Purpose. To establish biological features of plants growth and development and the formation of Miscanthus giganteus planting material depending on the cultivation technology elements. Methods. Field, laboratory, visual, weight measu­ring, mathematical and statistical ones.Results. The features of the growth and development of the miscanthus bioenergy crop were investigated including the formation of planting material depending on the combined technology elements application during the planting time, namely: planting time, rhizome mass, the granules and the MaxiMarin absorbent gel. It was established that the increase in plant height and leaf area as well as the miscanthus stems formation was depended on both the rhizome planting time, their size, and the use of the absorbent. During three-year period, increase in plant height was more intensive and leaf area was largest in case of the absorbent application, as compared to the control during all phases of the development for the first and the second planting time regardless of rhizome mass. On the average, the largest leaf area – 1905,9 cm3 – was in the final stage of vegetation in the context of the second planting time for large rhizomes and application of granules and absorbent gel jointly. Increasing the ground mass due to plant height, leaf area and the number of stems benefited the photosynthesis productivity intensity, that influenced the root system increase, and consequently the output of the miscanthus planting material. It was found that there are direct strong correlation between these indices and the rhizome mass. Ground mass growing is contributed to the increase in the rhizome mass, and accordingly the output of the planting material – rhizome. In case of application of granules and absorbent gel jointly, the ground mass of the miscanthus was growing most intensively and accordingly the rhizome mass was the largest, which in the first year of small rhizomes planting was twice as much as compared to the control and was equal to 1090.5 g, for large rhizomes planting this index was respectively 2.4 times more and equal to 1763.9 g. During the second planting time, the application of granules and absorbent gel jointly resulted in the rhizomes mass increase for small rhizomes planting 1.9, large rhizomes – 2.1 times more as compared to the control.Conclusions. Direct strong correlations were established bet­ween the intensity of the ground mass growth – the height of plants, the number of leaves, leaf area, the number of buds and the rhizome mass. The growth of the ground mass of plants was contributed to the increase of the root system, and consequenly the output of planting material. In all sta­ges of plant development, the increase of the rhizome mass was more intensive in case of the absorbent application regardless the time of rhizome planting, as compared to the control. The application of granules and absorbent jointly allowed to form the largest rhizome mass. | Цель. Выявить биологические особенности роста и развития растений и формирования посадочного материала мискантуса гигантского в зависимости от элементов технологии выращивания.Методы. Полевой, лабораторный, визуальный, измерительно-весовой и математико-статистический. Результаты. Исследованы особенности роста и развития биоэнергетической культуры мискантуса, формирования посадочного материала в зависимости от комплексного применения элементов технологии, а именно: сроков посадки, массы ризом, а также гранул и геля абсорбента MaxiMarin в период посадки. Установлено, что прирост высоты растений, увеличение площади листьев и формирование стеблей мискантуса зависели как от сроков посадки ризом, их величины, так и от применения абсорбента. За трёхлетний период прирост высоты растений был более интенсивным, а площадь листовой поверхности – наибольшей при применении абсорбента по сравнению с контролем во всех фазах развития и при обоих сроках посадки независимо от массы ризом. В среднем наибольшей – 1905,9 см3 – площадь листовой поверхности была на период окончания вегетации при втором сроке посадки крупных ризом при совместном использовании гранул и геля абсорбента. Увеличение наземной массы за счет высоты растений, площади листовой поверхности и количества стеблей способствовало повышению продуктивности фотосинтеза и влияло не только на урожайность культуры, но и на увеличение корневой системы выхода посадочного материала мискантуса. Установлены прямые сильные корреляционные связи между этими показателями и массой корневища. С нарастанием наземной массы увеличенивалась масса корневища и, соответственно, выход посадочного материала – ризом. При совместном внесении гранул и использовании геля абсорбента прирост наземной массы был наиболее интенсивным и, соответственно, наибольшей была масса корневища: при первом сроке посадки малых ризом – вдвое, при посадке больших ризом – в 2,4 раза больше, чем на контроле и составляла 1090,5 г, при посадке малых ризом – 2,4 раза и 1763,9 г соответственно. При втором сроке совместное использование гранул и геля абсорбента обеспечило увеличение массы корневища при посадке малых ризом в 1,9 раза, больших – в 2,1 раза по сравнению с контролем.Выводы. Между интенсивностью нарастания наземной массы – высотой растений, количеством листьев, площадью листовой поверхности, количеством почек и массой корневища выявлены прямые сильные корреляционные связи. Нарастание наземной массы растений способствовало увеличению корневой системы – выходу посадочного материала. Во всех фазах развития растений нарастание массы корневища было интенсивнее при использовании абсорбента, независимо от сроков посадки ризом, по сравнению с контролем. Совместное использование гранул и геля абсорбента обеспечило формирование наибольшей массы корневища. | Мета. Виявити біологічні особливості росту й розвитку рослин та формування садивного матеріалу міскантусу гігантського залежно від елементів технології вирощування.Методи. Польовий, лабораторний, візуальний, вимі­рювально-ваговий, математично-статистичний.Результати. Досліджено особливості росту й розвитку біоенергетичної культури міскантусу, формування садивного матеріалу залежно від комплексного застосування елементів технології, а саме: строків висаджування, маси ризом, гранул і гелю абсорбенту MaxiMarin у період садіння. Встановлено, що приріст висоти рослин, збільшення площі листків та формування стебел міскантусу залежали як від строків садіння ризом, їх величини, так і від застосування абсорбенту. За трирічний період приріст висоти рослин був інтенсивнішим, а площа листкової поверхні – найбільшою у разі застосування абсорбенту, порівняно з контролем у всіх фазах розвитку за обох строків садіння незалежно від маси ризом. У середньому найбільша площа листкової поверхні – 1905,9 см3 – була на період закінчення вегетації за другого строку садіння великих ризом за спільного використання гранул та гелю абсорбенту. Збільшення наземної маси за рахунок висоти рослин, площі листкової поверхні та кількості стебел сприяло підвищенню продуктивності фотосинтезу, що впливало на збільшення кореневої системи – виходу садивного матеріалу міскантусу. Виявлено прямі сильні кореляційні зв’язки між цими показниками та масою кореневища. З наростанням наземної маси збільшувалася маса кореневища, а відповідно й вихід садивного матеріалу – ризом. За спільного внесення гранул і використання гелю абсорбенту найінтенсивніше наростала наземна маса рослин і, відповідно, найбільшою була маса кореневища: в перший строк садіння малих ризом вдвічі більшою, ніж на контролі та становила 1090,5 г, за садіння великих ризом – у 2,4 раза та 1763,9 г відповідно. За другого строку спільне застосування гранул і гелю абсорбенту забезпечило збільшення маси кореневища за садіння малих ризом у 1,9, великих – у 2,1 раза порівняно з контролем.Висновки. Між інтенсивністю наростання наземної маси – висотою рослин, кількістю листків, площею листкової поверхні, кількістю бруньок і масою кореневища виявлено прямі сильні кореляційні зв’язки. Наростання наземної маси рослин сприяло збільшенню кореневої системи – виходу садивного матеріалу. У всіх фазах розвитку рослин наростання маси кореневища було інтенсивнішим у разі використання абсорбенту, незалежно від строків садіння ризом, порівняно з контролем. Спільне використання гранул і гелю абсорбенту забезпечило формування найбільшої маси кореневища.

