Мета. Здійснити комплексне вивчення та оцінювання нових сортів соняшнику (Helianthus annuus L.) за основними господарсько-цінними показниками, зокрема врожайністю, стійкістю до хвороб, вмістом олії та білка. Методи. Застосовували такі методи: польовий, лабораторний, порівняння та математичної статистики. Кваліфікаційну експертизу сортів соняшнику однорічного на придатність до поширення в Україні (ПСП) проводили в межах ґрунтово-кліматичних зон Степу та Лісостепу. У процесі досліджень послуговувалися «Методикою проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність до поширення в Україні (Загальна частина)» та «Методикою проведення експертизи сортів рослин групи технічних та кормових на придатність до поширення в Україні». Результати. Проаналізовано сортовий потенціал соняшнику за врожайністю, вмістом білка й олії та лушпинністю. Водночас досліджено господарсько-цінні ознаки його нових сортів (‘MAS 804G’, ‘LG58390’, ‘LG50550 CLP’, ‘SY THEOS’, ‘LG50549 SX’, ‘LG58630’, ‘P64LL164’, ‘P64LL455’), внесених до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. У всі роки проведення експертизи врожайність у зоні Лісостепу була вищою, ніж у Степу (‘MAS 804G’ – на 49%, ‘LG50550 CLP’ – на 38%, ‘SY THEOS’ – на 28,9%, ‘LG50549 SX’ – на 21,9%, ‘LG58630’ – на 19,5%, ‘P64LL455’ – на 12,6%, ‘P64LL164’ – на 10,3%), а найбільшими її значеннями характеризувалися сорти ‘LG50550 CLP’ (2,58–4,54 т/га) та ‘MAS 804G’ (2,79–4,26 т/га). За показниками якості, зокрема вмістом олії у насінні, переважали ‘P64LL164’ та ‘SY THEOS’, вміст білка становив 17,7–17,5% у сорту ‘LG58630’ та 16,7–17,1% у ‘LG58390’. Висновки. За результатами кваліфікаційної експертизи на придатність сорту для поширення досліджувані сорти рекомендовано до вирощування у зонах Степу та Лісостепу. Визначено сорти з найвищим вмістом олії у насінні – ‘SY THEOS’ (Степ – 51,4%, Лісостеп – 51,6%) і ‘P64LL164’ (Степ – 50,9%, Лісостеп – 52,1%). Найбільше накопичення білка відзначено у сорту ‘LG58630’ (Степ – 17,7%, Лісостеп – 17,5%).

Мета. Здійснити комплексне вивчення та оцінювання нових сортів соняшнику (Helianthus annuus L.) за основними господарсько-цінними показниками, зокрема врожайністю, стійкістю до хвороб, вмістом олії та білка. Методи. Застосовували такі методи: польовий, лабораторний, порівняння та математичної статистики. Кваліфікаційну експертизу сортів соняшнику однорічного на придатність до поширення в Україні (ПСП) проводили в межах ґрунтово-кліматичних зон Степу та Лісостепу. У процесі досліджень послуговувалися «Методикою проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність до поширення в Україні (Загальна частина)» та «Методикою проведення експертизи сортів рослин групи технічних та кормових на придатність до поширення в Україні». Результати. Проаналізовано сортовий потенціал соняшнику за врожайністю, вмістом білка й олії та лушпинністю. Водночас досліджено господарсько-цінні ознаки його нових сортів (‘MAS 804G’, ‘LG58390’, ‘LG50550 CLP’, ‘SY THEOS’, ‘LG50549 SX’, ‘LG58630’, ‘P64LL164’, ‘P64LL455’), внесених до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. У всі роки проведення експертизи врожайність у зоні Лісостепу була вищою, ніж у Степу (‘MAS 804G’ – на 49%, ‘LG50550 CLP’ – на 38%, ‘SY THEOS’ – на 28,9%, ‘LG50549 SX’ – на 21,9%, ‘LG58630’ – на 19,5%, ‘P64LL455’ – на 12,6%, ‘P64LL164’ – на 10,3%), а найбільшими її значеннями характеризувалися сорти ‘LG50550 CLP’ (2,58–4,54 т/га) та ‘MAS 804G’ (2,79–4,26 т/га). За показниками якості, зокрема вмістом олії у насінні, переважали ‘P64LL164’ та ‘SY THEOS’, вміст білка становив 17,7–17,5% у сорту ‘LG58630’ та 16,7–17,1% у ‘LG58390’. Висновки. За результатами кваліфікаційної експертизи на придатність сорту для поширення досліджувані сорти рекомендовано до вирощування у зонах Степу та Лісостепу. Визначено сорти з найвищим вмістом олії у насінні – ‘SY THEOS’ (Степ – 51,4%, Лісостеп – 51,6%) і ‘P64LL164’ (Степ – 50,9%, Лісостеп – 52,1%). Найбільше накопичення білка відзначено у сорту ‘LG58630’ (Степ – 17,7%, Лісостеп – 17,5%). | Purpose. To carry out a comprehensive study and evaluation of new varieties of the common sunflower (Helianthus annuus L.) according to the main economically valuable traits, in particular yield, disease resistance, oil and protein content. Methods. The following methods were used: field, laboratory, comparison and mathematical statistics. The qualification examination of sunflower varieties on suita­bility for distribution in Ukraine (SVD) was carried out in the Steppe and Forest-Steppe soil-climatic zones. In the research process, the “Methodology for the qualification examination of plant varieties on suitability for distribution in Ukraine (general part)” and the “Methodology for the examination of technical and fodder plant varieties on suitability for distribution in Ukraine” were used. Results. The varietal potential of the common sunflower in terms of yield, protein and oil content and hulliness was analysed. At the same time, economically valuable traits of new varieties (‘MAS 804G’, ‘LG58390’, ‘LG50550 CLP’, ‘SY THEOS’, ‘LG50549 SX’, ‘LG58630’, ‘P64LL164’, ‘P64LL455’), included in the State Register of Plant Varieties Suitable for Distribution in Ukraine, were evaluated. In all years of testing, the yield in the Forest-Steppe zone was higher than in the Steppe (‘MAS 804G’ – by 49%, ‘LG50550 CLP’ – by 38%, ‘SY THEOS’ – by 28.9%, ‘LG50549 SX’ – by 21.9%, ‘LG58630’ – 19.5%, ‘P64LL455’ – 12.6%, ‘P64LL164’ – 10.3%) and the highest values were characterised for the varieties ‘LG50550 CLP’ (2.58–4.54 t/ha) and ‘MAS 804G’ (2.79–4.26 t/ha). With regard to quality indicators, in particular the oil content in seeds, ‘P64LL164’ and ‘SY THEOS’ were dominant, while the protein content was 17.7–17.5% in ‘LG58630’ and 16.7–17.1% in ‘LG58390’. Conclusions. According to the results of the qualification examination on the suitability of the variety for distribution, the investigated varieties are recommended for cultivation in the Steppe and Forest-Steppe zones. The varieties with the highest oil content in seeds were identified as ‘SY THEOS’ (Steppe – 51.4%, Forest-Steppe – 51.6%) and ‘P64LL164’ (Steppe – 50.9%, Forest-Steppe – 52.1%). The highest protein accumulation was observed in variety ‘LG5863’ (Steppe – 17.7%, Forest-Step­pe – 17.5%).

Мета. Часник озимий – гетерогенний біологічний матеріал, за комплексом багатоманітних морфологічних і господарсько-цінних ознак якого (у природі та культурі) можна здійснювати добір перспективних форм. Продуктивність культури визначають такі кліматичні змінні, як температура й опади (основні абіотичні фактори навколишнього середовища). З огляду на сучасні тенденції до зміни клімату важливо проводити аналізи, спрямовані на опис та відбір генотипів рослин з найкращими адаптивними й продуктивними властивостями. Дослідження зосереджено на вивченні адаптивно-продуктивного потенціалу перспективних зразків Allium sativum L. subsp. sagittatum сукупно з сортами, на яких базується виробництво часнику в Україні, за такими ознаками, як «маса цибулини», «врожайність» і «вміст ефірної олії». Методи. Впродовж 2020–2022 рр. у польових умовах (м. Умань, 48°46′N, 30°14′E) досліджували п’ять поширених і два новостворені (‘Аполлон’ і ‘Джованна’) сорти часнику озимого, а також його перспективні сортозразки № 25 і 40. Отримані результати оцінювали методом регресійного аналізу для визначення стабільності та пластичності сортів. Результати досліджень умовно поділяли на дві групи за параметрами. Перша містила результати, які показують найважливіші адаптивно-продуктивні характеристики (маса цибулини, врожайність, пластичність, стабільність, селекційна цінність, адаптивність). Друга – параметри біохімічних властивостей досліджуваних популяцій (ефірна олія), які у цьому разі демонстрували значний вплив та істотну стабільність. Більшість досліджених популяцій часнику здатні слугувати результативним матеріалом для одержання нових сортів. Їх можна класифікувати так: ‘Хандо’, ‘Джованна’, ‘Аполлон’, № 25 і № 40 – висока врожайність, адаптивність і селекційна цінність; ‘Софіївський’, ‘Аполлон’ і № 40 – технологічна якість (технічні сорти); ‘Джованна’ – харчова якість (столовий сорт). Висновки. У результаті проведених досліджень встановлено спектр адаптивної мінливості сортів A. sativum L. subsp. sagittatum за показниками маси цибулини та врожайності й виявлено нові перспективні зразки, що можуть бути використані як вихідний матеріал для створення нових адаптивних сортів.

The question of choice of selection criterion when lines are grown in stress and non-stress environments is examined from a theoretical standpoint in this paper. Tolerance to stress is defined as the difference in yield between stress and non-stress environments, while mean productivity is the average yield in stress and non-stress environments. Equations are developed for the genetic correlations of tolerance and mean productivity with one another and with yields in stress and non-stress environments in terms of the ratio of genetic variances and the genetic correlations between yields in stress and non-stress environments. These equations show that selection for tolerance to stress will generally result in a reduced mean yield in non-stress environments and a decrease in mean productivity. Selection for mean productivity will generally increase mean yields in both stress and non-stress environments. Tolerance and mean productivity show negative genetic correlations whent he genetic variance in stress environmentsi s less than the genetic variance in non-stress environments. This result provides an explanation for the positive correlations often reported between regression coefficient stability and mean productivity; a line with high tolerance to stress normally would have a low regression coefficient stability and genetic variances in stress environments are generally lower than in non-stress enviornments.

