Purpose. To determine morphological and morphometric features of vegetative and generative organs of Persica species and varieties under the conditions of the Forest-Steppe zone of Ukraine for further use in breeding. Methods. Biological (morphological analysis) and statistical (processing of morphometric parameters) ones. Results. It was found that except ternate multiple buds, in peach hybrid ‘Suputnyk’collateral buds were prevalent which was not common to other tested varieties and species. Buds of each species and variety have a certain number of scales. The most scales were observed in ‘Suputnyk’. Pubescence of abaxial side of the leaf in P. davіdiana and ‘Suputnyk’ plants was not revealed. Species of P. vulgaris (‘Pecherskyi’, ‘Antotsianovyi’, ‘Poleskyi’) was characterized by increase in size of leaf blades, flowers and fruits. The distinctive features of P. davidiana and ‘Suputnyk’ are that stamens were accumulated in their flowers while in P. vulgaris they are branched. Raphe of a P. vulgaris stone protrudes above the edges of the bordering creases and consists of a number of narrow plates. Conclusions. For the breeding purposes, plants have an advantage for some basic criteria: the most flower buds that is common to interspecies hybrid ‘Suputnyk’; increase in photosynthetic productivity of the leaf apparatus to be typical for the variety ‘Pecherskyi’; large fruits that ‘Pecherskyi’ variety is noted for; intense red color of fruits that is inherent feature of ‘Antocianovyi’ variety.

Purpose. To determine morphological and morphometric features of vegetative and generative organs of Persica species and varieties under the conditions of the Forest-Steppe zone of Ukraine for further use in breeding. Methods. Biological (morphological analysis) and statistical (processing of morphometric parameters) ones. Results. It was found that except ternate multiple buds, in peach hybrid ‘Suputnyk’collateral buds were prevalent which was not common to other tested varieties and species. Buds of each species and variety have a certain number of scales. The most scales were observed in ‘Suputnyk’. Pubescence of abaxial side of the leaf in P. davіdiana and ‘Suputnyk’ plants was not revealed. Species of P. vulgaris (‘Pecherskyi’, ‘Antotsianovyi’, ‘Poleskyi’) was characterized by increase in size of leaf blades, flowers and fruits. The distinctive features of P. davidiana and ‘Suputnyk’ are that stamens were accumulated in their flowers while in P. vulgaris they are branched. Raphe of a P. vulgaris stone protrudes above the edges of the bordering creases and consists of a number of narrow plates. Conclusions. For the breeding purposes, plants have an advantage for some basic criteria: the most flower buds that is common to interspecies hybrid ‘Suputnyk’; increase in photosynthetic productivity of the leaf apparatus to be typical for the variety ‘Pecherskyi’; large fruits that ‘Pecherskyi’ variety is noted for; intense red color of fruits that is inherent feature of ‘Antocianovyi’ variety.

Purpose. To determine morphological and morphometric features of vegetative and generative organs of Persica species and varieties under the conditions of the Forest-Steppe zone of Ukraine for further use in breeding.Methods. Biological (morphological analysis) and statistical (processing of morphometric parameters) ones.Results. It was found that except ternate multiple buds, in peach hybrid ‘Suputnyk’collateral buds were prevalent which was not common to other tested varieties and species. Buds of each species and variety have a certain number of scales. The most scales were observed in ‘Suputnyk’. Pubescence of abaxial side of the leaf in P. davіdiana and ‘Suputnyk’ plants was not revealed. Species of P. vulgaris (‘Pecherskyi’, ‘Antotsianovyi’, ‘Poleskyi’) was characterized by increase in size of leaf blades, flowers and fruits. The distinctive features of P. davidiana and ‘Suputnyk’ are that stamens were accumulated in their flowers while in P. vulgaris they are branched. Raphe of a P. vulgaris stone protrudes above the edges of the bordering creases and consists of a number of narrow plates.Conclusions. For the breeding purposes, plants have an advantage for some basic criteria: the most flower buds that is common to interspecies hybrid ‘Suputnyk’; increase in photosynthetic productivity of the leaf apparatus to be typical for the variety ‘Pecherskyi’; large fruits that ‘Pecherskyi’ variety is noted for; intense red color of fruits that is inherent feature of ‘Antocianovyi’ variety. | Цель. Определить морфологические и морфометрические особенности вегетативных и генеративных органов видов и сортов Persica в условиях Лесостепи Украины для дальнейшего использования в селекции.Методы. Биологический (морфологический анализ), статистический (обработка морфометрических показателей).Результаты. Установлено, что, кроме тройчатых групповых почек, у гибрида персика ‘Спутник’ преобладают почки коллатерального типа, которые не присущи другим исследуемым сортам и видам. Почки каждого вида и сорта имеют определенное количество чешуй. Самое большое их количество отмечено у ‘Спутника’. У растений P. davіdiana и ‘Спутника’ не наблюдалось опушения с абаксиальной стороны лиcта. Для представителей вида Persica vulgaris (‘Печерский’, ‘Антоциановый’, ‘Полесский’) характерно увеличение размеров листовой пластинки, цветков и плодов. Отличительными признаками P. davidiana и ‘Спутника’ является то, что в их цветках наблюдается скопление тычинок, в то время как у P. vulgaris они разветвлены. Брюшной шов косточки P. vulgaris выступает над краями борозд окаймления и состоит из нескольких узких пластинок.Выводы. Для селекционных целей преимущество имеют растения по таким основным критериям: наибольшее количество цветочных почек, присущее ‘Спутнику’; увеличение фотосинтетической продуктивности листового аппарата, характерное для сорта ‘Печерский’; крупноплодность, которой отличается сорт ‘Печерский’; интенсивный красный цвет плода – у сорта ‘Антоциановый’. | Мета. Визначити морфологічні та морфометричні особливості вегетативних і генеративних органів видів і сортів Persica в умовах Лісостепу України для подальшого використання у селекції.Методи. Біологічний (морфологічний аналіз), статистичний (обробка морфометричних показників).Результати. Встановлено, що, крім трійчастих групових бруньок, у гібрида персика ‘Супутник’ переважають бруньки колатерального типу, не властиві іншим досліджуваним сортам і видам. Бруньки кожного виду та сорту мають певну кількість лусок. Найбільшу їх кількість спостережено у ‘Супутника’. У рослин Persica davіdiana та ‘Супутника’ не виявлено опушення з абаксіального боку листка. Для представників виду P. vulgaris (‘Печерський’, ‘Антоціановий’, ‘Поліський’) характерним є збільшення розмірів листкової пластинки, квіток та плодів. Відмінними ознаками P. davidiana та ‘Супутника’ є те, що в їхніх квітках спостерігається скупчення тичинок, тоді як у P. vulgaris вони розгалужені. Черевний шов кісточки P. vulgaris виступає над краями облямовуючих борізд та складається з кількох вузьких пластинок.Висновки. Для селекційних цілей перевагу мають рослини за такими основними критеріями: найбільша кількість квіткових бруньок, що властива міжвидовому гібриду ‘Супутник’; збільшення фотосинтетичної продуктивності листкового апарату, яке є характерним для сорту ‘Печерський’; великоплідність, що виділяє сорт ‘Печерський’; інтенсивне червоне забарвлення плоду має сорт ‘Антоціановий’.

Purpose. To summarize results of studying consumptive qualities of different varieties of potato and define basic characteristics which allow to subsume them under specific economic categories. Methods. Field study, laboratory test, summarizing, analytical approach. Results. Potato varieties entered in the State register of plant varieties suitable to dissemination in Ukraine and new ones especially to be bred at the Institute of Potato Growing of NAAS were studied during the period of 2005–2016 for such basic economic characters as consumptive quality of tubers, content of starch, dry matters, protein, sugar, vitamins, carotenoids and mineral substances as well as aminoacids, color of flesh, suitability for industrial manufacturing of potato products and for purpose of technology. Attention was paid to the good prospects to use varie­ties with purple, blue and red potato tuber flesh with high antioxidant capacity. Potato varieties with above cha­racteristics and their complex combination were defined and described. The requirements of processing industry for potato as a raw material for manufacturing of potato food were given. Conclusions. The major criterion for consumptive qualities of a potato variety and correspondingly division for the commercial use is consumptive quality of tubers, especially content of essential nutrients and their favorable combination, improved taste and cooking quality, high antioxidant capacity, suitability for potato products manufacturing and use for purpose of technology. Potato varieties can be divided for economic purposes into edible, suitable for potato products manufacturing, technical and multipurpose ones.

Purpose. To summarize results of studying consumptive qualities of different varieties of potato and define basic characteristics which allow to subsume them under specific economic categories. Methods. Field study, laboratory test, summarizing, analytical approach. Results. Potato varieties entered in the State register of plant varieties suitable to dissemination in Ukraine and new ones especially to be bred at the Institute of Potato Growing of NAAS were studied during the period of 2005–2016 for such basic economic characters as consumptive quality of tubers, content of starch, dry matters, protein, sugar, vitamins, carotenoids and mineral substances as well as aminoacids, color of flesh, suitability for industrial manufacturing of potato products and for purpose of technology. Attention was paid to the good prospects to use varie­ties with purple, blue and red potato tuber flesh with high antioxidant capacity. Potato varieties with above cha­racteristics and their complex combination were defined and described. The requirements of processing industry for potato as a raw material for manufacturing of potato food were given. Conclusions. The major criterion for consumptive qualities of a potato variety and correspondingly division for the commercial use is consumptive quality of tubers, especially content of essential nutrients and their favorable combination, improved taste and cooking quality, high antioxidant capacity, suitability for potato products manufacturing and use for purpose of technology. Potato varieties can be divided for economic purposes into edible, suitable for potato products manufacturing, technical and multipurpose ones.