Purpose. To establish biological features of plants growth and development and the formation of Miscanthus giganteus planting material depending on the cultivation technology elements. Methods. Field, laboratory, visual, weight measu­ring, mathematical and statistical ones. Results. The features of the growth and development of the miscanthus bioenergy crop were investigated including the formation of planting material depending on the combined technology elements application during the planting time, namely: planting time, rhizome mass, the granules and the MaxiMarin absorbent gel. It was established that the increase in plant height and leaf area as well as the miscanthus stems formation was depended on both the rhizome planting time, their size, and the use of the absorbent. During three-year period, increase in plant height was more intensive and leaf area was largest in case of the absorbent application, as compared to the control during all phases of the development for the first and the second planting time regardless of rhizome mass. On the average, the largest leaf area – 1905,9 cm3 – was in the final stage of vegetation in the context of the second planting time for large rhizomes and application of granules and absorbent gel jointly. Increasing the ground mass due to plant height, leaf area and the number of stems benefited the photosynthesis productivity intensity, that influenced the root system increase, and consequently the output of the miscanthus planting material. It was found that there are direct strong correlation between these indices and the rhizome mass. Ground mass growing is contributed to the increase in the rhizome mass, and accordingly the output of the planting material – rhizome. In case of application of granules and absorbent gel jointly, the ground mass of the miscanthus was growing most intensively and accordingly the rhizome mass was the largest, which in the first year of small rhizomes planting was twice as much as compared to the control and was equal to 1090.5 g, for large rhizomes planting this index was respectively 2.4 times more and equal to 1763.9 g. During the second planting time, the application of granules and absorbent gel jointly resulted in the rhizomes mass increase for small rhizomes planting 1.9, large rhizomes – 2.1 times more as compared to the control. Conclusions. Direct strong correlations were established bet­ween the intensity of the ground mass growth – the height of plants, the number of leaves, leaf area, the number of buds and the rhizome mass. The growth of the ground mass of plants was contributed to the increase of the root system, and consequenly the output of planting material. In all sta­ges of plant development, the increase of the rhizome mass was more intensive in case of the absorbent application regardless the time of rhizome planting, as compared to the control. The application of granules and absorbent jointly allowed to form the largest rhizome mass.

Purpose. To establish biological features of plants growth and development and the formation of Miscanthus giganteus planting material depending on the cultivation technology elements. Methods. Field, laboratory, visual, weight measu­ring, mathematical and statistical ones. Results. The features of the growth and development of the miscanthus bioenergy crop were investigated including the formation of planting material depending on the combined technology elements application during the planting time, namely: planting time, rhizome mass, the granules and the MaxiMarin absorbent gel. It was established that the increase in plant height and leaf area as well as the miscanthus stems formation was depended on both the rhizome planting time, their size, and the use of the absorbent. During three-year period, increase in plant height was more intensive and leaf area was largest in case of the absorbent application, as compared to the control during all phases of the development for the first and the second planting time regardless of rhizome mass. On the average, the largest leaf area – 1905,9 cm3 – was in the final stage of vegetation in the context of the second planting time for large rhizomes and application of granules and absorbent gel jointly. Increasing the ground mass due to plant height, leaf area and the number of stems benefited the photosynthesis productivity intensity, that influenced the root system increase, and consequently the output of the miscanthus planting material. It was found that there are direct strong correlation between these indices and the rhizome mass. Ground mass growing is contributed to the increase in the rhizome mass, and accordingly the output of the planting material – rhizome. In case of application of granules and absorbent gel jointly, the ground mass of the miscanthus was growing most intensively and accordingly the rhizome mass was the largest, which in the first year of small rhizomes planting was twice as much as compared to the control and was equal to 1090.5 g, for large rhizomes planting this index was respectively 2.4 times more and equal to 1763.9 g. During the second planting time, the application of granules and absorbent gel jointly resulted in the rhizomes mass increase for small rhizomes planting 1.9, large rhizomes – 2.1 times more as compared to the control. Conclusions. Direct strong correlations were established bet­ween the intensity of the ground mass growth – the height of plants, the number of leaves, leaf area, the number of buds and the rhizome mass. The growth of the ground mass of plants was contributed to the increase of the root system, and consequenly the output of planting material. In all sta­ges of plant development, the increase of the rhizome mass was more intensive in case of the absorbent application regardless the time of rhizome planting, as compared to the control. The application of granules and absorbent jointly allowed to form the largest rhizome mass.

