Purpose. To work out the theoretical principles of soft winter wheat breeding for grain baking quality improvement up to the extra-strong level and initial varieties breeding for germoplasm development.Methods. Interspecies hybridization, field tests, laboratory baking quali­ty test, analysis.Results. Rising yields and better baking quality of the soft winter wheat varieties were achieved as a result of varieties replacement on the South Ukraine. Winter wheat specific response to the different dose of nitrogen fertilizer application has been a characteristic feature of the different variety types (tall extensive, mild intensive, semi half intensive, dwarf high intensive). It demonstrated increased productivity and also changes in gluten characteristics – tenacity, extensibility and elasti­city. On the base of these data a new approach to the bread winter wheat varieties development with extra-strong baking quality characteristics was offered. Criteria for the extra-strong varieties group and official introduction of this group are proposed for consideration. Effectiveness and ways of extra-strong genotypes selection among hybrid population of high baking quality were under research.Conclusions. The main criteria for determining selection of extra-strong bread winter wheat varieties are the following: grain protein content (no less than 14%); alveograph value – 500 units and higher; optimal ratio of gluten characteristics – tenacity/extensibility ~1; certain biochemical markers of genetic quality level and resistance to sprouting. The breeding methodology of extra-strong genotypes has certain specific nature: reserve proteins electrophoreses for identification of alleles with positive effect on quality indices; involving to hybridization winter and spring types as genetic sources of high baking quality; change specific environment conditions to select extra-strong genotypes on different breeding stages. | Цель. Разработать теоретические аспекты направления селекции пшеницы мягкой озимой на повышение показателей хлебопекарного качества зерна до уровня экстрасильной пшеницы и создания соответствующего исходного материала для выращивания сортов такого типа. Методы. Внутривидовая гибридизация, оценка селекционного материала в полевых условиях, лабораторная оценка показателей хлебопекарного качества, аналитический. Результаты. Отмечено повышение уровня продуктивнос­ти и хлебопекарного качества зерна у сортов пшеницы в процессе различных сортосмен на юге Украины. Выявлено специфичность реакции сортов, различных типов (высокорослые экстенсивного и полуинтенсивного типов и короткостебельные интенсивного и полукарликовые высокоинтенсивного типа) на дозы азотного минерального питания, которая проявляется не только в повышении продуктивности, но и в изменениях показателей упругости и растяжимости теста. Предложено официальное введение новой группы по качеству пшеницы мягкой озимой – экстрасильной пшеницы. Исследованы эффективность и особенности отбора экстрасильных генотипов на гибридах, созданных при участии генетических источников качества зерна озимой и ярового происхождения. Выводы. Основными критериями для идентификации сортов пшеницы мягкой озимой экстрасильного типа являются такие, как содержание белка зерна (не менее 14%); «сила» муки – от 500 единиц и выше; оптимальное соотношение основных физических показателей (P/L) – упругость/растяжимость – 0,8–1,5; определенные биохимические маркеры генетического уровня качества и устойчивости к прорастанию. Методология селекции экстрасильных генотипов имеет определенный специфический характер: использование электрофореза запасных белков для идентификации аллелей с положительным влиянием на показатели качества, привлечение к гибридизации генетических источников озимого и ярового происхождения с различными системами контроля качества; создание специальных фонов для отбора экстрасильных генотипов на разных этапах селекционного процесса. | Мета. Розробити теоретичні аспекти напряму селекції пшениці м’якої озимої на підвищення показників хлібопекарної якості зерна до рівня екстрасильної пшениці та створити відповідний вихідний матеріал для вирощування сортів такого типу. Методи. Внутрішньовидова гібридизація, оцінка селекційного матеріалу в польових умовах, лабораторна оцінка показників хлібопекарної якості, аналітичний. Результати. Відмічено підвищення рівня продуктивності та хлібопекарної якості зерна в сортів пшениці у процесі різних сортозмін на півдні України. Виявлено специфічність реакції сортів різних типів (високорослі екстенсивного та напівінтенсивного типів і короткостеблові інтенсивного та напівкарликові високоінтенсивного типу) на дози азотного мінерального живлення, яка проявляється не тільки у підвищенні продуктивності, а й у змінах показників пружності й розтяжності тіста. Запропоновано офіційне введення нової групи за якістю пшениці м’якої озимої – екстрасильних пшениць. Досліджено ефективність та особливості добору екстрасильних генотипів на гібридах, створених за участі генетичних джерел якості зерна озимого та ярого походження. Висновки. Основними критеріями для ідентифікації сортів пшениці м’якої озимої екстрасильного типу є такі, як вміст білка зерна (не менше 14%); «сила» борошна – від 500 одиниць і вище; оптимальне співвідношення основних фізичних показників (P/L) – пружність/розтяжність – 0,8–1,5; певні біохімічні маркери генетичного рівня якості та стійкості до проростання. Методологія селекції екстрасильних генотипів має певний специфічний характер: використання електрофорезу запасних білків для ідентифікації алелей з позитивним впливом на показники якості, залучення до гібридизації генетичних джерел озимого та ярого походження з різними системами контролю якості; створення спеціальних фонів для добору екстрасильних генотипів на різних етапах селекційного процесу.

Мета. Розробити теоретичні аспекти напряму селекції пшениці м’якої озимої на підвищення показників хлібопекарної якості зерна до рівня екстрасильної пшениці та створити відповідний вихідний матеріал для вирощування сортів такого типу. Методи. Внутрішньовидова гібридизація, оцінка селекційного матеріалу в польових умовах, лабораторна оцінка показників хлібопекарної якості, аналітичний. Результати. Відмічено підвищення рівня продуктивності та хлібопекарної якості зерна в сортів пшениці у процесі різних сортозмін на півдні України. Виявлено специфічність реакції сортів різних типів (високорослі екстенсивного та напівінтенсивного типів і короткостеблові інтенсивного та напівкарликові високоінтенсивного типу) на дози азотного мінерального живлення, яка проявляється не тільки у підвищенні продуктивності, а й у змінах показників пружності й розтяжності тіста. Запропоновано офіційне введення нової групи за якістю пшениці м’якої озимої – екстрасильних пшениць. Досліджено ефективність та особливості добору екстрасильних генотипів на гібридах, створених за участі генетичних джерел якості зерна озимого та ярого походження. Висновки. Основними критеріями для ідентифікації сортів пшениці м’якої озимої екстрасильного типу є такі, як вміст білка зерна (не менше 14%); «сила» борошна – від 500 одиниць і вище; оптимальне співвідношення основних фізичних показників (P/L) – пружність/розтяжність – 0,8–1,5; певні біохімічні маркери генетичного рівня якості та стійкості до проростання. Методологія селекції екстрасильних генотипів має певний специфічний характер: використання електрофорезу запасних білків для ідентифікації алелей з позитивним впливом на показники якості, залучення до гібридизації генетичних джерел озимого та ярого походження з різними системами контролю якості; створення спеціальних фонів для добору екстрасильних генотипів на різних етапах селекційного процесу.

Purpose. To study the adaptive signs of varieties and breeding material of winter wheat developed at the Institute of Irrigated Agriculture of the National Academy of Sciences of Ukraine. Methods. Field, laboratory (determination of the water-holding capacity of leaves at major phenological stages), structural analysis, drought tolerance estimation (the method is based on the seed ability to germinate in sugar solution with high osmotic pressure), qua­lity analysis, and statistical analysis. Results. Having a high-yiel­­ding potential, modern varieties of winter wheat realize only 45–50% of their yield potential as their adaptability is still insufficient to ensure guaranteed stable yield. Therefore, to create highly adaptive varieties and to search me­thods of evaluating breeding material in terms of adaptability remains a challenge for modern practical breeding. Among the studied in rainfed conditions winter wheat varieties of the Institute of Irrigated Agriculture which are adaptable in terms of plant height and yield, there is a genetically determined difference between drought-resistant genotypes, which makes it possible to select the best of them. These genotypes are 80–90 cm tall, they ensure a yield potential of 10.5 t/ha and the following quality indicators of grain: protein content 14%, sedimentation 55–75 ml, kernel hardness 95%, gluten content 32%, gluten quality I–II group Conclusions. The research on the drought and heat resistance of winter wheat carried out in the most important ontogenetic periods against two backgrounds – irrigated and rainfed – in conditions of climate change of the steppe zone served a basis for new breeding material and varie­ties. The Institute of Irrigated Agriculture’s varieties that have complex adaptive capacity have passed state variety examination and recognized as suitable for introduction in the farms in the South of Ukraine. | Цель. Изучить адаптивные признаки сортов и селекционного материала озимой пшеницы селекции Института орошаемого земледелия НААН Украины. Методы. Полевые, лабораторные – определение водоудерживающей способности листьев в важные фенологические фазы; структурный анализ; оценивание засухоустойчивости: методика основана способности семян сортов прорастать в растворах сахара с высоким осмотическим давлением; анализы качества; статистический анализ. Результаты. Современные сорта пшеницы озимой, имея высокий показатель потенциальной урожайности, в производственных условиях реализуют его на 45–50%, пос­кольку их уровень адаптивности еще недостаточен для обеспечения гарантированно стабильных урожаев. Поэтому создание сортов с высоким адаптивным потенциалом, а также поиск путей оценки селекционного материала по этому показателю остается важной задачей современной практической селекции. Среди изученных в условиях без орошения сортов озимой пшеницы селекции Института орошаемого земледелия НААН, адаптивных по признакам высоты растений и урожайности, существует генетически обусловленная разница между засухоустойчивыми образцами, что позволяет выделять лучшие из них. Это сортообразцы высотой 80–90 см с урожайным потенциалом 10,5 т/га и показателями качества зерна: содержание белка – 14%, седиментация – 55–75 мл, стекловидность – 95%, количество клейковины – 32%, качество клейковины – I–II группа. Выводы. В основу созданного нового селекционного материала и сортов положены результаты исследований по засухо- и жаростойкости растений озимой пшеницы, проведенные в важнейшие периоды их онтогенеза на двух фонах (орошение – при надежной влагообеспеченности и без него – при недостатке влаги) в условиях изменений климата степной зоны. Сорта Института орошаемого земледелия НААН с комплексной адаптивной способностью прошли государственное сортоиспытание и пригодны для внед­рения в производстве хозяйств Юга Украины. | Мета. Вивчити адаптивні ознаки сортів і селекційного матеріалу пшениці озимої селекції Інституту зрошуваного землеробства НААН. Методи. Польові, лабораторні – визначення водоутримувальної здатності листя у важливі фенологічні фази; структурний аналіз; оцінювання посухостійкості: методика ґрунтується на здатності насіння сортів проростати у розчинах цукру з високим осмотичним тиском; аналізи якості; статистичний аналіз. Результати. Сучасні сорти пшениці озимої, маючи високий показник потенційної врожайності, у виробничих умовах реалізують його на 45–50%, оскільки їх рівень адаптивності ще недостатній для забезпечення гарантовано стабільних урожаїв. Тому створення сортів з високим адаптивним потенціалом, а також пошук шляхів оцінювання селекційного матеріалу за цим показником, залишається важливим завданням сучасної практичної селекції. Серед вивчених в умовах без зрошення сортів пшениці озимої селекції Інституту зрошуваного землеробства НААН України, адаптивних за ознаками висоти рослин і врожайності, існує генетично обумовлена відмінність між посухостійкими зразками, що дає змогу виділяти кращі з них. Це сортозразки висотою 80–90 см з урожайним потенціалом 10,5 т/га і показниками якості зерна: уміст білка – 14%, седиментація – 55–75 мл, склоподібність – 95%, кількість клейковини – 32%, якість клейковини – І–ІІ група. Висновки. В основу новоствореного селекційного матеріалу і сортів покладено результати досліджень щодо посухо- та жаростійкості рослин пшениці озимої, проведені в найважливіші періоди їх онтогенезу на двох фонах (зрошення – за надійного вологозабезпечення та без нього – за нестачі вологи) в умовах змін клімату степової зони. Сорти Інституту зрошуваного землеробства НААН з комплексною адаптивною здатністю пройшли державне сортовипробування і придатні для впровадження у виробництві господарств Півдня України.

