Мета. Визначити особливості біосинтезу хлорофілів a і b у листках лаванди вузьколистої за етапами органогенезу в умовах Правобережного Лісостепу України. Методи. Об’єктом дослідження були вісім сортів лаванди української та іноземної селекції: ‘Feuervogel’, ‘Лівадія’, ‘Оріон’, ‘Восток’, ‘König Humberg’, ‘Маестро’, ‘Веселі нотки’ та ‘Richard Walls’ із колекції лабораторії квітково-декоративних і лікарських рослин Інституту садівництва НААН України. Зразки рослинного матеріалу відбирали на дослідних ділянках маточних насаджень культури у 2015–2017 рр. за такими етапами органогенезу рослин: початок вегетації, повне формування листків, формування бутонів, початок цвітіння та повне цвітіння. Уміст хлорофілу в листках визначали за методом Т. Н. Годнева в інтерпретації О. П. Осипової (1947). Результати. Виявлено позитивну динаміку накопичення хлорофілів а і b у листках рослин лаванди вузьколистої за етапами органогенезу в умовах Київської області. У фазі цвітіння сумарний уміст цих пігментів у листках досягав максимуму і залежно від сорту становив від 1,8 до 2,0 г/дм2, що на 18,8–25,0% вище показників попереднього етапу розвитку. Виявлено сортову залежність у біосинтезі хлорофілів а і b. Найвищі показники вмісту хлорофілу а на час цвітіння рослин лаванди зафіксовано в сортів ‘Восток’ і ‘Маестро’ (1,64 г/дм2), хлорофілу b – ‘Орiон’ (0,64 г/дм2) і ‘König Humberg’ (0,52 г/дм2). Висновки. Визначені особливості формування вмісту хлорофілу в рослинах за етапами органогенезу дають змогу оцінити вплив умов вирощування на стан насаджень різних сортів лаванди і можуть бути використані для оптимізації технології вирощування культури.

Purpose. To determine the peculiarities of the chlorophylls a and b biosynthesis in the leaves of lavender over the stages of organogenesis under the conditions of the Right Bank Forest-Steppe of Ukraine. Methods. The subject of the study was eight varieties of lavender of Ukrainian and foreign breeding: ‘Feuervogel’, ‘Livadia’, ‘Orion’, ‘Vostok’, ‘König Humberg’, ‘Maestro’, ‘Veseli Notky’ and ‘Richard Walls’ from the collection of ornamental and medical plants of the Institute of Horticulture of the National Academy of Sciences of Ukraine. Samples of vegetative material were taken at experimental stock sites during a period 2015 to 2017 at the following stages of organogenesis: the beginning of vegetation, the complete formation of leaves, the formation of buds, the beginning of flowering and full flowering. The content of chlorophyll in the leaves was determined by the Godnev’s method modified by Osipova (1947). Results. A positive dynamics of chlorophyll types a and b accumulation in the leaves of lavender plants over the stages of organogenesis under the conditions of the Kyiv region was found. At the flowering stage, the total content of these pigments in the leaves of varieties under investigation reached a maximum and ranged from 1.8 to 2.0 g/dm2, which was 18.8 to 25.0% higher than the values of the previous stage of development. Variety-specific relations in biosynthesis in chlorophyll a and b was revealed. The highest chlorophyll a content at the flowering stage was recorded in ‘Vostok’ and ‘Maestro’ varieties (1.64 g/dm2), while chlorophyll b in ‘Orion’ (0.64 g/dm2) and ‘König Humberg’ (0.52 g/dm2). Conclusions. The peculiarities of the changes in the chlorophyll content of lavender plants over the stages of organogenesis are determined, that allows evaluating the effect of growing conditions on the state of plantations of various lavender varieties and can be used to optimize the techno­logy of lavender cultivation. | Цель. Определить особенности биосинтеза хлорофиллов a и b в листьях лаванды узколистой по этапам органогенеза в условиях Правобережной Лесостепи Украины. Методы. Объектом исследования были восемь сортов лаванды украинской и иностранной селекции: ‘Feuervogel’, ‘Ливадия’, ‘Орион’, ‘Восток’, ‘König Humberg’, ‘Маэстро’, ‘Веселые нотки’ и ‘Richard Walls’ из коллекции лаборатории цветочно-декоративных и лекарственных растений Института садоводства НААН Украины. Образцы растительного материала отбирали на опытных участках маточных насаждений культуры в 2015–2017 гг. по следующим этапам органогенеза растений: начало вегетации, полное формирование листьев, формирование бутонов, начало цветения и полное цветение. Содержание хлорофилла в листьях определяли по методу Т. Н. Годнева в интерпретации А. П. Осиповой (1947). Результаты. Выявлено положительную динамику накоп­ления хлорофиллов а и b в листьях растений лаванды узколистой по этапам органогенеза в условиях Киевской области. В фазе цветения суммарное содержание этих пигментов в листьях достигало максимума и в зависимости от сорта составляло от 1,8 до 2,0 г/дм2, что на 18,8–25,0% выше показателей предыдущего этапа развития. Выявлено сортовую зависимость в биосинтезе хлорофиллов а и b. Самые высокие показатели содержания хлорофилла а во время цветения растений лаванды зафиксировано у сортов ‘Восток’ и ‘Маэстро’ (1,64 г/дм2), хлорофилла b – ‘Орион’ (0,64 г/дм2) и ‘König Humberg’ (0,52 г/дм2). Выводы. Определенные особенности формирования содержания хлорофилла в растениях по этапам органогенеза позволяют оценить влияние условий выращивания на состояние насаждений различных сор­тов лаванды и могут быть использованы для оптимизации технологии выращивания культуры. | Мета. Визначити особливості біосинтезу хлорофілів a і b у листках лаванди вузьколистої за етапами органогенезу в умовах Правобережного Лісостепу України. Методи. Об’єктом дослідження були вісім сортів лаванди української та іноземної селекції: ‘Feuervogel’, ‘Лівадія’, ‘Оріон’, ‘Восток’, ‘König Humberg’, ‘Маестро’, ‘Веселі нотки’ та ‘Richard Walls’ із колекції лабораторії квітково-декоративних і лікарських рослин Інституту садівництва НААН України. Зразки рослинного матеріалу відбирали на дослідних ділянках маточних насаджень культури у 2015–2017 рр. за такими етапами органогенезу рослин: початок вегетації, повне формування листків, формування бутонів, початок цвітіння та повне цвітіння. Уміст хлорофілу в листках визначали за методом Т. Н. Годнева в інтерпретації О. П. Осипової (1947). Результати. Виявлено позитивну динаміку накопичення хлорофілів а і b у листках рослин лаванди вузьколистої за етапами органогенезу в умовах Київської області. У фазі цвітіння сумарний уміст цих пігментів у листках досягав максимуму і залежно від сорту становив від 1,8 до 2,0 г/дм2, що на 18,8–25,0% вище показників попереднього етапу розвитку. Виявлено сортову залежність у біосинтезі хлорофілів а і b. Найвищі показники вмісту хлорофілу а на час цвітіння рослин лаванди зафіксовано в сортів ‘Восток’ і ‘Маестро’ (1,64 г/дм2), хлорофілу b – ‘Орiон’ (0,64 г/дм2) і ‘König Humberg’ (0,52 г/дм2). Висновки. Визначені особливості формування вмісту хлорофілу в рослинах за етапами органогенезу дають змогу оцінити вплив умов вирощування на стан насаджень різних сортів лаванди і можуть бути використані для оптимізації технології вирощування культури.

Purpose. To compare scales of grain crops growth and development. Results. Based on the generalization of the well-known scales of grain crops growth and development –Feekes scale, Haun scale, Zadoks scale, ВВСН, Kuperman and Semenova, Keller-Baglioni – comparative tables and correspondences between physical and biological time of plant development were worked out. The obtained information is of great importance for the creation of effective technological maps of growing crops, because it is the application of theoretical knowledge that helps in a timely and accurate manner to identify the stages of plant deve­lopment and timely perform the appropriate agrotechnical methods. In scales, standardized numerical designations are used for phases or stages of growth and development that have the same meaning, regardless of the year, region, or type (subtype, variety) of a grain crop. Digital signs have advantages over descriptive when entering information into a computer. The most common are the Feekes scale, Haun scale, Zadoks scale, and the unified extended BBCH scale. Conclusions. The Feekes scale is particularly useful between stages 6 and 10.5, which corresponds to the period from the appearance of the first node at the beginning of the stem elongation (stage 6) to the end of flowering (stage 10.5). The Haun scale is useful for the classification of the vegetative growth stages of grain crops. For the creation of precision farming systems and the actual computerization of cereal production, the unified extended BBCH scale is most suitable

