Purpose. To determine the phylogenetic relationships between maize lines based on morphological description (DUS test) and SSR markers. Methods. Field studies (descriptive plant morphology), molecular techniques (PCR, capillary electrophoresis), and statistical analyses (correlation analysis, hierarchical clustering). Results. Based on field studies of 57 maize lines by morphological traits, the codes of qualitative and quantitative characteristics were determined, allowing the classification of the studied maize lines into three groups according to their similarity level: distinct, similar, and very similar. Pearson correlation coefficients were used to calculate phenotypic distances between the studied maize lines, resulting in five cluster groups and seven separate clusters formed by individual lines. The most similar maize lines according to the morphological character codes were those with a similarity coefficient of 0.997, which belong to the group of similar lines according to the results of the testing for distinctness, uniformity, and stability (DUS). The similarity coefficients among lines classified as very similar were sufficiently high, ranging from 0.890 to 0.990, although one pair of lines within this group had a similarity coefficient of 0.771. Based on Roger's molecular distances for nine SSR markers, the most similar lines had a similarity coefficient of 0.16, yet this pair was classified as distinct according to DUS testing. The most distinct pair of lines based on SSR markers had a similarity coefficient of 0.42. The correlation analysis between phenotypic and molecular distance matrices revealed a very weak inverse correlation (r = −0.1). Conclusions. It was found that the calculation of phenotypic and molecular distances reflects the level of similarity among the studied genotypes based on morphological traits and SSR markers. It was shown that the degree of similarity among the studied maize lines varies depending on the evaluation approach, as indicated by expert assessment based on DUS testing results. | Мета. Встановити філогенетичні зв’язки між лініями кукурудзи звичайної за результатами морфологічного опису (ВОС-тест) та SSR маркерами. Методи. Польові (описова морфологія рослин), молекулярні (ПЛР, капілярний електрофорез), статистичні (кореляційний аналіз, ієрархічна кластеризація). Результати. Внаслідок польових досліджень 57 ліній кукурудзи за морфологічними ознаками встановлено коди прояву якісних і кількісних ознак, що дало змогу визначити три групи досліджуваних ліній відповідно до ступеня їхньої подібності: відмінні, подібні та дуже подібні. На основі коефіцієнтів подібності за Пірсоном розраховано фенотипові дистанції між лініями й одержано п’ять кластерних груп та сім окремих кластерів, сформованих окремими лініями. Найбільш подібними за кодами прояву морфологічних ознак виявилися лінії кукурудзи з коефіцієнтом подібності 0,997, які за результатами експертизи на відмінність, однорідність та стабільність (ВОС) належать до групи подібних. Коефіцієнти подібності між лініями, що зараховують до групи дуже подібних, були достатньо високими: від 0,890 до 0,990. Однак між двома лініями з цієї групи коефіцієнт подібності становив 0,771. На основі молекулярних дистанцій за Роджером для дев’яти SSR маркерів як найподібніші визначено лінії з коефіцієнтом подібності 0,16, хоча за результатами експертизи на ВОС ця пара належить до відмінних. Найбільш відмінною за SSR маркерами виявилася пара ліній із коефіцієнтом подібності 0,42. Внаслідок розрахунку кореляційної залежності між матрицями фенотипових і молекулярних дистанцій встановлено дуже слабку обернену кореляцію (r = −0,1). Висновки. З’ясовано, що розрахунок фенотипових і молекулярних дистанцій відображає рівень подібності досліджуваних генотипів за морфологічними ознаками та SSR маркерами. Продемонстровано, що ступінь подібності між досліджуваними лініями кукурудзи різниться залежно від застосованого підходу оцінювання. На це вказує експертна оцінка ліній кукурудзи за результатами експертизи на ВОС.

Мета. Встановити філогенетичні зв’язки між лініями кукурудзи звичайної за результатами морфологічного опису (ВОС-тест) та SSR маркерами. Методи. Польові (описова морфологія рослин), молекулярні (ПЛР, капілярний електрофорез), статистичні (кореляційний аналіз, ієрархічна кластеризація). Результати. Внаслідок польових досліджень 57 ліній кукурудзи за морфологічними ознаками встановлено коди прояву якісних і кількісних ознак, що дало змогу визначити три групи досліджуваних ліній відповідно до ступеня їхньої подібності: відмінні, подібні та дуже подібні. На основі коефіцієнтів подібності за Пірсоном розраховано фенотипові дистанції між лініями й одержано п’ять кластерних груп та сім окремих кластерів, сформованих окремими лініями. Найбільш подібними за кодами прояву морфологічних ознак виявилися лінії кукурудзи з коефіцієнтом подібності 0,997, які за результатами експертизи на відмінність, однорідність та стабільність (ВОС) належать до групи подібних. Коефіцієнти подібності між лініями, що зараховують до групи дуже подібних, були достатньо високими: від 0,890 до 0,990. Однак між двома лініями з цієї групи коефіцієнт подібності становив 0,771. На основі молекулярних дистанцій за Роджером для дев’яти SSR маркерів як найподібніші визначено лінії з коефіцієнтом подібності 0,16, хоча за результатами експертизи на ВОС ця пара належить до відмінних. Найбільш відмінною за SSR маркерами виявилася пара ліній із коефіцієнтом подібності 0,42. Внаслідок розрахунку кореляційної залежності між матрицями фенотипових і молекулярних дистанцій встановлено дуже слабку обернену кореляцію (r = −0,1). Висновки. З’ясовано, що розрахунок фенотипових і молекулярних дистанцій відображає рівень подібності досліджуваних генотипів за морфологічними ознаками та SSR маркерами. Продемонстровано, що ступінь подібності між досліджуваними лініями кукурудзи різниться залежно від застосованого підходу оцінювання. На це вказує експертна оцінка ліній кукурудзи за результатами експертизи на ВОС.

