Purpose. To study the influence of steppe and forest-steppe climatic conditions on the yield, oil content in seeds and fatty acid composition of oil in new sunflower varieties of high oleic and oilseed use. Methods. The research was conducted in accordance with “Methods of qualification examination of plant varieties for their suitability for distribution in Ukraine (general part)” and “Methods of qualification examination of plant varieties for their suitability for distribution. Methods of determining quality indicators of plant production”. The following methods were used in the research: laboratory, comparison, generalisation, mathematical statistics, analysis and synthesis to draw conclusions. Results. The fatty acid composition of the seeds of new varieties of sunflower (Helianthus annuus L.) of high oleic and oilseed use, grown in different soil and climatic conditions, was studied. According to the results of the analysis in the steppe zone, the variety ‘LG50648’ has the highest economic and value characteristics: oil content (51,0%), oleic acid (85.1%), yield (3.11 t/ha); varieties ‘SULIANO’ and ‘MAS 908HOCP’ – yield (3.40 and 3.91 t/ha) and oleic acid content (85.8 and 86.1%) regardless of the gro­wing conditions. It was found that high oleic sunflower varieties ‘MAS 908HOCP’, ‘LG50648’, ‘SULIANO’ grown under steppe and forest-steppe conditions yielded higher quality oil. The maximum content of oleic acid in 2022–2023 was characteristic of the seeds of the varieties ‘MAS 908HOCP’ (86.1% in the steppe and 85.8% in the forest steppe) and ‘SULIANO’. The hi­ghest linoleic acid content was obtained in the seeds of the oilseed use varieties ‘STK104’ (62.9% in the steppe and 58.5% in the forest steppe) and ‘STK103’ (61.2% in the forest steppe). Among the high oleic varieties, the best results were obtained with ‘LG50648’ (5.7% in the steppe and 5.9% in the forest steppe). Conclusions. Oil content of sunflower varieties and fatty acid composition are determined by varietal characteristics of sunflower and environmental conditions. Modern sunflower varieties, which are included in the State Register of Plant Varieties of Ukraine, have high yield potential and can provide a large yield of vegetable oil per unit area. Agroclimatic conditions have different effects on the gross seed yield and oil quality in the conditions of the forest steppe and steppe of Ukraine. | Мета. Вивчити вплив кліматичних умов Степу та Лісостепу на врожайність, жирнокислотний склад олії та її вміст у насінні нових сортів соняшнику однорічного високоолеїнового та олійного напрямів використання. Методи. Дослідження виконували відповідно до «Методики проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність до поширення в Україні (Загальна частина)» та «Методики проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність до поширення. Методи визначення показників якості продукції рослинництва». Використовували такі методи: лабораторний, порівняння, узагальнення, математичної статистики, аналізу та синтезу для підготовки висновків. Результати. Проаналізовано жирнокислотний склад насіння нових сортів соняшнику однорічного (Helianthus annuus L.) високоолеїнового та олійного напрямів використання, вирощених у різних ґрунтово-кліматичних умовах. Зокрема, у зоні Степу найліпші результати за господарсько-цінними ознаками продемонстрував сорт ‘LG50648’: вміст олії – 51,0%, олеїнової кислоти – 85,1%, урожайність – 3,11 т/га. ‘SULIANO’ та ‘MAS 908HOCP’ незалежно від умов вирощування характеризувалися високими врожаями (3,40 і 3,91 т/га) та вмістом олеїнової кислоти (85,8 і 86,1%). Олія була більш якісною у високоолеїнових сортів ‘MAS 908HOCP’, ‘LG50648’ і ‘SULIANO’. Максимальний вміст олеїнової кислоти впродовж 2022–2023 рр. фіксували в насінні сортів ‘MAS 908HOCP’ (86,1% у Степу) та ‘SULIANO’ (85,8% у Лісостепу). Найвищі результати за вмістом лінолевої кислоти серед сортів олійного напряму використання продемонстрували ‘STK104’ (62,9% у Степу та 58,5% у Лісостепу) та ‘STK103’ (61,2% у Лісостепу); високоолеїнового напряму – ‘LG50648’ (5,7% у Степу та 5,9% у Лісостепу). Висновки. Олійність і жирнокислотний склад визначаються сортовими особливостями соняшнику та умовами навколишнього середовища. Сучасні сорти соняшнику, внесені до Державного Реєстру сортів рослин України, мають великий потенціал урожайності та здатні забезпечити значний збір олії з одиниці площі. Агрокліматичні умови по-різному впливають на валовий збір насіння та якість олії в умовах Лісостепу та Степу України.

