Purpose. The objective of this study was to evaluate the morphological parameters of Lycium spp. seeds from the collections in M. M. Hryshko National Botanical Garden (NBS) NAS of Ukraine.Methods. Cultivars and varieties of three Lycium species (Lycium barbarum, L. chinense, L. truncatum) were studied in the period from 2016 till 2019. The following morphometric measurments were conducted: seeds weight, seeds length, seeds width and index of seeds shape. Basic statistical analyses were performed using PAST 2.17. Hierarchical cluster analyses of similarity between genotypes were computed on the basis of the Bray-Curtis similarity index. Correlation between traits was determined using the Pearson correlation coefficient.Results. Cultivars and varieties of different species of Lycium varied in weight, shape, and size of seeds. Seed weight varied from 0.54 to 3.54 mg, seed length from 1.90 to 3.06 mm, seed width from 1.43 to 2.53 mm. The shape indexes of seeds were found ranging from 0.73 to 0.80. The analysis of coefficient of variation showed the difference of variability in morphometric characteristics between some Lycium spp. cultivars and varieties. The most variable features: seeds weight (8.51–28.22%) and seeds length (5.07–24.81%) are important parameters for selection. The use of cluster analysis made it possible to establish the similarity between the species of the studied Lycium species.Conclusions. Diagnostic signs by seed morphometry for differentiation of Lycium species were revealed. The analysis of coefficient of variation showed the difference of variability in morphometric characteristics between some Lycium cultivars and varieties. The most variable characteristics of the studied genotypes were seed weight and length, which are important parameters for selection because they determine the pulp content and number of seeds, as well as the ratio of these parameters between them. It is through variability that promising varieties with low seed weight and length can be selected, Due to securing them later vegetatively. | Мета. Оцінити морфометричні показники насіння Lycium spp. колекції Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка (НБС) НАН України.Методи. Упродовж 2016–2019 рр. досліджено 21 генотип (10 сортів і 11 форм) трьох видів (Lycium barbarum, L. chinense, L. truncatum). Установлено морфометричні показники насіння (маса, довжина, ширина та індекс форми). Статистичний аналіз виконували за допомогою PAST 2.17. Ієрархічний кластерний аналіз подібності генотипів здійснено за індексом подібності Брей-Кертіса. Наявніть зв’язків між параметрами встановлювали за коефіцієнтом кореляції Пірсона.Результати. Сорти та форми різних видів рослин Lycium варіювали за масою, розміром та формою насіння. Морфометричні параметри насіння були такими: маса – від 0,54 до 3,54 мг, довжина – від 1,90 до 3,06 мм, ширина – від 1,43 до 2,53 мм. Величина індексу форми насіння становила від 0,73 до 0,80. Аналіз коефіцієнта варіації показав різну мінливість морфометричних характеристик сортів та форм різних видів Lycium. Наймінливішою є маса насіння (8,51–28,22%) та його довжина (5,07–24,81%), які є важливими параметрами для селекції. Використання кластерного аналізу дало змогу встановити генетичні зв’язки між сортами й формами Lycium та розподілити їх у два основних кластери.Висновки. Виявлено діагностичні ознаки морфометричних параметрів насіння для ідентифікації видів Lycium. Аналіз коефіцієнта варіації показав мінливість морфомет­ричних характеристик між деякими сортами та формами Lycium. Наймінливішими параметрами досліджуваних генотипів були маса та довжина насіння. Останні є важливими для селекції, оскільки від них залежить уміст м’якушу та кількість насіння, а також співвідношення цих параметрів між ними. Завдяки мінливості можна дібрати перспективні сорти з невеликими масою та довжиною насіння, закріпивши їх потім вегетативно.

Purpose. The objective of this study was to evaluate the morphological parameters of Lycium spp. seeds from the collections in M. M. Hryshko National Botanical Garden (NBS) NAS of Ukraine. Methods. Cultivars and varieties of three Lycium species (Lycium barbarum, L. chinense, L. truncatum) were studied in the period from 2016 till 2019. The following morphometric measurments were conducted: seeds weight, seeds length, seeds width and index of seeds shape. Basic statistical analyses were performed using PAST 2.17. Hierarchical cluster analyses of similarity between genotypes were computed on the basis of the Bray-Curtis similarity index. Correlation between traits was determined using the Pearson correlation coefficient. Results. Cultivars and varieties of different species of Lycium varied in weight, shape, and size of seeds. Seed weight varied from 0.54 to 3.54 mg, seed length from 1.90 to 3.06 mm, seed width from 1.43 to 2.53 mm. The shape indexes of seeds were found ranging from 0.73 to 0.80. The analysis of coefficient of variation showed the difference of variability in morphometric characteristics between some Lycium spp. cultivars and varieties. The most variable features: seeds weight (8.51–28.22%) and seeds length (5.07–24.81%) are important parameters for selection. The use of cluster analysis made it possible to establish the similarity between the species of the studied Lycium species. Conclusions. Diagnostic signs by seed morphometry for differentiation of Lycium species were revealed. The analysis of coefficient of variation showed the difference of variability in morphometric characteristics between some Lycium cultivars and varieties. The most variable characteristics of the studied genotypes were seed weight and length, which are important parameters for selection because they determine the pulp content and number of seeds, as well as the ratio of these parameters between them. It is through variability that promising varieties with low seed weight and length can be selected, Due to securing them later vegetatively.

Purpose. The objective of this study was to evaluate the morphological parameters of Lycium spp. seeds from the collections in M. M. Hryshko National Botanical Garden (NBS) NAS of Ukraine. Methods. Cultivars and varieties of three Lycium species (Lycium barbarum, L. chinense, L. truncatum) were studied in the period from 2016 till 2019. The following morphometric measurments were conducted: seeds weight, seeds length, seeds width and index of seeds shape. Basic statistical analyses were performed using PAST 2.17. Hierarchical cluster analyses of similarity between genotypes were computed on the basis of the Bray-Curtis similarity index. Correlation between traits was determined using the Pearson correlation coefficient. Results. Cultivars and varieties of different species of Lycium varied in weight, shape, and size of seeds. Seed weight varied from 0.54 to 3.54 mg, seed length from 1.90 to 3.06 mm, seed width from 1.43 to 2.53 mm. The shape indexes of seeds were found ranging from 0.73 to 0.80. The analysis of coefficient of variation showed the difference of variability in morphometric characteristics between some Lycium spp. cultivars and varieties. The most variable features: seeds weight (8.51–28.22%) and seeds length (5.07–24.81%) are important parameters for selection. The use of cluster analysis made it possible to establish the similarity between the species of the studied Lycium species. Conclusions. Diagnostic signs by seed morphometry for differentiation of Lycium species were revealed. The analysis of coefficient of variation showed the difference of variability in morphometric characteristics between some Lycium cultivars and varieties. The most variable characteristics of the studied genotypes were seed weight and length, which are important parameters for selection because they determine the pulp content and number of seeds, as well as the ratio of these parameters between them. It is through variability that promising varieties with low seed weight and length can be selected, Due to securing them later vegetatively.

Purpose. Grapevines (Vitis spp.) are affected by many viral diseases which cause serious pathological problems. GLRaV-3 is among the most widespread leafroll viruses, while Grapevine Fanleaf Virus (GFLV) is a destructive pathogen which reduces the lifespan of grapevine. Considering the impact and the spread of these diseases, our objective was to analyse the presence of these two viruses in several grapevine varieties in grapevine collection at ATTC Vlore. Data gathered from plant pathogens serve to better understand and prevent the spread of pathogens, as a mandatory rule for the quality control of certified plant material during vegetative propagation. Method. The presence of two common viruses were tested using virus specific primers; LC1/LC2 primer pair designed from the hHSP70 gene for detecting Grapevine Leafroll-associated Virus-3 (GLRaV3) and C3390/H2999 primer pair, designed from coat protein coding regions for detecting Grapevine Fanleaf Virus (GFLV), in six varieties; ?Merlot?, ?Kallmet?, ?Shesh i zi?, ?Shesh i bardh??, ?Debin??, and ?Pul?z?, provided through a randomised sampling procedure. One Step Reverse Transcription Polymerase Chain Reaction assay was used to detect the viral presence. Results showed a high (100%) prevalence of GLRaV3 virus in all of analysed samples, as the most frequent among the two pathogens. Analysis for of GFLV virus showed low infection rate, being present in only one sample. Conclusions. We herein show an efficient, fast and reproducible method for detecting grapevine viruses through one step RT-PCR. Our results suggest that sampling of the infected plant material should be avoided due to the presence of viral infections. | ????. ??????? ????????? (Vitis spp.) ?????????? ???????? ????????? ??????????, ?? ??????????? ???? ???????? ????????????. ?? ?????????????? ???????? ????? ??????????? ????? ????????? (GLRaV-3) ?? ????? ???????????? ????????? (GFLV), ????????????? ???????, ???? ??????? ?????????? ????? ??????????? ????. ? ?????? ?? ?????????? ? ????????? ???????????, ?? ????????????? ????????? ????????, ????? ????? ???? ?????????????? ???? ??????????? ? ?????? ????????? ? ???????? ?????? ????????? ??????? ?????????? (ATTC Vlore). ???????? ???? ??? ???????? ???????? ???????? ??? ??????????? ??????? ????????? ? ? ????????????? ??? ????????????? ?????? ??????????????? ?????????? ????????? ??? ??? ???? ????????????? ???????????. ??????. ????????? ??????? ?????????? ??????? ????????????? ??-??? ? ????????????? ?????-??????????? ?????????: ???? ????????? LC1 / LC2, ?? ?????????? ??? ???????????? ???? hHSP70 ?????? ??????????? ????? ??????????-3 (GLRaV3), ? ???? ????????? C3390 / H2999, ??? ?????????? ??????????? ?????????????? ????? ???????? ?????? ???????????? ????????? (GFLV). ?????? ????? ?????? ???????? ? ?Merlot?, ?Kallmet?, ?Shesh i zi?, ?Shesh i bardh??, ?Debin?? ? ?Pul?z? ? ??????????? ? ????????????? ????????? ?????????????? ???????. ??????????. ?????????????? ??????? ??? ??????????? ??????? ???????? GLRaV3, ???? ?????????? ? 100% ??????????????? ??????. ?????????? ?????? GFLV ???????? ??????? ?????? ???????????, ????? ??? ???? ? ?????? ??????. ????????. ???????? ?????????? ???????????? ????????????? ??-??? ?? ???????????, ???????? ? ?????????????? ?????? ????????? ??????? ??????????? ????.

The short description of varieties of white cabbage, the comparative analysis of the yield of cabbage and density of the cobs.

Purpose. Grapevines (Vitis spp.) are affected by many viral diseases which cause serious pathological problems. GLRaV-3 is among the most widespread leafroll viruses, while Grapevine Fanleaf Virus (GFLV) is a destructive pathogen which reduces the lifespan of grapevine. Considering the impact and the spread of these diseases, our objective was to analyse the presence of these two viruses in several grapevine varieties in grapevine collection at ATTC Vlore. Data gathered from plant pathogens serve to better understand and prevent the spread of pathogens, as a mandatory rule for the quality control of certified plant material during vegetative propagation. Method. The presence of two common viruses were tested using virus specific primers; LC1/LC2 primer pair designed from the hHSP70 gene for detecting Grapevine Leafroll-associated Virus-3 (GLRaV3) and C3390/H2999 primer pair, designed from coat protein coding regions for detecting Grapevine Fanleaf Virus (GFLV), in six varieties; ‘Merlot’, ‘Kallmet’, ‘Shesh i zi’, ‘Shesh i bardhё’, ‘Debinё’, and ‘Pulёz’, provided through a randomised sampling procedure. One Step Reverse Transcription Polymerase Chain Reaction assay was used to detect the viral presence. Results showed a high (100%) prevalence of GLRaV3 virus in all of analysed samples, as the most frequent among the two pathogens. Analysis for of GFLV virus showed low infection rate, being present in only one sample. Conclusions. We herein show an efficient, fast and reproducible method for detecting grapevine viruses through one step RT-PCR. Our results suggest that sampling of the infected plant material should be avoided due to the presence of viral infections.

