Мета. Дослідити історичні витоки та етапи формування сортовипробувальної мережі Черкащини, де розташована одна з філій Українського інституту експертизи сортів рослин. Методи. Черкаська філія Українського інституту екс­пертизи сортів рослин розташована у селі Дзензелівка Маньківської об’єднаної територіальної громади Уманського району Черкаської області. Під час досліджень послуговувалися загальнонауковими методами, зокрема гіпотези, спостереження, історичним з елементами екстраполяції джерелознавчої бази даних, аналізу, а також методом синтезу для формування висновків. Результати. Черкащина – це типовий Лісостеп України. Поширені на території області сорти рослин відповідають загальноприйнятим у міжнародній практиці критеріям відмінності, однорідності та стабільності; задовольняють потреби споживачів за господарсько-цінними характеристиками; не загрожують довкіллю і здоров’ю людини. Сортовипробувальну мережу Черкаської області створено в 1966 р., її діяльність координувала Інспектура Державної комісії по сортовипробуванню сільськогосподарських культур по Черкаській області. У 2002 р. засновано Черкаський обласний державний центр експертизи сортів рослин, який 2012 р. став філією Українського інституту експертизи сортів рослин. Висновки. Формування сортових рослинних ресурсів на Черкащині відбувалося завдяки досить тривалим історичним етапам становлення та розвитку її сортовипробувальної мережі.

Мета. Здійснити комплексне вивчення та оцінювання нових сортів картоплі (Solanum tuberosum L.) за основними господарсько-цінними показниками: врожайністю, стійкістю до хвороб, вмістом крохмалю та сухої речовини. Методи. Кваліфікаційну експертизу сортів картоплі на придатність їх до поширення в Україні (ПСП) проводили в межах ґрунтово-кліматичних зон Лісостепу та Полісся. У процесі досліджень послуговувалися «Методикою проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність до поширення в Україні (Загальна частина)» та «Методикою проведення експертизи сортів рослин картоплі та групи овочевих, баштанних, пряно-смакових на придатність до поширення в Україні». Результати. Проаналізовано сортовий потенціал картоплі за результатами кваліфікаційної екс­пертизи, а також розглянуто господарсько-цінні ознаки її нових сортів (‘Acoustic’, ‘Lady Amarilla’, ‘Sensation’, ‘Mia’, ‘Baltic Fire’), внесених до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні (далі – Реєстр сортів).  У всі роки проведення досліджень врожайність у зоні Лісостепу була вищою ніж у Поліссі (‘Sensation’ – на 29%, ‘Міа’на 20%, ‘Lady Amarilla’ – на 16%, ‘Baltic Fire’ – на 19%, ‘Acoustic’ – на 21%), а найбільшими її значеннями характеризувалися сорти ‘Sensation’ (24,3–33,8 т/га) та ‘Acoustic’ (25,5–30,2 т/га). За показниками якості переважали ‘Lady Amarilla’ та ‘Baltic Fire’, вміст крохмалю у бульбах яких становив 13,7–15,4 та 13,3–13,9%; сухої речовини – 22,2–23,2 та 21,5–22,0% відповідно. Ураження хворобами і шкідниками загалом перебувало на середньому рівні, а найбільшої шкоди фітофтороз завдавав рослинам у зоні Полісся. Висновки. За результатами кваліфікаційної експертизи на ПСП підготовлено п’ять позитивних експертних висновків. Усі досліджувані сорти картоплі рекомендовано вирощувати у зонах Лісостепу та Полісся. Стійкі проти раку сорти запропоновано для впровадження у вогнищах хвороби та вирощування у зонах, де її можливо виявити. Також їх рекомендовано використовувати як батьківські компоненти для отримання стійких проти раку нащадків та в селекції для створення нових, не схильних до нього сортів.

