Purpose. To determine the patterns of influence of gro­wing factors on the economically valuable characteristics of new soybean varieties.Methods. Field, biochemical methods, analysis of variance.Results. The rates of the influence of the growing zone, the conditions of the growing season of the year and the soybean variety on the yield, weight of 1000 seeds, the content of crude protein and oil, and protein and oil collection were determined. The greatest influence on the yield of the studied varieties had a growing zone – 55%. On average the maximum yield was obtained in Forest-steppe zone 2.48–3.58 t/ha, the lowest – in Steppe zone (1.33–1.89 t/ha) for 2017–2018. In the same period the weight of 1000 seeds on average was 125.1–169.9 g in the Steppe zone, in Forest-Steppe zone it was 130.2–207.8 g and 143.9–188.0 g in Fo­rrest zone. According to the results of analysis of variance, it was determined that the growing zone has the greatest influence on weight of 1000 seeds – 31%, variety – 21% and conditions of the growing season of the year – 13%. The main characteristics of soybean quality are the content of crude protein and oil in seeds. The highest level of crude protein was observed in soybean variety in Forest-Steppe zone – 37.5–44.0%. In Forrest zone, the crude protein content was 34.4–41.7%, in the Steppe zone 35.4–40.1%. The maximum level of this characteristic was observed in variety ‘NS Diyana’ – 44.0% in Forest-Steppe zone, in Forrest zone – in the variety ‘Alexa’ 41.7%, in Steppe zone – in variety ‘NS Diyana’ 40.1%. Thus, the growing zone (31%) and variety (25%) had the greatest influence on the content of crude protein; the interaction of factors (variety and growing zone) affected 17%. The average oil content for 2017‑2018 ranges from 19.8 to 24.2%. High oil content was noted in ‘Adsoy’ variety in Forrest and Forest-Steppe zones, 24.2 and 22.6%, respectively, and ‘Azimut’ – 23.8% in Steppe zone. The results of the analysis of variance showed that the growing zone to a greater extent affected the oil content in soybean seeds by 25%, variety – 21%, and the interaction of factors of the variety and gro­wing zone by 21%.Conclusions. According to the results of multifactor analysis of variance, it was determined that the growing zone had the greatest influence on the studied parameters. It was found that the rate of the influence of gro­wing zone of soybean varieties is 25–55%, depending on the studied characteristic. It was determined that the influence of the variety was 4–25%, the conditions of the growing season affected by 1–26%. | Цель. Установить закономерности влияния факторов выращивания на хозяйственно-ценные характеристики новых сортов сои.Методы. Полевой, биохимические методы анализа, дисперсионный анализ.Результаты. Определены доли влияния зоны выращивания, условий вегетационного периода года и сорта сои на урожайность, массу 1000 семян, содержание сырого протеина и масла, сбора белка и масла. Наибольшее влияние на показатель урожайности исследуемых сортов имела зона выращивания – 55%. В среднем за 2017–2018 гг. максимальная урожайность получена в зоне Лесостепи – 2,48–3,58 т/га, самая низкая – в зоне Степи 1,33–1,89 т/га. Значение показателя массы 1000 семян в среднем за 2017–2018 гг. составляют в зоне Степи – 125,1–169,9 г, в Лесостепи – 130,2–207,8 г и 143,9–188,0 г в зоне Полесья. По результатам дисперсионного анализа было определено, что на массу 1000 семян наибольшее влияние имела зона выращивания – 31%, меньшее влияние оказывал сорт – 21% и условия вегетационного периода года – 13%. Основные показатели качества сои культурной – содержание сырого протеина и масла в семенах. Наибольшие значения содержания сырого протеина отмечено в зоне Лесостепи – 37,5–44,0%. В зоне Полесья содержание сырого протеина составило 34,4–41,7%, в зоне Степи – 35,4–40,1%. Максимальные значения этого показателя были отмечены у сорта ‘НС Дияна’ – 44,0% в зоне Лесостепи, в зоне Полесья – у сорта ‘Алекса’ – 41,7%, в степной зоне ‘НС Дияна’ – 40,1%. Таким образом, наибольшее влияние на содержания сырого протеина имел фактор зоны выращивания (31%) и сорт (25%), взаимодействие факторов сорта и зоны выращивания влияло на 17%. Содержание масла в среднем за 2017–2018 гг. составляло от 19,8 до 24,2%. Высокое содержание масла было отмечено у сорта ‘Адсой’ в зоне Полесья и Лесостепи – 24,2 и 22,6%, соответственно, а также у сорта ‘Азимут’ – 23,8% в степной зоне. По результатам дисперсионного анализа было определено, что на показатель содержания масла в семенах сои больше всего влияли зона выращивания на 25%, сорт – 21%, и взаимодействие факторов сорта и зоны выращивания на 21%.Выводы. Наибольшее влияние на исследуемые показатели имела зона выращивания. Определено, что доля влияния зоны выращивания сортов сои составляет 25–55% в зависимости от исследуемого показателя. Определено, что доля влияния сорта составляла 4–25%, условия вегетационного периода года влияли на 1–26%. | Мета. Установити закономірності впливу факторів вирощування на господарсько-цінні характеристики нових сортів сої.Методи. Польовий, біохімічні методи аналізу, дисперсійний аналіз.Результати. Визначено частки впливу таких факторів як зона вирощування, умови вегетаційного періоду року та сорт сої на врожайність, масу 1000 насінин, уміст сирого протеїну та олії, збір білка та олії з гектара. Найбільше впливав на показник урожайності досліджуваних сортів фактор зони вирощування – його вплив складав 55%. У середньому за 2017–2018 рр. максимальну врожайність досліджуваних сортів отримано в зоні Лісостепу – 2,48–3,58 т/га, найменшу – в зоні Степу – 1,33–1,89 т/га. Значення показника маси 1000 насінин в середньому за 2017–2018 рр. становили для зони Степу – 125,1–169,9 г, Лісостепу – 130,2–207,8 г та 143,9–188,0 г – для зони Полісся. За допомогою дисперсійного аналізу було визначено, що на масу 1000 насінин найбільше впливала зона вирощування – 31%, менше значення мав фактор сорту – 21% та умови вегетаційного періоду року – 13%. Найбільші значення вмісту сирого протеїну в насінні сої відмічено у зоні Лісостепу – 37,5–44,0%. У зоні Полісся вміст сирого протеїну для досліджуваних сортів становив 34,4–41,7%, в зоні Степу – 35,4–40,1%. Максимальні значення цього показника було відмічено для сорту ‘НС Діяна’ – 44,0% в зоні Лісостепу, в зоні Полісся –  для ‘Алєкса’ – 41,7%, в степовій зоні – для сорту ‘НС Діяна’ – 40,1%. Таким чином, найбільший вплив на вміст сирого протеїну мав фактор зони вирощування (31%) та сорту (25%), взаємодія факторів «сорт» та «зона вирощування» впливала на 17%. Вміст олії для досліджуваних сортів сої в середньому за 2017–2018 рр. становив від 19,8 до 24,2% в трьох зонах вирощування. Найвищий вміст олії було відмічено у насінні сорту ‘Адсой’ в зоні Полісся та Лісостепу – 24,2 та 22,6%, відповідно, а також у сорту ‘Азимут’ – 23,8% в степовій зоні. Використання дисперсійного аналізу дозволило встановити, що на вміст олії в насінні сої найбільше впливали фактор зони вирощування – його вплив становив 25%, вклад фактору належності до певного сорту – 21%, взаємодія факторів «сорт» та «зона вирощування» впливала на 21%.Висновки. Найбільший вплив на досліджувані показники чинив фактор зони вирощування. Визначено, що частка впливу фактора зони вирощування сортів сої на показники врожайності, маси 1000 насінин, умісту сирого протеїну та олії, збору білка та олії з гектара становила 25–55%. Визначено, що частка впливу фактору сорту становила 4–25%, умови вегетаційного періоду року впливали на 1–26%.