Purpose. To compare scales of grain crops growth and development. Results. Based on the generalization of the well-known scales of grain crops growth and development –Feekes scale, Haun scale, Zadoks scale, ВВСН, Kuperman and Semenova, Keller-Baglioni – comparative tables and correspondences between physical and biological time of plant development were worked out. The obtained information is of great importance for the creation of effective technological maps of growing crops, because it is the application of theoretical knowledge that helps in a timely and accurate manner to identify the stages of plant deve­lopment and timely perform the appropriate agrotechnical methods. In scales, standardized numerical designations are used for phases or stages of growth and development that have the same meaning, regardless of the year, region, or type (subtype, variety) of a grain crop. Digital signs have advantages over descriptive when entering information into a computer. The most common are the Feekes scale, Haun scale, Zadoks scale, and the unified extended BBCH scale. Conclusions. The Feekes scale is particularly useful between stages 6 and 10.5, which corresponds to the period from the appearance of the first node at the beginning of the stem elongation (stage 6) to the end of flowering (stage 10.5). The Haun scale is useful for the classification of the vegetative growth stages of grain crops. For the creation of precision farming systems and the actual computerization of cereal production, the unified extended BBCH scale is most suitable

Мета. Порівняти різні шкали росту й розвитку зернових культур.Результати. На основі узагальнення відомих шкал росту й розвитку зернових культур – Фікеса (Feekes scale), Хауна (Haun scale), Задокса (Zadoks scale), ВВСН, Куперман і Семенова, Келлер–Багліоні – розроблено порівняльні таблиці та відповідники між фізичним і біологічним часом розвитку рослин. Отримана інформація має важливе значення для створення ефективних технологічних карт вирощування зернових культур, адже саме застосування теоретичних знань допомагає своєчасно та точно ідентифікувати стадії розвитку рослин та вчасно виконати відповідні агротехнічні прийоми догляду за ними. У шкалах стандартизовані цифрові позначення використовуються для фаз або стадій росту й розвитку, які мають однакове значення, незалежно від року, регіону або типу (підтипу, сорту) зернової культури. Цифрові позначення мають переваги перед описовими, коли інформація заноситься в комп’ютер. Найпоширенішими вважаються шкали Фікеса (Feekes scale), Хауна (Haun scale), Задокса (Zadoks scale) та уніфікована розширена шкала ВВСН.Висновки. Шкала Фікеса особливо корисна між стадіями 6 і 10,5, що відповідає періоду від появи першого вузла на початку подовження стебла (стадія 6) до завершення цвітіння (стадія 10,5). Шкала Хауна є корисною для класифікації стадій вегетативного росту зернових культур. Для створення систем точного землеробства та власне комп’ютеризації технології вирощування зернових культур найбільше підходить уніфікована розширена шкала ВВСН. | Purpose. To compare scales of grain crops growth and development.Results. Based on the generalization of the well-known scales of grain crops growth and development –Feekes scale, Haun scale, Zadoks scale, ВВСН, Kuperman and Semenova, Keller-Baglioni – comparative tables and correspondences between physical and biological time of plant development were worked out. The obtained information is of great importance for the creation of effective technological maps of growing crops, because it is the application of theoretical knowledge that helps in a timely and accurate manner to identify the stages of plant deve­lopment and timely perform the appropriate agrotechnical methods. In scales, standardized numerical designations are used for phases or stages of growth and development that have the same meaning, regardless of the year, region, or type (subtype, variety) of a grain crop. Digital signs have advantages over descriptive when entering information into a computer. The most common are the Feekes scale, Haun scale, Zadoks scale, and the unified extended BBCH scale.Conclusions. The Feekes scale is particularly useful between stages 6 and 10.5, which corresponds to the period from the appearance of the first node at the beginning of the stem elongation (stage 6) to the end of flowering (stage 10.5). The Haun scale is useful for the classification of the vegetative growth stages of grain crops. For the creation of precision farming systems and the actual computerization of cereal production, the unified extended BBCH scale is most suitable | Цель. Сравнить шкалы роста и развития зерновых культур.Результаты. На основе обобщения известных шкал роста и развития зерновых культур – Фикеса (Feekes scale), Хауна (Haun scale), Задокса (Zadoks scale), ВВСН, Куперман и Семенова, Келлер–Баглиони – разработаны сравнительные таблицы и соответствия между физическим и биологическим временем развития растений. Полученная информация имеет важное значение для создания эффективных технологических карт выращивания зерновых культур, ведь именно применение теоретических знаний помогает своевременно и точно идентифицировать стадии развития растений и своевременно выполнить соответствующие агротехнические приемы ухода за ними. В шкалах стандартизированные цифровые обозначения используются для фаз или стадий роста и развития, которые имеют одинаковое значение, независимо от года, региона или типа (подтипа, сорта) зерновой культуры. Цифровые обозначения имеют преимущества перед описательными, когда информация заносится в компьютер. Самыми распространенными считаются шкалы Фикеса (Feekes scale), Хауна (Haun scale), Задокса (Zadoks scale) и унифицированная расширенная шкала ВВСН.Выводы. Шкала Фикеса особенно полезна между стадиями 6 и 10,5, что соответствует периоду от появления первого узла в начале удлинения стебля (стадия 6) до завершения цветения (стадия 10,5). Шкала Хауна является полезной для классификации стадий вегетативного роста зерновых культур. Для создания систем точного земледелия и собственно компьютеризации технологии выращивания зерновых культур больше всего подходит унифицированная расширенная шкала ВВСН

Мета. Встановити доцільність використання деяких сортів верби іноземної селекції для створення енергетичних плантацій в умовах Волинського Опілля. Методи. Об’єктом дослідження були енергетичні плантації чотирьох сортів верби шведської селекції (‘Tora’, ‘Tordis’, ‘Inger’, ‘Wilhelm’), трьох сортів з Польщі (‘1047’, ‘82’, ‘1057’) та одного угорського – ‘Express’. Насадження досліджуваних сортів верби створювали впродовж 2012–2013 рр. на староорних землях в умовах Волинського Опілля. Результати. Встановлено, що біологічні особливості досліджуваних сортів і густота садіння їх живців суттєво впливають на приживлюваність живців, кущистість, кількість пагонів на 1 га, висоту рослин та продуктивність енергетичної біомаси. Після першого року вирощування максимальні показники врожайності сухої маси спостерігались у варіантах з найбільшою густотою садіння (22,5 тис. шт./га). Протягом другого вегетаційного періоду в усіх варіантах досліду відбувся значний приріст біомаси. Особливо інтенсивним він був за середньої густоти садіння (16,4 тис. шт./га). Після третього року вегетації максимальних показників продуктивності досягли сорти ‘Tora’, ‘Inger’ і ‘Tordis’ за густоти садіння 16,4 тис. шт./га. Висновки. В умовах Волинського Опілля найвищими показниками продуктивності сухої біомаси за трирічного циклу збирання врожаю відзначаються клони шедської селекції: ‘Tora’ – від 25,72 до 28,12 т/га, ‘Inger’ – від 26,71 до 30,27 і ‘Tordis’ – від 21,58 до 27,56 т/га. Проведений ієрархічний кластерний аналіз досліджуваних культиварів за приживлюваністю живців, комплексом біометричних показників та продуктивністю свідчить, що вони об’єднуються у два кластери. До першого кластеру належать сорти шведської селекції ‘Tora’ та ‘Inger’, які за всіма характеристиками росту й продуктивності мали найвищі показники. До другого ввійшла решта сортів, які різною мірою є перспективними для вирощування у Волинському Опіллі. Особливо це стосується сортів ‘Tordis’, ‘Wilhelm’ та ‘Express’, що розташовані в правій частині другого кластеру і характеризуються високими показниками продуктивності. Енергетичні плантації верби в умовах Волинського Опілля доцільно створювати з початковою густотою 12–15 тис. рослин на 1 га.

