Purpose. To study interactions among the representatives of the genus Salix L. through the cluster analysis, form groups of closely related species and hybrid forms basing on differences of morphological parameters of leaves. Methods. Field, cluster analysis and tree graphics. Results. Willow species were grouped according to absolute parameters of leaf, and three groups of clusters were identified. The degree of affinity between species were assessed using values of an Euclidean distance. Distinctive features of leaf parameters were defined: length of a leaf blade (Ll), distance (cm) between the leaf tip and its maximum width (SDmxT) and the distance between the leaf tip (cm) and the line of its width that corresponds to the length of petiole (SLpT). Conclusions. Using the willow species collection as an example, diagnostically valuable quantitative parameters of leaves were revealed, the use of which allows to identify willow species and hybrid forms through PC applications. | Цель. С помощью кластерного анализа исследовать взаи­мосвязи между представителями рода Salix L., сформировать группы видов и гибридных форм, близкородственных между собой, основываясь на различиях морфологических параметров листьев. Методы. Полевой, кластерного анализа и древовидной графики. Результаты. Виды ивы сгруппированы по абсолютным показателям листка и выделены три группы кластеров. Оценена степень родства видов между собой по значению евклидового расстояния. Определены отличительные показатели листка: длина лис­товой пластинки (Ll), расстояние (см) от верхушки листа до максимальной его ширины (SDmxT) и расстояние от верхушки листа до линии (см) ширины, соответствующей длине черешка (SLрT). Выводы. На примере коллекции ивы обнаружены диагностически ценные количественные показатели листьев, использование которых дает возможность идентифицировать виды и гибридные формы ивы с помощью прикладных программ для ПК. | Мета. За допомогою кластерного аналізу дослідити взаємозв’язки між представниками роду SalixL., сформувати групи видів і гібридних форм, близькоспоріднених між собою, ґрунтуючись на відмінностях морфологічних параметрів листків. Методи. Польовий, кластерного ана­лізу й деревоподібної графіки. Результати. Види верби згруповано за абсолютними показниками листка й виділено три групи кластерів. Оцінено ступінь спорідненості видів між собою за значенням евклідової відстані. Визначено відмінні показники листка: довжина листкової пластинки (Ll), відстань (см) від верхівки листка до максимальної його ширини (SDmxT) та відстань від верхівки листка (см) до лінії ширини, що відповідає довжині черешка (SLpT). Висновки. На прикладі колекції верби виявлено діагностично цінні кількісні показники листків, використання яких дає можливість ідентифікувати види й гібридні форми верби за допомогою прикладних програм для ПК.

Purpose. To study interactions among the representatives of the genus Salix L. through the cluster analysis, form groups of closely related species and hybrid forms basing on differences of morphological parameters of leaves. Methods. Field, cluster analysis and tree graphics. Results. Willow species were grouped according to absolute parameters of leaf, and three groups of clusters were identified. The degree of affinity between species were assessed using values of an Euclidean distance. Distinctive features of leaf parameters were defined: length of a leaf blade (Ll), distance (cm) between the leaf tip and its maximum width (SDmxT) and the distance between the leaf tip (cm) and the line of its width that corresponds to the length of petiole (SLpT). Conclusions. Using the willow species collection as an example, diagnostically valuable quantitative parameters of leaves were revealed, the use of which allows to identify willow species and hybrid forms through PC applications.

Purpose. To study interactions among the representatives of the genus Salix L. through the cluster analysis, form groups of closely related species and hybrid forms basing on differences of morphological parameters of leaves. Methods. Field, cluster analysis and tree graphics. Results. Willow species were grouped according to absolute parameters of leaf, and three groups of clusters were identified. The degree of affinity between species were assessed using values of an Euclidean distance. Distinctive features of leaf parameters were defined: length of a leaf blade (Ll), distance (cm) between the leaf tip and its maximum width (SDmxT) and the distance between the leaf tip (cm) and the line of its width that corresponds to the length of petiole (SLpT). Conclusions. Using the willow species collection as an example, diagnostically valuable quantitative parameters of leaves were revealed, the use of which allows to identify willow species and hybrid forms through PC applications.

Purpose. Reviewing the EU legislation on plant varie­ties protection including documents of the International Union for the Protection of New Varieties of Plants (UPOV) that related to the national laws of its member states. Results. Based on the sources processed, the authors give a brief analysis of the basic EU Council Regulation № 2100/94 of 27 July 1994 on Community plant variety rights and regulations of the European Commission adopted to implement it. Basic copyright concepts, features of plant varieties protection in the EU, including those under the UPOV Convention, are also considered. Conclusions. For Ukraine, obtaining full membership in the EU, on the one hand, requires harmonization of its laws with the re­levant EU legislation, on the other – improvement of the present system of plant varieties protection taking into account national interests of Ukraine. | Цель. Обзор законодательства Европейского Союза (ЕС) в сфере охраны прав на сорта растений, в том числе документов Международного союза по охране новых сор­тов растений (UPOV), которые связаны с национальным законодательством его стран-членов. Результаты. На основании проработанных источников авторы приводят описание и короткий анализ основного Регламента Совета ЕС № 2100/94 от 27 июля 1994 года про права на сорта растений Сообщества и регламентов Европейской Комиссии, принятых с целью его реализации. Рассмотрены также основы авторского права, особенности охраны прав на сорта растений на территории ЕС, в том числе в соответствии с Конвенцией UPOV. Выводы. Получение полноправного членства Украины в ЕС, с одной стороны, требует адаптации к нормам европейского права, с другой – усовершенствования действующей системы охраны прав на сорта растений с учетом национальных интересов Украины. | Мета. Огляд законодавства Європейського Союзу (ЄС) у сфері охорони прав на сорти рослин, у тому числі документів Міжнародного союзу з охорони нових сортів рослин (UPOV), які пов’язані з національним законодавством його держав-членів. Результати. На основі опрацьованих джерел автори наводять опис та короткий аналіз основного Регламенту Ради ЄС № 2100/94 від 27 липня 1994 р. щодо прав на сорти рослин у Спільноті та регламентів Європейської Комісії, прийнятих з метою його реалізації. Крім цього, розглянуто основи авторського права, особливості охорони прав на сорти рослин на території ЄС, в тому числі відповідно до Конвенції UPOV. Висновки. Набуття повноправного членства України в ЄС, з одного боку, потребує адаптації до норм європейського права, з іншого – вдосконалення діючої системи охорони прав на сорти рослин з урахуванням національних інтересів України.

Purpose. Reviewing the EU legislation on plant varie­ties protection including documents of the International Union for the Protection of New Varieties of Plants (UPOV) that related to the national laws of its member states. Results. Based on the sources processed, the authors give a brief analysis of the basic EU Council Regulation № 2100/94 of 27 July 1994 on Community plant variety rights and regulations of the European Commission adopted to implement it. Basic copyright concepts, features of plant varieties protection in the EU, including those under the UPOV Convention, are also considered. Conclusions. For Ukraine, obtaining full membership in the EU, on the one hand, requires harmonization of its laws with the re­levant EU legislation, on the other – improvement of the present system of plant varieties protection taking into account national interests of Ukraine.

Purpose. Reviewing the EU legislation on plant varie­ties protection including documents of the International Union for the Protection of New Varieties of Plants (UPOV) that related to the national laws of its member states. Results. Based on the sources processed, the authors give a brief analysis of the basic EU Council Regulation № 2100/94 of 27 July 1994 on Community plant variety rights and regulations of the European Commission adopted to implement it. Basic copyright concepts, features of plant varieties protection in the EU, including those under the UPOV Convention, are also considered. Conclusions. For Ukraine, obtaining full membership in the EU, on the one hand, requires harmonization of its laws with the re­levant EU legislation, on the other – improvement of the present system of plant varieties protection taking into account national interests of Ukraine.

Purpose. Scientific substantiation of agrotechnological methods used for marketable production of lettuce varieties Lactuca sativa L. according to economic and bioenergy evaluation. Methods. Field, laboratory, analytical and statistical ones. Results. Economic assessment of elements of cultivation technology for all lettuce varieties was undertaken considering different sowing time (early spring, late spring, spring-and-summer period and before the winter season), growing techniques (direct sowing, seedling method – planting pots, seedling method – planting containers) and the use of organic fertilizer Dominanta. Calculation of economic efficiency indicators of marketable lettuce production was scientifically grounded, and bioenergetic evaluation of its growing was made. Economic feasibility of seedling method of growing as well as sowing time and delivery of marketable products to the consumer was confirmed. Conclusions. Technological elements of lettuce growing including loose-leaf, butterhead, romaine and stem subvarieties provided increase of marketable products by 13,38; 3,92; 2,07; 3,20 t/ha respectively. The level of profitability of lettuce production was within 83–141% (butterhead) 86–130% (loose-leaf), 185–214% (romaine), 131–137% (stem). | Цель. Научное обоснование агротехнологических прие­мов выращивания товарной продукции сортов салата Lactuca sativa L. за показателями экономической эффективности и биоэнергетической оценки. Методы. Полевой, лабораторный, аналитический, статистический. Результаты. Рассчитано экономическую оценку элементов технологии выращивания салата посевного всех разновидностей при разных сроках посева (ранневесенний, поздневесенний, весенне-летний, под зиму), способах выращивания (безрассадный, рассадный – горшочки, рассадный – кассеты) и применении органического удобрения Доминанта. Научно обоснован расчет показателей экономической эффективности производства товарной продукции салата посевного и проведена биоэнергетическая оценка его выращивания. Подтверждена экономическая целесообразность рассадного способа выращивания, сроков сева семян и поступление товарной продукции к потребителю. Выводы. Технологические элементы выращивания салата посевного, включая листовую, кочанную, ромэн и стеблевую разновидности, обеспечили прирост товарной продукции на 13,38; 3,92; 2,07; 3,20 т/га соответственно. Уровень рентабельности выращивания салата находился в пределах 83–141% (кочанный), 86–130% (листовой), 185–214% (ромэн), 131–137% (стеблевой). | Мета. Наукове обґрунтування агротехнологічних прийомів вирощування товарної продукції сортів салату посівного Lactucasativa L. за економічною та біоенергетичною оцінкою. Методи. Польовий, лабораторний, аналітичний та статистичний. Результати. Виконано економічну оцінку елементів технології вирощування салату посівного всіх різновидів за різних строків сівби (ранньовесняний, пізньовесняний, весняно-літній та під зиму), способів вирощування (безрозсадний, розсадний – горщечки, розсадний – касети) та застосування органічного добрива Домінанта. Науково обґрунтовано розрахунок показників економічної ефективності виробництва товарної продукції салату посівного та здійснено біоенергетичну оцінку його вирощування. Підтверджено економічну доцільність розсадного способу вирощування, строків сівби насіння та надходження товарної продукції до споживача. Висновки. Технологічні елементи вирощування салату посівного, включаючи листковий, головчастий, ромен і стебловий різновиди, забезпечили приріст товарної продукції на 13,38; 3,92; 2,07; 3,20 т/га відповідно. Рівень рентабельності вирощування салату був у межах 83–141% (головчастий), 86–130% (листковий), 185–214% (ромен), 131–137% (стебловий).