Purpose. To summarize results of studying consumptive qualities of different varieties of potato and define basic characteristics which allow to subsume them under specific economic categories.Methods. Field study, laboratory test, summarizing, analytical approach.Results. Potato varieties entered in the State register of plant varieties suitable to dissemination in Ukraine and new ones especially to be bred at the Institute of Potato Growing of NAAS were studied during the period of 2005–2016 for such basic economic characters as consumptive quality of tubers, content of starch, dry matters, protein, sugar, vitamins, carotenoids and mineral substances as well as aminoacids, color of flesh, suitability for industrial manufacturing of potato products and for purpose of technology. Attention was paid to the good prospects to use varie­ties with purple, blue and red potato tuber flesh with high antioxidant capacity. Potato varieties with above cha­racteristics and their complex combination were defined and described. The requirements of processing industry for potato as a raw material for manufacturing of potato food were given.Conclusions. The major criterion for consumptive qualities of a potato variety and correspondingly division for the commercial use is consumptive quality of tubers, especially content of essential nutrients and their favorable combination, improved taste and cooking quality, high antioxidant capacity, suitability for potato products manufacturing and use for purpose of technology. Potato varieties can be divided for economic purposes into edible, suitable for potato products manufacturing, technical and multipurpose ones. | Цель. Обобщить результаты изучения потребительских свойств различных сортов картофеля и установить основные показатели для их внесения в определенную хозяйственную категорию.Методы. Полевой, лабораторный, обобщения, аналитический.Результаты. В течение 2005–2016 гг. были изучены сортов картофеля, включенного в Государственный реестр сортов растений, пригодных для распространения в Украине, а также новых, прежде всего селекции Института картофелеводства НААН, по таким основным хозяйственным признакам, как потребительские качества клубней, содержание крахмала, сухих веществ, белка, сахаров, витаминов, каротиноидов, минеральных соединений, аминокислотный состав, окраска мякоти, пригодность для промышленного изготовления картофелепродуктов и технических целей. Обращено внимание на перспективность использования сортов с фиолетовой, синей и красной мякотью клубней, учитывая их высокую антиоксидантную способность. Выделены и описаны сорта с указанными показателями, а также их комплексным сочетанием. Приведены требования перерабатывающей промышлености к картофелю как сырья для изготовления пищевых продуктов.Выводы. Основным критерием потребительских свойств сорта и соответственно разделения по хозяйственному использованию являются потребительские свойства клубней, в частности содержание в них основных питательных веществ и их благоприятное сочетание, повышенные вкусовые и кулинарные качества, высокая антиоксидантная способность, пригодность для изготовления картофелепродуктов и использование для технических целей. Сорта по их назначению разделяют на столовые, пригодные для изготовления картофелепродуктов, технические, универсальные. | Мета. Узагальнити результати вивчення споживчих властивостей різних сортів картоплі та виявити основні цінні ознаки для віднесення їх до певної господарської категорії.Методи. Польовий, лабораторний, узагальнення, аналітичний.Результати. За період 2005–2016 рр. були вивчені сорти картоплі, занесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в України, та нові, насамперед селекції Інституту картоплярства НААН, за такими основними господарсько-цінними ознаками, як споживча якість бульб, вміст крохмалю, сухих речовин, білка, цукрів, вітамінів, каротиноїдів, мінеральних сполук, амінокислотний склад, забарвлення м’якоті, придатність для промислового виробництва картоплепродуктів і технічних потреб. Звернуто увагу на перспективність використання сортів з фіолетовою, синьою й червоною м’якоттю бульб, враховуючи їх високу антиоксидантну здатність. Виділено й описано сорти із зазначеними ознаками та їхнім комплексним поєднанням. Наведено вимоги переробної промисловості до картоплі як сировини для виготовлення харчових картоплепродуктів.Висновки. Основним критерієм споживчих властивостей сорту та відповідно поділу за господарським використанням є споживча якість бульб, зокрема вміст у них основних поживних речовин та їх сприятливе поєднання, підвищені смакові та кулінарні якості, висока антиоксидантна здатність, придатність для виготовлення картоплепродуктів та використання для технічних потреб. Сорти за господарським призначенням поділяють на столові, придатні для виготовлення картоплепродуктів, технічні, універсальні.

Purpose. To review publications relating to the key point of the genotyping technology that is competitive allele-specific polymerase chain reaction (which is called now Kompetitive Allele Specific PCR, KASPTM) and its use in various genetic-breeding researching (a study of maize). Results. The essence of KASP-genotyping, its advantages are highlighted. The requirements for matrix DNA are presented, since the success of the KASP-analysis depends on its qua­lity and quantity. Examples of global projects of plant breeding for increasing crop yields using the KASP genoty­ping technology are given. The results of KASP genotyping and their introduction into breeding and seed production, in particular, for determining genetic identity, genetic purity, origin check, marker-assisted selection, etc. are presented using maize as an example. It is demonstrated how geno­mic selection according to KASP genotyping technology can lead to rapid genetic enhancement of drought resistance in maize. Comparison of the effectiveness of creating lines with certain traits (for example, combination of high grain yield and drought resistance) using traditional breeding approaches (phenotype selection) and molecular genetic methods (selection by markers) was proved that it takes four seasons (two years in case of greenhouses) in order to unlock the potential of the plant genotype using traditional self-pollination, test-crossing and definitions), while using markers, the population was enriched with target alleles during one season. At the same time, there was no need for a stress factor. Conclusions. KASP genotyping technology is a high-precision and effective tool for modern genetics and breeding, which is successfully used to study genetic diversity, genetic relationship, population structure, gene­tic identity, genetic purity, origin check, quantitative locus mapping, allele mapping, marker-assisted selection, marker-assisted breeding. It is expedient and timely to introduce KASP genotyping technology in our country to solve a wide range of modern genetics, breeding, seed production tasks.

Purpose. To review publications relating to the key point of the genotyping technology that is competitive allele-specific polymerase chain reaction (which is called now Kompetitive Allele Specific PCR, KASPTM) and its use in various genetic-breeding researching (a study of maize). Results. The essence of KASP-genotyping, its advantages are highlighted. The requirements for matrix DNA are presented, since the success of the KASP-analysis depends on its qua­lity and quantity. Examples of global projects of plant breeding for increasing crop yields using the KASP genoty­ping technology are given. The results of KASP genotyping and their introduction into breeding and seed production, in particular, for determining genetic identity, genetic purity, origin check, marker-assisted selection, etc. are presented using maize as an example. It is demonstrated how geno­mic selection according to KASP genotyping technology can lead to rapid genetic enhancement of drought resistance in maize. Comparison of the effectiveness of creating lines with certain traits (for example, combination of high grain yield and drought resistance) using traditional breeding approaches (phenotype selection) and molecular genetic methods (selection by markers) was proved that it takes four seasons (two years in case of greenhouses) in order to unlock the potential of the plant genotype using traditional self-pollination, test-crossing and definitions), while using markers, the population was enriched with target alleles during one season. At the same time, there was no need for a stress factor. Conclusions. KASP genotyping technology is a high-precision and effective tool for modern genetics and breeding, which is successfully used to study genetic diversity, genetic relationship, population structure, gene­tic identity, genetic purity, origin check, quantitative locus mapping, allele mapping, marker-assisted selection, marker-assisted breeding. It is expedient and timely to introduce KASP genotyping technology in our country to solve a wide range of modern genetics, breeding, seed production tasks.

Purpose. To review publications relating to the key point of the genotyping technology that is competitive allele-specific polymerase chain reaction (which is called now Kompetitive Allele Specific PCR, KASPTM) and its use in various genetic-breeding researching (a study of maize).Results. The essence of KASP-genotyping, its advantages are highlighted. The requirements for matrix DNA are presented, since the success of the KASP-analysis depends on its qua­lity and quantity. Examples of global projects of plant breeding for increasing crop yields using the KASP genoty­ping technology are given. The results of KASP genotyping and their introduction into breeding and seed production, in particular, for determining genetic identity, genetic purity, origin check, marker-assisted selection, etc. are presented using maize as an example. It is demonstrated how geno­mic selection according to KASP genotyping technology can lead to rapid genetic enhancement of drought resistance in maize. Comparison of the effectiveness of creating lines with certain traits (for example, combination of high grain yield and drought resistance) using traditional breeding approaches (phenotype selection) and molecular genetic methods (selection by markers) was proved that it takes four seasons (two years in case of greenhouses) in order to unlock the potential of the plant genotype using traditional self-pollination, test-crossing and definitions), while using markers, the population was enriched with target alleles during one season. At the same time, there was no need for a stress factor.Conclusions. KASP genotyping technology is a high-precision and effective tool for modern genetics and breeding, which is successfully used to study genetic diversity, genetic relationship, population structure, gene­tic identity, genetic purity, origin check, quantitative locus mapping, allele mapping, marker-assisted selection, marker-assisted breeding. It is expedient and timely to introduce KASP genotyping technology in our country to solve a wide range of modern genetics, breeding, seed production tasks. | Цель. Сделать обзор публикаций, касающихся сути технологии генотипирования – конкурентной аллель-специфической полимеразной цепной реакции (англ. Competitive allele-specific PCR, в настоящее время имеет название Kompetitive Allele Specific PCR, KASPTM) и ее использования в различных генетико-селекционных направлениях исследований (на примере кукурузы).Результаты. Освещены суть технологии KASP-генотипирования, его преимущества. Представлены требования к матричной ДНК, так как успех KASP-анализа зависит от ее качества и количества. Приведены примеры глобальных проектов в области селекции растений для повышения урожайности, использующие технологию KASP-генотипирования. На примере кукурузы представлены результаты KASP-генотипирования и их внедрения в селекцию и семеноводство, в частности, для определения генетической идентичности, генетической чистоты, проверки происхождения, маркерного отбора и др. Продемонстрировано, как геномный отбор по технологии KASP-генотипирования может привести к быстрому генетическому усилению засухотолерантности у кукурузы. Сравнением эффективности создания линий с определенными признаками (например, сочетание высокой урожайности зерна и засухотолерантности) при использовании подходов традиционной селекции (отбор по фенотипу) и молекулярно-генетических методов (отбор по маркерам) доказано: для того, чтобы раскрыть потенциал генотипа растения при использовании традиционного самоопыления, тест-кроссинга и оценок необходимо четыре сезона (два года при наличии теплиц), в то время как при использовании маркеров популяцию обогатили целевыми аллелями за один сезон. При этом не было необходимости в стрессовом факторе.Выводы. Технология KASP-генотипирования является высокоточным и эффективным инструментом сов­ременной генетики и селекции, успешно используется для исследования генетического разнообразия, генетического родства, структуры популяций, определения генетической идентичности, генетической чистоты, проверки происхождения, картирования локусов количественного признака, определения аллелей, маркерного отбора, маркерной селекции. Целесообразным и своевременным является внед­рение технологии KASP-генотипирования в нашей стране для решения широкого круга задач современной генетики, селекции, семеноводства. | Мета. Здійснити огляд публікацій щодо суті технології генотипування – конкурентної алель-специфічної полімеразної ланцюгової реакції (англ. competitive allele-specific PCR, нині має назву Kompetitive Allele Specific PCR, KASPTM) та її використання в різних генетико-селекційних напрямах досліджень (на прикладі кукурудзи).Результати. Висвітлено суть технології KASP-генотипування, його переваги. Представлено вимоги до матричної ДНК, оскільки успіх KASP-аналізу залежить від її якості й кількості. Наведено приклади глобальних проектів у сфері селекції рослин для підвищення врожайності, в яких використовують технологію KASP-генотипування. На прикладі кукурудзи представлено результати KASP-генотипування та їх впровадження в селекцію й насінництво, зокрема, для визначення генетичної ідентичності, генетичної чистоти, перевірки походження, маркер-допоміжного добору та ін. Продемонстровано, як геномний добір за технологією KASP-генотипування може сприяти швидкому генетичному посиленню посухотолерантності у кукуру­дзи. Шляхом порівняння ефективності створення ліній з певними ознаками (наприклад, поєднання високої врожайності зерна та посухотолерантності) з використанням підходів традиційної селекції (добір за фенотипом) та молекулярно-генетичних методів (добір за маркерами) доведено: для того, щоб розкрити потенціал генотипу рослини у разі використання звичайного самозапилення, тест-кросингу й оцінки, необхідно чотири сезони (два роки за наявності теплиць), тоді як у разі застосування маркерів популяцію збагатили цільовими алелями за один сезон. При цьому не було пот­реби в стресовому чиннику.Висновки. Технологія KASP-генотипування є високоточним і ефективним інструментом сучасної генетики та селекції, який успішно використовують для дослідження генетичної різноманітності, генетичної спорідненості, структури популяцій, визначення генетичної ідентичності, генетичної чистоти, перевірки походження, картування локусів кількісної ознаки, визначення алелів, маркер-допоміжного добору, маркер-допоміжної селекції. Доцільним і своєчасним є впровадження технології KASP-генотипування в нашій країні для вирішення широкого кола завдань сучасної генетики, селекції, насінництва.

