Мета. Pозкрити сировинний потенціал інтродукованих у Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка НАН України (НБС) представників роду Paeonia L. за вмістом біологічно активних сполук. Методи. Об’єктом досліджень слугували інтродуковані рослини роду Paeonia: півонія молочноквіткова (P. lactiflora Pall.), півонія лікарська (P. officinalis L.) та її гібридні форми: P. officinalis ‘Rubra Plena’, F1 (P. officinalis ‘Rubra Plena’ ´ P. peregrina Mill.), сорт селекції НБС ‘Квазімодо’ [P. lactiflora ‘M-lle Jeanne Riviere’ ´ F1 (P. officinalis ‘Rubra Plena’ ´ P. peregrina)], півонія незвичайна (P. anomala L.). Методами спектрофотометрії, титриметрії і колориметрії визначали вміст поліфенольних сполук, гомополісахаридів, аскорбінової кислоти та інших речовин. Аналіз біологічно активних сполук проводили методом високоефективної рідинної хроматографії ВЕРХ (HPLC). Результати. Зафіксовано видові й сортові відмітності в кількості поліфенолів у рослинах різних видів та форм. Установлено, що корені досліджуваних рослин F1 (P. officinalis ‘Rubra Plena’ ´ P. peregrina), сорту селекції НБС ‘Квазімодо’, P. lactiflora містять набагато більшу кількість полісахаридів порівняно з коренями P. аnomala. У рослинах півонії середня частка вітаміну С становить 37,65% та варіює між представниками роду в межах від 22,10 ± 2,18 [F1 (P. officinalis ‘Rubra Plena’ ´ P. peregrina)] до 47,60 ± 3,69 (P. anomala) і 49,30 ± 5,50% (P. lactiflora). Максимальний уміст каротиноїдів зафіксовано у коренях P. officinalis ‘Rubra Plena’ (2,10 ± 0,21 мг%) і F1 (P. officinalis ‘Rubra Plena’ ´ P. peregrina) (2,20 ± 0,13 мг%). Значна кількість вільної галової кислоти спостерігається в коренях P. anomala, галотанінів – у P. lactiflora. Висновки. Результати фітохімічних досліджень рослин видів, гібридів та сортів роду Paeonia, інтродукованих у Національному ботанічному саду ім. М. М. Гришка НАН України, показали, що вони накопичують значний уміст основних біологічно активних сполук: флавоноїдів, дубильних речовин, моно- та полісахаридів, пігментів. Перспективними за комплексом діючих речовин є корені P. lactiflora та P. officinalis, яких у них набагато більше, ніж у P. anomala. Створені на основі цих видів гібридні форми P. officinalis ‘Rubra Plena’, F1 (P. officinalis ‘Rubra Plena’ ´ P. peregrina) і сорт ‘Квазімодо’, не поступаються видам за вмістом фенольних сполук, цукрів, пігментів та аскорбінової кислоти. Частка пеоніфлорину в коренях становить для P. lactiflora (1,95%), P. anomala (1,09%), P. officinalis ‘Rubra Plena’ (0,95%), P. officinalis (0,78%). Досліджені види, гібриди та сорти пропонуються для вирощування в культурі з метою заготівлі лікарської сировини як джерела біологічно активних сполук з можливістю доповнення, а то й заміни офіційного виду півонії незвичайної (P. anomala).

Мета. Pозкрити сировинний потенціал інтродукованих у Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка НАН України (НБС) представників роду Paeonia L. за вмістом біологічно активних сполук. Методи. Об’єктом досліджень слугували інтродуковані рослини роду Paeonia: півонія молочноквіткова (P. lactiflora Pall.), півонія лікарська (P. officinalis L.) та її гібридні форми: P. officinalis ‘Rubra Plena’, F1 (P. officinalis ‘Rubra Plena’ ´ P. peregrina Mill.), сорт селекції НБС ‘Квазімодо’ [P. lactiflora ‘M-lle Jeanne Riviere’ ´ F1 (P. officinalis ‘Rubra Plena’ ´ P. peregrina)], півонія незвичайна (P. anomala L.). Методами спектрофотометрії, титриметрії і колориметрії визначали вміст поліфенольних сполук, гомополісахаридів, аскорбінової кислоти та інших речовин. Аналіз біологічно активних сполук проводили методом високоефективної рідинної хроматографії ВЕРХ (HPLC). Результати. Зафіксовано видові й сортові відмітності в кількості поліфенолів у рослинах різних видів та форм. Установлено, що корені досліджуваних рослин F1 (P. officinalis ‘Rubra Plena’ ´ P. peregrina), сорту селекції НБС ‘Квазімодо’, P. lactiflora містять набагато більшу кількість полісахаридів порівняно з коренями P. аnomala. У рослинах півонії середня частка вітаміну С становить 37,65% та варіює між представниками роду в межах від 22,10 ± 2,18 [F1 (P. officinalis ‘Rubra Plena’ ´ P. peregrina)] до 47,60 ± 3,69 (P. anomala) і 49,30 ± 5,50% (P. lactiflora). Максимальний уміст каротиноїдів зафіксовано у коренях P. officinalis ‘Rubra Plena’ (2,10 ± 0,21 мг%) і F1 (P. officinalis ‘Rubra Plena’ ´ P. peregrina) (2,20 ± 0,13 мг%). Значна кількість вільної галової кислоти спостерігається в коренях P. anomala, галотанінів – у P. lactiflora. Висновки. Результати фітохімічних досліджень рослин видів, гібридів та сортів роду Paeonia, інтродукованих у Національному ботанічному саду ім. М. М. Гришка НАН України, показали, що вони накопичують значний уміст основних біологічно активних сполук: флавоноїдів, дубильних речовин, моно- та полісахаридів, пігментів. Перспективними за комплексом діючих речовин є корені P. lactiflora та P. officinalis, яких у них набагато більше, ніж у P. anomala. Створені на основі цих видів гібридні форми P. officinalis ‘Rubra Plena’, F1 (P. officinalis ‘Rubra Plena’ ´ P. peregrina) і сорт ‘Квазімодо’, не поступаються видам за вмістом фенольних сполук, цукрів, пігментів та аскорбінової кислоти. Частка пеоніфлорину в коренях становить для P. lactiflora (1,95%), P. anomala (1,09%), P. officinalis ‘Rubra Plena’ (0,95%), P. officinalis (0,78%). Досліджені види, гібриди та сорти пропонуються для вирощування в культурі з метою заготівлі лікарської сировини як джерела біологічно активних сполук з можливістю доповнення, а то й заміни офіційного виду півонії незвичайної (P. anomala).

Мета. Установити особливості формування врожайності та якості товарної продукції пастернаку (Раstinaca sativa L.) залежно від способів застосування регулятора росту Біоглобін в умовах Західного Лісостепу України. Методи. Польові, лабораторні, аналітичні та статистичні. Результати. За внесення регулятора росту Біоглобін збільшувалася маса коренеплоду пастернаку від 207 до 249 г (контроль – 196 г). Велику масу коренеплодів – 244 та 249 г – відзначали за обробки насіння Біоглобін (0,5 л/га) + позакореневе підживлення у два етапи та обробки насіння Біоглобіном (0,5 л/га) + позакореневе підживлення в три етапи, що вище за контроль (без обробки) на 48 та 53 г, або 20,4 та 27,0% відповідно. Високу врожайність коренеплодів пастернаку сорту ‘Стимул’ одержали на 6 та 8 варіантах досліду – 53,5 і 54,7 т/га, приріст урожаю становив 10,3 та 11,4 т/га, або 23,8 та 26,4% відповідно. Установлено сильний зв’язок (r = 0,98 і 0,99) між урожайністю та масою коренеплоду пастернаку. Якісні показники коренеплодів (суха речовина, сума цукрів та вітамін С) поліпшувалися зі збільшенням кількості обробок регулятором росту Біоглобін. Виявлено тенденцію до зменшення концентрації нітратів у коренеплодах зі збільшенням кількості обробок регулятором росту. Загалом уміст нітратного азоту в коренеплодах в усіх варіантах досліду не перевищував ГДК (400 мг/кг сирої маси). Висновки. Збільшення кількості обробок насіння пастернаку та позакореневого внесення регулятору росту Біоглобін забезпечило збільшення маси коренеплодів, підвищення їхньої врожайності, товарності та поліпшення якості товарної продукції. Найвищу врожайність – 54,7 т/га товарних коренеплодів сорту ‘Стимул’ пастернаку одержали за обробки насіння Біоглобіном (0,5 л/га) + позакореневе підживлення в три етапи.

