Рurpose. The determination of adaptive ability of Schisandra chinensis (Turcz.) Baill plants to drought under the conditions of introduction in the M. M. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine on the basis of study of morpho-anatomical and biochemical features of the leaves. Methods. The anatomical structure of S. chinensis leaves was studied by light microscopy using fresh and dried raw materials. The water retention capacity was determined by laboratory method according to the rate of water loss and the degree of damage to isolated leaves. The dynamics of the content of pigments in S. chinensis leaves was determined by the spectrophotometric method during the vegetation period. Results. Certain morpho-anatomical signs of S. chinensis leaves contributing to plant resistance to conditions with high air temperature and water deficiency were identified – the presence of a wax layer on the surface of the epidermis and cuticle, calcium oxalate crystals and secretory cells. According to the scale of the parameters of water regime of leaves, the studied plants are characterized by high level of adaptation to drought too. It was revealed that the pigment complex of leaves is sensitive to changes in the environmental factors. The content of pigments in the plant leaves varies with changes in hydrothermal conditions of growth. The dynamics of the content of chlorophylls and carotenoids is related to the physiological state of plants and to a certain degree characterizes their adaptive potential. Conclusions. The results of morpho-structural studies of S. chinensis leaves and their water-physical properties indicate a high level of adaptability of plants to environmental stressors such as insufficient water supply and high temperature. S. chinensis plants can be recommended for widespread introduction into garden cenosis for obtaining valuable fruit and medicinal raw materials. | Цель. Определить адаптационную способность растений Schisandra chinensis (Turcz.) Baill. к засухе при интродукции в Национальном ботаническом саду имени Н. Н. Гришко НАН Украины на основе исследования морфо-анатомических и биохимических особенностей листьев. Методы. Анатомическое строение листьев S. chinensis исследовали методом световой микроскопии с использованием свежего и высушенного сырья. Водоудерживающую способность определяли лабораторным методом по скорости потери воды и степени повреждения изолированных листьев. Динамику содержания пигментов в листьях определяли спектрофотометрическим методом на протяжении периода вегетации. Результаты. Выявлены определенные морфо-анатомические признаки листьев S. chinensis, которые способствуют устойчивости растений к условиям с высокой температурой воздуха и дефицитом воды – это наличие слоя воска на поверхности эпидермиса и кутикулы, кристаллов оксалата кальция и секреторных клеток. Согласно шкале оценивания параметров водного режима листьев, исследуемые растения также характеризуются высоким уровнем адаптации к засухе. Установлено, что пигментный комплекс листьев чувствителен к изменению факторов окружающей среды – содержание пигментов в листьях растений изменяется в зависимости от гидротермических условий произрастания. Динамика содержания хлорофиллов и каротиноидов связана с физиологическим состоянием растений и в определенной степени характеризует их адаптационный потенциал. Выводы. Результаты морфоструктурных исследований листьев S. chinensis и их водно-физических свойств свидетельствуют о высоком уровне адаптации растений к стрессовым факторам окружающей среды – недостаточному водному обеспечению и высокой температуре. В условиях интродукции S. сhinensis можно рекомендовать для широкого внедрения в садовые ценозы с целью получения ценных плодов и лекарственного сырья. | Мета. Визначити адаптивну здатність рослин Schisandra chinensis (Turcz.) Baill. до посухи за умов інтродукції в Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка НАН України (НБС) на основі вивчення морфо-анатомічних та біохімічних особливостей листків. Методи. Анатомічну будову листків S. chinensis досліджували методом світлової мікроскопії з використанням свіжої та висушеної сировини. Водоутримувальну здатність визначали лабораторним методом за швидкістю втрати води і ступенем пошкодження ізольованих листків. Динаміку вмісту пігментів у листках визначали спектрофотометричним методом упродовж вегетаційного періоду. Результати. Виявлено певні морфо-анатомічні ознаки листків S. chinensis, які сприяють стійкості рослин до умов з високою температурою повітря та дефіцитом води – це наявність шару воску на поверхні епідерми та кутикули, кристалів оксалату кальцію і секреторних клітин. Згідно зі шкалою оцінювання параметрів водного режиму листків, досліджувані рослини також характеризуються високим рівнем адаптації до посухи. Установлено, що пігментний комплекс листків чутливий до зміни чинників довкілля – уміст пігментів у листках рослин змінюється залежно від гідротермічних умов зростання. Динаміка вмісту хлорофілів та каротиноїдів пов’язана з фізіологічним станом рослин та певною мірою характеризує їх адаптивний потенціал. Висновки. Результати морфоструктурних досліджень листків S. chinensis та їх водно-фізичних властивос­тей свідчать про високий рівень адаптивної здатності рослин до стресових чинників середовища – недостатнього вод­ного забезпечення та високої температури. За умов інтродукції S. chinensis можна рекомендувати для широкого впровадження в садові ценози для отримання цінної плодової та лікарської сировини.

Мета. Визначити адаптивну здатність рослин Schisandra chinensis (Turcz.) Baill. до посухи за умов інтродукції в Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка НАН України (НБС) на основі вивчення морфо-анатомічних та біохімічних особливостей листків. Методи. Анатомічну будову листків S. chinensis досліджували методом світлової мікроскопії з використанням свіжої та висушеної сировини. Водоутримувальну здатність визначали лабораторним методом за швидкістю втрати води і ступенем пошкодження ізольованих листків. Динаміку вмісту пігментів у листках визначали спектрофотометричним методом упродовж вегетаційного періоду. Результати. Виявлено певні морфо-анатомічні ознаки листків S. chinensis, які сприяють стійкості рослин до умов з високою температурою повітря та дефіцитом води – це наявність шару воску на поверхні епідерми та кутикули, кристалів оксалату кальцію і секреторних клітин. Згідно зі шкалою оцінювання параметрів водного режиму листків, досліджувані рослини також характеризуються високим рівнем адаптації до посухи. Установлено, що пігментний комплекс листків чутливий до зміни чинників довкілля – уміст пігментів у листках рослин змінюється залежно від гідротермічних умов зростання. Динаміка вмісту хлорофілів та каротиноїдів пов’язана з фізіологічним станом рослин та певною мірою характеризує їх адаптивний потенціал. Висновки. Результати морфоструктурних досліджень листків S. chinensis та їх водно-фізичних властивос­тей свідчать про високий рівень адаптивної здатності рослин до стресових чинників середовища – недостатнього вод­ного забезпечення та високої температури. За умов інтродукції S. chinensis можна рекомендувати для широкого впровадження в садові ценози для отримання цінної плодової та лікарської сировини.

Purpose. To determine the manifestation of biometric features of corn hybrids of various FAO groups and find out their relationship with grain yield when grown under drip irrigation in the Southern Steppe of Ukraine. Methods. Field, laboratory, mathematical and statistical. Result. Corn crops treatment with micronutrients had a positive effect on the height of hybrids in some phases of growth and development. The greatest influence on growth processes was caused by complex microfertilizer Avatar-1; it provided a growth in plant height as compared to the untreated control, by 1–7 cm. The use of Nutrimix microfertilizer, in general according to the variants of the experiment, influenced growth processes minimally (acceleration in phases of growth and development of the agriculture crop was 1–3 cm). Plants of the mid-late ‘Chonhar’ hybrid (FAO 420) were the highest throughout the growing season among the studied corn genotypes. This figure reached a maximum in the stage of milky ripeness when plants were treated with Avatar-1 – 267 cm. It was revealed that there is a close correlation between plant height and grain yield. Conclusions. The ratio of the height of hybrid plants by groups of ripeness and level of productivity showed that for medium-early groups in the phase of linear growth termination the optimum height was 240–250 cm, in this case grain yield was 11.2–11.5 t/ha, for the middle-ripening group – 255–257 cm with a grain yield of 11.8–12.1 t/ha. For mid-late maturity hybrids the optimum plant height for high yields grain (more than 13 t/ha) was in the range from 265 to 270 cm. The optimum height of plants and the maximum yield can be achieved under irrigation using corn hybrids of the corresponding groups of ripeness and the use of complex micronutrients. | Мета. Визначити вияв біометричних ознак гібридів кукурудзи різних груп ФАО та з’ясувати їхній зв’язок з урожайністю зерна за вирощування в умовах краплинного зрошення у Південному Степу України. Методи. Польовий, лабораторний, математично-статистичний. Результати. Оброблення посівів кукурудзи мікродобривами позитивно впливало на висоту рослин гібридів за деякими фазами росту й розвитку. Найбільший вплив на ростові процеси спричиняв препарат Аватар-1, який забезпечив приріст висоти рослин, порівняно з необробленим контролем, на 1–7 см. Застосування мікродобрива Нутрімікс, загалом за варіантами досліду, на ростові процеси впливало мінімально (приріст за фазами росту й розвитку культури 1–3 см). Серед досліджуваних генотипів кукурудзи найвищими рослини впродовж усієї вегетації були в середньопізнього гібрида ‘Чонгар’ (ФАО 420). Максимуму цей показник досягав у фазі молочної стиглості за обробки препаратом Аватар-1 – 267 см. Установлено, що між висотою рослин і врожайністю зерна наявний тісний кореляційний зв’язок. Висновки. Співвідношення висоти рослин гібридів за групами стиглості та рівнем урожайності показало, що для середньоранньої групи у фазі припинення лінійного росту оптимальною є висота рослин 240–250 см, урожайність зерна при цьому становить 11,2–11,5 т/га; для середньостиглої групи – 255–257 см з урожайністю зерна на рівні 11,8–12,1 т/га. Для середньопізніх гібридів оптимум висоти рослин для забезпечення найвищої врожайності зерна (понад 13 т/га) знаходиться в межах від 265 до 270 см. Оптимум висоти рослин і максимум урожайності може досягатися в умовах зрошення за використання гібридів кукурудзи відповідних груп стиглості та застосування комплексних мікродобрив. | Цель. Определить проявление биометрических признаков гибридов кукурузы различных групп ФАО и выяснить их связь с урожайностью зерна при выращивании в условиях капельного орошения в Южной Степи Украины. Методы. Полевой, лабораторный, математически-статистический. Результаты. Обработка посевов кукурузы микроудобрениями положительно влияла на высоту растений гибридов по некоторым фазам роста и развития. Наибольшее влияние на ростовые процессы оказывал препарат Аватар-1, обеспечивший прирост высоты растений по сравнению с необработанным контролем на 1–7 см. Применение микроудобрения Нутримикс, в общем по вариантам опыта, на ростовые процессы влияло минимально (прирост по фазам роста и развития культуры 1–3 см). Среди исследуемых генотипов кукурузы наивысшими растения в течение всей вегетации были у среднепозднего гибрида ‘Чонгар’ (ФАО 420). Максимума этот показатель достигал в фазе молочной спелости при обработке препаратом Аватар-1 – 267 см. Установлено, что между высотой растений и урожайностью зерна существует тесная корреляционная связь. Выводы. Соотношение высоты растений гибридов по группам спелости и уровня урожайности показало, что для среднеранней группы в фазе прекращения линейного роста оптимальной является высота растений 240–250 см, урожайность зерна при этом составляет 11,2–11,5 т/га; для среднеспелой группы – 255–257 см с урожайностью зерна на уровне 11,8–12,1 т/га. Для среднепоздних гибридов оптимум высоты растений для обеспечения высокой урожайности зерна (более 13 т/га) находится в пределах от 265 до 270 см. Оптимум высоты растений и максимум урожайности может достигаться в условиях орошения при использовании гибридов кукурузы соответствующих групп спелости и применении комплексных микроудобрений.

