Цель. Разработать теоретические аспекты направления селекции пшеницы мягкой озимой на повышение показателей хлебопекарного качества зерна до уровня экстрасильной пшеницы и создания соответствующего исходного материала для выращивания сортов такого типа. Методы. Внутривидовая гибридизация, оценка селекционного материала в полевых условиях, лабораторная оценка показателей хлебопекарного качества, аналитический. Результаты. Отмечено повышение уровня продуктивнос­ти и хлебопекарного качества зерна у сортов пшеницы в процессе различных сортосмен на юге Украины. Выявлено специфичность реакции сортов, различных типов (высокорослые экстенсивного и полуинтенсивного типов и короткостебельные интенсивного и полукарликовые высокоинтенсивного типа) на дозы азотного минерального питания, которая проявляется не только в повышении продуктивности, но и в изменениях показателей упругости и растяжимости теста. Предложено официальное введение новой группы по качеству пшеницы мягкой озимой – экстрасильной пшеницы. Исследованы эффективность и особенности отбора экстрасильных генотипов на гибридах, созданных при участии генетических источников качества зерна озимой и ярового происхождения. Выводы. Основными критериями для идентификации сортов пшеницы мягкой озимой экстрасильного типа являются такие, как содержание белка зерна (не менее 14%); «сила» муки – от 500 единиц и выше; оптимальное соотношение основных физических показателей (P/L) – упругость/растяжимость – 0,8–1,5; определенные биохимические маркеры генетического уровня качества и устойчивости к прорастанию. Методология селекции экстрасильных генотипов имеет определенный специфический характер: использование электрофореза запасных белков для идентификации аллелей с положительным влиянием на показатели качества, привлечение к гибридизации генетических источников озимого и ярового происхождения с различными системами контроля качества; создание специальных фонов для отбора экстрасильных генотипов на разных этапах селекционного процесса. | Purpose. To work out the theoretical principles of soft winter wheat breeding for grain baking quality improvement up to the extra-strong level and initial varieties breeding for germoplasm development.Methods. Interspecies hybridization, field tests, laboratory baking quali­ty test, analysis.Results. Rising yields and better baking quality of the soft winter wheat varieties were achieved as a result of varieties replacement on the South Ukraine. Winter wheat specific response to the different dose of nitrogen fertilizer application has been a characteristic feature of the different variety types (tall extensive, mild intensive, semi half intensive, dwarf high intensive). It demonstrated increased productivity and also changes in gluten characteristics – tenacity, extensibility and elasti­city. On the base of these data a new approach to the bread winter wheat varieties development with extra-strong baking quality characteristics was offered. Criteria for the extra-strong varieties group and official introduction of this group are proposed for consideration. Effectiveness and ways of extra-strong genotypes selection among hybrid population of high baking quality were under research.Conclusions. The main criteria for determining selection of extra-strong bread winter wheat varieties are the following: grain protein content (no less than 14%); alveograph value – 500 units and higher; optimal ratio of gluten characteristics – tenacity/extensibility ~1; certain biochemical markers of genetic quality level and resistance to sprouting. The breeding methodology of extra-strong genotypes has certain specific nature: reserve proteins electrophoreses for identification of alleles with positive effect on quality indices; involving to hybridization winter and spring types as genetic sources of high baking quality; change specific environment conditions to select extra-strong genotypes on different breeding stages. | Мета. Розробити теоретичні аспекти напряму селекції пшениці м’якої озимої на підвищення показників хлібопекарної якості зерна до рівня екстрасильної пшениці та створити відповідний вихідний матеріал для вирощування сортів такого типу. Методи. Внутрішньовидова гібридизація, оцінка селекційного матеріалу в польових умовах, лабораторна оцінка показників хлібопекарної якості, аналітичний. Результати. Відмічено підвищення рівня продуктивності та хлібопекарної якості зерна в сортів пшениці у процесі різних сортозмін на півдні України. Виявлено специфічність реакції сортів різних типів (високорослі екстенсивного та напівінтенсивного типів і короткостеблові інтенсивного та напівкарликові високоінтенсивного типу) на дози азотного мінерального живлення, яка проявляється не тільки у підвищенні продуктивності, а й у змінах показників пружності й розтяжності тіста. Запропоновано офіційне введення нової групи за якістю пшениці м’якої озимої – екстрасильних пшениць. Досліджено ефективність та особливості добору екстрасильних генотипів на гібридах, створених за участі генетичних джерел якості зерна озимого та ярого походження. Висновки. Основними критеріями для ідентифікації сортів пшениці м’якої озимої екстрасильного типу є такі, як вміст білка зерна (не менше 14%); «сила» борошна – від 500 одиниць і вище; оптимальне співвідношення основних фізичних показників (P/L) – пружність/розтяжність – 0,8–1,5; певні біохімічні маркери генетичного рівня якості та стійкості до проростання. Методологія селекції екстрасильних генотипів має певний специфічний характер: використання електрофорезу запасних білків для ідентифікації алелей з позитивним впливом на показники якості, залучення до гібридизації генетичних джерел озимого та ярого походження з різними системами контролю якості; створення спеціальних фонів для добору екстрасильних генотипів на різних етапах селекційного процесу.

Мета. Розробити теоретичні аспекти напряму селекції пшениці м’якої озимої на підвищення показників хлібопекарної якості зерна до рівня екстрасильної пшениці та створити відповідний вихідний матеріал для вирощування сортів такого типу. Методи. Внутрішньовидова гібридизація, оцінка селекційного матеріалу в польових умовах, лабораторна оцінка показників хлібопекарної якості, аналітичний. Результати. Відмічено підвищення рівня продуктивності та хлібопекарної якості зерна в сортів пшениці у процесі різних сортозмін на півдні України. Виявлено специфічність реакції сортів різних типів (високорослі екстенсивного та напівінтенсивного типів і короткостеблові інтенсивного та напівкарликові високоінтенсивного типу) на дози азотного мінерального живлення, яка проявляється не тільки у підвищенні продуктивності, а й у змінах показників пружності й розтяжності тіста. Запропоновано офіційне введення нової групи за якістю пшениці м’якої озимої – екстрасильних пшениць. Досліджено ефективність та особливості добору екстрасильних генотипів на гібридах, створених за участі генетичних джерел якості зерна озимого та ярого походження. Висновки. Основними критеріями для ідентифікації сортів пшениці м’якої озимої екстрасильного типу є такі, як вміст білка зерна (не менше 14%); «сила» борошна – від 500 одиниць і вище; оптимальне співвідношення основних фізичних показників (P/L) – пружність/розтяжність – 0,8–1,5; певні біохімічні маркери генетичного рівня якості та стійкості до проростання. Методологія селекції екстрасильних генотипів має певний специфічний характер: використання електрофорезу запасних білків для ідентифікації алелей з позитивним впливом на показники якості, залучення до гібридизації генетичних джерел озимого та ярого походження з різними системами контролю якості; створення спеціальних фонів для добору екстрасильних генотипів на різних етапах селекційного процесу.

Цель. Выявить перспективные образцы кукурузы из коллекции Устимовской опытной станции растениеводства с важными биохимическими показателями качества – высоким содержанием белка и крахмала в зерне.Методы. Полевой, лабораторный, обобщения.Результаты. Проведено распределение коллекционных образцов кукурузы по биохимическим показателям. Выделена только одна линия с очень высоким содержанием белка 15,8% – ‘УХК 464’ (Украина). Высокий уровень содержания белка имели 57 линий и 35 сортов различного эколого-географического происхождения, что позволяет отбирать ценные формы. Среди самозапыленных линий к источникам очень высокого содержания белка (14,0–15,0%) отнесены: ‘УХ 220’ (Украина) и ‘А 27-51’, ‘R 168’ (США). Содержание белка в пределах 12,0–12,9% имели 10 сор­тов кукурузы, лучшие из них местный сорт ‘UB0104037’ (Россия), ‘UB0100419’, ‘Cuzco’ (Мексика). Среди линий кукурузы, созданных путем привлечения форм с генами wx, se, o2, ae, su1, su2, sh2, выделены образцы, сочетающие высокую зерновую продуктивность с повышенным содержанием белка. По очень высокому содержанию крахмала в зерне (70,0–75,5%) выделены 147 образцов, в том числе 39 линий и 108 сортов. Лишь у 3 линий – ‘ХЛГ 4’ и ‘А 169’ (Украина), ‘7023’ (Германия) – содержание крахмала превышало 76,0%. У 23 линий этот показатель варьирует в пределах 73–75%. Лучшие из них: ‘ЛК 14795’, ‘УХК 383’, ‘УХР 74-2’ (Украина), ‘МА 23 С’ (Франция), ‘Б 312’ (Россия), ‘LH 59’ (США), ‘ВС 70511’ (Хорватия), ‘N 4-1-6’ (Сербия и Черногория), ‘Martonvasar 1’, ‘Martonvasar 2’ (Венг­рия). При создании гибридов и линий с повышенным содержанием белка и крахмала рекомендовано вводить в селекционный процесс самозапыленные линии ‘G 6’, ‘CO 72-75-13 PR’, ‘D-BE-14’, ‘W 117’, ‘407’, ‘P 502 ЗМ’, ‘УХК 565’, ‘Oh 45’. Это позволит получить ценный исходный материал, служащий основой для приоритетных направлений селекции кукурузы.Выводы. По результатам изучения образцов кукурузы выделено ценный исходный материал для создания линий и гибридов с улучшенным биохимическим составом зерна. Исследуемые образцы находятся в коллекции Устимовской опытной станции и Национального центра генетических ресурсов растений и могут быть использованы селекционерами и другими потребителями в теоретических и практических разработках. | Purpose of this work is to identify promising samples of corn from the collection of Ustymivka Experimental Station of Plant Production with important biochemical indicators of quality – high protein and starch content.Methods. Field, laboratory, summarizing.Results. The grading of the collection samples of corn according to biochemical indicators was carried out. Only one line with a very high protein content of 15.8% was allocated – ‘UHK 464’ (Ukraine). 57 lines and 35 varieties of different eco-geographical origin had the high level of protein content. This makes it possible to select valuable forms. Among self-polluting lines, the sour­ces of very high protein content (14.0–15.0%) include: ‘UH 220’, (Ukraine) and ‘A 27-51’, ‘R 168’ (USA). 10 varieties of maize had the corn protein content within 12.0–12.9%, the best of them are conventional variety ‘UB0104037’ (Russia) and UB0100419 ‘Cuzco’ (Mexico). Among the maize lines created with the wx, se, o2, ae, su1, su2, sh2 genes, some corn samples were identified as a combination of high productivity with increased protein content. Very high content of starch in corn (70.0–75.5%) was found in 147 samples, including 39 lines and 108 varieties. Only 3 lines had a starch content of more than 76.0% – ‘HLG 4’ and ‘A 169’ (Ukraine), ‘7023’ (Germany). This indicator varies within the limits of 73–75% in 23 maize lines. The best of them are ‘LK 14795’, ‘UHK 383’, ‘UHR 74-2’ (Ukraine), ‘MA 23 S’ (France), ‘B 312’ (Russia), ‘LH 59’ (USA), ‘ВС 70511’ (Croatia), ‘N 4-1-6’ (Serbia and Montenegro), ‘Martonvasar 1’, ‘Martonvasar 2’ (Hungary). It is recommended to use self-pollinated lines ‘G 6’, ‘CO 72-75-13 PR’, ‘D-BE-14’, ‘W 117’, ‘407’, ‘P 502 ZM’, ‘UHK 565’, ‘Oh 45’ in the maize selection process for hybrids and lines with the high content of protein and starch. This provides a valuable source material, which will serve as the basis for the priority directions of maize breeding.Conclusions. Based on the results of the study, a valuable original material for maize lines and hybrids breeding with improved biochemical composition of corn was formed. The studied corn samples are in the collections of the Ustymivka Experimental Station and the National Centre for Plant Genetic Resources of Ukraine and can be used by breeders and other consumers in theoretical and practical developments. | Мета. Виявити перспективні зразки кукурудзи з колекції Устимівської дослідної станції рослинництва з важливими біохімічними показниками якості – високим вмістом білка й крохмалю в зерні.Методи. Польовий, лабораторний, узагальнення.Результати. Проведено розподіл колекційних зразків кукурудзи за біохімічними показниками. Виділено лише одну лінію з дуже високим вмістом білка 15,8% – ‘УХК 464’ (Україна). Високий рівень вмісту білка мали 57 ліній і 35 сортів різного еколого-географічного походження, що дає можливість добору цінних форм. Серед самозапилених ліній до джерел дуже високого вмісту білка (14,0–15,0%) віднесено: ‘УХ 220’ (Україна) та ‘А 27-51’, ‘R 168’ (США). Вміст білка в межах 12,0–12,9% мали 10 сортів кукурудзи, кращі з них місцевий сорт ‘UB0104037’ (Росія), ‘UB0100419’, ‘Cuzco’ (Мексика). Серед ліній кукурудзи, створених шляхом залучення форм з генами wx, se, o2, ae, su1, su2, sh2, виділено зразки, що поєднують високу зернову продуктивність із підвищеним вмістом білка. За дуже високим вмістом крохмалю в зерні (70,0–75,5%) виділено 147 зразків, зокрема 39 ліній і 108 сортів. Лише три лінії – ‘ХЛГ 4’ та ‘А 169’ (Україна), ‘7023’ (Німеччина) – мали вміст крохмалю понад 76,0%. У 23 ліній цей показник варіює в межах 73–75%. Кращі з них: ‘ЛК 14795’, ‘УХК 383’, ‘УХР 74-2’ (Україна), ‘МА 23С’ (Франція), ‘Б 312’ (Росія), ‘LH 59’ (США), ‘ВС 70511’ (Хорватія), ‘N 4-1-6’ (Сербія і Чорногорія), ‘Martonvasar 1’, ‘Martonvasar 2’ (Угорщина). У процесі створення гібридів і ліній з підвищеним вмістом білка та крохмалю рекомендовано вводити в селекційний процес самозапилені лінії ‘G 6’, ‘CO 72-75-13 PR’, ‘D-BE-14’, ‘W 117’, ‘407’, ‘P 502 зМ’, ‘УХК 565’, ‘Oh 45’. Це дасть змогу одержувати цінний вихідний матеріал, що слугуватиме основою для пріоритетних напрямів селекції кукурудзи.Висновки. За результатами вивчення зразків кукурудзи виділено цінний вихідний матеріал для створення ліній і гібридів з поліпшеним біохімічним складом зерна. Досліджувані зразки знаходяться в колекції Устимівської дослідної станції та Національного центру генетичних ресурсів рослин і можуть бути використані селекціонерами й іншими споживачами в теоретичних і практичних розробках.

