Collection samples of the onion of varying ecological and geographical origin have been scrutinized under the conditions of Chernigiv region to establish their susceptibility to Botrytis allii Munn pathogen. It is noted that the disease develops, first of all, on samples with dry leafs colored white, and established that enhanced resistance to the pathogen is inherent in forms of anthocyanin or red coloration or dry and damp skins (Rubin, Amfora, Veselka, Mavka, Braushverska Chervona, Venta F1, Tango F1, Golubka). Sources of resistance to neck rot are indicated (Olina, Texas Curli, Violetta, Red Baron F1), which have not been damaged by the pathogen at all through the three years of study. The use of parental pars quality of such samples will enable to produce prospective breeding material at hybridization.

Collection samples of the onion of varying ecological and geographical origin have been scrutinized under the conditions of Chernigiv region to establish their susceptibility to Botrytis allii Munn pathogen. It is noted that the disease develops, first of all, on samples with dry leafs colored white, and established that enhanced resistance to the pathogen is inherent in forms of anthocyanin or red coloration or dry and damp skins (Rubin, Amfora, Veselka, Mavka, Braushverska Chervona, Venta F1, Tango F1, Golubka). Sources of resistance to neck rot are indicated (Olina, Texas Curli, Violetta, Red Baron F1), which have not been damaged by the pathogen at all through the three years of study. The use of parental pars quality of such samples will enable to produce prospective breeding material at hybridization. | В условиях Черниговской области изучены коллекционные образцы лука репчатого разного экологогеографического происхождения на восприимчивость к возбудителю Botrytis allii Munn. Отмечено, что в первую очередь болезнь прогрессировала на образцах с сухими чешуйками белого цвета. Установлено, что повышенной устойчивостью к патогену владеют формы с антоциановой или красной расцветкой сухих и сырых чешуек (Рубин, Амфора, Веселка, Мавка, Брауншвейгская красная, Вента F1, Танго F1, Голубка). Выделены источники устойчивости против шейной гнили (Олина, Техас карлі, Виолетта, Red baron F1), которые за три года исследований совсем не поражались патогеном. Использование в качестве родительских пар таких образцов даст возможность получить при гибридизации перспективный селекционый материал. | В умовах Чернігівської області вивчені колекційні зразки цибулі ріпчастої різного екологогеографічного походження на сприйнятливість до збудника Botrytis allii Munn. Відмічено, що, в першу чергу, хвороба прогресувала на зразках із білим забарвленням сухих лусочок. Eстановлено, що підвищеною стійкістю до патогена володіють форми з антоціановим або червоним забарвленням сухих і сирих лусочок (Рубін, Амфора, Веселка, Мавка, Браушверська червона, Вента F1, Танго F1, Голубка). Виділені джерела стійкості проти шийкової гнилі (Оліна, Техас карлі, Віолетта, Red baron F1), які за три роки досліджень зовсім не вражалися патогеном. Використання якості батьківських пар таких зразків дасть можливість отримати для гібридизації перспективний селекційний матеріал.

Purpose. To study effects of low temperatures on Lavandula angustifolia plants and their response depending on their age and variety as well as identify critical temperature values for such structure elements of plants as bark, cambium, wood, pith. Methods. Field investigation, spectrometric analysis, statistical evaluation. Results. Topicality of investigation of Lavandula angustifolia to be grown in the Forest-Steppe zone of Ukraine was highlighted. Low temperature effects on structural elements of shoots for 8 varieties of domestic and foreign selection were analyzed. One-year shoots have suffered the most from low temperatures – 4.5 points on a six-point scale, two- and three-year shoots were damaged in a lesser degree – from 0.8 to 2 points. Plants of ‘Feuervogel’ and ‘Maestro’ varieties with total damage coefficient of 11.3% and 10.6% accordingly were the most resistant to low temperatures. These varieties can be recommended to producers for further introduction to the Forest-Steppe zone of Ukraine. Conclusions. Tissues of a lavender one-year shoot were most damaged by low temperatures regardless of a variety, but this organ is ephemeral and can be removed without causing damage to a plant. Two- and three-year shoots, which provide plant recovery, were significantly less damaged. None of the plants from 8 studied lavender varieties was lost under the influence of low temperatures, though some of them were damaged significantly. Such varieties as ‘Feuervogel’, ‘König Humbert’, ‘Veseli notky’ (pith damage is on the level of 1–2 points), ‘Maestro’ (0.8–2.5 points) were the most resistant to low temperature exposure which allows to conclude about successful lavender cultivation under conditions of the Forest-Steppe zone of Ukraine.

