Мета. Встановити доцільність використання деяких сортів верби іноземної селекції для створення енергетичних плантацій в умовах Волинського Опілля.Методи. Об’єктом дослідження були енергетичні плантації чотирьох сортів верби шведської селекції (‘Tora’, ‘Tordis’, ‘Inger’, ‘Wilhelm’), трьох сортів з Польщі (‘1047’, ‘82’, ‘1057’) та одного угорського – ‘Express’. Насадження досліджуваних сортів верби створювали впродовж 2012–2013 рр. на староорних землях в умовах Волинського Опілля. Результати. Встановлено, що біологічні особливості досліджуваних сортів і густота садіння їх живців суттєво впливають на приживлюваність живців, кущистість, кількість пагонів на 1 га, висоту рослин та продуктивність енергетичної біомаси. Після першого року вирощування максимальні показники врожайності сухої маси спостерігались у варіантах з найбільшою густотою садіння (22,5 тис. шт./га). Протягом другого вегетаційного періоду в усіх варіантах досліду відбувся значний приріст біомаси. Особливо інтенсивним він був за середньої густоти садіння (16,4 тис. шт./га). Після третього року вегетації максимальних показників продуктивності досягли сорти ‘Tora’, ‘Inger’ і ‘Tordis’ за густоти садіння 16,4 тис. шт./га.Висновки. В умовах Волинського Опілля найвищими показниками продуктивності сухої біомаси за трирічного циклу збирання врожаю відзначаються клони шедської селекції: ‘Tora’ – від 25,72 до 28,12 т/га, ‘Inger’ – від 26,71 до 30,27 і ‘Tordis’ – від 21,58 до 27,56 т/га. Проведений ієрархічний кластерний аналіз досліджуваних культиварів за приживлюваністю живців, комплексом біометричних показників та продуктивністю свідчить, що вони об’єднуються у два кластери. До першого кластеру належать сорти шведської селекції ‘Tora’ та ‘Inger’, які за всіма характеристиками росту й продуктивності мали найвищі показники. До другого ввійшла решта сортів, які різною мірою є перспективними для вирощування у Волинському Опіллі. Особливо це стосується сортів ‘Tordis’, ‘Wilhelm’ та ‘Express’, що розташовані в правій частині другого кластеру і характеризуються високими показниками продуктивності. Енергетичні плантації верби в умовах Волинського Опілля доцільно створювати з початковою густотою 12–15 тис. рослин на 1 га. | Цель. Установить целесообразность использования некоторых сортов ивы иностранной селекции для создания энергетических плантаций в условиях Волынского Ополья. Методы. Объектом исследования были энергетические плантации четырех сортов ивы шведской селекции (‘Tora’, ‘Tordis’, ‘Inger’, ‘Wilhelm’), трех сортов из Польши (‘1047’, ‘82’, ‘1057’) и один венгерский – ‘Express’. Насаждения исследуемых сортов ивы создавали в течение 2012–2013 гг. на старопахотных землях в условиях Волынского Ополья. Результаты. Установлено, что биологические особенности исследуемых сортов и плотность посадки их черенков существенно влияют на приживаемость черенков, кустистость, количество побегов на 1 га, высоту растений, диаметр побегов и урожайность энергетической биомассы. После первого года выращивания максимальные показатели урожайности сухой массы наблюдались в вариантах с наибольшей плотностью посадки (22,5 тыс. шт./га). В течение второго вегетационного периода во всех вариантах опыта произошел значительный прирост биомассы. Особенно интенсивным он был при средней густоте посадки (16,4 тыс. шт./га). После третьего года вегетации максимальных показателей продуктивности достигли сорта ‘Tora’, ‘Inger’ и ‘Tordis’ при густоте посадки 16,4 тыс. шт./га. Выводы. В условиях Волынского Ополья наиболее высокими показателями продуктивности сухой биомассы при трехлетнем цикле сбора урожая отмечаются клоны шведской селекции: ‘Tora’ – от 25,72 до 28,12 т/га, ‘Inger’ – от 26,71 до 30,27 і ‘Tordis’ – от 21,58 до 27,56 т/га. Проведенный иерархический кластерный анализ исследуемых культиваров по приживаемости черенков, комплексу биометрических показателей и продуктивности показал, что они объединяются в два кластера. К первому относятся сорта шведской селекции ‘Tora’ и ‘Inger’, которые по всем параметрам роста и продуктивности имели самые высокие показатели. Во второй вошли остальные сорта, которые в разной степени являются перспективными для выращивания в Волынском Ополье. Прежде всего это касается сортов ‘Tordis’, ‘Wilhelm’ и ‘Express’, расположенных в правой части второго кластера и характеризирующихся высокими показателями продуктивности. Энергетические плантации ивы в условиях Волынского Ополья целесообразно создавать с начальной плотностью 12–15  тыс. растений на 1 га. | Purpose. To examine the feasibility of using certain foreign cultivars of willow for energy plantations under the conditions of the Volyn Opillia. Methods. Field, laboratory, analytical, and statistical. The objects of research was energy plantations of four Swedish willow cultivars (‘Tora’, ‘Tordis’, ‘Inger’, and ‘Wilhelm’), three Polish varieties (‘1047’, ‘82’, and ‘1057’) and one Hungarian variety (‘Express’). The plantations were established in 2012/13 yrs on the old-arable lands in Volyn Opillya. Results. Biological characteristics of the cultivars under study and planting density significantly affect the survivability of cuttings, their bushiness, a number of sprouts per hectare, plant height, the average diameter of sprouts and energy biomass productivity. After the first year of cultivation, the highest yield of dry mass was obtained in variants with the highest planting density (22500 plants/ha). During the second growing season, a significant increase in biomass yield was observed in all variants. It was especially intensive at a planting density of 16400 plants/ha. After the third year of vegetation, the highest yield of ‘Tora’, ‘Inger’ and ‘Tordis’ cultivars was reached at the density of 16400 cuttings per hectare. Conclusions. Under the conditions of Volyn Opillya, the highest dry biomass productivity over the three-year harvest cycle of growing Swedish cultivars was as following: ‘Tora’ 25.72–28.12 t/ha, ‘Inger’ 26.71–30.27 t/ha, and ‘Tordis’ 21.58 to 27.56 t/ha. The conducted hierarchical cluster analysis of the studied cultivars for the survivability of cuttings, a set of biometric indicators and productivity showed that they are combined into 2 clusters. The first cluster includes cultivars of Swedish selection – ‘Tora’ and ‘Inger’, which have the highest rates for all the characteristics of growth and productivity. The second variety includes the remaining varieties, which are, to varying degrees, promising for cultivation in Volyn Opillia. This is especially true for the ‘Tordis’, ‘Wilhelm’ and ‘Express’ varieties located on the right side of the second cluster and are characterized by high performance. Energy plantations of willow should be established with an initial density of 12000–15000 plants per 1 hectare under the conditions of the Volyn Opillia.