Мета. Визначити вияв біометричних ознак гібридів кукурудзи різних груп ФАО та з’ясувати їхній зв’язок з урожайністю зерна за вирощування в умовах краплинного зрошення у Південному Степу України. Методи. Польовий, лабораторний, математично-статистичний. Результати. Оброблення посівів кукурудзи мікродобривами позитивно впливало на висоту рослин гібридів за деякими фазами росту й розвитку. Найбільший вплив на ростові процеси спричиняв препарат Аватар-1, який забезпечив приріст висоти рослин, порівняно з необробленим контролем, на 1–7 см. Застосування мікродобрива Нутрімікс, загалом за варіантами досліду, на ростові процеси впливало мінімально (приріст за фазами росту й розвитку культури 1–3 см). Серед досліджуваних генотипів кукурудзи найвищими рослини впродовж усієї вегетації були в середньопізнього гібрида ‘Чонгар’ (ФАО 420). Максимуму цей показник досягав у фазі молочної стиглості за обробки препаратом Аватар-1 – 267 см. Установлено, що між висотою рослин і врожайністю зерна наявний тісний кореляційний зв’язок. Висновки. Співвідношення висоти рослин гібридів за групами стиглості та рівнем урожайності показало, що для середньоранньої групи у фазі припинення лінійного росту оптимальною є висота рослин 240–250 см, урожайність зерна при цьому становить 11,2–11,5 т/га; для середньостиглої групи – 255–257 см з урожайністю зерна на рівні 11,8–12,1 т/га. Для середньопізніх гібридів оптимум висоти рослин для забезпечення найвищої врожайності зерна (понад 13 т/га) знаходиться в межах від 265 до 270 см. Оптимум висоти рослин і максимум урожайності може досягатися в умовах зрошення за використання гібридів кукурудзи відповідних груп стиглості та застосування комплексних мікродобрив.

Цель. Установить основные критерии адаптивности и определить адаптивную способность различных сортов картофеля, проходивших сортоиспытание в условиях Полесья и Лесостепи Украины для использования в семеноводстве. Методы. Продуктивный потенциал сортов картофеля для определения общей видовой адаптивности анализировали по показателю урожайности. Для этого использовали коэффициент адаптивности сортов (КА) по их урожайности в год выращивания к среднесор­товой урожайности года. Результаты. За годы исследований (2014–2016) при одинаковых условиях выращивания сорта по-разному реагировали на условия среды относительно года испытания. Общий коэффициент адаптивности 1,0 и выше свидетельствует о повышенной адаптивности сорта в почвенно-климатических условиях зоны выращивания к изменению погодных условий в течение вегетационного периода. В частности, на Полесье это сорта ‘Эсми’ (КА 1,12), ‘Катания’ (КА 1,06), ‘Констанс’ (КА 1,03), в Лесостепи – ‘Эсми’ (КА 1,16), ‘Катания’ (КА 1,12), ‘Констанс’ (КА 1,00). Специфическая адаптивная способность сортов отмечается при высокой среднесор­товой урожайности в годы, благоприятные по погодным условиям для культуры картофеля. Прирост урожая таких сортов на Полесье составлял 0,4–1,9 т/га, в Лесостепи – 0,7–2,8 т/га. К таким сортам в зоне Полесья относятся ‘Есми’, ‘Катания’, ‘Явир’, ‘Констанс’, в Лесостепи – ‘Есми’, ‘Катания’ и ‘Констанс’. Выводы. Использование коэффициента адаптивности (КА) позволяет определить продуктивную способность сорта в конкретных почвенно-климатических условиях. Выращивание сортов с повышенной адаптивностью является весомым фактором увеличения объемов производства высокопродуктивных сортов картофеля, прежде всего семенного материала высоких категорий для сортоcмены и сортообновления. По результатам исследований к таким сортам картофеля в условиях Полесья и Лесостепи относятся ‘Эсми’, ‘Катания’ и ‘Констанс’. | Purpose. To define the main criteria for adaptability and determine the adaptive capacity of different varieties of potatoes tested in Polissia and Forest-Steppe of Ukraine for use in seed production. Methods. The productive potential of potato varieties to determine overall species adaptability was analyzed in terms of yield. For this purpose, the coefficient of adaptability of varieties (CA) was used determined by their yield in the year of cultivation in ratio to the ave­rage yield of the year. Results. Over the years of research (2014–2016), under similar conditions of cultivation, the varieties responded in different ways to conditions of the environment in relation to the year of testing. The overall CA of 1.0 and higher indicates increased adaptability of the variety in the soil and climatic conditions of the growing area to changes in weather conditions during the growing season. In particular, in Polissia these are ‘Esmi’ (CA 1.12), ‘Catania’ (CA 1.06), ‘Constans’ (CA 1.03); in the Forest-Steppe – ‘Esmi’ (CA 1.16), ‘Catania’ (CA 1.12), ‘Constans’ (CA 1.00). Specific adaptive ability of varieties is manifested in high average variety yields in years favorable by weather conditions for potato cultivating. The increase in the yield of such varieties in Polissia was 0.4–1.9 t/ha, in the Forest-Steppe – 0.7–2.8 t/ha. ‘Esmi’, ‘Catania’, ‘Yavir’, ‘Constans’ belong to such varieties in Polissia, ‘Esmi’, ‘Catania’, and ‘Constans’ – in the Forest-Steppe. Conclusions. The use the coefficient of adaptability allows determining the productive capacity of a variety in specific soil and climatic conditions. The cultivation of potato varieties with increased adap­tability is a significant factor in increasing the production of high-yielding potato varieties, primarily seed material of high categories for varieties rotation and replacement. In particular, according to research results, such varieties of potatoes in Polissia and Forest-Steppe conditions are ‘Esmi’, ‘Catania’ and ‘Constans’. | Мета. Установити основні критерії адаптивності та визначити адаптивну здатність різних сортів картоплі, що проходили сортовипробування в умовах Полісся та Лісостепу України, для використання в насінництві. Методи. Продуктивний потенціал сортів картоплі для визначення загальної видової адаптивності аналізували за показником урожайності. Для цього використовували коефіцієнт адаптивності сортів (КА) за їх урожайністю в рік вирощування до середньосортової врожайності року. Результати. Упродовж років досліджень (2014–2016) за однакових умов вирощування сорти по-різному реагували на умови природного середовища відносно року випробування. Загальний коефіцієнт адаптивності 1,0 і вище свідчить про підвищену адаптивність сорту в ґрунтово-кліматичних умовах зони вирощування до зміни погодних умов упродовж вегетаційного періоду. Зокрема, на Поліссі це сорти ‘Есмі’ (КА 1,12), ‘Катанія’ (КА 1,06), ‘Констанс’ (КА 1,03); у Лісостепу – ‘Есмі’ (КА 1,16), ‘Катанія’ (КА 1,12), ‘Констанс’ (КА 1,00). Специфічна адаптивна здатність сортів виявляється за високої середньосортової врожайності в роки, сприятливі за погодними умовами для культури картоплі. Приріст урожаю таких сортів на Поліссі становив 0,4–1,9 т/га, у Лісостепу – 0,7–2,8 т/га. До таких сортів у зоні Полісся належать ‘Есмі’, ‘Катанія’, ‘Явір’, ‘Констанс’, у Лісостепу – ‘Есмі’, ‘Катанія’ і ‘Констанс’. Висновки. Використання коефіцієнта адаптивності дає змогу визначити продуктивну спроможність сорту в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах. Вирощування сортів з підвищеною адаптивністю є вагомим чинником збільшення обсягів виробництва високопродуктивних сортів картоплі, передусім насіннєвого матеріалу високих категорій для сортозаміни і сортооновлення. За результатами досліджень до таких сортів картоплі в умовах Полісся й Лісостепу належать ‘Есмі’, ‘Катанія’ та ‘Констанс’.

Мета. Установити основні критерії адаптивності та визначити адаптивну здатність різних сортів картоплі, що проходили сортовипробування в умовах Полісся та Лісостепу України, для використання в насінництві. Методи. Продуктивний потенціал сортів картоплі для визначення загальної видової адаптивності аналізували за показником урожайності. Для цього використовували коефіцієнт адаптивності сортів (КА) за їх урожайністю в рік вирощування до середньосортової врожайності року. Результати. Упродовж років досліджень (2014–2016) за однакових умов вирощування сорти по-різному реагували на умови природного середовища відносно року випробування. Загальний коефіцієнт адаптивності 1,0 і вище свідчить про підвищену адаптивність сорту в ґрунтово-кліматичних умовах зони вирощування до зміни погодних умов упродовж вегетаційного періоду. Зокрема, на Поліссі це сорти ‘Есмі’ (КА 1,12), ‘Катанія’ (КА 1,06), ‘Констанс’ (КА 1,03); у Лісостепу – ‘Есмі’ (КА 1,16), ‘Катанія’ (КА 1,12), ‘Констанс’ (КА 1,00). Специфічна адаптивна здатність сортів виявляється за високої середньосортової врожайності в роки, сприятливі за погодними умовами для культури картоплі. Приріст урожаю таких сортів на Поліссі становив 0,4–1,9 т/га, у Лісостепу – 0,7–2,8 т/га. До таких сортів у зоні Полісся належать ‘Есмі’, ‘Катанія’, ‘Явір’, ‘Констанс’, у Лісостепу – ‘Есмі’, ‘Катанія’ і ‘Констанс’. Висновки. Використання коефіцієнта адаптивності дає змогу визначити продуктивну спроможність сорту в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах. Вирощування сортів з підвищеною адаптивністю є вагомим чинником збільшення обсягів виробництва високопродуктивних сортів картоплі, передусім насіннєвого матеріалу високих категорій для сортозаміни і сортооновлення. За результатами досліджень до таких сортів картоплі в умовах Полісся й Лісостепу належать ‘Есмі’, ‘Катанія’ та ‘Констанс’.

