Purpose. Study of winter wheat varieties that were bred at the Institute of Irrigated Farming NAAS through ecological testing in Turkey. Test procedures both in Ukraine and Turkey meet the requirements of the International Union for the Protection of New Varieties of Plants (UPOV). Methods. Field, laboratory ones: structural analysis, quality analysis, statistical analysis. Results. The Exporter Unions Seed and Research Company (ITAS) during 2011–2013 tested winter wheat varie­ties bred at the Institute of Irrigates Farming (IIF) NAAS at four areas of the Central Plateau of Turkey comparing them with local varieties registered in this country. According to the results of these tests the Exporter Unions Seed and Research Company identified Kohana variety as candidate for the state registration in Turkey. Conclusions. The realisation of the innovative product in Ukraine and entitlement to use intellectual property due to licensing agreements is expected. The Institute of Irrigated Farming NAAS continues to create new varieties of winter wheat which can be transferred to other countries for testing for the purpose of introduction and further expansion. | Цель. Изучение сортов озимой пшеницы селекции Инс­титута орошаемого земледелия НААН путем экологических испытаний в Турции. Методики исследований как в Украине, так и в Турции соответствуют требованиям Международного союза по охране новых сортов растений (UPOV). Методы селекции – полевые, лабораторные – структурный анализ, анализы качества, статистический анализ. Результаты. Компания Exporter Unions Seed and Research Company (iTAS) на протяжении 2011–2013 гг. провела иcпытания сор­тов пшеницы озимой Института орошаемого земледелия (ИОЗ) НААН в четырёх местах Центрального плато Турции, сравнивая их с местными сортами, зарегистрированными в этой стране. По результатам этих испытаний компания iTAS идентифицировала сорт Кохана как кандидат для государственной регистрации в Турции. Выводы. Предусмат­ривается реализация в Украине инновационного продукта, а также предоставление права на использование объектов интеллектуальной собственности через лицензионные договоры. В ИОЗ НААН продолжатся процесс создания новых сортов пшеницы озимой мягкой, которые могут быть переданы для испытаний в другие страны с целью интродукции и дальнейшего распространения. | Мета. Вивчення сортів озимої пшениці селекції Інституту зрошуваного землеробства НААН шляхом екологічних випробувань в Туреччині. Методики досліджень як в Україні, так і в Туреччині відповідають вимогам Міжнародного союзу з охорони нових сортів рослин (UPOV). Методи селекції – польові, лабораторні – структурний аналіз, аналізи якості, статистичний аналіз. Результати. Компанія Exporter Unions Seed and Research Company (iTAS) протягом 2011–2013 рр. провела випробування сортів пшениці озимої Інституту зрошуваного землеробства (ІЗЗ) НААН в чотирьох місцях Центрального плато Туреччини, порівнюючи їх з місцевими сортами, які зареєстровані в цій країні. За результатами цих випробувань компанія iTAS ідентифікувала сорт Кохана як кандидат для державної реєстрації в Туреччині. Висновки. Передбачається реалізація в Україні інноваційного продукту, а також надання права на використання об’єктів інтелектуальної власності через ліцензійні договори. В ІЗЗ НААН триває процес створення нових сортів пшениці озимої м’якої, які можуть бути передані для випробувань в інші країни з метою інтродукції та подальшого поширення.

Purpose. Study of cutting lettuce varieties of Dutch breeding, determination of their morphological traits and commercially valuable characteristics. Methods. Field, laboratory, statistical. Results. Characteristics of five varieties of cutting lettuce of Dutch breeding were studied. It was established that the formation of marketable yield of lettuce leaves and their commercial quality largely depends on varietal features. Conclusions. Tested varieties are suitable for direct sowing on the field under conditions of Kiev Oblast. Time interval from mass germination to industrial ripeness was the shortest for Sirmay variety – 48–51 days. The largest number of leaves was recorded in Sirmay and Kitoniya varieties – 32,9 and 32,1 per plant respectively. The average weight of leave rosette was the highest in Sirman, Keaton and Karmesi varieties – 0,290, 0,266 and 0.207 kg respectively. | Цель. Исследование сортов салата посевного голландской селекции, определение их морфологических особенностей и хозяйственно-ценных характеристик. Методы. Полевой, лабораторный, статистический. Результаты. Изу­чена характеристика пяти сортов салата посевного голландской селекции. Установлено, что формирование товарного урожая листьев салата и их товарное качество в значительной степени зависят от сортовых особенностей. Выводы. Исследуемые сорта пригодны для безрассадного выращивания в открытом грунте в условиях Киевской области. Период от массовых всходов до технической спелости был самым коротким у сорта Сирмай – 48–51 сутки. Самое большее количество листьев было зафиксировано у сортов Сирмай и Китония – 32,9 и 32,1 шт./растение соответственно. Среднее значение массы розетки листьев было самым высоким у сортов Сирмай, Китония и Кармеси – 0,290, 0,266 и 0,207 кг соответственно. | Мета. Дослідження сортів салату посівного голландської селекції, визначення їхніх морфологічних особливостей та господарсько-цінних характеристик. Методи. Польовий, лабораторний, статистичний. Результати. Вивчено характеристику п’яти сортів салату посівного голландської селекції. Встановлено, що формування товарного врожаю листків салату та їхня товарна якість значною мірою залежать від сортових особливостей. Висновки. Досліджувані сорти є придатними для безрозсадного вирощування у відкритому ґрунті в умовах Київської області. Період від масових сходів до технічної стиглості був найкоротшим у сорту Сірмай – 48–51 доба. Найбільшу кількість листків було зафіксовано у сортів Сірмай і Кітонія – 32,9 та 32,1 шт./рослину відповідно. Середнє значення маси розетки листків було найвищим у сортів Сірмай, Кітонія та Кармесі – 0,290, 0,266 і 0,207 кг відповідно.