Purpose. Scientific substantiation of agrotechnological methods used for marketable production of lettuce varieties Lactuca sativa L. according to economic and bioenergy evaluation. Methods. Field, laboratory, analytical and statistical ones. Results. Economic assessment of elements of cultivation technology for all lettuce varieties was undertaken considering different sowing time (early spring, late spring, spring-and-summer period and before the winter season), growing techniques (direct sowing, seedling method – planting pots, seedling method – planting containers) and the use of organic fertilizer Dominanta. Calculation of economic efficiency indicators of marketable lettuce production was scientifically grounded, and bioenergetic evaluation of its growing was made. Economic feasibility of seedling method of growing as well as sowing time and delivery of marketable products to the consumer was confirmed. Conclusions. Technological elements of lettuce growing including loose-leaf, butterhead, romaine and stem subvarieties provided increase of marketable products by 13,38; 3,92; 2,07; 3,20 t/ha respectively. The level of profitability of lettuce production was within 83–141% (butterhead) 86–130% (loose-leaf), 185–214% (romaine), 131–137% (stem).

Purpose. Scientific substantiation of agrotechnological methods used for marketable production of lettuce varieties Lactuca sativa L. according to economic and bioenergy evaluation. Methods. Field, laboratory, analytical and statistical ones. Results. Economic assessment of elements of cultivation technology for all lettuce varieties was undertaken considering different sowing time (early spring, late spring, spring-and-summer period and before the winter season), growing techniques (direct sowing, seedling method – planting pots, seedling method – planting containers) and the use of organic fertilizer Dominanta. Calculation of economic efficiency indicators of marketable lettuce production was scientifically grounded, and bioenergetic evaluation of its growing was made. Economic feasibility of seedling method of growing as well as sowing time and delivery of marketable products to the consumer was confirmed. Conclusions. Technological elements of lettuce growing including loose-leaf, butterhead, romaine and stem subvarieties provided increase of marketable products by 13,38; 3,92; 2,07; 3,20 t/ha respectively. The level of profitability of lettuce production was within 83–141% (butterhead) 86–130% (loose-leaf), 185–214% (romaine), 131–137% (stem).

To analyse the modern classification and nomenclature of species of pome fruit crops which varieties are listed in the State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine, and improve terminological system of the Ukrainian names of both species and garden crops. Results. Fruit cultivars and most apple clonal rootstocks belong to Malus pumila, and ornamental cultivars belong to Malus gloriosa. The most common scientific name of the cultivated apple, especially among horticulturists, is Malus domestica, although according to the principle of priority the name Malus pumila should have the advantage. As far as Nomenclature Committee for Vascular Plants has rejected the proposal to conserve the name Malus domestica, Malus pumila is correct name for the cultivated apple. The use of synonymic name Malus domestica should be avoided in both scientific and scientific-popular papers for stability of nomenclature. Pear cultivars listed in the State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine are presented by Pyrus communis, and pear rootstocks – by Cydonia oblonga. Fruit cultivars of the latter belong to separate fruit crop named quince. An apple-quince hybrid was registered as universal clonal rootstock for pome fruit crops. The State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine also contains nonconventional fruit crops such as Chaenomeles and hawthorn that consist of some species and nothospecies. Conclusions. In scientific publications one should stop the use of synonymic name Malus domestica in favour of the correct name for cultivated apple Malus pumila. Apple, pears and Chaenomeles cultivars listed in the State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine have a complex multispecies origin whereas quince, hawthorn and pear roostock cultivars systematically are monospecies. A universal roootstock of pome fruit crops is Cydolus, or apple-quince, that resulted from interspecies hybridization between quince and apple. Refusal Refuse to use obsolete names of fruit plants species will promote harmonization of professional language. | Цель. Проанализировать современную классификацию и номенклатуру видов семечковых культур, сорта которых занесены в Государственный реестр сортов растений, пригодных к распространению в Украине, и усовершенствовать терминологическую систему украинских названий видов и садовых культур. Результаты. Плодовые сорта и большинство клоновых подвоев яблони относятся к Malus pumila, декоративные сорта – к Malus gloriosa. Наиболее часто употребляемым названием культурной яблони, особенно в садоводческих кругах, является Malus domestica, хотя за принципом приоритета преимущество имеет название Malus pumila. Так как Номенклатурный комитет по сосудистым растениям отклонил предложение консервации названия Malus domestica, Malus pumila остается правильным названием культурной яблони. Синонимическое название Malus domestica не следует использовать в научных и научно-популярных работах, что будет способствовать стабилизации номенклатуры. Сорта груши в Государственном реестре сортов растений Украины представлены Pyrus communis, подвои груши – Cydonia oblonga. Плодовые сорта последней относятся к отдельной культуре – айве. Айвово-яблуневый гибрид зарегистрирован как универсальный клоновый подвой семечковых культур. В Государственный реестр сортов растений Украины занесены также сорта нетрадиционных плодовых культур хеномелеса и боярышника, которые состоят из нескольких видов и нотовидов. Выводы. В научных публикациях следует перестать применять синонимическое название Malus domestica в пользу правильного названия культурной яблони Malus pumila. Сорта яблони, груши и хеномелеса, занесенные в Государственный реестр сортов растений, пригодных к распространению в Украине, имеют сложное многовидовое происхождение, тогда как сорта айвы, боярышника и подвоев груши в систематическом отношении являются моновидовыми. Универсальный подвой семечковых культур – цидол, или яблонеайва, является результатом в результате межродовой гибридизации айвы с яблоней. Отказ от употребления устаревших названий видов плодовых растений будет способствовать гармонизации профессионального языка. | Мета. Проаналізувати сучасну класифікацію й номенклатуру видів зерняткових культур, сорти яких занесено до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні, та вдосконалити термінологічну систему українських назв видів і садових культур. Результати. Плодові сорти й більшість клонових підщеп яблуні належать до Maluspumila, декоративні сорти – до Malus gloriosa. Найуживанішою науковою назвою культурної яблуні, особливо в садівничих колах, є Malus domestica, хоч за принципом пріоритету перевагу має назва Maluspumila. Оскільки Номенклатурний комітет з судинних рослин відхилив пропозицію консервування назви Malus domestica, Maluspumila залишається правильною назвою культурної яблуні. Синонімічну назву Malus domestica не варто вживати в наукових і науково-популярних працях, що сприятиме стабілізації номенклатури. Сорти груші в Державному реєстрі сортів рослин України представлено Pyruscommunis, підщепи груші – Cydoniaoblonga. Плодові сорти останньої належать до окремої культури – айви. Айвово-яблуневий гібрид зареєстровано як універсальну клонову підщепу зерняткових культур. До Держаного реєстру сортів рослин України занесено також сорти нетрадиційних плодових культур хеномелесу й глоду, що складаються з декількох видів і нотовидів. Висновки. У наукових публікаціях варто припинити вживати синонімічну назву Malusdomestica на користь правильної назви культурної яблуні Maluspumila. Сорти яблуні, груші й хеномелесу, що занесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні, мають складне багатовидове походження, в той час як сорти айви, глоду й підщеп груші в систематичному відношенні є моновидовими. Універсальна підщепа зерняткових культур – цидол, або яблунеайва, походить від міжродової гібридизації айви з яблунею. Вилучення з ужитку застарілих назв видів плодових рослин сприятиме гармонізації фахової мови.

To analyse the modern classification and nomenclature of species of pome fruit crops which varieties are listed in the State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine, and improve terminological system of the Ukrainian names of both species and garden crops. Results. Fruit cultivars and most apple clonal rootstocks belong to Malus pumila, and ornamental cultivars belong to Malus gloriosa. The most common scientific name of the cultivated apple, especially among horticulturists, is Malus domestica, although according to the principle of priority the name Malus pumila should have the advantage. As far as Nomenclature Committee for Vascular Plants has rejected the proposal to conserve the name Malus domestica, Malus pumila is correct name for the cultivated apple. The use of synonymic name Malus domestica should be avoided in both scientific and scientific-popular papers for stability of nomenclature. Pear cultivars listed in the State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine are presented by Pyrus communis, and pear rootstocks – by Cydonia oblonga. Fruit cultivars of the latter belong to separate fruit crop named quince. An apple-quince hybrid was registered as universal clonal rootstock for pome fruit crops. The State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine also contains nonconventional fruit crops such as Chaenomeles and hawthorn that consist of some species and nothospecies. Conclusions. In scientific publications one should stop the use of synonymic name Malus domestica in favour of the correct name for cultivated apple Malus pumila. Apple, pears and Chaenomeles cultivars listed in the State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine have a complex multispecies origin whereas quince, hawthorn and pear roostock cultivars systematically are monospecies. A universal roootstock of pome fruit crops is Cydolus, or apple-quince, that resulted from interspecies hybridization between quince and apple. Refusal Refuse to use obsolete names of fruit plants species will promote harmonization of professional language.

To analyse the modern classification and nomenclature of species of pome fruit crops which varieties are listed in the State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine, and improve terminological system of the Ukrainian names of both species and garden crops. Results. Fruit cultivars and most apple clonal rootstocks belong to Malus pumila, and ornamental cultivars belong to Malus gloriosa. The most common scientific name of the cultivated apple, especially among horticulturists, is Malus domestica, although according to the principle of priority the name Malus pumila should have the advantage. As far as Nomenclature Committee for Vascular Plants has rejected the proposal to conserve the name Malus domestica, Malus pumila is correct name for the cultivated apple. The use of synonymic name Malus domestica should be avoided in both scientific and scientific-popular papers for stability of nomenclature. Pear cultivars listed in the State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine are presented by Pyrus communis, and pear rootstocks – by Cydonia oblonga. Fruit cultivars of the latter belong to separate fruit crop named quince. An apple-quince hybrid was registered as universal clonal rootstock for pome fruit crops. The State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine also contains nonconventional fruit crops such as Chaenomeles and hawthorn that consist of some species and nothospecies. Conclusions. In scientific publications one should stop the use of synonymic name Malus domestica in favour of the correct name for cultivated apple Malus pumila. Apple, pears and Chaenomeles cultivars listed in the State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine have a complex multispecies origin whereas quince, hawthorn and pear roostock cultivars systematically are monospecies. A universal roootstock of pome fruit crops is Cydolus, or apple-quince, that resulted from interspecies hybridization between quince and apple. Refusal Refuse to use obsolete names of fruit plants species will promote harmonization of professional language.