В статті наведено дані щодо температури повітря та кількість атмосферних опадів від жовтня 2020 до вересня 2021 рр., а також зроблено їхній аналіз порівняно з середніми багаторічними даними ( за 30 років – з 1991 по 2020 рр.). Характерною особливістю цього сільськогосподарського року був сприятливий температурний фон, і достатня кількість опадів . Середня температура повітря сільськогосподарського року склала 9,2°С, тобто була лише на 0,4°С вище середньобагаторічної. При цьому, в холодний період (грудень–березень) сумарне перевищення температури склало 1,4°С, а за теплий період (квітень–вересень) сумарне зменшення на 1,9°С. Загальна кількість опадів за рік склала 655,7 мм, що на 69 мм перевищило середньобагаторічну позначку.

Genetic variability is the fundamental requirement for any plant breeding program to develop a superior cultivar. This study aimed to estimate the genetic variability and determine the correlation between the various quantitative characteristics of garlic accessions. The experiment was carried out in the Ezo-Otte area of the Chencha district in the Gamo highlands of southern Ethiopia and 28 garlic accessions were evaluated in a Randomized Complete Block Design with three replicates. Various morphological descriptors were measured to evaluate the variability and correlation coefficients. The analysis of variance showed a highly significant variation for all characters, which indicates greater variability in the accession. High and moderate heritability in broad sense estimates were obtained for the majority of the traits examined. Days to maturity (28.09), bulb weight (22.33), and bulb diameter (equatorial) (21.33) showed higher genetic advance. The maximum value of the genetic progress as a percentage of the mean was observed in bulb yield, clove weight, bulb diameter (equatorial), and number of leaves. In addition, bulb diameter (equatorial), clove weight, bulb weight, and plant height were observed to be highly hereditary coupled with high genetic advance as a percentage of the mean, suggesting that they can be improved by direct selection. Coefficient analysis has shown that maximum attention should be paid to bulb diameter (equatorial), the number of cloves, bulb diameter (equatorial), bulb weight, plant height, and leaf length, as these traits also correlate positively and significantly with bulb yield.

Garlic (Allium sativum) is the second most important Allium crop that has been used as a vegetable and condiment from ancient times due to its characteristic flavor and taste. Although garlic is a sterile plant that reproduces vegetatively through cloves, garlic shows high biodiversity, as well as phenotypic plasticity and environmental adaptation capacity. To determine the possible mechanism underlying this phenomenon and to provide new genetic materials for the development of a novel garlic cultivar with useful agronomic traits, the metabolic profiles in the leaf tissue of 30 garlic accessions collected from different geographical regions, with a special focus on the Asian region, were investigated using LC/MS. In addition, the total saponin and fructan contents in the roots and cloves of the investigated garlic accessions were also evaluated. Total saponin and fructan contents did not separate the garlic accessions based on their geographical origin, implying that saponin and fructan contents were clone-specific and agroclimatic changes have affected the quantitative and qualitative levels of saponins in garlic over a long history of cultivation. Principal component analysis (PCA) and dendrogram clustering of the LC/MS-based metabolite profiling showed two major clusters. Specifically, many Japanese and Central Asia accessions were grouped in cluster I and showed high accumulations of flavonol glucosides, alliin, and methiin. On the other hand, garlic accessions grouped in cluster II exhibited a high accumulation of anthocyanin glucosides and amino acids. Although most of the accessions were not separated based on country of origin, the Central Asia accessions were clustered in one group, implying that these accessions exhibited distinct metabolic profiles. The present study provides useful information that can be used for germplasm selection and the development of new garlic varieties with beneficial biotic and abiotic stress-adaptive traits.

Genetic variability is the fundamental requirement for any plant breeding program to develop a superior cultivar. This study aimed to estimate the genetic variability and determine the correlation between the various quantitative characteristics of garlic accessions. The experiment was carried out in the Ezo-Otte area of the Chencha district in the Gamo highlands of southern Ethiopia and 28 garlic accessions were evaluated in a Randomized Complete Block Design with three replicates. Various morphological descriptors were measured to evaluate the variability and correlation coefficients. The analysis of variance showed a highly significant variation for all characters, which indicates greater variability in the accession. High and moderate heritability in broad sense estimates were obtained for the majority of the traits examined. Days to maturity (28.09), bulb weight (22.33), and bulb diameter (equatorial) (21.33) showed higher genetic advance. The maximum value of the genetic progress as a percentage of the mean was observed in bulb yield, clove weight, bulb diameter (equatorial), and number of leaves. In addition, bulb diameter (equatorial), clove weight, bulb weight, and plant height were observed to be highly hereditary coupled with high genetic advance as a percentage of the mean, suggesting that they can be improved by direct selection. Coefficient analysis has shown that maximum attention should be paid to bulb diameter (equatorial), the number of cloves, bulb diameter (equatorial), bulb weight, plant height, and leaf length, as these traits also correlate positively and significantly with bulb yield.

Background The genus Allium (Family: Amaryllidaceae) is an economically important group of crops cultivated worldwide for their use as a vegetable and spices. Alliums are also well known for their nutraceutical properties. Among alliums, onion, garlic, leek, and chives cultivated worldwide. Despite their substantial economic and medicinal importance, the genome sequence of any of the Allium is not available, probably due to their large genome sizes. Recently evolved omics technologies are highly efficient and robust in elucidating molecular mechanisms of several complex life processes in plants. Omics technologies, such as genomics, transcriptomics, proteomics, metabolomics, metagenomics, etc. have the potential to open new avenues in research and improvement of allium crops where genome sequence information is limited. A significant amount of data has been generated using these technologies for various Allium species; it will help in understanding the key traits in Allium crops such as flowering, bulb development, flavonoid biosynthesis, male sterility and stress tolerance at molecular and metabolite level. This information will ultimately assist us in speeding up the breeding in Allium crops. Method In the present review, major omics approaches, and their progress, as well as potential applications in Allium crops, could be discussed in detail. Results Here, we have discussed the recent progress made in Allium research using omics technologies such as genomics, transcriptomics, micro RNAs, proteomics, metabolomics, and metagenomics. These omics interventions have been used in alliums for marker discovery, the study of the biotic and abiotic stress response, male sterility, organ development, flavonoid and bulb color, micro RNA discovery, and microbiome associated with Allium crops. Further, we also emphasized the integrated use of these omics platforms for a better understanding of the complex molecular mechanisms to speed up the breeding programs for better cultivars. Conclusion All the information and literature provided in the present review throws light on the progress and potential of omics platforms in the research of Allium crops. We also mentioned a few research areas in Allium crops that need to be explored using omics technologies to get more insight. Overall, alliums are an under-studied group of plants, and thus, there is tremendous scope and need for research in Allium species.

According to the actual observations of weather conditions, which were held at the meteorological station Uman, by mathematical processing of data and its analysis on the basis of long-term values (avarage for 30 years - from 1961 till 1990), agrometeorological characteristics of 2019–2020 agricultural year was presented. A characteristic feature of this year was the increased temperature background, scarcity of rainfall in summer and air-soil drought, which began in June and continued until the end of summer. The average atmospheric temperature of the agricultural year amounted 10,8 °C, it was by 3,4 °C higher than the long-term average. In the cold season (December - March) sum excess was 23°C, and for the warm season (April - September) 11,7 °C. The total rainfall for the year – 415,4 mm, it is on 217,6 mm less than normal. Therefore, the long-term summer rainfall defi cit was a limiting factor for plants growth and development.

Genetic variability is the fundamental requirement for any plant breeding program to develop a superior cultivar. This study aimed to estimate the genetic variability and determine the correlation between the various quantitative characteristics of garlic accessions. The experiment was carried out in the Ezo-Otte area of the Chencha district in the Gamo highlands of southern Ethiopia and 28 garlic accessions were evaluated in a Randomized Complete Block Design with three replicates. Various morphological descriptors were measured to evaluate the variability and correlation coefficients. The analysis of variance showed a highly significant variation for all characters, which indicates greater variability in the accession. High and moderate heritability in broad sense estimates were obtained for the majority of the traits examined. Days to maturity (28.09), bulb weight (22.33), and bulb diameter (equatorial) (21.33) showed higher genetic advance. The maximum value of the genetic progress as a percentage of the mean was observed in bulb yield, clove weight, bulb diameter (equatorial), and number of leaves. In addition, bulb diameter (equatorial), clove weight, bulb weight, and plant height were observed to be highly hereditary coupled with high genetic advance as a percentage of the mean, suggesting that they can be improved by direct selection. Coefficient analysis has shown that maximum attention should be paid to bulb diameter (equatorial), the number of cloves, bulb diameter (equatorial), bulb weight, plant height, and leaf length, as these traits also correlate positively and significantly with bulb yield.

Мета. Інтродуковані сорти сочевиці (Lens culinaris Medik.), країнами походження яких є Канада та Іспанія, оцінити за комплексом показників продуктивності й адаптивності, продемонстрованих ними в умовах південної частини Лісостепу України. Методи. Впродовж 2019–2021 рр. на Устимівській дослідній станції рослинництва Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН (Полтавська обл., 49o18’21” N, 33o13’56” E) досліджували 26 нових зразків сочевиці, що походять з Іспанії та Канади. У фазі достигання бобів і насіння (BBCH 86–90) в польових та лабораторних умовах визначали показники врожайності, продуктивності, маси 1000 насінин, скоростиглості, висоти рослин та прикріплення нижніх бобів над рівнем ґрунту, кількості бобів і насіння на рослині, кількості насіння в бобі, параметри бобу. Результати. Виявлено значне варіювання врожайності нових зразків сочевиці – від 127 до 258 г/м2. Найбільшими її показниками відзначилися сорти ‘CDC Creenstar’ і ‘CDC Cherie’ з Канади та ‘Angela’ й ‘Amaya’ з Іспанії. Найпродуктивнішими під час досліджень виявилися ‘CDC Cherie’ (4,4 г), ‘CDC Creenstar’ (4,2 г), ‘CDC Greenland’ (4,5 г), ‘CDC Imigreen’ (4,4 г), ‘CDC QG-2’ (4,1 г), ‘CDC Impulse’ (4,0 г) – Канада; ‘Angela’ (4,6 г) – Іспанія, що зумовлено підвищеними кількістю насінин і масою 1000 зерен. Найбільшу кількість бобів на рослині зафіксовано в сортів ‘CDC Imax’ (64,4 шт.), ‘CDC Impala’ (65,5 шт.), ‘CDC QG-2’ (67,4 шт.), ‘CDC Creenstar’ (67,8 шт.) і ‘CDC Cherie’ (75,2 шт.) – Канада; ‘Amaya’ (64,8 шт.) та ‘Angela’ (75,1 шт.) – Іспанія. Майже всі досліджені зразки виявилися середньостиглими (81–85 діб) та оптимальними для зони Південного Лісостепу України. Найскоростиглішими (76 діб) були канадські сорти ‘CDC QG-2’, ‘CDC SB-2’, ‘CDC Impulse’, ‘CDC Imvincible’ та ‘CDC Impact’. На особливу увагу заслуговують ‘CDC Creenstar’, ‘CDC Greenland’, ‘CDC Impulse’ та ‘CDC Impact’ з Канади, а також ‘Angela’ з Іспанії, які поєднали в собі кілька цінних ознак. Висновки. Вищезазначені сорти є придатними для вирощування в зоні Південного Лісостепу України та можуть бути рекомендовані як джерела цінних ознак для практичного використання в селекції.

