Purpose. Scientific substantiation of agrotechnological methods used for marketable production of lettuce varieties Lactuca sativa L. according to economic and bioenergy evaluation. Methods. Field, laboratory, analytical and statistical ones. Results. Economic assessment of elements of cultivation technology for all lettuce varieties was undertaken considering different sowing time (early spring, late spring, spring-and-summer period and before the winter season), growing techniques (direct sowing, seedling method – planting pots, seedling method – planting containers) and the use of organic fertilizer Dominanta. Calculation of economic efficiency indicators of marketable lettuce production was scientifically grounded, and bioenergetic evaluation of its growing was made. Economic feasibility of seedling method of growing as well as sowing time and delivery of marketable products to the consumer was confirmed. Conclusions. Technological elements of lettuce growing including loose-leaf, butterhead, romaine and stem subvarieties provided increase of marketable products by 13,38; 3,92; 2,07; 3,20 t/ha respectively. The level of profitability of lettuce production was within 83–141% (butterhead) 86–130% (loose-leaf), 185–214% (romaine), 131–137% (stem). | Цель. Научное обоснование агротехнологических прие­мов выращивания товарной продукции сортов салата Lactuca sativa L. за показателями экономической эффективности и биоэнергетической оценки. Методы. Полевой, лабораторный, аналитический, статистический. Результаты. Рассчитано экономическую оценку элементов технологии выращивания салата посевного всех разновидностей при разных сроках посева (ранневесенний, поздневесенний, весенне-летний, под зиму), способах выращивания (безрассадный, рассадный – горшочки, рассадный – кассеты) и применении органического удобрения Доминанта. Научно обоснован расчет показателей экономической эффективности производства товарной продукции салата посевного и проведена биоэнергетическая оценка его выращивания. Подтверждена экономическая целесообразность рассадного способа выращивания, сроков сева семян и поступление товарной продукции к потребителю. Выводы. Технологические элементы выращивания салата посевного, включая листовую, кочанную, ромэн и стеблевую разновидности, обеспечили прирост товарной продукции на 13,38; 3,92; 2,07; 3,20 т/га соответственно. Уровень рентабельности выращивания салата находился в пределах 83–141% (кочанный), 86–130% (листовой), 185–214% (ромэн), 131–137% (стеблевой). | Мета. Наукове обґрунтування агротехнологічних прийомів вирощування товарної продукції сортів салату посівного Lactucasativa L. за економічною та біоенергетичною оцінкою. Методи. Польовий, лабораторний, аналітичний та статистичний. Результати. Виконано економічну оцінку елементів технології вирощування салату посівного всіх різновидів за різних строків сівби (ранньовесняний, пізньовесняний, весняно-літній та під зиму), способів вирощування (безрозсадний, розсадний – горщечки, розсадний – касети) та застосування органічного добрива Домінанта. Науково обґрунтовано розрахунок показників економічної ефективності виробництва товарної продукції салату посівного та здійснено біоенергетичну оцінку його вирощування. Підтверджено економічну доцільність розсадного способу вирощування, строків сівби насіння та надходження товарної продукції до споживача. Висновки. Технологічні елементи вирощування салату посівного, включаючи листковий, головчастий, ромен і стебловий різновиди, забезпечили приріст товарної продукції на 13,38; 3,92; 2,07; 3,20 т/га відповідно. Рівень рентабельності вирощування салату був у межах 83–141% (головчастий), 86–130% (листковий), 185–214% (ромен), 131–137% (стебловий).

Purpose. Scientific substantiation of agrotechnological methods used for marketable production of lettuce varieties Lactuca sativa L. according to economic and bioenergy evaluation. Methods. Field, laboratory, analytical and statistical ones. Results. Economic assessment of elements of cultivation technology for all lettuce varieties was undertaken considering different sowing time (early spring, late spring, spring-and-summer period and before the winter season), growing techniques (direct sowing, seedling method – planting pots, seedling method – planting containers) and the use of organic fertilizer Dominanta. Calculation of economic efficiency indicators of marketable lettuce production was scientifically grounded, and bioenergetic evaluation of its growing was made. Economic feasibility of seedling method of growing as well as sowing time and delivery of marketable products to the consumer was confirmed. Conclusions. Technological elements of lettuce growing including loose-leaf, butterhead, romaine and stem subvarieties provided increase of marketable products by 13,38; 3,92; 2,07; 3,20 t/ha respectively. The level of profitability of lettuce production was within 83–141% (butterhead) 86–130% (loose-leaf), 185–214% (romaine), 131–137% (stem).

Purpose. Scientific substantiation of agrotechnological methods used for marketable production of lettuce varieties Lactuca sativa L. according to economic and bioenergy evaluation. Methods. Field, laboratory, analytical and statistical ones. Results. Economic assessment of elements of cultivation technology for all lettuce varieties was undertaken considering different sowing time (early spring, late spring, spring-and-summer period and before the winter season), growing techniques (direct sowing, seedling method – planting pots, seedling method – planting containers) and the use of organic fertilizer Dominanta. Calculation of economic efficiency indicators of marketable lettuce production was scientifically grounded, and bioenergetic evaluation of its growing was made. Economic feasibility of seedling method of growing as well as sowing time and delivery of marketable products to the consumer was confirmed. Conclusions. Technological elements of lettuce growing including loose-leaf, butterhead, romaine and stem subvarieties provided increase of marketable products by 13,38; 3,92; 2,07; 3,20 t/ha respectively. The level of profitability of lettuce production was within 83–141% (butterhead) 86–130% (loose-leaf), 185–214% (romaine), 131–137% (stem).