Мета. Установити частоту та інтенсивність калусо- й органогенезу, ефективність мікроклонального розмноження різних видів роду Linum L. (Linaceae) в умовах in vitro. Методи. Для індукування калусо- й органогенезу в умовах in vitro гіпокотильні сегменти видів Linum usitatissimum L. convar. elongatumі convar. usitatissimum, L. tenue Desf., L. bienne Mill., L. corymbulosum Pchb., L. nervosum Waldst. & Kit., L. flavum L., L. campanulatum L., L. perenne L., L. austriacum L., L. grandiflorum Desf., L. strictum L. культивували на середовищі Мурасіге і Скуга з додаванням 0,05 мг/л 1 нафтилоцтової кислоти та 1,0 мг/л 6 бензиламінопурину за 16 годинного фотоперіоду, інтенсивності освітлення 2500 лк, відносній вологості 60–80% і температурі повітря 22–24 °С. Для мікроклонального розмноження використовували середовища Мурасіге і Скуга, Уайта, Гамборга і Евелега та їх модифікації. Результати вимірювань інтерпретували за середнім арифметичним, похибкою вибіркової середньої, найменшою істотною різницею та ранжирували. Результати. Різні види роду Linum значною мірою здатні до утворення калусу і регенерації пагонів за вказаних умов культивування. Частота калусогенезу для досліджуваних зразків на 35-ту добу культивування змінювалася в межах 81,25–100%, маса калусу з одного експланта – 0,21–1,64 г, частота органогенезу – 12,50–100%, кількість пагонів – 1,8–7,6 шт. і висота пагонів – 0,82–2,12 см. За високою інтенсивністю калусоутворення виділилися такі види: L. usitatissimum convar. elongatum, L. tenue, L. bienne і L. strictum. Найінтенсивніший органогенез властивий видам L. tenue, L. bienne, L. flavum, L. austriacum і L. grandiflorum. Ефективність отримання сомаклонів була досить низькою в L. nervosum і L. campanulatum. Загалом для мікроклонального розмноження видів роду Linum оптимальними є середовища Мурасіге і Скуга, Гамборга і Евелега з додаванням 12,5 г/л глюкози. На завершальних етапах мікроклонального розмноження перед перенесенням мікроклонів in vivo доцільно використовувати середовище Уайта, яке сприяє високій частоті ризогенезу. Різновиди L. usitatissimum convar. elongatum і convar. usitatissimum мали різну реакцію на культивування в умовах in vitro. Висновки. Частота, інтенсивність калусо- й органогенезу, ефективність мікроклонального розмноження залежала від генотипу певного виду, тому для кожного з них доцільно окремо добирати склад поживного середовища і регулятори росту. Деякі види роду Linum ще не досліджені в умовах in vitro, тому отримані результати надалі дають змогу розширити сферу їх використання у практичній діяльності, зокрема в селекції як новий вихідний матеріал із сомаклональною мінливістю, у міжвидових схрещуваннях, у декоративному квітникарстві. | Цель. Установить частоту и интенсивность каллусо- и органогенеза, эффективность микроклонального размножения различных видов рода Linum L. (Linaceae) в условиях in vitro. Методы. Для индуцирования каллусо- и органогенеза в условиях in vitro гипокотильные сегменты видов Linum usitatissimum L. (convar. elongatum и convar. usitatissimum), L. tenue Desf., L. bienne Mill., L. corymbulosum Pchb., L. nervosum Waldst. & Kit., L. flavum L., L. campanulatum L., L. perenne L., L. austriacum L., L. grandiflorum Desf., L. strictum L. культивировали на среде Мурасиге и Скуга с добавлением 0,05 мг/л 1 наф­тилуксусной кислоты и 1,0 мг/л 6 бензиламинопурина при 16 часовом фотопериоде, интенсивности освещения 2500 лк, относительной влажности 60–80% и температуре воздуха 22–24 °С. Для микроклонального размножения использовали среды Мурасиге и Скуга, Уайта, Гамборга и Эвелега и их модификации. Результаты измерений интерпретировали по среднему арифметическому, погрешности выборочной средней, наименьшей существенной разнице и ранжировали. Результаты. Различные виды рода Linum в значительной мере способны к образованию каллуса и регенерации побегов в условиях in vitro при указанных условиях культивирования. Частота каллусогенеза для исследуемых образцов на 35-е сутки культивирования колебалась в пределах 81,25–100,00%, масса каллуса с одного экспланта – 0,21–1,64 г, частота органогенеза – 12,50–100%, количество побегов – 1,8–7,6 шт. и высота побегов – 0,82–2,12 см. По высокой интенсивности каллусообразования выделились следующие виды: L. usitatissimum convar. elongatum, L. tenue, L. bienne и L. strictum. Наиболее интенсивный органогенез свойственный видам L. tenue, L. bienne, L. flavum, L. austriacum и L. grandiflorum. Эффективность получения сомаклонов была достаточно низкой у L. nervosum и L. campanulatum. В целом для микроклонального размножения видов рода Linum. оптимальными являются среды Мурасиге и Скуга, Гамборга и Эвелега с добавлением 12,5 г/л глюкозы. На завершающих этапах микроклонального размножения перед переносом микроклонов in vivo целесообразно использовать среду Уайта, которая способствует высокой частоте ризогенеза. Разновидности L. usitatissimum convar. elongatum и convar. usitatissimum имели разную реакцию на культивирование в условиях in vitro. Выводы. Частота, интенсивность каллусо- и органогенеза, эффективность микроклонального размножения зависела от генотипа определенного вида, поэтому для каждого их них целе­сообразно отдельно подбирать состав питательной среды и регуляторы роста. Отдельные виды рода Linum не исследованы в условиях in vitro, поэтому полученные результаты дают возможность в дальнейшем расширить сферу их использования в практической деятельности, в частности в селекции как новый исходный материал с сомаклональной изменчивостью, в межвидовых скрещиваниях, в декоративном цветоводстве. | Purpose. To reveal the frequency and intensity of callus formation and organogenesis, the effectiveness of microclonal reproduction of various species of the genus Linum L. (Linaceae) in vitro. Methods. For in vitro induction of callus formation and organogenesis, hypocotyl segments of species Linum usitatissimum L. convar. elongatum and convar. usitatissimum, L. tenue Desf., L. bienne Mill., L. corymbulosum Pchb., L. nervosum Waldst. & Kit., L. flavum L., L. campanulatum L., L. perenne L., L. austriacum L., L. grandiflorum Desf., L. strictum L. were cultivated on Murashige and Skoog medium supplementedwith 0.05 mg/l 1-naphthylacetic acid and 1.0 mg/l 6-benzyl aminopurine at 22–24 °C, relative humidity of 60–80%,with 16 hours photoperiod (2500 flux). For microclonal reproduction Murashige and Skoog, White, Gamborg and Eveleigh media and their modifications were used. The measurement results were interpreted by the arithmetic mean, standard error for the sample mean, the leastsignificantdifference and ranked. Results. Different species of the genus Linum to a large extend are capable of forming callus and regenerating shoots under the specified cultivation conditions. The frequency of callus formation for the studied samples on the 35th day of cultivation varied within 81.25–100%, the mass of callus from one explant – 0.21–1.64 g, the frequency of organogenesis – 12.50–100%, the number of shoots – 1.8–7.6 pcs. and the height of the shoots was 0.82–2.12 cm. The following species: L. usitatissimum convar. elongatum, L. tenue, L. bienne and L. strictum were distinguished by a high intensity of callus formation. Intensive organogenesis was pecular to L. tenue, L. bienne, L. flavum, L. austriacum and L. grandiflorum. The efficiency of somaclone obtaining was quite low in L. nervosum and L. campanulatum. In total, for the microclonal reproduction of species of the genus Linum Murashige and Skoog, Gamborg and Eveleighmedia supplementedwith 12.5 g/l glucose were optimal. At the final stages of microclonal propagation, before transferring microclones in vivo, it is advisable to use White medium, which contributes to a high frequency of rhizogenesis. Varieties of L. usitatissimum convar. elongatum and convar. usitatissimum had diffe­rent responses to in vitro culture. Conclusions. The frequency and intensity of callus formation and organogenesis, the effectiveness of microclonal reproduction depended on the genotype of a particular species; therefore it is advisable to select the composition of the nutrient medium and growth regulators for each of them. Some species of the genus Linum have not yet been studied in vitro, so the obtained results allow expanding the scope of their use in practice, in particular in breeding as a new source material with somaclonal variation, interspecific crosses, and ornamental floriculture.

Purpose. To reveal the frequency and intensity of callus formation and organogenesis, the effectiveness of microclonal reproduction of various species of the genus Linum L. (Linaceae) in vitro. Methods. For in vitro induction of callus formation and organogenesis, hypocotyl segments of species Linum usitatissimum L. convar. elongatum and convar. usitatissimum, L. tenue Desf., L. bienne Mill., L. corymbulosum Pchb., L. nervosum Waldst. & Kit., L. flavum L., L. campanulatum L., L. perenne L., L. austriacum L., L. grandiflorum Desf., L. strictum L. were cultivated on Murashige and Skoog medium supplementedwith 0.05 mg/l 1-naphthylacetic acid and 1.0 mg/l 6-benzyl aminopurine at 22–24 °C, relative humidity of 60–80%,with 16 hours photoperiod (2500 flux). For microclonal reproduction Murashige and Skoog, White, Gamborg and Eveleigh media and their modifications were used. The measurement results were interpreted by the arithmetic mean, standard error for the sample mean, the leastsignificantdifference and ranked. Results. Different species of the genus Linum to a large extend are capable of forming callus and regenerating shoots under the specified cultivation conditions. The frequency of callus formation for the studied samples on the 35th day of cultivation varied within 81.25–100%, the mass of callus from one explant – 0.21–1.64 g, the frequency of organogenesis – 12.50–100%, the number of shoots – 1.8–7.6 pcs. and the height of the shoots was 0.82–2.12 cm. The following species: L. usitatissimum convar. elongatum, L. tenue, L. bienne and L. strictum were distinguished by a high intensity of callus formation. Intensive organogenesis was pecular to L. tenue, L. bienne, L. flavum, L. austriacum and L. grandiflorum. The efficiency of somaclone obtaining was quite low in L. nervosum and L. campanulatum. In total, for the microclonal reproduction of species of the genus Linum Murashige and Skoog, Gamborg and Eveleighmedia supplementedwith 12.5 g/l glucose were optimal. At the final stages of microclonal propagation, before transferring microclones in vivo, it is advisable to use White medium, which contributes to a high frequency of rhizogenesis. Varieties of L. usitatissimum convar. elongatum and convar. usitatissimum had diffe­rent responses to in vitro culture. Conclusions. The frequency and intensity of callus formation and organogenesis, the effectiveness of microclonal reproduction depended on the genotype of a particular species; therefore it is advisable to select the composition of the nutrient medium and growth regulators for each of them. Some species of the genus Linum have not yet been studied in vitro, so the obtained results allow expanding the scope of their use in practice, in particular in breeding as a new source material with somaclonal variation, interspecific crosses, and ornamental floriculture.