Purpose. To find out the ecological importance of winter triticale varieties in the formation of species diversity of agro-ecosystems. Methods. Field, laboratoryones and mathematical and statistical analysis. Results. The authors studied ecological importance of winter triticale varieties of forest-steppe and Polissia ecotopes as determinants of agrobiocenosis in the structural and functional organization of species diversity. It was found that less favourable ecological niche for pests-phytophags is such winter triticale varieties and lines as ‘Slavetne’, ‘AD 256’, ‘Chaian’, ‘DAU 5’, for epiphytoparasites – ‘Vivate Nosivske’, ‘Pshenychne’, ‘Slavetne polipshene’, ‘Slavetne’, ‘Yaguar’, respectively. It is determined that varieties and lines of winter triticale such as ‘AD 256’, ‘Vivate Nosivske’, ‘Pshenychne’, ‘Slavetne polipshene’, ‘Slavetne’ show high biological ability to compete with synanthropic vegetation and form distinct associations of segetal plants. Conclusions. It was found that agrophytocenoses of the studied varieties of winter triticale under the conditions of forest-steppe, Polissia-forest-steppe and Polissia ecotops determined in movements structural and functional organization of species diversity of agroecosystems. | Цель. Выяснить экологическое значение сортов тритикале озимого в формировании видового разнообразия агроэкосистем. Методики. Полевые, лабораторные исследования и математически-статистический анализ. Результаты. Исследовано экологическое значение сортов тритикале озимого лесостепного и полесского экотопов как детерминантов агробиоценоза в структурно-функциональной организации видового разнообразия. Установлено, что малоблагоприятной экологической нишей для вредителей-фитофагов являются такие сорта и линии тритикале озимого, как: ‘Славэтнэ’, ‘АД 256’, ‘Чаян’, ‘ДАУ 5’, для эпифитопаразитов – ‘Виватэ Носовское’, ‘Пшеничное’, ‘Славэтнэ улучшенное’, ‘Славэтнэ’, ‘Ягуар’ соответственно. Установлено, что сорта и линии тритикале озимого ‘АД 256’, ‘Виватэ Носовское’, ‘Пшеничное’, ‘Славэтнэ улучшенное’, ‘Славэтнэ’ проявляют высокую биологическую способность конкурировать с синантропной растительностью и формировать четко выраженные ассоциаций фитосегеталов. Выводы. Установлено, что агрофитоценозы исследованных сортов тритикале озимого в условиях лесостепного, полесско-лесостепного и полесского экотопов в динамике определяют структурно-функциональную организацию видового разнообразия агроэкосистем. | Мета. З’ясувати екологічне значення сортів тритикале озимого у формуванні видового різноманіття агроекосистем. Методи. Польові, лабораторні дослідження та математично-статистичний аналіз. Результати. Досліджено екологічне значення сортів тритикале озимого лісостепового й поліського екотопів як детермінантів агробіоценозу в структурно-функціональній організації видового різноманіття. Встановлено, що малосприятливою екологічною нішею для шкідників-фітофагів є такі сорти й лінії тритикале озимого, як ‘Славетне’, ‘АД 256’, ‘Чаян’, ‘ДАУ 5’, для епіфітопаразитів – ‘Вівате Носівське’, ‘Пшеничне’, ‘Славетне поліпшене’, ‘Славетне’, ‘Ягуар’ відповідно. З’ясовано, що сорти й лінії тритикале озимого ‘АД 256’, ‘Вівате Носівське’, ‘Пшеничне’, ‘Славетне поліпшене’, ‘Славетне’ виявляють високу біологічну здатність конкурувати з синантропною рослинністю та формувати чітко виражені асоціації фітосегеталів. Висновки. Встановлено, що агрофітоценози досліджених сортів тритикале озимого в умовах лісостепового, полісько-лісостепового й поліського екотопів у динаміці визначають структурно-функціональну організацію видового різноманіття агроекосистем.