To analyse the modern classification and nomenclature of species of pome fruit crops which varieties are listed in the State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine, and improve terminological system of the Ukrainian names of both species and garden crops. Results. Fruit cultivars and most apple clonal rootstocks belong to Malus pumila, and ornamental cultivars belong to Malus gloriosa. The most common scientific name of the cultivated apple, especially among horticulturists, is Malus domestica, although according to the principle of priority the name Malus pumila should have the advantage. As far as Nomenclature Committee for Vascular Plants has rejected the proposal to conserve the name Malus domestica, Malus pumila is correct name for the cultivated apple. The use of synonymic name Malus domestica should be avoided in both scientific and scientific-popular papers for stability of nomenclature. Pear cultivars listed in the State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine are presented by Pyrus communis, and pear rootstocks – by Cydonia oblonga. Fruit cultivars of the latter belong to separate fruit crop named quince. An apple-quince hybrid was registered as universal clonal rootstock for pome fruit crops. The State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine also contains nonconventional fruit crops such as Chaenomeles and hawthorn that consist of some species and nothospecies. Conclusions. In scientific publications one should stop the use of synonymic name Malus domestica in favour of the correct name for cultivated apple Malus pumila. Apple, pears and Chaenomeles cultivars listed in the State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine have a complex multispecies origin whereas quince, hawthorn and pear roostock cultivars systematically are monospecies. A universal roootstock of pome fruit crops is Cydolus, or apple-quince, that resulted from interspecies hybridization between quince and apple. Refusal Refuse to use obsolete names of fruit plants species will promote harmonization of professional language. | Цель. Проанализировать современную классификацию и номенклатуру видов семечковых культур, сорта которых занесены в Государственный реестр сортов растений, пригодных к распространению в Украине, и усовершенствовать терминологическую систему украинских названий видов и садовых культур. Результаты. Плодовые сорта и большинство клоновых подвоев яблони относятся к Malus pumila, декоративные сорта – к Malus gloriosa. Наиболее часто употребляемым названием культурной яблони, особенно в садоводческих кругах, является Malus domestica, хотя за принципом приоритета преимущество имеет название Malus pumila. Так как Номенклатурный комитет по сосудистым растениям отклонил предложение консервации названия Malus domestica, Malus pumila остается правильным названием культурной яблони. Синонимическое название Malus domestica не следует использовать в научных и научно-популярных работах, что будет способствовать стабилизации номенклатуры. Сорта груши в Государственном реестре сортов растений Украины представлены Pyrus communis, подвои груши – Cydonia oblonga. Плодовые сорта последней относятся к отдельной культуре – айве. Айвово-яблуневый гибрид зарегистрирован как универсальный клоновый подвой семечковых культур. В Государственный реестр сортов растений Украины занесены также сорта нетрадиционных плодовых культур хеномелеса и боярышника, которые состоят из нескольких видов и нотовидов. Выводы. В научных публикациях следует перестать применять синонимическое название Malus domestica в пользу правильного названия культурной яблони Malus pumila. Сорта яблони, груши и хеномелеса, занесенные в Государственный реестр сортов растений, пригодных к распространению в Украине, имеют сложное многовидовое происхождение, тогда как сорта айвы, боярышника и подвоев груши в систематическом отношении являются моновидовыми. Универсальный подвой семечковых культур – цидол, или яблонеайва, является результатом в результате межродовой гибридизации айвы с яблоней. Отказ от употребления устаревших названий видов плодовых растений будет способствовать гармонизации профессионального языка. | Мета. Проаналізувати сучасну класифікацію й номенклатуру видів зерняткових культур, сорти яких занесено до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні, та вдосконалити термінологічну систему українських назв видів і садових культур. Результати. Плодові сорти й більшість клонових підщеп яблуні належать до Maluspumila, декоративні сорти – до Malus gloriosa. Найуживанішою науковою назвою культурної яблуні, особливо в садівничих колах, є Malus domestica, хоч за принципом пріоритету перевагу має назва Maluspumila. Оскільки Номенклатурний комітет з судинних рослин відхилив пропозицію консервування назви Malus domestica, Maluspumila залишається правильною назвою культурної яблуні. Синонімічну назву Malus domestica не варто вживати в наукових і науково-популярних працях, що сприятиме стабілізації номенклатури. Сорти груші в Державному реєстрі сортів рослин України представлено Pyruscommunis, підщепи груші – Cydoniaoblonga. Плодові сорти останньої належать до окремої культури – айви. Айвово-яблуневий гібрид зареєстровано як універсальну клонову підщепу зерняткових культур. До Держаного реєстру сортів рослин України занесено також сорти нетрадиційних плодових культур хеномелесу й глоду, що складаються з декількох видів і нотовидів. Висновки. У наукових публікаціях варто припинити вживати синонімічну назву Malusdomestica на користь правильної назви культурної яблуні Maluspumila. Сорти яблуні, груші й хеномелесу, що занесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні, мають складне багатовидове походження, в той час як сорти айви, глоду й підщеп груші в систематичному відношенні є моновидовими. Універсальна підщепа зерняткових культур – цидол, або яблунеайва, походить від міжродової гібридизації айви з яблунею. Вилучення з ужитку застарілих назв видів плодових рослин сприятиме гармонізації фахової мови.

