Мета. Визначити продуктивність ячменю ярого залежно від сортових особливостей та оптимізації живлення в умовах Південного Степу України. Методи. Дослідження проводили впродовж 2013–2017 рр. на дослідному полі Миколаївського національного аграрного університету. Об’єктом досліджень був ячмінь ярий сортів ‘Адапт’, ‘Сталкер’ та ‘Еней’. Результати. Формування структурних елементів продуктивності ячменю ярого – кількості зерен у колосі та їх маси залежало від сорту та варіанту живлення рослин. Упродовж років досліджень дещо більшу кількість зерен у колосі за фактором «живлення» формували рослини сорту ‘Еней’ – 22,0 шт., що перевищило інші сорти на 0,3–1,0 шт., або 1,4–4,8%. За внесення під ячмінь ярий фонової норми мінеральних добрив (N30P30) маса зерна з одного колоса в сортів ‘Адапт’, ‘Сталкер’ та ‘Еней’ збільшувалася порівняно з неудобреним контролем на 9,4; 8,0 та 7,9%, а за проведення позакореневих підживлень по фону мінеральних добрив – на 11,9–17,7; 10,6–15,5 та 10,2–14,7% відповідно. Максимальну продуктивність досліджувані сорти ячменю ярого формували за вирощування на фоні N30P30 та позакореневого підживлення рослин у період вегетації препаратами Органік Д2 та Ескорт-біо. У середньому за роки досліджень та за фактором «сорт» урожайність зерна становила 3,37–3,41 т/га, що перевищувало її рівень на неудобреному контролі на 0,71–0,75 т/га (26,7–28,2%), а на фоні внесення лише мінеральних добрив – на 0,4 т/га (15,4%). Найбільшу врожайність зерна за фактором «живлення» формували рослини сорту ‘Еней’ – 3,36 т/га, що перевищило показники сорту ‘Сталкер’ на 0,21 т/га (6,3%), сорту ‘Адапт’ – на 0,32 т/га (9,5%). Висновки. У середньому за роки досліджень найвищі показники продуктивності отримано в сорту ‘Еней’. При цьому, максимальними досліджувані структурні показники та врожайність усіх сортів ячменю ярого формувалися на фоні внесення помірної дози мінеральних добрив та позакореневих підживлень рослин у період вегетації препаратом Ескорт-біо

Purpose. To determine the productivity of spring barley according to varietal characteristics and plant nutrition optimization in the conditions of the Southern Steppe of Ukraine.Methods. The research was carried out during the years 2013–2017 on the experimental field of the Mykolaiv National Agrarian University with the spring barley varieties ‘Adapt’, ‘Stalker’ and ‘Enei’.Results. Productivity elements of spring barley (the number of grains in the ear and their mass) were analyzed according to the variety and type of plant nutrition. During the years of research, lightly larger amount of grains have been formed by the nutrition factor in the ear of ‘Enei’ barley variety – 22.0 +_ pcs, which exceeded other varieties by 0.3–1.0 +_pcs, or 1.4–4.8%. Under conditions of root background (N30P30) fertilization the mass of one ear grains increased by 9.4% 8.0% and 7.9%, in comparison with non-fertilized reference groups of ‘Adapt’, ‘Stalker’ and ‘Enei’ barley varieties correspondently. And under conditions of non-root fertilization the mass increased too by 11.9–17.7%; 10.6–15.5% and 10.2–14.7% correspondently for these barley varieties. The maximum productivity of barley varieties was formed during the growing with background N30P30 fertilization and non-root plant nutrition in the period of vegetation with Orhanik D2 and Escort-Bio preparations. On average, over the years of research and by variety factor, the grain yield was 3.37–3.41 t/ha, which exceeded the yield of reference plant group grown on unfertilized field by 0.71–0.75 t/ha (26.7–28.2%), and by 0.4 t/ha (15.4%) in comparison with background root mineral fertilization only. The highest grain yield by feed factor was formed by ‘Enei’ variety – 3.36 t/ha, which exceeded the ‘Stalker’ and ‘Adapt’ varieties by 0.21 t/ha (6.3%) and 0.32 t/ha (9.5%) correspondently.Conclusions. On ave­rage, over the years of research, the highest productivity has been obtained with the ‘Enei’ variety. At the same time, the maximum yields of all barley varieties were obtained on the background of moderate dose of mineral fertilizers and non-root plant nutrition with Escort-bio preparation in the vegetation period. | Мета. Визначити продуктивність ячменю ярого залежно від сортових особливостей та оптимізації живлення в умовах Південного Степу України.Методи. Дослідження проводили впродовж 2013–2017 рр. на дослідному полі Миколаївського національного аграрного університету. Об’єктом досліджень був ячмінь ярий сортів ‘Адапт’, ‘Сталкер’ та ‘Еней’.Результати. Формування структурних елементів продуктивності ячменю ярого – кількості зерен у колосі та їх маси залежало від сорту та варіанту живлення рослин. Упродовж років досліджень дещо більшу кількість зерен у колосі за фактором «живлення» формували рослини сорту ‘Еней’ – 22,0 шт., що перевищило інші сорти на 0,3–1,0 шт., або 1,4–4,8%. За внесення під ячмінь ярий фонової норми мінеральних добрив (N30P30) маса зерна з одного колоса в сортів ‘Адапт’, ‘Сталкер’ та ‘Еней’ збільшувалася порівняно з неудобреним контролем на 9,4; 8,0 та 7,9%, а за проведення позакореневих підживлень по фону мінеральних добрив – на 11,9–17,7; 10,6–15,5 та 10,2–14,7% відповідно. Максимальну продуктивність досліджувані сорти ячменю ярого формували за вирощування на фоні N30P30 та позакореневого підживлення рослин у період вегетації препаратами Органік Д2 та Ескорт-біо. У середньому за роки досліджень та за фактором «сорт» урожайність зерна становила 3,37–3,41 т/га, що перевищувало її рівень на неудобреному контролі на 0,71–0,75 т/га (26,7–28,2%), а на фоні внесення лише мінеральних добрив – на 0,4 т/га (15,4%). Найбільшу врожайність зерна за фактором «живлення» формували рослини сорту ‘Еней’ – 3,36 т/га, що перевищило показники сорту ‘Сталкер’ на 0,21 т/га (6,3%), сорту ‘Адапт’ – на 0,32 т/га (9,5%).Висновки. У середньому за роки досліджень найвищі показники продуктивності отримано в сорту ‘Еней’. При цьому, максимальними досліджувані структурні показники та врожайність усіх сортів ячменю ярого формувалися на фоні внесення помірної дози мінеральних добрив та позакореневих підживлень рослин у період вегетації препаратом Ескорт-біо | Цель. Определить продуктивность ячменя ярового в зависимости от сортовых особенностей и оптимизации питания в условиях Южной Степи Украины.Методы. Исследования проводили в течение 2013–2017 гг. на опытном поле Николаевского национального аграрного университета. Объектом исследований был ячмень яровой сортов ‘Адапт’, ‘Сталкер’ и ‘Еней’.Результаты. Формирование структурных элементов продуктивности ячменя ярового – количества зерен в колосе и их массы зависело от сорта и варианта питания растений. За годы исследований несколько большее количество зерен в колосе по фактору «питание» формировали растения сорта ‘Еней’ – 22,0 шт., что превысило другие сорта на 0,3–1,0 шт., или 1,4–4,8%. При внесении под ячмень фоновой нормы минеральных удобрений (N30P30) масса зерна с одного колоса у сортов ‘Адапт’, ‘Сталкер’ и ‘Еней’ увеличивалась по сравнению с неудобренным контролем на 9,4; 8,0 и 7,9%, а при проведении внекорневых подкормок по фону минеральных удобрений – на 11,9–17,7; 10,6–15,5 и 10,2–14,7% соответственно. Максимальную продуктивность исследуемые сорта ячменя ярового формировали при выращивании на фоне N30P30 и внекорневой подкормке растений в период вегетации препаратами Органик Д2 и Эскорт-био. В среднем за годы исследований и по фактору «сорт» урожайность зерна составляла 3,37–3,41 т/га, что превышало ее уровень на неудобренном контроле на 0,71–0,75 т/га (26,7–28,2%), а на фоне внесения только минеральных удобрений – на 0,4 т/га (15,4%). Наибольшую урожайность зерна по фактору «питания» формировали растения сорта ‘Еней’ – 3,36 т/га, что превысило показатели сорта ‘Сталкер’ на 0,21 т/га (6,3%), сорта ‘Адапт’ – на 0,32 т/га (9,5%). Выводы. В среднем за годы исследований наивысшие показатели продуктивности получены у сорта ‘Эней’. При этом, максимальными исследуемые структурные показатели и урожайность всех сортов ячменя ярового формировались на фоне внесения умеренной дозы минеральных удобрений и внекорневых подкормок растений в период вегетации препаратом Эскорт-био