Purpose. To determine the optimal soil moisture conditions for intensive growth and high productivity of energy plantations of some willow cultivars in the conditions of Kyiv Polissya. Methods. The object of the study was the energy plantations of three willow cultivars: Salix viminalis L. cv. ‘Ternopilska’, S. triandra L. cv. ‘Yaroslava’ and S. dasyclados Wimm. cv. ‘Khors’. Plantations were created in 2009 in Boyarka forestry (Boyarka Forest Experimental Station). The soil is clayey-sandy. Plantations grew on three sites with different degrees of soil moisture: slightly-moisturized, well-moisturized and strongly-moisturized. Results. After two years of cultivation, the highest ‘plant survival rate’ was peculiar for well-moisturized soil. It was 98.5% for ‘Ternopilska’, 97.1% for ‘Yaroslava’, and 89.6% for ‘Khors’ varie­ties. The highest average height of two years old plants was observed on a well-moistened soil – 3.2±0.06 m (‘Yaroslava’ variety). ‘Ternopilska’ variety on less-wetted soil had the highest height. The plants of ‘Khors’ variety had near-the-same height, regardless of the level of soil moisture. Study of these plantations in the age of eight years, when the age of their above-the-ground part was of 5 years old, showed that ‘Yaroslava’ cultivar significantly exceeds the productivity of ‘Ternopilska’ and ‘Khors’, when grow on slightly- (122.0 t/ha) and well-moisturized soils (128.2 t/ha of raw biomass). The productivity of ‘Ternopilska’ and ‘Khors’ cultivars significantly decrease with the soil moisture increasing. ‘Ternopilska’ plantations produce 46.4 t/ha of raw cut mass after 5-year cultivation on slightly-moisturized soil, and only 19.8 t/ha on strongly-moisturized soil. ‘Khors’ variety characterized by the higher level of productivity on diffe­rent soil moistening (from 39.4 to 67.0 t/ha). Conclusions. Among the three studied cultivars of willow the highest growth and productivity indexes on clayey-sandy soils of the Kyiv Polissya has ‘Yaroslava’ cultivar. Optimal conditions for intensive growth of ‘Yaroslava’ cultivar peculiar to energy plantation on well-moisturized soils and for ‘Ternopilska’, and ‘Khors’ – on slightly-moisturized and well-moisturized soils. Over-moisturized, poorly drained soils are of little use for the efficient cultivation of energy willow raw materials. | Цель. Определить оптимальные условия увлажнения почвы для интенсивного роста и высокой продуктивности энергетических плантаций некоторых сортов ивы в условиях Киевского Полесья.Методы. Объектом исследования были созданные в 2009 г. в Боярском лесничестве Боярской лесной опытной станции энергетические плантации трех сортов ивы: корзиночной (Salix viminalis L.) ‘Тернопольская’, трёхтычинковой (S. triandra L.) ‘Ярослава’ и шерстистопобеговой (S. dasyclados Wimm.) ‘Хорс’. Поч­ва – дерновая глинисто-песчаная. Насаждения произрастали на трех участках, отличающихся степенью влажности поч­вы: слабо, хорошо и сильно увлажненная.Результаты. После двух лет выращивания наивысший показатель сохранности растений был при хорошей степени увлажнения почвы: у сорта ‘Тернопольская’ он составлял 98,5%, ‘Ярослава’ – 97,1%, ‘Хорс’ – 89,6%. Наибольшую среднюю высоту двухлетних растений имела ива трёхтычинковая ‘Ярослава’ на хорошо увлажненной почве – 3,2±0,06 м. У сорта ‘Тернопольская’ самыми высокими оказались растения, которые росли на менее обеспеченных влагой участках, тогда как растения сорта ‘Хорс’ имели примерно одинаковую высоту, независимо от уровня увлажнения почвы. Исследование этих насаждений в 8-летем возрасте, когда их наземная часть имела возраст 5 лет, показало, что сорт ‘Ярослава’, существенно превышает по продуктивности сор­та ‘Тернопольская’ и ‘Хорс’ при произрастании на слабо (122,0 т/га) и хорошо увлажненной почве (128,2 т/га сырой биомассы). Продуктивность сортов ‘Ярослава’ и ‘Хорс’ существенно уменьшается с повышением увлажненности субстрата. В частности, у первого из них на слабо увлажненной почве за 5 лет сформировалось 46,4 т/га свежесрезанной массы, а на сильно увлажненной – всего 19,8 т/га. Сорт ‘Хорс’ имел более выровненные показатели продуктивности на различных вариантах увлажнения почвы (от 39,4 до 67,0 т/га).Выводы. Среди исследуемых генотипов ивы самыми высокими показателями роста и продуктивности на дерновых глинисто-песчаных почвах Киевского Полесья отличается сорт ‘Ярослава’. Оптимальные условия для интенсивного роста энергетических плантаций этого сорта  создаются на хорошо увлажненных почвах, тогда как для сортов ‘Тернопольская’ и ‘Хорс’ – на слабо и хорошо увлажненных. Переувлажненные, плохо дренированные почвы малопригодны для эффективного выращивания энергетического ивового сырья. | Мета. Визначити оптимальні умови зволоження ґрунту для інтенсивного росту та високої продуктивності енергетичних плантацій деяких сортів верби в умовах Київського Полісся.