Мета. Вивчити адаптивні ознаки сортів і селекційного матеріалу пшениці озимої селекції Інституту зрошуваного землеробства НААН. Методи. Польові, лабораторні – визначення водоутримувальної здатності листя у важливі фенологічні фази; структурний аналіз; оцінювання посухостійкості: методика ґрунтується на здатності насіння сортів проростати у розчинах цукру з високим осмотичним тиском; аналізи якості; статистичний аналіз. Результати. Сучасні сорти пшениці озимої, маючи високий показник потенційної врожайності, у виробничих умовах реалізують його на 45–50%, оскільки їх рівень адаптивності ще недостатній для забезпечення гарантовано стабільних урожаїв. Тому створення сортів з високим адаптивним потенціалом, а також пошук шляхів оцінювання селекційного матеріалу за цим показником, залишається важливим завданням сучасної практичної селекції. Серед вивчених в умовах без зрошення сортів пшениці озимої селекції Інституту зрошуваного землеробства НААН України, адаптивних за ознаками висоти рослин і врожайності, існує генетично обумовлена відмінність між посухостійкими зразками, що дає змогу виділяти кращі з них. Це сортозразки висотою 80–90 см з урожайним потенціалом 10,5 т/га і показниками якості зерна: уміст білка – 14%, седиментація – 55–75 мл, склоподібність – 95%, кількість клейковини – 32%, якість клейковини – І–ІІ група. Висновки. В основу новоствореного селекційного матеріалу і сортів покладено результати досліджень щодо посухо- та жаростійкості рослин пшениці озимої, проведені в найважливіші періоди їх онтогенезу на двох фонах (зрошення – за надійного вологозабезпечення та без нього – за нестачі вологи) в умовах змін клімату степової зони. Сорти Інституту зрошуваного землеробства НААН з комплексною адаптивною здатністю пройшли державне сортовипробування і придатні для впровадження у виробництві господарств Півдня України.

Purpose is to create and evaluate the combining ability of the new output material of sodent plasma at the outlet of maize hybrids’ selection for steppe zone of Ukraine.Metods. Field, matematical and statistical.Results. In our study one of the main selection criteria was the evaluation of combining ability of the new output material by the main economic characteristics, which is of great importance for selection process assessment. The results of the evaluation of self-pollinated families S5 and S6 of sister hybrids created by crossing the early-maturing constant lines of the genetic plasma Iodent FAO 180–250 selection of the R&D Institute of Grain Crops of NAAS: ‘DK714/195’, ‘DK744’, ‘DK555’, ‘DK237’, ‘DK216’, ‘DK213’, ‘DK1274’ and ‘DK234’ were represented. It was shown the dynamics of the best self-pollinated families’ selection and the relations between the different genotypes’ reaction on growing conditions and the genetic origin of the output material were analyzed too. On the base of analysis of the yields of testcrosses, created with the best self-pollinated families, the hybrids with significantly higher crop standards were selected, with the less harvest corn moisture. For the economic evaluation of testcrosses, the yield index has been determined as the relation between the corn yield and corn harvest moisture. For the best testcrosses it was within 0.60–0.68 while the yield index value for the hybrids of standards was within 0.34–0.45.Conclusions. The early self-pollinated families S6 (DK744 ´ DK216)211111, (DK744 ´ DK213)111211 and (DK744 ´ DK555)112111 with higher estimated GCA effect on the basis of “grain yield” in comparison with the line standard ‘DK744’, were selected. It was determined the dependence of the GCA level of self-pollinated families on the genotype of the source lines, on the basis of which they were created. In particular, the most of the best self-pollinated S6 families include ‘DK744’ and ‘DK555’ lines | Цель. Создание и оценка за комбинационной способностью нового исходного материала плазмы Iodent при селекции гибридов кукурузы для условий степной зоны Украины.Методы. Полевой, математико-статистический.Результаты. Одним из основных критериев отбора была оценка комбинационной способности нового исходного материала по основным хозяйственно-ценным приз­накам, что имеет большое значение в селекционной характеристике полученных самоопылённых семей S5–6. Приведены результаты оценки самоопылённых семей S5 и S6, полученных на основе сестринских гибридов, созданных при скрещивании раннеспелых константных линий генетической плазмы Iodent ФАО 180–250 селекции ГУ Институт зерновых культур НААН: ‘ДК714/195’, ‘ДК744’, ‘ДК555’, ‘ДК237’, ‘ДК216’, ‘ДК213’, ‘ДК1274’ и ‘ДК234’. Показана динамика отбора лучших самоопылённых семей и отмечена закономерность, связанная с различной реакцией генотипов на условия выращивания и генетическим происхождением исходного материала. В результате анализа урожайности тесткросов, созданных с участием лучших самоопылёных семей, отобраны гибриды, существенно превысившие по этому показателю стандарты при меньшей уборочной влажности зерна. Для хозяйственной оценки тесткросов определено индекс урожайности по отношению урожайности зерна к его уборочной влажности. У лучших тесткросов он составил от 0,60 до 0,68, тогда как у гибридов-стандартов – 0,34–0,45.Выводы. Выделено раннеспелые самоопылёные семьи S6 (ДК744 ´ ДК216)211111, (ДК744 ´ ДК213)111211 и (ДК744 ´ ДК555)112111 с более высокими оценками эффектов общей комбинационной способности (ОКС) по признаку «урожайность зерна» в сравнении с линией-стандартом ‘ДК744’. Определена зависимость уровня ОКС самоопылёных семей от генотипа исходных линий, на основе которых они были созданы. Большинство лучших самоопылёных семей S6 имели в своем составе линии ‘ДК744’ и ‘ДК555’. | Мета. Створити та оцінити за комбінаційною здатністю новий вихідний матеріал плазми Iodent під час селекції гібридів кукурудзи для умов степової зони України.Методи. Польовий, математико-статистичний.Результати. Одним із основних критеріїв добору було оцінювання комбінаційної здатності нового вихідного матеріалу за основними господарсько-цінними ознаками, що має вагоме значення в селекційній характеристиці отриманих самозапилених сімей S5–6. Наведено результати оцінювання самозапилених сімей S5 та S6, отриманих на основі сестринських гібридів, створених за схрещування ранньостиглих константних ліній генетичної плазми Iodent ФАО 180–250 селекції Інституту зернових культур НААН: ‘ДК714/195’, ‘ДК744’, ‘ДК555’, ‘ДК237’, ‘ДК216’, ‘ДК213’, ‘ДК1274’ та ‘ДК234’. Показано динаміку добору кращих самозапилених сімей та відзначено закономірність, яка пов’язана з різною реакцією генотипів на умови вирощування і генетичним походженням вихідного матеріалу. За результатами аналізу врожайності тесткросів, створених за участі кращих самозапилених сімей, дібрано гібриди, які істотно перевищили за цим показником стандарти за нижчої збиральної вологості зерна. Для господарської оцінки тесткросів визначено індекс урожайності за відношенням урожайності зерна до його збиральної вологості. У кращих тесткросів він становив від 0,60 до 0,68, тоді як у гібридів-стандартів – від 0,34 до 0,45.Висновки. Виділено скоростиглі самозапилені сім’ї S6 (ДК744 ´ ДК216)211111, (ДК744 ´ ДК213)111211 та (ДК744 ´ ДК555)112111 з вищими оцінками ефектів загальної комбінаційної здатності (ЗКЗ) за ознакою «урожайність зерна» порівняно з лінією-стандартом ‘ДК744’. Визначено залежність рівня ЗКЗ самозапилених сімей від генотипу вихідних ліній, на основі яких вони були створені. Більшість кращих самозапилених сімей S6 мали у своєму складі лінії ‘ДК744’ та ‘ДК555’.

Мета. Створити та оцінити за комбінаційною здатністю новий вихідний матеріал плазми Iodent під час селекції гібридів кукурудзи для умов степової зони України. Методи. Польовий, математико-статистичний. Результати. Одним із основних критеріїв добору було оцінювання комбінаційної здатності нового вихідного матеріалу за основними господарсько-цінними ознаками, що має вагоме значення в селекційній характеристиці отриманих самозапилених сімей S5–6. Наведено результати оцінювання самозапилених сімей S5 та S6, отриманих на основі сестринських гібридів, створених за схрещування ранньостиглих константних ліній генетичної плазми Iodent ФАО 180–250 селекції Інституту зернових культур НААН: ‘ДК714/195’, ‘ДК744’, ‘ДК555’, ‘ДК237’, ‘ДК216’, ‘ДК213’, ‘ДК1274’ та ‘ДК234’. Показано динаміку добору кращих самозапилених сімей та відзначено закономірність, яка пов’язана з різною реакцією генотипів на умови вирощування і генетичним походженням вихідного матеріалу. За результатами аналізу врожайності тесткросів, створених за участі кращих самозапилених сімей, дібрано гібриди, які істотно перевищили за цим показником стандарти за нижчої збиральної вологості зерна. Для господарської оцінки тесткросів визначено індекс урожайності за відношенням урожайності зерна до його збиральної вологості. У кращих тесткросів він становив від 0,60 до 0,68, тоді як у гібридів-стандартів – від 0,34 до 0,45. Висновки. Виділено скоростиглі самозапилені сім’ї S6 (ДК744 ´ ДК216)211111, (ДК744 ´ ДК213)111211 та (ДК744 ´ ДК555)112111 з вищими оцінками ефектів загальної комбінаційної здатності (ЗКЗ) за ознакою «урожайність зерна» порівняно з лінією-стандартом ‘ДК744’. Визначено залежність рівня ЗКЗ самозапилених сімей від генотипу вихідних ліній, на основі яких вони були створені. Більшість кращих самозапилених сімей S6 мали у своєму складі лінії ‘ДК744’ та ‘ДК555’.