Мета. Визначити оптимальні строки відбору експлантів, підібрати стерилізуючі агенти та режими стерилізації, а також поживне середовище для введення в культуру in vitro нових перспективних сортів вишні (Prunus cerasus L.) та черешні (Prunus avium L.). Методи. У процесі роботи застосовано методику клонального мікророзмноження рослин і статистичні обробки експериментальних даних.Результати. Встановлено оптимальний строк відбору експлантів, тривалість експозиції при стерилізації, оптимальний склад поживного середовища на першому етапі мікроклонального розмноження. Для визначення оптимального режиму стерилізації та стерилізуючого препарату використовували 0,1% розчин хлориду ртуті та 3% розчин препарату «Лізоформін 3000» з експозицією стерилізації 5, 6 та 7 хвилин. Найбільший вихід стерильних експлантів як для вишні сорту ‘Ксенія’, так і для черешні сорту ‘Василиса прекрасна’ отримали при експозиції стерилізації 7 хв для обох стерилізуючих агентів. При використанні 0,1% розчину хлориду ртуті цей показник був вищий, ніж при стерилізації 3% розчином препарату «Лізоформін 3000» – 71 і 99% відповідно.Висновки. На ефективність стерилізації та  введення в культуру in vitro експлантів вишні ‘Ксенія’ і черешні ‘Василиса прекрасна’ впливали тривалість стерилізації, час відбору експлантів, фітосанітарний стан маточної рослини, склад поживного середовища. 0,1% розчин хлориду ртуті при експозиції 7 хв був найефективнішим при отриманні асептичної культури з експлантів, вилучених з донорних рослин у стані спокою при пророщуванні бруньок у контрольованих умовах. Використання препарату «Лізоформін 3000» в концентрації 3% впродовж 6–7 хв при стерилізації експлантів досліджуваних культур сприяло їхній кращій приживлюваності на середовищі. Оптимальним за складом поживним середовищем для культивування експлантів вишні ‘Ксенія’ було середовище з додаванням соку алое, а для черешні ‘Василиса прекрасна’ – MS + флороглюцинол. Найвищу ефективність стерилізації (99% у сорту ‘Василиса прекрасна’ та 71% у сорту ‘Ксенія’) отримали за використання 0,1% HgCl2  в експозиції 7 хв. При використанні препарату «Лізоформін 3000» за такої ж експозиції стерилізації цей показник становив 83 та 52% відповідно до культури. Виходячи з цього можна рекомендувати використовувати препарат «Лізоформін 3000» у 3% концентрації з експозицією 7 хв для стерилізації кісточкових культур | Purpose. Determine the optimal timing of explant selection, select sterilizing agents and sterilization regimens, as well as the nutrient medium for the introduction of new perspective varieties of sour cherries (Prunus cerasus L.) and cherries (Prunus avium L.) into in vitro culture. Methods. During the work the method of clonal micropropagation of plants and statistical processing of experimental data were applied.Results. The optimal term of explants selection , the duration of exposure during sterilization, the optimal composition of the nutrient medium at the first stage of microclonal reproduction were determined. A 0.1% solution of mercuric chloride and a 3% solution of “Lizoformin 3000” with exposure to sterilization of 5, 6 and 7 minutes were used to determine the optimal sterilization and sterilizing regimen. The highest yield of sterile explants for both ‘Kseniia’ sour cherries and ‘Vasylysa prekrasna’ cherries was obtained with a 7 min sterilization exposure for both sterilizing agents. When using a 0.1% solution of mercury chloride, this figure was higher than in the sterilization with 3% solution of the preparation “Lizoformin 3000” – 71 and 99%, respectively.Conclusions. The efficiency of sterilization and the introduction into in vitro culture of sour cherries ‘Kseniia’ and cherries ‘Vasylysa prekrasna’ explants were influenced by the duration of sterilization, the time of selection of explants, the phytosanitary state of the mother plant, the composition of the nutrient medium. A 0.1% solution of mercuric chloride at 7 min exposure was the most effective in obtai­ning aseptic culture from explants removed from donor plants at rest when sprouting buds under controlled conditions. The use of the preparation “Lizoformin 3000” at a concentration of 3% for 6–7 min while sterilizing explants of the studied cultures contributes to their better survival in the environment. The optimal nutrient medium for the cultivation of sour cherry ‘Kseniia’ explants is the medium with the addition of aloe juice, and for cherries ‘Vasylysa prekrasna’ – MS + phloroglucinol. The highest sterilization efficiency (99% in ‘Vasylysa prekrasna’ and 71% in ‘Kseniia’) was obtained using 0.1% HgCl2 in 7 min exposure. When using the preparation “Lizoformin 3000” with the same sterilization exposure, this indicator was 83 and 52%, respectively. Therefore, we can recommend the use of the prepa­ration “Lizoformin 3000” at 3% concentration with an exposure of  7 min for sterilization of stone cultures | Цель. Определить оптимальные сроки отбора эксплантов, подобрать стерилизующие агенты и режимы стерилизации, а также питательную среду для введения в культуру in vitro новых перспективных сортов вишни (Prunus cerasus L.) и черешни (Prunus avium L.).Методы. В процессе работы применена методика клонального микроразмножения растений и статистические обработки экспериментальных данных.Результаты. Установлен оптимальный срок отбора эксплантов, продолжительность экспозиции при стерилизации, оптимальный состав питательной среды на первом этапе микроклонального размножения. Для определения оптимального режима стерилизации и стерилизующего препарата использовали 0,1% раствор хлорида ртути и 3% раствор препарата «Лизоформин 3000» с экспозицией стерилизации 5, 6 и 7 минут. Наибольший выход стерильных эксплантов как для вишни сорта ‘Ксения’, так и для черешни сорта ‘Василиса прекрасна’ получили при экспозиции стерилизации 7 мин для обоих стерилизующих агентов. Но при использовании 0,1% раствора хлорида ртути этот показатель был выше, чем при стерилизации 3% раствором препарата «Лизоформин 3000» – 71 и 99%, соответственно.Выводы. На эффективность стерилизации и введения в культуру in vitro эксплантов вишни ‘Ксения’ и черешни ‘Василиса прекрасна’ влияли продолжительность стерилизации, время отбора эксплантов, фитосанитарное состояние маточного растения, состав питательной среды. 0,1% раствор хлорида ртути при экспозиции 7 мин был наиболее эффективен при получении асептической культуры с эксплантов, изъятых из донорных растений в состоянии покоя при проращивании почек в контролируемых условиях. Использование препарата «Лизоформин 3000» в концентрации 3% в течение 6–7 мин при стерилизации эксплантов исследуемых культур способствовало их лучшей приживаемости на среде. Оптимальной по составу питательной средой для культивации эксплантов вишни ‘Ксения’ была среда с добавлением экстракта алоэ, а для черешни ‘Василиса прекрасна’ – MS + флороглюцинол. Самая высокая эффективность стерилизации (99% у сорта ‘Василиса прекрасна’ и 71% у сорта ‘Ксения’) получена при использовании 0,1% HgCl2 в экспозиции 7 мин. При использовании препарата «Лизоформин 3000» при такой же экспозиции стерилизации этот показатель составлял 83 и 52% соответственно к культуре. Исходя из этого можно рекомендовать использовать препарат «Лизоформин 3000» в 3% концентрации с экспозицией 7 мин для стерилизации косточковых культур.

