Цель. Раскрыть особенности определения критериев отличимости, однородности и стабильности новых сортов салата ромэн путем идентификации фенотипа Lactuca sativa var. longifolia L. соответственно с международными требованиями и установить морфологическую кодовую формулу официального описания, по которому проведено государственную регистрацию сорта. Методы. Полевой, метод идентификации – морфологическое описание качественных (QL), количественных (QN) и псевдокачественных (PQ) признаков, лабораторный, статистический. Экспериментальные исследования проводили в течение 2015–2017 гг. Полевые опыты закладывали в овощном севообороте Акимовской сортоиспытательной станции Запорожской области в условиях капельного орошения в соответствии с Методикой исследовательского дела в овощеводстве и бахчеводстве и Методикой проведения экспертизы сортов салата посевного Lactuca sativa L. на отличимость, однородность и стабильность. Результаты. В статье представлены результаты полевых и лабораторных исследований по идентификации сор­тов салата ромэн Lactuca sativa var. longifolia L. Сорта этой разновидности формируют продуктивный орган головку с удлиненными твердыми листьями и четко выраженной центральной жилкой, преобладающая форма в поперечном сечении эллиптическая, высота головки преимущественно более 1,5 ее диаметра. Ведь вегетативные и генеративные органы растений сортов салата ромэн и были предметом морфологического описания идентификационных признаков с последующим установлением кода проявления. Обоснованно комплексную оценку новых сортов салата ромэн по морфобиологическим и хозяйственно-ценным характеристикам. Для группировки сортов использовали признаки, которые не варьируют или очень слабо варьируют в пределах сорта: окраска семян, антоциановая окраска листьев, время начала образования цветоносных побегов, устойчивость против ложной мучнистой росы (Bremia lactucae): Изолят – Bl:16. Эти приз­наки используются отдельно или в комбинациях с другими. Выводы. Установлено, что новые сорта салата ромэн по проявлению своих морфологических характеристик отличались одним и более идентификационным признаком от общеизвестных сортов ‘Совський’ и ‘Скарб’, которые представляли на период исследований коллекцию общеизвестных сортов разновидности var. longifolia L. Новые сорта салата ромэн ‘Айвона’, ‘Баціо’, ‘Вікторінус’, ‘Галатея’, ‘Квінтус’, ‘Клаудіус’, ‘Корбана’, ‘Максимус’, ‘Овіред’, ‘Октавіус’, ‘Рафаель’ были однородными и стабильными, о чем свидетельствуют морфологические кодовые формулы, которые составили официальное описание сорта, по которому проведена государственная регистрация сорта и он включен в Реестр сортов растений Украины. | Purpose. To reveal the peculiarities of determining the criteria of distinctness, uniformity and stability of new varieties of romaine lettuce by identifying the phenotype of Lactuca sativa var. longifolia L. in accordance with international requirements and establish the morphological code formula of the official description, according to which the state registration of the variety was carried out. Methods. Field identification method – morphological description of qualitative (QL), quantitative (QN) and pseudo-qualitative (PQ) characters, laboratory, statistical. Experimental stu­dies were performed during 2015–2017. Field experiments were conducted in the vegetable crop rotation of the Yakimovska variety research station in the Zaporizhzha region under drip irrigation conditions in accordance with the Research Methodology in Vegetable Growing and Melon Growing and the Lactuca sativa L. seed lettuce varieties for distinctness, uniformity and stability. Results. The article presents the results of field and laboratory studies on the identification of varieties of romaine lettuce Lactuca sativa var. longifolia L. The varieties of this type form a productive organ head with elongated solid leaves and a distinct central vein, the predominant form in cross section is elliptical, the head height is predominantly more than 1.5 times its diameter. Insofar as the vegetative and generative organs of romen lettuce plants varieties were the subject of morphological description of identification signs with the subsequent establishment of a manifestation code. A comprehensive assessment of new varieties of romain lettuce according to morphobiological and economically valuable characteristics is substantiated. For the grouping of varie­ties, characteristics that do not vary or slightly vary within the variety were used: seed color, anthocyanin leaf color, the start time for the formation of flowering shoots, resistance to downy mildew (Bremia lactucae): Isolate – Bl:16. These signs are used alone or in combination with others. Conclusions. It was revealed that new varieties of romaine lettuce differed in their morphological characteristics by one or more identifying signs from the well-known varieties ‘Sovskyi’ and ‘Skarb’, which for the period of research represented a collection of varieties of var. longifolia L. New varieties of romaine lettuce ‘Aivona, ‘Batsio, ‘Viktorinus’, ‘Halateia’, ‘Kvintus’, ‘Klaudius’, ‘Korbana’, ‘Maksymus’, ‘Ovired’, ‘Oktavius’, ‘Rafael’ were uniform and stable, as evidenced by the morphological code formulas that made up the official description of the variety, according to which the state regi­stration of the variety was carried out and it was included in the Register of Plant Varieties of Ukraine. | Мета. Розкрити особливості визначення критеріїв відмінності, однорідності та стабільності нових сортів салату ромен шляхом ідентифікації фенотипу Lactucasativavar.longifoliaL. відповідно до міжнародних вимог, встановити морфологічні кодові формули офіційних описів, за якими було проведено державну реєстрацію сортів та/або прав на них. Методи. Польовий, метод ідентифікації – морфологічний опис якісних (QL), кількісних (QN) та псевдоякісних (PQ) ознак, лабораторний, статистичний. Експериментальні дослідження проводили впродовж 2015–2017 рр. Польові досліди закладали в овочевій сівозміні Якимівської сортодослідної станції Запорізької області за умов краплинного зрошення відповідно до Методики дослідної справи в овочівництві та баштанництві та Методики проведення експертизи сортів салату посівного LactucasativaL. на відмінність, однорідність і стабільність. Результати. У статті представлено результати польових та лабораторних досліджень з ідентифікації сортів салату ромен Lactucasativavar. longifoliaL. Сорти цієї різновидності формують продуктивний орган головку з видовженими твердими листками та чітко вираженою центральною жилкою, переважаюча форма в поперечному перерізі еліптична, висота головки переважно понад 1,5 її діаметра. Адже вегетативні та генеративні органи рослин сортів салату ромен і були предметом морфологічного опису ідентифікаційних ознак з подальшим встановленням коду прояву. Обґрунтовано комплексну оцінку нових сортів салату ромен за морфобіологічними та господарсько-цінними характеристиками. Для групування сортів використовували ознаки, які не варіюють або дуже слабко варіюють у межах сор­ту: забарвлення насінин, антоціанове забарвлення листків, час початку утворення квітконосних пагонів, стійкість проти несправжньої борошнистої роси (Bremia lactucae): Ізолят – Bl:16. Ці ознаки використовуються окремо або в комбінаціях з іншими. Проведено кластеризацію сортів салату відповідно до рекоментованих документом UPOV TG/13/11 характеристик для групування сортів салату ромен. Здійснено інтерпретацію результатів кластеризації. Висновки. Встановлено, що нові сорти салату ромен за проявом своїх морфологічних характеристик відрізнялися за однією і більше ідентифікаційними ознаками від загальновідомих сортів ‘Совський’ та ‘Скарб’, які представляли на період досліджень колекцію загальновідомих сортів різновидності var. longifolia L. Нові сорти салату ромен ‘Айвона’, ‘Баціо’, ‘Вікторінус’, ‘Галатея’, ‘Квінтус’, ‘Клаудіус’, ‘Корбана’, ‘Максимус’, ‘Овіред’, ‘Октавіус’, ‘Рафаель’ були однорідними та стабільними, про що свідчать морфологічні кодові формули, які склали офіційний опис сорту, за яким було проведено державну реєстрацію сорту і включено його до Реєстру сортів рослин України. Використання ієрархічного кластерного аналізу допомогло виявити, що сорти-кандидати відрізнялися однією і більше ідентифікаційними ознаками від загальновідомих та референсних сортів різновидності var. longifolia L.

Purpose. Evaluate the genotype–environment interaction and identify the spring barley breeding lines with a combination of yield performance and stability in the multi-environment trials. Methods. Twelve barley breeding lines and standard variety ‘Vzirets’ were tested in three different ecological zones of Ukraine: Central Forest-Steppe, Polissia and Northern Steppe. To characterize the genotype–environment interaction and differentiate of breeding lines for yield and adaptability, a number of the most used methods were applied: S. A. Eberhart, W. A. Russel (1966); G. Wricke (1962); C. S. Lin, M. R. Binns (1988); M. Huehn (1990); A. V. Kilchevskiy, L. V. Khotyleva (1985); V. V. Khangildin, N. A. Litvinenko (1981); J. L. Purchase et al. (2000). Graphical analysis was performed with the AMMI model. Results. The high variation in the yield performance of spring barley breeding lines was revealed, which was determined both by the ecological and the weather conditions of the years of the research. The ANOVA revealed reliable contributions from all three source of the variation: genotype, environment and genotype–environment interaction. The part of influence for environment was the highest – 93.17%. The correlation between yield and individual stability indices was determined. Some indices estimated the stability only, without considering yield level. Other indices were related with the mean yield, with the maximum or minimum its limits. The breeding lines ‘Nutans 5152’, ‘Nutans 4982’, ‘Nutans 5069’ and ‘Nutans 5093’ with the optimal combination of yield performance and stability were identified. These breeding lines were transmitted to the Ukrainian Institute of Plant Varieties Examination for the qualification examination as new spring barley varieties ‘MIP Sharm’, ‘MIP Deviz’, ‘MIP Tytul’ and ‘MIP Zakhysnyk’, res­pectively. A