Purpose. To identify and describe the basic criteria for studying and assessing decorative and economic-and-biological characters of the genus Heuchera L. varieties in the context of introduction.Methods. Introduction procedure, analytical approach, morphological analysis and biometric data evaluation.Results. Aided by the comparative morphological analysis of introduced varieties of the genus Heuchera, significant differences in their characters were revealed, including plant height, height and width of the basal rosette of leaves, generative shoot height. There was a significant variation of such parameters as the number of generative shoots within one plant, the number of flowers on a single generative shoot, flowering abundance. Based on investigation findings, 17 groups of varieties were identified for the dominant color of adaxial surface of the leaf blade and 7 groups – for inflorescence color. According to phenological observations, Heuchera varieties groups were determined and the dates of commencement and duration of plants flowering were registered in the context of introduction. The results of these investigations are the necessary basis for the study and evaluation of this culture assortment, they are important in breeding and landscaping.Conclusions. Based on the results of investigations of morphological features of introduced species of the genus Heuchera, traits and parameters for varieties grouping were defined as well as decorative and economic-and-biological traits that should be evaluated. | Цель. Определить и охарактеризовать основные критерии, которые используют в процессе сортоизучения и оценивания декоративных и хозяйственно-биологических признаков сортов рода Heuchera L. в условиях интродукции.Методы. Интродукционные, аналитические, морфологические и биометрические.Результаты. На основе сравнительного морфологического анализа интродуцированных сортов рода Heuchera выявлены существенные различия их признаков, в частности таких, как высота растения, высота и ширина прикорневой розетки листьев, высота генеративного побега. Зафиксирована значительная разница в показателях количества генеративных побегов в пределах одного растения, количества цветков на одном генеративном побеге, обильности цветения. По результатам исследования выделены 17 групп сортов по доминирующей окраске адаксиальной поверхности листовой пластинки и 7 групп – по окраске соцветия. На основе данных фенологических наблюдений определены группы и указаны сроки начала цветения растений сортов Heuchera и его продолжительность в условиях интродукции. Результаты проведенных исследований являются необходимой основой для изучения и оценивания сортимента данной культуры, имеют важное значение для селекционной работы и озеленения.Выводы. На основе результатов исследования морфологических особенностей интродуцентов рода Heuchera определены признаки и параметры для группирования сортов, а также декоративные и хозяйственно-биологические признаки, подлежащие оцениванию. | Мета. Визначити та охарактеризувати основні критерії, що використовують у процесі сортовивчення та оцінювання декоративних і господарсько-біологічних ознак сортів роду Heuchera L. в умовах інтродукції.Методи. Інтродукційні, аналітичні, морфологічні та біометричні.Результати. На основі порівняльного морфологічного аналізу інтродукованих сортів роду Heuchera виявлено істотні відмінності їхніх ознак, зокрема таких, як висота рослини, висота й ширина прикореневої розетки листків, висота генеративного пагона. Зафіксовано значну різницю у показниках кількості генеративних пагонів у межах однієї рослини, кількості квіток на одному генеративному пагоні, рясності цвітіння. За результатами дослідження виділено 17 груп сортів за домінуючим забарвленням адаксіальної поверхні листкової пластинки та 7 груп – за забарвленням суцвіття. На основі даних феноспостережень визначено групи й зазначено строки початку цвітіння рослин сортів Heuchera та його тривалість в умовах інтродукції. Результати проведених досліджень є необхідною основою для вивчення та оцінювання сортименту цієї культури, мають велике значення для селекційної роботи та озеленення.Висновки. На основі результатів дослідження морфологічних особливостей інтродуцентів роду Heuchera визначено ознаки й параметри для групування сортів, а також декоративні та господарсько-біологічні ознаки, які підлягають оцінюванню.

Purpose. To identify and describe the basic criteria for studying and assessing decorative and economic-and-biological characters of the genus Heuchera L. varieties in the context of introduction. Methods. Introduction procedure, analytical approach, morphological analysis and biometric data evaluation. Results. Aided by the comparative morphological analysis of introduced varieties of the genus Heuchera, significant differences in their characters were revealed, including plant height, height and width of the basal rosette of leaves, generative shoot height. There was a significant variation of such parameters as the number of generative shoots within one plant, the number of flowers on a single generative shoot, flowering abundance. Based on investigation findings, 17 groups of varieties were identified for the dominant color of adaxial surface of the leaf blade and 7 groups – for inflorescence color. According to phenological observations, Heuchera varieties groups were determined and the dates of commencement and duration of plants flowering were registered in the context of introduction. The results of these investigations are the necessary basis for the study and evaluation of this culture assortment, they are important in breeding and landscaping. Conclusions. Based on the results of investigations of morphological features of introduced species of the genus Heuchera, traits and parameters for varieties grouping were defined as well as decorative and economic-and-biological traits that should be evaluated.

Purpose. To identify and describe the basic criteria for studying and assessing decorative and economic-and-biological characters of the genus Heuchera L. varieties in the context of introduction. Methods. Introduction procedure, analytical approach, morphological analysis and biometric data evaluation. Results. Aided by the comparative morphological analysis of introduced varieties of the genus Heuchera, significant differences in their characters were revealed, including plant height, height and width of the basal rosette of leaves, generative shoot height. There was a significant variation of such parameters as the number of generative shoots within one plant, the number of flowers on a single generative shoot, flowering abundance. Based on investigation findings, 17 groups of varieties were identified for the dominant color of adaxial surface of the leaf blade and 7 groups – for inflorescence color. According to phenological observations, Heuchera varieties groups were determined and the dates of commencement and duration of plants flowering were registered in the context of introduction. The results of these investigations are the necessary basis for the study and evaluation of this culture assortment, they are important in breeding and landscaping. Conclusions. Based on the results of investigations of morphological features of introduced species of the genus Heuchera, traits and parameters for varieties grouping were defined as well as decorative and economic-and-biological traits that should be evaluated.