Purpose. Substantiating the selection of potato varieties for their ecological plasticity and stability to grow in Polissia. Methods. Field, laboratory, analitycal and statystical ones. Results. Impact of weather conditions during the growing season on the stability of potato varieties was estimated by indicators of yield, starch content and collection over the years by determining the average, standard deviation, minimum, maximum values and range of variation. ‘Memphis’, ‘Faluka’, ‘Arsenal’ and ‘Evolution’ were distinguished from the studied potato varieties by high genetic stability – their deviation from the average variance marked «minus» had values that were significantly less than zero. ‘Faktor’, ‘Flamenko’ and ‘Evora’ varieties are plastic (deviation is close to ±0), ‘Kolomba’, ‘Arizona’ and ‘Voliumiia’ ones – very plastic (deviation is most distant from zero). The studied varieties were distributed by homeostasis as follows: ‘Arizona’, ‘Colombo’, ‘Factor’ and ‘Memphis’ are the most valuable. Conclusions. ‘Evora’ potato variety can be considered intensive in terms of yield. ‘Evolution’ and ‘Flamenco’ varieties formed stable yields, during the years of study the difference between their maximum and minimum yields was the least – 8.2 and 9.3 tons per ha, respectively. Environmental assessment according to Eberhart and Russell indicates a high genetic stability of such potato varieties as ‘Arizona’, ‘Volyumiia’, ‘Kolombo’, ‘Evora’ and ‘Flamenko’. Conditions of Zhytomyr Oblast Plant Varieties Studying Centre are the most favorable among the studied regions to cultivate potato varieties. | Цель. Обосновать подбор сортов картофеля за их экологической пластичностью и стабильностью для выращивания в условиях Полесья. Методы. Полевой, лабораторный, аналитический и статистический. Результаты. Влияние погодных условий периода вегетации на стабильность сортов картофеля оценили по показателям урожайности, содержанию и сбору крахмала за ряд лет путем определением средних, стандартного отклонения, величин минимума, максимума и размаха вариации. Среди исследуемых сортов картофеля высокой генетической стабильностью отличались ‘Мемфис’, ‘Фалука’, ‘Арсенал’ и ‘Эволюшн’ – их отклонения от средней дисперсии с пометкой «минус» имели значения существенно меньше нуля. Пластичными являются сорта ‘Фактор’, ‘Фламенко’ и ‘Эвора’ (отклонения приближенны к ±0), очень пластичными – ‘Коломба’, ‘Аризона’ и ‘Вольюмия’ (отклонения наиболее удалены от нуля). За гомеостатичностью наиболее ценными являются сорта ‘Аризона’, ‘Коломба’, ‘Фактор’ и ‘Мемфис’. Выводы. По уровню урожайности интенсивным можно считать сорт картофеля ‘Эвора’. Стабильными по урожайности были сорта ‘Эволюшн’ и ‘Фламенко’, у которых за годы исследований разницы между максимальной и минимальной урожайностью были наименьшими – 8,2 и 9,3 т/га соответственно. Экологическая оценка по Эберхарту и Расселу указывает на высокую генетическую стабильность сортов картофеля ‘Аризона’, ‘Вольюмия’, ‘Коломба’, ‘Эвора’ и ‘Фламенко’. Среди исследуемых регионов наиболее благоприятными для выращивания сортов картофеля являются условия Житомирского ОДЦЕСР. | Мета. Обґрунтувати добір сортів картоплі за їх екологічною пластичністю та стабільністю для вирощування в умовах Полісся. Методи. Польовий, лабораторний, аналітичний та статистичний. Результати. Вплив погодних умов періоду вегетації на стабільність сортів картоплі оцінили за показниками врожайності, вмісту й збору крохмалю протягом ряду років шляхом визначення середніх, стандартного відхилення, величин мінімуму, максимуму та розмаху варіації. Серед досліджуваних сортів картоплі високою генетичною стабільністю вирізнялися ‘Мемфіс’, ‘Фалука’, ‘Арсенал’ та ‘Еволюшн’ – їхні відхилення від середньої дисперсії з позначкою «мінус» мали значення, значно менші за нуль. Пластичними є сорти ‘Фактор’, ‘Фламенко’ та ‘Евора’ (відхилення наближені до ± 0), дуже пластичними – ‘Коломба’, ‘Арізона’ та ‘Вольюмія’ (відхилення найбільше віддалені від нуля). За гомеостатичністю найціннішими є сорти ‘Арізона’, ‘Коломба’, ‘Фактор’ і ‘Мемфіс’. Висновки. За рівнем урожайності інтенсивним можна вважати сорт картоплі ‘Евора’. Стабільними за врожайністю були сорти ‘Еволюшн’ і ‘Фламенко’, у яких за роки досліджень різниці між максимальною та мінімальною врожайністю були найменшими – 8,2 і 9,3 т/га відповідно. Екологічна оцінка за Еберхартом і Расселом вказує на високу генетичну стабільнісь сортів картоплі ‘Арізона’, ‘Вольюмія’, ‘Коломба’, ‘Евора’ і ‘Фламенко’. Серед досліджуваних регіонів найсприятливішими для вирощування сортів картоплі є умови Житомирського ОДЦЕСР.

Purpose. Substantiating the selection of potato varieties for their ecological plasticity and stability to grow in Polissia. Methods. Field, laboratory, analitycal and statystical ones. Results. Impact of weather conditions during the growing season on the stability of potato varieties was estimated by indicators of yield, starch content and collection over the years by determining the average, standard deviation, minimum, maximum values and range of variation. ‘Memphis’, ‘Faluka’, ‘Arsenal’ and ‘Evolution’ were distinguished from the studied potato varieties by high genetic stability – their deviation from the average variance marked «minus» had values that were significantly less than zero. ‘Faktor’, ‘Flamenko’ and ‘Evora’ varieties are plastic (deviation is close to ±0), ‘Kolomba’, ‘Arizona’ and ‘Voliumiia’ ones – very plastic (deviation is most distant from zero). The studied varieties were distributed by homeostasis as follows: ‘Arizona’, ‘Colombo’, ‘Factor’ and ‘Memphis’ are the most valuable. Conclusions. ‘Evora’ potato variety can be considered intensive in terms of yield. ‘Evolution’ and ‘Flamenco’ varieties formed stable yields, during the years of study the difference between their maximum and minimum yields was the least – 8.2 and 9.3 tons per ha, respectively. Environmental assessment according to Eberhart and Russell indicates a high genetic stability of such potato varieties as ‘Arizona’, ‘Volyumiia’, ‘Kolombo’, ‘Evora’ and ‘Flamenko’. Conditions of Zhytomyr Oblast Plant Varieties Studying Centre are the most favorable among the studied regions to cultivate potato varieties.

Purpose. Substantiating the selection of potato varieties for their ecological plasticity and stability to grow in Polissia. Methods. Field, laboratory, analitycal and statystical ones. Results. Impact of weather conditions during the growing season on the stability of potato varieties was estimated by indicators of yield, starch content and collection over the years by determining the average, standard deviation, minimum, maximum values and range of variation. ‘Memphis’, ‘Faluka’, ‘Arsenal’ and ‘Evolution’ were distinguished from the studied potato varieties by high genetic stability – their deviation from the average variance marked «minus» had values that were significantly less than zero. ‘Faktor’, ‘Flamenko’ and ‘Evora’ varieties are plastic (deviation is close to ±0), ‘Kolomba’, ‘Arizona’ and ‘Voliumiia’ ones – very plastic (deviation is most distant from zero). The studied varieties were distributed by homeostasis as follows: ‘Arizona’, ‘Colombo’, ‘Factor’ and ‘Memphis’ are the most valuable. Conclusions. ‘Evora’ potato variety can be considered intensive in terms of yield. ‘Evolution’ and ‘Flamenco’ varieties formed stable yields, during the years of study the difference between their maximum and minimum yields was the least – 8.2 and 9.3 tons per ha, respectively. Environmental assessment according to Eberhart and Russell indicates a high genetic stability of such potato varieties as ‘Arizona’, ‘Volyumiia’, ‘Kolombo’, ‘Evora’ and ‘Flamenko’. Conditions of Zhytomyr Oblast Plant Varieties Studying Centre are the most favorable among the studied regions to cultivate potato varieties.

Purpose. Analysis of the allelic state of Ppd-1 genes, which control sensitivity to photoperiod, in varieties and lines of bread winter wheat, and comparison of the results obtained with field observations on the duration of periods before heading and flowering, whose originators were the Nosivska Breeding and Research Station of the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine and Poltava State Agrarian Academy of the Ministry of Education and Science of Ukraine.Methods. The following methods were used in the work: DNA extraction, allele-specific PCR, agarose and polyacrylamide gel electrophoresis, analysis of variance.Results. It was revealed that ‘Yuvivata 60’ variety has a recessive Ppd-1 genotype and belongs to the III haplotype by a combination of mutations in the structure of Ppd-D1 gene. Line ‘L41/95’ was heterogeneous by alleles of Ppd-D1 gene, which corresponded to the presence of haplotypes III and VII. All other tested cultivars and lines were characterized by alleles Ppd-A1b, Ppd-B1b and Ppd-D1a, and assigned to haplotype VII. According to the results of statistical data processing, the duration of the period from May, 1 to heading was the smallest for the variety ‘Donskaya polukarlikovaya’ in the conditions of both the Forest-Steppe and Polissia-Forest-Steppe regions of Ukraine, the longest – in the varieties ‘Yuvivata 60’, ‘Myronivska 61’ and ‘L41/95’. The differences between these groups were significant and amounted to 10 days.Conclusions. A breeding material with a high adaptive ability for growing conditions in Polissia-Forest-Steppe zone was studied by the allelic state of the Ppd-1 genes. A low level of polymorphism in the studied varieties and lines was revealed by the alleles of Ppd-1 genes [12.5% – Ppd-D1b (²²²), 12.5% – Ppd-D1à/b (²²²/VII), 75% – Ppd-D1a (VII)], that agrees with the hypothesis that breeders gave a greater preference for the photoperiod-insensitive wheat genotype under Ukrainian conditions. The genotypes with the dominant Ppd-D1a (VII) gene almost completely dominate in the south of Ukraine. At the same time, in northern latitudes, weather conditions negate the advantages of the genotypes with Ppd-D1a gene | Мета. Визначення алельного стану генів Ppd-1, що контролюють чутливість до фотоперіоду, у сортів та ліній пшениці м’якої озимої Носівської селекційно-дослідної станції Миронівського інституту пшениці ім. В. М. Ремесла НААН (НСДС МІП) і Полтавської державної аграрної академії МОН України (ПДАА), та зіставлення отриманих результатів молекулярно-генетичного аналізу з даними польових спостережень щодо строків колосіння та цвітіння.Методи. Виділення ДНК, алель-специфічна ПЛР, електрофорез фрагментів ампліфікації в агарозних та полі­акриаламідних гелях, дисперсійний аналіз.Результати. Визначено, що сорт ‘Ювівата 60’ має рецесивний генотип Ppd-1 та належить до ІІІ гаплотипу за комбінацією мутацій у структурі Ppd-D1 гена. Лінія ‘Л41/95’ виявилася гетерогенною за алелями гена Ppd-D1, що відповідало наявності гаплотипів III і VII. Усі інші досліджені зразки характеризувалися алелями Ppd-A1b, Ppd-B1b та Ppd-D1а та належали до гаплотипу VII. За результатами статистичної обробки даних тривалість періоду від першого травня до колосіння була найменшою в сорту ‘Донская полукарликовая’ в умовах як Лісостепу, так і Полісся–Лісостепу Ук­раїни, найбільшою – у сортів ‘Ювівата 60’, ‘Миронівська 61’ та лінії ‘Л41/95’. Відмінності між зазначеними групами були достовірними й становили приблизно 10 діб.Висновки. За алельним станом генів Ppd-1 досліджено селекційний матеріал з високою адаптивною здатністю для умов вирощування в перехідній зоні Полісся–Лісостеп. За алелями генів Ppd-1 досліджені сорти та лінії виявили невисокий рівень поліморфізму [12,5% – Ppd-D1b (ІІІ), 12,5% – Ppd-D1а/b (ІІІ/VII), 75% – Ppd-D1a (VII)], що узгоджується з гіпо­тезою надання селекціонерами більшої переваги слабкочутливим до фотоперіоду генотипам пшениці в умовах України. Генотипи з домінантним алелем Ppd-D1a (VII) в умовах Півдня України практично повністю домінують. Водночас у північніших широтах погодні умови нівелюють переваги, що мають генотипи з Ppd-D1a.

