Purpose is to evaluate the plant breeding material of alfalfa by the indices of water metabolism in different conditions of humidification, to determine the patterns of their manifestation, correlation ties between them and drought tolerance, to point out the best material for introduction into the plant breeding process. Methods. Field, laboratory, statistical. Results. During 2017–2020, 9 populations of alfalfa were studied by the indices of water regime: water content in the tissues, water deficit and water holding capacity of the leaves in the conditions of irrigation and natural humidification. The regularities of their manifestation were determined. By the data on the water content in leaves it was found out that it is high at irrigation (81.88; 79.63; 78.42%) and low (69.20; 70.81; 71.84%) without irrigation. Water content in leaves is closely related with water deficit, but the connection is inverse (r = -0.986 at irrigation and r = -0.863 at natural humidification). Water deficit in the populations was the highest (50.28–29.96–33.0%) in the stress conditions (without irrigation) and decreased in the plants at irrigation to 12.64–17.37–22.04%. Water deficit relates to water holding capacity of leaves: the greater water deficit, the lower water holding capacity. In the irrigated conditions, 13.9 to 17.3% was lost in 2 hours of the leaves wilting and 30.3–34.6% after 8 hours, and 3.78–4.31% in 1 hour. Water holding capacity ranged from 82.7 to 85.9% after 2 hours of the leaves wilting, and 61.6 to 69.7% after 8 hours. In the conditions of natural humidification, in the first 2 hours after wilting, the water content decreased by 8.5–11.7%, after 8 hours – by 16.5–22.6%. Water loss per one hour ranged from 1.78 to 2.84%, 1.5–2.0 times less than in irrigated plants. Water holding capacity was 82.3–91.5 and 77.0–91.5% after 2 and 8 hours, respectively. It was high (90.3–91.5 and 83.4–91.5%) in the following populations: LRH, M.q./M.agr., A.r.d. and M.agr.C. at water loss of 1.78–2.15%. A high inverse connection was found between water loss and water holding capacity after 2 and 8 hours: r = -0.652 and r = -0.963, respectively. There was a significant positive relationship between water holding capacity and drought tolerance (r = 0.597–0.696). High drought tolerance (56.9–58.2%) was recorded in the populations: M.agr.C., M.q./M.agr., LRH and Ram. D. Conclusions. Regularities of changes in tissue water content, deficit and water holding capacity of alfalfa leaves during irrigation and in conditions of natural humidification were revealed. The relationships between water deficit and water holding capacity, water loss and water holding capacity, water hol­ding capacity and drought tolerance were determined. The best populations with high drought tolerance were selected to be introduced into the plant breeding process. | Мета. Оцінити селекційний матеріал люцерни за показниками водного обміну в різних умовах зволоження, установити закономірності їхнього вияву, взаємозв’язок між ними та посухостійкістю. Виділити кращі для включення в селекційний процес. Методи. Польовий, лабораторний, статистичний. Результати. Упродовж 2017–2020 рр. досліджено дев’ять популяцій люцерни за показниками водного режиму: обводненню тканин, водного дефіциту та водоутримувальної здатності листків в умовах зрошення та природного зволоження. Установлено закономірності їхнього прояву. За даними по обводненню листя, тобто показнику вмісту води, він є високим за зрошення (81,88; 79,63; 78,42%) і низьким без зрошення (69,20; 70,81; 71,84%). З обводненням листків тісно пов’язаний водний дефіцит, але вони знаходяться в зворотній залежності один з одним (r = -0,986 при зрошенні і r = -0,863 в умовах природного зволоження). Максимальним водний дефіцит у популяцій був у стресовій ситуації (без поливу) – 50,28; 29,96; 33,0% і знижувався в рослин за зрошення до 12,64; 17,37; 22,04%. Водний дефіцит пов’язаний з водоутримувальною здатністю листя: чим він більший, тим нижче водоутримувальна здатність, що визначається здатністю утримувати воду. В умовах зрошення втрачалося від 13,9 до 17,3% за 2 години в’янення листків та 30,3–34,6% після 8 годин, а за 1 годину – 3,78–4,31%. Водоутримувальна здатність коливалася в межах 82,7–85,9% через 2 години в’янення листя та 61,6 до 69,7% через 8 годин. В умовах природного зволоження в перші 2 години після в’янення вміст води зменшився на 8,5–11,7%, через 8 годин – на 16,5–22,6%. За 1 годину втрата води коливалася від 1,78 до 2,84%, у 1,5–2,0 раза менше, ніж у рослин, що вирощувалися в умовах зрошення. Водоутримувальна здатність становила 82,3–91,5 та 77,0–91,5% через 2 та 8 годин відповідно. Високою (90,3–91,5 і 83,4–91,5%) вона була в популяцій LRH, M.g./M.agr., A.r.d. і M.agr.C. за втрати води 1,78–2,15%. Установлено середній та сильний обернений зв’язок втрати води з водоутримувальною здатністю через 2 і 8 годин: r = -0,652 та r = -0,963 відповідно. Визначено середній позитивний зв’язок між водоутримувальною здатністю й посухостійкістю (r = 0,597–0,696). Високу посухостійкість ( 56,9–58,2%) проявили популяції M.agr.C., M.g./M.agr., LRH і Ram.d. Висновки. Установлено закономірності зміни обводнення тканин, дефіциту й водоутримувальної здатності листя люцерни за зрошення та в умовах природного зволоження. Визначено взаємозв’язки між водним дефіцитом і водоутримувальною здатністю; втратою води і водоутримувальною здатністю; водоутримувальною здатністю та посухостійкістю. Виділені кращі популяції з високою посухостійкістю, які будуть включені в селекційний процес.

Мета. Оцінити селекційний матеріал люцерни за показниками водного обміну в різних умовах зволоження, установити закономірності їхнього вияву, взаємозв’язок між ними та посухостійкістю. Виділити кращі для включення в селекційний процес. Методи. Польовий, лабораторний, статистичний. Результати. Упродовж 2017–2020 рр. досліджено дев’ять популяцій люцерни за показниками водного режиму: обводненню тканин, водного дефіциту та водоутримувальної здатності листків в умовах зрошення та природного зволоження. Установлено закономірності їхнього прояву. За даними по обводненню листя, тобто показнику вмісту води, він є високим за зрошення (81,88; 79,63; 78,42%) і низьким без зрошення (69,20; 70,81; 71,84%). З обводненням листків тісно пов’язаний водний дефіцит, але вони знаходяться в зворотній залежності один з одним (r = -0,986 при зрошенні і r = -0,863 в умовах природного зволоження). Максимальним водний дефіцит у популяцій був у стресовій ситуації (без поливу) – 50,28; 29,96; 33,0% і знижувався в рослин за зрошення до 12,64; 17,37; 22,04%. Водний дефіцит пов’язаний з водоутримувальною здатністю листя: чим він більший, тим нижче водоутримувальна здатність, що визначається здатністю утримувати воду. В умовах зрошення втрачалося від 13,9 до 17,3% за 2 години в’янення листків та 30,3–34,6% після 8 годин, а за 1 годину – 3,78–4,31%. Водоутримувальна здатність коливалася в межах 82,7–85,9% через 2 години в’янення листя та 61,6 до 69,7% через 8 годин. В умовах природного зволоження в перші 2 години після в’янення вміст води зменшився на 8,5–11,7%, через 8 годин – на 16,5–22,6%. За 1 годину втрата води коливалася від 1,78 до 2,84%, у 1,5–2,0 раза менше, ніж у рослин, що вирощувалися в умовах зрошення. Водоутримувальна здатність становила 82,3–91,5 та 77,0–91,5% через 2 та 8 годин відповідно. Високою (90,3–91,5 і 83,4–91,5%) вона була в популяцій LRH, M.g./M.agr., A.r.d. і M.agr.C. за втрати води 1,78–2,15%. Установлено середній та сильний обернений зв’язок втрати води з водоутримувальною здатністю через 2 і 8 годин: r = -0,652 та r = -0,963 відповідно. Визначено середній позитивний зв’язок між водоутримувальною здатністю й посухостійкістю (r = 0,597–0,696). Високу посухостійкість ( 56,9–58,2%) проявили популяції M.agr.C., M.g./M.agr., LRH і Ram.d. Висновки. Установлено закономірності зміни обводнення тканин, дефіциту й водоутримувальної здатності листя люцерни за зрошення та в умовах природного зволоження. Визначено взаємозв’язки між водним дефіцитом і водоутримувальною здатністю; втратою води і водоутримувальною здатністю; водоутримувальною здатністю та посухостійкістю. Виділені кращі популяції з високою посухостійкістю, які будуть включені в селекційний процес.