Purpose. To determine morphological and morphometric features of vegetative and generative organs of Persica species and varieties under the conditions of the Forest-Steppe zone of Ukraine for further use in breeding.Methods. Biological (morphological analysis) and statistical (processing of morphometric parameters) ones.Results. It was found that except ternate multiple buds, in peach hybrid ‘Suputnyk’collateral buds were prevalent which was not common to other tested varieties and species. Buds of each species and variety have a certain number of scales. The most scales were observed in ‘Suputnyk’. Pubescence of abaxial side of the leaf in P. davіdiana and ‘Suputnyk’ plants was not revealed. Species of P. vulgaris (‘Pecherskyi’, ‘Antotsianovyi’, ‘Poleskyi’) was characterized by increase in size of leaf blades, flowers and fruits. The distinctive features of P. davidiana and ‘Suputnyk’ are that stamens were accumulated in their flowers while in P. vulgaris they are branched. Raphe of a P. vulgaris stone protrudes above the edges of the bordering creases and consists of a number of narrow plates.Conclusions. For the breeding purposes, plants have an advantage for some basic criteria: the most flower buds that is common to interspecies hybrid ‘Suputnyk’; increase in photosynthetic productivity of the leaf apparatus to be typical for the variety ‘Pecherskyi’; large fruits that ‘Pecherskyi’ variety is noted for; intense red color of fruits that is inherent feature of ‘Antocianovyi’ variety. | Цель. Определить морфологические и морфометрические особенности вегетативных и генеративных органов видов и сортов Persica в условиях Лесостепи Украины для дальнейшего использования в селекции.Методы. Биологический (морфологический анализ), статистический (обработка морфометрических показателей).Результаты. Установлено, что, кроме тройчатых групповых почек, у гибрида персика ‘Спутник’ преобладают почки коллатерального типа, которые не присущи другим исследуемым сортам и видам. Почки каждого вида и сорта имеют определенное количество чешуй. Самое большое их количество отмечено у ‘Спутника’. У растений P. davіdiana и ‘Спутника’ не наблюдалось опушения с абаксиальной стороны лиcта. Для представителей вида Persica vulgaris (‘Печерский’, ‘Антоциановый’, ‘Полесский’) характерно увеличение размеров листовой пластинки, цветков и плодов. Отличительными признаками P. davidiana и ‘Спутника’ является то, что в их цветках наблюдается скопление тычинок, в то время как у P. vulgaris они разветвлены. Брюшной шов косточки P. vulgaris выступает над краями борозд окаймления и состоит из нескольких узких пластинок.Выводы. Для селекционных целей преимущество имеют растения по таким основным критериям: наибольшее количество цветочных почек, присущее ‘Спутнику’; увеличение фотосинтетической продуктивности листового аппарата, характерное для сорта ‘Печерский’; крупноплодность, которой отличается сорт ‘Печерский’; интенсивный красный цвет плода – у сорта ‘Антоциановый’. | Мета. Визначити морфологічні та морфометричні особливості вегетативних і генеративних органів видів і сортів Persica в умовах Лісостепу України для подальшого використання у селекції.Методи. Біологічний (морфологічний аналіз), статистичний (обробка морфометричних показників).Результати. Встановлено, що, крім трійчастих групових бруньок, у гібрида персика ‘Супутник’ переважають бруньки колатерального типу, не властиві іншим досліджуваним сортам і видам. Бруньки кожного виду та сорту мають певну кількість лусок. Найбільшу їх кількість спостережено у ‘Супутника’. У рослин Persica davіdiana та ‘Супутника’ не виявлено опушення з абаксіального боку листка. Для представників виду P. vulgaris (‘Печерський’, ‘Антоціановий’, ‘Поліський’) характерним є збільшення розмірів листкової пластинки, квіток та плодів. Відмінними ознаками P. davidiana та ‘Супутника’ є те, що в їхніх квітках спостерігається скупчення тичинок, тоді як у P. vulgaris вони розгалужені. Черевний шов кісточки P. vulgaris виступає над краями облямовуючих борізд та складається з кількох вузьких пластинок.Висновки. Для селекційних цілей перевагу мають рослини за такими основними критеріями: найбільша кількість квіткових бруньок, що властива міжвидовому гібриду ‘Супутник’; збільшення фотосинтетичної продуктивності листкового апарату, яке є характерним для сорту ‘Печерський’; великоплідність, що виділяє сорт ‘Печерський’; інтенсивне червоне забарвлення плоду має сорт ‘Антоціановий’.

Purpose. To determine morphological and morphometric features of vegetative and generative organs of Persica species and varieties under the conditions of the Forest-Steppe zone of Ukraine for further use in breeding. Methods. Biological (morphological analysis) and statistical (processing of morphometric parameters) ones. Results. It was found that except ternate multiple buds, in peach hybrid ‘Suputnyk’collateral buds were prevalent which was not common to other tested varieties and species. Buds of each species and variety have a certain number of scales. The most scales were observed in ‘Suputnyk’. Pubescence of abaxial side of the leaf in P. davіdiana and ‘Suputnyk’ plants was not revealed. Species of P. vulgaris (‘Pecherskyi’, ‘Antotsianovyi’, ‘Poleskyi’) was characterized by increase in size of leaf blades, flowers and fruits. The distinctive features of P. davidiana and ‘Suputnyk’ are that stamens were accumulated in their flowers while in P. vulgaris they are branched. Raphe of a P. vulgaris stone protrudes above the edges of the bordering creases and consists of a number of narrow plates. Conclusions. For the breeding purposes, plants have an advantage for some basic criteria: the most flower buds that is common to interspecies hybrid ‘Suputnyk’; increase in photosynthetic productivity of the leaf apparatus to be typical for the variety ‘Pecherskyi’; large fruits that ‘Pecherskyi’ variety is noted for; intense red color of fruits that is inherent feature of ‘Antocianovyi’ variety.

Purpose. To determine morphological and morphometric features of vegetative and generative organs of Persica species and varieties under the conditions of the Forest-Steppe zone of Ukraine for further use in breeding. Methods. Biological (morphological analysis) and statistical (processing of morphometric parameters) ones. Results. It was found that except ternate multiple buds, in peach hybrid ‘Suputnyk’collateral buds were prevalent which was not common to other tested varieties and species. Buds of each species and variety have a certain number of scales. The most scales were observed in ‘Suputnyk’. Pubescence of abaxial side of the leaf in P. davіdiana and ‘Suputnyk’ plants was not revealed. Species of P. vulgaris (‘Pecherskyi’, ‘Antotsianovyi’, ‘Poleskyi’) was characterized by increase in size of leaf blades, flowers and fruits. The distinctive features of P. davidiana and ‘Suputnyk’ are that stamens were accumulated in their flowers while in P. vulgaris they are branched. Raphe of a P. vulgaris stone protrudes above the edges of the bordering creases and consists of a number of narrow plates. Conclusions. For the breeding purposes, plants have an advantage for some basic criteria: the most flower buds that is common to interspecies hybrid ‘Suputnyk’; increase in photosynthetic productivity of the leaf apparatus to be typical for the variety ‘Pecherskyi’; large fruits that ‘Pecherskyi’ variety is noted for; intense red color of fruits that is inherent feature of ‘Antocianovyi’ variety.