Purpose. To analyse of the denomination practice of the main species and subspecies of wheat.Results. Modern systems of the genus Triticum are based on different morphological and genetic criteria, and number from 7 (10) to 27 species. In Ukraine there are cultivated species and subspecies: common wheat (T. aestivum), dwarf wheat (T. aestivum subsp. sphaerococcum; T. sphaerococcum), club wheat (T. aestivum subsp. compactum; T. compactum), spelt (T. aestivum subsp. spelta; T. spelta), einkorn (T. monococcum L.), durum (T. durum; T. turgidum subsp. durum), Persian wheat (T. carthlicum; T. turgidum subsp. carthlicum, T. persicum), Polish wheat (T. polonicum, T. turgidum subsp. polonicum), and emmer (T. turgidum subsp. dicoccon), or Farro wheat (T. farrum, T. dicoccon, T. dicoccum). Next to the system of botanical names, there is an agrobiological one, which is based on the crop names, but is less ordered. Historically, it, like the botanical one, arose from the trivial names of plants, but was formed spontaneously and still remains unnormalized and unsystematic. Because of this, the same taxon may have more than a dozen names that are used by different authors in agronomy. At the same time, the correct translation of the species name T. aestivum – pshenytsia litnia (in Ukrainian) is found in only one source out of fourteen analyzed. The translation of Latin subspecies level trinomials by Ukrainian binomials smooths the differences between the morphological and genetic systems of the genus Triticum. In the scientific style of the Ukrainian language, the direct word order dominates in which the adjective precedes the noun, with the exception of the scientific species names of plants. This makes it easy to distinguish names that refer to different terminological systems. "Tverda pshenytsia" (in Ukrainian) is the crop name in the agrobiological nomenclature, and "pshenytsia tverda" (in Ukrainian) is the species name in the botanical nomenclature.Conclusions. Due to the processing of etymology, the Ukrainian scientific names of the main wheat taxa, which correspond to the original Latin names, are streamlined. In an unorganized agrobiological system of names of agricultural plants, a mixture of botanical names of taxa and crop names is used, which sometimes coincide to some extent. The crop names and the names of taxa differ from each other, respectively, direct and reverse word order in Ukrainian language. An erroneous or unconscious substitution of some names with others and neglect of the rules of the Ukrainian language leads to undesirable confusion. It can be overcome on the basis of observance of the standards of the literary Ukrainian language and the Rules of Plant Nomenclature, Taxonomy and Cultonomy. | Мета. Проаналізувати практику найменувань основних видів і підвидів пшениці.Результати. Сучасні системи роду Triticum базуються на різних морфологічних та генетичних критеріях, і нараховують від 7(10) до 27 видів. В Україні культивують види (підвиди): пшениця літня (T. aestivum), пшениця кулястозерна (T. aestivum subsp. sphaerococcum; T. sphaerococcum), пшениця щільна (T. aestivum subsp. compactum; T. compactum), пшениця спельта (T. aestivum subsp. spelta; T. spelta), пшениця однозерна (T. monococcum L.), пшениця тверда (T. durum; T. turgidum subsp. durum), пшениця картлійська (T. carthlicum; T. turgidum subsp. carthlicum, T. persicum), пшениця польська (T. polonicum, T. turgidum subsp. polonicum) та пшениця двозернянка (T. turgidum subsp. dicoccon) або пшениця фаро (T. farrum, T. dicoccon, T. dicoccum). Поряд із системою ботанічних назв існує агробіологічна, що базується на назвах культур, але є менш упорядкованою. Через це один і той же таксон може мати понад десяток назв, що застосовують різні автори в агрономії. Водночас, правильний переклад видової назви T. aestivum – пшениця літня трапляється лише в одному джерелі з чотирнадцяти проаналізованих. Переклад латинських триноміналів підвидового рівня українськими біноміналами згладжує розбіжності між морфологічними і генетичними системами роду Triticum. У науковому стилі української мови домінує прямий порядок слів за якого прикметник передує іменнику, за виключенням наукових видових назв рослин. Це дозволяє легко розрізняти назви, що належать до різних терміносистем. «Тверда пшениця» є назвою культури в агробіологічній номенклатурі, а «пшениця тверда» це видова назва в ботанічній номенклатурі.Висновки. Унаслідок опрацювання етимології упорядковано українські наукові назви основних таксонів пшениці, які відповідають оригінальним латинським назвам. У неорганізованій агробіологічній системі назв сільськогосподарських рослин використовують суміш ботанічних назв таксонів та назв культур, які інколи тією чи іншою мірою збігаються. Назви культур та назви таксонів різняться між собою, відповідно, прямим та зворотнім порядком слів. Помилкове чи неусвідомлене заміщення одних назв іншими та нехтування правилами української мови призводить до небажаної плутанини. Її можна подолати дотриманням норм літературної української мови та Правил номенклатури, таксономії та культономії рослин. | Цель. Анализ практики наименований основных видов и подвидов пшеницы.Результаты. Современные системы рода Triticum основываются на разных морфологических и генетических критериях, и насчитывают от 7(10) до 27 видов. В Украине культивируют виды (подвиды): пшеница летняя (T. aestivum), пшеница шарозерная (T. aestivum subsp. sphaerococcum; T. sphaerococcum), пшеница плотная (T. aestivum subsp. compactum; T. compactum), пшеница спельта (T. aestivum subsp. spelta; T. spelta), пшеница однозерная (T. monococcum L.), пшеница твердая (T. durum; T. turgidum subsp. durum), пшеница карталийская (T. carthlicum; T. turgidum subsp. carthlicum, T. persicum), пшеница польская (T. polonicum, T. turgidum subsp. polonicum), и пшеница двозернянка (T. turgidum subsp. dicoccon) или пшеница фарро (T. farrum, T. dicoccon, T. dicoccum). Рядом с системой ботанических названий существует агробиологическая, которая основывается на названиях культур, однако является менее упорядоченной. Из-за этого один и тот же таксон может иметь более десятка названий, которые применяются разными авторами в агрономии. Одновременно, правильный перевод видового названия T. aestivum – пшеница летняя встречается только в одном источнике из четырнадцати проанализированных. Перевод латинских триноминалов подвидового уровня украинскими биноминалами сглаживает различия между морфологическими и генетическими системами рода Triticum. В научном стиле украинского языка доминирует прямой порядок слов, при котором прилагательное предшествует существительному, за исключением научных видовых названий растений. Это позволяет легко различать названия, которые относят к разным терминосистемам. «Твердая пшеница» является названием культуры в агробиологической номенклатуре, а «пшеница твердая» это видовое название в ботанической номенклатуре.Выводы. Вследствие обработки этимологии упорядочены украинские научные названия основных таксонов пшеницы, которые отвечают оригинальным латинским названиям. В неорганизованной агробиологической системе названий сельскохозяйственных растений используют смесь ботанических названий таксонов и названий культур, которые иногда в той или иной степени совпадают. Названия культур и названия таксонов различаются между собой, соответственно прямым и обратным порядком слов. Ошибочная или неосознанная подмена одних названий другими и пренебрежение к правилам украинского языка приводит к нежелательной путанице. Ее можно преодолеть соблюдая нормы литературного украинского языка и Правила номенклатуры, таксономии и культономии растений.