The accumulation of photosynthetic pigments, biogenic elements and amino acids in the leaves of A. argute (kiwi berry) and S. chinensis (Chinese magnolia vine) during their cultivation in the same vegetative containers was studied. Different ratios of the number of plants in the containers were used, namely 50%:50%, 33%:67%, and 67%:33%. Single-species plantings were used as a control. Research demonstrated that the ratios between co-planted plants can impact the levels of photosynthetic pigments, biogenic elements, and amino acids in their leaves. Mixed planting was found to decrease the concentration of photosynthetic pigments in A. argute leaves under these conditions. The chlorophyll a content showed significant changes, decreasing by 6.7–18.7% with S. chinensis ratio in the container and by 31.3–33.8% with M. domestica ratio compared to mono-planting. Chlorophyll b also showed differences, ranging from 1.2–8.6% and 9.7–29.7%, respectively. Additionally, certain features were observed in the distribution of mineral nutrition elements in plant tissues of A. arguta. In mono-planting conditions, the leaves of plants showed an increase in magnesium, potassium, and phosphorus content. When actinidia is grown together with Chinese magnolia vine and an apple tree, especially with an apple tree, the supply of nitrogen, phosphorus, potassium, and calcium to the plants is sharply reduced. By the end of the growing season of plants, the total content of free amino acids in A. arguta leaves increased in mono-planting conditions. Actinidia plants exhibited a disturbance in phosphate metabolism in mixed plantings, as evidenced by elevated levels of arginine and histidine, as well as altered nitrogen metabolism indicated by decreased concentrations of glutamic acid in the leaves. The competitiveness analysis, using the Vanderbeng and Ennik method, showed that A. arguta plants are more compatible with S. chinensis than with M. domestica. The productivity and sustainability of crops can be significantly increased by using the method of mixed crops in agrophytocenoses. However, it is necessary to consider the bioecological features of plants and their tolerance to root secretions of other species. A. arguta and S. chinensis are forest lianas that are a unique part of forest ecosystems. They grow in multispecies groups in natural conditions, so it can be expected that they will show tolerance in mixed plantings. | Досліджено особливості накопичення фотосинтетичних пігментів, біогенних елементів та амінокислот у листі A. argute (ківі) та S. chinensis (лимонника китайського) під час їх культивування в одних і тих самих вегетаційних контейнерах. Співвідношення кількості рослин у контейнерах були різними: 50:50%, 33:67% і 67:33%. Як контроль використовували одновидові насадження. Встановлено, що співвідношення між спільно висадженими рослинами можуть впливати на рівні фотосинтетичних пігментів, біогенних елементів і амінокислот в їхньому листі. Водночас виявлено зменшення концентрації фотосинтетичних пігментів у листках A. argute за умови змішаних насаджень. Найсуттєвіше знизився вміст хлорофілу а – на 6,7–18,7% у варіантах з S. chinensis у контейнері та на 31,3–33,8% у варіантах з M. domestica, як порівняти з мононасадженнями. Відмінності для хлорофілу b були в межах 1,2–8,6% і 9,7–29,7% відповідно. Крім того, спостерігали певні особливості розподілу елементів мінерального живлення в рослинних тканинах A. arguta. В умовах мононасаджень у листках збільшувався вміст магнію, калію та фосфору. За спільного вирощування актинідії з лимонником китайським і особливо з яблунею різко зменшувалося надходження до рослин азоту, фосфору, калію та кальцію. В мононасадженнях у листках              A. arguta до кінця вегетації підвищувався загальний вміст вільних амінокислот. У змішаних насадженнях рослини актинідії продемонстрували порушення метаболізму фосфатів, про що свідчать підвищені рівні аргініну та гістидину, а також зміну метаболізму азоту, що видно зі зниження концентрації глутамінової кислоти у листі. За результатами проведеного методом Вандербенга та Енніка аналізу конкурентоспроможності можна зробити висновок, що рослини A. arguta більш сумісні з S. chinensis, ніж з M. domestica. Продуктивність і стійкість насаджень можна істотно підвищити, використовуючи метод змішаних посівів в агрофітоценозах. Проте необхідно зважати на біоекологічні особливості рослин та їхню толерантність до кореневих виділень інших видів. A. arguta та S. chinen­sis – лісові ліани, які є унікальною частиною лісових екосистем; у природних умовах ростуть багатовидовими угрупованнями, тому є толерантними в змішаних насадженнях.

The accumulation of photosynthetic pigments, biogenic elements and amino acids in the leaves of A. argute (kiwi berry) and S. chinensis (Chinese magnolia vine) during their cultivation in the same vegetative containers was studied. Different ratios of the number of plants in the containers were used, namely 50%:50%, 33%:67%, and 67%:33%. Single-species plantings were used as a control. Research demonstrated that the ratios between co-planted plants can impact the levels of photosynthetic pigments, biogenic elements, and amino acids in their leaves. Mixed planting was found to decrease the concentration of photosynthetic pigments in A. argute leaves under these conditions. The chlorophyll a content showed significant changes, decreasing by 6.7–18.7% with S. chinensis ratio in the container and by 31.3–33.8% with M. domestica ratio compared to mono-planting. Chlorophyll b also showed differences, ranging from 1.2–8.6% and 9.7–29.7%, respectively. Additionally, certain features were observed in the distribution of mineral nutrition elements in plant tissues of A. arguta. In mono-planting conditions, the leaves of plants showed an increase in magnesium, potassium, and phosphorus content. When actinidia is grown together with Chinese magnolia vine and an apple tree, especially with an apple tree, the supply of nitrogen, phosphorus, potassium, and calcium to the plants is sharply reduced. By the end of the growing season of plants, the total content of free amino acids in A. arguta leaves increased in mono-planting conditions. Actinidia plants exhibited a disturbance in phosphate metabolism in mixed plantings, as evidenced by elevated levels of arginine and histidine, as well as altered nitrogen metabolism indicated by decreased concentrations of glutamic acid in the leaves. The competitiveness analysis, using the Vanderbeng and Ennik method, showed that A. arguta plants are more compatible with S. chinensis than with M. domestica. The productivity and sustainability of crops can be significantly increased by using the method of mixed crops in agrophytocenoses. However, it is necessary to consider the bioecological features of plants and their tolerance to root secretions of other species. A. arguta and S. chinensis are forest lianas that are a unique part of forest ecosystems. They grow in multispecies groups in natural conditions, so it can be expected that they will show tolerance in mixed plantings.

The accumulation of photosynthetic pigments, biogenic elements and amino acids in the leaves of A. argute (kiwi berry) and S. chinensis (Chinese magnolia vine) during their cultivation in the same vegetative containers was studied. Different ratios of the number of plants in the containers were used, namely 50%:50%, 33%:67%, and 67%:33%. Single-species plantings were used as a control. Research demonstrated that the ratios between co-planted plants can impact the levels of photosynthetic pigments, biogenic elements, and amino acids in their leaves. Mixed planting was found to decrease the concentration of photosynthetic pigments in A. argute leaves under these conditions. The chlorophyll a content showed significant changes, decreasing by 6.7–18.7% with S. chinensis ratio in the container and by 31.3–33.8% with M. domestica ratio compared to mono-planting. Chlorophyll b also showed differences, ranging from 1.2–8.6% and 9.7–29.7%, respectively. Additionally, certain features were observed in the distribution of mineral nutrition elements in plant tissues of A. arguta. In mono-planting conditions, the leaves of plants showed an increase in magnesium, potassium, and phosphorus content. When actinidia is grown together with Chinese magnolia vine and an apple tree, especially with an apple tree, the supply of nitrogen, phosphorus, potassium, and calcium to the plants is sharply reduced. By the end of the growing season of plants, the total content of free amino acids in A. arguta leaves increased in mono-planting conditions. Actinidia plants exhibited a disturbance in phosphate metabolism in mixed plantings, as evidenced by elevated levels of arginine and histidine, as well as altered nitrogen metabolism indicated by decreased concentrations of glutamic acid in the leaves. The competitiveness analysis, using the Vanderbeng and Ennik method, showed that A. arguta plants are more compatible with S. chinensis than with M. domestica. The productivity and sustainability of crops can be significantly increased by using the method of mixed crops in agrophytocenoses. However, it is necessary to consider the bioecological features of plants and their tolerance to root secretions of other species. A. arguta and S. chinensis are forest lianas that are a unique part of forest ecosystems. They grow in multispecies groups in natural conditions, so it can be expected that they will show tolerance in mixed plantings. | Досліджено особливості накопичення фотосинтетичних пігментів, біогенних елементів та амінокислот у листі A. argute (ківі) та S. chinensis (лимонника китайського) під час їх культивування в одних і тих самих вегетаційних контейнерах. Співвідношення кількості рослин у контейнерах були різними: 50:50%, 33:67% і 67:33%. Як контроль використовували одновидові насадження. Встановлено, що співвідношення між спільно висадженими рослинами можуть впливати на рівні фотосинтетичних пігментів, біогенних елементів і амінокислот в їхньому листі. Водночас виявлено зменшення концентрації фотосинтетичних пігментів у листках A. argute за умови змішаних насаджень. Найсуттєвіше знизився вміст хлорофілу а – на 6,7–18,7% у варіантах з S. chinensis у контейнері та на 31,3–33,8% у варіантах з M. domestica, як порівняти з мононасадженнями. Відмінності для хлорофілу b були в межах 1,2–8,6% і 9,7–29,7% відповідно. Крім того, спостерігали певні особливості розподілу елементів мінерального живлення в рослинних тканинах A. arguta. В умовах мононасаджень у листках збільшувався вміст магнію, калію та фосфору. За спільного вирощування актинідії з лимонником китайським і особливо з яблунею різко зменшувалося надходження до рослин азоту, фосфору, калію та кальцію. В мононасадженнях у листках              A. arguta до кінця вегетації підвищувався загальний вміст вільних амінокислот. У змішаних насадженнях рослини актинідії продемонстрували порушення метаболізму фосфатів, про що свідчать підвищені рівні аргініну та гістидину, а також зміну метаболізму азоту, що видно зі зниження концентрації глутамінової кислоти у листі. За результатами проведеного методом Вандербенга та Енніка аналізу конкурентоспроможності можна зробити висновок, що рослини A. arguta більш сумісні з S. chinensis, ніж з M. domestica. Продуктивність і стійкість насаджень можна істотно підвищити, використовуючи метод змішаних посівів в агрофітоценозах. Проте необхідно зважати на біоекологічні особливості рослин та їхню толерантність до кореневих виділень інших видів. A. arguta та S. chinen­sis – лісові ліани, які є унікальною частиною лісових екосистем; у природних умовах ростуть багатовидовими угрупованнями, тому є толерантними в змішаних насадженнях.