Purpose. To study the complex resistance of winter wheat collection using productivity index – total weight of all grains in one ear; drought and heat resistances; resistance to pathogens – powdery mildew, brown rust and pyrenophorosis (tan spot). To select plants with complex resistance for breeding programs aimed to create a high-yielding and highly adaptable source material. Methods. Field, laboratory and statistical. Results. The winter wheat varieties were divided into 3 groups according to the level of productivity and the way of use. They included 136 varieties, 33% of which were from Institute of Plant Physiology and Genetics, NAS of Ukraine (Kyiv breeding), 19% from the southern regions of Ukraine (south-Ukrainian breeding), and 42% from the foreign collection (West European breeding). On the basis of productivity, the highest priority in 69% belongs to Kyiv breeding varieties with grain weight within 3.1–4.0 g/ear. South-Ukrainian breeding varieties are of highest drought tolerance at the rank ‘medium-resistant’ – 25.0%, at the rank ‘higher than medium-resistant’ – 17.9% and ‘highly resistant’ – 10.7%. Varieties of Kyiv breeding have the highest percentage at the rank of ‘medium heat resistant’ and the ‘heat resistant’ – 25.5%. According to pathogenic resistance, Western European breeding varieties have the highest percentage of the resistance to powdery mildew and pyrenophorosis at the rank ‘higher than medium resistant’ – 43%. Varieties of Kyiv and south-Ukrainian breeding have the steadily medium resistance to diseases of three pathogens within 53–82 %. Conclusions. The sources of complex resistance of winter wheat to the unfavorable environmental factors and pathogen diseases (mildew, brown rust and pyrenophorosis) were identified – ‘Natalka’, ‘Pereiaslavka’, ‘Podolianka’, ‘Darynka Kyivska’, ‘Zbruch’, ‘Kyivska ostysta’, ‘Smuh­lianka’, ‘Snihurka’ and ‘Favorytka’ varieties. Studied varieties were involved to the breeding programs on creation of highly productive and highly adaptive winter wheat. | Цель. Оценить устойчивость коллекционных образцов пшеницы озимой по признаку продуктивности (масса зерна с одного колоса), засухо-, жаростойкостью и устойчивостью к возбудителям болезней (мучнистой росы, бурой ржавчины и пиренофороза). Выделить источники комплексной устойчивости культуры с привлечением их в селекционные программы по созданию высокопродуктивного и высокоадаптивного исходного материала.Методы. Лабораторный, полевой, статистический.Результаты. Сортообразцы озимой пшеницы, которые выращивали в коллекционных питомниках, по уровню продуктивности и направлению использования разделены на три группы. К ним входило 136 сортов, из которых 33% селекции Института физиологии растений и генетики (ИФРиГ) НАН Украины (киевской), 19% – южных регионов Украины (южная селекция) и 42% – иностранной (западноевропейской) селекции. По признаку продуктивности в коллекционном питомнике наибольший приоритет – 69% имеют сорта киевской селекции со средней массой зерна с одного колоса 3,1–4,0 г. Южные сорта имеют самую высокую засухоустойчивость в ранге среднеустойчивые (25,0%), выше среднего (17,9%) и высокоустойчивые (10,7%). Сорта киевской селекции обладают высоким показателем в ранге средне и выше средней жаростойкости – 25,5%. По поражению возбудителями болезней западноевропейские сорта имеют наибольший процент выше средней устойчивости к мучнистой росе и пиренофорозу – 43%. Сорта киевской и южной селекции стабильно среднеустойчивые к возбудителям трех болезней – 53–82%.Выводы. Выделены источники комплексной устойчивости пшеницы озимой к неблагоприятным факторам окружающей среды и возбудителям болезней (мучнистая роса, бурая ржавчина и желтая пятнистость листьев) из сортов селекции ИФРиГ НАНУ: ‘Наталка’, ‘Переяславка’, ‘Подолянка’, ‘Даринка Київська’, ‘Збруч’, ‘Київська остиста’, ‘Смуглянка’, ‘Снігурка’ и ‘Фаворитка’. Исследованные сорта привлечены в селекционные программы по созданию высокопродуктивного и высокоадаптивного исходного материала озимой пшеницы | Мета. Оцінити стійкість колекційних зразків пшениці озимої за ознакою продуктивності (маса зерна з одного колоса), посухо-, жаростійкістю та стійкістю проти збудників хвороб (борошнистої роси, бурої іржі та піренофорозу). Виділити джерела комплексної стійкості культури із залученням їх до селекційних програм зі створення високопродуктивного та високоадаптивного вихідного матеріалу.Методи. Лабораторний, польовий, статистичний.Результати. Сортозразки пшениці озимої, які вирощували в колекційних розсадниках, за рівнем продуктивності та напрямом використання поділено на три групи. До них входило 136 сортів, із яких 33% селекції Інституту фізіології рослин і генетики НАН України (київської), 19% – південних регіонів України (південна селекція) та 42% – іноземної (західноєвропейської) селекції. За ознакою продуктивності в колекційному розсаднику найбільший пріоритет – 69% мають сорти київської селекції із середньою масою зерна з одного колоса 3,1–4,0 г. Південні сорти мають найвищу посухостійкість у рангу середньостійкі (25,0%), вище середнього (17,9%) та високостійкі (10,7%). Сорти київської селекції володіють найвищим показником у рангу середньо та вище середньої жаростійкості – 25,5%. За ураженням збудниками хвороб західноєвропейські сорти мають найбільший відсоток вище середньої стійкості проти борошнистої роси та піренофорозу – 43%. Сорти київської та південної селекції стабільно середньостійкі проти збудників трьох хвороб – 53–82%.Висновки. Виділено джерела комплексної стійкості пшениці озимої до несприятливих чинників довкілля та збудників хвороб (борошниста роса, бура іржа та жовта плямистість листків) із сортів селекції ІФРіГ НАНУ: ‘Наталка’, ‘Переяславка’, ‘Подолянка’, ‘Даринка Київська’, ‘Збруч’, ‘Київська остиста’, ‘Смуглянка’, ‘Снігурка’ та ‘Фаворитка’. Досліджені сорти залучені до селекційних програм зі створення високопродуктивного та високоадаптивного вихідного матеріалу пшениці озимої.

Мета. Оцінити стійкість колекційних зразків пшениці озимої за ознакою продуктивності (маса зерна з одного колоса), посухо-, жаростійкістю та стійкістю проти збудників хвороб (борошнистої роси, бурої іржі та піренофорозу). Виділити джерела комплексної стійкості культури із залученням їх до селекційних програм зі створення високопродуктивного та високоадаптивного вихідного матеріалу. Методи. Лабораторний, польовий, статистичний. Результати. Сортозразки пшениці озимої, які вирощували в колекційних розсадниках, за рівнем продуктивності та напрямом використання поділено на три групи. До них входило 136 сортів, із яких 33% селекції Інституту фізіології рослин і генетики НАН України (київської), 19% – південних регіонів України (південна селекція) та 42% – іноземної (західноєвропейської) селекції. За ознакою продуктивності в колекційному розсаднику найбільший пріоритет – 69% мають сорти київської селекції із середньою масою зерна з одного колоса 3,1–4,0 г. Південні сорти мають найвищу посухостійкість у рангу середньостійкі (25,0%), вище середнього (17,9%) та високостійкі (10,7%). Сорти київської селекції володіють найвищим показником у рангу середньо та вище середньої жаростійкості – 25,5%. За ураженням збудниками хвороб західноєвропейські сорти мають найбільший відсоток вище середньої стійкості проти борошнистої роси та піренофорозу – 43%. Сорти київської та південної селекції стабільно середньостійкі проти збудників трьох хвороб – 53–82%. Висновки. Виділено джерела комплексної стійкості пшениці озимої до несприятливих чинників довкілля та збудників хвороб (борошниста роса, бура іржа та жовта плямистість листків) із сортів селекції ІФРіГ НАНУ: ‘Наталка’, ‘Переяславка’, ‘Подолянка’, ‘Даринка Київська’, ‘Збруч’, ‘Київська остиста’, ‘Смуглянка’, ‘Снігурка’ та ‘Фаворитка’. Досліджені сорти залучені до селекційних програм зі створення високопродуктивного та високоадаптивного вихідного матеріалу пшениці озимої.

Purpose. Create a collection fund and highly adaptive cultivar of the little common plant Nepeta mussinii Spreng. ex Henckel (Lamiaceae Lindl.), suitable for growing in the Forest-Steppe of Ukraine and using as an essential oil, medicinal, food and decorative culture. Methods. Common methods in the introduction of plants in the study of generic complexes and multiple individual selection, which is involved in the selection process. Results. The results of the use of essential oil plants after successful introduction in the conditions of the M. M. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine (NBS) on the example of a species of foreign flora N. mussinii, which today is an unconventional plant in Ukraine. The key stages of the complex scientific and applied research of the plant, from mobilization and accumulation of collection material, through introduction tests and selection process to the creation of high quality material and its use in applied innovative developments are shown. On the basis of studies conducted in the period of 2005–2018 in Ukraine, the Methodology for the examination of cultivars N. mussinii for distinctness, uniformity and stability was developed and the domestic cultivar N. mussinii ‘Posviata Meisu’ was created. The article presents the morphological features and technical characteristics of the cultivar, which ensure the recognition of plants among foreign varieties and promote its further multifunctional use – as an essential oil, medicinal, food, decorative culture. Considering the quantitative composition of individual biologically active compounds, the raw materials of plants of this cultivar are used in the recipe of the herbal tea “Rankova uvertiura” (Mor­ning Overture), recommended by the authors of the development as a restorative tonic with an antioxidant effect on the human body. This product is an intellectual development of the NBS. Conclusions. Comprehensive studies of rare ether-oil plants in the NBS have shown that their collection and introduction are a source for further selective and applied use of these plants. The example of N. mussinii demonstrates the stages of work – from the mobilization the original collection material to creating a cultivar and innovative developing. | Цель. Сформировать коллекционный фонд и создать высоко адаптивный сорт малораспространенного растения Nepeta mussinii Spreng. ex Henckel (Lamiaceae Lindl.), пригодного для выращивания в Лесостепи Украины и использования в качестве эфироносной, лекарственной, пищевой и декоративной культуры. Методы. Общепринятые в интродукции растений при исследовании родовых комплексов и многократный индивидуальный отбор, который задействован в селекционном процессе. Результаты. Представлены результаты использования эфироносных видов растений после успешной интродукции в условиях Национального ботанического сада имени Н. Н. Гришко НАН Украины (НБС) на примере вида зарубежной флоры N. mussinii, который на сегодня является нетрадиционным редким растением в Украине. Показано ключевые этапы, которые проходило растение во время комплексного научного и прикладного исследования – от мобилизации и накопления коллекционного материала, через интродукционные испытания и селекционный процесс к созданию сортового материала и его использования в прикладных инновационных разработках. На основании исследований проведенных в течение 2005–2018 годов впервые для условий Украины разработана Методика проведения экспертизы сортов N. mussinii на отличимость, однородность и стабильность и создан отечественный сорт N. mussinii ‘Посвята Мейсу’. В статье приведены морфологические особенности и технические характеристики сорта, которые обеспечивают узнаваемость растений среди зарубежных сортов и способствуют его дальнейшему полифункциональному использованию – как эфиромасличной, лекарственной, пищевой, декоративной культуры. Учитывая количественный состав отдельных биологически активных соединений сырье растений данного сорта использовано в рецептуре травяного чая «Ранкова увертюра», рекомендованного авторами разработки как общеукреп­ляющее, тонизирующее с антиоксидантным действием на организм человека средство. Данный продукт является интеллектуальной разработкой НБС. Выводы. Комплексные исследования малораспространенных эфиромасличных растений в НБС показали, что их коллекционирование и интродукция служат источником для дальнейшего селекционного и прикладного использования этих растений. На примере N. mussinii продемонстрированы этапы работы – от мобилизации исходного коллекционного материала к созданию сорта и инновационной разработки. | Мета. Сформувати колекційний фонд та створити високоадаптивний сорт малопоширеної рослини Nepeta mussinii Spreng. ex Henckel (Lamiaceae Lindl.), придатний до вирощування в Лісостепу України та використання як ефіроносної, лікарської, харчової і декоративної культури. Методи. Загальноприйняті в інтродукції рослин при дослідженні родових комплексів та багаторазовий індивідуальний добір, задіяний в селекційному процесі. Результати. Представлено результати використання ефіроносних видів рослин після успішної інтродукції в умовах Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України (НБС) на прикладі виду іноземної флори N. mussinii, який на сьогодні є нетрадиційною малопоширеною рослиною в Україні. Окреслено ключові етапи комплексного наукового та прикладного дослідження рослини – від мобілізації і накопичення колекційного матеріалу, через інтродукційні випробування і селекційний процес до створення сортового матеріалу та його використання в прикладних інноваційних розробках. На підставі проведених протягом 2005–2018 років досліджень в умовах України розроблена Методика проведення експертизи сортів N. mussinii на відмінність, однорідність і стабільність та створено вітчизняний сорт N. mussinii ‘Посвята Мейсу’. У статті наведено морфологічні особливості та технічні характеристики сорту, які забезпечують впізнаваність рослин серед зарубіжних сортів і сприяють його подальшому поліфункціональному використанню – як ефіроолійної, лікарської, харчової, декоративної культури. Враховуючи кількісний склад окремих біологічно активних сполук сировину рослин даного сорту використано в рецептурі трав’яного чаю «Ранкова увертюра», рекомендованого авторами розробки як загальнозміцнюючий, тонізуючий з антиоксидантною дією на організм людини засіб. Даний продукт є інтелектуальною розробкою НБС. Висновки. Комплексні дослідження малопоширених ефіроолійних рослин в НБС показали, що їх колекціонування та інтродукція слугують джерелом для подальшого селекційного та прикладного використання цих рослин. На прикладі N. mussinii продемонстровано етапи роботи – від мобілізації вихідного колекційного матеріалу до створення сорту та інноваційної розробки.