Мета. Вивчити нові інтродуковані зразки сої та виділити генетичні джерела основних біологічних та господарсько-цінних ознак для подальшого використання їх у селекційному процесі. Методи. Лабораторний, польовий, статистичний. Результати. Вивчення інтродукованого матеріалу дало змогу виділити зразки сої за комплексом цінних ознак. Так, ‘Староукраинка’, 014728 (RUS) характеризується ультраскоростиглістю і високим урожаєм насіння. Зразки ‘Б 44/22’, 02625; ‘Б 4/411’, 02624 (KAZ) мають велику довжину стебла та високий урожай насіння. ‘А 14/253’, 02636 (KAZ) поєднує в собі великі показники довжини стебла, висоти прикріплення нижнього бобу над рівнем ґрунту зі стійкістю до посухи та хвороб. ‘А 14/23’, 02635 (KAZ) характеризується високим врожаєм насіння та стійкістю до посухи. Зразки ‘А 16/145’, 02637; ‘А 16/145’, 02637 (KAZ)  є стійкими до посухи та хвороб. Вивчення інтродукованих зразків сої протягом п’яти років дало змогу виділити зразки-еталони за ознаками: дуже коротка тривалість періоду сходи–повна стиглість (90–100 діб) – ‘Актай’, 0142258 (HUN), ‘А 9/562’, 02633 (KAZ); велика висота прикріплення нижнього бобу над рівнем ґрунту (16,1–20,0 см) – ‘А 16/145’, 02637; ‘А 14/253’, 02636 (KAZ); високий урожай насіння (116–135%) – ‘Б 46/6-1’, 02643 (KAZ); висока маса 1000 насінин (191–250 г) – ‘Б 19/622’, 02639 (KAZ); низька маса 1000 насінин (71–130 г) – ‘Б 19/622’, 02639 (KAZ). Після всебічного оцінювання в колекційному розсаднику і конкурсному сортовипробуванні, кращі за комплексом господарсько-цінних ознак сорти та лінії закладені до розсадника гібридизації і будуть використані для створення нових сортів сої. Висновки. Інтродуковані зразки, виділені за комплексом цінних ознак і зразки-еталони рекомендовано до використання в селекційному процесі для створення нових сортів сої, на генетичній основі адаптованих до зрошуваних умов Південного Степу України.

Purpose. To study introduced soybean samples and to find out genetic sources of main biological and economically valuable attributes for further use in the selection process. Methods. The laboratorial, field, statistical. Results. The study allowed to determine the samples, which are characterized by the set of valuable features. So, ‘Staroukrainka’, 014728 (RUS) is characterized by ultra-early ripening and high seed yields. The samples ‘B 44/22’, 02625; ‘B 4/411’, 02624 (KAZ) have got long stems and high seed yield. ‘А 14/253’, 02636 (KAZ) combines high rates of the stem length and lower pod location above the ground with resistance to drought and infestation. ‘А 14/23’, 02635 (KAZ) is characterized by high seed yield and drought resistance. The samples ‘А 16/145’, 02637; ‘А 16/145’, 02637 (KAZ) are resistant to drought and infestation. Five-year study of the introduced soybean samples allowed to highlight standard samples by the features: duration of the “seedling-ripening” period is very short (90–100 days) – ‘Aktai’, 0142258 (HUN), ‘А 9/562’, 02633 (KAZ); lower pod location above the ground (16,1–20,0 сm) – ‘А 16/145’, 02637; ‘А 14/253’, 02636 (KAZ); high seed yield (116–135%) – ‘B 46/6-1’, 02643 (KAZ); high 1000 seeds weight (191–250 g) – ‘B 19/622’, 02639 (KAZ); low 1000 seeds weight (71–130 g) – ‘B 19/622’, 02639 (KAZ). After comprehensive assessment in a collection nursery and competitive variety testing, best by the complex of practically valuable features varieties and lines have been planted to hybridization nursery and will be used for creation of new soybean varieties. Conclusions. The introduced samples by the complex of valuable attributes and standard samples are recommended for use in the selection process for creation of new soybean varieties on a genetic basis adapted to the irrigated conditions of the Southern Steppe of Ukraine. | Цель. Изучить новые интродуцированные образцы сои и выделить генетические источники основных биологических и хозяйственно-ценных признаков для дальнейшего использования их в селекционном процессе. Методы. Лабораторный, полевой, статистический. Результаты. Изу­чение интродуцированного материала позволило выделить образцы сои по комплексу ценных признаков. Так, ‘Староукраинка’, 014728 (RUS) обладает ультраскороспелостью и высоким урожаем семян. Образцы ‘Б 44/22’, 02625; ‘Б 4/411’, 02624 (KAZ) имеют большую длину стебля и высокий урожай семян. ‘А 14/253’, 02636 (KAZ) сочетает в себе большие показатели длины стебля, высоты прикрепления нижнего боба над уровнем почвы с устойчивостью к засухе и болезням. ‘А 14/23’, 02635 (KAZ) характеризуется высоким урожаем семян и устойчивостью к засухе. Образцы ‘А 16/145’, 02637; ‘А 16/145’, 02637 (KAZ) являются устойчивыми к засухе и болезням. Изучение интродуцированных образцов сои в течение пяти лет, позволило выделить образцы-эталоны по признакам: очень короткая продолжительность периода всходы–созревание (90–100 дней) – ‘Актай’, 0142258 (HUN), ‘А 9/562’, 02633 (KAZ); большая высота прикрепления нижнего боба над уровнем почвы (16,1–20,0 см) – ‘А 16/145’, 02637; ‘А 14/253’, 02636 (KAZ); высокий урожай семян (116–135%) – ‘Б 46/6-1’, 02643 (KAZ); высокая масса 1000 семян (191–250 г) – ‘Б 19/622’, 02639 (KAZ); низкая масса 1000 семян (71–130 г) – ‘Б 19/622’, 02639 (KAZ). После всесторонней оценки в коллекционном питомнике и конкурсном сортоиспытании, лучшие по комплексу хозяйственно-ценных признаков сорта и линии заложены в питомники гибридизации и будут использованы в селекционном процессе. Выводы. Интродуцированные образцы, выделенные по комплексу ценных признаков и образцы-эталоны рекомендованы к использованию в селекционном процессе при создании новых сортов сои, на генетическом основании адаптированных к орошаемым условиям Южной Степи Украины. | Мета. Вивчити нові інтродуковані зразки сої та виділити генетичні джерела основних біологічних та господарсько-цінних ознак для подальшого використання їх у селекційному процесі. Методи. Лабораторний, польовий, статистичний. Результати. Вивчення інтродукованого матеріалу дало змогу виділити зразки сої за комплексом цінних ознак. Так, ‘Староукраинка’, 014728 (RUS) характеризується ультраскоростиглістю і високим урожаєм насіння. Зразки ‘Б 44/22’, 02625; ‘Б 4/411’, 02624 (KAZ) мають велику довжину стебла та високий урожай насіння. ‘А 14/253’, 02636 (KAZ) поєднує в собі великі показники довжини стебла, висоти прикріплення нижнього бобу над рівнем ґрунту зі стійкістю до посухи та хвороб. ‘А 14/23’, 02635 (KAZ) характеризується високим врожаєм насіння та стійкістю до посухи. Зразки ‘А 16/145’, 02637; ‘А 16/145’, 02637 (KAZ)  є стійкими до посухи та хвороб. Вивчення інтродукованих зразків сої протягом п’яти років дало змогу виділити зразки-еталони за ознаками: дуже коротка тривалість періоду сходи–повна стиглість (90–100 діб) – ‘Актай’, 0142258 (HUN), ‘А 9/562’, 02633 (KAZ); велика висота прикріплення нижнього бобу над рівнем ґрунту (16,1–20,0 см) – ‘А 16/145’, 02637; ‘А 14/253’, 02636 (KAZ); високий урожай насіння (116–135%) – ‘Б 46/6-1’, 02643 (KAZ); висока маса 1000 насінин (191–250 г) – ‘Б 19/622’, 02639 (KAZ); низька маса 1000 насінин (71–130 г) – ‘Б 19/622’, 02639 (KAZ). Після всебічного оцінювання в колекційному розсаднику і конкурсному сортовипробуванні, кращі за комплексом господарсько-цінних ознак сорти та лінії закладені до розсадника гібридизації і будуть використані для створення нових сортів сої. Висновки. Інтродуковані зразки, виділені за комплексом цінних ознак і зразки-еталони рекомендовано до використання в селекційному процесі для створення нових сортів сої, на генетичній основі адаптованих до зрошуваних умов Південного Степу України.

Мета. Аналіз формування сортового ресурсу жита посівного озимого для українських виробників. Результати. Сорти жита посівного (Secale cereale L.) проаналізовані за низкою господарсько-цінних ознак тастійкістю до абіотичних факторів. За даними по урожайності у зонах Степу, Лісостепу та Полісся можна побачити, що провідне місце посідають сорти іноземної селекції. Проаналізовані сорти відносяться до скоростиглих, що дозволяє отримувати врожаї у більш стислі проміжки часу. До Державного реєстру сортів внесені рослини, які за висотою знаходяться у діапазоні від 100 до 140 см. Маса 1000 зерен усіх проаналізованих сортів коливалась від 32 до 34 г. Вміст білка у насінні сортів знаходиться в межах від 9 до 12%. Високі показники стійкості до абіотичних факторів, таких як посухи, та небажаних явищ як вилягання та обсипання, уможливлюють вирощування цих сортів у всіх ґрунтово-кліматичних зонах на території України. Варто відмітити, що сорти мають високий показник стійкості проти борошнистої роси та снігової плісняви. До Державного реєстру сортів рослин включено 43 сорти жита посівного озимого станом на 10 серпня 2018 року. Сорти, які внесені до Державного реєстру сортів рослин придатних для поширення в Україні, мають високі показники стійкості до абіотичних чинників, що є підставою для їх внесення до реєстру. Висновки. Детальне вивчення та аналіз стійкості сортів рослин до стресових чинників дозволяє більш ґрунтовно оцінити сорт. Крім оцінки морозо- і зимостійкості, посухо- і жаростійкості польових культур, необхідно проводити оцінку холодостійкості, стійкості озимих до зимових відлиг, випрівання, льодової кірки, вимокання та інших несприятливих факторів. Такий аналіз дозволить краще охарактеризувати нові сорти і відбирати ті з них, які крім високої врожайності мали б стійкість до абіотичних факторів. В умовах кліматичних змін це дозволить отримувати стійкі високі врожаї жита посівного.