number of breeding lines can be used in hybridization as a source of high adaptive potential for the suitable environmental conditions: Polissia – ‘Nutans 5061’, Polissia and Forest-Steppe – ‘Nutans 5081’ and ‘Nutans 4966’, Nor­thern Steppe – ‘Deficiens 5145’. Conclusions. Conducting multi-environment trials and processing experimental data in combination with statistical indices and AMMI promotes an in-depth assessment of the genotype–environment inte­raction and the identification the best of the best genotypes at the final stages of breeding process. | Мета. Оцінити взаємодію генотип–середовище та виділити селекційні лінії ячменю ярого з поєднанням потенціалу врожайності та стабільності в багатосередовищних випробуваннях. Методи. Дванадцять селекційних ліній ячменю ярого і стандарт сорт ‘Взірець’ досліджували у трьох різних екологічних зонах України: Центральний Лісостеп, Полісся та Північний Степ. Для характеристики взаємодії генотип–середовище та диференціації селекційних ліній за врожайністю і стабільністю використали низку найбільш поширених підходів: S. A. Eberhart, W. A. Russel (1966); G. Wricke (1962); C. S. Lin, M. R. Binns (1988); M. Huehn (1990); А. В. Кільчевський, Л. В. Хотильова (1985); В. В. Хангільдин, М. А. Литвиненко (1981); J. L. Purchaseetal. (2000). Графічний аналіз проводили з використанням AMMI моделі. Результати. Виявлена сильна мінливість врожайності селекційних ліній, яка зумовлювалась як екологічними, так і погодними умовами років досліджень. Дисперсійним аналізом виявлено достовірні вклади у варіацію генотипу, середовища та їх взаємодії. Частка умов середовища суттєво переважала інші – 93,17%. Визначена кореляція між врожайністю та окремими показниками стабільності. Низка параметрів оцінює тільки стабільність без урахування рівня врожайності. Інші параметри досить сильно пов’язані з середнім рівнем врожайності, або максимальним чи мінімальним її значенням. Виділені селекційні лінії ‘Нутанс 5152’, ‘Нутанс 4982’, ‘Нутанс 5069’ та ‘Нутанс 5093’ з оптимальнішим поєднанням потенціалу врожайності та стабільності. Дані лінії передані до Українського інституту експертизи сортів рослин для проведення кваліфікаційної експертизи як нові сорти ячменю ярого ‘МІП Шарм’, ‘МІП Девіз’, ‘МІП Титул’ та ‘МІП Захисник’, відповідно. Низка селекційних ліній може бути використана в гібридизації як джерело підвищеного адаптивного потенціалу для відповідних екологічних умов: Полісся – ‘Нутанс 5061’, Полісся та Лісостепу – ‘Нутанс 5081’ та ‘Нутанс 4966’, Північного Степу – ‘Дефіцієнс 5145’. Висновки. Проведення багатосередовищних екологічних випробувань та аналіз експериментальних даних поєднуючи статистичні показники і AMMI сприяє поглибленій оцінці взаємодії генотип–середовище та виділенню кращих з кращих генотипів на завершальних етапах селекційної роботи. | Цель. Оценить взаимодействие генотип–среда и выделить селекционные линии ячменя ярового с сочетанием потенциала урожайности и стабильности в многосредовых испытаниях. Методы. Двенадцать селекционных линий ячменя ярового и стандарт сорт ‘Взірець’ исследовали в трех различных экологических зонах Украины: Центральная Лесостепь, Полесье и Северная Степь. Для характеристики взаимодействия генотип–среда и дифференциации селекционных линий по урожайности и стабильности использовали ряд наиболее распространенных подходов: S. A. Eber­hart, W. A. Russel (1966); G. Wricke (1962); C. S. Lin, M. R. Binns (1988); M. Huehn (1990); А. В. Кильчевский, Л. В. Хотылёва (1985); В. В. Хангильдин, Н. А. Литвиненко (1981);J. L. Purchase et al. (2000). Графический анализ проводили с использованием AMMI модели. Результаты. Обнаружена сильная изменчивость урожайности селекционных линий, которая обусловливалась как экологическими, так и погодными условиями лет исследований. С помощью дисперсионного анализа обнаружены достоверные вклады в вариацию генотипа, среды и их взаимодействия. Доля условий среды существенно преобладала – 93,17%. Определена корреляция между урожайностью и показателями стабильности. Ряд параметров оценивает только стабильность без учета уровня урожайности. Другие параметры довольно сильно связаны со средним уровнем урожайности, максимальным или минимальным её значением. Выделены селекционные линии ‘Нутанс 5152’, ‘Нутанс 4982’, ‘Нутанс 5069’ и ‘Нутанс 5093’ с оптимальным сочетанием потенциала урожайности и стабильности. Данные линии переданы в Украинский институт экспертизы сортов растений для проведения квалификационной экспертизы как новые сорта ячменя ярового ‘МІП Шарм’, ‘МІП Девіз’, ‘МІП Титул’ и ‘МІП Захисник’ соответственно. Ряд селекционных линий могут быть использованы в гибридизации как источники повышенного адаптивного потенциала для соответствующих экологических условий: Полесье – ‘Нутанс 5061’, Полесья и Лесостепи – ‘Нутанс 5081’ и ‘Нутанс 4966’, Северной Степи – ‘Дефіцієнс 5145’. Выводы. Проведение многосредовых экологических испытаний и анализ экспериментальных данных в сочетании со статистическими показателями и AMMI способствуют углубленной оценке взаимодействия генотип–среда и выделению лучших из лучших генотипов на завершающих этапах селекционной работы.