To analyse the modern classification and nomenclature of species of pome fruit crops which varieties are listed in the State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine, and improve terminological system of the Ukrainian names of both species and garden crops. Results. Fruit cultivars and most apple clonal rootstocks belong to Malus pumila, and ornamental cultivars belong to Malus gloriosa. The most common scientific name of the cultivated apple, especially among horticulturists, is Malus domestica, although according to the principle of priority the name Malus pumila should have the advantage. As far as Nomenclature Committee for Vascular Plants has rejected the proposal to conserve the name Malus domestica, Malus pumila is correct name for the cultivated apple. The use of synonymic name Malus domestica should be avoided in both scientific and scientific-popular papers for stability of nomenclature. Pear cultivars listed in the State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine are presented by Pyrus communis, and pear rootstocks – by Cydonia oblonga. Fruit cultivars of the latter belong to separate fruit crop named quince. An apple-quince hybrid was registered as universal clonal rootstock for pome fruit crops. The State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine also contains nonconventional fruit crops such as Chaenomeles and hawthorn that consist of some species and nothospecies. Conclusions. In scientific publications one should stop the use of synonymic name Malus domestica in favour of the correct name for cultivated apple Malus pumila. Apple, pears and Chaenomeles cultivars listed in the State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine have a complex multispecies origin whereas quince, hawthorn and pear roostock cultivars systematically are monospecies. A universal roootstock of pome fruit crops is Cydolus, or apple-quince, that resulted from interspecies hybridization between quince and apple. Refusal Refuse to use obsolete names of fruit plants species will promote harmonization of professional language.

To analyse the modern classification and nomenclature of species of pome fruit crops which varieties are listed in the State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine, and improve terminological system of the Ukrainian names of both species and garden crops. Results. Fruit cultivars and most apple clonal rootstocks belong to Malus pumila, and ornamental cultivars belong to Malus gloriosa. The most common scientific name of the cultivated apple, especially among horticulturists, is Malus domestica, although according to the principle of priority the name Malus pumila should have the advantage. As far as Nomenclature Committee for Vascular Plants has rejected the proposal to conserve the name Malus domestica, Malus pumila is correct name for the cultivated apple. The use of synonymic name Malus domestica should be avoided in both scientific and scientific-popular papers for stability of nomenclature. Pear cultivars listed in the State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine are presented by Pyrus communis, and pear rootstocks – by Cydonia oblonga. Fruit cultivars of the latter belong to separate fruit crop named quince. An apple-quince hybrid was registered as universal clonal rootstock for pome fruit crops. The State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine also contains nonconventional fruit crops such as Chaenomeles and hawthorn that consist of some species and nothospecies. Conclusions. In scientific publications one should stop the use of synonymic name Malus domestica in favour of the correct name for cultivated apple Malus pumila. Apple, pears and Chaenomeles cultivars listed in the State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine have a complex multispecies origin whereas quince, hawthorn and pear roostock cultivars systematically are monospecies. A universal roootstock of pome fruit crops is Cydolus, or apple-quince, that resulted from interspecies hybridization between quince and apple. Refusal Refuse to use obsolete names of fruit plants species will promote harmonization of professional language.

Purpose. Substantiating the selection of potato varieties for their ecological plasticity and stability to grow in Polissia. Methods. Field, laboratory, analitycal and statystical ones. Results. Impact of weather conditions during the growing season on the stability of potato varieties was estimated by indicators of yield, starch content and collection over the years by determining the average, standard deviation, minimum, maximum values and range of variation. ‘Memphis’, ‘Faluka’, ‘Arsenal’ and ‘Evolution’ were distinguished from the studied potato varieties by high genetic stability – their deviation from the average variance marked «minus» had values that were significantly less than zero. ‘Faktor’, ‘Flamenko’ and ‘Evora’ varieties are plastic (deviation is close to ±0), ‘Kolomba’, ‘Arizona’ and ‘Voliumiia’ ones – very plastic (deviation is most distant from zero). The studied varieties were distributed by homeostasis as follows: ‘Arizona’, ‘Colombo’, ‘Factor’ and ‘Memphis’ are the most valuable. Conclusions. ‘Evora’ potato variety can be considered intensive in terms of yield. ‘Evolution’ and ‘Flamenco’ varieties formed stable yields, during the years of study the difference between their maximum and minimum yields was the least – 8.2 and 9.3 tons per ha, respectively. Environmental assessment according to Eberhart and Russell indicates a high genetic stability of such potato varieties as ‘Arizona’, ‘Volyumiia’, ‘Kolombo’, ‘Evora’ and ‘Flamenko’. Conditions of Zhytomyr Oblast Plant Varieties Studying Centre are the most favorable among the studied regions to cultivate potato varieties. | Цель. Обосновать подбор сортов картофеля за их экологической пластичностью и стабильностью для выращивания в условиях Полесья. Методы. Полевой, лабораторный, аналитический и статистический. Результаты. Влияние погодных условий периода вегетации на стабильность сортов картофеля оценили по показателям урожайности, содержанию и сбору крахмала за ряд лет путем определением средних, стандартного отклонения, величин минимума, максимума и размаха вариации. Среди исследуемых сортов картофеля высокой генетической стабильностью отличались ‘Мемфис’, ‘Фалука’, ‘Арсенал’ и ‘Эволюшн’ – их отклонения от средней дисперсии с пометкой «минус» имели значения существенно меньше нуля. Пластичными являются сорта ‘Фактор’, ‘Фламенко’ и ‘Эвора’ (отклонения приближенны к ±0), очень пластичными – ‘Коломба’, ‘Аризона’ и ‘Вольюмия’ (отклонения наиболее удалены от нуля). За гомеостатичностью наиболее ценными являются сорта ‘Аризона’, ‘Коломба’, ‘Фактор’ и ‘Мемфис’. Выводы. По уровню урожайности интенсивным можно считать сорт картофеля ‘Эвора’. Стабильными по урожайности были сорта ‘Эволюшн’ и ‘Фламенко’, у которых за годы исследований разницы между максимальной и минимальной урожайностью были наименьшими – 8,2 и 9,3 т/га соответственно. Экологическая оценка по Эберхарту и Расселу указывает на высокую генетическую стабильность сортов картофеля ‘Аризона’, ‘Вольюмия’, ‘Коломба’, ‘Эвора’ и ‘Фламенко’. Среди исследуемых регионов наиболее благоприятными для выращивания сортов картофеля являются условия Житомирского ОДЦЕСР. | Мета. Обґрунтувати добір сортів картоплі за їх екологічною пластичністю та стабільністю для вирощування в умовах Полісся. Методи. Польовий, лабораторний, аналітичний та статистичний. Результати. Вплив погодних умов періоду вегетації на стабільність сортів картоплі оцінили за показниками врожайності, вмісту й збору крохмалю протягом ряду років шляхом визначення середніх, стандартного відхилення, величин мінімуму, максимуму та розмаху варіації. Серед досліджуваних сортів картоплі високою генетичною стабільністю вирізнялися ‘Мемфіс’, ‘Фалука’, ‘Арсенал’ та ‘Еволюшн’ – їхні відхилення від середньої дисперсії з позначкою «мінус» мали значення, значно менші за нуль. Пластичними є сорти ‘Фактор’, ‘Фламенко’ та ‘Евора’ (відхилення наближені до ± 0), дуже пластичними – ‘Коломба’, ‘Арізона’ та ‘Вольюмія’ (відхилення найбільше віддалені від нуля). За гомеостатичністю найціннішими є сорти ‘Арізона’, ‘Коломба’, ‘Фактор’ і ‘Мемфіс’. Висновки. За рівнем урожайності інтенсивним можна вважати сорт картоплі ‘Евора’. Стабільними за врожайністю були сорти ‘Еволюшн’ і ‘Фламенко’, у яких за роки досліджень різниці між максимальною та мінімальною врожайністю були найменшими – 8,2 і 9,3 т/га відповідно. Екологічна оцінка за Еберхартом і Расселом вказує на високу генетичну стабільнісь сортів картоплі ‘Арізона’, ‘Вольюмія’, ‘Коломба’, ‘Евора’ і ‘Фламенко’. Серед досліджуваних регіонів найсприятливішими для вирощування сортів картоплі є умови Житомирського ОДЦЕСР.