Мета. Виявити перспективні зразки кукурудзи з колекції Устимівської дослідної станції рослинництва з важливими біохімічними показниками якості – високим вмістом білка й крохмалю в зерні. Методи. Польовий, лабораторний, узагальнення. Результати. Проведено розподіл колекційних зразків кукурудзи за біохімічними показниками. Виділено лише одну лінію з дуже високим вмістом білка 15,8% – ‘УХК 464’ (Україна). Високий рівень вмісту білка мали 57 ліній і 35 сортів різного еколого-географічного походження, що дає можливість добору цінних форм. Серед самозапилених ліній до джерел дуже високого вмісту білка (14,0–15,0%) віднесено: ‘УХ 220’ (Україна) та ‘А 27-51’, ‘R 168’ (США). Вміст білка в межах 12,0–12,9% мали 10 сортів кукурудзи, кращі з них місцевий сорт ‘UB0104037’ (Росія), ‘UB0100419’, ‘Cuzco’ (Мексика). Серед ліній кукурудзи, створених шляхом залучення форм з генами wx, se, o2, ae, su1, su2, sh2, виділено зразки, що поєднують високу зернову продуктивність із підвищеним вмістом білка. За дуже високим вмістом крохмалю в зерні (70,0–75,5%) виділено 147 зразків, зокрема 39 ліній і 108 сортів. Лише три лінії – ‘ХЛГ 4’ та ‘А 169’ (Україна), ‘7023’ (Німеччина) – мали вміст крохмалю понад 76,0%. У 23 ліній цей показник варіює в межах 73–75%. Кращі з них: ‘ЛК 14795’, ‘УХК 383’, ‘УХР 74-2’ (Україна), ‘МА 23С’ (Франція), ‘Б 312’ (Росія), ‘LH 59’ (США), ‘ВС 70511’ (Хорватія), ‘N 4-1-6’ (Сербія і Чорногорія), ‘Martonvasar 1’, ‘Martonvasar 2’ (Угорщина). У процесі створення гібридів і ліній з підвищеним вмістом білка та крохмалю рекомендовано вводити в селекційний процес самозапилені лінії ‘G 6’, ‘CO 72-75-13 PR’, ‘D-BE-14’, ‘W 117’, ‘407’, ‘P 502 зМ’, ‘УХК 565’, ‘Oh 45’. Це дасть змогу одержувати цінний вихідний матеріал, що слугуватиме основою для пріоритетних напрямів селекції кукурудзи. Висновки. За результатами вивчення зразків кукурудзи виділено цінний вихідний матеріал для створення ліній і гібридів з поліпшеним біохімічним складом зерна. Досліджувані зразки знаходяться в колекції Устимівської дослідної станції та Національного центру генетичних ресурсів рослин і можуть бути використані селекціонерами й іншими споживачами в теоретичних і практичних розробках.

Цель. Оценить электрофоретические спектры зеинов линий кукурузы для создания панели паспортизации.Методы. Электрофорез запасных белков, кластерный анализ.Результаты. Приведены результаты исследований 31 линии кукурузы по запасным белками семян с использованием электрофоретического разделения компонентов зеина. На основе определения относительной электрофоретической подвижности зеинов установлено, что исследуемые линии кукурузы однородны и имеют различия по компонентному составу зеина, что позволяет их идентифицировать. Установлено, что наиболее похожими оказались линии ‘ДК744’ и ‘ДК298’, ‘ДК3070’ и ‘ДК633/325’, ‘PLS61’ и ‘Chi31’, в которых выявлено большее количество спектров с одинаковой относительной электрофоретичес­кой подвижностью. Определены уникальные компоненты зеина 96, 32 и 41 в исследуемых линиях ‘ДК267’, ‘ДК129-4’ и ‘ДК236’. Клас­терный анализ позволил определить, что линии ‘ДК315’, ‘ДК267’ и ‘ДК276’ находятся на наибольшем расстоянии от всех исследуемых линий. Согласно генетическим дистанциям достаточный уровень сходства (300–400) по спект­рам зеина отмечен между линиями зародышевой плазмы Айодент и Ланкастер.Выводы. Для оценки генофонда кукурузы целесообразно применять метод электрофореза запасных белков, поскольку он позволяет оценить их однородность и определить степень генетического родства. Определено, что наиболее удаленными из исследуемых линий являются ‘ДК315’, ‘ДК267’ и ‘ДК276’. Установлено, что общеизвестные эталонные линии ‘PLS61’ и ‘Chi31’ сформировали отдельный кластер. Таким образом, применение метода электрофореза запасных белков позволило выделить наиболее отдаленные линии, которые относятся к одному типу зародышевой плазмы, и определить подобные компоненты зеина у линий разных геноплазм. | Мета. Оцінити електрофоретичні спектри зеїнів ліній кукурудзи для створення панелі паспортизації. Методи. Електрофорез запасних білків, кластерний аналіз. Результати. Наведено результати досліджень 31 лінії кукурудзи за запасними білками насіння з використанням електрофоретичного розділення компонентів зеїну. На основі визначення відносної електрофоретичної рухливості зеїнів встановлено, що досліджувані лінії кукурудзи є однорідними та мають відмінності за компонентним складом зеїнів, що дає змогу їх ідентифікувати. Визначено, що найбільш подібними лініями є ‘ДК744’ та ‘ДК298’, ‘ДК3070’ та ‘ДК633/325’, ‘PLS61’ та ‘Chi31’, у яких виявлено більшу кількість спектрів з однаковою відносною електрофоретичною рухливістю. Визначено унікальні компоненти зеїну 96, 32 та 41 у досліджуваних лініях ‘ДК267’, ‘ДК129-4’ та ‘ДК236’. Кластерний аналіз дав змогу з’ясувати, що лінії ‘ДК325’, ‘ДК267’ та ‘ДК276’ перебувають на найбільшій відстані від усіх досліджуваних ліній. Відповідно до генетичних дистанцій достатній рівень подібності (300–400) за спектрами зеїну виявлено між лініями зародкової плазми Айодент та Ланкастер. Висновки. Для оцінки генофонду кукурудзи доцільно застосовувати метод електрофорезу запасних білків, оскільки він дає змогу оцінити їхню однорідність та визначити ступінь генетичної спорідненості. Виявлено, що найвіддаленішими дослідженими лініями є ‘ДК315’, ‘ДК267’ та ‘ДК276’. Встановлено, що загальновідомі еталонні лінії ‘PLS61’ та ‘Chi31’ сформували окремий кластер. Отже, застосування методу електрофорезу запасних білків дало змогу виділити найбільш віддалені лінії, які належать до одного типу зародкової плазми, та визначити подібні компоненти зеїну в ліній різних геноплазм. | Purpose. To evaluate zein electrophoretic spectra of maize lines in order to create the panel for certification.Methods. Electrophoresis of reserve proteins, cluster analysis.Results. Findings of investigations of maize line 31 on reserve proteins in seeds using electrophoretic separation of zein components are presented. Based on the determination of the relative electrophoretic mobility of zeins, it was found that the studied maize lines are homogeneous and have differences in zeins component composition, which allows to identify them. It was defined that the most similar lines were ‘ДК744’ and ‘ДК298’, ‘ДК3070’ and ‘ДК633/325’, ‘PLS61’ and ‘Chi31’ in which more spectra with the same relative electrophoretic mobility were revealed. The unique components of zein 96, 32 and 41 are determined in the studied lines ‘ДК267’, ‘ДК129-4’ and ‘ДК236’. Cluster analy­sis allowed to define that the lines ‘ДК315’, ‘ДК267’ and ‘ДК276’ were at the greatest distance from all the studied lines. According to genetic distances, a sufficient level of similarity (300–400) for zein spectra is noted between lines of Iodent and Lancaster germplasms.Conclusions. For eva­luation of maize gene pool, it is advisable to use the method of electrophoresis of reserve proteins, because it allows to evaluate their homogeneity and define the level of genetic kinship. It is defined that the most distant lines among the studied ones are ‘ДК315’, ‘ДК267’ and ‘ДК276’. It has been established that the well-known reference lines ‘PLS61’ and ‘Chi31’ formed a separate cluster. Thus, the use of the method of electrophoresis of reserve proteins allowed to define the most distant lines with common type of germplasm and identify similar components of zein in lines of different genoplasm.