Purpose. To define spring barley breeding lines with an optimal combination of yielding capacity and stability under different weather conditions in the Central Forest-Steppe zone of Ukraine. Methods. Field studies, ANOVA, AMMI, GGE biplot analysis. Results. Hydrothermal regime during interphase periods of spring barley vegetation under conditions of The V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat of NAAS in 2012–2014 was characterized by significant variability, that facilitated detailed evaluation of the lines for productivity, stability, and resistance to abiotic and biotic factors. In the performance of an experiment, the highest average yielding capacity (5.87 t/ha) was noted in 2012, the lowest one (3.50 t/ha) was in 2013. As for these years, average yield of 4.63 t/ha was obtained in 2014. By applying AMMI and GGE biplot analysis, significant differences in response of the studied lines to variability of weather conditions was revealed. Using AMMI model, additive components of the main effects of the breeding lines and years of testing as well as multiplicative components of their interaction were characterized. GGE biplot genotypes ranking in relation to a hypothetical “ideal” genotype showed an absolute advantage of breeding line ‘Nutans 4540’ for yielding capacity and stability. In addition, breeding lines ‘Nutans 4241’ and ‘Nutans 4120’ were close to ideatype. Selected breeding lines were characterized by resistance and moderate resistance to leaf diseases and lodging. Conclusions. Use of AMMI and GGE biplot analysis to evaluate breeding lines at the final stages of breeding process allows to describe them thoroughly and graphically as well as differentiate them not only for average yielding capacity but also for their interaction with changing conditions during the years of testing. Breeding lines ‘Nutans 4540’, ‘Nutans 4241’, and ‘Nutans 4120’ to be identified for the stability of yielding capacity display in combination with other agronomic characters were transferred to the State variety testing as new spring barley varieties ‘MIP Myrnyi’, ‘MIP Saliut’, and ‘MIP Sotnyk’ respectively.

Purpose. To define spring barley breeding lines with an optimal combination of yielding capacity and stability under different weather conditions in the Central Forest-Steppe zone of Ukraine. Methods. Field studies, ANOVA, AMMI, GGE biplot analysis. Results. Hydrothermal regime during interphase periods of spring barley vegetation under conditions of The V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat of NAAS in 2012–2014 was characterized by significant variability, that facilitated detailed evaluation of the lines for productivity, stability, and resistance to abiotic and biotic factors. In the performance of an experiment, the highest average yielding capacity (5.87 t/ha) was noted in 2012, the lowest one (3.50 t/ha) was in 2013. As for these years, average yield of 4.63 t/ha was obtained in 2014. By applying AMMI and GGE biplot analysis, significant differences in response of the studied lines to variability of weather conditions was revealed. Using AMMI model, additive components of the main effects of the breeding lines and years of testing as well as multiplicative components of their interaction were characterized. GGE biplot genotypes ranking in relation to a hypothetical “ideal” genotype showed an absolute advantage of breeding line ‘Nutans 4540’ for yielding capacity and stability. In addition, breeding lines ‘Nutans 4241’ and ‘Nutans 4120’ were close to ideatype. Selected breeding lines were characterized by resistance and moderate resistance to leaf diseases and lodging. Conclusions. Use of AMMI and GGE biplot analysis to evaluate breeding lines at the final stages of breeding process allows to describe them thoroughly and graphically as well as differentiate them not only for average yielding capacity but also for their interaction with changing conditions during the years of testing. Breeding lines ‘Nutans 4540’, ‘Nutans 4241’, and ‘Nutans 4120’ to be identified for the stability of yielding capacity display in combination with other agronomic characters were transferred to the State variety testing as new spring barley varieties ‘MIP Myrnyi’, ‘MIP Saliut’, and ‘MIP Sotnyk’ respectively.

Purpose. To define spring barley breeding lines with an optimal combination of yielding capacity and stability under different weather conditions in the Central Forest-Steppe zone of Ukraine.Methods. Field studies, ANOVA, AMMI, GGE biplot analysis.Results. Hydrothermal regime during interphase periods of spring barley vegetation under conditions of The V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat of NAAS in 2012–2014 was characterized by significant variability, that facilitated detailed evaluation of the lines for productivity, stability, and resistance to abiotic and biotic factors. In the performance of an experiment, the highest average yielding capacity (5.87 t/ha) was noted in 2012, the lowest one (3.50 t/ha) was in 2013. As for these years, average yield of 4.63 t/ha was obtained in 2014. By applying AMMI and GGE biplot analysis, significant differences in response of the studied lines to variability of weather conditions was revealed. Using AMMI model, additive components of the main effects of the breeding lines and years of testing as well as multiplicative components of their interaction were characterized. GGE biplot genotypes ranking in relation to a hypothetical “ideal” genotype showed an absolute advantage of breeding line ‘Nutans 4540’ for yielding capacity and stability. In addition, breeding lines ‘Nutans 4241’ and ‘Nutans 4120’ were close to ideatype. Selected breeding lines were characterized by resistance and moderate resistance to leaf diseases and lodging.Conclusions. Use of AMMI and GGE biplot analysis to evaluate breeding lines at the final stages of breeding process allows to describe them thoroughly and graphically as well as differentiate them not only for average yielding capacity but also for their interaction with changing conditions during the years of testing. Breeding lines ‘Nutans 4540’, ‘Nutans 4241’, and ‘Nutans 4120’ to be identified for the stability of yielding capacity display in combination with other agronomic characters were transferred to the State variety testing as new spring barley varieties ‘MIP Myrnyi’, ‘MIP Saliut’, and ‘MIP Sotnyk’ respectively. | Цель. Выделить селекционные линии ячменя ярового с оптимальным сочетанием урожайности и стабильности при различных погодных условиях в Центральной Лесостепи Украины.Методы. Полевые исследования, дисперсионный, AMMI, GGE biplot анализ.Результаты. Гидротермический режим на протяжении междуфазных периодов вегетации ячменя ярового в условиях Мироновского института пшеницы имени В. Н. Ремесло НААН в 2012–2014 гг. характеризировался значительной изменчивостью, что способствовало детальной оценке линий по продуктивности, стабильности и устойчивости к абиотическим и биотическим факторам. Наибольшая средняя урожайность по опыту отмечена в 2012 г. (5,87 т/га), наименьшая – в 2013 г. (3,50 т/га). Средняя урожайность по отношению к названным годам была получена в 2014 г. – 4,63 т/га. С помощью AMMI и GGE biplot анализа выявлены существенные отличия по реакции исследуемых линий на вариабельность метеорологических условий. С использованием AMMI модели дана характеристика аддитивным компонентам главных эффектов селекционных линий и годов испытаний, а также мультипликативным компонентам их взаимодействия. GGE biplot ранжирование генотипов по отношению к гипотетическому «генотипу» свидетельствует об абсолютном преимуществе селекционной линии ‘Нутанс 4540’ по урожайности и стабильности. Кроме неё, приближенными к идеатипу были селекционные линии ‘Нутанс 4241’ и ‘Нутанс 4120’. Выделенные селекционные линии характеризировались устойчивостью и умеренной устойчивостью к основным листостебельным болезням и полеганию.Выводы. Использование АММІ и GGE biplot для оценки селекционных линий на завершающих этапах селекционного процесса позволяет более детально и наглядно характеризировать, а также дифференцировать их не только по средней урожайности, но и по взаимодействию с изменчивыми условиями годов испытаний. По стабильному уровню проявления урожайности в сочетании с другими хозяйственно ценными признаками выделены селекционные линии ‘Нутанс 4540’, ‘Нутанс 4241’ и ‘Нутанс 4120’, которые переданы на государственное сортоиспытание как новые сорта ячменя ярового ‘МИП Мирный’, ‘МИП Салют’ и ‘МИП Сотник’. | Мета. Виділити селекційні лінії ячменю ярого з оптимальним поєднанням урожайності й стабільності за різних погодних умов у Центральному Лісостепу України.Методи. Польові дослідження, дисперсійний, AMMI, GGE biplot аналіз.Результати. Гідротермічний режим протягом міжфазних періодів вегетації ячменю ярого в умовах Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН у 2012–2014 рр. характеризувався значною мінливістю, що сприяло детальній оцінці ліній за продуктивністю, стабільністю й стійкістю до абіотичних та біотичних чинників. Найвища середня врожайність по досліду була в 2012 р. (5,87 т/га), найнижча – в 2013 р. (3,50 т/га). Середню врожайність стосовно зазначених років отримано в 2014 р. – 4,63 т/га. За допомогою AMMI та GGE biplot аналізу встановлено істотні відмінності за реакцією досліджених ліній на варіабельність метеорологічних умов. З використанням AMMI моделі охарактеризовано адитивні компоненти головних ефектів селекційних ліній і років випробувань, а також мультиплікативні компоненти їхньої взаємодії. GGE biplot ранжирування генотипів стосовно гіпотетичного «ідеального» генотипу свідчить про абсолютну перевагу селекційної лінії ‘Нутанс 4540’за врожайністю та стабільністю. Крім неї, наближеними до ідеатипу були селекційні лінії ‘Нутанс 4241’ та ‘Нутанс 4120’. Виділені селекційні лінії характеризувалися стійкістю та помірною стійкістю до основних листкових хвороб і вилягання.Висновки. Використання АММІ та GGE biplot для оцінки селекційних ліній на завершальних етапах селекційного процесу дає змогу докладніше та наочно характеризувати й диференціювати їх не лише за середньою врожайністю, а й за взаємодією з мінливими умовами років випробувань. За стабільним рівнем прояву врожайності у поєднанні з іншими господарсько-цінними ознаками виділено селекційні лінії ‘Нутанс 4540’, ‘Нутанс 4241’ та ‘Нутанс 4120’, передані на державне сортовипробування як нові сорти ячменю ярого ‘МІП Мирний’, ‘МІП Салют’ та ‘МІП Сотник’.