Purpose. Analysis of the allelic state of Ppd-1 genes, which control sensitivity to photoperiod, in varieties and lines of bread winter wheat, and comparison of the results obtained with field observations on the duration of periods before heading and flowering, whose originators were the Nosivska Breeding and Research Station of the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine and Poltava State Agrarian Academy of the Ministry of Education and Science of Ukraine. Methods. The following methods were used in the work: DNA extraction, allele-specific PCR, agarose and polyacrylamide gel electrophoresis, analysis of variance. Results. It was revealed that ‘Yuvivata 60’ variety has a recessive Ppd-1 genotype and belongs to the III haplotype by a combination of mutations in the structure of Ppd-D1 gene. Line ‘L41/95’ was heterogeneous by alleles of Ppd-D1 gene, which corresponded to the presence of haplotypes III and VII. All other tested cultivars and lines were characterized by alleles Ppd-A1b, Ppd-B1b and Ppd-D1a, and assigned to haplotype VII. According to the results of statistical data processing, the duration of the period from May, 1 to heading was the smallest for the variety ‘Donskaya polukarlikovaya’ in the conditions of both the Forest-Steppe and Polissia-Forest-Steppe regions of Ukraine, the longest – in the varieties ‘Yuvivata 60’, ‘Myronivska 61’ and ‘L41/95’. The differences between these groups were significant and amounted to 10 days. Conclusions. A breeding material with a high adaptive ability for growing conditions in Polissia-Forest-Steppe zone was studied by the allelic state of the Ppd-1 genes. A low level of polymorphism in the studied varieties and lines was revealed by the alleles of Ppd-1 genes [12.5% – Ppd-D1b (²²²), 12.5% – Ppd-D1à/b (²²²/VII), 75% – Ppd-D1a (VII)], that agrees with the hypothesis that breeders gave a greater preference for the photoperiod-insensitive wheat genotype under Ukrainian conditions. The genotypes with the dominant Ppd-D1a (VII) gene almost completely dominate in the south of Ukraine. At the same time, in northern latitudes, weather conditions negate the advantages of the genotypes with Ppd-D1a gene

Purpose. Analysis of the allelic state of Ppd-1 genes, which control sensitivity to photoperiod, in varieties and lines of bread winter wheat, and comparison of the results obtained with field observations on the duration of periods before heading and flowering, whose originators were the Nosivska Breeding and Research Station of the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine and Poltava State Agrarian Academy of the Ministry of Education and Science of Ukraine. Methods. The following methods were used in the work: DNA extraction, allele-specific PCR, agarose and polyacrylamide gel electrophoresis, analysis of variance. Results. It was revealed that ‘Yuvivata 60’ variety has a recessive Ppd-1 genotype and belongs to the III haplotype by a combination of mutations in the structure of Ppd-D1 gene. Line ‘L41/95’ was heterogeneous by alleles of Ppd-D1 gene, which corresponded to the presence of haplotypes III and VII. All other tested cultivars and lines were characterized by alleles Ppd-A1b, Ppd-B1b and Ppd-D1a, and assigned to haplotype VII. According to the results of statistical data processing, the duration of the period from May, 1 to heading was the smallest for the variety ‘Donskaya polukarlikovaya’ in the conditions of both the Forest-Steppe and Polissia-Forest-Steppe regions of Ukraine, the longest – in the varieties ‘Yuvivata 60’, ‘Myronivska 61’ and ‘L41/95’. The differences between these groups were significant and amounted to 10 days. Conclusions. A breeding material with a high adaptive ability for growing conditions in Polissia-Forest-Steppe zone was studied by the allelic state of the Ppd-1 genes. A low level of polymorphism in the studied varieties and lines was revealed by the alleles of Ppd-1 genes [12.5% – Ppd-D1b (²²²), 12.5% – Ppd-D1à/b (²²²/VII), 75% – Ppd-D1a (VII)], that agrees with the hypothesis that breeders gave a greater preference for the photoperiod-insensitive wheat genotype under Ukrainian conditions. The genotypes with the dominant Ppd-D1a (VII) gene almost completely dominate in the south of Ukraine. At the same time, in northern latitudes, weather conditions negate the advantages of the genotypes with Ppd-D1a gene

Purpose. To study the expression of gus and gfp genes in callus explants of amphidiploid spelt wheat (Triticum spelta L.) after Agrobacterium-mediated genetic transformation.Methods. Winter spelt wheat of ‘Europa’ variety was chosen for transformation. Calli obtained from mature embryos were used as explants. Callus pre-cultivation was carried out on MS nutrient medium (Murashige–Skoog) supplemented with 2 mg/L 2.4-D (2.4-Dichlorophenoxyacetic acid) and 10 mg/L silver nitrate. For genetic transformation, Agrobacterium tumefaciens Conn., strain GV3101 and a genetic construct with reporter genes beta-glucuronidase (GUS) and green fluorescent protein (GFP) were used. Calli were transformed by inoculation with agrobacteria and vacuum infiltration. Then they were co-cultured on MS medium with 2 mg/L 2.4-D and 10 mg/L AgNO3, but without antibiotics. The expression of the gus gene was checked by histochemical and the gfp gene by visual analysis (fluorescence of the GFP protein in UV light). Gfp and gus gene expression levels were evaluated using ImajeJ software. The integration of the gfp and gus genes into the spelt genome was verified by PCR.Results. Genetic transformation of spelt callus explants by inoculation in a nutrient medium with agrobacteria and vacuum infiltration occurred at different frequencies. The level of expression of the gus gene during vacuum infiltration was 4.66 ± 0.74%, with inoculation – 4.00 ± 0.91%; and the gfp gene with vacuum infiltration – 3.66 ± 0.74%, with inoculation – 4.66 ± 1.39%. The level of expression of the gfp gene was higher when using inoculation with agrobacteria, and the gus gene was higher during vacuum infiltration. Using PCR analysis, the integration of the gfp and gus genes into the callus of spelt genome was confirmed. The length of the PCR product with primers for the gus gene was 240 bp, and 717 bp for the gfp gene.Conclusions. The use of vacuum infiltration and inoculation methods for spelt genetic transformation gave different results. The frequency of genetic transformation ranged from 3.66 to 4.66%. Agrobacterium-mediated genetic transformation of amphidiploid spelt wheat allows us to study the expression of gus and gfp reporter genes using callus explants derived from mature embryos | Цель. Исследовать экспрессию генов gus и gfp в каллюсных эксплантах амфидиплоидной пшеницы спельты (Triticum spelta L.) после Agrobacterium-опосредованной генетической трансформации. Методы. Для трансформации был выбран сорт пшеницы спельты озимой ‘Европа’. В качестве эксплантов использовали каллюсы, полученные из зрелых зародышей. Для прекультивации каллюсов использовали питательную среду МС (Мурасиге–Скуга), дополненную 2 мг/л 2,4-Д (2,4-дихлорфеноксиуксусная кислота) и 10 мг/л нитратом серебра. Для генетической трансформации использовали Agrobacterium tumefaciens Conn., штамм GV3101, и генетическую конструкцию, содержащую репортерные гены gus (ген бета-глюкуронидазы) и gfp (ген зеленого флюоресцентного белка GFP). Каллюсы трансформировали путем инокуляции с агробактериями и вакуумной инфильтрацией. Далее их ко-культивировали на среде МС с 2 мг/л 2,4-Д и 10 мг/л AgNO3, но без антибиотиков. Экспрессию гена gus проверяли с помощью гисто­химического анализа, а гена gfp – визуального (флуоресценция белка GFP в UV свете). Уровни экспрессии генов gfp и gus оценивали с помощью программного обеспечения ImajeJ. Интеграцию генов gfp и gus в геном спельты проверяли методом ПЦР. Результаты. Генетическая трансформация каллюсных эксплантов спельты путём их инокуляции в питательной среде с агробактериями и вакуумной инфильтрацией происходила с разной частотой. Уровень экспрессии гена gus при вакуумной инфильтрации составил 4,66 ± 0,74%, а при инокуляции – 4,00 ± 0,91%, а гена gfp при вакуумной инфильтрации – 3,66 ± 0,74%, а при инокуляции – 4,66 ± 1,39%. Уровень экспресии гена gfp был выше в случае использования инокуляции с агробактериями, а гена gus – при вакуумной инфильтрации. При помощи ПЦР анализа была подтверждена интеграция генов gfp и gus в геном каллюсов спельты. Длина ПЦР продукта с праймерами к гену gus составила 240 п. н., а для гена gfp – 717 п. н. Выводы. Использование методов вакуумной инфильтрации и инокуляции для генетической трансформации спельты дали разные результаты. Частота генетической трансформации колебалась от 3,66 до 4,66%. Agrobacterium-опосредованная генетическая трансформация амфидиплоидной пшеницы спельты позволяет исследовать экспрессию репортерных генов gus и gfp при использовании каллюсных эксплантов, полученных из зрелых зародышей. | Мета. Дослідити експресію генів gus та gfp в калюсних експлантах амфідиплоїдної пшениці спельти (Triticum spelta L.) після Agrobacterium-опосередкованої генетичної трансформації. Методи. Для трансформації було обрано сорт пшениці спельти озимої ‘Європа’. Як експланти використовували калюси, отримані зі зрілих зародків. Прекультивацію калюсів здійснювали на живильному середовищі МС (Мурасіге–Скуга), доповненому 2 мг/л 2,4-Д (2,4-дихлорфеноксиоцтова кислота) та 10 мг/л нітратом срібла. Для генетичної трансформації використовували Agrobacterium tumefaciens Conn., штам GV3101, та генетичну конструкцію з репортерними генами gus (ген бета-глюкуронідази (-glucuronidase)) та gfp (ген зеленого флюоресцентного білка (Green Fluorescent Protein, GFP)). Калюси трансформували шляхом інокуляції з агробактеріями та вакуумною інфільтрацією. Далі їх ко-культивували на середовищі МС із 2 мг/л 2,4-Д та 10 мг/л AgNO3, але без антибіотиків. Експресію гена gus перевіряли за допомогою гістохімічного, а гена gfp – візуального аналізу (флуоресценція білка GFP в УФ світлі). Рівні експресії генів gfp та gus оцінювали за допомогою програмного забезпечення ImajeJ. Інтеграцію генів gfp та gus в геном спельти перевіряли методом ПЛР.Результати. Генетична трансформація калюсних експлан­тів спельти шляхом їхньої інокуляції в живильному середовищі з агробактеріями та вакуумною інфільтрацією відбувалась з різною частотою. Рівень експресії гена gus за вакуумної інфільтрації становив 4,66 ± 0,74%, за інокуляції – 4,00 ± 0,91%; а гена gfp за вакуумної інфільтрації – 3,66 ± 0,74%, за інокуляції – 4,66 ± 1,39%. Рівень експресії гена gfp був вищим у разі використання інокуляції з агробактеріями, а гена gus – при ва­ку­умній інфільтрації. За допомогою ПЛР-аналізу було під­тверджено інтеграцію генів gfp та gus в геном калюсів спельти. Довжина ПЛР продукту із праймерами до гена gus становила 240 п. н., а до гена gfp – 717 п. н.Висновки. Використання методів вакуумної інфільтрації та інокуляції для генетичної трансформації спельти дали різні результати. Частота генетичної трансформації коливалась від 3,66 до 4,66%. Agrobacterium-опосередкована генетична трансформація амфідиплоїдної пшениці спельти дозволяє дослідити експресію репортерних генів gus та gfp за використання калюсних експлантів, отриманих із зрілих зародків.