Мета. Сформувати колекційний фонд та створити високоадаптивний сорт малопоширеної рослини Nepeta mussinii Spreng. ex Henckel (Lamiaceae Lindl.), придатний до вирощування в Лісостепу України та використання як ефіроносної, лікарської, харчової і декоративної культури. Методи. Загальноприйняті в інтродукції рослин при дослідженні родових комплексів та багаторазовий індивідуальний добір, задіяний в селекційному процесі. Результати. Представлено результати використання ефіроносних видів рослин після успішної інтродукції в умовах Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України (НБС) на прикладі виду іноземної флори N. mussinii, який на сьогодні є нетрадиційною малопоширеною рослиною в Україні. Окреслено ключові етапи комплексного наукового та прикладного дослідження рослини – від мобілізації і накопичення колекційного матеріалу, через інтродукційні випробування і селекційний процес до створення сортового матеріалу та його використання в прикладних інноваційних розробках. На підставі проведених протягом 2005–2018 років досліджень в умовах України розроблена Методика проведення експертизи сортів N. mussinii на відмінність, однорідність і стабільність та створено вітчизняний сорт N. mussinii ‘Посвята Мейсу’. У статті наведено морфологічні особливості та технічні характеристики сорту, які забезпечують впізнаваність рослин серед зарубіжних сортів і сприяють його подальшому поліфункціональному використанню – як ефіроолійної, лікарської, харчової, декоративної культури. Враховуючи кількісний склад окремих біологічно активних сполук сировину рослин даного сорту використано в рецептурі трав’яного чаю «Ранкова увертюра», рекомендованого авторами розробки як загальнозміцнюючий, тонізуючий з антиоксидантною дією на організм людини засіб. Даний продукт є інтелектуальною розробкою НБС. Висновки. Комплексні дослідження малопоширених ефіроолійних рослин в НБС показали, що їх колекціонування та інтродукція слугують джерелом для подальшого селекційного та прикладного використання цих рослин. На прикладі N. mussinii продемонстровано етапи роботи – від мобілізації вихідного колекційного матеріалу до створення сорту та інноваційної розробки.

Purpuse. To develop scientific and methodological principles of legal protection of plant varieties in Ukraine in accordance with the requirements of the Community Plant Variety Office (CPVO) and the European Union (EU), to analyze the relevant methodological and legal norms and approa­ches aimed to improve the system of legal protection of plant varieties as intellectual property objects identified during the expert determination the criteria for distinctiveness, uniformity and stability (DUS-test).Results. Determination of the criteria for distinctiveness, uniformity and stability implies the plant varieties identification by the method of phenotype morphological description (the signs of vegetative and generative organs). The morphological code formula of the variety consists of the corresponding codes of the sign and the degree of its expression that is formed according to the technical documents and DUS methods in all countries of the International Union for the Protection of New Varieties of Plants (UPOV) and CPVO. Methodological provision for the protection of breeder’s rights and new plant varieties in the EU and the CPVO protocols were analyzed by the comparative method of the general parts and the tables of signs of DUS techniques for the  botanical taxons of 4 plant groups: agricultural, vegetable, fruit and decorative.Conclusions. As a result of comparative assessment of DUS methods for plant varieties (CPVO – Protocols, UPOV – TG, Ukraine – UATG) was found that the morphological des­cription of plant varieties during the field trials (qualitative (QL), quantitative (QN) and pseudo-qualitative (PQ) signs of phenotypes ) is the basic technique for conducting DUS testing  according to the international UPOV requirements as well as to CPVO requirements. National Methods for Plant Varieties Examination for Distinctness, Uniformity and Stability are developed under mandatory requirements of the DOCUMENT TGP 7/3 DEVELOPMENT OF TEST GUIDELINES adopted by the Council at its forty-eighth ordinary session on October 16, 2014. The CPVO and EU methodological bases at the 2015 research stage included protocols for 160 botanical taxons, represented by four plant groups: agricultural (18); vegetables (46); fruit (30) and decorative (66). The CPVO protocols for 122 botanical taxons, namely: agricultural (18), vegetable (44); fruit (28) and decorative (32) are of great value for the application’s scientific and technical examination for plant variety registration inUkraine. Field tests of plant phenotypes in accordance with morpho-descriptive method for variety identification by the relevant features and their degree of expression for harmonized description of plant varieties is practically brought to the UPOV international requirements and partly to CPVO protocols of the European Union. | Цель. Разработать научно-методические основы правовой охраны сортов растений в Украине в соответствии с требованиями CPVO (Community Plant Variety Office) Европейского Союза (ЕС), проанализировать соответствующие методически-правовые нормы и подходы, направленные на совершенствование системы правовой охраны сортов растений, как объектов интеллектуальной собственности, идентифицированых при экспертизе по определению критериев отличия, однородности и стабильности (ВОС-тест).Результаты. Определение критериев отличия, однородности и стабильности предполагает идентификацию сортов растений методом морфологического описания признаков вегетативных и генеративных органов фенотипов. Морфологическая кодовая формула сорта состоит из соответствующих кодов признака и степеней их проявления и формируется в соответствии с техничес­кими документами и методиками на ВОС всеми странами Международного союза по охране новых сортов растений (UPOV) и CPVO в частности. Промониторено методическое обеспечение охраны прав селекционера и новых сортов растений в странах ЕС, проанализированы протоколы CPVO методом сравнительной оценки общей части и таблицы признаков методик на ВОС для ботанических таксонов 4 групп: сельскохозяйственные, овощные, плодовые и декоративные.Выводы. Вследствии сравнительной оценки Методик по экспертизе на отличие, однородность и стабильность сортов растений (CPVO – протоколы; UPOV – TG; Украина – UATG) установлено, что морфологическое описание сортов растений во время полевой диагностики качественных (QL), количественных (QN) и псевдокачественных (PQ) признаков фенотипов является основным для проведения экспертизы на ВОС-тест как по международным требованиям UPOV, так и CPVO. Нацио­нальные Методики проведения экспертизы сортов растений на отличие, однородность и стабильность разрабатываются с обязательным учетом требований DOCUMENT TGP 7/3 DEVELOPMENT OF TEST GUIDELINES adopted by the Council at its forty-eighth ordinary session on October 16, 2014. Методическая база CPVO ЕС на этапе исследований в 2015 году включала протоколы для 160 ботанических таксонов, представленные четырьмя группами: сельскохозяйственные (18), овощные (46), плодовые (30) и декоративные (66). Для проведения научно-технической экспертизы заявки на сорт растений в Украине профессиональный интерес представляют протоколы CPVO для 122 ботанических таксонов, а именно: сельскохозяйственные (18), овощные (44), плодовые (28) и декоративные (32). Полевая диагностика фенотипов растений методом морфологического описания для идентификации сортов по соответствующим признакам и степеням их проявления для подготовки гармонизированных описаний сортов растений практически приведена к международным требованиям UPOV и частично к протоколам CPVO ЕС. | Мета. Розробити науково-методичні засади правової охорони сортів рослин в Україні відповідно до вимог CPVO (Community Plant Variety Office) Європейського Союзу (ЄС), проаналізувати відповідні методично-правові норми та підходи, спрямовані на вдосконалення системи правової охорони сортів рослин, як об’єктів інтелектуальної власності, ідентифікованих під час експертизи з визначення критеріїв відмінності, однорідності та стабільності (ВОС-тест).Результати. Визначення критеріїв відмінності, однорідності та стабільності передбачає ідентифікацію сортів рослин методом морфологічного опису ознак вегетативних і генеративних органів фенотипів. Морфологічна кодова формула сорту складається з відповідних кодів ознак та ступенів їхнього прояву і формується згідно з технічними документами та методиками на ВОС усіма країнами Міжнародного союзу з охорони нових сортів рослин (UPOV) та CPVO зокрема. Промоніторено методичне забезпечення охорони прав селекціонера та нових сортів рослин у країнах ЄС, проаналізовано протоколи CPVO методом порівняльного оцінювання загальної частини та таблиці ознак методик на ВОС для ботанічних таксонів 4 груп: сільськогосподарські, овочеві, плодові та декоративні.Висновки. Унаслідок порівняльного оцінювання Методик з експертизи на відмінність, однорідність і стабільність сортів рослин (CPVO – протоколи; UPOV – TG; Україна – UATG) установлено, що морфологічний опис сортів рослин під час польової діагностики якісних (QL), кількісних (QN) та псевдоякісних (PQ) ознак фенотипів є основним для проведення експертизи на ВОС-тест як за міжнародними вимогами UPOV, так і CPVO. Національні Методики проведення експертизи сортів рослин на ВОС розробляються з обов’язковим урахуванням вимог DOCUMENT TGP 7/3 DEVELOPMENT OF TEST GUIDELINES adopted by the Council at its forty-eighth ordinary session on October 16, 2014. Методична база CPVO ЄС на етапі досліджень у 2015 р. містила протоколи для 160 ботанічних таксонів, які представлено чотирма групами: сільськогосподарські (18), овочеві (46), плодові (30) та декоративні (66). Для проведення науково-технічної експертизи заявки на сорт рослин в Україні професійний інтерес становлять протоколи CPVO для 122 ботанічних таксонів, а саме: сільськогосподарські (18), овочеві (44), плодові (28) та декоративні (32). Польова діагностика фенотипів рослин методом морфологічного опису для ідентифікації сортів за відповідними ознаками та ступенями їхнього прояву для підготовки гармонізованих описів сортів рослин практично приведена до міжнародних вимог UPOV та частково до протоколів CPVO ЄС.