Purpose. To determine the level of aluminum (Al) accumulation in plants of the Brassicaceae family, which are used in agriculture as green manure and are promising plants for soil phytoremediation. The following crops were the subject of the study: oilseed radish, variety ‘Kyianochka’ (Raphanus sativus L. var oleiformis Pars. ‘Kyianochka’), white mustard, variety ‘Soniachna’ (Sinapis alba L. ‘Soniachna’), winter rapeseed, variety ‘Horlytsia’ (Brassica napus L. ‘Horlytsia’), Sarepta mustard, variety ‘Zolotava’ (Brassica juncea (L.) Czern. ‘Zolotava’), winter turnip rape, variety ‘Oriana’ (Brassica campestris var. oleifera f. biennis D.C. ‘Oriana’), tyfon, variety ‘Fitopal’ (Brassica campestris var. oleifera f. biennis DC. ´ Brassica rapa L. ‘Fitopal’). Methods. The research was carried out in the M. M. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine (Kyiv). Plants grown as green manure crops for 56 days on grey forest degraded sandy loam soil, pH 6.5–7.0, were analysed. Aluminum content was determined using an inductively coupled plasma optical emission spectrometer (ICP­OES) ICAP 6300 Duo. The possibility of metal accumulation in plant tissues was assessed using the bioconcentration factor (BF). Results. Measurements showed the following content of Al in plant tissues (in abs. dry matter): oilseed radish, variety ‘Kyianochka’ – 2035.9 mg/kg, white mustard, variety ‘Soniachna’ – 687.5 mg/kg, winter rapeseed, variety ‘Horlytsia’ – 388.6 mg/kg, Sarepta mustard, variety ‘Zolotava’ – 1238.5 mg/kg, winter turnip rape, variety ‘Oriana’ – 1105.2 mg/kg, tyfon, variety ‘Fitopal’ – 854.4 mg/kg. Conclusions. Under growing conditions, the aluminum content in plants did not exceed 0.2%. All the samples studied have a BF < 1 and are not hyperaccumulators of the element according to this criterion. However, three of the investigated samples (‘Zolotava’ Sarepta mustard, ‘Oriana’ winter turnip rape and ‘Kyianochka’ oilseed radish) have an aluminum content in the above­ground dry matter of more than 1000 mg/kg, indicating a significant accumulation of this element. For the purposes of phytoextraction of aluminum, the most suitable of the plants studied is oilseed radish ‘Kyianochka’ (BF ≈ 0.4). | Мета. Встановити рівень накопичення алюмінію (Аl) у рослинах представників родини Brassicaceae, використовуваних як сидерати у сільському господарстві та перспективних для фіторемедіації ґрунтів. Предметом дослідження були такі культури, як редька олійна [cорт ‘Кияночка’ (Raphanus sativus L. var oleiformis Pars. ‘Kyianochka’)], гірчиця біла [сортозразок ‘Сонячна’ (Sinapis alba L. ‘Soniachna’)], ріпак озимий [сортозразок ‘Горлиця’ (Brassica napus L. ‘Horlytsia’)], гірчиця сарептська [сортозразок ‘Золотава’ (Brassica juncea (L.) Czern. ‘Zolotava’)], суріпиця озима [сорт ‘Оріана’ (Brassica campestris var. oleifera f. biennis D.C. ‘Oriana’)], тифон [сорт ‘Фітопал’ (Brassica campestris var. oleifera f. biennis DC. × Brassica rapa L. ‘Fitopal’)].  Методи. Дослідження проводили в Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка НАН України (м. Київ). Рослини, що вирощували як сидерати, аналізували протягом 56 днів на сірому лісовому деградованому супіщаному малогумусному ґрунті, pH 6,5–7,0. Вміст алюмінію визначали, використовуючи оптичний емісійний спектрометр з індуктивно зв’язаною плазмою (ІCP­ОЕS) ІCAP 6300 Duo. Можливість накопичення металу в тканинах рослин оцінювали за допомогою біоконцентраційного фактора (ВF). Результати. Здійснивши вимірювання, встановили такий вміст Аl у тканинах рослин (у перерахунку на абсолютно суху речовину): редька олійна (сорт  ‘Кияночка’) – 2035,9 мг/кг; гірчиця біла (сортозразок ‘Сонячна’) – 687,5; ріпак озимий (сортозразок ‘Горлиця’) – 388,6; гірчиця сарептська (сортозразок ‘Золотава’) – 1238,5; суріпиця озима (сорт ‘Оріана’) – 1105,2; тифон (сорт ‘Фітопал’) – 854,4 мг/кг. Висновки. Вміст алюмінію в рослинах за наявних умов вирощування не перевищував 0,2%. Всі досліджені зразки мали показник BF < 1 та не були гіпернакопичувачами елемента за цим критерієм. Однак сортозразок гірчиці сарептської ‘Золотава’, сорт суріпиці озимої ‘Оріана’ та сорт редьки олійної ‘Кияночка’ продемонстрували значне накопичення алюмінію в наземній сухій масі – понад 1000 мг/кг. Найпридатнішою для фітоекстракції алюмінію серед досліджуваних рослин виявилася редька олійна ‘Кияночка’ (BF ≈ 0,4).

Мета. Встановити рівень накопичення алюмінію (Аl) у рослинах представників родини Brassicaceae, використовуваних як сидерати у сільському господарстві та перспективних для фіторемедіації ґрунтів. Предметом дослідження були такі культури, як редька олійна [cорт ‘Кияночка’ (Raphanus sativus L. var oleiformis Pars. ‘Kyianochka’)], гірчиця біла [сортозразок ‘Сонячна’ (Sinapis alba L. ‘Soniachna’)], ріпак озимий [сортозразок ‘Горлиця’ (Brassica napus L. ‘Horlytsia’)], гірчиця сарептська [сортозразок ‘Золотава’ (Brassica juncea (L.) Czern. ‘Zolotava’)], суріпиця озима [сорт ‘Оріана’ (Brassica campestris var. oleifera f. biennis D.C. ‘Oriana’)], тифон [сорт ‘Фітопал’ (Brassica campestris var. oleifera f. biennis DC. × Brassica rapa L. ‘Fitopal’)].  Методи. Дослідження проводили в Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка НАН України (м. Київ). Рослини, що вирощували як сидерати, аналізували протягом 56 днів на сірому лісовому деградованому супіщаному малогумусному ґрунті, pH 6,5–7,0. Вміст алюмінію визначали, використовуючи оптичний емісійний спектрометр з індуктивно зв’язаною плазмою (ІCP­ОЕS) ІCAP 6300 Duo. Можливість накопичення металу в тканинах рослин оцінювали за допомогою біоконцентраційного фактора (ВF). Результати. Здійснивши вимірювання, встановили такий вміст Аl у тканинах рослин (у перерахунку на абсолютно суху речовину): редька олійна (сорт  ‘Кияночка’) – 2035,9 мг/кг; гірчиця біла (сортозразок ‘Сонячна’) – 687,5; ріпак озимий (сортозразок ‘Горлиця’) – 388,6; гірчиця сарептська (сортозразок ‘Золотава’) – 1238,5; суріпиця озима (сорт ‘Оріана’) – 1105,2; тифон (сорт ‘Фітопал’) – 854,4 мг/кг. Висновки. Вміст алюмінію в рослинах за наявних умов вирощування не перевищував 0,2%. Всі досліджені зразки мали показник BF < 1 та не були гіпернакопичувачами елемента за цим критерієм. Однак сортозразок гірчиці сарептської ‘Золотава’, сорт суріпиці озимої ‘Оріана’ та сорт редьки олійної ‘Кияночка’ продемонстрували значне накопичення алюмінію в наземній сухій масі – понад 1000 мг/кг. Найпридатнішою для фітоекстракції алюмінію серед досліджуваних рослин виявилася редька олійна ‘Кияночка’ (BF ≈ 0,4).