Purpose. To study effects of low temperatures on Lavandula angustifolia plants and their response depending on their age and variety as well as identify critical temperature values for such structure elements of plants as bark, cambium, wood, pith. Methods. Field investigation, spectrometric analysis, statistical evaluation. Results. Topicality of investigation of Lavandula angustifolia to be grown in the Forest-Steppe zone of Ukraine was highlighted. Low temperature effects on structural elements of shoots for 8 varieties of domestic and foreign selection were analyzed. One-year shoots have suffered the most from low temperatures – 4.5 points on a six-point scale, two- and three-year shoots were damaged in a lesser degree – from 0.8 to 2 points. Plants of ‘Feuervogel’ and ‘Maestro’ varieties with total damage coefficient of 11.3% and 10.6% accordingly were the most resistant to low temperatures. These varieties can be recommended to producers for further introduction to the Forest-Steppe zone of Ukraine. Conclusions. Tissues of a lavender one-year shoot were most damaged by low temperatures regardless of a variety, but this organ is ephemeral and can be removed without causing damage to a plant. Two- and three-year shoots, which provide plant recovery, were significantly less damaged. None of the plants from 8 studied lavender varieties was lost under the influence of low temperatures, though some of them were damaged significantly. Such varieties as ‘Feuervogel’, ‘König Humbert’, ‘Veseli notky’ (pith damage is on the level of 1–2 points), ‘Maestro’ (0.8–2.5 points) were the most resistant to low temperature exposure which allows to conclude about successful lavender cultivation under conditions of the Forest-Steppe zone of Ukraine.