Purpose. To investigate the polymorphism of chickpea genotypes at microsatellite loci within the QTL-hotspot region of linkage group 4, associated with drought tolerance. Methods. DNA extraction and purification from seedlings using the CTAB method; polymerase chain reaction; horizontal gel electrophoresis; determination of amplification product sizes using the “GelAnalyzer” software; cluster analysis using the “MEGA12” software. Results. Of the 26 samples analyzed from the International Crops Research Institute for the Semi-Arid Tropics (ICRISAT) collection, one to eight alleles were identified at the following microsatellite (SSR) loci within the QTL-hotspot region of linkage group 4 in the chickpea genome: ICCM0249, NCPGR127, TAA170, NCPGR21, TA130 and STMS11. The distribution of SSR locus alleles in the samples under study was compared with that in chickpea samples from various breeding centers, including those in Ukraine. Genetic distances were calculated for the 26 ICRISAT samples and seven Ukrainian varieties. A dendrogram was constructed which grouped the samples into seven clusters; the Ukrainian chickpea varieties formed a separate cluster. Conclusions. The chickpea samples from the ICRISAT collection were found to be polymorphic at SSR loci ICCM0249, TAA170, and TAA130, with three, five, and eight alleles respectively, and monomorphic at three SSR loci: STMS11, NCPGR127, and NCPGR21. This distribution of polymorphic and monomorphic alleles corresponded to that observed in the Ukrainian chickpea varieties. Cluster analysis revealed that the Ukrainian varieties formed a distinct group, suggesting differences in genetic origin and breeding approaches compared to the ICRISAT collection. | Мета. Виявити поліморфізм генотипів нуту за мікросателітними локусами QTL-hotspot-регіону групи зчеплення 4, пов’язаного з толерантністю до посухи. Методи. Екстрагування та очищення ДНК із проростків ЦТАБ-методом; полімеразна ланцюгова реакція; горизонтальний гель-електрофорез; визначення розмірів продуктів ампліфікації за допомогою додатка «GelAnalyzer»; кластерний аналіз із використанням програми «MEGA12». Результати. У 26 проаналізованих зразків із колекції Міжнародного науково-дослідного інституту сільськогосподарських культур у напівзасушливих тропіках (International Crops Research Institute for the Semi-Arid Tropics, ICRISAT) встановлено наявність від одного до восьми алелів мікросателітних (МС) локусів ICCM0249, NCPGR127, TAA170, NCPGR21, TA130, STMS11 QTL-hotspot-регіону групи зчеплення 4 геному нуту. Розподіл ідентифікованих  алелів було порівняно з таким у вибірках Cicer arietinum L. різних центрів селекції, зокрема й українського. Для 26 зразків ICRISAT і семи виведених в Україні сортів розраховано генетичні дистанції та побудовано дендрограму, на якій їх згруповано у сім кластерів. Сорти вітчизняної селекції сформували окремий кластер. Висновки. Досліджені зразки нуту колекції ICRISAT є поліморфними за МС локусами ICCM0249, TAA170 і TAA130 з трьома, п’ятьма та вісьмома алелями відповідно й неполіморфними за STMS11, NCPGR127 та NCPGR21. Цей розподіл поліморфних і неполіморфних алелів збігається з таким у вибірці сортів нуту української селекції. Останні за результатами кластерного аналізу сформували окрему групу, що може свідчити про різне походження генетичного матеріалу та відмітні напрями селекційного процесу, як порівняти зі зразками колекції ICRISAT.

Мета. Виявити поліморфізм генотипів нуту за мікросателітними локусами QTL-hotspot-регіону групи зчеплення 4, пов’язаного з толерантністю до посухи. Методи. Екстрагування та очищення ДНК із проростків ЦТАБ-методом; полімеразна ланцюгова реакція; горизонтальний гель-електрофорез; визначення розмірів продуктів ампліфікації за допомогою додатка «GelAnalyzer»; кластерний аналіз із використанням програми «MEGA12». Результати. У 26 проаналізованих зразків із колекції Міжнародного науково-дослідного інституту сільськогосподарських культур у напівзасушливих тропіках (International Crops Research Institute for the Semi-Arid Tropics, ICRISAT) встановлено наявність від одного до восьми алелів мікросателітних (МС) локусів ICCM0249, NCPGR127, TAA170, NCPGR21, TA130, STMS11 QTL-hotspot-регіону групи зчеплення 4 геному нуту. Розподіл ідентифікованих  алелів було порівняно з таким у вибірках Cicer arietinum L. різних центрів селекції, зокрема й українського. Для 26 зразків ICRISAT і семи виведених в Україні сортів розраховано генетичні дистанції та побудовано дендрограму, на якій їх згруповано у сім кластерів. Сорти вітчизняної селекції сформували окремий кластер. Висновки. Досліджені зразки нуту колекції ICRISAT є поліморфними за МС локусами ICCM0249, TAA170 і TAA130 з трьома, п’ятьма та вісьмома алелями відповідно й неполіморфними за STMS11, NCPGR127 та NCPGR21. Цей розподіл поліморфних і неполіморфних алелів збігається з таким у вибірці сортів нуту української селекції. Останні за результатами кластерного аналізу сформували окрему групу, що може свідчити про різне походження генетичного матеріалу та відмітні напрями селекційного процесу, як порівняти зі зразками колекції ICRISAT.