ABSTRACT Phytopathogenic fungi in the order Diaporthales (Sordariomycetes) cause diseases on numerous economically important crops worldwide. In this study, we reassessed the diaporthalean species associated with prominent diseases of strawberry, namely leaf blight, leaf blotch, root rot and petiole blight, based on molecular data and morphological characters using fresh and herbarium collections. Combined analyses of four nuclear loci, 28S ribosomal DNA/large subunit rDNA (LSU), ribosomal internal transcribed spacers 1 and 2 with 5.8S ribosomal DNA (ITS), partial sequences of second largest subunit of RNA polymerase II (RPB2) and translation elongation factor 1-α (TEF1), were used to reconstruct a phylogeny for these pathogens. Results confirmed that the leaf blight pathogen formerly known as Phomopsis obscurans belongs in the family Melanconiellaceae and not with Diaporthe (syn. Phomopsis) or any other known genus in the order. A new genus Paraphomopsis is introduced herein with a new combination, Paraphomopsis obscurans, to accommodate the leaf blight fungus. Gnomoniopsis fragariae comb. nov. (Gnomoniaceae), is introduced to accommodate Gnomoniopsis fructicola, the cause of leaf blotch of strawberry. Both of the fungi causing leaf blight and leaf blotch were epitypified. Fresh collections and new molecular data were incorporated for Paragnomonia fragariae (Sydowiellaceae), which causes petiole blight and root rot of strawberry and is distinct from the above taxa. An updated multilocus phylogeny for the Diaporthales is provided with representatives of currently known families.

Мета. Проаналізувати показники пігментного апарату і фотосинтетичної ефективності пшениці у зв’язку з перспективами підвищення врожайності. Методи. Польовий, дрібноділянковий, морфометричний, спектрофотометричний, високоефективна рідинна хроматографія, статистичний. Результати. Представлено результати порівняльних досліджень показників фотосинтетичного апарату на різних рівнях його організації (хлоропласт, листок, посів) двох сортів озимої пшениці, з більш ніж 40-річною різницею в термінах створення. У різних умовах вирощування виявлено, що сорт сучасної селекції ‘Фаворитка’ відрізнявся як вищим вмістом основного фотосинтетичного пігменту – хлорофілу, так і його валовою кількістю в листках, а також питомою масою листків та тривалішим функціонуванням фотосинтетичного апарату посіву на пізніх етапах вегетації, ніж сорт більш ранньої селекції ‘Миронівська 808’. На підставі змін показника деепоксидації ксантофілів у віолаксантиновому циклі на зміну умов освітлення встановлено більшу ефективність роботи фотосинтетичного апарату сорту ‘Фаворитка’. Всі ці зміни, в кінцевому підсумку, сприяли ефективнішому використанню поглинутої світлової енергії на утворення біомаси у цього сорту. На основі аналізу власних даних і літературних джерел показано, що підвищення ефективності фотосинтезу є перспективною стратегією збільшення продуктивності рослин. Висновки. Встановлено, що зростання врожайності сучасного сорту озимої пшениці ‘Фаворитка’, порівняно із сортом селекції 60-х років ‘Миронівська 808’, супроводжувалося збільшенням вмісту і валової кількості хлорофілу, а також подовжен­ням періоду функціонування фотосинтетичного апарату посіву в репродуктивний період. Крім того, сучасний сорт відрізнявся підвищенням фотосинтетичної про­дуктивності, зумовленим ефективнішим використанням поглинутої світлової енергії. | Цель. Проанализировать показатели пигментного аппарата и фотосинтетической эффективности пшеницы в связи с перспективами повышения урожайности. Методы. Полевой, мелкоделяночный, морфометрический, спектрофотомет­рический, высокоэффективная жидкостная хроматография, статистический. Результаты. Представлены результаты сравнительных исследований показателей фотосинтетического аппарата на разных уровнях его организации (хлоро­пласт, лист, посев) двух сортов озимой пшеницы, с более чем 40-летней разницей в сроках создания. В разных условиях выращивания показано, что сорт современной селекции ‘Фаворитка’ отличался как более высоким содержанием основного фотосинтетического пигмента – хлорофилла, так и его валовым количеством в листьях, а также удельной массой листьев и более длительным функционированием фотосинтетического аппарата посева на поздних этапах вегетации, чем сорт более ранней селекции ‘Мироновская 808’. На основании изменений показателя деэпоксидации ксантофиллов в виолаксантиновом цикле на смену условий освещения установлено большую эффективность работы фотосинтетического аппарата сорта ‘Фаворитка’. Все эти отличия, в конечном итоге, способствовали более эффективному использованию поглощенной световой энергии на образование биомассы у этого сорта. На основании анализа собственных данных и литературных источников показано, что повышение эффективности фотосинтеза является перспективной стратегией увеличения продуктивности растений. Выводы. Установлено, что рост урожайности современного сорта озимой пшеницы ‘Фаворитка’, по сравнению с сортом селекции 60-х годов ‘Мироновская 808’, сопровож­дался увеличением содержания и валового количества хлорофилла, а также удлинением периода функционирования фотосинтетического аппарата посева в репродуктивный период. Кроме того, современный сорт отличался повышением фотосинтетической продуктивности, обусловленным более эффективным использованием поглощенной световой энергии. | Purpose. To analyze characteristics of pigment apparatus and photosynthetic efficiency of wheat in connection with the perspectives to increase yielding capacity. Methods. Field, small-plot, morphometric, spectrophotometric, high-performance liquid chromatography, statistical ones. Results. The results of comparative studies of the photosynthetic apparatus characteristics of two winter wheat varieties at different levels of its organization (chloroplast, leaf, and crop), with more than 40 years difference of breeding time, are presented. It was shown that under different growing conditions the modern variety ‘Favorytka’ differed both by higher content of chlorophyll as the main photosynthetic pigment and its gross amount in the leaves, as well as specific leaves weight and longer functioning of crop photosynthetic apparatus at the late stages of vegetation than old variety ‘Myronivska 808’. Based on the changes of the de-epoxidation state of xanthophyll cycle pigments, caused by variation of light conditions, the better photosynthetic apparatus efficiency of variety ‘Favorytka’ was established. All these changes ultimately contributed to more efficient use of absorbed light energy for biomass formation of this variety. Found on the analysis of the own data and literature, it is shown that increasing the efficiency of photosynthesis is a promising strategy for rai­sing plant productivity. Conclutions. It was found that the increase of yield of modern winter wheat variety ‘Favorytka’, as compared with variety ‘Myronivska 808’ to be bred in the 60s, was accompanied with a rise of content and gross amount of chlorophyll and a prolongation of functioning of crop photosynthetic apparatus during the reproductive period. In addition, the modern variety was characterized by an increase in photosynthetic productivity due to more efficient use of absorbed light energy.

Мета. Проаналізувати показники пігментного апарату і фотосинтетичної ефективності пшениці у зв’язку з перспективами підвищення врожайності. Методи. Польовий, дрібноділянковий, морфометричний, спектрофотометричний, високоефективна рідинна хроматографія, статистичний. Результати. Представлено результати порівняльних досліджень показників фотосинтетичного апарату на різних рівнях його організації (хлоропласт, листок, посів) двох сортів озимої пшениці, з більш ніж 40-річною різницею в термінах створення. У різних умовах вирощування виявлено, що сорт сучасної селекції ‘Фаворитка’ відрізнявся як вищим вмістом основного фотосинтетичного пігменту – хлорофілу, так і його валовою кількістю в листках, а також питомою масою листків та тривалішим функціонуванням фотосинтетичного апарату посіву на пізніх етапах вегетації, ніж сорт більш ранньої селекції ‘Миронівська 808’. На підставі змін показника деепоксидації ксантофілів у віолаксантиновому циклі на зміну умов освітлення встановлено більшу ефективність роботи фотосинтетичного апарату сорту ‘Фаворитка’. Всі ці зміни, в кінцевому підсумку, сприяли ефективнішому використанню поглинутої світлової енергії на утворення біомаси у цього сорту. На основі аналізу власних даних і літературних джерел показано, що підвищення ефективності фотосинтезу є перспективною стратегією збільшення продуктивності рослин. Висновки. Встановлено, що зростання врожайності сучасного сорту озимої пшениці ‘Фаворитка’, порівняно із сортом селекції 60-х років ‘Миронівська 808’, супроводжувалося збільшенням вмісту і валової кількості хлорофілу, а також подовжен­ням періоду функціонування фотосинтетичного апарату посіву в репродуктивний період. Крім того, сучасний сорт відрізнявся підвищенням фотосинтетичної про­дуктивності, зумовленим ефективнішим використанням поглинутої світлової енергії.