Purpose. To reveal features of formation of productivi­ty and quality of commercial products of parsnip (Pastina­ca sativa L.) depending on ways of application of growth regulator Bioglobin in the conditions of the Western Fo­rest-Steppe of Ukraine.Methods. Field, laboratory, analytical and statistical.Results. With the introduction of the growth regulator Bioglobin, the mass of a parsnip root increased from 207 to 249 g (control – 196 g). A large mass of roots – 244 and 249 g – was observed when proces­sing seeds with Bioglobin (0.5 l/ha) + foliar fertilization in two stages and seed treatment with Bioglobin (0.5 l/ha) + foliar fertilization in three stages, which is higher than control (without treatment) for 48 and 53 g, or 20.4 and 27.0%, respectively. High yields of roots of parsnip cultivar ‘Stymul’ were obtained in 6 and 8 variants of the experiment – 53.5 and 54.7 t/ha, yield increase was 10.3 and 11.4 t/ha, or 23.8 and 26.4% in accordance. There is a strong relationship (r = 0.98 and 0.99) between yield and weight of parsnip root. Qualitative indicators of root crops (dry matter, amount of sugars and vitamin C) improved with increasing number of treatments with growth regulator Bioglobin. There is a tendency to decrease the concentration of nitrates in roots with increasing number of treatments with growth regulator. In general, the content of nitrate nitro­gen in the roots in all variants of the experiment did not exceed the threshold limit value (TLV) (400 mg/kg of raw weight).Conclusions. An increase in the number of treatments for parsnip seeds and foliar application of the growth regulator Bioglobin ensured an increase in the mass of root crops, an increase in their yield, marketability and an improvement in the quality of commercial products. The highest yield – 54.7 t/ha of marketable root crops of parsnip variety ‘Stymul’ was obtained when processing seeds with Bioglobin (0.5 l/ha) + foliar feeding in three stages. | Мета. Установити особливості формування врожайності та якості товарної продукції пастернаку (Раstinaca sativa L.) залежно від способів застосування регулятора росту Біоглобін в умовах Західного Лісостепу України.Методи. Польові, лабораторні, аналітичні та статистичні.Результати. За внесення регулятора росту Біоглобін збільшувалася маса коренеплоду пастернаку від 207 до 249 г (контроль – 196 г). Велику масу коренеплодів – 244 та 249 г – відзначали за обробки насіння Біоглобін (0,5 л/га) + позакореневе підживлення у два етапи та обробки насіння Біоглобіном (0,5 л/га) + позакореневе підживлення в три етапи, що вище за контроль (без обробки) на 48 та 53 г, або 20,4 та 27,0% відповідно. Високу врожайність коренеплодів пастернаку сорту ‘Стимул’ одержали на 6 та 8 варіантах досліду – 53,5 і 54,7 т/га, приріст урожаю становив 10,3 та 11,4 т/га, або 23,8 та 26,4% відповідно. Установлено сильний зв’язок (r = 0,98 і 0,99) між урожайністю та масою коренеплоду пастернаку. Якісні показники коренеплодів (суха речовина, сума цукрів та вітамін С) поліпшувалися зі збільшенням кількості обробок регулятором росту Біоглобін. Виявлено тенденцію до зменшення концентрації нітратів у коренеплодах зі збільшенням кількості обробок регулятором росту. Загалом уміст нітратного азоту в коренеплодах в усіх варіантах досліду не перевищував ГДК (400 мг/кг сирої маси).Висновки. Збільшення кількості обробок насіння пастернаку та позакореневого внесення регулятору росту Біоглобін забезпечило збільшення маси коренеплодів, підвищення їхньої врожайності, товарності та поліпшення якості товарної продукції. Найвищу врожайність – 54,7 т/га товарних коренеплодів сорту ‘Стимул’ пастернаку одержали за обробки насіння Біоглобіном (0,5 л/га) + позакореневе підживлення в три етапи.

Мета. Виявити селекційно-генетичні особливості ячменю ярого за масою 1000 зерен та виділити генетичні джерела для селекції в умовах центральної частини Лісостепу України. Методи. Дослідження проводили в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН. Досліджували F1 двох повних (6 ´ 6) діалельних схем схрещувань. Перша схема включала сучасні як вітчизняні, так закордонні сорти ячменю ярого пивоварного напряму (‘МІП Титул’, ‘Авгур’, ‘Datcha’, ‘Quench’, ‘Gladys’, ‘Beatrix’), друга – класичні плівчасті остисті (‘МІП Мирослав’, ‘Sebastian’), безості (‘Козир’, ‘Вітраж’) та голозерні (‘Condor’, ‘CDC Rattan’) сорти. Результати. Виявлено різні типи успадкування маси 1000 зерен, за винятком негативного домінування. Частка комбінацій з відповідними значеннями ступеня фенотипового домінування змінювалась залежно від залучених до схрещувань генотипів та років випробувань. В обох схемах схрещування як у 2019-му, так і у 2020 р. в більшості комбінацій виявлено позитивне наддомінування. Найбільшу кількість комбінацій із проявом гетерозису за різних умов вирощування відзначено в разі залучення до схрещувань сортів ‘Gladys’ і ‘МІП Мирослав’. За параметрами генетичної варіації виявлено, що ознака визначалась переважно адитивно-домінантною системою. Домінування було спрямованим на збільшення маси 1000 зерен. Лише у другій схемі схрещувань у 2019 р. значення показника спрямованості домінування було недостовірним. У локусах виявлено неповне домінування у 2019-му та наддомінування у 2020 р. Достовірно високі ефекти загальної комбінаційної здатності в обидва роки відзначено для сортів ‘Datcha’, ‘Gladys’, ‘МІП Мирослав’, ‘Козир’ і ‘Вітраж’. Висновки. Виявлені селекційно-генетичні особливості вказують, що в переважної більшості створених гібридних комбінацій необхідним буде остаточний добір за масою 1000 зерен у пізніших поколіннях, коли домінантні алелі перейдуть у гомозиготний стан. Як ефективні генетичні джерела для підвищення маси 1000 зерен можуть бути використані остисті сорти ‘Gladys’, ‘МІП Мирослав’ і ‘Datcha’, а також безості – ‘Козир’ і ‘Вітраж’.

Мета. Виявити особливості рівня прояву і варіабельність кількості зерен у колосі ячменю ярого та виділити нові генетичні джерела за поєднанням підвищеного та стабільного рівня прояву ознаки для селекції в умовах центральної частини Лісостепу України. Методи. Дослідження проведено у 2018–2020 рр. в умовах Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН. Дослідили 96 колекційних зразків різних підвидів та груп різновидностей ячменю ярого походженням з 15 країн світу. Застосовували низку статистичних параметрів та графічних моделей. Результати. Дисперсійним аналізом AMMI моделі виявлено достовірно високі частки внеску у загальній фенотиповій варіації усіх її складових: умов року (33,8–40,2%), генотипу (35,2–48,9%) і взаємодії генотип–середовище (17,3–29,3%). За показниками гомеостатичності (Homi) і селекційної цінності (Sci) та візуалізаціями GGE biplot диференційовано зразки відповідно до рівня прояву і варіабельності ознаки та виокремлено нові генетичні джерела для селекції. Коефіцієнт фенотипової варіації варіював від низького у дворядних плівчастих зразків (PCV = 9,60%) до наближеного до високого у голозерних (PCV = 18,9%). Високе значення коефіцієнту генотипової варіації виявлено у голозерних (GCV = 10,95%) та шестирядних зразків (GCV = 13,28%). Коефіцієнт успадковуваності ознаки мав значення від високого (H2 = 79,4%) у дворядних зразків до наближеного до низького (H2 = 33,7%) у шестирядних. Очікуване генетичне поліпшення становило від середнього у багаторядних зразків (GAM = 13,10%) до високого у голозерних (GAM = 23,51%). Висновки. Виділено колекційні зразки які поєднують підвищену озерненість та її відносну стабільність: дворядні плівчасті – ‘Тівер’ (UKR), ‘Almonte’ (CAN), ‘Despina’ (DEU), ‘Cымбат’ (KAZ), ‘Смарагд’ (UKR), ‘Новатор’ (UKR); дворядні голозерні – ‘CDC Candle’ (CAN) і ‘Millhouse’ (CAN), багаторядні плівчасті – ‘AC Westech’ (CAN) і ‘AC Alma’ (CAN). Перспективою подальших досліджень є залучення виділених зразків для створення нового вихідного матеріалу та встановлення особливостей успадкування кількості зерен у колосі, а також виявлення взаємозв’язків цієї ознаки з іншими структурними елементами врожайності.

A total of 310 Barley accessions collected from ICARDA, Lebanon and grown in Indian condition at ICARDA-IRP (India Research Platform), Amlaha, (M.P.) were analyzed for morphological and genetic variability using nine agro-morphological traits i.e. Plant height (cm), number oftillers per plant, daysto heading, number of ear headsper pant, length ofear (cm), number of spikelets per earhead, number of grains per earhead, yield per plant (g), and 1000-grain weight (g). The highest coefficient of variation as a result of highest diversity among the genotypes were found for grains per earhead (37.5%), spikelets per earhead (37.5%), yield per plant (35.3%), tillers per plant (31.3%) and earhead per plant (31.2%). However, ear length (16.9%), days to heading (15.4%), 1000-grain weight (13.5%) and plant height (11.2%) have conributued less to diversity with lower cofficient of variation. In cluster analysis, all the characters were used to construct a distance matrix using the Euclidian coefficient, and used to generate dendrogram showing similarity among all the genotypes, distance coefficient ranged between 0 and 200 which reveal the genetic diversity among genotypes. These exotic accessions evaluated can be further used for primary or secondary introduction in Indian breeding program.