Purpose. To study the expression of gus and gfp genes in callus explants of amphidiploid spelt wheat (Triticum spelta L.) after Agrobacterium-mediated genetic transformation. Methods. Winter spelt wheat of ‘Europa’ variety was chosen for transformation. Calli obtained from mature embryos were used as explants. Callus pre-cultivation was carried out on MS nutrient medium (Murashige–Skoog) supplemented with 2 mg/L 2.4-D (2.4-Dichlorophenoxyacetic acid) and 10 mg/L silver nitrate. For genetic transformation, Agrobacterium tumefaciens Conn., strain GV3101 and a genetic construct with reporter genes beta-glucuronidase (GUS) and green fluorescent protein (GFP) were used. Calli were transformed by inoculation with agrobacteria and vacuum infiltration. Then they were co-cultured on MS medium with 2 mg/L 2.4-D and 10 mg/L AgNO3, but without antibiotics. The expression of the gus gene was checked by histochemical and the gfp gene by visual analysis (fluorescence of the GFP protein in UV light). Gfp and gus gene expression levels were evaluated using ImajeJ software. The integration of the gfp and gus genes into the spelt genome was verified by PCR. Results. Genetic transformation of spelt callus explants by inoculation in a nutrient medium with agrobacteria and vacuum infiltration occurred at different frequencies. The level of expression of the gus gene during vacuum infiltration was 4.66 ± 0.74%, with inoculation – 4.00 ± 0.91%; and the gfp gene with vacuum infiltration – 3.66 ± 0.74%, with inoculation – 4.66 ± 1.39%. The level of expression of the gfp gene was higher when using inoculation with agrobacteria, and the gus gene was higher during vacuum infiltration. Using PCR analysis, the integration of the gfp and gus genes into the callus of spelt genome was confirmed. The length of the PCR product with primers for the gus gene was 240 bp, and 717 bp for the gfp gene. Conclusions. The use of vacuum infiltration and inoculation methods for spelt genetic transformation gave different results. The frequency of genetic transformation ranged from 3.66 to 4.66%. Agrobacterium-mediated genetic transformation of amphidiploid spelt wheat allows us to study the expression of gus and gfp reporter genes using callus explants derived from mature embryos

Purpose. To study the expression of gus and gfp genes in callus explants of amphidiploid spelt wheat (Triticum spelta L.) after Agrobacterium-mediated genetic transformation. Methods. Winter spelt wheat of ‘Europa’ variety was chosen for transformation. Calli obtained from mature embryos were used as explants. Callus pre-cultivation was carried out on MS nutrient medium (Murashige–Skoog) supplemented with 2 mg/L 2.4-D (2.4-Dichlorophenoxyacetic acid) and 10 mg/L silver nitrate. For genetic transformation, Agrobacterium tumefaciens Conn., strain GV3101 and a genetic construct with reporter genes beta-glucuronidase (GUS) and green fluorescent protein (GFP) were used. Calli were transformed by inoculation with agrobacteria and vacuum infiltration. Then they were co-cultured on MS medium with 2 mg/L 2.4-D and 10 mg/L AgNO3, but without antibiotics. The expression of the gus gene was checked by histochemical and the gfp gene by visual analysis (fluorescence of the GFP protein in UV light). Gfp and gus gene expression levels were evaluated using ImajeJ software. The integration of the gfp and gus genes into the spelt genome was verified by PCR. Results. Genetic transformation of spelt callus explants by inoculation in a nutrient medium with agrobacteria and vacuum infiltration occurred at different frequencies. The level of expression of the gus gene during vacuum infiltration was 4.66 ± 0.74%, with inoculation – 4.00 ± 0.91%; and the gfp gene with vacuum infiltration – 3.66 ± 0.74%, with inoculation – 4.66 ± 1.39%. The level of expression of the gfp gene was higher when using inoculation with agrobacteria, and the gus gene was higher during vacuum infiltration. Using PCR analysis, the integration of the gfp and gus genes into the callus of spelt genome was confirmed. The length of the PCR product with primers for the gus gene was 240 bp, and 717 bp for the gfp gene. Conclusions. The use of vacuum infiltration and inoculation methods for spelt genetic transformation gave different results. The frequency of genetic transformation ranged from 3.66 to 4.66%. Agrobacterium-mediated genetic transformation of amphidiploid spelt wheat allows us to study the expression of gus and gfp reporter genes using callus explants derived from mature embryos

Purpose. To analyze collection samples by yield, protein and starch content in grain, its granulometric composition and highlight valuable sources for creating varieties sui­table for bioethanol processing.Methods. To assess the collection material, field, laboratory, measurement and weight, mathematical and statistical research methods were used.  The analysis of chemical quality indicators of triticale grain was carried out by infrared spectrometry on an Infratec 1241 device. The size of starch granules was determined by light microscopy and using the ImageJ computer program. Statistical processing of the obtained research results was carried out with the introduction of the computer program Statistica 6.Results. The results of studies on the collection of winter triticale by the main signs of suitability for bioethanol processing are presented. The grain yield in collection samples on average over the years of research ranged from 3.69 to 5.17 t/ha. The best samples were identified – numbers 181, 101, 185, 219 and the variety ’Arystokrat’ with a yield of 5.01–5.17 t/ha. By the high starch content numbers 123 (69.5%), 101 (69.8%) and the varieties ‘Petrol’ (69.0%), ‘Solodiuk’ (70.1%) and ‘Liubomyr’ (70.3%) were selected. A moderate negative correlation was found between yield and protein content (r = -0.37) and a significant negative correlation was found between starch and protein content (r = -0.64). The analysis of collection samples of winter triticale by granulometric starch composition was carried out. Maximum size of starch granules in the collection samples ranged from 19.4 to 32.7 µm, the minimum – 9.9 to 15.7 µm, and the variability range for the average size of granules was 15.4–20.0 µm. Varieties ‘Yasha’ and ‘Mundo’ were distinguished by the smal­lest average granule size of starch (15.4 and 15.6 µm) and uniformity of particle size distribution.Conclusions. Sources of valuable traits were identified by high productivity, starch content and aligned and fine granule size distribution. A moderate correlation between productivity and protein content and a significant negative correlation between starch and protein content was revealed. | Цель. Проанализировать коллекционные образцы по урожайности и содержанию в зерне белка и крахмала, его гранулометрическому составу и выделить ценные источники для создания сортов, пригодных для переработки на биоэтанол.Методы. Для оценки коллекционного материала применяли полевые, лабораторные, измерительно-весовые и математико-статистические методы исследований. Анализировали химические показатели качества зерна тритикале методом инфракрасной спектрометрии на приборе Infratec 1241. Размер гранул крахмала определяли методом световой микроскопии с применением компьютерной программы ImageJ. Статистическую обработку полученных результатов исследований осуществляли с использованием компьютерной программы Statistica 6.Результаты. Приведены результаты исследований по изучению коллекции тритикале озимой по основным признакам пригодности для переработки на биоэтанол. Урожайность зерна у коллекционных образцов в среднем за годы исследований составляла от 3,69 до 5,17 т/га. Выделены лучшие образцы – номера 181, 101, 185, 219 и сорт ’Аристократ’ с урожайностью 5,01–5,17 т/га. За высоким содержанием крахмала выделены номера 123 (69,5%), 101 (69,8%) и сорта ‘Петрол’ (69,0%), ‘Солодюк’ (70,1%) и ‘Любомир’ (70,3%). Выявлена умеренная отрицательная корреляция урожайности с содержанием белка (r = -0,37) и значительная отрицательная – между содержанием крахмала и белка (r = -0,64). Проанализированы коллекционные образцы тритикале озимой по гранулометрическому составу крахмала. Максимальный размер крахмальных гранул у коллекционных образцов варьировал от 19,4 до 32,7 мкм, минимальный – от 9,9 до 15,7 мкм, а по среднему размеру гранул диапазон изменчивости сос­тавлял 15,4–20,0 мкм. Выделены сорта ‘Яша’ и ‘Mundo’ с наименьшим средним размером гранул крахмала (15,4 и 15,6 мкм) и однородным гранулометрическим составом.Выводы. Выделены источники ценных признаков высокой урожайности, содержания крахмала и выровненного и мелкого гранулометрического состава. Выявлена умеренная корреляционная связь между урожайностью и содержанием белка и значительная отрицательная – между содержанием крахмала и белка | Мета. Проаналізувати колекційні зразки за врожайністю і вмістом у зерні білка і крохмалю, його гранулометричним складом та виділити цінні джерела для створення сортів, придатних для переробки на біоетанол.Методи. Для оцінювання колекційного матеріалу застосовували польові, лабораторні, вимірювально-вагові та математично-статистичні методи досліджень. Хімічні показники якості зерна тритикале аналізували методом інфрачервоної спектрометрії на приладі Infratec 1241. Розмір гранул крохмалю визначали методом світлової мікроскопії із застосуванням комп’ютерної програми ImageJ. Статистичну обробку отриманих результатів досліджень здійснювали з використанням комп’ютерної програми Statistica 6. Результати. Наведено результати досліджень з вивчення колекції тритикале озимого за основними ознаками придатності для переробки на біоетанол. Врожайність зерна у колекційних зразків у середньому за роки досліджень становила від 3,69 до 5,17 т/га. Виділено кращі зразки – номери 181, 101, 185, 219 і сорт ‘Аристократ’ із врожайністю 5,01–5,17 т/га. За високим умістом крохмалю виділено номери 123 (69,5%), 101 (69,8%) та сорти ‘Петрол’ (69,0%), ‘Солодюк’ (70,1%) і ‘Любомир’ (70,3%). Установлено помірну від’ємну кореляцію врожайності із вмістом білка (r = -0,37) та значну від’ємну – між умістом крохмалю і білка (r = -0,64). Проаналізовано колекційні зразки тритикале озимого за гранулометричним складом крохмалю. Максимальний розмір крохмальних гранул у колекційних зразків варіював від 19,4 до 32,7 мкм, мінімальний – від 9,9 до 15,7 мкм, а за середнім розміром гранул діапазон мінливості становив 15,4–20,0 мкм. Виділено сорти ‘Яша’ і ‘Mundo’ за найменшим середнім розміром гранул крохмалю (15,4 і 15,6 мкм) та вирівняністю гранулометричного складу.Висновки. Виділено джерела цінних ознак за високою врожайністю, вмістом крохмалю та вирівняним і дрібним гранулометричним складом. Установлено помірний кореляційний зв’язок між урожайністю і вмістом білка та значний від’ємний – між вмістом крохмалю і білка.