Purpose. Substantiating the selection of potato varieties for their ecological plasticity and stability to grow in Polissia. Methods. Field, laboratory, analitycal and statystical ones. Results. Impact of weather conditions during the growing season on the stability of potato varieties was estimated by indicators of yield, starch content and collection over the years by determining the average, standard deviation, minimum, maximum values and range of variation. ‘Memphis’, ‘Faluka’, ‘Arsenal’ and ‘Evolution’ were distinguished from the studied potato varieties by high genetic stability – their deviation from the average variance marked «minus» had values that were significantly less than zero. ‘Faktor’, ‘Flamenko’ and ‘Evora’ varieties are plastic (deviation is close to ±0), ‘Kolomba’, ‘Arizona’ and ‘Voliumiia’ ones – very plastic (deviation is most distant from zero). The studied varieties were distributed by homeostasis as follows: ‘Arizona’, ‘Colombo’, ‘Factor’ and ‘Memphis’ are the most valuable. Conclusions. ‘Evora’ potato variety can be considered intensive in terms of yield. ‘Evolution’ and ‘Flamenco’ varieties formed stable yields, during the years of study the difference between their maximum and minimum yields was the least – 8.2 and 9.3 tons per ha, respectively. Environmental assessment according to Eberhart and Russell indicates a high genetic stability of such potato varieties as ‘Arizona’, ‘Volyumiia’, ‘Kolombo’, ‘Evora’ and ‘Flamenko’. Conditions of Zhytomyr Oblast Plant Varieties Studying Centre are the most favorable among the studied regions to cultivate potato varieties.

Purpose. Substantiating the selection of potato varieties for their ecological plasticity and stability to grow in Polissia. Methods. Field, laboratory, analitycal and statystical ones. Results. Impact of weather conditions during the growing season on the stability of potato varieties was estimated by indicators of yield, starch content and collection over the years by determining the average, standard deviation, minimum, maximum values and range of variation. ‘Memphis’, ‘Faluka’, ‘Arsenal’ and ‘Evolution’ were distinguished from the studied potato varieties by high genetic stability – their deviation from the average variance marked «minus» had values that were significantly less than zero. ‘Faktor’, ‘Flamenko’ and ‘Evora’ varieties are plastic (deviation is close to ±0), ‘Kolomba’, ‘Arizona’ and ‘Voliumiia’ ones – very plastic (deviation is most distant from zero). The studied varieties were distributed by homeostasis as follows: ‘Arizona’, ‘Colombo’, ‘Factor’ and ‘Memphis’ are the most valuable. Conclusions. ‘Evora’ potato variety can be considered intensive in terms of yield. ‘Evolution’ and ‘Flamenco’ varieties formed stable yields, during the years of study the difference between their maximum and minimum yields was the least – 8.2 and 9.3 tons per ha, respectively. Environmental assessment according to Eberhart and Russell indicates a high genetic stability of such potato varieties as ‘Arizona’, ‘Volyumiia’, ‘Kolombo’, ‘Evora’ and ‘Flamenko’. Conditions of Zhytomyr Oblast Plant Varieties Studying Centre are the most favorable among the studied regions to cultivate potato varieties.