Цель. Изучить стабильность и пластичность, по которым оценивают потенциал адаптивности сортов рапса ярового в условиях Степи, Лесостепи и Полесья, а также выделить среди них наиболее экологически пластичные сорта.Методы. Полевой, лабораторный, аналитический и статистический.Результаты. Были исследованы 7 сортов рапса ярового, внесенных в Государственный реестр сортов растений, пригодных для распространения в Украине, по показателям пластичности и стабильности признаков урожайности, массы 1000 семян, содержания белка и масла. По признаку урожайности среди исследуемых сортов были выделены высокопластичные интенсивные сорта ‘ДК 7150 КЛ’, ‘ДК 7160 КЛ’ и ‘Сандер’, которые способны соответствующим образом реагировать на изменение условий выращивания. К интенсивным сортам по признаку массы 1000 семян принадлежали сорта ‘ДК 7150 КЛ’ и ‘ДК 7160 КЛ’. Сорт ‘Сандер’ также оказался высокопластичным по этому признаку. Сорта ‘Аксана’, ‘Білдер’ и ‘КЛІК КЛ’ по признаку содержания белка относились к сортам интенсивного типа, которые способны сочетать достаточно высокие значения исследуемого признака с его стабильностью в меняющихся условиях. Сорт ‘ДК 7150 КЛ’, который оказался низкопластичным, имел достаточно низкое положительное значение среднегруппового отклонения коэффициента стабильности реакции, поэтому его можно отнести к широко адаптированным генотипам. По признаку содержания масла к высокопластичным интенсивным сортам принадлежали сорта ‘ДК 7160 КЛ’, ‘ДК 7175 КЛ’ и ‘Сандер’. Высокой стабильностью по урожайности характеризовались сорта ‘ДК 7175 КЛ’, ‘Білдер’ и ‘КЛІК КЛ’, по массе 1000 семян – сорта ‘Аксана’, ‘Сандер’ и ‘КЛІК КЛ’. Высокостабильными по признаку содержания белка оказались сорта ‘ДК 7160 КЛ’, ‘ДК 7175 КЛ’, ‘ДК 7150 КЛ’ и ‘Сандер’, по содержанию масла – ‘ДК 7150 КЛ’, ‘Аксана’, ‘Білдер’ и ‘КЛІК КЛ’.Выводы. Высокоинтенсивными сортами по признакам урожайности и массы 1000 семян в зонах Степи, Лесостепи и Полесья являлись ‘ДК 7160 КЛ’ и ‘ДК 7150 КЛ’, по содержанию белка – сорта ‘Аксана’, ‘Білдер’ и ‘КЛІК КЛ’, по содержанию масла – сорта ‘ДК 7160 КЛ’, ‘ДК 7175 КЛ’ и ‘Сандер’. Оценка пластичности и стабильности сортов рапса, которые были внесены в Государственный реестр сортов растений, пригодных к распространению в Украине, позволяет выделить сорта, которые принадлежат к интенсивному типу. По результатам исследований выявлено сорта, которые способны успешно адаптироваться к лимитирующим факторам окружающей среды и стрессовых явлений в различных почвенно-климатических зонах. | Мета. Вивчити стабільність і пластичність, за якими оцінюють потенціал адаптивності сортів ріпака ярого в умовах Степу, Лісостепу та Полісся, а також виокремити серед них найбільш екологічно пластичні сорти.Методи. Польовий, лабораторний, аналітичний та статистичний.Результати. Було досліджено 7 сортів ріпака ярого, внесених до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, за показниками пластичності та стабільності ознак урожайності, маси 1000 насінин, умісту білка та олії. За ознакою врожайності з-поміж досліджуваних сортів було виділено високопластичні інтенсивні сорти ‘ДК 7150 КЛ’, ‘ДК 7160 КЛ’ та ‘Сандер’, що здатні відповідно реагувати на зміну умов вирощування. До інтенсивних сортів за ознакою маси 1000 насінин належали сорти ‘ДК 7150 КЛ’ та ‘ДК 7160 КЛ’. Сорт ‘Сандер’ також виявився високопластичним за цією ознакою. Сорти ‘Аксана’, ‘Білдер’ та ‘КЛІК КЛ’ за ознакою вмісту білка належали до сортів інтенсивного типу, що здатні поєднувати досить високі значення досліджуваної ознаки з її стабільністю у мінливих умовах. Сорт ‘ДК 7150 КЛ’, який виявися низькопластичним, мав достатньо низьке позитивне значення середнього групового відхилення коефіцієнта стабільності реакції, тому його можна віднести до широко адаптованих генотипів. За ознакою вмісту олії до високопластичних інтенсивних сортів належали сорти ‘ДК 7160 КЛ’, ‘ДК 7175 КЛ’ та ‘Сандер’. Високою стабільністю за врожайністю характеризувались сорти ‘ДК 7175 КЛ’, ‘Білдер’ та ‘КЛІК КЛ’, за масою 1000 насінин – сорти ‘Аксана’, ‘Сандер’ та ‘КЛІК КЛ’. Високостабільними за ознакою вмісту білка виявились сорти ‘ДК 7160 КЛ’, ‘ДК 7175 КЛ’, ‘ДК 7150 КЛ’ та ‘Сандер’, за вмістом олії – ‘ДК 7150 КЛ’, ‘Аксана’, ‘Білдер’ та ‘КЛІК КЛ’.Висновки. Високоінтенсивними сортами за ознаками врожайності та маси 1000 насінин у зонах Степу, Лісостепу та Полісся були ‘ДК 7160 КЛ’ та ‘ДК 7150 КЛ’, за вмістом білка – сорти ‘Аксана’, ‘Білдер’ та ‘КЛІК КЛ’, за вмістом олії – сорти ‘ДК 7160 КЛ’, ‘ДК 7175 КЛ’ та ‘Сандер’. Оцінювання пластичності та стабільності сортів ріпака, які були внесені в Державний реєстр сортів рослин, придатних до поширення в Україні, дозволяє виділити сорти, що належать до інтенсивного типу. За результатами досліджень виявлено сорти, що здатні успішно адаптуватися до лімітуючих факторів навколишнього середовища і стресових явищ у різних ґрунтово-кліматичних зонах. | Purpose. To study the stability and plasticity of spring rapeseed varieties, in order to assess their adaptability potential in the Steppe, Forest-Steppe and Polissia zones, and also select the most ecologically plastic varieties among them.Methods. Field, laboratory, analytical and statistical.Results. Seven varieties of spring rapeseed, included in the State Register of Plant Varieties suitable for dissemination in Ukraine, were studied on indicators of plasticity and stability of yield traits, weight of 1000 seeds, protein and oil content. The highly plastic intensive varieties ‘DK 7150 CL’, ‘DK 7160 CL’ and ‘Sunder’ were selected for yield among the studied varieties, which are able to respond appropriately to changing of growing conditions. Varieties ‘DK 7150 CL’ and ‘DK 7160 CL’ belong to intensive varieties for the parameter of weight of 1000 seeds. The variety ‘Sunder’ was also highly plastic for this parameter. The varieties ‘Axana’, ‘Bilder’ and ‘CLICK CL’, according