Мета. Дослідити проблеми системи сортовипробування в Україні, вивчити шляхи й обґрунтувати напрями її удосконалення з огляду на практику різних країн. Методи. Під час досліджень використовували загальнонаукові методи, зокрема гіпотези, спостереження, пошуку з елементами екстраполяції джерелознавчої бази даних, аналізу, порівняльної оцінки та синтезу для формування висновків. Результати. Досліджено практики сортовипробування в Україні, Сполучених Штатах Америки та країнах Європейського Союзу (Королівстві Нідерландів і Республіці Польща). Встановлено, що Загальний каталог сортів рослин ЄС складається з сортів, які пройшли експертизу на загальних засадах та внесені до національних каталогів країн ЄС. Для інших держав (не членів ЄС) відсутні спеціальні умови реєстрації без експертизи. Реєстрацію базовано на результатах офіційних випробувань національних агентств, уповноважених державними органами (бюро). Щоб провести експертизу для допуску сорту на ринок, необхідно встановити значну кількість єдиних критеріїв та мінімальних вимог, водночас зважаючи на міжнародні правила щодо певних положень. Сорти, внесені до Загального каталогу ЄС, є допущеними до сертифікації та продажу насіння на території всіх держав­членів Європейської Спільноти. Водночас у США діє інша національна система обігу та реєстрації, в якій державна реєстрація є необов’язковою для комерційного поширення сортів. За інформацію про них та їхню цінність несе відповідальність власник, який і проводить сортовипробування. Цей принцип поширюється як на національні компанії, так і на нерезидентів. Відповідно до вимог чинного Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», зареєстровані в ЄС та/або США сорти можна поширювати на території нашої держави без проведення кваліфікаційної експертизи. Також не здійснюють офіційних післяреєстраційних досліджень визнаних і розповсюджених в Україні сортів. Втім більшість сортів вітчизняних заявників не зареєстровані в ЄС та/або США, а тому до них застосовують вимогу про проходження щонайменше дворічного циклу досліджень з метою підтвердження придатності для поширення в Україні. Таке трактування умов реєстрації сортів на території країни­учасниці суперечить Міжнародній конвенції з охорони нових сортів рослин (Конвенції UPOV), вимогам СОТ (угоді GATT про недискримінаційний режим  торгівлі), статті 6 Директиви Ради 2002/53ЄС та порушує конституційні права вітчизняних селекціонерів, оскільки ставить у нерівні конкурентні умови національних  заявників та їхні сорти. Висновки. Вдосконалення національного законодавства, зокрема усунення спрощеної реєстрації (без проведення офіційних досліджень в ґрунтово­кліматичних зонах України), дасть змогу створити єдиний підхід та рівні умови комерційного обігу сортів і торгівлі насінням для вітчизняних та іноземних селекціонерів. Безальтернативно українські норми та стандарти не повинні суперечити тим, що діють у відповідних міжнародних та європейських організаціях. Це сприятиме виконанню вимог щодо обміну результатами експертизи між державами­членами Конвенції UPOV.

Мета. Вивчити біохімічні показники, що характеризують якість насіння, у різних за морфотипом сортів гороху для добору сортів з поліпшеними харчовими властивостями. Методи. Об’єктом досліджень було насіння 37 різних за морфотипом [листочковий, вусатий, гетерофільний (хамелеон)] сортів гороху вітчизняної та іноземної селекції. Використовували стандартні та розроблені в лабораторії методики біохімічного аналізу рослин (метод K’єльдаля, спектрофотометричні методи, електрофорез). Статистичний аналіз результатів досліджень здійснювали за допомогою програми «LibreOffice Calc» (GNU Lesser General Public License v3) та програми аналізу зображень «Imagel». Результати. Встановлено наявність сортових відмінностей за дослідженими біохімічними показниками, пов’язаними з якістю насіння (вміст білка, флавоноїдів, активність ліпоксигенази, інгібітора трипсину, лектинів), за вмістом основних фракцій білкового комплексу (легуміну та віциліну) та їхнім співвідношенням у насінні різних за морфотипом сортів. Завдяки електрофоретичному та амінокислотному аналізам виявлено сортові відмінності (у відносному вмісті окремих білкових компонентів на електрофореграмі, наявності / відсутності деяких компонентів в електрофоретичних спектрах віциліну та легуміну, їхньому амінокислотному складі), що впливають на харчову цінність насіння гороху. Висновки. Застосування досліджених біохімічних критеріїв дає змогу проводити добір сортів гороху продовольчого напряму із заданими технологічними параметрами.