Мета. Визначити особливості будови та забарвлення листкової пластинки, кори гілок; габітус крони; лінійні характеристики рослин; особливості квітування та плодоношення Liquidambar styraciflua L. і його культиварів. Надати рекомендації для їх використання в озелененні. Методи. Об’єктами досліджень стали культивари L. styraciflua, що ростуть у дендропарках, парках, скверах, садових центрах, розсадниках та на озеленених територіях в межах України. Рослини оцінювали за комплексною шкалою, представленою чотирма ступенями декоративності дерев і чагарників (дуже висока, висока, посередня, низька). У процесі досліджень послуговувалися методами спостережень, аналізу, порівняння, узагальнення даних, фотофіксації, а також описово­таксаційним. Результати. Здійснено комплексне оцінювання декоративності культиварів L. styraciflua (‘Worplesdon’, ‘Gum Ball’, ‘Rotundiloba’, ‘Albomarginata Manon’, ‘Oakville Highlight’, ‘Slender Silhouette’, ‘Fastigiatа’, ‘Pasquali’, ‘Stared’, ‘Thea’, ‘Aurea’, ‘Golden Treasure’, ‘Variegata’, ‘Golden Sun’, ‘Stella’, ‘Stella Rossa’) проти видових рослин. За результатами досліджень складено таблицю, що допоможе з вибором рослин ландшафтним архітекторам, працівникам розсадників і садових центрів, ботанікам та екологам, студентам і працівникам лісогосподарських та ботанічних установ. Надано рекомендації щодо використання культиварів L. styraciflua у ландшафтному будівництві. Висновки. За ступенем декоративності переважну більшість культиварів L. styraciflua – 13 – зараховано до І групи (дуже висока, 65–90 балів). Їх рекомендують для використання в озелененні міст і присадибних ділянок, створення різних за призначенням ландшафтних об’єктів. До ІІ групи (висока декоративність, 51–64 бали) належать два культивари, до ІІІ (посередня декоративність, 41–50 балів) – лише один. | Purpose. To determine the structure, and color of the leaf, the bark of the branches, the habit of the crown, the linear characteristics of the plants, the features of flowering and fruiting of Liquidambar styraciflua L. and its cultivars. Provide recommendations for their use in landscaping. Methods. The subjects of the research were cultivars of L. styraciflua, which were found in arboretums, parks, squares, garden centers, nurseries and in green areas throughout Ukraine. The plants were evaluated according to a complex scale of ornamental value of woody plants, which includes four levels of ornamental value of trees and shrubs: very high, high, medium and low. The methods of observation, analysis, comparison, data summarization, photo­fixation and descriptive­taxation method were used. Results. A comprehensive assessment of the decorative effect of L. styraciflua cultivars (‘Worplesdon’, ‘Gum Ball’, ‘Rotundiloba’, ‘Albomarginata Manon’, ‘Oakville Highlight’, ‘Slender Silhouette’, ‘Fastigiatа’, ‘Pasquali’, ‘Stared’, ‘Thea’, ‘Aurea’, ‘Golden Treasure’, ‘Variegata’, ‘Golden Sun’, ‘Stella’, ‘Stella Rossa’) against species plants was carried out. Based on the results of the research, a table was compiled to help landscape architects, nursery and garden center workers, botanists and ecologists, students and staff of forestry and botanical institutions in the selection of plants. Recommendations are given for the use of L. styraciflua cultivars in landscaping. Conclusions. According to the degree of ornamentality, the vast majo­rity of L. styraciflua cultivars (13) belong to group I (very high, 65–90 points). They are recommended for use in urban and domestic landscaping and for the creation of various landscape objects. Group II (high ornamental value, 51–64 points) contains two cultivars, and group III (moderate ornamental value, 41–50 points) contains only one cultivar.

Мета. Визначити особливості будови та забарвлення листкової пластинки, кори гілок; габітус крони; лінійні характеристики рослин; особливості квітування та плодоношення Liquidambar styraciflua L. і його культиварів. Надати рекомендації для їх використання в озелененні. Методи. Об’єктами досліджень стали культивари L. styraciflua, що ростуть у дендропарках, парках, скверах, садових центрах, розсадниках та на озеленених територіях в межах України. Рослини оцінювали за комплексною шкалою, представленою чотирма ступенями декоративності дерев і чагарників (дуже висока, висока, посередня, низька). У процесі досліджень послуговувалися методами спостережень, аналізу, порівняння, узагальнення даних, фотофіксації, а також описово­таксаційним. Результати. Здійснено комплексне оцінювання декоративності культиварів L. styraciflua (‘Worplesdon’, ‘Gum Ball’, ‘Rotundiloba’, ‘Albomarginata Manon’, ‘Oakville Highlight’, ‘Slender Silhouette’, ‘Fastigiatа’, ‘Pasquali’, ‘Stared’, ‘Thea’, ‘Aurea’, ‘Golden Treasure’, ‘Variegata’, ‘Golden Sun’, ‘Stella’, ‘Stella Rossa’) проти видових рослин. За результатами досліджень складено таблицю, що допоможе з вибором рослин ландшафтним архітекторам, працівникам розсадників і садових центрів, ботанікам та екологам, студентам і працівникам лісогосподарських та ботанічних установ. Надано рекомендації щодо використання культиварів L. styraciflua у ландшафтному будівництві. Висновки. За ступенем декоративності переважну більшість культиварів L. styraciflua – 13 – зараховано до І групи (дуже висока, 65–90 балів). Їх рекомендують для використання в озелененні міст і присадибних ділянок, створення різних за призначенням ландшафтних об’єктів. До ІІ групи (висока декоративність, 51–64 бали) належать два культивари, до ІІІ (посередня декоративність, 41–50 балів) – лише один.