Purpose. To estimate the ecological plasticity of common millet yield under conditions of Steppe, Forest-Steppe and Forest of Ukraine. Methods. Mathematical and statistical: determination of stability and plasticity by Eberhart & Russell method, correlation analysis. Results. As a result of correlation analysis of millet cultivated areas during the period of 2011?2020, it was revealed that cultivated areas in Ukraine depend on the world ones (r = 0.34). It was determined that a high level of common millet yield was obtained in the forest-steppe zone, namely in Poltava, Khmelnytskyi, Cherkasy, Sumy and Kharkiv regions (2.20?2.51 t/ha). Quite high rates of yield were obtained in Vinnytsia, Kyiv (Forest-Steppe zone) and Kirovohrad (Steppe zone) regions (1.86?2.02 t/ha). Low yield over 10 years was noted in Rivne, Zhytomyr and Volyn regions, which belong to the Forrest zone (1.09?1.34 t/ha). It is shown that during 2011?2015 high variability of millet yield was observed in Khmelnytskyi, Vinnytsia and Volyn regions. The coefficient of variation was 42.0?71.3%. During 2016?2020 significant variation was noted in Donetsk, Volyn and Odesa regions. The coefficient of variation was 31.8?43.9%. In the period from 2016 to 2020, high plasticity of the yield trait was noted in Vinnitsa, Kyiv, Kharkiv, Poltava, Cherkasy, Sumy and Khmelnitsky regions. During 2016?2020 high plasticity trait of millet yield was in Vinnytsia, Kyiv, Sumy, Kharkiv, Khmelnytskyi, Cherkasy and Poltava regions. Conclusions. According to the results of the studies, it was found that with a reduction in the area under millet in the world, the volume of its production in Ukraine increases. It was determined that the hig?hest yield of millet was obtained in the Forest-Steppe zone during the years of observation. According to the plasticity of millet yield, it was found that favorable conditions for realization of its biological potential were in Donetsk and Kirovohrad regions of Steppe zone, in Forest-Steppe zone of Vinnytsia, Poltava, Kyiv, Kharkiv, Khmelnytskyi, Cherkasy and Sumy regions. | ????. ??????? ?????????? ???????????? ??????????? ????? ????????? ? ?????? ?????, ????????? ?? ??????? ???????. ??????. ??????????-???????????: ?????????? ???????????? ?? ???????????? ?? ????????? ?????????????????, ???????????? ??????. ??????????. ?? ???????????? ????????????? ??????? ???????? ???? ????? ????????? ?? ?????? 2011?2020 ??. ?????????, ?? ????? ??? ???????? ????? ????????? ? ??????? ???????? ??? ???????? (r = 0,34). ?????????, ?? ??????? ?????? ??????????? ????? ????????? ???????? ? ???? ?????????, ? ???? ? ???????????, ????????????, ??????????, ???????? ?? ??????????? ???????? (2,20?2,51 ?/??). ????????? ?????? ????????? ???????? ? ??????????, ????????? (???? ?????????) ?? ??????????????? (???? ?????) ???????? (1,86?2,02 ?/??). ?????? ??????????? ?? 10 ????? ?????????? ? ???????????, ???????????? ?? ?????????? ????????, ??? ???????? ?? ???? ??????? (1,09?1,34 ?/??). ????????, ?? ???????? 2011?2015 ??. ?????? ?????????????? ??????????? ????? ?????????????? ? ????????????, ?????????? ?? ?????????? ????????. ?????????? ???????? ???????? 42,0?71,3%. ? 2016?2020 ??. ????????? ???????? ?????????? ? ?????????, ?????????? ?? ???????? ????????. ?????????? ???????? ? 31,8?43,9%. ?????????, ?? ?? ?????? 2011?2015 ??. ??????? ???????????? ??????????? ????? ????????? ???????????????? ?????????, ????????, ????????, ??????????????, ???????, ??????????, ???????????, ????????? ?? ?????????? ???????. ? ???????? ?? 2016 ?? 2020 ??. ?????? ???????????? ?????? ??????????? ?????????? ? ??????????, ?????????, ???????????, ???????????, ??????????, ???????? ?? ???????????? ????????. ????????. ?? ???????????? ?????????? ?????????? ???????????, ?? ??? ??? ?????????? ???????? ???? ??? ?????? ???????? ? ?????, ????? ???? ??????????? ? ??????? ????????????. ?????????, ?? ????????? ??????????? ????? ????????? ?? ???????????? ???? ???????? ? ???? ?????????. ?????????? ?? ???????????? ???????????? ??????????? ????? ????????? ?????????, ?? ??? ?????????? ???????????? ?????????? ?????????? ????? ???? ? ????????? ?? ??????????????? ???????? ???? ?????, ? ???????????? ???? ? ??????????, ????????, ??????????, ???????????, ????????? ?? ??????? ???????.

The article gives analysis of practical value of soybean varieties according to productivity and ecological plasticity in different climatic provinces of Ukraine. Ecological estimation of soybean varieties by the methodology of Eberhart and Rassel has been made. This estimation helped to determine variety plasticity and potential to adaptability. It has been established that varieties Almaz and Diona were the best according to the results of ecological research of varieties. The most favourable regions for cultivation of up-to-date soybean varieties have been chosen. Variety Almaz has been defined as the most intensive and plastic soybean variety (average yield during research years was 2.66–2.93 t/hа). Varieties Antratsit and Ametist also have shown high plasticity. The article gives rank estimation of practical value of soybean varieties on the basis of grain productivity.It has been established that all examined varieties had high economic value – coefficient of agronomic stability is higher than 70%.Variety Almaz has the greatest selective value according to homeostatic character. Almaz is the most intensive variety with maximal plasticity grown in Poltava region.Varieties with high indices of adaptability and plasticity which are very valuable for selection and practical use have been singled out.

This study aimed to evaluate the performance and stability of agronomic and grain quality traits of 11 spring barley varieties from the Latvian breeding programme grown in two locations for four years. The study was carried out on 11 Latvian spring barley varieties: nine covered varieties ‘Abava’, ‘Ansis’, ‘Austris’, ‘Didzis’, ‘Gāte’, ‘Idumeja’, ‘Jumara’, ‘Kristaps’, and ‘Saule PR’ and two hull-less varieties ‘Irbe’ and ‘Kornelija’. Plants of the varieties were grown in field trials of the Institute of Agricultural Resources and Economics, at two sites (Priekuïi and Stende) during 2014–2017. Varieties ‘Didzis’, ‘Jumara’, and ‘Ansis’ yielded significantly above the grand mean in eight environments (5.70 t·ha⁻¹; LSD = 0.476 t·ha⁻¹). ‘Didzis’ showed relatively high dynamic yield stability and broad adaptability to all environments (bᵢ = 0.90; b = 1; s²d = 0.07). Grain yield for varieties ‘Jumara’ and ‘Ansis’ showed specific adaptability to unfavourable environments (bᵢ = 0.48 and 0.55, respectively; bᵢ < 1). Some covered spring barley varieties were considered to be the best in eight environments with stable and high 1000 grain weight (‘Austris’, ‘Idumeja’), test weight (‘Gāte’, ‘Jumara’, ‘Austris’), lodging resistance (‘Austris’, ‘Jumara’, ‘Didzis’), resistance to Pyrenophora teres (‘Didzis’, ‘Saule PR’) and Blumeria graminis (‘Saule PR’, ‘Didzis’). Both hull-less barley varieties ‘Irbe’ and ‘Kornelija’ were distinguished for high crude protein and ß-glucan content.

BACKGROUND: Developing drought-tolerant crops critically depends on the efficient response of a genotype to the limited water availability, a trait known as phenological plasticity. Our understanding of the phenological plasticity remains limited, in particular, about its relationships with plant developmental program. Here, we examined the plastic response of spring wheat at tillering, booting, heading, and anthesis stages to constant or periodic drought stress. The response was assessed by morphological and physiological parameters including symptoms. RESULTS: The dynamics of morphological symptoms were indicators of the plasticity identification of drought. We found that spring wheat exhibits higher phenological plasticity during tillering stage followed by the heading stage, while booting and anthesis stages are the most sensitive. Also, the adaptive response is thought to be influenced with the plant height genes. Furthermore, periodic stress caused more pronounced inhibition of yield than the constant stress, with limited resistance resolution under long period. CONCLUSIONS: Our study shows the importance of considering the phenological plasticity in designing screens for drought tolerance in spring wheat and proposes tillering as the most informative stage for capturing genotypes with tolerance to limit water availability.

The article devotes to the stages of formation of plant collection of park of landscape and gardening art of local importance “arboretum State variety network” located in the village Oguyivka of Mashevka district of Poltava region.

Мета. Оцінити екологічну пластичність урожайності проса посівного в умовах Степу, Лісостепу та Полісся України. Методи. Математико-статистичні: визначення стабільності та пластичності за методикою Ебергарда–Рассела, кореляційний аналіз. Результати. За результатами кореляційного аналізу посівних площ проса посівного за період 2011–2020 рр. визначено, що площі під посівами проса посівного в Україні залежать від світових (r = 0,34). Визначено, що високий рівень урожайності проса посівного отримано в зоні Лісостепу, а саме в Полтавській, Хмельницькій, Черкаській, Сумській та Харківській областях (2,20–2,51 т/га). Достатньо високі показники отримано у Вінницькій, Київській (зона Лісостепу) та Кіровоградській (зона Степу) областях (1,86–2,02 т/га). Низьку врожайність за 10 років відзначено у Рівненській, Житомирській та Волинській областях, які належать до зони Полісся (1,09–1,34 т/га). Показано, що протягом 2011–2015 рр. висока варіабельність урожайності проса спостерігалася в Хмельницькій, Вінницькій та Волинській областях. Коефіцієнт варіації становив 42,0–71,3%. У 2016–2020 рр. найбільшу варіацію відзначено в Донецькій, Волинській та Одеській областях. Коефіцієнт варіації – 31,8–43,9%. Визначено, що за період 2011–2015 рр. високою пластичністю врожайності проса посівного характеризуються Вінницька, Донецька, Київська, Кіровоградська, Сумська, Харківська, Хмельницька, Черкаська та Полтавська області. У проміжок із 2016 до 2020 рр. високу пластичність ознаки врожайності відзначено у Вінницькій, Київській, Харківській, Полтавській, Черкаській, Сумській та Хмельницькій областях. Висновки. За результатами проведених досліджень установлено, що під час скорочення посівних площ під просом посівним у світі, обсяг його виробництва в Україні збільшується. Визначено, що найбільша врожайність просо посівного за досліджувані роки отримана в зоні Лісостепу. Відповідно до розрахованої пластичності врожайності проса посівного визначено, що для реалізації біологічного потенціалу сприятливі умови були в Донецькій та Кіровоградській областях зони Степу, у лісостеповій зоні – Полтавська, Київська, Харківська, Хмельницька, Черкаська та Сумська області.

Purpose. To identify spring durum wheat accessions with high yield level and by yield components for their involvement in breeding programs as a source material. Methods. Field, statistical. Results. The results of the study of 65 collection samples of spring durum wheat of various ecological and geographical origin in terms of productivity in 2016–2018 are presented. The research results indicate that the samples of spring durum wheat had different yield level depending on the conditions of the year of cultivation. According to the calculations of the degree of yield stability parameters, the samples were found that ensure its level under fluctuations in weather conditions with regression coefficient close to one as follows ‘Omskiy izumrud’ (RUS), ‘Korona’, ‘Toma’, ‘Nauryz 6’ (KAZ), ‘Dura king’, ‘Candura’ (CAN), ‘Tera’, ‘Novatsiia’ (UKR), thus indicating their semi-intensive type. Collection samples of spring durum wheat that under optimal weather conditions are capable of producing significant yield increase are distinguished by wide ecological reaction. These are samples with regression coefficient more than one ‘MIP Raiduzhna’, ‘Hordeiforme 13-07’ (UKR), ‘Lan’, ‘Salaut’, ‘Ertol’ (KAZ), ‘Bezenchukskaya 205’, ‘Lilek’ (RUS). These samples can be characterized by their adaptive properties as intense ones, with a pronounced response to the environment. Over the years of the research, grain number per spike varied from 35.9 to 38.8 pcs. Year conditions in 2016 were the most favorable for plant growth and development, while index of conditions was 4.1, and the average grain number per spike was 41.4 pcs. Year conditions in 2017 and 2018 were less favorable for growth and development of durum spring wheat, and therefore there was a negative value of index of year conditions (lj = -5.1 and lj = 0.5, respectively) with less grain number per spike (32.2 and 38.2 pcs., respectively). According to the trait «1000 kernel weight», the samples were identified with regression coefficient close to one under fluctuations of weather conditions, i.e ‘Korona’, ‘Raya’ (KAZ), ‘Lilek’, ‘Bezenchukskaya 205’ (RUS), ‘MIP Raiduzhna’ (UKR). The grain weight per spike in the collection samples varied from 1.27 to 1.77 g. The stable samples ‘Ertol’, ‘Salaut’, ‘Damsinskaya yantarnaya’ (KAZ), ‘Lilek’ (RUS), ‘Novatsiia’ (UKR), ‘Duraking’, ‘Candura’ (CAN) promising in spring wheat breeding were identified and can be involved in hybridization. Conclusions. Stable and plastic samples were identified among collection material of spring durum wheat in terms of productivity for involvement in scientific programs as source material.

Мета. Оцінити екологічну пластичність урожайності проса посівного в умовах Степу, Лісостепу та Полісся України. Методи. Математико-статистичні: визначення стабільності та пластичності за методикою Ебергарда–Рассела, кореляційний аналіз. Результати. За результатами кореляційного аналізу посівних площ проса посівного за період 2011–2020 рр. визначено, що площі під посівами проса посівного в Україні залежать від світових (r = 0,34). Визначено, що високий рівень урожайності проса посівного отримано в зоні Лісостепу, а саме в Полтавській, Хмельницькій, Черкаській, Сумській та Харківській областях (2,20–2,51 т/га). Достатньо високі показники отримано у Вінницькій, Київській (зона Лісостепу) та Кіровоградській (зона Степу) областях (1,86–2,02 т/га). Низьку врожайність за 10 років відзначено у Рівненській, Житомирській та Волинській областях, які належать до зони Полісся (1,09–1,34 т/га). Показано, що протягом 2011–2015 рр. висока варіабельність урожайності проса спостерігалася в Хмельницькій, Вінницькій та Волинській областях. Коефіцієнт варіації становив 42,0–71,3%. У 2016–2020 рр. найбільшу варіацію відзначено в Донецькій, Волинській та Одеській областях. Коефіцієнт варіації – 31,8–43,9%. Визначено, що за період 2011–2015 рр. високою пластичністю врожайності проса посівного характеризуються Вінницька, Донецька, Київська, Кіровоградська, Сумська, Харківська, Хмельницька, Черкаська та Полтавська області. У проміжок із 2016 до 2020 рр. високу пластичність ознаки врожайності відзначено у Вінницькій, Київській, Харківській, Полтавській, Черкаській, Сумській та Хмельницькій областях. Висновки. За результатами проведених досліджень установлено, що під час скорочення посівних площ під просом посівним у світі, обсяг його виробництва в Україні збільшується. Визначено, що найбільша врожайність просо посівного за досліджувані роки отримана в зоні Лісостепу. Відповідно до розрахованої пластичності врожайності проса посівного визначено, що для реалізації біологічного потенціалу сприятливі умови були в Донецькій та Кіровоградській областях зони Степу, у лісостеповій зоні – Полтавська, Київська, Харківська, Хмельницька, Черкаська та Сумська області.