Purpose. Based on the analysis of scientific literature and information resources of botanical institutions, to investigate the state and main directions of Oriental poppy (Papaver orientale L.) breeding, as well as the world assortment of its varieties. Based on the collection and breeding stock of the M.M. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine (hereinafter – NBG), to create domestic varieties that meet the requirements for modern ones and are adapted to the growing conditions in Ukraine. Methods. Analytical selection methods were used, based on individual selection and evaluation of the best samples from the available breeding base. Results. Eight new varieties of Oriental poppy of the NBG breeding ‘Lialechka’, ‘Rozett’, ‘Malika’, ‘Kabare’, ‘Miia’, ‘Halyna’, ‘Chaklunka’, ‘Toreador’) are presented. They are characterised by considerable variability in morphological traits, including color, flower shape, habitus and plant height. The diameter of the flowers varies from 8 to 18 cm, the shape – from bowl to cup, the degree of ruffle of the petals varies from weak to strong. The strength of the flower peduncles correlates with the height of the plants, ensuring the stability and decorativeness of both tall and short varieties. Conclusions. The new varieties of Oriental poppy of the NBG breeding are characterised by high decorative value, resistance to abiotic and biotic factors and adaptability to the soil and climatic conditions of the Ukrainian forest steppe. They also show considerable variability in habit, flower shape and color, and have different flowering times and durations. These characteristics make the newly developed varieties promising for multiple uses in landscaping and for further use in breeding programmes. Eight new varieties have been included in the “State Register of Plant Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine”.

Мета. Встановити філогенетичні зв’язки між лініями кукурудзи звичайної за результатами морфологічного опису (ВОС-тест) та SSR маркерами. Методи. Польові (описова морфологія рослин), молекулярні (ПЛР, капілярний електрофорез), статистичні (кореляційний аналіз, ієрархічна кластеризація). Результати. Внаслідок польових досліджень 57 ліній кукурудзи за морфологічними ознаками встановлено коди прояву якісних і кількісних ознак, що дало змогу визначити три групи досліджуваних ліній відповідно до ступеня їхньої подібності: відмінні, подібні та дуже подібні. На основі коефіцієнтів подібності за Пірсоном розраховано фенотипові дистанції між лініями й одержано п’ять кластерних груп та сім окремих кластерів, сформованих окремими лініями. Найбільш подібними за кодами прояву морфологічних ознак виявилися лінії кукурудзи з коефіцієнтом подібності 0,997, які за результатами експертизи на відмінність, однорідність та стабільність (ВОС) належать до групи подібних. Коефіцієнти подібності між лініями, що зараховують до групи дуже подібних, були достатньо високими: від 0,890 до 0,990. Однак між двома лініями з цієї групи коефіцієнт подібності становив 0,771. На основі молекулярних дистанцій за Роджером для дев’яти SSR маркерів як найподібніші визначено лінії з коефіцієнтом подібності 0,16, хоча за результатами експертизи на ВОС ця пара належить до відмінних. Найбільш відмінною за SSR маркерами виявилася пара ліній із коефіцієнтом подібності 0,42. Внаслідок розрахунку кореляційної залежності між матрицями фенотипових і молекулярних дистанцій встановлено дуже слабку обернену кореляцію (r = −0,1). Висновки. З’ясовано, що розрахунок фенотипових і молекулярних дистанцій відображає рівень подібності досліджуваних генотипів за морфологічними ознаками та SSR маркерами. Продемонстровано, що ступінь подібності між досліджуваними лініями кукурудзи різниться залежно від застосованого підходу оцінювання. На це вказує експертна оцінка ліній кукурудзи за результатами експертизи на ВОС.