Методи. Об’єктом дослідження були створені у 2009 р. у Боярському лісництві Боярської лісової дослідної станції енергетичні плантації трьох сортів верби: прутовидної (Salix viminalis L.) ‘Тернопільська’, тритичинкової (S. triandra L.) ‘Ярослава’ та шерстистопагінцевої (S. dasyclados Wimm.) ‘Хорс’. Ґрунт – дерновий глинисто-піщаний. Насадження зростали на трьох ділянках із різним ступенем зволоженості ґрунту: слабко-, добре- та дуже зволожений.Результати. Після двох років вирощування найвищий показник збереженості рослин був за доброго зволоження ґрунту: у сорту ‘Тернопільська’ він становив 98,5%, ‘Ярослава’ – 97,1%, ‘Хорс’ – 89,6%. Найбільшу середню висоту дворічних рослин мала верба тритичинкова ‘Ярослава’ на добре зволоженому ґрунті – 3,2±0,06 м. У сорту ‘Тернопільська’ найвищими були рослини, що зростали на менш забезпечених вологою ділянках, тоді як рослини сорту ‘Хорс’ мали приблизно однакову висоту, незалежно від рівня зволоженості ґрунту. Дослідження цих насаджень у 8-річному віці, коли їх наземна частина мала вік 5 років, виявило, що сорт ‘Ярослава’ суттєво перевищує за продуктивністю сорти ‘Тернопільська’ і ‘Хорс’ за зростання на слабко (122,0 т/га) та добре зволоженому ґрунті (128,2 т/гасирої деревної маси). Продуктивність сортів ‘Тернопільська’ і ‘Хорс’ значно зменшується з підвищенням зволоженості субстрату. Зокрема, у першого з них на слабко зволоженому ґрунті за 5 років сформувалося 46,4 т/га свіжозрізаної маси, а на найбільш зволоженому – лише 19,8 т/га. Сорт ‘Хорс’ мав більш вирівняні показники продуктивності в різних варіантах зволоженості ґрунту (від 39,4 до 67,0 т/га).Висновки. Серед досліджуваних генотипів верби найвищими показниками росту й продуктивності на дернових глинисто-піщаних ґрунтах Київського Полісся відзначається сорт ‘Ярослава’. Оптимальні умови для інтенсивного росту енергетичних плантацій цього сорту створюються на добре зволожених ґрунтах, тоді як для верби прутовидної та шерстистопагінцевої – на слабко і добре зволожених. Перезволожені, погано дреновані ґрунти є малопридатними для ефективного вирощування енергетичної вербової сировини

Purpose. To provide the scientific basis for material costs, economic efficiency assess and bioenergy evaluation of “technological elements” of seed production of lettuce (Lactuca sativa L.) varieties in the conditions of Ukrainian Polissia.Methods. During the years 2013–2015 at the “Maiak” Research Station of the Institute of Vegetable and Melon Growing of the National Academy of Agra­rian Sciences of Ukraine, 12 salad varieties of different types were studied: leaf var. secalina (‘Snizhynka’, ‘Zorepad’, ‘Malakhit’, ‘Dublianskyi’), head var. capitata (‘Hodar’, ‘Smuhlianka’, ‘Dyvohrai’), romaine var. longifolia (‘Sovskyi’, ‘Scarb’) and stem var. angustana (‘Pohonych’, ‘Pastushok’, ‘Skrypal’). Results. The production of lettuce seeds is rather labour-intensive process. The largest share of expenditures in its overall structure (15–26%) takes crops care and harvesting, remunerations and costs for petrol and oil. The lettuce seed productivity (according to the varieties) was: 0,34–0,49 t/ha (leaf var.); 0.31–0.54 t/ha (head var.); 0.36–0.43 t/ha (romaine var.); 0,38–0,45 t/ha (stem var.). The highest value of the seed croppage provided the ‘Dyvohrai’ variety. The first cost for 1 kilogram of lettuce seed production varied from 36.67 to 63.87₴. The highest cost was for ‘Hodar’ variety (63.87 ₴/kg), ‘Snizhynka’ (58.24 ₴/kg) and ‘Sovskyi’ (55.0 ₴/kg), the lowest – for ‘Dyvohrai’ (36.67 ₴/kg) and ‘Dublianskyi’ (40.41 ₴/ha) varieties. The varieties, which formed a sufficiently high yield, ensured a high level of profitability: ‘Dublianskyi’  – 167%, ‘Dyvohrai’ – 142%, ‘Skarb’ – 108%, and ‘Skrypal’ – 123%. The coefficient of bioenergy efficiency of seed production of all lettuce varieties, for the non-seedling method of cultivation, was 1.2 on average, in particular for var. secalina – 1.1, var. capitata and var. longifolia – 1,2, var. angstana – 1.3.Conclusions. Calculated indicators of economic efficiency and bioenergy estimation of lettuce seed production confirm the expediency of all Lactuca sativa L. varieties cultivation for seed production purposes in the conditions of Ukrainian Polissia. | Цель. Научно обосновать структуру материальных затрат, расчета показателей экономической эффективности и биоэнергетической оценки технологических элементов производства семян сортов салата посевного Lactuca sativa L. всех разновидностей в условиях Полесья Украины.