to their protein content, belong to the intensive type varieties that are capable of combining sufficiently high valu­es of the studied parameter with its stability under changing conditions. Variety ‘DK 7150 CL’, which was low-plastic, has a rather low positive value of the average group deviation of the reaction stability coefficient, therefore, it can be attributed to widely adapted genotypes. Varieties ‘DK 7160 CL’, ‘DK 7175 CL’ and ‘Sander’ belong to highly plastic intensive varieties in oil content. Varieties ‘DK 7175 CL’, ‘Builder’ and ‘CLICK CL’ are showed high stability for yield, varieties ‘Axana’, ‘Sunder’ and ‘CLICK CL’ for weight of 1000 seeds. The varie­ties ‘DK 7160 CL’, ‘DK 7175 CL’, ‘DK 7150 CL’ and ‘Sunder’ were highly stable in protein content, in oil content – varieties ‘DK 7150 CL’, ‘Axana’, ‘Builder’ and ‘CLICK CL’.Conclusions. It were established that high-intensity varieties for yield and weight of 1000 seeds in the Steppe, Forest-Steppe and Polissia zones are ‘DC 7160 CL’ and ‘DK 7150 CL’, for protein content – varieties ‘Axana’, ‘Builder’ and ‘CLICK CL’, for oil content – varieties ‘DK 7160 CL’, ‘DK 7175 CL’ and ‘Sunder’. The evaluation of the plasticity and stability of rapeseed varieties, which were included in the State register of plant varieties suitable for dissemination in Ukraine, makes it possible to select varieties that belong to the intensive type. According to the research results, varieties which are able to successfully adapt to the limiting environmental factors and stress in various soil and climatic zones have been selected.

Purpose. To reveal the peculiarities of leaf area formation and a structure of lentils variety ‘Antonina’ yield depending on the elements of cultivation technology: ino culation with nitrogen-fixing and phosphate-solubilizing microorganisms and the use of foliar growth stimulants.Methods. Field, laboratory. The experimental scheme included inoculation of seeds with nitrogen-fixing microorganisms (Ryzogumin), application of phosphate-solubili zing microorganisms (Polimixobacteryn and Biophosphoryn) into the row zone, and foliar feeding with a growth stimulator (Alga 600).Results. The results of studies of the leaf area formation peculiarities and the structure of lentils yield depending on the influence of cultivation technology elements are given in the article. It was found that the maximum indicators of the leaf area were formed by lentils in the flowering phase, which on average in the experiment was at the level of 37.5 thousand m2/ha, and in the control variant – only 32.0 thousand m2/ha. By inoculating the seeds with Rhyzogumin, applying phosphate-solubilizing biopreparation and foliar feeding, we obtained the maximum parameters of the leaf surface of lentil plants in the experiment. Thus, in the variant of inoculation with Rhyzogumin, application of Biophosphoryn and treatment with Alga 600 lentil plants formed a leaf area of 40.3 thousand m2/ha. However, due to the use of the phosphate-solubilizing biopreparation Polimixobacteryn and Alga 600 on the background of seeds inoculation with Rhyzogumin, the leaf area was formed at the level of 39.9 thousand m2/ha.Conclusions. When the seeds were treated with nitrogen-fixing microorganisms (Rhyzogumin) and phosphate-solubilizing bacteria (Polimixobacteryn and Biophosphoryn), the yield of lentils increased significantly. Thus, in the experimental plots in the variants with Ryzogumin + Polimixobacteryn the yield was – 1.64 t/ha, and in the combination Ryzogumin + Polimixobacteryn + growth stimulator Alga 600 the yield of lentils was – 1.90 t/ha. Seed inoculation had a positive effect on plant height. The best results were obtained when the seeds were treated with Ryzogumin in combination with Biophosphorin and Polimixobacteryn – 44.5 and 44.1 cm, respectively. | Мета. Установити особливості формування площі листя та структури врожаю сочевиці ‘Антоніна’ залежно від елементів технології вирощування: інокуляції азотфіксувальними й фосфатмобілізувальними мікроорганізмами та застосування позакоренево стимуляторів росту. Методи. Польові, лабораторні. Схема досліду передбачала інокуляцію насіння азотфіксувальними мікроорганізмами (Ризогумін), унесення в зону рядка фосфатмобілізувальних мікроорганізмів (Поліміксобактерин і Біофосфорин) та позакореневе підживлення стимулятором росту (Альга 600).Результати. У статті наведено результати досліджень щодо вивчення особливостей формування площі листя та структури врожаю сочевиці залежно від впливу елементів технології. У результаті проведених досліджень визначено, що у фазі цвітіння рослин сочевиці утворювали максимальні показники площі листя, яка в середньому по досліду була на рівні 37,5 тис. м2/га, а от на контрольному варіанті – лише 32,0 тис. м2/га. За інокуляції насіння Ризогуміном та внесення фосфатмобілізувальних препаратів і позакореневого підживлення отримали максимальні параметри листкової поверхні рослин сочевиці в досліді. Зокрема, у варіанті інокуляції Ризогуміном, унесення Біофосфорину та оброблення Альга 600 рослини сочевиці формували площу листя 40,3 тис. м2/га. А от у разі застосування на фоні інокуляції насіння Ризогуміном фосфатмобілізувального препарату Поліміксобактерин та Альга 600 була сформована площа листя на рівні 39,9 тис. м2/га.Висновки. За оброблення насіння азотфіксувальними мікроорганізмами (Ризогумін) та фосфатмобілізувальними бактеріями (Поліміксобактерин та Біофосфорин) урожайність сочевиці суттєво збільшувалася. Зокрема, у варіанті застосування Ризогумін + Поліміксобактерин урожайність становила 1,64 т/га, Ризогумін + Поліміксобактерин + стимулятор росту Альга 600 – 1,90 т/га. Інокуляція насіння позитивно вплинула й на висоту рослин. Ліпші результати отримано за оброблення насіння Ризогуміном у поєднанні з Біофосфорином та Поліміксобактерином – 44,5 і 44,1 см відповідно.