Purpose. To improve the blackberry assortment based on studying the economic and biological peculiarities of new cultivars and their adaptabivity under the soil and climatic conditions of the Western Forest-Steppe zone of Ukraine for the further variety research and use in breeding programs. Methods. Laboratory, field, analytical and statistical ones. Results. Investigations were carried out to determine the influence of variable temperatures on 25 blackberry cultivars and their frostresistance to artificially created low temperatures (25and -30 °C). The degree of shoot tissue damage of blackberry plants with low temperatures in the field was also analyzed. Conclusions. The analysis of the degree of damage of blackberry plant shoots showed that a shoot apex appeared to be the most susceptible to the influence of low temperatures and the middle part of the shoot was most resistant. On the basis of the results of the laboratory free­zing of the blackberry plant shoots, cultivars were defined to be the most resistant to the both -25 and -30 °C low temperatures (‘Sadove chudo’ and ‘Orkan’). ‘Ouachita’ and ‘Cacanska Bestrna’ cultivars were also resistant to the temperature -25 °C (their total damage score did not exceed 9.0%). It is risky to cultivate ‘Nasoloda’, ‘Black Diamond’, ‘Tornfree’, ‘Loch Tay’, ‘Triple Crown’ and ‘Black Butte Blackberry’ in the areas where the temperature can be lowering to -25 °C without taking additional agrotechnical measures to protect against damage with low temperatures. The most sensitive to the temperature of -30 °C was the ‘Black Butte Blackberry’, ‘Nasoloda’, ‘Black Diamond’, ‘Black Pearl’ and ‘Jumbo’ cultivars (damage of more than 50% shoots was noted). This temperature conditions were critical for ‘Chief Joseph’, ‘Reuben’, ‘Tornfree’, ‘Karaka Black’, ‘Black Magic’, ‘Loch Tay’ and ‘Triple Crown’. The ‘Kiowa’ cultivar was quite resistant to both temperatures. The dependence of the shoots damage degree on the scrub architectonics was determined. The cultivars with creeping shoots are more susceptible to the effect of low temperatures than those that are more upright. | Мета. Удосконалити сортимент ожини на основі вивчення господарсько-біологічних особливостей нових сортів та їхньої адаптивності в ґрунтово-кліматичних умовах Західного Лісостепу України для подальшого сортовивчення та впровадження у селекційні програми. Методи. Лабораторний, польовий, аналітичний, статистичний. Результати. Проведено дослідження з метою визначення впливу змінних температур на 25 сортів ожини, визначено їхню морозостійкість за штучно створених низьких температур (-25 та -30 °С). Крім того, проаналізовано ступінь пошкодження тканин пагонів рослин ожини низькими температурами в польових умовах. Висновки. Аналіз ступеня пошкодження пагонів рослин ожини свідчить, що найбільш чутливою до впливу низьких температур виявилася верхівка пагона, а найбільш стійкою є середня частина. За результатами лабораторного проморожування пагонів рослин ожини визначено сорти, найбільш стійкі до впливу таких низьких температур як -25 °С, так і -30 °С (‘Садове чудо’ та ‘Orkan’). Також стійкими до температури -25 °С є сорти ‘Ouachita’ та ‘Cacanska Bestrna’ (їхній сумарний бал пошкодження не перевищив 9,0%). Сорти ‘Насолода’, ‘Black Diamond’, ‘Tornfree’, ‘Loch Tay’, ‘Triple Сrown’ та ‘Black Butte Blackberу’ ризиковано культивувати на територіях з можливим зниженням температури до -25 °С без застосування додаткових агротехнічних заходів захисту від пошкоджень низькими температурами. Найчутливішими до впливу температури -30 °С виявилися сорти ‘Black Butte Blackberу’, ‘Насолода’, ‘Black Diamond’, ‘Black Pearl’ та ‘Jumbo’ (зафіксовано пошкодження понад 50% пагонів). Критичним цей температурний режим був також для сортів ‘Chief Joseph’, ‘Reuben’, ‘Tornfree’, ‘Karaka Вlack’, ‘Black Magic’, ‘Loch Tay’ та ‘Triple Crown’. Досить морозостійким за обох температур виявився сорт ‘Kiowa’. Також встановлено залежність ступеня пошкодження пагонів низькими температурами від архітектоніки куща. Сорти зі сланким типом пагонів є більш схильними до уражень низькими температурами, ніж більш пряморослі. | Цель. Усовершенствовать сортимент ежевики на основании изучения хозяйственно-биологических особеннос­тей новых сортов и их адаптивности в почвенно-климатических условиях Западной Лесостепи Украины для дальнейшего сортоизучения и внедрения в селекционные прог­раммы. Методы. Лабораторный, полевой, аналитический, статистический. Результаты. Проведены исследования с целью определения влияния переменчивых температур на 25 сортов ежевики и их морозостойкости при искусственно созданных низких температурах (-25 и -30 °С). Также проанализирована степень повреждения тканей побегов растений ежевики низкими температурами в полевых условиях. Выводы. Анализ степени повреждения побегов растений ежевики показал, что наиболее восприимчивой к влиянию низких температур оказалась верхушка побега, а наиболее стойкой является средняя часть. По результатам лабораторного промораживания побегов растений ежевики определены сорта, наиболее стойкие к влиянию таких низких температур как -25 °С, так и -30 °С (‘Садове чудо’ и ‘Orkan’). Также устойчивыми к температуре 25 °С являются сорта ‘Ouachita’ и ‘Cacanska Bestrna’ (их суммарный балл повреждения не превысил 9,0%). Сорта ‘Насолода’, ‘Black Diamond’, ‘Tornfree’, ‘Loch Tay’, ‘Triple Сrown’ и ‘Black Butte Blackberу’ рискованно культивировать на территориях с возможным снижением температуры до -25 °С без применения дополнительных агротехнических мероприятий защиты от повреждений низкими температурами. Наиболее чувствительными к воздействию температуры -30 °С оказались сорта ‘Black Butte Blackberу’, ‘Насолода’, ‘Black Diamond’, ‘Black Pearl’ и ‘Jumbo’ (отмечено повреждение более 50% побегов). Критическим этот температурный режим оказался для сортов ‘Chief Joseph’, ‘Reuben’, ‘Tornfre’, ‘Karaka Вlack’, ‘Black Magic’, ‘Loch Tay’ и ‘Triple Crown’. Также установлена зависимость степени повреждения побегов низкими температурами от архитектоники куста. Сорта со стелющимся типом побегов более склонны к повреждению низкими температурами, чем более пряморастущие.

Мета. Удосконалити сортимент ожини на основі вивчення господарсько-біологічних особливостей нових сортів та їхньої адаптивності в ґрунтово-кліматичних умовах Західного Лісостепу України для подальшого сортовивчення та впровадження у селекційні програми. Методи. Лабораторний, польовий, аналітичний, статистичний. Результати. Проведено дослідження з метою визначення впливу змінних температур на 25 сортів ожини, визначено їхню морозостійкість за штучно створених низьких температур (-25 та -30 °С). Крім того, проаналізовано ступінь пошкодження тканин пагонів рослин ожини низькими температурами в польових умовах. Висновки. Аналіз ступеня пошкодження пагонів рослин ожини свідчить, що найбільш чутливою до впливу низьких температур виявилася верхівка пагона, а найбільш стійкою є середня частина. За результатами лабораторного проморожування пагонів рослин ожини визначено сорти, найбільш стійкі до впливу таких низьких температур як -25 °С, так і -30 °С (‘Садове чудо’ та ‘Orkan’). Також стійкими до температури -25 °С є сорти ‘Ouachita’ та ‘Cacanska Bestrna’ (їхній сумарний бал пошкодження не перевищив 9,0%). Сорти ‘Насолода’, ‘Black Diamond’, ‘Tornfree’, ‘Loch Tay’, ‘Triple Сrown’ та ‘Black Butte Blackberу’ ризиковано культивувати на територіях з можливим зниженням температури до -25 °С без застосування додаткових агротехнічних заходів захисту від пошкоджень низькими температурами. Найчутливішими до впливу температури -30 °С виявилися сорти ‘Black Butte Blackberу’, ‘Насолода’, ‘Black Diamond’, ‘Black Pearl’ та ‘Jumbo’ (зафіксовано пошкодження понад 50% пагонів). Критичним цей температурний режим був також для сортів ‘Chief Joseph’, ‘Reuben’, ‘Tornfree’, ‘Karaka Вlack’, ‘Black Magic’, ‘Loch Tay’ та ‘Triple Crown’. Досить морозостійким за обох температур виявився сорт ‘Kiowa’. Також встановлено залежність ступеня пошкодження пагонів низькими температурами від архітектоніки куща. Сорти зі сланким типом пагонів є більш схильними до уражень низькими температурами, ніж більш пряморослі.

Цель. Проанализировать сортовое разнообразие коллекции декоративных растений семейства Мятликовых (Poaceae Barthart), интродуцированных в Национальном ботаническом саду имени Н. Н. Гришко НАН Украины, определить его морфобиологический потенциал. Методы. Интрокдуционные исследования, фенологические наблюдения, морфометрия, статистическая обработка результатов. Результаты. Исследовано сортовое разнообразие декоративных злаков в Национальном ботаническом саду имени Н. Н. Гришко НАН Украины. Выделены группы сор­тов за сезонным ритмом развития: началом весеннего отрастания, цветением и началом фазы плодоношения. Изучение морфологических показателей сортов злаковых трав позволило выделить низко-, средне- и высокорослые культивары. Среди низкорослых растений семейства Мятликовые можно вычленить группы сортов с весенним и летним цветением. Среднерослые травы представлены сортами с весенним, летним и осенним периодом цветения. Генеративные побеги более 200 cм формируют высокорослые сорта рода Miscanthus, а растения Arundo donax ‘Versicolor’ в условиях интродукции выбрасывают побеги 220,6±6,5 см высотой. Среди высокорослых злаков в коллекции Национального ботанического сада имени Н. Н. Гришко НАН Украины отсутствуют сорта с весенним периодом цветения. Выводы. Сорта с ранним (конец марта – начало апреля) и средним (середина апреля) периодом отрастания характеризируются весенним и раннелетним периодом цветения. Растения с поздним (конец апреля – начало мая) периодом отрастания зацветают в конце августа – начале октября. Установлено, что в условиях Лесостепи и Полесья Украины высокой побегообразующей способностью отличаются сорта родов: Festuca, Melica, Miscanthus, Molinia, Stipa, Panicum. Зафиксирована высокая продуктивность цветения для M. sinensis ‘Kleine Fontane’, M. sinensis ‘Kleine Silberspinne’, M. sinensis ‘Zebrinus’, M. sinensis ‘Apache’, Melica altissima ‘Atropurpurea’, M. altissima ‘Alba’, Molinia caerulea ‘Nana Variegata’, Stipa calamagrostis ‘Lemperg’. Подобранный ассортимент низко-, средне- и высокорослых злаковых трав с разными сроками цветения и окраской листьев позволяет рекомендовать их для различных вариантов озеленения в условиях Украины. | Мета. Проаналізувати сортове різноманіття колекції декоративних рослин родини Тонконогових (Poaceae Barthart), інтродукованих у Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка НАН України та визначити його морфобіологічний потенціал. Методи. Інтродукційні дослідження, фенологічні спостереження, морфометрія, статистична обробка результатів. Результати. Досліджено сортове різноманіття колекції декоративних злаків у Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка НАН України. Виділено групи сортів за сезонним ритмом розвитку: початком весняного відростання, цвітінням та настанням фази плодоношення. Вивчення морфологічних показників сортів злакових трав дало змогу виділити низько-, середньо- та високорослі культивари. Серед низькорослих рослин родини Тонконогових можна виокремити групи сортів із весняним та літнім цвітінням. Середньорослі трави представлені сортами з весняним, літнім та осіннім цвітінням. Генеративні пагони понад 200 см формують високорослі сорти роду Miscanthus, а рослини Arundo donax ‘Versicolor’ в умовах інтродукції викидають пагони 220,6±6,5 см заввишки. Серед високорослих злаків у колекції Національного ботанічного саду відсутні сорти з весняним періодом квітування. Висновки. Сорти з раннім (кінець березня – початок квітня) та середнім (середина квітня) періодом відростання характеризуються весняним та ранньолітнім періодом цвітіння. Рослини з пізнім (кінець квітня – початок травня) періодом відростання зацвітають наприкінці серпня – на початку жовтня. Установлено, що в умовах Лісостепу та Полісся України високою пагоноутворювальною здатністю відзначаються сорти родів: Festuca, Melica, Miscanthus, Molinia, Stipa, Panicum. Зафіксовано високу продуктивність цвітіння для Miscanthus sinensis ‘Kleine Fontane’, M. sinensis ‘Kleine Silberspinne’, M. sinensis ‘Zebrinus’, M. sinensis ‘Apache’, Melica altissima ‘Atropurpurea’, M. altissima ‘Alba’, Molinia caerulea ‘Nana Variegata’, Stipa calamagrostis ‘Lemperg’. Підібраний асортимент низько-, середньо- та високорослих злакових трав із різними термінами квітування та забарвлення листкової пластинки дає змогу рекомендувати їх для різних варіантів озеленення в умовах України. | Purpose. To analyze the varietal diversity of the ornamental Poaceae collection introduced in the M. M. Hryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine, to determine its morphobiological potential. Methods. Introduction studies, phenological observations, morphometry, statistical processing. Results. The cultivars diversity of ornamental grasses in the M. M. Hrysh­ko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine has been studied. Groups of cultivars for the seasonal rhythm of development (spring growth beginning, flowering and the beginning of the fruiting phase) have been selected. The study of morphological parameters of ornamental grasses made it possible to distinguish low, medium and tall cultivars in height. Among the low grasses, cultivars groups with spring and summer flowering can be identified. Medium grasses are represented by cultivars with spring, summer and autumn flowering period. Flowering shoots of more than 200 cm produce tall varieties of the genus Miscanthus. Plants of Arundo donax ‘Versicolor’ produce shoots 220.6±6.5 cm in the conditions of introduction. Tall cultivars with a spring flowering period are absent in the collection of ornamental grasses. Conclusions. Cultivars with early (late March – early April) and medium (mid-April) period of growth are characterized by spring and early summer flowering period. Plants with late (late April – early May) period of growth are blooming in late August – early October. It was found that cultivars of genus: Festuca, Melica, Miscanthus, Molinia, Stipa, Panicum have a high ability to form shoots in the Forest-Steppe and Polissya of Ukraine. High flowering productivity was recorded for M. sinensis ‘Kleine Fontane’, M. sinensis ‘Kleine Silberspinne’, M. sinensis ‘Zebrinus’, M. sinensis ‘Apache’, Melica altissima ‘Atropurpurea’, M. altissima ‘Alba’, Molinia caerulea ‘Nana Variegata’, Stipa calamagrostis ‘Lemperg’. The selected assortment of low, medium and tall grasses with different periods of flowering and coloring of the leaves allows them to be recommended for various types of landscaping in the conditions of Ukraine.