Purpose. To study effects of low temperatures on Lavandula angustifolia plants and their response depending on their age and variety as well as identify critical temperature values for such structure elements of plants as bark, cambium, wood, pith.Methods. Field investigation, spectrometric analysis, statistical evaluation.Results. Topicality of investigation of Lavandula angustifolia to be grown in the Forest-Steppe zone of Ukraine was highlighted. Low temperature effects on structural elements of shoots for 8 varieties of domestic and foreign selection were analyzed. One-year shoots have suffered the most from low temperatures – 4.5 points on a six-point scale, two- and three-year shoots were damaged in a lesser degree – from 0.8 to 2 points. Plants of ‘Feuervogel’ and ‘Maestro’ varieties with total damage coefficient of 11.3% and 10.6% accordingly were the most resistant to low temperatures. These varieties can be recommended to producers for further introduction to the Forest-Steppe zone of Ukraine.Conclusions. Tissues of a lavender one-year shoot were most damaged by low temperatures regardless of a variety, but this organ is ephemeral and can be removed without causing damage to a plant. Two- and three-year shoots, which provide plant recovery, were significantly less damaged. None of the plants from 8 studied lavender varieties was lost under the influence of low temperatures, though some of them were damaged significantly. Such varieties as ‘Feuervogel’, ‘König Humbert’, ‘Veseli notky’ (pith damage is on the level of 1–2 points), ‘Maestro’ (0.8–2.5 points) were the most resistant to low temperature exposure which allows to conclude about successful lavender cultivation under conditions of the Forest-Steppe zone of Ukraine. | Цель. Изучить влияние низких температур на растения лаванды узколистой и их реакцию в зависимости от возраста и сорта. Определить критические показатели температуры для структурных элементов ее растений: коры, камбия, древесины, сердцевины.Методы. Полевой, спектрометрический, статистический.Результаты. Освещена актуальность исследований лаванды узколис­той (Lavandula angustifolia), выращиваемой в условиях Лесостепи Украины. Проанализировано влияние низких температур на структурные элементы побегов 8 сортов отечественной и зарубежной селекции. Больше всего пов­реждались низкими температурами однолетние побеги – 4,5 балла по шестибалльной шкале, меньше – двух- и трехлетние – от 0,8 до 2 баллов. Самыми устойчивыми к низким температурам оказались растения сортов ‘Feuervogel’, которые суммарно по коэффициенту повреждения достигали 11,3%, и ‘Маэстро’ – 10,6%. Эти сорта можно рекомендовать производителям для интродукции в условиях Лесостепи Украины.Выводы. Ткани однолетнего побега лаванды больше всего повреждались низкими температурами независимо от сорта, однако это – эфемерный орган, который можно удалить без ущерба для выживания растений. Двух- и трехлетние побеги, обеспечивающие восстановление растения, имели значительно меньшие повреждения. Из 8 сортов лаванды, которые были в опыте, ни одно растение не погибло под влиянием низких температур, хотя в некоторых из них коэффициент повреждения был весьма значительным. Самыми устойчивыми сортами при воздействии на них низких температур оказались ‘Feuervogel’, ‘König Humbert’, ‘Веселые нотки’ (пов­реждение сердцевины – 1–2 балла), ‘Маэстро’ (повреждение сердцевины – 0,8–2,5 балла), что позволяет сделать вывод об успешности выращивания лаванды в условиях Лесостепи Украины. | Мета. Вивчити вплив низьких температур на рослини лаванди вузьколистої та їхню реакцію залежно від віку й сорту, а також визначити критичні значення температури для структурних елементів її рослин: кори, камбію, деревини, серцевини.Методи. Польовий, спектрометричний, статистичний.Результати. Висвітлено актуальність досліджень лаванди вузьколистої (Lavandula angustifolia), яку вирощують в умовах Лісостепу України. Проаналізовано вплив низьких температур на структурні елементи пагонів 8 сортів вітчизняної та іноземної селекції. Найбільше пошкоджень від низьких температур зазнали однорічні пагони – 4,5 бала за шестибальною шкалою, найменше – дво- та трирічні – від 0,8 до 2 балів. Найстійкішими до низьких температур виявилися рослини сортів ‘Feuervogel’, що сумарно за коефіцієнтом пош­кодження досягали 11,3%, та ‘Маестро’ – 10,6%. Ці сорти можна рекомендувати виробникам для інтродукції в умовах Лісостепу України.Висновки. Тканини однорічного пагону лаванди найбільшою мірою були пошкоджені низькими температурами незалежно від сорту, однак це – ефемерний орган, який можна видалити без шкоди для виживання рослин. Дво- та трирічні пагони, що забезпечують відновлення рослини, мали значно менші пошкодження. У 8 сортів лаванди, які були в досліді, жодна рослина не загинула від впливу низьких температур, хоч у деяких з них коефіцієнт пошкодження був досить значним. Найстійкішими сортами за дії на них низьких температур виявилися: ‘Feuervogel’, ‘König Humbert’, ‘Веселі нотки’ (пошкодження серцевини на рівні 1–2 бали), ‘Маестро’ (пошкодження серцевини – 0,8–2,5 бала), що дає змогу зробити висновок про успішність вирощування лаванди в умовах Лісостепу України.