Мета. Оцінити нові сорти пшениці м’якої озимої в різних ґрунтово-кліматичних умовах за основними господарсько-цінними показниками, зокрема врожайністю, масою 1000 зерен, вмістом білка та сирої клейковини. Методи. Дослідження сортів пшениці м’якої озимої ‘НОВІК’, ‘ХАЙМАРС’, ‘Папілон’, ‘Обіван’ та ‘СТК21Г’ проводили впродовж двох сезонів (2021/22–2022/23 рр.) на дослідних полях 16 структурних підрозділів Українського інституту експертизи сортів рослин, розташованих у ґрунтово-кліматичних зонах Степу, Лісостепу та Полісся. Закладання дослідів та збирання врожаю виконували відповідно до методик проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин. Методи дослідження: польовий, лабораторний, біохімічний, описово-статистичний, порівняння та узагальнення. Результати. Протягом усіх років проведення експертизи врожайність досліджуваних сортів у зоні Лісостепу була вищою, ніж у Степу та на Поліссі. У середньому за 2021/22–2022/23 рр. вона становила: в Лісостепу – 8,03–9,14 т/га, на Поліссі – 7,9–8,63, у Степу – 7,17–8,05 т/га. Максимальні врожаї сформували сорти ‘ХАЙМАРС’ (8,71 т/га) та ‘Обіван’ (9,14 т/га). Щодо показників якості, то лідерами за вмістом білка виявилися ‘НОВІК’ (14,2%), ‘Папілон’ (14,0%) і ‘ХАЙМАРС’ (14,0%); найбільшою масовою часткою сирої клейковини відзначилися ‘НОВІК’ та ‘Папілон’ (25,0–29,2 і 24,6–29,1% відповідно). Оцінюючи вплив умов зони вирощування, встановили, що на Поліссі вміст білка в зерні варіював від 12,1 до 13,5%, в Лісостепу – від 13,0 до 13,5%, у Степу – від 13,1 до 14,2%. Масова частка сирої клейковини в поліській зоні становила 22,9–27,6%, у лісостеповій – 25,3–28,6%, у степовій зоні – 26,6–29,2%. Висновки. Ґрунтово-кліматичні умови впливають на показники продуктивності та якості пшениці м’якої озимої. Зокрема, максимальну врожайність спостерігали в зоні Лісостепу. Водночас на Поліссі зафіксували досить низькі значення вмісту білка та кількості клейковини в зерні. Отже, результати підтверджують доцільність вирощування досліджуваних сортів у лісостеповій та поліській зонах України.

Мета. Здійснити комплексне вивчення та оцінювання нових середньостиглих сортів картоплі (S. tuberosum) за врожайністю, вмістом крохмалю та їхньою стабільністю в умовах Лісостепу й Полісся України. Методи. Кваліфікаційну експертизу сортів картоплі на придатність до поширення в Україні (ПСП) проводили у 2021 та 2023 рр. у восьми пунктах досліджень Українського інституту експертизи сортів рослин, розташованих в межах ґрунтово-кліматичних зон Лісостепу та Полісся. Площа облікової ділянки становила 25 м2, розміщення ділянок рендомізоване, повторність чотириразова. Результати. Проаналізовано господарсько-цінні ознаки середньостиглих сортів картоплі української – ‘Фанатка’, ‘Світана’, ‘Марфуша’ й ‘Меланія’, а також іноземної селекції – ‘TRIPLE7’, ‘Tiger’, ‘CAMELIA’ й ‘CARDYMA’. Так, середня врожайність ‘Фанатки’, ‘Світани’, ‘TRIPLE7’, ‘Tiger’, ‘CAMELIA’ та ‘CARDYMA’ в Лісостепу виявилася на 3–12% вищою, ніж на Поліссі. Максимальні значення цього показника в обох ґрунтово-кліматичних зонах продемонстрували сорти ‘Світана’ (Лісостеп – 28,2 т/га; Полісся – 26,0 т/га) та ‘CAMELIA’ (Лісостеп – 29,3 т/га; Полісся – 27,7 т/га). 2021 року вищу середню врожайність картоплі отримано в лісостеповій зоні (23,3 т/га); 2023-го – в поліській (21,1 т/га). Сорти ‘Фанатка’ та ‘TRIPLE7’ виявилися більш стабільними, ніж ‘Світана’, ‘Меланія’, ‘CAMELIA’, ‘CARDYMA’, ‘Марфуша’ і ‘Tiger’, врожаї яких значно залежали від умов вирощування. За показниками якості найліпшими були представники іноземної селекції ‘TRIPLE7’, ‘Tiger’ та ‘CARDYMA’. Вміст крохмалю в них становив 15,6–17,8% у Лісостепу та 17,1–18,1% на Поліссі; сухої речовини – 23,9–25,8% у Лісостепу та 25,4–25,8% на Поліссі. Висновки. За результатами кваліфікаційної експертизи на ПСП сорти ‘Фанатка’, ‘Світана’, ‘Меланія’, ‘TRIPLE7’, ‘CAMELIA’ та ‘CARDYMA’ рекомендовано для вирощування в лісостеповій і поліській зонах; ‘Марфуша’ та ‘Tiger’ – лише поліській. За якісними показниками вирізнився сорт ‘TRIPLE7’ зі вмістом крохмалю 17,8% у Лісостепу та 18,1% на Поліссі; сухої речовини – по 25,8% в обох ґрунтово-кліматичних зонах.