Purpose. Selection of effective pollinators for promising large­fruited sweet cherry varieties in the Forest­Steppe of Ukraine. Methods. Field, laboratory and analytical methods were used in the research. Pollen viability and self­fertility were determined in 29 varieties of different ripening periods. Pollinators were selected for the group of medium­late and late varieties (‘Krupnoplidna’, ‘Talisman’, ‘Stark Hardy Giant’, ‘Anons’, ‘Temporion’, ‘Zodiak’, ‘Annushka’, ‘Anshlah’ and ‘Regina’). The surveys were carried out in accordance with the approved scientific and methodological recommendations. Results. In the group of early varieties, the highest pollen quality (77.9%) was produced by ‘Valerii Chkalov’; among the varieties of medium ripening period – ‘Talisman’ (control) (87.3%), ‘Yaroslavna’ (78.8%) and ‘Melitopolska Myrna’ (86.7%); medium late and late – ‘Drogan’s grosse gelbe’, ‘Kordia’, ‘Regina’, ‘Zodiac’ and ‘Annushka’ (80.9–88.0%). A full crop of all the varieties studied can only be guaranteed under the condition of cross­pollination. The highest level of fruit set (47.9–56.1%) in ‘Talisman’, ‘Temporion’, ‘Stark Hardy Giant’ and ‘Anshlah’ was due to pollen of ‘Krupnoplidna’. Conclusions. The versatility of ‘Donchanka’ as a pollinator was revealed. When it was used, fruit set in relation to free pollination was 111.2–148.8%. ‘Krupnoplidna’ and ‘Stark Hardy Giant’ proved to be mutual pollinators and effective pollinators for the vast majority of varieties. The variety ‘Regina’ was best pollinated by ‘Donchanka’ and ‘Drogan’s grosse gelbe’ with fruit set of 24–26.6% and 134.8–149.4% respectively compared to the control. | Добір ефективних запилювачів для перспективних великоплідних сортів черешні в Лісостепу України. Методи. У процесі досліджень використовували польовий, лабораторний та аналітичний методи. Життєздатність пилку та самоплідність визначали у 29 сортів різних строків достигання. Для групи середньопізніх і пізніх (‘Крупноплідна’, ‘Талісман’, ‘Stark Hardy Giant’, ‘Анонс’, ‘Темпоріон’, ‘Зодіак’, ‘Аннушка’, ‘Аншлаг’ та ‘Regina’) добирали запилювачі. Обліки виконували відповідно до затверджених науково­методичних рекомендацій. Результати. У групі ранніх найвищу якість пилку (77,9%) формував сорт ‘Валерій Чкалов’; серед сортів середнього строку достигання – ‘Талісман’ (контроль) (87,3%), ‘Ярославна’ (78,8%) та ‘Мелітопольська мирна’ (86,7%); середньопізніх і пізніх – ‘Drogan’s grosse gelbe’, ‘Коrdia’, ‘Regina’, ‘Зодіак’ та ‘Аннушка’ (80,9–88,0%). Одержання повноцінного врожаю в усіх досліджуваних сортів гарантовано лише за умови перехресного запилення. Найвищий рівень зав’язування плодів (47,9–56,1%) у ‘Талісмана’, ‘Темпоріона’, ‘Stark Hardy Giant’ та ‘Аншлагу’ був завдяки пилку сорту ‘Крупноплідна’. Висновки. Встановлено універсальність сорту ‘Дончанка’ як запилювача. За його використання зав’язування плодів стосовно вільного запилення становило 111,2–148,8%. ‘Крупноплідна’ та ‘Stark Hardy Giant’ виявилися взаємозапилювальними та ефективними запилювачами для переважної більшості сортів. Сорт ‘Regina’ найліпше запилювали ‘Дончанка’ та ‘Drogan’s grosse gelbe’ із зав’язуванням плодів 24–26,6%, або 134,8–149,4% проти контролю.

Добір ефективних запилювачів для перспективних великоплідних сортів черешні в Лісостепу України. Методи. У процесі досліджень використовували польовий, лабораторний та аналітичний методи. Життєздатність пилку та самоплідність визначали у 29 сортів різних строків достигання. Для групи середньопізніх і пізніх (‘Крупноплідна’, ‘Талісман’, ‘Stark Hardy Giant’, ‘Анонс’, ‘Темпоріон’, ‘Зодіак’, ‘Аннушка’, ‘Аншлаг’ та ‘Regina’) добирали запилювачі. Обліки виконували відповідно до затверджених науково­методичних рекомендацій. Результати. У групі ранніх найвищу якість пилку (77,9%) формував сорт ‘Валерій Чкалов’; серед сортів середнього строку достигання – ‘Талісман’ (контроль) (87,3%), ‘Ярославна’ (78,8%) та ‘Мелітопольська мирна’ (86,7%); середньопізніх і пізніх – ‘Drogan’s grosse gelbe’, ‘Коrdia’, ‘Regina’, ‘Зодіак’ та ‘Аннушка’ (80,9–88,0%). Одержання повноцінного врожаю в усіх досліджуваних сортів гарантовано лише за умови перехресного запилення. Найвищий рівень зав’язування плодів (47,9–56,1%) у ‘Талісмана’, ‘Темпоріона’, ‘Stark Hardy Giant’ та ‘Аншлагу’ був завдяки пилку сорту ‘Крупноплідна’. Висновки. Встановлено універсальність сорту ‘Дончанка’ як запилювача. За його використання зав’язування плодів стосовно вільного запилення становило 111,2–148,8%. ‘Крупноплідна’ та ‘Stark Hardy Giant’ виявилися взаємозапилювальними та ефективними запилювачами для переважної більшості сортів. Сорт ‘Regina’ найліпше запилювали ‘Дончанка’ та ‘Drogan’s grosse gelbe’ із зав’язуванням плодів 24–26,6%, або 134,8–149,4% проти контролю.

Purpose. To study the biochemical parameters characterising seed quality in pea varieties of different morphotypes for the selection of genotypes with improved nutritional properties. Methods. Seeds of 37 different morphotypes [leafy, leafless, heterophillous (chameleon)] of domestic and foreign pea varieties were studied.  Standard and laboratory developed methods of biochemical analysis of plants (Kjeldahl method, spectrophotometric methods, electrophoresis) were used. The statistical analysis of the research results was carried out using the software LibreOffice Calc (GNU Lesser General Public License v3) and the image analysis software Imagel. Results. The presence of varietal differences in the biochemical parameters studied related to seed quality (protein content, flavonoids, lipoxygenase activity, trypsin inhibitor, lectins), the content of the main fractions of the protein complex (legumin and vicilin) and their ratio in seeds of different morphotypes was established. The electrophoretic and amino acid analyses revealed varietal differences (in the relative content of certain protein components in the electropherogram, the presence/absence of some components in the electrophoretic spectra of vicilin and legumin, and their amino acid composition) that affect the nutritional value of pea seeds. Conclusions. The application of the biochemical criteria studied makes it possible to select varieties of food peas with specific technological parameters. | Мета. Вивчити біохімічні показники, що характеризують якість насіння, у різних за морфотипом сортів гороху для добору сортів з поліпшеними харчовими властивостями. Методи. Об’єктом досліджень було насіння 37 різних за морфотипом [листочковий, вусатий, гетерофільний (хамелеон)] сортів гороху вітчизняної та іноземної селекції. Використовували стандартні та розроблені в лабораторії методики біохімічного аналізу рослин (метод K’єльдаля, спектрофотометричні методи, електрофорез). Статистичний аналіз результатів досліджень здійснювали за допомогою програми «LibreOffice Calc» (GNU Lesser General Public License v3) та програми аналізу зображень «Imagel». Результати. Встановлено наявність сортових відмінностей за дослідженими біохімічними показниками, пов’язаними з якістю насіння (вміст білка, флавоноїдів, активність ліпоксигенази, інгібітора трипсину, лектинів), за вмістом основних фракцій білкового комплексу (легуміну та віциліну) та їхнім співвідношенням у насінні різних за морфотипом сортів. Завдяки електрофоретичному та амінокислотному аналізам виявлено сортові відмінності (у відносному вмісті окремих білкових компонентів на електрофореграмі, наявності / відсутності деяких компонентів в електрофоретичних спектрах віциліну та легуміну, їхньому амінокислотному складі), що впливають на харчову цінність насіння гороху. Висновки. Застосування досліджених біохімічних критеріїв дає змогу проводити добір сортів гороху продовольчого напряму із заданими технологічними параметрами.