Мета. Проаналізувати сортове різноманіття колекції декоративних рослин родини Тонконогових (Poaceae Barthart), інтродукованих у Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка НАН України та визначити його морфобіологічний потенціал. Методи. Інтродукційні дослідження, фенологічні спостереження, морфометрія, статистична обробка результатів. Результати. Досліджено сортове різноманіття колекції декоративних злаків у Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка НАН України. Виділено групи сортів за сезонним ритмом розвитку: початком весняного відростання, цвітінням та настанням фази плодоношення. Вивчення морфологічних показників сортів злакових трав дало змогу виділити низько-, середньо- та високорослі культивари. Серед низькорослих рослин родини Тонконогових можна виокремити групи сортів із весняним та літнім цвітінням. Середньорослі трави представлені сортами з весняним, літнім та осіннім цвітінням. Генеративні пагони понад 200 см формують високорослі сорти роду Miscanthus, а рослини Arundo donax ‘Versicolor’ в умовах інтродукції викидають пагони 220,6±6,5 см заввишки. Серед високорослих злаків у колекції Національного ботанічного саду відсутні сорти з весняним періодом квітування. Висновки. Сорти з раннім (кінець березня – початок квітня) та середнім (середина квітня) періодом відростання характеризуються весняним та ранньолітнім періодом цвітіння. Рослини з пізнім (кінець квітня – початок травня) періодом відростання зацвітають наприкінці серпня – на початку жовтня. Установлено, що в умовах Лісостепу та Полісся України високою пагоноутворювальною здатністю відзначаються сорти родів: Festuca, Melica, Miscanthus, Molinia, Stipa, Panicum. Зафіксовано високу продуктивність цвітіння для Miscanthus sinensis ‘Kleine Fontane’, M. sinensis ‘Kleine Silberspinne’, M. sinensis ‘Zebrinus’, M. sinensis ‘Apache’, Melica altissima ‘Atropurpurea’, M. altissima ‘Alba’, Molinia caerulea ‘Nana Variegata’, Stipa calamagrostis ‘Lemperg’. Підібраний асортимент низько-, середньо- та високорослих злакових трав із різними термінами квітування та забарвлення листкової пластинки дає змогу рекомендувати їх для різних варіантів озеленення в умовах України.

Purpose. To determine the peculiarities of the chlorophylls a and b biosynthesis in the leaves of lavender over the stages of organogenesis under the conditions of the Right Bank Forest-Steppe of Ukraine. Methods. The subject of the study was eight varieties of lavender of Ukrainian and foreign breeding: ‘Feuervogel’, ‘Livadia’, ‘Orion’, ‘Vostok’, ‘König Humberg’, ‘Maestro’, ‘Veseli Notky’ and ‘Richard Walls’ from the collection of ornamental and medical plants of the Institute of Horticulture of the National Academy of Sciences of Ukraine. Samples of vegetative material were taken at experimental stock sites during a period 2015 to 2017 at the following stages of organogenesis: the beginning of vegetation, the complete formation of leaves, the formation of buds, the beginning of flowering and full flowering. The content of chlorophyll in the leaves was determined by the Godnev’s method modified by Osipova (1947). Results. A positive dynamics of chlorophyll types a and b accumulation in the leaves of lavender plants over the stages of organogenesis under the conditions of the Kyiv region was found. At the flowering stage, the total content of these pigments in the leaves of varieties under investigation reached a maximum and ranged from 1.8 to 2.0 g/dm2, which was 18.8 to 25.0% higher than the values of the previous stage of development. Variety-specific relations in biosynthesis in chlorophyll a and b was revealed. The highest chlorophyll a content at the flowering stage was recorded in ‘Vostok’ and ‘Maestro’ varieties (1.64 g/dm2), while chlorophyll b in ‘Orion’ (0.64 g/dm2) and ‘König Humberg’ (0.52 g/dm2). Conclusions. The peculiarities of the changes in the chlorophyll content of lavender plants over the stages of organogenesis are determined, that allows evaluating the effect of growing conditions on the state of plantations of various lavender varieties and can be used to optimize the techno­logy of lavender cultivation. | Цель. Определить особенности биосинтеза хлорофиллов a и b в листьях лаванды узколистой по этапам органогенеза в условиях Правобережной Лесостепи Украины. Методы. Объектом исследования были восемь сортов лаванды украинской и иностранной селекции: ‘Feuervogel’, ‘Ливадия’, ‘Орион’, ‘Восток’, ‘König Humberg’, ‘Маэстро’, ‘Веселые нотки’ и ‘Richard Walls’ из коллекции лаборатории цветочно-декоративных и лекарственных растений Института садоводства НААН Украины. Образцы растительного материала отбирали на опытных участках маточных насаждений культуры в 2015–2017 гг. по следующим этапам органогенеза растений: начало вегетации, полное формирование листьев, формирование бутонов, начало цветения и полное цветение. Содержание хлорофилла в листьях определяли по методу Т. Н. Годнева в интерпретации А. П. Осиповой (1947). Результаты. Выявлено положительную динамику накоп­ления хлорофиллов а и b в листьях растений лаванды узколистой по этапам органогенеза в условиях Киевской области. В фазе цветения суммарное содержание этих пигментов в листьях достигало максимума и в зависимости от сорта составляло от 1,8 до 2,0 г/дм2, что на 18,8–25,0% выше показателей предыдущего этапа развития. Выявлено сортовую зависимость в биосинтезе хлорофиллов а и b. Самые высокие показатели содержания хлорофилла а во время цветения растений лаванды зафиксировано у сортов ‘Восток’ и ‘Маэстро’ (1,64 г/дм2), хлорофилла b – ‘Орион’ (0,64 г/дм2) и ‘König Humberg’ (0,52 г/дм2). Выводы. Определенные особенности формирования содержания хлорофилла в растениях по этапам органогенеза позволяют оценить влияние условий выращивания на состояние насаждений различных сор­тов лаванды и могут быть использованы для оптимизации технологии выращивания культуры. | Мета. Визначити особливості біосинтезу хлорофілів a і b у листках лаванди вузьколистої за етапами органогенезу в умовах Правобережного Лісостепу України. Методи. Об’єктом дослідження були вісім сортів лаванди української та іноземної селекції: ‘Feuervogel’, ‘Лівадія’, ‘Оріон’, ‘Восток’, ‘König Humberg’, ‘Маестро’, ‘Веселі нотки’ та ‘Richard Walls’ із колекції лабораторії квітково-декоративних і лікарських рослин Інституту садівництва НААН України. Зразки рослинного матеріалу відбирали на дослідних ділянках маточних насаджень культури у 2015–2017 рр. за такими етапами органогенезу рослин: початок вегетації, повне формування листків, формування бутонів, початок цвітіння та повне цвітіння. Уміст хлорофілу в листках визначали за методом Т. Н. Годнева в інтерпретації О. П. Осипової (1947). Результати. Виявлено позитивну динаміку накопичення хлорофілів а і b у листках рослин лаванди вузьколистої за етапами органогенезу в умовах Київської області. У фазі цвітіння сумарний уміст цих пігментів у листках досягав максимуму і залежно від сорту становив від 1,8 до 2,0 г/дм2, що на 18,8–25,0% вище показників попереднього етапу розвитку. Виявлено сортову залежність у біосинтезі хлорофілів а і b. Найвищі показники вмісту хлорофілу а на час цвітіння рослин лаванди зафіксовано в сортів ‘Восток’ і ‘Маестро’ (1,64 г/дм2), хлорофілу b – ‘Орiон’ (0,64 г/дм2) і ‘König Humberg’ (0,52 г/дм2). Висновки. Визначені особливості формування вмісту хлорофілу в рослинах за етапами органогенезу дають змогу оцінити вплив умов вирощування на стан насаджень різних сортів лаванди і можуть бути використані для оптимізації технології вирощування культури.

Мета. Визначити особливості біосинтезу хлорофілів a і b у листках лаванди вузьколистої за етапами органогенезу в умовах Правобережного Лісостепу України. Методи. Об’єктом дослідження були вісім сортів лаванди української та іноземної селекції: ‘Feuervogel’, ‘Лівадія’, ‘Оріон’, ‘Восток’, ‘König Humberg’, ‘Маестро’, ‘Веселі нотки’ та ‘Richard Walls’ із колекції лабораторії квітково-декоративних і лікарських рослин Інституту садівництва НААН України. Зразки рослинного матеріалу відбирали на дослідних ділянках маточних насаджень культури у 2015–2017 рр. за такими етапами органогенезу рослин: початок вегетації, повне формування листків, формування бутонів, початок цвітіння та повне цвітіння. Уміст хлорофілу в листках визначали за методом Т. Н. Годнева в інтерпретації О. П. Осипової (1947). Результати. Виявлено позитивну динаміку накопичення хлорофілів а і b у листках рослин лаванди вузьколистої за етапами органогенезу в умовах Київської області. У фазі цвітіння сумарний уміст цих пігментів у листках досягав максимуму і залежно від сорту становив від 1,8 до 2,0 г/дм2, що на 18,8–25,0% вище показників попереднього етапу розвитку. Виявлено сортову залежність у біосинтезі хлорофілів а і b. Найвищі показники вмісту хлорофілу а на час цвітіння рослин лаванди зафіксовано в сортів ‘Восток’ і ‘Маестро’ (1,64 г/дм2), хлорофілу b – ‘Орiон’ (0,64 г/дм2) і ‘König Humberg’ (0,52 г/дм2). Висновки. Визначені особливості формування вмісту хлорофілу в рослинах за етапами органогенезу дають змогу оцінити вплив умов вирощування на стан насаджень різних сортів лаванди і можуть бути використані для оптимізації технології вирощування культури.