The article highlights key issues of the development of collection of varieties displaying example characteristics of sorghum bicolor and rye. It displays their applicability and value. In order to develop the varietal collections of rye and sorghum bicolor as a methodical tool of varietal examination on distinctness, uniformity and stability, a scrutiny has been given to the morphologic description, morphologic description of plant varieties systematization, as well as field examinations on the facilities of the Poltava and Zhitomir state centers for variety testing. The work undertaken has resulted into the establishment of common knowledge rye, sorghum bicolor varieties collections encompassing 330 and 30 varieties, respectively. A morphologic analyzes of common knowledge varieties enabled to single varieties displaying example characters out of the majority of grades of identification characteristics expression. In particular, for sorghum bicolor of 199 grades as set by the Text Guidelines, varieties with example characteristics were selected for 135 grades by 40 identification characters, while in rye for 81grades out of 99 grades existing by 19 identification characteristics. For each crop Lists of varieties displaying example characters were created, with example referencing to characteristic number and state of its expression indicated, namely of 16 sorghum bicolor varieties and 18 varieties of the rye. The common knowledge variety collections established could be considered as a tool for identifying local differences, i.e. in the scale of Ukraine partially embracing CIS and Europe.

The article highlights key issues of the development of collection of varieties displaying example characteristics of sorghum bicolor and rye. It displays their applicability and value. In order to develop the varietal collections of rye and sorghum bicolor as a methodical tool of varietal examination on distinctness, uniformity and stability, a scrutiny has been given to the morphologic description, morphologic description of plant varieties systematization, as well as field examinations on the facilities of the Poltava and Zhitomir state centers for variety testing. The work undertaken has resulted into the establishment of common knowledge rye, sorghum bicolor varieties collections encompassing 330 and 30 varieties, respectively. A morphologic analyzes of common knowledge varieties enabled to single varieties displaying example characters out of the majority of grades of identification characteristics expression. In particular, for sorghum bicolor of 199 grades as set by the Text Guidelines, varieties with example characteristics were selected for 135 grades by 40 identification characters, while in rye for 81grades out of 99 grades existing by 19 identification characteristics. For each crop Lists of varieties displaying example characters were created, with example referencing to characteristic number and state of its expression indicated, namely of 16 sorghum bicolor varieties and 18 varieties of the rye. The common knowledge variety collections established could be considered as a tool for identifying local differences, i.e. in the scale of Ukraine partially embracing CIS and Europe.