Методы. В течение 2013–2015 гг. в условиях Исследовательской станции «Маяк» Института овощеводства и бахчеводства НААН Украины исследовали 12 сортов салата посевного четырех разновидностей: листковой var. secalina (‘Сніжинка’, ‘Зорепад’, ‘Малахіт’, ‘Дублянський’), кочанный var. capitata (‘Годар’, ‘Смуглянка’, ‘Дивограй’), римский var. longifolia (‘Совський’, ‘Скарб’) и стеблевой var. angustana (‘Погонич’, ‘Пастушок’, ‘Скрипаль). Результаты. Производство семян салата посевного является достаточно трудоемким процессом. Наибольшую долю расходов в общей их структуре (15–26%) занимают уход за посевами с одновременным сбором, оплата труда и горюче-смазочные материалы. Урожайность семян салата посевного по разновидностям составляла: листовой – 0,34–0,49 т/га; кочанный – 0,31–0,54 т/га; римский – 0,36–0,43 т/га; стеблевой – 0,38–0,45 т/га. Самую высокую стоимость валового сбора семян обеспечил сорт ‘Дивограй’. Себестоимость одного килограмма семян салата посевного в среднем по разновидностям изменялась от 36,67 до 63,87 грн. Наивысшим этот показатель был у сортов ‘Годар’ (63,87 грн/кг), ‘Сніжинка’ (58,24 грн/кг) и ‘Совский’ (55,0 грн/кг), самым низким – у сортов ‘Дивограй’ (36,67 грн/кг) и ‘Дублянский’ (40,41 грн/га). Сорта культуры, которые сформировали достаточно высокую урожайность, обеспечили и высокий уровень рентабельности: ‘Дублянський’ – 167%, ‘Дивограй’ – 142%, ‘Скарб’ – 108% и ‘Скрипаль’ – 123%. Коэффициент биоэнергетической эффективности производства семян салата посевного всех разновидностей при безрассад­ном способе выращивания в среднем составлял 1,2, в частности: var. secalina – 1,1, var. capitata и var. longifolia – 1,2, var. angustana – 1,3.Выводы. Рассчитанные показатели экономической эффективности и биоэнергетической оценки производства семян салата посевного подтверждают целесообразность выращивания сортов всех его разновидностей на семенные цели в условиях Полесья Украины. | Мета. Науково обґрунтувати структуру матеріальних витрат, розрахунку показників економічної ефективності та біоенергетичної оцінки технологічних елементів виробництва насіння сортів салату посівного Lactuca sativa L. усіх різновидностей в умовах Полісся України.Методи. Упродовж 2013–2015 рр. в умовах Дослідної станції «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН України досліджували 12 сортів салату посівного чотирьох різновидностей: листковий var. secalina (‘Сніжинка’, ‘Зорепад’, ‘Малахіт’, ‘Дублянський’), головчастий var. capitata (‘Годар’, ‘Смуглянка’, ‘Дивограй’), римський var. longifolia (‘Совський’, ‘Скарб’) та стебловий var. angustana (‘Погонич’, ‘Пастушок’, ‘Скрипаль’).Результати. Виробництво насіння салату посівного є досить трудомістким процесом. Найбільшу частку витрат у загальній їх структурі (15–26%) займає догляд за посівами з одночасним збиранням, оплата праці та пально-мастильні матеріали. Урожайність насіння салату посівного за різновидностями становила: листковий – 0,34–0,49 т/га; головчас­тий – 0,31–0,54 т/га; римський – 0,36–0,43 т/га; стебловий – 0,38–0,45 т/га. Найвищу вартість валового збору насіння забезпечив сорт ‘Дивограй’. Собівартість одного кілограма насіння салату посівного в середньому за різновидностями змінювалася від 36,67 до 63,87 грн. Найвищим цей показник був у сортів ‘Годар’ (63,87 грн/кг), ‘Сніжинка’ (58,24 грн/кг) та ‘Совський’ (55,0 грн/кг), найнижчим – у сортів ‘Дивограй’ (36,67 грн/кг) та ‘Дублянський’ (40,41 грн/га). Сорти культури, які сформували достатньо високу врожайність, забезпечили й високий рівень рентабельності: ‘Дублянський’ – 167%, ‘Дивограй’ – 142%, ‘Скарб’ – 108% та ‘Скрипаль’ – 123%. Коефіцієнт біоенергетичної ефективності виробниц­тва насіння салату посівного всіх різновидностей за безрозсадного способу вирощування в середньому становив 1,2, зокрема: var. secalina – 1,1, var. capitata та var. longifolia – 1,2, var. angustana – 1,3.Висновки. Розраховані показники економічної ефективності та біоенергетичної оцінки виробництва насіння салату посівного підтверджують доцільність вирощування сортів усіх його різновидностей на насіннєві цілі в умовах Полісся України

Мета. Сформувати колекційний фонд та створити високоадаптивний сорт малопоширеної рослини Nepeta mussinii Spreng. ex Henckel (Lamiaceae Lindl.), придатний до вирощування в Лісостепу України та використання як ефіроносної, лікарської, харчової і декоративної культури. Методи. Загальноприйняті в інтродукції рослин при дослідженні родових комплексів та багаторазовий індивідуальний добір, задіяний в селекційному процесі. Результати. Представлено результати використання ефіроносних видів рослин після успішної інтродукції в умовах Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України (НБС) на прикладі виду іноземної флори N. mussinii, який на сьогодні є нетрадиційною малопоширеною рослиною в Україні. Окреслено ключові етапи комплексного наукового та прикладного дослідження рослини – від мобілізації і накопичення колекційного матеріалу, через інтродукційні випробування і селекційний процес до створення сортового матеріалу та його використання в прикладних інноваційних розробках. На підставі проведених протягом 2005–2018 років досліджень в умовах України розроблена Методика проведення експертизи сортів N. mussinii на відмінність, однорідність і стабільність та створено вітчизняний сорт N. mussinii ‘Посвята Мейсу’. У статті наведено морфологічні особливості та технічні характеристики сорту, які забезпечують впізнаваність рослин серед зарубіжних сортів і сприяють його подальшому поліфункціональному використанню – як ефіроолійної, лікарської, харчової, декоративної культури. Враховуючи кількісний склад окремих біологічно активних сполук сировину рослин даного сорту використано в рецептурі трав’яного чаю «Ранкова увертюра», рекомендованого авторами розробки як загальнозміцнюючий, тонізуючий з