Purpose. To study introduced soybean samples and to find out genetic sources of main biological and economically valuable attributes for further use in the selection process. Methods. The laboratorial, field, statistical. Results. The study allowed to determine the samples, which are characterized by the set of valuable features. So, ‘Staroukrainka’, 014728 (RUS) is characterized by ultra-early ripening and high seed yields. The samples ‘B 44/22’, 02625; ‘B 4/411’, 02624 (KAZ) have got long stems and high seed yield. ‘А 14/253’, 02636 (KAZ) combines high rates of the stem length and lower pod location above the ground with resistance to drought and infestation. ‘А 14/23’, 02635 (KAZ) is characterized by high seed yield and drought resistance. The samples ‘А 16/145’, 02637; ‘А 16/145’, 02637 (KAZ) are resistant to drought and infestation. Five-year study of the introduced soybean samples allowed to highlight standard samples by the features: duration of the “seedling-ripening” period is very short (90–100 days) – ‘Aktai’, 0142258 (HUN), ‘А 9/562’, 02633 (KAZ); lower pod location above the ground (16,1–20,0 сm) – ‘А 16/145’, 02637; ‘А 14/253’, 02636 (KAZ); high seed yield (116–135%) – ‘B 46/6-1’, 02643 (KAZ); high 1000 seeds weight (191–250 g) – ‘B 19/622’, 02639 (KAZ); low 1000 seeds weight (71–130 g) – ‘B 19/622’, 02639 (KAZ). After comprehensive assessment in a collection nursery and competitive variety testing, best by the complex of practically valuable features varieties and lines have been planted to hybridization nursery and will be used for creation of new soybean varieties. Conclusions. The introduced samples by the complex of valuable attributes and standard samples are recommended for use in the selection process for creation of new soybean varieties on a genetic basis adapted to the irrigated conditions of the Southern Steppe of Ukraine. | Цель. Изучить новые интродуцированные образцы сои и выделить генетические источники основных биологических и хозяйственно-ценных признаков для дальнейшего использования их в селекционном процессе. Методы. Лабораторный, полевой, статистический. Результаты. Изу­чение интродуцированного материала позволило выделить образцы сои по комплексу ценных признаков. Так, ‘Староукраинка’, 014728 (RUS) обладает ультраскороспелостью и высоким урожаем семян. Образцы ‘Б 44/22’, 02625; ‘Б 4/411’, 02624 (KAZ) имеют большую длину стебля и высокий урожай семян. ‘А 14/253’, 02636 (KAZ) сочетает в себе большие показатели длины стебля, высоты прикрепления нижнего боба над уровнем почвы с устойчивостью к засухе и болезням. ‘А 14/23’, 02635 (KAZ) характеризуется высоким урожаем семян и устойчивостью к засухе. Образцы ‘А 16/145’, 02637; ‘А 16/145’, 02637 (KAZ) являются устойчивыми к засухе и болезням. Изучение интродуцированных образцов сои в течение пяти лет, позволило выделить образцы-эталоны по признакам: очень короткая продолжительность периода всходы–созревание (90–100 дней) – ‘Актай’, 0142258 (HUN), ‘А 9/562’, 02633 (KAZ); большая высота прикрепления нижнего боба над уровнем почвы (16,1–20,0 см) – ‘А 16/145’, 02637; ‘А 14/253’, 02636 (KAZ); высокий урожай семян (116–135%) – ‘Б 46/6-1’, 02643 (KAZ); высокая масса 1000 семян (191–250 г) – ‘Б 19/622’, 02639 (KAZ); низкая масса 1000 семян (71–130 г) – ‘Б 19/622’, 02639 (KAZ). После всесторонней оценки в коллекционном питомнике и конкурсном сортоиспытании, лучшие по комплексу хозяйственно-ценных признаков сорта и линии заложены в питомники гибридизации и будут использованы в селекционном процессе. Выводы. Интродуцированные образцы, выделенные по комплексу ценных признаков и образцы-эталоны рекомендованы к использованию в селекционном процессе при создании новых сортов сои, на генетическом основании адаптированных к орошаемым условиям Южной Степи Украины. | Мета. Вивчити нові інтродуковані зразки сої та виділити генетичні джерела основних біологічних та господарсько-цінних ознак для подальшого використання їх у селекційному процесі. Методи. Лабораторний, польовий, статистичний. Результати. Вивчення інтродукованого матеріалу дало змогу виділити зразки сої за комплексом цінних ознак. Так, ‘Староукраинка’, 014728 (RUS) характеризується ультраскоростиглістю і високим урожаєм насіння. Зразки ‘Б 44/22’, 02625; ‘Б 4/411’, 02624 (KAZ) мають велику довжину стебла та високий урожай насіння. ‘А 14/253’, 02636 (KAZ) поєднує в собі великі показники довжини стебла, висоти прикріплення нижнього бобу над рівнем ґрунту зі стійкістю до посухи та хвороб. ‘А 14/23’, 02635 (KAZ) характеризується високим врожаєм насіння та стійкістю до посухи. Зразки ‘А 16/145’, 02637; ‘А 16/145’, 02637 (KAZ)  є стійкими до посухи та хвороб. Вивчення інтродукованих зразків сої протягом п’яти років дало змогу виділити зразки-еталони за ознаками: дуже коротка тривалість періоду сходи–повна стиглість (90–100 діб) – ‘Актай’, 0142258 (HUN), ‘А 9/562’, 02633 (KAZ); велика висота прикріплення нижнього бобу над рівнем ґрунту (16,1–20,0 см) – ‘А 16/145’, 02637; ‘А 14/253’, 02636 (KAZ); високий урожай насіння (116–135%) – ‘Б 46/6-1’, 02643 (KAZ); висока маса 1000 насінин (191–250 г) – ‘Б 19/622’, 02639 (KAZ); низька маса 1000 насінин (71–130 г) – ‘Б 19/622’, 02639 (KAZ). Після всебічного оцінювання в колекційному розсаднику і конкурсному сортовипробуванні, кращі за комплексом господарсько-цінних ознак сорти та лінії закладені до розсадника гібридизації і будуть використані для створення нових сортів сої. Висновки. Інтродуковані зразки, виділені за комплексом цінних ознак і зразки-еталони рекомендовано до використання в селекційному процесі для створення нових сортів сої, на генетичній основі адаптованих до зрошуваних умов Південного Степу України.

Мета. Вивчити нові інтродуковані зразки сої та виділити генетичні джерела основних біологічних та господарсько-цінних ознак для подальшого використання їх у селекційному процесі. Методи. Лабораторний, польовий, статистичний. Результати. Вивчення інтродукованого матеріалу дало змогу виділити зразки сої за комплексом цінних ознак. Так, ‘Староукраинка’, 014728 (RUS) характеризується ультраскоростиглістю і високим урожаєм насіння. Зразки ‘Б 44/22’, 02625; ‘Б 4/411’, 02624 (KAZ) мають велику довжину стебла та високий урожай насіння. ‘А 14/253’, 02636 (KAZ) поєднує в собі великі показники довжини стебла, висоти прикріплення нижнього бобу над рівнем ґрунту зі стійкістю до посухи та хвороб. ‘А 14/23’, 02635 (KAZ) характеризується високим врожаєм насіння та стійкістю до посухи. Зразки ‘А 16/145’, 02637; ‘А 16/145’, 02637 (KAZ)  є стійкими до посухи та хвороб. Вивчення інтродукованих зразків сої протягом п’яти років дало змогу виділити зразки-еталони за ознаками: дуже коротка тривалість періоду сходи–повна стиглість (90–100 діб) – ‘Актай’, 0142258 (HUN), ‘А 9/562’, 02633 (KAZ); велика висота прикріплення нижнього бобу над рівнем ґрунту (16,1–20,0 см) – ‘А 16/145’, 02637; ‘А 14/253’, 02636 (KAZ); високий урожай насіння (116–135%) – ‘Б 46/6-1’, 02643 (KAZ); висока маса 1000 насінин (191–250 г) – ‘Б 19/622’, 02639 (KAZ); низька маса 1000 насінин (71–130 г) – ‘Б 19/622’, 02639 (KAZ). Після всебічного оцінювання в колекційному розсаднику і конкурсному сортовипробуванні, кращі за комплексом господарсько-цінних ознак сорти та лінії закладені до розсадника гібридизації і будуть використані для створення нових сортів сої. Висновки. Інтродуковані зразки, виділені за комплексом цінних ознак і зразки-еталони рекомендовано до використання в селекційному процесі для створення нових сортів сої, на генетичній основі адаптованих до зрошуваних умов Південного Степу України.