Мета. Аналіз формування сортового ресурсу жита посівного озимого для українських виробників. Результати. Сорти жита посівного (Secale cereale L.) проаналізовані за низкою господарсько-цінних ознак тастійкістю до абіотичних факторів. За даними по урожайності у зонах Степу, Лісостепу та Полісся можна побачити, що провідне місце посідають сорти іноземної селекції. Проаналізовані сорти відносяться до скоростиглих, що дозволяє отримувати врожаї у більш стислі проміжки часу. До Державного реєстру сортів внесені рослини, які за висотою знаходяться у діапазоні від 100 до 140 см. Маса 1000 зерен усіх проаналізованих сортів коливалась від 32 до 34 г. Вміст білка у насінні сортів знаходиться в межах від 9 до 12%. Високі показники стійкості до абіотичних факторів, таких як посухи, та небажаних явищ як вилягання та обсипання, уможливлюють вирощування цих сортів у всіх ґрунтово-кліматичних зонах на території України. Варто відмітити, що сорти мають високий показник стійкості проти борошнистої роси та снігової плісняви. До Державного реєстру сортів рослин включено 43 сорти жита посівного озимого станом на 10 серпня 2018 року. Сорти, які внесені до Державного реєстру сортів рослин придатних для поширення в Україні, мають високі показники стійкості до абіотичних чинників, що є підставою для їх внесення до реєстру. Висновки. Детальне вивчення та аналіз стійкості сортів рослин до стресових чинників дозволяє більш ґрунтовно оцінити сорт. Крім оцінки морозо- і зимостійкості, посухо- і жаростійкості польових культур, необхідно проводити оцінку холодостійкості, стійкості озимих до зимових відлиг, випрівання, льодової кірки, вимокання та інших несприятливих факторів. Такий аналіз дозволить краще охарактеризувати нові сорти і відбирати ті з них, які крім високої врожайності мали б стійкість до абіотичних факторів. В умовах кліматичних змін це дозволить отримувати стійкі високі врожаї жита посівного. | Цель. Анализ формирования сортового ресурса ржи посевной озимой для украинских производителей. Результаты. Сорта ржи посевной (Secale cereale L.) проанализированы по ряду хозяйственно-ценных признаков и устойчивости к абиотическим факторам. Согласно данным об урожайности в зонах Степи, Лесостепи и Полесья можно увидеть, что ведущее место занимает сорт иностранной селекции. Проанализированные сорта относятся к скороспелым, что позволяет получать урожаи в более сжатые сроки. В Государственный реестр сор­тов внесены растения, которые по высоте находятся в диапазоне от 100 до 140 см. Масса 1000 зерен всех проанализированных сортов составляла 32–34 г. Содержание белка в семенах сортов колебалось в пределах от 9 до 12%. Высокие показатели устойчивости к абиотическим факторам, таким как засухи, и нежелательным явлениям – как полегание и осыпание, позволяют выращивать эти сорта во всех почвенно-климатических зонах на территории Украины. Стоит отметить, что сорта имеют высокий показатель устойчивости к мучнистой росе и снежной плесени. В Государственный реестр сор­тов растений включены 43 сорта ржи посевной озимой состоянием на 10 августа 2018 года. Сорта, которые внесены в Государственный реестр сортов растений пригодных для распространения в Украине, имеют высокие показатели устойчивости к абиотическим факторам, что является основанием для их внесения в Реестр. Выводы. Детальное изучение и анализ устойчивости сортов растений к стрессовым факторам позволяет более обстоятельно оценить сорт. Кроме оценки морозо- и зимостойкости, засухо- и жаростойкости полевых культур, необходимо проводить оценку холодоустойчивости, устойчивости озимых к зимним оттепелям, выпреванию, ледовой корке, вымоканию и другим неблагоприятным факторам. Такой анализ позволит лучше охарактеризовать новые сорта и отобрать те из них, которые кроме высокой урожайности имеют устойчивость к абиотичес­ким факторам. В условиях климатических изменений это позволит получать устойчивые высокие урожаи ржи посевной. | Purpose. Analysis of winter rye varietal resources formation for Ukrainian producers. Results. Rye varieties (Secale cereale L.) were analyzed for a number of economically valuable traits and resistance to abiotic factors. Accor­ding to the yield data in the zones of Steppe, Forest-Steppe and Polissia, one can see that the variety of foreign selection occupies the leading place. The analyzed cultivars are early maturing, what allows to get crops in a shorter time. The State Register of Plant Varieties includes plants which were 100–140 cm in height. The mass of 1000 grains of all analyzed varieties was 32–34 g. The protein content in grains of varieties ranged from 9 to 12%. High rates of resistance to abiotic factors, such as droughts, and undesirable events like lodging and shedding, allow growing these varieties in all soil-climatic zones on the territory of Ukraine. It is worth noting that the varieties have a high resistance to powdery mildew and snow mold. The State Register of Plant Varieties includes 43 varieties of winter rye as of August 10, 2018. Varieties that are listed in the State Register of Plant Varieties suitable for distribution in Ukraine have high rates of resistance to abiotic factors, what is the basis for their inclusion in the Registry.Conclusions. A detailed study and analysis of the resistance of plant varieties to stress factors allows us to assess them thoroughly. In addition to the assessment of frost and winter resistance, drought and heat resistance of field crops, it is necessary to assess the cold resistance, resistance to winter thaws, asphyxiation, ice crust, rotting and other adverse factors. Such analysis will allow a better description of new varieties and the selection of those that in addition to high yields, are resistant to abiotic factors. In climate changes it will allow obtaining high yields of winter rye.

Цель. Проанализировать сортовой потенциал селекции, оптимизацию сортовой структуры производства и периодичность сортосмены табака (Nicotiana tabacum L.) в Республике Болгария.Результаты. Ретроспективный анализ селекции табака (Nicotiana tabacum L.) показывает, что за период 1950–2010 гг. в Болгарии созданы 158 сортов, из которых 130 – подвида Восточный (ssp. Orientalis), и 28 сортов подвида Американский (ssp. Americana), среди которых 17 сортов типа Вирджиния и 10 сортов типа Берли. На базе этого сортового потенциала проведены соответствующие сорто­смены в производственном секторе страны. За 50–60 лет (1950–2010 гг.) произведено 5–7 сортосмен отечественными сортами. Высокая эффективность селекции с получением качественных сортов и сравнительно частые сорто­смены создают благоприятные возможности для ежегодного оптимального формирования сортовой структуры производства в зависимости от требований и спроса соответствующего сырьевого сегмента рынка и быстро меня­ющейся рыночной конъюнктуры.Выводы. Из общего сортового потенциала селекции сортов табака подвида Восточный (130 сортов) за 13-летний период (1995, 2000–2011 гг.) вошли в производственный оборот 47,7% (62 сорта), около 25% (24–30 сортов) формируют основной объем Восточного табака, который ежегодно производится в Болгарии. Сортовой потенциал селекции Крупнолистных сортов полностью использован в производстве – 17 сортов типа Вирджиния и 10 сортов типа Берли. Табак является единственной сельскохозяйственной культурой в Болгарии, которая включает в структуру производства почти 100% сортов отечественной селекции. | Мета. Проаналізувати сортовий потенціал селекції, оптимізацію сортової структури виробництва та періодичність сортових змін тютюну Nicotiana tabacum L. у Республіці Болгарія.Результати. Ретроспективний аналіз селекції тютюну (Nicotiana tabacum L.) свідчить, що за період 1950–2010 рр. у Болгарії створено 158 сортів, серед яких 130 сортів з підвиду Східний (ssp. Orientalis), 28 сортів підвиду Американський (ssp. Americana), з яких 17 сортів типу Вірджинія і 11 сортів типу Берлі. На основі цього сортового потенціалу проведено відповідні сортозміни у виробничому секторі країни. За 50–60 років (1950–2010 рр.) здійснено 5–7 сортозмін вітчизняними сортами. Висока ефективність селекції тютюну з отриманням якісних сортів і порівняно часті сортозміни створюють сприятливі можливості для щорічного оптимального формування сортової структури виробництва залежно від вимог і попиту відповідного сировинного сегменту ринку та кон’юнктури ринку, що швидко змінюється.Висновки. Із загального сортового потенціалу селекції сортів тютюну підвиду Східний (130 сортів) за 13-річний період (1995, 2000–2011 рр.) увійшли до виробничого обороту 47,7% (62 сорти), приблизно 25% (24–30 сортів) формують основний обсяг Східного тютюну, який щорічно виробляють у Болгарії. Сортовий потенціал селекції великолистового тютюну у виробництві використано повністю – 17 сортів типу Вірджинія та 11 сортів типу Берлі. Тютюн є єдиною сільськогосподарською культурою в Болгарії, яка включає в структуру виробництва майже 100% сортів вітчизняної селекції. | Purpose. To analyze the varietal potential of breeding, the optimization of the varietal structure of production and the frequency of changes in the commonly used varieties of tobacco (Nicotiana tabacum L.) in the Republic of Bulgaria.Methods. Comparative, statistical, analytical ones.Results. The retrospective analysis of tobacco (Nicotiana tabacum L.) breeding in Bulgaria shows that 158 varieties were created during the period of 1950–2010 including 130 varieties of the Oriental subspecies (ssp. Orientalis) and 28 ones of the American subspecies (ssp. Americana), 17 of the latter are of the Virginia type and 11 are of the Burley type. Based on this varietal potential, appropriate variety changing were periodically adopted by the production sector in the country. There were about 5–7 variety changing during 50–60 years (1950–2010) using domestic varieties. The high efficiency of tobacco breeding with the creation of high-quality varieties and the relatively frequent variety changing are prerequisites for optimal formation of the varietal structure of production on a yearly basis depending on preferences and requirements of the particular raw market segment and the rapid changes in the market condition.Conclusions. From the total varietal potential of the Oriental tobacco breeding (130 varieties), for a period of 13 years, 47.7% (62 varieties) were used in production, while approximately 25% (24–30 varieties) constitute the main volume of Oriental tobacco produced in Bulgaria every year. The varietal potential of breeding of large-leaved tobacco has been fully realized in production – 17 varieties of Virginia type and 11 varieties of Burley type. Tobacco is the only agricultural crop in Bulgaria whose production structure includes almost 100% locally selected varieties.