Мета. Встановити доцільність використання деяких сортів верби іноземної селекції для створення енергетичних плантацій в умовах Волинського Опілля.Методи. Об’єктом дослідження були енергетичні плантації чотирьох сортів верби шведської селекції (‘Tora’, ‘Tordis’, ‘Inger’, ‘Wilhelm’), трьох сортів з Польщі (‘1047’, ‘82’, ‘1057’) та одного угорського – ‘Express’. Насадження досліджуваних сортів верби створювали впродовж 2012–2013 рр. на староорних землях в умовах Волинського Опілля. Результати. Встановлено, що біологічні особливості досліджуваних сортів і густота садіння їх живців суттєво впливають на приживлюваність живців, кущистість, кількість пагонів на 1 га, висоту рослин та продуктивність енергетичної біомаси. Після першого року вирощування максимальні показники врожайності сухої маси спостерігались у варіантах з найбільшою густотою садіння (22,5 тис. шт./га). Протягом другого вегетаційного періоду в усіх варіантах досліду відбувся значний приріст біомаси. Особливо інтенсивним він був за середньої густоти садіння (16,4 тис. шт./га). Після третього року вегетації максимальних показників продуктивності досягли сорти ‘Tora’, ‘Inger’ і ‘Tordis’ за густоти садіння 16,4 тис. шт./га.Висновки. В умовах Волинського Опілля найвищими показниками продуктивності сухої біомаси за трирічного циклу збирання врожаю відзначаються клони шедської селекції: ‘Tora’ – від 25,72 до 28,12 т/га, ‘Inger’ – від 26,71 до 30,27 і ‘Tordis’ – від 21,58 до 27,56 т/га. Проведений ієрархічний кластерний аналіз досліджуваних культиварів за приживлюваністю живців, комплексом біометричних показників та продуктивністю свідчить, що вони об’єднуються у два кластери. До першого кластеру належать сорти шведської селекції ‘Tora’ та ‘Inger’, які за всіма характеристиками росту й продуктивності мали найвищі показники. До другого ввійшла решта сортів, які різною мірою є перспективними для вирощування у Волинському Опіллі. Особливо це стосується сортів ‘Tordis’, ‘Wilhelm’ та ‘Express’, що розташовані в правій частині другого кластеру і характеризуються високими показниками продуктивності. Енергетичні плантації верби в умовах Волинського Опілля доцільно створювати з початковою густотою 12–15 тис. рослин на 1 га. | Цель. Установить целесообразность использования некоторых сортов ивы иностранной селекции для создания энергетических плантаций в условиях Волынского Ополья. Методы. Объектом исследования были энергетические плантации четырех сортов ивы шведской селекции (‘Tora’, ‘Tordis’, ‘Inger’, ‘Wilhelm’), трех сортов из Польши (‘1047’, ‘82’, ‘1057’) и один венгерский – ‘Express’. Насаждения исследуемых сортов ивы создавали в течение 2012–2013 гг. на старопахотных землях в условиях Волынского Ополья. Результаты. Установлено, что биологические особенности исследуемых сортов и плотность посадки их черенков существенно влияют на приживаемость черенков, кустистость, количество побегов на 1 га, высоту растений, диаметр побегов и урожайность энергетической биомассы. После первого года выращивания максимальные показатели урожайности сухой массы наблюдались в вариантах с наибольшей плотностью посадки (22,5 тыс. шт./га). В течение второго вегетационного периода во всех вариантах опыта произошел значительный прирост биомассы. Особенно интенсивным он был при средней густоте посадки (16,4 тыс. шт./га). После третьего года вегетации максимальных показателей продуктивности достигли сорта ‘Tora’, ‘Inger’ и ‘Tordis’ при густоте посадки 16,4 тыс. шт./га. Выводы. В условиях Волынского Ополья наиболее высокими показателями продуктивности сухой биомассы при трехлетнем цикле сбора урожая отмечаются клоны шведской селекции: ‘Tora’ – от 25,72 до 28,12 т/га, ‘Inger’ – от 26,71 до 30,27 і ‘Tordis’ – от 21,58 до 27,56 т/га. Проведенный иерархический кластерный анализ исследуемых культиваров по приживаемости черенков, комплексу биометрических показателей и продуктивности показал, что они объединяются в два кластера. К первому относятся сорта шведской селекции ‘Tora’ и ‘Inger’, которые по всем параметрам роста и продуктивности имели самые высокие показатели. Во второй вошли остальные сорта, которые в разной степени являются перспективными для выращивания в Волынском Ополье. Прежде всего это касается сортов ‘Tordis’, ‘Wilhelm’ и ‘Express’, расположенных в правой части второго кластера и характеризирующихся высокими показателями продуктивности. Энергетические плантации ивы в условиях Волынского Ополья целесообразно создавать с начальной плотностью 12–15  тыс. растений на 1 га. | Purpose. To examine the feasibility of using certain foreign cultivars of willow for energy plantations under the conditions of the Volyn Opillia. Methods. Field, laboratory, analytical, and statistical. The objects of research was energy plantations of four Swedish willow cultivars (‘Tora’, ‘Tordis’, ‘Inger’, and ‘Wilhelm’), three Polish varieties (‘1047’, ‘82’, and ‘1057’) and one Hungarian variety (‘Express’). The plantations were established in 2012/13 yrs on the old-arable lands in Volyn Opillya. Results. Biological characteristics of the cultivars under study and planting density significantly affect the survivability of cuttings, their bushiness, a number of sprouts per hectare, plant height, the average diameter of sprouts and energy biomass productivity. After the first year of cultivation, the highest yield of dry mass was obtained in variants with the highest planting density (22500 plants/ha). During the second growing season, a significant increase in biomass yield was observed in all variants. It was especially intensive at a planting density of 16400 plants/ha. After the third year of vegetation, the highest yield of ‘Tora’, ‘Inger’ and ‘Tordis’ cultivars was reached at the density of 16400 cuttings per hectare. Conclusions. Under the conditions of Volyn Opillya, the highest dry biomass productivity over the three-year harvest cycle of growing Swedish cultivars was as following: ‘Tora’ 25.72–28.12 t/ha, ‘Inger’ 26.71–30.27 t/ha, and ‘Tordis’ 21.58 to 27.56 t/ha. The conducted hierarchical cluster analysis of the studied cultivars for the survivability of cuttings, a set of biometric indicators and productivity showed that they are combined into 2 clusters. The first cluster includes cultivars of Swedish selection – ‘Tora’ and ‘Inger’, which have the highest rates for all the characteristics of growth and productivity. The second variety includes the remaining varieties, which are, to varying degrees, promising for cultivation in Volyn Opillia. This is especially true for the ‘Tordis’, ‘Wilhelm’ and ‘Express’ varieties located on the right side of the second cluster and are characterized by high performance. Energy plantations of willow should be established with an initial density of 12000–15000 plants per 1 hectare under the conditions of the Volyn Opillia.

Мета. Сформувати колекційний фонд та створити високоадаптивний сорт малопоширеної рослини Nepeta mussinii Spreng. ex Henckel (Lamiaceae Lindl.), придатний до вирощування в Лісостепу України та використання як ефіроносної, лікарської, харчової і декоративної культури. Методи. Загальноприйняті в інтродукції рослин при дослідженні родових комплексів та багаторазовий індивідуальний добір, задіяний в селекційному процесі. Результати. Представлено результати використання ефіроносних видів рослин після успішної інтродукції в умовах Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України (НБС) на прикладі виду іноземної флори N. mussinii, який на сьогодні є нетрадиційною малопоширеною рослиною в Україні. Окреслено ключові етапи комплексного наукового та прикладного дослідження рослини – від мобілізації і накопичення колекційного матеріалу, через інтродукційні випробування і селекційний процес до створення сортового матеріалу та його використання в прикладних інноваційних розробках. На підставі проведених протягом 2005–2018 років досліджень в умовах України розроблена Методика проведення експертизи сортів N. mussinii на відмінність, однорідність і стабільність та створено вітчизняний сорт N. mussinii ‘Посвята Мейсу’. У статті наведено морфологічні особливості та технічні характеристики сорту, які забезпечують впізнаваність рослин серед зарубіжних сортів і сприяють його подальшому поліфункціональному використанню – як ефіроолійної, лікарської, харчової, декоративної культури. Враховуючи кількісний склад окремих біологічно активних сполук сировину рослин даного сорту використано в рецептурі трав’яного чаю «Ранкова увертюра», рекомендованого авторами розробки як загальнозміцнюючий, тонізуючий з антиоксидантною дією на організм людини засіб. Даний продукт є інтелектуальною розробкою НБС. Висновки. Комплексні дослідження малопоширених ефіроолійних рослин в НБС показали, що їх колекціонування та інтродукція слугують джерелом для подальшого селекційного та прикладного використання цих рослин. На прикладі N. mussinii продемонстровано етапи роботи – від мобілізації вихідного колекційного матеріалу до створення сорту та інноваційної розробки.