Цель. Установить особенности накопления каннабидиола и других каннабиноидных соединений в онтогенезе технической (промышленной) однодомной конопли, определить оптимальную фенологических фазу конопли, в которую целесообразно проводить уборку растений с целью получения каннабидиола для нужд фармацевтической отрасли. Методы. Полевые, лабораторные (тонкослойная хроматография), математической статистики (корреляционно-регрессионный анализ). Результаты. Приведены результаты трехлетних исследований накопления биомассы в онтогенезе растений конопли сортов ‘Гляна’, ‘ЮСО 31’ и ‘Золотоніські 15’, проявления содержания каннабидиола, тетрагидроканнабинола и канабинола в средневзвешенном образце вегетативной массы всех живых листьев и соцветия. Выводы. Наличие и интенсивность накопления определенного каннабиноидного соединения являются наследственно обусловленными признаками. Небольшое количество каннабиноидов у конопли можно идентифицировать уже на ранних стадиях развития, в частности в фазе 1–3 пар настоящих листьев. На основе теоретических расчетов и согласно проведенных исследований установлено, что оптимальным периодом для сбора биомассы конопли медицинского направления использования с последующим выделением из нее каннабидиола является период от полного цветения до фазы биологической спелости. В отдельных семей сорта ‘Гляна’, с которыми проводилась селекционная работа в направлении повышения содержания каннабидиола, можно получить около 5,808 г/м2, сорта ‘ЮСО 31’ – 1,528 г/м2, сорта ‘Золотоніські 15’ – 1,563 г/м2 данного вещества. Соцветия конопли содержат гораздо больше каннабиноидных соединений по сравнению с листьями, но ввиду их доли в общей биомассе растений можно утверждать, что и соцветия, и листья в равной степени пригодны для использования в качестве источника каннабидиола. Использование технической (промышленной) конопли в медицинской (фармацевтической) отраслях является перспективным, но при условии целенаправленной селекционной работы. | Purpose. To find out the specifics of cannabidiol and other cannabinoid compounds accumulation during the ontogenesis of industrial monoecious hemp (i); to determine the optimal phenological stage of harvesting for the purpose of obtaining cannabidiol for pharmaceutical purposes (ii); to find out the prospects of using hemp for the needs of pharmaceutical industry (iii).Methods. Field, labo­ratory (thin-layer chromatography), statistics (correlation and regression analysis).Results. The results of three-year research on the dynamics of biomass accumulation in the ontogenesis of hemp plants of the ‘Hliana’, ‘USO 31’ and ‘Zolotoniski 15’ varieties are presented. The manifestation of the content of cannabidiol, tetrahydrocannabinol and cannabinol is given not in terms of their maximum content (using the analysis of apical parts of plants or female flo­wers) but using a weighted average sample of the vegetative mass from all live leaves and inflorescences.Conclusions. The presence and intensity of certain cannabinoid compound accumulation are the hereditary signs. A small number of cannabinoids in hemp can be identified already at early stages of development, in particular at the 1–3 true leaf pairs stage. On the basis of theoretical calculations and in accordance with the described research methodology, it was found that the optimal period for harvesting biomass of pharmaceutical hemp with subsequent release of cannabidiol is the period from full flowering to the stage of biological maturity. Certain families of the ‘Hliana’ variety involved into selection for increasing cannabidiol content can produce about 5.808 g/m2 of the active substance. The families of variety ‘USO 31’ can produce 1.528 g/m2 and the ‘Zolotoniski 15’ 1.563 g/m2 of the active substance. Inflorescences of hemp contain much more cannabinoid compounds compared to leaves; however, taken into account their shares in the total biomass of plants, it can be argued that inflorescences and leaves are equally suitable for use as a source of cannabidiol. The use of industrial hemp in the pharmaceutical industry is promising but on the assumption of the target breeding | Мета. Встановити особливості накопичення канабідіолу та інших канабіноїдних сполук під час онтогенезу технічних (промислових) однодомних конопель, визначити оптимальну фенологічну фазу конопель, у яку доцільно проводити збирання рослин з метою отримання канабідіолу для потреб фармацевтичної галузі.