This study aimed to evaluate the performance and stability of agronomic and grain quality traits of 11 spring barley varieties from the Latvian breeding programme grown in two locations for four years. The study was carried out on 11 Latvian spring barley varieties: nine covered varieties ‘Abava’, ‘Ansis’, ‘Austris’, ‘Didzis’, ‘Gāte’, ‘Idumeja’, ‘Jumara’, ‘Kristaps’, and ‘Saule PR’ and two hull-less varieties ‘Irbe’ and ‘Kornelija’. Plants of the varieties were grown in field trials of the Institute of Agricultural Resources and Economics, at two sites (Priekuļi and Stende) during 2014–2017. Varieties ‘Didzis’, ‘Jumara’, and ‘Ansis’ yielded significantly above the grand mean in eight environments (5.70 t•haE−1; LSD = 0.476 t•haE−1). ‘Didzis’ showed relatively high dynamic yield stability and broad adaptability to all environments (bi = 0.90; b = 1; s2d = 0.07). Grain yield for varieties ‘Jumara’ and ‘Ansis’ showed specific adaptability to unfavourable environments (bi = 0.48 and 0.55, respectively; bi is less than 1). Some covered spring barley varieties were considered to be the best in eight environments with stable and high 1000 grain weight (‘Austris’, ‘Idumeja’), test weight (‘Gāte’, ‘Jumara’, ‘Austris’), lodging resistance (‘Austris’, ‘Jumara’, ‘Didzis’), resistance to Pyrenophora teres (‘Didzis’, ‘Saule PR’) and Blumeria graminis (‘Saule PR’, ‘Didzis’). Both hull-less barley varieties ‘Irbe’ and ‘Kornelija’ were distinguished for high crude protein and ß-glucan content.

Untangling the genetic architecture of grain yield (GY) and yield stability is an important determining factor to optimize genomics-assisted selection strategies in wheat. We conducted in-depth investigation on the above using a large set of advanced bread wheat lines (4,302), which were genotyped with genotyping-by-sequencing markers and phenotyped under contrasting (irrigated and stress) environments. Haplotypes-based genome-wide-association study (GWAS) identified 58 associations with GY and 15 with superiority index Pi (measure of stability). Sixteen associations with GY were “environment-specific” with two on chromosomes 3B and 6B with the large effects and 8 associations were consistent across environments and trials. For Pi, 8 associations were from chromosomes 4B and 7B, indicating ‘hot spot’ regions for stability. Epistatic interactions contributed to an additional 5–9% variation on average. We further explored whether integrating consistent and robust associations identified in GWAS as fixed effects in prediction models improves prediction accuracy. For GY, the model accounting for the haplotype-based GWAS loci as fixed effects led to up to 9–10% increase in prediction accuracy, whereas for Pi this approach did not provide any advantage. This is the first report of integrating genetic architecture of GY and yield stability into prediction models in wheat.

The inconsistent prevalence of abiotic stress in most of the agroecosystems can be addressed through deployment of plant material with stress adaptive plasticity. The present study explores water stress induced plasticity for early root-shoot development, proline induction and cell membrane injury in 57 accessions of Aegilops tauschii (DD-genome) and 26 accessions of Triticum dicoccoides (AABB-genome) along with durum and bread wheat cultivars. Thirty three Ae. tauschii accessions and 18 T. dicoccoides accessions showed an increase in root dry weight (ranging from 1.8 to 294.75%) under water stress. Shoot parameters- length and biomass, by and large were suppressed by water stress, but genotypes with stress adaptive plasticity leading to improvement of shoot traits (e.g., Ae tauschii accession 14191 and T. dicoccoides accession 7130) could be identified. Water stress induced active responses, rather than passive repartitioning of biomass was indicated by better shoot growth in seedlings of genotypes with enhanced root growth under stress. Membrane injury seemed to work as a trigger to activate water stress adaptive cellular machinery and was found positively correlated with several root-shoot based adaptive responses in seedlings. Stress induced proline accumulation in leaf tissue showed marked inter- and intra-specific genetic variation but hardly any association with stress adaptive plasticity. Genotypic variation for early stage plasticity traits viz., change in root dry weight, shoot length, shoot fresh weight, shoot dry weight and membrane injury positively correlated with grain weight based stress tolerance index (r = 0.267, r = 0.404, r = 0.299, r = 0.526, and r = 0.359, respectively). In another such trend, adaptive seedling plasticity correlated positively with resistance to early flowering under stress (r = 0.372 with membrane injury, r = 0.286 with change in root length, r = 0.352 with change in shoot length, r = 0.268 with change in shoot dry weight). Overall, Ae. tauschii accessions 9816, 14109, 14128, and T. dicoccoides accessions 5259 and 7130 were identified as potential donors of stress adaptive plasticity. The prospect of the study for molecular marker tagging, cloning of plasticity genes and creation of elite synthetic hexaploid donors is discussed.

Мета. Використовуючи статистичні методи, проаналізувати за показниками екологічної пластичності та стабільності лінії конкурсного випробування пшениці м’якої ярої і виявити серед них такі, що вирізняються високою стабільністю врожайності зерна. Методи. Дослідження проводили протягом 2018–2020 рр. на базі Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН. У процесі оброблення отриманих результатів послуговувалися загально­прийнятими методами генетико-статистичного аналізу. Результати. Оцінка селекційного матеріалу в різні роки дає змогу отримати інформацію щодо особливостей реакції генотипів на зміну екологічних умов. У результаті проведених досліджень встановлено, що високопластичними є лінії Lutescens 14-32 (bi = 0,59), Erythrospermum 15-32  (bi = 0,44) і Lutescens 14-47 (bi = 0,22). За розрахунками, екологічно стабільними вважають лінії, варіанса стабільності яких дорівнює нулю (S2di = 0,00) або близька до нуля (S2di = 0,01). З погляду практичності цінними є лінії із сукупним проявом високої екологічної пластичності та стабільності, а саме: Erythrospermum 15-32 (bi = 0,44; S2di = 0,01), що має низьку норму реакції та може забезпечувати незмінно високий рівень врожайності за будь-яких умов вирощування. Найціннішими є генотипи, що поєднують у собі низький рівень коефіцієнта варіації (CV ≤ 10,0%), високу гомеостатичність і селекційну цінність. Серед них – лінії Erythrospermum 15-32 (Hom = 206,42, Sc = 4,11), Lutescens 14-47 (Hom = 98,41, Sc = 3,91), Erythrospermum 17-08 (Hom = 78,57, Sc = 3,76), Erythrospermum 14-65 (Hom = 54,84, Sc = 3,75), Lutescens 14-32 (Hom = 54,60, Sc = 4,17), Lutescens 14-13 (Hom = 35,60, Sc = 3,78) і Lutescens 14-48 (Hom = 46,66, Sc = 3,58). Висновки. Оцінка селекційного матеріалу має важливе значення для створення нових високопродуктивних сортів з адаптивним потенціалом. Метод оцінки екологічної пластичності та варіанси її стабільності дав змогу диференціювати лінії пшениці м’якої ярої конкурсного випробування за реакцією на зміну умов вирощування. Для оптимальнішого відбору селекційного матеріалу за показниками екологічної пластичності та стабільності у селекційних програмах слід враховувати ранжовані оцінки генотипів.

Мета. Порівняльна оцінка за врожайністю та адаптивністю сортів ячменю ярого Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН різних років реєстрації. Методи. Дослідження проведені в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН у 2013–2017 рр. відповідно до загальноприйнятих методик. Об’єкт досліджень – 19 сортів ячменю ярого миронівської селекції зареєстрованих в Україні за період 1995–2017 рр. Для характеристики взаємодії генотип–середовище та диференціації сортів за врожайністю і стабільністю використали низку найбільш поширених підходів: S. A. Eberhart, W. A. Russel (1966); G. Wricke (1962); C. S. Lin, M. R. Binns (1988); M. Huehn (1990); А. В. Кильчевский, Л. В. Хотылёва (1985); В. В. Хангильдин, Н. А. Литвиненко (1981); J. L. Purchase та ін. (2000); AMMI; GGE biplot. Результати. Частка умов року досліджень у загальній варіації становила 83,40%. Достовірні, але суттєво нижчі значення мали генотип – 10,65% та взаємодія генотип–середовище – 5,95%. Перші дві головні компоненти GGE biplot пояснювали дещо більшу частку взаємодії генотип–середовище (85,58%) порівняно з AMMI моделлю (80,9%). Кореляційний аналіз виявив, що середня врожайність (Mean) мала вищесередній зв’язок як з максимальним (Max) (r = 0,69), так і мінімальним (Mіn) (r = 0,72) її значеннями. Сильну позитивну кореляцію Mean виявлено з парамет­рами: СЦГі (r = 0,88), Hom (r = 0,86), Sc (r = 0,82). Дуже сильний негативний зв’язок Mean відзначено з Pi (r = -0,96). Для Max середній негативний зв’язок спостерігали лише з Pi (r = -0,60). Mіn сильно корелювала з Sc (r = 0,96), СЦГі (r = 0,87), Hom (r = 0,84). Негативну сильну кореляцію відзначено Min з Sgi (r = -0,86). Між деякими показниками виявлено зв’язок від функціонального позитивного: δ2CAЗi і Кgi (r = 1,00), Wi і Lgi (r = 0,98), СЦГі і Hom (r = 0,98), СЦГі і Sc (r = 0,96), S2di і Wi (r = 0,96), Wi і ASV (r = 0,94), Sc і Hom (r = 0,94), δ2CAЗi і bi (r = 0,93), S2di і ASV (r = 0,93) до сильного негативного: Sgi іСЦГі (r = -0,94), Sgi і Sc(r = -0,92), Sgi і Hom (r = -0,91), Pi і СЦГі (r = -0,83), Pi і Sc (r = -0,80), Pi і Hom (r = -0,79). Висновки. Системна порівняльна оцінка статистичними і графічними підходами свідчить, що внесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні у 2016–2017 рр. сорти ячменю ярого ‘Віраж’, ‘Талісман Миронівський’, ‘МІП Мирний’, ‘МІП Салют’, ‘МІП Сотник’, ‘МІП Азарт’, ‘МІП Богун’ переважають створені на попередніх етапах селекційної роботи сорти як за продуктивним, так і адаптивним потенціалом.

Purpose. To analyze lines of competitive testing of soft spring wheat in terms of ecological plasticity and stability using statistical methods of analysis and identify lines with high stability of grain yield.Methods. The studies were carried out during 2018–2020, on the basis of the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat NAAS of Ukraine. When considering the results obtained, generally accepted methods of genetic and statistical analysis were used.Results. Evaluation of breeding material in different years makes it possible to obtain information about the characteristics of the reaction of genotypes to changes in environmental conditions. As a result of the studies, it was found that the lines Lutescens 14-32 (bi = 0.59), Erythrospermum 15-32 (bi = 0.44), Lutescens 14-47 (bi = 0.22) were of high plasticity. Calculations of ecological stability indicate that lines are considered stable, the variance of stability is zero or close to zero. From a practical point of view, lines with a combined manifestation of high ecological plasticity and stability are considered valuable. This was the line Erythro­spermum 15-32 (bi = 0.44; S2di = 0.01) that indicates its low reaction rate and the ability to provide a consistently high level of yield under any growing conditions. The most valuable are the genotypes that combine a low level of the coefficient of variation, high homeostaticity and bree­ding value, which include the lines Erythrospermum 15-32 (Hom = 206.42, Sc = 4.11), Lutescens 14-47 (Hom = 98.41, Sc = 3.91), Erythrospermum 17-08 (Hom = 78.57, Sc = 3.76), Erythrospermum 14-65 (Hom = 54.84, Sc = 3.75), Lutescens 14-32 (Hom = 54.60, Sc = 4.17), Lutescens 14-13 (Hom = 35.60, Sc = 3.78), Lutescens 14-48 (Hom = 46.66, Sc = 3.58).Conclusions. The evaluation of breeding material is of great importance when creating new high-performance varieties with adaptive potential. The method for assessing ecological plasticity and variants of its stability made it possible to differentiate wheat lines of soft spring competitive testing by their response to changes in gro­wing conditions. For a more optimal selection of breeding material in terms of ecological plasticity and stability, breeding programs should take into account ranked estimates of genotypes. | Мета. Використовуючи статистичні методи, проаналізувати за показниками екологічної пластичності та стабільності лінії конкурсного випробування пшениці м’якої ярої і виявити серед них такі, що вирізняються високою стабільністю врожайності зерна.Методи. Дослідження проводили протягом 2018–2020 рр. на базі Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН. У процесі оброблення отриманих результатів послуговувалися загально­прийнятими методами генетико-статистичного аналізу.Результати. Оцінка селекційного матеріалу в різні роки дає змогу отримати інформацію щодо особливостей реакції генотипів на зміну екологічних умов. У результаті проведених досліджень встановлено, що високопластичними є лінії Lutescens 14-32 (bi = 0,59), Erythrospermum 15-32  (bi = 0,44) і Lutescens 14-47 (bi = 0,22). За розрахунками, екологічно стабільними вважають лінії, варіанса стабільності яких дорівнює нулю (S2di = 0,00) або близька до нуля (S2di = 0,01). З погляду практичності цінними є лінії із сукупним проявом високої екологічної пластичності та стабільності, а саме: Erythrospermum 15-32 (bi = 0,44; S2di = 0,01), що має низьку норму реакції та може забезпечувати незмінно високий рівень врожайності за будь-яких умов вирощування. Найціннішими є генотипи, що поєднують у собі низький рівень коефіцієнта варіації (CV ≤ 10,0%), високу гомеостатичність і селекційну цінність. Серед них – лінії Erythrospermum 15-32 (Hom = 206,42, Sc = 4,11), Lutescens 14-47 (Hom = 98,41, Sc = 3,91), Erythrospermum 17-08 (Hom = 78,57, Sc = 3,76), Erythrospermum 14-65 (Hom = 54,84, Sc = 3,75), Lutescens 14-32 (Hom = 54,60, Sc = 4,17), Lutescens 14-13 (Hom = 35,60, Sc = 3,78) і Lutescens 14-48 (Hom = 46,66, Sc = 3,58).Висновки. Оцінка селекційного матеріалу має важливе значення для створення нових високопродуктивних сортів з адаптивним потенціалом. Метод оцінки екологічної пластичності та варіанси її стабільності дав змогу диференціювати лінії пшениці м’якої ярої конкурсного випробування за реакцією на зміну умов вирощування. Для оптимальнішого відбору селекційного матеріалу за показниками екологічної пластичності та стабільності у селекційних програмах слід враховувати ранжовані оцінки генотипів.