Purpose. Winter garlic is a heterogeneous biological material, and due to the complex of its diverse morphological and economically valuable features (in nature and culture), it is possible to select promising forms. Crop productivity is determined by climatic variables such as temperature and precipitation (the main abiotic environmental factors). Given the current trends in climate change, it is important to carry out analyzes aimed at describing and selecting plant genotypes with the best adaptive and productive properties. The investigation is focused on studying the adaptive and productive potential of promising samples of Allium sativum L. subsp. sagittatum together with the varieties on which the production of garlic in Ukraine is based, according to such characteristics as “bulb mass”, “yield” and “essential oil content”.Methods. During 2020–2022, in field conditions (Uman, 48°46¢N, 30°14¢E), five common and two newly created (‘Apollon’ and ‘Dzhovanna’) varieties of winter garlic were studied, as well as its promising variety samples No. 25 and 40. The obtained results were evaluated by the method of regression analysis to determine the stability and plasticity of the varieties.Results were conditionally divided into two groups according to parameters. The first group contained results that show the most important adaptive and productive characteristics (bulb mass, yield, plasticity, stability, selection value, adaptability). The second one included the parameters of the biochemical properties of the studied populations (essential oil), which in this case demonstrated significant influence and substantial stability. Most of the researched garlic populations are able to serve as effective material for obtaining new varieties. They can be classified as follows: ‘Khando’, ‘Dzhovanna’, ‘Apollon’, No. 25 and No. 40 – high yield, adaptability and breeding value; ‘Sofiivskyi’, ‘Apollon’ and No. 40 – technological quality (technical varieties); ‘Giovanna’ – food quality (table variety).Conclusions. As a result of the conducted research, the spectrum of adaptive variability of A. sativum L. subsp. sagittatum in terms of bulb weight and yield, and new promising samples which can be used as starting material for the creation of new adaptive varieties were discovered. | Мета. Часник озимий – гетерогенний біологічний матеріал, за комплексом багатоманітних морфологічних і господарсько-цінних ознак якого (у природі та культурі) можна здійснювати добір перспективних форм. Продуктивність культури визначають такі кліматичні змінні, як температура й опади (основні абіотичні фактори навколишнього середовища). З огляду на сучасні тенденції до зміни клімату важливо проводити аналізи, спрямовані на опис та відбір генотипів рослин з найкращими адаптивними й продуктивними властивостями. Дослідження зосереджено на вивченні адаптивно-продуктивного потенціалу перспективних зразків Allium sativum L. subsp. sagittatum сукупно з сортами, на яких базується виробництво часнику в Україні, за такими ознаками, як «маса цибулини», «врожайність» і «вміст ефірної олії».Методи. Впродовж 2020–2022 рр. у польових умовах (м. Умань, 48°46′N, 30°14′E) досліджували п’ять поширених і два новостворені (‘Аполлон’ і ‘Джованна’) сорти часнику озимого, а також його перспективні сортозразки № 25 і 40. Отримані результати оцінювали методом регресійного аналізу для визначення стабільності та пластичності сортів.Результати досліджень умовно поділяли на дві групи за параметрами. Перша містила результати, які показують найважливіші адаптивно-продуктивні характеристики (маса цибулини, врожайність, пластичність, стабільність, селекційна цінність, адаптивність). Друга – параметри біохімічних властивостей досліджуваних популяцій (ефірна олія), які у цьому разі демонстрували значний вплив та істотну стабільність. Більшість досліджених популяцій часнику здатні слугувати результативним матеріалом для одержання нових сортів. Їх можна класифікувати так: ‘Хандо’, ‘Джованна’, ‘Аполлон’, № 25 і № 40 – висока врожайність, адаптивність і селекційна цінність; ‘Софіївський’, ‘Аполлон’ і № 40 – технологічна якість (технічні сорти); ‘Джованна’ – харчова якість (столовий сорт).Висновки. У результаті проведених досліджень встановлено спектр адаптивної мінливості сортів A. sativum L. subsp. sagittatum за показниками маси цибулини та врожайності й виявлено нові перспективні зразки, що можуть бути використані як вихідний матеріал для створення нових адаптивних сортів.

Мета. Дослідити ступінь прояву послабленого стрілкування нестрілкуючих колекційних зразків часнику озимого різного еколого-географічного походження в умовах Правобережного Лісостепу України. Методи. Впродовж 2020–2022 рр. у польових умовах (м. Умань, 48°46’N, 30°14’E) вивчали дев’ять місцевих та інтродукованих зразків часнику озимого (№ 19, 27, 33, 43 і 44 з Черкаської обл., № 14 з Тернопільської обл., № 1 з Іспанії, № 16 із Франції, № 35 з Азербайджану). Під час розгляду отриманих результатів використовували загальноприйняті методи генетико-статис­тичного аналізу. Результати. Дослідженнями визначено, що у процесі утворення редукованої квітконосної стрілки маса цибулини знижувалася на 7,6–31,1% залежно від зразка, а врожайність – на 6,1–38,6%. Серед колекційних зразків за показником «маса цибулини» виділили № 16 і 44 – 57,22 і 52,24 г відповідно. Адаптивними за цією ознакою були зразки № 16, 19 і 44; інтенсивними – № 16, 27, 33 і 44, а стабільними – № 14, 19, 35 і 43. Виявлено помітну залежність між коефіцієнтом генетичної й екологічної варіації (CVG/CVA) для ознак «маса цибулини» і «врожайність», проте високої продуктивності досягнуто за умови співвідношення CVG/CVA ≥ 1. Як вихідний матеріал для подальшої селекції за ознакою «врожайність» виділено зразки: за адаптивністю й екологічною пластичністю – № 16 і 44; за стабільністю – № 19, 35 і 43 та інтенсивного типу – № 16, 27, 33 і 44, що забезпечують високу врожайність в оптимальних умовах культивування. Всі досліджувані зразки, які утворювали повітряні цибулини, характеризувалися дуже великою масою 1000 цибулин, у середньому – 1156,76 г. Максимальною масою 1000 шт. цибулин відзначилися № 16 і 27 – 1225,73 і 1638,0 г відповідно. Висновки. Отримані у Правобережному Лісостепу України дані слугуватимуть для розроблення схеми селекційних досліджень в умовах інтродукції. В результаті досліджень створено робочу колекцію вихідного матеріалу для селекції часнику класичним методом – клоновим добором. | Purpose. To investigate the degree of reduced scape of softneck collection specimens of winter garlic of different ecological and geographical origin in the conditions of the Right Bank Forest-Steppe of Ukraine. Methods. During 2020–2022, nine local and introduced varieties of winter garlic (Nos. 19, 27, 33, 43 and 44 from Cherkasy) were stu­died in field conditions (Uman, 48°46’N, 30°14’E) region, No. 14 from Ternopil region, No. 1 from Spain, No. 16 from France and No. 35 from Azerbaijan). Generally accepted methods of genetico-statistical analysis were used to evaluate the garlic collection. Results. The research revealed that the weight of the bulb decreased by 7.6–31.1%, depending on the sample, and the yield by 6.1–38.6% during the formation of a reduced scape. Among the collection samples, according to the “bulb weight” indicator, Nos. 16 and 44 stood out – 57.22 and 52.24 g, respectively, of the sample. Adap­table for this feature were samples Nos. 16, 19 and 44; intensive – Nos. 16, 27, 33 and 44, and stable samples were Nos. 14, 19, 35 and 43. A significant relationship between the coefficient of genetic and environmental variation (CVG/CVA) for the traits “bulb weight” and “yield” was revealed. However, CVG/CVA ratio ≥ 1 is required to obtain high performance. Samples were selected as the initial material for further breeding based on the “yield” feature: according to adaptability and ecological plasticity – Nos. 16 and 44; according to stability – Nos. 19, 35 and 43 and samples of the intensive type – 16, 27, 33 and 44, which will ensure high yields in optimal cultivation conditions. All studied samples that formed air bulbs were characterized by a very large 1000 bulb weight, on average 1156.76 g. The maximum of 1000 bulb weight was characteristic for samples No. 16 and 27 – 1225.73 and 1638.0 g, respectively. Conclusions. The data obtained in the Right Bank Forest-Steppe of Ukraine will be used to develop a breeding research scheme under the conditions of introduction. As a result of the research, a working collection of raw material was created for the breeding of garlic by the classical method – clonal breeding.

Мета. Визначити вплив факторів вирощування на господарсько-цінні характеристики нових сортів пшениці м’якої озимої. Методи. Польовий, біохімічні методи аналізу та дисперсійний аналіз. Результати. Встановлено частки впливу умов зони вирощування, вегетаційного періоду року та генотипу на врожайність, вміст білка і клейковини в зерні сортів пшениці м’якої озимої. На врожайність досліджуваних сортів найбільше вплинули умови зони вирощування (73%). Так, у середньому за 2020–2021 рр. у зоні Лісостепу вона становила 6,23–8,39 т/га (максимальна); Полісся – 5,31–7,02; Степу – 5,16–6,63 т/га. Сорти, які в зоні Полісся показали низьку врожайність, у Степу характеризувалися вищою. Частка впливу умов зони вирощування на вміст білка в зерні досліджуваних сортів становила 49%; умов вегетаційного періоду року – 42%. Найбільший вміст білка у всіх зонах вирощування мав сорт ‘МАНДАРИН’ (14,5–16,4%). У Степу та Лісостепі найбільшу його кількість виявлено в зерні сортів ‘Тата Мата’ (13,6–14,3%), ‘Енеїда’ (13,6–14,3%) та ‘Новатор’ (14,2 і 13,2%), в Поліссі – у ‘Вагома’ та ‘Енеїда’ (по 13,4%). На вміст клейковини в зерні досліджуваних сортів умови зони вирощування впливали на 64%, вегетаційного періоду року – на 28%. Вплив генотипу на вміст білка і клейковини становив 5 і 4% відповідно. У всіх зонах вирощування найбільше клейковини містило зерно сортів ‘МАНДАРИН’ та ‘Енеїда’ (27,7–31,8 і 27,3–30,3%). У Степу та Лісостепі високий вміст клейковини мали сорти ‘Ілюзіон’ (28,4 та 30,8%) і ‘Тата Мата’ (27,8 та 29,8%). Висновки. Встановлено, що на врожайність сортів пшениці м’якої озимої суттєво впливали умови зони вирощування (73%) та взаємодія факторів зона × рік (21%). Частка впливу умов зони вирощування на вміст білка і клейковини становила 49 і 64% (суттєва), умов вегетаційного періоду року – 21 і 28%, а генотипу – 5 і 4% відповідно. Отже, для отримання високого врожаю пшениці м’якої озимої необхідно підбирати сорти, враховуючи істотний вплив умов ґрунтово-кліматичної зони вирощування на показники продуктивності.