Методи. Польові, лабораторні (тонкошарова хроматографія), математичної статистики (кореляційно-регресійний аналіз).Результати. Наведено результати трирічних досліджень із вивчення накопичення біомаси в онтогенезі рослин конопель сортів ‘Гляна’, ‘ЮСО 31’ і ‘Золотоніські 15’, вмісту канабідіолу, тетрагідроканабінолу і канабінолу в середньозваженому зразку вегетативної маси усіх живих листків і суцвіття.Висновки. Наявність та інтенсивність накопичення певної канабіноїдної сполуки є спадково обумовленими ознаками. Невелику кількість канабіноїдів у конопель можна ідентифікувати вже на ранніх стадіях розвитку, зокрема у фазі 1–3 пар справжніх листків. На основі теоретичних розрахунків і згідно проведених досліджень установлено, що оптимальним періодом для збирання біомаси конопель медичного напряму використання та подальшого виділення канабідіолу є період від повного цвітіння до фази біологічної стиглості. У окремих сімей сор­ту ‘Гляна’, з якими проводилась селекційна робота у напрямі підвищення вмісту канабідіолу, можна отримати близько 5,808 г/м2, сорту ‘ЮСО 31’ – 1,528 г/м2, сорту ‘Золотоніські 15’ – 1,563 г/м2 даної речовини. Суцвіття конопель містять набагато більше канабіноїдних сполук, порівняно з листками, але зважаючи на їх частку в загальній біомасі рослин, можна стверджувати, що і суцвіття, і листки однаковою мірою придатні для використання як джерела канабідіолу. Використання технічних (промислових) конопель у медичній (фармацевтичній) галузях є перспективним, але за умови цілеспрямованої селекційної роботи.

Мета. Обґрунтувати основні етапи створення високопродуктивного сорту ‘МІП Валенсія’ методом індукованого мутагенезу. Методи. Польові, лабораторні, статистичні. Насіння гібридів першого покоління обробляли, використовуючи мутагенні чинники хімічної НЕС (нітрозоетилсечовина), НМС (нітрозометилсечовина), ДАБ (1,4-біс-діазоацетилбутан), ДМС (диметилсульфат), ГА (гідроксиламін) та фізичної природи – гамма-промені 100 і 150 Гр. Результати. Для створення генотипів пшениці озимої та збільшення частоти появи рослин з поліпшеними цінними властивостями щороку проводили гібридизацію, компоненти схрещування яких різнилися за морфологічними ознаками. За роки досліджень у розсадниках F3M2–F5M4 були проведені добори кращих потомств. За результатами фенологічних спостережень, біометричних даних та візуальних оцінок зерна найбільшу кількість форм отримано у 2006 (2877 шт.), 2007 (2237 шт.), 2009 (2196 шт.), 2015 (2133 шт.) рр., найменшу – у 2011 р. (448 шт.). Проведення таких досліджень протягом останніх 10 років сприяло створенню ряду цінних генотипів, ліній та сортів. Унаслідок селекційної роботи з гібридно-мутантними популяціями було виділено лінії, які наразі досліджують у конкурсному випробуванні, в агротехнічному досліді з визначення реакції генотипу на строки сівби та попередники. Так, лінії ‘Еритроспермум 37328’, ‘Еритроспермум 37337’ переважали стандарт на 0,9 та 1,12 т/га відповідно. Сорт пшениці м’якої озимої ‘МІП Валенсія’ (‘Еритроспермум 37328’) створено методом індивідуального добору колосу в F3M4 з гібридно-мутантної популяції сортів ‘Єрмак’ / ‘Деметра’ + НМС 0,005%. Сорт рекомендовано для внесення у Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в України з 2018 р. Результати Державного сортовипробування в Україні у 2017 р. свідчать, що у лісостеповій зоні найвищу врожайність отримали на Черкаському (9,11 т/га) та Вінницькому (9,08 т/га) обласних державних центрах експертизи сортів рослин (ОДЦЕСР). У зоні Полісся максимальна врожайність сорту виявлена на Житомирському (6,99 т/га) та Івано-Франківському (6,94 т/га) ОДЦЕСР. У степовій зоні найвищу врожайність сорту ‘МІП Валенсія’ зафіксовано на Дніпропетровському (7,39 т/га) ОДЦЕСР. Висновки. Залучення сучасних методів селекції, зокрема експериментального мутагенезу, дає змогу отримати мутантні форми та сорти, які можуть бути використані в селекції пшениці озимої та виробництві.

