Мета. Визначення генетичних ефектів ПЖТ 1AL.1RS і 1ВL.1RS на врожайність, елементи продуктивності рослин та показники якості рекомбінантних ліній, установлення ефективності використання кожної з ПЖТ для створення досконаліших за цими ознаками сортів пшениці м’якої озимої в умовах ґрунтово-повітряних посух у степовій зоні України та розроблення селекційних заходівів зменшення негативних ефектів транслокацій для отримання генотипів з високими показниками якості зерна цінної і сильної пшениці. Методи. Польові експерименти, внутрішньовидова гібридизація, оцінювання селекційного матеріалу в польових умовах, методи лабораторного визначення показників хлібопекарських якостей зерна, електрофорез запасних білків, статистичні. Результати. У посушливих умовах Півдня України на великому експериментальному матеріалі селекційного процесу виявлено позитивний вплив ПЖТ 1AL.1RS на врожайність рекомбінантних ліній та основні елементи продуктивності рослин, що проявляється на фоні одночасного позитивного ефекту цієї транслокації на посухо- й жаростійкість. Використання в селекції пшениці ПЖТ 1ВL.1RS у цьому регіоні є менш перспективним заходом. Установлено, що введення шляхом гібридизації в місцевий генофонд пшениці м’якої озимої пшенично-житніх транслокацій 1АL.1RS та 1ВL.1RS змінює показники якості зерна. Зокрема, вміст білка, зазвичай, має тенденцію до підвищення, при цьому він суттєвіше зростає завдяки транслокації 1ВL.1RS. Показано, що частота отримання рекомбінантних ліній, які поєднують високу врожайність та мають добрі хлібопекарські властивості не нижче цінних і сильних пшениць, досить низька (1,7–6,1%). Однак, переваги за цим показником мають інтрогресивні лінії з ПЖТ 1АL.1RS. Використовуючи комбінування в процесі гібридизації ПЖТ з алелями з високим позитивним впливом на хлібопекарські властивості, а також створюючи гетерогенність у складі генотипів з ПЖТ і без них, можна спрямовано зменшувати негативний вплив ПЖТ на якість зерна пшениці м’якої озимої і створювати сорти з параметрами якості цінних і сильних пшениць. Висновки. Отримані результати дають підстави стверджувати, що використання ПЖТ 1AL.1RS є перспективним напрямом подальшого селекційного нарощування генетичного потенціалу врожайності сортів пшениці м’якої озимої в посушливих умовах Півдня України. У результаті повного циклу селекційного процесу на матеріалі з ПЖТ 1АL.1RS, створена серія сортів пшениці м’якої озимої – ‘Житниця одеська’, ‘Октава одеська’, ‘Ліга одеська’, ‘Дума одеська’, ‘Версія одеська’, які забезпечують підвищення врожайності на 10–15% порівняно зі стандартами та занесені до Державних реєстрів сортів рослин України та Молдови.