Purpose. To determine the patterns of influence of gro­wing factors on the economically valuable characteristics of new soybean varieties. Methods. Field, biochemical methods, analysis of variance. Results. The rates of the influence of the growing zone, the conditions of the growing season of the year and the soybean variety on the yield, weight of 1000 seeds, the content of crude protein and oil, and protein and oil collection were determined. The greatest influence on the yield of the studied varieties had a growing zone – 55%. On average the maximum yield was obtained in Forest-steppe zone 2.48–3.58 t/ha, the lowest – in Steppe zone (1.33–1.89 t/ha) for 2017–2018. In the same period the weight of 1000 seeds on average was 125.1–169.9 g in the Steppe zone, in Forest-Steppe zone it was 130.2–207.8 g and 143.9–188.0 g in Fo­rrest zone. According to the results of analysis of variance, it was determined that the growing zone has the greatest influence on weight of 1000 seeds – 31%, variety – 21% and conditions of the growing season of the year – 13%. The main characteristics of soybean quality are the content of crude protein and oil in seeds. The highest level of crude protein was observed in soybean variety in Forest-Steppe zone – 37.5–44.0%. In Forrest zone, the crude protein content was 34.4–41.7%, in the Steppe zone 35.4–40.1%. The maximum level of this characteristic was observed in variety ‘NS Diyana’ – 44.0% in Forest-Steppe zone, in Forrest zone – in the variety ‘Alexa’ 41.7%, in Steppe zone – in variety ‘NS Diyana’ 40.1%. Thus, the growing zone (31%) and variety (25%) had the greatest influence on the content of crude protein; the interaction of factors (variety and growing zone) affected 17%. The average oil content for 2017‑2018 ranges from 19.8 to 24.2%. High oil content was noted in ‘Adsoy’ variety in Forrest and Forest-Steppe zones, 24.2 and 22.6%, respectively, and ‘Azimut’ – 23.8% in Steppe zone. The results of the analysis of variance showed that the growing zone to a greater extent affected the oil content in soybean seeds by 25%, variety – 21%, and the interaction of factors of the variety and gro­wing zone by 21%. Conclusions. According to the results of multifactor analysis of variance, it was determined that the growing zone had the greatest influence on the studied parameters. It was found that the rate of the influence of gro­wing zone of soybean varieties is 25–55%, depending on the studied characteristic. It was determined that the influence of the variety was 4–25%, the conditions of the growing season affected by 1–26%.

Wheat is one of the main crops in China, and crop yield prediction is important for regional trade and national food security. There are increasing concerns with respect to how to integrate multi-source data and employ machine learning techniques to establish a simple, timely, and accurate crop yield prediction model at an administrative unit. Many previous studies were mainly focused on the whole crop growth period through expensive manual surveys, remote sensing, or climate data. However, the effect of selecting different time window on yield prediction was still unknown. Thus, we separated the whole growth period into four time windows and assessed their corresponding predictive ability by taking the major winter wheat production regions of China as an example in the study. Firstly we developed a modeling framework to integrate climate data, remote sensing data and soil data to predict winter wheat yield based on the Google Earth Engine (GEE) platform. The results show that the models can accurately predict yield 1~2 months before the harvesting dates at the county level in China with an R2 &gt: 0.75 and yield error less than 10%. Support vector machine (SVM), Gaussian process regression (GPR), and random forest (RF) represent the top three best methods for predicting yields among the eight typical machine learning models tested in this study. In addition, we also found that different agricultural zones and temporal training settings affect prediction accuracy. The three models perform better as more winter wheat growing season information becomes available. Our findings highlight a potentially powerful tool to predict yield using multiple-source data and machine learning in other regions and for crops.

Wheat (<i>Triticum aestivum</i> L.) is one of the main staple foods worldwide. Wide precise sowing (Wps) is a sowing method believed to produce the highest winter wheat grain yields; however, the reasons for its high yields and its effect on quality traits have not been effectively studied. Hence, a two-year field experiment was conducted to evaluate the effect of three sowing methods, dibbling (Db), drilling (Dr), and Wps and seed rates (112.5 kg ha⁻¹, 150 kg ha⁻¹, 187.5 kg ha⁻¹, and 225 kg ha⁻¹) on grain yield and the quality of winter wheat. Wps, Dr, and Db produced statistically similar results in terms of the grain yield and most of the quality traits measured. The grain yield increased significantly with the increasing rate, the highest being 7488.89 kg ha⁻¹ at a seed rate of 225 kg ha⁻¹. The total protein, albumin, and globulin were not affected by the sowing methods, but prolamin and glutelin were affected by the Dr and Wps, respectively. The total starch in both years, and the amylose and amylopectin in the first year, were affected only by the seed rates, with 60.11%, 23.2%, 38.63%, or higher values. The results indicated that for the wheat yield and quality traits, Wps, Dr and Db can mostly be used interchangeably. For the protein, starch, and grain yield, the suitable seed rates were 112.5 kg ha⁻¹, 150 kg ha⁻¹, and 225 kg ha⁻¹, respectively.

Purpose. To determine the growing factors impact the economically valuable characteristics of new soft winter wheat varieties.Methods. Field, biochemical methods, ANOVA.Results. The influence of the growing zone, the growing season conditions and the genotype of the soft winter wheat varieties on yield, protein and gluten content were determined. The conditions of the growing zone have the greatest influence on studied varieties yield – 73%. On average, for 2020–2021, the maximum yield was obtained in the Forest-Steppe zone – 6.23–8.39 t/ha. In the Forest zone, the yield of studied soft winter wheat varieties was 5.31–7.02 t/ha. For the Steppe zone, the yield was within 5.16–6.63 t/ha. It was determined that varieties which showed low yield in the Forrest zone were characterized by higher yield in the Steppe zone. It was found that the growing zone (49%) and growing season (42%) conditions have the greatest effect on the protein content in grain of studied varieties. It was determined that variety ‘MANDARIN’ was characterized by the highest protein content in all growing zones (14.5–16.4%). In the Steppe and Forest-Steppe zones, high protein content was identified in grain of wheat varieties ‘Tata Mata’ (13.6–14.3%), ‘Eneida’ (13.6–14.3%) and ‘Novator’ (14.2 and 13.2%), in the Forest zone – in grain of varieties ‘Vahoma’ and ‘Eneida’ – 13.4% each. It was found that the growing zone conditions impacted gluten content in grain of studied wheat varieties by 64%, the influence of the growing season conditions was 28%. The effect of variety genotype on protein and gluten content was 5 and 4%, respectively. The grain of soft winter wheat varieties ‘MANDARIN’ and ‘Eneida’ contained the largest amount of gluten in all growing zones (27.7–31.8% and 27.3–30.3%). For the Steppe and Forest-Steppe zones, a high gluten content was found in grains of varieties ‘Illusion’ (28.4 and 30.8%) and ‘Tata Mata’ (27.8 and 29.8%).Conclusions. It was found that growing zone conditions of soft winter wheat varieties (73%) and the interaction of factors zone × year (21%) impacted the yield significantly. The growing zone conditions (49 and 64%), growing season conditions (21 and 28%) and genotype of variety (5 and 4%, respectively) had a significant influence on protein and gluten content. Therefore, a significant influence of growing zone conditions on the productivity indicators of soft winter wheat determines the need to select varieties in order to obtain a high yield, taking into account the soil and climatic zone | Мета. Визначити вплив факторів вирощування на господарсько-цінні характеристики нових сортів пшениці м’якої озимої.Методи. Польовий, біохімічні методи аналізу та дисперсійний аналіз.Результати. Встановлено частки впливу умов зони вирощування, вегетаційного періоду року та генотипу на врожайність, вміст білка і клейковини в зерні сортів пшениці м’якої озимої. На врожайність досліджуваних сортів найбільше вплинули умови зони вирощування (73%). Так, у середньому за 2020–2021 рр. у зоні Лісостепу вона становила 6,23–8,39 т/га (максимальна); Полісся – 5,31–7,02; Степу – 5,16–6,63 т/га. Сорти, які в зоні Полісся показали низьку врожайність, у Степу характеризувалися вищою. Частка впливу умов зони вирощування на вміст білка в зерні досліджуваних сортів становила 49%; умов вегетаційного періоду року – 42%. Найбільший вміст білка у всіх зонах вирощування мав сорт ‘МАНДАРИН’ (14,5–16,4%). У Степу та Лісостепі найбільшу його кількість виявлено в зерні сортів ‘Тата Мата’ (13,6–14,3%), ‘Енеїда’ (13,6–14,3%) та ‘Новатор’ (14,2 і 13,2%), в Поліссі – у ‘Вагома’ та ‘Енеїда’ (по 13,4%). На вміст клейковини в зерні досліджуваних сортів умови зони вирощування впливали на 64%, вегетаційного періоду року – на 28%. Вплив генотипу на вміст білка і клейковини становив 5 і 4% відповідно. У всіх зонах вирощування найбільше клейковини містило зерно сортів ‘МАНДАРИН’ та ‘Енеїда’ (27,7–31,8 і 27,3–30,3%). У Степу та Лісостепі високий вміст клейковини мали сорти ‘Ілюзіон’ (28,4 та 30,8%) і ‘Тата Мата’ (27,8 та 29,8%).Висновки. Встановлено, що на врожайність сортів пшениці м’якої озимої суттєво впливали умови зони вирощування (73%) та взаємодія факторів зона × рік (21%). Частка впливу умов зони вирощування на вміст білка і клейковини становила 49 і 64% (суттєва), умов вегетаційного періоду року – 21 і 28%, а генотипу – 5 і 4% відповідно. Отже, для отримання високого врожаю пшениці м’якої озимої необхідно підбирати сорти, враховуючи істотний вплив умов ґрунтово-кліматичної зони вирощування на показники продуктивності.