Purpose. To study biometric characteristics of climbing roses leaves (length of compound leaf, the number of leaf blades, total leaf area and leaf blade area) and select the best varieties on this base. Methods. General biological (biometric) study and statistical evaluation. Results. As follows from the morphological analysis, a significant leaf size variation in the studied varieties of climbing roses was revealed. The leaf size in such varieties as ‘Kahovka’, ‘Flammentanz’, ‘Krasnyi Maiak’ was the largest, in ‘New Dawn’ and ‘Krymskoe Solnyshko’ – the smallest one. Based on the leaf biometric study of 9 varieties of climbing roses, the authors defined that ‘Flammentanz’, ‘Krasnyi Maiak’, ‘Kahovka’ varieties had the highest values of leaf parameters. The ‘Veilchenblau’ variety differed significantly from the other studied samples by the form and color of leaves that had a positive impact on its decorative value. Data obtained allowed to select varieties that can be used in landscaping not only because of flower decorative characteristics, but also due to attractive leaf appearance, as well as varieties for application in breeding programs related to this trait. Conclusions. Biometric characteristics of climbing roses leaves (length of compound leaf, the number of leaf blades, total leaf area and leaf blade area) were studied, and in compliance with the results the best varieties were selected that can be re­commended for use in gardening and breeding.

Цель. Выявить закономерности уровня проявления урожайности сортов ячменя ярового во взаимодействии «генотип–среда» при испытании в разных экологичес­ких зонах Украины и выделить генотипы с повышенным адаптивным потенциалом.Методы. Объект исследований – 36 сортов ячменя ярового отечественной и зарубежной селекции. Сортоиспытания проведены в Мироновском институте пшеницы имени В. Н. Ремесло НААН Украины (МИП) (Центральная Лесостепь) в 2015–2017 гг., на Носовской селекционно-опытной станции МИП (НСОС) (Полесье) и Кировоградской государственной сельскохозяйственной опытной станции НААН (КГСХОС) (Северная Степь) в 2016–2017 гг. За три года исследований (2015–2017) получены результаты испытания сортов в семи средах. Делянки учетной площадью 10 м2 были заложены в трёхкратной повторности методом полных рендомизированных блоков, в соответствии с общепринятыми методиками. Статистический анализ экспериментальных данных проведен с использованием компьютерных программ Excel 2010 и Statistica 8.0. Для наглядной интерпретации взаимодействия «генотип–среда» использована GGE biplot модель.Результаты. Дисперсионный анализ данных урожайности засвидетельствовал достоверные вклады в общую вариацию среды – 64,64%, генотипа – 14,90% и их взаимодействия – 20,46%. Самой большой дифференцирующей способностью (информативностью) характеризировались условия МИП в 2016 г., наименьшей – условия КГСХОС в 2017 г. Наиболее репрезентативными были условия МИП в 2017 г. и НСХОС в 2016 г., наименее – в КГСХОС (2016 г.). Наиболее отдаленными между собой были условия МИП и КГСХОС в 2016 г. Визуализация GGE biplot «кто-где-победил» позволила разделить среды на два секторы: первый – условия МИП 2015–2017 гг. и НСОС 2016–2017 гг., второй – условия КГСХОС 2016–2017 гг. В первом секторе существенно превалировал сорт ‘МИП Мирный’, во втором – ‘Скарб’. Дифференцированы и выделены сорта ячменя ярового с наиболее оптимальным уровнем проявления урожайности в средах, наиболее близких к гипотетическому «идеальному» генотипу GGE biplot модели – ‘МИП Мирный’, ‘МИП Богун’, ‘Талисман Мироновский’, ‘МИП Азарт’, ‘Доказ’, ‘Пан’. Выводы. Моделирование многосредовых сортоиспытаний путем комбинирования контрастных по гидротермическим режимам годов и различных экологических условий с интерпретацией результатов исследований в соответствии с современными статистическо-графическими методами способствует более детальной характеристике взаимодействия «генотип–среда», ранжированию и выделению перспективных генотипов. | Purpose. To define the regularities of yield level for spring barley varieties in “genotype–environment” interaction when testing in different ecological zones environments of Ukraine and identify genotypes with increased adaptive potential. Methods. As object of the research there were 36 spring barley varieties of domestic and foreign breeding. Varieties were tested at the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat of NAAS (MIW) (the Central Forest-Steppe) in 2015–2017, at Nosivka Plant Breeding Experimental Station of the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat of NAAS (NPBES) (Polissia) in 2016–2017 and at Kirovohrad State Agricultural Experimental Station of NAAS (KSAES) (the Northern Steppe) in 2016–2017. During three years of the investigation (2015–2017), the results of varieties testing in seven environments have been obtained. Plots with discount area of 10 m2 were laid out with three replications by the method of full randomized blocks, in accordance with conventional methods. Statistical analysis of experimental data was performed using Excel 2010 and Statistica 8.0 software. To interpret visually “genotype-environment” interaction the GGE biplot model was used. Results. The ANOVA of yield data showed reliable contributions into the total variation of environment (64.64%), genotype (14.90%), and their interaction (20.46%). Environmental conditions of MIW in 2016 were characterized with the highest discriminative fineness (informativeness), while KSAES in 2017 were characterized with the lowest one. Environmental conditions of both MIW in 2017 and NPBES in 2016 were the most representative; conditions of KSAES in 2016 were the least representative. The conditions of MIW and KSSGDS in 2016 were the most distant against each other. The GGE biplot “who-won-where” vizualization allowed to divide the environments in two sectors: the first – conditions of MIW 2015–2017 and NPBES 2016–2017, the second – conditions of KSAES 2016–2017. The variety ‘MIP Myrnyi’ had a significant advantage in the first sector, while the variety ‘Skarb’ had it in the second one. The varieties of spring barley ‘MIP Myrnyi’, ‘MIP Bohun’, ‘Talisman Myronivskyi’, ‘MIP Azart’, ‘Dokaz’, ‘Pan’ have been differen­tiated and defined as those with the optimal level of yield in environments being the closest to hypothetical “ideal” genotype of the GGE biplot model. Conclusions. Modelling of integrated variety testing by combining years being contrast in hydrothermal regime and different ecological conditions with interpretation of the investigation results using modern statistical and graphical method contributes to more detailed characterization of the “genotype–environment” interaction, ranking and identifying of prospecting genotypes. | Мета. Виявити закономірності рівня прояву врожайності сортів ячменю ярого у взаємодії «генотип–середовище» за випробування в різних екологічних зонах України та виділити генотипи з підвищеним адаптивним потенціалом.Методи. Об’єкт досліджень – 36 сортів ячменю ярого вітчизняної та зарубіжної селекції. Сортовипробування проведено в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН України (МІП) (Центральний Лісостеп) у 2015–2017 рр., на Носівській селекційно-дослідній станції МІП (НСДС) (Полісся) та на Кіровоградській державній сільськогосподарській дослідній станції НААН (КДСГДС) (Північний Степ) у 2016–2017 рр. За три роки досліджень (2015–2017) отримано результати випробування сортів у семи середовищах. Ділянки обліковою площею 10 м2 закладали у триразовій повторності методом повних рендомізованих блоків, відповідно до загальноприйнятих методик. Статистичний аналіз експериментальних даних проведено з використанням комп’ютерних програм Excel 2010 і Statistica 8.0. Для наочної інтерпретації взаємодії «генотип–середовище» використано GGE biplot модель.Результати. Дисперсійний аналіз даних урожайності засвідчив достовірні внески у загальну варіацію середовища – 64,64%, гено­типу – 14,90% та їх взаємодії – 20,46%. Найвищою диференціювальною здатністю (інформативністю) характеризувались умови МІП у 2016 р., найнижчою – умови КДСГДС у 2017 р. Найбільш репрезентативними були умови МІП у 2017 р. і НСДС у 2016 р., найменш репрезентативними – у КДСГДС (2016 р.). Найвіддаленішими між собою були умови МІП та KДСГДС у 2016 р. Візуалізація GGE biplot «хто-де-переміг» дала змогу розподілити середовища на два сектори: перший – умови МІП 2015–2017 рр. і НСДС 2016–2017 рр., другий – умови КДСГДС 2016–2017 рр. У першому секторі суттєву перевагу мав сорт ‘МІП Мирний’, у другому – сорт ‘Скарб’. Диференційовано й виділено сорти ячменю ярого з оптимальним рівнем прояву врожайності в середовищах, найближчих до гіпотетичного «ідеального» генотипу GGE biplot моделі – ‘МІП Мирний’, ‘МІП Богун’, ‘Талісман Миронівський’, ‘МІП Азарт’, ‘Доказ’, ‘Пан’.Висновки. Моделювання багатосередовищних сортовипробувань шляхом комбінування контрастних за гідротермічним режимом років і різних екологічних умов з інтерпретацією результатів досліджень за сучасними статистично-графічними методами сприяє детальнішій характеристиці взаємодії «генотип–середовище», ранжируванню і виділенню перспективних генотипів.