Purpose. Identification of spring barley promising breeding lines with combination of adaptive traits under conditions of the central part of the Ukrainian Forest-Steppe. Methods. Field trial, laboratory-field analysis of drought tolerance, statistical and graphical analysis of experimental data. Results. The analysis of variance of the AMMI model showed that the largest contribution to the general variation (85.78%) had environmental conditions (years of research). The value of the genotype was 8.21%, and the genotype by environment interaction was 6.01%. The first and second principal components of both AMMI and GGE biplot explained more than 85% of the genotype-environment interaction. Spring barley breeding lines ‘Deficiens 5162’, ‘Nutans 5073’ and ‘Deficiens 5161’ had the superior combination of yield performance and relative stability through the years according to GGE biplot. With GYT biplot analysis it has been determined that the breeding lines ‘Deficiens 5162’ and ‘Nutans 5073’ also significantly predominated over the other genotypes in terms of combination of yield performance and a number of other traits – 1000 kernels weight, drought tolerance, resistance to pathogens. Breeding lines ‘Deficiens 5161’, ‘Nutans 4966’, ‘Nutans 4705’, ‘Nutans 4816’, ‘Nutans 5184’, ‘Nutans 5193’, which exceeded the mean value in the trial in terms of combination of yield performance and a number of adaptive traits may have practical significance in the breeding process for creation of new initial material. Conclusions. As a result of the complex evaluation when using AMMI, GGE biplot and GYT biplot graphical models the breeding lines ‘Deficiens 5162’ and ‘Nutans 5073’ with the optimal combination of yield, stability, thousand kernel weight and tolerance to abiotic and biotic environmental factors have been identified | Мета. Виділити перспективні селекційні лінії ячменю ярого за комплексом адаптивних ознак в умовах центральної частини Лісостепу України. Методи. Польові випробування, лабораторно-польові дослідження посухостійкості, статис­тичний та графічний аналіз експериментальних даних. Результати. Дисперсійним аналізом AMMI моделі встановлено, що найбільший унесок у загальну варіацію (85,78%) мали умови середовища (років досліджень). Значення генотипу становило 8,21%, а взаємодії генотип–середовище – 6,01%. Перші дві головні компоненти як AMMI, так і GGE biplot, охоплювали понад 85% взаємодії генотип–середовище. Краще поєднання врожайності та відносної стабільності за роками відповідно до GGE biplot мали селекційні лінії ячменю ярого ‘Дефіцієнс 5162’, ‘Нутанс 5073’ і ‘Дефіцієнс 5161’. GYT biplot аналізом визначено, що селекційні лінії ‘Дефіцієнс 5162’ і ‘Нутанс 5073’ також суттєво переважали решту генотипів за поєднанням урожайності та низки інших ознак – маси 1000 зерен, посухостійкості, стійкості проти збудників хвороб. Селекційні лінії ‘Дефіцієнс 5161’, ‘Нутанс 4966’, ‘Нутанс 4705’, ‘Нутанс 4816’, ‘Нутанс 5184’, ‘Нутанс 5193’, які перевищували середнє значення в досліді за поєднанням врожайності та низки адаптивних ознак, можуть мати практичну цінність у селекційному процесі для створення нового вихідного матеріалу. Висновки. У результаті комплексного оцінювання з використанням графічних моделей AMMI, GGE biplot та GYT biplot виділено селекційні лінії ячменю ярого ‘Дефіцієнс 5162’ і ‘Нутанс 5073’ з оптимальним поєднанням урожайності, стабільності, маси 1000 зерен та стійкості до біо- та абіотичних чинників.

Мета. Виділити перспективні селекційні лінії ячменю ярого за комплексом адаптивних ознак в умовах центральної частини Лісостепу України. Методи. Польові випробування, лабораторно-польові дослідження посухостійкості, статис­тичний та графічний аналіз експериментальних даних. Результати. Дисперсійним аналізом AMMI моделі встановлено, що найбільший унесок у загальну варіацію (85,78%) мали умови середовища (років досліджень). Значення генотипу становило 8,21%, а взаємодії генотип–середовище – 6,01%. Перші дві головні компоненти як AMMI, так і GGE biplot, охоплювали понад 85% взаємодії генотип–середовище. Краще поєднання врожайності та відносної стабільності за роками відповідно до GGE biplot мали селекційні лінії ячменю ярого ‘Дефіцієнс 5162’, ‘Нутанс 5073’ і ‘Дефіцієнс 5161’. GYT biplot аналізом визначено, що селекційні лінії ‘Дефіцієнс 5162’ і ‘Нутанс 5073’ також суттєво переважали решту генотипів за поєднанням урожайності та низки інших ознак – маси 1000 зерен, посухостійкості, стійкості проти збудників хвороб. Селекційні лінії ‘Дефіцієнс 5161’, ‘Нутанс 4966’, ‘Нутанс 4705’, ‘Нутанс 4816’, ‘Нутанс 5184’, ‘Нутанс 5193’, які перевищували середнє значення в досліді за поєднанням врожайності та низки адаптивних ознак, можуть мати практичну цінність у селекційному процесі для створення нового вихідного матеріалу. Висновки. У результаті комплексного оцінювання з використанням графічних моделей AMMI, GGE biplot та GYT biplot виділено селекційні лінії ячменю ярого ‘Дефіцієнс 5162’ і ‘Нутанс 5073’ з оптимальним поєднанням урожайності, стабільності, маси 1000 зерен та стійкості до біо- та абіотичних чинників.

Purpose. The objective of this study was to evaluate the morphological parameters of Lycium spp. seeds from the collections in M. M. Hryshko National Botanical Garden (NBS) NAS of Ukraine. Methods. Cultivars and varieties of three Lycium species (Lycium barbarum, L. chinense, L. truncatum) were studied in the period from 2016 till 2019. The following morphometric measurments were conducted: seeds weight, seeds length, seeds width and index of seeds shape. Basic statistical analyses were performed using PAST 2.17. Hierarchical cluster analyses of similarity between genotypes were computed on the basis of the Bray-Curtis similarity index. Correlation between traits was determined using the Pearson correlation coefficient. Results. Cultivars and varieties of different species of Lycium varied in weight, shape, and size of seeds. Seed weight varied from 0.54 to 3.54 mg, seed length from 1.90 to 3.06 mm, seed width from 1.43 to 2.53 mm. The shape indexes of seeds were found ranging from 0.73 to 0.80. The analysis of coefficient of variation showed the difference of variability in morphometric characteristics between some Lycium spp. cultivars and varieties. The most variable features: seeds weight (8.51–28.22%) and seeds length (5.07–24.81%) are important parameters for selection. The use of cluster analysis made it possible to establish the similarity between the species of the studied Lycium species. Conclusions. Diagnostic signs by seed morphometry for differentiation of Lycium species were revealed. The analysis of coefficient of variation showed the difference of variability in morphometric characteristics between some Lycium cultivars and varieties. The most variable characteristics of the studied genotypes were seed weight and length, which are important parameters for selection because they determine the pulp content and number of seeds, as well as the ratio of these parameters between them. It is through variability that promising varieties with low seed weight and length can be selected, Due to securing them later vegetatively. | Мета. Оцінити морфометричні показники насіння Lycium spp. колекції Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка (НБС) НАН України. Методи. Упродовж 2016–2019 рр. досліджено 21 генотип (10 сортів і 11 форм) трьох видів (Lycium barbarum, L. chinense, L. truncatum). Установлено морфометричні показники насіння (маса, довжина, ширина та індекс форми). Статистичний аналіз виконували за допомогою PAST 2.17. Ієрархічний кластерний аналіз подібності генотипів здійснено за індексом подібності Брей-Кертіса. Наявніть зв’язків між параметрами встановлювали за коефіцієнтом кореляції Пірсона. Результати. Сорти та форми різних видів рослин Lycium варіювали за масою, розміром та формою насіння. Морфометричні параметри насіння були такими: маса – від 0,54 до 3,54 мг, довжина – від 1,90 до 3,06 мм, ширина – від 1,43 до 2,53 мм. Величина індексу форми насіння становила від 0,73 до 0,80. Аналіз коефіцієнта варіації показав різну мінливість морфометричних характеристик сортів та форм різних видів Lycium. Наймінливішою є маса насіння (8,51–28,22%) та його довжина (5,07–24,81%), які є важливими параметрами для селекції. Використання кластерного аналізу дало змогу встановити генетичні зв’язки між сортами й формами Lycium та розподілити їх у два основних кластери. Висновки. Виявлено діагностичні ознаки морфометричних параметрів насіння для ідентифікації видів Lycium. Аналіз коефіцієнта варіації показав мінливість морфомет­ричних характеристик між деякими сортами та формами Lycium. Наймінливішими параметрами досліджуваних генотипів були маса та довжина насіння. Останні є важливими для селекції, оскільки від них залежить уміст м’якушу та кількість насіння, а також співвідношення цих параметрів між ними. Завдяки мінливості можна дібрати перспективні сорти з невеликими масою та довжиною насіння, закріпивши їх потім вегетативно.