Мета. Сформувати колекційний фонд та створити високоадаптивний сорт малопоширеної рослини Nepeta mussinii Spreng. ex Henckel (Lamiaceae Lindl.), придатний до вирощування в Лісостепу України та використання як ефіроносної, лікарської, харчової і декоративної культури. Методи. Загальноприйняті в інтродукції рослин при дослідженні родових комплексів та багаторазовий індивідуальний добір, задіяний в селекційному процесі. Результати. Представлено результати використання ефіроносних видів рослин після успішної інтродукції в умовах Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України (НБС) на прикладі виду іноземної флори N. mussinii, який на сьогодні є нетрадиційною малопоширеною рослиною в Україні. Окреслено ключові етапи комплексного наукового та прикладного дослідження рослини – від мобілізації і накопичення колекційного матеріалу, через інтродукційні випробування і селекційний процес до створення сортового матеріалу та його використання в прикладних інноваційних розробках. На підставі проведених протягом 2005–2018 років досліджень в умовах України розроблена Методика проведення експертизи сортів N. mussinii на відмінність, однорідність і стабільність та створено вітчизняний сорт N. mussinii ‘Посвята Мейсу’. У статті наведено морфологічні особливості та технічні характеристики сорту, які забезпечують впізнаваність рослин серед зарубіжних сортів і сприяють його подальшому поліфункціональному використанню – як ефіроолійної, лікарської, харчової, декоративної культури. Враховуючи кількісний склад окремих біологічно активних сполук сировину рослин даного сорту використано в рецептурі трав’яного чаю «Ранкова увертюра», рекомендованого авторами розробки як загальнозміцнюючий, тонізуючий з антиоксидантною дією на організм людини засіб. Даний продукт є інтелектуальною розробкою НБС. Висновки. Комплексні дослідження малопоширених ефіроолійних рослин в НБС показали, що їх колекціонування та інтродукція слугують джерелом для подальшого селекційного та прикладного використання цих рослин. На прикладі N. mussinii продемонстровано етапи роботи – від мобілізації вихідного колекційного матеріалу до створення сорту та інноваційної розробки. | Purpose. Create a collection fund and highly adaptive cultivar of the little common plant Nepeta mussinii Spreng. ex Henckel (Lamiaceae Lindl.), suitable for growing in the Forest-Steppe of Ukraine and using as an essential oil, medicinal, food and decorative culture. Methods. Common methods in the introduction of plants in the study of generic complexes and multiple individual selection, which is involved in the selection process. Results. The results of the use of essential oil plants after successful introduction in the conditions of the M. M. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine (NBS) on the example of a species of foreign flora N. mussinii, which today is an unconventional plant in Ukraine. The key stages of the complex scientific and applied research of the plant, from mobilization and accumulation of collection material, through introduction tests and selection process to the creation of high quality material and its use in applied innovative developments are shown. On the basis of studies conducted in the period of 2005–2018 in Ukraine, the Methodology for the examination of cultivars N. mussinii for distinctness, uniformity and stability was developed and the domestic cultivar N. mussinii ‘Posviata Meisu’ was created. The article presents the morphological features and technical characteristics of the cultivar, which ensure the recognition of plants among foreign varieties and promote its further multifunctional use – as an essential oil, medicinal, food, decorative culture. Considering the quantitative composition of individual biologically active compounds, the raw materials of plants of this cultivar are used in the recipe of the herbal tea “Rankova uvertiura” (Mor­ning Overture), recommended by the authors of the development as a restorative tonic with an antioxidant effect on the human body. This product is an intellectual development of the NBS. Conclusions. Comprehensive studies of rare ether-oil plants in the NBS have shown that their collection and introduction are a source for further selective and applied use of these plants. The example of N. mussinii demonstrates the stages of work – from the mobilization the original collection material to creating a cultivar and innovative developing. | Цель. Сформировать коллекционный фонд и создать высоко адаптивный сорт малораспространенного растения Nepeta mussinii Spreng. ex Henckel (Lamiaceae Lindl.), пригодного для выращивания в Лесостепи Украины и использования в качестве эфироносной, лекарственной, пищевой и декоративной культуры. Методы. Общепринятые в интродукции растений при исследовании родовых комплексов и многократный индивидуальный отбор, который задействован в селекционном процессе. Результаты. Представлены результаты использования эфироносных видов растений после успешной интродукции в условиях Национального ботанического сада имени Н. Н. Гришко НАН Украины (НБС) на примере вида зарубежной флоры N. mussinii, который на сегодня является нетрадиционным редким растением в Украине. Показано ключевые этапы, которые проходило растение во время комплексного научного и прикладного исследования – от мобилизации и накопления коллекционного материала, через интродукционные испытания и селекционный процесс к созданию сортового материала и его использования в прикладных инновационных разработках. На основании исследований проведенных в течение 2005–2018 годов впервые для условий Украины разработана Методика проведения экспертизы сортов N. mussinii на отличимость, однородность и стабильность и создан отечественный сорт N. mussinii ‘Посвята Мейсу’. В статье приведены морфологические особенности и технические характеристики сорта, которые обеспечивают узнаваемость растений среди зарубежных сортов и способствуют его дальнейшему полифункциональному использованию – как эфиромасличной, лекарственной, пищевой, декоративной культуры. Учитывая количественный состав отдельных биологически активных соединений сырье растений данного сорта использовано в рецептуре травяного чая «Ранкова увертюра», рекомендованного авторами разработки как общеукреп­ляющее, тонизирующее с антиоксидантным действием на организм человека средство. Данный продукт является интеллектуальной разработкой НБС. Выводы. Комплексные исследования малораспространенных эфиромасличных растений в НБС показали, что их коллекционирование и интродукция служат источником для дальнейшего селекционного и прикладного использования этих растений. На примере N. mussinii продемонстрированы этапы работы – от мобилизации исходного коллекционного материала к созданию сорта и инновационной разработки.

Мета. Проаналізувати тенденції виробництва сої культурної в світі та виявити їх вплив на ринок сортів сої культурної в Україні. Виявити динаміку подачі та реєстрації заявок на включення до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. Порівняти урожайність сої культурної у лідерів глобального ринку сої з урожайністю сої культурної, що знаходиться у виробництві в Україні. Висвітлити інформацію щодо кращих за урожайністю нових сортів сої культурної, які включені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. Методи. Аналітичний, математичний, статистичний, графічний. Результати. Виявлено помітний вплив тенденцій на глобальному ринку сої на динаміку виробництва цієї культури в Україні та скорочення у десятки разів обсягів відставання виробництва сої культурної в Україні порівняно із світовими лідерами в десятки разів. Тенденції приросту виробництва співпадають з тенденціями лідерів глобального ринку сої США, Бразилії та Аргентини. Визначено вплив зростання виробництва на процес реєстрації нових сортів сої культурної у Реєстрі сортів рослин України. З’ясовано, що тренд зростання кількості поданих заявок носить поліноміальний характер. Встановлено, що найбільша кількість сортів сої культурної, що проходила кваліфікаційну експертизу мала українське походження. Вивчено сорти іноземного походження з Канади, Франції, Австрії, США, Німеччини, Аргентини, Кіпру, Польщі, Республіки Сербія, Румунії, Республіки Хорватії, Чеської Республіки, Швейцарії. Визначено нові сорти сої культурної, які мали найвищу врожайність за період кваліфікаційної експертизи з 2010 по 2018 рік. Висновки. Темпи приросту виробництва сої культурної в Україні мають позитивну динаміку. В Реєстрі сортів рослин України переважають сорти українського походження. Середній рівень урожайності сортів сої культурної за 2010–2018 роки відповідає середній врожайності цієї культури у світі. Максимальну врожайність серед сортів, які проходили кваліфікаційну експертизу сортів рослин у період з 2010 по 2018 рік, проявили сорти: ‘Silesia’ французького походження, ‘Естафета’, ‘Терек’, ‘Авантюрин’ українського та сорт канадського походження ‘Kofu’.

Purpose. To evaluate pea plants productivity and determine the degree of correlation among the main agronomic characters in pea varieties. Methods. Structural and statistical analysis. Results. Evaluation of pea samples in terms of indices of plant productivity elements level based on correlation analysis and single-factor indices appliance provided insight into the ratio of one trait share per unit of another one. It was defined that some correlations among the elements of productivity was not only moderate and weak, but they also changed their sign that could be the evidence of growth conditions influence on structural relationships bet­ween some traits and, consequently, redistribution of their contributions to the formation of variety productivity. Positive and very close relationship of many traits was revealed, particularly between plant height and the height of the plant up to the first bean, the number of nodes and the number of sterile nodes (r = 0,95–0,97). Methodological aspects of the variety model creation were considered, that may be useful not only in pea breeding but also for improving the techno­logy of its cultivation. Conclusions. Correlation relationships were established between the number of beans and the number of fruiting nodes and the number of carpophores containing 2 beans (r = 0,86–0,88), seed mass and plant mass (r = 0,81), the number of seeds per plant and plant mass and seed mass per plant (r = 0,78–0,81), the number of certified seeds and the number of seeds per plant (r = 0,84), the average number of beans per fertile node and the number of carpophores containing 2 beans (r = 0,74) that makes it possible to use them in assessing the productivity of plants.