Мета. Виявити закономірності рівня прояву врожайності сортів ячменю ярого у взаємодії «генотип–середовище» за випробування в різних екологічних зонах України та виділити генотипи з підвищеним адаптивним потенціалом. Методи. Об’єкт досліджень – 36 сортів ячменю ярого вітчизняної та зарубіжної селекції. Сортовипробування проведено в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН України (МІП) (Центральний Лісостеп) у 2015–2017 рр., на Носівській селекційно-дослідній станції МІП (НСДС) (Полісся) та на Кіровоградській державній сільськогосподарській дослідній станції НААН (КДСГДС) (Північний Степ) у 2016–2017 рр. За три роки досліджень (2015–2017) отримано результати випробування сортів у семи середовищах. Ділянки обліковою площею 10 м2 закладали у триразовій повторності методом повних рендомізованих блоків, відповідно до загальноприйнятих методик. Статистичний аналіз експериментальних даних проведено з використанням комп’ютерних програм Excel 2010 і Statistica 8.0. Для наочної інтерпретації взаємодії «генотип–середовище» використано GGE biplot модель. Результати. Дисперсійний аналіз даних урожайності засвідчив достовірні внески у загальну варіацію середовища – 64,64%, гено­типу – 14,90% та їх взаємодії – 20,46%. Найвищою диференціювальною здатністю (інформативністю) характеризувались умови МІП у 2016 р., найнижчою – умови КДСГДС у 2017 р. Найбільш репрезентативними були умови МІП у 2017 р. і НСДС у 2016 р., найменш репрезентативними – у КДСГДС (2016 р.). Найвіддаленішими між собою були умови МІП та KДСГДС у 2016 р. Візуалізація GGE biplot «хто-де-переміг» дала змогу розподілити середовища на два сектори: перший – умови МІП 2015–2017 рр. і НСДС 2016–2017 рр., другий – умови КДСГДС 2016–2017 рр. У першому секторі суттєву перевагу мав сорт ‘МІП Мирний’, у другому – сорт ‘Скарб’. Диференційовано й виділено сорти ячменю ярого з оптимальним рівнем прояву врожайності в середовищах, найближчих до гіпотетичного «ідеального» генотипу GGE biplot моделі – ‘МІП Мирний’, ‘МІП Богун’, ‘Талісман Миронівський’, ‘МІП Азарт’, ‘Доказ’, ‘Пан’. Висновки. Моделювання багатосередовищних сортовипробувань шляхом комбінування контрастних за гідротермічним режимом років і різних екологічних умов з інтерпретацією результатів досліджень за сучасними статистично-графічними методами сприяє детальнішій характеристиці взаємодії «генотип–середовище», ранжируванню і виділенню перспективних генотипів.

Цель. Выявить биологические особенности роста и развития растений и формирования посадочного материала мискантуса гигантского в зависимости от элементов технологии выращивания.Методы. Полевой, лабораторный, визуальный, измерительно-весовой и математико-статистический. Результаты. Исследованы особенности роста и развития биоэнергетической культуры мискантуса, формирования посадочного материала в зависимости от комплексного применения элементов технологии, а именно: сроков посадки, массы ризом, а также гранул и геля абсорбента MaxiMarin в период посадки. Установлено, что прирост высоты растений, увеличение площади листьев и формирование стеблей мискантуса зависели как от сроков посадки ризом, их величины, так и от применения абсорбента. За трёхлетний период прирост высоты растений был более интенсивным, а площадь листовой поверхности – наибольшей при применении абсорбента по сравнению с контролем во всех фазах развития и при обоих сроках посадки независимо от массы ризом. В среднем наибольшей – 1905,9 см3 – площадь листовой поверхности была на период окончания вегетации при втором сроке посадки крупных ризом при совместном использовании гранул и геля абсорбента. Увеличение наземной массы за счет высоты растений, площади листовой поверхности и количества стеблей способствовало повышению продуктивности фотосинтеза и влияло не только на урожайность культуры, но и на увеличение корневой системы выхода посадочного материала мискантуса. Установлены прямые сильные корреляционные связи между этими показателями и массой корневища. С нарастанием наземной массы увеличенивалась масса корневища и, соответственно, выход посадочного материала – ризом. При совместном внесении гранул и использовании геля абсорбента прирост наземной массы был наиболее интенсивным и, соответственно, наибольшей была масса корневища: при первом сроке посадки малых ризом – вдвое, при посадке больших ризом – в 2,4 раза больше, чем на контроле и составляла 1090,5 г, при посадке малых ризом – 2,4 раза и 1763,9 г соответственно. При втором сроке совместное использование гранул и геля абсорбента обеспечило увеличение массы корневища при посадке малых ризом в 1,9 раза, больших – в 2,1 раза по сравнению с контролем.Выводы. Между интенсивностью нарастания наземной массы – высотой растений, количеством листьев, площадью листовой поверхности, количеством почек и массой корневища выявлены прямые сильные корреляционные связи. Нарастание наземной массы растений способствовало увеличению корневой системы – выходу посадочного материала. Во всех фазах развития растений нарастание массы корневища было интенсивнее при использовании абсорбента, независимо от сроков посадки ризом, по сравнению с контролем. Совместное использование гранул и геля абсорбента обеспечило формирование наибольшей массы корневища. | Purpose. To establish biological features of plants growth and development and the formation of Miscanthus giganteus planting material depending on the cultivation technology elements. Methods. Field, laboratory, visual, weight measu­ring, mathematical and statistical ones.Results. The features of the growth and development of the miscanthus bioenergy crop were investigated including the formation of planting material depending on the combined technology elements application during the planting time, namely: planting time, rhizome mass, the granules and the MaxiMarin absorbent gel. It was established that the increase in plant height and leaf area as well as the miscanthus stems formation was depended on both the rhizome planting time, their size, and the use of the absorbent. During three-year period, increase in plant height was more intensive and leaf area was largest in case of the absorbent application, as compared to the control during all phases of the development for the first and the second planting time regardless of rhizome mass. On the average, the largest leaf area – 1905,9 cm3 – was in the final stage of vegetation in the context of the second planting time for large rhizomes and application of granules and absorbent gel jointly. Increasing the ground mass due to plant height, leaf area and the number of stems benefited the photosynthesis productivity intensity, that influenced the root system increase, and consequently the output of the miscanthus planting material. It was found that there are direct strong correlation between these indices and the rhizome mass. Ground mass growing is contributed to the increase in the rhizome mass, and accordingly the output of the planting material – rhizome. In case of application of granules and absorbent gel jointly, the ground mass of the miscanthus was growing most intensively and accordingly the rhizome mass was the largest, which in the first year of small rhizomes planting was twice as much as compared to the control and was equal to 1090.5 g, for large rhizomes planting this index was respectively 2.4 times more and equal to 1763.9 g. During the second planting time, the application of granules and absorbent gel jointly resulted in the rhizomes mass increase for small rhizomes planting 1.9, large rhizomes – 2.1 times more as compared to the control.Conclusions. Direct strong correlations were established bet­ween the intensity of the ground mass growth – the height of plants, the number of leaves, leaf area, the number of buds and the rhizome mass. The growth of the ground mass of plants was contributed to the increase of the root system, and consequenly the output of planting material. In all sta­ges of plant development, the increase of the rhizome mass was more intensive in case of the absorbent application regardless the time of rhizome planting, as compared to the control. The application of granules and absorbent jointly allowed to form the largest rhizome mass. | Мета. Виявити біологічні особливості росту й розвитку рослин та формування садивного матеріалу міскантусу гігантського залежно від елементів технології вирощування.Методи. Польовий, лабораторний, візуальний, вимі­рювально-ваговий, математично-статистичний.Результати. Досліджено особливості росту й розвитку біоенергетичної культури міскантусу, формування садивного матеріалу залежно від комплексного застосування елементів технології, а саме: строків висаджування, маси ризом, гранул і гелю абсорбенту MaxiMarin у період садіння. Встановлено, що приріст висоти рослин, збільшення площі листків та формування стебел міскантусу залежали як від строків садіння ризом, їх величини, так і від застосування абсорбенту. За трирічний період приріст висоти рослин був інтенсивнішим, а площа листкової поверхні – найбільшою у разі застосування абсорбенту, порівняно з контролем у всіх фазах розвитку за обох строків садіння незалежно від маси ризом. У середньому найбільша площа листкової поверхні – 1905,9 см3 – була на період закінчення вегетації за другого строку садіння великих ризом за спільного використання гранул та гелю абсорбенту. Збільшення наземної маси за рахунок висоти рослин, площі листкової поверхні та кількості стебел сприяло підвищенню продуктивності фотосинтезу, що впливало на збільшення кореневої системи – виходу садивного матеріалу міскантусу. Виявлено прямі сильні кореляційні зв’язки між цими показниками та масою кореневища. З наростанням наземної маси збільшувалася маса кореневища, а відповідно й вихід садивного матеріалу – ризом. За спільного внесення гранул і використання гелю абсорбенту найінтенсивніше наростала наземна маса рослин і, відповідно, найбільшою була маса кореневища: в перший строк садіння малих ризом вдвічі більшою, ніж на контролі та становила 1090,5 г, за садіння великих ризом – у 2,4 раза та 1763,9 г відповідно. За другого строку спільне застосування гранул і гелю абсорбенту забезпечило збільшення маси кореневища за садіння малих ризом у 1,9, великих – у 2,1 раза порівняно з контролем.Висновки. Між інтенсивністю наростання наземної маси – висотою рослин, кількістю листків, площею листкової поверхні, кількістю бруньок і масою кореневища виявлено прямі сильні кореляційні зв’язки. Наростання наземної маси рослин сприяло збільшенню кореневої системи – виходу садивного матеріалу. У всіх фазах розвитку рослин наростання маси кореневища було інтенсивнішим у разі використання абсорбенту, незалежно від строків садіння ризом, порівняно з контролем. Спільне використання гранул і гелю абсорбенту забезпечило формування найбільшої маси кореневища.