The article highlights key issues of the development of collection of varieties displaying example characteristics of sorghum bicolor and rye. It displays their applicability and value. In order to develop the varietal collections of rye and sorghum bicolor as a methodical tool of varietal examination on distinctness, uniformity and stability, a scrutiny has been given to the morphologic description, morphologic description of plant varieties systematization, as well as field examinations on the facilities of the Poltava and Zhitomir state centers for variety testing. The work undertaken has resulted into the establishment of common knowledge rye, sorghum bicolor varieties collections encompassing 330 and 30 varieties, respectively. A morphologic analyzes of common knowledge varieties enabled to single varieties displaying example characters out of the majority of grades of identification characteristics expression. In particular, for sorghum bicolor of 199 grades as set by the Text Guidelines, varieties with example characteristics were selected for 135 grades by 40 identification characters, while in rye for 81grades out of 99 grades existing by 19 identification characteristics. For each crop Lists of varieties displaying example characters were created, with example referencing to characteristic number and state of its expression indicated, namely of 16 sorghum bicolor varieties and 18 varieties of the rye. The common knowledge variety collections established could be considered as a tool for identifying local differences, i.e. in the scale of Ukraine partially embracing CIS and Europe. | Освещены проблемные вопросы формирования коллекции сортов с эталонными признаками сорго обыкновенного (двухцветного) и ржи посевной. Показано их актуальность и значение. Для формирования сортовых коллекций ржи посевной и сорго обыкновенного (двухцветного), как методического инструмента для экспертизы новых сортов в отличие, однородность и  стабильность, был проведен детальный анализ морфологического описания, систематизация морфологического описания сортов растений, а также полевые исследования на базе Полтавского и Житомирского ДЦЕСР. В результате проведенной работы сформированы коллекции общеизвестных сортов ржи посевной, сорго обыкновенного (двухцветного), насчитывающие соответственно 33 и 30 сортов. Морфологический анализ общеизвестных сортов позволил выделить сорта с эталонными признаками из большинства градаций проявления идентификационных признаков. Так, у сорго обыкновенного (двухцветного) из 199 градаций, установленных методикой, сорта с эталонными признаками подобраны на 135 за 40 идентификационными признаками, у ржи посевной – на 81 градацию с 99 градации существующих за 19 идентификационными признаками. Из каждой культуры составлены Перечни сортов с эталонными признаками с указанием эталона на номер признака и ее проявление – сорго обыкновенного (двухцветного) 16 сортов, ржи посевной – 18 сортов. Собранные коллекции общеизвестных сортов, могут рассматриваться как инструмент для определения локального различия, то есть на уровне Украины с частичным вкраплением сортов СНГ и Европы. | Висвітлено проблемні питання формування колекції сортів з еталонними ознаками сорго звичайного (двокольорового) та жита посівного. Показано їх актуальність та значення. Для формування сортових колекцій жита посівного та сорго звичайного (двокольорового) як методичного інструменту для експертизи нових сортів на відмінність, однорідність і стабільність було проведено детальний аналіз морфологічного опису, систематизацію морфологічного опису сортів рослин, здійснено польові дослідження на базі Полтавського та Житомирського ДЦЕСР. У результаті проведеної роботи сформовано колекції загальновідомих сортів жита посівного, сорго звичайного (двокольорового), які нараховують відповідно 33 та 30 сортів. Морфологічний аналіз загальновідомих сортів дав змогу виділити сорти з еталонними ознаками з більшості градацій прояву ідентифікаційних ознак. Так, у сорго звичайного (двокольорового) з 199 градацій, встановлених методикою, сорти з еталонними ознаками підібрано на 135 за 40 ідентифікаційними ознаками, у жита посівного – на 81 градацію з 99 градації існуючих за 19 ідентифікаційними ознаками. З кожної культури складено Переліки сортів з еталонними ознаками із зазначенням еталона на номер ознаки та її прояв – сорго звичайного (двокольорового) 16 сортів, жита посівного – 18 сортів. Зібрані колекції загальновідомих сортів можуть розглядатися як інструмент для визначення локальної відмінності, тобто на рівні України з частковим вкрапленням сортів СНД та Європи.

Molecular selection (MAS) makes the newest trend in breeding that has been progressively applied in many agricultural crops, including sugar beet. The article reviews papers on sugar beet MAL in Russia and overseas consi­ ering the methods applied and results obtained, das well as prospects for further development of this trend.

Molecular selection (MAS) makes the newest trend in breeding that has been progressively applied in many agricultural crops, including sugar beet. The article reviews papers on sugar beet MAL in Russia and overseas consi­ ering the methods applied and results obtained, das well as prospects for further development of this trend.

Molecular selection (MAS) makes the newest trend in breeding that has been progressively applied in many agricultural crops, including sugar beet. The article reviews papers on sugar beet MAL in Russia and overseas consi­ ering the methods applied and results obtained, das well as prospects for further development of this trend. | Молекулярная селекция (MAS) – новейшее направление селекции, получившее развитие у многих сельскохозяйственных культур, и в том числе у свеклы сахарной. В статье дается обзор работ по молекулярной селекции свеклы сахарной в России и за рубежом с обсуждением используемых методов и полученных результатов, а также перспектив дальнейшего развития этого направления | Молекулярна селекція (МАS) – найновіший напрям селекції, який отримав розвиток багатьох сільськогосподарських культур і, зокрема буряку цукрового. У статті надається огляд в Росії та за її межами праць із молекулярної селекції буряку цукрового. Обговорюються використовувані методи та отримані результати, а також перспективи подальшого розвитку цього напряму.