Purpose. Studying the norm of reaction of vegetable bean varieties depending on the feeding area, namely the row width. Methods. Field, biometriс, statistical, laboratory ones. Results. ‘Karadag’ (k), ‘Windsorski’, ‘Bartoli’ and ‘Karestino’ varieties were trialed during 2012–2014. In the course of trial the peculiarities were studied concerning the formation of plant height, the number of beans and seed weight of vegetable bean varieties depending on the row width in the phase of technical maturity of the beans. It was found that differential of plant height growth was changed to a greater degree in ‘Windsorsky’ variety (+9,3 cm for every 10 cm) in case of row width narrowing from 60 to 20 cm. ‘Windsorsky’ variety had the largest number of beans and the highest seed weight per plant – 8.9 beans and 14.44 g respectively. Seeds of ‘Karestino’ variety were large, their weight per plant made up 10.56 g, the number of beans totaled to 6.6. Conclusions. The maximum influence of feeding area on a height of plants was found in the phase of technical maturity of beans. The largest increase in plant height for every 10 cm of row spacing was observed in ‘Karadag’ and ‘Windsorski’ varieties. The number of beans also is depended on feeding area. With its reducing, the number of beans and their weight per plant was also reduced in all variants. The largest number of beans and the highest seed weight per plant were in variants with feeding area of 1200 cm2 (row width was 60 cm). | Цель. Исследование нормы реакции сортов боба овощного в зависимости от площади питания, в частности ширины междурядий. Методы. Полевой, биометрический, статистический, лабораторный. Результаты. Исследования проводили в 2012-2014 гг. с сортами ‘Карадаг’ (к), ‘Виндзорские’, ‘Бартоли’ и ‘Карестино’. В процессе исследований были изучены особенности формирования высоты растений, количества бобов и массы семян сортов боба овощного в зависимости от ширины междурядий в фазу технической спелости бобов. Установлено, что дифференциал прироста растений в высоту наиболее ощутимо изменялся у сорта ‘Виндзорски’ (+9,3 см/на каждые 10 см) в случае сужения ширины междурядий от 60 до 20 см. Количество бобов и масса семян з растения были наибольшими у сорта ‘Виндзорски’ и составляли соответственно 8,9 шт. и 14,44 г. Сорт ‘Карестино’ характеризовался крупными семенами, масса которых с растения составляла 10,56 г, и формировал наименьшее количество бобов – 6,6 шт. Выводы. Максимальное влияние площади питания на высоту растений обнаружено в фазу технической спелости бобов. Наибольший прирост высоты растений на каждые 10 см ширины междурядий отмечено у сортов ‘Карадаг’ и ‘Виндзорски’. Количество бобов на растениях также зависело от площади питания растения. С ее уменьшением количество семян на растениях и их масса с одного растения уменьшались во всех вариантах. Количество бобов и масса семян с растения были самыми большими на вариантах с площадью питания 1200 см2 (ширина междурядий 60 см). | Мета. Дослідження норми реакції сортів бобу овочевого залежно від площі живлення, зокрема ширини міжрядь. Методи. Польовий, бiометричний, стaтистичний, лабораторний. Результати. Дослідження проводили в 2012–2014 рр. із сортами ‘Карадаг’ (к), ‘Віндзорські’, ‘Бартолі’ й ‘Карестіно’. В процесі досліджень було вивчено особливості формування висоти рослин, кількості бобів та маси насіння сортів бобу овочевого залежно від ширини міжрядь у фазу технічної стиглості бобів. Встановлено, що диференціал приросту рослин у висоту найвідчутніше змінювався в сорту ‘Віндзорські’ (+9,3 см/на кожні 10 см) у разі звуження ширини міжрядь від 60 до 20 см. Кількість бобів і маса насіння з рослини були найбільшими в сорту ‘Віндзорські’ й становили відповідно 8,9 шт. та 14,44 г. Сорт ‘Карестіно’ характеризувався крупним насінням, маса якого з рослини становила 10,56 г, і формував найменшу кількість бобів – 6,6 шт. Висновки. Максимальний вплив площі живлення на висоту рослин виявлено у фазу технічної стиглості бобів. Найбільший приріст висоти рослин на кожні 10 см ширини міжрядь зафіксовано в сортів ‘Карадаг’ та ‘Віндзорські’. Кількість бобів на рослинах також залежала від площі живлення рослини. З її зменшенням кількість насіння на рослинах та їхня маса з однієї рослини зменшувались у всіх варіантах. Кількість бобів та маса насіння з рослини були найбільшими у варіантах з площею живлення 1200 см2 (ширина міжрядь 60 см).