Purpose. To establish biological features of plants growth and development and the formation of Miscanthus giganteus planting material depending on the cultivation technology elements. Methods. Field, laboratory, visual, weight measu­ring, mathematical and statistical ones. Results. The features of the growth and development of the miscanthus bioenergy crop were investigated including the formation of planting material depending on the combined technology elements application during the planting time, namely: planting time, rhizome mass, the granules and the MaxiMarin absorbent gel. It was established that the increase in plant height and leaf area as well as the miscanthus stems formation was depended on both the rhizome planting time, their size, and the use of the absorbent. During three-year period, increase in plant height was more intensive and leaf area was largest in case of the absorbent application, as compared to the control during all phases of the development for the first and the second planting time regardless of rhizome mass. On the average, the largest leaf area – 1905,9 cm3 – was in the final stage of vegetation in the context of the second planting time for large rhizomes and application of granules and absorbent gel jointly. Increasing the ground mass due to plant height, leaf area and the number of stems benefited the photosynthesis productivity intensity, that influenced the root system increase, and consequently the output of the miscanthus planting material. It was found that there are direct strong correlation between these indices and the rhizome mass. Ground mass growing is contributed to the increase in the rhizome mass, and accordingly the output of the planting material – rhizome. In case of application of granules and absorbent gel jointly, the ground mass of the miscanthus was growing most intensively and accordingly the rhizome mass was the largest, which in the first year of small rhizomes planting was twice as much as compared to the control and was equal to 1090.5 g, for large rhizomes planting this index was respectively 2.4 times more and equal to 1763.9 g. During the second planting time, the application of granules and absorbent gel jointly resulted in the rhizomes mass increase for small rhizomes planting 1.9, large rhizomes – 2.1 times more as compared to the control. Conclusions. Direct strong correlations were established bet­ween the intensity of the ground mass growth – the height of plants, the number of leaves, leaf area, the number of buds and the rhizome mass. The growth of the ground mass of plants was contributed to the increase of the root system, and consequenly the output of planting material. In all sta­ges of plant development, the increase of the rhizome mass was more intensive in case of the absorbent application regardless the time of rhizome planting, as compared to the control. The application of granules and absorbent jointly allowed to form the largest rhizome mass.

The analysis of the structure of State Register of Plant Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine is presented. The descriptions of new lupine's varieties important for economic use are given. The state of new varieties introduction in production and ways of improving of the soil fertility with a low humus content and the overcoming of crisis in the forage sphere are shown.

Мета. Проаналізувати рівень перехресної стійкості отриманих соле- та осмостійких клітинних ліній і рослин-регенерантів тритикале озимого до осмотичного та сольового стресів.Методи. Культури тканин і органів in vitro, селекції in vitro, біохімічні, статистичний аналіз.Результати. Встановлено, що стабільність прояву ознаки перехресної стійкості як до сольового, так і до осмотичного стресів у отриманих клітинних ліній тритикале озимого була на досить високому рівні – до кінця шостого пасажу виживало від 50 до 76% калюсів. Показано, що, незважаючи на наявність у селективному середовищі сублетальної концентрації стрес-фактора (маніту/хлориду натрію), стійкі клітинні лінії тритикале активно продовжували рости й накопичувати біомасу. Виявлено, що у лінії ‘38/1296’ найбільш стійкими до осмотичного та сольового стресів були клітинні лінії 5Л/сл та 5Л/ос відповідно, а в сорту ‘Обрій’ – 1С/сл та 1С/ос відповідно, оскільки вони мали найвищу частку живих калюсів та приріст біомаси за селективних умов, а рослини-регенеранти з них – найвищий рівень виживання після дії комплексу абіотичних стресорів. Солестійкі клітинні лінії обох генотипів тритикале озимого порівняно з контролем характеризувались також достовірно вищим вмістом вільного проліну за дії селективних чинників. Одержані результати можуть свідчити про те, що клітинні лінії та рослини-регенеранти тритикале мають генетично обумовлену ознаку стійкості до стресових факторів.Висновки. Перевірка ознак стійкості до абіотичних стресорів засвідчила досить високий рівень перехресної толерантності отриманих клітинних ліній обох генотипів тритикале як до сольового, так і до осмотичного стресів. Стійкість до сольового та осмотичного стресів виділених in vitro клітин збереглась у індукованих рослинах і на організмовому рівні забезпечила підвищення толерантності до абіотичних факторів середовища. Показано, що завдяки загальним неспецифічним механізмам стійкості резистентність калюсних культур тритикале до одного абіотичного стресора може призводити до підвищення толерантності й до іншого. | Purpose. To analyze the level of cross-resistance of obtained salt- and osmotolerant cell lines and plants regenerants of winter triticale to osmotic and salt stresses. Methods. Cultures of tissue and organs in vitro, in vitro breeding, biochemical, statistical analysis. Results. It was established that the stability of cross-resistance trait display to saline and osmotic stresses in obtained cell lines of winter triticale was rather high – from 50 to 76% of calli have survived to the end of the sixth passage. It has been shown that despite the presence of sublethal concentrations of the stress-factor (mannitol/sodium chloride) in selective medium, stable cell lines of the triticale actively continued to grow and accumulate biomass. It was found that in the line ‘38/1296’ cell lines 5L/sl and 5L/os respectively were the most resistant to osmotic and salt stresses, and lines 1C/s1 and 1C/os respectively in the ‘Obrii’ variety, since they had the highest percent of living calli and biomass increment under the selective conditions and their plant regenerant – the highest level of survival after the impact of the abiotic stressors complex. The salt-resistant cell lines of both genotypes of winter triticale as compared to the control were also characterized by significantly higher free proline content under the selective factors impact. The results obtained may indicate that the cell lines and triticale plant regenerants have a genetically determined trait of resistance to stress factors.Conclusions. Verification of traits of resistance to abiotic stressors has shown a significantly high level of cross-tolerance of the obtained cell lines of both triticale genotypes for saline and osmotic stresses. Resistance to saline and osmotic stresses of cells separated in vitro was preserved in induced plants and at the organism level has increased tolerance to abiotic environmental factors. It is shown that due to the general non-specific mechanisms of resistance, the capacity of the callus cultures of triticale to resist to one abiotic stressor can lead to increased tolerance for another one. | Цель. Проанализировать уровень перекрестной устойчивости полученных соле- и осмоустойчивых клеточных линий и растений-регенерантов тритикале озимого к осмотическому и солевому стрессам. Методы. Культуры тканей и органов in vitro, селекции in vitro, биохимические, статистический анализ. Результаты. Установлено, что стабильность проявления признака перекрестной устойчивости как к солевому, так и осмотическому стрессам у полученных клеточных линий тритикале озимого была на достаточно высоком уровне – к концу шестого пассажа выживало от 50 до 76% каллусов. Показано, что, несмотря на наличие в селективной среде сублетальной концентрации стресс-фактора (маннита/хлорида натрия), устойчивые клеточные линии тритикале активно продолжали свой рост и накапливали биомассу. Выявлено, что в линии ‘38/1296’ наиболее устойчивыми к осмотическому и солевому стрессам были клеточные линии 5Л/сл и 5Л/ос соответственно, а у сорта ‘Обрий’ – 1С/сл и 1С/ос соответственно, поскольку они имели самую высокую долю живых каллусов и прирост биомассы в селективных условиях, а растения-регенеранты из них – наивысший уровень выживания после воздействия комплекса абиотических стрессоров. Солеустойчивые клеточные линии обоих генотипов тритикале озимого по сравнению с контролем характеризовались также достоверно более высоким содержанием свободного пролина при действии селективных факторов. Полученные результаты могут свидетельствовать о том, что клеточные линии и растения-регенеранты тритикале имеют генетически обусловленный признак устойчивости к стрессовым факторам. Выводы. Проверка признаков устойчивости к абиотическим стрессорам показала достаточно высокий уровень перекрестной толерантности полученных клеточных линий обоих генотипов тритикале как к солевому, так и к осмотическому стрессам. Устойчивость к солевому и осмотическому стрессам выделенных in vitro клеток сохранилась в индуцированных растениях и на уровне организма обеспечила повышение толерантности к абиотическим факторам среды. Показано, что благодаря общим неспецифическим механизмам устойчивости резистентность каллусных культур тритикале к одному абиотическому стрессору может приводить к повышению толерантности и к другому.