Purpose. To analyze the variety diversity of the Itoh peony group in the collection of the M. M. Hryshko National Botanical Garden National Botanical Garden National Academy of Sciences of Ukraine and determine its biological features in the new conditions of introduction. Methods. Introduction studies, phenological observations, morphometry, statistical processing of results. Results. The cultivars diversity of the Itoh peony group of the M. M. Hrysh­ko National Botanical Garden National Botanical Garden National Academy of Sciences of Ukraine collection was analyzed. The ornamental properties of the cultivars were described. Features of their growth and development under conditions of introduction were studied. It was revealed that the duration of vegetation of plants of Ito group varieties is 218–225 days. It was determined that plant growth begins on March 23 – April 2, flowering on May 19–28. The budding of plants was observed in the first decade of May and lasts 16–20 days. It was revealed that in the conditions of introduction ‘Morning Lilac’ and ‘Sonoma Apricot’ bloom first (May 19–20), ‘Viking Full Moon’, ‘Yankee Doodle Dandy’, ‘Yellow Waterlily’ bloom later (May 28). The height of generative shoots of plants in flowe­ring phase ranged from 60 to90 cm. Plants go dormant in winter, having formed generative shoots that successfully winter. Reproduction of plants occurs both due to the buds that form on the lower part of the stem, and the buds that form on the rhizome. The shoot-forming ability and flowering productivity are 6.0±2.5 – 19.5±4.0 shoots and 4.5±1.5 – 16.0±3.0 generative shoots per plant, respectively. Cultivars ‘First Arrival’, ‘Sonoma Apricot’, ‘Hillary’, ‘Bartzella’, ‘Morning Lilac’, ‘Lollipop’, ‘Old Rose Dandy’ are highly productive. Conclusions. The collection of peonies of the M. M. Hryshko National Botanical Garden National Botanical Garden National Academy of Sciences of Ukraine has been expanded by Itoh Group cultivars. The R. Anderson’s breeds of 1980–1990 are more fully represented. An analysis of the ornamental features of the varieties showed that the hybrids with a semi-double flower shape of a yellow color dominate the collection. Cultivars retain all their ornamental and economic characteristics under conditions of introduction. The Itoh group varieties of the collection can be material for developing technologies for their cultivation and propagation, can be a source of replenishment and expansion of regional botanical gardens collections, planting material for gardening and landscaping, and also perform an educational and cognitive function.

Purpose. To establish the optimal seeding time and depth of ‘Dniprovskyi 39’ and ‘Vinets’ sorghum varieties, to prove their effect on the crop photosynthetic capacity in the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine. Methods. Field, laboratory, comparative, analytical, generalizing, mathematical and statistical. Results. It was proved that the best results of crop photosynthetic capacity of sorghum were obtained by sowing in the first decade of May (the second sowing period) at a seeding depth of 4–6 cm. Accordingly, the leaf surface area in these variants reached its maximum during the “panicle-blooming” period and equated 36.13–38.81 thousand m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 34.23–36.91 thousand m2/ha for the ‘Vinets’ variety. By sowing seeds in the third decade of April (the first sowing period) at the seedining depth values described above the leaf surface area of the varieties was slightly smaller and amounted to 29.56–31.20 thousand m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 27.76–29.40 thousand m2/ha for the ‘Vinets’ variety. By sowing seeds in the second decade of May (the third sowing period), the leaf surface area was 30.68–32.92 thousand m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 29.08–31.32 thousand m2/ha for the ‘Vinets’ variety. The highest photosynthetic potential was obtained for sorghum plants in the second sowing period at the seeding depth of 4–6 cm and was 1.27 and 1.34 million m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 1.16 and 1.22 million m2/ha for the variety ‘Vinets’. In the first sowing period, this indicator was slightly lower and amounted to 1.18 and 1.23 million m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 0.98 and 1.02 million m2/ha for the ‘Vinets’ variety respectively. In the third sowing period, it was the smallest one and equated 1.09 and 1.13 million m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety, and 0.88 and 0.93 million m2/ha for the ‘Vinets’ variety at the optimal seeding depth. The photosynthetic potential was lower at the seeding depth of 2 and 8 cm, which is explained by the different soil and climatic parameters during a certain period of sorghum plant vegetation. The highest value of the photosynthetic capacity net indicator was obtained by sowing seeds at the optimal time and the optimal seeding depth and it equated 3.84–4.02 g/m2 per day for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 3.79 – 3.98 g/m2 per day for the ‘Vinets’ variety. Conclusions. It has been established that the sorghum plants had better vegetation and formed photosynthetic capacity by sowing seeds in the first decade of May at the planting depth of 4–6 cm, which we recommend for growing this crop in the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine.

Purpose. To establish the optimal seeding time and depth of ‘Dniprovskyi 39’ and ‘Vinets’ sorghum varieties, to prove their effect on the crop photosynthetic capacity in the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine. Methods. Field, laboratory, comparative, analytical, generalizing, mathematical and statistical. Results. It was proved that the best results of crop photosynthetic capacity of sorghum were obtained by sowing in the first decade of May (the second sowing period) at a seeding depth of 4–6 cm. Accordingly, the leaf surface area in these variants reached its maximum during the “panicle-blooming” period and equated 36.13–38.81 thousand m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 34.23–36.91 thousand m2/ha for the ‘Vinets’ variety. By sowing seeds in the third decade of April (the first sowing period) at the seedining depth values described above the leaf surface area of the varieties was slightly smaller and amounted to 29.56–31.20 thousand m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 27.76–29.40 thousand m2/ha for the ‘Vinets’ variety. By sowing seeds in the second decade of May (the third sowing period), the leaf surface area was 30.68–32.92 thousand m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 29.08–31.32 thousand m2/ha for the ‘Vinets’ variety. The highest photosynthetic potential was obtained for sorghum plants in the second sowing period at the seeding depth of 4–6 cm and was 1.27 and 1.34 million m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 1.16 and 1.22 million m2/ha for the variety ‘Vinets’. In the first sowing period, this indicator was slightly lower and amounted to 1.18 and 1.23 million m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 0.98 and 1.02 million m2/ha for the ‘Vinets’ variety respectively. In the third sowing period, it was the smallest one and equated 1.09 and 1.13 million m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety, and 0.88 and 0.93 million m2/ha for the ‘Vinets’ variety at the optimal seeding depth. The photosynthetic potential was lower at the seeding depth of 2 and 8 cm, which is explained by the different soil and climatic parameters during a certain period of sorghum plant vegetation. The highest value of the photosynthetic capacity net indicator was obtained by sowing seeds at the optimal time and the optimal seeding depth and it equated 3.84–4.02 g/m2 per day for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 3.79 – 3.98 g/m2 per day for the ‘Vinets’ variety. Conclusions. It has been established that the sorghum plants had better vegetation and formed photosynthetic capacity by sowing seeds in the first decade of May at the planting depth of 4–6 cm, which we recommend for growing this crop in the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine.