Purpose. Determination of peculiarities of anatomical and morphological characters of stevia plants to accelerate the identification of tetraploid forms. Methods. Field, laboratory and analysis-of-variance methods. Results. It was established that larger leaf area index (19–38%), fewer stomata per unit area (by 39–48%), larger diameter of pollen grains (by 42–92%) is a characteristic feature of anatomical and morphological characters of stevia tetraploid forms as compared to diploid ones. Conclusions. The parameters of leaf plate, the size of stomata and diameter of pollen grains are auxiliary selection criteria (rapid test). For tetraploid forms of stevia, leaf area index (the ratio of leaf blade length to width), size of stomata and diameter of pollen grains is truly larger as compared to diploid forms. Chromosomes number determination based on cytological analysis is the major and the most accurate criterion for selection of tetraploid forms, that seems advisable to use it at later stages of selection. | Цель. Определить особенности анатомо-морфологических признаков растений стевии для ускорения идентификации тетраплоидных форм. Методы. Полевой, лабораторный и метод дисперсионного анализа. Результаты. Установлено, что характерной особенностью анатомо-морфологических признаков тетраплоидных форм стевии по сравнению с диплоидными является больший листовой индекс (19–38%), меньшее количество устьиц на единицу площади (на 39–48%), больший диаметр пыльцевых зерен (на 42–92%). Выводы. Вспомогательными критериями отбора (экспресс-метод) являются параметры листовой пластинки, размеры устьиц и диаметр пыльцы. У тетраплоидных форм стевии листовой индекс (отношение длины к ширине листовой пластинки), а также размер устьиц и диаметр пыльцы являются достоверно большими по сравнению с диплоидными формами. Основным и самым точным критерием отбора тетраплоидных форм является определение количества хромосом на основе цитологического анализа, что целесообразно использовать на более поздних этапах отбора. | Мета. Визначити особливості анатомо-морфологічних ознак рослин стевії для прискорення ідентифікації тетраплоїдних форм. Методи. Польовий, лабораторний і метод дисперсійного аналізу. Результати. Встановлено, що характерною особливістю анатомо-морфологічних ознак тетраплоїдних форм стевії порівняно з диплоїдними є більший листковий індекс (19–38%), менша кількість продихів на одиниці площі (на 39–48%), більший діаметр пилкових зерен (на 42–92%). Висновки. Допоміжними критеріями добору (експрес-метод) є параметри листкової пластинки, розміри продихів і діаметр пилку. У тетраплоїдних форм стевії листковий індекс (відношення довжини до ширини листкової пластинки), а також розмір продихів і діаметр пилку є достовірно більшими порівняно з диплоїдними формами. Основним і найточнішим критерієм добору тетраплоїдних форм є визначення кількості хромосом на основі цитологічного аналізу, що доцільно використовувати на пізніших етапах добору.

Мета. Встановити особливості формування продовольчої та насіннєвої фракцій урожаю сортів картоплі різних груп стиглості, а також біохімічні показники. Методи. Впродовж 2021–2024 рр. у польових умовах Лісостепу (м. Умань, 48°46′N, 30°14′E) досліджували 15 сортів картоплі (ранньостиглі: ‘Рудольф’ St, ‘Мадейра’, ‘Санібель’, ‘Прада’; середньостиглі: ‘Доната’ St, ‘Рікарда’, ‘Альянс’, ‘Містерія’, ‘Алюетт’, ‘Княжа’; пізньостиглі: ‘Промінь’ St, ‘Родео’, ‘Случ’, ‘Тоскана’, ‘Бурана’). Було проаналізовано їхню відмітність за стеблоутворювальною здатністю, густотою стеблостою, кількістю, масою та фракційним складом товарних бульб у кущі; врожайність та якісні показники бульб. Результати. За результатами досліджень визначено найперспективніші сорти картоплі з погляду одержання товарного врожаю для споживання. Найбільшу густоту стеблостою – 256,1 тис. шт./га – утворили ранньостиглі культивари, істотно меншу – 213,0 і 207,1 тис. шт./га – середньо- та пізньостиглі відповідно. Показник кількості бульб несуттєво варіював між групами стиглості – 8,8; 7,7 і 8,9 шт. А от маса бульб змінювалася істотно та становила 55,9 г у ранніх сортів, 85,6 – у середньостиглих, а також 109,6 г – у пізньостиглих. Її максимальні значення продемонстрували культивари ‘Мадейра’ (63,4 г), ‘Містерія’ (101,0 г) та ‘Родео’ (128,7 г). Найліпшими за показником загального товарного врожаю виявилися ‘Прада’ та ‘Княжа’ – 24,42 і 24,26 т/га, ‘Алюетт’ – 28,55, ‘Случ’ і ‘Тоскана’ – 41,69 і 43,21 т/га. Також було встановлено, що в ранньостиглих сортів переважає насіннєва частка використання врожаю – 52% проти 48%, а в середньо- та пізньостиглих – продовольча – 63% проти 37% та 60% проти 40% відповідно. Отримані дані свідчать про тісний зв’язок між групою стиглості та структурою врожаю за цільовим призначенням, що є важливим для оптимізації напрямів використання сортів у системі вирощування, зберігання й реалізації продукції. Висновки. Сорти картоплі різних груп стиглості суттєво відрізняються за морфологічними ознаками та продуктивністю. Дані щодо їхньої відмітності за співвідношенням насіннєвої та продовольчої часток урожаю мають важливе прикладне значення для регіональної агротехнологічної практики. Зважаючи на те, що ранньостиглі сорти формують більшу частку насіннєвої картоплі, їх доцільно використовувати як джерела високоякісного посадкового матеріалу з можливістю прискореного оновлення сортового складу. Натомість середньостиглі та пізньостиглі культивари з вищим відсотком продовольчого врожаю є придатнішими для забезпечення стабільного продовольчого фонду. Такий підхід дає змогу підвищити ефективність використання сортових ресурсів, оптимізувати структуру посівів та сформувати адаптовану систему картоплевиробництва, орієнтовану на потреби внутрішнього ринку й насіннєвого забезпечення. | Purpose. To investigate the formation of food and seed fractions in the yield of different potato crop maturity groups, as well as the key biochemical indicators of the variety. Methods. Throughout 2021–2024, field trials were conducted in the Forest-Steppe zone (Uman, 48°46′N, 30°14′E) to evaluate 15 potato varieties, including early-maturing (‘Rudolf’ st, ‘Madeira’, ‘Sanibel’, ‘Prada’), medium-maturing (‘Donata’ st, ‘Ricarda’, ‘Alians’, ‘Misteriia’, ‘Alyuett’, ‘Kniazha’), and late-maturing (‘Promin’ st, ‘Rodeo’, ‘Sluch’, ‘Toscana’, ‘Burana’) varieties. The differences in their stem-forming ability, stem density, the number and weight of marketable tubers per plant, and the yield and quality of the tubers were analyzed. Results. Based on the collected data, the most promising varieties were identified for obtaining marketable potato yields at biological maturity for consumption. Early-maturing varieties produced the highest stem density (256.1 thousand stems/ha), while medium- and late-maturing varieties produced significantly lower densities (213.0 and 207.1 thousand stems/ha, respectively). The number of tubers per plant varied insignificantly between maturity groups, at 8.8, 7.7 and 8.9 respectively. However, tuber weight varied significantly, amounting to 55.9 g for early varieties, 85.6 g for medium-maturing varieties and 109.6 g for late-maturing varieties. The varieties ‘Madeira’ (63.4 g), ‘Misteriia’ (101.0 g) and ‘Rodeo’ (128.7 g) demonstrated the maximum values. The varieties with the highest total marketable yield were ‘Prada’ and ‘Kniazha’ with 24.42 and 24.26 t/ha respectively, followed by ‘Alyuett’ with 28.55 t/ha and ‘Sluch’ and ‘Toscana’ with 41.69 and 43.21 t/ha respectively. It was also found that early-maturing varieties are predominantly used for seed production (52% versus 48%), while medium- and late-maturing varieties are predominantly used for food production (63% versus 37% and 60% versus 40%, respectively). The obtained data indicate a close relationship between maturity group and harvest structure by intended use, which is important for optimizing variety use in cultivation, storage and sales systems. Conclusions. Different maturity groups of potato varieties differ significantly in terms of morphological characteristics and productivity. Data on their distinctiveness in terms of the ratio of seed and food portions of the harvest is of great practical importance for regional agricultural technology. Since early-maturing varieties produce a higher proportion of seed potatoes, they are a good source of high-quality planting material and allow for the accelerated renewal of variety composition. Conversely, medium- and late- maturing varieties with a higher percentage of food crops are better suited to ensuring a stable food supply. This approach increases the efficiency with which variety resources are used, optimizes crop structure, and establishes an adapted potato production system that focuses on the needs of the domestic market and seed supply.