Purpose. To investigate features of commercial head quality formation in varieties of cutting lettuce (Lactuca sativa var. capitata L.) for different growing methods. To study the influence of growing methods for cutting lettuce plants on the weight of commercial heads, indices of yield and quality of freshly harvested products. Methods. Field study, laboratory testing and statistical evaluation. Results. The results of studying peculiarities of head formation in such cutting lettuce varieties as ‘Godar’ (control), ‘Smuhlianka’, ‘Olzhych’ and ‘Dyvohrai’ were shown. Based on the results of phenological observations, the duration of interstage periods of growth and development of cutting lettuce plants was determined for the different growing methods. The model of cutting lettuce of capitata variety for different growing methods was presented in terms of biochemical parameters (content of dry matter, vitamin C, nitrates, amount of sugars). The influence of growing methods for cutting lettuce plants on the commercial head weight, indices of yield and quality of freshly harvested products was studied. Obtained results confirmed that in early ripening varie­ti­es the heads were smaller (150 g) and not dense, in late ripening varieties they were large and dense, weight was 150–500 g. Freshly harvested commercial products of head lettuce in case of seedling cultivation was characterized by a slight increase in dry matter content by 0.15–0.29%. The corresponding pattern was observed for the total sugar content. Its amount was slightly higher: 1.3–1.9% in case of direct sowing and 1.6–1.9% – for seedlings cultivation. The content of ascorbic acid (vitamin C, mg/100 g) was the highest in the ‘Dyvohrai’ variety despite of the method of growing. The largest quantity of nitrates in lettuce heads was in the inner stem (480 mg/kg), while in the middle of the head it was reduced to 110 mg/kg. Conclusions. Freshly harvested heads of cutting lettuce were analyzed for the content of such basic biochemical indices as dry matter, vitamin C, protein, nitrates, amount of sugars. Biochemical characteristics of freshly harvested products of heading lettuce in case of direct sowing and non-seedling methods of growing were within the error being almost identical with minor deviations. According to the study results, a typical model of capitate lettuce variety was designed which will have practical application in qualification examination of plant varieties.

Purpose. To investigate features of commercial head quality formation in varieties of cutting lettuce (Lactuca sativa var. capitata L.) for different growing methods. To study the influence of growing methods for cutting lettuce plants on the weight of commercial heads, indices of yield and quality of freshly harvested products. Methods. Field study, laboratory testing and statistical evaluation. Results. The results of studying peculiarities of head formation in such cutting lettuce varieties as ‘Godar’ (control), ‘Smuhlianka’, ‘Olzhych’ and ‘Dyvohrai’ were shown. Based on the results of phenological observations, the duration of interstage periods of growth and development of cutting lettuce plants was determined for the different growing methods. The model of cutting lettuce of capitata variety for different growing methods was presented in terms of biochemical parameters (content of dry matter, vitamin C, nitrates, amount of sugars). The influence of growing methods for cutting lettuce plants on the commercial head weight, indices of yield and quality of freshly harvested products was studied. Obtained results confirmed that in early ripening varie­ti­es the heads were smaller (150 g) and not dense, in late ripening varieties they were large and dense, weight was 150–500 g. Freshly harvested commercial products of head lettuce in case of seedling cultivation was characterized by a slight increase in dry matter content by 0.15–0.29%. The corresponding pattern was observed for the total sugar content. Its amount was slightly higher: 1.3–1.9% in case of direct sowing and 1.6–1.9% – for seedlings cultivation. The content of ascorbic acid (vitamin C, mg/100 g) was the highest in the ‘Dyvohrai’ variety despite of the method of growing. The largest quantity of nitrates in lettuce heads was in the inner stem (480 mg/kg), while in the middle of the head it was reduced to 110 mg/kg. Conclusions. Freshly harvested heads of cutting lettuce were analyzed for the content of such basic biochemical indices as dry matter, vitamin C, protein, nitrates, amount of sugars. Biochemical characteristics of freshly harvested products of heading lettuce in case of direct sowing and non-seedling methods of growing were within the error being almost identical with minor deviations. According to the study results, a typical model of capitate lettuce variety was designed which will have practical application in qualification examination of plant varieties.

Purpose. To investigate features of commercial head quality formation in varieties of cutting lettuce (Lactuca sativa var. capitata L.) for different growing methods. To study the influence of growing methods for cutting lettuce plants on the weight of commercial heads, indices of yield and quality of freshly harvested products.Methods. Field study, laboratory testing and statistical evaluation.Results. The results of studying peculiarities of head formation in such cutting lettuce varieties as ‘Godar’ (control), ‘Smuhlianka’, ‘Olzhych’ and ‘Dyvohrai’ were shown. Based on the results of phenological observations, the duration of interstage periods of growth and development of cutting lettuce plants was determined for the different growing methods. The model of cutting lettuce of capitata variety for different growing methods was presented in terms of biochemical parameters (content of dry matter, vitamin C, nitrates, amount of sugars). The influence of growing methods for cutting lettuce plants on the commercial head weight, indices of yield and quality of freshly harvested products was studied. Obtained results confirmed that in early ripening varie­ti­es the heads were smaller (150 g) and not dense, in late ripening varieties they were large and dense, weight was 150–500 g. Freshly harvested commercial products of head lettuce in case of seedling cultivation was characterized by a slight increase in dry matter content by 0.15–0.29%. The corresponding pattern was observed for the total sugar content. Its amount was slightly higher: 1.3–1.9% in case of direct sowing and 1.6–1.9% – for seedlings cultivation. The content of ascorbic acid (vitamin C, mg/100 g) was the highest in the ‘Dyvohrai’ variety despite of the method of growing. The largest quantity of nitrates in lettuce heads was in the inner stem (480 mg/kg), while in the middle of the head it was reduced to 110 mg/kg.Conclusions. Freshly harvested heads of cutting lettuce were analyzed for the content of such basic biochemical indices as dry matter, vitamin C, protein, nitrates, amount of sugars. Biochemical characteristics of freshly harvested products of heading lettuce in case of direct sowing and non-seedling methods of growing were within the error being almost identical with minor deviations. According to the study results, a typical model of capitate lettuce variety was designed which will have practical application in qualification examination of plant varieties. | Цель. Исследовать особенности формирования качес­тва товарных головок сортов салата посевного (Lactuca sativa var. capitata L.) при различных способах выращивания. Изучить влияние способов выращивания растений салата посевного на величину массы товарной го­ловки, показатели урожайности и качества свежесобранной продукции.Методы. Полевой, лабораторный и статистичес­кий.Результаты. Приведены результаты исследований по изучению особенностей формирования головок таких сортов салата посевного головчатой разновидности, как ‘Годар’ (контроль), ‘Смуглянка’, ‘Ольжич’ и ‘Дивограй’. По результатам фенологических наблюдений установлена продолжительность межфазных периодов роста и развития растений салата посевного при различных способах выращивания. Представлена модель сорта салата посевного головчатой разновидности при различных способах выращивания в биохимических показателях (содержание сухого вещества, витамина С, нитратов, сумма сахаров). Изучено влияние способов выращивания растений салата посевного на величину массы товарной головки, параметры показателя урожайности и качества свежесобранной продукции. Полученные результаты исследований подтвердили, что у раннеспелых сортов головки мельче (150 г) и неплотные, у позднеспелых – большие и плотные, массой 150–500 г. Свежесобранная товарная продукция головчатого салата при рассадном выращивании характеризировалась незначительным повышением содержания сухого вещества на 0,15–0,29%. Соответствующая закономерность наб­людалась и по суммарному содержанию сахаров. Сумма их была несколько выше – 1,3–1,9% для безрассадного способа выращивания и 1,6–1,9% – для рассадного. Содержание аскорбиновой кислоты (витамин С, мг/100 г) было самым высоким у сор­та ‘Дивограй’, независимо от способа выращивания. Наибольшее количество нитратов в головках салата было в кочерыжке (480 мг/кг), в то время как в середине головки оно уменьшалась до 110 мг/кг.Выводы. Свежесобранные головки салата посевного анализировали по содержанию основных биохимических показателей: сухого вещества, витамина С, белка, нитратов, суммы сахаров. Биохимические показатели свежесобранной продукции салата головчатого при рассадном и безрозсадном способах выращивания находились в пределах погрешности и были почти идентичными с незначительными отклонениями. По результатам исследований спроектирована типичная модель сорта салата головчатого, которая будет иметь практическое применение в квалификационной экспертизе сортов растений. | Мета. Дослідити особливості формування якості товарних головок сортів салату посівного (Lactuca sativa var. capitata L.) за різних способів вирощування. Вивчити вплив способів вирощування рослин салату посівного на величину маси товарної головки, показники врожайності та якості свіжозібраної продукції.Методи. Польовий, лабораторний та статистичний.Результати. Наведено результати досліджень з вивчення особливостей формування головок таких сортів салату посівного головчастої різновидності, як ‘Годар’ (контроль), ‘Смуглянка’, ‘Ольжич’ та ‘Дивограй’. За результатами фенологічних спостережень встановлено тривалість міжфазних періодів росту й розвитку рослин салату посівного за різних способів вирощування. Представлено модель сорту салату посівного головчастої різновидності за різних способів вирощування в біохімічних показниках (вміст сухої речовини, вітаміну С, нітратів, сума цукрів). Вивчено вплив способів вирощування рослин салату посівного на величину маси товарної головки, параметри показників урожайності та якості свіжозібраної продукції. Одержані результати досліджень підтвердили, що в ранньостиглих сортів головки є дрібнішими (150 г) та нещільними, у пізньостиглих – великими та щільними, масою 150–500 г. Свіжозібрана товарна продукція головчастого салату за розсадного вирощування характеризувалася незначним підвищенням вмісту сухої речовини на 0,15–0,29%. Відповідна закономірність спостерігалася і за сумарним вмістом цукрів. Сума їх була трохи вищою – 1,3–1,9% для безрозсадного способу вирощування і 1,6–1,9% – для розсадного. Вміст аскорбінової кислоти (вітамін С, мг/100 г) був найвищим у сорту ‘Дивограй’ незалежно від способу вирощування. Найбільша кількість нітратів у головках салату була у внутрішньому качані (480 мг/кг), тоді як всередині головки вона зменшувалася до 110 мг/кг.Висновки. Свіжозібрані головки салату посівного аналізували за вмістом основних біохімічних показників: сухої речовини, вітаміну С, білка, кількості нітратів, суми цукрів. Біохімічні показники свіжозібраної продукції салату головчастого за розсадного та безрозсадного способів вирощування перебували в межах похибки і були майже ідентичними з незначними відхиленнями. За результатами досліджень розроблено типову модель сорту салату головчастого, яка матиме практичне застосування в кваліфікаційній експертизі сортів рослин.