The model, Yᵢⱼ = μ₁ + β₁Iⱼ + δᵢⱼ, defines stability parameters that may be used to describe the performance of a variety over a series of environments. Yᵢⱼ is the variety mean of the iᵗʰ variety at the jₜₕ environment, µ₁ is the iᵗʰ variety mean over all environments, β₁ is the regression coefficient that measures the response of the iᵗʰ variety to varying environments, δᵢⱼ is the deviation from regression of the iᵗʰ variety at the jᵗʰ environment, and Iⱼ is the environmental index. The data from two single-cross diallels and a set of 3-way crosses were examined to see whether genetic differences could be detected. Genetic differences among lines were indicated for the regression of the lines on the environmental index with no evidence of nonadditive gene action. The estimates of the squared deviations from regression for many hybrids were near zero, whereas extremely large estimates were obtained for other hybrids.

Plants respond to environmental conditions not only by plastic changes to their own development and physiology, but also by altering the phenotypes expressed by their offspring. This transgenerational plasticity was initially considered to entail only negative effects of stressful parental environments, such as production of smaller seeds by resource- or temperature-stressed parent plants, and was therefore viewed as environmental noise. Recent evolutionary ecology studies have shown that in some cases, these inherited environmental effects can include specific growth adjustments that are functionally adaptive to the parental conditions that induced them, which can range from contrasting states of controlled laboratory environments to the complex habitat variation encountered by natural plant populations. Preliminary findings suggest that adaptive transgenerational effects can be transmitted by means of diverse mechanisms including changes to seed provisioning and biochemistry, and epigenetic modifications such as DNA methylation that can persist across multiple generations. These non-genetically inherited adaptations can influence the ecological breadth and evolutionary dynamics of plant taxa and promote the spread of invasive plants. Interdisciplinary studies that join mechanistic and evolutionary ecology approaches will be an important source of future insights.

Мета. Порівняльна оцінка за врожайністю та адаптивністю сортів ячменю ярого Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН різних років реєстрації. Методи. Дослідження проведені в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН у 2013–2017 рр. відповідно до загальноприйнятих методик. Об’єкт досліджень – 19 сортів ячменю ярого миронівської селекції зареєстрованих в Україні за період 1995–2017 рр. Для характеристики взаємодії генотип–середовище та диференціації сортів за врожайністю і стабільністю використали низку найбільш поширених підходів: S. A. Eberhart, W. A. Russel (1966); G. Wricke (1962); C. S. Lin, M. R. Binns (1988); M. Huehn (1990); А. В. Кильчевский, Л. В. Хотылёва (1985); В. В. Хангильдин, Н. А. Литвиненко (1981); J. L. Purchase та ін. (2000); AMMI; GGE biplot. Результати. Частка умов року досліджень у загальній варіації становила 83,40%. Достовірні, але суттєво нижчі значення мали генотип – 10,65% та взаємодія генотип–середовище – 5,95%. Перші дві головні компоненти GGE biplot пояснювали дещо більшу частку взаємодії генотип–середовище (85,58%) порівняно з AMMI моделлю (80,9%). Кореляційний аналіз виявив, що середня врожайність (Mean) мала вищесередній зв’язок як з максимальним (Max) (r = 0,69), так і мінімальним (Mіn) (r = 0,72) її значеннями. Сильну позитивну кореляцію Mean виявлено з парамет­рами: СЦГі (r = 0,88), Hom (r = 0,86), Sc (r = 0,82). Дуже сильний негативний зв’язок Mean відзначено з Pi (r = -0,96). Для Max середній негативний зв’язок спостерігали лише з Pi (r = -0,60). Mіn сильно корелювала з Sc (r = 0,96), СЦГі (r = 0,87), Hom (r = 0,84). Негативну сильну кореляцію відзначено Min з Sgi (r = -0,86). Між деякими показниками виявлено зв’язок від функціонального позитивного: δ2CAЗi і Кgi (r = 1,00), Wi і Lgi (r = 0,98), СЦГі і Hom (r = 0,98), СЦГі і Sc (r = 0,96), S2di і Wi (r = 0,96), Wi і ASV (r = 0,94), Sc і Hom (r = 0,94), δ2CAЗi і bi (r = 0,93), S2di і ASV (r = 0,93) до сильного негативного: Sgi іСЦГі (r = -0,94), Sgi і Sc(r = -0,92), Sgi і Hom (r = -0,91), Pi і СЦГі (r = -0,83), Pi і Sc (r = -0,80), Pi і Hom (r = -0,79). Висновки. Системна порівняльна оцінка статистичними і графічними підходами свідчить, що внесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні у 2016–2017 рр. сорти ячменю ярого ‘Віраж’, ‘Талісман Миронівський’, ‘МІП Мирний’, ‘МІП Салют’, ‘МІП Сотник’, ‘МІП Азарт’, ‘МІП Богун’ переважають створені на попередніх етапах селекційної роботи сорти як за продуктивним, так і адаптивним потенціалом.

Purpose. To establish the optimal row spacing and so?wing rate of sorghum seeds of grain varieties ?Dniprovskyi 39? and ?Vinets?, to substantiate their influence on the growing season and biometric parameters of plants in the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine.Methods. Field, laboratory, mathematical and statistical.Results. The most intensive growth and development of sorghum plants was observed when sowing seeds with a row spacing of 45 cm and a seeding rate of 200 thousand pieces/ha. In particular, the duration of the growing season under such conditions was the smallest: 108 days for the ?Dniprovskyi 39? variety and 106 days for the ?Vinets? variety. At the same time, the indicators of field seeds germination, plant height and stem diameter were maximum in the experiment: ?Dniprovskyi 39? ??88.7%, 137.3 cm and 1.7 cm, ?Vinets? ? 86.9%, 121.8 cm?and 1.6 cm, respectively. It was found that an increase in seeding rate reduced indicators of productive tillering, leaf area and weight per plant. The most intense tillering of sorghum plants was observed at a seeding rate of 150 and 200 thousand pieces/ha for all the studied variants of the row spacing: on average, up to two panicles well filled with grain per plant, depending on the varietal characte?ristics. At the rate of 250 thousand pieces/ha, tillering of plants in both varieties was somewhat weaker ? 1.0?1.1 panicles per plant. The largest indicators of leaf surface area and weight of one plant were with a row spacing of 45 cm: 1528?2320 cm2 and 169.2?185.6 g in the variety ?Dniprovskyi 39? and 1476?2180 cm2 and 143.1?162.3 g in the variety ?Vinets? depending on planting density. Reduction of row spacing up to 15 cm and its increase up to 70 cm led to a decrease in the main parameters of plant growth and development.Conclusions. Sorghum plants developed better when sown with a row spacing of 45 cm and a seeding rate of 200 thousand pieces/ha, which were recommended for growing crops in the conditions of the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine. | ????. ?????????? ?????????? ?????? ??????? ?? ????? ?????? ??????? ????? ????????? ?????? ????????????? 39? ? ????????, ???????????? ????? ????? ?? ?????????? ????????????? ??????? ? ??????????? ????????? ?????? ? ?????? ?????????????? ????????? ???????.??????. ????????, ????????????, ???????????-????????????.??????????. ???????????????? ???? ? ???????? ?????? ????? ????????? ?????????? ?? ????? ??????? ?? ??????? ??????? 45 ?? ?? ?????? ?????? 200????.???./??. ???????, ?????????? ????????????? ??????? ?? ????? ???? ???? ?????????: 108 ??? ? ????? ????????????? 39? ?? 106 ??? ? ????? ????????. ???????? ????????? ???????? ???????? ???????, ?????? ?????? ?? ???????? ?????? ???? ????????????? ? ???????: ????????????? 39? ? 88,7%, 137,3 ?? 1,7 ??, ???????? ? 86,9%, 121,8 ?? 1,6 ?? ??????????. ???????????, ?? ?? ??????????? ????? ?????? ??????? ??????????? ????????? ???????????? ??????????, ????? ????????? ???????? ?? ???? ?????? ???????. ??????????????? ??????? ????? ????????? ???????? ?? ????? ?????? ??????? 150 ?? 200 ???. ??./?? ?? ???? ????????????? ????????? ?????? ???????: ? ?????????? ?? ???? ????? ?????????? ?????? ?????? ?? ???? ??????? ??????? ??? ???????? ????????????. ?? ????? 250 ???. ??./?? ??????? ?????? ? ???? ?????? ??????????? ???? ???????? ? 1,0?1,1 ?????? ?? ???????. ??????????? ????????? ????? ????????? ???????? ?? ???? ?????? ??????? ???? ?? ?????? ??????? 45 ??: 1528?2320 ??2 ? 169,2?185,6?? ? ????? ????????????? 39? ?? 1476?2180 ??2 ? 143,1?162,3?? ? ????? ???????? ??????? ??? ??????? ??????. ????????? ?????? ??????? ?? 15 ?? ? ?????????? ?? 70 ?? ?????????? ?? ???????? ???????? ?????????? ????? ? ???????? ??????.????????. ???????? ??????????? ??????? ????? ????????? ?? ????? ?? ??????? ??????? 45 ?? ?? ?????? ?????? 200 ???. ??./??, ??? ? ?????????????? ??? ??????????? ???????? ? ?????? ?????????????? ????????? ???????.

Мета. Установити оптимальні ширину міжрядь та норму висіву насіння сорго зернового сортів ‘Дніпровський 39’ й ‘Вінець’, обґрунтувати їхній вплив на тривалість вегетаційного періоду й біометричні показники рослин в умовах Правобережного Лісостепу України. Методи. Польовий, лабораторний, математично-статистичний. Результати. Найінтенсивніший ріст і розвиток рослин сорго зернового відзначено за сівби насіння із шириною міжрядь 45 см та нормою висіву 200 тис. шт./га. Зокрема, тривалість вегетаційного періоду за таких умов була найменшою: 108 діб у сорту ‘Дніпровський 39’ та 106 діб у сорту ‘Вінець’. Водночас показники польової схожості насіння, висоти рослин та діаметра стебла були максимальними в досліді: ‘Дніпровський 39’ – 88,7%, 137,3 та 1,7 см, ‘Вінець’ – 86,9%, 121,8 та 1,6 см відповідно. Установлено, що зі збільшенням норми висіву насіння зменшуються показники продуктивної кущистості, площі листкової поверхні та маси однієї рослини. Найінтенсивніше рослини сорго зернового кущились за норми висіву насіння 150 та 200 тис. шт./га за всіх досліджуваних варіантів ширини міжрядь: у середньому до двох добре виповнених зерном волоті на одну рослину залежно від сортових особливостей. За норми 250 тис. шт./га кущіння рослин в обох сортів відбувалося дещо слабкіше – 1,0–1,1 волоті на рослину. Найбільшими показники площі листкової поверхні та маси однієї рослини були за ширини міжрядь 45 см: 1528–2320 см2 і 169,2–185,6 г у сорту ‘Дніпровський 39’ та 1476–2180 см2 і 143,1–162,3 г у сорту ‘Вінець’ залежно від густоти посіву. Зменшення ширини міжрядь до 15 см і збільшення до 70 см призводило до зниження основних параметрів росту й розвитку рослин. Висновки. Найліпше розвивалися рослини сорго зернового за сівби із шириною міжрядь 45 см та нормою висіву 200 тис. шт./га, які й рекомендуються для вирощування культури в умовах Правобережного Лісостепу України.

????. ?????????? ??????????????? ?????? ?????? ?????-????????? ??????? ????? ? ???????? ? ???????????? ??????.??????. ????????, ????????????, ????????????, ????????????. ??????????????? ?????? ? ???????? ?????? ????????? ?? 6-??????? ?????? ?. ?. ???????????? (1961), ??????? ? ???????????? ?????? ???????? ? ?????????? ????????????????? ???????????? ???????, ?? ??????? ????????, ????????? ???????????? ??????, ??????????? ?????? ?? ???????????? ????????? ????????? ??????????? ???? (?????? ?? ??., 1998, 2009).??????????. ?? ??????????? ??????????????? ? ??????? ? ??????? ?????? ?????????????????? ?????? ??????? ?? ??????????, ??? ? ???????? ?????? ??????????????? ?????? ?????-????????? ?????? ??????? ? 5 ????? ?? 6-??????? ??????. ? ???????????? ?????? ???????????? ?????? ??????? ? ??????? (? ????????? ??? ?????????? ?????? ???? ? ????? ??????? ?????????). ?? ??????????? ????????????????? ????????? ?????? ??????? ?????? ?????-????????? ??????, ???????? ????? ? ?????? ?????? ?????? ? ?????????? ????? 12 ????? ? ??? ?????????? ?? ?????????.????????. ??? ????? ?????-????????? ?????? ???????? ??? ??. ?. ?. ?????? ??? ???????, ??? ???? ? ???????, ? ???????? ?????? ? ????????? ??????????????. ?? ??????????? ??????????????? ??????? ?? 44-? ????????? ?????? ???????? 9 ?? ??????? (?? 22,30%), 5 ? ?? ???????? (?? 24,37%), 30 ? ? ??????? ? ???? ??????? (27,23?46,47%) ?????? ?????? ??????. ?????? ????????? ??????????? ?????????? ???????? ??? ??, ?? ???????????? ???????, ????????? ? ??????? ?????? ? ????????????????, ????????? ????????? ???????. ????? ?????-????????? ?????? ??????? ????????????? ??????????, ?? ???????? ???????? ??????????????? ??? ?????????? ?? ?????????, ????? ????????????? ??? ??????????? ? ?????? ?????????????? ????????? ??????? | Purpose. To reveal drought resistance of hybrid tea rose varieties of garden group in field and laboratory conditions.Methods. Field, biometric, laboratory, statistical. The drought resistance of plants in the field was assessed according to S. S. Pyatnitsky 6-point scale (1961); experiments in the laboratory were to determine the water hol?ding capacity of leaves, their water deficiency, the ability to restore turgor, hydration of tissues according to the unified method of the Institute of Horticulture NAAS (Kytaiev et al., 1998, 2009).Results. According to visual observations in periods with low moisture supply, leaf turgor did not decrease, so in the field, drought resistance of hybrid tea roses was estimated at 5 points on a 6-point scale. In the laboratory, water deficiency in the leaves was calculated (as a percentage of the total water content in the state of full saturation). According to the indicators of the water-holding capacity of leaf tissues, varieties with the level of moisture loss in the exposure after 12 hours from the lowest to the highest, were selected.Conclusions. All varieties of hybrid tea roses from the collection of M. M. Gryshko NBG of NAS of Ukraine, included in the experiment, in field conditions were rather drought-resistant. According to the indicators of drought resistance of leaves from 44 model varieties, 9 with low (up to 22.30%), 5 with medium (up to 24.37%), 30 with high and very high level of moisture loss were identified (27.23?46.47%). Analysis of the research results shows that the physiological processes associated with water loss are a variety-specific, genetically inherited trait. Varieties of hybrid tea roses of diffe?rent geographical origin, which showed the criterion of drought resistance from medium to highest, can be recommended for cultivation in the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine.