антиоксидантною дією на організм людини засіб. Даний продукт є інтелектуальною розробкою НБС. Висновки. Комплексні дослідження малопоширених ефіроолійних рослин в НБС показали, що їх колекціонування та інтродукція слугують джерелом для подальшого селекційного та прикладного використання цих рослин. На прикладі N. mussinii продемонстровано етапи роботи – від мобілізації вихідного колекційного матеріалу до створення сорту та інноваційної розробки. | Purpose. Create a collection fund and highly adaptive cultivar of the little common plant Nepeta mussinii Spreng. ex Henckel (Lamiaceae Lindl.), suitable for growing in the Forest-Steppe of Ukraine and using as an essential oil, medicinal, food and decorative culture. Methods. Common methods in the introduction of plants in the study of generic complexes and multiple individual selection, which is involved in the selection process. Results. The results of the use of essential oil plants after successful introduction in the conditions of the M. M. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine (NBS) on the example of a species of foreign flora N. mussinii, which today is an unconventional plant in Ukraine. The key stages of the complex scientific and applied research of the plant, from mobilization and accumulation of collection material, through introduction tests and selection process to the creation of high quality material and its use in applied innovative developments are shown. On the basis of studies conducted in the period of 2005–2018 in Ukraine, the Methodology for the examination of cultivars N. mussinii for distinctness, uniformity and stability was developed and the domestic cultivar N. mussinii ‘Posviata Meisu’ was created. The article presents the morphological features and technical characteristics of the cultivar, which ensure the recognition of plants among foreign varieties and promote its further multifunctional use – as an essential oil, medicinal, food, decorative culture. Considering the quantitative composition of individual biologically active compounds, the raw materials of plants of this cultivar are used in the recipe of the herbal tea “Rankova uvertiura” (Mor­ning Overture), recommended by the authors of the development as a restorative tonic with an antioxidant effect on the human body. This product is an intellectual development of the NBS. Conclusions. Comprehensive studies of rare ether-oil plants in the NBS have shown that their collection and introduction are a source for further selective and applied use of these plants. The example of N. mussinii demonstrates the stages of work – from the mobilization the original collection material to creating a cultivar and innovative developing. | Цель. Сформировать коллекционный фонд и создать высоко адаптивный сорт малораспространенного растения Nepeta mussinii Spreng. ex Henckel (Lamiaceae Lindl.), пригодного для выращивания в Лесостепи Украины и использования в качестве эфироносной, лекарственной, пищевой и декоративной культуры. Методы. Общепринятые в интродукции растений при исследовании родовых комплексов и многократный индивидуальный отбор, который задействован в селекционном процессе. Результаты. Представлены результаты использования эфироносных видов растений после успешной интродукции в условиях Национального ботанического сада имени Н. Н. Гришко НАН Украины (НБС) на примере вида зарубежной флоры N. mussinii, который на сегодня является нетрадиционным редким растением в Украине. Показано ключевые этапы, которые проходило растение во время комплексного научного и прикладного исследования – от мобилизации и накопления коллекционного материала, через интродукционные испытания и селекционный процесс к созданию сортового материала и его использования в прикладных инновационных разработках. На основании исследований проведенных в течение 2005–2018 годов впервые для условий Украины разработана Методика проведения экспертизы сортов N. mussinii на отличимость, однородность и стабильность и создан отечественный сорт N. mussinii ‘Посвята Мейсу’. В статье приведены морфологические особенности и технические характеристики сорта, которые обеспечивают узнаваемость растений среди зарубежных сортов и способствуют его дальнейшему полифункциональному использованию – как эфиромасличной, лекарственной, пищевой, декоративной культуры. Учитывая количественный состав отдельных биологически активных соединений сырье растений данного сорта использовано в рецептуре травяного чая «Ранкова увертюра», рекомендованного авторами разработки как общеукреп­ляющее, тонизирующее с антиоксидантным действием на организм человека средство. Данный продукт является интеллектуальной разработкой НБС. Выводы. Комплексные исследования малораспространенных эфиромасличных растений в НБС показали, что их коллекционирование и интродукция служат источником для дальнейшего селекционного и прикладного использования этих растений. На примере N. mussinii продемонстрированы этапы работы – от мобилизации исходного коллекционного материала к созданию сорта и инновационной разработки.