Purpose. To analyze the level of cross-resistance of obtained salt- and osmotolerant cell lines and plants regenerants of winter triticale to osmotic and salt stresses. Methods. Cultures of tissue and organs in vitro, in vitro breeding, biochemical, statistical analysis. Results. It was established that the stability of cross-resistance trait display to saline and osmotic stresses in obtained cell lines of winter triticale was rather high – from 50 to 76% of calli have survived to the end of the sixth passage. It has been shown that despite the presence of sublethal concentrations of the stress-factor (mannitol/sodium chloride) in selective medium, stable cell lines of the triticale actively continued to grow and accumulate biomass. It was found that in the line ‘38/1296’ cell lines 5L/sl and 5L/os respectively were the most resistant to osmotic and salt stresses, and lines 1C/s1 and 1C/os respectively in the ‘Obrii’ variety, since they had the highest percent of living calli and biomass increment under the selective conditions and their plant regenerant – the highest level of survival after the impact of the abiotic stressors complex. The salt-resistant cell lines of both genotypes of winter triticale as compared to the control were also characterized by significantly higher free proline content under the selective factors impact. The results obtained may indicate that the cell lines and triticale plant regenerants have a genetically determined trait of resistance to stress factors. Conclusions. Verification of traits of resistance to abiotic stressors has shown a significantly high level of cross-tolerance of the obtained cell lines of both triticale genotypes for saline and osmotic stresses. Resistance to saline and osmotic stresses of cells separated in vitro was preserved in induced plants and at the organism level has increased tolerance to abiotic environmental factors. It is shown that due to the general non-specific mechanisms of resistance, the capacity of the callus cultures of triticale to resist to one abiotic stressor can lead to increased tolerance for another one.

Purpose. To analyze the level of cross-resistance of obtained salt- and osmotolerant cell lines and plants regenerants of winter triticale to osmotic and salt stresses. Methods. Cultures of tissue and organs in vitro, in vitro breeding, biochemical, statistical analysis. Results. It was established that the stability of cross-resistance trait display to saline and osmotic stresses in obtained cell lines of winter triticale was rather high – from 50 to 76% of calli have survived to the end of the sixth passage. It has been shown that despite the presence of sublethal concentrations of the stress-factor (mannitol/sodium chloride) in selective medium, stable cell lines of the triticale actively continued to grow and accumulate biomass. It was found that in the line ‘38/1296’ cell lines 5L/sl and 5L/os respectively were the most resistant to osmotic and salt stresses, and lines 1C/s1 and 1C/os respectively in the ‘Obrii’ variety, since they had the highest percent of living calli and biomass increment under the selective conditions and their plant regenerant – the highest level of survival after the impact of the abiotic stressors complex. The salt-resistant cell lines of both genotypes of winter triticale as compared to the control were also characterized by significantly higher free proline content under the selective factors impact. The results obtained may indicate that the cell lines and triticale plant regenerants have a genetically determined trait of resistance to stress factors. Conclusions. Verification of traits of resistance to abiotic stressors has shown a significantly high level of cross-tolerance of the obtained cell lines of both triticale genotypes for saline and osmotic stresses. Resistance to saline and osmotic stresses of cells separated in vitro was preserved in induced plants and at the organism level has increased tolerance to abiotic environmental factors. It is shown that due to the general non-specific mechanisms of resistance, the capacity of the callus cultures of triticale to resist to one abiotic stressor can lead to increased tolerance for another one.

Мета. Дослідити мінливість біометричних показників та продуктивність сортів салату посівного листкового (Lactuca sativa L. var. secalina) голландської селекції на дерново-середньоопідзолених ґрунтах північної частини Лісостепу України.Методи. Польовий, бiометричний, порівняльний, стaтистичний, узагальнення.Результати. Наведено результати досліджень з вивчення особливостей формування продуктивних органів салату посівного листкового сортів ‘Кітонія’, ’Руксай’, ‘Локарно’, ‘Вінтекс’, ‘Експлор’, ‘Аквіно’, ‘Гоген’, ‘Афіцион’ та ‘Конкорд’ голландської селекції на дерново-середньоопідзолених ґрунтах північної частини Лісостепу України. За оцінкою сортів салату посівного на пристосованість до мінливих умов навколишнього середовища встановлено, що висота розетки листків коливалася від 13,7 до 22,3 см; діаметр розетки – від 24,8 до 33,6 см; кількість листків – від 23,2 до 109,9 шт./росл.; середня площа листка – від 36,3 до 122,3 см2; площа листків з однієї рослини – від 1963 до 5033 см2/росл.; середня маса однієї рослини – від 0,215 до 0,480 кг. Найвищу розрахункову врожайність отримано за вирощування сортів ‘Експлор’ і ‘Кітонія’ – 42,7 та 37,4 т/га відповідно, що істотно переважало контроль – на 8,7 та 3,4 т/га. У досліджуваних сортів салату посівного листкового на момент збирання врожаю виявлено прямий сильний зв’язок діаметра розетки листків і висоти рослин (r = 0,8). Між висотою рослин і середньою площею листка та кількістю листків і середньою площею листка також існує пряма сильна залежність зв’язку з коефіцієнтами r = 0,803 і r = 0,762 відповідно.Висновки. Комплексна оцінка ознак продуктивності дев’яти сортів салату посівного листкового голландської селекції на дерново-середньоопідзолених ґрунтах свідчить, що вони цілком придатні для вирощування у відкритому ґрунті в умовах північної частини Лісостепу України. Встановлено, що формування товарного врожаю листків салату посівного листкового значною мірою залежить від сортових особливостей. | Цель. Исследовать изменчивость биометрических показателей и продуктивности сортов салата посевного листового (Lactuca sativa L. var. secalina) голландской селекции на дерново-среднеоподзоленных почвах северной части Лесостепи Украины. Методы. Полевой, биомет­рической, сравнительный, стaтистический, обобщения.Результаты.Приведены результаты исследований изучения особенностей формирования продуктивных органов салата посевного сортов ‘Китония’, ‘Руксай’, ‘Локарно’, ‘Винтекс’, ‘Эксплор’, ‘Аквино’, ‘Гоген’, ‘Афицион’ и ‘Конкорд’ голландской селекции на дерново-среднеоподзоленных почвах северной части Лесостепи Украины. По оценке сор­тов салата посевного листового на приспособленность к меняющимся условиям окружающей среды установлено, что высота розетки листьев колебалась от 13,7 до 22,3 см; диаметр розетки – от 24,8 до 33,6 см; количество листьев – от 23,2 до 109,9 шт./раст.; средний размер листа – от 36,3 до 122,3 см2; площадь листьев с одного растения – от 1963 до 5033 см2/раст.; средняя масса одного растения – от 0,215 до 0,480 кг. Самая высокая расчетная урожайность получена при выращивании сортов ‘Эксплор’ и ‘Китония’ – 42,7 и 37,4 т/га соответственно, что существенно превышало контроль – на 8,7 и 3,4 т/га. У исследуемых сортов салата посевного листового на момент сбора урожая установлена прямая сильная связь диаметра розетки листков и высоты растений (r = 0,8). Между высотой растений и средней площадью листка и количеством листков и средней площадью листка также выявлена прямая сильная связь с коэффициентом r = 0,803 и r = 0,762 соответственно.Выводы. Комплексная оценка признаков продуктивности девяти сортов салата посевного листового голландской селекции, выращенных на дерново-среднеоподзоленных почвах, показала, что они вполне пригодны для выращивания в открытом грунте в условиях северной части Лесостепи Украины. Установлено, что формирование товарного урожая листьев салата в значительной степени зависят от сортовых особенностей. | Purpose. To investigate the variability of biometrics indices and productivity of cutting lettuce varietis (Lactuca sativa L. var. secalina) of Dutch breeding on soddy medium podzolic soil in the northern part of the Forest-Steppe zone of Ukraine.Methods. Field, biometric, comparative, statistical ones, generalizations. Results. The results obtained during the study of peculiarities of forming productive organs of cutting lettuce varieties ‘Ketoniia’, ‘Ruxai’, ‘Locarno’, ‘Vinteks’, ‘Explor’, ‘Aquino’, ‘Gauguin’, ‘Affinia’ and ‘Concord’ of Dutch breeding on soddy medium podzolic soil in the northern part of the Forest-Steppe zone of Ukraine are given. According to evaluation of cutting lettuce varieties on adaptation to varied environment, it was established that the leaf rosette height varied from 13,7 to 22,3 cm; the leaf rosette diameter – from 24,8 to 33,6 cm; the number of leaves per plant – from 23,2 to 109,9 pcs/plant; the average leaf area – from 36,3 to 122,3 cm2; leaf area per plant – from 1963 to 5033cm2/plant; the average weight of a plant – from 0,215 to 0,480 kg. The highest estimated yield was obtained when ‘Explor’ and ‘Ketoniia’ cutting lettuce varieties were growing – 42,7 and 37,4 t/ha respectively, which significantly exceeded the control by 8,7 and 3,4 t/ha. A strong correlation between the leaf rosette diameter and plant height (r = 0,8) was revealed in investigated cutting lettuce varieties at the time of harvesting. There is also a strong correlation between the plant height and the average area of the leaf and the number of leaves per plant and the average area of the leaf with the coefficients r = 0,803 і r = 0,762 respectively.Conclusions. Comprehensive assessment of the produc­tivity traits of nine cutting lettuce varieties of Dutch breeding on soddy medium podzolic soil showed that they are quite suitable for growing in open soil in the northern part of the Forest-Steppe zone of Ukraine. It was established that the formation of the commercial yield of cutting lettuce largely depends on varietal characteristics.