Мета. Виявити особливості формування продуктивності сортів квасолі спаржевої різного еколого-географічного походження в умовах Лісостепу України. Методи. Упродовж 2020–2021 рр. у польових умовах (м. Умань, 48°46’N, 30°14’E) досліджували шість ранньостиглих сортів квасолі: ‘Зіронька’, ‘Касабланка’ (Україна), ‘Lila Königin’ (Німеччина), ‘Laura’ (Польща), ‘Fruidor’ (Франція) та ‘Paloma’ (Нідерланди). У фазі технічної та повної стиглості культури (BBCH 75 і 99) аналізували біометричні та продуктивні показники рослин, а також біохімічний склад продукції (зелених бобів). Результати. Виділено карликові сорти ‘Lila Königin’ і ‘Касабланка’, які надалі можна використовувати в селекції як джерело цієї ознаки. Виявлено сорти з високим прикріпленням нижнього боба, придатні до механізованого збирання врожаю – ‘Касабланка’, ‘Зіронька’, ‘Laura’ і ‘Paloma’. Установлено, що найпродуктивнішими сортами є ‘Зіронька’, ‘Касабланка’ і ‘Paloma’, маса бобів у яких була в межах 43,1–86,0 г, а врожайність зелених бобів – 9,39–19,35 т/га. За врожайністю насіння високопродуктивними виявилися сорти ‘Зіронька’ – 3,51 т/га, ‘Касабланка’ – 3,78 т/га та ‘Lila Königin’ – 2,65 т/га. Оцінювання біохімічного складу зелених бобів квасолі не дало змоги виділити сорти за комплексом показників, проте, як джерело ознаки з високим відсотком сухого залишку виділився сорт ‘Paloma’ (11%), за вмістом протеїну – ‘Fruidor’ (18,7%), цукрів – ‘Lila Königin’ (2,60%), за вмістом аскорбінової кислоти – ‘Fruidor’ (23,0 мг/100 г). Низьким умістом нітратів відзначався сорт ‘Lila Königin’ (129,0 мг/кг). Висновки. Оцінювання сортів квасолі спаржевої за варіабельністю морфологічних ознак та продуктивністю дало змогу рекомендувати для використання у виробництві сорти ‘Paloma’ і ‘Касабланка’. Визначено сорти з поліпшеними показниками біохімічного складу, які можна використовувати як джерела цих ознак для селекції.

Мета. Провести комплексне дослідження морфологічних особливостей рослин роду Vigna, оцінити їх продуктивний потенціал залежно від видових особливостей за умов інтродукції в Правобережному Лісостепу України. Методи. Основний метод роботи - порівняльний морфологічний аналіз рослин, вирощених із насіння. Дослідження проводили на інтродукційних ділянках та в лабораторних умовах відділу культурної флори Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України впродовж 2019-2021 рр. Матеріалом для досліджень слугували рослини чотирьох видів роду Vigna: V. radiata (L.) R.Wilczek, V. angularis (Willd.) Ohwi & H.Ohashi, V. mungo (L.) Hepper, V. unguiculata (L.) Walp. Вивчали закономірності проходження ростових процесів і розвитку рослин залежно від видових особливостей. Визначали ґрунтову схожість насіння без попередньої підготовки залежно від видових особливостей. Використовували польові, лабораторні а також методи дисперсійного аналізу і статистичної оцінки середніх даних з використанням програми Microsoft Excel (2010). Результати. Виявлено, що насіння рослин V. radiata, V. angularis, V. mungo, V. unguiculata за інтродукції в Правобережному Лісостепу України характеризуються високим рівнем енергії проростання (від 64,8% у V. angularis до 78,9% у V. unguiculata) та схожості (від 84,3% у V. radiata до 99,6% у V. angularis), інтенсивністю росту й розвитку наземних і підземних органів упродовж вегетації та продуктивністю насіння (від 468 г/м2 у V. radiata до 585 г/м2 у V. mungo). Це свідчить про перспективність їх культивування як вихідного матеріалу для селекційних досліджень та доцільність для використання у рослинництві, що дасть змогу розширити потенціал сировинної бази в доповнення традиційним бобово-злаковим культурам. Висновки. Вивчено морфологічні характеристики насіння, вегетативних та генеративних органів рослин видів роду Vigna. Установлено особливості формування продуктивності насіння, наземної та підземної частини рослин упродовж вегетації залежно від видоспецифіки в умовах інтродукції в Правобережному Лісостепу України.