Purpose. To determine the patterns of influence of gro­wing factors on the economically valuable characteristics of new soybean varieties.Methods. Field, biochemical methods, analysis of variance.Results. The rates of the influence of the growing zone, the conditions of the growing season of the year and the soybean variety on the yield, weight of 1000 seeds, the content of crude protein and oil, and protein and oil collection were determined. The greatest influence on the yield of the studied varieties had a growing zone – 55%. On average the maximum yield was obtained in Forest-steppe zone 2.48–3.58 t/ha, the lowest – in Steppe zone (1.33–1.89 t/ha) for 2017–2018. In the same period the weight of 1000 seeds on average was 125.1–169.9 g in the Steppe zone, in Forest-Steppe zone it was 130.2–207.8 g and 143.9–188.0 g in Fo­rrest zone. According to the results of analysis of variance, it was determined that the growing zone has the greatest influence on weight of 1000 seeds – 31%, variety – 21% and conditions of the growing season of the year – 13%. The main characteristics of soybean quality are the content of crude protein and oil in seeds. The highest level of crude protein was observed in soybean variety in Forest-Steppe zone – 37.5–44.0%. In Forrest zone, the crude protein content was 34.4–41.7%, in the Steppe zone 35.4–40.1%. The maximum level of this characteristic was observed in variety ‘NS Diyana’ – 44.0% in Forest-Steppe zone, in Forrest zone – in the variety ‘Alexa’ 41.7%, in Steppe zone – in variety ‘NS Diyana’ 40.1%. Thus, the growing zone (31%) and variety (25%) had the greatest influence on the content of crude protein; the interaction of factors (variety and growing zone) affected 17%. The average oil content for 2017‑2018 ranges from 19.8 to 24.2%. High oil content was noted in ‘Adsoy’ variety in Forrest and Forest-Steppe zones, 24.2 and 22.6%, respectively, and ‘Azimut’ – 23.8% in Steppe zone. The results of the analysis of variance showed that the growing zone to a greater extent affected the oil content in soybean seeds by 25%, variety – 21%, and the interaction of factors of the variety and gro­wing zone by 21%.Conclusions. According to the results of multifactor analysis of variance, it was determined that the growing zone had the greatest influence on the studied parameters. It was found that the rate of the influence of gro­wing zone of soybean varieties is 25–55%, depending on the studied characteristic. It was determined that the influence of the variety was 4–25%, the conditions of the growing season affected by 1–26%. | Цель. Установить закономерности влияния факторов выращивания на хозяйственно-ценные характеристики новых сортов сои.Методы. Полевой, биохимические методы анализа, дисперсионный анализ.Результаты. Определены доли влияния зоны выращивания, условий вегетационного периода года и сорта сои на урожайность, массу 1000 семян, содержание сырого протеина и масла, сбора белка и масла. Наибольшее влияние на показатель урожайности исследуемых сортов имела зона выращивания – 55%. В среднем за 2017–2018 гг. максимальная урожайность получена в зоне Лесостепи – 2,48–3,58 т/га, самая низкая – в зоне Степи 1,33–1,89 т/га. Значение показателя массы 1000 семян в среднем за 2017–2018 гг. составляют в зоне Степи – 125,1–169,9 г, в Лесостепи – 130,2–207,8 г и 143,9–188,0 г в зоне Полесья. По результатам дисперсионного анализа было определено, что на массу 1000 семян наибольшее влияние имела зона выращивания – 31%, меньшее влияние оказывал сорт – 21% и условия вегетационного периода года – 13%. Основные показатели качества сои культурной – содержание сырого протеина и масла в семенах. Наибольшие значения содержания сырого протеина отмечено в зоне Лесостепи – 37,5–44,0%. В зоне Полесья содержание сырого протеина составило 34,4–41,7%, в зоне Степи – 35,4–40,1%. Максимальные значения этого показателя были отмечены у сорта ‘НС Дияна’ – 44,0% в зоне Лесостепи, в зоне Полесья – у сорта ‘Алекса’ – 41,7%, в степной зоне ‘НС Дияна’ – 40,1%. Таким образом, наибольшее влияние на содержания сырого протеина имел фактор зоны выращивания (31%) и сорт (25%), взаимодействие факторов сорта и зоны выращивания влияло на 17%. Содержание масла в среднем за 2017–2018 гг. составляло от 19,8 до 24,2%. Высокое содержание масла было отмечено у сорта ‘Адсой’ в зоне Полесья и Лесостепи – 24,2 и 22,6%, соответственно, а также у сорта ‘Азимут’ – 23,8% в степной зоне. По результатам дисперсионного анализа было определено, что на показатель содержания масла в семенах сои больше всего влияли зона выращивания на 25%, сорт – 21%, и взаимодействие факторов сорта и зоны выращивания на 21%.Выводы. Наибольшее влияние на исследуемые показатели имела зона выращивания. Определено, что доля влияния зоны выращивания сортов сои составляет 25–55% в зависимости от исследуемого показателя. Определено, что доля влияния сорта составляла 4–25%, условия вегетационного периода года влияли на 1–26%. | Мета. Установити закономірності впливу факторів вирощування на господарсько-цінні характеристики нових сортів сої.Методи. Польовий, біохімічні методи аналізу, дисперсійний аналіз.Результати. Визначено частки впливу таких факторів як зона вирощування, умови вегетаційного періоду року та сорт сої на врожайність, масу 1000 насінин, уміст сирого протеїну та олії, збір білка та олії з гектара. Найбільше впливав на показник урожайності досліджуваних сортів фактор зони вирощування – його вплив складав 55%. У середньому за 2017–2018 рр. максимальну врожайність досліджуваних сортів отримано в зоні Лісостепу – 2,48–3,58 т/га, найменшу – в зоні Степу – 1,33–1,89 т/га. Значення показника маси 1000 насінин в середньому за 2017–2018 рр. становили для зони Степу – 125,1–169,9 г, Лісостепу – 130,2–207,8 г та 143,9–188,0 г – для зони Полісся. За допомогою дисперсійного аналізу було визначено, що на масу 1000 насінин найбільше впливала зона вирощування – 31%, менше значення мав фактор сорту – 21% та умови вегетаційного періоду року – 13%. Найбільші значення вмісту сирого протеїну в насінні сої відмічено у зоні Лісостепу – 37,5–44,0%. У зоні Полісся вміст сирого протеїну для досліджуваних сортів становив 34,4–41,7%, в зоні Степу – 35,4–40,1%. Максимальні значення цього показника було відмічено для сорту ‘НС Діяна’ – 44,0% в зоні Лісостепу, в зоні Полісся –  для ‘Алєкса’ – 41,7%, в степовій зоні – для сорту ‘НС Діяна’ – 40,1%. Таким чином, найбільший вплив на вміст сирого протеїну мав фактор зони вирощування (31%) та сорту (25%), взаємодія факторів «сорт» та «зона вирощування» впливала на 17%. Вміст олії для досліджуваних сортів сої в середньому за 2017–2018 рр. становив від 19,8 до 24,2% в трьох зонах вирощування. Найвищий вміст олії було відмічено у насінні сорту ‘Адсой’ в зоні Полісся та Лісостепу – 24,2 та 22,6%, відповідно, а також у сорту ‘Азимут’ – 23,8% в степовій зоні. Використання дисперсійного аналізу дозволило встановити, що на вміст олії в насінні сої найбільше впливали фактор зони вирощування – його вплив становив 25%, вклад фактору належності до певного сорту – 21%, взаємодія факторів «сорт» та «зона вирощування» впливала на 21%.Висновки. Найбільший вплив на досліджувані показники чинив фактор зони вирощування. Визначено, що частка впливу фактора зони вирощування сортів сої на показники врожайності, маси 1000 насінин, умісту сирого протеїну та олії, збору білка та олії з гектара становила 25–55%. Визначено, що частка впливу фактору сорту становила 4–25%, умови вегетаційного періоду року впливали на 1–26%.

Wheat is one of the most important staple foods in temperate regions and is in increasing demand in urbanizing and industrializing countries such as China. Enhancing yield potential to meet the population explosion around the world and maintaining grain quality in wheat plants under climate change are crucial for food security and human nutrition. Global warming resulting from greenhouse effect has led to more frequent occurrence of extreme climatic events. Elevated atmospheric CO₂ concentration (eCO₂) along with rising temperature has a huge impact on ecosystems, agriculture and human health. There are numerous studies investigating the eCO₂ and heatwaves effects on wheat growth and productivity, and the mechanisms behind. This review outlines the state-of-the-art knowledge regarding the effects of eCO₂ and heat stress, individually and combined, on grain yield and grain quality in wheat crop. Strategies to enhance the resilience of wheat to future warmer and CO₂-enriched environment are discussed.

Purpose. To determine the patterns of influence of gro­wing factors on the economically valuable characteristics of new soybean varieties. Methods. Field, biochemical methods, analysis of variance. Results. The rates of the influence of the growing zone, the conditions of the growing season of the year and the soybean variety on the yield, weight of 1000 seeds, the content of crude protein and oil, and protein and oil collection were determined. The greatest influence on the yield of the studied varieties had a growing zone – 55%. On average the maximum yield was obtained in Forest-steppe zone 2.48–3.58 t/ha, the lowest – in Steppe zone (1.33–1.89 t/ha) for 2017–2018. In the same period the weight of 1000 seeds on average was 125.1–169.9 g in the Steppe zone, in Forest-Steppe zone it was 130.2–207.8 g and 143.9–188.0 g in Fo­rrest zone. According to the results of analysis of variance, it was determined that the growing zone has the greatest influence on weight of 1000 seeds – 31%, variety – 21% and conditions of the growing season of the year – 13%. The main characteristics of soybean quality are the content of crude protein and oil in seeds. The highest level of crude protein was observed in soybean variety in Forest-Steppe zone – 37.5–44.0%. In Forrest zone, the crude protein content was 34.4–41.7%, in the Steppe zone 35.4–40.1%. The maximum level of this characteristic was observed in variety ‘NS Diyana’ – 44.0% in Forest-Steppe zone, in Forrest zone – in the variety ‘Alexa’ 41.7%, in Steppe zone – in variety ‘NS Diyana’ 40.1%. Thus, the growing zone (31%) and variety (25%) had the greatest influence on the content of crude protein; the interaction of factors (variety and growing zone) affected 17%. The average oil content for 2017‑2018 ranges from 19.8 to 24.2%. High oil content was noted in ‘Adsoy’ variety in Forrest and Forest-Steppe zones, 24.2 and 22.6%, respectively, and ‘Azimut’ – 23.8% in Steppe zone. The results of the analysis of variance showed that the growing zone to a greater extent affected the oil content in soybean seeds by 25%, variety – 21%, and the interaction of factors of the variety and gro­wing zone by 21%. Conclusions. According to the results of multifactor analysis of variance, it was determined that the growing zone had the greatest influence on the studied parameters. It was found that the rate of the influence of gro­wing zone of soybean varieties is 25–55%, depending on the studied characteristic. It was determined that the influence of the variety was 4–25%, the conditions of the growing season affected by 1–26%.