Purpose. To establish the optimal rate of application of YaraVita Teprosyn NP+Zn preparation, to ensures the highest sowing quality of sugar beet seeds. Methods. Biological (conducting laboratory experiments) and statistical (descriptive statistics, variance, correlation and regression analyses). Results. Laboratory studies showed that the variation in the germination energy of sugar beet seeds depends to some extent on their treatment with the YaraVita Teprosyn NP+Zn fertiliser preparation (15.5%), as well as on the seed batch (12.7%). However, genetic differences between the domestic hybrids studied had the greatest influence (61.1%). As for the variation in laboratory similarity, 41.6% was caused by the aforementioned fertiliser and 36.7% by genetic differences. The germination energy of the seeds also changed depending on the application rate of YaraVita Teprosyn NP+Zn. Specifically, germination energy increased to 84.9% when 3 l/t was applied (compared to 80.7% for the control variant), and to 88.6% when 6 l/t was applied. Increasing the amount of fertiliser further to 9 l/t did not significantly affect germination energy; in fact, using the maximum rate for the experiment (12 l/t) reduced it to 86.9%. An increase in laboratory germination was achieved by treating the seeds with YaraVita Teprosyn NP+Zn at rates of 3 and 6 l/t, increasing the percentage from 86.6% (control) to 91.8% and 96.6%, respectively. However, a further increase in the amount of fertiliser to 9 or 12 l/t resulted in a decrease in laboratory germination. In these variants of the experiment, the figures were 96.3% and 91.9%, respectively. Regression equations were established to predict the germination energy and laboratory germination of seeds, as well as to optimise the application rates of YaraVita Teprosyn NP+Zn. Conclusions. The optimal application rate of the zinc-containing preparation YaraVita Teprosyn NP+Zn for maximising the germination energy of sugar beet seeds was found to be 9 l/t for the 'ITsB 0904' hybrid and 6 l/t for the 'Ruteniia 11' hybrid. The highest laboratory germination rate was achieved using 6 l/t of this fertiliser. However, exceeding the optimal rates can lead to inhibition of germination, although the genetic potential of the hybrid is also important for this. It can also lead to a decrease in laboratory germination, which is primarily influenced by treatment with the specified zinc-containing preparation. The developed regression models are valuable tools for predicting sowing quality and the rational use of YaraVita Teprosyn NP+Zn fertiliser under production conditions. | Мета. Встановити оптимальну норму застосування препарату YaraVita Teprosyn NP+Zn для забезпечення найвищих показників посівної якості насіння буряку цукрового. Методи. Біологічні (проведення лабораторного досліду) та статистичні (описова статистика, дисперсійний, кореляційний та регресійний аналізи). Результати. За результатами лабораторних досліджень встановлено, що варіація енергії проростання насіння буряку цукрового певною мірою залежала від його обробки препаратом (добривом) YaraVita Teprosyn NP+Zn (15,5%) та партії насіння (12,7%), втім найбільше на неї вплинула генетична відмінність досліджуваних вітчизняних гібридів (61,1%). Щодо варіації лабораторної схожості, то на 41,6% вона була спричинена використанням уже згаданого добрива, а на 36,7% – генетичною відмінністю. Залежно від норми застосування препарату YaraVita Teprosyn NP+Zn змінювалася й енергія проростання насіння. Зокрема, за внесення 3 л/т вона підвищилася до 84,9% (контрольний варіант – 80,7%), а за 6 л/т – до 88,6%. Подальше збільшення кількості добрива до 9 л/т істотно не вплинуло на енергію проростання, а використання максимальної для досліду норми – 12 л/т – взагалі її знизило до 86,9%. Підвищення лабораторної схожості насіння також досягли завдяки його обробці препаратом YaraVita Teprosyn NP+Zn у нормі 3 л/т – від 86,6% (контроль) до 91,8%, а також 6 л/т – до 96,6%. Наступне збільшення норми – до 9 та 12 л/т – спричинило зменшення лабораторної схожості. У цих варіантах досліду вона дорівнювала 96,3 та 91,9% відповідно. Було встановлено рівняння регресії, які дають змогу прогнозувати значення енергії проростання та лабораторної схожості насіння й оптимізувати норми внесення YaraVita Teprosyn NP+Zn. Висновки. Оптимальна норма застосування цинкомісткого препарату YaraVita Teprosyn NP+Zn, що забезпечує максимальну енергію проростання насіння буряку цукрового, для гібрида ‘ІЦБ 0904’ становить 9 л/т, а для ‘Рутенія 11’ – 6 л/т. Найвищої лабораторної схожості в досліді досягли за використання 6 л/т цього добрива. Водночас перевищення оптимальних норм може призвести до пригнічення енергії проростання, хоча вирішальне значення для неї має генетичний потенціал гібрида, а також до зниження лабораторної схожості насіння, на яку передусім впливає його обробка вказаним цинкомістким препаратом. Розроблені регресійні моделі є цінним інструментом для прогнозування посівних якостей насіння та раціонального застосування добрива YaraVita Teprosyn NP+Zn у виробничих умовах.

Мета. Встановити оптимальну норму застосування препарату YaraVita Teprosyn NP+Zn для забезпечення найвищих показників посівної якості насіння буряку цукрового. Методи. Біологічні (проведення лабораторного досліду) та статистичні (описова статистика, дисперсійний, кореляційний та регресійний аналізи). Результати. За результатами лабораторних досліджень встановлено, що варіація енергії проростання насіння буряку цукрового певною мірою залежала від його обробки препаратом (добривом) YaraVita Teprosyn NP+Zn (15,5%) та партії насіння (12,7%), втім найбільше на неї вплинула генетична відмінність досліджуваних вітчизняних гібридів (61,1%). Щодо варіації лабораторної схожості, то на 41,6% вона була спричинена використанням уже згаданого добрива, а на 36,7% – генетичною відмінністю. Залежно від норми застосування препарату YaraVita Teprosyn NP+Zn змінювалася й енергія проростання насіння. Зокрема, за внесення 3 л/т вона підвищилася до 84,9% (контрольний варіант – 80,7%), а за 6 л/т – до 88,6%. Подальше збільшення кількості добрива до 9 л/т істотно не вплинуло на енергію проростання, а використання максимальної для досліду норми – 12 л/т – взагалі її знизило до 86,9%. Підвищення лабораторної схожості насіння також досягли завдяки його обробці препаратом YaraVita Teprosyn NP+Zn у нормі 3 л/т – від 86,6% (контроль) до 91,8%, а також 6 л/т – до 96,6%. Наступне збільшення норми – до 9 та 12 л/т – спричинило зменшення лабораторної схожості. У цих варіантах досліду вона дорівнювала 96,3 та 91,9% відповідно. Було встановлено рівняння регресії, які дають змогу прогнозувати значення енергії проростання та лабораторної схожості насіння й оптимізувати норми внесення YaraVita Teprosyn NP+Zn. Висновки. Оптимальна норма застосування цинкомісткого препарату YaraVita Teprosyn NP+Zn, що забезпечує максимальну енергію проростання насіння буряку цукрового, для гібрида ‘ІЦБ 0904’ становить 9 л/т, а для ‘Рутенія 11’ – 6 л/т. Найвищої лабораторної схожості в досліді досягли за використання 6 л/т цього добрива. Водночас перевищення оптимальних норм може призвести до пригнічення енергії проростання, хоча вирішальне значення для неї має генетичний потенціал гібрида, а також до зниження лабораторної схожості насіння, на яку передусім впливає його обробка вказаним цинкомістким препаратом. Розроблені регресійні моделі є цінним інструментом для прогнозування посівних якостей насіння та раціонального застосування добрива YaraVita Teprosyn NP+Zn у виробничих умовах.