Мета. Оцінити кореляційні зв’язки між SSR-маркерами та морфологічними ознаками за генетичними дистанціями на основі поліморфізму сортів картоплі. Методи. ПЛР-аналіз, кластерний та кореляційно-регресійний аналізи. Результати. Наведено результати аналізу поліморфізму сортів картоплі за молекулярно-генетичними та морфологічними маркерними ознаками. Поліморфізм сортів оцінювали за чотирма мікросателітними маркерами: STM0019, STM3009, STM3012, STM5136 та за 42 морфологічними маркерними ознаками. За результатами ПЛР-аналізу визначено, що частота ідентифікованих алелів становила від 0,021 до 0,33, індекс полімофності в середньому за досліджуваними маркерами – 0,76. За допомогою кластерного аналізу визначено генетичні дистанції між сортами за SSR- та морфологічними маркерами, виявлено подібні та сорти, які різнилися між собою. Відповідно до отриманого розподілу оцінено кореляційні зв’язки між генетичними дистанціями за Mantel test, а саме визначено регресію, в якій змінними є матриці подібності, що підсумовують попарні подібні значення між місцями вибірки. Унаслідок оцінювання генетичних дистанцій між дослідженими генотипами картоплі встановлено, що найподібнішими за маркерами STM0019, STM3009, STM3012, STM5136 виявилися сорти ‘Скарбниця’ та ‘Явір’, відстань між якими становила 2,45, тоді як найбільшу відстань – 3,74 виявлено між сортами ‘Левада’ та ‘Довіра’, ‘Фантазія’ та ‘Довіра’. За маркерними морфологічними ознаками найменше значення генетичних дистанцій – 8,9 спостерігалося для сортів ‘Слов’янка’ та ‘Поліське джерело’, найвіддаленішими виявилися ‘Околиця’ та ‘Довіра’, значення для яких становить 18,2. Встановлено, що сорт картоплі ‘Довіра’ зі значенням показників генетичних дистанцій 18,2 та 3,74 за морфологічними та SSR-маркерами відповідно виявився найвіддаленішим від інших досліджених генотипів. У результаті проведеного аналізу генетичних дистанцій за SSR-маркерами та морфологічними ознаками кореляційних зв’язків за Mantel test не виявлено. Висновки. Застосування комплексу досліджень, які містять опис морфологічних ознак і мікросателітних маркерів є перспективним для ідентифікації сортів картоплі, створення колекцій загальновідомих сортів та визначення їх відмінностей.

Мета. Оцінити кореляційні зв’язки між SSR-маркерами та морфологічними ознаками за генетичними дистанціями на основі поліморфізму сортів картоплі. Методи. ПЛР-аналіз, кластерний та кореляційно-регресійний аналізи. Результати. Наведено результати аналізу поліморфізму сортів картоплі за молекулярно-генетичними та морфологічними маркерними ознаками. Поліморфізм сортів оцінювали за чотирма мікросателітними маркерами: STM0019, STM3009, STM3012, STM5136 та за 42 морфологічними маркерними ознаками. За результатами ПЛР-аналізу визначено, що частота ідентифікованих алелів становила від 0,021 до 0,33, індекс полімофності в середньому за досліджуваними маркерами – 0,76. За допомогою кластерного аналізу визначено генетичні дистанції між сортами за SSR- та морфологічними маркерами, виявлено подібні та сорти, які різнилися між собою. Відповідно до отриманого розподілу оцінено кореляційні зв’язки між генетичними дистанціями за Mantel test, а саме визначено регресію, в якій змінними є матриці подібності, що підсумовують попарні подібні значення між місцями вибірки. Унаслідок оцінювання генетичних дистанцій між дослідженими генотипами картоплі встановлено, що найподібнішими за маркерами STM0019, STM3009, STM3012, STM5136 виявилися сорти ‘Скарбниця’ та ‘Явір’, відстань між якими становила 2,45, тоді як найбільшу відстань – 3,74 виявлено між сортами ‘Левада’ та ‘Довіра’, ‘Фантазія’ та ‘Довіра’. За маркерними морфологічними ознаками найменше значення генетичних дистанцій – 8,9 спостерігалося для сортів ‘Слов’янка’ та ‘Поліське джерело’, найвіддаленішими виявилися ‘Околиця’ та ‘Довіра’, значення для яких становить 18,2. Встановлено, що сорт картоплі ‘Довіра’ зі значенням показників генетичних дистанцій 18,2 та 3,74 за морфологічними та SSR-маркерами відповідно виявився найвіддаленішим від інших досліджених генотипів. У результаті проведеного аналізу генетичних дистанцій за SSR-маркерами та морфологічними ознаками кореляційних зв’язків за Mantel test не виявлено.Висновки. Застосування комплексу досліджень, які містять опис морфологічних ознак і мікросателітних маркерів є перспективним для ідентифікації сортів картоплі, створення колекцій загальновідомих сортів та визначення їх відмінностей. | Цель. Оценить корреляционные связи между SSR-маркерами и морфологическими признаками по генетическим дистанциям на основе полиморфизма сортов картофеля. Методы. ПЦР анализ, кластерный и корреляционно-регрессионный анализы. Результаты. Приведены результаты анализа полиморфизма сортов картофеля по молекулярно-генетическим и морфологическим маркерным признакам. Полиморфизм сортов картофеля оценивали по четырем микросателлитным маркерам: STM0019, STM3009, STM3012, STM5136 и 42 морфологическим маркерными признакам. По результатам ПЦР-анализа определено, что частота идентифицированных аллелей составляла от 0,021 до 0,33, индекс полимофности локуса в среднем по исследованным маркерам – 0,76. С помощью кластерного анализа определены генетические дистанции между сортами по SSR- и морфологическим маркерам, отмечены сходные и различные сорта. В соответствии с полученным распределением проведена оценка корреляционных связей между генетическими дистанциями по Mantel test, а именно определена регрессия, в которой переменными выступают матрицы сходства, которые суммируют попарные сходные значения между местами выборки. В результате оценки генетических дистанций между исследованными генотипами картофеля установлено, что наиболее сходными по маркерам STM0019, STM3009, STM3012, STM5136 оказались сорта ‘Скарбныця’ и ‘Явир’, расстояние между которыми составляло 2,45, тогда как наибольшее расстояние – 3,74 отмечено между сортами ‘Левада’ и ‘Довира’, ‘Фантазия’ и ‘Довира’. По маркерным морфологическим признакам наименьшее значение генетических дистанций – 8,9 наб­людалось для сортов ‘Славянка’ и ‘Полиське джерело’, отдаленными оказались ‘Околыця’ и ‘Довира’, значение для которых составляет 18,2. Установлено, что сорт картофеля ‘Довира’ со значением показателей генетических дистанций 18,2 и 3,74 по морфологическим и SSR-маркерами соответственно оказался самым удаленным от других исследованных генотипов. В результате проведенного анализа генетических дистанций по SSR-маркерам и морфологичес­ким признакам корреляционных связей по Mantel test не обнаружено. Выводы. Применение комплекса исследований, включающих описание морфологических признаков и микросателлитных маркеров является перспективным для идентификации сортов картофеля, создание коллекций общеизвестных сортов и определения их различий. | Purpose. To estimate a correlation between SSR-markers and morphological features by genetic distances on the basis of polymorphism of potato varieties.Methods. PCR analysis, cluster and correlation-regression analysis.Results. The results of analysis of potatoes varieties polymorphism based on molecular genetic and morphological marker features are presented. Varieties polymorphism was assessed on four microsatellite markers: STM0019, STM3009, STM3012, STM5136 and 42 morphological markers. According to the results of PCR analysis, it was determined that the frequency of identified alleles ranged from 0.021 to 0.33, the index of polymorphism on the average for studied markers was 0.76. Using cluster analysis, the genetic distances between varieties based on SSR and morphological markers were determined, and similar varieties and varieties that differ among themselves were identified. According to the obtained distribution, the correlation between the genetic distances by Mantel test are estimated, namely, a regression, in which the variables are similarity matrices, summing the pairwise similar values between the sampling points was defined. As a result of the estimation of genetic distances between the investigated genotypes of potatoes, it was revealed that the varieties ‘Skarbnytsia’ and ‘Yavir’ were the most similar by markers STM0019, STM3009, STM3012, STM5136. The distance between these varieties was 2.45, while the greatest distance – 3.74 was found among the varieties ‘Levada’ and ‘Dovira’, ‘Fantaziia’ and ‘Dovira’. According to marker morphological signs, the least value of genetic distances was 8.9 for varieties ‘Slovianka’ and ‘Poliske Dzherelo’, the most distant ones were ‘Okolytsia’ and ‘Dovira’, with values of 18.2. It was revealed that the potato variety ‘Dovira’ with the value of genetic distances of 18.2 and 3.74 for morphological and SSR markers respectively was the most distant from other investigated genotypes. The correlations were not found by Mantel test as a result of the analysis of genetic distances based on SSR-markers and morphological signs.Conclusions. The use of a complex of studies containing a description of morphological features and microsatellite markers is promising for identifying potato varieties, creating collections of well-known varieties and determining their differences.