Purpose. The objective of this study was to evaluate the morphological parameters of Lycium spp. seeds from the collections in M. M. Hryshko National Botanical Garden (NBS) NAS of Ukraine. Methods. Cultivars and varieties of three Lycium species (Lycium barbarum, L. chinense, L. truncatum) were studied in the period from 2016 till 2019. The following morphometric measurments were conducted: seeds weight, seeds length, seeds width and index of seeds shape. Basic statistical analyses were performed using PAST 2.17. Hierarchical cluster analyses of similarity between genotypes were computed on the basis of the Bray-Curtis similarity index. Correlation between traits was determined using the Pearson correlation coefficient. Results. Cultivars and varieties of different species of Lycium varied in weight, shape, and size of seeds. Seed weight varied from 0.54 to 3.54 mg, seed length from 1.90 to 3.06 mm, seed width from 1.43 to 2.53 mm. The shape indexes of seeds were found ranging from 0.73 to 0.80. The analysis of coefficient of variation showed the difference of variability in morphometric characteristics between some Lycium spp. cultivars and varieties. The most variable features: seeds weight (8.51–28.22%) and seeds length (5.07–24.81%) are important parameters for selection. The use of cluster analysis made it possible to establish the similarity between the species of the studied Lycium species. Conclusions. Diagnostic signs by seed morphometry for differentiation of Lycium species were revealed. The analysis of coefficient of variation showed the difference of variability in morphometric characteristics between some Lycium cultivars and varieties. The most variable characteristics of the studied genotypes were seed weight and length, which are important parameters for selection because they determine the pulp content and number of seeds, as well as the ratio of these parameters between them. It is through variability that promising varieties with low seed weight and length can be selected, Due to securing them later vegetatively.

Purpose. The objective of this study was to evaluate the morphological parameters of Lycium spp. seeds from the collections in M. M. Hryshko National Botanical Garden (NBS) NAS of Ukraine. Methods. Cultivars and varieties of three Lycium species (Lycium barbarum, L. chinense, L. truncatum) were studied in the period from 2016 till 2019. The following morphometric measurments were conducted: seeds weight, seeds length, seeds width and index of seeds shape. Basic statistical analyses were performed using PAST 2.17. Hierarchical cluster analyses of similarity between genotypes were computed on the basis of the Bray-Curtis similarity index. Correlation between traits was determined using the Pearson correlation coefficient. Results. Cultivars and varieties of different species of Lycium varied in weight, shape, and size of seeds. Seed weight varied from 0.54 to 3.54 mg, seed length from 1.90 to 3.06 mm, seed width from 1.43 to 2.53 mm. The shape indexes of seeds were found ranging from 0.73 to 0.80. The analysis of coefficient of variation showed the difference of variability in morphometric characteristics between some Lycium spp. cultivars and varieties. The most variable features: seeds weight (8.51–28.22%) and seeds length (5.07–24.81%) are important parameters for selection. The use of cluster analysis made it possible to establish the similarity between the species of the studied Lycium species. Conclusions. Diagnostic signs by seed morphometry for differentiation of Lycium species were revealed. The analysis of coefficient of variation showed the difference of variability in morphometric characteristics between some Lycium cultivars and varieties. The most variable characteristics of the studied genotypes were seed weight and length, which are important parameters for selection because they determine the pulp content and number of seeds, as well as the ratio of these parameters between them. It is through variability that promising varieties with low seed weight and length can be selected, Due to securing them later vegetatively.

Purpose. To reveal the peculiarities of the seasonal rhythm of growth and development of Itoh Group peony cultivars in the conditions of the M. M. Hryshko National Botanical Garden National Academy of Sciences of Ukraine. Methods. The objects of research were plants of 24 cultivars of Itoh Group peonies. The research was conducted on the experimental field of the Department of Flowering and Ornamental Plants of the M. M. Hryshko National Botanical Garden National Academy of Sciences of Ukraine during 2017–2020. The sum of effective temperatures was calculated by summing the daily air temperatures reduced by the biological zero.                 Results. The phenological phases of Ito Group cultivars growth were determined. Phenological spectra for different groups are presented. It was determined that the flowering of early cultivars: ‘First Arrival’, ‘Hillary’, ‘Julia Rose’, ‘Morning Lilac’, ‘Old Rose Dandy’, ‘Sonoma Apricot’ starts at the sum of effective temperatures ≥ 400 °С. The middle group hybrids bloom when the sum of temperatures reaches 450 °С. This group includes: ‘Bartzella’, ‘Callie’s Memory’, ‘Cora Louise’, ‘Lollipop’, ‘Scarlet Heaven’, ‘Sonoma Velvet Ruby’, ‘Yellow Dream’, ‘Yellow Emperor’, ‘Yellow Heaven’, ‘Yellow Waterlily’. Late flowering group includes: ‘Border Charm’, ‘Garden Treasure’, ‘Kopper Kettle’, ‘Pastel Splendor’, ‘Prairie Charm’, ‘Viking Full Moon’, ‘White Emperor’, ‘Yankee Doodle Dandy’; accumulation of effective temperatures above 500 °С is an essential requirement for their flowering. Conclusions. Itoh Group cultivars successfully pass all phases of seasonal development and manage to complete the growing season. Cultivars belong to the spring-summer-autumn-green phenorhythmotype. The onset of the corresponding phenological phases in peonies of the studied group of cultivars requires a certain sum of effective temperatures. Plant outgrowth begins on March 23 – April 2, when the sum of effective temperatures ranges from 20–40 °С. The flowering of varieties characterized as late spring, lasts 6–9 days ± 3–4 days, depending on the varietal characteristics and the year of cultivation. A rapid increase in the sum of effective temperatures up to 700 °C shortens the flowering phase by 4–5 days. An assortment of early (May 22–25 ± 2–3 days), medium (May 26–28 ± 3–5 days) and late-flowering (May 29–31 ± 4–6 days) cultivars has been selected, what ensures the continuity of peony flowering during two months. | Мета. Установити особливості сезонного ритму росту й розвитку сортів півоній Itoh Group в умовах Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України (НБС). Методи. Об’єктом досліджень слугували рослини 24 сортів півоній Itoh Gp. Дослідження проводили на експериментальній ділянці відділу квітниково-декоративних рослин НБС протягом 2017–2020 рр. Суму ефективних температур обраховували через сумування добових температур повітря, зменшених на значення біологічного мінімуму. Результати. Виділено фенологічні фази росту й розвитку рослин півоній Іто-групи. Побудовано фенологічні спектри для різних феногруп. Установлено, що цвітіння ранніх сортів – ‘First Arrival’, ‘Hillary’, ‘Julia Rose’, ‘Morning Lilac’, ‘Old Rose Dandy’, ‘Sonoma Apricot’ – розпочинається за суми ефективних температур ≥ 400 °С. Сорти рослин середньої групи зацвітають, коли сума температур сягає 450 °С. До цієї групи належать ‘Bartzella’, ‘Callie’s Memory’, ‘Cora Louise’, ‘Lollipop’, ‘Scarlet Heaven’, ‘Sonoma Velvet Ruby’, ‘Yellow Dream’, ‘Yellow Emperor’, ‘Yellow Heaven’, ‘Yellow Waterlily’. Пізньоквітуюча група включає сорти ‘Border Charm’, ‘Garden Treasure’, ‘Kopper Kettle’, ‘Pastel Splendor’, ‘Prairie Charm’, ‘Viking Full Moon’, ‘White Emperor’, ‘Yankee Doodle Dandy’, необхідною умовою цвітіння яких є накопичення ефективних температур понад 500 °С. Висновки. Рослини сортів півоній Itoh Gp успішно проходять усі фази сезонного розвитку та встигають завершити вегетацію. За тривалістю вегетації вони належать до весняно-літньо-осінньозеленого феноритмотипу. Настання відповідних фенологічних фаз у півоній досліджуваної групи сортів потребує певної суми ефективних температур. Відростання сортів розпочинається 23 березня – 2 квітня, коли сума ефективних температур змінюється в межах 20–40 °С. Цвітіння сортів характеризується як пізньовесняне, триває 9–16 діб ± 3–4 доби й залежить від сортових особливостей рослин та року вирощування. Швидке наростання суми ефективних температур до 700 °C під час цвітіння рослин скорочує його тривалість на 4–5 діб. Аналіз фенологічних спектрів сезонного розвитку рослин дав змогу виділити сортимент ранньо‑ (22–25 травня ± 2–3 доби), середньо‑ (26–28 травня ± 3–5 діб) та пізньоквітуючих (29–31 травня ± 4–6 діб) півоній Itoh Gp, що забезпечує безперервність їхнього цвітіння загалом упродовж двох місяців.