Мета. Вивчити біохімічні показники, що характеризують якість насіння, у різних за морфотипом сортів гороху для добору сортів з поліпшеними харчовими властивостями. Методи. Об’єктом досліджень було насіння 37 різних за морфотипом [листочковий, вусатий, гетерофільний (хамелеон)] сортів гороху вітчизняної та іноземної селекції. Використовували стандартні та розроблені в лабораторії методики біохімічного аналізу рослин (метод K’єльдаля, спектрофотометричні методи, електрофорез). Статистичний аналіз результатів досліджень здійснювали за допомогою програми «LibreOffice Calc» (GNU Lesser General Public License v3) та програми аналізу зображень «Imagel». Результати. Встановлено наявність сортових відмінностей за дослідженими біохімічними показниками, пов’язаними з якістю насіння (вміст білка, флавоноїдів, активність ліпоксигенази, інгібітора трипсину, лектинів), за вмістом основних фракцій білкового комплексу (легуміну та віциліну) та їхнім співвідношенням у насінні різних за морфотипом сортів. Завдяки електрофоретичному та амінокислотному аналізам виявлено сортові відмінності (у відносному вмісті окремих білкових компонентів на електрофореграмі, наявності / відсутності деяких компонентів в електрофоретичних спектрах віциліну та легуміну, їхньому амінокислотному складі), що впливають на харчову цінність насіння гороху. Висновки. Застосування досліджених біохімічних критеріїв дає змогу проводити добір сортів гороху продовольчого напряму із заданими технологічними параметрами.

&nbsp;&nbsp;Purpose. Based on the analysis of scientific literature and information resources of botanical institutions, to investigate the state and main directions of Oriental poppy (Papaver orientale L.) breeding, as well as the world assortment of its varieties. Based on the collection and breeding stock of the M.M. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine (hereinafter – NBG), to create domestic varieties that meet the requirements for modern ones and are adapted to the growing conditions in Ukraine. Methods. Analytical selection methods were used, based on individual selection and evaluation of the best samples from the available breeding base. Results. Eight new varieties of Oriental poppy of the NBG breeding ‘Lialechka’, ‘Rozett’, ‘Malika’, ‘Kabare’, ‘Miia’, ‘Halyna’, ‘Chaklunka’, ‘Toreador’) are presented. They are characterised by considerable variability in morphological traits, including color, flower shape, habitus and plant height. The diameter of the flowers varies from 8 to 18 cm, the shape – from bowl to cup, the degree of ruffle of the petals varies from weak to strong. The strength of the flower peduncles correlates with the height of the plants, ensuring the stability and decorativeness of both tall and short varieties. Conclusions. The new varieties of Oriental poppy of the NBG breeding are characterised by high decorative value, resistance to abiotic and biotic factors and adaptability to the soil and climatic conditions of the Ukrainian forest steppe. They also show considerable variability in habit, flower shape and color, and have different flowering times and durations. These characteristics make the newly developed varieties promising for multiple uses in landscaping and for further use in breeding programmes. Eight new varieties have been included in the “State Register of Plant Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine”. | Мета. На підставі аналізу наукової літератури та інформаційних ресурсів ботанічних установ дослідити стан та основні напрями селекції маку східного (Papaver orientale L.), а також світовий сортимент його культиварів. На основі колекційного та селекційного фонду Національного ботанічного саду імені М.&nbsp;М.&nbsp;Гришка НАН України (далі – НБС) створити вітчизняні сорти, які відповідатимуть заданим вимогам щодо сучасних культиварів і будуть адаптовані до умов вирощування в Україні. Методи. Використовували методи аналітичної селекції, які ґрунтуються на індивідуальному доборі та оцінюванні найліпших зразків із наявної селекційної бази. Результати. Представлено вісім нових сортів маку східного селекції НБС (‘Лялечка’, ‘Розетт’, ‘Маліка’, ‘Кабаре’, ‘Мія’, ‘Галина’, ‘Чаклунка’, ‘Тореадор’). Вони характеризуються значною варіабельністю за морфологічними ознаками, зокрема колірною гамою, формою квітки, габітусом і висотою рослин. Діаметр квіток варіює від 8 до 18&nbsp;см, форма – від чаше- до бокалоподібної, ступінь гофрованості пелюсток змінюється від слабкого до сильного. Міцність квітконосів корелює з висотою рослин, забезпечуючи стійкість і декоративність як високорослих, так і низькорослих сортів. Висновки. Нові культивари маку східного селекції НБС вирізняються високою декоративною цінністю, стійкістю проти абіотичних та біотичних факторів й адаптованістю до ґрунтово-кліматичних умов Лісостепу України. Також вони демонструють значну варіативність у габітусі, формі та забарвленні квіток, мають різні терміни та тривалість цвітіння. Ці властивості роблять новостворені сорти перспективними для різнопланового застосування в озелененні та подальшого використання у селекційних програмах. Вісім нових культиварів внесено до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні.

Purpose. Based on the analysis of scientific literature and information resources of botanical institutions, to investigate the state and main directions of Oriental poppy (Papaver orientale L.) breeding, as well as the world assortment of its varieties. Based on the collection and breeding stock of the M.M. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine (hereinafter – NBG), to create domestic varieties that meet the requirements for modern ones and are adapted to the growing conditions in Ukraine. Methods. Analytical selection methods were used, based on individual selection and evaluation of the best samples from the available breeding base. Results. Eight new varieties of Oriental poppy of the NBG breeding ‘Lialechka’, ‘Rozett’, ‘Malika’, ‘Kabare’, ‘Miia’, ‘Halyna’, ‘Chaklunka’, ‘Toreador’) are presented. They are characterised by considerable variability in morphological traits, including color, flower shape, habitus and plant height. The diameter of the flowers varies from 8 to 18 cm, the shape – from bowl to cup, the degree of ruffle of the petals varies from weak to strong. The strength of the flower peduncles correlates with the height of the plants, ensuring the stability and decorativeness of both tall and short varieties. Conclusions. The new varieties of Oriental poppy of the NBG breeding are characterised by high decorative value, resistance to abiotic and biotic factors and adaptability to the soil and climatic conditions of the Ukrainian forest steppe. They also show considerable variability in habit, flower shape and color, and have different flowering times and durations. These characteristics make the newly developed varieties promising for multiple uses in landscaping and for further use in breeding programmes. Eight new varieties have been included in the “State Register of Plant Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine”.