Мета. Установити посухостійкість сортів троянд чайно-гібридної садової групи у польових і лабораторних умовах. Методи. Польовий, біометричний, лабораторний, статистичний. Посухостійкість рослин у польових умовах оцінювали за 6-баловою шкалою С. С. П’ятницького (1961), досліди в лабораторних умовах полягали у визначенні водоутримувальної спроможності листків, їх водного дефіциту, здатності відновлювати тургор, оводненості тканин за уніфікованою методикою Інституту садівництва НААН (Китаєв та ін., 1998, 2009). Результати. За візуальними спостереженнями в періоди з низьким рівнем вологозабезпечення тургор листків не знижувався, тож у польових умовах посухостійкість сортів чайно-гібридних троянд оцінено у 5 балів за 6-баловою шкалою. У лабораторних умовах вираховували водний дефіцит у листках (у відсотках від загального вмісту води в стані повного насичення). За показниками водоутримувальної здатності тканин листків сортів чайно-гібридних троянд, виділено сорти з рівнем втрати вологи в експозиції через 12 годин – від найнижчого до найвищого. Висновки. Усі сорти чайно-гібридних троянд колекції НБС ім. М. М. Гришка НАН України, які були у досліді, в польових умовах є достатньо посухостійкими. За показниками посухостійкості листків із 44-х модельних сортів виділено 9 із низьким (до 22,30%), 5 – із середнім (до 24,37%), 30 – з високим і дуже високим (27,23–46,47%) рівнем утрати вологи. Аналіз отриманих результатів досліджень свідчить про те, що фізіологічні процеси, пов’язані з утратою вологи є сортоспецифічною, генетично спадковою ознакою. Сорти чайно-гібридних троянд різного географічного походження, що показали критерій посухостійкості від середнього до найвищого, можна рекомендувати для вирощування в умовах Правобережного Лісостепу України

Мета. Обґрунтувати застосування коефіцієнта фенотипової стабільності Левіса (S.F.) для визначення стабільності прояву кількісних і господарсько-цінних ознак національних сортів батату (Ipomoea batatas L.).Методи. Польові дослідження з комплексної оцінки нових сортів батату здійснювали протягом 2021–2022 рр. в умовах Інституту овочівництва і баштанництва НААН (Харківська обл.). Проведено фенологічні спостереження та біометричні вимірювання рослин, а також фіксацію метеорологічних даних упродовж вегетації, зокрема в міжфазні періоди культури. Стабільність досліджуваних ознак визначали у спосіб пошуку граничних значень їх прояву (Xmax і Xmin) та подальшого розрахунку коефіцієнта фенотипової стабільності Левіса (SF).Результати. Застосування коефіцієнта фенотипової стабільності Левіса (SF) дало змогу визначити стабільність прояву морфологічних ознак сортів батату (Ipomoea batatas L.), зокрема кількісних характеристик бульб: їх чисельність під кущем для сорту ‘Адмірал’ – 5,3 шт., для ‘Слобожанський рубін’ – 3,7 шт.; середня маса бульби – 254 і 283 г відповідно. Ознака «індекс форми бульб батату» забезпечила стабільність із коефіцієнтом 0,98 (‘Адмірал’) і 1,03 (‘Слобожанський рубін’). Стабільність прояву морфологічних ознак бульб батату встановлено для поширених на території України сортів ‘Адмірал’ і ‘Слобожанський рубін’. Вони репрезентують дві групи стиглості, а тому різняться за тривалістю періоду формування бульб. Так, ранньостиглий ‘Адмірал’ має період вегетації 100–110 діб; середньостиглий ‘Слобожанський рубін’ – 110–120 діб.Висновки. Стабільнішою за шириною була кількісна ознака бульби батату сорту ‘Адмірал’; за довжиною – сорту ‘Слобожанський рубін’. Значення довжини бульби варіювалися в межах сортів. Індекс форми бульб батату як ідентифікаційна ознака сортів виявився варіабельно нестабільним; розрахований коефіцієнт фенотипової стабільності Левіса був нижчим за одиницю для обох досліджуваних сортів. | Purpose. To justify the use of the Lewis phenotypic stabi­lity factor (SF) to determine the stability of the manifestation of quantitative and economic value characteristics of national varieties of sweet potato (Ipomoea batatas L.).Methods. Field research on the comprehensive assessment of new sweet potato varieties was carried out in 2021–2022 at the Institute of Vegetable and Melon of the NAAS (Kharkiv Region). Phenological observations and biometric measurements of plants were carried out, as well as recording of meteorological data during the growing season, in particular during interphase periods of the culture. The stability of the studied traits was determined by finding the limit values of their manifestation (Xmax and Xmin) and further calculating the Levis phenotypic stability factor (SF).Results. The use of the Levis phenotypic stability factor (SF) made it possible to determine the stability of the manifestation of morphological features of sweet potato varieties (I. batatas), in particular, the quantitative characteristics of tubers: their number under the bush for the variety ‘Admiral’ is 5.3 pcs., for ‘Slobozhanskyi rubin’ – 3.7 pcs.; the average weight of the tuber is 254 and 283 g, respectively. The trait “sweet potato tuber shape index” ensured stability with a coefficient of 0.98 (‘Admiral’) and 1.03 (‘Slobozhanskyi rubin’). The stability of the manifestation of morphological features of sweet potato tubers was established for the varieties ‘Admiral’ and ‘Slobozhanskyi rubin’, which are common in Ukraine. They represent two maturity groups, and therefore differ in the duration of the tuber formation period. Thus, the early-ripening ‘Admiral’ has a vegetation period of 100–110 days; medium-ripening ‘Slobozhanskyi rubin’ – 110–120 days.Conclusions. The quantitative trait of sweet potato tubers of the ‘Admiral’ variety was more stable in terms of width; ‘Slobozhanskyi rubin’ variety – in terms length. Tuber length values varied within cultivars. The shape index of sweet potato tubers as an identification feature of varieties turned out to be variably unstable; the calculated Lewis phenotypic stability factor was lower than unity for both studied varieties.

Ipomoea batatas (L.) Lam, also known as sweet potato, is an extremely versatile and delicious vegetable that possesses high nutritional value. It is also a valuable medicinal plant having anti-cancer, antidiabetic, and anti-inflammatory activities. Sweet potato is now considered a valuable source of unique natural products, including some that can be used in the development of medicines against various diseases and in making industrial products. The overall objective of this review is to give a bird's-eye view of the nutritional value, health benefits, phytochemical composition, and medicinal properties of sweet potato. Specifically, this review outlines the biological activities of some of the sweet potato compounds that have been isolated, the pharmacological action of the sweet potato extract, clinical studies, and plausible medicinal applications of sweet potato (along with a safety evaluation), and demonstrates the potential of sweet potato as a medicinal food.

Morphological and nutritional studies were carried out on various parts of the two varieties of Ipomoea batatas (white fleshed TIS 87/0087 and orange fleshed UMUSPO/3) to determine their morphological and nutritional characteristics using standard techniques. Analysis of variance was employed for data analysis. Result revealed that the two varieties had similar qualitative morphological features but showed variation in their length, breadth, colour and girth. The result of the proximate analysis revealed that the nutrients were present in all the parts of the two varieties investigated but in varied proportions. Protein, fat and ash were highest in the leaves of both varieties when compared to other parts (12.13±0.20mg/100g, 3.92±0.14mg/100g and 2.85±0.06mg/100g of I.  batatas respectively.  Moisture and carbohydrate were highest in the tubers of both varieties when compared to other parts (10.73±0.22mg/100g and 81.22±3.80mg/100g) respectively while crude fiber was highest in the stem of the two varieties when compared to other parts (26.15±0.29mg/100g). Data obtained indicated that these parts of the two varieties contained appreciable amount of nutrients which could be included in diets to supplement our daily nutrient needs and animal feed. Apart from the tuber eaten by our people, other parts of the plant should also be used as food. Overall data could be a viable tool for sweet potato breeding as an improvement in sweet potato production. Morphological characteristics observed were similar indicating that the two varieties are phyllogenetically related. The data could also be used to enhance proper taxonomic characterization and identification of the species I.  batatas.

<p>The sweet potato (<em>Ipomoea batatas</em> L.) belongs to very important crops from aspect of its world production. It is grown in large areas in Asia, on the contrary, sweet potato production in Europe presents minimal part of its total world rate. The sweet potato is less-known crop, grown only on small area in home gardens in Slovak Republic. Tubers of sweet potato are characterized by anti-diabetic, anti-oxidant and anti-proliferative properties due to the presence of valuable health-promoting components, such as carotenoids or vitamin C. The main objective of study was testing of sweet potato growing in conditions of southern Slovak Republic with focus on quantity and quality of its yield. The field trial was realised on land of the Slovak University of Agriculture in Nitra in 2015. Within trial, effect of cultivar and mulching on the selected quantitative (average tuber weight; yield per plant; yield in t.ha^-1) and qualitative (total carotenoids; vitamin C) parameters were tested. One certified cultivar of sweet potato 'Beauregard' was used as a comparative cultivar. Other two cultivars were marked according to the market place at which were purchased and sequentially used for seedling preparation. Tubers of first un-known cultivar were purchased in the Serbian market (marked as 'Serbian'). Tubers of next sweet potato cultivar were purchased on the market in Zagreb (marked as 'Zagrebian'). Outplating of sweet potato seedlings were realised on the 19th May 2015. The sweet potato was grown by hillock system. Each cultivar was planted in two variants (rows): non-mulching (bare soil) and mulching by black non-woven textile. All variants were divided to three replications with 6 plants. Difference between rows was 1.20 m and seedlings were planted in distance of 0.30 m in row. The harvested tubers were classified in two size classes: &gt;150 g (marketable yield) and &lt;150 g (non-marketable yield). Total carotenoid content was determined spectrophotometrically. The vitamin C content was measured chromatographically (HPLC). The highest values of average tuber weight, yield per plant and total yield (t.ha^-1) were found in cultivar 'Serbian'. Statistical analysis showed statistically significant difference in all yield quantitative parameters of cultivar 'Serbian' against cultivars 'Beauregard' and 'Zagrebian'. The highest content of total carotenoids was determined in cultivar 'Serbian' (99.52 mg.kg^-1 fresh weight) with orange-creme flesh color, followed by cultivar 'Beauregard' (94.78 mg.kg^-1) with orange flesh color and cultivar 'Zagrebian' (28.79 mg.kg^-1) with yellow-creme flesh color. Differences among all cultivars were showed as statistically significant. The highest vitamin C content was detected in tubers of cultivar 'Serbian' (155.70 mg.kg^-1), followed by cultivar 'Beauregard' (154.37 mg.kg^-1) and cultivar 'Zagrebian' (146.33 mg.kg^-1). Statistical analysis confirmed differences among cultivars as statistically non-significant. The mulching of sweet potato plants had statistically significant impact to all quantitative and qualitative characteristics of sweet potato. The application of black non-woven textile resulted in increase of average tuber weight, tuber yield and vitamin C content in sweet potato tubers. On the contrary, higher total carotenoid content was found in non-mulching variant compared to the variant with mulching.&nbsp;&nbsp;</p> <!--[endif] -->

Мета. Обґрунтувати застосування коефіцієнта фенотипової стабільності Левіса (S.F.) для визначення стабільності прояву кількісних і господарсько-цінних ознак національних сортів батату (Ipomoea batatas L.). Методи. Польові дослідження з комплексної оцінки нових сортів батату здійснювали протягом 2021–2022 рр. в умовах Інституту овочівництва і баштанництва НААН (Харківська обл.). Проведено фенологічні спостереження та біометричні вимірювання рослин, а також фіксацію метеорологічних даних упродовж вегетації, зокрема в міжфазні періоди культури. Стабільність досліджуваних ознак визначали у спосіб пошуку граничних значень їх прояву (Xmax і Xmin) та подальшого розрахунку коефіцієнта фенотипової стабільності Левіса (SF). Результати. Застосування коефіцієнта фенотипової стабільності Левіса (SF) дало змогу визначити стабільність прояву морфологічних ознак сортів батату (Ipomoea batatas L.), зокрема кількісних характеристик бульб: їх чисельність під кущем для сорту ‘Адмірал’ – 5,3 шт., для ‘Слобожанський рубін’ – 3,7 шт.; середня маса бульби – 254 і 283 г відповідно. Ознака «індекс форми бульб батату» забезпечила стабільність із коефіцієнтом 0,98 (‘Адмірал’) і 1,03 (‘Слобожанський рубін’). Стабільність прояву морфологічних ознак бульб батату встановлено для поширених на території України сортів ‘Адмірал’ і ‘Слобожанський рубін’. Вони репрезентують дві групи стиглості, а тому різняться за тривалістю періоду формування бульб. Так, ранньостиглий ‘Адмірал’ має період вегетації 100–110 діб; середньостиглий ‘Слобожанський рубін’ – 110–120 діб. Висновки. Стабільнішою за шириною була кількісна ознака бульби батату сорту ‘Адмірал’; за довжиною – сорту ‘Слобожанський рубін’. Значення довжини бульби варіювалися в межах сортів. Індекс форми бульб батату як ідентифікаційна ознака сортів виявився варіабельно нестабільним; розрахований коефіцієнт фенотипової стабільності Левіса був нижчим за одиницю для обох досліджуваних сортів.