Purpose. To reveal the frequency and intensity of callus formation and organogenesis, the effectiveness of microclonal reproduction of various species of the genus Linum L. (Linaceae) in vitro. Methods. For in vitro induction of callus formation and organogenesis, hypocotyl segments of species Linum usitatissimum L. convar. elongatum and convar. usitatissimum, L. tenue Desf., L. bienne Mill., L. corymbulosum Pchb., L. nervosum Waldst. & Kit., L. flavum L., L. campanulatum L., L. perenne L., L. austriacum L., L. grandiflorum Desf., L. strictum L. were cultivated on Murashige and Skoog medium supplementedwith 0.05 mg/l 1-naphthylacetic acid and 1.0 mg/l 6-benzyl aminopurine at 22–24 °C, relative humidity of 60–80%,with 16 hours photoperiod (2500 flux). For microclonal reproduction Murashige and Skoog, White, Gamborg and Eveleigh media and their modifications were used. The measurement results were interpreted by the arithmetic mean, standard error for the sample mean, the leastsignificantdifference and ranked. Results. Different species of the genus Linum to a large extend are capable of forming callus and regenerating shoots under the specified cultivation conditions. The frequency of callus formation for the studied samples on the 35th day of cultivation varied within 81.25–100%, the mass of callus from one explant – 0.21–1.64 g, the frequency of organogenesis – 12.50–100%, the number of shoots – 1.8–7.6 pcs. and the height of the shoots was 0.82–2.12 cm. The following species: L. usitatissimum convar. elongatum, L. tenue, L. bienne and L. strictum were distinguished by a high intensity of callus formation. Intensive organogenesis was pecular to L. tenue, L. bienne, L. flavum, L. austriacum and L. grandiflorum. The efficiency of somaclone obtaining was quite low in L. nervosum and L. campanulatum. In total, for the microclonal reproduction of species of the genus Linum Murashige and Skoog, Gamborg and Eveleighmedia supplementedwith 12.5 g/l glucose were optimal. At the final stages of microclonal propagation, before transferring microclones in vivo, it is advisable to use White medium, which contributes to a high frequency of rhizogenesis. Varieties of L. usitatissimum convar. elongatum and convar. usitatissimum had diffe­rent responses to in vitro culture. Conclusions. The frequency and intensity of callus formation and organogenesis, the effectiveness of microclonal reproduction depended on the genotype of a particular species; therefore it is advisable to select the composition of the nutrient medium and growth regulators for each of them. Some species of the genus Linum have not yet been studied in vitro, so the obtained results allow expanding the scope of their use in practice, in particular in breeding as a new source material with somaclonal variation, interspecific crosses, and ornamental floriculture.

Purpose. Identify the peculiarities of the growth and development of plants, formation of productivity of sweet sorghum hybrids for different widths of row spacing, crops density and the use of the growth stimulant Vympel 2 in the zone of the Forest-Steppe Ukraine. Methods. The study used hybrids ‘Dovista’ and ‘Huliver’. The width of the row spacing was 45 and 70 cm for the density of the crops: 150 thousand pcs/ha, 200 thousand pcs/ha, 250 thousand pcs/ha. Sorghum seed treatment was carried out using Vympel 2 (0.5 l/t) growth stimulant and its additional foliar application in the tillering stage of the crop (0.5 l/ha). Results. Studies have revealed that the ‘Dovista’ hybrid has a significant potential for productivity due to a longer growing season. At different widths of row spacing and density of plants standing, the hybrid ‘Dovista’ yield exceeded the average by 3.6 t/ha of‘Huliver’ hybrid. The yield increase at the level of 7.3–13.0 t/ha was obtained in the variant of application of growth stimulant Vympel 2 at 45 cm of row spacing and changes in sowing rates from 150 to 250 thousand pcs/ha. Similar variants of experiment at 70 cm of width of row spacing ensured collection of vegetative mass of sweet sorghum at 6.7–12.6 t/ha more than in cont­rol variants. The growth stimulant Vympel 2 increased the accumulation of dry matter in ‘Dovista’ hybrid with a row spacing of 45 cm and various seeding rates by 1.3–4.3 t/ha, whereas with a row spacing of 70 cm – by 1.2–3.5 t/ha. In the ‘Huliver’ hybrid in similar experiments, an increase in dry matter was obtained at the level of 1.7–3.9 t/ha, and the application of the growth regulator ensured the collection of dry matter of sweet sorghum by 1.3–3.0 t/ha above the control variants. Total sugar content in the variants of the experiment was biased. Application of seed treatment with growth stimulant Vympel 2 (0.5 l/t) followed by foliar application in the tillering stage (0.5 l/ha) increased the content of total sugars by 0.15, but this slight deviation was within the experimental margin. Conclusions. The highest yield of green mass at a density of 250 thousand plants per hectare and seed treatment with growth stimulant Vympel 2 (0.5 l/t) + foliar application in the tillering stage (0.5 l/ha) provided the ‘Dovista’ hybrid – 98.8 t/ha, which is 5.3 t/ha more than in the ‘Huliver’ hybrid for the width of the row spacing of 45 cm. In the phase of physiological maturity of the grain, the content of total sugars in sweet sorghum was, on average, at the level of 15.0%, in the ‘Dovista’ hybrid – 15.4%, in the ‘Huliver’ hybrid – 14.7%. | Цель. Выявить особенности роста и развития растений и формирования продуктивности гибридов сорго сахарного при разной ширине междурядий, густоте посевов и применении регулятора роста Вымпел 2 в зоне Лесостепи Украины. Методы. В исследовании сеяли гибриды сорго ‘Довіста’ и ‘Гулівер’. Ширина междурядий составляла 45 и 70 см при густоте растений в посевах 150, 200 и 250 тыс. шт./га. Проводили допосевную обработку семян сорго стимулятором роста Вымпел 2 (0,5 л/т), а также применяли его в фазе кущения (0,5 л/га) культуры. Результаты. Установлено, что гибрид ‘Довіста’ имеет значительный потенциал продуктивности благодаря более длительному вегетационному периоду. В частности, в среднем по опыту при разной ширине междурядий и густоте стояния растений по урожайности он превышал гибрид ‘Гулівер’ на 3,6 т/га. В варианте применения стимулятора роста Вымпел 2 при ширине междурядий 45 см и изменении норм высева от 150 до 250 тыс. шт./га получили прирост урожая на уровне 7,3–13,0 т/га. Аналогичные варианты опыта при ширине междурядий 70 см обеспечили сбор вегетативной массы сорго сахарного на 6,7–12,6 т/га больше конт­рольных вариантов. Стимулятор роста Вымпел 2 увеличивал накопление сухого вещества у гибрида ‘Довіста’ при ширине междурядий 45 см и разных нормах высева на 1,3–4,3 т/га, тогда как при ширине междурядий 70 см – на 1,2–3,5 т/га. У гибрида ‘Гулівер’ в аналогичных вариантах опыта получен прирост сухого вещества на уровне 1,7–3,9 т/га, а применение регулятора роста обеспечило сбор сухого вещества на 1,3–3,0 т/га больше контрольных вариантов. Содержание общих сахаров в вариантах опыта имел тенденциозный характер. Применение обработки семян стимулятором роста Вымпел 2 (0,5 л/т) с последующим внекорневым использованием в фазе кущения (0,5 л/га) повысило содержание общих сахаров на 0,15%, что, однако, было в пределах погрешности опыта. Выводы. Наивысшую урожайность зеленой массы при густоте 250 тыс. растений на гектар и применении стимулятора роста Вымпел 2 обеспечил гибрид ‘Довіста’ – 98,8 т/га, что на 5,3 т/га больше, чем у гибрида ‘Гулівер’ при ширине междурядий 45 см. В фазе физиологической спелости зерна содержание общих сахаров в стеблях сорго сахарного в среднем по опыту было на уровне 15,0%, в том числе у гибрида ‘Довіста’ – 15,4%, ‘Гулівер’ – 14,7%. | Мета. Виявити особливості росту й розвитку рослин та формування продуктивності гібридів сорго цукрового за різної ширини міжрядь, густоти посівів та застосування регулятора росту Вимпел 2 у зоні Лісостепу України. Методи. У дослідженні висівали гібриди сорго ‘Довіста’ та ‘Гулівер’. Ширина міжрядь становила 45 та 70 см за густоти рослин у посівах 150, 200 та 250 тис. шт./га. Проводили допосівну обробку насіння сорго стимулятором росту Вимпел 2 (0,5 л/т) та позакоренево його застосовували у фазі кущення (0,5 л/га) культури. Результати. Установлено, що гібрид ‘Довіста’ має значний потенціал продуктивності завдяки тривалішому вегетаційному періоду. Зокрема, у середньому по досліду за різної ширини міжрядь та густоти стояння рослин за врожайністю він перевищував гібрид ‘Гулівер’ на 3,6 т/га. У варіанті застосування стимулятора росту Вимпел 2 за ширини міжрядь 45 см та зміни норм висіву від 150 до 250 тис. шт./га отримали приріст урожаю на рівні 7,3–13,0 т/га. Аналогічні варіанти досліду за ширини міжрядь 70 см забезпечили збір вегетативної маси сорго цукрового на 6,7–12,6 т/га більше контрольних варіантів. Стимулятор росту Вимпел 2 збільшував накопичення сухої речовини в гібрида ‘Довіста’ за ширини міжрядь 45 см та різних норм висіву на 1,3–4,3 т/га, тоді як за ширини міжрядь 70 см – на 1,2–3,5 т/га. У гібрида ‘Гулівер’ в аналогічних варіантах досліду отримано приріст сухої речовини на рівні 1,7–3,9 т/га, а застосування регулятора росту забезпечило збір сухої речовини на 1,3–3,0 т/га більше контрольних варіантів. Уміст загальних цукрів у варіантах досліду мав тенденційний характер. Застосування обробки насіння стимулятором росту Вимпел 2 (0,5 л/т) з подальшим позакореневим використанням у фазі кущення (0,5 л/га) підвищило вміст загальних цукрів на 0,15%, що, проте, було в межах похибки досліду. Висновки. Найвищу врожайність зеленої маси за густоти 250 тис. рослин на гектарі та застосування стимулятора росту Вимпел 2 забезпечив гібрид ‘Довіста’ – 98,8 т/га, що на 5,3 т/га більше, ніж у гібрида ‘Гулівер’ за ширини міжрядь 45 см. У фазі фізіологічної стиглості зерна вміст загальних цукрів у стеблах сорго цукрового в середньому по досліду був на рівні 15,0%, зокрема в гібрида ‘Довіста’ – 15,4%, ‘Гулівер’ – 14,7%.

