Морфофізіологічні особливості формування продуктивності пшениці озимої залежно від технології вирощування

Мета. Удосконалити адаптивні технології вирощування пшениці озимої, які забезпечать заплановану густоту стебло­стою та продуктивність колосу, що дасть можливість сформувати максимальний урожай з високою якістю зерна. Методи. Польові, лабораторні дослідження, математично-статистичний аналіз. Результати. Протягом 2011–2015 рр. проводили спостереження за процесом формування продуктивності пшениці озимої ‘Бенефіс’ за різних технологій вирощування. Зокрема, наведено показники щільності стеблостою, кількості закладених квіток, колосків і зернівок у колосі, їхньої редукції за етапами органогенезу, величини потенційної врожайності пшениці озимої і ступінь реалізації її у фактичній. Встановлено, що такі елементи технології вирощування як дози добрив, система захисту рослин позитивно впливали на щільність продуктивного стеблостою з IV до XII етапів органогенезу. Найбільшу кількість збережених стебел (695 шт./м2) до XII етапу відмічали у варіанті з унесенням на фоні побічної продукції попередника Р135К135N60(ІІ)+N75(ІV)+N45(VІІ), інтегрованого захисту. Реалізація продуктивних стебел за цих умов складала 41,3%. Величина втрат стебел з IV до XII етапу органогенезу коливалась в межах 657–986 шт./м2 залежно від доз добрив, системи захисту. Кількість квіток (зерен) у колосі з V до XII етапу змінювалась залежно від умов живлення рослин і зростала із збільшенням доз внесених добрив в колоссі обох порядків. За кількістю квіток у колосі інтегрований захист мав перевагу над мінімальним. Найбільшу кількість квіток з V до IX етапу отримали за внесення на фоні побічної продукції попередника Р135К135N60(ІІ)+N75(ІV)+N45(VІІ), інтегрованого захисту. Висновки. Встановлено, що в умовах північної частини Лісостепу України на темно-сірому опідзоленому ґрунті найвищу продуктивність пшениці озимої отримано за інтенсивної енергонасиченої технології вирощування з внесенням Р135К135N60(ІІ)+75(ІV)+45(VІІІ) на фоні побічної продукції попередника за інтегрованої системи захисту. Ця технологія забезпечувала урожайність 6,56 т/га зерна першого класу якості групи А.