Мета. Встановити оптимальні комбінації норм добрив, густоти стояння рослин для восьми досліджуваних гібридів за формування господарсько-цінної частини урожаю шляхом розрахунку індексу урожайності (ІУ). Методи. Впродовж 2015–2017 рр. на чорноземах типових закладався і був проведений багатофакторний польовий дослід (с. Зікрачі Кагарлицького району Київської області, Правобережний Лісостеп): фактор А – гібрид: ‘Дніпровський 257 СВ’, ‘Сігма’, ‘Ragt Александра’, ‘Гарант’, ‘Кубус’, ‘Москіто’, ‘Сенсор’, ‘КВС 381’; фактор В – густота стояння рослин: 60 і 90 тис. шт. на гектар; фактор С – норма добрив: N60Р45K45; N90P60K60; N120P105K105; N150P135K135. Кукурудзу висівали в період 30 квітня – 4 травня. Облік врожаю проводили поділяночно з використанням комбайну. Попередньо відбирали контрольні зразки рослин – по 10 штук з двох несуміжних рядків у різних місцях облікової ділянки, з двох повторень. Відібрані рослини аналізували щодо їх структури, визначали масу побічної продукції та зерна. За результатами отриманих даних розраховували індекс урожайності для кожного варіанту. Результати. Встановлено суттєве варіювання індексу урожайності залежно від погодних умов року. 2015 рік був несприятливим за забезпеченням вологою і високими температурами, що обумовило порушення процесу цвітіння, запліднення та формування зернівок. На окремих рослинах не сформувалися генеративні органи або відмічалася значна череззерниця. Через що, за низької врожайності та непропорційно високій біомасі, ІУ в 2015 був найнижчим порівняно з іншими роками – 0,36–0,43. У сприятливому 2016 році формувався високий урожай зерна і біомаси – ІУ та його варіація були найбільшими порівняно з іншими роками для всіх комбінацій варіантів і гібридів – 0,40–0,52. 2017 рік також характеризувався в цілому як несприятливий за умовами зволоження – урожайність зерна і вегетативної маси були досить низькими, проте пропорційними – індекс урожайності склав 0,39–0,44. Висновки. Індекс урожайності суттєво різниться за вирощування гібридів кукурудзи з різною густотою стояння, змінних нормах добрив та погодних умов – 0,36–0,52. За сприятливих погодних умов індекс має значний діапазон варіації. Загальна маса рослин та вихід зерна навіть для певного гібриду суттєво варіює залежно від удобрення та норми висіву у вологі роки, а в посушливі роки варіація незначна. Гібриди ‘Сенсор’, ‘Москіто’, ‘КВС 381’ мають достатньо високий та стабільний індекс за роками. Індекс урожайності є нижчим для всіх гібридів та норм мінеральних добрив за густоти стояння 90 тис. рослин/га, порівняно з 60 тис. рослин/га, за виключенням гібридів ‘Сенсор’, ‘Москіто’. Індекс урожайності, за внесення високих доз добрив, був нижчим в усі роки і для всіх гібридів, за окремими виключеннями.

Цель. Определение оптимальных комбинаций норм удобрений, густоты стояния растений для восьми исследуемых гибридов в направлении формирования хозяйственно-ценной части урожая путем расчет индекса урожайности.Методы. В течении 2015–2017 годов на черноземах типичных был проведён многофакторный полевой опыт (с. Зикрачи Кагарлицкого района Киевской области, Правобережная Лесостепь): фактор А – ‘Днепровский 257 СВ’, ‘Сигма’, ‘Ragt Александра’, ‘Гарант’, ‘Кубус’, ‘Москито’, ‘Сенсор’, ‘КВС 381’; фактор В – норма высева: 60, 90 тысяч растений/га; фактор С: норма удобрений: N60Р45K45; N90P60K60; N120P105K105; N150P135K135. Кукурузу сеяли в период с 30 апреля по 4 мая. Учет урожая проводили поделяночно с использованием комбайна. Перед уборкой отбирали контрольные образцы растений – по 10 штук с двух несмежных рядов в двух точках учетной делянки, в двух повторениях. Отобранные растения анализировали по структуре, определяли побочную продукцию и зерно. По результатам полученных данных расчитывали индекс урожайности для каждого варианта.Результаты. Установлена существенная вариация индекса урожайности (ИУ) в зависимости от погодных условий года. 2015 год был неблагоприятным в отношении обеспечения влагой и высоких температур, что обусловило нарушение процессов цветения, оплодотворения и формирования зерновок. На отдельных растениях не сформировались генеративные органы или отмечалась значительная череззерница. В связи с чем, при низкой урожайности и непропорционально высокой биомассе, ИУ в 2015 был самым низким в сравнении с другими годами – 0,36–0,43. В благоприятном 2016 году сформировался высокий урожай зерна и биомассы – ИУ и его вариация были самыми высокими в сравнении с другими годами для всех комбинаций вариантов и гибридов – 0,40–0,52. 2017 год также характеризовался как неблагоприятный по условиям обеспечения влагой – урожайность зерна и вегетативной массы были очень низкими, но пропорциональными – индекс урожайности составил 0,39–0,44.Выводы. Индекс урожайности существенно меняется при выращивании гибридов кукурузы с разной густотой стояния, нормах удобрений и погодных условиях – 0,36–0,52. При благоприятных погодных условиях вариация индекса возрастает. Общая масса растений и выход зерна даже для определенного гибрида существенно зависит от удобрений и густоты стояния растений во влажные годы, а в сухие года вариация низкая. Гибриды ‘Сенсор’, ‘Москито’, ‘КВС 381’ имеют достаточно высокий и стабильный индекс. Индекс урожайности ниже для всех гибридов и норм удобрений при густоте стояния растений 90 тыс. растений/га, в сравнении с 60 тыс. растений/га, за исключением гибридов ‘Сенсор’, ‘Москито’. Индекс урожайности, при внесении высоких доз удобрений, был ниже во все годы и для всех гибридов, за отдельными исключениями. | Мета. Встановити оптимальні комбінації норм добрив, густоти стояння рослин для восьми досліджуваних гібридів за формування господарсько-цінної частини урожаю шляхом розрахунку індексу урожайності (ІУ).Методи. Впродовж 2015–2017 рр. на чорноземах типових закладався і був проведений багатофакторний польовий дослід (с. Зікрачі Кагарлицького району Київської області, Правобережний Лісостеп): фактор А – гібрид: ‘Дніпровський 257 СВ’, ‘Сігма’, ‘Ragt Александра’, ‘Гарант’, ‘Кубус’, ‘Москіто’, ‘Сенсор’, ‘КВС 381’; фактор В – густота стояння рослин: 60 і 90 тис. шт. на гектар; фактор С – норма добрив: N60Р45K45; N90P60K60; N120P105K105; N150P135K135. Кукурудзу висівали в період 30 квітня – 4 травня. Облік врожаю проводили поділяночно з використанням комбайну. Попередньо відбирали контрольні зразки рослин – по 10 штук з двох несуміжних рядків у різних місцях облікової ділянки, з двох повторень. Відібрані рослини аналізували щодо їх структури, визначали масу побічної продукції та зерна. За результатами отриманих даних розраховували індекс урожайності для кожного варіанту.Результати. Встановлено суттєве варіювання індексу урожайності залежно від погодних умов року. 2015 рік був несприятливим за забезпеченням вологою і високими температурами, що обумовило порушення процесу цвітіння, запліднення та формування зернівок. На окремих рослинах не сформувалися генеративні органи або відмічалася значна череззерниця. Через що, за низької врожайності та непропорційно високій біомасі, ІУ в 2015 був найнижчим порівняно з іншими роками – 0,36–0,43. У сприятливому 2016 році формувався високий урожай зерна і біомаси – ІУ та його варіація були найбільшими порівняно з іншими роками для всіх комбінацій варіантів і гібридів – 0,40–0,52. 2017 рік також характеризувався в цілому як несприятливий за умовами зволоження – урожайність зерна і вегетативної маси були досить низькими, проте пропорційними – індекс урожайності склав 0,39–0,44.Висновки. Індекс урожайності суттєво різниться за вирощування гібридів кукурудзи з різною густотою стояння, змінних нормах добрив та погодних умов – 0,36–0,52. За сприятливих погодних умов індекс має значний діапазон варіації. Загальна маса рослин та вихід зерна навіть для певного гібриду суттєво варіює залежно від удобрення та норми висіву у вологі роки, а в посушливі роки варіація незначна. Гібриди ‘Сенсор’, ‘Москіто’, ‘КВС 381’ мають достатньо високий та стабільний індекс за роками. Індекс урожайності є нижчим для всіх гібридів та норм мінеральних добрив за густоти стояння 90 тис. рослин/га, порівняно з 60 тис. рослин/га, за виключенням гібридів ‘Сенсор’, ‘Москіто’. Індекс урожайності, за внесення високих доз добрив, був нижчим в усі роки і для всіх гібридів, за окремими виключеннями. | Purpose. To determine optimal combination of ferti­lizing doses, plant density for eight studied hybrids with forming economically valuable part of yield by harvest index calculating.Methods. During 2015–2017, multifactor field experiment was laid and carried out on typical chernozems (Zikrachi village, Kagarlyk district, Kyiv region, Right Bank Forest-Steppe): factor A – hybrid ‘Dniprovskyi 257 CB’, ‘Sigma’, ‘Ragt Alexandra’, ‘Garant’, ‘Kubus’, ‘Moskito’, ‘Sensor’, ‘KВС 381’; factor B – seeding rate 60 and 90 thousands of viable seeds per hectare; factor C – fertilizing doses: N60P45K45; N90P60K60; N120P105K105; N150P135K135. Corn was sown in the period from April 30 till May 4. Accounting of yield was carried out by plots with using a combine. Pre-selected control samples of plants – 10 pieces from two non-adjacent lines in different places of registration area, from two repetitions. Selected plants were analyzed by their structure, determined the mass of by-products and grain. Harvest index was calculated for each option by results of data.Results. A significant variation in the harvest index (HI) depending on weather conditions of the year has been revealed. 2015 was unfavorable for provision of moisture and high temperatures, which led to violation of flowering, fertilization and grain formation. Generative organs were not formed on some plants or significant partial grain forming was observed. That’s why, in terms of low yields and a disproportionately high biomass, HI in 2015 was the lowest compared with other years – 0.36–0.43. In the favorable year 2016, high yield of grain and biomass was formed – HI and its variation was highest compared to other years for all combinations of variants and hybrids – 0.40–0.52. 2017 was also generally characterized as unfavorable in terms of moisture conditions – yield of grain and vegetative mass were rather low, but proportional – harvest index was 0.39–0.44.Conclusions. Harvest index varies significantly in growing of corn hybrids with different standing density, varying doses of fertilizers and weather conditions – 0.36–0.52. Under favourable weather conditions, the index has a significant range of variation. Total mass of plants and yield of grain, even for a certain hybrid, varies significantly depending on fertilizing doses and seeding rate in wet years, and in dry years variation is insignificant. Hybrids ‘Sensor’, ‘Mosquito’, ‘КВС 381’ has a fairly high and stable index over the years. Harvest index is lower for all hybrids and doses of mineral fertilizers with standing density 90 thousands plants/ha compared to 60 thousands plants/ha, excluding hybrids ‘Sensor’, ‘Mosquito’. Harvest index for introduction of high doses of fertilizers, was lower in all years and for all hybrids, with some exceptions.