Purpuse. To develop scientific and methodological principles of legal protection of plant varieties in Ukraine in accordance with the requirements of the Community Plant Variety Office (CPVO) and the European Union (EU), to analyze the relevant methodological and legal norms and approa­ches aimed to improve the system of legal protection of plant varieties as intellectual property objects identified during the expert determination the criteria for distinctiveness, uniformity and stability (DUS-test). Results. Determination of the criteria for distinctiveness, uniformity and stability implies the plant varieties identification by the method of phenotype morphological description (the signs of vegetative and generative organs). The morphological code formula of the variety consists of the corresponding codes of the sign and the degree of its expression that is formed according to the technical documents and DUS methods in all countries of the International Union for the Protection of New Varieties of Plants (UPOV) and CPVO. Methodological provision for the protection of breeder’s rights and new plant varieties in the EU and the CPVO protocols were analyzed by the comparative method of the general parts and the tables of signs of DUS techniques for the botanical taxons of 4 plant groups: agricultural, vegetable, fruit and decorative. Conclusions. As a result of comparative assessment of DUS methods for plant varieties (CPVO – Protocols, UPOV – TG, Ukraine – UATG) was found that the morphological des­cription of plant varieties during the field trials (qualitative (QL), quantitative (QN) and pseudo-qualitative (PQ) signs of phenotypes) is the basic technique for conducting DUS testing according to the international UPOV requirements as well as to CPVO requirements. National Methods for Plant Varieties Examination for Distinctness, Uniformity and Stability are developed under mandatory requirements of the DOCUMENT TGP 7/3 DEVELOPMENT OF TEST GUIDELINES adopted by the Council at its forty-eighth ordinary session on October 16, 2014. The CPVO and EU methodological bases at the 2015 research stage included protocols for 160 botanical taxons, represented by four plant groups: agricultural (18); vegetables (46); fruit (30) and decorative (66). The CPVO protocols for 122 botanical taxons, namely: agricultural (18), vegetable (44); fruit (28) and decorative (32) are of great value for the application’s scientific and technical examination for plant variety registration inUkraine. Field tests of plant phenotypes in accordance with morpho-descriptive method for variety identification by the relevant features and their degree of expression for harmonized description of plant varieties is practically brought to the UPOV international requirements and partly to CPVO protocols of the European Union.

Purpuse. To develop scientific and methodological principles of legal protection of plant varieties in Ukraine in accordance with the requirements of the Community Plant Variety Office (CPVO) and the European Union (EU), to analyze the relevant methodological and legal norms and approa­ches aimed to improve the system of legal protection of plant varieties as intellectual property objects identified during the expert determination the criteria for distinctiveness, uniformity and stability (DUS-test). Results. Determination of the criteria for distinctiveness, uniformity and stability implies the plant varieties identification by the method of phenotype morphological description (the signs of vegetative and generative organs). The morphological code formula of the variety consists of the corresponding codes of the sign and the degree of its expression that is formed according to the technical documents and DUS methods in all countries of the International Union for the Protection of New Varieties of Plants (UPOV) and CPVO. Methodological provision for the protection of breeder’s rights and new plant varieties in the EU and the CPVO protocols were analyzed by the comparative method of the general parts and the tables of signs of DUS techniques for the  botanical taxons of 4 plant groups: agricultural, vegetable, fruit and decorative. Conclusions. As a result of comparative assessment of DUS methods for plant varieties (CPVO – Protocols, UPOV – TG, Ukraine – UATG) was found that the morphological des­cription of plant varieties during the field trials (qualitative (QL), quantitative (QN) and pseudo-qualitative (PQ) signs of phenotypes ) is the basic technique for conducting DUS testing  according to the international UPOV requirements as well as to CPVO requirements. National Methods for Plant Varieties Examination for Distinctness, Uniformity and Stability are developed under mandatory requirements of the DOCUMENT TGP 7/3 DEVELOPMENT OF TEST GUIDELINES adopted by the Council at its forty-eighth ordinary session on October 16, 2014. The CPVO and EU methodological bases at the 2015 research stage included protocols for 160 botanical taxons, represented by four plant groups: agricultural (18); vegetables (46); fruit (30) and decorative (66). The CPVO protocols for 122 botanical taxons, namely: agricultural (18), vegetable (44); fruit (28) and decorative (32) are of great value for the application’s scientific and technical examination for plant variety registration inUkraine. Field tests of plant phenotypes in accordance with morpho-descriptive method for variety identification by the relevant features and their degree of expression for harmonized description of plant varieties is practically brought to the UPOV international requirements and partly to CPVO protocols of the European Union.

Purpose. To provide the scientific basis for material costs, economic efficiency assess and bioenergy evaluation of “technological elements” of seed production of lettuce (Lactuca sativa L.) varieties in the conditions of Ukrainian Polissia.Methods. During the years 2013–2015 at the “Maiak” Research Station of the Institute of Vegetable and Melon Growing of the National Academy of Agra­rian Sciences of Ukraine, 12 salad varieties of different types were studied: leaf var. secalina (‘Snizhynka’, ‘Zorepad’, ‘Malakhit’, ‘Dublianskyi’), head var. capitata (‘Hodar’, ‘Smuhlianka’, ‘Dyvohrai’), romaine var. longifolia (‘Sovskyi’, ‘Scarb’) and stem var. angustana (‘Pohonych’, ‘Pastushok’, ‘Skrypal’). Results. The production of lettuce seeds is rather labour-intensive process. The largest share of expenditures in its overall structure (15–26%) takes crops care and harvesting, remunerations and costs for petrol and oil. The lettuce seed productivity (according to the varieties) was: 0,34–0,49 t/ha (leaf var.); 0.31–0.54 t/ha (head var.); 0.36–0.43 t/ha (romaine var.); 0,38–0,45 t/ha (stem var.). The highest value of the seed croppage provided the ‘Dyvohrai’ variety. The first cost for 1 kilogram of lettuce seed production varied from 36.67 to 63.87₴. The highest cost was for ‘Hodar’ variety (63.87 ₴/kg), ‘Snizhynka’ (58.24 ₴/kg) and ‘Sovskyi’ (55.0 ₴/kg), the lowest – for ‘Dyvohrai’ (36.67 ₴/kg) and ‘Dublianskyi’ (40.41 ₴/ha) varieties. The varieties, which formed a sufficiently high yield, ensured a high level of profitability: ‘Dublianskyi’  – 167%, ‘Dyvohrai’ – 142%, ‘Skarb’ – 108%, and ‘Skrypal’ – 123%. The coefficient of bioenergy efficiency of seed production of all lettuce varieties, for the non-seedling method of cultivation, was 1.2 on average, in particular for var. secalina – 1.1, var. capitata and var. longifolia – 1,2, var. angstana – 1.3.Conclusions. Calculated indicators of economic efficiency and bioenergy estimation of lettuce seed production confirm the expediency of all Lactuca sativa L. varieties cultivation for seed production purposes in the conditions of Ukrainian Polissia. | Цель. Научно обосновать структуру материальных затрат, расчета показателей экономической эффективности и биоэнергетической оценки технологических элементов производства семян сортов салата посевного Lactuca sativa L. всех разновидностей в условиях Полесья Украины.Методы. В течение 2013–2015 гг. в условиях Исследовательской станции «Маяк» Института овощеводства и бахчеводства НААН Украины исследовали 12 сортов салата посевного четырех разновидностей: листковой var. secalina (‘Сніжинка’, ‘Зорепад’, ‘Малахіт’, ‘Дублянський’), кочанный var. capitata (‘Годар’, ‘Смуглянка’, ‘Дивограй’), римский var. longifolia (‘Совський’, ‘Скарб’) и стеблевой var. angustana (‘Погонич’, ‘Пастушок’, ‘Скрипаль). Результаты. Производство семян салата посевного является достаточно трудоемким процессом. Наибольшую долю расходов в общей их структуре (15–26%) занимают уход за посевами с одновременным сбором, оплата труда и горюче-смазочные материалы. Урожайность семян салата посевного по разновидностям составляла: листовой – 0,34–0,49 т/га; кочанный – 0,31–0,54 т/га; римский – 0,36–0,43 т/га; стеблевой – 0,38–0,45 т/га. Самую высокую стоимость валового сбора семян обеспечил сорт ‘Дивограй’. Себестоимость одного килограмма семян салата посевного в среднем по разновидностям изменялась от 36,67 до 63,87 грн. Наивысшим этот показатель был у сортов ‘Годар’ (63,87 грн/кг), ‘Сніжинка’ (58,24 грн/кг) и ‘Совский’ (55,0 грн/кг), самым низким – у сортов ‘Дивограй’ (36,67 грн/кг) и ‘Дублянский’ (40,41 грн/га). Сорта культуры, которые сформировали достаточно высокую урожайность, обеспечили и высокий уровень рентабельности: ‘Дублянський’ – 167%, ‘Дивограй’ – 142%, ‘Скарб’ – 108% и ‘Скрипаль’ – 123%. Коэффициент биоэнергетической эффективности производства семян салата посевного всех разновидностей при безрассад­ном способе выращивания в среднем составлял 1,2, в частности: var. secalina – 1,1, var. capitata и var. longifolia – 1,2, var. angustana – 1,3.Выводы. Рассчитанные показатели экономической эффективности и биоэнергетической оценки производства семян салата посевного подтверждают целесообразность выращивания сортов всех его разновидностей на семенные цели в условиях Полесья Украины. | Мета. Науково обґрунтувати структуру матеріальних витрат, розрахунку показників економічної ефективності та біоенергетичної оцінки технологічних елементів виробництва насіння сортів салату посівного Lactuca sativa L. усіх різновидностей в умовах Полісся України.Методи. Упродовж 2013–2015 рр. в умовах Дослідної станції «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН України досліджували 12 сортів салату посівного чотирьох різновидностей: листковий var. secalina (‘Сніжинка’, ‘Зорепад’, ‘Малахіт’, ‘Дублянський’), головчастий var. capitata (‘Годар’, ‘Смуглянка’, ‘Дивограй’), римський var. longifolia (‘Совський’, ‘Скарб’) та стебловий var. angustana (‘Погонич’, ‘Пастушок’, ‘Скрипаль’).Результати. Виробництво насіння салату посівного є досить трудомістким процесом. Найбільшу частку витрат у загальній їх структурі (15–26%) займає догляд за посівами з одночасним збиранням, оплата праці та пально-мастильні матеріали. Урожайність насіння салату посівного за різновидностями становила: листковий – 0,34–0,49 т/га; головчас­тий – 0,31–0,54 т/га; римський – 0,36–0,43 т/га; стебловий – 0,38–0,45 т/га. Найвищу вартість валового збору насіння забезпечив сорт ‘Дивограй’. Собівартість одного кілограма насіння салату посівного в середньому за різновидностями змінювалася від 36,67 до 63,87 грн. Найвищим цей показник був у сортів ‘Годар’ (63,87 грн/кг), ‘Сніжинка’ (58,24 грн/кг) та ‘Совський’ (55,0 грн/кг), найнижчим – у сортів ‘Дивограй’ (36,67 грн/кг) та ‘Дублянський’ (40,41 грн/га). Сорти культури, які сформували достатньо високу врожайність, забезпечили й високий рівень рентабельності: ‘Дублянський’ – 167%, ‘Дивограй’ – 142%, ‘Скарб’ – 108% та ‘Скрипаль’ – 123%. Коефіцієнт біоенергетичної ефективності виробниц­тва насіння салату посівного всіх різновидностей за безрозсадного способу вирощування в середньому становив 1,2, зокрема: var. secalina – 1,1, var. capitata та var. longifolia – 1,2, var. angustana – 1,3.Висновки. Розраховані показники економічної ефективності та біоенергетичної оцінки виробництва насіння салату посівного підтверджують доцільність вирощування сортів усіх його різновидностей на насіннєві цілі в умовах Полісся України