Purpose. To elaborate winter wheat cultivation technologies based on balanced fertilizer system that combines application of mineral fertilizers and the increase of their efficiency by the use of preparations with microelements. Methods. Field and laboratory studies, mathematical and statistical analysis. Results. During 2011–2013, the effect of cultivation technologies on the formation of yield and quality of winter wheat varie­ty ‘Benefis’ (pea is a predecessor) was studied. In case of alternative technologies that provided adding only by-products of the predecessor, the yield of winter wheat was 3.73 t/ha when using integrated protection system, and it was increased to 4.22 t/ha with grain quality of the 4th–5th class of the group B when foliar dressing was applied. Resource saving technologies of cultivation with restricted use of fertilizers (Р45К45N30(II)+30(IV)) provided productivity at the level of 5.19–5.61 t/ha with grain quality of the 2nd–3rd class of the group A. Grain yield of 6.27 t/ha of the 2nd class quality was obtained by the use of intensive cultivation technology, which included application of mineral fertilizers (Р90К90N30(II)+60(IV)+30(VIII)) in addition to the use of predecessor’s by-products and foliar dressing. The highest yield of grain (6.71 t/ha) on average during all years of the study with the 1st class of the group A quality was provided by energy-intensive technology, which included application of P135K135N60(II)+75(IV)+45(VIII) with embedding of predecessor’s by-products into the soil and foliar dressing. Conclusions. It was established that in the northern part of the Forest-Steppe zone of Ukraine the highest productivity of winter wheat was obtained in dark gray podzolic soils using the energy-intensive technology with application of P135K135N60(II)+75(IV)+45(VIII) against the background of predecessor’s by-products embedded into the soil in case of integrated plant protection, and foliar dres­sing. This technology ensured the yield of 6.71 t/ha with grain quality of the 1st class of the group A.

Purpose. To elaborate winter wheat cultivation technologies based on balanced fertilizer system that combines application of mineral fertilizers and the increase of their efficiency by the use of preparations with microelements. Methods. Field and laboratory studies, mathematical and statistical analysis. Results. During 2011–2013, the effect of cultivation technologies on the formation of yield and quality of winter wheat varie­ty ‘Benefis’ (pea is a predecessor) was studied. In case of alternative technologies that provided adding only by-products of the predecessor, the yield of winter wheat was 3.73 t/ha when using integrated protection system, and it was increased to 4.22 t/ha with grain quality of the 4th–5th class of the group B when foliar dressing was applied. Resource saving technologies of cultivation with restricted use of fertilizers (Р45К45N30(II)+30(IV)) provided productivity at the level of 5.19–5.61 t/ha with grain quality of the 2nd–3rd class of the group A. Grain yield of 6.27 t/ha of the 2nd class quality was obtained by the use of intensive cultivation technology, which included application of mineral fertilizers (Р90К90N30(II)+60(IV)+30(VIII)) in addition to the use of predecessor’s by-products and foliar dressing. The highest yield of grain (6.71 t/ha) on average during all years of the study with the 1st class of the group A quality was provided by energy-intensive technology, which included application of P135K135N60(II)+75(IV)+45(VIII) with embedding of predecessor’s by-products into the soil and foliar dressing. Conclusions. It was established that in the northern part of the Forest-Steppe zone of Ukraine the highest productivity of winter wheat was obtained in dark gray podzolic soils using the energy-intensive technology with application of P135K135N60(II)+75(IV)+45(VIII) against the background of predecessor’s by-products embedded into the soil in case of integrated plant protection, and foliar dres­sing. This technology ensured the yield of 6.71 t/ha with grain quality of the 1st class of the group A.

Purpose. To elaborate winter wheat cultivation technologies based on balanced fertilizer system that combines application of mineral fertilizers and the increase of their efficiency by the use of preparations with microelements.Methods. Field and laboratory studies, mathematical and statistical analysis.Results. During 2011–2013, the effect of cultivation technologies on the formation of yield and quality of winter wheat varie­ty ‘Benefis’ (pea is a predecessor) was studied. In case of alternative technologies that provided adding only by-products of the predecessor, the yield of winter wheat was 3.73 t/ha when using integrated protection system, and it was increased to 4.22 t/ha with grain quality of the 4th–5th class of the group B when foliar dressing was applied. Resource saving technologies of cultivation with restricted use of fertilizers (Р45К45N30(II)+30(IV)) provided productivity at the level of 5.19–5.61 t/ha with grain quality of the 2nd–3rd class of the group A. Grain yield of 6.27 t/ha of the 2nd class quality was obtained by the use of intensive cultivation technology, which included application of mineral fertilizers (Р90К90N30(II)+60(IV)+30(VIII)) in addition to the use of predecessor’s by-products and foliar dressing. The highest yield of grain (6.71 t/ha) on average during all years of the study with the 1st class of the group A quality was provided by energy-intensive technology, which included application of P135K135N60(II)+75(IV)+45(VIII) with embedding of predecessor’s by-products into the soil and foliar dressing.Conclusions. It was established that in the northern part of the Forest-Steppe zone of Ukraine the highest productivity of winter wheat was obtained in dark gray podzolic soils using the energy-intensive technology with application of P135K135N60(II)+75(IV)+45(VIII) against the background of predecessor’s by-products embedded into the soil in case of integrated plant protection, and foliar dres­sing. This technology ensured the yield of 6.71 t/ha with grain quality of the 1st class of the group A. | Цель. Разработать технологии выращивания пшеницы озимой, базирующиеся на сбалансированной системе удоб­рения, которая сочетает применение минеральных удобрений и повышение эффективности их использования за счет применения препаратов с микроэлементами.Методы. Полевые, лабораторные исследования, математически-статистический анализ.Результаты. В течение 2011–2014 гг. изучали влияние технологий выращивания на формирование урожая и качества зерна озимой пшеницы сорта ‘Бенефис’ (предшественник – горох). При альтернативных технологиях, которые предусматривали внесение только побочной продукции предшественника, урожайность озимой пшеницы составляла при интегрированной системе защиты 3,73 т/га, при применении внекорневых подкормок – до 4,22 т/га зерна 4–5-го класса качества группы Б. Ресурсосберегающие технологии выращивания с ограниченным использованием удобрений (Р45К45N30(II)+30(IV)) обес­печили урожайность на уровне 5,19–5,61 т/га с качеством зерна 2–3-го класса группы А. Урожайность зерна 6,27 т/га с показателями 2-го класса качества получена при интенсивной технологии выращивания, которая включала внесение минеральных удобрений (Р90К90N30(II)+60(IV)+30(VIII)) на фоне применения побочной продукции предшественника и внекорневых подкормок. Наибольшую урожайность зерна (6,71 т/га) в среднем за годы исследований с показателями 1-го класса качества группы А обеспечила интенсивная энергонасыщенная технология, при которой вносили P135K135N60(II)+75(IV)+45(VIII) с заделкой в почву побочной продукции предшественника и использованием внекорневых подкормок. Выводы. Установлено, что в условиях северной части Лесостепи Украины на темно-серой оподзоленной почве наибольшая продуктивность озимой пшеницы получена при интенсивной энергонасыщенной технологии выращивания с внесением P135K135N60(II)+75(IV)+45(VIII) на фоне побочной продукции предшественника при интегрированной системе защиты и применении внекорневых подкормок. Эта технология обеспечивала урожайность 6,71 т/га зерна 1-го класса качества группы А. | Мета. Розробити технології вирощування пшениці озимої, що базуються на збалансованій системі удобрення, яка поєднує застосування мінеральних добрив і підвищення ефективності їх використання за рахунок застосування препаратів з мікроелементами.Методи. Польові, лабораторні дослідження, математично-статистичний аналіз.Результати. Протягом 2011–2013 рр. вивчали вплив технологій вирощування на формування врожаю та якості зерна пшениці озимої сорту ‘Бенефіс’ (попередник – горох). За альтернативних технологій, які передбачали внесення тільки побічної продукції попередника, врожайність пшениці озимої становила за інтегрованої системи захисту 3,73 т/га, в разі застосування позакореневих підживлень – 4,22 т/га зерна 4–5-го класу якості групи Б. Ресурсоощадні технології вирощування з обмеженим використанням добрив (Р45К45N30(ІІ)+30(ІV)) забезпечили врожайність на рівні 5,19–5,61 т/га зерна 2–3-го класу якості групи А. Врожайність зерна 6,27 т/га з показниками 2-го класу якості була досягнута за інтегрованої технології вирощування, яка включала внесення мінеральних добрив (Р90К90N30(ІІ)+60(ІV)+30(VІІІ)) на фоні застосування побічної продукції попередника та позакореневих підживлень. Найвищу врожайність зерна (6,71 т/га) в середньому за роки досліджень з показниками 1-го класу якості групи А забезпечила інтенсивна енергонасичена технологія, за якої вносили Р135К135N60(ІІ)+75(ІV)+45(VІІІ) із загортанням у ґрунт побічної продукції попередника та застосуванням позакореневих підживлень. Висновки.Встановлено, що в умовах північної частини Лісостепу України на темно-сірому опідзоленому ґрунті найвищу продуктивність пшениці озимої отримано за інтенсивної енергонасиченої технології вирощування з внесенням Р135К135N60(ІІ)+75(ІV)+45(VІІІ) на фоні побічної продукції попередника за інтегрованої системи захисту та застосування позакореневих підживлень. Ця технологія забезпечувала урожайність 6,71 т/га зерна 1-го класу якості групи А.