Purpose. To analyze the growth characteristics of six varieties of basket willow plantations over eight years of cultivation in the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine. Establish the optimal age for harvesting biomass. Methods. Field, laboratory, analytical and statistical. Results. Biometric studies of eight-year-old shoots from plantations revealed differences in their height, diameter, and weight. The cultivar ‘Inger’ had the highest values: 6.42 m, 3.3 cm, and 1.76 kg, respectively. The values were slightly lower for ‘Tordis’: 6.25 m, 3.1 cm, and 1.67 kg. The heights of the other varieties ranged from 5.90 m (‘Warm-maz’) to 6.13 m (‘Wilhelm’), the diameters ranged from 1.85 cm (‘Gigantea’) to 2.55 cm (‘Marzencinski’), and the dry weights of the shoots ranged from 0.89 kg (‘Gigantea’) to 1.05 kg (‘Marzencinski’). Dry biomass productivity ranged from 9.55 t/ha (‘Gigantea’) to 36.9 t/ha (‘Inger’). A significant decrease in annual height growth was observed in all the studied cultivars: after five years in ‘Tordis’, after four years in ‘Wilhelm’, ‘Inger’, ‘Gigantea’, and ‘Marzencinski’, and after three years in ‘Warm-maz’. A significant decrease in diameter growth was observed after five years in ‘Wilhelm’, after three years in ‘Tordis’, and after four years in the rest. Conclusions. The first harvesting of biomass from the studied plantations should be carried out at the age of four years, and the subsequent harvesting at the age of three or two years. | Мета. Проаналізувати особливості росту плантацій шістьох сортів верби прутоподібної протягом восьми років їхнього культивування в умовах Правобережного Лісостепу України та встановити оптимальний вік заготівлі біомаси. Методи. Польовий, лабораторний, аналітичний і статистичний. Результати. Проведені біометричні дослідження восьмирічних пагонів плантацій продемонстрували їхню відмітність за висотою, діаметром та масою. Найбільшими ці показники були в культивару ‘Inger’ – 6,42 м, 3,3 см та 1,76 кг відповідно, дещо меншими – 6,25 м, 3,1 см та 1,67 кг – у ‘Tordis’. Висота решти сортів варіювала в межах 5,90 м (‘Warm-maz’) – 6,13 м (‘Wilhelm’), діаметр змінювався від 1,85 см (‘Gigantea’) до 2,55 см (‘Marzencinski’), а суха маса пагонів становила 0,89 кг (‘Gigantea’) – 1,05 кг (‘Marzencinski’). Продуктивність сухої біомаси була на рівні 9,55 т/га (‘Gigantea’) – 36,9 т/га (‘Inger’). У всіх досліджуваних культиварів спостерігали суттєве зменшення річних приростів за висотою (в ‘Tordis’ – після п’ятирічного віку, у ‘Wilhelm’, ‘Inger’, ‘Gigantea’ та ‘Marzencinski’ – після чотирирічного, у ‘Warm-maz’ – після трирічного) та діаметром (у ‘Wilhelm’ – після п’яти років, у ‘Tordis’ – після трьох, у решти – після чотирьох). Висновки. Першу заготівлю біомаси досліджуваних плантацій доцільно виконувати в чотирирічному віці, а наступні – у три- або дворічному.

Мета. Проаналізувати особливості росту плантацій шістьох сортів верби прутоподібної протягом восьми років їхнього культивування в умовах Правобережного Лісостепу України та встановити оптимальний вік заготівлі біомаси. Методи. Польовий, лабораторний, аналітичний і статистичний. Результати. Проведені біометричні дослідження восьмирічних пагонів плантацій продемонстрували їхню відмітність за висотою, діаметром та масою. Найбільшими ці показники були в культивару ‘Inger’ – 6,42 м, 3,3 см та 1,76 кг відповідно, дещо меншими – 6,25 м, 3,1 см та 1,67 кг – у ‘Tordis’. Висота решти сортів варіювала в межах 5,90 м (‘Warm-maz’) – 6,13 м (‘Wilhelm’), діаметр змінювався від 1,85 см (‘Gigantea’) до 2,55 см (‘Marzencinski’), а суха маса пагонів становила 0,89 кг (‘Gigantea’) – 1,05 кг (‘Marzencinski’). Продуктивність сухої біомаси була на рівні 9,55 т/га (‘Gigantea’) – 36,9 т/га (‘Inger’). У всіх досліджуваних культиварів спостерігали суттєве зменшення річних приростів за висотою (в ‘Tordis’ – після п’ятирічного віку, у ‘Wilhelm’, ‘Inger’, ‘Gigantea’ та ‘Marzencinski’ – після чотирирічного, у ‘Warm-maz’ – після трирічного) та діаметром (у ‘Wilhelm’ – після п’яти років, у ‘Tordis’ – після трьох, у решти – після чотирьох). Висновки. Першу заготівлю біомаси досліджуваних плантацій доцільно виконувати в чотирирічному віці, а наступні – у три- або дворічному.