Мета. Науково обґрунтувати структуру матеріальних витрат, розрахунку показників економічної ефективності та біоенергетичної оцінки технологічних елементів виробництва насіння сортів салату посівного Lactuca sativa L. усіх різновидностей в умовах Полісся України. Методи. Упродовж 2013–2015 рр. в умовах Дослідної станції «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН України досліджували 12 сортів салату посівного чотирьох різновидностей: листковий var. secalina (‘Сніжинка’, ‘Зорепад’, ‘Малахіт’, ‘Дублянський’), головчастий var. capitata (‘Годар’, ‘Смуглянка’, ‘Дивограй’), римський var. longifolia (‘Совський’, ‘Скарб’) та стебловий var. angustana (‘Погонич’, ‘Пастушок’, ‘Скрипаль’). Результати. Виробництво насіння салату посівного є досить трудомістким процесом. Найбільшу частку витрат у загальній їх структурі (15–26%) займає догляд за посівами з одночасним збиранням, оплата праці та пально-мастильні матеріали. Урожайність насіння салату посівного за різновидностями становила: листковий – 0,34–0,49 т/га; головчас­тий – 0,31–0,54 т/га; римський – 0,36–0,43 т/га; стебловий – 0,38–0,45 т/га. Найвищу вартість валового збору насіння забезпечив сорт ‘Дивограй’. Собівартість одного кілограма насіння салату посівного в середньому за різновидностями змінювалася від 36,67 до 63,87 грн. Найвищим цей показник був у сортів ‘Годар’ (63,87 грн/кг), ‘Сніжинка’ (58,24 грн/кг) та ‘Совський’ (55,0 грн/кг), найнижчим – у сортів ‘Дивограй’ (36,67 грн/кг) та ‘Дублянський’ (40,41 грн/га). Сорти культури, які сформували достатньо високу врожайність, забезпечили й високий рівень рентабельності: ‘Дублянський’ – 167%, ‘Дивограй’ – 142%, ‘Скарб’ – 108% та ‘Скрипаль’ – 123%. Коефіцієнт біоенергетичної ефективності виробниц­тва насіння салату посівного всіх різновидностей за безрозсадного способу вирощування в середньому становив 1,2, зокрема: var. secalina – 1,1, var. capitata та var. longifolia – 1,2, var. angustana – 1,3. Висновки. Розраховані показники економічної ефективності та біоенергетичної оцінки виробництва насіння салату посівного підтверджують доцільність вирощування сортів усіх його різновидностей на насіннєві цілі в умовах Полісся України

Purpose. To substantiate the main stages of creating a highly productive ‘MIP Valensiia’ variety using induced mutagenesis.Methods. Field, laboratory, statistical ones. Seeds of first-generation hybrids were treated with muta­genic factors of chemical NEU (nitrozoethyl urea), NMU (nitrozomethyl urea), DAB (1,4-bis-diazoacetylbutane), DMS (dimethyl sulfate), HA (hydroxylamine) and physical nature – gamma rays 100 and 150 Gr.Results. For creation of the winter wheat genotypes and increasing the incidence of plants with improved valuable properties, hybridization was carried out each year, which components of crossing differed morphologically. During the years of research in the nurseries F3M2–F5M4, the best offspring were selected. On the basis of phenological observations, biometric data and visual assessments of grain, the most number of offspring forms were obtained in 2006 (2877 pcs), 2007 (2237 pcs), 2009 (2196 pcs), 2015 (2133 pcs), the least ones – in 2011 (448 pcs). Conducting such studies during the last 10 years has contributed to the creation of a number of valuable genotypes, lines and varieties. As a result of breeding work with hybrid-mutant populations, a number of lines have been identified that are currently being investigated du­ring competitive trial, in agronomic experiment to determine the response of genotype to sowing dates and predecessors. Thus, the lines ‘Erythrospermum 37328’, ‘Erythrospermum 37337’ exceeded the standard by 0.9 t/ha and 1.12 t/ha. Bread winter wheat variety ‘MIP Valensiia’ (‘Erythrospermum 37328’) has been created by the method of individual selection of spike in F3M4 from a hybrid-mutant population of such varieties as ‘Yermak’ / ‘Demetra’ + NMU 0,005%. The variety is recommended to be entered in the State Register of plant varieties suitable for dissemination in Ukraine in 2018. The results of the State variety testing in Ukraine in 2017 indicate that in the Forest-Steppe zone the highest yield was obtained in Cherkasy (9.11 t/ha) and Vinnytsia Oblast state centers of plant varieties examination (OSCPVE) (9.08 t/ha). In the Polissia zone, the maximum yield of the variety was in Zhytomyr (6.99 t/ha) and Ivano-Frankivsk (6.94 t/ha) OSCPVE. In the Steppe zone, the highest yield of the ‘MIP Valensiia’ variety was recorded in Dnipropetrovsk (7.39 t/ha) OSCPVE.Conclusions. Involving modern breeding methods, experimental mutagenesis in particular, allows to obtain mutant forms and varieties that can be used in winter wheat breeding and production. | Цель. Обосновать основные этапы создания высокопропродуктивного сорта ‘МИП Валенсия’ методом индуцированного мутагенеза.Методы. Полевые, лабораторные, статистические. Семена гибридов первого поколения обрабатывали, используя мутагенные факторы химической НЭМ (нитрозоэтилмочевина), НММ (нитрозометилмочевина), ДАБ (1,4-бис-диазоацетилбутан), ДМС (диметилсульфат), ГА (гидроксиламин) и физичес­кой природы – гамма-лучи 100 и 150 Гр.Результаты. Для создания генотипов пшеницы озимой и увеличения частоты появления растений с улучшенными ценными свойствами ежегодно проводили гибридизацию, компоненты скрещивания которых отличались по морфологическим признакам. За годы исследований в питомниках F3M2–F5M4 были проведены отборы лучших потомств. По результатам фенологических наблюдений, биометрических данных и визуальных оценок зерна наибольшее количество форм получено в 2006 (2877 шт.), 2007 (2237 шт.), 2009 (2196 шт.), 2015 (2133 шт.) гг., наименьшее – в 2011 г. (448 шт.). Проведение таких исследований в последние 10 лет способствовало созданию ряда ценных генотипов, линий и сортов. В результате селекционной работы с гибридно-мутантными популяциями был выделен ряд линий, которые в настоящее время исследуются в конкурсном испытании, в агротехническом опыте по определению реакции генотипа на сроки посева и предшественники. Так, линии ‘Эритроспермум 37328’, ‘Эритроспермум 37337’ превышали стандарт на 0,9 и 1,12 т/га соответственно. Сорт пшеницы мягкой озимой ‘МИП Валенсия’ (‘Эритроспермум 37328’) создан методом индивидуального отбора колоса в F3M4 с гибридно-мутантной популяции сортов ‘Єрмак’ / ‘Деметра’ + НММ 0,005%. Сорт рекомендован к внесению в Государственный реестр сортов растений, пригодных для распространения в Украине c 2018 г. Результаты Государственного сортоиспытания в Украине в 2017 г. свидетельствуют, что в лесостепной зоне наивысшую урожайность получили в Черкасском (9,11 т/га) и Винницком (9,08 т/га) областных государственных центрах экспертизы сортов растений (ОГЦЭСР). В зоне Полесья максимальная урожайность сорта отмечена в Житомирском (6,99 т/га) и Ивано-Франковском (6,94 т/га) ОГЦЭСР. В степной зоне самая высокая урожайность сорта ‘МИП Валенсия’ зафиксирована на Днепропетровском (7,39 т/га) ОГЦЭСР. Выводы. Использование современных методов селекции, в частности экспериментального мутагенеза, позволяет получить мутантные формы и сорта, которые могут быть использованы в селекции пшеницы озимой и производстве | Мета. Обґрунтувати основні етапи створення високопродуктивного сорту ‘МІП Валенсія’ методом індукованого мутагенезу. Методи. Польові, лабораторні, статистичні. Насіння гібридів першого покоління обробляли, використовуючи мутагенні чинники хімічної НЕС (нітрозоетилсечовина), НМС (нітрозометилсечовина), ДАБ (1,4-біс-діазоацетилбутан), ДМС (диметилсульфат), ГА (гідроксиламін) та фізичної природи – гамма-промені 100 і 150 Гр. Результати. Для створення генотипів пшениці озимої та збільшення частоти появи рослин з поліпшеними цінними властивостями щороку проводили гібридизацію, компоненти схрещування яких різнилися за морфологічними ознаками. За роки досліджень у розсадниках F3M2–F5M4 були проведені добори кращих потомств. За результатами фенологічних спостережень, біометричних даних та візуальних оцінок зерна найбільшу кількість форм отримано у 2006 (2877 шт.), 2007 (2237 шт.), 2009 (2196 шт.), 2015 (2133 шт.) рр., найменшу – у 2011 р. (448 шт.). Проведення таких досліджень протягом останніх 10 років сприяло створенню ряду цінних генотипів, ліній та сортів. Унаслідок селекційної роботи з гібридно-мутантними популяціями було виділено лінії, які наразі досліджують у конкурсному випробуванні, в агротехнічному досліді з визначення реакції генотипу на строки сівби та попередники. Так, лінії ‘Еритроспермум 37328’, ‘Еритроспермум 37337’ переважали стандарт на 0,9 та 1,12 т/га відповідно. Сорт пшениці м’якої озимої ‘МІП Валенсія’ (‘Еритроспермум 37328’) створено методом індивідуального добору колосу в F3M4 з гібридно-мутантної популяції сортів ‘Єрмак’ / ‘Деметра’ + НМС 0,005%. Сорт рекомендовано для внесення у Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в України з 2018 р. Результати Державного сортовипробування в Україні у 2017 р. свідчать, що у лісостеповій зоні найвищу врожайність отримали на Черкаському (9,11 т/га) та Вінницькому (9,08 т/га) обласних державних центрах експертизи сортів рослин (ОДЦЕСР). У зоні Полісся максимальна врожайність сорту виявлена на Житомирському (6,99 т/га) та Івано-Франківському (6,94 т/га) ОДЦЕСР. У степовій зоні найвищу врожайність сорту ‘МІП Валенсія’ зафіксовано на Дніпропетровському (7,39 т/га) ОДЦЕСР. Висновки. Залучення сучасних методів селекції, зокрема експериментального мутагенезу, дає змогу отримати мутантні форми та сорти, які можуть бути використані в селекції пшениці озимої та виробництві.