Мета. Серед описаних у фаховій літературі ідентифікованих генів стійкості проти збудника бурої іржі виділити чужо­рідні, інтрогресовані у вид Triticum aestivum L. джерела, встановити їх походження та перспективи використання в селекційній практиці. Результати. Пшениця озима м’яка як основна зернова культура належить до групи рослин, яких найдавніше вирощують у контрольованих умовах. Протягом періоду вегетації вона зазнає згубного впливу збудників хвороб, тому пошук джерел стійкості проти них є першочерговим завданням селекції. Бура іржа – одна з найпоширеніших і шкодочинних хвороб пшениці. Вона призводить до значних втрат урожаю та погіршення якості зерна. Популяція збудника Puccinia reconditа вирізняється неабиякою адаптивною здатністю. Висока варіабельність вірулентності гриба призводить до накопичення патотипів, здатних долати гени стійкості пшениці. Найбільш екологічно безпечним методом контролювання захворювання є створення стійких сортів. Ефективність селекції на стійкість проти бурої іржі можна покращити, використовуючи різні Lr-гени стійкості. На цей час у геному пшениці та її родичів ідентифіковано й охарактеризовано за хромосомною локалізацією та ефективністю понад 90 (Lr) генів стійкості проти цього збудника. Виявлено, що майже всі ефективні на території України гени стійкості проти збудника бурої іржі, окрім Lr10 та Lr23, є чужорідними, перенесеними в Triticum aestivum від інших видів: Aegilops speltoides – гени Lr28, Lr35, Lr36, Lr47, Lr51, Lr66; Aegilops tauschii – Lr1, Lr21, Lr22а, Lr32, Lr39, Lr42; Triticum timopheevii – Lr18 та Lr50; Thinopyrum elongatum – Lr19, Lr29, Lr24; Secale cereale – Lr25, Lr26 та Lr45; Aegilops umbellulata – Lr9, Lr76; Triticum speltа – Lr44, Lr65, Lr71; Triticum dicoccoides – Lr53, Lr64; Aegilops triuncialis – Lr58, LrTr; Tr. timopheevii spp. viticulosum – LrTt1; Aegilops ventricosa – Lr37; Aegilops kotschyi – Lr54; Elymus trachycaulis – Lr55; Aegilops sharonensis – Lr56; Aegilops geniculate – Lr57; Aegilops peregrine – Lr59; Triticum turgidum – Lr61; Aegilops neglecta – Lr62; Triticum monococcum – Lr63. Висновки. Залучення до схрещувань культурних та диких видів родичів пшениці дасть змогу отримати неоднорідний за стійкістю проти збудника бурої іржі селекційний матеріал.

Purpose. To select alien genes among those identified and described in special literature that are resistant to brown rust and introgressed in Triticum aestivum L. sources, determine their origin and prospects of use in breeding practice.Results. Soft spring wheat as the basic cereal crop belongs to the group of plants cultivated in controlled conditions for a long time. During the vegetation period it can be adversely affected by pathogens, so the search for sources of resistance to them is a priority task of breeding. Brown rust is one of the most widespread and harmful diseases of wheat. It causes significant yield losses and deterioration of grain quality. The population of the pathogen Puccinia recondita is highly adaptive. High variability of the fungus virulence leads to the accumulation of pathogens which can destroy genes of wheat resistance. The most environmentally safe method to control disease is creating resistant varieties. The effectiveness of breeding for resistance to brown rust can be increased by using different Lr-genes of resistance. Now in wheat genome and its relatives more than 90 (Lr) genes of resistance to brown rust pathogen are identified and characterized for chromosomal localization and effectiveness. It was found that almost all genes of resistance to brown rust to be effective in Ukraine except Lr10 and Lr23 are alien transferred to Triticum aestivum from other species: Aegilops speltoides – genes Lr28, Lr35, Lr36, Lr47, Lr51, Lr66; Aegilops tauschii – Lr1, Lr21, Lr22a, Lr32, Lr39, Lr42; Triticum timopheevii – Lr18 and Lr50; Thinopyrum elongatum – Lr19, Lr29, Lr24; Secale cereale – Lr25, Lr26 and Lr45; Aegilops umbellulata – Lr9, Lr76; Triticum spelled – Lr44, Lr65, Lr71; Triticum dicoccoides – Lr53, Lr 64; Aegilops triuncilis – Lr58, LrTr; Tr. timopheevii spp. viticulosum – LrTt1; Aegilops ventricosa – Lr37; Aegilops kotschyi – Lr54; Elymus trachycaulis – Lr55; Aegilops sharonensis – Lr56; Aegilops geniculate – Lr57; Aegi­lops peregrine – Lr59; Triticum turgidum – Lr61; Aegilops neglecta – Lr62; Triticum monococcum – Lr63.Conclusions. The use of cultivars and wildlife species of wheat relatives in crossing will allow to obtain breeding material to be inhomogenous as for resistance to brown rust pathogen. | Цель. Среди описаных в специальной литературе идентифицированных генов устойчивости к возбудителю бурой ржавчины, выделить чужеродные, интрогресированые в вид Triticum aestivum L. источники, установить их происхождение и перспективы использования в селекционной практике. Результаты. Пшеница озимая мягкая как основная зерновая культура относится к группе растений, которые очень давно выращивают в контролируемых условиях. На протяжении периода вегетации она ощущает пагубное влияние возбудители болезней, поэтому поиск источников устойчивости к ним является первоочередной задачей селекции. Бурая ржавчина – одна из самых распространенных и вредоносных болезней пшеницы. Она приводит к значительным потерям урожая и ухудшению качества зерна. Популяция возбудителя Puccinia reconditа отличается высокой адаптационной способностью. Высокая вариабельность вирулентности гриба приводит к накоплению патотипов, способных подавлять гены устойчивости пшеницы. Наиболее экологически безопасным методом контролирования заболевания является создание устойчивых сортов. Эффективность селекции на устойчивость к бурой ржавчине можно улучшить, используя различные Lr-гены устойчивости. На сегодня в геноме пшеницы и ее родственников идентифицированы и охарактеризованы по хромосомной локализации и эффективности более 90 (Lr) генов устойчивости к этому возбудителю. Выявлено, что почти все эффективные на территории Украины гены устойчивости к возбудителю бурой ржавчины, кроме Lr10 и Lr23, являются чужеродными, перенесенными в Triticum aestivum от других видов: Aegilops speltoides – гены Lr28, Lr35, Lr36, Lr47, Lr51, Lr66; Aegilops tauschii – Lr1, Lr21, Lr22а, Lr32, Lr39, Lr42; Triticum timopheevii – Lr18 и Lr50; Thinopyrum elongatum – Lr19, Lr29, Lr24; Secale cereale – Lr25, Lr26 и Lr45; Aegilops umbellulata – Lr9, Lr76; Triticum speltа – Lr44, Lr65, Lr71; Triticum dicoccoides – Lr53, Lr 64; Aegilops triuncialis – Lr58, LrTr; Tr. timopheevii spp. viticulosum – LrTt1; Aegilops ventricosa – Lr37; Aegilops kotschyi – Lr54; Elymus trachycaulis – Lr55; Aegilops sharonensis – Lr56; Aegilops geniculate – Lr57; Aegilops peregrine – Lr59; Triticum turgidum – Lr61; Aegilops neglecta – Lr62; Triticum monococcum – Lr63.Выводы. Привлечение к скрещиваниям культурных и диких видов родственников пшеницы позволит получить различный по устойчивости к возбудителю бурой ржавчины селекционный материал | Мета. Серед описаних у фаховій літературі ідентифікованих генів стійкості проти збудника бурої іржі виділити чужо­рідні, інтрогресовані у вид Triticum aestivum L. джерела, встановити їх походження та перспективи використання в селекційній практиці.Результати. Пшениця озима м’яка як основна зернова культура належить до групи рослин, яких найдавніше вирощують у контрольованих умовах. Протягом періоду вегетації вона зазнає згубного впливу збудників хвороб, тому пошук джерел стійкості проти них є першочерговим завданням селекції. Бура іржа – одна з найпоширеніших і шкодочинних хвороб пшениці. Вона призводить до значних втрат урожаю та погіршення якості зерна. Популяція збудника Puccinia reconditа вирізняється неабиякою адаптивною здатністю. Висока варіабельність вірулентності гриба призводить до накопичення патотипів, здатних долати гени стійкості пшениці. Найбільш екологічно безпечним методом контролювання захворювання є створення стійких сортів. Ефективність селекції на стійкість проти бурої іржі можна покращити, використовуючи різні Lr-гени стійкості. На цей час у геному пшениці та її родичів ідентифіковано й охарактеризовано за хромосомною локалізацією та ефективністю понад 90 (Lr) генів стійкості проти цього збудника. Виявлено, що майже всі ефективні на території України гени стійкості проти збудника бурої іржі, окрім Lr10 та Lr23, є чужорідними, перенесеними в Triticum aestivum від інших видів: Aegilops speltoides – гени Lr28, Lr35, Lr36, Lr47, Lr51, Lr66; Aegilops tauschii – Lr1, Lr21, Lr22а, Lr32, Lr39, Lr42; Triticum timopheevii – Lr18 та Lr50; Thinopyrum elongatum – Lr19, Lr29, Lr24; Secale cereale – Lr25, Lr26 та Lr45; Aegilops umbellulata – Lr9, Lr76; Triticum speltа – Lr44, Lr65, Lr71; Triticum dicoccoides – Lr53, Lr64; Aegilops triuncialis – Lr58, LrTr; Tr. timopheevii spp. viticulosum – LrTt1; Aegilops ventricosa – Lr37; Aegilops kotschyi – Lr54; Elymus trachycaulis – Lr55; Aegilops sharonensis – Lr56; Aegilops geniculate – Lr57; Aegilops peregrine – Lr59; Triticum turgidum – Lr61; Aegilops neglecta – Lr62; Triticum monococcum – Lr63.Висновки. Залучення до схрещувань культурних та диких видів родичів пшениці дасть змогу отримати неоднорідний за стійкістю проти збудника бурої іржі селекційний матеріал.

Purpose. To define morphological peculiarities of the different types of shoots of switch grass (Panicum virgatum L.) in the context of introduction in the Right-Bank Forest-Steppe and Polissia zones of Ukraine. Methods. Morpho-physiological and ontogenetic analysis, morphometric technique, statistical evaluation. Results. It was found that P. virgatum plants were producing the following types of shoots: vegetative-generative short or long rhizomatous ones (they appeared as in the underground part of a maternal shoot in «the area of shortened internodes» and in the base of its aboveground part); vegetative underground and aboveground ones (they are forming both in the axils of scales of the underground part of a maternal shoot and in the axils of cauline leaves); generative aboveground shoots (borne in the axil of cauline leaves). Morphological parameters and features of morphogenesis of reproduction, resting and secondary buds have been described. Conclusions. During flowering phase of maternal shoot, P. virgatum reproduction buds were on the organogenesis phase I–II, their bursting occured after maternal shoot has flowered. The correlation of internodes length, leave blades and sheaths has been established. The maximum values of the above parameters were observed in the middle part of the prefloral zone of the stem. In the context of introduction, panicle earing came in the third decade of July, flowering began in the first decade of August. It was revealed that complete flowers are bloomed faster than the staminate ones.

