The bird communities diversity and indicator groups of natural and anthropogenic landscapes of the South and South-east of Ukraine | Різноманіття угруповань та індикаторні плеяди птахів природних й антропогенно трансформованих ландшафтів Півдня та Південного сходу України

Английский. In the paper the factors affecting on the α- and β-diversity of bird communities in the south and south-east of Ukraine were identified. Also indicator species for most typical habitats of the territory were identified. The relationship between indicators of bird communities diversity and area of habitats were found. The recording of the comminities of birds was held in the zonal, azonal, intrazonal, and anthropogenically transformed landscapes in the river of Danube, Dniester, Moloshnaya, Moloshniy lagoons, in artificial forests, agricultural landscapes, steppe, meadow, reed, saltmarsh habitats of the sea islands in the settlements of various type. The quantitative assessments of bird communities biodiversity were made using the logarithm of the number of species, Shannon-Wiener index, the Pielow index. The effect of the area and the type habitat on a diversity index variance was estimated using the General linear models (GLM) procedure. The estimation of the mean α-diversity of the bierd communities diversity was found to be equal of 11.0 species varying from 10.9 to 11.11. Evaluation of the γ-diversity gived a mean value of 174 species with varying scores from 170 to 177 species. Evaluation of β-diversity gived a mean value of 15.8 varying from 15.4 to 16.1. The richest in the number of birds is forests and reed belts. The smallest species richness was characterized for steppes, marshes and cliffs. Between Shannon index and Pielow index there was a positive correlation. The greatest evennes in the number of species of birds are characterized by step, shelterbelts and forests communities. The smal-lest evennes was characteristic for pits, islands and cliffs communities. The fractioning of β-diversity indicated that the type of habitat determines 37% of the variation of this indicator and the area of habitat variation determining β-diversity. The joint effect of habitat type and area determines 11% of the variation of β-diversity. The main source of variation β-diversity was the differentiation gradient “open habitats” (steppe or agriculture biotopes) – forest habitats (forests, artificial forest plantations). Indices of species diversity of birds communities was found to be depend on the area and habitat types. Also shown the dependence of species diversity of the area is specific for each type of habitat. In most cases, the number of species increased from natural habitat area. You can select habitats with high levels of species depending on the area. These included belts, woodlands, thickets of reeds. The group with the lack of statistically significant association between the number of species and habitat area, or even negative bond include anthropogenically transformed or dynamic natural habitats (alluvial sand spit islands and estuaries, agricultural, residential areas, cliffs, steppes, lakes). Species richness of these habitats was formed by the representatives of other habitat factors result in landscape diversity. With the increase in some areas monocoenosis (steppe, lake or island) the relative area of contact with neighboring habitats and ecotonic effect was reduced, resulting in species richness decreases with increasing their area. The indicators species grops were reveales due to realation between biotopes types and bird distribution.

украинский. Виявлено фактори, які впливають на α- та β-різноманіття угруповань птахів півдня та південного сходу України. Ідентифіковані індикаторні види для найбільш типових оселищ відповідної території. Встановлено залежності між показниками різноманіття угруповань птахів та площею біотопів. Облік населення птахів проводили в зональних, азональних, інтразональних та антропогенно трансформованих ландшафтах у дельтах рік Дунай, Дністер, Молочна, на Молочному лимані, у штучних лісах, агроландшафтах, степових, лучних, очеретяних, солончакових місцеперебуваннях, на морських островах, у населених пунктах різного типу. Кількісні оцінки біорізноманіття пташиного угруповання зроблено з використанням логарифму кількості видів, індексу Шеннона-Вінера, індексу Пієлоу. Вплив площі та типу біотопу на варіацію індексів різноманіття оцінено за допомогою процедури General linear models (GLM). Оцінка середнього значення α-різноманіття угруповань птахів за кількістю видів дає значення 11,0 з варіюванням від 10,9 до 11,11. Оцінка γ-різноманіття угруповань птахів за кількістю видів дає середнє значення 174 види з варіюванням оцінки від 170 до 177 видів. Оцінка β-різноманіття угруповань птахів за кількістю видів дає середнє значення 15,8 з варіюванням від 15,4 до 16,1. Найбагатшими за кількістю видів птахів є ліси, лісосмуги та зарості очерету. Найменшим видовим багатством характеризуються степи, солончаки та обриви. Між індексом Шеннона та індексом Пиєлоу існує позитивна кореляція. Найбільшою вирівняністю чисельності видів в угрупованні птахів характеризуються степ, лісосмуги та ліси. Найменша вирівненість характерна для угруповань карʼєрів, островів і обривів. Фракціонування β-різноманіття вказує на те, що тип біотопу визначає 37% варіювання цього показника, а площа біотопу визначає варіювання β-різноманіття. Спільний вплив типу біотопу і площі встановлює 11% варіювання β-різноманіття. Основним джерелом варіювання β-різноманіття є диференціація угруповань у градієнті “відкритий біотоп” (степ, ароценоз) – лісовий біотоп (лісові масиви, штучні лісові насадження). Важливим аспектом формування β-різноманіття є також градієнт вологості: від озерних екосистем, заростів очерету, гідроморфних солончаків і луків через транзитні позиції до угруповань автоморфних позицій (лісів, степів, сільськогосподарських угідь). Індекси видового різноманіття угруповань птахів залежать від площі та типів біотопів. Показано, що залежність видового різноманіття від площі є специфічною для кожного типу біотопу. У переважній більшості випадків кількість видів закономірно збільшується зі збільшенням площі біотопів. Можна виділити біотопи з високим рівнем залежності кількості видів від площі. До їх числа віднесені лісові смуги, лісові масиви, зарості очерету. До групи з відсутністю статистично достовірного звʼязку між кількістю видів і площею біотопів, навіть з негативним звʼязком, можна віднести антропогенно трансформовані або динамічні природні біотопи (піщані намивні острови і коси лиманів, сільськогосподарські, селитебні території, обриви, степи, озера). Видове багатство цих біотопів формується за рахунок представників інших біотопів, зокрема ландшафтного різноманіття. Зі збільшенням площі деяких моноценозів (степового, озерного або острівного) відносна зона контакту зі сусідніми біотопами та екотонний ефект зменшуються, внаслідок чого видове багатство моноценозів знижується разом зі збільшенням їх площі. Звʼязок з типами біотопів на основі індексу значення індикатора IndVal дозволив встановити індикаторні види біотопів.