Мета. Виділити з колекції бавовнику цінні зразки за ознаками «кількість відкритих коробочок на рослину» та «маса бавовни-сирцю з однієї коробочки» для подальшого використання їх у селекційному процесі під час створення нових сортів та їхній вплив на формування продуктивності. Методи. Упродовж 2002–2019 рр. на полях селекційної сівозміни відділу селекції Інституту зрошуваного землеробства НААН досліджено 282 зразки бавовнику різних груп стиглості. Результати. Серед дослідженого генофонду бавовнику у 20,4% зразків кількість коробочок на рослину виявилася дуже малою – < 65–75%, у 26,8% – малою, у решти (52,8%) зразків, сформувалась середня кількість відкритих коробочок. Аналіз показників маси коробочки показав, що дуже малу коробочку (менше ніж 3,0 г) мали 16,0% зразків, більша час­тина колекції – 66,0% мали малу коробочку (3–4 г); середню (5,0–6,0 г) – 18,0%. Установлено, що між продуктивністю зразків і кількістю відкритих коробочок на рослині існує найбільш істотний прямий зв’язок. Рівняння кореляційно-регресійної залежності продуктивності однієї рослини від кількості відкритих коробочок на рослину має вигляд: y = 0,1807x – 0,5292; коефіцієнти: R2 = 0,852; r = 0,923. Пряму додатну залежність постерігали у зразків UF0800009 ‘Підозерський 4’, UF0800027 ‘Популяція 3’, UF0800241 ‘Популяція 9’, UF0800029 ‘417 у’, UF0800228 ‘3737 у’, UF0800037 ‘К 71’, UF0800056 ‘Марія’, UF0800206 ‘1086/94’. Максимальну продуктивність, від 45,0 до 49,2 г, відзначено у скоростиг­лих зразків колекції, порівняно із сортами, що мали довшу тривалість періоду вегетації та продуктивність від 33,0 до 43,0 г. Перевищення над стандартом становить від 2,5 до 6,7 г та від 9,5 до 0,5 г/рослину відповідно. Висновки. Уперше в умовах Південного Степу встановлено найбільш істотний прямий зв’язок між продуктивністю генотипів і кількістю відкритих коробочок на рослині – r = 0,923. Максимальна продуктивність – від 45,0 до 49,2 г – спостерігалась у скоростиглих зразків колекції. Упродовж багаторічних досліджень генофонду бавовнику були виділені джерела за цінними ознаками.

Мета. Виявити особливості успадкування кількості зерен у колосі, схрещуючи різні за походженням, напрямами використання і різновидностями сорти ячменю ярого, та виокремити ефективні генетичні джерела для поліпшення цієї ознаки. Методи. Дослідження проводили в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН у 2019 і 2020 рр. В F1 ячменю ярого двох діалельних схем схрещування за кількістю зерен у колосі визначили ступінь фенотипового домінування, параметри генетичної варіації та комбінаційну здатність. Результати. За показником ступеня фенотипового домінування виявлено всі можливі типи успадкування кількості зерен у колосі. У низки комбінацій схрещування встановлено зміну типу успадкування залежно від умов року. Найбільшу кількість комбінацій із наддомінуванням в обох роках відмічено у комбінаціях з плівчастим остистим сортом ‘Авгур’ та безостим сортом ‘Козир’. За параметрами генетичної варіації у схрещуваннях пивоварних сортів (плівчастих остистих) виявлено відповідність адитивно-домінантній моделі, наддомінування і домінування у локусах, а також односпрямованість домінування на збільшення ознаки, зумовлене домінантними ефектами. У схрещуваннях сортів різних ботанічних різновидностей виявлено зміну дії генів у різні роки. А саме: адитивно-домінантної системи – комплементарним епістазом, неповного домінування – наддомінуванням, односпрямованості домінування на збільшення ознаки – різноспрямованістю. Виділено генетичні джерела підвищеної загальної комбінаційної здатності, зокрема плівчасті остисті сорти пивоварного напряму ‘Quench’ і ‘Авгур’, голозерний та безостий сорти ‘CDC Rattan’ і ‘Козир’ відповідно. На основі констант специфічної комбінаційної здатності визначено найбільш перспективні комбінації для подальшої селекційної роботи. Висновки. Виявлені особливості успадкування кількості зерен у колосі дають змогу оптимально комбінувати батьківські компоненти схрещувань і здійснювати цілеспрямований добір на збільшення ознаки у процесі створення ботанічних різновидностей сортів ячменю ярого різних напрямів використання.