Purpose. To determine the manifestation of a complex of sea buckthorn (Hipporhae rhamnoides L.) varieties characteristics using cluster analysis for grouping of identifying morphological, qualitative and quantitative economic and valuable characteristics during the test of difference. Methods. Analytical (analysis of the variety database), comparative evaluation of morphological and economically valuable characteristics, mathematical, statistical [using the SPSS package (Statistical Package for the Social Sciences)] Data Mining tools. Results. The frequency analysis of morphological characters of the collection of H. rhamnoides varieties was carried out. The latter were grouped by means of hierarchical agglomerative cluster analysis using variables such as plant life form, branch position and number of shoot spines. Six clusters were identified from the results. The best sea buckthorn varieties in terms of economic value were also identified in terms of maturity groups. Conclusions. The use of cluster analysis to group known varieties of the sea buckthorn collection by morphological and economic characteristics allows to quickly and accurately establish the code of the characteristics (QL – qualitative, QN – quantitative, PQ – pseudo-qualitative) and their difference. According to the results of the comparison, the highest yields were found in the variety ‘Orange Revolution’; vitamin C content – ‘Dora’, carotene – ‘Morkviana’, vitamin P – ‘Tatiana’, ‘Lasunka’, ‘Eva’ and ‘Marija Bruvele’. | Мета. Установити прояв комплексу ознак сортів обліпихи крушиноподібної, використовуючи кластерний аналіз для групування ідентифікаційних морфологічних якісних і кількісних господарсько-цінних характеристик за проведення тесту на відмінність. Методи. Аналітичний (аналіз бази даних сортів), порівняльного оцінювання морфологічних і господарсько-цінних характеристик, математичний, статистичний [використання пакета SPSS (статистичного пакета для соціальних наук, англ. Statistical Package for the Social Sciences)] інструментів Data Mining. Результати. Проведено частотний аналіз морфологічних ознак колекції сортів H. rhamnoides. Останні згруповано за допомогою ієрархічного агломеративного кластерного аналізу з використанням таких змінних, як життєва форма рослини, положення гілок і кількість колючок пагона. За результатами виокремлено шість кластерів. Також встановлено найліпші за господарсько-цінними показниками сорти обліпихи крушиноподібної в розрізі груп стиглості. Висновки. Використання кластерного аналізу для групування загальновідомих сортів колекції обліпихи крушиноподібної за морфологічними та господарстько-цінними характеристиками дає змогу оперативно та точно встановити код прояву ознак (QL – якісні, QN – кількісні, PQ – псевдоякісні) та їхню відмінність. За результатами порівняння встановлено, що найвищі показники врожайності мав сорт ‘Орендж Революшн’; вмісту вітаміну С ‒ ‘Дора’, каротину ‒ ‘Морквяна’, вітаміну Р ‒ ‘Татйана’, ‘Ласунка’, ‘Єва’ та ‘Марійа Брувеле’.

Мета. Установити прояв комплексу ознак сортів обліпихи крушиноподібної, використовуючи кластерний аналіз для групування ідентифікаційних морфологічних якісних і кількісних господарсько-цінних характеристик за проведення тесту на відмінність. Методи. Аналітичний (аналіз бази даних сортів), порівняльного оцінювання морфологічних і господарсько-цінних характеристик, математичний, статистичний [використання пакета SPSS (статистичного пакета для соціальних наук, англ. Statistical Package for the Social Sciences)] інструментів Data Mining. Результати. Проведено частотний аналіз морфологічних ознак колекції сортів H. rhamnoides. Останні згруповано за допомогою ієрархічного агломеративного кластерного аналізу з використанням таких змінних, як життєва форма рослини, положення гілок і кількість колючок пагона. За результатами виокремлено шість кластерів. Також встановлено найліпші за господарсько-цінними показниками сорти обліпихи крушиноподібної в розрізі груп стиглості. Висновки. Використання кластерного аналізу для групування загальновідомих сортів колекції обліпихи крушиноподібної за морфологічними та господарстько-цінними характеристиками дає змогу оперативно та точно встановити код прояву ознак (QL – якісні, QN – кількісні, PQ – псевдоякісні) та їхню відмінність. За результатами порівняння встановлено, що найвищі показники врожайності мав сорт ‘Орендж Революшн’; вмісту вітаміну С ‒ ‘Дора’, каротину ‒ ‘Морквяна’, вітаміну Р ‒ ‘Татйана’, ‘Ласунка’, ‘Єва’ та ‘Марійа Брувеле’.

Purpose.  To determine the stability of seed producti­vity of sorghum (Sorghum bicolor L.) varieties. Methods. The research on common two­coloured grain sorghum varieties (‘Arabesk’, ‘Arkan’, ‘ES Villy’ and ‘Stepovyi’) was conducted in 2018–2020 in the Forest­Steppe zone on the experimental fields of the Poltava, Vinnytsia and Cherkasy branches of the Ukrainian Institute for Plant Variety Examination (UIPVE). In accordance with the «Methodology for the examination of plant varieties of the group of cereals, grains and legumes for their suitability for distribution in Ukraine», trials were set up, material evaluated, phenological observations and biometric measurements of plants made and harvested. Seed quality indicators were determined in accordance with the “Methodology for the qualification examination of plant varieties for their suitability for distribution in Ukraine. Methods of quality determination”. The study used field, laboratory, biochemical and statistical methods. Results. Optimal conditions of the Forest­Steppe ensured timely onset of phenological phases of plant growth and development and insignificant variation of vegetation period from 117 to 123 days. Productivity of sorghum was estimated by quantitative indicators of seed yield per plant and weight of 1000 seeds. Conclusions. The Levis coefficient CS.F was calculated to characterise the phenotypic stability of varie­ties. The results showed that ‘ES Villy’ (1.00) and ‘Stepovyi’ (1.06) were stable in the experimental field of the Poltava branch of UIPVE. The conditions of Vinnytsia and Poltava branches were more favourable for the formation of high quality bicoloured sorghum grain and larger weight of 1000 seeds. | Мета. Установити стабільність насіннєвої продуктивності сортів сорго зернового (Sorghum bicolor L.). Методи. Дослідження, предметом яких були сорти сорго звичайного двокольорового зернового напряму використання (‘АРАБЕСК’, ‘АРКАН’, ‘ЕС ВІЛЛІ’ та ‘Степовий’), проводили впродовж 2018–2020 рр. у зоні Лісостепу на дослідних полях Полтавської, Вінницької та Черкаської філій Українського інституту експертизи сортів рослин (УІЕСР). Закладання дослідів, оцінювання матеріалу, фенологічні спостереження та біометричні вимірювання рослин, збирання врожаю виконували відповідно до «Методики проведення експертизи сортів рослин групи зернових, круп’яних та зернобобових на придатність до поширення в Україні». Показники якості насіння визначали згідно з «Методикою проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність до поширення в Україні. Методи визначення якості». Під час дослідження застосовували польовий, лабораторний, біохімічний і статистичний методи. Результати. Оптимальні умови Лісостепу забезпечили своєчасність настання фенологічних фаз росту та розвитку рослин і несуттєве варіювання тривалості періоду вегетації від 117 до 123 діб. Продуктивність сорго зернового оцінювали за кількісними показниками виходу насіння з однієї рослини та маси 1000 насінин. Висновки. За допомогою обчислення коефіцієнта Левіса КS.F, значення якого характеризують фенотипову стабільність сортів, встановлено, що сорти ‘ЕС ВІЛЛІ’ (1,00) та ‘Степовий’ (1,06) були досить стабільними на дослідному полі Полтавської філії УІЕСР. Умови Вінницької та Полтавської філій виявилися сприятливішими для формування якісного зерна сорго двокольорового та більшої маси 1000 насінин.