Мета. Обґрунтувати основні етапи створення високопродуктивного сорту ‘МІП Валенсія’ методом індукованого мутагенезу. Методи. Польові, лабораторні, статистичні. Насіння гібридів першого покоління обробляли, використовуючи мутагенні чинники хімічної НЕС (нітрозоетилсечовина), НМС (нітрозометилсечовина), ДАБ (1,4-біс-діазоацетилбутан), ДМС (диметилсульфат), ГА (гідроксиламін) та фізичної природи – гамма-промені 100 і 150 Гр. Результати. Для створення генотипів пшениці озимої та збільшення частоти появи рослин з поліпшеними цінними властивостями щороку проводили гібридизацію, компоненти схрещування яких різнилися за морфологічними ознаками. За роки досліджень у розсадниках F3M2–F5M4 були проведені добори кращих потомств. За результатами фенологічних спостережень, біометричних даних та візуальних оцінок зерна найбільшу кількість форм отримано у 2006 (2877 шт.), 2007 (2237 шт.), 2009 (2196 шт.), 2015 (2133 шт.) рр., найменшу – у 2011 р. (448 шт.). Проведення таких досліджень протягом останніх 10 років сприяло створенню ряду цінних генотипів, ліній та сортів. Унаслідок селекційної роботи з гібридно-мутантними популяціями було виділено лінії, які наразі досліджують у конкурсному випробуванні, в агротехнічному досліді з визначення реакції генотипу на строки сівби та попередники. Так, лінії ‘Еритроспермум 37328’, ‘Еритроспермум 37337’ переважали стандарт на 0,9 та 1,12 т/га відповідно. Сорт пшениці м’якої озимої ‘МІП Валенсія’ (‘Еритроспермум 37328’) створено методом індивідуального добору колосу в F3M4 з гібридно-мутантної популяції сортів ‘Єрмак’ / ‘Деметра’ + НМС 0,005%. Сорт рекомендовано для внесення у Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в України з 2018 р. Результати Державного сортовипробування в Україні у 2017 р. свідчать, що у лісостеповій зоні найвищу врожайність отримали на Черкаському (9,11 т/га) та Вінницькому (9,08 т/га) обласних державних центрах експертизи сортів рослин (ОДЦЕСР). У зоні Полісся максимальна врожайність сорту виявлена на Житомирському (6,99 т/га) та Івано-Франківському (6,94 т/га) ОДЦЕСР. У степовій зоні найвищу врожайність сорту ‘МІП Валенсія’ зафіксовано на Дніпропетровському (7,39 т/га) ОДЦЕСР. Висновки. Залучення сучасних методів селекції, зокрема експериментального мутагенезу, дає змогу отримати мутантні форми та сорти, які можуть бути використані в селекції пшениці озимої та виробництві.

Purpose. To reveal the peculiarities of determining the criteria of distinctness, uniformity and stability of new varieties of romaine lettuce by identifying the phenotype of Lactuca sativa var. longifolia L. in accordance with international requirements and establish the morphological code formula of the official description, according to which the state registration of the variety was carried out. Methods. Field identification method – morphological description of qualitative (QL), quantitative (QN) and pseudo-qualitative (PQ) characters, laboratory, statistical. Experimental stu­dies were performed during 2015–2017. Field experiments were conducted in the vegetable crop rotation of the Yakimovska variety research station in the Zaporizhzha region under drip irrigation conditions in accordance with the Research Methodology in Vegetable Growing and Melon Growing and the Lactuca sativa L. seed lettuce varieties for distinctness, uniformity and stability. Results. The article presents the results of field and laboratory studies on the identification of varieties of romaine lettuce Lactuca sativa var. longifolia L. The varieties of this type form a productive organ head with elongated solid leaves and a distinct central vein, the predominant form in cross section is elliptical, the head height is predominantly more than 1.5 times its diameter. Insofar as the vegetative and generative organs of romen lettuce plants varieties were the subject of morphological description of identification signs with the subsequent establishment of a manifestation code. A comprehensive assessment of new varieties of romain lettuce according to morphobiological and economically valuable characteristics is substantiated. For the grouping of varie­ties, characteristics that do not vary or slightly vary within the variety were used: seed color, anthocyanin leaf color, the start time for the formation of flowering shoots, resistance to downy mildew (Bremia lactucae): Isolate – Bl:16. These signs are used alone or in combination with others. Conclusions. It was revealed that new varieties of romaine lettuce differed in their morphological characteristics by one or more identifying signs from the well-known varieties ‘Sovskyi’ and ‘Skarb’, which for the period of research represented a collection of varieties of var. longifolia L. New varieties of romaine lettuce ‘Aivona, ‘Batsio, ‘Viktorinus’, ‘Halateia’, ‘Kvintus’, ‘Klaudius’, ‘Korbana’, ‘Maksymus’, ‘Ovired’, ‘Oktavius’, ‘Rafael’ were uniform and stable, as evidenced by the morphological code formulas that made up the official description of the variety, according to which the state regi­stration of the variety was carried out and it was included in the Register of Plant Varieties of Ukraine. | Цель. Раскрыть особенности определения критериев отличимости, однородности и стабильности новых сортов салата ромэн путем идентификации фенотипа Lactuca sativa var. longifolia L. соответственно с международными требованиями и установить морфологическую кодовую формулу официального описания, по которому проведено государственную регистрацию сорта. Методы. Полевой, метод идентификации – морфологическое описание качественных (QL), количественных (QN) и псевдокачественных (PQ) признаков, лабораторный, статистический. Экспериментальные исследования проводили в течение 2015–2017 гг. Полевые опыты закладывали в овощном севообороте Акимовской сортоиспытательной станции Запорожской области в условиях капельного орошения в соответствии с Методикой исследовательского дела в овощеводстве и бахчеводстве и Методикой проведения экспертизы сортов салата посевного Lactuca sativa L. на отличимость, однородность и стабильность. Результаты. В статье представлены результаты полевых и лабораторных исследований по идентификации сор­тов салата ромэн Lactuca sativa var. longifolia L. Сорта этой разновидности формируют продуктивный орган головку с удлиненными твердыми листьями и четко выраженной центральной жилкой, преобладающая форма в поперечном сечении эллиптическая, высота головки преимущественно более 1,5 ее диаметра. Ведь вегетативные и генеративные органы растений сортов салата ромэн и были предметом морфологического описания идентификационных признаков с последующим установлением кода проявления. Обоснованно комплексную оценку новых сортов салата ромэн по морфобиологическим и хозяйственно-ценным характеристикам. Для группировки сортов использовали признаки, которые не варьируют или очень слабо варьируют в пределах сорта: окраска семян, антоциановая окраска листьев, время начала образования цветоносных побегов, устойчивость против ложной мучнистой росы (Bremia lactucae): Изолят – Bl:16. Эти приз­наки используются отдельно или в комбинациях с другими. Выводы. Установлено, что новые сорта салата ромэн по проявлению своих морфологических характеристик отличались одним и более идентификационным признаком от общеизвестных сортов ‘Совський’ и ‘Скарб’, которые представляли на период исследований коллекцию общеизвестных сортов разновидности var. longifolia L. Новые сорта салата ромэн ‘Айвона’, ‘Баціо’, ‘Вікторінус’, ‘Галатея’, ‘Квінтус’, ‘Клаудіус’, ‘Корбана’, ‘Максимус’, ‘Овіред’, ‘Октавіус’, ‘Рафаель’ были однородными и стабильными, о чем свидетельствуют морфологические кодовые формулы, которые составили официальное описание сорта, по которому проведена государственная регистрация сорта и он включен в Реестр сортов растений Украины. | Мета. Розкрити особливості визначення критеріїв відмінності, однорідності та стабільності нових сортів салату ромен шляхом ідентифікації фенотипу Lactucasativavar.longifoliaL. відповідно до міжнародних вимог, встановити морфологічні кодові формули офіційних описів, за якими було проведено державну реєстрацію сортів та/або прав на них. Методи. Польовий, метод ідентифікації – морфологічний опис якісних (QL), кількісних (QN) та псевдоякісних (PQ) ознак, лабораторний, статистичний. Експериментальні дослідження проводили впродовж 2015–2017 рр. Польові досліди закладали в овочевій сівозміні Якимівської сортодослідної станції Запорізької області за умов краплинного зрошення відповідно до Методики дослідної справи в овочівництві та баштанництві та Методики проведення експертизи сортів салату посівного LactucasativaL. на відмінність, однорідність і стабільність. Результати. У статті представлено результати польових та лабораторних досліджень з ідентифікації сортів салату ромен Lactucasativavar. longifoliaL. Сорти цієї різновидності формують продуктивний орган головку з видовженими твердими листками та чітко вираженою центральною жилкою, переважаюча форма в поперечному перерізі еліптична, висота головки переважно понад 1,5 її діаметра. Адже вегетативні та генеративні органи рослин сортів салату ромен і були предметом морфологічного опису ідентифікаційних ознак з подальшим встановленням коду прояву. Обґрунтовано комплексну оцінку нових сортів салату ромен за морфобіологічними та господарсько-цінними характеристиками. Для групування сортів використовували ознаки, які не варіюють або дуже слабко варіюють у межах сор­ту: забарвлення насінин, антоціанове забарвлення листків, час початку утворення квітконосних пагонів, стійкість проти несправжньої борошнистої роси (Bremia lactucae): Ізолят – Bl:16. Ці ознаки використовуються окремо або в комбінаціях з іншими. Проведено кластеризацію сортів салату відповідно до рекоментованих документом UPOV TG/13/11 характеристик для групування сортів салату ромен. Здійснено інтерпретацію результатів кластеризації. Висновки. Встановлено, що нові сорти салату ромен за проявом своїх морфологічних характеристик відрізнялися за однією і більше ідентифікаційними ознаками від загальновідомих сортів ‘Совський’ та ‘Скарб’, які представляли на період досліджень колекцію загальновідомих сортів різновидності var. longifolia L. Нові сорти салату ромен ‘Айвона’, ‘Баціо’, ‘Вікторінус’, ‘Галатея’, ‘Квінтус’, ‘Клаудіус’, ‘Корбана’, ‘Максимус’, ‘Овіред’, ‘Октавіус’, ‘Рафаель’ були однорідними та стабільними, про що свідчать морфологічні кодові формули, які склали офіційний опис сорту, за яким було проведено державну реєстрацію сорту і включено його до Реєстру сортів рослин України. Використання ієрархічного кластерного аналізу допомогло виявити, що сорти-кандидати відрізнялися однією і більше ідентифікаційними ознаками від загальновідомих та референсних сортів різновидності var. longifolia L.