Purpose. To reveal the peculiarities of the seasonal rhythm of growth and development of Itoh Group peony cultivars in the conditions of the M. M. Hryshko National Botanical Garden National Academy of Sciences of Ukraine. Methods. The objects of research were plants of 24 cultivars of Itoh Group peonies. The research was conducted on the experimental field of the Department of Flowering and Ornamental Plants of the M. M. Hryshko National Botanical Garden National Academy of Sciences of Ukraine during 2017–2020. The sum of effective temperatures was calculated by summing the daily air temperatures reduced by the biological zero. Results. The phenological phases of Ito Group cultivars growth were determined. Phenological spectra for different groups are presented. It was determined that the flowering of early cultivars: ‘First Arrival’, ‘Hillary’, ‘Julia Rose’, ‘Morning Lilac’, ‘Old Rose Dandy’, ‘Sonoma Apricot’ starts at the sum of effective temperatures ≥ 400 °С. The middle group hybrids bloom when the sum of temperatures reaches 450 °С. This group includes: ‘Bartzella’, ‘Callie’s Memory’, ‘Cora Louise’, ‘Lollipop’, ‘Scarlet Heaven’, ‘Sonoma Velvet Ruby’, ‘Yellow Dream’, ‘Yellow Emperor’, ‘Yellow Heaven’, ‘Yellow Waterlily’. Late flowering group includes: ‘Border Charm’, ‘Garden Treasure’, ‘Kopper Kettle’, ‘Pastel Splendor’, ‘Prairie Charm’, ‘Viking Full Moon’, ‘White Emperor’, ‘Yankee Doodle Dandy’; accumulation of effective temperatures above 500 °С is an essential requirement for their flowering. Conclusions. Itoh Group cultivars successfully pass all phases of seasonal development and manage to complete the growing season. Cultivars belong to the spring-summer-autumn-green phenorhythmotype. The onset of the corresponding phenological phases in peonies of the studied group of cultivars requires a certain sum of effective temperatures. Plant outgrowth begins on March 23 – April 2, when the sum of effective temperatures ranges from 20–40 °С. The flowering of varieties characterized as late spring, lasts 6–9 days ± 3–4 days, depending on the varietal characteristics and the year of cultivation. A rapid increase in the sum of effective temperatures up to 700 °C shortens the flowering phase by 4–5 days. An assortment of early (May 22–25 ± 2–3 days), medium (May 26–28 ± 3–5 days) and late-flowering (May 29–31 ± 4–6 days) cultivars has been selected, what ensures the continuity of peony flowering during two months.

Purpose. To reveal the peculiarities of the seasonal rhythm of growth and development of Itoh Group peony cultivars in the conditions of the M. M. Hryshko National Botanical Garden National Academy of Sciences of Ukraine. Methods. The objects of research were plants of 24 cultivars of Itoh Group peonies. The research was conducted on the experimental field of the Department of Flowering and Ornamental Plants of the M. M. Hryshko National Botanical Garden National Academy of Sciences of Ukraine during 2017–2020. The sum of effective temperatures was calculated by summing the daily air temperatures reduced by the biological zero.                 Results. The phenological phases of Ito Group cultivars growth were determined. Phenological spectra for different groups are presented. It was determined that the flowering of early cultivars: ‘First Arrival’, ‘Hillary’, ‘Julia Rose’, ‘Morning Lilac’, ‘Old Rose Dandy’, ‘Sonoma Apricot’ starts at the sum of effective temperatures ≥ 400 °С. The middle group hybrids bloom when the sum of temperatures reaches 450 °С. This group includes: ‘Bartzella’, ‘Callie’s Memory’, ‘Cora Louise’, ‘Lollipop’, ‘Scarlet Heaven’, ‘Sonoma Velvet Ruby’, ‘Yellow Dream’, ‘Yellow Emperor’, ‘Yellow Heaven’, ‘Yellow Waterlily’. Late flowering group includes: ‘Border Charm’, ‘Garden Treasure’, ‘Kopper Kettle’, ‘Pastel Splendor’, ‘Prairie Charm’, ‘Viking Full Moon’, ‘White Emperor’, ‘Yankee Doodle Dandy’; accumulation of effective temperatures above 500 °С is an essential requirement for their flowering. Conclusions. Itoh Group cultivars successfully pass all phases of seasonal development and manage to complete the growing season. Cultivars belong to the spring-summer-autumn-green phenorhythmotype. The onset of the corresponding phenological phases in peonies of the studied group of cultivars requires a certain sum of effective temperatures. Plant outgrowth begins on March 23 – April 2, when the sum of effective temperatures ranges from 20–40 °С. The flowering of varieties characterized as late spring, lasts 6–9 days ± 3–4 days, depending on the varietal characteristics and the year of cultivation. A rapid increase in the sum of effective temperatures up to 700 °C shortens the flowering phase by 4–5 days. An assortment of early (May 22–25 ± 2–3 days), medium (May 26–28 ± 3–5 days) and late-flowering (May 29–31 ± 4–6 days) cultivars has been selected, what ensures the continuity of peony flowering during two months.

Purpose. Analysis of species and varietal diversity of the genus Salvia L. cultivated flora of the world, including Ukraine; prognostic assessment and determination of the directions of ornamental representatives of the genus introduction to the conditions of the Forest-steppe of Ukraine. Methods. Analysis and synthesis, comparison and generalization of information data, introduction forecast. Results. The modern assortment of the genus Salvia is presented in quantitative, taxonomic, arealogical and ecological-cenotic terms. Belonging of the species of the genus to 6 main centers of origin of cultivated plants was determined, and a significant diversity of life forms (nanophanerophytes, microphanerophytes, hamephites, hemicryptophytes, theophytes), naturally formed under the influence of factors determined by different geographical and ecological-phytocenotic conditions of plant growth was reflected. Species assortment of the genus Salvia from the collection fund of the M. M. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine was analyzed in comparison with the collections of other Ukrainian botanical gardens. The list of decorative species of the collection, found in the natural flora of Ukraine, was given. Three groups of species have been identified by origin, what determines the conditions for plant cultivation in the Forest-Steppe of Ukraine. In terms of taxonomic structure, introduced sage species belong to eight (according to Bentham, 1833) out of twelve sections, which represent biomorphological diversity and confirm the high introduction potential of these plants.  The species and interspecific hybrids most fully used in breeding work and represented by a significant varietal diversity were distinguished, as well as the sage assortment of the collection of ornamental plants of the NBG was presented. Conclusions. It has been revealed that the species and varietal diversity of the genus Salvia of the world cultivated flora has a significant introduction potential for the Forest-Steppe zone of Ukraine. It was determined that the main base for the introduction of the ornamental species of the genus Salvia in Ukraine is the collection of the M. M. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine. The main directions of further introduction and breeding work with representatives of the genus Salvia in the Forest-Steppe conditions of Ukraine were highlighted. | Мета. Аналіз видового та сортового різноманіття роду Salvia L. культивованої флори світу, зокрема й України; прогностична оцінка та визначення напрямів інтродукції декоративних представників роду в умови Лісостепу України. Методи. Аналіз і синтез, порівняння та узагальнення інформаційних даних, інтродукційний прогноз.                           Результати. Представлено сучасний асортимент роду Salvia в кількісному, таксономічному, ареалогічному та еколого-ценотичному відношенні. Визначено приналежність видів роду до шести основних центрів походження культурних рослин, а також відображено значне розмаїття життєвих форм (нанофанерофіти, мікрофанерофіти, хамефіти, гемікриптофіти, терофіти), які закономірно сформувалися під впливом чинників, що визначалися різними географічними та еколого-фітоценотичними умовами зростання рослин. Проаналізовано видовий асортимент роду Salvia колекційного фонду Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України (НБС) порівняно з колекціями інших ботанічних садів України. Наведено перелік декоративних видів колекції, що трап­ляються в природній флорі України. Виділено три групи видів за походженням, які й визначають умови культивування рослин у Лісостепу України. За таксономічною структурою інтродуковані види шавлій належать до восьми (згідно з Bentham, 1833) з дванадцяти секцій, які представляють біоморфологічне різноманіття та підтверджують високий інтродукційний потенціал цих рослин. Виділено види й міжвидові гібриди, які найбільш задіяні в селекційній роботі та репрезентовані значним сортовим розмаїттям, а також представлено сортимент шавлій колекції квітниково-декоративних рослин НБС. Висновки. Установлено, що видове та сортове різноманіття роду Salvia культивованої флори світу має значний інтродукційний потенціал для лісостепової зони України. Визначено, що основною базою для інтродукційного вивчення декоративних видів роду Sal­via в Україні є колекція Національного ботанічного са­ду імені М. М. Гришка НАН України. Виокремлено основні напрями щодо подальшої інтродукційної та се­лек­ційної роботи з представниками роду Salvia в умовах Лісостепу України.