Eighteen hybrids generated from crossing six lines with three testers were studied along with their parents for combining ability and gene action involved in the expression of characters in barley to identify suitable parents and desirable hybrid combinations. Observations were recorded for days to ear emergence, days to maturity, the number of productive tillers per plant, ear length (cm.), grains per spike, biological yield per plant (g.), harvest index (%), 1000-grain weight and grain yield per plant (g.). The mean squares for General Combining Ability (GCA) and Specific Combining Ability (SCA) effects were found highly significant for all the traits studied. Among the parents, tester NDB-1173 and lines RD-2909, RD-2899 and RD-2768 were good general combiners for grain yield and its component traits. On the basis of SCA effects, RD-2909 x NDB-943, NDB-1618 x NDB-1173, RD-2768 x NDB-3, HUB-240 x NDB-1173 and RD-2899 x NDB-943 for grain yield were observed as most promising crosses.

Background. Naked barley is a promising food crop. To enhance its production, active breeding is required to create productive varieties. The purpose of this study was to test the STS-marker for the Nud1 gene controlling the hulled phenotype, and use it for the production of naked barley hybrids. Materials and methods. Genotyping of 112 F2 hybrids obtained by crossing the naked black variety ‘Jet’ and the hulled white variety ‘Elf’ was carried out using wF2 and kR1, or tR2 primers in the regular PCR mode to amplify the recessive or dominant alleles of the Nud1 gene, respectively, and also in the multiplex PCR mode, which allows simultaneous amplification of both dominant and recessive alleles of the Nud1 gene. The genotyping data were compared with those on phenotypes of hybrids. Results and discussion. The possibility of using multiplex PCR with a set of primers wF2, kR1, and tR2 for identifying dominant and recessive alleles of the Nud1 gene in hybrid material has been demonstrated. However, while the observed number of hybrids homozygous for the recessive allele nud1 almost completely corresponded to their expected number, the clear predominance of homozygotes for the dominant allele Nud1 and the lack of heterozygotes compared to the expected number of hybrids of these groups indicates erroneous identification of some heterozygotes as dominant homozygotes, which must be taken into account during selection of hulled barleys by genotyping. Conclusions. The STS-marker amplified by primers wF2, kR1, and tR2, can be used to select recessive homozygotes nud1nud1 from hybrid populations, however, additional analysis is required for a more reliable identification of heterozygotes and homozygotes for the dominant allele of the Nud1 gene.

Мета. Виявити особливості успадкування кількості зерен у колосі, схрещуючи різні за походженням, напрямами використання і різновидностями сорти ячменю ярого, та виокремити ефективні генетичні джерела для поліпшення цієї ознаки. Методи. Дослідження проводили в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН у 2019 і 2020 рр. В F1 ячменю ярого двох діалельних схем схрещування за кількістю зерен у колосі визначили ступінь фенотипового домінування, параметри генетичної варіації та комбінаційну здатність. Результати. За показником ступеня фенотипового домінування виявлено всі можливі типи успадкування кількості зерен у колосі. У низки комбінацій схрещування встановлено зміну типу успадкування залежно від умов року. Найбільшу кількість комбінацій із наддомінуванням в обох роках відмічено у комбінаціях з плівчастим остистим сортом ‘Авгур’ та безостим сортом ‘Козир’. За параметрами генетичної варіації у схрещуваннях пивоварних сортів (плівчастих остистих) виявлено відповідність адитивно-домінантній моделі, наддомінування і домінування у локусах, а також односпрямованість домінування на збільшення ознаки, зумовлене домінантними ефектами. У схрещуваннях сортів різних ботанічних різновидностей виявлено зміну дії генів у різні роки. А саме: адитивно-домінантної системи – комплементарним епістазом, неповного домінування – наддомінуванням, односпрямованості домінування на збільшення ознаки – різноспрямованістю. Виділено генетичні джерела підвищеної загальної комбінаційної здатності, зокрема плівчасті остисті сорти пивоварного напряму ‘Quench’ і ‘Авгур’, голозерний та безостий сорти ‘CDC Rattan’ і ‘Козир’ відповідно. На основі констант специфічної комбінаційної здатності визначено найбільш перспективні комбінації для подальшої селекційної роботи. Висновки. Виявлені особливості успадкування кількості зерен у колосі дають змогу оптимально комбінувати батьківські компоненти схрещувань і здійснювати цілеспрямований добір на збільшення ознаки у процесі створення ботанічних різновидностей сортів ячменю ярого різних напрямів використання.

The international collections of plant genetic resources for food and agriculture (PGRFA) hosted by 11 CGIAR Centers are important components of the United Nations Food and Agriculture Organization’s global system of conservation and use of PGRFA. They also play an important supportive role in realizing Target 2.5 of the Sustainable Development Goals. This paper analyzes CGIAR genebanks’ trends in acquiring and distributing PGRFA over the last 35 years, with a particular focus on the last decade. The paper highlights a number of factors influencing the Centers’ acquisition of new PGRFA to include in the international collections, including increased capacity to analyze gaps in those collections and precisely target new collecting missions, availability of financial resources, and the state of international and national access and benefit-sharing laws and phytosanitary regulations. Factors contributing to Centers’ distributions of PGRFA included the extent of accession-level information, users’ capacity to identify the materials they want, and policies. The genebanks’ rates of both acquisition and distribution increased over the last decade. The paper ends on a cautionary note concerning the potential of unresolved tensions regarding access and benefit sharing and digital genomic sequence information to undermine international cooperation to conserve and use PGRFA.

Purpose. To determine the peculiarities of the manifestation of combining ability and the mode of inheritance of yield-related traits in winter barley and to identify genetic sources and promising hybrid combinations for further breeding efforts under conditions of Ukrainian Forest-steppe. Methods. The research was conducted in 2018/19 and 2021/22 at the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat of NAAS of Ukraine. In accordance with generally accepted methods, the degree of phenotypic dominance, heterobeltiosis and effects of general combining ability in the top-cross hybrids of winter barley for key yield components were determined. Results. The variability of the manifestation level of the studied traits in parental components and hybrids in different years were established. According to the indicator of the degree of phenotypic dominance, the variability of the character of inheritance was revealed depending on the traits, hybrid combinations and growing conditions. Hybrid combinations with positive overdominance and dominance of individual yield components were highlighted. In particular, according to plant productivity these combination are: ‘Scarpia’ / ‘MIP Darii’, ‘Scarpia’ / ‘MIP Korsar’, ‘Aborygen’ / ‘MIP Corsar’, ‘Titus’ / ‘MIP Status’, ‘MIP Yanus’ / ‘MIP Status’, ‘Titus’ / ‘Paladin Myronivskyi’, ‘Maybrit’ / ‘Paladin Myronivskyi’ ‘MIP Yanus’ / ‘Paladin Myronivskyi’. The varieties with increased effects of general combining ability for yield-related traits under different growing conditions were distinguished. As follows: productive tillering – ‘Scarpia’, ‘MIP Darii’; grain number per ear – ‘MIP Yanus’, ‘MIP Hladiator’, ‘MIP Status’; 1000 grain weight – ‘Titus’, ‘MIP Korsar’, ‘MIP Status’; grain weight per plant – ‘MIP Yanus’, ‘MIP Status’, ‘MIP Darii’. Conclusions. Selected hybrid combinations with positive overdominance and dominance are of practical value for further breeding to increase individual components and plant productivity in general. The varieties with increased effects of general combining ability are valuable genetic sources for involvement in crossing for improving the certain traits. | Мета. Визначити особливості прояву комбінаційної здатності та характеру успадкування пов’язаних з урожайністю ознак ячменю озимого й виділити генетичні джерела та перспективні гібридні комбінації для подальшої селекційної роботи в умовах Лісостепу України.Методи. Дослідження проводили у 2018/19 і 2021/22 рр. у Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН. Відповідно до загальноприйнятих методик у топкросних гібридів ячменю озимого визначали ступінь фенотипового домінування, істинний гетерозис та ефекти загальної комбінаційної здатності за основними елементами структури врожайності.Результати. Установлено варіабельність рівня прояву досліджених ознак батьківських компонентів і гібридів у різні роки. За показником ступеня фенотипового домінування виявлено мінливість характеру успадкування залежно від ознак, гібридних комбінацій та умов вирощування. Виділено гібридні комбінації з позитивним наддомінуванням і домінуванням за окремими елементами структури врожайності, зокрема продуктивністю рослини: ‘Scarpia’ / ‘МІП Дарій’, ‘Scarpia’ / ‘МІП Корсар’, ‘Абориген’ / ‘МІП Корсар’, ‘Titus’ / ‘МІП Статус’, ‘МІП Янус’ / ‘МІП Статус’, ‘Titus’ / ‘Паладін Миронівський’, ‘Maybrit’ / ‘Паладін Миронівський’, ‘МІП Янус’ / ‘Паладін Миронівський’. Виокремлено сорти з підвищеними ефектами загальної комбінаційної здатності, пов’язаних з урожайністю ознак за різних умов вирощування: продуктивна кущистість – ‘Scarpia’, ‘МІП Дарій’; кількість зерен у колосі – ‘МІП Янус’, ‘МІП Гладіатор’, ‘МІП Статус’; маса 1000 зерен – ‘Titus’, ‘МІП Корсар’, ‘МІП Статус’; маса зерен із рослини – ‘МІП Янус’, ‘МІП Статус’, ‘МІП Дарій’.Висновки. Виділені гібридні комбінації з позитивним наддомінуванням та домінуванням становлять практичну цінність для подальшої селекції на збільшення продуктивності рослини загалом і окремих елементів її структури. Сорти з підвищеними ефектами загальної комбінаційної здатності є цінними генетичними джерелами для залучення у схрещування з метою поліпшення відповідних ознак.