Мета. Встановити філогенетичні зв’язки між лініями кукурудзи звичайної за результатами морфологічного опису (ВОС-тест) та SSR маркерами. Методи. Польові (описова морфологія рослин), молекулярні (ПЛР, капілярний електрофорез), статистичні (кореляційний аналіз, ієрархічна кластеризація). Результати. Внаслідок польових досліджень 57 ліній кукурудзи за морфологічними ознаками встановлено коди прояву якісних і кількісних ознак, що дало змогу визначити три групи досліджуваних ліній відповідно до ступеня їхньої подібності: відмінні, подібні та дуже подібні. На основі коефіцієнтів подібності за Пірсоном розраховано фенотипові дистанції між лініями й одержано п’ять кластерних груп та сім окремих кластерів, сформованих окремими лініями. Найбільш подібними за кодами прояву морфологічних ознак виявилися лінії кукурудзи з коефіцієнтом подібності 0,997, які за результатами експертизи на відмінність, однорідність та стабільність (ВОС) належать до групи подібних. Коефіцієнти подібності між лініями, що зараховують до групи дуже подібних, були достатньо високими: від 0,890 до 0,990. Однак між двома лініями з цієї групи коефіцієнт подібності становив 0,771. На основі молекулярних дистанцій за Роджером для дев’яти SSR маркерів як найподібніші визначено лінії з коефіцієнтом подібності 0,16, хоча за результатами експертизи на ВОС ця пара належить до відмінних. Найбільш відмінною за SSR маркерами виявилася пара ліній із коефіцієнтом подібності 0,42. Внаслідок розрахунку кореляційної залежності між матрицями фенотипових і молекулярних дистанцій встановлено дуже слабку обернену кореляцію (r = −0,1). Висновки. З’ясовано, що розрахунок фенотипових і молекулярних дистанцій відображає рівень подібності досліджуваних генотипів за морфологічними ознаками та SSR маркерами. Продемонстровано, що ступінь подібності між досліджуваними лініями кукурудзи різниться залежно від застосованого підходу оцінювання. На це вказує експертна оцінка ліній кукурудзи за результатами експертизи на ВОС. | Purpose. To determine the phylogenetic relationships between maize lines based on morphological description (DUS test) and SSR markers. Methods. Field studies (descriptive plant morphology), molecular techniques (PCR, capillary electrophoresis), and statistical analyses (correlation analysis, hierarchical clustering). Results. Based on field studies of 57 maize lines by morphological traits, the codes of qualitative and quantitative characteristics were determined, allowing the classification of the studied maize lines into three groups according to their similarity level: distinct, similar, and very similar. Pearson correlation coefficients were used to calculate phenotypic distances between the studied maize lines, resulting in five cluster groups and seven separate clusters formed by individual lines. The most similar maize lines according to the morphological character codes were those with a similarity coefficient of 0.997, which belong to the group of similar lines according to the results of the testing for distinctness, uniformity, and stability (DUS). The similarity coefficients among lines classified as very similar were sufficiently high, ranging from 0.890 to 0.990, although one pair of lines within this group had a similarity coefficient of 0.771. Based on Roger's molecular distances for nine SSR markers, the most similar lines had a similarity coefficient of 0.16, yet this pair was classified as distinct according to DUS testing. The most distinct pair of lines based on SSR markers had a similarity coefficient of 0.42. The correlation analysis between phenotypic and molecular distance matrices revealed a very weak inverse correlation (r = −0.1). Conclusions. It was found that the calculation of phenotypic and molecular distances reflects the level of similarity among the studied genotypes based on morphological traits and SSR markers. It was shown that the degree of similarity among the studied maize lines varies depending on the evaluation approach, as indicated by expert assessment based on DUS testing results.

Eucalyptus trees, mostly native to Australia, are widely planted in the tropics and Southern Hemisphere for the production of wood and pulp. Worldwide surveys of diseases on these trees have yielded a large collection of Ceratocystis isolates from dying trees or from wounds on their stems. The aim of this study was to characterise these isolates and to consider their relatedness to each other. Culture appearance, morphological features and a distinctive fruity odour in all cultures were typical of species in the Ceratocystis fimbriata sensu lato (s. lat.) complex. Phylogenetic analyses of sequences for the combined ITS, βt-1 and TEF1-α gene regions revealed a genetically diverse group of isolates residing in a single large clade, that were distinct from all other species in the C. fimbriata s. lat. complex. Based on morphology and phylogenetic inference, the Eucalyptus isolates are recognised as closely related. The South African isolates are described here as a new species, C. eucalypticola.