Мета. Дослідити кількісний та якісний вміст вищих жирних кислот, амінокислот, макро- та мікроелементів в насінні Аctinidia arguta (Siebold et Zucc.) Planch. ex Miq).Методи. Якісний та кількісний склад вищих жирних кислот (ВЖК) визначали на хроматографі «НР-6890». Для ідентифікації ВЖК використовували їх стандартний набір. Кількісний і якісний вміст амінокислот в насінні актинідії визначали методом іонообмінної рідинно-колонкової хроматографії на автоматичному аналізаторі амінокислот Т339 (Чехія). Дослідження мінерального складу насіння проводили на рентгенофлуоресцентному аналізаторі «ELVAX-МЕТ».Результати. Визначено вміст біологічно активних сполук насіння А. arguta ‘Київська крупноплідна’. Встановлено, що насіння актинідії містить значну кількість жирної олії (34,9±0,55% в перерахунку на суху масу). Майже 90% від сумарного вмісту жирних кислот складають ненасичені жирні кислоти –ліноленова (64,55%), лінолева (9,96%) та олеїнова (15,4%). Якісний склад амінокислот насіння актинідії представлений 19 сполуками (7 незамінних: валін, лейцин, ізолейцин, треонін, лізин, метіонін, фенілаланін і 12 – замінних) із загальним умістом 15731 мг/100 г в перерахунку на суху масу. Найвищий вміст серед замінних амінокислот встановлено для моноамінодикарбонових кислот – аспарагінової та глутамінової з умістом відповідно 2060 та 4240 мг/100 г. У результаті дослідження елементного складу насіння актинідії рентгенофлуоресцентним методом було виявлено 15 макро- і мікроелементів, основними з яких є калій, кальцій, сірка, залізо і цинк.Висновки. Насіння А. аrguta є цінним джерелом біологічно активних речовин, макро- та мікроелементів і може розглядатись як перспективна сировина для створення лікувально-профілактичних продуктів та фітозасобів у фармацевтичній, харчовій і парфумерній промисловості. | Цель. Исследовать количественный и качественный состав высших жирных кислот, аминокислот и макро-и микроэлементов в семенах Аctinidia arguta (Siebold et Zucc.) Planch. ex Miq).Методы. Качественный и количественный состав высших жирных кислот (ВЖК) определяли на хроматографе «НР-6890». Для идентификации ВЖК использовали их стандартный набор. Количественное и качественное содержание аминокислот в семенах Аctinidia arguta (Siebold et Zucc.) Planch. ex Miq) определяли методом ионообменной жидкостно-колоночной хроматографии на автоматическом анализаторе аминокислот Т339 (Чехия). Исследование минерального состава семян проводили на рентгенофлуоресцентном анализаторе «ELVAX-МЕТ».Результаты. Определено содержание биологически активных соединений семян А. arguta ‘Киев­ская крупноплодная’. Установлено, что семена актинидии содержат значительное количество жирных масел (34,9±0,55% в пересчете на сухую массу). Почти 90% от суммарного содержания жирных кислот составляют ненасыщенные жирные кислоты – линоленовая (64,55%), линолевая (9,96%) и олеиновая (15,4%) кислоты. Качественный состав аминокислот семян актинидии представлен 19 соединениями (7 незаменимых: валин, лейцин, изолейцин, треонин, лизин, метионин, фенилаланин и 12 – заменимых) с общим содержанием 15731 мг/100 г в пересчете на сухую массу. Наивысшее содержание среди заменимых аминокислот установлено для моноаминодикарбоновых кислот – аспарагиновой и глутаминовой с содержанием соответственно 2060 и 4240 мг/100 г. В результате исследования элементного состава семян актинидии рентгенофлуоресцентным методом было обнаружено 14 макро- и микроэлементов, основными из которых являются калий, кальций, сера, железо и цинк.Выводы. Семена А. аrguta являются ценным источником биологически активных веществ и могут рассматриваться как перспективное сырье для создания лечебно-профилактических продуктов и фитопрепаратов в фармацевтической, пищевой и парфюмерной промышленности. | Рurpose. The determination of the quantitative and quali­tative content of higher fatty acids, aminoacids, macro- and migroelements in Actinidia arguta (Siebold et Zucc.) Planch. ex Miq) seeds.Methods. The qualitative and quantitative composition of higher fatty acids (HFA) was determined on a chromatograph “HP-6890”. The standard set of HFA was used to identify them. The quantitative and qualitative content of aminoacids in actinidia seeds was determined by ion exchange liquid-column chromatography method with an automatic aminoacid analyzer T339 (Czech Republic). The investigation of  seeds mineral composition of was carried out using an “ELVAX-MET” X-ray fluorescence analyzer. Results. The content of biological active compounds of A. arguta seeds of ‘Kyivska krupnoplidna’ cultivar was determined. It was revealed that actinidia seeds contain a significant amount of fatty oils (34.9±0.55% based on dry weight). Almost 90% of the total fatty acid content is unsaturated fatty acids – linolenic (64.55%), linoleic (9.96%) and oleic (15.4%). The qualitative composition of the aminoacids of actinidia seeds is represented by 19 compounds (7 essential: valine, leucine, isoleucine, threonine, lysine, methionine, phenylalanine and 12 replaceable) with a total content of 15731 mg/100 g of dry weight. The highest content among the replaceable amino acids was determined for monoamino-dicarboxylic acids-aspartic and glutamic with a content of respectively 2060 mg/100 g and 424 mg/100 g. As a result of the study of the elemental composition of actinidia seeds by the X-ray fluorescence method 14 macro- and microelements were found, the main of which are potassium, calcium, sulfur, iron and zinc.Conclusions. The A. arguta seeds are a valuable source of biologically active substances and may be considered as a promising raw material for the creation of therapeutic and prophylactic products and phytopreparations in the pharmaceutical, food and perfume industry