Purpose. To analyze collection samples by yield, protein and starch content in grain, its granulometric composition and highlight valuable sources for creating varieties sui­table for bioethanol processing. Methods. To assess the collection material, field, laboratory, measurement and weight, mathematical and statistical research methods were used.  The analysis of chemical quality indicators of triticale grain was carried out by infrared spectrometry on an Infratec 1241 device. The size of starch granules was determined by light microscopy and using the ImageJ computer program. Statistical processing of the obtained research results was carried out with the introduction of the computer program Statistica 6. Results. The results of studies on the collection of winter triticale by the main signs of suitability for bioethanol processing are presented. The grain yield in collection samples on average over the years of research ranged from 3.69 to 5.17 t/ha. The best samples were identified – numbers 181, 101, 185, 219 and the variety ’Arystokrat’ with a yield of 5.01–5.17 t/ha. By the high starch content numbers 123 (69.5%), 101 (69.8%) and the varieties ‘Petrol’ (69.0%), ‘Solodiuk’ (70.1%) and ‘Liubomyr’ (70.3%) were selected. A moderate negative correlation was found between yield and protein content (r = -0.37) and a significant negative correlation was found between starch and protein content (r = -0.64). The analysis of collection samples of winter triticale by granulometric starch composition was carried out. Maximum size of starch granules in the collection samples ranged from 19.4 to 32.7 µm, the minimum – 9.9 to 15.7 µm, and the variability range for the average size of granules was 15.4–20.0 µm. Varieties ‘Yasha’ and ‘Mundo’ were distinguished by the smal­lest average granule size of starch (15.4 and 15.6 µm) and uniformity of particle size distribution. Conclusions. Sources of valuable traits were identified by high productivity, starch content and aligned and fine granule size distribution. A moderate correlation between productivity and protein content and a significant negative correlation between starch and protein content was revealed.

Purpose. To determine the drought resistance of five millet varieties (ʻOmriyaneʼ, ʻKharkivske 57ʼ, ʻKonstantinovskeʼ, ʻIR 5ʼ, ʻSlobozhanskeʼ) using PEG 6000 as osmotic stress.Methods. To obtain the effect of drought, five concentrations of PEG 6000 solutions were used: 0.0% (control), 11.5%, 15.3%, 19.6%, 23.5% and 28.9%, which corresponds to 0.0, 115, 153, 196, 235 and 289 g of solute in 1000 ml of distilled water or 0.0, -1.9, - 3.1, - 4.8, - 6.6 and - 9.7 bar. Results. Osmotic stress strongly suppressed the germination of millet seeds at -3.1 bars (46.8%) and at -4.8 bars (28.66%) on the third day, but on the sixth day the number of germinated seeds increased to 92.8% and 84.0% respectively. The millet genotypes of differed significantly in the percentage of germination at various concentrations of the PEG 6000 osmotic solution. The minimum germination capacity was observed in variety Omriyane at -3.1, - 4.8, - 6.6 bars. ʻIR 5ʼ, ʻKonstantinovskeʼ and ʻKharkivske 57ʼ showed higher germination potential at the different concentrations of water stress. A decrease in root elongation in all genotypes compared to control was observed in -1.9 bars osmotic stress and then at -3.1 and -4.8 bars of osmotic stress the root length had the same value from 6.6 mm to 13.5 mm on the 3d day and from 25.3 mm to 34.7 mm on the 6th day. Variety ʻSlobozhanskeʼ showed higher mean root length at -3.1 and -4.8 bars of water stress induced by PEG on the 3d day (8,7 mm-12,5 mm) and on the 6th day (35.7 mm-32.3 mm). It is not observed shoot of millet at -9.7 bars on the 3d and on the 6th days. ʻKharkivske 57ʼ, ʻIR 5ʼ, ʻSlobozhanskeʼ showed higher individual shoot length of 23.1 mm, 25.5 mm, 25.6 mm, respectively at -4.8 bars of PEG 6000 on the 6th day. At -6.6 bars of osmotic stress ʻKonstantinоvskeʼ and ʻSlobozhanskeʼ had lowest root length/shoot length ratio 2.58 and 2.61, respectively. Variety ʻOmriyaneʼ (3.54) and ʻIR 5ʼ (3.31) had the maximum deviation from unity (3.54 and 3.31, respectively).Conclusions. Genotypes' ʻKonstantinоvskeʼ and ʻSlobozhanskeʼ, which showed a high level of drought resistance, were selected as a result of this study in breeding for drought resistance. Variety ʻIR 5ʼ, ʻKonstantinovskeʼ and ʻKharkivske 57ʼ were characterized highest seed germination percentage at the different water stress. | Цель. Определить засухоустойчивость пяти образцов проса (‘Омріяне’, ‘Харківське 57’, ‘Константинівське’, ‘IR 5’, ‘Слобожанське’), используя в качестве осмотика ПЭГ 6000 Методы. Для получения эффекта засухи использовали пять концентраций растворов ПЕГ 6000: 0,0% (контроль), 11,5%, 15,3%, 19,6%, 23,5% и 28,9%, что соответствует 0,0, 115, 153, 196, 235 и 289 г растворенного вещества в 1000 мл дистиллированной воды или 0,0, -1,9, -3,1, -4,8, -6,6 и -9,7 барам Результаты. Осмотический стресс сильно подавлял прорастание семян проса при -3,1 барах (46,8%) и при -4,8 барах (28,66%) на третьи сутки, но на шестые сутки количество проросших семян увеличилось до 92,8% и 84,0%, соответственно. Генотипы проса значительно различались по проценту прорастания в различных концентрациях осмотического раствора ПЭГ 6000. Так, минимальная всхожесть семян наблюдалась у сорта ‘Омріяне’ при концентрации ПЭГ 6000 -3,1, -4,8 і -6,6 баров. ‘ІR 5’, ‘Константинівське’ и ‘Харківське 57’ показали более высокий потенциал прорастания семян при различных концентрациях водного стресса. Уменьшение длины корней проростков по сравнению с контролем наблюдалось у всех генотипов при осмотическом стрессе -1,9 бар, а при осмотическом стрессе -3,1 и -4,8 бар длина корня колебалась от 6,6 мм до 13,5 мм на третьи сутки и от 25,3 до 34,7 мм – на шестые сутки. ‘Слобожанське’ показало более высокую длину корня при -3,1 и -4,8 бар водного стресса на третьи сутки – 8,7–12,5 мм и на шестые сутки – 35,7–32,3 мм. При -9,7 бар не наблюдалось проростков проса как на третьи, так и на шестые сутки. ‘Харківське 57’, ‘IR 5’, ‘Слобожанське’ характеризовались более длинными проростками – 23,1 мм, 25,5 мм, 25,6 мм, соответственно, при -4,8 бар ПЭГ 6000 на шестые сутки. При -6,6 барах осмотического стресса у сортов ‘Константинівське’ и ‘Слобожанське’ наблюдали низкое соотношение длина корня/длина проростка – 2,58 и 2,61, соответственно. ‘Омріяне’ и ‘IR 5’ имели максимальное отклонение от единицы – 3,54 и 3,31, соответственно.Выводы. В результате исследования в селекции на устойчивость к засухе выделены генотипы ‘Константинівське’ и ‘Слобожанське’, которые показали высокий уровень устойчивости к засухе. Сорта ‘IR 5’, ‘Константинівське’ и ‘Харківське 57’ характеризовались высоким процентом всхожести семян при различной концентрации ПЭГ 6000 в водном растворе. | Мета. Визначити посухостійкість п’яти зразків проса (‘Омріяне’, ‘Харківське 57’, ‘Константинівське’, ‘IR 5’, ‘Слобожанське’), використовуючи як осмотик ПЕГ 6000 Методи. Для отримання ефекту посухи використовували п’ять концентрацій розчину ПЕГ 6000: 0,0% (контроль), 11,5%, 15,3%, 19,6%, 23,5% та 28,9%, що відповідає 0,0, 115, 153, 196, 235 та 289 г розчиненої речовини в 1000 мл дистильованої води або 0,0, -1,9, -3,1, -4,8, -6,6 та -9,7 барам.Результати. Осмотичний стрес сильно пригнічував проростання насіння проса при -3,1 барах (46,8%) і -4,8 барах (28,66%) на третю добу, але на шосту добу кількість насіння, що проросло, збільшилась до 92,8% і 84,0%, відповідно. Генотипи проса значно відрізнялись за відсотком проростання у різних концентраціях осмотичного розчину ПЕГ 6000. Так, мінімальна схожість спостерігалась у сорту ‘Омріяне’ при концентрації ПЕГ 6000 -3,1, -4,8 і -6,6 барів. ‘ІR 5’, ‘Константинівське’ і ‘Харківське 57’ показали вищий потенціал проростання насіння при різних концентраціях водного стресу. Зменшення довжини коренів порівняно з контролем спостерігалось у всіх генотипів при осмотичному стресі -1,9 бар, при ПЕГ 6000 -3,1 і -4,8 бар довжина кореня коливалась від 6,6 мм до 13,5 мм на третю добу і від 25,3 до 34,7 мм – на шосту добу. ‘Слобожанське’ показало вищу середню довжину кореня при -3,1 і -4,8 бар водного стресу на третю добу – 8,7–12,5 мм і на шосту добу – 35,7–32,3 мм. При -9,7 бар концентрації ПЕГ 6000 не спостерігалось проростків проса як на третю, так і на шосту добу. ‘Харківське 57’, ‘IR 5’, ‘Слобожанське’ характеризувались довшими проростками – 23,1; 25,5; 25,6 мм, відповідно, при -4,8 бар ПЕГ 6000 на шосту добу. При -6,6 барах осмотичного стресу ‘Константинівське’ і ‘Слобожанське’ мали найменше значення відношення довжина кореня/довжина проростка – 2,58 і 2,61, відповідно. ‘Омріяне’ і ‘IR 5’ мали максимальне відхилення від одиниці – 3,54 та 3,31, відповідно.Висновки. Унаслідок дослідження в селекції на стійкість до посухи було виявлено генотипи ‘Константинівське’ і ‘Слобожанське’, які показали найвищий рівень стійкості до посухи. Сорти ‘IR 5’, ‘Константинівське’ і ‘Харківське 57’ характеризувались найвищим відсотком схожості насіння при різній концентрації ПЕГ 6000 у водному розчині.

