БАКТЕРІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОГО ОТИТУ У СОБАК

Зовнішній отит – це запалення зовнішнього слухового проходу, що є поширеним дерматологічним захворюванням серед собак. Мікроорганізми вважаються постійними сприятливими факторами розвитку цього захворювання. Мета дослідження – охарактеризувати та визначити бактеріальну та грибкову мікробіоту зразків вух здорових собак порівняно з клінічно ураженими зразками. Дослідження проведено протягом 2021–2024 років у клініках ветеринарної медицини м. Борщова, Кам’янця-Подільського, Чернівців. Мікробіологічні дослідження щодо виділення мікрофлори проводили за загальноприйнятими у мікробіологічній практиці методами. Встановлено, що найчастіше від запалення зовнішнього вуха страждають собаки порід лабрадор (23,4%), шарпей (20,1), німецька вівчарка (10,3%), кокер-спаніель (9,6%), французький бульдог (6,4%), йоркширський тер’єр (5,8%) та помісі собак, для яких характерне обвисання вух (24,5%). Не виявлено статистично значущих відмінностей між досліджуваними віковими категоріями собак та їх статтю. Проте найчастіше собаки страждають від такої хвороби восени та навесні, що пояснюється різкими перепадами температури навколишнього середовища та зниженням ефективності роботи імунної системи. Встановлено відмінності в мікробіоті між здоровими та ураженими тваринами. Основними бактеріальними родами, які зазнають змін, є Staphylococcus та Pseudomonas, частота виділення яких зросла у разі розвитку зовнішнього отиту у 1,5 та 27 разів. При цьому Staphylococcus spp., зокрема вид S. pseudintermedius (56%), дуже поширений як серед здорових, так і хворих тварин, тоді як P. aeruginosa (27%) виявлено більшою мірою у разі отиту. Найпоширенішим видом грибів серед здорових і хворих собак є М. pachydermatis, кількість якого зростає у разі розвитку отиту, що ускладнює хворобу. Отже, розуміння взаємодії патогенів, включених у вушні інфекції собак, та їх роль у патогенезі зовнішнього отиту у собак є важливою для розробки нових підходів до профілактики та лікування цього захворювання, не спричиняючи при цьому дисбактеріозу у вушній раковині.