Мета. Проаналізувати особливості росту плантацій шістьох сортів верби прутоподібної протягом восьми років їхнього культивування в умовах Правобережного Лісостепу України та встановити оптимальний вік заготівлі біомаси. Методи. Польовий, лабораторний, аналітичний і статистичний. Результати. Проведені біометричні дослідження восьмирічних пагонів плантацій продемонстрували їхню відмітність за висотою, діаметром та масою. Найбільшими ці показники були в культивару ‘Inger’ – 6,42 м, 3,3 см та 1,76 кг відповідно, дещо меншими – 6,25 м, 3,1 см та 1,67 кг – у ‘Tordis’. Висота решти сортів варіювала в межах 5,90 м (‘Warm-maz’) – 6,13 м (‘Wilhelm’), діаметр змінювався від 1,85 см (‘Gigantea’) до 2,55 см (‘Marzencinski’), а суха маса пагонів становила 0,89 кг (‘Gigantea’) – 1,05 кг (‘Marzencinski’). Продуктивність сухої біомаси була на рівні 9,55 т/га (‘Gigantea’) – 36,9 т/га (‘Inger’). У всіх досліджуваних культиварів спостерігали суттєве зменшення річних приростів за висотою (в ‘Tordis’ – після п’ятирічного віку, у ‘Wilhelm’, ‘Inger’, ‘Gigantea’ та ‘Marzencinski’ – після чотирирічного, у ‘Warm-maz’ – після трирічного) та діаметром (у ‘Wilhelm’ – після п’яти років, у ‘Tordis’ – після трьох, у решти – після чотирьох). Висновки. Першу заготівлю біомаси досліджуваних плантацій доцільно виконувати в чотирирічному віці, а наступні – у три- або дворічному. | Purpose. To analyze the growth characteristics of six varieties of basket willow plantations over eight years of cultivation in the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine. Establish the optimal age for harvesting biomass. Methods. Field, laboratory, analytical and statistical. Results. Biometric studies of eight-year-old shoots from plantations revealed differences in their height, diameter, and weight. The cultivar ‘Inger’ had the highest values: 6.42 m, 3.3 cm, and 1.76 kg, respectively. The values were slightly lower for ‘Tordis’: 6.25 m, 3.1 cm, and 1.67 kg. The heights of the other varieties ranged from 5.90 m (‘Warm-maz’) to 6.13 m (‘Wilhelm’), the diameters ranged from 1.85 cm (‘Gigantea’) to 2.55 cm (‘Marzencinski’), and the dry weights of the shoots ranged from 0.89 kg (‘Gigantea’) to 1.05 kg (‘Marzencinski’). Dry biomass productivity ranged from 9.55 t/ha (‘Gigantea’) to 36.9 t/ha (‘Inger’). A significant decrease in annual height growth was observed in all the studied cultivars: after five years in ‘Tordis’, after four years in ‘Wilhelm’, ‘Inger’, ‘Gigantea’, and ‘Marzencinski’, and after three years in ‘Warm-maz’. A significant decrease in diameter growth was observed after five years in ‘Wilhelm’, after three years in ‘Tordis’, and after four years in the rest. Conclusions. The first harvesting of biomass from the studied plantations should be carried out at the age of four years, and the subsequent harvesting at the age of three or two years.

Мета. Встановити оптимальну норму застосування препарату YaraVita Teprosyn NP+Zn для забезпечення найвищих показників посівної якості насіння буряку цукрового. Методи. Біологічні (проведення лабораторного досліду) та статистичні (описова статистика, дисперсійний, кореляційний та регресійний аналізи). Результати. За результатами лабораторних досліджень встановлено, що варіація енергії проростання насіння буряку цукрового певною мірою залежала від його обробки препаратом (добривом) YaraVita Teprosyn NP+Zn (15,5%) та партії насіння (12,7%), втім найбільше на неї вплинула генетична відмінність досліджуваних вітчизняних гібридів (61,1%). Щодо варіації лабораторної схожості, то на 41,6% вона була спричинена використанням уже згаданого добрива, а на 36,7% – генетичною відмінністю. Залежно від норми застосування препарату YaraVita Teprosyn NP+Zn змінювалася й енергія проростання насіння. Зокрема, за внесення 3 л/т вона підвищилася до 84,9% (контрольний варіант – 80,7%), а за 6 л/т – до 88,6%. Подальше збільшення кількості добрива до 9 л/т істотно не вплинуло на енергію проростання, а використання максимальної для досліду норми – 12 л/т – взагалі її знизило до 86,9%. Підвищення лабораторної схожості насіння також досягли завдяки його обробці препаратом YaraVita Teprosyn NP+Zn у нормі 3 л/т – від 86,6% (контроль) до 91,8%, а також 6 л/т – до 96,6%. Наступне збільшення норми – до 9 та 12 л/т – спричинило зменшення лабораторної схожості. У цих варіантах досліду вона дорівнювала 96,3 та 91,9% відповідно. Було встановлено рівняння регресії, які дають змогу прогнозувати значення енергії проростання та лабораторної схожості насіння й оптимізувати норми внесення YaraVita Teprosyn NP+Zn. Висновки. Оптимальна норма застосування цинкомісткого препарату YaraVita Teprosyn NP+Zn, що забезпечує максимальну енергію проростання насіння буряку цукрового, для гібрида ‘ІЦБ 0904’ становить 9 л/т, а для ‘Рутенія 11’ – 6 л/т. Найвищої лабораторної схожості в досліді досягли за використання 6 л/т цього добрива. Водночас перевищення оптимальних норм може призвести до пригнічення енергії проростання, хоча вирішальне значення для неї має генетичний потенціал гібрида, а також до зниження лабораторної схожості насіння, на яку передусім впливає його обробка вказаним цинкомістким препаратом. Розроблені регресійні моделі є цінним інструментом для прогнозування посівних якостей насіння та раціонального застосування добрива YaraVita Teprosyn NP+Zn у виробничих умовах. | Purpose. To establish the optimal rate of application of YaraVita Teprosyn NP+Zn preparation, to ensures the highest sowing quality of sugar beet seeds. Methods. Biological (conducting laboratory experiments) and statistical (descriptive statistics, variance, correlation and regression analyses). Results. Laboratory studies showed that the variation in the germination energy of sugar beet seeds depends to some extent on their treatment with the YaraVita Teprosyn NP+Zn fertiliser preparation (15.5%), as well as on the seed batch (12.7%). However, genetic differences between the domestic hybrids studied had the greatest influence (61.1%). As for