Мета. Розробити теоретичні аспекти напряму селекції пшениці м’якої озимої на підвищення показників хлібопекарної якості зерна до рівня екстрасильної пшениці та створити відповідний вихідний матеріал для вирощування сортів такого типу. Методи. Внутрішньовидова гібридизація, оцінка селекційного матеріалу в польових умовах, лабораторна оцінка показників хлібопекарної якості, аналітичний. Результати. Відмічено підвищення рівня продуктивності та хлібопекарної якості зерна в сортів пшениці у процесі різних сортозмін на півдні України. Виявлено специфічність реакції сортів різних типів (високорослі екстенсивного та напівінтенсивного типів і короткостеблові інтенсивного та напівкарликові високоінтенсивного типу) на дози азотного мінерального живлення, яка проявляється не тільки у підвищенні продуктивності, а й у змінах показників пружності й розтяжності тіста. Запропоновано офіційне введення нової групи за якістю пшениці м’якої озимої – екстрасильних пшениць. Досліджено ефективність та особливості добору екстрасильних генотипів на гібридах, створених за участі генетичних джерел якості зерна озимого та ярого походження. Висновки. Основними критеріями для ідентифікації сортів пшениці м’якої озимої екстрасильного типу є такі, як вміст білка зерна (не менше 14%); «сила» борошна – від 500 одиниць і вище; оптимальне співвідношення основних фізичних показників (P/L) – пружність/розтяжність – 0,8–1,5; певні біохімічні маркери генетичного рівня якості та стійкості до проростання. Методологія селекції екстрасильних генотипів має певний специфічний характер: використання електрофорезу запасних білків для ідентифікації алелей з позитивним впливом на показники якості, залучення до гібридизації генетичних джерел озимого та ярого походження з різними системами контролю якості; створення спеціальних фонів для добору екстрасильних генотипів на різних етапах селекційного процесу.

Цель. Разработать теоретические аспекты направления селекции пшеницы мягкой озимой на повышение показателей хлебопекарного качества зерна до уровня экстрасильной пшеницы и создания соответствующего исходного материала для выращивания сортов такого типа. Методы. Внутривидовая гибридизация, оценка селекционного материала в полевых условиях, лабораторная оценка показателей хлебопекарного качества, аналитический. Результаты. Отмечено повышение уровня продуктивнос­ти и хлебопекарного качества зерна у сортов пшеницы в процессе различных сортосмен на юге Украины. Выявлено специфичность реакции сортов, различных типов (высокорослые экстенсивного и полуинтенсивного типов и короткостебельные интенсивного и полукарликовые высокоинтенсивного типа) на дозы азотного минерального питания, которая проявляется не только в повышении продуктивности, но и в изменениях показателей упругости и растяжимости теста. Предложено официальное введение новой группы по качеству пшеницы мягкой озимой – экстрасильной пшеницы. Исследованы эффективность и особенности отбора экстрасильных генотипов на гибридах, созданных при участии генетических источников качества зерна озимой и ярового происхождения. Выводы. Основными критериями для идентификации сортов пшеницы мягкой озимой экстрасильного типа являются такие, как содержание белка зерна (не менее 14%); «сила» муки – от 500 единиц и выше; оптимальное соотношение основных физических показателей (P/L) – упругость/растяжимость – 0,8–1,5; определенные биохимические маркеры генетического уровня качества и устойчивости к прорастанию. Методология селекции экстрасильных генотипов имеет определенный специфический характер: использование электрофореза запасных белков для идентификации аллелей с положительным влиянием на показатели качества, привлечение к гибридизации генетических источников озимого и ярового происхождения с различными системами контроля качества; создание специальных фонов для отбора экстрасильных генотипов на разных этапах селекционного процесса. | Purpose. To work out the theoretical principles of soft winter wheat breeding for grain baking quality improvement up to the extra-strong level and initial varieties breeding for germoplasm development.Methods. Interspecies hybridization, field tests, laboratory baking quali­ty test, analysis.Results. Rising yields and better baking quality of the soft winter wheat varieties were achieved as a result of varieties replacement on the South Ukraine. Winter wheat specific response to the different dose of nitrogen fertilizer application has been a characteristic feature of the different variety types (tall extensive, mild intensive, semi half intensive, dwarf high intensive). It demonstrated increased productivity and also changes in gluten characteristics – tenacity, extensibility and elasti­city. On the base of these data a new approach to the bread winter wheat varieties development with extra-strong baking quality characteristics was offered. Criteria for the extra-strong varieties group and official introduction of this group are proposed for consideration. Effectiveness and ways of extra-strong genotypes selection among hybrid population of high baking quality were under research.Conclusions. The main criteria for determining selection of extra-strong bread winter wheat varieties are the following: grain protein content (no less than 14%); alveograph value – 500 units and higher; optimal ratio of gluten characteristics – tenacity/extensibility ~1; certain biochemical markers of genetic quality level and resistance to sprouting. The breeding methodology of extra-strong genotypes has certain specific nature: reserve proteins electrophoreses for identification of alleles with positive effect on quality indices; involving to hybridization winter and spring types as genetic sources of high baking quality; change specific environment conditions to select extra-strong genotypes on different breeding stages. | Мета. Розробити теоретичні аспекти напряму селекції пшениці м’якої озимої на підвищення показників хлібопекарної якості зерна до рівня екстрасильної пшениці та створити відповідний вихідний матеріал для вирощування сортів такого типу. Методи. Внутрішньовидова гібридизація, оцінка селекційного матеріалу в польових умовах, лабораторна оцінка показників хлібопекарної якості, аналітичний. Результати. Відмічено підвищення рівня продуктивності та хлібопекарної якості зерна в сортів пшениці у процесі різних сортозмін на півдні України. Виявлено специфічність реакції сортів різних типів (високорослі екстенсивного та напівінтенсивного типів і короткостеблові інтенсивного та напівкарликові високоінтенсивного типу) на дози азотного мінерального живлення, яка проявляється не тільки у підвищенні продуктивності, а й у змінах показників пружності й розтяжності тіста. Запропоновано офіційне введення нової групи за якістю пшениці м’якої озимої – екстрасильних пшениць. Досліджено ефективність та особливості добору екстрасильних генотипів на гібридах, створених за участі генетичних джерел якості зерна озимого та ярого походження. Висновки. Основними критеріями для ідентифікації сортів пшениці м’якої озимої екстрасильного типу є такі, як вміст білка зерна (не менше 14%); «сила» борошна – від 500 одиниць і вище; оптимальне співвідношення основних фізичних показників (P/L) – пружність/розтяжність – 0,8–1,5; певні біохімічні маркери генетичного рівня якості та стійкості до проростання. Методологія селекції екстрасильних генотипів має певний специфічний характер: використання електрофорезу запасних білків для ідентифікації алелей з позитивним впливом на показники якості, залучення до гібридизації генетичних джерел озимого та ярого походження з різними системами контролю якості; створення спеціальних фонів для добору екстрасильних генотипів на різних етапах селекційного процесу.