Мета. Установити стабільність насіннєвої продуктивності сортів сорго зернового (Sorghum bicolor L.). Методи. Дослідження, предметом яких були сорти сорго звичайного двокольорового зернового напряму використання (‘АРАБЕСК’, ‘АРКАН’, ‘ЕС ВІЛЛІ’ та ‘Степовий’), проводили впродовж 2018–2020 рр. у зоні Лісостепу на дослідних полях Полтавської, Вінницької та Черкаської філій Українського інституту експертизи сортів рослин (УІЕСР). Закладання дослідів, оцінювання матеріалу, фенологічні спостереження та біометричні вимірювання рослин, збирання врожаю виконували відповідно до «Методики проведення експертизи сортів рослин групи зернових, круп’яних та зернобобових на придатність до поширення в Україні». Показники якості насіння визначали згідно з «Методикою проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність до поширення в Україні. Методи визначення якості». Під час дослідження застосовували польовий, лабораторний, біохімічний і статистичний методи. Результати. Оптимальні умови Лісостепу забезпечили своєчасність настання фенологічних фаз росту та розвитку рослин і несуттєве варіювання тривалості періоду вегетації від 117 до 123 діб. Продуктивність сорго зернового оцінювали за кількісними показниками виходу насіння з однієї рослини та маси 1000 насінин. Висновки. За допомогою обчислення коефіцієнта Левіса КS.F, значення якого характеризують фенотипову стабільність сортів, встановлено, що сорти ‘ЕС ВІЛЛІ’ (1,00) та ‘Степовий’ (1,06) були досить стабільними на дослідному полі Полтавської філії УІЕСР. Умови Вінницької та Полтавської філій виявилися сприятливішими для формування якісного зерна сорго двокольорового та більшої маси 1000 насінин.

Purpose. Study of the influence of preceding crops and sowing terms on the yield and quality of winter wheat grain. Methods. The study analyzed 11 varieties of soft winter wheat, ‘Podolianka’, ‘MIP Yuvileina’, ‘MIP Fortuna’, ‘MIP Roksolana’, ‘MIP Feieriia’, ‘MIP Vidznaka’, ‘MIP Nika’, ‘MIP Darunok’, ‘MIP Aelita’, ‘MIP Aurika’ and ‘MIP Dovira’. The study investigated the impact of preceding crops (soybean, sunflower, corn/MWR, green manure (white mustard), and mustard/seed) and sowing dates (25 September, 5 and 15 October) on grain yield and baking quality. Results. The research was conducted in 2021–2023 on the experimental fields of the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat. The weather conditions were characterized by high tempe­ratures and uneven precipitation. The highest winter wheat yields were obtained after green manure as a preceding crop (7.29 t/ha), and the lowest yields after sunflower (5.35 t/ha). Shifting the sowing date from 25 September to 15 October reduced the average yield of the varieties. The only exception to the results were those obtained after crops such as sunflower and mustard when sown on 5th October, which yielded 5.54 and 6.51 t/ha respectively. The highest yields (6.39–6.95 t/ha) were observed for the varieties ‘MIP Darunok’, ‘MIP Aurika’, ‘MIP Aelita’ and ‘MIP Vidznaka’. Higher protein, gluten and sedimentation values were observed after green manure and soya as a preceding crop; in addition, after soya there was a tendency to increase flour strength and bread volume. The aforementioned shift in sowing date also resulted in a decrease in bread volume and an increase in vitreousness; the remaining parameters were within the range of significant differences. The varieties ‘MIP Dovira’, ‘MIP Nika’ and ‘MIP Roksolana’ were characterized by the highest protein content in the grain. According to the complex of quality indicators, ‘MIP Yuvileina’, ‘MIP Roksolana’ and ‘MIP Aurika’ prevailed over others. Conclusions. It was found that green manure and soybean as a preceding crop, as well as optimal sowing dates – the third decade of September and the first of October – provided the maximum yield of the varieties studied. The varieties with the hig­hest yields were ‘MIP Darunok’, ‘MIP Vidznaka’, ‘MIP Aurika’ and ‘MIP Aelita’. According to the complex of grain quality indicators, the varieties ‘MIP Yuvileina’, ‘MIP Roksolana’ and ‘MIP Aurika’ were distinguished. | Мета. Вивчення впливу попередників і строків сівби на врожайність та якість зерна пшениці озимої. Методи. Досліджували 11 сортів пшениці м’якої озимої, а саме: ‘Подолянка’, ‘МІП Ювілейна’, ‘МІП Фортуна’, ‘МІП Роксолана’, ‘МІП Феєрія’, ‘МІП Відзнака’, ‘МІП Ніка’, ‘МІП Дарунок’, ‘МІП Аеліта’, ‘МІП Ауріка’ та ‘МІП Довіра’. Вивчали вплив таких чинників, як попередники (соя, соняшник, кукурудза/МВС, сидеральний пар (гірчиця біла) і гірчиця/насіння) та строки сівби (25 вересня, 5 і 15 жовтня) на врожайність і хлібопекарські якості зерна. Результати. Дослідження проводили впродовж 2021–2023 рр. на дослідних полях Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла. Погодні умови характеризувалися підвищеними температурами та нерівномірними опадами. Найбільші врожаї пшениці озимої одержано після сидерального пару як попередника (7,29 т/га), найменші – після соняшнику (5,35 т/га). Зміщення строку сівби з 25 вересня до 15 жовтня знижувало середню врожайність сортів. Виняток становили лише результати, отримані після таких попередників, як соняшник і гірчиця, за сівби 5 жовтня – 5,54 і 6,51 т/га. З­поміж досліджуваних найвищий рівень урожайності (6,39–6,95 т/га) спостерігали в сортів ‘МІП Дарунок’, ‘МІП Ауріка’, ‘МІП Аеліта’ та ‘МІП Відзнака’. Більші вміст білка, клейковини та показник седиментації відзначали після сидерального пару та сої як попередніх культур; крім того, після сої встановлено тенденцію до збільшення сили борошна та об’єму хліба. Вказане раніше зміщення строку сівби також призводило до зменшення об’єму хліба й посилення склоподібності; решта показників були в межах достовірної різниці. Сорти ‘МІП Довіра’, ‘МІП Ніка’ і ‘МІП Роксолана’ характеризувалися найвищим вмістом білка в зерні. За комплексом показників якості переважали над іншими ‘МІП Ювілейна’, ‘МІП Роксолана’ й ‘МІП Ауріка’. Висновки. Встановлено, що попередники сидеральний пар і соя, а також оптимальні строки сівби – третя декада вересня і перша жовтня – забезпечують максимальну врожайність досліджуваних сортів. Так, найвищим її рівнем характеризувалися ‘МІП Дарунок’, ‘МІП Відзнака’, ‘МІП Ауріка’ та ‘МІП Аеліта’. За комплексом показників якості зерна виділено сорти ‘МІП Ювілейна’, ‘МІП Роксолана’ та ‘МІП Ауріка’.

Мета. Вивчення впливу попередників і строків сівби на врожайність та якість зерна пшениці озимої. Методи. Досліджували 11 сортів пшениці м’якої озимої, а саме: ‘Подолянка’, ‘МІП Ювілейна’, ‘МІП Фортуна’, ‘МІП Роксолана’, ‘МІП Феєрія’, ‘МІП Відзнака’, ‘МІП Ніка’, ‘МІП Дарунок’, ‘МІП Аеліта’, ‘МІП Ауріка’ та ‘МІП Довіра’. Вивчали вплив таких чинників, як попередники (соя, соняшник, кукурудза/МВС, сидеральний пар (гірчиця біла) і гірчиця/насіння) та строки сівби (25 вересня, 5 і 15 жовтня) на врожайність і хлібопекарські якості зерна. Результати. Дослідження проводили впродовж 2021–2023 рр. на дослідних полях Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла. Погодні умови характеризувалися підвищеними температурами та нерівномірними опадами. Найбільші врожаї пшениці озимої одержано після сидерального пару як попередника (7,29 т/га), найменші – після соняшнику (5,35 т/га). Зміщення строку сівби з 25 вересня до 15 жовтня знижувало середню врожайність сортів. Виняток становили лише результати, отримані після таких попередників, як соняшник і гірчиця, за сівби 5 жовтня – 5,54 і 6,51 т/га. З­поміж досліджуваних найвищий рівень урожайності (6,39–6,95 т/га) спостерігали в сортів ‘МІП Дарунок’, ‘МІП Ауріка’, ‘МІП Аеліта’ та ‘МІП Відзнака’. Більші вміст білка, клейковини та показник седиментації відзначали після сидерального пару та сої як попередніх культур; крім того, після сої встановлено тенденцію до збільшення сили борошна та об’єму хліба. Вказане раніше зміщення строку сівби також призводило до зменшення об’єму хліба й посилення склоподібності; решта показників були в межах достовірної різниці. Сорти ‘МІП Довіра’, ‘МІП Ніка’ і ‘МІП Роксолана’ характеризувалися найвищим вмістом білка в зерні. За комплексом показників якості переважали над іншими ‘МІП Ювілейна’, ‘МІП Роксолана’ й ‘МІП Ауріка’. Висновки. Встановлено, що попередники сидеральний пар і соя, а також оптимальні строки сівби – третя декада вересня і перша жовтня – забезпечують максимальну врожайність досліджуваних сортів. Так, найвищим її рівнем характеризувалися ‘МІП Дарунок’, ‘МІП Відзнака’, ‘МІП Ауріка’ та ‘МІП Аеліта’. За комплексом показників якості зерна виділено сорти ‘МІП Ювілейна’, ‘МІП Роксолана’ та ‘МІП Ауріка’.