Purpose. To define morphological peculiarities of the different types of shoots of switch grass (Panicum virgatum L.) in the context of introduction in the Right-Bank Forest-Steppe and Polissia zones of Ukraine. Methods. Morpho-physiological and ontogenetic analysis, morphometric technique, statistical evaluation. Results. It was found that P. virgatum plants were producing the following types of shoots: vegetative-generative short or long rhizomatous ones (they appeared as in the underground part of a maternal shoot in «the area of shortened internodes» and in the base of its aboveground part); vegetative underground and aboveground ones (they are forming both in the axils of scales of the underground part of a maternal shoot and in the axils of cauline leaves); generative aboveground shoots (borne in the axil of cauline leaves). Morphological parameters and features of morphogenesis of reproduction, resting and secondary buds have been described. Conclusions. During flowering phase of maternal shoot, P. virgatum reproduction buds were on the organogenesis phase I–II, their bursting occured after maternal shoot has flowered. The correlation of internodes length, leave blades and sheaths has been established. The maximum values of the above parameters were observed in the middle part of the prefloral zone of the stem. In the context of introduction, panicle earing came in the third decade of July, flowering began in the first decade of August. It was revealed that complete flowers are bloomed faster than the staminate ones.

Purpose. To define morphological peculiarities of the different types of shoots of switch grass (Panicum virgatum L.) in the context of introduction in the Right-Bank Forest-Steppe and Polissia zones of Ukraine.Methods. Morpho-physiological and ontogenetic analysis, morphometric technique, statistical evaluation.Results. It was found that P. virgatum plants were producing the following types of shoots: vegetative-generative short or long rhizomatous ones (they appeared as in the underground part of a maternal shoot in «the area of shortened internodes» and in the base of its aboveground part); vegetative underground and aboveground ones (they are forming both in the axils of scales of the underground part of a maternal shoot and in the axils of cauline leaves); generative aboveground shoots (borne in the axil of cauline leaves). Morphological parameters and features of morphogenesis of reproduction, resting and secondary buds have been described.Conclusions. During flowering phase of maternal shoot, P. virgatum reproduction buds were on the organogenesis phase I–II, their bursting occured after maternal shoot has flowered. The correlation of internodes length, leave blades and sheaths has been established. The maximum values of the above parameters were observed in the middle part of the prefloral zone of the stem. In the context of introduction, panicle earing came in the third decade of July, flowering began in the first decade of August. It was revealed that complete flowers are bloomed faster than the staminate ones. | Цель. Выявить морфологические особенности разных типов побегов проса прутьевидного (Panicum virgatum L.) в связи с интродукцией в Правобережной Лесостепи и Полесье Украины.Методы. Морфофизиологический и онтогенетический анализ, морфометрический, статистический.Результаты. Установлено, что у растений P. virgatum образуются такие типы побегов: вегетативно-генеративные коротко – и длиннокорневищные (закладываются как на подземной части материнского побега в зоне «дуги укороченных междоузлий», так и в основании его надземной части); вегетативные подземные и надземные (формируются в пазухах чешуй подземной части материнского побега, а также в пазухах стеблевых листьев); генеративные надземные (розвиваються в пазухах стеблевых листьев). Описаны морфологические параметры и особенности морфогенеза почек возобновления, спящих и резервных почек.Выводы. В фазе цветения материнского побега P. virgatum почки возобновления находятся на I–II этапе органогенеза, их раскрытие происходит после цветения материнского побега. Установлено, что длина междоузлий коррелирует с длиной листовых пластинок и влагалищных частей листьев, максимальное значение упомянутых показателей отмечается в средней части префлоральной зоны стебля. В условиях интродукции фаза выбрасывания метелки наступает в ІІІ декаде июля, начало цветения приходится на I декаду августа. Выявлено, что пестично-тычиночные цветки раскрываются быстрее, чем тычиночные. | Мета. Виявити морфологічні особливості різних типів пагонів рослин проса прутоподібного (Panicum virgatum L.) у зв’язку з інтродукцією в Правобережному Лісостепу та Поліссі України.Методи. Морфофізіологічний та онтогенетичний аналіз, морфометричний, статистичний.Результати. Встановлено, що у рослин P. virgatum утворюються такі типи пагонів: вегетативно-генеративні коротко- та довго кореневищні (закладаються як на підземній частині материнського пагона в зоні «дуги вкорочених міжвузлів», так і в основі його надземної частини); вегетативні підземні та надземні (формуються у пазухах лусок підземної частини материнського пагона, а також у пазухах листків стебла); генеративні надземні (розвиваються в пазухах листків стебла). Описано морфологічні параметри та особливості морфогенезу бруньок поновлення, сплячих та резервних бруньок.Висновки. У фазі цвітіння материнського пагона бруньки поновлення P. virgatum перебувають на I–II етапі органогенезу, розгортання їх відбувається після цвітіння материнського пагона. Встановлено, що довжина міжвузлів корелює з довжиною листкових пластинок та піхвових частин листка, максимальне значення зазначених показників спостерігається в середній частині префлоральної зони стебла. В умовах інтродукції фаза викидання волоті настає в ІІІ декаді липня, початок цвітіння припадає на І декаду серпня. Виявлено, що маточково-тичинкові квітки розкриваються швидше, ніж тичинкові.

Мета. Виявити закономірності рівня прояву врожайності сортів ячменю ярого у взаємодії «генотип–середовище» за випробування в різних екологічних зонах України та виділити генотипи з підвищеним адаптивним потенціалом. Методи. Об’єкт досліджень – 36 сортів ячменю ярого вітчизняної та зарубіжної селекції. Сортовипробування проведено в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН України (МІП) (Центральний Лісостеп) у 2015–2017 рр., на Носівській селекційно-дослідній станції МІП (НСДС) (Полісся) та на Кіровоградській державній сільськогосподарській дослідній станції НААН (КДСГДС) (Північний Степ) у 2016–2017 рр. За три роки досліджень (2015–2017) отримано результати випробування сортів у семи середовищах. Ділянки обліковою площею 10 м2 закладали у триразовій повторності методом повних рендомізованих блоків, відповідно до загальноприйнятих методик. Статистичний аналіз експериментальних даних проведено з використанням комп’ютерних програм Excel 2010 і Statistica 8.0. Для наочної інтерпретації взаємодії «генотип–середовище» використано GGE biplot модель. Результати. Дисперсійний аналіз даних урожайності засвідчив достовірні внески у загальну варіацію середовища – 64,64%, гено­типу – 14,90% та їх взаємодії – 20,46%. Найвищою диференціювальною здатністю (інформативністю) характеризувались умови МІП у 2016 р., найнижчою – умови КДСГДС у 2017 р. Найбільш репрезентативними були умови МІП у 2017 р. і НСДС у 2016 р., найменш репрезентативними – у КДСГДС (2016 р.). Найвіддаленішими між собою були умови МІП та KДСГДС у 2016 р. Візуалізація GGE biplot «хто-де-переміг» дала змогу розподілити середовища на два сектори: перший – умови МІП 2015–2017 рр. і НСДС 2016–2017 рр., другий – умови КДСГДС 2016–2017 рр. У першому секторі суттєву перевагу мав сорт ‘МІП Мирний’, у другому – сорт ‘Скарб’. Диференційовано й виділено сорти ячменю ярого з оптимальним рівнем прояву врожайності в середовищах, найближчих до гіпотетичного «ідеального» генотипу GGE biplot моделі – ‘МІП Мирний’, ‘МІП Богун’, ‘Талісман Миронівський’, ‘МІП Азарт’, ‘Доказ’, ‘Пан’. Висновки. Моделювання багатосередовищних сортовипробувань шляхом комбінування контрастних за гідротермічним режимом років і різних екологічних умов з інтерпретацією результатів досліджень за сучасними статистично-графічними методами сприяє детальнішій характеристиці взаємодії «генотип–середовище», ранжируванню і виділенню перспективних генотипів.