Purpose. Analysis of species and varietal diversity of the genus Salvia L. cultivated flora of the world, including Ukraine; prognostic assessment and determination of the directions of ornamental representatives of the genus introduction to the conditions of the Forest-steppe of Ukraine.Methods. Analysis and synthesis, comparison and generalization of information data, introduction forecast.Results. The modern assortment of the genus Salvia is presented in quantitative, taxonomic, arealogical and ecological-cenotic terms. Belonging of the species of the genus to 6 main centers of origin of cultivated plants was determined, and a significant diversity of life forms (nanophanerophytes, microphanerophytes, hamephites, hemicryptophytes, theophytes), naturally formed under the influence of factors determined by different geographical and ecological-phytocenotic conditions of plant growth was reflected. Species assortment of the genus Salvia from the collection fund of the M.?M.?Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine was analyzed in comparison with the collections of other Ukrainian botanical gardens. The list of decorative species of the collection, found in the natural flora of Ukraine, was given. Three groups of species have been identified by origin, what determines the conditions for plant cultivation in the Forest-Steppe of Ukraine. In terms of taxonomic structure, introduced sage species belong to eight (according to Bentham, 1833) out of twelve sections, which represent biomorphological diversity and confirm the high introduction potential of these plants.? The species and interspecific hybrids most fully used in breeding work and represented by a significant varietal diversity were distinguished, as well as the sage assortment of the collection of ornamental plants of the NBG was presented.Conclusions. It has been revealed that the species and varietal diversity of the genus Salvia of the world cultivated flora has a significant introduction potential for the Forest-Steppe zone of Ukraine. It was determined that the main base for the introduction of the ornamental species of the genus Salvia in Ukraine is the collection of the M.?M.?Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine. The main directions of further introduction and breeding work with representatives of the genus Salvia in the Forest-Steppe conditions of Ukraine were highlighted. | ????. ?????? ???????? ?? ????????? ???????????? ???? Salvia L. ????????????? ????? ?????, ??????? ? ???????; ???????????? ?????? ?? ?????????? ???????? ??????????? ???????????? ????????????? ???? ? ????? ????????? ???????.??????. ?????? ? ??????, ?????????? ?? ???????????? ????????????? ?????, ?????????????? ???????. ???????????????????????????????????. ???????????? ???????? ?????????? ???? Salvia ? ???????????, ??????????????, ????????????? ?? ???????-??????????? ??????????. ????????? ????????????? ????? ???? ?? ????? ???????? ??????? ?????????? ?????????? ??????, ? ????? ??????????? ?????? ????????? ???????? ???? (??????????????, ???????????????, ????????, ??????????????, ????????), ??? ??????????? ???????????? ??? ??????? ????????, ?? ??????????? ??????? ????????????? ?? ???????-??????????????? ??????? ????????? ??????. ?????????????? ??????? ?????????? ???? Salvia ???????????? ????? ????????????? ??????????? ???? ????? ?. ?. ?????? ??? ??????? (???) ????????? ? ?????????? ????? ?????????? ????? ???????. ???????? ??????? ???????????? ????? ????????, ?? ???????????? ? ????????? ????? ???????. ???????? ??? ????? ????? ?? ???????????, ??? ? ?????????? ????? ????????????? ?????? ? ????????? ???????. ?? ????????????? ?????????? ????????????? ???? ?????? ???????? ?? ?????? (?????? ? Bentham, 1833) ? ?????????? ??????, ??? ????????????? ??????????????? ???????????? ?? ????????????? ??????? ?????????????? ????????? ??? ??????. ???????? ???? ? ????????? ???????, ??? ???????? ??????? ? ??????????? ?????? ?? ?????????????? ??????? ???????? ??????????, ? ????? ???????????? ????????? ?????? ???????? ??????????-???????????? ?????? ???.????????. ???????????, ?? ?????? ?? ??????? ???????????? ???? Salvia ????????????? ????? ????? ??? ??????? ?????????????? ????????? ??? ???????????? ???? ???????. ?????????, ?? ???????? ????? ??? ??????????????? ???????? ???????????? ????? ???? Sal?via ? ??????? ? ???????? ????????????? ??????????? ????? ????? ?.??.??????? ??? ???????. ??????????? ??????? ??????? ???? ????????? ?????????????? ?? ????????????? ?????? ? ?????????????? ???? Salvia ? ?????? ????????? ???????.

Purpose. Analysis of species and varietal diversity of the genus Salvia L. cultivated flora of the world, including Ukraine; prognostic assessment and determination of the directions of ornamental representatives of the genus introduction to the conditions of the Forest-steppe of Ukraine. Methods. Analysis and synthesis, comparison and generalization of information data, introduction forecast. Results. The modern assortment of the genus Salvia is presented in quantitative, taxonomic, arealogical and ecological-cenotic terms. Belonging of the species of the genus to 6 main centers of origin of cultivated plants was determined, and a significant diversity of life forms (nanophanerophytes, microphanerophytes, hamephites, hemicryptophytes, theophytes), naturally formed under the influence of factors determined by different geographical and ecological-phytocenotic conditions of plant growth was reflected. Species assortment of the genus Salvia from the collection fund of the M. M. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine was analyzed in comparison with the collections of other Ukrainian botanical gardens. The list of decorative species of the collection, found in the natural flora of Ukraine, was given. Three groups of species have been identified by origin, what determines the conditions for plant cultivation in the Forest-Steppe of Ukraine. In terms of taxonomic structure, introduced sage species belong to eight (according to Bentham, 1833) out of twelve sections, which represent biomorphological diversity and confirm the high introduction potential of these plants.  The species and interspecific hybrids most fully used in breeding work and represented by a significant varietal diversity were distinguished, as well as the sage assortment of the collection of ornamental plants of the NBG was presented. Conclusions. It has been revealed that the species and varietal diversity of the genus Salvia of the world cultivated flora has a significant introduction potential for the Forest-Steppe zone of Ukraine. It was determined that the main base for the introduction of the ornamental species of the genus Salvia in Ukraine is the collection of the M. M. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine. The main directions of further introduction and breeding work with representatives of the genus Salvia in the Forest-Steppe conditions of Ukraine were highlighted.

Purpose. Analysis of species and varietal diversity of the genus Salvia L. cultivated flora of the world, including Ukraine; prognostic assessment and determination of the directions of ornamental representatives of the genus introduction to the conditions of the Forest-steppe of Ukraine. Methods. Analysis and synthesis, comparison and generalization of information data, introduction forecast. Results. The modern assortment of the genus Salvia is presented in quantitative, taxonomic, arealogical and ecological-cenotic terms. Belonging of the species of the genus to 6 main centers of origin of cultivated plants was determined, and a significant diversity of life forms (nanophanerophytes, microphanerophytes, hamephites, hemicryptophytes, theophytes), naturally formed under the influence of factors determined by different geographical and ecological-phytocenotic conditions of plant growth was reflected. Species assortment of the genus Salvia from the collection fund of the M. M. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine was analyzed in comparison with the collections of other Ukrainian botanical gardens. The list of decorative species of the collection, found in the natural flora of Ukraine, was given. Three groups of species have been identified by origin, what determines the conditions for plant cultivation in the Forest-Steppe of Ukraine. In terms of taxonomic structure, introduced sage species belong to eight (according to Bentham, 1833) out of twelve sections, which represent biomorphological diversity and confirm the high introduction potential of these plants. The species and interspecific hybrids most fully used in breeding work and represented by a significant varietal diversity were distinguished, as well as the sage assortment of the collection of ornamental plants of the NBG was presented. Conclusions. It has been revealed that the species and varietal diversity of the genus Salvia of the world cultivated flora has a significant introduction potential for the Forest-Steppe zone of Ukraine. It was determined that the main base for the introduction of the ornamental species of the genus Salvia in Ukraine is the collection of the M. M. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine. The main directions of further introduction and breeding work with representatives of the genus Salvia in the Forest-Steppe conditions of Ukraine were highlighted.