Wheat is one of the most important staple foods in temperate regions and is in increasing demand in urbanizing and industrializing countries such as China. Enhancing yield potential to meet the population explosion around the world and maintaining grain quality in wheat plants under climate change are crucial for food security and human nutrition. Global warming resulting from greenhouse effect has led to more frequent occurrence of extreme climatic events. Elevated atmospheric CO₂ concentration (eCO₂) along with rising temperature has a huge impact on ecosystems, agriculture and human health. There are numerous studies investigating the eCO₂ and heatwaves effects on wheat growth and productivity, and the mechanisms behind. This review outlines the state-of-the-art knowledge regarding the effects of eCO₂ and heat stress, individually and combined, on grain yield and grain quality in wheat crop. Strategies to enhance the resilience of wheat to future warmer and CO₂-enriched environment are discussed.

Durum wheat (Triticum turgidum L. subsp. durum) is one of the major crops in the Mediterranean basin, where water stress often occurs during grain filling which represents a critical stage for the synthesis and accumulation of storage proteins (gliadins and glutenins). The aim of the study is to evaluate, by two-dimensional gel electrophoresis (2DE SDS-PAGE), the storage proteins composition of two durum wheat cultivars (Ciccio and Svevo) cultivated in a growth chamber under two different water regimes (control and water deficit). At milk stage and physiological maturity, gluten proteins have been extracted and separated by 2DE SDS-PAGE. The analysis of the gels was performed by the software ImageMaster 2D Platinum (Amersham). The results showed differences in protein expression within the different gel regions between water regimes and cultivars; under water deficit the rate of protein accumulation was faster for all the protein regions, either at milk and physiological stage. Protein accumulation within high molecular weight (H) region resulted faster in Ciccio than in Svevo mainly in the control treatment. In the low molecular weight region between 48 and 35 kDa (L 48-35), the cultivar Ciccio showed a higher protein expression than Svevo. Furthermore under water deficit a marked increase in H region volume and a decrease in the L 48-35 region was observed only for Svevo; instead in Ciccio no change was observed showing this cultivar a greater stability on changing water regime. Further studies by the use of mass spectrometry are necessary to identify specific peptides relative to drought stress during grain filling as well as to investigate the relationships with technological quality.

Мета. Дослідити історичні витоки та етапи формування сортовипробувальної мережі Черкащини, де розташована одна з філій Українського інституту експертизи сортів рослин. Методи. Черкаська філія Українського інституту екс­пертизи сортів рослин розташована у селі Дзензелівка Маньківської об’єднаної територіальної громади Уманського району Черкаської області. Під час досліджень послуговувалися загальнонауковими методами, зокрема гіпотези, спостереження, історичним з елементами екстраполяції джерелознавчої бази даних, аналізу, а також методом синтезу для формування висновків. Результати. Черкащина – це типовий Лісостеп України. Поширені на території області сорти рослин відповідають загальноприйнятим у міжнародній практиці критеріям відмінності, однорідності та стабільності; задовольняють потреби споживачів за господарсько-цінними характеристиками; не загрожують довкіллю і здоров’ю людини. Сортовипробувальну мережу Черкаської області створено в 1966 р., її діяльність координувала Інспектура Державної комісії по сортовипробуванню сільськогосподарських культур по Черкаській області. У 2002 р. засновано Черкаський обласний державний центр експертизи сортів рослин, який 2012 р. став філією Українського інституту експертизи сортів рослин. Висновки. Формування сортових рослинних ресурсів на Черкащині відбувалося завдяки досить тривалим історичним етапам становлення та розвитку її сортовипробувальної мережі. | Purpose. To study the historical origins and stages of formation of the variety testing network of the Cherkasy Region, where one of the branches of the Ukrainian Institute for Plant Variety Examination is located. Methods. The Cherkasy branch of the Ukrainian Institute for Plant Variety Examination is located in the village of Dzenzelivka, Mankiv United Territorial Community, Uman district, Cherkasy Region. During the research, general scientific methods were used, in particular, hypotheses, observations, historical methods with elements of extrapolation of the source scientific database, analysis, as well as the method of synthesis to form conclusions. Results. The Cherkasy Region is a typical Ukrainian forest-steppe. Plant varieties common in the region meet the criteria of distinctness, uniformity and stabi­lity generally accepted in international practice; they meet the needs of consumers in terms of economically valuable characteristics; they do not pose a threat to the environment and human health. The Variety Testing Network of the Cherkasy Region was established in 1966 and its activities were coordinated by the Inspectorate of the State Commission for Variety Testing of Agricultural Crops in the Cherkasy Region. In 2002, the Cherkassy Regional State Centre for Expertise in Plant Varieties was established, which in 2012 became a branch of the Ukrainian Institute for Plant Variety Examination. Conclusions. The formation of varietal plant resources in the Cherkasy Region took place thanks to the rather long historical stages of formation and development of its varietal testing network.

Мета. Дослідити історичні витоки та етапи формування сортовипробувальної мережі Черкащини, де розташована одна з філій Українського інституту експертизи сортів рослин. Методи. Черкаська філія Українського інституту екс­пертизи сортів рослин розташована у селі Дзензелівка Маньківської об’єднаної територіальної громади Уманського району Черкаської області. Під час досліджень послуговувалися загальнонауковими методами, зокрема гіпотези, спостереження, історичним з елементами екстраполяції джерелознавчої бази даних, аналізу, а також методом синтезу для формування висновків. Результати. Черкащина – це типовий Лісостеп України. Поширені на території області сорти рослин відповідають загальноприйнятим у міжнародній практиці критеріям відмінності, однорідності та стабільності; задовольняють потреби споживачів за господарсько-цінними характеристиками; не загрожують довкіллю і здоров’ю людини. Сортовипробувальну мережу Черкаської області створено в 1966 р., її діяльність координувала Інспектура Державної комісії по сортовипробуванню сільськогосподарських культур по Черкаській області. У 2002 р. засновано Черкаський обласний державний центр експертизи сортів рослин, який 2012 р. став філією Українського інституту експертизи сортів рослин. Висновки. Формування сортових рослинних ресурсів на Черкащині відбувалося завдяки досить тривалим історичним етапам становлення та розвитку її сортовипробувальної мережі.

Мета. Вивчення динаміки формування біометричних показників, урожайності біомаси та енергетичного потенціалу рослин сортів сорго цукрового в умовах Центрального Лісостепу України. Методи. Використовували польовий, лабораторний і статистичний методи. Об’єктом досліджень слугували п’ять зареєстрованих сортів сорго цукрового, а саме: ‘Гулівер’, ‘Довіста’, ‘Зубр’, ‘Су’ та ‘Цукрове’. Вимірювання біометричних показників рослин, облік урожайності біомаси й енергетичного потенціалу здійснювали відповідно до затверджених науково-методичних рекомендацій. Результати. Найшвидший ріст сорго цукрового у висоту відмічено в такі міжфазні періоди, як сходи–вихід у трубку та вихід у трубку–цвітіння. На час закінчення вегетації рослини сортів ‘Гулівер’ (237,2–245,1 см), ‘Цукрове’ (218,0–227,2 см) й ‘Довіста’ (205,6–220,9 см) переважали над іншими за висотою. Найбільшою площею листкової фотосинтезуючої поверхні характеризувалися ‘Гулівер’, ‘Цукрове’ й ‘Зубр’, вони ж сформували найбільшу біомасу й відзначилися найвищою енергетичною ефективністю вирощування за показниками енергопродуктивності (EPс дорівнює або більше ніж 60,0 ГДж/га) та коефіцієнтом енергоефективності (Кее дорівнює або більше ніж 4,0). Висновки. Найбільшу врожайність біомаси за сухим залишком виявлено в сортів сорго цукрового ‘Гулівер’ (15,4 т/га), ‘Цукрове’ (15,2 т/га) та ‘Зубр’ (12,5 т/га). Ці ж сорти вирізнялися високою енергопродуктивністю (різницею між накопиченою в біомасі енергією та енергією, витраченою на її виробництво) – 65,3; 64,9 і 56,8 ГДж/га відповідно, зі значенням Кее 4,0 або більше, що характеризує середній рівень ефективності виробництва біомаси. | Purpose. Study of the dynamics of formation of biometric indicators, biomass yield and energy potential of sorghum varieties in the conditions of the Central ForestSteppe of Ukraine. Methods. Field, laboratory and statistical methods were used. Five registered varieties of sorghum, viz: ‘Huliver’, ‘Dovista’, ‘Zubr’, ‘Su’ and ‘Tsukrove’ served as the object of research. The measurement of biometric indicators of plants, the calculation of biomass yield and energy potential were carried out in accordance with approved scientific and methodological recommendations. Results. The most rapid growth in height of sorghum was observed during the interphases of “seedling – leaf-tube formation and leaf-tube formation – flowering”. At the end of the growing season, plants of the varieties ‘Huliver’ (237.2–245.1 cm), ‘Tsukrove’ (218.0–227.2 cm) and ‘Dovista’ (205.6–220.9 cm) were the tallest. ‘Hulliver’, ‘Tsukrove’ and ‘Zubr’ were characterized by the largest photosynthetic leaf area, they produced the largest biomass and were characterized by the highest energy efficiency of cultivation in terms of energy productivity (EPс equal to or greater than 60.0 GJ/ha) and energy efficiency coefficient (Kee equal to or greater than 4.0). Conclusions. The highest biomass yield by dry residue was found in the sorghum varieties ‘Huliver’ (15.4 t/ha), ‘Tsukrove’ (15.2 t/ha) and ‘Zubr’ (12.5 t/ha). The same varieties were characterized by high energy productivity (the difference between the energy stored in biomass and the energy used to produce it) – 65.3, 64.9 and 56.8 GJ/ha respectively, with a Kee value of 4.0 or more, which characterizes the average level of biomass production efficiency.