Purpose. To reveal the peculiarities of inheritance of kernel number per spike in crosses of spring barley cultivars of different origin, purpose of use and botanical varieties, as well as to distinguish effective genetic sources for impro­ving the trait.Methods. The study was carried out at the M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat of National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine in 2019 and 2020. In F1 of spring barley in two diallel crossing schemes the degree of phenotypic dominance, parameters of genetic variation, and combining ability for kernel number per spike were determined. Results. According to the indicator of the degree of phenotypic dominance, all possible types of inheritance of kernel number per spike were identified. In a number of crossing compositions, a change in the type of inheritance depending on the conditions of the year was revealed. Most combinations with overdominance in both years were noted in crossings of the covered awned cultivar ‘Avgur’, as well as the covered awnless cultivar ‘Kozyr’. According to the parameters of genetic variation in crosses of malting varieties (covered awned), correspondence of the additive-dominant model, overdominance and dominance in loci, as well as unidirectional dominance to increasing of the trait caused by dominant effects were revealed. When crossing cultivars of different varieties, a change in gene action in different years was found. In particular, additive-dominant system changed to complementary epistasis, incomplete dominance to overdominance, unidirectional dominance to increa­sing of the trait to multidirectional dominance. The genetic sources of increased general combining ability were identified, as follows: covered awned malting cultivars ‘Quench’ and ‘Avgur’, the naked awned cultivar ‘CDC Rattan’, as well as the covered awnless cultivar ‘Kozyr’. Based on the constants of specific combining ability, the most promising crossing combinations for further breeding efforts were determined.Conclusions. The identified peculiarities of the inheritance of kernel number per spike make it possible to optimally combine parental components of crossings and carry out directional selection to increase the trait when developing spring barley cultivars for different use and different botanical varieties. | Мета. Виявити особливості успадкування кількості зерен у колосі, схрещуючи різні за походженням, напрямами використання і різновидностями сорти ячменю ярого, та виокремити ефективні генетичні джерела для поліпшення цієї ознаки.Методи. Дослідження проводили в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН у 2019 і 2020 рр. В F1 ячменю ярого двох діалельних схем схрещування за кількістю зерен у колосі визначили ступінь фенотипового домінування, параметри генетичної варіації та комбінаційну здатність.Результати. За показником ступеня фенотипового домінування виявлено всі можливі типи успадкування кількості зерен у колосі. У низки комбінацій схрещування встановлено зміну типу успадкування залежно від умов року. Найбільшу кількість комбінацій із наддомінуванням в обох роках відмічено у комбінаціях з плівчастим остистим сортом ‘Авгур’ та безостим сортом ‘Козир’. За параметрами генетичної варіації у схрещуваннях пивоварних сортів (плівчастих остистих) виявлено відповідність адитивно-домінантній моделі, наддомінування і домінування у локусах, а також односпрямованість домінування на збільшення ознаки, зумовлене домінантними ефектами. У схрещуваннях сортів різних ботанічних різновидностей виявлено зміну дії генів у різні роки. А саме: адитивно-домінантної системи – комплементарним епістазом, неповного домінування – наддомінуванням, односпрямованості домінування на збільшення ознаки – різноспрямованістю. Виділено генетичні джерела підвищеної загальної комбінаційної здатності, зокрема плівчасті остисті сорти пивоварного напряму ‘Quench’ і ‘Авгур’, голозерний та безостий сорти ‘CDC Rattan’ і ‘Козир’ відповідно. На основі констант специфічної комбінаційної здатності визначено найбільш перспективні комбінації для подальшої селекційної роботи.Висновки. Виявлені особливості успадкування кількості зерен у колосі дають змогу оптимально комбінувати батьківські компоненти схрещувань і здійснювати цілеспрямований добір на збільшення ознаки у процесі створення ботанічних різновидностей сортів ячменю ярого різних напрямів використання.

The paper summarizes the experimental data from field and laboratory experiments on the study of the collection material of hull-less barley from ICARDA (Hordeum vulgare L.) on saline soils of the Kyzylorda region. The influence of the type of ripening of the variety and weather conditions of vegetation on the formation and variability of the grain yield of spring hull-less barley is shown. Traits less affected by external factors, such as plant height, spike length, number of spikelets per spike, and number of productive spikes per 1 m2, are determined. It has been established that during the selection, stabilization on such traits occurs in early generations, which increases the efficiency of selection of adaptive varieties. At the present stage, using in hybridization the best hull-less forms ICNBF8-611/Aths, DeirAlla106/Strain205//Rhn-03/3/BF891M-582, Atahualpa/4/Avt/Attiki//Aths/3/Giza121/Pue, Atahualpa/4/Harrington/3/WI2291/Roho//WI2269, and HIGO/LINO with local recognized varieties, 20 hybrid populations have been obtained, and 150 lines selected from them, identified that donors of valuable traits are of particular interest for creating productive cereal varieties.

Genebanks hold comprehensive collections of cultivars, landraces and crop wild relatives of all major food crops, but their detailed characterization has so far been limited to sparse core sets. The analysis of genome-wide genotyping-by-sequencing data for almost all barley accessions of the German ex situ genebank provides insights into the global population structure of domesticated barley and points out redundancies and coverage gaps in one of the world’s major genebanks. Our large sample size and dense marker data afford great power for genome-wide association scans. We detect known and novel loci underlying morphological traits differentiating barley genepools, find evidence for convergent selection for barbless awns in barley and rice and show that a major-effect resistance locus conferring resistance to bymovirus infection has been favored by traditional farmers. This study outlines future directions for genomics-assisted genebank management and the utilization of germplasm collections for linking natural variation to human selection during crop evolution.

Мета. Визначити особливості прояву комбінаційної здатності та характеру успадкування пов’язаних з урожайністю ознак ячменю озимого й виділити генетичні джерела та перспективні гібридні комбінації для подальшої селекційної роботи в умовах Лісостепу України. Методи. Дослідження проводили у 2018/19 і 2021/22 рр. у Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН. Відповідно до загальноприйнятих методик у топкросних гібридів ячменю озимого визначали ступінь фенотипового домінування, істинний гетерозис та ефекти загальної комбінаційної здатності за основними елементами структури врожайності. Результати. Установлено варіабельність рівня прояву досліджених ознак батьківських компонентів і гібридів у різні роки. За показником ступеня фенотипового домінування виявлено мінливість характеру успадкування залежно від ознак, гібридних комбінацій та умов вирощування. Виділено гібридні комбінації з позитивним наддомінуванням і домінуванням за окремими елементами структури врожайності, зокрема продуктивністю рослини: ‘Scarpia’ / ‘МІП Дарій’, ‘Scarpia’ / ‘МІП Корсар’, ‘Абориген’ / ‘МІП Корсар’, ‘Titus’ / ‘МІП Статус’, ‘МІП Янус’ / ‘МІП Статус’, ‘Titus’ / ‘Паладін Миронівський’, ‘Maybrit’ / ‘Паладін Миронівський’, ‘МІП Янус’ / ‘Паладін Миронівський’. Виокремлено сорти з підвищеними ефектами загальної комбінаційної здатності, пов’язаних з урожайністю ознак за різних умов вирощування: продуктивна кущистість – ‘Scarpia’, ‘МІП Дарій’; кількість зерен у колосі – ‘МІП Янус’, ‘МІП Гладіатор’, ‘МІП Статус’; маса 1000 зерен – ‘Titus’, ‘МІП Корсар’, ‘МІП Статус’; маса зерен із рослини – ‘МІП Янус’, ‘МІП Статус’, ‘МІП Дарій’. Висновки. Виділені гібридні комбінації з позитивним наддомінуванням та домінуванням становлять практичну цінність для подальшої селекції на збільшення продуктивності рослини загалом і окремих елементів її структури. Сорти з підвищеними ефектами загальної комбінаційної здатності є цінними генетичними джерелами для залучення у схрещування з метою поліпшення відповідних ознак.

KEY MESSAGE: Evaluation of breeding progress for spring barley varieties in Germany showed that both grain yield and malting quality were considerably improved during the last 33 years, and that genetic effects of protein concentration and malting traits were not associated. Based on historical data, this study aimed to investigate yield potential and malting quality of 187 varieties tested and released in German registration trials to evaluate the value for cultivation and use (VCU) during 1983–2015, and to quantify the environmental variability and the association among traits. We used mixed linear models with multiple linear regression terms to dissect genetic and non-genetic trend components. Grain yield increased by 43% (23.4 dt ha⁻¹) in VCU trials and 35% (14.0 dt ha⁻¹) on-farm relative to 1983. All yield components contributed significantly. Malting quality was also considerably improved by 2.3% for extract content up to 25.1% for friability, relative to 1983, nearly completely due to new varieties. Total variability of individual traits was very different between traits (2.4–24.4% relative to 1983). The relative influence of genotypes on total variation was low for grain yield and its components, whereas it was considerably larger for other traits. We found remarkable differences between phenotypic and genetic correlation coefficients for grain yield and protein concentration with malting traits. The observed positive phenotypic relation between grain yield and malting quality can be attributed to a shift of selection and environmental effects, but genetic correlations showed a negative association. Genetic effects of protein concentration and malting quality were not correlated indicating that both were not genetically linked. Considerable yield progress and improvement of malting quality were achieved despite of their weak to moderate negative genetic dependence.