Цель. Проанализировать сортовое разнообразие пионов Ито-группы коллекции Национального ботанического сада имени Н. Н. Гришко НАН Украины и определить их биологические особенности в новых условиях интродукции.Методы. Интродукционные исследования, фенологические наблюдения, морфометрия, статистическая обработка результатов.Результаты. Проанализировано сортовое разнообразие пионов Ито-группы коллекции Национального ботанического сада имени Н. Н. Гришко НАН Украины. Описаны декоративные признаки сортов, определены особенности их роста и развития в условиях интродукции. Продолжительность вегетации растений сор­тов Ито-группы составляла 218–225 суток. Отрастание растений начиналось 23 марта – 2 апреля, цветение 19–28 мая. Бутонизация растений наблюдалась в первой декаде мая и продолжалась 16–20 дней. В условиях интродукции ранее всего (19–20 мая) зацветали сорта ‘Morning Lilac’ и ‘Sonoma Apricot’, позже всего (28 мая) – ‘Viking Full Moon’, ‘Yankee Doodle Dandy’, ‘Yellow Waterlily’. Высота генеративных побегов растений в фазу цветения колебалась в пределах 60–90 см. Растения входили в состояние зимнего покоя, имея сформированные генеративные побеги, которые успешно зимовали. Возобновление растений происходило как за счет почек, заложенных на нижней части стебля, так и за счет почек, которые формировались на корневище. Побегообразующая способность и продуктивность цветения составляла 6,0±2,5–19,5±4,0 побегов и 4,5±1,5–16,0±3,0 генеративных побегов на растение соответственно. Высокопродуктивными были сорта: ‘First Arrival’, ‘Sonoma Apricot’, ‘Hillary’, ‘Bartzella’, ‘Morning Lilac’, ‘Lollipop’, ‘Old Rose Dandy’.Выводы. Коллекцию пионов Национального ботанического сада имени Н. Н. Гришко НАН Украины пополнено сортами группы Ито. Максимально полно представлено селекцию Р. Андерсона 1980–1990 гг. В коллекции преобладают гибриды с полумахровой формой цветка желтой окраски. В условиях интродукции сорта сохраняют все свои декоративные и хозяйственно-биологические характеристики. Собранные в коллекции сорта Ито-группы могут использовать для разработки технологии их культивирования и размножения, быть источником пополнения и расширения коллекций региональных ботанических садов, посадочного материала для садоводства и озеленения, выполнять учебно-познавательную функцию | Purpose. To analyze the variety diversity of the Itoh peony group in the collection of the M. M. Hryshko National Botanical Garden National Botanical Garden National Academy of Sciences of Ukraine and determine its biological features in the new conditions of introduction.Methods. Introduction studies, phenological observations, morphometry, statistical processing of results.Results. The cultivars diversity of the Itoh peony group of the M. M. Hrysh­ko National Botanical Garden National Botanical Garden National Academy of Sciences of Ukraine collection was analyzed. The ornamental properties of the cultivars were described. Features of their growth and development under conditions of introduction were studied. It was revealed that the duration of vegetation of plants of Ito group varieties is 218–225 days. It was determined that plant growth begins on March 23 – April 2, flowering on May 19–28. The budding of plants was observed in the first decade of May and lasts 16–20 days. It was revealed that in the conditions of introduction ‘Morning Lilac’ and ‘Sonoma Apricot’ bloom first (May 19–20), ‘Viking Full Moon’, ‘Yankee Doodle Dandy’, ‘Yellow Waterlily’ bloom later (May 28). The height of generative shoots of plants in flowe­ring phase ranged from 60 to90 cm. Plants go dormant in winter, having formed generative shoots that successfully winter. Reproduction of plants occurs both due to the buds that form on the lower part of the stem, and the buds that form on the rhizome. The shoot-forming ability and flowering productivity are 6.0±2.5 – 19.5±4.0 shoots and 4.5±1.5 – 16.0±3.0 generative shoots per plant, respectively. Cultivars ‘First Arrival’, ‘Sonoma Apricot’, ‘Hillary’, ‘Bartzella’, ‘Morning Lilac’, ‘Lollipop’, ‘Old Rose Dandy’ are highly productive. Conclusions. The collection of peonies of the M. M. Hryshko National Botanical Garden National Botanical Garden National Academy of Sciences of Ukraine has been expanded by Itoh Group cultivars. The R. Anderson’s breeds of 1980–1990 are more fully represented. An analysis of the ornamental features of the varieties showed that the hybrids with a semi-double flower shape of a yellow color dominate the collection. Cultivars retain all their ornamental and economic characteristics under conditions of introduction. The Itoh group varieties of the collection can be material for developing technologies for their cultivation and propagation, can be a source of replenishment and expansion of regional botanical gardens collections, planting material for gardening and landscaping, and also perform an educational and cognitive function. | Мета. Проаналізувати сортове різноманіття півоній Іто-групи колекції Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України та визначити їхні біологічні особливості в нових умовах інтродукції. Методи. Інтродукційні дослідження, фенологічні спостереження, морфометричні вимірювання, статистична обробка результатів. Результати. Проаналізовано сортове різноманіття півоній Іто-групи колекції Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України. Описано декоративні ознаки сортів, визначено особливості їхнього росту та розвитку в умовах інтродукції. Тривалість вегетації рослин сортів Іто-групи становила 218–225 діб. Відростання рослин розпочиналось 23 березня – 2 квітня, цвітіння 19–28 травня. Бутонізацію рослин спостерігали в першій декаді травня і тривала вона 16–20 днів. В умовах інтродукції найраніше (19–20 травня) зацвітали сорти ‘Morning Lilac’ та ‘Sonoma Apricot’, найпізніше (28 травня) – ‘Viking Full Moon’, ‘Yankee Doodle Dandy’, ‘Yellow Waterlily’. Висота генеративних пагонів рослин у фазу цвітіння коливалася в межах 60–90 см. Рослини входили у стан зимового спокою із сформованими генеративними пагонами, які успішно зимували. Поновлення рослин відбувалось як за рахунок бруньок, закладених на нижній частині стебла, так і за рахунок бруньок, які формувались на кореневищі. Пагоноутворювальна здатність та продуктивність цвітіння на третій рік культивування становила 6,0±2,5–19,5±4,0 пагонів та 4,5±1,5–16,0±3,0 генеративних пагонів на рослину, відповідно. Високопродуктивними були сорти: ‘First Arrival’, ‘Sonoma Apricot’, ‘Hillary’, ‘Bartzella’, ‘Morning Lilac’, ‘Lollipop’, ‘Old Rose Dandy’. Висновки. Колекцію півоній Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка розширено сортами групи Іто. Максимально повно представлено селекцію Р. Андерсона 1980–1990 рр. У колекції переважають гібриди з напівмахровою формою квітки жовтого забарвлення. В умовах інтродукції сорти зберігають усі свої декоративні та господарсько-біологічні характеристики. Зібрані в колекції сорти Іто-групи можуть використовувати для розроблення технології їхнього культивування та розмноження, бути джерелом поповнення та розширення колекцій регіональних ботанічних садів, садивного матеріалу для садівництва та озеленення, виконувати навчально-пізнавальну функцію.