Мета. Дослідити формування продуктивності сорту сої культурної ‘Говерла’ за використання різних елементів технології вирощування. Методи. Польові, лабораторні, статистичні (розрахунково­порівняльний, математично­статистичний). Результати. Встановлено ефективність весняного чизелювання за вирощування сої культурної сорту ‘Говерла’ в ґрунтово­кліматичних умовах Прикарпаття. Відзначено позитивний вплив досліджуваних способів обробітку ґрунту на фітосанітарний стан посівів. Зокрема, поєднання зяблевої оранки з весняним чизелюванням за внесення мінеральних добрив N30P30K30 та дворазового позакореневого обприскування посівів регулятором росту зумовило підвищення конкурентоздатності рослин проти бур’янів та знизило чисельність останніх на 46,2%, як порівняти з контролем. Виконання вищевказаних дій також сприяло збільшенню врожайності до 2,48 т/га, або на 57,0%, у середньому за три роки. Водночас зріс вихід кормових одиниць та перетравного протеїну – на 1,35 і 0,3 т/га відповідно. Висновки. Весняне чизелювання разом із зяблевою оранкою та раціональним поєднанням у системі удобрення побічної продукції попередника, запропонованих доз мінеральних добрив і регулятора росту в умовах Прикарпаття сприяли зниженню забур’яненості посівів на 46,2% та підвищенню врожайності сорту сої культурної ‘Говерла’ на 57,0%.

Мета.Дослідити історію селекції ломиносів у Національному ботанічному саду (НБС) імені М. М. Гришка НАН України; визначити основні напрями селекційної роботи з гібридними ломиносами. Результати. Встановлено, що результатом понад 16­річної селекційної роботи з ломиносами в НБС став відбір 61 перспективного гібрида (42 найперспективнішим присвоєно назви). З них найчисельнішими, згідно з розподілом за сортогрупами відповідно до сучасної класифікації Королівського садівничого товариства Великобританії, є Великоквіткові. Зокрема, Пізні Великоквіткові становлять приблизно 40% від загальної кількості, а Ранні Великоквіткові – орієнтовно 29%. Найменше серед одержаних Дрібноквіткових гібридів, приблизно 26% з яких належать до групи Viticella й один (‘Спутник’) – до Integrifolia. Відомо про можливість успішного культивування ломиносів селекції НБС як у помірному (в областях континентального й морського клімату з високим рівнем вологості), так і в субтропічному (сухому середземноморському) кліматичному поясі. Це свідчить про значний адаптивний потенціал. Висновки. За впровадження практики сталого садівництва на території України важливим є одержання сортів гібридних клематисів вітчизняної селекції. Це спричинено сумнівами стосовно пристосованості значної кількості інтродукованого сортименту цієї рослини до місцевого клімату, а тому й потребою додаткового дослідження адаптивного потенціалу. Вдале поєднання ломиносів селекції НБС різних сортогруп у вертикальному озелененні здатне забезпечити безперервність квітування – з травня до завершення сезону. Завдяки цій унікальній характеристиці можна створити не лише екологічно стійкі, а й візуально привабливі простори, які сприятимуть загальному здоров’ю та красі урбанізованого середовища.