Мета. Проаналізувати тенденції виробництва сої культурної в світі та виявити їх вплив на ринок сортів сої культурної в Україні. Виявити динаміку подачі та реєстрації заявок на включення до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. Порівняти урожайність сої культурної у лідерів глобального ринку сої з урожайністю сої культурної, що знаходиться у виробництві в Україні. Висвітлити інформацію щодо кращих за урожайністю нових сортів сої культурної, які включені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. Методи. Аналітичний, математичний, статистичний, графічний. Результати. Виявлено помітний вплив тенденцій на глобальному ринку сої на динаміку виробництва цієї культури в Україні та скорочення у десятки разів обсягів відставання виробництва сої культурної в Україні порівняно із світовими лідерами в десятки разів. Тенденції приросту виробництва співпадають з тенденціями лідерів глобального ринку сої США, Бразилії та Аргентини. Визначено вплив зростання виробництва на процес реєстрації нових сортів сої культурної у Реєстрі сортів рослин України. З’ясовано, що тренд зростання кількості поданих заявок носить поліноміальний характер. Встановлено, що найбільша кількість сортів сої культурної, що проходила кваліфікаційну експертизу мала українське походження. Вивчено сорти іноземного походження з Канади, Франції, Австрії, США, Німеччини, Аргентини, Кіпру, Польщі, Республіки Сербія, Румунії, Республіки Хорватії, Чеської Республіки, Швейцарії. Визначено нові сорти сої культурної, які мали найвищу врожайність за період кваліфікаційної експертизи з 2010 по 2018 рік. Висновки. Темпи приросту виробництва сої культурної в Україні мають позитивну динаміку. В Реєстрі сортів рослин України переважають сорти українського походження. Середній рівень урожайності сортів сої культурної за 2010–2018 роки відповідає середній врожайності цієї культури у світі. Максимальну врожайність серед сортів, які проходили кваліфікаційну експертизу сортів рослин у період з 2010 по 2018 рік, проявили сорти: ‘Silesia’ французького походження, ‘Естафета’, ‘Терек’, ‘Авантюрин’ українського та сорт канадського походження ‘Kofu’.

Мета. Вивчити адаптивну здатність та визначити основні критерії адаптивності нових сортів картоплі селекції Інституту картоплярства НААН у зоні Правобережного Полісся України для використання в насінництві. Методи. У польових умовах досліджували 10 сортів картоплі різних груп стиглості. Їх продуктивний потенціал для визначення загальної видової адаптивної реакції аналізували за показниками врожайності. Для цього розраховували коефіцієнт адаптивності сорту (КА) за його врожайністю в рік вирощування до середньосортової врожайності року. Результати. Протягом років випробування (2015–2017) майже всі сорти мали КА 1,0 і вище, що свідчить про їхню високу адаптивну здатність у ґрунтово-кліматичній зоні вирощування за мінливих погодних умов. Зокрема, у сорту ‘Лєтана’ річний КА варіював у межах 1,06–1,24 за врожайності 13,3–29,8 т/га, ‘Гурман’ – 1,00–1,02 і 11,6–25,5 т/га, ‘Случ’ – 0,96–1,13 і 13,1–24,6 т/га, ‘Струмок’ – 0,98–1,09 і 12,3–26,1 т/га, ‘Злагода’ – 0,98–1,09 і 11,7–26,2 т/га, ‘Партнер’ – 0,96–1,25 і 11,1–29,9 т/га відповідно. Висока загальна адаптивна здатність і відповідно підвищена (порівняно з багаторічним середньосортовим показником – 20,2 т/га) урожайність була властива сортам ‘Лєтана’ (абсолютний КА – 1,15, приріст урожайності – 3,0 т/га), ‘Партнер’ (1,07 і 2,0 т/га), ‘Княгиня’ (1,02 і 1,1 т/га), ‘Фея’ (1,09 і 0,8 т/га), ‘Струмок’ (1,04 і 0,8 т/га), ‘Злагода’ (1,03 і 0,6 т/га) та ‘Случ’ (1,04 і 0,4 т/га). Найбільш вираженою позитивною реакцією на сприятливі умови вирощування реалізацією свого генетичного потенціалу, а саме підвищеною врожайністю, вирізнялися ‘Лєтана’, ‘Партнер’ і ‘Княгиня’, які належать до сортів зі специфічною адаптивністю. Зокрема, у роки зі сприятливими погодними умовами (2016 і 2017) приріст урожайності цих сортів до середньосортового річного показника (26,6 і 25,1 т/га) становив: ‘Лєтана’ – 1,5–2,3 т/га, ‘Партнер’ – 0,4–3,3 т/га, ‘Княгиня’ – 0,7–1,7 т/га. Таким чином, специфічна адаптивна здатність сорту більшою мірою проявляється за високої середньосортової врожайності року. Висновки. Використання в насінництві сортів картоплі з високою адаптивністю до вирощування в певних ґрунтово-кліматичних зонах дасть змогу збільшити обсяги виробництва насіннєвого матеріалу високих категорій для проведення сортозаміни і сорто­оновлення. До таких сортів в умовах Правобережного Полісся України належать ‘Лєтана’, ‘Партнер’, ‘Княгиня’, ‘Злагода’, ‘Фея’, ‘Случ’, ‘Струмок’, ‘Арія’ та ‘Гурман’.