Purpose. Identify the peculiarities of the growth and development of plants, formation of productivity of sweet sorghum hybrids for different widths of row spacing, crops density and the use of the growth stimulant Vympel 2 in the zone of the Forest-Steppe Ukraine. Methods. The study used hybrids ‘Dovista’ and ‘Huliver’. The width of the row spacing was 45 and 70 cm for the density of the crops: 150 thousand pcs/ha, 200 thousand pcs/ha, 250 thousand pcs/ha. Sorghum seed treatment was carried out using Vympel 2 (0.5 l/t) growth stimulant and its additional foliar application in the tillering stage of the crop (0.5 l/ha). Results. Studies have revealed that the ‘Dovista’ hybrid has a significant potential for productivity due to a longer growing season. At different widths of row spacing and density of plants standing, the hybrid ‘Dovista’ yield exceeded the average by 3.6 t/ha of‘Huliver’ hybrid. The yield increase at the level of 7.3–13.0 t/ha was obtained in the variant of application of growth stimulant Vympel 2 at 45 cm of row spacing and changes in sowing rates from 150 to 250 thousand pcs/ha. Similar variants of experiment at 70 cm of width of row spacing ensured collection of vegetative mass of sweet sorghum at 6.7–12.6 t/ha more than in cont­rol variants. The growth stimulant Vympel 2 increased the accumulation of dry matter in ‘Dovista’ hybrid with a row spacing of 45 cm and various seeding rates by 1.3–4.3 t/ha, whereas with a row spacing of 70 cm – by 1.2–3.5 t/ha. In the ‘Huliver’ hybrid in similar experiments, an increase in dry matter was obtained at the level of 1.7–3.9 t/ha, and the application of the growth regulator ensured the collection of dry matter of sweet sorghum by 1.3–3.0 t/ha above the control variants. Total sugar content in the variants of the experiment was biased. Application of seed treatment with growth stimulant Vympel 2 (0.5 l/t) followed by foliar application in the tillering stage (0.5 l/ha) increased the content of total sugars by 0.15, but this slight deviation was within the experimental margin. Conclusions. The highest yield of green mass at a density of 250 thousand plants per hectare and seed treatment with growth stimulant Vympel 2 (0.5 l/t) + foliar application in the tillering stage (0.5 l/ha) provided the ‘Dovista’ hybrid – 98.8 t/ha, which is 5.3 t/ha more than in the ‘Huliver’ hybrid for the width of the row spacing of 45 cm. In the phase of physiological maturity of the grain, the content of total sugars in sweet sorghum was, on average, at the level of 15.0%, in the ‘Dovista’ hybrid – 15.4%, in the ‘Huliver’ hybrid – 14.7%.

Purpose. Identify the peculiarities of the growth and development of plants, formation of productivity of sweet sorghum hybrids for different widths of row spacing, crops density and the use of the growth stimulant Vympel 2 in the zone of the Forest-Steppe Ukraine. Methods. The study used hybrids ‘Dovista’ and ‘Huliver’. The width of the row spacing was 45 and 70 cm for the density of the crops: 150 thousand pcs/ha, 200 thousand pcs/ha, 250 thousand pcs/ha. Sorghum seed treatment was carried out using Vympel 2 (0.5 l/t) growth stimulant and its additional foliar application in the tillering stage of the crop (0.5 l/ha). Results. Studies have revealed that the ‘Dovista’ hybrid has a significant potential for productivity due to a longer growing season. At different widths of row spacing and density of plants standing, the hybrid ‘Dovista’ yield exceeded the average by 3.6 t/ha of‘Huliver’ hybrid. The yield increase at the level of 7.3–13.0 t/ha was obtained in the variant of application of growth stimulant Vympel 2 at 45 cm of row spacing and changes in sowing rates from 150 to 250 thousand pcs/ha. Similar variants of experiment at 70 cm of width of row spacing ensured collection of vegetative mass of sweet sorghum at 6.7–12.6 t/ha more than in cont­rol variants. The growth stimulant Vympel 2 increased the accumulation of dry matter in ‘Dovista’ hybrid with a row spacing of 45 cm and various seeding rates by 1.3–4.3 t/ha, whereas with a row spacing of 70 cm – by 1.2–3.5 t/ha. In the ‘Huliver’ hybrid in similar experiments, an increase in dry matter was obtained at the level of 1.7–3.9 t/ha, and the application of the growth regulator ensured the collection of dry matter of sweet sorghum by 1.3–3.0 t/ha above the control variants. Total sugar content in the variants of the experiment was biased. Application of seed treatment with growth stimulant Vympel 2 (0.5 l/t) followed by foliar application in the tillering stage (0.5 l/ha) increased the content of total sugars by 0.15, but this slight deviation was within the experimental margin. Conclusions. The highest yield of green mass at a density of 250 thousand plants per hectare and seed treatment with growth stimulant Vympel 2 (0.5 l/t) + foliar application in the tillering stage (0.5 l/ha) provided the ‘Dovista’ hybrid – 98.8 t/ha, which is 5.3 t/ha more than in the ‘Huliver’ hybrid for the width of the row spacing of 45 cm. In the phase of physiological maturity of the grain, the content of total sugars in sweet sorghum was, on average, at the level of 15.0%, in the ‘Dovista’ hybrid – 15.4%, in the ‘Huliver’ hybrid – 14.7%.

Purpose. To determine the features of the formation of biometric indicators of the corn hybrids yield at diffe­rent sowing dates in the conditions of the Forest-Steppe of Ukraine. Methods. Field experiments were laid on a plot of the experimental field of the research and production bree­ding enterprise LLC “Rasava” (Pustovarivka village, Skvyrskyi district, Kyiv region), located in the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine. Economically valuable and morpho-biological parameters of corn hybrids were studied according to a unified method for determining the indices of suitability for distribution in Ukraine. Results. The morphometric indices of the plant productivity formation and the yield of corn hybrids (plant height, length of the ear, number of grain rows, number of grains per row, grain yield from the ear) at the different dates of sowing (April 25, 10 and 25) were the most stable at the early term (April 25). The early-ripe hybrid ‘Richka SV’ provided the highest yield at sowing on April 25 – 11.6 t/ha, which is 1.5 t/ha more than at the traditionally accepted date of sowing – the first decade of May (May 10). The medium early hybrid ‘Richka S’, also at an early sowing date (April 25), produced yields of 11.3 t/ha, which is 0.6 t/ha more than during sowing on May 10. Conclusions. The morphometric indices of the formation of plant productivity and the timing of seeding affect the yield of corn hybrids in the conditions of the Forest-Steppe of Ukraine. | Мета.Установити особливості формування біометричних показників урожайності гібридів кукурудзи за різних строків сівби в умовах Лісостепу України. Методи. Польові досліди закладали на вирівняній за рельєфом ділянці дослідного поля науково-виробничого селекційного підприємства ТОВ «Расава» (с. Пустоварівка Сквирський р-н Київська обл.), розташованого в Правобережному Лісостепу України. Господарськоцінні та морфо-біологічні показники гібридів кукурудзи вивчали за уніфікованою методикою з визначення показників придатності до поширення в Україні. Результати. Морфометричні показники формування продуктивності рослин та врожайності гібридів кукурудзи (висота рослин, дов­жина качана, кількість рядів зерен, кількість зерен у ряду, вихід зерна з качана) за різних строків сівби (25 квітня, 10 та 25 травня) найстабільнішими були за раннього (25 квітня) строку. Ранньостиглий гібрид ‘Ріст СВ’ найвищу врожайність забезпечив за сівби 25 квітня – 11,6 т/га, що на 1,5 т/га більше, ніж за сівби в традиційно прийняті строки – перша декада травня (10 травня). Середньоранній гібрид ‘Річка С’ також за раннього строку сівби (25 квітня) сформував урожайність 11,3 т/га, що на 0,6 т/га більше, ніж за сівби 10 травня. Висновки. Морфометричні показники формування продуктивності рослин та строки сівби насіння впливають на врожайність гібридів кукурудзи в умовах Лісостепу України. | Цель.Установить особенности формирования биомет­рических показателей урожайности гибридов кукурузы при разных сроках сева в условиях Лесостепи Украины. Методы. Полевые опыты закладывали на выровненном по рельефу участке опытного поля научно-производственного селекционного предприятия ООО «Расава» (с. Пустоваровка Сквирский р-н Киевская обл.), расположенного в Правобережной Лесостепи Украины. Хозяйственно-ценные и морфобиологические показатели гиб­ридов кукурузы изучали по унифицированной методике по определению показателей пригодности к распространению в Украине. Результаты. Морфометрические показатели формирования продуктивности растений и урожайности гибридов кукурузы (высота растений, длина початка, количество рядов зерен, количество зерен в ряду, выход зерна с початка) по срокам сева (25 апреля, 10 и 25 мая) наиболее стабильными были при раннем (25 апреля) сроке. Раннеспелый гибрид ‘Ріст СВ’ наивысшую урожайность обеспечил при севе 25 апреля – 11,6 т/га, что на 1,5 т/га больше, чем при севе в традиционно принятые сроки – первая декада мая (10 мая). Среднеранний гибрид ‘Річка С’ также при раннем сроке сева (25 апреля) формировал урожайность 11,3 т/га, что на 0,6 т/га больше, чем при севе 10 мая. Выводы. Морфометрические показатели формирования продуктивности растений и сроки сева семян влияют на урожайность гиб­ридов кукурузы в условиях Лесостепи Украины.

Мета.Установити особливості формування біометричних показників урожайності гібридів кукурудзи за різних строків сівби в умовах Лісостепу України. Методи. Польові досліди закладали на вирівняній за рельєфом ділянці дослідного поля науково-виробничого селекційного підприємства ТОВ «Расава» (с. Пустоварівка Сквирський р-н Київська обл.), розташованого в Правобережному Лісостепу України. Господарськоцінні та морфо-біологічні показники гібридів кукурудзи вивчали за уніфікованою методикою з визначення показників придатності до поширення в Україні. Результати. Морфометричні показники формування продуктивності рослин та врожайності гібридів кукурудзи (висота рослин, дов­жина качана, кількість рядів зерен, кількість зерен у ряду, вихід зерна з качана) за різних строків сівби (25 квітня, 10 та 25 травня) найстабільнішими були за раннього (25 квітня) строку. Ранньостиглий гібрид ‘Ріст СВ’ найвищу врожайність забезпечив за сівби 25 квітня – 11,6 т/га, що на 1,5 т/га більше, ніж за сівби в традиційно прийняті строки – перша декада травня (10 травня). Середньоранній гібрид ‘Річка С’ також за раннього строку сівби (25 квітня) сформував урожайність 11,3 т/га, що на 0,6 т/га більше, ніж за сівби 10 травня. Висновки. Морфометричні показники формування продуктивності рослин та строки сівби насіння впливають на врожайність гібридів кукурудзи в умовах Лісостепу України.