Purpose. To give comparative estimation of yield productivity and adaptability of spring barley varieties, deve­loped at the V. M. Remeslo Institute of Wheat of NAAS and included to the State Register of Ukraine during 1995–2017. Methods. The study was carried out at the V. M. Remeslo Institute of Wheat of NAAS during 2013–2017 according to accepted methods. Objects of the research – 19 Myronivka spring barley varieties, registered in Ukraine during 1995–2017. To characterize the “genotype–environment” interaction and varieties differentiation according to productivity and stability, a number of the most used approaches were applied: S. A. Eberhart, W. A. Russel (1966); G. Wricke (1962); C. S. Lin, M. R. Binns (1988); M. Huehn (1990); A.V. Kilchevskiy, L.V. Khotyleva (1985); V. V. Khan­gildin, N. A. Litvinenko (1981); J. L. Purchase et al. (2000); AMMI; GGE biplot. Results.The share of year’s conditions in the common variation was 83.40%. Reliable, but significantly lower values were calculated for genotype – 10.65% and “genotype–environment” interaction – 5.95%. The first two principal components of the GGE biplot explain the slightly higher percentage of the “genotype–environment” interaction (85.58%) in comparison with the AMMI model (80.90%). Correlation analysis revealed above-ave­rage positive interrelation of average productivity (Mean) with the maximum (Max) (r = 0.69) as well as the minimum (Min) (r = 0.72) levels. The strong positive correlation was peculiar to Mean with parameters SVGi (r = 0.88), Hom (r = 0.86), Sc (r = 0.82). The strong negative correlation was registered for Mean with Pi (r = -0.96). For Max only average negative correlation with Pi (r = -0.60) was found. Mіn strongly correlated with Sc (r = 0.96), SVGi (r = 0.87) and Hom (r = 0.84). The strong negative correlation Min with Sgi (r = -0.86) was observed. Between the some indices correlation varied from functional and very strong positive: δ2SAAi and Кgi (r = 1.00), Wi and Lgi (r = 0.98), SVGiand Hom (r = 0.98), SVGiand Sc (r = 0.96), S2diand Wi (r = 0.96), WiandASV(r = 0.94), Sc and Hom (r = 0.94), δ2SAAi and bi (r = 0.93), S2diandASV (r = 0.93) to strong negative: SgiandSVGi (r = -0.94), Sgiand Sc(r = -0.92), Sgiand Hom (r = -0.91), PiandSVGi (r = -0.83), Piand Sc (r = -0.80), Piand Hom (r = -0.79).Conclusions. The systemic comparative estimation with statistical and graphical approaches shows that new spring barley varieties ‘Virazh’, ‘Talisman Myronivskyi’, ‘MIP Myrnyi’, ‘MIP Saliut’, ‘MIP Sotnyk’, ‘MIP Azart’, ‘MIP Bohun’ included to the State Register of Ukraine during 2016–2017 have advantages over older varieties by both productive and adaptive potential. | Цель. Сравнительная оценка по урожайности и адаптивности сортов ярового ячменя Мироновского института пшеницы имени В. Н. Ремесло НААН разных годов регис­трации. Методы. Исследования проведены в Мироновском институте пшеницы имени В. Н. Ремесло НААН в 2013–2017 гг. в соответствии с общепринятыми методиками. Объект исследований – 19 сортов ярового ячменя мироновской селекции, зарегистрированных в Украине за период 1995–2017 гг. Для характеристики взаимодействия генотип–среда и дифференциации сортов по урожайности и стабильности использован ряд наиболее распространенных подходов: S. A Eberhart, W. A. Russel (1966); G. Wricke (1962); C. S. Lin, M. R. Binns (1988); M. Huehn (1990); А. В. Кильчевский, Л. В. Хотылёва (1985); В. В. Хангильдин, Н. А. Литвиненко (1981); J. L. Purchase и др. (2000); AMMI; GGE biplot. Результаты. Доля условий годов исследований в общей вариации была 83,40%. Достоверные, но существенно ниже значение имели генотип – 10,65%, взаимодействие генотип–среда – 5,95%. Первые две главные компоненты GGE biplot объясняли несколько большую долю взаимодействия генотип–среда (85,58%) по сравнению с AMMI моделью (80,90%). Корреляционный анализ выявил вышесреднюю связь средней урожайности (Mean) как с максимальным (Max) (r = 0,69), так и минимальным (Min) (r = 0,72) ее уровнем. Сильную положительную корреляцию Mean имела с параметрами: СЦГі (r = 0,88), Hom (r = 0,86), Sc (r = 0,82). Очень сильная отрицательная связь Mean отмечена с Pi (r = -0,96). Для Max средняя отрицательная корреляция была только с Pi (r = -0,60). Min имела сильную связь с Sc (r = 0,96), СЦГі (r = 0,87), Hom (r = 0,84). Сильную отрицательную корреляцию Min отмечено с Sgi (r = -0,86). Между отдельными показателями установлена связь от функциональной и очень сильной положительной: δ2CACi и Кgi (r = 1,00), Wi и Lgi (r = 0,98), СЦГі и Hom (r = 0,98), СЦГі и Sc (r = 0,96), S2di и Wi (r = 0,96), Wi и ASV (r = 0,94), Sc и Hom (r = 0,94), δ2CAЗi и bi (r = 0,93), S2di и ASV (r = 0,93) до сильной отрицательной: Sgi и СЦГі (r = -0,94), Sgi и Sc (r = -0,92), Sgi и Hom (r = -0,91), Pi и СЦГі (r = -0,83), Pi и Sc (r = -0,80), Pi и Hom (r = -0,79). Выводы. Системная сравнительная оценка статистическими и графическими подходами свидетельствует, что внесенные в Государственный реестр сортов растений, пригодных к распространению на территории Украины в 2016–2017 гг. сорта ярового ячменя ‘Віраж’, ‘Талісман Миронівський’, ‘МІП Мирний’, ‘МІП Салют’, ‘МІП Сотник’, ‘МІП Азарт’, ‘МІП Богун’ превосходят созданные на предыдущих этапах селекционной работы сорта как по продуктивному, так и адаптивному потенциалу. | Мета. Порівняльна оцінка за врожайністю та адаптивністю сортів ячменю ярого Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН різних років реєстрації. Методи. Дослідження проведені в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН у 2013–2017 рр. відповідно до загальноприйнятих методик. Об’єкт досліджень – 19 сортів ячменю ярого миронівської селекції зареєстрованих в Україні за період 1995–2017 рр. Для характеристики взаємодії генотип–середовище та диференціації сортів за врожайністю і стабільністю використали низку найбільш поширених підходів: S. A. Eberhart, W. A. Russel (1966); G. Wricke (1962); C. S. Lin, M. R. Binns (1988); M. Huehn (1990); А. В. Кильчевский, Л. В. Хотылёва (1985); В. В. Хангильдин, Н. А. Литвиненко (1981); J. L. Purchase та ін. (2000); AMMI; GGE biplot. Результати. Частка умов року досліджень у загальній варіації становила 83,40%. Достовірні, але суттєво нижчі значення мали генотип – 10,65% та взаємодія генотип–середовище – 5,95%. Перші дві головні компоненти GGE biplot пояснювали дещо більшу частку взаємодії генотип–середовище (85,58%) порівняно з AMMI моделлю (80,9%). Кореляційний аналіз виявив, що середня врожайність (Mean) мала вищесередній зв’язок як з максимальним (Max) (r = 0,69), так і мінімальним (Mіn) (r = 0,72) її значеннями. Сильну позитивну кореляцію Mean виявлено з парамет­рами: СЦГі (r = 0,88), Hom (r = 0,86), Sc (r = 0,82). Дуже сильний негативний зв’язок Mean відзначено з Pi (r = -0,96). Для Max середній негативний зв’язок спостерігали лише з Pi (r = -0,60). Mіn сильно корелювала з Sc (r = 0,96), СЦГі (r = 0,87), Hom (r = 0,84). Негативну сильну кореляцію відзначено Min з Sgi (r = -0,86). Між деякими показниками виявлено зв’язок від функціонального позитивного: δ2CAЗi і Кgi (r = 1,00), Wi і Lgi (r = 0,98), СЦГі і Hom (r = 0,98), СЦГі і Sc (r = 0,96), S2di і Wi (r = 0,96), Wi і ASV (r = 0,94), Sc і Hom (r = 0,94), δ2CAЗi і bi (r = 0,93), S2di і ASV (r = 0,93) до сильного негативного: Sgi іСЦГі (r = -0,94), Sgi і Sc(r = -0,92), Sgi і Hom (r = -0,91), Pi і СЦГі (r = -0,83), Pi і Sc (r = -0,80), Pi і Hom (r = -0,79). Висновки. Системна порівняльна оцінка статистичними і графічними підходами свідчить, що внесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні у 2016–2017 рр. сорти ячменю ярого ‘Віраж’, ‘Талісман Миронівський’, ‘МІП Мирний’, ‘МІП Салют’, ‘МІП Сотник’, ‘МІП Азарт’, ‘МІП Богун’ переважають створені на попередніх етапах селекційної роботи сорти як за продуктивним, так і адаптивним потенціалом.

Мета. Порівняльна оцінка за врожайністю та адаптивністю сортів ячменю ярого Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН різних років реєстрації. Методи. Дослідження проведені в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН у 2013–2017 рр. відповідно до загальноприйнятих методик. Об’єкт досліджень – 19 сортів ячменю ярого миронівської селекції зареєстрованих в Україні за період 1995–2017 рр. Для характеристики взаємодії генотип–середовище та диференціації сортів за врожайністю і стабільністю використали низку найбільш поширених підходів: S. A. Eberhart, W. A. Russel (1966); G. Wricke (1962); C. S. Lin, M. R. Binns (1988); M. Huehn (1990); А. В. Кильчевский, Л. В. Хотылёва (1985); В. В. Хангильдин, Н. А. Литвиненко (1981); J. L. Purchase та ін. (2000); AMMI; GGE biplot. Результати. Частка умов року досліджень у загальній варіації становила 83,40%. Достовірні, але суттєво нижчі значення мали генотип – 10,65% та взаємодія генотип–середовище – 5,95%. Перші дві головні компоненти GGE biplot пояснювали дещо більшу частку взаємодії генотип–середовище (85,58%) порівняно з AMMI моделлю (80,9%). Кореляційний аналіз виявив, що середня врожайність (Mean) мала вищесередній зв’язок як з максимальним (Max) (r = 0,69), так і мінімальним (Mіn) (r = 0,72) її значеннями. Сильну позитивну кореляцію Mean виявлено з парамет­рами: СЦГі (r = 0,88), Hom (r = 0,86), Sc (r = 0,82). Дуже сильний негативний зв’язок Mean відзначено з Pi (r = -0,96). Для Max середній негативний зв’язок спостерігали лише з Pi (r = -0,60). Mіn сильно корелювала з Sc (r = 0,96), СЦГі (r = 0,87), Hom (r = 0,84). Негативну сильну кореляцію відзначено Min з Sgi (r = -0,86). Між деякими показниками виявлено зв’язок від функціонального позитивного: δ2CAЗi і Кgi (r = 1,00), Wi і Lgi (r = 0,98), СЦГі і Hom (r = 0,98), СЦГі і Sc (r = 0,96), S2di і Wi (r = 0,96), Wi і ASV (r = 0,94), Sc і Hom (r = 0,94), δ2CAЗi і bi (r = 0,93), S2di і ASV (r = 0,93) до сильного негативного: Sgi іСЦГі (r = -0,94), Sgi і Sc(r = -0,92), Sgi і Hom (r = -0,91), Pi і СЦГі (r = -0,83), Pi і Sc (r = -0,80), Pi і Hom (r = -0,79). Висновки. Системна порівняльна оцінка статистичними і графічними підходами свідчить, що внесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні у 2016–2017 рр. сорти ячменю ярого ‘Віраж’, ‘Талісман Миронівський’, ‘МІП Мирний’, ‘МІП Салют’, ‘МІП Сотник’, ‘МІП Азарт’, ‘МІП Богун’ переважають створені на попередніх етапах селекційної роботи сорти як за продуктивним, так і адаптивним потенціалом.