Мета. Виявити перспективні зразки кукурудзи з колекції Устимівської дослідної станції рослинництва з важливими біохімічними показниками якості – високим вмістом білка й крохмалю в зерні. Методи. Польовий, лабораторний, узагальнення. Результати. Проведено розподіл колекційних зразків кукурудзи за біохімічними показниками. Виділено лише одну лінію з дуже високим вмістом білка 15,8% – ‘УХК 464’ (Україна). Високий рівень вмісту білка мали 57 ліній і 35 сортів різного еколого-географічного походження, що дає можливість добору цінних форм. Серед самозапилених ліній до джерел дуже високого вмісту білка (14,0–15,0%) віднесено: ‘УХ 220’ (Україна) та ‘А 27-51’, ‘R 168’ (США). Вміст білка в межах 12,0–12,9% мали 10 сортів кукурудзи, кращі з них місцевий сорт ‘UB0104037’ (Росія), ‘UB0100419’, ‘Cuzco’ (Мексика). Серед ліній кукурудзи, створених шляхом залучення форм з генами wx, se, o2, ae, su1, su2, sh2, виділено зразки, що поєднують високу зернову продуктивність із підвищеним вмістом білка. За дуже високим вмістом крохмалю в зерні (70,0–75,5%) виділено 147 зразків, зокрема 39 ліній і 108 сортів. Лише три лінії – ‘ХЛГ 4’ та ‘А 169’ (Україна), ‘7023’ (Німеччина) – мали вміст крохмалю понад 76,0%. У 23 ліній цей показник варіює в межах 73–75%. Кращі з них: ‘ЛК 14795’, ‘УХК 383’, ‘УХР 74-2’ (Україна), ‘МА 23С’ (Франція), ‘Б 312’ (Росія), ‘LH 59’ (США), ‘ВС 70511’ (Хорватія), ‘N 4-1-6’ (Сербія і Чорногорія), ‘Martonvasar 1’, ‘Martonvasar 2’ (Угорщина). У процесі створення гібридів і ліній з підвищеним вмістом білка та крохмалю рекомендовано вводити в селекційний процес самозапилені лінії ‘G 6’, ‘CO 72-75-13 PR’, ‘D-BE-14’, ‘W 117’, ‘407’, ‘P 502 зМ’, ‘УХК 565’, ‘Oh 45’. Це дасть змогу одержувати цінний вихідний матеріал, що слугуватиме основою для пріоритетних напрямів селекції кукурудзи. Висновки. За результатами вивчення зразків кукурудзи виділено цінний вихідний матеріал для створення ліній і гібридів з поліпшеним біохімічним складом зерна. Досліджувані зразки знаходяться в колекції Устимівської дослідної станції та Національного центру генетичних ресурсів рослин і можуть бути використані селекціонерами й іншими споживачами в теоретичних і практичних розробках.

Мета. Проаналізувати показники пігментного апарату і фотосинтетичної ефективності пшениці у зв’язку з перспективами підвищення врожайності. Методи. Польовий, дрібноділянковий, морфометричний, спектрофотометричний, високоефективна рідинна хроматографія, статистичний. Результати. Представлено результати порівняльних досліджень показників фотосинтетичного апарату на різних рівнях його організації (хлоропласт, листок, посів) двох сортів озимої пшениці, з більш ніж 40-річною різницею в термінах створення. У різних умовах вирощування виявлено, що сорт сучасної селекції ‘Фаворитка’ відрізнявся як вищим вмістом основного фотосинтетичного пігменту – хлорофілу, так і його валовою кількістю в листках, а також питомою масою листків та тривалішим функціонуванням фотосинтетичного апарату посіву на пізніх етапах вегетації, ніж сорт більш ранньої селекції ‘Миронівська 808’. На підставі змін показника деепоксидації ксантофілів у віолаксантиновому циклі на зміну умов освітлення встановлено більшу ефективність роботи фотосинтетичного апарату сорту ‘Фаворитка’. Всі ці зміни, в кінцевому підсумку, сприяли ефективнішому використанню поглинутої світлової енергії на утворення біомаси у цього сорту. На основі аналізу власних даних і літературних джерел показано, що підвищення ефективності фотосинтезу є перспективною стратегією збільшення продуктивності рослин. Висновки. Встановлено, що зростання врожайності сучасного сорту озимої пшениці ‘Фаворитка’, порівняно із сортом селекції 60-х років ‘Миронівська 808’, супроводжувалося збільшенням вмісту і валової кількості хлорофілу, а також подовжен­ням періоду функціонування фотосинтетичного апарату посіву в репродуктивний період. Крім того, сучасний сорт відрізнявся підвищенням фотосинтетичної про­дуктивності, зумовленим ефективнішим використанням поглинутої світлової енергії.