Мета. Дослідити експресію аквапорину PIP2;1 у гібридів кукурудзи ‘Достаток’ і ‘Флагман’ (посухостійкі), а також у ‘Переяславський’ та ‘Яхта’ (помірно посухостійкі), які 10 діб зростали в умовах зниженої вологості субстрату (30%). Оцінити можливий вплив ліпідів та жирних кислот цитоплазматичної мембрани на функціонування PIP2;1 за таких умов. Методи. Біохімічні: виявлення складу ліпідів та жирних кислот фракції цитоплазматичної мембрани коренів рослин (рідинна хроматографія); молекулярно-біологічні: дослідження відносної експресії аквапорину PIP2;1 (полімеразна ланцюгова реакція, ПЛР); морфометричні виміри та статистичні методи обробки результатів. Результати. Показано, що в гібридів кукурудзи ‘Переяславський’ та ‘Яхта’ експресія PIP2;1 знижувалася, а в ‘Достаток’ та ‘Флагман’, навпаки, підвищувалася. У коренях ‘Достаток’ і ‘Флагман’ в умовах зниженої вологості субстрату фіксували менший дефіцит води порівняно з ‘Переяславський’ та ‘Яхта’.Крім того, у цитоплазматичній мембрані всіх гібридів збільшувалася кількість стеринів і фосфоліпідів. Висновки. Зниження експресії PIP2;1, відзначене в ‘Переяславський’ та ‘Яхта’, є характерним для нестійких рослин і свідчить про їхню реакцію на зниження вологості субстрату та протидію зневодненню, оскільки менша кількість аквапоринів забезпечує утримання води в клітинах. Водночас, за вологості субстрату 30% експресія PIP2;1 у посухостійких гібридів ‘Достаток’ та ‘Флагман’, навпаки, підвищувалася на фоні меншого водного дефіциту коренів (порівняно з ‘Переяславський’ та ‘Яхта’). Цілком імовірно, що посилена експресія ізоформи PIP2;1 саме в ‘Достаток’ та ‘Флагман’ є специфічним індикатором посухостійкості гібридів. Отримані дані є важливими для вдосконалення селекції посухостійких гібридів кукурудзи. | Purpose. To investigate expression of aquaporin PIP2;1 in maize cultivars ‘Pereiaslavskyi’ and ‘Dostatok’, (moderately drought-resistant) and ‘Yachta’ and ‘Flahman’ (drought-resistant), which grew for 10 days in low humidity substrate (30%). To evaluate possible influence of lipids and fatty acids on the functional activity of PIP2;1 under above humidity conditions. Methods. Biochemical: study of lipids and fatty acids in cytoplasmic membrane fraction from the roots (liquid chromatography); molecular: detection of the relative expression of aquaporin PIP2;1 in the roots (polymerase chain reaction, PCR); morphometric measurements and statistical methods for result processing. Results. Studies showed that in moderately drought-tolerant maize cultivars ‘Pereiaslavskyi’ and ‘Yachta’, PIP2;1 expression decreased, while in drought-tolerant ‘Dostatok’ and ‘Flahman’, on the contrary, it increased. In ‘Dostatok’ and ‘Flahman’ smaller root water deficit compared with ‘Pereiaslavskyi’ and ‘Yachta’ in conditions of low humidity of the substrate was recorded. In addition, the quantity of sterols and phospholipids increased in the plasma membrane of all hybrids. Conclusions. Reduced expression of PIP2;1 observed in ‘Pereiaslavskyi’ and ‘Yachta’, is a characteristic feature of not drought tolerant plants and indicates reaction to a decrease in substrate moisture and counteraction to dehydration, since a smaller amount of aquaporins ensures water retention in the cells. Contrary, at a substrate moisture content of 30%, PIP2;1 expression in drought-resistant hybrids ‘Dostatok’ and ‘Flahman’ increased which was accompanied by lesser root water deficiency (comparing to that of ‘Pereiaslavskyi’ and ‘Yachta’). It is quite probable that the enhanced expression of the PIP2;1 isoform in cultivars ‘Dostatok’ and ‘Flahman’ is a specific indicator of hybrids drought resistance. The obtained data are important for improving the selection of drought resistant maize hybrids. | Цель. Исследовать экспрессию аквапорина PIP2;1 у гибридов кукурузы ‘Достаток’ и ‘Флагман’ (засухоустойчивые), ‘Переяславський’ и ‘Яхта’ (умеренно засухо­устойчивые), которые 10 суток росли при пониженной влажности субстрата (30%). Оценить возможное влияние состава липидов и жирних кислот на функциональную активность PIP2;1 в данных условиях. Методы. Биохимические: исследование состава липидов и жирних кислот фракции цитоплазматической мембраны корней (жидкостная хроматография); молекулярно-биологические: выявление относительной экспрессии аквапорина PIP2;1 в корнях (полимеразная цепная реакція, ПЦР); морфомет­рические измерения и статистические методы обработки результатов. Результаты. Показано, что у гибридов кукурузы ‘Переяславський’ и ‘Яхта’ экспрессия PIP2;1 снижалась, а у гибридов ‘Достаток’ и ‘Флагман’, наоборот, повышалась. В корнях ‘Достаток’ и ‘Флагман’ в условиях пониженной влажности субстрата отмечали сниженный дефицит воды по сравнению с ‘Переяславський’ и ‘Яхта’. Кроме того, в цитоплазматической мембране всех гибридов увеличивалось количество стеринов и фосфолипидов. Выводы. Снижение экспрессии PIP2;1, отмеченное у гибридов ‘Переяславський’ и ‘Яхта’ является характерным для нестойких к засухе растений и свидетельствует об их реакции на снижение влажности субстрата, а также, противодействие обезвоживанию, поскольку меньшее количество аквапоринов обеспечивает задержку воды в клетках. В то же время, при влажности субстрата 30% экспрессия PIP2;1 у засухоустойчивых гибридов ‘Достаток’ и ‘Флагман’, наоборот, усиливалась на фоне меньшего водного дефицита корней (по сравнению с гибридами ‘Переяславський’ и ‘Яхта’). Не исключено, что усиленная экспрессия PIP2;1 именно у данных гибридов ‘Достаток’ и ‘Флагман’ является специфическим индикатором засухоустойчивости. Полученные данные вносят существенный вклад в совершенствование селекции засухоустойчивых гибридов кукурузы.

Мета. Дослідити експресію аквапорину PIP2;1 у гібридів кукурудзи ‘Достаток’ і ‘Флагман’ (посухостійкі), а також у ‘Переяславський’ та ‘Яхта’ (помірно посухостійкі), які 10 діб зростали в умовах зниженої вологості субстрату (30%). Оцінити можливий вплив ліпідів та жирних кислот цитоплазматичної мембрани на функціонування PIP2;1 за таких умов. Методи. Біохімічні: виявлення складу ліпідів та жирних кислот фракції цитоплазматичної мембрани коренів рослин (рідинна хроматографія); молекулярно-біологічні: дослідження відносної експресії аквапорину PIP2;1 (полімеразна ланцюгова реакція, ПЛР); морфометричні виміри та статистичні методи обробки результатів. Результати. Показано, що в гібридів кукурудзи ‘Переяславський’ та ‘Яхта’ експресія PIP2;1 знижувалася, а в ‘Достаток’ та ‘Флагман’, навпаки, підвищувалася. У коренях ‘Достаток’ і ‘Флагман’ в умовах зниженої вологості субстрату фіксували менший дефіцит води порівняно з ‘Переяславський’ та ‘Яхта’.Крім того, у цитоплазматичній мембрані всіх гібридів збільшувалася кількість стеринів і фосфоліпідів. Висновки. Зниження експресії PIP2;1, відзначене в ‘Переяславський’ та ‘Яхта’, є характерним для нестійких рослин і свідчить про їхню реакцію на зниження вологості субстрату та протидію зневодненню, оскільки менша кількість аквапоринів забезпечує утримання води в клітинах. Водночас, за вологості субстрату 30% експресія PIP2;1 у посухостійких гібридів ‘Достаток’ та ‘Флагман’, навпаки, підвищувалася на фоні меншого водного дефіциту коренів (порівняно з ‘Переяславський’ та ‘Яхта’). Цілком імовірно, що посилена експресія ізоформи PIP2;1 саме в ‘Достаток’ та ‘Флагман’ є специфічним індикатором посухостійкості гібридів. Отримані дані є важливими для вдосконалення селекції посухостійких гібридів кукурудзи.

Метa. Установити біохімічний склад наземної частини Sеrratulacoronatа L. (серпій увінчаний) за інтродукції в Центральному Поліссі України.Методи. Об’єктом досліджень слугували рослини S. coronatа з колекції ботанічного саду Житомирського національного агроекологічного університету. Фітосировину оцінювали у фазі квітування в біохімічній лабораторії відділу культурної флори Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України за відповідними методиками впродовж 2014–2016 рр. Результати. Наведено результати вивчення фітохімічних особливостей рослин S. сoronatа за умов інтродукції в Центральному Поліссі України у фазі квітування. Установлено кількісний уміст у сировині сухої речовини, загальних цукрів, каротину, аскорбінової кислоти, дубильних речовин, жирів, вільних кислот, макроелементів фосфору, кальцію та мікроелементів заліза, міді, цинку, мангану. Висновки. Уперше в умовах інтродукції в Центральному Поліссі України визначено біохімічний склад наземної частини рослин S. сoronatа. З’ясовано особливості залежності вмісту біохімічних сполук та макроелементів від вікових особливостей рослин. РослиниS. сoronatа третього року життя вирізнялися найбільшим умістом аскорбінової кислоти, каротину та сухої речовини; дворічні – органічних кислот, фосфору, золи, загальних цукрів; четвертого року життя – умістом жирів та кальцію.У сировині виявлено значну кількість вітаміну С та заліза. Отримані результати свідчать про перспективність подальшого вивчення фармакологічних властивостей S. сoronatа з метою отримання нових харчових продуктів, біодобавок і фітопрепаратів, збагачених біологічно активними речовинами і необхідних для життєдіяльності людини. | Purpose. To establish the biochemical composition of the above ground part of Serratula coronata L. (Crowned saw-wort) for introduction in Central Polissia of Ukraine. Methods. The object of research was the plants of S. coronata from the collection of the Botanical garden of Zhytomyr National Agroecological University. Plant raw material was evaluated in the flowering phase in the biochemical laboratory of the Department of Cultural Flora of the M. M. Hryshko National Botanic Gardens of the National Academy of Sciences of Ukraine according to the relevant methods during 2014–2016. Results. The results of the study of phytochemical features of S. coronata under conditions of introduction in the Central Polissia of Ukraine in the flowering phase are given. Quantitative content of raw material in dry matter, total sugars, carotene, ascorbic acid, tannins, fats, free acids, macroelements of phosphorus, calcium and trace elements of iron, copper, zinc, manganese was revealed. Conclusions. The biochemical composition of the above ground part of S. coronata was determined for the first time in the conditions of introduction in Central Polissia of Ukraine. The peculiarities of the dependence of the content of biochemical compounds and macroelements on age characteristics of plants were determined. Plants of S. coronata of the third year of life were distinguished by the highest content of ascorbic acid, carotene and dry matter; two-year – organic acids, phosphorus, ash, common sugars; the fourth year of life – the content of oil and calcium. Significant amounts of vitamin C and iron were found in the raw material. The obtained results testify to the prospect of further study of the pharmacological properties of S. coronata in order to obtain new food products, bio-additives and phytopreparations enriched with biologically active substances and essential for human life. | Цель. Изучение биохимического состава наземной части растений Sеrratula coronatа при интродукции в Центральном Полесье Украины.Методы. Объектом исследований служили растения S. coronatа коллекции ботанического сада Житомирского национального агроэкологического университета. Фитосырье оценивали в фазе цветения в биохимической лаборатории отдела культурной флоры Национального ботанического сада им. Н. Н. Гришка НАН Украины по соответствующим методикам на протяжении 2014–2016 гг. Результаты. Представлены результаты изучения фитохимических особенностей растений S. сoronatа при интродукции в Центральном Полесье Украины в фазе цветения. Установлено количест­венное содержание в сырье сухого вещества, общих сахаров, аскорбиновой кислоты, каротина, дубильных веществ, жиров, свободных кислот, макроэлементов фосфора, кальция и микроэлементов железа, меди, цинка, марганца.Выводы. Впервые в условиях интродукции в Центральном Полесье Украины установлено биохимичес­кий состав наземной части растений S. сoronatа. Выяснены особенности зависимости содержания биохимических соединений и макроэлементов от возрастных особеннос­тей растений. Растения S. сoronatа третьего года жизни отличались наибольшим содержанием аскорбиновой кислоты, каротина и сухого вещества; двулетние – органических кислот, фосфора, золы, общих сахаров; четвертого года жизни – содержанием жиров и кальция. В сырье выявлено значительное количество витамина С и железа. Полученные результаты свидетельствуют о перспективности дальнейшего изучения фармакологических свойств S. сoronatа с целью получения новых продуктов питания, биодобавок и фитопрепаратов, обогащенных биологически активными соединениями и необ­ходимых для жизнедеятельности человека