Мета. Визначити оптимальні умови зволоження ґрунту для інтенсивного росту та високої продуктивності енергетичних плантацій деяких сортів верби в умовах Київського Полісся. Методи. Об’єктом дослідження були створені у 2009 р. у Боярському лісництві Боярської лісової дослідної станції енергетичні плантації трьох сортів верби: прутовидної (Salix viminalis L.) ‘Тернопільська’, тритичинкової (S. triandra L.) ‘Ярослава’ та шерстистопагінцевої (S. dasyclados Wimm.) ‘Хорс’. Ґрунт – дерновий глинисто-піщаний. Насадження зростали на трьох ділянках із різним ступенем зволоженості ґрунту: слабко-, добре- та дуже зволожений. Результати. Після двох років вирощування найвищий показник збереженості рослин був за доброго зволоження ґрунту: у сорту ‘Тернопільська’ він становив 98,5%, ‘Ярослава’ – 97,1%, ‘Хорс’ – 89,6%. Найбільшу середню висоту дворічних рослин мала верба тритичинкова ‘Ярослава’ на добре зволоженому ґрунті – 3,2±0,06 м. У сорту ‘Тернопільська’ найвищими були рослини, що зростали на менш забезпечених вологою ділянках, тоді як рослини сорту ‘Хорс’ мали приблизно однакову висоту, незалежно від рівня зволоженості ґрунту. Дослідження цих насаджень у 8-річному віці, коли їх наземна частина мала вік 5 років, виявило, що сорт ‘Ярослава’ суттєво перевищує за продуктивністю сорти ‘Тернопільська’ і ‘Хорс’ за зростання на слабко (122,0 т/га) та добре зволоженому ґрунті (128,2 т/гасирої деревної маси). Продуктивність сортів ‘Тернопільська’ і ‘Хорс’ значно зменшується з підвищенням зволоженості субстрату. Зокрема, у першого з них на слабко зволоженому ґрунті за 5 років сформувалося 46,4 т/га свіжозрізаної маси, а на найбільш зволоженому – лише 19,8 т/га. Сорт ‘Хорс’ мав більш вирівняні показники продуктивності в різних варіантах зволоженості ґрунту (від 39,4 до 67,0 т/га). Висновки. Серед досліджуваних генотипів верби найвищими показниками росту й продуктивності на дернових глинисто-піщаних ґрунтах Київського Полісся відзначається сорт ‘Ярослава’. Оптимальні умови для інтенсивного росту енергетичних плантацій цього сорту створюються на добре зволожених ґрунтах, тоді як для верби прутовидної та шерстистопагінцевої – на слабко і добре зволожених. Перезволожені, погано дреновані ґрунти є малопридатними для ефективного вирощування енергетичної вербової сировини

Мета. Вивчити морфометричні показники (довжина, ширина і товщина) зернівки гексаплоїдних видів пшениці та розробити для ефективного їх аналізу індекси параметрів зернівки: кулястозерності та крупнозерності. Методи. Досліджували чотири гексаплоїдні зразки пшениці, з яких два – сорти ярої м’якої пшениці та по одному зразку, що репрезентують види Triticum petropavlovskyi Udacz. et Migusch. (найбільш крупнозерний серед гексаплоїдних видів) та T. spherococcum Perciv. (має кулясту форму зернівки). Морфометричні показники зернівок вимірювали за допомогою штангенциркуля в 10–20 рослин урожаю 2012, 2014 та 2016 рр. Достовірність отриманих результатів оцінювали за допомогою стандартної статистичної обробки. Результати. Розроблені індекси характеризувалися стабільним рівнем по роках і практично не залежали від умов вирощування, тому можна вважати їх надійними для оцінювання зразків пшениці за результатами морфометричного аналізу зернівки. Встановлено чітку тенденцію до відмінності між рівнями прояву показників зернівки у першій та другій зернівках колоска. Тому для оптимізації кількості вимірів рекомендовано проводити аналіз зернівки по другій квітці, де показники зернівки виражено краще. Висновки. Дослідження засвідчили ефективність використання розроблених індексів для оцінки форми та величини зернівки. Застосування індексів сприятиме ефективному добору зразків з оптимальним поєднанням показників зернівки в селекційному процесі. Їх також можна використати під час розробки методик оцінки на охороноздатність сортів.

Мета. Оцінити селекційний матеріал люцерни за інтенсивністю бульбочкоутворювального процесу, визначити кореляційні зв’язки з нітрогеназною активністю, а також виділити кращі генотипи для використання їх у практичній селекції. Методи. Вегетаційний, статистичний. Результати. Проведено аналіз зразків, популяцій люцерни за кількістю сформованих бульбочок та їх фракційним складом. Встановлено широкий спектр мінливості накопичення бульбочок на рослині. У доборів, порівняно з вихідними формами, збільшилася кількість бульбочок розміром більше 1 мм (середня і велика фракція) та бактероїдна маса. З інокульованих рослин на 7,6–44,5% утворюється більше бульбочок порівняно з контролем. Сорти різнилися за кількістю сформованих бульбочок розміром більше 1 мм з варіюванням від 19,3 до 82,9%. Розміщення бульбочок на кореневій системі мало певні особливості. Для подальшої селекції становлять інтерес популяції: ‘Унітро’, ‘Добір № 3 – Spr. 2’, ‘Добір № 5 – Кs.-2007’, в яких рослини формували 81,2–99,4% бульбочок розміром 1–2 мм та 22,7–27,3% їх розташовано на головному корені. Інтенсивність бульбочкоутворювального процесу в рослин визначається ступенем розвитку кореневої системи та її потужності. Зі збільшенням об’єму кореневої системи, формується більше бульбочок. Рівень нітрагеназної активності залежить від потужності кореневої системи, загальної кількості бульбочок у рослин люцерни, зокрема по фракціях 1–2 мм та > 2 мм. Висновки. Встановлено, що розмір симбіотичного апарату визначається кількістю бульбочок, їх фракційним складом та масою. Інтенсивність бульбочкоутворювального процесу в рослин залежить від потужності кореневої системи. Зі збільшенням її об’єму формується й більше бульбочок. Високі коефіцієнти кореляції встановлено між рівнем нітрагеназної активності та потужністю кореневої системи, загальною кількістю бульбочок у рослин люцерни, в т. ч. по фракціях 1–2 мм та > 2 мм.