Мета. Всебічно оцінити інтродуковані зразки пшениці м’якої озимої з міжнародного розсадника 20th FAWWON-SA різного еколого-географічного походження в умовах південної частини Лісостепу України за комплексом показників продуктивності та адаптивності для виділення найцінніших зразків і скласти їх опис. Методи. Польовий, лабораторний, узагальнення. Результати. Наведено результати вивчення, оцінювання та опису 90 нових зразків пшениці м’якої озимої різного еколого-географічного походження за ознаками продуктивності та адаптивності в Устимівській дослідній станції рослинництва Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН протягом 2013–2016 рр. У польових та лабораторних умовах вивчено показники врожайності, продуктивності, маси 1000 зерен, скоростиглості, висоти рослин та довжини колоса, стійкості до вилягання. Висновки. Проведений комплекс досліджень нових зразків пшениці м’якої озимої за різних погодних умов дав змогу виділити матеріал, що має підвищені параметри господарських та біологічних ознак. У дослідженнях було встановлено, що до високоврожайних зразків належать: ‘06325G1-1’, ‘06325G4-1’, ‘Nikifor’ (Румунія), ‘Aniya’ (Казахстан), ‘AR800-1-3-1/WX03ARS0047’, ‘GA951079-3-5/WX03ARS0256’, ‘BC01007-7’, ‘BC01131-24’, ‘OK055511’, ‘SD06069’, ‘NE06545’ (США). У зразків пшениці м’якої озимої ‘Derbes’, ‘Zhadyra’ (Казахстан), ‘CHAM6//1D13.1/…’ (IU061757), ‘DORADE/ALTAY2000…’ (IU062123), ‘GANSU-1/MEZGIT-4’, ‘CHAM6//1D13.1/…’ (IU061757) (Туреччина), ‘SERI.1B*2/3/KAUZ*2/BOW//…’ (IU062150) (США) маса зерна з рослини перевищувала 3,5 г, вони мають досить високі показники продуктивності рослини за рахунок як підвищеної озерненості, так і маси 1000 зерен. Аналіз результатів досліджень свідчить про те, що інтродуковані зразки пшениці м’якої озимої різного еколого-географічного походження пристосовані до умов Південного Лісостепу та їх можна рекомендувати як вихідний матеріал у селекції на підвищення продуктивного і адаптивного потенціалу.

Мета. Вивчити фітотоксичну дію гербіцидів та їх вплив на формування продуктивності рослин і посівні якості насіння люпину білого. Методи. Польові, лабораторні та статистичні. Посівні якості визначали в лабораторних умовах згідно з ДСТУ 2240-93. Результати. Найбільш ефективну фітотоксичну дію встановлено в гербіцидів і бакових сумішей: Харнес, Харнес + Юпітер, Прометрекс + Юпітер, Прометрекс і Стомп: загибель бур’янів – у середньому 79,0; 80,1; 77,4; 75,3 і 69,2% відповідно. Кращу насіннєву продуктивність отримано на контрольному варіанті з прополюванням вручну; на варіантах із внесенням гербіциду Харнес і бакових сумішей Харнес + Юпітер, Прометрекс + Юпітер продуктивність рослин сортів люпину білого була в межах 91,9–96,7% від контролю. Меншу масу насіння з рослини отримано на ділянках із застосуванням гербіцидів по сходах (сорт ‘Серпневий’ – 6,8 г, ‘Чабанский’ – 7,4 г). Продуктивність рослин на варіанті без прополювання і без внесення гербіцидів була найнижчою і становила по сортах 5,9 та 6,7 г відповідно. Із внесенням гербіцидів по сходах люпину енергія проростання вирощеного насіння порівняно з контрольним варіантом знизилася приблизно на 2,0%, а за обприскування до появи сходів значного зниження не спостерігали. Найнижчі показники отримано на варіанті без внесення гербіцидів і без прополювання (в середньому 85,7%). Лабораторна схожість насіння в усіх варіантах відповідає вимогам ДСТУ (87,0%) для добазової категорії. Незначне зниження схожості спостерігали в насіння, отриманого за внесення гербіцидів по сходах люпину, де вона становила у середньому 92,0%. Маса 1000 насінин на варіантах із внесенням гербіцидів до появи сходів дорівнювала 96,8–102,1% від контролю. Відчутніше зниження зафіксовано на варіантах з обприскуванням по сходах, де показники становили в середньому 93,6% від варіанта з прополюванням. На варіанті без використання гербіцидів і без прополювання маса 1000 насінин була найменшою. Висновки. Найефективніша дія за знищенням бур’янів встановлена у гербіцидів Харнес, Прометрекс, Стомп, а також бакових сумішей Харнес + Юпітер, Прометрекс + Юпітер. Найкращі показники продуктивності і посівних якостей насіння отримано на контрольному варіанті з ручним прополюванням, найгірші – без внесення гербіцидів і без прополювання. Застосування гербіцидів до появи сходів люпину не має негативного впливу на посівні якості вирощеного насіння, а по сходах призвело до їх незначного зниження.