Development of micro-entrepreneurs in agriculture in wartime conditions | Розвиток суб’єктів мікропідприємництва у сільському господарстві в умовах воєнного часу

Английский. Micro-entrepreneurial structures in the field of agricultural production generate employment, have adaptive potential for the formation of stable food systems and survival. The purpose of this study was to substantiate the theoretical and methodological foundations and socio-economic problems of micro-entrepreneurial activities in agriculture under martial law. Research methodology. The methodological framework of the present study included the provisions of system analysis. To generalize results, the study involved monographic, normative, graphic, abstractlogical methods and approaches. Study results. The place of micro-enterprises in the “production – distribution – exchange – consumption” system is determined. They can creatively contribute to the achievement of sustainable development criteria, form sustainable agri-food chains, guarantee self-sufficiency in food products, develop local niche exclusive productions, and ensure self-employment of the rural population. It is established that personal farms that have organized a family farm and registered as individual entrepreneurs also have the opportunity to implement their activities. It was found that the most adapted to the crisis conditions associated with military actions are family farms and household plots. However, the lack of stable sales channels for the products of micro-enterprises, the low level of purchase prices and a considerable increase in prices due to military operations for energy resources, machinery, fertilizers, and plant protection products make production inefficient. One of the priority areas of regional policy is still the development of family farming, small and micro businesses in rural areas. Practical significance. The results of the study can be considered when developing regional programs for the development of agricultural business entities

украинский. Мікропідприємницькі структури в сфері виробнитцва сільськогосподарської продукції створюють нові робочі місця, володіють адаптивним потенціалом для формування стабільних продовольчих систем та виживання. Мета статті – обґрунтувати теоретико-методологічні засади та соціально-економічні проблеми діяльності суб’єктів мікропідприємництва у сільському господарстві в умовах воєнного стану. Методика дослідження. За методологічну основу дослідження слугували положення системного аналізу. Використано монографічний, нормативний, графічний, абстрактно-логічні методи та підходи узагальнення результатів. Результати дослідження. Визначено місце мікропідприємств у системі “виробництво – розподіл – обмін – споживання”. Вони здатні креативно сприяти досягненню критеріїв сталого розвитку, формувати сталі агропродовольчі ланцюги, гарантувати самозабезпечення харчовими продуктами, розвивати локальні нішеві ексклюзивні виробнитцва, забезпечити самозайнятість сільського населення. Встановлено, що мають можливість реалізувати свою діяльність і особисті селянські господарства, які організували сімейне фермерське господарство і зареєструвалися як фізичні особи-підприємці. Виявлено, що найбільш адаптованими до кризових умов, пов’язаними з воєнними діями, є сімейні фермерські і особисті селянські господарства. Проте відсутність стабільних каналів збуту продукції мікропідприємств, низький рівень закупівельних цін та значне підвищеня цін в зв’язку з воєнними діями на енергоресурси, техніку, добрива, засоби захисту рослин робить виробництво малоефективним. Одним з пріоритетних напрямів регіональної політики залишається розвиток сімейного фермерства, малого та мікробізнесу на селі. Практична значущість. Результати дослідження можуть бути враховані при розроблені регіональних програм розвитку суб’єктів аграрного підприємництва