Background. Naked barley is a promising food crop. To enhance its production, active breeding is required to create productive varieties. The purpose of this study was to test the STS-marker for the Nud1 gene controlling the hulled phenotype, and use it for the production of naked barley hybrids. Materials and methods. Genotyping of 112 F2 hybrids obtained by crossing the naked black variety ‘Jet’ and the hulled white variety ‘Elf’ was carried out using wF2 and kR1, or tR2 primers in the regular PCR mode to amplify the recessive or dominant alleles of the Nud1 gene, respectively, and also in the multiplex PCR mode, which allows simultaneous amplification of both dominant and recessive alleles of the Nud1 gene. The genotyping data were compared with those on phenotypes of hybrids. Results and discussion. The possibility of using multiplex PCR with a set of primers wF2, kR1, and tR2 for identifying dominant and recessive alleles of the Nud1 gene in hybrid material has been demonstrated. However, while the observed number of hybrids homozygous for the recessive allele nud1 almost completely corresponded to their expected number, the clear predominance of homozygotes for the dominant allele Nud1 and the lack of heterozygotes compared to the expected number of hybrids of these groups indicates erroneous identification of some heterozygotes as dominant homozygotes, which must be taken into account during selection of hulled barleys by genotyping. Conclusions. The STS-marker amplified by primers wF2, kR1, and tR2, can be used to select recessive homozygotes nud1nud1 from hybrid populations, however, additional analysis is required for a more reliable identification of heterozygotes and homozygotes for the dominant allele of the Nud1 gene. | Актуальность. Голозерный ячмень является перспективной продовольственной культурой. Для увеличения его производства необходима активная селекционная работа по созданию высокопродуктивных сортов. Целью представленной работы является апробация STS-маркера к гену Nud1, контролирующему пленчатость, для отбора голозерных гибридов ячменя. Материалы и методы. Генотипирование 112 гибридов популяции F2, полученной с помощью скрещивания голозерного черноколосого сорта ‘Jet’ и пленчатого белоколосого сорта ‘Эльф’, проводили с помощью праймеров wF2 и kR1, либо tR2, в режиме обычной ПЦР, которая позволила амплифицировать фрагменты рецессивного, либо доминантного аллелей гена Nud1, соответственно, а также в режиме мультиплексной ПЦР, позволяющей одновременно амплифицировать фрагменты и доминантного, и рецессивного аллелей гена Nud1. Данные генотипирования сопоставляли с фенотипами гибридов. Результаты и обсуждение. Показана возможность использования мультиплексной ПЦР с набором праймеров wF2, kR1, tR2 для выявления доминантных и рецессивных аллелей гена Nud1 в гибридном материале. Однако, если наблюдаемая частота гибридов гомозиготных по рецессивному аллелю nud1 почти полностью соответствовала их ожидаемой частоте при моногенном типе наследования, то явное преобладание гомозигот по доминантному аллелю Nud1 и недостаток гетерозигот по сравнению с ожидаемыми частотами гибридов этих групп указывает на ошибочную идентификацию части гетерозигот как доминантных гомозигот, что нужно учитывать при отборе пленчатых форм с помощью генотипирования. Заключение. STS-маркер, амплифицируемый с помощью праймеров wF2, kR1, tR2, возможно использовать для отбора рецесcивных гомозигот nud1nud1 из гибридных популяций, однако для более надежной идентификации гетерозигот и гомозигот по доминантному аллелю гена Nud1 необходим дополнительный анализ.

The objective of this study is to understand which requirements for cereal cultivars—with regard to climate change adaptation—are in demand by farmers and advisors, and to clarify whether there are any differences in their assessments. A comparative survey was used to collect data from 410 farmers and 114 advisors in Germany. The majority of both farmers and advisors reported perceivable effects of climatic change on plant production. The increase in droughts and hot spells, the increased incidence of torrential rain, and mild winters were mentioned as the main effects of climate change. For climate change adaptation, the farmers and advisors mostly relied on a locally-adapted cultivar selection. It is estimated that eco-stability, grain yield, resistance to lodging and drought tolerance are important cultivar properties. In the study, farmers and advisors equally pointed out the need for additional cultivar evaluation according to eco-stability. Finally, only minor differences regarding farmers’ and advisors’ assessments were found within the study. The outcome of this research points to the need of implementing farmers’ demands in cultivar recommendations. For example, an impartial assessment of cultivars’ eco-stability could help support the choice of cultivars and reduce the growing risks in cereal production with regard to climate change.

An experimental trial was carried out during two successive crop years, (2015/2016 and 2016/2017). The study focused on an F1 generation of barley (Hordeum vulgare L.), composed of twenty hybrids, from a complete diallel cross between autochthones and introduced cultivars.The aim is to bring together in one combination the maximum of favorable genes existing in local and introduced genotypes. The evaluation of the genetic determinism of parental lines and their descendants, through the measurement of six quantitative variables, is ensured thanks to a detailed genetic analysis according to the model of Griffing (1956) and confirmed by the graphic model of Hayman (1954).The results obtained reveal the existence of a great genetic variability between the hybrids and between their parents; additive and non-additive genetic effects are involved in the control of the variables evaluated. The variance ratio of general combining ability (GCA) and the specific combining ability (SCA) is less than one unit which explains the preponderance of the dominant genes, with a super dominance involved in the expression of the length of the spike, the number of grains per spike and the productivity per plant; on the other hand, complete and partial dominance respectively control the expression of the height of the plants and the weight of one thousand grains.

The international collections of plant genetic resources for food and agriculture (PGRFA) hosted by 11 CGIAR Centers are important components of the United Nations Food and Agriculture Organization’s global system of conservation and use of PGRFA. They also play an important supportive role in realizing Target 2.5 of the Sustainable Development Goals. This paper analyzes CGIAR genebanks’ trends in acquiring and distributing PGRFA over the last 35 years, with a particular focus on the last decade. The paper highlights a number of factors influencing the Centers’ acquisition of new PGRFA to include in the international collections, including increased capacity to analyze gaps in those collections and precisely target new collecting missions, availability of financial resources, and the state of international and national access and benefit-sharing laws and phytosanitary regulations. Factors contributing to Centers’ distributions of PGRFA included the extent of accession-level information, users’ capacity to identify the materials they want, and policies. The genebanks’ rates of both acquisition and distribution increased over the last decade. The paper ends on a cautionary note concerning the potential of unresolved tensions regarding access and benefit sharing and digital genomic sequence information to undermine international cooperation to conserve and use PGRFA.

Мета. Установити особливості формування та функціонування симбіотичних систем сої за інокуляції насіння біопрепаратами на основі стійких до фунгіцидів штамів Bradyrhizobium japonicum РС07 та В78 з різними нормами синтетичного барвника кармоїзину. Методи. Фізіологічні, мікробіологічні, газова хроматографія, статистичні. Результати. Установлено, що внаслідок інокуляції сої [Glycine max (L.) Merr] сорту ‘Алмаз’ мікробними препаратами, виготовленими на основі B. japonicum РС07 та В78 з додаванням кармоїзину (0,25 та 0,5 г на 200 г препарату), кількість та маса сформованих на коренях бульбочок упродовж вегетації були на рівні показників контрольних рослин або перевищували їх. За інокуляції насіння обома штамами ризобій та додавання до біопрепаратів різних норм барвника найбільшу різницю за показниками кількості й маси кореневих бульбочок між рослинами контрольних і дослідних варіантів відзначено у фазі повного цвітіння. У результаті аналізу азотфіксувальної активності (АФА) сформованих симбіотичних систем відзначено відсутність негативного впливу синтетичного барвника на її рівень. За бактеризації насіння сої B. japonicum РС07 у фазі трьох справжніх листків АФА була вищою на 15,6–25,9%; у фазі бутонізації–початку цвітіння – на 7,4–29,5% порівняно з контрольними рослинами за додавання 0,25 та 0,5 г кармоїзину відповідно. На фоні бактеризації насіння сої штамом В78 до фази повного цвітіння інтенсивність асиміляції N2 за додавання до біопрепарату 0,25 г кармоїзину була на рівні контрольних рослин. У період повного цвітіння рослин цей показник перевищував контроль на 7,6 та 18,8% за внесення 0,25 та 0,5 г барвника відповідно. Висновки. Кармоїзин можна залучати до подальшого вивчення ефективності його застосування як барвника-ідентифікатора контролю рівномірності нанесення сипучих бактеріальних препаратів на насіння, додаючи 0,25 і 0,5 г на 200 г біопрепарату, оскільки при цьому не виявлено негативного впливу на формування та функціонування симбіотичних систем соя – B. japonicum.