There has been studied the Levis coefficients stability in very short dynamical series. It has been established that we can study the ecological stability of variety even in two years test. There has been pointed the growth absolutly coefficients in long test. Estimation of variety to demand three statistical characteristics - mean, coefficients of stability and elasticity.

Мета. Визначити вплив умов зволоження та обробки насіння біологічними препаратами Азотофіт-р, Фітоцид, Мікофренд-р, Органік-баланс Монофосфор на ростові процеси на початкових етапах життя рослин, формування густоти стояння та урожайність зерна сортів пшениці озимої.Методи. Для досліджень використовували загально­наукові, спеціальні, польові, математично-ста­тистичні та розрахунково-порівняльні методи.Результати. Запорукою високої врожайності пшениці озимої є одержання дружних сходів, формування оптимальної густоти стояння рослин на час збирання з урахуванням показників їх виживаності, коефіцієнту продуктивної кущистості та вивчення нових сортів, адаптованих до змін клімату. За результатами досліджень визначено, що в середньому за 2020–2022 рр. більшу урожайність зерна серед досліджуваних сортів пшениці озимої сформовано у рослин сорту ‘Дума одеська’ (8,38 т/га) на зрошенні у варіанті з передпосівною обробкою насіння біопрепаратом Азотофіт-р, що на 0,78 т/га більше, порівнюючи з контролем (обробка водою). У варіанті без зрошення урожайність становила 6,08 т/га, що менше за контроль на 2,3 т/га або 27,4%.Висновки. Розроблені елементи технології вирощування сортів пшениці озимої дають можливість сформувати оптимальну густоту стояння рослин та значно підвищити урожайність зерна в умовах Південного Степу України. | Purpose. To determine the influence of the moistening conditions and treatment of seeds with biological preparations Azotofit-r, Fitotsyd, Mycofriend-r, Orhanik-balans Monofosfor on growth processes at the initial plant life stages, formation of stand density and grain yield of winter wheat varieties.Methods. General scientific, special, field, mathematical-statistical and calculation-comparative methods were used for research.Results. The key to a high yield of winter wheat is in obtaining even stands, forming the optimal density of plant stands at the time of harvesting, taking into account their survival rates, the coefficient of productive tillering, and the study of new varieties adapted to climate changes. According to the research results, it was determined that, on average, for 2020–2022, the highest grain yield among the studied varieties of winter wheat was recorded in plants of the variety ‘Duma Odeska’ (8.38 t/ha) under irrigation in the variant with pre-sowing treatment of seeds with the biopreparation Azotofit-r, which was 0.78 t/ha more compared to the control (treatment with water). In the variant without irrigation, the yield was 6.08 t/ha, which was less than the control by 2.3 t/ha or 27.4%.Conclusions. The developed elements of the technology of winter wheat varieties growing make it possible to form the optimal plant density and significantly increase grain yield in the conditions of the Southern Steppe of Ukraine

Seeds are a vector of genetic progress and, as such, they play a significant role in the sustainability of the agri-food system. The current global seed market is worth USD 60 billion that is expected to reach USD 80 billion by 2025. Seeds are most often treated before their planting with both chemical and biological agents/products to secure good seed quality and high yield by reducing or preventing losses caused by diseases. There is increasing interest in biological seed treatments as alternatives to chemical seed treatments as the latter have several negative human health and environmental impacts. However, no study has yet quantified the effectiveness of biological seed treatments to enhance crop performance and yield. Our meta-analysis encompassing 396 studies worldwide reveals for the first time that biological seed treatments significantly improve seed germination (7±6%), seedling emergence (91±5%), plant biomass (53±5%), disease control (55±1%), and crop yield (21±2%) compared to untreated seeds across contrasted crop groups, target pathogens, climatic regions, and experimental conditions. We conclude that biological seed treatments may represent a sustainable solution to feed the increasing global populations while avoiding negative effects on human health and ensuring environmental sustainability.

The article provides results of efficiency of double screening by quantity of normally developed germs affected of unfavorable abiotic factors, namely decreased temperatures of seeds sprouting and embryogenesis at extremes (heat, shortage of water).

Magnetic or oxidation treatment of irrigation water can promote the transport of water and nutrients by the root system, improve the efficiency of water and fertilizer use and potentially increase yields. Hydroponic and field experiments were conducted to explore how irrigation with magnetized and/or oxidized water affects grain yield and water-use efficiency (WUE) in winter wheat with an emphasis on physiological changes in the root system. Hydroponic cultivation of winter wheat with pure groundwater and brackish water included the following treatments: control group (CK−G, CK−B); magnetization (GM, BM); oxidation (GO, BO); and the combination of magnetization and oxidation (G(M+O), B(M+O), G(O+M), B(O+M)). Field experiments only tested irrigation with various types of groundwater, including the control group (IG), magnetization treatment (IGM), oxidation treatment (IGO), and the combination of the two treatment methods (IG(M+O), IG(O+M)). Hydroponic cultivation revealed that the magnetic treatment and oxidation of both groundwater and brackish water can significantly improve the root vigor of winter wheat, i.e., improvements of 100.5–253.7% and 100.4–213.9% were seen in the groundwater and brackish treatment groups, respectively, relative to the control group. The root length density (RLD) of wheat increased by 67.6% (GM), 79.4% (GO), 7.5% (BM), and 40.0% (BO) relative to the respective control groups (CK−G and CK−B). Moreover, the root weight density (RWD) for BO and B(O+M) treatments improved significantly (66.7% and 55.4%, respectively) relative to CK−B. The maximal increases in root surface area density (RSD) were observed in treatments GO and B(O+M), which showed values 125% and 100%, respectively, higher than what was measured for the control groups. The root/shoot ratios of the GO and G(O+M) treatments improved significantly (by 75.3% and 62.0%, respectively) relative to CK−G. The results of field experiments showed that wheat in the IGO and IG(O+M) plots absorbed more water from the soil than wheat in the of IG plots (increases of 13.9% and 16.9%, respectively). Furthermore, the IGO and IG(O+M) treatments produced significantly higher grain yields and WUE than the IG plots, with IGO producing the maximum yield (11.7 × 10³ kg ha⁻¹) and IG(O+M) the highest observed WUE (30.3 kg ha⁻¹ mm⁻¹). Hence, the research provides clear evidence that the irrigation of winter wheat with magnetized and/or oxidized water can increase grain yields and WUE.

International audience | Seeds are a vector of genetic progress and, as such, they play a significant role in the sustainability of the agri-food system. The current global seed market is worth USD 60 billion that is expected to reach USD 80 billion by 2025. Seeds are most often treated before their planting with both chemical and biological agents/products to secure good seed quality and high yield by reducing or preventing losses caused by diseases. There is increasing interest in biological seed treatments as alternatives to chemical seed treatments as the latter have several negative human health and environmental impacts. However, no study has yet quantified the effectiveness of biological seed treatments to enhance crop performance and yield. Our meta-analysis encompassing 396 studies worldwide reveals for the first time that biological seed treatments significantly improve seed germination (7±6%), seedling emergence (91±5%), plant biomass (53±5%), disease control (55±1%), and crop yield (21±2%) compared to untreated seeds across contrasted crop groups, target pathogens, climatic regions, and experimental conditions. We conclude that biological seed treatments may represent a sustainable solution to feed the increasing global populations while avoiding negative effects on human health and ensuring environmental sustainability.

Magnetic or oxidation treatment of irrigation water can promote the transport of water and nutrients by the root system, improve the efficiency of water and fertilizer use and potentially increase yields. Hydroponic and field experiments were conducted to explore how irrigation with magnetized and/or oxidized water affects grain yield and water-use efficiency (WUE) in winter wheat with an emphasis on physiological changes in the root system. Hydroponic cultivation of winter wheat with pure groundwater and brackish water included the following treatments: control group (CK−G, CK−B); magnetization (GM, BM); oxidation (GO, BO); and the combination of magnetization and oxidation (G(M+O), B(M+O), G(O+M), B(O+M)). Field experiments only tested irrigation with various types of groundwater, including the control group (IG), magnetization treatment (IGM), oxidation treatment (IGO), and the combination of the two treatment methods (IG(M+O), IG(O+M)). Hydroponic cultivation revealed that the magnetic treatment and oxidation of both groundwater and brackish water can significantly improve the root vigor of winter wheat, i.e., improvements of 100.5–253.7% and 100.4–213.9% were seen in the groundwater and brackish treatment groups, respectively, relative to the control group. The root length density (RLD) of wheat increased by 67.6% (GM), 79.4% (GO), 7.5% (BM), and 40.0% (BO) relative to the respective control groups (CK−G and CK−B). Moreover, the root weight density (RWD) for BO and B(O+M) treatments improved significantly (66.7% and 55.4%, respectively) relative to CK−B. The maximal increases in root surface area density (RSD) were observed in treatments GO and B(O+M), which showed values 125% and 100%, respectively, higher than what was measured for the control groups. The root/shoot ratios of the GO and G(O+M) treatments improved significantly (by 75.3% and 62.0%, respectively) relative to CK−G. The results of field experiments showed that wheat in the IGO and IG(O+M) plots absorbed more water from the soil than wheat in the of IG plots (increases of 13.9% and 16.9%, respectively). Furthermore, the IGO and IG(O+M) treatments produced significantly higher grain yields and WUE than the IG plots, with IGO producing the maximum yield (11.7 × 10³ kg ha⁻¹) and IG(O+M) the highest observed WUE (30.3 kg ha⁻¹ mm⁻¹). Hence, the research provides clear evidence that the irrigation of winter wheat with magnetized and/or oxidized water can increase grain yields and WUE.

Purpose. To reveal the peculiarities of inheritance of kernel number per spike in crosses of spring barley cultivars of different origin, purpose of use and botanical varieties, as well as to distinguish effective genetic sources for impro­ving the trait.Methods. The study was carried out at the M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat of National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine in 2019 and 2020. In F1 of spring barley in two diallel crossing schemes the degree of phenotypic dominance, parameters of genetic variation, and combining ability for kernel number per spike were determined. Results. According to the indicator of the degree of phenotypic dominance, all possible types of inheritance of kernel number per spike were identified. In a number of crossing compositions, a change in the type of inheritance depending on the conditions of the year was revealed. Most combinations with overdominance in both years were noted in crossings of the covered awned cultivar ‘Avgur’, as well as the covered awnless cultivar ‘Kozyr’. According to the parameters of genetic variation in crosses of malting varieties (covered awned), correspondence of the additive-dominant model, overdominance and dominance in loci, as well as unidirectional dominance to increasing of the trait caused by dominant effects were revealed. When crossing cultivars of different varieties, a change in gene action in different years was found. In particular, additive-dominant system changed to complementary epistasis, incomplete dominance to overdominance, unidirectional dominance to increa­sing of the trait to multidirectional dominance. The genetic sources of increased general combining ability were identified, as follows: covered awned malting cultivars ‘Quench’ and ‘Avgur’, the naked awned cultivar ‘CDC Rattan’, as well as the covered awnless cultivar ‘Kozyr’. Based on the constants of specific combining ability, the most promising crossing combinations for further breeding efforts were determined.Conclusions. The identified peculiarities of the inheritance of kernel number per spike make it possible to optimally combine parental components of crossings and carry out directional selection to increase the trait when developing spring barley cultivars for different use and different botanical varieties. | Мета. Виявити особливості успадкування кількості зерен у колосі, схрещуючи різні за походженням, напрямами використання і різновидностями сорти ячменю ярого, та виокремити ефективні генетичні джерела для поліпшення цієї ознаки.Методи. Дослідження проводили в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН у 2019 і 2020 рр. В F1 ячменю ярого двох діалельних схем схрещування за кількістю зерен у колосі визначили ступінь фенотипового домінування, параметри генетичної варіації та комбінаційну здатність.Результати. За показником ступеня фенотипового домінування виявлено всі можливі типи успадкування кількості зерен у колосі. У низки комбінацій схрещування встановлено зміну типу успадкування залежно від умов року. Найбільшу кількість комбінацій із наддомінуванням в обох роках відмічено у комбінаціях з плівчастим остистим сортом ‘Авгур’ та безостим сортом ‘Козир’. За параметрами генетичної варіації у схрещуваннях пивоварних сортів (плівчастих остистих) виявлено відповідність адитивно-домінантній моделі, наддомінування і домінування у локусах, а також односпрямованість домінування на збільшення ознаки, зумовлене домінантними ефектами. У схрещуваннях сортів різних ботанічних різновидностей виявлено зміну дії генів у різні роки. А саме: адитивно-домінантної системи – комплементарним епістазом, неповного домінування – наддомінуванням, односпрямованості домінування на збільшення ознаки – різноспрямованістю. Виділено генетичні джерела підвищеної загальної комбінаційної здатності, зокрема плівчасті остисті сорти пивоварного напряму ‘Quench’ і ‘Авгур’, голозерний та безостий сорти ‘CDC Rattan’ і ‘Козир’ відповідно. На основі констант специфічної комбінаційної здатності визначено найбільш перспективні комбінації для подальшої селекційної роботи.Висновки. Виявлені особливості успадкування кількості зерен у колосі дають змогу оптимально комбінувати батьківські компоненти схрещувань і здійснювати цілеспрямований добір на збільшення ознаки у процесі створення ботанічних різновидностей сортів ячменю ярого різних напрямів використання.