Мета.Дослідити історію селекції ломиносів у Національному ботанічному саду (НБС) імені М. М. Гришка НАН України; визначити основні напрями селекційної роботи з гібридними ломиносами. Результати. Встановлено, що результатом понад 16­річної селекційної роботи з ломиносами в НБС став відбір 61 перспективного гібрида (42 найперспективнішим присвоєно назви). З них найчисельнішими, згідно з розподілом за сортогрупами відповідно до сучасної класифікації Королівського садівничого товариства Великобританії, є Великоквіткові. Зокрема, Пізні Великоквіткові становлять приблизно 40% від загальної кількості, а Ранні Великоквіткові – орієнтовно 29%. Найменше серед одержаних Дрібноквіткових гібридів, приблизно 26% з яких належать до групи Viticella й один (‘Спутник’) – до Integrifolia. Відомо про можливість успішного культивування ломиносів селекції НБС як у помірному (в областях континентального й морського клімату з високим рівнем вологості), так і в субтропічному (сухому середземноморському) кліматичному поясі. Це свідчить про значний адаптивний потенціал. Висновки. За впровадження практики сталого садівництва на території України важливим є одержання сортів гібридних клематисів вітчизняної селекції. Це спричинено сумнівами стосовно пристосованості значної кількості інтродукованого сортименту цієї рослини до місцевого клімату, а тому й потребою додаткового дослідження адаптивного потенціалу. Вдале поєднання ломиносів селекції НБС різних сортогруп у вертикальному озелененні здатне забезпечити безперервність квітування – з травня до завершення сезону. Завдяки цій унікальній характеристиці можна створити не лише екологічно стійкі, а й візуально привабливі простори, які сприятимуть загальному здоров’ю та красі урбанізованого середовища. | Purpose. Investigate the history of Clematis breeding in the M. M. Gryshko National Botanical Garden (NBG), NAS of Ukraine, determine the main directions of hybrid Clematis breeding work. Results. It was established that the result of more than 16 years of breeding Clematis in the NBG was the selection of the 61 perspective hybrid, 42 of which, the most perspective, were assigned names. Of these, large­flowered varieties are the most numerous according to the distribution of variety groups in the current Royal Horticultural Society of Great Britain classification. In particular, Late Large­flowered account for about 40% of the total and Early Large­flowered for about 29%. Small­flowered hybrids make up the smaller part, of which about 26% belong to the Viticella group and one hybrid (‘Sputnik’) to the Integrifolia. The known directions of distribution of hybrid Сlematis of the NBG breeding indicate the possibility of their successful cultivation both in continental and maritime areas with a high level of humidity in the temperate zone and in the dry Mediterranean climate of the subtropical climate zone, which reveals their significant adaptive potential. Conclusions. Obtaining varieties of hybrid Clematis of domestic breeding is important for the implementation of sustainable horticulture practices on the territory of Ukraine, since a significant part of the modern introduced assortment of Clematis raises doubts about their adaptability to the local climate, and requires additional research into their adaptive potential. A successful combination in vertical landscaping of NBG­bred Clematis belonging to different varietal groups can ensure continuous flowering from May to the end of the season. These unique characteristics of Clematis ensure the creation of not only environmentally sustainable, but also visually appealing spaces that will contribute to the overall health and beauty of the urban environment.