Purpose of the research was to estimate the state of varietal resources and adaptive-and-productive potential of basil plants. Methods. Field, laboratory, statistical and calculation-analytical. The field work included marking out of the experimental plot and field work. The laboratory method was used to analyze plants, assess the quality of the crop, and study physical, chemical and microbiological properties of the soil. Statistical and analytical calculation methods were used to calculate the results. Results. The varieties of ‘Temnyi Opal’, ‘MFI-2’, ‘Siaivo’ and ‘Badioryi’ where the regression coefficient was in the range of 0.57–0.78 can be included to the group of highly plastic varieties by the “commodity yield” feature according to the results of research.  The highest rate of breeding value by the “plant weight” trait was observed in the variety of ‘Temnyi Opal’, Sc = 347.22. The group of highly plastic varieties on the basis of “plant weight” trait included the varieties ‘Mister Barns’, ‘MFI-2’, ‘Rutan’, ‘Siaivo’ and ‘Badioryi’, where the regression coefficient was in the range of 0.91–0.99. The varieties ‘Temnyi Opal’, ‘Yerevanskyi’, ‘Ametyst’ and ‘Lymonnyi Aromat’ were classified as intensive. The regression coefficient of these varieties was in the range of 1.03–1.16. The analysis of the combination of high productivity, quantitative characteristics of the crop structure with the level of ecological plasticity and stability indicates different ways of these indicators formation in separate varieties. It was revealed that a high level of plasticity and yield stability did not guarantee a similar result on some quantitative features of its structure. Conclusions. The degree of adaptability of basil varieties can also be assessed by the value of the parameters of features variation. The obtained results will allow more objectively assessing the adaptive-and-productive potential of varieties and qualitatively selecting initial forms for further breeding for adaptability. | Мета. Оцінювання стану сортових ресурсів і адаптивно-продуктивного потенціалу рослин васильків справжніх (базиліку). Методи. Польові, лабораторні, статистичні і розрахунково-аналітичні. До польових належали розбивка дослідної ділянки та польові роботи. Лабораторний метод застосовували для аналізу рослин, оцінювання якості врожаю, дослідження фізичних, хімічних та мікробіологічних властивостей ґрунту. Статистичним та розрахунково-аналітичним методами обчислювали результати. Результати. За результатами досліджень до групи високопластичних сортів за ознакою «товарна врожайність» було віднесено сорти ‘Темний опал’, ‘МФІ-2’, ‘Сяйво’ та ‘Бадьорий’, де коефіцієнт регресії був у межах 0,57–0,78. Найвище значення селекційної цінності за ознакою «маса рослин» було відзначено у сорту ‘Темний опал’, Sc = 347,22. До групи високопластичних сортів за ознакою «маса рослин» було віднесено сорти ‘Містер Барнс’, ‘МФІ-2’, ‘Рутан’, ‘Сяйво’ та ‘Бадьорий’, для яких коефіцієнт регресії був у межах 0,91–0,99. До інтенсивних віднесли сорти ‘Темний опал’, ‘Єреванський’, ‘Аметист’ та ‘Лимонний аромат’. Показник коефіцієнту регресії для цих сортів знаходився у межах 1,03–1,16. Аналіз поєднання високої продуктивності, кількісних ознак структури врожаю з рівнем екологічної пластичності та стабільності свідчить про різні шляхи формування цих показників окремих сортів. Встановлено, що високий рівень пластичності та стабільності врожайності не гарантує аналогічного результату за окремими кількісними ознаками його структури. Висновки. За величиною параметрів варіювання ознак можна оцінювати ступінь адаптивності сортів васильків справжніх. Отримані результати дозволять об’єктивно оцінити адаптивно-продуктивний потенціал сортів та якісно провести добір вихідних форм для подальшої селекції на адаптивність.

Мета. Оцінювання стану сортових ресурсів і адаптивно-продуктивного потенціалу рослин васильків справжніх (базиліку). Методи. Польові, лабораторні, статистичні і розрахунково-аналітичні. До польових належали розбивка дослідної ділянки та польові роботи. Лабораторний метод застосовували для аналізу рослин, оцінювання якості врожаю, дослідження фізичних, хімічних та мікробіологічних властивостей ґрунту. Статистичним та розрахунково-аналітичним методами обчислювали результати. Результати. За результатами досліджень до групи високопластичних сортів за ознакою «товарна врожайність» було віднесено сорти ‘Темний опал’, ‘МФІ-2’, ‘Сяйво’ та ‘Бадьорий’, де коефіцієнт регресії був у межах 0,57–0,78. Найвище значення селекційної цінності за ознакою «маса рослин» було відзначено у сорту ‘Темний опал’, Sc = 347,22. До групи високопластичних сортів за ознакою «маса рослин» було віднесено сорти ‘Містер Барнс’, ‘МФІ-2’, ‘Рутан’, ‘Сяйво’ та ‘Бадьорий’, для яких коефіцієнт регресії був у межах 0,91–0,99. До інтенсивних віднесли сорти ‘Темний опал’, ‘Єреванський’, ‘Аметист’ та ‘Лимонний аромат’. Показник коефіцієнту регресії для цих сортів знаходився у межах 1,03–1,16. Аналіз поєднання високої продуктивності, кількісних ознак структури врожаю з рівнем екологічної пластичності та стабільності свідчить про різні шляхи формування цих показників окремих сортів. Встановлено, що високий рівень пластичності та стабільності врожайності не гарантує аналогічного результату за окремими кількісними ознаками його структури. Висновки. За величиною параметрів варіювання ознак можна оцінювати ступінь адаптивності сортів васильків справжніх. Отримані результати дозволять об’єктивно оцінити адаптивно-продуктивний потенціал сортів та якісно провести добір вихідних форм для подальшої селекції на адаптивність.

Purpose. Determining the assessment of the prospects and success of Lavandula vera D.C. introduction in the Central Polissia of Ukraine. Methods. General scientific and special: morphological and descriptive, biometric, laboratory, field, biochemical. Results. Based on the analysis of literary sources and experimental studies, the issues of distribution, onthomorphogenetic features, biochemical composition of plant materials and components of essential oils of the non-traditional aromatic plant L. vera were studied. During the individual development of L. vera plants, three periods (latent, pregenerative, and generative) and 6 age states of plants were noted: seeds, seedlings, juvenile, immature, virginal, and generative. It was revealed that seedling and vegetative propagation of lavender (separation of individual plants into parts) has advantages over seeds due to low field germination of seeds (5–10%). Plant raw materials of lavender, grown in the conditions of Ukrainian Polissia, are a source of organic substances, tannins, vitamins and macroelements. Conclusions. Information on distribution, onthomorphogenetic and biochemical characteristics of the non-traditional aromatic plant L. vera indicates the prospects for its cultivation in the conditions of the Central Polissia of Ukraine as an aromatic, flavoring, essential oil, medicinal, melliferous, phytoncidal, and ornamental plant. | Мета. Визначення оцінки перспективності й успішності інтродукції Lavandula vera D.C. в Центральному Поліссі України. Методи. Загальнонаукові і спеціальні: морфологічно-описові, біометричні, лабораторні, польові, біохімічні. Результати. На основі аналізу літературних джерел та експериментальних досліджень розглянуто питання поширення, онтоморфогенетичних особливостей, біохімічного складу рослинної сировини та компонентів ефірних олій нетрадиційної ароматичної рослини Lavandula vera. Упродовж індивідуального розвитку рослин L. vera відмічено три періоди (латентний, прегенеративний і генеративний) і 6 вікових станів рослин: насіння, проростки, ювенільний, іматурний, віргінільний, генеративний. Встановлено, що розсадний та вегетативний способи розмноження лаванди (поділ особин на частки) має переваги над насіннєвим у зв’язку з низькими показниками польової схожості насіння (5–10%). Рослинна сировина лаванди справжньої, вирощена в умовах Полісся України, є джерелом органічних речовин, дубильних сполук, вітамінів і макроелементів. Висновки. Інформація щодо поширення, онтоморфогенетичних і біохімічних особливостей нетрадиційної ароматичної рослини L. vera вказує на перспективність її культивування в умовах Центрального Полісся України як ароматичної, смакової, ефіроолійної, лікарської, медоносної, фітонцидної, декоративної культури.

Мета. Визначення оцінки перспективності й успішності інтродукції Lavandula vera D.C. в Центральному Поліссі України. Методи. Загальнонаукові і спеціальні: морфологічно-описові, біометричні, лабораторні, польові, біохімічні. Результати. На основі аналізу літературних джерел та експериментальних досліджень розглянуто питання поширення, онтоморфогенетичних особливостей, біохімічного складу рослинної сировини та компонентів ефірних олій нетрадиційної ароматичної рослини Lavandula vera. Упродовж індивідуального розвитку рослин L. vera відмічено три періоди (латентний, прегенеративний і генеративний) і 6 вікових станів рослин: насіння, проростки, ювенільний, іматурний, віргінільний, генеративний. Встановлено, що розсадний та вегетативний способи розмноження лаванди (поділ особин на частки) має переваги над насіннєвим у зв’язку з низькими показниками польової схожості насіння (5–10%). Рослинна сировина лаванди справжньої, вирощена в умовах Полісся України, є джерелом органічних речовин, дубильних сполук, вітамінів і макроелементів. Висновки. Інформація щодо поширення, онтоморфогенетичних і біохімічних особливостей нетрадиційної ароматичної рослини L. vera вказує на перспективність її культивування в умовах Центрального Полісся України як ароматичної, смакової, ефіроолійної, лікарської, медоносної, фітонцидної, декоративної культури.

