[Criteria, references and spatial units in soil evaluation]

Inglés. Disclosed are scientific-applied bases of improving technology of qualitative soil appraisal which so far provides for the use of their main genetic properties and also of modified criteria with a number of correction coefficients. «It can be stated … that appraisals calculated according to the current technique (1992), which have little of the general with the real level of fertility of the soils of this country». The appraisal anew is to be based on an extended spectrum of indices of potential and effective soil fertility, e.g. granulometric composition, humus content, thickness and density of a root layer, рН, main parameters of water, nutrient and heat regimes in critical periods etc. In addition, technological and topographic special features of a field and agroclimatic conditions of a locality are characterized. Such an approach minimizes the further correcting of appraisals, accuracy thereof raises. The use of the data on yield from experimental or production crops is recognized the most vulnerable element of present-day appraisal. Despite methodical indefiniteness of the procedure, it is yet expedient to take into account the factual phytoproductivity while carrying out examination of the relevancy of soil appraisals. Disclosed are algorithms of determining partial soil appraisals, climate and synthetic soil appraisal with corrections of their technological class, degree of cultivation and degradation. Proposed is a multipurpose scale of soil appraisals on the basis of parametrical optimums (references) of sustainable functioning of agroecosystems, the best of all in spatial limits of a soil species at the presence of full-scale soil explication (a field, a farm, a rayon, an oblast, a country) and a special software.

Ucranio. Розкриваються науково-прикладні засади вдосконалення технології якісної оцінки грунтів, яка донині передбачає використання їхніх основних генетичних властивостей, а також модифікованих критеріїв з низкою поправних коефіцієнтів. «Можна … констатувати, що обчислені за чинною методикою (1992 р.) бонітети - це віртуальні оцінки, які мають мало спільного з реальним рівнем родючості грунтів країни». Бонітування по-новому має грунтуватися на розширеному спектрі показників потенційної й ефективної родючості грунтів як то: гранулометричний склад, уміст гумусу, потужність і щільність кореневмісного шару, рН, основні параметри водного, поживного і теплового режимів у критичні періоди тощо. Крім того, характеризують технолого-топографічні особливості поля й агрокліматичні умови місцевості. Такий підхід мінімізує подальше коригування бонітетів, їхня точність підвищується. Використання даних урожайності з дослідних чи виробничих посівів визнано найвразливішим елементом сучасного бонітування. Попри методичну невизначеність процедури, фактичну фітопродуктивність усе-таки доречно враховувати при експертизі релевантності бонітетів грунтів. Розкрито алгоритми визначення часткових бонітетів грунту, клімату і синтетичного бонітету земель з поправками на їхній технологічний клас, окультуреність і деградованість. Запропоновано універсальну шкалу бонітетів грунтів на основі параметричних оптимумів (еталонів) сталого функціонування агроекосистем, найкраще у просторових межах грунтового виду за наявності повноформатної експлікації грунтів (поле, господарство, район, область, країна) і спеціального програмного забезпечення.