Purpose. Determining peculiarities of additive biocoenotical links formation in winter triticale phytocoenoses in Forest-Steppe and Polissya Forest-Steppe ecotopes. Me­thods. Field and laboratory studies and mathematico-statistical analysis. Results. The authors studied the sensitivity of winter triticale genotypes including AD 256, Slavetne, Slavetne polipshene, Pshenychne, Chaian, Yaguar, Avgusto, DAU 5 and Vivate Nosivske to the effect of such microbial agents as albobacterin and diazobacterin in Forest-Steppe and Polissya Forest-Steppe ecotopes. It was established that introduction of agronomically useful microbiota into winter triticale phytocoenoses ensure formation of additive biocoenotic links which effectiveness determines the level of cereal crops production. Conclusions. To ensure optimal target parameters of grain yield in Forest-Steppe and Polissya Forest-Steppe ecotopes, it is advisable to carry out pre-sowing seed inoculation for winter triticale with effective strains of microbial agents – Azospіrіllum brasilense of dia­zobacterin and Achromobacter album 1122 of albobacterin. | Цель. Выяснить особенности формирования аддитивных биоценотических связей в фитоценозах тритикале озимого в условиях лесостепного и полесско-лесостепного экотопов. Методы. Полевые, лабораторные исследования и математико-статистический анализ. Результаты. Исследована чувствительность генотипов тритикале озимого, в частности АД 256, Славэтнэ, Пшеничное, Славэтнэ улучшенное, Чаян, Ягуар, Августо, ДАУ 5 и Виватэ Носовское на действие микробных препаратов альбобактерина и диазобактерина в условиях полесско-лесостепного и лесостепного экотопов. Установлено, что интродукция агрономически полезной микробиоты в фитоценозы тритикале озимого обеспечивает формирование аддитивных биоценотических связей, эффективность которых определяет уровень продуктивности зерновой культуры. Выводы. Для обеспечения оптимальных целевых параметров урожая зерна в условиях лесостепного и полесско-лесостепного экотопов целесообразно проводить предпосевную инокуляцию семян тритикале озимого эффективными штаммами микробных препаратов – Azospіrіllum brasilense диазобактерина и Achromobacter album 1122 альбобактерина. | Мета. З’ясувати особливості формування адитивних біоценотичних зв’язків у фітоценозах тритикале озимого в умовах лісостепового та полісько-лісостепового екотопів. Методи. Польові, лабораторні дослідження та математично-статистичний аналіз. Результати. Досліджено чутливість генотипів тритикале озимого, зокрема АД 256, Славетне, Славетне поліпшене, Пшеничне, Чаян, Ягуар, Августо, ДАУ 5 і Вівате Носівське, на дію мікробних препаратів альбобактерину та діазобактерину в умовах лісостепового та полісько-лісостепового екотопів. Встановлено, що інтродукція агрономічно корисної мікробіоти в фітоценози тритикале озимого забезпечує формування адитивних біоценотичних зв’язків, ефективність яких визначає рівень продуктивності зернової культури. Висновки. Для забезпечення оптимальних цільових параметрів урожаю зерна в умовах лісостепового та полісько-лісостепового екотопів доцільно проводити передпосівну інокуляцію насіння тритикале озимого ефективними штамами мікробних препаратів – Azospіrіllum brasilense діазобактерину та Achromobacter album 1122 альбобактерину.

Мета. З’ясувати особливості формування адитивних біоценотичних зв’язків у фітоценозах тритикале озимого в умовах лісостепового та полісько-лісостепового екотопів. Методи. Польові, лабораторні дослідження та математично-статистичний аналіз. Результати. Досліджено чутливість генотипів тритикале озимого, зокрема АД 256, Славетне, Славетне поліпшене, Пшеничне, Чаян, Ягуар, Августо, ДАУ 5 і Вівате Носівське, на дію мікробних препаратів альбобактерину та діазобактерину в умовах лісостепового та полісько-лісостепового екотопів. Встановлено, що інтродукція агрономічно корисної мікробіоти в фітоценози тритикале озимого забезпечує формування адитивних біоценотичних зв’язків, ефективність яких визначає рівень продуктивності зернової культури. Висновки. Для забезпечення оптимальних цільових параметрів урожаю зерна в умовах лісостепового та полісько-лісостепового екотопів доцільно проводити передпосівну інокуляцію насіння тритикале озимого ефективними штамами мікробних препаратів – Azospіrіllum brasilense діазобактерину та Achromobacter album 1122 альбобактерину.

Мета. З’ясувати особливості формування адитивних біоценотичних зв’язків у фітоценозах тритикале озимого в умовах лісостепового та полісько-лісостепового екотопів. Методи. Польові, лабораторні дослідження та математично-статистичний аналіз. Результати. Досліджено чутливість генотипів тритикале озимого, зокрема АД 256, Славетне, Славетне поліпшене, Пшеничне, Чаян, Ягуар, Августо, ДАУ 5 і Вівате Носівське, на дію мікробних препаратів альбобактерину та діазобактерину в умовах лісостепового та полісько-лісостепового екотопів. Встановлено, що інтродукція агрономічно корисної мікробіоти в фітоценози тритикале озимого забезпечує формування адитивних біоценотичних зв’язків, ефективність яких визначає рівень продуктивності зернової культури. Висновки. Для забезпечення оптимальних цільових параметрів урожаю зерна в умовах лісостепового та полісько-лісостепового екотопів доцільно проводити передпосівну інокуляцію насіння тритикале озимого ефективними штамами мікробних препаратів – Azospіrіllum brasilense діазобактерину та Achromobacter album 1122 альбобактерину.