Мета. Встановити оптимальні комбінації норм добрив, густоти стояння рослин для восьми досліджуваних гібридів за формування господарсько-цінної частини урожаю шляхом розрахунку індексу урожайності (ІУ). Методи. Впродовж 2015–2017 рр. на чорноземах типових закладався і був проведений багатофакторний польовий дослід (с. Зікрачі Кагарлицького району Київської області, Правобережний Лісостеп): фактор А – гібрид: ‘Дніпровський 257 СВ’, ‘Сігма’, ‘Ragt Александра’, ‘Гарант’, ‘Кубус’, ‘Москіто’, ‘Сенсор’, ‘КВС 381’; фактор В – густота стояння рослин: 60 і 90 тис. шт. на гектар; фактор С – норма добрив: N60Р45K45; N90P60K60; N120P105K105; N150P135K135. Кукурудзу висівали в період 30 квітня – 4 травня. Облік врожаю проводили поділяночно з використанням комбайну. Попередньо відбирали контрольні зразки рослин – по 10 штук з двох несуміжних рядків у різних місцях облікової ділянки, з двох повторень. Відібрані рослини аналізували щодо їх структури, визначали масу побічної продукції та зерна. За результатами отриманих даних розраховували індекс урожайності для кожного варіанту. Результати. Встановлено суттєве варіювання індексу урожайності залежно від погодних умов року. 2015 рік був несприятливим за забезпеченням вологою і високими температурами, що обумовило порушення процесу цвітіння, запліднення та формування зернівок. На окремих рослинах не сформувалися генеративні органи або відмічалася значна череззерниця. Через що, за низької врожайності та непропорційно високій біомасі, ІУ в 2015 був найнижчим порівняно з іншими роками – 0,36–0,43. У сприятливому 2016 році формувався високий урожай зерна і біомаси – ІУ та його варіація були найбільшими порівняно з іншими роками для всіх комбінацій варіантів і гібридів – 0,40–0,52. 2017 рік також характеризувався в цілому як несприятливий за умовами зволоження – урожайність зерна і вегетативної маси були досить низькими, проте пропорційними – індекс урожайності склав 0,39–0,44. Висновки. Індекс урожайності суттєво різниться за вирощування гібридів кукурудзи з різною густотою стояння, змінних нормах добрив та погодних умов – 0,36–0,52. За сприятливих погодних умов індекс має значний діапазон варіації. Загальна маса рослин та вихід зерна навіть для певного гібриду суттєво варіює залежно від удобрення та норми висіву у вологі роки, а в посушливі роки варіація незначна. Гібриди ‘Сенсор’, ‘Москіто’, ‘КВС 381’ мають достатньо високий та стабільний індекс за роками. Індекс урожайності є нижчим для всіх гібридів та норм мінеральних добрив за густоти стояння 90 тис. рослин/га, порівняно з 60 тис. рослин/га, за виключенням гібридів ‘Сенсор’, ‘Москіто’. Індекс урожайності, за внесення високих доз добрив, був нижчим в усі роки і для всіх гібридів, за окремими виключеннями.

Мета. Визначити продуктивність ячменю ярого залежно від сортових особливостей та оптимізації живлення в умовах Південного Степу України. Методи. Дослідження проводили впродовж 2013–2017 рр. на дослідному полі Миколаївського національного аграрного університету. Об’єктом досліджень був ячмінь ярий сортів ‘Адапт’, ‘Сталкер’ та ‘Еней’. Результати. Формування структурних елементів продуктивності ячменю ярого – кількості зерен у колосі та їх маси залежало від сорту та варіанту живлення рослин. Упродовж років досліджень дещо більшу кількість зерен у колосі за фактором «живлення» формували рослини сорту ‘Еней’ – 22,0 шт., що перевищило інші сорти на 0,3–1,0 шт., або 1,4–4,8%. За внесення під ячмінь ярий фонової норми мінеральних добрив (N30P30) маса зерна з одного колоса в сортів ‘Адапт’, ‘Сталкер’ та ‘Еней’ збільшувалася порівняно з неудобреним контролем на 9,4; 8,0 та 7,9%, а за проведення позакореневих підживлень по фону мінеральних добрив – на 11,9–17,7; 10,6–15,5 та 10,2–14,7% відповідно. Максимальну продуктивність досліджувані сорти ячменю ярого формували за вирощування на фоні N30P30 та позакореневого підживлення рослин у період вегетації препаратами Органік Д2 та Ескорт-біо. У середньому за роки досліджень та за фактором «сорт» урожайність зерна становила 3,37–3,41 т/га, що перевищувало її рівень на неудобреному контролі на 0,71–0,75 т/га (26,7–28,2%), а на фоні внесення лише мінеральних добрив – на 0,4 т/га (15,4%). Найбільшу врожайність зерна за фактором «живлення» формували рослини сорту ‘Еней’ – 3,36 т/га, що перевищило показники сорту ‘Сталкер’ на 0,21 т/га (6,3%), сорту ‘Адапт’ – на 0,32 т/га (9,5%). Висновки. У середньому за роки досліджень найвищі показники продуктивності отримано в сорту ‘Еней’. При цьому, максимальними досліджувані структурні показники та врожайність усіх сортів ячменю ярого формувалися на фоні внесення помірної дози мінеральних добрив та позакореневих підживлень рослин у період вегетації препаратом Ескорт-біо