Мета. Дослідити мінливість біометричних показників та продуктивність сортів салату посівного листкового (Lactuca sativa L. var. secalina) голландської селекції на дерново-середньоопідзолених ґрунтах північної частини Лісостепу України. Методи. Польовий, бiометричний, порівняльний, стaтистичний, узагальнення. Результати. Наведено результати досліджень з вивчення особливостей формування продуктивних органів салату посівного листкового сортів ‘Кітонія’, ’Руксай’, ‘Локарно’, ‘Вінтекс’, ‘Експлор’, ‘Аквіно’, ‘Гоген’, ‘Афіцион’ та ‘Конкорд’ голландської селекції на дерново-середньоопідзолених ґрунтах північної частини Лісостепу України. За оцінкою сортів салату посівного на пристосованість до мінливих умов навколишнього середовища встановлено, що висота розетки листків коливалася від 13,7 до 22,3 см; діаметр розетки – від 24,8 до 33,6 см; кількість листків – від 23,2 до 109,9 шт./росл.; середня площа листка – від 36,3 до 122,3 см2; площа листків з однієї рослини – від 1963 до 5033 см2/росл.; середня маса однієї рослини – від 0,215 до 0,480 кг. Найвищу розрахункову врожайність отримано за вирощування сортів ‘Експлор’ і ‘Кітонія’ – 42,7 та 37,4 т/га відповідно, що істотно переважало контроль – на 8,7 та 3,4 т/га. У досліджуваних сортів салату посівного листкового на момент збирання врожаю виявлено прямий сильний зв’язок діаметра розетки листків і висоти рослин (r = 0,8). Між висотою рослин і середньою площею листка та кількістю листків і середньою площею листка також існує пряма сильна залежність зв’язку з коефіцієнтами r = 0,803 і r = 0,762 відповідно. Висновки. Комплексна оцінка ознак продуктивності дев’яти сортів салату посівного листкового голландської селекції на дерново-середньоопідзолених ґрунтах свідчить, що вони цілком придатні для вирощування у відкритому ґрунті в умовах північної частини Лісостепу України. Встановлено, що формування товарного врожаю листків салату посівного листкового значною мірою залежить від сортових особливостей.

Purpose. To investigate the effect of fungal diseases on the productivity of winter wheat varieties of various resis­tance using artificial infection backgrounds. Methods. Field one – assessment of the resistance of variety samples to fungal diseases on infection backgrounds. Laboratory one – structural analysis of variety samples. Mathematical-statistical one – evaluation of investigation results and analysis of correlations between the obtained data.Results. Fungal diseases as the most widespread and harmful affect various organs of plants and cause poor harvest, deteriorate commercial and seed quality of grain. The results of field experiments in 2012–2017 on the effects of fungal diseases on the yields of winter wheat in the collection are given. It is defined that the infection of winter wheat with fungus (Septoria tritici Rob.) and powdery mildew (Erysiphe graminis DS. F. sp. tritici) adversely affected the length of the ear, the number of grains in it, grain mass per ear and the thousand-kernel weight. However, productivity indices changed differently in investigated variety samples. The high-yielding wheat varieties ‘Smuhlianka’ and ‘Novokyivska’ were the most tolerant to the fungal diseases. In the Septoria-resistant variety ‘Smuhlianka’ at 75% of infestation the decrease in productivity was from 1,4 to 12,2%, whereas the in susceptible variety sample ‘UK 1731’ it was from 6,2 to 16,7%. A similar situation was observed in the variety ‘Novokyivska’ resistant to powdery mildew. Conclusions. Selected tolerant and highly productive varieties ‘Smuhlianka’ and ‘Novo­kyivska’ (grade 7–6) can resist to Septoria disease and powdery mildew without productivity loss, they are considered as a promising source of resistance to these diseases and be of interest for further breeding in Ukraine. | Цель. Исследовать влияние грибных болезней на продуктивность различающихся по устойчивости сортов пшеницы озимой с использованием искусственных инфекционных фонов. Методы. Полевой – оценка устойчивости сортообразцов к грибным болезням на инфекционных фонах. Лабораторный – структурный анализ сортообразцов. Математико-статистический – оценка результатов исследований и анализ корреляционных связей между полученными данными. Результаты. Грибные болезни, как самые распространенные и вредоносные, поражают разные органы растений и вызывают недоборы урожая, ухудшают товарное и семенное качество зерна. Приведены результаты полевых экспериментальных исследований в 2012–2017 гг. по изучению влияния грибных болезней на показатели урожайности озимой пшеницы. Установлено, что пораженность пшеницы озимой грибом (Septoria tritici Rob.) и мучнистой росой (Erysiphe graminis DS. F. sp. tritici) отрицательно влияла на длину колоса, количество зерен в колосе, массу зерна с колоса и массу 1000 зерен. Однако, у исследованных сортов по-разному изменялись показатели продуктивности. Наиболее толерантными к грибным болезням были высокопродуктивные сорта пшеницы озимой ‘Смуг­лянка’ и ‘Новокиевская’. В устойчивого к септориозу сорта ‘Смуглянка’, при степени поражения 75%, снижение показателей продуктивности составило от 1,4 до 12,2%, тогда как у восприимчивого сортообразца ‘УК 1731’ – от 6,2 до 16,7%. Аналогичные показатели наблюдались и в устойчивого к мучнистой росе сорта ‘Новокиевская’. Выводы. Отоб­раны два толерантных высокопродуктивных сорта пшеницы озимой ‘Смуглянка’ и ‘Новокиевская’ (устойчивость 7–6 баллов) могут противостоять поражению септориозом и мучнистой росой без потери продуктивности, а также быть перспективным источником устойчивости к этим болезням и представлять интерес для дальнейшей селекционной работы в Украине. | Мета. Дослідити вплив грибних хвороб на продуктивність різних за стійкістю сортів пшениці озимої з використанням штучних інфекційних фонів. Методи. Польовий – оцінка стійкості сортозразків до грибних хвороб на інфекційних фонах. Лабораторний – структурний аналіз сортозразків. Математико-статистичний – оцінка результатів досліджень і аналіз кореляційних зв’язків між отриманими даними.Результати. Грибні хвороби, як найпоширеніші та шкідливі, уражують різні органи рослин та спричиняють недобір урожаю, погіршують товарну та насіннєву якість зерна. Наведено результати польових експериментальних досліджень за 2012–2017 рр. із вивчення впливу грибних хвороб на показники врожайності пшениці озимої. Встановлено, що ураження пшениці озимої септоріозом (Septoria tritici Rob.) та борошнис­тою росою (Erysiphe graminis DS. f. sp. tritici) негативно впливало на довжину колоса, кількість зерен у ньому, масу зерна з колоса та масу 1000 зерен. Однак, у досліджуваних сортозразків показники продуктивності змінювалися по-різному. Най­толерантнiшими проти грибних хвороб були високопродуктивні сорти пшениці озимої ‘Смуглянка’ та ‘Новокиївська’. У стійкого проти септоріозу сорту ‘Смуглянка’, за 75%-го ступеня ураження, зниження показників продуктивності становило від 1,4 до 12,2%, тоді як у сприйнятливого сортозразка ‘УК 1731’ – від 6,2 до 16,7%. Аналогічний стан спостерігався і на стійкому проти борошнистої роси сорті ‘Новокиївська’. Висновки. Відібрані два толерантні високопродуктивні сорти пшениці озимої ‘Смуглянка’ та ‘Новокиївська’ (стійкість 7–6 балів) можуть протистояти ураженню септоріозом і борошнистою росою без втрати продуктивності, а також бути перспективним джерелом стійкості проти цих хвороб та становити інтерес для подальшої селекційної роботи в Україні.

Мета. Дослідити вплив грибних хвороб на продуктивність різних за стійкістю сортів пшениці озимої з використанням штучних інфекційних фонів. Методи. Польовий – оцінка стійкості сортозразків до грибних хвороб на інфекційних фонах. Лабораторний – структурний аналіз сортозразків. Математико-статистичний – оцінка результатів досліджень і аналіз кореляційних зв’язків між отриманими даними. Результати. Грибні хвороби, як найпоширеніші та шкідливі, уражують різні органи рослин та спричиняють недобір урожаю, погіршують товарну та насіннєву якість зерна. Наведено результати польових експериментальних досліджень за 2012–2017 рр. із вивчення впливу грибних хвороб на показники врожайності пшениці озимої. Встановлено, що ураження пшениці озимої септоріозом (Septoria tritici Rob.) та борошнис­тою росою (Erysiphe graminis DS. f. sp. tritici) негативно впливало на довжину колоса, кількість зерен у ньому, масу зерна з колоса та масу 1000 зерен. Однак, у досліджуваних сортозразків показники продуктивності змінювалися по-різному. Най­толерантнiшими проти грибних хвороб були високопродуктивні сорти пшениці озимої ‘Смуглянка’ та ‘Новокиївська’. У стійкого проти септоріозу сорту ‘Смуглянка’, за 75%-го ступеня ураження, зниження показників продуктивності становило від 1,4 до 12,2%, тоді як у сприйнятливого сортозразка ‘УК 1731’ – від 6,2 до 16,7%. Аналогічний стан спостерігався і на стійкому проти борошнистої роси сорті ‘Новокиївська’. Висновки. Відібрані два толерантні високопродуктивні сорти пшениці озимої ‘Смуглянка’ та ‘Новокиївська’ (стійкість 7–6 балів) можуть протистояти ураженню септоріозом і борошнистою росою без втрати продуктивності, а також бути перспективним джерелом стійкості проти цих хвороб та становити інтерес для подальшої селекційної роботи в Україні.