Мета. Порівняльна оцінка за врожайністю та адаптивністю сортів ячменю ярого Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН різних років реєстрації. Методи. Дослідження проведені в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН у 2013–2017 рр. відповідно до загальноприйнятих методик. Об’єкт досліджень – 19 сортів ячменю ярого миронівської селекції зареєстрованих в Україні за період 1995–2017 рр. Для характеристики взаємодії генотип–середовище та диференціації сортів за врожайністю і стабільністю використали низку найбільш поширених підходів: S. A. Eberhart, W. A. Russel (1966); G. Wricke (1962); C. S. Lin, M. R. Binns (1988); M. Huehn (1990); А. В. Кильчевский, Л. В. Хотылёва (1985); В. В. Хангильдин, Н. А. Литвиненко (1981); J. L. Purchase та ін. (2000); AMMI; GGE biplot. Результати. Частка умов року досліджень у загальній варіації становила 83,40%. Достовірні, але суттєво нижчі значення мали генотип – 10,65% та взаємодія генотип–середовище – 5,95%. Перші дві головні компоненти GGE biplot пояснювали дещо більшу частку взаємодії генотип–середовище (85,58%) порівняно з AMMI моделлю (80,9%). Кореляційний аналіз виявив, що середня врожайність (Mean) мала вищесередній зв’язок як з максимальним (Max) (r = 0,69), так і мінімальним (Mіn) (r = 0,72) її значеннями. Сильну позитивну кореляцію Mean виявлено з парамет­рами: СЦГі (r = 0,88), Hom (r = 0,86), Sc (r = 0,82). Дуже сильний негативний зв’язок Mean відзначено з Pi (r = -0,96). Для Max середній негативний зв’язок спостерігали лише з Pi (r = -0,60). Mіn сильно корелювала з Sc (r = 0,96), СЦГі (r = 0,87), Hom (r = 0,84). Негативну сильну кореляцію відзначено Min з Sgi (r = -0,86). Між деякими показниками виявлено зв’язок від функціонального позитивного: δ2CAЗi і Кgi (r = 1,00), Wi і Lgi (r = 0,98), СЦГі і Hom (r = 0,98), СЦГі і Sc (r = 0,96), S2di і Wi (r = 0,96), Wi і ASV (r = 0,94), Sc і Hom (r = 0,94), δ2CAЗi і bi (r = 0,93), S2di і ASV (r = 0,93) до сильного негативного: Sgi іСЦГі (r = -0,94), Sgi і Sc(r = -0,92), Sgi і Hom (r = -0,91), Pi і СЦГі (r = -0,83), Pi і Sc (r = -0,80), Pi і Hom (r = -0,79). Висновки. Системна порівняльна оцінка статистичними і графічними підходами свідчить, що внесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні у 2016–2017 рр. сорти ячменю ярого ‘Віраж’, ‘Талісман Миронівський’, ‘МІП Мирний’, ‘МІП Салют’, ‘МІП Сотник’, ‘МІП Азарт’, ‘МІП Богун’ переважають створені на попередніх етапах селекційної роботи сорти як за продуктивним, так і адаптивним потенціалом.

Цель. Определить лучшие партенокарпические гибриды корнишонного типа по уровню проявления хозяйственно-ценных признаков в условиях защищенного грунта весенне-летней культуросмены. Методы. В течение 2015–2017 гг. в условиях защищенного грунта пленочных теплиц проведено комплексное оценивание 18 генотипов огурца селекции Института овощеводства и бахчеводства НААН Украины, полученных путем искусственной гибридизации селекционного материала в предыдущие годы. В качестве стандарта использовали отечественный гибрид ‘Надежда F1’. Результаты. По результатам оценивания по комплексу хозяйственно-ценных признаков среди перспективных генотипов было отобрано семь гибридов F1. Выделенные образцы партенокарпического типа (58,7–79,5%), скороспелые (от массовых всходов до начала плодоношения – 51–53 суток) с женским типом цветения (80–100%) и букетным расположением женских цветков (по 3–5). Период плодоношения – 40–45 суток. Общая урожайность этих гибридов составляет от 16,2 до 21,2 кг/м2 (превышение стандарта на 5–37%) с товарностью плодов 82–90%. Средняя масса товарного плода – 91–100 г (стандарт – 88 г). Гибриды F1 устойчивые к корневым гнилям и относительно устойчивые к ложной мучнистой росе. Дегустационная оценка свежих плодов – 4,6–4,9 балла, консервированных – 4,4–4,5 балла. По данным исследования уровня гетерозиса генотипов по признаку ‘партенокарпия’ четыре гибрида проявили положительное сверхдоминирование. Три гибрида имели положительное сверхдоминирование с эффектом гетерозиса 126–142% по признаку ‘урожайность’. По признаку ‘скороспелость’ пять гибридов проявили отрицательное доминирование и сверхдоминирование. Положительное доминирование и сверхдоминирование с эффектом гетерозиса 101–113% получено у пяти гибридов по признаку ‘товарность’. Выводы. В результате селекционной работы созданы новые конкурентоспособные партенокарпические генотипы огурца корнишонного типа для выращивания в защищенном грунте пленочных теплиц весенне-летней культуросмены. Новые гибриды огурца пройдут проверку в предварительном и конкурсном сортоиспытании, по результатам которых лучшие из них будут переданы на квалификационную экспертизу. | Purpose. To determine the best parthenocarpic cucumber hybrids of gherkin-type by the level of economic value in the conditions of protected ground during the spring-summer period. Methods. During the years 2015–2017, in the conditions of greenhouse (protected ground) a comprehensive evaluation of 18 genotypes of cucumbers selected at the Institute of Vegetable and Melon of the National Academy of Sciences of Ukraine was implemented. Plant materials were obtained as a result of artificial hybridization of breeding cucumbers during the previous years. Characteristics of domestic hybrid ‘Nadiia F1’ served as a standard (refe­rence) set of economic indicators. Results. According to the results of the evaluation seven F1 hybrids were selected as a group of valuable economic characteristics among the promising genotypes. The samples of parthenocarpic type (58.7–79.5%), of early maturing (from mass germination to the beginning of the fruiting – 51–53 days) with the female type of flowering (80–100%) and the bouquet arrangement of female flowers (by 3–5) were distinguished. The period of fruiting is about 40–45 days. The total yield of these hyb­rids ranges from 16.2 to 21.2 kg/m2 (5–37% more compared to standard figures), with the product marketability 82–90%. The average weight of the commercial unit was 91–100 g (standard – 88 g). F1 hybrids are resistant to root rot and relatively resistant to mildew. Tasting score of fresh fruits – 4.6–4.9 points, canned – 4.4–4.5 points. According to the study of heterosis level of genotypes on the basis of ‘parthenocarpia’ index, four hybrids have shown a positive over-domination. On the basis of ‘yield’ index, three hybrids had a positive super-domination with the effect of hete­rosis 126–142%. Five hybrids have shown negative dominance and negative over-domination that determines their early maturity. Positive domination and over-domination with the effect of heterosis 101–113% were peculiar to five hybrids according to ‘merchantability’ index. Conclusions. As a result of selection the new competitive parthenocarpic genotypes of gherkin-type cucumber were created for greenhouse (protected ground) growing during the spring-summer period. New cucumber hybrids will be tested in the previous and competitive variety tests and the best samples will be sent to qualification examination. | Мета. Визначити кращі партенокарпічні гібриди корнішонного типу за рівнем прояву господарсько-цінних ознак в умовах захищеного грунту весняно-літньої культурозміни. Методи. Протягом 2015–2017 рр. в умовах захищеного ґрунту плівкових теплиць проведено комплексне оцінювання 18 генотипів огірка селекції Інституту овочівництва та баштанництва НААН України, отриманих шляхом штучної гібридизації селекційного матеріалу в попередні роки. Стандартом слугував вітчизняний гібрид ‘Надія F1’. Результати. За результатами оцінювання за комплексом господарсько-цінних ознак серед перспективних генотипів було відібрано сім гібридів F1. Виділені зразки партенокарпічного типу (58,7–79,5%), скоростиглі (від масових сходів до початку плодоношення – 51–53 доби) з жіночим типом цвітіння (80–100%) та букетним розташуванням жіночих квіток (по 3–5). Період плодоношення – 40–45 діб. Загальна врожайність цих гібридів становить від 16,2 до 21,2 кг/м2 (перевищення стандарту на 5–37%) з товарністю плодів 82–90%. Середня маса товарного плоду – 91–100 г (стандарт – 88 г). Гібриди F1 стійкі проти кореневих гнилей та відносно стійкі проти несправжньої борошнистої роси. Дегустаційна оцінка свіжих плодів – 4,6–4,9 бала, консервованих – 4,4–4,5 бала. За даними дослідження рівня гетерозису генотипів за ознакою ‘партенокарпія’ чотири гібриди виявили позитивне наддомінування. За ознакою ‘врожайність’ три гібриди мали позитивне наддомінування з ефектом гетерозису 126–142%. За ознакою ‘скоростиглість’ п’ять гібридів виявили негативне домінування та наддомінування. Позитивне домінування та наддомінування з ефектом гетерозису 101–113% отримано в п’яти гібридів за ознакою ‘товарність’. Висновки. У результаті селекційної роботи створено нові конкурентноздатні партенокарпічні генотипи огірка корнішонного типу для вирощування в захищеному грунті плівкових теплиць весняно-літньої культурозміни. Нові гібриди огірка ще пройдуть перевірку в попередньому та конкурсному сортовипробуванні, за результатами яких кращі з них будуть передані на кваліфікаційну експертизу.

Мета. Визначити кращі партенокарпічні гібриди корнішонного типу за рівнем прояву господарсько-цінних ознак в умовах захищеного грунту весняно-літньої культурозміни. Методи. Протягом 2015–2017 рр. в умовах захищеного ґрунту плівкових теплиць проведено комплексне оцінювання 18 генотипів огірка селекції Інституту овочівництва та баштанництва НААН України, отриманих шляхом штучної гібридизації селекційного матеріалу в попередні роки. Стандартом слугував вітчизняний гібрид ‘Надія F1’. Результати. За результатами оцінювання за комплексом господарсько-цінних ознак серед перспективних генотипів було відібрано сім гібридів F1. Виділені зразки партенокарпічного типу (58,7–79,5%), скоростиглі (від масових сходів до початку плодоношення – 51–53 доби) з жіночим типом цвітіння (80–100%) та букетним розташуванням жіночих квіток (по 3–5). Період плодоношення – 40–45 діб. Загальна врожайність цих гібридів становить від 16,2 до 21,2 кг/м2 (перевищення стандарту на 5–37%) з товарністю плодів 82–90%. Середня маса товарного плоду – 91–100 г (стандарт – 88 г). Гібриди F1 стійкі проти кореневих гнилей та відносно стійкі проти несправжньої борошнистої роси. Дегустаційна оцінка свіжих плодів – 4,6–4,9 бала, консервованих – 4,4–4,5 бала. За даними дослідження рівня гетерозису генотипів за ознакою ‘партенокарпія’ чотири гібриди виявили позитивне наддомінування. За ознакою ‘врожайність’ три гібриди мали позитивне наддомінування з ефектом гетерозису 126–142%. За ознакою ‘скоростиглість’ п’ять гібридів виявили негативне домінування та наддомінування. Позитивне домінування та наддомінування з ефектом гетерозису 101–113% отримано в п’яти гібридів за ознакою ‘товарність’. Висновки. У результаті селекційної роботи створено нові конкурентноздатні партенокарпічні генотипи огірка корнішонного типу для вирощування в захищеному грунті плівкових теплиць весняно-літньої культурозміни. Нові гібриди огірка ще пройдуть перевірку в попередньому та конкурсному сортовипробуванні, за результатами яких кращі з них будуть передані на кваліфікаційну експертизу.