Purpose. Investigate the formation and functioning of symbiotic systems of soybeans with nodule bacteria by ino?culation of seeds with biological products based on fungicide-resistant strains of Bradyrhizobium japonicum PC07 and B78 with different rates of synthetic carmoisine colorant.Methods. Physiological, microbiological, gas chromatography, statistical.Results. It was found that as a result of inoculation of soybean [Glycine max (L.) Merr] variety ?Almaz? with microbial preparations based on B. japonicum PC07 and B78, with the addition of carmoisine (0.25 and 0.5 g per 200 g of the preparation), the amount and the weight of nodules formed on the roots during the growing season were at the level of the control plants or exceeded them. The greatest difference in indicators of quantity and weight of root nodules between plants of control and experimental variants is noted in a phase of full flowering at inoculation by both strains of rhizobia and addition to biological products of various norms of dye. Analysis of nitrogen-fixing activity (NFA) of the formed symbiotic systems showed the absence of a negative effect of the synthetic colorant on its level. When inoculated with soybean seeds B. japonicum PC07 in the phase of three true leaves, NFA was higher by 15.6?25.9% and in the budding-beginning of flowering stage by 7.4?29.5% compared with control plants with the addition of 0.25 and 0.5 g of carmoisine, respectively. Against the background of bacterization of soybean seeds by strain B78 before the phase of full flowering of plants the level of N2 assimilation by adding 0.25?g of carmoisine to the vermiculite preparation was at the level of the control plants. During the period of full flowering, this figure exceeded the indicators of control plants by 7.6 and 18.8% with the introduction of 0.25 and 0.5?g of the colorant.Conclusions. Carmoisine can be applied in the further study of the effectiveness of its use as a dye identifier for controlling the uniformity of marking of loose bacterial preparations on seeds by adding 0.25 and 0.5 g per 200 g of a biopreparation, since this did not show a negative impact on the formation and functioning of the soybean ? Bradyrhizobium japonicum symbiotic systems. | ????. ?????????? ??????????? ?????????? ?? ?????????????? ???????????? ?????? ??? ?? ?????????? ??????? ?????????????? ?? ?????? ??????? ?? ?????????? ?????? Bradyrhizobium japonicum ??07 ?? ?78 ? ??????? ??????? ???????????? ???????? ??????????.??????. ????????????, ???????????????, ?????? ?????????????, ???????????.??????????. ???????????, ?? ????????? ?????????? ??? [Glycine max (L.) Merr] ????? ??????? ?????????? ???????????, ????????????? ?? ?????? B. japonicum ??07 ?? ?78 ? ?????????? ?????????? (0,25 ?? 0,5?? ?? 200?? ?????????), ????????? ?? ???? ??????????? ?? ??????? ????????? ???????? ????????? ???? ?? ????? ?????????? ??????????? ?????? ??? ???????????? ??. ?? ?????????? ??????? ????? ??????? ??????? ?? ????????? ?? ????????????? ?????? ???? ???????? ????????? ??????? ?? ??????????? ????????? ? ???? ????????? ????????? ??? ????????? ??????????? ? ????????? ????????? ?????????? ? ???? ??????? ????????. ? ?????????? ??????? ???????????????? ?????????? (???) ??????????? ???????????? ?????? ?????????? ??????????? ??????????? ?????? ???????????? ???????? ?? ?? ??????. ?? ???????????? ??????? ??? B.?japonicum ??07 ? ???? ????? ????????? ??????? ??? ???? ????? ?? 15,6?25,9%; ? ???? ??????????????????? ???????? ? ?? 7,4?29,5% ????????? ? ???????????? ????????? ?? ????????? 0,25 ?? 0,5?? ?????????? ??????????. ?? ???? ???????????? ??????? ??? ?????? ?78 ?? ???? ??????? ???????? ????????????? ?????????? N2 ?? ????????? ?? ???????????? 0,25?? ?????????? ???? ?? ????? ??????????? ??????. ? ?????? ??????? ???????? ?????? ??? ???????? ??????????? ???????? ?? 7,6 ?? 18,8% ?? ???????? 0,25 ?? 0,5?? ???????? ??????????.????????. ????????? ????? ???????? ?? ?????????? ???????? ???????????? ???? ???????????? ?? ????????-?????????????? ???????? ????????????? ????????? ??????? ????????????? ?????????? ?? ???????, ??????? 0,25 ? 0,5?? ?? 200?? ????????????, ???????? ??? ????? ?? ???????? ??????????? ?????? ?? ?????????? ?? ?????????????? ???????????? ?????? ??? ? B. japonicum.

Мета. Установити особливості формування та функціонування симбіотичних систем сої за інокуляції насіння біопрепаратами на основі стійких до фунгіцидів штамів Bradyrhizobium japonicum РС07 та В78 з різними нормами синтетичного барвника кармоїзину. Методи. Фізіологічні, мікробіологічні, газова хроматографія, статистичні. Результати. Установлено, що внаслідок інокуляції сої [Glycine max (L.) Merr] сорту ‘Алмаз’ мікробними препаратами, виготовленими на основі B. japonicum РС07 та В78 з додаванням кармоїзину (0,25 та 0,5 г на 200 г препарату), кількість та маса сформованих на коренях бульбочок упродовж вегетації були на рівні показників контрольних рослин або перевищували їх. За інокуляції насіння обома штамами ризобій та додавання до біопрепаратів різних норм барвника найбільшу різницю за показниками кількості й маси кореневих бульбочок між рослинами контрольних і дослідних варіантів відзначено у фазі повного цвітіння. У результаті аналізу азотфіксувальної активності (АФА) сформованих симбіотичних систем відзначено відсутність негативного впливу синтетичного барвника на її рівень. За бактеризації насіння сої B. japonicum РС07 у фазі трьох справжніх листків АФА була вищою на 15,6–25,9%; у фазі бутонізації–початку цвітіння – на 7,4–29,5% порівняно з контрольними рослинами за додавання 0,25 та 0,5 г кармоїзину відповідно. На фоні бактеризації насіння сої штамом В78 до фази повного цвітіння інтенсивність асиміляції N2 за додавання до біопрепарату 0,25 г кармоїзину була на рівні контрольних рослин. У період повного цвітіння рослин цей показник перевищував контроль на 7,6 та 18,8% за внесення 0,25 та 0,5 г барвника відповідно. Висновки. Кармоїзин можна залучати до подальшого вивчення ефективності його застосування як барвника-ідентифікатора контролю рівномірності нанесення сипучих бактеріальних препаратів на насіння, додаючи 0,25 і 0,5 г на 200 г біопрепарату, оскільки при цьому не виявлено негативного впливу на формування та функціонування симбіотичних систем соя – B. japonicum.

Purpose. Jute mallow (Corchorus olitorius L.) is a mucilaginous vegetable and fiber crop cultivated in the tropics, where catnip (Nepeta cataria L.) and Mexican sunflower (Tithonia diversifolia L.) are common weeds. Hence, the study investigated the growth, yield, and nutrient level of jute mallow in weed-free, catnip, and Mexican sunflower environments. Methods. The study involved two screen-house experiments in a Completely Randomized Design (CRD) with six replications. The treatments were 0 (control), 2, 4, 6, 8, and 10 weed plants per pot in both experiments. These are 0, 100, 200, 300, 400, and 500 weed count per square meter equivalent, based on the surface area of the pots used. Mexican sunflower and catnip plants interacted with jute plants in the first and second experiments, respectively. Growth parameters of jute mallow were recorded weekly from 5 to 8 weeks after sowing (WAS), and harvesting was done at 8 WAS. The proximate composition of jute was evaluated using standard procedures outlined by AOAC. The data collected were subjected to analysis of variance (ANOVA), and means were separated using Duncan Multiple Range Test (DMRT) at P < 0.05. Results. Catnip and Mexican sunflower negatively impacted the morphological features of jute mallow from 100 plants per square meter upwards. Catnip and Mexican sunflower, at 300 and 100–500 plants per square meter, respectively, reduced the dry weight of jute mallow. The crude protein content of jute mallow was also lessened by Mexican sunflower at some point. Conclusions. The study recommends that the density of catnip and Mexican sunflower plants interacting with jute mallow should be maintained below 100 plants per square meter to prevent yield loss.