Мета. Провести кластеризацію сортів сої, придатних для вирощування в різних агрокліматичних регіонах України, за ознакою врожайності та виявити вплив на їхні господарсько-цінні характеристики ґрунтово-кліматичних умов Степу, Лісостепу та Полісся з метою надання рекомендацій виробникам щодо добору сортименту для господарств. Методи. У процесі досліджень використовували лабораторний, розрахунковий і статистичний методи. Результати. Найвищий уміст олії отримано 2019 р. в степовій зоні у насінні таких сортів, як ‘ES COMPOSITOR’ (25,8%), ‘Чураївна’ (25,7%), ‘Atacama’ (25,7%) й ‘Acardia’ (25,3%); в поліській – ‘ES COMPOSITOR’ (24,7%) й ‘Acardia’ (24,2%). Найбільше «сирого протеїну» одержано у 2020 р. в Лісостепу, зокрема максимальними значеннями характеризувався сорт ‘ES BACHELOR’ – 45,3%. Незалежно від впливу факторів високі показники врожайності забезпечили ‘Atacama’ (2,4–3,4 т/га), ‘Acardia’ (2,5–3,2 т/га), ‘ES COMPOSITOR’ (2,4–3,5 т/га) та ‘ES CHANCELLOR’ (2,5–2,9 т/га); низькі – ‘Чураївна’ (2,3–2,7 т/га), ‘ES BACHELOR’ (2,2–2,7 т/га). Урожайність ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ (по 2,7–3,0 т/га) й ‘SOLENA’ (2,7–3,2 т/га) залежала від погодних умов року. В зоні Степу за показниками врожайності виділено три кластери: перший – сорти ‘Atacama’, ‘ES COMPOSITOR’ і ‘Чураївна’, другий – ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ й ‘ES BACHELOR’, третій – ‘Acardia’ та ‘ES CHANCELLOR’; у Лісостепу – чотири: перший – ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ й ‘ES CHANCELLOR’, другий – ‘Чураївна’ та ‘ES BACHELOR’, третій – ‘Acardia’ й ‘SOLENA’, четвертий – ‘Atacama’ та ‘ES COMPOSITOR’; на Поліссі – два кластери: перший – ‘RGT SPHINXA’, ‘ES COMPOSITOR’ та ‘ES CHANCELLOR’, другий – ‘Acardia’ й ‘Angelica’. Висновки. Для вирощування в одному господарстві необхідно обирати сорти, що за результатами аналізу опинилися в різних кластерах. А тих, які перебувають в одному, навпаки, уникати, адже вони приблизно однаково реагують на умови вирощування, тому й на дію несприятливих факторів середовища можуть зреагувати аналогічно. | Purpose. To carry out the clustering of soybean varie­ties suitable for growing in different agro-climatic regions of Ukraine, according to yield, and to identify the influence of the soil-climatic conditions of the Steppe, Forest-Steppe, and Polissia on their economically valuable characteristics in order to provide recommendations to producers regarding the selection of varieties for farms. Methods. The research involved laboratory, computational and statistical methods. Results. The highest oil content was obtained in 2019 in the Steppe zone in the seeds of such varieties as ‘ES COMPOSITOR’ (25.8%), ‘Churaivna’ (25.7%), ‘Atacama’ (25.7%) and ‘Acardia’ (25.3%); in Polish – ‘ES COMPOSITOR’ (24.7%) and ‘Acardia’ (24.2%). The most “crude protein” was obtained in 2020 in the Forest Steppe, in particular, the variety ‘ES BACHE­LOR’ was characterized by the maximum values – 45.3%. Regardless of the influence of the factors, high yield indicators provided ‘Atacama’ (2.4–3.4 t/ha), ‘Acardia’ (2.5–3.2 t/ha), ‘ES COMPOSITOR’ (2.4–3.5 t/ha) and ‘ES CHANCELLOR’ (2.5– 2.9 t/ha); low – ‘Churaivna’ (2.3–2.7 t/ha), ‘ES BACHELOR’ (2.2–2.7 t/ha). The yield of ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ (2.7– 3.0 t/ha each) and ‘SOLENA’ (2.7–3.2 t/ha) depended on the weather conditions of the year. In the Steppe zone, three clusters are distinguished by yield indicators: the first – the varieties ‘Atacama’, ‘ES COMPOSITOR’ and ‘Churaivna’, the se­cond – ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ and ‘ES BACHELOR’, the third – ‘Acardia’ and ‘ES CHANCELLOR’; in the Forest Steppe – four: the first – ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ and ‘ES CHANCELLOR’, the second – ‘Churaivna’ and ‘ES BACHELOR’, the third – ‘Acardia’ and ‘SOLENA’, the fourth – ‘Atacama’ and ‘ES COMPOSITOR’; in Polissia there are two clusters: the first – ‘RGT SPHINXA’, ‘ES COMPOSITOR’ and ‘ES CHANCELLOR’, the second – ‘Acardia’ and ‘Angelica’. Conclusions. For cultivation in a farm, it is necessary to select varieties that, according to the results of the analysis, were in different clusters. On the other hand, those that are in the same cluster should be avoided, because they react more or less the same to the conditions of cultivation and therefore may react similarly to the action of adverse environmental factors.