Purpose. Conducting economic evaluations of late varie­ties of white cabbage of various sort types bred by Kyiv experimental station of the Institute of Vegetables and Melons NAAS of Ukraine (IVM). Methods. Field, laboratory, statistical. Results. Experimental studies included phenological observations of plants growth and development, biometric measurements of vegetative and edible parts of plants, determination of biochemical сomposition of heads, records of yield and storability of late varieties of white cabbage of such sort types as Amager and Langedijska winter. Varieties with the highest yield, best biochemical composition and excellent storability of cabbage heads during four and six month periods were identified. Conclusions. Among the cabbage samples of Amager sort types, late variety Vasylyna was characterized by the highest yields. Olga variety provided the significant increase in productivity. Violanta variety had the highest yield within the sort type Langedijska (Langendijker) winter. Knyagynіa variety far exceed indices of standard Langendijker detsema. Late varieties of the first sort type produced the highest yield, the second ones demonstrated better biochemical composition and excellent storability of cabbage heads during four and six month period. | Цель. Проведение хозяйственной оценки позднеспелых сортов капусты белокочанной разных сортотипов селекции Киевской опытной станции Института овощеводства и бахчеводства НААН. Методы. Полевой, лабораторный, статис­тический. Результаты. В процессе экспериментальных исследований проведены фенологические наблюдения за ростом и развитием растений, биометрические измерения вегетативной и продуктовой частей растения, определение биохимического состава кочанов, учет урожайности и лежкости позднеспелых сортов капусты белокочанной сортотипов Амагер и Лангендейкская зимняя. Выделены сорта с наиболее высокой урожайностью, лучшим биохимическим составом и лежкостью кочанов за четыре и шесть месяцев хранения. Выводы. Среди образцов капусты белокочанной сортотипа Амагер самой высокой урожайностью характеризовался позднеспелый сорт Василина. Существенное увеличение урожайности обеспечил сорт Ольга. В пределах сортотипа Лангендейкская зимняя наиболее высокую урожайность имел сорт Виоланта. Значительно превышал стандарт Лангендейкер децема сорт Княгиня. Позднеспелые сорта первого сортотипа выделялись более высокой урожайностью, второго – лучшим биохимическим составом и лежкостью кочанов за четыре и шесть месяцев хранения. | Мета. Проведення господарської оцінки пізньостиглих сортів капусти білоголової різних сортотипів селекції Київської дослідної станції Інституту овочівництва та баштанництва НААН (ІОБ). Методи. Польовий, лабораторний, статистичний. Результати. У процесі експериментальних досліджень проведено фенологічні спостереження за ростом і розвитком рослин, біометричні вимірювання вегетативної та продуктової частин рослини, визначення біохімічного складу головок, облік урожайності та лежкості пізньостиглих сортів капусти білоголової сортотипів Амагер і Лангендейська зимова. Виділено сорти з найвищою врожайністю, кращим біохімічним складом та лежкістю головок за чотири та шість місяців зберігання.Висновки. Серед зразків капусти білоголової сортотипу Амагер найвищою врожайністю характеризувався пізньостиглий сорт Василина. Істотне збільшення врожайності забезпечив сорт Ольга. У межах сортотипу Лангендейська зимова найвищу врожайність мав сорт Віоланта. Значно перевищував стандарт Лангендейкер децема сорт Княгиня. Пізньостиглі сорти першого сортотипу виділялися вищою врожайністю, другого – кращим біохімічним складом і лежкістю головок за чотири й шість місяців зберігання.

Purpose. Conducting economic evaluations of late varie­ties of white cabbage of various sort types bred by Kyiv experimental station of the Institute of Vegetables and Melons NAAS of Ukraine (IVM). Methods. Field, laboratory, statistical. Results. Experimental studies included phenological observations of plants growth and development, biometric measurements of vegetative and edible parts of plants, determination of biochemical сomposition of heads, records of yield and storability of late varieties of white cabbage of such sort types as Amager and Langedijska winter. Varieties with the highest yield, best biochemical composition and excellent storability of cabbage heads during four and six month periods were identified. Conclusions. Among the cabbage samples of Amager sort types, late variety Vasylyna was characterized by the highest yields. Olga variety provided the significant increase in productivity. Violanta variety had the highest yield within the sort type Langedijska (Langendijker) winter. Knyagynіa variety far exceed indices of standard Langendijker detsema. Late varieties of the first sort type produced the highest yield, the second ones demonstrated better biochemical composition and excellent storability of cabbage heads during four and six month period.

Purpose. Conducting economic evaluations of late varie­ties of white cabbage of various sort types bred by Kyiv experimental station of the Institute of Vegetables and Melons NAAS of Ukraine (IVM). Methods. Field, laboratory, statistical. Results. Experimental studies included phenological observations of plants growth and development, biometric measurements of vegetative and edible parts of plants, determination of biochemical сomposition of heads, records of yield and storability of late varieties of white cabbage of such sort types as Amager and Langedijska winter. Varieties with the highest yield, best biochemical composition and excellent storability of cabbage heads during four and six month periods were identified. Conclusions. Among the cabbage samples of Amager sort types, late variety Vasylyna was characterized by the highest yields. Olga variety provided the significant increase in productivity. Violanta variety had the highest yield within the sort type Langedijska (Langendijker) winter. Knyagynіa variety far exceed indices of standard Langendijker detsema. Late varieties of the first sort type produced the highest yield, the second ones demonstrated better biochemical composition and excellent storability of cabbage heads during four and six month period.