the variation in laboratory similarity, 41.6% was caused by the aforementioned fertiliser and 36.7% by genetic differences. The germination energy of the seeds also changed depending on the application rate of YaraVita Teprosyn NP+Zn. Specifically, germination energy increased to 84.9% when 3 l/t was applied (compared to 80.7% for the control variant), and to 88.6% when 6 l/t was applied. Increasing the amount of fertiliser further to 9 l/t did not significantly affect germination energy; in fact, using the maximum rate for the experiment (12 l/t) reduced it to 86.9%. An increase in laboratory germination was achieved by treating the seeds with YaraVita Teprosyn NP+Zn at rates of 3 and 6 l/t, increasing the percentage from 86.6% (control) to 91.8% and 96.6%, respectively. However, a further increase in the amount of fertiliser to 9 or 12 l/t resulted in a decrease in laboratory germination. In these variants of the experiment, the figures were 96.3% and 91.9%, respectively. Regression equations were established to predict the germination energy and laboratory germination of seeds, as well as to optimise the application rates of YaraVita Teprosyn NP+Zn. Conclusions. The optimal application rate of the zinc-containing preparation YaraVita Teprosyn NP+Zn for maximising the germination energy of sugar beet seeds was found to be 9 l/t for the 'ITsB 0904' hybrid and 6 l/t for the 'Ruteniia 11' hybrid. The highest laboratory germination rate was achieved using 6 l/t of this fertiliser. However, exceeding the optimal rates can lead to inhibition of germination, although the genetic potential of the hybrid is also important for this. It can also lead to a decrease in laboratory germination, which is primarily influenced by treatment with the specified zinc-containing preparation. The developed regression models are valuable tools for predicting sowing quality and the rational use of YaraVita Teprosyn NP+Zn fertiliser under production conditions.

Мета. Створити набори рекомбінантно-інбредних ліній для маркування та картування QTL морозостійкості озимого ячменю. Методи. Гібридизація, штучна яровизація, вирощування рослин в умовах подовженого дня світлих камер фітотрона та на вегетаційному майданчику за природної тривалості дня, виділення ДНК за допомогою ЦТАБ-буфера, спектрофотометричне визначення концентрації ДНК, полімеразна ланцюгова реакція з направленими праймерами, електрофорез в агарозному та поліакриламідному гелях, метод математичної статистики хi-квадрат (χ2). Результати. Методом НОН (SSD) – нащадки однієї насінини (single seed descent) – з максимальним уникненням дії добору створено набір з 265 рекомбінантно-інбредних ліній F9 комбінації схрещування сортів ‘Хуторок’ / ‘Grabe’, що різняться за рівнем морозостійкості, типом розвитку та іншими ознаками. Триває створення рекомбінантно-інбредних ліній від схрещування сортів ʽАкадемічний’ / ʽLuran’ (170 ліній F4) і ʽТимофей’ / ʽСнігова королева’ (145 ліній F5). Оцінено поліморфізм батьківських генотипів за 14 мікросателітними локусами хромосоми 5Н, зокрема локалізованих в області ключових генів QTL морозостійкості Fr-H1 і Fr-H2. Виявлено алельні відмінності між батьківськими сортами в декількох комбінаціях схрещування за низкою проаналізованих мікросателітних локусів. Досліджено характер успадкування алелів поліморфних МС-локусів у гібридів F1 трьох комбінацій схрещування та рослин популяцій F2 ʽАкадемічний’ / ʽLuran’. Висновки. Створені рекомбінантно-інбредні лінії придатні для використання у генетичних дослідженнях з метою ідентифікації, маркування, картування головних генів та QTL якісних і кількісних ознак ячменю, передусім морозостійкості. Визначено поліморфні мікросателітні локуси, що можуть бути застосовані для подальшого аналізу популяції рекомбінантно-інбредних ліній, маніпулювання генетичним різноманіттям, простеження успадкування, визначення ефектів їхніх алелів або генів, тісно зчеплених з ними за рівнем морозостійкості, та інших ознак ячменю. | Purpose. Creation the sets of recombinant-inbred lines for marking and mapping of frost resistance QTL in winter barley. Methods. Hybridization, artificial vernalization, growing plants under long-day conditions in phytotron light chambers and on a plot of land under natural daylight duration condition, DNA isolation with use CTAB-buffer, spectrophotometric determination of DNA concentration, polymerase chain reaction with direct primers, agarose and polyacrylamide gels electrophoresis, method of mathematical statistics chi-square test (χ2). Results. Using the SSD (single seed descent) method with maximum avoidance of selection, a set of 265 recombinant inbred lines F9 from the cross combination of the varieties ‘Khutorok’ / ‘Grabe’ was created, differing in the level of frost resistance, type of development and other traits. The creation of RIL from the crossing of the varieties ‘Akademichnyi’ / ‘Luran’ (170 lines F4) and ‘Tymofei’ / ‘Snihova Koroleva’ (145 lines F5) continues. The polymorphism of parental genotypes for the 14 microsatellite loci of chromosome 5H, including those localized in the region of the Fr-H1 and Fr-H2 key genes of the main frost resistance QTL. The allelic differences between parental varieties in several cross combinations were detected for a number of the studied microsatellite loci. The inheritance pattern of polymorphic microsatellite loci alleles in F1 hybrids from three cross combinations and individual plants from F2 populations ‘Akademichnyi’ / ‘Luran’ was investigated. Conclusions. The created RILs are suitable for use in barley genetic studies for identification, labeling, mapping of the main genes and QTL of qualitative and quantitative traits, primarily frost resistance. Polymorphic microsatellite loci were identified, which can be used for further analysis of recombinant-inbred lines, manipulation of genetic diversity, tracing inheritance and studying the effects of their alleles by the level of frost resistance and other traits of barley.