Мета. Оцінити за продуктивністю та стійкістю проти посухи перспективні гібриди картоплі в умовах водного дефіциту й виділити генотипи з високим рівнем адаптивності до абіотичних факторів середовища. Методи. Впродовж 2021–2022 рр. на полях селекційної сівозміни лабораторії селекції Поліського дослідного відділення Інституту картоплярства НААН України досліджено 57 генотипів картоплі різних груп стиглості. Послуговувалися загальноприйнятими методами селекційно-статистичного аналізу. Результати. Встановлено, що в посушливий рік середній показник втрати врожаю картоплі за всіма групами стиглості мав значення 15,3 т/га або 66% проти показників вологого року. В середньостиглій групі виокремлено високий відсоток стійких і середньостійких проти посухи гібридів. 16 селекційних зразків із 54 досліджених за умови достатнього зволоження формують найбільшу врожайність (24,4–35,9 т/га). В посушливі періоди високу продуктивність (7,8–19,2 т/га) мав 21 зразок. Гібриди ‘П.15.56-10’, ‘П.17.21/43’, ‘П.19.53/6’, ‘П.17.30-3’, ‘П.17.1-4’, ‘П.18.51/3’, ‘П.17.19-21’, ‘П.17.18/9’, ‘П.17.4/13’ ‘П.17.43/1’, ‘П.17.44-1’, ‘П.17.38/16’, ‘П.17.8-28’, ‘П.17.13/7’ і ‘П.17.38-56’ переважили середній показник (Ŷ) за вісьмома–дев’ятьма оціненими індексами посухостійкості. Висновки. У результаті проведених досліджень виділено гібриди з високою продуктивністю та реакцією на стрес. Так, 5 зразків формують високу продуктивність в оптимальних умовах та стійкі проти посухи; 5 зразків є плас­тичними гібридами; 8 гібридів вимогливі до забезпечення вологою у процесі формування врожаю. Джерела стійкості проти посухи – 5 гібридів із 54 досліджених. Встановлено середню позитивну кореляційну залежність (r = 0,528) між урожайністю за різних умов зволоження.

Мета. Часник озимий – гетерогенний біологічний матеріал, за комплексом багатоманітних морфологічних і господарсько-цінних ознак якого (у природі та культурі) можна здійснювати добір перспективних форм. Продуктивність культури визначають такі кліматичні змінні, як температура й опади (основні абіотичні фактори навколишнього середовища). З огляду на сучасні тенденції до зміни клімату важливо проводити аналізи, спрямовані на опис та відбір генотипів рослин з найкращими адаптивними й продуктивними властивостями. Дослідження зосереджено на вивченні адаптивно-продуктивного потенціалу перспективних зразків Allium sativum L. subsp. sagittatum сукупно з сортами, на яких базується виробництво часнику в Україні, за такими ознаками, як «маса цибулини», «врожайність» і «вміст ефірної олії». Методи. Впродовж 2020–2022 рр. у польових умовах (м. Умань, 48°46′N, 30°14′E) досліджували п’ять поширених і два новостворені (‘Аполлон’ і ‘Джованна’) сорти часнику озимого, а також його перспективні сортозразки № 25 і 40. Отримані результати оцінювали методом регресійного аналізу для визначення стабільності та пластичності сортів. Результати досліджень умовно поділяли на дві групи за параметрами. Перша містила результати, які показують найважливіші адаптивно-продуктивні характеристики (маса цибулини, врожайність, пластичність, стабільність, селекційна цінність, адаптивність). Друга – параметри біохімічних властивостей досліджуваних популяцій (ефірна олія), які у цьому разі демонстрували значний вплив та істотну стабільність. Більшість досліджених популяцій часнику здатні слугувати результативним матеріалом для одержання нових сортів. Їх можна класифікувати так: ‘Хандо’, ‘Джованна’, ‘Аполлон’, № 25 і № 40 – висока врожайність, адаптивність і селекційна цінність; ‘Софіївський’, ‘Аполлон’ і № 40 – технологічна якість (технічні сорти); ‘Джованна’ – харчова якість (столовий сорт). Висновки. У результаті проведених досліджень встановлено спектр адаптивної мінливості сортів A. sativum L. subsp. sagittatum за показниками маси цибулини та врожайності й виявлено нові перспективні зразки, що можуть бути використані як вихідний матеріал для створення нових адаптивних сортів.