Мета. Вивчення динаміки формування біометричних показників, урожайності біомаси та енергетичного потенціалу рослин сортів сорго цукрового в умовах Центрального Лісостепу України. Методи. Використовували польовий, лабораторний і статистичний методи. Об’єктом досліджень слугували п’ять зареєстрованих сортів сорго цукрового, а саме: ‘Гулівер’, ‘Довіста’, ‘Зубр’, ‘Су’ та ‘Цукрове’. Вимірювання біометричних показників рослин, облік урожайності біомаси й енергетичного потенціалу здійснювали відповідно до затверджених науково-методичних рекомендацій. Результати. Найшвидший ріст сорго цукрового у висоту відмічено в такі міжфазні періоди, як сходи–вихід у трубку та вихід у трубку–цвітіння. На час закінчення вегетації рослини сортів ‘Гулівер’ (237,2–245,1 см), ‘Цукрове’ (218,0–227,2 см) й ‘Довіста’ (205,6–220,9 см) переважали над іншими за висотою. Найбільшою площею листкової фотосинтезуючої поверхні характеризувалися ‘Гулівер’, ‘Цукрове’ й ‘Зубр’, вони ж сформували найбільшу біомасу й відзначилися найвищою енергетичною ефективністю вирощування за показниками енергопродуктивності (EPс дорівнює або більше ніж 60,0 ГДж/га) та коефіцієнтом енергоефективності (Кее дорівнює або більше ніж 4,0). Висновки. Найбільшу врожайність біомаси за сухим залишком виявлено в сортів сорго цукрового ‘Гулівер’ (15,4 т/га), ‘Цукрове’ (15,2 т/га) та ‘Зубр’ (12,5 т/га). Ці ж сорти вирізнялися високою енергопродуктивністю (різницею між накопиченою в біомасі енергією та енергією, витраченою на її виробництво) – 65,3; 64,9 і 56,8 ГДж/га відповідно, зі значенням Кее 4,0 або більше, що характеризує середній рівень ефективності виробництва біомаси.

Мета. Визначити потенціал урожайності нових сортів пшениці озимої миронівської селекції залежно від попередників і строків сівби та встановити їх частки впливу в умовах Центрального Лісостепу України. Методи. Дослідження проводили в польовому чотирифакторному досліді на базі Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН упродовж 2018/19–2020/21 рр. Результати. У результаті вивчення п’яти перспективних сортів пшениці озимої, висіяних 25 вересня та 05 жовтня після двох попередників (соя та соняшник), виявили, що незалежно від строків сівби середня врожайність для досліджуваних сортів після попередника соя була вищою і варіювала від 3,77 до 6,24 т/га у порівнянні з попередником соняшник – 3,35–5,52 т/га. Сорт ‘МІП Ювілейна’ сформував максимальну врожайність за першого строку сівби (5,52 та 6,24 т/га після попередників соняшник та соя відповідно), а сорт ‘МІП Фортуна’ – за другого (5,46 т/га після попередника соя). Висновки. Установлено потенціал урожайності сортів пшениці озимої залежно від попередників та строків сівби в умовах Центрального Лісостепу України. За результатами дисперсійного аналізу отриманих даних з’ясовано частку впливу цих факторів на врожайність культури. Максимальний внесок у дисперсію врожайності був за роком висіву (67,8%) та попередником (20,9%). | Purpose. To determine the yield potential of new winter wheat varieties of the Myronivka breeding as a function of preceding crops and sowing dates, and to determine their proportion of influence in the conditions of the central ForestSteppe of Ukraine. Methods. The research was conducted in a four-factor field experiment at the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat, National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine during 2018/19–2020/21. Results. As a result of the study of five promising varieties of winter wheat, sown on September 25 and October 5 after two predecessors (soybean and sunflower), it was found that, regardless of the sowing dates, the average yield of the varieties studied was higher after the predecessor soybean and varied from 3.77 to 6.24 t/ha compared to its predecessor sunflower – 3.35–5.52 t/ha. The variety ‘MIP Yuvileina’ produced the maximum yield in the first sowing period (5.52 and 6.24 t/ha after the preceding sunflower and soybean, respectively) and the variety ‘MIP Fortuna’ – in the second sowing period (5.46 t/ha after the preceding soybean). Conclusions. The yield potential of winter wheat varieties was determined in relation to their predecessors and sowing dates in the conditions of the central Forest-Steppe of Ukraine. According to the results of the variance analysis of the obtained data, the proportion of influence of these factors on the crop yield was determined. The largest contribution to the yield variance was made by the year of sowing (67.8%) and the predecessor (20.9%).

Мета. Визначити потенціал урожайності нових сортів пшениці озимої миронівської селекції залежно від попередників і строків сівби та встановити їх частки впливу в умовах Центрального Лісостепу України. Методи. Дослідження проводили в польовому чотирифакторному досліді на базі Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН упродовж 2018/19–2020/21 рр. Результати. У результаті вивчення п’яти перспективних сортів пшениці озимої, висіяних 25 вересня та 05 жовтня після двох попередників (соя та соняшник), виявили, що незалежно від строків сівби середня врожайність для досліджуваних сортів після попередника соя була вищою і варіювала від 3,77 до 6,24 т/га у порівнянні з попередником соняшник – 3,35–5,52 т/га. Сорт ‘МІП Ювілейна’ сформував максимальну врожайність за першого строку сівби (5,52 та 6,24 т/га після попередників соняшник та соя відповідно), а сорт ‘МІП Фортуна’ – за другого (5,46 т/га після попередника соя). Висновки. Установлено потенціал урожайності сортів пшениці озимої залежно від попередників та строків сівби в умовах Центрального Лісостепу України. За результатами дисперсійного аналізу отриманих даних з’ясовано частку впливу цих факторів на врожайність культури. Максимальний внесок у дисперсію врожайності був за роком висіву (67,8%) та попередником (20,9%).

Мета. Встановити потенціал урожайності та якості зерна сортів вівса посівного (Avena sativa L.) залежно від живлення й погодних умов. Методи. Під час досліджень використовували польові, лабораторні (визначення якості зерна) та статистичні методи. Результати. Застосовуючи різні системи удобрення, дослідили сім сортів вівса посівного, найурожайнішими серед яких виявились ‘Айворі’, ‘Легінь Носівський’ і ‘Закат’. Найбільший приріст урожаїв від використання добрив у 2022–2023 рр. (1,24–2,73 т/га за середніх приростів 0,32–2,83 т/га) спостерігали за вирощування сорту ‘Айворі’. Додаткові прирости завдяки внесенню сірки, як порівняти з варіантами, де застосовували лише азот, фосфор і калій, отримано в сортів ‘Нептун’ – 0,26–0,39 т/га; ‘Легінь Носівський’ – 0,47–0,49; ‘Світанок’ – 0,23–0,66; ‘Закат’ – 0,39–0,64; ‘Зубр’ – 0,41–0,54; ‘Альбатрос’ – 0,58–0,78; ‘Айворі’ – 0,34–0,66 т/га. Середня врожайність контрольних варіантів у 2021–2023 рр. була такою: 2,28 т/га – ‘Нептун’; 2,64 – ‘Легінь Носівський’; 2,50 – ‘Світанок’; 2,70 – ‘Закат’; 2,71 – ‘Зубр’; 2,60 – ‘Альбатрос’; 2,81 т/га – ‘Айворі’. Підвищення норми елементів живлення, що вносять у ґрунт, сприяло поліпшенню якості зерна. Так, за умови додавання N30P30K30 + N30 ВВСН32 вміст протеїну в зерні був у межах 10,2–10,8%; N60P60K60 + N30 ВВСН32 – 10,4–11,2; N90P90K90 + N30 ВВСН32 – 11,0–11,8; N120P120K120 + N30 ВВСН32 – 11,4–12,4%. Додаткове внесення сірки в систему удобрень зумовило ефективніше використання азоту, а тому й збільшення частки білка в зерні на 1,3–1,8%, порівнюючи з варіантами, в яких норма макроелементів була однаковою для всіх сортів. Вміст альбумінів і глобулінів був вищим у зерні контрольного варіанта (17,0–19,3 та 20,1–21,6% відповідно), змінюючись несуттєво між сортами. Кількість запасних білків – проламінів і глютелінів – збільшувалася (від 28,4–30,2 до 34,8–36,2% відповідно) з підвищенням норми добрив, зокрема за внесення N120P120K120S45 + N30. Висновки. Всі досліджені сорти вівса є високопродуктивними та залежно від норм добрив формують врожаї на рівні 3,33–5,54 т/га. Сорт ‘Нептун’ дещо поступається іншим за врожайністю, втім має зерно зі значним вмістом біологічно цінних фракцій білка. Внесення сірковмісних доб­рив забезпечує збільшення врожайності, поліпшення якості зерна та ефективніше використання азоту, що дає змогу знижувати базову норму додавання в ґрунт макроелементів. | Purpose. To determine the yield potential and grain qua­lity of varieties of oat (Avena sativa L.) as a function of the nutritional and climatic conditions. Methods. Field, laboratory (grain quality determination) and statistical methods were used in the research. Results. Using different fertilization systems, seven oat varieties were studied, of which the most productive were ‘Ayvori’, ‘Lehin Nosivskyi’ and ‘Zakat’. The greatest increase in yield due to the use of fertilizers in 2022–2023 (1.24–2.73 t/ha with average increases of 0.32–2.83 t/ha) was observed for the cultivation of the ‘Ayvori’ variety. Additional increases due to the introduction of sulphur, compared to the options where only nitrogen, phosphorus and potassium were used, were observed for the varieties ‘Neptun’ – 0. 26–0.39 t/ha; ‘Lehin Nosivskyi’ – 0.47–0.49; ‘Svitanok’ – 0.23–0.66; ‘Zakat’ – 0.39–0.64; ‘Zubr’ – 0.41–0.54; ‘Albatros’ – 0.58–0.78; ‘Ayvori’ – 0.34–0.66 t/ha. The average yield of the control varieties in 2021–2023 was as follows 2.28 t/ha – ‘Neptun’; 2.64 – ‘Lehin Nosivskyi’; 2.50 – ‘Svitanok’; 2.70 – ‘Zakat’; 2.71 – ‘Zubr’; 2.60 – ‘Albatros’; 2.81 t/ha – ‘Ayvori’. Increasing the rate of nutrient application to the soil helped to improve grain quality. Thus, with the addition of N30P30K30 + N30 BBCH32, the protein content in the grain was within 10.2–10.8%; N60P60K60 + N30 ВВСН32 – 10.4–11.2; N90P90K90 + N30 ВВСН32 – 11.0–11.8; N120P120K120 + N30 BBCH32 – 11.4–12.4%. The addition of sulphur to the fertilization system resulted in a more efficient use of nitrogen and therefore an increase in the protein content of the grain of 1.3–1.8% compared to the options where the rate of macronutrients was the same for all varieties. The content of albumins and globulins was higher in the grain of the control variant (17.0–19.3 and 20.1–21.6% respectively) and did not vary significantly between varieties. The amount of reserve proteins – prolamins and glutelins – increased (from 28.4–30.2 to 34.8–36.2%) with an increase in fertilizer rate, especially with the introduction of N120P120K120S45 + N30. Conclusions. All investigated oat varieties are highly productive and give yields in the range of 3.33–5.54 t/ha, depending on the fertilizer rate. The variety ‘Neptun’ is slightly lower in yield than the others, but has grain with a significant content of biologically valuable protein fractions. The application of sulphur­containing fertilizers increases yield, improves grain quality and allows a more efficient use of nitrogen, which makes it possible to reduce the basic rate of addition of macronutrients to the soil.