Мета. Оцінити нові сорти пшениці м’якої озимої в різних ґрунтово-кліматичних умовах за основними господарсько-цінними показниками, зокрема врожайністю, масою 1000 зерен, вмістом білка та сирої клейковини. Методи. Дослідження сортів пшениці м’якої озимої ‘НОВІК’, ‘ХАЙМАРС’, ‘Папілон’, ‘Обіван’ та ‘СТК21Г’ проводили впродовж двох сезонів (2021/22–2022/23 рр.) на дослідних полях 16 структурних підрозділів Українського інституту експертизи сортів рослин, розташованих у ґрунтово-кліматичних зонах Степу, Лісостепу та Полісся. Закладання дослідів та збирання врожаю виконували відповідно до методик проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин. Методи дослідження: польовий, лабораторний, біохімічний, описово-статистичний, порівняння та узагальнення. Результати. Протягом усіх років проведення експертизи врожайність досліджуваних сортів у зоні Лісостепу була вищою, ніж у Степу та на Поліссі. У середньому за 2021/22–2022/23 рр. вона становила: в Лісостепу – 8,03–9,14 т/га, на Поліссі – 7,9–8,63, у Степу – 7,17–8,05 т/га. Максимальні врожаї сформували сорти ‘ХАЙМАРС’ (8,71 т/га) та ‘Обіван’ (9,14 т/га). Щодо показників якості, то лідерами за вмістом білка виявилися ‘НОВІК’ (14,2%), ‘Папілон’ (14,0%) і ‘ХАЙМАРС’ (14,0%); найбільшою масовою часткою сирої клейковини відзначилися ‘НОВІК’ та ‘Папілон’ (25,0–29,2 і 24,6–29,1% відповідно). Оцінюючи вплив умов зони вирощування, встановили, що на Поліссі вміст білка в зерні варіював від 12,1 до 13,5%, в Лісостепу – від 13,0 до 13,5%, у Степу – від 13,1 до 14,2%. Масова частка сирої клейковини в поліській зоні становила 22,9–27,6%, у лісостеповій – 25,3–28,6%, у степовій зоні – 26,6–29,2%. Висновки. Ґрунтово-кліматичні умови впливають на показники продуктивності та якості пшениці м’якої озимої. Зокрема, максимальну врожайність спостерігали в зоні Лісостепу. Водночас на Поліссі зафіксували досить низькі значення вмісту білка та кількості клейковини в зерні. Отже, результати підтверджують доцільність вирощування досліджуваних сортів у лісостеповій та поліській зонах України. | Purpose.   To evaluate new varieties of soft winter wheat under different soil and climatic conditions for the main economic and quality indicators, including yield, 1000 grain weight, protein and crude gluten content. Methods. The study of soft winter wheat varieties 'NOVIK', 'HIMARS', 'Papilon', 'Obivan' and 'STK21G' was conducted during two seasons (2021/22-2022/23) on the experimental fields of 16 structural units of the Ukrainian Institute for Plant Variety Examination located in the soil and climatic zones of Steppe, Forest-Steppe and Polissia. The trials were established and harvested in accordance with the methods of qualification testing of plant varieties. Research methods: field, laboratory, biochemical, descriptive and statistical, comparison and generalisation. Results. In all years of the study, the yield of the investigated varieties was higher in the Forest-Steppe zone than in the Steppe and Polissia. The average yield in 2021/22–2022/23 was 8.03–9.14 t/ha in Forest-Steppe, 7.9–8.63 t/ha in Polissia and 7.17–8.05 t/ha in Steppe. The highest yields were achieved by the varieties 'HIMARS' (8.71 t/ha) and 'Obivan' (9.14 t/ha). In terms of quality indicators, 'NOVIK' (14.2%), 'Papilon' (14.0%) and 'HIMARS' (14.0%) led in protein content; 'NOVIK' and 'Papilon' had the highest gluten mass fractions (25.0–29.2 and 24.6–29.1%, respectively). Evaluating the influence of growing zone conditions, it was found that in Polissya the protein content in grain varied from 12.1 to 13.5%, in Forest-Steppe – from 13.0 to 13.5%, in Steppe – from 13.1 to 14.2%. The mass fraction of crude gluten in the Polissia zone was 22.9–27.6%, in the Forest-Steppe zone – 25.3–28.6% and in the Steppe zone – 26.6–29.2%. Conclusions. Soil and climatic conditions influence the productivity and quality of common soft winter wheat. In particular, the maximum yield was observed in the Forest-Steppe zone. At the same time, rather low levels of protein and gluten in the grain were recorded in Polissia. Thus, the results confirm the feasibility of growing the investigated varieties in the Forest-Steppe and Polissia zones of Ukraine.