Purpose. To establish the biochemical composition of the above ground part of Serratula coronata L. (Crowned saw-wort) for introduction in Central Polissia of Ukraine. Methods. The object of research was the plants of S. coronata from the collection of the Botanical garden of Zhytomyr National Agroecological University. Plant raw material was evaluated in the flowering phase in the biochemical laboratory of the Department of Cultural Flora of the M. M. Hryshko National Botanic Gardens of the National Academy of Sciences of Ukraine according to the relevant methods during 2014–2016. Results. The results of the study of phytochemical features of S. coronata under conditions of introduction in the Central Polissia of Ukraine in the flowering phase are given. Quantitative content of raw material in dry matter, total sugars, carotene, ascorbic acid, tannins, fats, free acids, macroelements of phosphorus, calcium and trace elements of iron, copper, zinc, manganese was revealed. Conclusions. The biochemical composition of the above ground part of S. coronata was determined for the first time in the conditions of introduction in Central Polissia of Ukraine. The peculiarities of the dependence of the content of biochemical compounds and macroelements on age characteristics of plants were determined. Plants of S. coronata of the third year of life were distinguished by the highest content of ascorbic acid, carotene and dry matter; two-year – organic acids, phosphorus, ash, common sugars; the fourth year of life – the content of oil and calcium. Significant amounts of vitamin C and iron were found in the raw material. The obtained results testify to the prospect of further study of the pharmacological properties of S. coronata in order to obtain new food products, bio-additives and phytopreparations enriched with biologically active substances and essential for human life.

Purpose. To establish the biochemical composition of the above ground part of Serratula coronata L. (Crowned saw-wort) for introduction in Central Polissia of Ukraine. Methods. The object of research was the plants of S. coronata from the collection of the Botanical garden of Zhytomyr National Agroecological University. Plant raw material was evaluated in the flowering phase in the biochemical laboratory of the Department of Cultural Flora of the M. M. Hryshko National Botanic Gardens of the National Academy of Sciences of Ukraine according to the relevant methods during 2014–2016. Results. The results of the study of phytochemical features of S. coronata under conditions of introduction in the Central Polissia of Ukraine in the flowering phase are given. Quantitative content of raw material in dry matter, total sugars, carotene, ascorbic acid, tannins, fats, free acids, macroelements of phosphorus, calcium and trace elements of iron, copper, zinc, manganese was revealed. Conclusions. The biochemical composition of the above ground part of S. coronata was determined for the first time in the conditions of introduction in Central Polissia of Ukraine. The peculiarities of the dependence of the content of biochemical compounds and macroelements on age characteristics of plants were determined. Plants of S. coronata of the third year of life were distinguished by the highest content of ascorbic acid, carotene and dry matter; two-year – organic acids, phosphorus, ash, common sugars; the fourth year of life – the content of oil and calcium. Significant amounts of vitamin C and iron were found in the raw material. The obtained results testify to the prospect of further study of the pharmacological properties of S. coronata in order to obtain new food products, bio-additives and phytopreparations enriched with biologically active substances and essential for human life.

Цель. По результатам всестороннего исследования особенностей роста, развития, плодоношения и качества плодов растений спонтанных мутантов яблони (Malus domestica Borkh.) сорта ‘Jonagold’ выделить отличающиеся от исходного сорта по силе роста деревьев, превосходящие по урожайности, товарным качествам, лежкости плодов и экономической эффективности производства последних. Методы. Полевой, лабораторный, сравнения, обобщения и математической статистики. Результаты. Представлены результаты изучения особенностей роста и плодоношения 20 украинских спонтанных клонов сорта ‘Jonagold’ в условиях Западной Лесостепи Украины. Определено, что растения исследуемых клонов по срокам начала и продолжительности основных фенологических фаз и вегетационного периода не отличались от большинства распространенных и хорошо адаптированных к условиям Подолья сортов яблони. Съемная зрелость плодов у клонов наступала во второй-третьей декадах сентября, с разницей в семь суток. Деревья большинства клонов (ДП‑4, ДП‑5, ДП‑9, ДП‑10, ДП‑13, ДП‑14 и ДП‑17) были среднерослыми. Урожайность пяти-восьми­летних насаждений клонов составляла 12,1–32,3 т/га, что обеспечивало экономически эффективное культивирование в условиях Подолья, уровень рентабельности производства составлял 66–242%. Все спонтанные мутанты формировали плоды выше среднего размера (кроме ДП‑20, большие), красивые, нарядные, которые, в зависимости от клона, различались по интенсивности и характеру покровной окраски. Клоны ДП‑1, ДП‑3, ДП‑17, ДП‑18 и ДП‑19 отличались самым большим выходом яблок высшего и первого товарного сорта и по этому свойству значительно превосходили контрольный сорт. Испытанные клоны разделены на три группы по срокам созревания плодов: раннезимние, зимние, позднезимние. Выводы. Многолетняя оценка объектов исследования позволила установить, что биологические свойства растений украинских клонов сорта ‘Jonagold’ соответствуют климатическим условиям Западной Лесостепи Украины. По силе роста деревьев большинство из них относятся к группе среднерослых (ДП‑4, ДП‑5, ДП‑9, ДП‑10, ДП‑13, ДП‑14 и ДП‑17) и характеризовались смешанным типом плодоношения. Клоны ДП‑1, ДП‑3, ДП‑17, ДП‑18 и ДП‑19 выделялись высоким выходом плодов высшего и первого товарного сортов. По основным показателям качества плодов лучшими признаны клоны ДП‑3, ДП‑8, ДП‑13, ДП‑14, ДП‑16, ДП‑17, ДП‑18 и ДП‑20; наиболее высокую экономическую эффективность производства яблок на Подолье обеспечивали клоны ДП‑14, ДП‑17, ДП‑18 и ДП‑19. Последние рекомендованы для регистрации в Государственном реестре сортов растений, пригодных для выращивания в Украине, как перспективные для внедрения в насаждения по производству плодов универсального назначения в зоне Западной Лесостепи Украины. | Мета. На основі всебічного дослідження особливостей росту, розвитку, плодоношення та якості плодів рослин спонтанних мутантів яблуні (Malus domestica Borkh.) сорту ‘Jonagold’ виділити такі, що відрізняються від вихідного сорту за силою росту дерев та переважають за врожайністю, товарними якостями, лежкістю плодів та економічною ефективністю виробництва останніх.                   Методи. Польовий, лабораторний, порівняння, узагальнення та математичної статистики.Результати. Подано результати вивчення особливостей росту та плодоношення 20 українських спонтанних клонів сорту ‘Jonagold’ в умовах Західного Лісостепу України. Встановлено, що рослини досліджуваних клонів за строками початку і тривалістю основних фенологічних фаз і вегетаційного періоду не відрізнялись від більшості поширених і добре адаптованих до умов Поділля сортів яблуні. Знімальна стиглість плодів у клонів наставала у другій‑третій декадах вересня, з різницею у сім діб. Дерева більшості клонів (ДП‑4, ДП‑5, ДП‑9, ДП‑10, ДП‑13, ДП‑14 і ДП‑17) були середньорослими. Урожайність п’яти-восьмирічних насаджень клонів становить 12,1–32,3 т/га, що забезпечує економічно ефективне культивування в умовах Поділля, рівень рентабельності виробництва становить 66–242%. Усі спонтанні мутанти формують плоди більші за середній розмір (крім ДП‑20, великі), красиві, ошатні, які, залежно від клону, різняться за інтенсивністю та характером покривного забарвлення. Клони ДП‑1, ДП‑3, ДП‑17, ДП‑18 і ДП‑19 відзначались найбільшим виходом яблук вищого та першого ґатунку і за цією властивістю значно перевищили контрольний сорт. Випробовувані клони поділено на три групи за строками достигання плодів: ранньозимові, зимові, пізньозимові.Висновки. Багаторічне оцінювання об’єктів дослідження дозволило встановити, що біологічні властивості рослин українських клонів сорту ‘Jonagold’ відповідають кліматичним умовам Західного Лісостепу України. За силою росту дерев більшість із них належать до групи середньорослих (ДП‑4, ДП‑5, ДП‑9, ДП‑10, ДП‑13, ДП‑14 і ДП‑17) і характеризуються мішаним типом плодоношення. Клони ДП‑1, ДП‑3, ДП‑17, ДП‑18 і ДП‑19 виділяються високим виходом плодів вищого та першого ґатунку. За основними показниками якості плодів кращими визнано клони ДП‑3, ДП‑8, ДП‑13, ДП‑14, ДП‑16, ДП‑17, ДП‑18 і ДП‑20; найвищу економічну ефективність виробництва яблук на Поділлі забезпечують клони ДП‑14, ДП‑17, ДП‑18 і ДП‑19. Останні рекомендовано для реєстрації у Державному реєстрі сортів рослин, як перспективні для впровадження у насадження з виробництва плодів універсального призначення у зоні Західного Лісостепу України. | Purpose. On the basis of a comprehensive study of the characteristics of growth, development, fruiting and quality of the fruits of spontaneous mutants of the apple tree (Malus domestica Borkh.) of ‘Jonagold’ variety, select clones which differ from the original variety in tree growth strength and are superior in yield, marketability, fruit keeping quality and economic production efficiency of the latter.Methods. Field, laboratory, comparison, generalization and mathematical statistics.Results. The results of studying the growth and fruiting characteristics of 20 Ukrainian spontaneous clones of ‘Jonagold’ variety in the conditions of the Western Forest-Steppe of Ukraine are presented. It is revealed that plants of the studied clones did not differ in terms of beginning and duration of the main phenological phases and vegetation period from the varieties widely distributed and well adapted to Podillia conditions. The harvesting ripeness of the clone fruits came in the second or third decades of September with a difference of seven days. Trees of most clones (DP-4, DP-5, DP-9, DP-10, DP-13, DP-14 and DP-17) were medium-growing. The yield of five to eight-year-old clone plantations was 12.1–32.3 t/ha, which provided cost-effective cultivation in the conditions of Podillia, the level of production profitability was 66–242%. All spontaneous mutants formed fruits larger than average size (except for DP-20, forming large ones), which are beautiful, elegant and vary in the intensity and character of the skin color depending on the clone. The clones DP-1, DP-3, DP-17, DP-18 and DP-19 were distinguished by a high yield of fruits of the highest and first grade.The clones DP-1, DP-3, DP-17, DP-18 and DP-19 were marked by the highest yield of apples of the higher and the first commodity grade, and this property was significantly superior to the yield of the control variety. The tested clones are divided into three groups according to the fruit ripening dates: early winter, winter, and late winter.Conclusions. A long-term assessment of the objects of study revealed that the biological properties Ukrainian clones of ‘Jonagold’ variety correspond to the climatic conditions of the Western Forest-Steppe ofUkraine. Most of them belong to the medium-growth group (DP-4, DP-5, DP-9, DP-10, DP-13, DP-14 and DP-17) and are characterized by a mixed type of fruiting. Clones DP-1, DP-3, DP-17, DP-18 and DP-19 were distinguished by a high yield of fruits of the highest and first commodity grade. According to the main indicators of fruit quality, clones DP-3, DP-8, DP-13, DP-14, DP-16, DP-17, DP-18 and DP-20 were recognized as the best; the highest economic efficiency of apple production in Podillia was provided by clones DP-14, DP-17, DP-18 and DP-19. The latter ones are recommended for registration in “The State Register of plant varieties suitable for dissemination inUkraine”, as promising clones for introduction into planting for the production of fruits of universal purpose in the zone of the Western Forest-Steppe ofUkraine.