Мета. Визначити вплив умов зволоження та обробки насіння біологічними препаратами Азотофіт-р, Фітоцид, Мікофренд-р, Органік-баланс Монофосфор на ростові процеси на початкових етапах життя рослин, формування густоти стояння та урожайність зерна сортів пшениці озимої. Методи. Для досліджень використовували загально­наукові, спеціальні, польові, математично-ста­тистичні та розрахунково-порівняльні методи. Результати. Запорукою високої врожайності пшениці озимої є одержання дружних сходів, формування оптимальної густоти стояння рослин на час збирання з урахуванням показників їх виживаності, коефіцієнту продуктивної кущистості та вивчення нових сортів, адаптованих до змін клімату. За результатами досліджень визначено, що в середньому за 2020–2022 рр. більшу урожайність зерна серед досліджуваних сортів пшениці озимої сформовано у рослин сорту ‘Дума одеська’ (8,38 т/га) на зрошенні у варіанті з передпосівною обробкою насіння біопрепаратом Азотофіт-р, що на 0,78 т/га більше, порівнюючи з контролем (обробка водою). У варіанті без зрошення урожайність становила 6,08 т/га, що менше за контроль на 2,3 т/га або 27,4%. Висновки. Розроблені елементи технології вирощування сортів пшениці озимої дають можливість сформувати оптимальну густоту стояння рослин та значно підвищити урожайність зерна в умовах Південного Степу України.

Вступ. Національні сортові рослинні ресурси мають особливе значення для економічного розвитку України, адже вони забезпечують стабільність галузі рослинниц­тва як складової продовольчої безпеки держави. Аналіз історіографії розвитку державного сортовипробування з 1923 року показав відсутність системного дослідження формуванняя Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні (далі – Реєстр сортів рослин України). Мета. Розкрити історичні етапи формування національних рослинних сортових ресурсів, та обгрунтувати концепцію їхнього розвитку. Методи. Колекція загальновідомих сортів рослин, які перебува­ють чи перебували в комерційному обігу. Методи досліджень – загальнонаукові: гіпотеза, спостереження, аналіз, метод синтезу для формування висновків; джерелознавча база даних з елементами екстрополяції, яка формується за результатами польового, лабораторного та аналітичного дослідження. Результати. Дослідження історії регулювання державного сортовипробування дало змогу з’ясувати, що сортовипробувальна мережа в Україні була створена в 1923 році. Тому формування національних рослинних сортових реурсів має свою майже стодлітню історію. На всіх історичних етапах формування національних рослинних сортових ресурсів предметом дослідження залишається сорт з комплексом своїх морфобіологічних та господарсько-цінних характеристик. Державна реєстрація сорту або прав на нього забезпечує комерційний обіг сорту. Ідентифікація сортів рослин як основа сортової сертифікації збільшує обіг сортів на ринку, забезпечує зростання обсягів виробництва та підвищення якості продукції рослинництва. Сорти рослин, поширені на території України, відповідають загальноприйнятим у міжнародній практиці критеріям відмінності, однорідності та стабільності; задовольняють потреби споживачів за господарсько-цінними характеристиками; не загрожують довкіллю і здоров’ю людини. Формування національних рослинних сортових ресурсів відбувається поетапно з тенденцією підвищення господарсько-цінних критеріїв, що забезпечує конкурентність сучасного ринку сортів і насіння відповідно до міжнародних вимог. Висновки. Формування рослинних сортових ресурсів для задоволення потреб споживачів та/або селекційної практики в Україні відбувалось завдяки доволі тривалим історичним етапам розвитку та інтродукції рослинного різноманіття, форм, критеріїв і методології сортовипробувальної справи в часі і просторі. Об´рунтування історичних аспектів концепції формування сортових ресурсів дозволить оптимізувати структуру сортовипробувальної мережі, організаційні основи державної реєстрації сортів та охорони прав селекціонера.