Purpose. To determine the drought resistance of five millet varieties (ʻOmriyaneʼ, ʻKharkivske 57ʼ, ʻKonstantinovskeʼ, ʻIR 5ʼ, ʻSlobozhanskeʼ) using PEG 6000 as osmotic stress. Methods. To obtain the effect of drought, five concentrations of PEG 6000 solutions were used: 0.0% (control), 11.5%, 15.3%, 19.6%, 23.5% and 28.9%, which corresponds to 0.0, 115, 153, 196, 235 and 289 g of solute in 1000 ml of distilled water or 0.0, -1.9, - 3.1, - 4.8, - 6.6 and - 9.7 bar. Results. Osmotic stress strongly suppressed the germination of millet seeds at -3.1 bars (46.8%) and at -4.8 bars (28.66%) on the third day, but on the sixth day the number of germinated seeds increased to 92.8% and 84.0% respectively. The millet genotypes of differed significantly in the percentage of germination at various concentrations of the PEG 6000 osmotic solution. The minimum germination capacity was observed in variety Omriyane at -3.1, - 4.8, - 6.6 bars. ʻIR 5ʼ, ʻKonstantinovskeʼ and ʻKharkivske 57ʼ showed higher germination potential at the different concentrations of water stress. A decrease in root elongation in all genotypes compared to control was observed in -1.9 bars osmotic stress and then at -3.1 and -4.8 bars of osmotic stress the root length had the same value from 6.6 mm to 13.5 mm on the 3d day and from 25.3 mm to 34.7 mm on the 6th day. Variety ʻSlobozhanskeʼ showed higher mean root length at -3.1 and -4.8 bars of water stress induced by PEG on the 3d day (8,7 mm-12,5 mm) and on the 6th day (35.7 mm-32.3 mm). It is not observed shoot of millet at -9.7 bars on the 3d and on the 6th days. ʻKharkivske 57ʼ, ʻIR 5ʼ, ʻSlobozhanskeʼ showed higher individual shoot length of 23.1 mm, 25.5 mm, 25.6 mm, respectively at -4.8 bars of PEG 6000 on the 6th day. At -6.6 bars of osmotic stress ʻKonstantinоvskeʼ and ʻSlobozhanskeʼ had lowest root length/shoot length ratio 2.58 and 2.61, respectively. Variety ʻOmriyaneʼ (3.54) and ʻIR 5ʼ (3.31) had the maximum deviation from unity (3.54 and 3.31, respectively). Conclusions. Genotypes' ʻKonstantinоvskeʼ and ʻSlobozhanskeʼ, which showed a high level of drought resistance, were selected as a result of this study in breeding for drought resistance. Variety ʻIR 5ʼ, ʻKonstantinovskeʼ and ʻKharkivske 57ʼ were characterized highest seed germination percentage at the different water stress.

Мета. Визначити посухостійкість п’яти зразків проса (‘Омріяне’, ‘Харківське 57’, ‘Константинівське’, ‘IR 5’, ‘Слобожанське’), використовуючи як осмотик ПЕГ 6000 Методи. Для отримання ефекту посухи використовували п’ять концентрацій розчину ПЕГ 6000: 0,0% (контроль), 11,5%, 15,3%, 19,6%, 23,5% та 28,9%, що відповідає 0,0, 115, 153, 196, 235 та 289 г розчиненої речовини в 1000 мл дистильованої води або 0,0, -1,9, -3,1, -4,8, -6,6 та -9,7 барам.Результати. Осмотичний стрес сильно пригнічував проростання насіння проса при -3,1 барах (46,8%) і -4,8 барах (28,66%) на третю добу, але на шосту добу кількість насіння, що проросло, збільшилась до 92,8% і 84,0%, відповідно. Генотипи проса значно відрізнялись за відсотком проростання у різних концентраціях осмотичного розчину ПЕГ 6000. Так, мінімальна схожість спостерігалась у сорту ‘Омріяне’ при концентрації ПЕГ 6000 -3,1, -4,8 і -6,6 барів. ‘ІR 5’, ‘Константинівське’ і ‘Харківське 57’ показали вищий потенціал проростання насіння при різних концентраціях водного стресу. Зменшення довжини коренів порівняно з контролем спостерігалось у всіх генотипів при осмотичному стресі -1,9 бар, при ПЕГ 6000 -3,1 і -4,8 бар довжина кореня коливалась від 6,6 мм до 13,5 мм на третю добу і від 25,3 до 34,7 мм – на шосту добу. ‘Слобожанське’ показало вищу середню довжину кореня при -3,1 і -4,8 бар водного стресу на третю добу – 8,7–12,5 мм і на шосту добу – 35,7–32,3 мм. При -9,7 бар концентрації ПЕГ 6000 не спостерігалось проростків проса як на третю, так і на шосту добу. ‘Харківське 57’, ‘IR 5’, ‘Слобожанське’ характеризувались довшими проростками – 23,1; 25,5; 25,6 мм, відповідно, при -4,8 бар ПЕГ 6000 на шосту добу. При -6,6 барах осмотичного стресу ‘Константинівське’ і ‘Слобожанське’ мали найменше значення відношення довжина кореня/довжина проростка – 2,58 і 2,61, відповідно. ‘Омріяне’ і ‘IR 5’ мали максимальне відхилення від одиниці – 3,54 та 3,31, відповідно.Висновки. Унаслідок дослідження в селекції на стійкість до посухи було виявлено генотипи ‘Константинівське’ і ‘Слобожанське’, які показали найвищий рівень стійкості до посухи. Сорти ‘IR 5’, ‘Константинівське’ і ‘Харківське 57’ характеризувались найвищим відсотком схожості насіння при різній концентрації ПЕГ 6000 у водному розчині. | Purpose. To determine the drought resistance of five millet varieties (ʻOmriyaneʼ, ʻKharkivske 57ʼ, ʻKonstantinovskeʼ, ʻIR 5ʼ, ʻSlobozhanskeʼ) using PEG 6000 as osmotic stress.Methods. To obtain the effect of drought, five concentrations of PEG 6000 solutions were used: 0.0% (control), 11.5%, 15.3%, 19.6%, 23.5% and 28.9%, which corresponds to 0.0, 115, 153, 196, 235 and 289 g of solute in 1000 ml of distilled water or 0.0, -1.9, - 3.1, - 4.8, - 6.6 and - 9.7 bar. Results. Osmotic stress strongly suppressed the germination of millet seeds at -3.1 bars (46.8%) and at -4.8 bars (28.66%) on the third day, but on the sixth day the number of germinated seeds increased to 92.8% and 84.0% respectively. The millet genotypes of differed significantly in the percentage of germination at various concentrations of the PEG 6000 osmotic solution. The minimum germination capacity was observed in variety Omriyane at -3.1, - 4.8, - 6.6 bars. ʻIR 5ʼ, ʻKonstantinovskeʼ and ʻKharkivske 57ʼ showed higher germination potential at the different concentrations of water stress. A decrease in root elongation in all genotypes compared to control was observed in -1.9 bars osmotic stress and then at -3.1 and -4.8 bars of osmotic stress the root length had the same value from 6.6 mm to 13.5 mm on the 3d day and from 25.3 mm to 34.7 mm on the 6th day. Variety ʻSlobozhanskeʼ showed higher mean root length at -3.1 and -4.8 bars of water stress induced by PEG on the 3d day (8,7 mm-12,5 mm) and on the 6th day (35.7 mm-32.3 mm). It is not observed shoot of millet at -9.7 bars on the 3d and on the 6th days. ʻKharkivske 57ʼ, ʻIR 5ʼ, ʻSlobozhanskeʼ showed higher individual shoot length of 23.1 mm, 25.5 mm, 25.6 mm, respectively at -4.8 bars of PEG 6000 on the 6th day. At -6.6 bars of osmotic stress ʻKonstantinоvskeʼ and ʻSlobozhanskeʼ had lowest root length/shoot length ratio 2.58 and 2.61, respectively. Variety ʻOmriyaneʼ (3.54) and ʻIR 5ʼ (3.31) had the maximum deviation from unity (3.54 and 3.31, respectively).Conclusions. Genotypes' ʻKonstantinоvskeʼ and ʻSlobozhanskeʼ, which showed a high level of drought resistance, were selected as a result of this study in breeding for drought resistance. Variety ʻIR 5ʼ, ʻKonstantinovskeʼ and ʻKharkivske 57ʼ were characterized highest seed germination percentage at the different water stress. | Цель. Определить засухоустойчивость пяти образцов проса (‘Омріяне’, ‘Харківське 57’, ‘Константинівське’, ‘IR 5’, ‘Слобожанське’), используя в качестве осмотика ПЭГ 6000 Методы. Для получения эффекта засухи использовали пять концентраций растворов ПЕГ 6000: 0,0% (контроль), 11,5%, 15,3%, 19,6%, 23,5% и 28,9%, что соответствует 0,0, 115, 153, 196, 235 и 289 г растворенного вещества в 1000 мл дистиллированной воды или 0,0, -1,9, -3,1, -4,8, -6,6 и -9,7 барам Результаты. Осмотический стресс сильно подавлял прорастание семян проса при -3,1 барах (46,8%) и при -4,8 барах (28,66%) на третьи сутки, но на шестые сутки количество проросших семян увеличилось до 92,8% и 84,0%, соответственно. Генотипы проса значительно различались по проценту прорастания в различных концентрациях осмотического раствора ПЭГ 6000. Так, минимальная всхожесть семян наблюдалась у сорта ‘Омріяне’ при концентрации ПЭГ 6000 -3,1, -4,8 і -6,6 баров. ‘ІR 5’, ‘Константинівське’ и ‘Харківське 57’ показали более высокий потенциал прорастания семян при различных концентрациях водного стресса. Уменьшение длины корней проростков по сравнению с контролем наблюдалось у всех генотипов при осмотическом стрессе -1,9 бар, а при осмотическом стрессе -3,1 и -4,8 бар длина корня колебалась от 6,6 мм до 13,5 мм на третьи сутки и от 25,3 до 34,7 мм – на шестые сутки. ‘Слобожанське’ показало более высокую длину корня при -3,1 и -4,8 бар водного стресса на третьи сутки – 8,7–12,5 мм и на шестые сутки – 35,7–32,3 мм. При -9,7 бар не наблюдалось проростков проса как на третьи, так и на шестые сутки. ‘Харківське 57’, ‘IR 5’, ‘Слобожанське’ характеризовались более длинными проростками – 23,1 мм, 25,5 мм, 25,6 мм, соответственно, при -4,8 бар ПЭГ 6000 на шестые сутки. При -6,6 барах осмотического стресса у сортов ‘Константинівське’ и ‘Слобожанське’ наблюдали низкое соотношение длина корня/длина проростка – 2,58 и 2,61, соответственно. ‘Омріяне’ и ‘IR 5’ имели максимальное отклонение от единицы – 3,54 и 3,31, соответственно.Выводы. В результате исследования в селекции на устойчивость к засухе выделены генотипы ‘Константинівське’ и ‘Слобожанське’, которые показали высокий уровень устойчивости к засухе. Сорта ‘IR 5’, ‘Константинівське’ и ‘Харківське 57’ характеризовались высоким процентом всхожести семян при различной концентрации ПЭГ 6000 в водном растворе.