The best cabbage lettuce varieties for seedling and non seedling planting under the conditions of the open soil were defined. The potential productivity of the varieties under research in the conditions of the open soil were grounded from the scientific point of view. The influence of planting methods on plants productivity, produvtivity and quality of fresh lettuce heads was analyzed.

Мета. З’ясувати спільні батьківські компоненти, що використовувалися для створення сортів троянд із сланкою формою крони куща, у поєднанні з ознаками ремонтантності, а також розробити узагальнюючу схему походження сортів ґрунтопокривних троянд з колекції Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України (НБС).Методи. Аналітичні та графічні. За методикою С. Г. Саакова та Д. А Риєксти складено родоводи зі схемами [15].Результати. Визначено, що всі досліджувані сорти ґрунтопокривних троянд мали у складі родоводу види секції Synstylae DC.: R. sempervirens L., R. wichurana Creˆp. та (або) R. setigera Michx. Також до родоводу всіх досліджуваних ремонтантних сортів (‘Magic Meidiland’, ‘Anadia’, ‘Candia Meillandeˆcor’, ‘Heideschnee’, ‘Nature Meillandeˆcor’, ‘Red Fairy’, ‘Swany’, ‘Scarlet Meillandeˆcor’, ‘Blanc Meillandeˆcor’) входили сорти троянд груп Флорібунда та Гібриди троянди мускусної, які відсутні у неремонтантних сортів (‘Rote Max Graf’, ‘Nozomi’).Висновки. Серед батьківських компонентів у родоводах досліджених сортів ґрунтопокривних троянд, які забезпечили специфічну для них сланку форму крони, були види роду Rosa L. секції Synstylae: R. wichurana, R. sempervirens, R. setigera. Ознаку ремонтантності всі досліджувані сорти набували внаслідок схрещування з сортами: групи Флорібунда, походження яких пов’язано з ремонтантними видами R. chinensis Jacq. та R. odorata (Andrews) Sweet секції Chinenis DC. (Indicae Thory), R. rugosa Thunb. секції Cinnamomeae DC., що має факультативне повторне цвітіння та групи Гібридів троянди мускусної (Hybrid Musk), походження яких пов’язано з ремонтантним видом R. moschata Herrm. Сорти, які були створені від комбінації лише неремонтантних видів R. wichurana, R. setigera, R. sempervirens з R. rugosa були неремонтантними (‘Rote Max Graf’, ‘Nozomi’). Візуалізацію взаємозв’язків між батьківськими компонентами різних ієрархічних рівнів та досліджуваним сортом представлено в дендрограмах. Розроблено узагальнюючу схему походження сортів ґрунтопокривних троянд, яка дала можливість виявити взаємозв’язки між ремонтантними та неремонтантними сортами через спільні батьківські компоненти, що забезпечили ключову ознаку групи – сланку форму крони куща. Результати проведеного дослідження можуть бути використані як підґрунтя для виокремлення та надання офіційного статусу групі ґрунтопокривних троянд в уніфікованій міжнародній класифікації троянд, що знаходиться на етапі розробки. | Purpose. Find out the common parental components used for creating rose cultivars with a procumbent shrub crown shape in combination with the signs of remontance, as well as develop a generalized pattern of the origin of groundcover rose cultivars from the collection of the M. M. Hryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine (NBS).Methods. Analytical and graphic. Genealogies with schemes were drawn according to S. G. Saakov and D. A. Riexta method.Results. It was determined that all the studied cultivars of groundcover roses had species of the Synstylae DC. section as part of the pedigree: Rosa sempervirens L., R. wichurana Creˆp., and (or) R. setigera Michx. Also, the pedigree of all studied remontant cultivars (‘Magic Meidiland’, ‘Anadia’, ‘Candia Meillandeˆcor’, ‘Heideschnee’, ‘Nature Meillandeˆcor’, ‘Red Fairy’, ‘Swany’, ‘Scarlet Meillandeˆcor’, ‘Blanc Meillandeˆcor’) included rose cultivars of Floribunda groups and Muskusnaya rose hybrids, which are absent in non-remontant cultivars (‘Rote Max Graf’, ‘Nozomi’).Conclusions. Among the parental components in the pedigrees of the studied varieties of groundcover roses, which provided a procumbent crown shape specific to them, there were species of the genus Rosa L. of the Synstylae section: R. wichurana; R. sempervirens; R. setigera. All studied cultivars acquire the sign of remontance by crossing with cultivars of the Floribund group, whose origin is associated with the remontant species: R. chinensis Jacq. and R. odorata (Andrews) Sweet section of Chinenis DC. (Indicae Thory); due to R. rugosa Thunb., section of Cinnamomeae DC., with optional repeated flowering, and also due to cultivars of the Hybrid Musk rose group, which origin is associated with the remontant species R. moschata Herrm. Cultivars created from a combination of only non-remontant species R. wichurana, R. setigera, R. sempervirens with R. rugosa were non-remontant (‘Rote Max Graf’,‘Nozomi’). Visualization of relationships between parental components of different hierarchical le­vels and the studied variety is presented in the dendrograms. A generalized scheme of the origin of groundcover roses cultivars has been developed, which allowed to identify the relationship between remontant and non-remontant cultivars through common parental components that provided the key feature of the group – the procumbent shape of the crown of a shrub. The results of the study can be used as a basis for highlighting and granting official status to a group of groundcover roses in the unified International Classification of Roses, which is under development. | Цель. Выяснить общие родительские компоненты, использовавшиеся для создания сортов роз со стелющейся формой кроны куста, в сочетании с признаками ремонтантности, а также разработать обобщающую схему происхождения сортов почвопокровных роз коллекции Национального ботанического сада имени Н. Н. Гришко НАН Украины (НБС).Методы. Аналитические и графические. По методике С. Г. Саакова и Д. А. Риексты [15] составлены родословные со схемами.Результаты. Определено, что все исследуемые сорта почвопокровных роз имели в составе родословной виды секции Synstylae DC.: Rosa sempervirens L., R. wichurana Creˆp., и (или) R. seti­gera Michx. Также в родословную всех исследуемых ремонтантных сортов (‘Magic Meidiland’, ‘Anadia’, ‘Candia Meillan­deˆcor’, ‘Heideschnee’, ‘Nature Meillandeˆcor’, ‘Red Fairy’, ‘Swany’, ‘Scarlet Meillandeˆcor’, ‘Blanc Meillandeˆcor’) входили сорта роз групп Флорибунда и Гибриды розы мус­кусной, которые отсутствовали у неремонтантних сортов (‘Rote Max Graf’, ‘Nozomi’).Выводы. Среди родительских компонентов в родословных исследованных сортов почво­покровных роз, которые обеспечивали специфическую для них стелющуюся форму кроны, были виды рода Rosa L. секции Synstylae: R. wichurana, R. sempervirens, R. seti­gera. Признак ремонтантности все исследуемые сорта приобретают за счет скрещивания с сортами группы Флорибунда, происхождение которых связано с ремонтантными видам: R. chinensis Jacq. и R. odorata (Andrews) Sweet секции Chinenis DC. (Indicae Thory); R. rugosa Thunb. секции Cinnamomeae DC. с факультативным пов­торным цветением и сортов группы Гибридов розы мус­кусной (Hybrid Musk), происхождение которых связано с ремонтантным видом R. moschata Herrm. Сорта, которые были созданы от комбинации только неремонтантних видов R. wichurana, R. setigera, R. sempervirens с R. rugosa, были неремонтантными (‘Rote Max Graf’, ‘Nozomi’). С помощью дендрограммы проведено визуализацию установленных взаимосвязей между родительскими компонентами различных иерархических уровней и исследуемым сортом. Разработана обобщающая схема происхождения сортов почвопокровных роз, которая дает возможность установить взаимосвязи между ремонтантными и неремонтантными сортами через общие родительские компоненты, которые обеспечили ключевой признак группы –стелющуюся форму кроны куста. Результаты проведенного исследования могут быть использованы как основа для выделения и предоставления официального статуса группе почвопокровных роз в унифицированной международной классификации роз, которая находится на этапе разработки.

Shown the completion of work collection of variety geophone of lettuce (Lactuca saliva L.), morphology description and the methods of taking up the candidates into variety reverence for conducting the examination on distinctness, uniformity and stability.