Мета. Проаналізувати таксономічний склад колекції субтропічних рослин Хорольського ботанічного саду та вдосконалити термінологічну систему назв таксонів різного рівня та назв плодових культур. Результати. З'ясовано таксономічний склад колекції, що складається з 25 видів: Actinidia chinensis Planch., Asimina triloba (L.) D unal, Camellia sinensis (L.) Kuntze, Chaenomeles ×californica Clarke ex Weber, Citrus trifoliata L., Cormus domestica L., Crataegus azarolus L., Crataegus opaca Hooker & Arn., Cydonia oblonga Mill., Diospyros virginiana L., Elaeagnus multiflora Thunb., Elaeagnus umbellata Thunb., Feijoa sellowiana O.Berg, Ficus carica L., Hovenia dulcis Thunb., Laurus nobilis L., Maclura tricuspidata (Carrière) Bureau, Mespilus germanica L., Olea europaea L., Passiflora incarnata L., Prunus armeniaca L., Prunus dulcis (Mill.) D.A.Webb, Punica granatum і Ziziphus jujuba Mill., які за сучасною класифікацією належать до 22 родів, 15 родин, 8 порядків квіткових рослин. Ці види репрезентують такі плодові культури: абрикосу, азароль, азиміну, айву, акіґумі, вірджинську хурму, гранатник, ґумі, домашню горобину, зизифу, ківі, кудранію, лавр, маслину, мейхо, мигдаль, мушмулу, родзинкове дерево, смоківницю, страстоцвіт, трилисточкову цитрину, фейхоа, фісташку, чай та японську айву. Висновки. Уточнено таксономічний склад колекції субтропічних рослин Хорольського ботанічного саду та впорядковано українські назви 17 таксонів видового рівня, 12 - родового, 4 - родинного, 5 - порядкового рівня, з наведенням назв 25 культур. Українські назви ботанічних таксонів потребують приведення у відповідність до сучасної філогенетичної системи з виправленням недоречностей, успадкованих за радянської доби. Найменування родів субтропічних культур в українській мові відбувається найчастіше через транслітерування відповідних латинських назв або утворенням нових назв з прямим порядком слів у двослівних назвах з використанням давно засвоєних назв споріднених родів. Назви субтропічних культур в агробіологічній терміносистемі можуть збігатися з назвами ботанічних родів або є запозиченими тривіальними назвами рослин на різних мовах з регіонів, звідкіля їх було інтродуковано. Двослівні назви культур і видові назви різняться порядком слів, відповідно, прямим і зворотнім.