Мета. Встановити потенціал урожайності та якості зерна сортів вівса посівного (Avena sativa L.) залежно від живлення й погодних умов. Методи. Під час досліджень використовували польові, лабораторні (визначення якості зерна) та статистичні методи. Результати. Застосовуючи різні системи удобрення, дослідили сім сортів вівса посівного, найурожайнішими серед яких виявились ‘Айворі’, ‘Легінь Носівський’ і ‘Закат’. Найбільший приріст урожаїв від використання добрив у 2022–2023 рр. (1,24–2,73 т/га за середніх приростів 0,32–2,83 т/га) спостерігали за вирощування сорту ‘Айворі’. Додаткові прирости завдяки внесенню сірки, як порівняти з варіантами, де застосовували лише азот, фосфор і калій, отримано в сортів ‘Нептун’ – 0,26–0,39 т/га; ‘Легінь Носівський’ – 0,47–0,49; ‘Світанок’ – 0,23–0,66; ‘Закат’ – 0,39–0,64; ‘Зубр’ – 0,41–0,54; ‘Альбатрос’ – 0,58–0,78; ‘Айворі’ – 0,34–0,66 т/га. Середня врожайність контрольних варіантів у 2021–2023 рр. була такою: 2,28 т/га – ‘Нептун’; 2,64 – ‘Легінь Носівський’; 2,50 – ‘Світанок’; 2,70 – ‘Закат’; 2,71 – ‘Зубр’; 2,60 – ‘Альбатрос’; 2,81 т/га – ‘Айворі’. Підвищення норми елементів живлення, що вносять у ґрунт, сприяло поліпшенню якості зерна. Так, за умови додавання N30P30K30 + N30 ВВСН32 вміст протеїну в зерні був у межах 10,2–10,8%; N60P60K60 + N30 ВВСН32 – 10,4–11,2; N90P90K90 + N30 ВВСН32 – 11,0–11,8; N120P120K120 + N30 ВВСН32 – 11,4–12,4%. Додаткове внесення сірки в систему удобрень зумовило ефективніше використання азоту, а тому й збільшення частки білка в зерні на 1,3–1,8%, порівнюючи з варіантами, в яких норма макроелементів була однаковою для всіх сортів. Вміст альбумінів і глобулінів був вищим у зерні контрольного варіанта (17,0–19,3 та 20,1–21,6% відповідно), змінюючись несуттєво між сортами. Кількість запасних білків – проламінів і глютелінів – збільшувалася (від 28,4–30,2 до 34,8–36,2% відповідно) з підвищенням норми добрив, зокрема за внесення N120P120K120S45 + N30. Висновки. Всі досліджені сорти вівса є високопродуктивними та залежно від норм добрив формують врожаї на рівні 3,33–5,54 т/га. Сорт ‘Нептун’ дещо поступається іншим за врожайністю, втім має зерно зі значним вмістом біологічно цінних фракцій білка. Внесення сірковмісних доб­рив забезпечує збільшення врожайності, поліпшення якості зерна та ефективніше використання азоту, що дає змогу знижувати базову норму додавання в ґрунт макроелементів.

Мета. Провести господарську оцінку сортів амаранту ‘Харківський­1’, ‘Геліос’ і ‘Сем’ за внесення абсорбенту торгової марки MaxiMarin, використовуваного для нівелювання нестачі опадів і нерівномірного зволоження в Лісостепу України. Методи. Впродовж 2021–2023 рр. у польових умовах (м. Умань, 48°46¢N, 30°14¢E) досліджували три сорти амаранту й абсорбент торгової марки MaxiMarin у формі гранул, норма внесення якого становила 25 кг/га. Оцінювання сортів здійснювали за такими параметрами: маса листків, суцвіття й коріння, врожайність зеленої маси у фазах цвітіння та повної стиглості. Також визначали врожайність зерна амаранту та вміст у ньому протеїну, жирів і крохмалю. У процесі роботи послуговувались методами дисперсійного й кореляційного аналізів. Результати. Застосований абсорбент істотно вплинув на показники продуктивності, яка характеризувалася значною міжсортовою різницею. Зокрема, середнє збільшення маси листків з однієї рослини для досліджуваних сортів амаранту становило 12,2%, маси суцвіття – 8,9%, або 3,6 г/росл. Найкраще на внесення абсорбенту, що вдосконалило умови вирощування, зреагував сорт ‘Харківський­1’, маса суцвіття якого підвищилася на 12,6%, або 5,3 г/росл. Посилення ростових процесів стало можливим завдяки поліпшеному розвитку кореневої системи та підвищенню її маси залежно від варіанта на 12,3–24,6% (2,1–3,0 г/росл.). Водночас у середньому на 12,4% (11,2–13,3% у різних сортів) збільшився показник загальної маси рослин. Урожайність зеленої маси зростала на 13,6–16,5% (4,75–5,75 т/га) завдяки використанню абсорбенту й була в межах 33,0–40,0 т/га. Найвищими її значеннями характеризувався сорт ‘Сем’ – 34,3 т/га у контролі та 40,0 т/га в дослідах зі внесеним абсорбентом. Його застосування також спричинило збільшення врожайності різних сортів амаранту на 0,30–0,38 т/га, або 16,0–18,3% (найурожайнішим був сорт ‘Сем’ – 2,08 та 2,46 т/га залежно від варіанта досліду) й істотне зменшення концентрації протеїну (на 0,1–10,0%), жирів (на 7,4–19,5%) і крохмалю (на 3,2–8,2%). Висновки. Абсорбенти є ефективним засобом для нівелювання нерівномірного зволоження та забезпечення максимальної реалізації продуктивного потенціалу амаранту, проте поліпшення водного режиму негативно впливає на накопичення протеїну, жирів і крохмалю. | Purpose. To carry out an economic evaluation of amaranth varieties ‘Kharkivskyi­1’, ‘Helios’ and ‘Sem’ for the application of MaxiMarin absorbent used to compensate for lack of rainfall and uneven moisture in the forest steppe of Ukraine. Methods. During 2021–2023, three varieties of amaranth and MaxiMarin brand absorbent in the form of granules were studied in the field (Uman, 48°46¢N, 30°14¢E) at an application rate of 25 kg/ha. The varieties were evaluated according to the following parameters: weight of leaves, inflorescence and roots, yield of green mass in the flowering and full maturity phases. Amaranth grain yield, protein, fat and starch content were also determined. The methods of analysis of variance and correlation were used. Results. The absorbent applied had a significant effect on the productivity indicators, which were characterized by a significant difference between varieties. In particular, the average increase in the mass of leaves per plant for the studied varieties of amaranth was 12.2%, the mass of inflorescence – 8.9%, or 3.6 g/plant. The variety ‘Kharkivskyi­1’ responded best to the introduction of an absorbent that improved growth conditions, the weight of its inflorescence increased by 12.6%, or 5.3g/plant. The strengthening of growth processes was made possible by the improved deve­lopment of the root system and an increase in its mass, depending on the variety, of 12.3–24.6% (2.1–3.0 g/plant). At the same time, total plant weight increased by an average of 12.4% (11.2–13.3% in different varieties). Green mass yield increased by 13.6–16.5% (4.75–5.75 t/ha) due to the use of absorbent and was in the range of 33.0–40.0 t/ha. The highest values were characterized by the variety ‘Sem’ – 34.3 t/ha in the control and 40.0 t/ha in the experiments with added absorbent. Its application also caused an increase in the yield of different varieties of amaranth by 0.30–0.38 t/ha or 16.0–18.3% (the most productive was the variety ‘Sem’ – 2.08 and 2.46 t/ha, depending on the variant of the experiment) and a significant decrease in the concentration of protein (by 0.1–10.0%), fats (by 7.4–19.5%) and starch (by 3.2–8.2%). Conclusions. Absorbents are an effective tool for levelling moisture imbalances and ensuring maximum realization of the productive potential of amaranth, but improving the water regime has a negative effect on the accumulation of protein, fats and starch.

Мета. Провести господарську оцінку сортів амаранту ‘Харківський­1’, ‘Геліос’ і ‘Сем’ за внесення абсорбенту торгової марки MaxiMarin, використовуваного для нівелювання нестачі опадів і нерівномірного зволоження в Лісостепу України. Методи. Впродовж 2021–2023 рр. у польових умовах (м. Умань, 48°46¢N, 30°14¢E) досліджували три сорти амаранту й абсорбент торгової марки MaxiMarin у формі гранул, норма внесення якого становила 25 кг/га. Оцінювання сортів здійснювали за такими параметрами: маса листків, суцвіття й коріння, врожайність зеленої маси у фазах цвітіння та повної стиглості. Також визначали врожайність зерна амаранту та вміст у ньому протеїну, жирів і крохмалю. У процесі роботи послуговувались методами дисперсійного й кореляційного аналізів. Результати. Застосований абсорбент істотно вплинув на показники продуктивності, яка характеризувалася значною міжсортовою різницею. Зокрема, середнє збільшення маси листків з однієї рослини для досліджуваних сортів амаранту становило 12,2%, маси суцвіття – 8,9%, або 3,6 г/росл. Найкраще на внесення абсорбенту, що вдосконалило умови вирощування, зреагував сорт ‘Харківський­1’, маса суцвіття якого підвищилася на 12,6%, або 5,3 г/росл. Посилення ростових процесів стало можливим завдяки поліпшеному розвитку кореневої системи та підвищенню її маси залежно від варіанта на 12,3–24,6% (2,1–3,0 г/росл.). Водночас у середньому на 12,4% (11,2–13,3% у різних сортів) збільшився показник загальної маси рослин. Урожайність зеленої маси зростала на 13,6–16,5% (4,75–5,75 т/га) завдяки використанню абсорбенту й була в межах 33,0–40,0 т/га. Найвищими її значеннями характеризувався сорт ‘Сем’ – 34,3 т/га у контролі та 40,0 т/га в дослідах зі внесеним абсорбентом. Його застосування також спричинило збільшення врожайності різних сортів амаранту на 0,30–0,38 т/га, або 16,0–18,3% (найурожайнішим був сорт ‘Сем’ – 2,08 та 2,46 т/га залежно від варіанта досліду) й істотне зменшення концентрації протеїну (на 0,1–10,0%), жирів (на 7,4–19,5%) і крохмалю (на 3,2–8,2%). Висновки. Абсорбенти є ефективним засобом для нівелювання нерівномірного зволоження та забезпечення максимальної реалізації продуктивного потенціалу амаранту, проте поліпшення водного режиму негативно впливає на накопичення протеїну, жирів і крохмалю.