Purpose. To define the regularities of yield level for spring barley varieties in “genotype–environment” interaction when testing in different ecological zones environments of Ukraine and identify genotypes with increased adaptive potential. Methods. As object of the research there were 36 spring barley varieties of domestic and foreign breeding. Varieties were tested at the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat of NAAS (MIW) (the Central Forest-Steppe) in 2015–2017, at Nosivka Plant Breeding Experimental Station of the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat of NAAS (NPBES) (Polissia) in 2016–2017 and at Kirovohrad State Agricultural Experimental Station of NAAS (KSAES) (the Northern Steppe) in 2016–2017. During three years of the investigation (2015–2017), the results of varieties testing in seven environments have been obtained. Plots with discount area of 10 m2 were laid out with three replications by the method of full randomized blocks, in accordance with conventional methods. Statistical analysis of experimental data was performed using Excel 2010 and Statistica 8.0 software. To interpret visually “genotype-environment” interaction the GGE biplot model was used. Results. The ANOVA of yield data showed reliable contributions into the total variation of environment (64.64%), genotype (14.90%), and their interaction (20.46%). Environmental conditions of MIW in 2016 were characterized with the highest discriminative fineness (informativeness), while KSAES in 2017 were characterized with the lowest one. Environmental conditions of both MIW in 2017 and NPBES in 2016 were the most representative; conditions of KSAES in 2016 were the least representative. The conditions of MIW and KSSGDS in 2016 were the most distant against each other. The GGE biplot “who-won-where” vizualization allowed to divide the environments in two sectors: the first – conditions of MIW 2015–2017 and NPBES 2016–2017, the second – conditions of KSAES 2016–2017. The variety ‘MIP Myrnyi’ had a significant advantage in the first sector, while the variety ‘Skarb’ had it in the second one. The varieties of spring barley ‘MIP Myrnyi’, ‘MIP Bohun’, ‘Talisman Myronivskyi’, ‘MIP Azart’, ‘Dokaz’, ‘Pan’ have been differen­tiated and defined as those with the optimal level of yield in environments being the closest to hypothetical “ideal” genotype of the GGE biplot model. Conclusions. Modelling of integrated variety testing by combining years being contrast in hydrothermal regime and different ecological conditions with interpretation of the investigation results using modern statistical and graphical method contributes to more detailed characterization of the “genotype–environment” interaction, ranking and identifying of prospecting genotypes. | Цель. Выявить закономерности уровня проявления урожайности сортов ячменя ярового во взаимодействии «генотип–среда» при испытании в разных экологичес­ких зонах Украины и выделить генотипы с повышенным адаптивным потенциалом.Методы. Объект исследований – 36 сортов ячменя ярового отечественной и зарубежной селекции. Сортоиспытания проведены в Мироновском институте пшеницы имени В. Н. Ремесло НААН Украины (МИП) (Центральная Лесостепь) в 2015–2017 гг., на Носовской селекционно-опытной станции МИП (НСОС) (Полесье) и Кировоградской государственной сельскохозяйственной опытной станции НААН (КГСХОС) (Северная Степь) в 2016–2017 гг. За три года исследований (2015–2017) получены результаты испытания сортов в семи средах. Делянки учетной площадью 10 м2 были заложены в трёхкратной повторности методом полных рендомизированных блоков, в соответствии с общепринятыми методиками. Статистический анализ экспериментальных данных проведен с использованием компьютерных программ Excel 2010 и Statistica 8.0. Для наглядной интерпретации взаимодействия «генотип–среда» использована GGE biplot модель.Результаты. Дисперсионный анализ данных урожайности засвидетельствовал достоверные вклады в общую вариацию среды – 64,64%, генотипа – 14,90% и их взаимодействия – 20,46%. Самой большой дифференцирующей способностью (информативностью) характеризировались условия МИП в 2016 г., наименьшей – условия КГСХОС в 2017 г. Наиболее репрезентативными были условия МИП в 2017 г. и НСХОС в 2016 г., наименее – в КГСХОС (2016 г.). Наиболее отдаленными между собой были условия МИП и КГСХОС в 2016 г. Визуализация GGE biplot «кто-где-победил» позволила разделить среды на два секторы: первый – условия МИП 2015–2017 гг. и НСОС 2016–2017 гг., второй – условия КГСХОС 2016–2017 гг. В первом секторе существенно превалировал сорт ‘МИП Мирный’, во втором – ‘Скарб’. Дифференцированы и выделены сорта ячменя ярового с наиболее оптимальным уровнем проявления урожайности в средах, наиболее близких к гипотетическому «идеальному» генотипу GGE biplot модели – ‘МИП Мирный’, ‘МИП Богун’, ‘Талисман Мироновский’, ‘МИП Азарт’, ‘Доказ’, ‘Пан’. Выводы. Моделирование многосредовых сортоиспытаний путем комбинирования контрастных по гидротермическим режимам годов и различных экологических условий с интерпретацией результатов исследований в соответствии с современными статистическо-графическими методами способствует более детальной характеристике взаимодействия «генотип–среда», ранжированию и выделению перспективных генотипов. | Мета. Виявити закономірності рівня прояву врожайності сортів ячменю ярого у взаємодії «генотип–середовище» за випробування в різних екологічних зонах України та виділити генотипи з підвищеним адаптивним потенціалом.Методи. Об’єкт досліджень – 36 сортів ячменю ярого вітчизняної та зарубіжної селекції. Сортовипробування проведено в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН України (МІП) (Центральний Лісостеп) у 2015–2017 рр., на Носівській селекційно-дослідній станції МІП (НСДС) (Полісся) та на Кіровоградській державній сільськогосподарській дослідній станції НААН (КДСГДС) (Північний Степ) у 2016–2017 рр. За три роки досліджень (2015–2017) отримано результати випробування сортів у семи середовищах. Ділянки обліковою площею 10 м2 закладали у триразовій повторності методом повних рендомізованих блоків, відповідно до загальноприйнятих методик. Статистичний аналіз експериментальних даних проведено з використанням комп’ютерних програм Excel 2010 і Statistica 8.0. Для наочної інтерпретації взаємодії «генотип–середовище» використано GGE biplot модель.Результати. Дисперсійний аналіз даних урожайності засвідчив достовірні внески у загальну варіацію середовища – 64,64%, гено­типу – 14,90% та їх взаємодії – 20,46%. Найвищою диференціювальною здатністю (інформативністю) характеризувались умови МІП у 2016 р., найнижчою – умови КДСГДС у 2017 р. Найбільш репрезентативними були умови МІП у 2017 р. і НСДС у 2016 р., найменш репрезентативними – у КДСГДС (2016 р.). Найвіддаленішими між собою були умови МІП та KДСГДС у 2016 р. Візуалізація GGE biplot «хто-де-переміг» дала змогу розподілити середовища на два сектори: перший – умови МІП 2015–2017 рр. і НСДС 2016–2017 рр., другий – умови КДСГДС 2016–2017 рр. У першому секторі суттєву перевагу мав сорт ‘МІП Мирний’, у другому – сорт ‘Скарб’. Диференційовано й виділено сорти ячменю ярого з оптимальним рівнем прояву врожайності в середовищах, найближчих до гіпотетичного «ідеального» генотипу GGE biplot моделі – ‘МІП Мирний’, ‘МІП Богун’, ‘Талісман Миронівський’, ‘МІП Азарт’, ‘Доказ’, ‘Пан’.Висновки. Моделювання багатосередовищних сортовипробувань шляхом комбінування контрастних за гідротермічним режимом років і різних екологічних умов з інтерпретацією результатів досліджень за сучасними статистично-графічними методами сприяє детальнішій характеристиці взаємодії «генотип–середовище», ранжируванню і виділенню перспективних генотипів.

Purpose. To identify the productivity of the genus Salix L. plants and study the relationship between its structural elements. Methods. Field study, laboratory analysis, analytical approach. Results. It was found that the height of a three-year plants of species ranged from 86.0 to 775.1 cm, of hybrid forms – from 197.0 to 488.0 cm. Average diameter of three-year plants varied in the range of 19.10 to 52.94 mm (species) and from 28.04 to 49.23 mm (hybrid forms). The highest stability for complex of morphological characters was observed in bog willow samples. It was determined that among species basket willow (16.94 t/ha) and white willow (21.19 t/ha) were the most productive for dry biomass yield per 1 hectare, among hybrid forms – purple willow × basket willow (23.36 t/ha) and basket willow × bog willow (18.57 t/ha). It was established that the value of the plants productivity was characterized by moderate, significant and close correlations with the average diameter of plants, length and number of shoots of the second order. Conclusions. A comprehensive assessment of productivity traits of three-year plants from willow collection was conducted, index of dry matter yield per 1 hectare was defined. The links between quantitative traits that characterize the contribution of some of them in productivity index were investigated. Method of cluster analysis was used to group samples for the similarity of complex agronomic characters. Basket willow and white willow as well as such hybrid forms as basket willow × bog willow and purple willow × basket willow were recommended to use as a source material for selection of samples with high productivity.

Purpose. To identify the productivity of the genus Salix L. plants and study the relationship between its structural elements. Methods. Field study, laboratory analysis, analytical approach.Results. It was found that the height of a three-year plants of species ranged from 86.0 to 775.1 cm, of hybrid forms – from 197.0 to 488.0 cm. Average diameter of three-year plants varied in the range of 19.10 to 52.94 mm (species) and from 28.04 to 49.23 mm (hybrid forms). The highest stability for complex of morphological characters was observed in bog willow samples. It was determined that among species basket willow (16.94 t/ha) and white willow (21.19 t/ha) were the most productive for dry biomass yield per 1 hectare, among hybrid forms – purple willow × basket willow (23.36 t/ha) and basket willow × bog willow (18.57 t/ha). It was established that the value of the plants productivity was characterized by moderate, significant and close correlations with the average diameter of plants, length and number of shoots of the second order.Conclusions. A comprehensive assessment of productivity traits of three-year plants from willow collection was conducted, index of dry matter yield per 1 hectare was defined. The links between quantitative traits that characterize the contribution of some of them in productivity index were investigated. Method of cluster analysis was used to group samples for the similarity of complex agronomic characters. Basket willow and white willow as well as such hybrid forms as basket willow × bog willow and purple willow × basket willow were recommended to use as a source material for selection of samples with high productivity. | Цель. Определить продуктивность растений рода Salix L. и исследовать взаимосвязи между ее структурными элементами. Методы. Полевой, лабораторный, аналитический.Результаты. Установлено, что высота трехлетних растений среди видов колебалась в пределах от 86,0 до 775,1 см, среди гибридных форм – от 197,0 до 488,0 см. Средний диаметр трехлетних растений изменялся в пределах от 19,10 до 52,94 мм (виды) и от 28,04 до 49,23 мм (гибридные формы). Наибольшую стабильность по комплексу морфологических признаков отмечено у образцов ивы остролистной. Наиболее продуктивными по выходу сухой биомассы с 1 га среди видов являются и. прутовидная (16,94 т/га) и и. белая (21,19 т/га), среди гибридных форм – и. пурпурная × и. прутовидная (23,36 т/га) и и. прутовидная × и. остролистая (18,57 т/га). Выявлено, что величина продуктивности растений характеризовалась умеренным, значительными и тесными корреляционными связями со средним диаметром растений, длиной и количеством побегов 2-го порядка.Выводы. Проведена комплексная оценка признаков продуктивности трехлетних растений коллекции ивы, определен показатель выхода сухой массы с 1 га. Исследованы связи между количественными признаками, которые характеризируют вклад некоторых из них в показатель продуктивности. Используя метод кластерного анализа, проведено группирование образцов по сходству комплекса хозяйственно-ценных признаков. В качестве исходного материала для отбора образцов с высокими показателями продуктивности рекомендовано использовать иву прутовидную и белую, а также гибридные формы и. прутовидной × и. остролистной и и. пурпурной × и. прутовидной. | Мета. Визначити продуктивність рослин роду Salix L. та дослідити взаємозв’язки між її структурними елементами.Методи. Польовий, лабораторний, аналітичний. Результати. Встановлено, що висота трирічних рослин серед видів коливалася в межах від 86,0 до 775,1 см, серед гібридних форм – від 197,0 до 488,0 см. Середній діаметр трирічних рослин змінювався в межах від 19,10 до 52,94 мм (види) і від 28,04 до 49,23 мм (гібридні форми). Найбільшу стабільність за комплексом морфологічних ознак виявлено у зразків верби гостролистої. Найпродуктивнішими за виходом сухої біомаси з 1 га серед видів є в. прутовидна (16,94 т/га) і в. біла (21,19 т/га), серед гібридних форм – в. пурпурова × в. прутовидна (23,36 т/га) і в. прутовидна × в. гостролиста (18,57 т/га). З’ясовано, що величина продуктивності рослин характеризувалася помірними, значними й тісними кореляційними зв’язками із середнім діаметром рослин, довжиною та кількістю пагонів 2-го порядку.Висновки. Проведено комплексну оцінку ознак продуктивності трирічних рослин колекції верби, визначено показник виходу сухої речовини з 1 га. Досліджено зв’язки між кількісними ознаками, які характеризують внесок деяких з них у показник продуктивності. Використовуючи метод кластерного аналізу, проведено групування зразків за подібністю комплексу господарсько-цінних ознак. Як вихідний матеріал для добору зразків з високими показниками продуктивності рекомендовано використовувати вербу прутовидну і білу, а також гібридні форми в. прутовидної × в. гостролистої та в. пурпурової × в. прутовидної.