Purpose. Based on the study of consumer qualities of perspective potato hybrids (Solanum tuberosum L.) the ones with a high degree of differentiation depending on the biochemical composition of tubers and culinary-consumer type were identified.Methods. Field (phenology); laboratory (biochemical, technological); mathematical and statistical (linear correlation, regression).Results. Consumer qualities and patterns of their formation under the influence of the biochemical composition of tubers were studied. Excellent taste was determined in mid-early (‘203.703-3’, ‘205.781-9’), mid-season (‘205.786-72’, ‘205. 798-15’) hybrids. High cooking quality of the tubers was detected in early-season hybrids (‘99.523-15’, ‘205.791-3’, ‘205.785-25’, ‘205.792-205’). Soft crispy texture was detected in mid-early (‘205.776-25’, ‘99.546-3’) and mid-season (‘205.782-24’, ‘205.786-72’, ‘205.798-43’) hybrids. The mid-early hybrid '205.780-8' contained high levels of starch. In terms of resistance to browning, three early-season (‘99.517-39’, ‘203.703-2’, ‘205.785-25’) and two mid-season hybrids (‘205.781-9’, ‘205.788-3’) were selected.  It is proved, that the taste development depended on the starch content (r=0,657), proportion of starch/protein (r=0,470) and sugars accumulation (r= -450). The positive dependence of the cooking quality of the tubers on their starchiness (r=0,945), proportion of starch and protein (r=0,900) was detected. The influence of proportion of starch/protein over the texture of the tubers (r=0,877) and starch content (r=0,868) was established. Mealiness depended on sugars (r= -0,494) and starch content (r=0,474), resistance to browning – on tyrosine content in protein (r=-0,873) and free tyrosine content (r= - 0,824). In terms of culinary and consumer type of food (table) potatoes, eight hybrids were rated as type B, five and five hybrids belonged to types A and C respectively, and three hybrids belonged to type D. Conclusions. The selected, as for the high level of culinary quality indicators, hybrids can be recommended as valuable output material for practical plant breeding. Determination of biological interrelation of potato culinary quality indicators and biochemical composition of their tubers allowed to develop mathematical simulations to predict taste and texture, and it practically relieved from boiling and subjective evaluation by organoleptic method of tasting results. Systematization of culinary and consumer type food (table) potatoes can be a subject matter in the course of state variety testing. | Цель. На основе исследования потребительских качеств перспективных гибридов картофеля (Solanum tuberosum L.) выделить гибриды, имеющие высокую степень дифференциации в зависимости от биохимического состава клубней и кулинарно-потребительского типа.Методы. Полевой (фенология); лабораторный (биохимические, технологические); математически-статистический (линейная корреляция, регрессия).Результаты. Исследовали потребительские качества и изучали закономерности их формирования под влиянием биохимического состава клубней. Отличный вкус был определён у среднеранних (‘203.703-3’, ‘205.781-9’) и среднеспелых (‘205.786-72’, ‘205 798-15’) гибридов. Высокую устойчивость к развариванию клубней было установлено у раннеспелых гибридов (‘99.523-15’, ‘205.791-3’, ‘205.785-25’, ‘205.792-205’). Мягкая рассыпчатая консистенция была характерна для среднеранних (‘205.776-2’, ‘99.546-3’) и среднеспелых (‘205.782-24’, ‘205.786-72’, ‘205.798-43’) форм. Среднеранний гибрид ‘205.780-8’ имел высокую степень проявления мучнистости. Устойчивость к потемнению имели три раннеспелых (‘99 .517-39’, ‘203.703-2’, ‘205.785-25’) и два среднеспелых гибрида (‘205.781-9’, ‘205.788-3’). Формирование вкуса зависело в основном от содержания крахмала (r = 0,657), соотношения крахмал / белок (r = 0,470) и накопления сахаров (r = -450). Была обнаружена сильная положительная зависимость разваривания клубней от их крахмалистости (r = 0,945), соотношения содержания крахмала и белка (r = 0,900). Определено влияние соотношения крахмал / белок на консистенцию клубней (r = 0,877) и содержания в них крахмала (r = 0,868). Мучнистость зависела от сахаров (r = -0,494) и крахмалистости клубней (r = 0,474), устойчивость к потемнению мякоти – от содержания тирозина в белке (r = -0,873) и свободного тирозина (r = - 0,824). По кулинарно-потребительскому типу столового картофеля восемь гибридов было отнесено к типу В, по пять – к типу А и С, три – к типу Д.Выводы. Выделенные гибриды с высокой степенью проявления показателей потребительского качества могут быть рекомендованы как ценный исходный материал для практической селекции. Определение биологической взаимосвязи показателей качества картофеля и биохимического состава их клубней позволило разработать математические модели для прогнозирования вкуса и текстуры, что практически освобождает от варки и субъективной оценки органолептическим методом результатов дегустации. Систематизация кулинарно-потребительского типа картофеля столового назначения может быть предметом обсуждения в государственном сортоиспытании. | Мета. На основі дослідження споживчої якості перспективних гібридів картоплі (Solanum tuberosum L.) виділити гібриди з високим ступенем диференціації залежно від біохімічного складу бульб та кулінарно-споживчого типу.Методи. Польовий (фенологія); лабораторний (біохімічні, технологічні); математично-статистичний (лінійна кореляція, регресія).Результати. Досліджували кулінарні якості та вивчали закономірності їхнього формування під впливом біохімічного складу бульб. Відмінний смак було визначено у середньоранніх (‘203.703-3’, ‘205.781-9’) і середньостиглих (‘205.786-72’, ‘205.798-15’) гібридів. Високу стійкість до розварювання бульб було виявлено у ранньостиглих гібридів (‘99.523-15’, ‘205.791-3’, ‘205.785-25’, ‘205.792-205’). М’якою консистенцією характеризувалися середньоранні (‘205.776-25’, ‘99.546-3’) і середньостиглі (‘205.782-24’, ‘205.786-72’, ‘205.798-43’) форми. Середньоранній гібрид ‘205.780-8’ мав вищий ступінь проявлення борошнистості. За стійкістю до потемніння м’якоті було виділено три ранньостиглих (‘99.517-39’, ‘203.703-2’, ‘205.785-25’) і два середньостиглих гібриди (‘205.781-9’, ‘205.788-3’). Формування смаку залежало здебільшого від умісту крохмалю (r = 0,657), співвідношення крохмаль / білок (r = 0,470) і накопичення цукрів (r = -450). Було виявлено сильну позитивну залежність розварювання бульб від їхньої крохмалистості (r = 0,945) та співвідношення вмісту крохмалю і білка (r = 0,900). Визначено вплив співвідношення кромаль / білок на консистенцію бульб (r = 0,877) та вміст крохмалю (r = 0,868). Борошнистість залежала від умісту цукрів (r = -0,494) та крохмалистості бульб (r = 0,474), стійкість до потемніння м’якоті – від умісту тирозину у білку (r = -0,873), вільного тирозину (r = -0,824). За кулінарно-споживчим типом столової картоплі вісім гібридів було віднесено до типу В, по п’ять – до типів А і С, три – до типу Д.Висновки. Виділені гібриди за високим ступенем проявлення показників кулінарної якості можуть бути рекомендовані як цінний вихідний матеріал для практичної селекції. Встановлення біологічного взаємозв’язку показників кулінарної якості картоплі і біохімічного складу їхніх бульб дозволило розробити математичні моделі для прогнозування смаку і текстури, що практично звільняє від варіння та суб’єктивного оцінювання органолептичним методом результатів дегустації. Систематизація кулінарно-споживчого типу картоплі столового призначення може бути предметом обговорення за державного сортовипробування.