Мета. Виявити поліморфізм генотипів нуту за мікросателітними локусами QTL-hotspot-регіону групи зчеплення 4, пов’язаного з толерантністю до посухи. Методи. Екстрагування та очищення ДНК із проростків ЦТАБ-методом; полімеразна ланцюгова реакція; горизонтальний гель-електрофорез; визначення розмірів продуктів ампліфікації за допомогою додатка «GelAnalyzer»; кластерний аналіз із використанням програми «MEGA12». Результати. У 26 проаналізованих зразків із колекції Міжнародного науково-дослідного інституту сільськогосподарських культур у напівзасушливих тропіках (International Crops Research Institute for the Semi-Arid Tropics, ICRISAT) встановлено наявність від одного до восьми алелів мікросателітних (МС) локусів ICCM0249, NCPGR127, TAA170, NCPGR21, TA130, STMS11 QTL-hotspot-регіону групи зчеплення 4 геному нуту. Розподіл ідентифікованих  алелів було порівняно з таким у вибірках Cicer arietinum L. різних центрів селекції, зокрема й українського. Для 26 зразків ICRISAT і семи виведених в Україні сортів розраховано генетичні дистанції та побудовано дендрограму, на якій їх згруповано у сім кластерів. Сорти вітчизняної селекції сформували окремий кластер. Висновки. Досліджені зразки нуту колекції ICRISAT є поліморфними за МС локусами ICCM0249, TAA170 і TAA130 з трьома, п’ятьма та вісьмома алелями відповідно й неполіморфними за STMS11, NCPGR127 та NCPGR21. Цей розподіл поліморфних і неполіморфних алелів збігається з таким у вибірці сортів нуту української селекції. Останні за результатами кластерного аналізу сформували окрему групу, що може свідчити про різне походження генетичного матеріалу та відмітні напрями селекційного процесу, як порівняти зі зразками колекції ICRISAT. | Purpose. To investigate the polymorphism of chickpea genotypes at microsatellite loci within the QTL-hotspot region of linkage group 4, associated with drought tolerance. Methods. DNA extraction and purification from seedlings using the CTAB method; polymerase chain reaction; horizontal gel electrophoresis; determination of amplification product sizes using the “GelAnalyzer” software; cluster analysis using the “MEGA12” software. Results. Of the 26 samples analyzed from the International Crops Research Institute for the Semi-Arid Tropics (ICRISAT) collection, one to eight alleles were identified at the following microsatellite (SSR) loci within the QTL-hotspot region of linkage group 4 in the chickpea genome: ICCM0249, NCPGR127, TAA170, NCPGR21, TA130 and STMS11. The distribution of SSR locus alleles in the samples under study was compared with that in chickpea samples from various breeding centers, including those in Ukraine. Genetic distances were calculated for the 26 ICRISAT samples and seven Ukrainian varieties. A dendrogram was constructed which grouped the samples into seven clusters; the Ukrainian chickpea varieties formed a separate cluster. Conclusions. The chickpea samples from the ICRISAT collection were found to be polymorphic at SSR loci ICCM0249, TAA170, and TAA130, with three, five, and eight alleles respectively, and monomorphic at three SSR loci: STMS11, NCPGR127, and NCPGR21. This distribution of polymorphic and monomorphic alleles corresponded to that observed in the Ukrainian chickpea varieties. Cluster analysis revealed that the Ukrainian varieties formed a distinct group, suggesting differences in genetic origin and breeding approaches compared to the ICRISAT collection.