Мета. Визначити вплив різних умов зовнішнього середовища на врожайність та борошномельні властивості нових миронівських сортів пшениці м’якої ярої. Методи. Упродовж 2017–2019 рр. в умовах Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН досліджували 12 сортів пшениці м’якої ярої. Показники якості зерна і борошна визначали згідно із загальноприйнятими методиками. Результати. Виявлено, що більш сприятливим для реалізації потенціалу врожайності сортів пшениці ярої був 2019 р., однак умови цього року негативно вплинули на показники якості. За перевищенням на 30–40% сорту-стандарту ‘Елегія миронівська‘ за врожайністю виділено сорти ‘Божена’ (4,23 т/га), ‘Оксамит миронівський’ (4,28 т/га), ‘МІП Світлана’ (4,31 т/га) і ‘Дубравка’ (4,62 т/га). Сорти ‘Сімкода миронівська’, ‘МІП Злата’, ‘Божена’, ‘МІП Візерунок’, ‘МІП Олександра’ виокремлено за поєднанням високих фізичних показників якості зерна. З комплексом кращих показників якості борошна виявлено сорти ‘Сімкода миронівська’, ‘Оксамит миронівський’, ‘Панянка’. Визначено найстабільніші сорти за врожайністю – ‘Сімкода миронівська’, ‘МІП Злата’, ‘Божена’, ‘Оксамит миронівський’, ‘МІП Світлана’, ‘МІП Олександра’. За показниками якості, зокрема масою 1000 зерен, – сорти ‘Сімкода миронівська’, ‘МІП Візерунок’; за склоподібністю зерна – високі показники були у більшості сортів, крім ‘Елегія миронівська’, ‘Сімкода миронівська’ та ‘МІП Олександра’; за натурою зерна та виходом борошна всі сорти мали високі показники; за масовою часткою білка виділявся сорт ‘Оксамит миронівський’; за масовою часткою клейковини – сорти ‘Дубравка’ й ‘МІП Олександра’. Дисперсійним аналізом встановлено, що від умов середовища найбільше залежали такі показники, як маса 1000 зерен (частка впливу – 83,7%), уміст білка (76,7%), показник седиментації (66,7%), вихід борошна (52,6%), індекс деформації клейковини (46,0%) та вміст клейковини (42,6%); від взаємодії чинників рік  сорт – урожайність (52,3%), склоподібність (50,5%) і натура зерна (36,5%). Виявлено достовірний вплив сорту на врожайність (34,9%) та всі досліджувані показники якості (5,1–35,1%). Висновки. Визначені вище сорти доцільно використовувати як джерела певних ознак для створення нових урожайних та якісних сортів за різними напрямами використання.

Мета. Виділення донорів цінних селекційно-генетичних ознак та створення нового вихідного матеріалу для селекції батьківських компонентів гібридів буряків цукрових за формою коренеплоду. Оцінка продуктивного потенціалу екс­периментальних гібридів буряків цукрових з поліпшеними параметрами форми коренеплоду. Методи. Польовий (закладання дослідів, фенологічні спостереження), лабораторний (визначення вмісту цукру), вимірювально-ваговий (визначення структури врожаю), статистичний (математична обробка отриманих результатів досліджень). Результати. Представлено результати оцінки базової продуктивності батьківських компонентів різної генетичної структури та продуктивності експериментальних гібридів буряків цукрових з поліпшеною формою коренеплоду. Установлено підвищення врожайності коренеплодів, збору і виходу цукру з одиниці площі у гібридів буряків цукрових на цитоплазматичній чоловічостерильній (ЦЧС) основі, створених з використанням багаторосткових запилювачів з поліпшеною формою коренеплоду (овально-конічна). Експериментальні гібриди сформовані на основі багаторосткових запилювачів першого покоління бекросу (ВС1) переважали груповий стандарт за врожайністю коренеплодів на 15,2–22,8%, збором і виходом цукру – на 14,4–19,4 і 11,5–17,5% відповідно. Уміст цукрів у коренеплодах був нижчим або на рівні групового стандарту. Аналогічні показники гібридів сформованих на основі запилювачів другого покоління бекросу (ВС2) становили 14,0–21,2%, 17,0–23,2% і 17,6–23,9%, відповідно. Вміст цукру в їх коренеплодах був на рівні групового стандарту. Показники індексу форми коренеплоду становили 1,32 та 1,28 відповідно. Гібриди, сформовані на основі вихідних багаторосткових запилювачів, характеризувалися конічною формою коренеплоду (індекс форми – 0,61). За показниками врожайності, збору і виходу цукру з одиниці площі вони були на рівні групового стандарту. Висновки. Установлено, що форма корененеплоду є важливим чинником поліпшення продуктивного потенціалу буряків цукрових у селекції на гетерозис. Зміна форми коренеплоду з конічної на овально-конічну призводить до підвищення продуктивності багаторосткових запилювачів буряків цукрових на 8–19% та гібридів створених за їх участі на 17–23%.