Purpose. Jute mallow (Corchorus olitorius L.) is a mucilaginous vegetable and fiber crop cultivated in the tropics, where catnip (Nepeta cataria L.) and Mexican sunflower (Tithonia diversifolia L.) are common weeds. Hence, the study investigated the growth, yield, and nutrient level of jute mallow in weed-free, catnip, and Mexican sunflower environments.Methods. The study involved two screen-house experiments in a Completely Randomized Design (CRD) with six replications. The treatments were 0 (control), 2, 4, 6, 8, and 10 weed plants per pot in both experiments. These are 0, 100, 200, 300, 400, and 500 weed count per square meter equivalent, based on the surface area of the pots used. Mexican sunflower and catnip plants interacted with jute plants in the first and second experiments, respectively. Growth parameters of jute mallow were recorded weekly from 5 to 8 weeks after sowing (WAS), and harvesting was done at 8 WAS. The proximate composition of jute was evaluated using standard procedures outlined by AOAC. The data collected were subjected to analysis of variance (ANOVA), and means were separated using Duncan Multiple Range Test (DMRT) at P < 0.05.Results. Catnip and Mexican sunflower negatively impacted the morphological features of jute mallow from 100 plants per square meter upwards. Catnip and Mexican sunflower, at 300 and 100?500 plants per square meter, respectively, reduced the dry weight of jute mallow. The crude protein content of jute mallow was also lessened by Mexican sunflower at some point.Conclusions. The study recommends that the density of catnip and Mexican sunflower plants interacting with jute mallow should be maintained below 100 plants per square meter to prevent yield loss. | ????. ???? ???????????? (Corchorus olitorius L) ? ?? ??????? ? ??????? ????????, ??? ????????? ? ????????. ?????????? ?????????, ?? ?????????? ???? ??????, ? ?????? ????? ???????? (Nepeta cataria L.) ? ????????????? ???????? (Tithonia diversifolia?L). ? ?????? ??????????? ??????? ????, ??????????? ? ????? ?????? ??????????? ? ???????? ????? ????????????? ?? ????? ??????????? ??????? ????? ?????????? ? ?????????????? ????????? ?? ? ??????????, ???????? ??? ????????.??????. ??????????? ???????? ??? ???????????? ???????????? ?? ???????? ?????????????? ?????? ? ????? ???????????. ????? ??????? ? ????????????? ???? ?????: 0 (????????), 2, 4, 6, 8 ? 10 ???????? ?? ??????? ??? ???????????. ? ??????????? ????? ???????? ???????????? ????????, ???? ????????? ??????????? 0, 100, 200, 300, 400 ? 500 ???????? ?? 1??2. ????????? ????? ????? ????????????? ??????????? ??????? ? 5 ?? 8 ????? ????? ?????, ? ?????? ??????? ????? 8 ??????. ????? ?????? ?????? ? ???????? ????? ????????? ? ????????????? ??????????? ????????, ?????????? ?????????? ????????? ????????????????????? ???????. ???????? ?????????? ???? ????????? ?? ????????????? ??????? ????????????? ??????? (ANOVA).??????????. ?????? ????? ???????? ? ?????????????? ???????? ?? ????????? ??? 100 ?????? ?? ???????????? ???? ??????? ????????? ???????? ?? ???????????? ???????????????? ????? ?????????????. ?? ???????, ?? ??????????? 100?500 ?????? ?? ?????????? ????, ??????????? ????? ????????? ????? ???? ????? ?????????????. ?? ????????????, ????????????? ???????? ???? ????? ??????????? ????????? ?????? ?????? ???????? ? ????? ?????????????.????????. ??? ??????????? ????? ?????? ?????????????? ???????????? ??????????? ?????? ??????? ????? ??????????? ?? ?????????????? ????????? ? ??????? ????? ??????????????? ?????? ??? 100 ??./?2.

Purpose. Jute mallow (Corchorus olitorius L.) is a mucilaginous vegetable and fiber crop cultivated in the tropics, where catnip (Nepeta cataria L.) and Mexican sunflower (Tithonia diversifolia L.) are common weeds. Hence, the study investigated the growth, yield, and nutrient level of jute mallow in weed-free, catnip, and Mexican sunflower environments. Methods. The study involved two screen-house experiments in a Completely Randomized Design (CRD) with six replications. The treatments were 0 (control), 2, 4, 6, 8, and 10 weed plants per pot in both experiments. These are 0, 100, 200, 300, 400, and 500 weed count per square meter equivalent, based on the surface area of the pots used. Mexican sunflower and catnip plants interacted with jute plants in the first and second experiments, respectively. Growth parameters of jute mallow were recorded weekly from 5 to 8 weeks after sowing (WAS), and harvesting was done at 8 WAS. The proximate composition of jute was evaluated using standard procedures outlined by AOAC. The data collected were subjected to analysis of variance (ANOVA), and means were separated using Duncan Multiple Range Test (DMRT) at P < 0.05. Results. Catnip and Mexican sunflower negatively impacted the morphological features of jute mallow from 100 plants per square meter upwards. Catnip and Mexican sunflower, at 300 and 100–500 plants per square meter, respectively, reduced the dry weight of jute mallow. The crude protein content of jute mallow was also lessened by Mexican sunflower at some point. Conclusions. The study recommends that the density of catnip and Mexican sunflower plants interacting with jute mallow should be maintained below 100 plants per square meter to prevent yield loss.

Мета. Установити вплив складу субстратних композицій на технічні показники та хімічний склад плодових тіл гливи золотої та опенька тополевого. Методи. Схема експерименту включала вирощування двох видів дерево­руйнівних грибів Pleurotus citrinopileatus Singer (штам 2161 ІВК) та Cyclocybe aegerita (V.Brig.) Vizzini (штам 2230 ІВК) на трьох варіантах субстратних композицій. Застосовано лабораторні, лабораторно-виробничі методи оцінки ефективності технології вирощування, хімічного складу отриманої сировини, статистичні методи аналізу. Результати. Структура та склад субстратів впливають на технологічні характеристики культури, фізичні та хімічні властивості плодових тіл. Найкоротший цикл плодоношення у 35,2 ± 1,7 доби визначено для культури C. aegerita за умов вирощування на субстраті СК1 з формулою «солома / лушпиння / гранули / ріпак / кукурудза / крейда» у співвідношенні 30 : 40 : 70 : 20 : 20 : 1. Найвищу врожайність (170,5 ± 15,2 г на 1 кг субстрату) у досліді визначено для P. citrinopileatus на субстраті СК2 з формулою «солома / гранули / ріпак / кукурудза / крейда» у співвідношенні 40 : 90 : 20 : 25 : 1. Плодові тіла P. citrinopileatus, отримані із субстрату СК3 з формулою «гранули / ріпак / кукурудза / крейда» у співвідношенні 60 : 110 : 20 : 30 : 1, мали найвищий у досліді вміст білків – 22,47 ± 0,19%, а найменшу кількість білків – 17,38 ± 2,60% – мали плодові тіла із субстрату СК1. Плодові тіла C. aegerita містили більше ліпідів порівняно з плодовими тілами P. citrinopileatus, але чинник впливу складу субстрату на загальну кількість ліпідів для деяких культиварів виявився несуттєвим. Найвищу кількість ендо­полісахаридів виділено з плодових тіл C. aegerita (6,81 ± 0,41%), отриманих із субстрату СК3, а найменшу – у варіанті СК1 (1,38 ± 0,25%). Уміст ендополісахаридів у плодових тілах P. citrinopileatus мав меншу варіативність: від 2,54 ± 0,54 (СК3) до 4,72 ± 0,61% (СК1). Висновки. Склад субстратних композицій суттєво впливає на біологічну ефективність культиварів та вміст нутрієнтів у плодових тілах досліджених видів. Отримані результати дають змогу грибівникам спрогнозувати ефективність виробництва та якість отриманих грибів відповідно до використання доступної сировини.