Мета. Оцінити нові сорти пшениці м’якої озимої в різних ґрунтово-кліматичних умовах за основними господарсько-цінними показниками, зокрема врожайністю, масою 1000 зерен, вмістом білка та сирої клейковини. Методи. Дослідження сортів пшениці м’якої озимої ‘НОВІК’, ‘ХАЙМАРС’, ‘Папілон’, ‘Обіван’ та ‘СТК21Г’ проводили впродовж двох сезонів (2021/22–2022/23 рр.) на дослідних полях 16 структурних підрозділів Українського інституту експертизи сортів рослин, розташованих у ґрунтово-кліматичних зонах Степу, Лісостепу та Полісся. Закладання дослідів та збирання врожаю виконували відповідно до методик проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин. Методи дослідження: польовий, лабораторний, біохімічний, описово-статистичний, порівняння та узагальнення. Результати. Протягом усіх років проведення експертизи врожайність досліджуваних сортів у зоні Лісостепу була вищою, ніж у Степу та на Поліссі. У середньому за 2021/22–2022/23 рр. вона становила: в Лісостепу – 8,03–9,14 т/га, на Поліссі – 7,9–8,63, у Степу – 7,17–8,05 т/га. Максимальні врожаї сформували сорти ‘ХАЙМАРС’ (8,71 т/га) та ‘Обіван’ (9,14 т/га). Щодо показників якості, то лідерами за вмістом білка виявилися ‘НОВІК’ (14,2%), ‘Папілон’ (14,0%) і ‘ХАЙМАРС’ (14,0%); найбільшою масовою часткою сирої клейковини відзначилися ‘НОВІК’ та ‘Папілон’ (25,0–29,2 і 24,6–29,1% відповідно). Оцінюючи вплив умов зони вирощування, встановили, що на Поліссі вміст білка в зерні варіював від 12,1 до 13,5%, в Лісостепу – від 13,0 до 13,5%, у Степу – від 13,1 до 14,2%. Масова частка сирої клейковини в поліській зоні становила 22,9–27,6%, у лісостеповій – 25,3–28,6%, у степовій зоні – 26,6–29,2%. Висновки. Ґрунтово-кліматичні умови впливають на показники продуктивності та якості пшениці м’якої озимої. Зокрема, максимальну врожайність спостерігали в зоні Лісостепу. Водночас на Поліссі зафіксували досить низькі значення вмісту білка та кількості клейковини в зерні. Отже, результати підтверджують доцільність вирощування досліджуваних сортів у лісостеповій та поліській зонах України.

Мета. Установити прояв комплексу ознак сортів обліпихи крушиноподібної, використовуючи кластерний аналіз для групування ідентифікаційних морфологічних якісних і кількісних господарсько-цінних характеристик за проведення тесту на відмінність. Методи. Аналітичний (аналіз бази даних сортів), порівняльного оцінювання морфологічних і господарсько-цінних характеристик, математичний, статистичний [використання пакета SPSS (статистичного пакета для соціальних наук, англ. Statistical Package for the Social Sciences)] інструментів Data Mining. Результати. Проведено частотний аналіз морфологічних ознак колекції сортів H. rhamnoides. Останні згруповано за допомогою ієрархічного агломеративного кластерного аналізу з використанням таких змінних, як життєва форма рослини, положення гілок і кількість колючок пагона. За результатами виокремлено шість кластерів. Також встановлено найліпші за господарсько-цінними показниками сорти обліпихи крушиноподібної в розрізі груп стиглості. Висновки. Використання кластерного аналізу для групування загальновідомих сортів колекції обліпихи крушиноподібної за морфологічними та господарстько-цінними характеристиками дає змогу оперативно та точно встановити код прояву ознак (QL – якісні, QN – кількісні, PQ – псевдоякісні) та їхню відмінність. За результатами порівняння встановлено, що найвищі показники врожайності мав сорт ‘Орендж Революшн’; вмісту вітаміну С ‒ ‘Дора’, каротину ‒ ‘Морквяна’, вітаміну Р ‒ ‘Татйана’, ‘Ласунка’, ‘Єва’ та ‘Марійа Брувеле’.

Мета. Установити прояв комплексу ознак сортів обліпихи крушиноподібної, використовуючи кластерний аналіз для групування ідентифікаційних морфологічних якісних і кількісних господарсько-цінних характеристик за проведення тесту на відмінність. Методи. Аналітичний (аналіз бази даних сортів), порівняльного оцінювання морфологічних і господарсько-цінних характеристик, математичний, статистичний [використання пакета SPSS (статистичного пакета для соціальних наук, англ. Statistical Package for the Social Sciences)] інструментів Data Mining. Результати. Проведено частотний аналіз морфологічних ознак колекції сортів H. rhamnoides. Останні згруповано за допомогою ієрархічного агломеративного кластерного аналізу з використанням таких змінних, як життєва форма рослини, положення гілок і кількість колючок пагона. За результатами виокремлено шість кластерів. Також встановлено найліпші за господарсько-цінними показниками сорти обліпихи крушиноподібної в розрізі груп стиглості. Висновки. Використання кластерного аналізу для групування загальновідомих сортів колекції обліпихи крушиноподібної за морфологічними та господарстько-цінними характеристиками дає змогу оперативно та точно встановити код прояву ознак (QL – якісні, QN – кількісні, PQ – псевдоякісні) та їхню відмінність. За результатами порівняння встановлено, що найвищі показники врожайності мав сорт ‘Орендж Революшн’; вмісту вітаміну С ‒ ‘Дора’, каротину ‒ ‘Морквяна’, вітаміну Р ‒ ‘Татйана’, ‘Ласунка’, ‘Єва’ та ‘Марійа Брувеле’. | Purpose. To determine the manifestation of a complex of sea buckthorn (Hipporhae rhamnoides L.) varieties characteristics using cluster analysis for grouping of identifying morphological, qualitative and quantitative economic and valuable characteristics during the test of difference. Methods. Analytical (analysis of the variety database), comparative evaluation of morphological and economically valuable characteristics, mathematical, statistical [using the SPSS package (Statistical Package for the Social Sciences)] Data Mining tools. Results. The frequency analysis of morphological characters of the collection of H. rhamnoides varieties was carried out. The latter were grouped by means of hierarchical agglomerative cluster analysis using variables such as plant life form, branch position and number of shoot spines. Six clusters were identified from the results. The best sea buckthorn varieties in terms of economic value were also identified in terms of maturity groups. Conclusions. The use of cluster analysis to group known varieties of the sea buckthorn collection by morphological and economic characteristics allows to quickly and accurately establish the code of the characteristics (QL – qualitative, QN – quantitative, PQ – pseudo-qualitative) and their difference. According to the results of the comparison, the highest yields were found in the variety ‘Orange Revolution’; vitamin C content – ‘Dora’, carotene – ‘Morkviana’, vitamin P – ‘Tatiana’, ‘Lasunka’, ‘Eva’ and ‘Marija Bruvele’.

