ‘Струна мироновская’. К сортам пшеницы твердой с высоким уровнем МІ отнесены: ‘МИП Магдалена’, ‘МИП Радужная’, ‘Кучумовка’, ‘Харьковская 41’ и мягкой яровой – ‘МИП Злата’, ‘Оксамыт мироновский’, ‘Струна мироновская’, ‘Элегия мироновская’. Самые высокие показатели ЛПК и БІ сорта пшеницы яровой сформировали в 2016 г. РІ был в пределах от 2,3 до 4,5 у сортов пшеницы твердой и от 2,2 до 6,4 – мягкой яровой. Важным в селекции является использование селекционных индексов, которые необходимо включать на основании признаков, имеющих достоверную корреляционную связь с показателями урожайности. Наиболее эффективными для сортов пшеницы твердой яровой в оптимальный год увлажнения (2016) оказались индексы ЩК (r = 0,53±0,08), БІ (r = 0,42±0,08), МІ (r = 0,41±0,08), для мягкой в 2016 и 2017 гг. – РІ (r = 0,39±0,07; r = 0,34±0,07 соответственно). По комплексу селекционных индексов выделены такие сор­та пшеницы мягкой яровой: ‘Струна мироновская’, ‘Симкода мироновская’, ‘МИП Злата’ и твердой: ‘МИП Магдалена’, ‘МИП Райдужная’, ‘Славута’, ‘Кучумовка’.Выводы. Наиболее эффективными для сортов пшеницы твердой яровой были индексы ЩК, БІ, МІ, для мягкой – РІ. Выделенные сорта пшеницы яровой характеризовались оптимальным соотношением исследуемых признаков. | Мета. Встановити найефективніші індексні показники для визначення селекційної цінності генотипів пшениці ярої.Методи. Польовий, статистичний. Визначали індекс перспективності – ІР, фіно-скандинавський індекс – FSI, мексиканський – MI, білоцерківський – БІ, полтавський – РІ, лінійної щільності колоса – ЛЩК, щільності колоса – ЩК.Результати. Протягом періоду досліджень погодні умови відрізнялись від середніх багаторічних показників за температурним режимом, кількістю атмосферних опадів та їх розподілом по місяцях. Оптимальні умови вегетаційного періоду склалися у 2016 р. (ГТК = 1,1), недостатнім рівнем вологості характеризувався 2017 р. (ГТК = 0,2). Це дало змогу встановити селекційні індекси для різних умов вирощування пшениці м’якої та твердої ярої. Аналіз отриманих даних показав, що ІР варіював як у різних сортів, так і за роками, що свідчить про різну реакцію генотипів на умови вегетації, які склались у роки вирощування. Високим показником FSI характеризувалися сорти пшениці твердої – ‘Славута’ та м’якої ярої – ‘Струна миронівська’. До сортів пшениці твердої із високим рівнем МІ віднесено: ‘МІП Магдалена’, ‘МІП Райдужна’, ‘Кучумівка’, ‘Харківська 41’, а до м’якої ярої – ‘МІП Злата’, ‘Оксамит миронівський’, ‘Струна миронівська’, ‘Елегія миронівська’. Найвищі показники ЛЩК та БІ сорти пшениці ярої сформували у 2016 р. РІ за період проведених досліджень був у межах від 2,3 до 4,5 у сортів пшениці твердої та від 2,2 до 6,4 – м’якої ярої. Важливим у селекції є використання селекційних індексів, які необхідно включати на підставі ознак, що мають достовірний кореляційний зв’язок з показниками врожайності. Найефективнішими для сортів пшениці твердої ярої в оптимальний рік зволоження (2016) виявились індекси ЩК (r = 0,53±0,08), БІ (r = 0,42±0,08), МІ (r = 0,41±0,08), для м’якої у 2016 і 2017 рр. – РІ (r = 0,39±0,07; r = 0,34±0,07 відповідно). За комплексом селекційних індексів виділено такі сорти пшениці м’якої ярої: ‘Струна миронівська’, ‘Сімкода миронівська’, ‘МІП Злата’ та твердої: ‘МІП Магдалена’, ‘МІП Райдужна’, ‘Славута’, ‘Кучумівка’.Висновки. Найбільш ефективними для сортів пшениці твердої ярої були індекси ЩК, БІ, МІ, для м’якої – РІ. Виділені сорти пшениці ярої характеризувались оптимальним співвідношенням досліджуваних ознак.