Purpose. To reveal the influence of the substrate compositions on technical indicators and the chemical composition of the fruiting bodies of the golden oyster mushroom and poplar mushroom.Methods. The experimental design included cultivation of two species of wood-decay fungi Pleurotus citrinopileatus Singer (strain 2161 IVK) and Cyclocybe aegerita (V.Brig.) Vizzini (strain 2230 IVK) on three variants of substrate composition. Laboratory, laboratory-production methods for evaluating the effectiveness of growing technology, chemical composition of the obtained raw materials, statistical methods of analysis were applied.Results. The structure and composition of substrates affect the technological characteristics of the culture, physical and chemical properties of fruiting bodies. The shortest fruiting cycle of 35.2 ? 1.7 days was determined for C. aegerita under growing conditions on SC1 substrate which formula included ?straw, husks, pellet, rapeseed, corn, and CaCO3? in the ratio of 30: 40: 70: 20: 20: 1. The highest yield (170.5 ? 15.2 g per 1 kg of substrate) in the experiment was determined for P. citrinopileatus on the SC1 substrate composed of ?straw / pellets? / rapeseed / corn /?CaCO3? in the ratio 40: 90: 20: 25: 1. Fruiting bodies of P. citrinopileatus obtained from the SC3 substrate composed of? ?pellets / rapeseed / corn / CaCO3? in the ratio 60: 110: 20: 30: 1 had the highest protein content ? 22.47 ? 0.19%, and fruiting bodies from the SC1 substrate had the least amount of proteins ? 17.38 ? 2.60%. Fruiting bodies of C.?aegerita contained more lipids than those of P. citrinopileatus, but the factor of the influence of the substrate composition on the total amount of lipids for some cultivars was insignificant. The largest amount of endopolysaccharides was isolated from the fruiting bodies of C. aegerita (6.81 ? 0.41%) cultivated on SC3 substrate, and the smallest in the SC1 variant (1.38 ? 0.25%). The content of endopolysaccharides in the fruiting bodies of P. citrinopileatus had less variability from 2.54 ? 0.54 (SC3) to 4.72 ? 0.61% (SC1).Conclusion. Substrate compositions significantly affect the biological efficiency of cultivars and the content of nutrients in fruiting bodies of the studied species. The obtained results enable producers of mushrooms to predict the production efficiency and quality of grown mushrooms in accordance with the use of available raw materials. | ????. ?????????? ????? ?????? ??????????? ?????????? ?? ???????? ????????? ?? ???????? ????? ???????? ??? ????? ??????? ?? ??????? ??????????. ??????. ????? ???????????? ???????? ??????????? ???? ????? ???????????????? ?????? Pleurotus citrinopileatus Singer (???? 2161????) ?? Cyclocybe aegerita (V.Brig.) Vizzini (???? 2230????) ?? ????? ????????? ??????????? ??????????. ??????????? ???????????, ???????????-????????? ?????? ?????? ???????????? ?????????? ???????????, ????????? ?????? ????????? ????????, ??????????? ?????? ???????. ??????????. ????????? ?? ????? ?????????? ????????? ?? ???????????? ?????????????? ????????, ??????? ?? ??????? ??????????? ???????? ???. ??????????? ???? ???????????? ? 35,2???1,7 ???? ????????? ??? ???????? C.?aegerita ?? ???? ??????????? ?? ????????? ??1 ? ???????? ????????/ ?????????/ ????????/ ??????/ ??????????/ ??????? ? ?????????????? 30?:?40?:?70?:?20?:?20?:?1. ??????? ??????????? (170,5???15,2 ? ?? 1??? ?????????) ? ??????? ????????? ??? P.?citrinopileatus ?? ????????? ??2 ? ???????? ????????/ ????????/ ??????/ ??????????/ ??????? ? ?????????????? 40?:?90?:?20?:?25?:?1. ??????? ???? P.?citrinopileatus, ???????? ?? ????????? ??3 ? ???????? ?????????/ ??????/ ??????????/ ??????? ? ?????????????? 60?:?110?:?20?:?30?:?1, ???? ???????? ? ??????? ????? ?????? ? 22,47???0,19%, ? ???????? ????????? ?????? ? 17,38???2,60% ? ???? ??????? ???? ?? ????????? ??1. ??????? ???? C.?aegerita ??????? ?????? ??????? ????????? ? ????????? ?????? P.?citrinopileatus, ??? ?????? ?????? ?????? ????????? ?? ???????? ????????? ??????? ??? ?????? ??????????? ???????? ??????????. ??????? ????????? ?????????????????? ???????? ? ???????? ??? C.?aegerita (6,81 ??0,41%), ????????? ?? ????????? ??3, ? ???????? ? ? ???????? ??1 (1,38 ??0,25%). ????? ????????????????? ? ???????? ????? P.?citrinopileatus ??? ????? ?????????????: ??? 2,54 ??0,54 (??3) ?? 4,72 ??0,61% (??1). ????????. ????? ??????????? ?????????? ??????? ??????? ?? ?????????? ???????????? ??????????? ?? ????? ?????????? ? ???????? ????? ??????????? ?????. ???????? ?????????? ????? ????? ??????????? ????????????? ???????????? ??????????? ?? ?????? ????????? ?????? ?????????? ?? ???????????? ????????? ????????.

Мета. Установити господарсько-економічну доцільність вирощування підщеп волоського горіха. Методи. Сіянці волоського горіха, перспективні як підщепи в Україні, досліджували в розсадниках ФОП Затоковий В. Ю. (с. Слобода Комарівці, Сторожинецький р-н, Чернівецька обл.) упродовж 2018–2020 рр. Господарсько-економічну ефективність вирощування підщеп культури визначали за Методикою економічної та енергетичної оцінки типів плодоягідних насаджень, помологічних сортів і результатів технологічних досліджень у садівництві (2002). Результати. Для визначення економічної ефективності вирощування сіянців аналізували технологічну карту вирощування сіянців волоського горіха. Найбільша частка в структурі затрат припадала на оплату праці – 86,7%. Причиною цього було використання ручної праці, яка становила 96,5% від загальних затрат на технологію вирощування сіянців. Частка рівня механізації вирощування не перевищувала 3,5%. Загальні витрати пального на 1 га становили 120,7 л, або 2957,20 грн у грошо­вому еквіваленті. Таким чином, затрати на паливо займали незначну частку – 0,4% в собівартості одного сіянця. Один гектар площі забезпечував вихід 65 тис. шт. сіянців волоського горіха, що становило 1625 тис. грн за умови вартості їх реалізації 25 грн/шт. Матеріальні витрати при цьому становили 46,16 тис. грн/га (загальні витрати – 712,43 тис. грн). Тому показник собівартості був гранично низьким, а рівень рентабельності – гранично високим. Висновки. Вирощування сіянців волоського горіха сортів ‘Слава України’, ‘Пам’яті Затокового’, ‘Лисичанський’ є економічно доцільним. Це зумовлено досить низькою собівартістю одного сіянця (10,82 грн) та високою рентабельність виробництва вихідного селекційного матеріалу для щеплення та закладання промислових насаджень культури.

The main reasons hindering expansion of assortment of horticultural crops and negatively affecting the provision of Ukraine’s population with horticultural production were discussed. The trend towards global unification of genotypes with parallel reduction of potential to andropoadaptability of chief horticultural crops is recognized as one of the main causes for instability in domestic horticulture crops production. Appropriate measures are proposed, including intensification of zonal specialization and intensification of the state protectionism over both domestic fruit farming and research developments, first of all in breeding and genetics, aimed at the ability to meet various requirements of producers, processors and consumers of fruits and berries to new cultivars.

Мета. Встановити особливості формування елементів продуктивності рослин видів роду Galega залежно від сортових властивостей та умов вегетації за інтродукції в Правобережному Лісостепу України. Методи. Упродовж 2004–2020 рр. в лабораторних та польових умовах Національного ботанічного саду досліджували шість сортів рослин видів роду козлятника (Galega) власної селекції. Використано наступні методи: теоретичні (математична обробка), практичні (описові, порівняльні). Оцінювали такі морфометричні параметри, як: висота рослин; кількість пагонів, листків, суцвіть на рослину; розміри плодів; довжина кореневої системи, а також продуктивний потенціал; азотфіксуюча здатність рослин; маса продуктивних пагонів; теплоємність; урожайність надземної маси; вихід сухої речовини та енергії з одиниці площі. Результати. Встановлено, що сорти G. orientalis Lam. (‘Кавказький бранець’, ‘Салют’, ‘НБС-75’, ‘Рябчик’) та G. officinalis L. (‘Гарант’, ‘Фламінго’) за інтродукції в Правобережному Лісостепу України характеризувались високою продуктивністю надземної фітомаси (28,6–62,4 т/га), а також виходом сухого залишку (7,12–16,5 т/га). У структурі надземної маси досліджених сортів на долю стебел припадало 37,0–44,2%, листків – 40,9–51,4%, суцвіть – 11,6–14,9% від загальної маси рослин. Теплоємність сировини рослин G. orientalis становила 4051–4275 ккал/га. Загальний вихід енергії із надземної маси сягав 30,44–67,85 Гкал/га. Висновки. Рослини видів роду Galega з високим потенціалом біомаси здатні забезпечувати сировиною для виробництва біогазу. Найкраще серед досліджених шести сортів власної селекції зарекомендували себе ‘Фламінго’, ‘НБС-75’, ‘Рябчик’.

Мета. Встановити особливості формування елементів продуктивності рослин видів роду Galega залежно від сортових властивостей та умов вегетації за інтродукції в Правобережному Лісостепу України. Методи. Упродовж 2004–2020 рр. в лабораторних та польових умовах Національного ботанічного саду досліджували шість сортів рослин видів роду козлятника (Galega) власної селекції. Використано наступні методи: теоретичні (математична обробка), практичні (описові, порівняльні). Оцінювали такі морфометричні параметри, як: висота рослин; кількість пагонів, листків, суцвіть на рослину; розміри плодів; довжина кореневої системи, а також продуктивний потенціал; азотфіксуюча здатність рослин; маса продуктивних пагонів; теплоємність; урожайність надземної маси; вихід сухої речовини та енергії з одиниці площі. Результати. Встановлено, що сорти G. orientalis Lam. (‘Кавказький бранець’, ‘Салют’, ‘НБС-75’, ‘Рябчик’) та G. officinalis L. (‘Гарант’, ‘Фламінго’) за інтродукції в Правобережному Лісостепу України характеризувались високою продуктивністю надземної фітомаси (28,6–62,4 т/га), а також виходом сухого залишку (7,12–16,5 т/га). У структурі надземної маси досліджених сортів на долю стебел припадало 37,0–44,2%, листків – 40,9–51,4%, суцвіть – 11,6–14,9% від загальної маси рослин. Теплоємність сировини рослин G. orientalis становила 4051–4275 ккал/га. Загальний вихід енергії із надземної маси сягав 30,44–67,85 Гкал/га. Висновки. Рослини видів роду Galega з високим потенціалом біомаси здатні забезпечувати сировиною для виробництва біогазу. Найкраще серед досліджених шести сортів власної селекції зарекомендували себе ‘Фламінго’, ‘НБС-75’, ‘Рябчик’.