Мета. Здійснити комплексне вивчення та оцінювання нових сортів сої культурної [Glycine max (L.) Merrill] ранньої групи стиглості (тривалість періоду вегетацій – 91–110 діб) за морфологічними ознаками та основними господарсько­цінними показниками: врожайністю, вмістом олії та білка. Методи. Польові дослідження з кваліфікаційної експертизи сортів сої культурної виконували впродовж 2022–2023 рр. у десяти філіях Українського інституту експертизи сортів рослин (УІЕСР) в межах ґрунтово­кліматичних зон Степу, Лісостепу та Полісся. У процесі спиралися на чинні методики проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність для поширення в Україні (ПСП), визначення показників якості продукції рослинництва й відповідності сортів критеріям відмінності, однорідності та стабільності (ВОС). Результати. Здійснено оцінювання морфологічних ознак, урожайності та якості зерна нових ранньостиглих сортів української селекції, внесених до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. А саме: ‘Златопільська’, ‘Кобуко’, ‘АФК Темпо’, ‘АФК Фест’, ‘Господиня’ та ‘Санрайз’. Найурожайнішими в усіх ґрунтово­кліматичних зонах виявилися сорти ‘АФК Темпо’ (Степ – 3,25 т/га, Лісостеп – 3,64, Полісся – 3,63 т/га) та ‘Кобуко’ (Степ – 3,03 т/га, Лісостеп – 3,68, Полісся – 3,42 т/га). Водночас ‘Златопільська’, ‘Кобуко’, ‘АФК Темпо’, ‘АФК Фест’ і ‘Санрайз’ формували максимальну врожайність у Лісостепу [від 2,89 (‘Златопільська’) до 3,68 т/га (‘Кобуко’)], а ‘Господиня’ – на Поліссі (2,83 т/га). Найвищим вмістом білка в зерні відзначились ‘Златопільська’ (38,4–40,3%) та ‘Санрайз’ (37,9–40,6%), олії – ‘АФК Фест’ (23,3–24,3%). Висновки. За результатами кваліфікаційної експертизи сорти сої культурної ‘Златопільська’, ‘Кобуко’ та ‘АФК Темпо’ рекомендовано для вирощування в усіх ґрунтово­кліматичних зонах; ‘Санрайз’ – у Степу та Лісостепу; ‘Господиня’ – у Степу та на Поліссі; ‘АФК Фест’ – лише в Степу. Ліпші показники якості за вмістом білка має насіння, одержане в лісостеповій зоні, а за вмістом олії – у степовій. Досліджувані сорти сої культурної відповідають критеріям відмінності, однорідності та стабільності, а також вимогам до придатності для поширення в Україні.