KEY MESSAGE: Evaluation of breeding progress for spring barley varieties in Germany showed that both grain yield and malting quality were considerably improved during the last 33 years, and that genetic effects of protein concentration and malting traits were not associated. Based on historical data, this study aimed to investigate yield potential and malting quality of 187 varieties tested and released in German registration trials to evaluate the value for cultivation and use (VCU) during 1983–2015, and to quantify the environmental variability and the association among traits. We used mixed linear models with multiple linear regression terms to dissect genetic and non-genetic trend components. Grain yield increased by 43% (23.4 dt ha⁻¹) in VCU trials and 35% (14.0 dt ha⁻¹) on-farm relative to 1983. All yield components contributed significantly. Malting quality was also considerably improved by 2.3% for extract content up to 25.1% for friability, relative to 1983, nearly completely due to new varieties. Total variability of individual traits was very different between traits (2.4–24.4% relative to 1983). The relative influence of genotypes on total variation was low for grain yield and its components, whereas it was considerably larger for other traits. We found remarkable differences between phenotypic and genetic correlation coefficients for grain yield and protein concentration with malting traits. The observed positive phenotypic relation between grain yield and malting quality can be attributed to a shift of selection and environmental effects, but genetic correlations showed a negative association. Genetic effects of protein concentration and malting quality were not correlated indicating that both were not genetically linked. Considerable yield progress and improvement of malting quality were achieved despite of their weak to moderate negative genetic dependence.

The international collections of plant genetic resources for food and agriculture (PGRFA) hosted by 11 CGIAR Centers are important components of the United Nations Food and Agriculture Organization’s global system of conservation and use of PGRFA. They also play an important supportive role in realizing Target 2.5 of the Sustainable Development Goals. This paper analyzes CGIAR genebanks’ trends in acquiring and distributing PGRFA over the last 35 years, with a particular focus on the last decade. The paper highlights a number of factors influencing the Centers’ acquisition of new PGRFA to include in the international collections, including increased capacity to analyze gaps in those collections and precisely target new collecting missions, availability of financial resources, and the state of international and national access and benefit-sharing laws and phytosanitary regulations. Factors contributing to Centers’ distributions of PGRFA included the extent of accession-level information, users’ capacity to identify the materials they want, and policies. The genebanks’ rates of both acquisition and distribution increased over the last decade. The paper ends on a cautionary note concerning the potential of unresolved tensions regarding access and benefit sharing and digital genomic sequence information to undermine international cooperation to conserve and use PGRFA.

Purpose. To determine the peculiarities of the manifestation of combining ability and the mode of inheritance of yield-related traits in winter barley and to identify genetic sources and promising hybrid combinations for further breeding efforts under conditions of Ukrainian Forest-steppe. Methods. The research was conducted in 2018/19 and 2021/22 at the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat of NAAS of Ukraine. In accordance with generally accepted methods, the degree of phenotypic dominance, heterobeltiosis and effects of general combining ability in the top-cross hybrids of winter barley for key yield components were determined. Results. The variability of the manifestation level of the studied traits in parental components and hybrids in different years were established. According to the indicator of the degree of phenotypic dominance, the variability of the character of inheritance was revealed depending on the traits, hybrid combinations and growing conditions. Hybrid combinations with positive overdominance and dominance of individual yield components were highlighted. In particular, according to plant productivity these combination are: ‘Scarpia’ / ‘MIP Darii’, ‘Scarpia’ / ‘MIP Korsar’, ‘Aborygen’ / ‘MIP Corsar’, ‘Titus’ / ‘MIP Status’, ‘MIP Yanus’ / ‘MIP Status’, ‘Titus’ / ‘Paladin Myronivskyi’, ‘Maybrit’ / ‘Paladin Myronivskyi’ ‘MIP Yanus’ / ‘Paladin Myronivskyi’. The varieties with increased effects of general combining ability for yield-related traits under different growing conditions were distinguished. As follows: productive tillering – ‘Scarpia’, ‘MIP Darii’; grain number per ear – ‘MIP Yanus’, ‘MIP Hladiator’, ‘MIP Status’; 1000 grain weight – ‘Titus’, ‘MIP Korsar’, ‘MIP Status’; grain weight per plant – ‘MIP Yanus’, ‘MIP Status’, ‘MIP Darii’. Conclusions. Selected hybrid combinations with positive overdominance and dominance are of practical value for further breeding to increase individual components and plant productivity in general. The varieties with increased effects of general combining ability are valuable genetic sources for involvement in crossing for improving the certain traits. | Мета. Визначити особливості прояву комбінаційної здатності та характеру успадкування пов’язаних з урожайністю ознак ячменю озимого й виділити генетичні джерела та перспективні гібридні комбінації для подальшої селекційної роботи в умовах Лісостепу України.Методи. Дослідження проводили у 2018/19 і 2021/22 рр. у Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН. Відповідно до загальноприйнятих методик у топкросних гібридів ячменю озимого визначали ступінь фенотипового домінування, істинний гетерозис та ефекти загальної комбінаційної здатності за основними елементами структури врожайності.Результати. Установлено варіабельність рівня прояву досліджених ознак батьківських компонентів і гібридів у різні роки. За показником ступеня фенотипового домінування виявлено мінливість характеру успадкування залежно від ознак, гібридних комбінацій та умов вирощування. Виділено гібридні комбінації з позитивним наддомінуванням і домінуванням за окремими елементами структури врожайності, зокрема продуктивністю рослини: ‘Scarpia’ / ‘МІП Дарій’, ‘Scarpia’ / ‘МІП Корсар’, ‘Абориген’ / ‘МІП Корсар’, ‘Titus’ / ‘МІП Статус’, ‘МІП Янус’ / ‘МІП Статус’, ‘Titus’ / ‘Паладін Миронівський’, ‘Maybrit’ / ‘Паладін Миронівський’, ‘МІП Янус’ / ‘Паладін Миронівський’. Виокремлено сорти з підвищеними ефектами загальної комбінаційної здатності, пов’язаних з урожайністю ознак за різних умов вирощування: продуктивна кущистість – ‘Scarpia’, ‘МІП Дарій’; кількість зерен у колосі – ‘МІП Янус’, ‘МІП Гладіатор’, ‘МІП Статус’; маса 1000 зерен – ‘Titus’, ‘МІП Корсар’, ‘МІП Статус’; маса зерен із рослини – ‘МІП Янус’, ‘МІП Статус’, ‘МІП Дарій’.Висновки. Виділені гібридні комбінації з позитивним наддомінуванням та домінуванням становлять практичну цінність для подальшої селекції на збільшення продуктивності рослини загалом і окремих елементів її структури. Сорти з підвищеними ефектами загальної комбінаційної здатності є цінними генетичними джерелами для залучення у схрещування з метою поліпшення відповідних ознак.

Eighteen hybrids generated from crossing six lines with three testers were studied along with their parents for combining ability and gene action involved in the expression of characters in barley to identify suitable parents and desirable hybrid combinations. Observations were recorded for days to ear emergence, days to maturity, the number of productive tillers per plant, ear length (cm.), grains per spike, biological yield per plant (g.), harvest index (%), 1000-grain weight and grain yield per plant (g.). The mean squares for General Combining Ability (GCA) and Specific Combining Ability (SCA) effects were found highly significant for all the traits studied. Among the parents, tester NDB-1173 and lines RD-2909, RD-2899 and RD-2768 were good general combiners for grain yield and its component traits. On the basis of SCA effects, RD-2909 x NDB-943, NDB-1618 x NDB-1173, RD-2768 x NDB-3, HUB-240 x NDB-1173 and RD-2899 x NDB-943 for grain yield were observed as most promising crosses.

Background. Naked barley is a promising food crop. To enhance its production, active breeding is required to create productive varieties. The purpose of this study was to test the STS-marker for the Nud1 gene controlling the hulled phenotype, and use it for the production of naked barley hybrids. Materials and methods. Genotyping of 112 F2 hybrids obtained by crossing the naked black variety ‘Jet’ and the hulled white variety ‘Elf’ was carried out using wF2 and kR1, or tR2 primers in the regular PCR mode to amplify the recessive or dominant alleles of the Nud1 gene, respectively, and also in the multiplex PCR mode, which allows simultaneous amplification of both dominant and recessive alleles of the Nud1 gene. The genotyping data were compared with those on phenotypes of hybrids. Results and discussion. The possibility of using multiplex PCR with a set of primers wF2, kR1, and tR2 for identifying dominant and recessive alleles of the Nud1 gene in hybrid material has been demonstrated. However, while the observed number of hybrids homozygous for the recessive allele nud1 almost completely corresponded to their expected number, the clear predominance of homozygotes for the dominant allele Nud1 and the lack of heterozygotes compared to the expected number of hybrids of these groups indicates erroneous identification of some heterozygotes as dominant homozygotes, which must be taken into account during selection of hulled barleys by genotyping. Conclusions. The STS-marker amplified by primers wF2, kR1, and tR2, can be used to select recessive homozygotes nud1nud1 from hybrid populations, however, additional analysis is required for a more reliable identification of heterozygotes and homozygotes for the dominant allele of the Nud1 gene.

Мета. Виявити особливості успадкування кількості зерен у колосі, схрещуючи різні за походженням, напрямами використання і різновидностями сорти ячменю ярого, та виокремити ефективні генетичні джерела для поліпшення цієї ознаки. Методи. Дослідження проводили в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН у 2019 і 2020 рр. В F1 ячменю ярого двох діалельних схем схрещування за кількістю зерен у колосі визначили ступінь фенотипового домінування, параметри генетичної варіації та комбінаційну здатність. Результати. За показником ступеня фенотипового домінування виявлено всі можливі типи успадкування кількості зерен у колосі. У низки комбінацій схрещування встановлено зміну типу успадкування залежно від умов року. Найбільшу кількість комбінацій із наддомінуванням в обох роках відмічено у комбінаціях з плівчастим остистим сортом ‘Авгур’ та безостим сортом ‘Козир’. За параметрами генетичної варіації у схрещуваннях пивоварних сортів (плівчастих остистих) виявлено відповідність адитивно-домінантній моделі, наддомінування і домінування у локусах, а також односпрямованість домінування на збільшення ознаки, зумовлене домінантними ефектами. У схрещуваннях сортів різних ботанічних різновидностей виявлено зміну дії генів у різні роки. А саме: адитивно-домінантної системи – комплементарним епістазом, неповного домінування – наддомінуванням, односпрямованості домінування на збільшення ознаки – різноспрямованістю. Виділено генетичні джерела підвищеної загальної комбінаційної здатності, зокрема плівчасті остисті сорти пивоварного напряму ‘Quench’ і ‘Авгур’, голозерний та безостий сорти ‘CDC Rattan’ і ‘Козир’ відповідно. На основі констант специфічної комбінаційної здатності визначено найбільш перспективні комбінації для подальшої селекційної роботи. Висновки. Виявлені особливості успадкування кількості зерен у колосі дають змогу оптимально комбінувати батьківські компоненти схрещувань і здійснювати цілеспрямований добір на збільшення ознаки у процесі створення ботанічних різновидностей сортів ячменю ярого різних напрямів використання.

The international collections of plant genetic resources for food and agriculture (PGRFA) hosted by 11 CGIAR Centers are important components of the United Nations Food and Agriculture Organization’s global system of conservation and use of PGRFA. They also play an important supportive role in realizing Target 2.5 of the Sustainable Development Goals. This paper analyzes CGIAR genebanks’ trends in acquiring and distributing PGRFA over the last 35 years, with a particular focus on the last decade. The paper highlights a number of factors influencing the Centers’ acquisition of new PGRFA to include in the international collections, including increased capacity to analyze gaps in those collections and precisely target new collecting missions, availability of financial resources, and the state of international and national access and benefit-sharing laws and phytosanitary regulations. Factors contributing to Centers’ distributions of PGRFA included the extent of accession-level information, users’ capacity to identify the materials they want, and policies. The genebanks’ rates of both acquisition and distribution increased over the last decade. The paper ends on a cautionary note concerning the potential of unresolved tensions regarding access and benefit sharing and digital genomic sequence information to undermine international cooperation to conserve and use PGRFA.

An experimental trial was carried out during two successive crop years, (2015/2016 and 2016/2017). The study focused on an F1 generation of barley (Hordeum vulgare L.), composed of twenty hybrids, from a complete diallel cross between autochthones and introduced cultivars.The aim is to bring together in one combination the maximum of favorable genes existing in local and introduced genotypes. The evaluation of the genetic determinism of parental lines and their descendants, through the measurement of six quantitative variables, is ensured thanks to a detailed genetic analysis according to the model of Griffing (1956) and confirmed by the graphic model of Hayman (1954).The results obtained reveal the existence of a great genetic variability between the hybrids and between their parents; additive and non-additive genetic effects are involved in the control of the variables evaluated. The variance ratio of general combining ability (GCA) and the specific combining ability (SCA) is less than one unit which explains the preponderance of the dominant genes, with a super dominance involved in the expression of the length of the spike, the number of grains per spike and the productivity per plant; on the other hand, complete and partial dominance respectively control the expression of the height of the plants and the weight of one thousand grains.

