Peculiarities of morphogenesis in lavender and lavandin grown on hormone-free medium under in vitro culture conditions | Особливості морфогенезу лаванди та лавандину, вирощених на безгормональному середовищі в умовах культури in vitro

anglais. Purpose. To determine the biometric parameters of lavender (Lavandula angustifolia Mill.) and lavandin (Lavandula × intermedia Emeric ex Loisel.) varieties grown in vitro using three types of explant on a nutrient medium without growth regulators. Methods. The study employed clonal micropropagation using micro-shoot tips and stem segments containing one or two internodes. Lavender (‘Hidcote Blue’ and ‘Mriia’) and lavandin (‘Platinum Nico’ and ‘Edelweiss’) varieties were cultivated on a hormone-free Murashige-Skoog medium at a temperature of 23 ± 2 °C, with a photoperiod of 16/8 hours and a light intensity of 3000 lux. After one month of cultivation, the propagation coefficient, regeneration potential, number of internodes and height of micro-shoots were calculated. Dispersion-correlation analysis was performed on the obtained data using the computer programs ANOVA and MS Excel. Results. The highest reproduction coefficient was found in plants regenerated on stem segments with two internodes: 1.3–1.5 shoots per explant for L. angustifolia and 1.9–2.0 for Lavandula × intermedia. The maximum height of micro-shoots was observed in lavender and lavandin development from apical explants in a medium without cytokinins, in which apical dominance was maintained. For L. angustifolia varieties, this indicator was similar at 3.1–3.2 cm (due in part to shorter internodes compared to lavandin). However, for Lavandula × intermedia, it varied significantly due to genetic characteristics and explant type: 3.5 cm for ‘Platinum Nico’ versus 10.6 cm for ‘Edelweiss’ (the maximum value). The largest number of internodes formed on the apical explants. There were no significant differences in the number of internodes found in lavender varieties, ranging from 2.4 to 2.6 pieces. However, in lavandin, the difference was significant, ranging from 2.6 pieces in the ‘Platinum Nico’ cultivar to 3.8 pieces in the ‘Edelweiss’ cultivar. The maximum value of 4.4 was recorded in the ‘Edelweiss’ cultivar on stem segments with two internodes. The regeneration potential of apical explants was 100% for all varieties studied, compared to 60% and 70% for single- and double-node explants, respectively, in lavender ‘Hidcote Blue’, and 80% and 90% in lavandin ‘Edelweiss’. Conclusions. The possibility of propagating the studied varieties on a nutrient medium that does not contain growth regulators was demonstrated. Biometric indicators under these cultivation conditions are slightly lower or the same as those obtained on hormonal media. The analysed parameters were found to depend significantly on the type of initial explants and the varietal characteristics of lavender and lavandin.

ukrainien. Мета. Визначити біометричні показники сортів лаванди (Lavandula angustifolia Mill.) та лавандину (Lavandula × intermedia Emeric ex Loisel.), вирощених в умовах культури in vitro, залежно від трьох типів експлантів на живильному середовищі, що не містить регуляторів росту. Методи. У роботі застосовано метод клонального мікророзмноження із використанням верхівок мікропагонів та сегментів стебла з одним і двома міжвузлями. Сорти лаванди (‘Hidcote Blue’ та ‘Мрія’) й лавандину (‘Platinum Nico’ та ‘Edelweiss’) культивували на безгормональному середовищі Мурасіге – Скуга за температури 23 ± 2 °С, з фотоперіодом 16/8 та інтенсивністю освітлення 3000 лк. Коефіцієнт розмноження, регенераційний потенціал, кількість міжвузлів і висоту мікропагонів обчислювали через місяць вирощування. Математичну обробку отриманих даних проводили за допомогою дисперсійно-кореляційного аналізу, використовуючи комп’ютерні програми ANOVA та MS Excel. Результати. Найбільший коефіцієнт розмноження – 1,3–1,5 пагона на експлант для L. angustifolia та 1,9–2,0 для Lavandula × intermedia – встановлено в рослин, що регенерували на сегментах стебла з двома міжвузлями. Максимальну висоту мікропагонів відмічено за розвитку лаванди й лавандину з верхівкових експлантів, у яких на середовищі без цитокінінів зберігалося апікальне домінування. У сортів L. angustifolia цей показник був майже однаковим і становив 3,1–3,2 см (така довжина зумовлена, зокрема, вкороченими, порівнюючи з лавандином, міжвузлями), тоді як у Lavandula × intermedia значно відрізнявся через генетичні особливості сорту й тип експлантів – 3,5 см (‘Platinum Nico’) проти 10,6 см (‘Edelweiss’, максимальне значення). На верхівкових експлантах утворилося найбільше міжвузлів. У сортів лаванди істотних відмінностей за їхньою кількістю не виявлено – 2,4–2,6 шт., а от у лавандину різниця була суттєвою – 2,6 шт. (‘Platinum Nico’) і  3,8 шт. (‘Edelweiss’). Максимальний показник  – 4,4 шт. – зафіксовано в культивару ‘Edelweiss’ на стеблових сегментах із двома міжвузлями. Регенераційний потенціал на верхівкових експлантах для всіх досліджуваних сортів становив 100%, а на одновузлових і двовузлових – досягав відповідно 60 та 70% у лаванди ‘Hidcote Blue’ й 80 та 90% у лавандину ‘Edelweiss’. Висновки. Продемонстровано можливість розмноження досліджуваних сортів на живильному середовищі, що не містить регуляторів росту. Біометричні показники за таких умов культивування дещо нижчі або збігаються з отриманими на гормональних середовищах. Аналізовані параметри істотно залежали від типу вихідних експлантів та сортових особливостей лаванди й лавандину.