Мета. Здійснити комплексне вивчення та оцінювання нових сортів сої культурної [Glycine max (L.) Merrill] ранньої групи стиглості (тривалість періоду вегетацій – 91–110 діб) за морфологічними ознаками та основними господарсько­цінними показниками: врожайністю, вмістом олії та білка. Методи. Польові дослідження з кваліфікаційної експертизи сортів сої культурної виконували впродовж 2022–2023 рр. у десяти філіях Українського інституту експертизи сортів рослин (УІЕСР) в межах ґрунтово­кліматичних зон Степу, Лісостепу та Полісся. У процесі спиралися на чинні методики проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність для поширення в Україні (ПСП), визначення показників якості продукції рослинництва й відповідності сортів критеріям відмінності, однорідності та стабільності (ВОС). Результати. Здійснено оцінювання морфологічних ознак, урожайності та якості зерна нових ранньостиглих сортів української селекції, внесених до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. А саме: ‘Златопільська’, ‘Кобуко’, ‘АФК Темпо’, ‘АФК Фест’, ‘Господиня’ та ‘Санрайз’. Найурожайнішими в усіх ґрунтово­кліматичних зонах виявилися сорти ‘АФК Темпо’ (Степ – 3,25 т/га, Лісостеп – 3,64, Полісся – 3,63 т/га) та ‘Кобуко’ (Степ – 3,03 т/га, Лісостеп – 3,68, Полісся – 3,42 т/га). Водночас ‘Златопільська’, ‘Кобуко’, ‘АФК Темпо’, ‘АФК Фест’ і ‘Санрайз’ формували максимальну врожайність у Лісостепу [від 2,89 (‘Златопільська’) до 3,68 т/га (‘Кобуко’)], а ‘Господиня’ – на Поліссі (2,83 т/га). Найвищим вмістом білка в зерні відзначились ‘Златопільська’ (38,4–40,3%) та ‘Санрайз’ (37,9–40,6%), олії – ‘АФК Фест’ (23,3–24,3%). Висновки. За результатами кваліфікаційної експертизи сорти сої культурної ‘Златопільська’, ‘Кобуко’ та ‘АФК Темпо’ рекомендовано для вирощування в усіх ґрунтово­кліматичних зонах; ‘Санрайз’ – у Степу та Лісостепу; ‘Господиня’ – у Степу та на Поліссі; ‘АФК Фест’ – лише в Степу. Ліпші показники якості за вмістом білка має насіння, одержане в лісостеповій зоні, а за вмістом олії – у степовій. Досліджувані сорти сої культурної відповідають критеріям відмінності, однорідності та стабільності, а також вимогам до придатності для поширення в Україні. | Purpose. To carry out a comprehensive study and evaluation of new varieties of soybean [Glycine max (L.) Merrill] of the early maturity group (vegetation period – 91–110 days) by morphological characteristics and the main economic indicators: yield, oil and protein content. Methods. Field stu­dies on the qualification examination of soybean varieties were carried out during 2022–2023 in ten branches of the Ukrainian Institute for Plant Variety Examination (UIPVE) within the soil and climatic zones of the Steppe, Forest­Steppe and Polissia. The process was based on the existing methods of qualification examination of plant varieties for their suitability for distribution in Ukraine (VCU), determination of quality indicators of crop production and compliance of varieties with the criteria of distinctness, uniformity and stability (DUS). Results. The morphological characteristics, yield and grain quality of new early maturing varieties of Ukrainian breeding, included in the State Register of Plant Varieties Suitable for Distribution in Ukraine, were evalua­ted. Namely: ‘Zlatopilska’, ‘Kobuko’, ‘AFC Tempo’, ‘AFC Fest’, ‘Hospodynia’ and ‘Sunrise’. The most productive varieties in all soil and climate zones were ‘AFC Tempo’ (Steppe – 3.25 t/ha, Forest­Steppe – 3.64, Polissia – 3.63 t/ha) and ‘Kobuko’ (Steppe – 3.03 t/ha, Forest­Steppe – 3.68, Polissia – 3.42 t/ha). At the same time, ‘Zlatopilska’, ‘Kobuko’, ‘AFC Tempo’, ‘AFC Fest’ and ‘Sunrise’ produced the highest yields in Forest­Steppe [from 2.89 t/ha (‘Zlatopilska’) to 3.68 t/ha (‘Kobuko’)] and ‘Hospodynia’ – in Polissia (2.83 t/ha). ‘Zlatopilska’ (38.4–40.3%) and ‘Sunrise’ (37.9–40.6%) had the highest protein content in the grain and ‘AFC Fest’ (23.3–24.3%) the highest oil content. Conclusions. According to the results of the qualification examination, varieties of soybean ‘Zlatopilska’, ‘Kobuko’ and ‘AFC Tempo’ are recommended for cultivation in all soil and climatic zones; ‘Sunrise’ – in the Steppe and Forest­Steppe; ‘Hospodynia’ – in the Steppe and Polissia; ‘AFC Fest’ – only in the Steppe. Seeds produced in the Forest­Steppe zone have the best quality indicators in terms of protein content, and in terms of oil content – in the Steppe zone. The studied varieties of soybeans meet the criteria of distinctness, uniformity and stability, as well as the requirements for suitability for distribution in Ukraine.

Мета. Поліпшення генофонду культурної форми баклажана (Solanum melongena L.) завдяки міжвидовій гібридизації з видом Solanum aethiopicum L. та гаметній селекції; аналіз ліній міжвидового походження за комплексом кількісних цінних ознак, які визначають структуру врожайності. Методи. Дослідження з комплексного оцінювання ліній баклажана міжвидового походження здійснювали протягом 2021–2023 рр. в умовах захищеного ґрунту на експериментальній базі Інституту овочівництва і баштанництва НААН. Проведено фенологічні спостереження та біометричні вимірювання рослин чотирьох ліній. Стабільність прояву семи кількісних ознак за роками досліджень визначали методами варіаційної статистики (розрахунок середнього квадратичного відхилення (σ), коефіцієнта варіації (V), парної лінійної кореляції Пірсона (rp)). Результати. За результатами аналізу визначено лінії баклажана міжвидового походження, що переважали сорт-стандарт ‘Алмаз’ за рівнем і стабільністю прояву кількісних ознак. Так, F6(Павлотас-20 / с. ‘Алмаз’)I1 та ВС1[F5(Павлотас-20 / с. ‘Алмаз’)]I1 статистично достовірно перевищували сорт-стандарт за шириною плоду (на 16,48 і 14,85% відповідно); водночас лінія ВС2[F5(Павлотас-20 / с. ‘Алмаз’)]I1 переважала його за продуктивністю (на 18,11%). За даними кореляційного аналізу, ознака «продуктивність однієї рослини» мала сильний позитивний зв'язок з ознакою «кількість плодів на одній рослині» (rp = 0,75) та сильний негативний із «середньою шириною плоду» (rp = -0,70) та «тривалістю періоду від масових сходів до технічної стиглості плодів» (rp = -0,72). Виділено лінію ВС2[F5(Павлотас-20 / с. ‘Алмаз’)]I1, в якої період від масових сходів до технічної стиглості плодів тривав на чотири доби менше, як порівняти із сортом-стандартом. Висновки. За комплексом кількісних ознак виділено лінію ВС2[F5(Павлотас-20 / с. ‘Алмаз’)]I1, яка проходила додатковий етап гаметофітного добору, завдяки чому мала високий адаптивний потенціал до умов вирощування.