Genebanks hold comprehensive collections of cultivars, landraces and crop wild relatives of all major food crops, but their detailed characterization has so far been limited to sparse core sets. The analysis of genome-wide genotyping-by-sequencing data for almost all barley accessions of the German ex situ genebank provides insights into the global population structure of domesticated barley and points out redundancies and coverage gaps in one of the world’s major genebanks. Our large sample size and dense marker data afford great power for genome-wide association scans. We detect known and novel loci underlying morphological traits differentiating barley genepools, find evidence for convergent selection for barbless awns in barley and rice and show that a major-effect resistance locus conferring resistance to bymovirus infection has been favored by traditional farmers. This study outlines future directions for genomics-assisted genebank management and the utilization of germplasm collections for linking natural variation to human selection during crop evolution.

The paper summarizes the experimental data from field and laboratory experiments on the study of the collection material of hull-less barley from ICARDA (Hordeum vulgare L.) on saline soils of the Kyzylorda region. The influence of the type of ripening of the variety and weather conditions of vegetation on the formation and variability of the grain yield of spring hull-less barley is shown. Traits less affected by external factors, such as plant height, spike length, number of spikelets per spike, and number of productive spikes per 1 m2, are determined. It has been established that during the selection, stabilization on such traits occurs in early generations, which increases the efficiency of selection of adaptive varieties. At the present stage, using in hybridization the best hull-less forms ICNBF8-611/Aths, DeirAlla106/Strain205//Rhn-03/3/BF891M-582, Atahualpa/4/Avt/Attiki//Aths/3/Giza121/Pue, Atahualpa/4/Harrington/3/WI2291/Roho//WI2269, and HIGO/LINO with local recognized varieties, 20 hybrid populations have been obtained, and 150 lines selected from them, identified that donors of valuable traits are of particular interest for creating productive cereal varieties.

Мета. Виявити селекційно-генетичні особливості ячменю ярого за масою 1000 зерен та виділити генетичні джерела для селекції в умовах центральної частини Лісостепу України. Методи. Дослідження проводили в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН. Досліджували F1 двох повних (6 ´ 6) діалельних схем схрещувань. Перша схема включала сучасні як вітчизняні, так закордонні сорти ячменю ярого пивоварного напряму (‘МІП Титул’, ‘Авгур’, ‘Datcha’, ‘Quench’, ‘Gladys’, ‘Beatrix’), друга – класичні плівчасті остисті (‘МІП Мирослав’, ‘Sebastian’), безості (‘Козир’, ‘Вітраж’) та голозерні (‘Condor’, ‘CDC Rattan’) сорти. Результати. Виявлено різні типи успадкування маси 1000 зерен, за винятком негативного домінування. Частка комбінацій з відповідними значеннями ступеня фенотипового домінування змінювалась залежно від залучених до схрещувань генотипів та років випробувань. В обох схемах схрещування як у 2019-му, так і у 2020 р. в більшості комбінацій виявлено позитивне наддомінування. Найбільшу кількість комбінацій із проявом гетерозису за різних умов вирощування відзначено в разі залучення до схрещувань сортів ‘Gladys’ і ‘МІП Мирослав’. За параметрами генетичної варіації виявлено, що ознака визначалась переважно адитивно-домінантною системою. Домінування було спрямованим на збільшення маси 1000 зерен. Лише у другій схемі схрещувань у 2019 р. значення показника спрямованості домінування було недостовірним. У локусах виявлено неповне домінування у 2019-му та наддомінування у 2020 р. Достовірно високі ефекти загальної комбінаційної здатності в обидва роки відзначено для сортів ‘Datcha’, ‘Gladys’, ‘МІП Мирослав’, ‘Козир’ і ‘Вітраж’. Висновки. Виявлені селекційно-генетичні особливості вказують, що в переважної більшості створених гібридних комбінацій необхідним буде остаточний добір за масою 1000 зерен у пізніших поколіннях, коли домінантні алелі перейдуть у гомозиготний стан. Як ефективні генетичні джерела для підвищення маси 1000 зерен можуть бути використані остисті сорти ‘Gladys’, ‘МІП Мирослав’ і ‘Datcha’, а також безості – ‘Козир’ і ‘Вітраж’.

Мета. Виявити особливості рівня прояву і варіабельність кількості зерен у колосі ячменю ярого та виділити нові генетичні джерела за поєднанням підвищеного та стабільного рівня прояву ознаки для селекції в умовах центральної частини Лісостепу України. Методи. Дослідження проведено у 2018–2020 рр. в умовах Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН. Дослідили 96 колекційних зразків різних підвидів та груп різновидностей ячменю ярого походженням з 15 країн світу. Застосовували низку статистичних параметрів та графічних моделей. Результати. Дисперсійним аналізом AMMI моделі виявлено достовірно високі частки внеску у загальній фенотиповій варіації усіх її складових: умов року (33,8–40,2%), генотипу (35,2–48,9%) і взаємодії генотип–середовище (17,3–29,3%). За показниками гомеостатичності (Homi) і селекційної цінності (Sci) та візуалізаціями GGE biplot диференційовано зразки відповідно до рівня прояву і варіабельності ознаки та виокремлено нові генетичні джерела для селекції. Коефіцієнт фенотипової варіації варіював від низького у дворядних плівчастих зразків (PCV = 9,60%) до наближеного до високого у голозерних (PCV = 18,9%). Високе значення коефіцієнту генотипової варіації виявлено у голозерних (GCV = 10,95%) та шестирядних зразків (GCV = 13,28%). Коефіцієнт успадковуваності ознаки мав значення від високого (H2 = 79,4%) у дворядних зразків до наближеного до низького (H2 = 33,7%) у шестирядних. Очікуване генетичне поліпшення становило від середнього у багаторядних зразків (GAM = 13,10%) до високого у голозерних (GAM = 23,51%). Висновки. Виділено колекційні зразки які поєднують підвищену озерненість та її відносну стабільність: дворядні плівчасті – ‘Тівер’ (UKR), ‘Almonte’ (CAN), ‘Despina’ (DEU), ‘Cымбат’ (KAZ), ‘Смарагд’ (UKR), ‘Новатор’ (UKR); дворядні голозерні – ‘CDC Candle’ (CAN) і ‘Millhouse’ (CAN), багаторядні плівчасті – ‘AC Westech’ (CAN) і ‘AC Alma’ (CAN). Перспективою подальших досліджень є залучення виділених зразків для створення нового вихідного матеріалу та встановлення особливостей успадкування кількості зерен у колосі, а також виявлення взаємозв’язків цієї ознаки з іншими структурними елементами врожайності.

Мета. Визначити особливості прояву комбінаційної здатності та характеру успадкування пов’язаних з урожайністю ознак ячменю озимого й виділити генетичні джерела та перспективні гібридні комбінації для подальшої селекційної роботи в умовах Лісостепу України. Методи. Дослідження проводили у 2018/19 і 2021/22 рр. у Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН. Відповідно до загальноприйнятих методик у топкросних гібридів ячменю озимого визначали ступінь фенотипового домінування, істинний гетерозис та ефекти загальної комбінаційної здатності за основними елементами структури врожайності. Результати. Установлено варіабельність рівня прояву досліджених ознак батьківських компонентів і гібридів у різні роки. За показником ступеня фенотипового домінування виявлено мінливість характеру успадкування залежно від ознак, гібридних комбінацій та умов вирощування. Виділено гібридні комбінації з позитивним наддомінуванням і домінуванням за окремими елементами структури врожайності, зокрема продуктивністю рослини: ‘Scarpia’ / ‘МІП Дарій’, ‘Scarpia’ / ‘МІП Корсар’, ‘Абориген’ / ‘МІП Корсар’, ‘Titus’ / ‘МІП Статус’, ‘МІП Янус’ / ‘МІП Статус’, ‘Titus’ / ‘Паладін Миронівський’, ‘Maybrit’ / ‘Паладін Миронівський’, ‘МІП Янус’ / ‘Паладін Миронівський’. Виокремлено сорти з підвищеними ефектами загальної комбінаційної здатності, пов’язаних з урожайністю ознак за різних умов вирощування: продуктивна кущистість – ‘Scarpia’, ‘МІП Дарій’; кількість зерен у колосі – ‘МІП Янус’, ‘МІП Гладіатор’, ‘МІП Статус’; маса 1000 зерен – ‘Titus’, ‘МІП Корсар’, ‘МІП Статус’; маса зерен із рослини – ‘МІП Янус’, ‘МІП Статус’, ‘МІП Дарій’. Висновки. Виділені гібридні комбінації з позитивним наддомінуванням та домінуванням становлять практичну цінність для подальшої селекції на збільшення продуктивності рослини загалом і окремих елементів її структури. Сорти з підвищеними ефектами загальної комбінаційної здатності є цінними генетичними джерелами для залучення у схрещування з метою поліпшення відповідних ознак.

Background. Naked barley is a promising food crop. To enhance its production, active breeding is required to create productive varieties. The purpose of this study was to test the STS-marker for the Nud1 gene controlling the hulled phenotype, and use it for the production of naked barley hybrids. Materials and methods. Genotyping of 112 F2 hybrids obtained by crossing the naked black variety ‘Jet’ and the hulled white variety ‘Elf’ was carried out using wF2 and kR1, or tR2 primers in the regular PCR mode to amplify the recessive or dominant alleles of the Nud1 gene, respectively, and also in the multiplex PCR mode, which allows simultaneous amplification of both dominant and recessive alleles of the Nud1 gene. The genotyping data were compared with those on phenotypes of hybrids. Results and discussion. The possibility of using multiplex PCR with a set of primers wF2, kR1, and tR2 for identifying dominant and recessive alleles of the Nud1 gene in hybrid material has been demonstrated. However, while the observed number of hybrids homozygous for the recessive allele nud1 almost completely corresponded to their expected number, the clear predominance of homozygotes for the dominant allele Nud1 and the lack of heterozygotes compared to the expected number of hybrids of these groups indicates erroneous identification of some heterozygotes as dominant homozygotes, which must be taken into account during selection of hulled barleys by genotyping. Conclusions. The STS-marker amplified by primers wF2, kR1, and tR2, can be used to select recessive homozygotes nud1nud1 from hybrid populations, however, additional analysis is required for a more reliable identification of heterozygotes and homozygotes for the dominant allele of the Nud1 gene. | Актуальность. Голозерный ячмень является перспективной продовольственной культурой. Для увеличения его производства необходима активная селекционная работа по созданию высокопродуктивных сортов. Целью представленной работы является апробация STS-маркера к гену Nud1, контролирующему пленчатость, для отбора голозерных гибридов ячменя. Материалы и методы. Генотипирование 112 гибридов популяции F2, полученной с помощью скрещивания голозерного черноколосого сорта ‘Jet’ и пленчатого белоколосого сорта ‘Эльф’, проводили с помощью праймеров wF2 и kR1, либо tR2, в режиме обычной ПЦР, которая позволила амплифицировать фрагменты рецессивного, либо доминантного аллелей гена Nud1, соответственно, а также в режиме мультиплексной ПЦР, позволяющей одновременно амплифицировать фрагменты и доминантного, и рецессивного аллелей гена Nud1. Данные генотипирования сопоставляли с фенотипами гибридов. Результаты и обсуждение. Показана возможность использования мультиплексной ПЦР с набором праймеров wF2, kR1, tR2 для выявления доминантных и рецессивных аллелей гена Nud1 в гибридном материале. Однако, если наблюдаемая частота гибридов гомозиготных по рецессивному аллелю nud1 почти полностью соответствовала их ожидаемой частоте при моногенном типе наследования, то явное преобладание гомозигот по доминантному аллелю Nud1 и недостаток гетерозигот по сравнению с ожидаемыми частотами гибридов этих групп указывает на ошибочную идентификацию части гетерозигот как доминантных гомозигот, что нужно учитывать при отборе пленчатых форм с помощью генотипирования. Заключение. STS-маркер, амплифицируемый с помощью праймеров wF2, kR1, tR2, возможно использовать для отбора рецесcивных гомозигот nud1nud1 из гибридных популяций, однако для более надежной идентификации гетерозигот и гомозигот по доминантному аллелю гена Nud1 необходим дополнительный анализ.

The objective of this study is to understand which requirements for cereal cultivars—with regard to climate change adaptation—are in demand by farmers and advisors, and to clarify whether there are any differences in their assessments. A comparative survey was used to collect data from 410 farmers and 114 advisors in Germany. The majority of both farmers and advisors reported perceivable effects of climatic change on plant production. The increase in droughts and hot spells, the increased incidence of torrential rain, and mild winters were mentioned as the main effects of climate change. For climate change adaptation, the farmers and advisors mostly relied on a locally-adapted cultivar selection. It is estimated that eco-stability, grain yield, resistance to lodging and drought tolerance are important cultivar properties. In the study, farmers and advisors equally pointed out the need for additional cultivar evaluation according to eco-stability. Finally, only minor differences regarding farmers’ and advisors’ assessments were found within the study. The outcome of this research points to the need of implementing farmers’ demands in cultivar recommendations. For example, an impartial assessment of cultivars’ eco-stability could help support the choice of cultivars and reduce the growing risks in cereal production with regard to climate change.

A total of 310 Barley accessions collected from ICARDA, Lebanon and grown in Indian condition at ICARDA-IRP (India Research Platform), Amlaha, (M.P.) were analyzed for morphological and genetic variability using nine agro-morphological traits i.e. Plant height (cm), number oftillers per plant, daysto heading, number of ear headsper pant, length ofear (cm), number of spikelets per earhead, number of grains per earhead, yield per plant (g), and 1000-grain weight (g). The highest coefficient of variation as a result of highest diversity among the genotypes were found for grains per earhead (37.5%), spikelets per earhead (37.5%), yield per plant (35.3%), tillers per plant (31.3%) and earhead per plant (31.2%). However, ear length (16.9%), days to heading (15.4%), 1000-grain weight (13.5%) and plant height (11.2%) have conributued less to diversity with lower cofficient of variation. In cluster analysis, all the characters were used to construct a distance matrix using the Euclidian coefficient, and used to generate dendrogram showing similarity among all the genotypes, distance coefficient ranged between 0 and 200 which reveal the genetic diversity among genotypes. These exotic accessions evaluated can be further used for primary or secondary introduction in Indian breeding program.