Purpose. Revealing of adaptive properties of plant varieties of red beet Bordeaux Kharkivskyi and Aktion based on the study of plant growth regulators for marketable production in the Steppe zone of Ukraine. Methods. Field, laboratory ones, variance analysis. Results. The influence of plant growth regulators (Lignogumat, Betastimulin) on earliness and productivity of such red beet varieties as Bordeaux Kharkivskyi and Aktion was established. Conclusions. Plant growth regulators (Betastimulin, Lignogumat) stimulated seed sprouting of red beet Bordeaux Kharkivskyi and Aktion varieties, activated vegetative plant growth increa­sing marketable yield. Application of Betastimulin (0.2%) for red beet Kharkivskyi Bordeaux and Aktion varieties provides the highest number of marketable beetroots, thus forming marketable yield of 44.7 and 54.9 t/ha respectively with the average beetroot weight of 328–519 g. | Цель. Выявление адаптивних свойств растений сортов свëклы столовой Бордо харьковский и Актион на основе изучения регуляторов роста растений для товарного поступлення продукции в Лесостепи Украины. Методы. Полевой, лабораторный, дисперсионный анализ. Результаты. Установлено влияние регуляторов роста растений (лигногумат, бетастимулин) на скороспелость и продуктивность сортов свеклы столовой Бордо харьковский и Актион. Выводы. Регуляторы роста растений (бетастимулин, лигногумат) стимулировали прорастание семян сортов свеклы столовой Бордо харьковская и Актион, активизировали вегетативный рост растений, повышая товарную урожайность. Применение бетастимулина (0,2%) для сортов свек­лы столовой Бордо харьковская и Актион обеспечивает наивысшее количество товарних корнеплодов, в результате чего формируется товарная урожайность 44,7 и 54,9 т/га со средней массой корнеплодов 328–519 г соответственно. | Мета. Виявлення адаптивних властивостей рослин сортів буряку столового Бордо харківський та Актіон на основі вивчення регуляторів росту рослин для товарного надходження продукції в Лісостепу України. Методи. Польовий, лабораторний, дисперсійний аналіз. Результати. Встановлено вплив регуляторів росту рослин (лігногумат, бетастимулін) на скоростиглість та продуктивність сортів буряку столового Бордо харківський та Актіон. Висновки. Регулятори росту рослин (бетастимулін, лігногумат) стимулювали проростання насіння сортів буряку столового Бордо харківський та Актіон, активізували вегетативний ріст рослин, підвищуючи товарну врожайність. Застосування бетастимуліну (0,2%) для сортів буряку столового Бордо харківський та Актіон забезпечує найвищу кількість товарних коренеплодів, внаслідок чого формується товарна врожайність 44,7 і 54,9 т/га відповідно з середньою масою коренеплодів 328–519 г.

Purpose. Revealing of adaptive properties of plant varieties of red beet Bordeaux Kharkivskyi and Aktion based on the study of plant growth regulators for marketable production in the Steppe zone of Ukraine. Methods. Field, laboratory ones, variance analysis. Results. The influence of plant growth regulators (Lignogumat, Betastimulin) on earliness and productivity of such red beet varieties as Bordeaux Kharkivskyi and Aktion was established. Conclusions. Plant growth regulators (Betastimulin, Lignogumat) stimulated seed sprouting of red beet Bordeaux Kharkivskyi and Aktion varieties, activated vegetative plant growth increa­sing marketable yield. Application of Betastimulin (0.2%) for red beet Kharkivskyi Bordeaux and Aktion varieties provides the highest number of marketable beetroots, thus forming marketable yield of 44.7 and 54.9 t/ha respectively with the average beetroot weight of 328–519 g.

Purpose. Revealing of adaptive properties of plant varieties of red beet Bordeaux Kharkivskyi and Aktion based on the study of plant growth regulators for marketable production in the Steppe zone of Ukraine. Methods. Field, laboratory ones, variance analysis. Results. The influence of plant growth regulators (Lignogumat, Betastimulin) on earliness and productivity of such red beet varieties as Bordeaux Kharkivskyi and Aktion was established. Conclusions. Plant growth regulators (Betastimulin, Lignogumat) stimulated seed sprouting of red beet Bordeaux Kharkivskyi and Aktion varieties, activated vegetative plant growth increa­sing marketable yield. Application of Betastimulin (0.2%) for red beet Kharkivskyi Bordeaux and Aktion varieties provides the highest number of marketable beetroots, thus forming marketable yield of 44.7 and 54.9 t/ha respectively with the average beetroot weight of 328–519 g.