Purpose. To reveal features of formation of productivi­ty and quality of commercial products of parsnip (Pastina­ca sativa L.) depending on ways of application of growth regulator Bioglobin in the conditions of the Western Fo­rest-Steppe of Ukraine. Methods. Field, laboratory, analytical and statistical. Results. With the introduction of the growth regulator Bioglobin, the mass of a parsnip root increased from 207 to 249 g (control – 196 g). A large mass of roots – 244 and 249 g – was observed when proces­sing seeds with Bioglobin (0.5 l/ha) + foliar fertilization in two stages and seed treatment with Bioglobin (0.5 l/ha) + foliar fertilization in three stages, which is higher than control (without treatment) for 48 and 53 g, or 20.4 and 27.0%, respectively. High yields of roots of parsnip cultivar ‘Stymul’ were obtained in 6 and 8 variants of the experiment – 53.5 and 54.7 t/ha, yield increase was 10.3 and 11.4 t/ha, or 23.8 and 26.4% in accordance. There is a strong relationship (r = 0.98 and 0.99) between yield and weight of parsnip root. Qualitative indicators of root crops (dry matter, amount of sugars and vitamin C) improved with increasing number of treatments with growth regulator Bioglobin. There is a tendency to decrease the concentration of nitrates in roots with increasing number of treatments with growth regulator. In general, the content of nitrate nitro­gen in the roots in all variants of the experiment did not exceed the threshold limit value (TLV) (400 mg/kg of raw weight). Conclusions. An increase in the number of treatments for parsnip seeds and foliar application of the growth regulator Bioglobin ensured an increase in the mass of root crops, an increase in their yield, marketability and an improvement in the quality of commercial products. The highest yield – 54.7 t/ha of marketable root crops of parsnip variety ‘Stymul’ was obtained when processing seeds with Bioglobin (0.5 l/ha) + foliar feeding in three stages. | Мета. Установити особливості формування врожайності та якості товарної продукції пастернаку (Раstinaca sativa L.) залежно від способів застосування регулятора росту Біоглобін в умовах Західного Лісостепу України. Методи. Польові, лабораторні, аналітичні та статистичні. Результати. За внесення регулятора росту Біоглобін збільшувалася маса коренеплоду пастернаку від 207 до 249 г (контроль – 196 г). Велику масу коренеплодів – 244 та 249 г – відзначали за обробки насіння Біоглобін (0,5 л/га) + позакореневе підживлення у два етапи та обробки насіння Біоглобіном (0,5 л/га) + позакореневе підживлення в три етапи, що вище за контроль (без обробки) на 48 та 53 г, або 20,4 та 27,0% відповідно. Високу врожайність коренеплодів пастернаку сорту ‘Стимул’ одержали на 6 та 8 варіантах досліду – 53,5 і 54,7 т/га, приріст урожаю становив 10,3 та 11,4 т/га, або 23,8 та 26,4% відповідно. Установлено сильний зв’язок (r = 0,98 і 0,99) між урожайністю та масою коренеплоду пастернаку. Якісні показники коренеплодів (суха речовина, сума цукрів та вітамін С) поліпшувалися зі збільшенням кількості обробок регулятором росту Біоглобін. Виявлено тенденцію до зменшення концентрації нітратів у коренеплодах зі збільшенням кількості обробок регулятором росту. Загалом уміст нітратного азоту в коренеплодах в усіх варіантах досліду не перевищував ГДК (400 мг/кг сирої маси). Висновки. Збільшення кількості обробок насіння пастернаку та позакореневого внесення регулятору росту Біоглобін забезпечило збільшення маси коренеплодів, підвищення їхньої врожайності, товарності та поліпшення якості товарної продукції. Найвищу врожайність – 54,7 т/га товарних коренеплодів сорту ‘Стимул’ пастернаку одержали за обробки насіння Біоглобіном (0,5 л/га) + позакореневе підживлення в три етапи.

Мета. Установити особливості формування врожайності та якості товарної продукції пастернаку (Раstinaca sativa L.) залежно від способів застосування регулятора росту Біоглобін в умовах Західного Лісостепу України. Методи. Польові, лабораторні, аналітичні та статистичні. Результати. За внесення регулятора росту Біоглобін збільшувалася маса коренеплоду пастернаку від 207 до 249 г (контроль – 196 г). Велику масу коренеплодів – 244 та 249 г – відзначали за обробки насіння Біоглобін (0,5 л/га) + позакореневе підживлення у два етапи та обробки насіння Біоглобіном (0,5 л/га) + позакореневе підживлення в три етапи, що вище за контроль (без обробки) на 48 та 53 г, або 20,4 та 27,0% відповідно. Високу врожайність коренеплодів пастернаку сорту ‘Стимул’ одержали на 6 та 8 варіантах досліду – 53,5 і 54,7 т/га, приріст урожаю становив 10,3 та 11,4 т/га, або 23,8 та 26,4% відповідно. Установлено сильний зв’язок (r = 0,98 і 0,99) між урожайністю та масою коренеплоду пастернаку. Якісні показники коренеплодів (суха речовина, сума цукрів та вітамін С) поліпшувалися зі збільшенням кількості обробок регулятором росту Біоглобін. Виявлено тенденцію до зменшення концентрації нітратів у коренеплодах зі збільшенням кількості обробок регулятором росту. Загалом уміст нітратного азоту в коренеплодах в усіх варіантах досліду не перевищував ГДК (400 мг/кг сирої маси). Висновки. Збільшення кількості обробок насіння пастернаку та позакореневого внесення регулятору росту Біоглобін забезпечило збільшення маси коренеплодів, підвищення їхньої врожайності, товарності та поліпшення якості товарної продукції. Найвищу врожайність – 54,7 т/га товарних коренеплодів сорту ‘Стимул’ пастернаку одержали за обробки насіння Біоглобіном (0,5 л/га) + позакореневе підживлення в три етапи.

Purpose. To improve the elements of the technology for growing tomato hybrids by the method of low-volume hydroponics in glass greenhouses in the conditions of IV light zone of Ukraine. Conduct an economic and biological assessment and establish the response of new F1 tomato hybrids to environmental factors; study the dynamics of fruiting of F1 tomato hybrids and determine the most early-ripening and productive ones; determine influence of plant productivity on the dynamics of yield formation and tomato productivity when grown by the method of low-volume hydroponics in glass greenhouses; choose a method for the formation of grafted plants. Methods. Laboratory production experiments were carried out during 2015–2017. In glass winter greenhouses of “Venlo” type in Private Joint Stock Company “Combine “Teplychnyi” (Kalynivka village, Brovary district, Kyiv region), located in IV light zone of Ukraine. Standard statistical me­t­hods were used to analyze the research results. Results. The dynamics of yield growth and monthly yield under the influence of the methods of plant stem formation were analyzed. The studies were carried out during 2015–2017 in block hydro­ponic winter greenhouses of “Venlo” type. Yield analysis revealed the advantage of the option of forming two stems after the 3rd raceme on every second plant in the mat and after 9th one on every fourth plant in the mat. The obtained research results indicate a significant increase in the total yield with new methods of plant formation. The formation of two stems in plants after the 3rd raceme on every second plant and after 9th one on every fourth plant in the mat contributed to an increase in yield by 9.45 kg/m2 (or 16.9%), which will significantly increase the economic effect of the technology of growing greenhouse tomatoes. Analysis of the biochemical composition of tomatoes did not reveal significant diffe­rences between the variants with different methods of plant formation. Conclusions. When growing a hybrid ‘Merlis F1’, it is advisable to apply the formation of plants according to the following scheme: in two stems after the 3rd raceme on every second plant in the mat and after the 9th one on every fourth plant in the mat. In this case, the plant bears maximum fruit, and high productivity of one plants, due to the formation of a larger number of fruits, provides a high early yield at the level of 31.7 kg/m2. The highest total yield on average over the years of research (65.3 kg/m2) was obtained when plants were formed in two stems after the 3rd raceme on every se­cond plant in the mat and after the 9th one on every fourth plant in the mat. Analysis of the biochemical composition did not reveal a significant difference between the variants. | Мета. Удосконалити елементи технології вирощування гібридів помідора методом малооб’ємної гідропоніки у скляних теплицях в умовах IV світлової зони України. Провести господарсько-біологічну оцінку та встановити реакцію на фактори навколишнього середовища нових гібридів F1 помідора; вивчити динаміку плодоношення гібридів F1 помідора і визначити найбільш ранньостиглі та врожайні; вплив продуктивності рослин на динаміку формування урожайності та продуктивність помідора за вирощування методом малооб’ємної гідропоніки у скляних теплицях; дібрати спосіб формування щеплених рослин. Методи. Лабораторно-виробничі досліди проведили впродовж 2015–2017 рр. у скляних зимових теплицях типу «Венло» у Приватному акціонерному товаристві «Комбінат «Тепличний» (с. Калинівка, Броварський р-н, Київська обл.), що знаходиться у IV світловій зоні України. Для аналізу результатів досліджень використовували стандартні статистичні методи. Результати. Проаналізовано динаміку наростання врожаю та щомісячна врожайність під впливом способів формування стебла рослини. Дослідження проводилися упродовж 2015–2017 рр. у блокових гідропонних зимових теплицях типу «Венло». Аналіз показників урожайності виявив перевагу варіанта формування у два стебла після 3-ї китиці на кожній другій рослині в маті та після 9-ї на кожній четвертій рослині в маті. Отримані результати досліджень свідчать про істотне збільшення загальної врожайності за нових способів формування рослин помідора. Формування в рослин двох стебел після 3-ї китиці на кожній другій рослині та після 9-ї на кожній четвертій рослині в маті сприяло збільшенню врожайності на 9,45 кг/м2 (або 16,9%), що істотно підвищить економічний ефект технології вирощування помідора у закритому ґрунті. Аналіз умісту показників біохімічного складу плодів помідора не виявив істотної різниці між варіантами з різними способами формування рослин. Висновки. За вирощування гібрида ‘Мерліс F1’ доцільно застосовувати формування рослин за такою схемою: у два стебла після 3-ї китиці на кожній другій рослині в маті та після 9-ї на кожній четвертій рослині в маті. Це дає змогу максимально навантажити рослину плодами та отримати вищу продуктивність однієї рослини завдяки утворенню більшої кількості плодів, що забезпечує отримання найвищої ранньої врожайності на рівні 31,7 кг/м2. Найвищу загальну врожайність у середньому за роки досліджень (65,3 кг/м2) отримано за формування рослин у два стебла після 3-ї китиці на кожній другій рослині в маті та після 9-ї на кожній четвертій рослині в маті. Аналіз біохімічного складу не виявив істотної різниці між варіантами