Мета. Розкрити особливості визначення критеріїв відмінності, однорідності та стабільності нових сортів салату ромен шляхом ідентифікації фенотипу Lactucasativavar.longifoliaL. відповідно до міжнародних вимог, встановити морфологічні кодові формули офіційних описів, за якими було проведено державну реєстрацію сортів та/або прав на них. Методи. Польовий, метод ідентифікації – морфологічний опис якісних (QL), кількісних (QN) та псевдоякісних (PQ) ознак, лабораторний, статистичний. Експериментальні дослідження проводили впродовж 2015–2017 рр. Польові досліди закладали в овочевій сівозміні Якимівської сортодослідної станції Запорізької області за умов краплинного зрошення відповідно до Методики дослідної справи в овочівництві та баштанництві та Методики проведення експертизи сортів салату посівного LactucasativaL. на відмінність, однорідність і стабільність. Результати. У статті представлено результати польових та лабораторних досліджень з ідентифікації сортів салату ромен Lactucasativavar. longifoliaL. Сорти цієї різновидності формують продуктивний орган головку з видовженими твердими листками та чітко вираженою центральною жилкою, переважаюча форма в поперечному перерізі еліптична, висота головки переважно понад 1,5 її діаметра. Адже вегетативні та генеративні органи рослин сортів салату ромен і були предметом морфологічного опису ідентифікаційних ознак з подальшим встановленням коду прояву. Обґрунтовано комплексну оцінку нових сортів салату ромен за морфобіологічними та господарсько-цінними характеристиками. Для групування сортів використовували ознаки, які не варіюють або дуже слабко варіюють у межах сор­ту: забарвлення насінин, антоціанове забарвлення листків, час початку утворення квітконосних пагонів, стійкість проти несправжньої борошнистої роси (Bremia lactucae): Ізолят – Bl:16. Ці ознаки використовуються окремо або в комбінаціях з іншими. Проведено кластеризацію сортів салату відповідно до рекоментованих документом UPOV TG/13/11 характеристик для групування сортів салату ромен. Здійснено інтерпретацію результатів кластеризації. Висновки. Встановлено, що нові сорти салату ромен за проявом своїх морфологічних характеристик відрізнялися за однією і більше ідентифікаційними ознаками від загальновідомих сортів ‘Совський’ та ‘Скарб’, які представляли на період досліджень колекцію загальновідомих сортів різновидності var. longifolia L. Нові сорти салату ромен ‘Айвона’, ‘Баціо’, ‘Вікторінус’, ‘Галатея’, ‘Квінтус’, ‘Клаудіус’, ‘Корбана’, ‘Максимус’, ‘Овіред’, ‘Октавіус’, ‘Рафаель’ були однорідними та стабільними, про що свідчать морфологічні кодові формули, які склали офіційний опис сорту, за яким було проведено державну реєстрацію сорту і включено його до Реєстру сортів рослин України. Використання ієрархічного кластерного аналізу допомогло виявити, що сорти-кандидати відрізнялися однією і більше ідентифікаційними ознаками від загальновідомих та референсних сортів різновидності var. longifolia L.

Purpose. Assessment of the collection of early-maturing constant lines of ‘Ayodent’ germplasm in terms of the key indicators of yield components.Methods. Field, mathematical, and statistical.Results. Over the years of experiment, the ave­rage grain yield varied from 3.36 t/ha in 2014 to 4.24 t/ha in 2013. In 2015, the yield amounted to 3.63 t/ha. The maximum average yield was obtained from lines ‘DK555’ and ‘DK744’ (5.35 and 5.22 t/ha, respectively). Lines ‘DK237’ and ‘DK1274’ demonstrated the most stable grain yield over the years of research with the fluctuation of 0.33 and 0.36 t/ha, respectively, at a mean square deviation equal 0.06 t/ha. The variation coefficient of the yield components of self-pollinated lines ranged from 9.1% (number of kernel rows in an ear) to 13.2% (100-kernel weight). The average number of kernels in a row over the years of research was 18.3, with a range from 15.7 to 21.9, which was 11.6% less than in the standard line ‘DK744’ (20.7). The average grain yield amounted to 74.0% (with a range from 53.6 to 81.7%. The highest grain yield marked the following lines: ‘DK1274’ (79.6%), ‘DК213’ (79.9%), ‘DК744’ (81.2%), and ‘DК155’ (81.7%). The most stable in terms of 100-kernel weight were ‘DK216’ (24.1 g) and ‘DK237’ (27.0 g), with the mean square deviations (s) being 0.7 and 3.1, respectively. Close correlations between the grain yield, the number of kernels in a row and the grain output were found: 0.85 and 0.83, respectively. Conclusions. The maximum manifestation of grain yield sign was recorded in ‘DK555’ (5.35 t/ha) and ‘DK744’ (5.22 t/ha) lines; the number of rows in an ear ‘DK744’ (17.0) and ‘DK1274’ (15.5); the number of kernels in a row ‘DK555’ (21.9) and ‘DK744’ (20.7); 100-kernel weight ‘DK213’ (28.2 g) and ‘DK1274’ (27.7 g). The lines ‘DK1274’ and ‘DК237’ had the smallest fluctuation of grain yield over the experiment years (4.39 and 3.39 t/ha, respectively). | Цель. Оценить коллекцию скороспелых константных линий зародышевой плазмы Айодент по основным показателям элементов структуры урожая. Методы. Полевой, математико-статистический. Результаты. За годы изучения константных лини, средняя урожайность зерна менялась в пределах от 3,36 т/га в 2014 г. до 4,24 т/га в 2013 г., в 2015 г. она была на уровне 3,63 т/га. Максимальная средняя урожайность отмечена у линий ‘ДК555’ и ‘ДК744  – 5,35 и 5,22 т/га соответственно. Наиболее стабильные показатели урожайности зерна за годы исследований были у линий ‘ДК237’ и ‘ДК1274’ с интервалом колебаний по годам 0,33 и 0,36 т/га соответственно и при среднеквадратическом отклонении 0,06 т/га. Определены коэффициенты вариации элементов структуры урожая взятых для изучения самоопылённых линий, которые были в пределах от 9,1% относительно признака «количество рядов зерен» до 13,2% касательно признака «масса 100 зерен». Среднее количество зерен в ряду у линий за годы исследований составляло 18 3 шт. (lim 15,7–21,9), что на 11,6% меньше показателя линии-стандарта ‘ДК744’ (20,7 шт.). Средний выход зерна у линий составлял 74,0% (lim 53,6–81,7%). Наивысшие его показатели отмечены у ‘ДК1274’ (79,6%), ‘ДК213’ (79,9%), ‘ДК744’ (81,2%) и ‘ДК555’ (81,7%). Наиболее стабильными  по показателям «масса 100 зерен» были линии ‘ДК216’ и ‘ДК237’ – в среднем 24,1 и 27,0 г, средние квадратические отклонения (s) составляли 0,7 и 3,1 соответственно. Обнаружена тесная связь урожайности зерна с количеством зерен в ряду и выходом зерна – 0,85 и 0,83 соответственно. Выводы. Выделене линии с максимальным проявлением признаков: урожайность зерна – ‘ДК555’ (5,35 т/га) и ‘ДК744’ (5,22 т/га); количество рядов зерен – ‘ДК744’ (17,0 шт.) и ‘ДК1274’ (15,5 шт.); количество зерен в ряду – ‘ДК555’ (21,9 шт.) и ‘ДК744’ (20,7 шт.); масса 100 зерен – ‘ДК213’ (28,2 г) и ‘ДК1274’ (27,7 г). Константные линии ‘ДК1274’ и ‘ДК237’ имели наименьший диапазон значений урожайности зерна по годам (4,39 и 3,39 т/га, соответственно). | Мета. Оцінити колекцію скоростиглих константних ліній зародкової плазми Айодент за основними показниками елементів структури врожаю.Методи. Польовий, математико-статистичний.Результати. За роки вивчення константних ліній середня врожайність зерна змінювалася в межах від 3,36 т/га у 2014 р. до 4,24 т/га у 2013 р., у 2015 р. вона була на рівні 3,63 т/га. Максимальну середню врожайність отримано в ліній ‘ДК555’ та ‘ДК744’ – 5,35 та 5,22 т/га відповідно. Найстабільніші показники врожайності зерна за роки досліджень були в ліній ‘ДК237’ та ‘ДК1274’ з інтервалом коливань 0,33 та 0,36 т/га відповідно та значенням середньоквадратичного відхилення 0,06 т/га. Визначено коефіцієнти варіації елементів структури врожаю самозапилених ліній, які були в межах від 9,1% стосовно ознаки «кількість рядів зерен» до 13,2% щодо ознаки «маса 100 зерен». Середня кількість зерен у ряду в ліній за роки досліджень становила 18,3 шт. (lim 15,7–21,9), що на 11,6% менше за показник лінії-стандарту ‘ДК744’ (20,7 шт). Середній вихід зерна в ліній становив 74,0% (lim 53,6–81,7%). Найвищі його показники зафіксовано у ‘ДК1274’ (79,6%), ‘ДК213’ (79,9%), ‘ДК744’ (81,2%) та ‘ДК555’ (81,7%). Найстабільнішими за показниками «маса 100 зерен» були лінії ‘ДК216’ та ‘ДК237’ – у середньому 24,1 та 27,0 г, середні квадратичні відхилення (s) становили 0,7 та 3,1 відповідно. Виявлено тісний зв’язок урожайності зерна з кількістю зерен у ряду та виходом зерна – 0,85 і 0,83 відповідно. Висновки. Виділено лінії з максимальним проявом ознак: урожайність зерна – ‘ДК555’ (5,35 т/га) та ‘ДК744’ (5,22 т/га); кількість рядів зерен – ‘ДК744’ (17,0 шт.) та ‘ДК1274’ (15,5 шт.); кількість зерен у ряду – ‘ДК555’ (21,9 шт.) та ‘ДК744’ (20,7 шт.); маса 100 зерен – ‘ДК213’ (28,2 г) та ‘ДК1274’ (27,7 г). Лінії ‘ДК1274’ та ‘ДК237’ мали найменший діапазон значень урожайності зерна за роками (4,39 та 3,39 т/га відповідно).

Мета. Оцінити колекцію скоростиглих константних ліній зародкової плазми Айодент за основними показниками елементів структури врожаю. Методи. Польовий, математико-статистичний. Результати. За роки вивчення константних ліній середня врожайність зерна змінювалася в межах від 3,36 т/га у 2014 р. до 4,24 т/га у 2013 р., у 2015 р. вона була на рівні 3,63 т/га. Максимальну середню врожайність отримано в ліній ‘ДК555’ та ‘ДК744’ – 5,35 та 5,22 т/га відповідно. Найстабільніші показники врожайності зерна за роки досліджень були в ліній ‘ДК237’ та ‘ДК1274’ з інтервалом коливань 0,33 та 0,36 т/га відповідно та значенням середньоквадратичного відхилення 0,06 т/га. Визначено коефіцієнти варіації елементів структури врожаю самозапилених ліній, які були в межах від 9,1% стосовно ознаки «кількість рядів зерен» до 13,2% щодо ознаки «маса 100 зерен». Середня кількість зерен у ряду в ліній за роки досліджень становила 18,3 шт. (lim 15,7–21,9), що на 11,6% менше за показник лінії-стандарту ‘ДК744’ (20,7 шт). Середній вихід зерна в ліній становив 74,0% (lim 53,6–81,7%). Найвищі його показники зафіксовано у ‘ДК1274’ (79,6%), ‘ДК213’ (79,9%), ‘ДК744’ (81,2%) та ‘ДК555’ (81,7%). Найстабільнішими за показниками «маса 100 зерен» були лінії ‘ДК216’ та ‘ДК237’ – у середньому 24,1 та 27,0 г, середні квадратичні відхилення (s) становили 0,7 та 3,1 відповідно. Виявлено тісний зв’язок урожайності зерна з кількістю зерен у ряду та виходом зерна – 0,85 і 0,83 відповідно. Висновки. Виділено лінії з максимальним проявом ознак: урожайність зерна – ‘ДК555’ (5,35 т/га) та ‘ДК744’ (5,22 т/га); кількість рядів зерен – ‘ДК744’ (17,0 шт.) та ‘ДК1274’ (15,5 шт.); кількість зерен у ряду – ‘ДК555’ (21,9 шт.) та ‘ДК744’ (20,7 шт.); маса 100 зерен – ‘ДК213’ (28,2 г) та ‘ДК1274’ (27,7 г). Лінії ‘ДК1274’ та ‘ДК237’ мали найменший діапазон значень урожайності зерна за роками (4,39 та 3,39 т/га відповідно).