Purpose. To establish the optimal rate of application of YaraVita Teprosyn NP+Zn preparation, to ensures the highest sowing quality of sugar beet seeds. Methods. Biological (conducting laboratory experiments) and statistical (descriptive statistics, variance, correlation and regression analyses). Results. Laboratory studies showed that the variation in the germination energy of sugar beet seeds depends to some extent on their treatment with the YaraVita Teprosyn NP+Zn fertiliser preparation (15.5%), as well as on the seed batch (12.7%). However, genetic differences between the domestic hybrids studied had the greatest influence (61.1%). As for the variation in laboratory similarity, 41.6% was caused by the aforementioned fertiliser and 36.7% by genetic differences. The germination energy of the seeds also changed depending on the application rate of YaraVita Teprosyn NP+Zn. Specifically, germination energy increased to 84.9% when 3 l/t was applied (compared to 80.7% for the control variant), and to 88.6% when 6 l/t was applied. Increasing the amount of fertiliser further to 9 l/t did not significantly affect germination energy; in fact, using the maximum rate for the experiment (12 l/t) reduced it to 86.9%. An increase in laboratory germination was achieved by treating the seeds with YaraVita Teprosyn NP+Zn at rates of 3 and 6 l/t, increasing the percentage from 86.6% (control) to 91.8% and 96.6%, respectively. However, a further increase in the amount of fertiliser to 9 or 12 l/t resulted in a decrease in laboratory germination. In these variants of the experiment, the figures were 96.3% and 91.9%, respectively. Regression equations were established to predict the germination energy and laboratory germination of seeds, as well as to optimise the application rates of YaraVita Teprosyn NP+Zn. Conclusions. The optimal application rate of the zinc-containing preparation YaraVita Teprosyn NP+Zn for maximising the germination energy of sugar beet seeds was found to be 9 l/t for the 'ITsB 0904' hybrid and 6 l/t for the 'Ruteniia 11' hybrid. The highest laboratory germination rate was achieved using 6 l/t of this fertiliser. However, exceeding the optimal rates can lead to inhibition of germination, although the genetic potential of the hybrid is also important for this. It can also lead to a decrease in laboratory germination, which is primarily influenced by treatment with the specified zinc-containing preparation. The developed regression models are valuable tools for predicting sowing quality and the rational use of YaraVita Teprosyn NP+Zn fertiliser under production conditions. | Мета. Встановити оптимальну норму застосування препарату YaraVita Teprosyn NP+Zn для забезпечення найвищих показників посівної якості насіння буряку цукрового. Методи. Біологічні (проведення лабораторного досліду) та статистичні (описова статистика, дисперсійний, кореляційний та регресійний аналізи). Результати. За результатами лабораторних досліджень встановлено, що варіація енергії проростання насіння буряку цукрового певною мірою залежала від його обробки препаратом (добривом) YaraVita Teprosyn NP+Zn (15,5%) та партії насіння (12,7%), втім найбільше на неї вплинула генетична відмінність досліджуваних вітчизняних гібридів (61,1%). Щодо варіації лабораторної схожості, то на 41,6% вона була спричинена використанням уже згаданого добрива, а на 36,7% – генетичною відмінністю. Залежно від норми застосування препарату YaraVita Teprosyn NP+Zn змінювалася й енергія проростання насіння. Зокрема, за внесення 3 л/т вона підвищилася до 84,9% (контрольний варіант – 80,7%), а за 6 л/т – до 88,6%. Подальше збільшення кількості добрива до 9 л/т істотно не вплинуло на енергію проростання, а використання максимальної для досліду норми – 12 л/т – взагалі її знизило до 86,9%. Підвищення лабораторної схожості насіння також досягли завдяки його обробці препаратом YaraVita Teprosyn NP+Zn у нормі 3 л/т – від 86,6% (контроль) до 91,8%, а також 6 л/т – до 96,6%. Наступне збільшення норми – до 9 та 12 л/т – спричинило зменшення лабораторної схожості. У цих варіантах досліду вона дорівнювала 96,3 та 91,9% відповідно. Було встановлено рівняння регресії, які дають змогу прогнозувати значення енергії проростання та лабораторної схожості насіння й оптимізувати норми внесення YaraVita Teprosyn NP+Zn. Висновки. Оптимальна норма застосування цинкомісткого препарату YaraVita Teprosyn NP+Zn, що забезпечує максимальну енергію проростання насіння буряку цукрового, для гібрида ‘ІЦБ 0904’ становить 9 л/т, а для ‘Рутенія 11’ – 6 л/т. Найвищої лабораторної схожості в досліді досягли за використання 6 л/т цього добрива. Водночас перевищення оптимальних норм може призвести до пригнічення енергії проростання, хоча вирішальне значення для неї має генетичний потенціал гібрида, а також до зниження лабораторної схожості насіння, на яку передусім впливає його обробка вказаним цинкомістким препаратом. Розроблені регресійні моделі є цінним інструментом для прогнозування посівних якостей насіння та раціонального застосування добрива YaraVita Teprosyn NP+Zn у виробничих умовах.

Мета. Встановити оптимальну норму застосування препарату YaraVita Teprosyn NP+Zn для забезпечення найвищих показників посівної якості насіння буряку цукрового. Методи. Біологічні (проведення лабораторного досліду) та статистичні (описова статистика, дисперсійний, кореляційний та регресійний аналізи). Результати. За результатами лабораторних досліджень встановлено, що варіація енергії проростання насіння буряку цукрового певною мірою залежала від його обробки препаратом (добривом) YaraVita Teprosyn NP+Zn (15,5%) та партії насіння (12,7%), втім найбільше на неї вплинула генетична відмінність досліджуваних вітчизняних гібридів (61,1%). Щодо варіації лабораторної схожості, то на 41,6% вона була спричинена використанням уже згаданого добрива, а на 36,7% – генетичною відмінністю. Залежно від норми застосування препарату YaraVita Teprosyn NP+Zn змінювалася й енергія проростання насіння. Зокрема, за внесення 3 л/т вона підвищилася до 84,9% (контрольний варіант – 80,7%), а за 6 л/т – до 88,6%. Подальше збільшення кількості добрива до 9 л/т істотно не вплинуло на енергію проростання, а використання максимальної для досліду норми – 12 л/т – взагалі її знизило до 86,9%. Підвищення лабораторної схожості насіння також досягли завдяки його обробці препаратом YaraVita Teprosyn NP+Zn у нормі 3 л/т – від 86,6% (контроль) до 91,8%, а також 6 л/т – до 96,6%. Наступне збільшення норми – до 9 та 12 л/т – спричинило зменшення лабораторної схожості. У цих варіантах досліду вона дорівнювала 96,3 та 91,9% відповідно. Було встановлено рівняння регресії, які дають змогу прогнозувати значення енергії проростання та лабораторної схожості насіння й оптимізувати норми внесення YaraVita Teprosyn NP+Zn. Висновки. Оптимальна норма застосування цинкомісткого препарату YaraVita Teprosyn NP+Zn, що забезпечує максимальну енергію проростання насіння буряку цукрового, для гібрида ‘ІЦБ 0904’ становить 9 л/т, а для ‘Рутенія 11’ – 6 л/т. Найвищої лабораторної схожості в досліді досягли за використання 6 л/т цього добрива. Водночас перевищення оптимальних норм може призвести до пригнічення енергії проростання, хоча вирішальне значення для неї має генетичний потенціал гібрида, а також до зниження лабораторної схожості насіння, на яку передусім впливає його обробка вказаним цинкомістким препаратом. Розроблені регресійні моделі є цінним інструментом для прогнозування посівних якостей насіння та раціонального застосування добрива YaraVita Teprosyn NP+Zn у виробничих умовах.