Purpose. Super sweet corn contains a gene that, being expressed leads to an increase in the concentration of sugar. Endosperm genes that regulate the increase in sugar content and decrease in starch content were identified; the most effective of them were shrunken2 (sh2), brittle1 (bt), sugary1 (su1) and sugary enhancer1 (se). The recessive mutation of shrunken2 (sh2) provides a high content of sugars in the grain of milk-wax ripeness compared to other mutant forms that directly affects the taste of sh2-hybrids causes widespread use of this mutation in breeding and has the greatest commercial potential. The main task of breeding is to create a new generation of high-yielding hybrids; it depends on the availability of high-quality source breeding material. Therefore, the aim of our work was the assessment of morpho-biological traits of the super sweet corn lines, selection of the best donor lines of genetic traits, creating of high-yielding corn hybrids.Methods. Morpho-biological traits of the studied lines were evaluated according to the Classifier – handbook of Zea mays L. Comprehensive analysis of samples on economically valuable traits was carried out in accordance with the Methodical recommendations for field and laboratory study of genetic resources of corn. The content of reducing sugars in the grain of the studied corn lines and hybrids was determined by Bertrand method.Results. A study of morpho-biological traits of super sweet corn was carried out. Significant differences between the studied lines were observed in the vegetation period duration, the number of grains in one row and the number of grain rows in the cob. The lines-sources of economically valuable features that can be used for practical selection were identified. Crossing was carried out and 50 hybrid combinations were obtained; among them 16 hybrids cha­racterized by the best levels of economic characteristics were selected.Conclusions. As a result of the analysis of the main morpho-biological traits in hybrid combinations of super sweet corn with the mutant sh2 gene, the sources of selection-valuable traits were identified. According to the vegetation period, all lines were divided into three groups: early – 8 lines, middle – 6 and late – 8 ones. It was determined that promising donors of cob productivity were SH-621, SH-234 and SH-936 lines; signs of plant height – SH-234 and SH-936, number of grain rows – SH-234 and SH-113, cob lengths – SH-318 and SH-936. According to the results of studies of morpho-biological traits, the best lines were identified. They were crossed with other lines of super sweet corn and hybrids were obtained. The three best of them, ‘Matir Drakoniv F1’, ‘Yurmala F1’ and ‘Larus F1’, were submitted for state registration. | Мета. Суперсолодка кукурудза містить ген, експресія якого зумовлює підвищення концентрації цукру. Ідентифіковано гени ендосперму, що регулюють підвищення вмісту цукру і зменшення вмісту крохмалю; найефективнішими з них були shrunken2 (sh2), brittle1 (bt), sugary1 (su1) і sugary enhancer1 (se). Рецесивна мутація shrunken2 (sh2) забезпечує високий уміст цукрів у зерні молочно-воскової стиглості порівняно з іншими мутантними формами, що безпосередньо впливає на смакові якості sh2-гібридів, обумовлює широке використання цієї мутації в селекційній роботі і має найбільший комерційний потенціал. Основним завданням селекції є створення нового покоління високопродуктивних гібридів, яке залежить від наявності високоякісного вихідного селекційного матеріалу. Тому метою роботи було оцінити лінії суперсолодкої кукурудзи за морфо-біологічними ознаками, виділити ліпші лінії-донори генетичних ознак, створити високопродуктивні гібриди кукурудзи.Методи. Морфо-біологічні ознаки досліджених ліній оцінювали за Класифікатором-довідником виду Zea mays L. Комплексний аналіз зразків за господарсько-цінними ознаками проводили згідно з Методичними рекомендаціями для польового та лабораторного вивчення генетичних ресурсів кукурудзи. Уміст редукувальних цукрів у зерні досліджених ліній і гібридів кукурудзи визначали за методом Бертрана.Результати. Досліджено морфо-біологічні ознаки суперсолодкої кукурудзи. Істотні відмінності між дослідженими лініями спостережено за тривалістю вегетаційного періоду, кількістю насінин в одному ряді й кількістю рядів зерен у качані. Виділено лінії-джерела господарсько-цінних ознак для практичної селекції. Проведено схрещування і отримано 50 гібридних комбінацій, серед яких виділено 16, які характеризувалися кращими показниками господарських ознак.Висновки. У результаті аналізу основних морфо-біологічних ознак у гібридних комбінаціях цукрової кукурудзи з мутантним геном sh2 виділено джерела селекційно-цінних ознак. За тривалістю вегетаційного періоду всі лінії було розділено на три групи: ранні – 8 ліній, середні – 6 і пізні – 8 ліній. Установлено, що перспективними донорами продуктивності качана були лінії SH-621, SH-234 і SH-936, висоти рослин – SH-234 і SH-936, кількості рядів зерен – SH-234 і SH-113, довжини качана – SH-318 і SH-936. За оцінкою морфо-біологічних ознак виділено ліпші лінії, які були схрещені, отримано низку гібридів. Найкращі з них – ‘Матір Драконів F1’, ‘Юрмала F1’ і ‘Ларус F1’ – передано на державну реєстрацію.

Мета. Суперсолодка кукурудза містить ген, експресія якого зумовлює підвищення концентрації цукру. Ідентифіковано гени ендосперму, що регулюють підвищення вмісту цукру і зменшення вмісту крохмалю; найефективнішими з них були shrunken2 (sh2), brittle1 (bt), sugary1 (su1) і sugary enhancer1 (se). Рецесивна мутація shrunken2 (sh2) забезпечує високий уміст цукрів у зерні молочно-воскової стиглості порівняно з іншими мутантними формами, що безпосередньо впливає на смакові якості sh2-гібридів, обумовлює широке використання цієї мутації в селекційній роботі і має найбільший комерційний потенціал. Основним завданням селекції є створення нового покоління високопродуктивних гібридів, яке залежить від наявності високоякісного вихідного селекційного матеріалу. Тому метою роботи було оцінити лінії суперсолодкої кукурудзи за морфо-біологічними ознаками, виділити ліпші лінії-донори генетичних ознак, створити високопродуктивні гібриди кукурудзи. Методи. Морфо-біологічні ознаки досліджених ліній оцінювали за Класифікатором-довідником виду Zea mays L. Комплексний аналіз зразків за господарсько-цінними ознаками проводили згідно з Методичними рекомендаціями для польового та лабораторного вивчення генетичних ресурсів кукурудзи. Уміст редукувальних цукрів у зерні досліджених ліній і гібридів кукурудзи визначали за методом Бертрана. Результати. Досліджено морфо-біологічні ознаки суперсолодкої кукурудзи. Істотні відмінності між дослідженими лініями спостережено за тривалістю вегетаційного періоду, кількістю насінин в одному ряді й кількістю рядів зерен у качані. Виділено лінії-джерела господарсько-цінних ознак для практичної селекції. Проведено схрещування і отримано 50 гібридних комбінацій, серед яких виділено 16, які характеризувалися кращими показниками господарських ознак. Висновки. У результаті аналізу основних морфо-біологічних ознак у гібридних комбінаціях цукрової кукурудзи з мутантним геном sh2 виділено джерела селекційно-цінних ознак. За тривалістю вегетаційного періоду всі лінії було розділено на три групи: ранні – 8 ліній, середні – 6 і пізні – 8 ліній. Установлено, що перспективними донорами продуктивності качана були лінії SH-621, SH-234 і SH-936, висоти рослин – SH-234 і SH-936, кількості рядів зерен – SH-234 і SH-113, довжини качана – SH-318 і SH-936. За оцінкою морфо-біологічних ознак виділено ліпші лінії, які були схрещені, отримано низку гібридів. Найкращі з них – ‘Матір Драконів F1’, ‘Юрмала F1’ і ‘Ларус F1’ – передано на державну реєстрацію.