Мета. Удосконалити елементи технології вирощування гібридів помідора методом малооб’ємної гідропоніки у скляних теплицях в умовах IV світлової зони України. Провести господарсько-біологічну оцінку та встановити реакцію на фактори навколишнього середовища нових гібридів F1 помідора; вивчити динаміку плодоношення гібридів F1 помідора і визначити найбільш ранньостиглі та врожайні; вплив продуктивності рослин на динаміку формування урожайності та продуктивність помідора за вирощування методом малооб’ємної гідропоніки у скляних теплицях; дібрати спосіб формування щеплених рослин. Методи. Лабораторно-виробничі досліди проведили впродовж 2015–2017 рр. у скляних зимових теплицях типу «Венло» у Приватному акціонерному товаристві «Комбінат «Тепличний» (с. Калинівка, Броварський р-н, Київська обл.), що знаходиться у IV світловій зоні України. Для аналізу результатів досліджень використовували стандартні статистичні методи. Результати. Проаналізовано динаміку наростання врожаю та щомісячна врожайність під впливом способів формування стебла рослини. Дослідження проводилися упродовж 2015–2017 рр. у блокових гідропонних зимових теплицях типу «Венло». Аналіз показників урожайності виявив перевагу варіанта формування у два стебла після 3-ї китиці на кожній другій рослині в маті та після 9-ї на кожній четвертій рослині в маті. Отримані результати досліджень свідчать про істотне збільшення загальної врожайності за нових способів формування рослин помідора. Формування в рослин двох стебел після 3-ї китиці на кожній другій рослині та після 9-ї на кожній четвертій рослині в маті сприяло збільшенню врожайності на 9,45 кг/м2 (або 16,9%), що істотно підвищить економічний ефект технології вирощування помідора у закритому ґрунті. Аналіз умісту показників біохімічного складу плодів помідора не виявив істотної різниці між варіантами з різними способами формування рослин. Висновки. За вирощування гібрида ‘Мерліс F1’ доцільно застосовувати формування рослин за такою схемою: у два стебла після 3-ї китиці на кожній другій рослині в маті та після 9-ї на кожній четвертій рослині в маті. Це дає змогу максимально навантажити рослину плодами та отримати вищу продуктивність однієї рослини завдяки утворенню більшої кількості плодів, що забезпечує отримання найвищої ранньої врожайності на рівні 31,7 кг/м2. Найвищу загальну врожайність у середньому за роки досліджень (65,3 кг/м2) отримано за формування рослин у два стебла після 3-ї китиці на кожній другій рослині в маті та після 9-ї на кожній четвертій рослині в маті. Аналіз біохімічного складу не виявив істотної різниці між варіантами

Purpose. Reveal the features of the formation of a quali­ty indicator complex in winter bread wheat depending on the growing seasons, preceding crops and sowing dates, as well as differentiate and identify genotypes with high and stable levels of manifestation. Methods. Field, laboratory, statistical. Results. A different share of the influence of the year conditions, the preceding crop, the sowing date and their interactions on the quality indicators of some varie­ties was determined. A different reaction of varieties in terms of quality indicators, depending on the investigated factors was revealed. The variation was very low for test weight, water absorption ability of flour, crumb porosity. Strong variation was observed for flour strength after sunflower and soybean as preceding crops, alveograph configuration ratio after sunflower and soybean, index of elasticity dough after corn, valorimetric value after mustard, dough dilution degree after green manure, sunflower, corn and especially after mustard and soybeans. The varieties, which on average for 2016/17–2018/19 reliably exceeded the standard both in individual indicators and in general in terms of physical indicators of grain and flour quality and dough rheological properties. GYT biplot analysis identified the genotypes ‘MIP Vidznaka’ and ‘MIP Assol’ with a more optimal combination of increased yield and a complex of quality indicators in terms of different years, preceding crops and sowing dates. Some varieties, namely, ‘Estafeta myronivs’ka’, ‘Trudiv­nytsia myronivs’ka’, ‘MIP Valensiia’, ‘MIP Yuvileina’, ‘Balada myronivs’ka’, ‘Vezha myronivs’ka’ were inferior to them, but were significantly superior the others. Conclusions. The selected by quality indicators varieties as genetic sources can be used in breeding process. A more stable level of yield and quality indicators at different sowing dates after different preceding crops should be expected for growing varieties ‘MIP Vidznaka’, ‘MIP Assol’, as well as ‘Estafeta myronivs’ka’, ‘Trudivnytsia myronivs’ka’, ‘MIP Valensiia’, ‘MIP Yuvileina’, ‘Balada myronivs’ka’, ‘Vezha myronivs’ka’. The peculiarities obtained in the research should be taken into account when evaluating and differentiating genotypes in breeding process, as well as developing basic elements of technology for growing the varieties of winter bread wheat.

Purpose. Reveal the features of the formation of a quali­ty indicator complex in winter bread wheat depending on the growing seasons, preceding crops and sowing dates, as well as differentiate and identify genotypes with high and stable levels of manifestation. Methods. Field, laboratory, statistical. Results. A different share of the influence of the year conditions, the preceding crop, the sowing date and their interactions on the quality indicators of some varie­ties was determined. A different reaction of varieties in terms of quality indicators, depending on the investigated factors was revealed. The variation was very low for test weight, water absorption ability of flour, crumb porosity. Strong variation was observed for flour strength after sunflower and soybean as preceding crops, alveograph configuration ratio after sunflower and soybean, index of elasticity dough after corn, valorimetric value after mustard, dough dilution degree after green manure, sunflower, corn and especially after mustard and soybeans. The varieties, which on average for 2016/17–2018/19 reliably exceeded the standard both in individual indicators and in general in terms of physical indicators of grain and flour quality and dough rheological properties. GYT biplot analysis identified the genotypes ‘MIP Vidznaka’ and ‘MIP Assol’ with a more optimal combination of increased yield and a complex of quality indicators in terms of different years, preceding crops and sowing dates. Some varieties, namely, ‘Estafeta myronivs’ka’, ‘Trudiv­nytsia myronivs’ka’, ‘MIP Valensiia’, ‘MIP Yuvileina’, ‘Balada myronivs’ka’, ‘Vezha myronivs’ka’ were inferior to them, but were significantly superior the others. Conclusions. The selected by quality indicators varieties as genetic sources can be used in breeding process. A more stable level of yield and quality indicators at different sowing dates after different preceding crops should be expected for growing varieties ‘MIP Vidznaka’, ‘MIP Assol’, as well as ‘Estafeta myronivs’ka’, ‘Trudivnytsia myronivs’ka’, ‘MIP Valensiia’, ‘MIP Yuvileina’, ‘Balada myronivs’ka’, ‘Vezha myronivs’ka’. The peculiarities obtained in the research should be taken into account when evaluating and differentiating genotypes in breeding process, as well as developing basic elements of technology for growing the varieties of winter bread wheat.