Purpose. To investigate the formation of food and seed fractions in the yield of different potato crop maturity groups, as well as the key biochemical indicators of the variety. Methods. Throughout 2021–2024, field trials were conducted in the Forest-Steppe zone (Uman, 48°46′N, 30°14′E) to evaluate 15 potato varieties, including early-maturing (‘Rudolf’ st, ‘Madeira’, ‘Sanibel’, ‘Prada’), medium-maturing (‘Donata’ st, ‘Ricarda’, ‘Alians’, ‘Misteriia’, ‘Alyuett’, ‘Kniazha’), and late-maturing (‘Promin’ st, ‘Rodeo’, ‘Sluch’, ‘Toscana’, ‘Burana’) varieties. The differences in their stem-forming ability, stem density, the number and weight of marketable tubers per plant, and the yield and quality of the tubers were analyzed. Results. Based on the collected data, the most promising varieties were identified for obtaining marketable potato yields at biological maturity for consumption. Early-maturing varieties produced the highest stem density (256.1 thousand stems/ha), while medium- and late-maturing varieties produced significantly lower densities (213.0 and 207.1 thousand stems/ha, respectively). The number of tubers per plant varied insignificantly between maturity groups, at 8.8, 7.7 and 8.9 respectively. However, tuber weight varied significantly, amounting to 55.9 g for early varieties, 85.6 g for medium-maturing varieties and 109.6 g for late-maturing varieties. The varieties ‘Madeira’ (63.4 g), ‘Misteriia’ (101.0 g) and ‘Rodeo’ (128.7 g) demonstrated the maximum values. The varieties with the highest total marketable yield were ‘Prada’ and ‘Kniazha’ with 24.42 and 24.26 t/ha respectively, followed by ‘Alyuett’ with 28.55 t/ha and ‘Sluch’ and ‘Toscana’ with 41.69 and 43.21 t/ha respectively. It was also found that early-maturing varieties are predominantly used for seed production (52% versus 48%), while medium- and late-maturing varieties are predominantly used for food production (63% versus 37% and 60% versus 40%, respectively). The obtained data indicate a close relationship between maturity group and harvest structure by intended use, which is important for optimizing variety use in cultivation, storage and sales systems. Conclusions. Different maturity groups of potato varieties differ significantly in terms of morphological characteristics and productivity. Data on their distinctiveness in terms of the ratio of seed and food portions of the harvest is of great practical importance for regional agricultural technology. Since early-maturing varieties produce a higher proportion of seed potatoes, they are a good source of high-quality planting material and allow for the accelerated renewal of variety composition. Conversely, medium- and late- maturing varieties with a higher percentage of food crops are better suited to ensuring a stable food supply. This approach increases the efficiency with which variety resources are used, optimizes crop structure, and establishes an adapted potato production system that focuses on the needs of the domestic market and seed supply. | Мета. Встановити особливості формування продовольчої та насіннєвої фракцій урожаю сортів картоплі різних груп стиглості, а також біохімічні показники. Методи. Впродовж 2021–2024 рр. у польових умовах Лісостепу (м. Умань, 48°46′N, 30°14′E) досліджували 15 сортів картоплі (ранньостиглі: ‘Рудольф’ St, ‘Мадейра’, ‘Санібель’, ‘Прада’; середньостиглі: ‘Доната’ St, ‘Рікарда’, ‘Альянс’, ‘Містерія’, ‘Алюетт’, ‘Княжа’; пізньостиглі: ‘Промінь’ St, ‘Родео’, ‘Случ’, ‘Тоскана’, ‘Бурана’). Було проаналізовано їхню відмітність за стеблоутворювальною здатністю, густотою стеблостою, кількістю, масою та фракційним складом товарних бульб у кущі; врожайність та якісні показники бульб. Результати. За результатами досліджень визначено найперспективніші сорти картоплі з погляду одержання товарного врожаю для споживання. Найбільшу густоту стеблостою – 256,1 тис. шт./га – утворили ранньостиглі культивари, істотно меншу – 213,0 і 207,1 тис. шт./га – середньо- та пізньостиглі відповідно. Показник кількості бульб несуттєво варіював між групами стиглості – 8,8; 7,7 і 8,9 шт. А от маса бульб змінювалася істотно та становила 55,9 г у ранніх сортів, 85,6 – у середньостиглих, а також 109,6 г – у пізньостиглих. Її максимальні значення продемонстрували культивари ‘Мадейра’ (63,4 г), ‘Містерія’ (101,0 г) та ‘Родео’ (128,7 г). Найліпшими за показником загального товарного врожаю виявилися ‘Прада’ та ‘Княжа’ – 24,42 і 24,26 т/га, ‘Алюетт’ – 28,55, ‘Случ’ і ‘Тоскана’ – 41,69 і 43,21 т/га. Також було встановлено, що в ранньостиглих сортів переважає насіннєва частка використання врожаю – 52% проти 48%, а в середньо- та пізньостиглих – продовольча – 63% проти 37% та 60% проти 40% відповідно. Отримані дані свідчать про тісний зв’язок між групою стиглості та структурою врожаю за цільовим призначенням, що є важливим для оптимізації напрямів використання сортів у системі вирощування, зберігання й реалізації продукції. Висновки. Сорти картоплі різних груп стиглості суттєво відрізняються за морфологічними ознаками та продуктивністю. Дані щодо їхньої відмітності за співвідношенням насіннєвої та продовольчої часток урожаю мають важливе прикладне значення для регіональної агротехнологічної практики. Зважаючи на те, що ранньостиглі сорти формують більшу частку насіннєвої картоплі, їх доцільно використовувати як джерела високоякісного посадкового матеріалу з можливістю прискореного оновлення сортового складу. Натомість середньостиглі та пізньостиглі культивари з вищим відсотком продовольчого врожаю є придатнішими для забезпечення стабільного продовольчого фонду. Такий підхід дає змогу підвищити ефективність використання сортових ресурсів, оптимізувати структуру посівів та сформувати адаптовану систему картоплевиробництва, орієнтовану на потреби внутрішнього ринку й насіннєвого забезпечення.

Мета. Встановити особливості формування продовольчої та насіннєвої фракцій урожаю сортів картоплі різних груп стиглості, а також біохімічні показники. Методи. Впродовж 2021–2024 рр. у польових умовах Лісостепу (м. Умань, 48°46′N, 30°14′E) досліджували 15 сортів картоплі (ранньостиглі: ‘Рудольф’ St, ‘Мадейра’, ‘Санібель’, ‘Прада’; середньостиглі: ‘Доната’ St, ‘Рікарда’, ‘Альянс’, ‘Містерія’, ‘Алюетт’, ‘Княжа’; пізньостиглі: ‘Промінь’ St, ‘Родео’, ‘Случ’, ‘Тоскана’, ‘Бурана’). Було проаналізовано їхню відмітність за стеблоутворювальною здатністю, густотою стеблостою, кількістю, масою та фракційним складом товарних бульб у кущі; врожайність та якісні показники бульб. Результати. За результатами досліджень визначено найперспективніші сорти картоплі з погляду одержання товарного врожаю для споживання. Найбільшу густоту стеблостою – 256,1 тис. шт./га – утворили ранньостиглі культивари, істотно меншу – 213,0 і 207,1 тис. шт./га – середньо- та пізньостиглі відповідно. Показник кількості бульб несуттєво варіював між групами стиглості – 8,8; 7,7 і 8,9 шт. А от маса бульб змінювалася істотно та становила 55,9 г у ранніх сортів, 85,6 – у середньостиглих, а також 109,6 г – у пізньостиглих. Її максимальні значення продемонстрували культивари ‘Мадейра’ (63,4 г), ‘Містерія’ (101,0 г) та ‘Родео’ (128,7 г). Найліпшими за показником загального товарного врожаю виявилися ‘Прада’ та ‘Княжа’ – 24,42 і 24,26 т/га, ‘Алюетт’ – 28,55, ‘Случ’ і ‘Тоскана’ – 41,69 і 43,21 т/га. Також було встановлено, що в ранньостиглих сортів переважає насіннєва частка використання врожаю – 52% проти 48%, а в середньо- та пізньостиглих – продовольча – 63% проти 37% та 60% проти 40% відповідно. Отримані дані свідчать про тісний зв’язок між групою стиглості та структурою врожаю за цільовим призначенням, що є важливим для оптимізації напрямів використання сортів у системі вирощування, зберігання й реалізації продукції. Висновки. Сорти картоплі різних груп стиглості суттєво відрізняються за морфологічними ознаками та продуктивністю. Дані щодо їхньої відмітності за співвідношенням насіннєвої та продовольчої часток урожаю мають важливе прикладне значення для регіональної агротехнологічної практики. Зважаючи на те, що ранньостиглі сорти формують більшу частку насіннєвої картоплі, їх доцільно використовувати як джерела високоякісного посадкового матеріалу з можливістю прискореного оновлення сортового складу. Натомість середньостиглі та пізньостиглі культивари з вищим відсотком продовольчого врожаю є придатнішими для забезпечення стабільного продовольчого фонду. Такий підхід дає змогу підвищити ефективність використання сортових ресурсів, оптимізувати структуру посівів та сформувати адаптовану систему картоплевиробництва, орієнтовану на потреби внутрішнього ринку й насіннєвого забезпечення.