Purpose. To study the influence of steppe and forest-steppe climatic conditions on the yield, oil content in seeds and fatty acid composition of oil in new sunflower varieties of high oleic and oilseed use. Methods. The research was conducted in accordance with “Methods of qualification examination of plant varieties for their suitability for distribution in Ukraine (general part)” and “Methods of qualification examination of plant varieties for their suitability for distribution. Methods of determining quality indicators of plant production”. The following methods were used in the research: laboratory, comparison, generalisation, mathematical statistics, analysis and synthesis to draw conclusions. Results. The fatty acid composition of the seeds of new varieties of sunflower (Helianthus annuus L.) of high oleic and oilseed use, grown in different soil and climatic conditions, was studied. According to the results of the analysis in the steppe zone, the variety ‘LG50648’ has the highest economic and value characteristics: oil content (51,0%), oleic acid (85.1%), yield (3.11 t/ha); varieties ‘SULIANO’ and ‘MAS 908HOCP’ – yield (3.40 and 3.91 t/ha) and oleic acid content (85.8 and 86.1%) regardless of the gro­wing conditions. It was found that high oleic sunflower varieties ‘MAS 908HOCP’, ‘LG50648’, ‘SULIANO’ grown under steppe and forest-steppe conditions yielded higher quality oil. The maximum content of oleic acid in 2022–2023 was characteristic of the seeds of the varieties ‘MAS 908HOCP’ (86.1% in the steppe and 85.8% in the forest steppe) and ‘SULIANO’. The hi­ghest linoleic acid content was obtained in the seeds of the oilseed use varieties ‘STK104’ (62.9% in the steppe and 58.5% in the forest steppe) and ‘STK103’ (61.2% in the forest steppe). Among the high oleic varieties, the best results were obtained with ‘LG50648’ (5.7% in the steppe and 5.9% in the forest steppe). Conclusions. Oil content of sunflower varieties and fatty acid composition are determined by varietal characteristics of sunflower and environmental conditions. Modern sunflower varieties, which are included in the State Register of Plant Varieties of Ukraine, have high yield potential and can provide a large yield of vegetable oil per unit area. Agroclimatic conditions have different effects on the gross seed yield and oil quality in the conditions of the forest steppe and steppe of Ukraine. | Мета. Вивчити вплив кліматичних умов Степу та Лісостепу на врожайність, жирнокислотний склад олії та її вміст у насінні нових сортів соняшнику однорічного високоолеїнового та олійного напрямів використання. Методи. Дослідження виконували відповідно до «Методики проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність до поширення в Україні (Загальна частина)» та «Методики проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність до поширення. Методи визначення показників якості продукції рослинництва». Використовували такі методи: лабораторний, порівняння, узагальнення, математичної статистики, аналізу та синтезу для підготовки висновків. Результати. Проаналізовано жирнокислотний склад насіння нових сортів соняшнику однорічного (Helianthus annuus L.) високоолеїнового та олійного напрямів використання, вирощених у різних ґрунтово-кліматичних умовах. Зокрема, у зоні Степу найліпші результати за господарсько-цінними ознаками продемонстрував сорт ‘LG50648’: вміст олії – 51,0%, олеїнової кислоти – 85,1%, урожайність – 3,11 т/га. ‘SULIANO’ та ‘MAS 908HOCP’ незалежно від умов вирощування характеризувалися високими врожаями (3,40 і 3,91 т/га) та вмістом олеїнової кислоти (85,8 і 86,1%). Олія була більш якісною у високоолеїнових сортів ‘MAS 908HOCP’, ‘LG50648’ і ‘SULIANO’. Максимальний вміст олеїнової кислоти впродовж 2022–2023 рр. фіксували в насінні сортів ‘MAS 908HOCP’ (86,1% у Степу) та ‘SULIANO’ (85,8% у Лісостепу). Найвищі результати за вмістом лінолевої кислоти серед сортів олійного напряму використання продемонстрували ‘STK104’ (62,9% у Степу та 58,5% у Лісостепу) та ‘STK103’ (61,2% у Лісостепу); високоолеїнового напряму – ‘LG50648’ (5,7% у Степу та 5,9% у Лісостепу). Висновки. Олійність і жирнокислотний склад визначаються сортовими особливостями соняшнику та умовами навколишнього середовища. Сучасні сорти соняшнику, внесені до Державного Реєстру сортів рослин України, мають великий потенціал урожайності та здатні забезпечити значний збір олії з одиниці площі. Агрокліматичні умови по-різному впливають на валовий збір насіння та якість олії в умовах Лісостепу та Степу України.

Purpose. To study the influence of steppe and forest-steppe climatic conditions on the yield, oil content in seeds and fatty acid composition of oil in new sunflower varieties of high oleic and oilseed use. Methods. The research was conducted in accordance with “Methods of qualification examination of plant varieties for their suitability for distribution in Ukraine (general part)” and “Methods of qualification examination of plant varieties for their suitability for distribution. Methods of determining quality indicators of plant production”. The following methods were used in the research: laboratory, comparison, generalisation, mathematical statistics, analysis and synthesis to draw conclusions. Results. The fatty acid composition of the seeds of new varieties of sunflower (Helianthus annuus L.) of high oleic and oilseed use, grown in different soil and climatic conditions, was studied. According to the results of the analysis in the steppe zone, the variety ‘LG50648’ has the highest economic and value characteristics: oil content (51,0%), oleic acid (85.1%), yield (3.11 t/ha); varieties ‘SULIANO’ and ‘MAS 908HOCP’ – yield (3.40 and 3.91 t/ha) and oleic acid content (85.8 and 86.1%) regardless of the gro­wing conditions. It was found that high oleic sunflower varieties ‘MAS 908HOCP’, ‘LG50648’, ‘SULIANO’ grown under steppe and forest-steppe conditions yielded higher quality oil. The maximum content of oleic acid in 2022–2023 was characteristic of the seeds of the varieties ‘MAS 908HOCP’ (86.1% in the steppe and 85.8% in the forest steppe) and ‘SULIANO’. The hi­ghest linoleic acid content was obtained in the seeds of the oilseed use varieties ‘STK104’ (62.9% in the steppe and 58.5% in the forest steppe) and ‘STK103’ (61.2% in the forest steppe). Among the high oleic varieties, the best results were obtained with ‘LG50648’ (5.7% in the steppe and 5.9% in the forest steppe). Conclusions. Oil content of sunflower varieties and fatty acid composition are determined by varietal characteristics of sunflower and environmental conditions. Modern sunflower varieties, which are included in the State Register of Plant Varieties of Ukraine, have high yield potential and can provide a large yield of vegetable oil per unit area. Agroclimatic conditions have different effects on the gross seed yield and oil quality in the conditions of the forest steppe and steppe of Ukraine.