Мета. Визначити продуктивність ячменю ярого залежно від сортових особливостей та оптимізації живлення в умовах Південного Степу України. Методи. Дослідження проводили впродовж 2013–2017 рр. на дослідному полі Миколаївського національного аграрного університету. Об’єктом досліджень був ячмінь ярий сортів ‘Адапт’, ‘Сталкер’ та ‘Еней’. Результати. Формування структурних елементів продуктивності ячменю ярого – кількості зерен у колосі та їх маси залежало від сорту та варіанту живлення рослин. Упродовж років досліджень дещо більшу кількість зерен у колосі за фактором «живлення» формували рослини сорту ‘Еней’ – 22,0 шт., що перевищило інші сорти на 0,3–1,0 шт., або 1,4–4,8%. За внесення під ячмінь ярий фонової норми мінеральних добрив (N30P30) маса зерна з одного колоса в сортів ‘Адапт’, ‘Сталкер’ та ‘Еней’ збільшувалася порівняно з неудобреним контролем на 9,4; 8,0 та 7,9%, а за проведення позакореневих підживлень по фону мінеральних добрив – на 11,9–17,7; 10,6–15,5 та 10,2–14,7% відповідно. Максимальну продуктивність досліджувані сорти ячменю ярого формували за вирощування на фоні N30P30 та позакореневого підживлення рослин у період вегетації препаратами Органік Д2 та Ескорт-біо. У середньому за роки досліджень та за фактором «сорт» урожайність зерна становила 3,37–3,41 т/га, що перевищувало її рівень на неудобреному контролі на 0,71–0,75 т/га (26,7–28,2%), а на фоні внесення лише мінеральних добрив – на 0,4 т/га (15,4%). Найбільшу врожайність зерна за фактором «живлення» формували рослини сорту ‘Еней’ – 3,36 т/га, що перевищило показники сорту ‘Сталкер’ на 0,21 т/га (6,3%), сорту ‘Адапт’ – на 0,32 т/га (9,5%). Висновки. У середньому за роки досліджень найвищі показники продуктивності отримано в сорту ‘Еней’. При цьому, максимальними досліджувані структурні показники та врожайність усіх сортів ячменю ярого формувалися на фоні внесення помірної дози мінеральних добрив та позакореневих підживлень рослин у період вегетації препаратом Ескорт-біо

Purpose. To determine the productivity of spring barley according to varietal characteristics and plant nutrition optimization in the conditions of the Southern Steppe of Ukraine.Methods. The research was carried out during the years 2013–2017 on the experimental field of the Mykolaiv National Agrarian University with the spring barley varieties ‘Adapt’, ‘Stalker’ and ‘Enei’.Results. Productivity elements of spring barley (the number of grains in the ear and their mass) were analyzed according to the variety and type of plant nutrition. During the years of research, lightly larger amount of grains have been formed by the nutrition factor in the ear of ‘Enei’ barley variety – 22.0 +_ pcs, which exceeded other varieties by 0.3–1.0 +_pcs, or 1.4–4.8%. Under conditions of root background (N30P30) fertilization the mass of one ear grains increased by 9.4% 8.0% and 7.9%, in comparison with non-fertilized reference groups of ‘Adapt’, ‘Stalker’ and ‘Enei’ barley varieties correspondently. And under conditions of non-root fertilization the mass increased too by 11.9–17.7%; 10.6–15.5% and 10.2–14.7% correspondently for these barley varieties. The maximum productivity of barley varieties was formed during the growing with background N30P30 fertilization and non-root plant nutrition in the period of vegetation with Orhanik D2 and Escort-Bio preparations. On average, over the years of research and by variety factor, the grain yield was 3.37–3.41 t/ha, which exceeded the yield of reference plant group grown on unfertilized field by 0.71–0.75 t/ha (26.7–28.2%), and by 0.4 t/ha (15.4%) in comparison with background root mineral fertilization only. The highest grain yield by feed factor was formed by ‘Enei’ variety – 3.36 t/ha, which exceeded the ‘Stalker’ and ‘Adapt’ varieties by 0.21 t/ha (6.3%) and 0.32 t/ha (9.5%) correspondently.Conclusions. On ave­rage, over the years of research, the highest productivity has been obtained with the ‘Enei’ variety. At the same time, the maximum yields of all barley varieties were obtained on the background of moderate dose of mineral fertilizers and non-root plant nutrition with Escort-bio preparation in the vegetation period. | Мета. Визначити продуктивність ячменю ярого залежно від сортових особливостей та оптимізації живлення в умовах Південного Степу України.Методи. Дослідження проводили впродовж 2013–2017 рр. на дослідному полі Миколаївського національного аграрного університету. Об’єктом досліджень був ячмінь ярий сортів ‘Адапт’, ‘Сталкер’ та ‘Еней’.Результати. Формування структурних елементів продуктивності ячменю ярого – кількості зерен у колосі та їх маси залежало від сорту та варіанту живлення рослин. Упродовж років досліджень дещо більшу кількість зерен у колосі за фактором «живлення» формували рослини сорту ‘Еней’ – 22,0 шт., що перевищило інші сорти на 0,3–1,0 шт., або 1,4–4,8%. За внесення під ячмінь ярий фонової норми мінеральних добрив (N30P30) маса зерна з одного колоса в сортів ‘Адапт’, ‘Сталкер’ та ‘Еней’ збільшувалася порівняно з неудобреним контролем на 9,4; 8,0 та 7,9%, а за проведення позакореневих підживлень по фону мінеральних добрив – на 11,9–17,7; 10,6–15,5 та 10,2–14,7% відповідно. Максимальну продуктивність досліджувані сорти ячменю ярого формували за вирощування на фоні N30P30 та позакореневого підживлення рослин у період вегетації препаратами Органік Д2 та Ескорт-біо. У середньому за роки досліджень та за фактором «сорт» урожайність зерна становила 3,37–3,41 т/га, що перевищувало її рівень на неудобреному контролі на 0,71–0,75 т/га (26,7–28,2%), а на фоні внесення лише мінеральних добрив – на 0,4 т/га (15,4%). Найбільшу врожайність зерна за фактором «живлення» формували рослини сорту ‘Еней’ – 3,36 т/га, що перевищило показники сорту ‘Сталкер’ на 0,21 т/га (6,3%), сорту ‘Адапт’ – на 0,32 т/га (9,5%).Висновки. У середньому за роки досліджень найвищі показники продуктивності отримано в сорту ‘Еней’. При цьому, максимальними досліджувані структурні показники та врожайність усіх сортів ячменю ярого формувалися на фоні внесення помірної дози мінеральних добрив та позакореневих підживлень рослин у період вегетації препаратом Ескорт-біо | Цель. Определить продуктивность ячменя ярового в зависимости от сортовых особенностей и оптимизации питания в условиях Южной Степи Украины.Методы. Исследования проводили в течение 2013–2017 гг. на опытном поле Николаевского национального аграрного университета. Объектом исследований был ячмень яровой сортов ‘Адапт’, ‘Сталкер’ и ‘Еней’.Результаты. Формирование структурных элементов продуктивности ячменя ярового – количества зерен в колосе и их массы зависело от сорта и варианта питания растений. За годы исследований несколько большее количество зерен в колосе по фактору «питание» формировали растения сорта ‘Еней’ – 22,0 шт., что превысило другие сорта на 0,3–1,0 шт., или 1,4–4,8%. При внесении под ячмень фоновой нормы минеральных удобрений (N30P30) масса зерна с одного колоса у сортов ‘Адапт’, ‘Сталкер’ и ‘Еней’ увеличивалась по сравнению с неудобренным контролем на 9,4; 8,0 и 7,9%, а при проведении внекорневых подкормок по фону минеральных удобрений – на 11,9–17,7; 10,6–15,5 и 10,2–14,7% соответственно. Максимальную продуктивность исследуемые сорта ячменя ярового формировали при выращивании на фоне N30P30 и внекорневой подкормке растений в период вегетации препаратами Органик Д2 и Эскорт-био. В среднем за годы исследований и по фактору «сорт» урожайность зерна составляла 3,37–3,41 т/га, что превышало ее уровень на неудобренном контроле на 0,71–0,75 т/га (26,7–28,2%), а на фоне внесения только минеральных удобрений – на 0,4 т/га (15,4%). Наибольшую урожайность зерна по фактору «питания» формировали растения сорта ‘Еней’ – 3,36 т/га, что превысило показатели сорта ‘Сталкер’ на 0,21 т/га (6,3%), сорта ‘Адапт’ – на 0,32 т/га (9,5%). Выводы. В среднем за годы исследований наивысшие показатели продуктивности получены у сорта ‘Эней’. При этом, максимальными исследуемые структурные показатели и урожайность всех сортов ячменя ярового формировались на фоне внесения умеренной дозы минеральных удобрений и внекорневых подкормок растений в период вегетации препаратом Эскорт-био