Мета. Поліпшення генофонду культурної форми баклажана (Solanum melongena L.) завдяки міжвидовій гібридизації з видом Solanum aethiopicum L. та гаметній селекції; аналіз ліній міжвидового походження за комплексом кількісних цінних ознак, які визначають структуру врожайності. Методи. Дослідження з комплексного оцінювання ліній баклажана міжвидового походження здійснювали протягом 2021–2023 рр. в умовах захищеного ґрунту на експериментальній базі Інституту овочівництва і баштанництва НААН. Проведено фенологічні спостереження та біометричні вимірювання рослин чотирьох ліній. Стабільність прояву семи кількісних ознак за роками досліджень визначали методами варіаційної статистики (розрахунок середнього квадратичного відхилення (σ), коефіцієнта варіації (V), парної лінійної кореляції Пірсона (rp)). Результати. За результатами аналізу визначено лінії баклажана міжвидового походження, що переважали сорт-стандарт ‘Алмаз’ за рівнем і стабільністю прояву кількісних ознак. Так, F6(Павлотас-20 / с. ‘Алмаз’)I1 та ВС1[F5(Павлотас-20 / с. ‘Алмаз’)]I1 статистично достовірно перевищували сорт-стандарт за шириною плоду (на 16,48 і 14,85% відповідно); водночас лінія ВС2[F5(Павлотас-20 / с. ‘Алмаз’)]I1 переважала його за продуктивністю (на 18,11%). За даними кореляційного аналізу, ознака «продуктивність однієї рослини» мала сильний позитивний зв'язок з ознакою «кількість плодів на одній рослині» (rp = 0,75) та сильний негативний із «середньою шириною плоду» (rp = -0,70) та «тривалістю періоду від масових сходів до технічної стиглості плодів» (rp = -0,72). Виділено лінію ВС2[F5(Павлотас-20 / с. ‘Алмаз’)]I1, в якої період від масових сходів до технічної стиглості плодів тривав на чотири доби менше, як порівняти із сортом-стандартом. Висновки. За комплексом кількісних ознак виділено лінію ВС2[F5(Павлотас-20 / с. ‘Алмаз’)]I1, яка проходила додатковий етап гаметофітного добору, завдяки чому мала високий адаптивний потенціал до умов вирощування. | Purpose. Improvement of the gene pool of the cultivated form of eggplant (Solanum melongena L.) through interspecific hybridisation with Solanum aethiopicum L. and gametic breeding; analysis of the interspecific lines for a set of valuable quantitative traits determining the yield structure. Methods. Studies for the comprehensive evaluation of eggplant lines of interspecific origin were carried out during 2021-2023 in protected soil conditions at the experimental base of the Institute for Vegetable and Melon Growing of the National Academy of Agrarian Sciences. Phenological observations and biometric measurements of plants of four lines were carried out. The stability of the manifestation of seven quantitative traits during the research years was determined by the methods of variation statistics (calculation of the mean square deviation (σ), coefficient of variation (V), Pearson's paired linear correlation (rp)). Results. The analysis identified eggplant lines of interspecific origin that were superior to the standard variety 'Almaz' in terms of the level and stability of quantitative traits. Thus, F6(Pavlotas-20/var. 'Almaz')I1 and ВС1[F5 (Pavlotas-20/var. 'Almaz')]I1 showed a statistically significant increase in fruit width (by 16.48% and 14.85%, respectively). Meanwhile, line BC2 [F5 (Pavlotas-20/var. 'Almaz')]I1 exhibited higher productivity (by 18.11%) compared to the standard variety. The correlation analysis shows that the trait “Productivity of one plant” has a strong positive relationship with the trait “Number of fruits per plant” (rp = 0.75) and a strong negative relationship with “Average fruit width” (rp = -0.70) and “Duration of the period from mass germination to technical fruit maturity” (rp = -0.72). The selected line BC2[F5(Pavlotas-20 / var. 'Almaz')]I1 exhibited a four-day shorter period from mass germination to technical fruit maturity compared to the standard variety. Conclusions. The line BC2[F5(Pavlotas-20 / var. ' Almaz ')]I1was isolated based on the complex of quantitative traits. It underwent an additional stage of gametophytic breeding, resulting in a high adaptive potential to growing conditions.