The article highlights results of research over simulative apomixes in pear and its utilization for obtaining haploids and homozygote diploids. It has been established that over 50% pear varieties with failed remote hybridization are capable of generating seeds of apomictic origin producing diploid plants. Genotypes displaying maximal inclination to apomixes have been singled out. Apomictic pear seedlings obtained from foreign pollination within the limits of the same combination are inherent in profound morphological diversity. Fruit-bearing apomicts originated from one and the same maternal plant differ to the same extent as hybrid seedlings of the same family. Genetic markers have enabled to establish that these are embryo sacs in which meiosis has completed that give rise to apomictic seeds. In vitro method as used for the purpose of increasing apomictic plants output has been illustrated. The greatest induction of apomictic shoots in vitro has been reached by alternation of BAP cytokinin at concentration of 1mg/l and 2 mg/l on the background of GA3 amounting to 1,5 mg/l. Grafting with shoots in vitro on non-sterile rootstocks of pear (Pyrus communis) has increased the output of plants up to 80%. A cytological assessment of 9 apomictic samples is provided. The cytological analysis of samples of apomictic forms has certified the presence of simulative haploid parthenogenesis in pear.

The article highlights results of research over simulative apomixes in pear and its utilization for obtaining haploids and homozygote diploids. It has been established that over 50% pear varieties with failed remote hybridization are capable of generating seeds of apomictic origin producing diploid plants. Genotypes displaying maximal inclination to apomixes have been singled out. Apomictic pear seedlings obtained from foreign pollination within the limits of the same combination are inherent in profound morphological diversity. Fruit-bearing apomicts originated from one and the same maternal plant differ to the same extent as hybrid seedlings of the same family. Genetic markers have enabled to establish that these are embryo sacs in which meiosis has completed that give rise to apomictic seeds. In vitro method as used for the purpose of increasing apomictic plants output has been illustrated. The greatest induction of apomictic shoots in vitro has been reached by alternation of BAP cytokinin at concentration of 1mg/l and 2 mg/l on the background of GA3 amounting to 1,5 mg/l. Grafting with shoots in vitro on non-sterile rootstocks of pear (Pyrus communis) has increased the output of plants up to 80%. A cytological assessment of 9 apomictic samples is provided. The cytological analysis of samples of apomictic forms has certified the presence of simulative haploid parthenogenesis in pear.

The article highlights results of research over simulative apomixes in pear and its utilization for obtaining haploids and homozygote diploids. It has been established that over 50% pear varieties with failed remote hybridization are capable of generating seeds of apomictic origin producing diploid plants. Genotypes displaying maximal inclination to apomixes have been singled out. Apomictic pear seedlings obtained from foreign pollination within the limits of the same combination are inherent in profound morphological diversity. Fruit-bearing apomicts originated from one and the same maternal plant differ to the same extent as hybrid seedlings of the same family. Genetic markers have enabled to establish that these are embryo sacs in which meiosis has completed that give rise to apomictic seeds. In vitro method as used for the purpose of increasing apomictic plants output has been illustrated. The greatest induction of apomictic shoots in vitro has been reached by alternation of BAP cytokinin at concentration of 1mg/l and 2 mg/l on the background of GA3 amounting to 1,5 mg/l. Grafting with shoots in vitro on non-sterile rootstocks of pear (Pyrus communis) has increased the output of plants up to 80%. A cytological assessment of 9 apomictic samples is provided. The cytological analysis of samples of apomictic forms has certified the presence of simulative haploid parthenogenesis in pear. | Приводятся результаты исследований по стимулятивному апомиксису у груши и использованию его для получения гаплоидов и гомозиготных диплоидов. Установлено, что более 50% сортов груши при несостоявшейся отдаленной гибридизации способны образовывать семена апомиктического происхождения, дающие начало диплоидным растениям. Выделены генотипы с максимальной склонностью к апомиксису. Апомиктическим сеянцам груши, полученным в результате чужеродного опыления, в пределах одной и той же комбинации присуще большое морфологическое разнообразие. В плодоносящем состоянии апомикты, происходящие от одного материнского растения, отличаются друг от друга в той же степени, что и гибридные сеянцы одной семьи. С использованием генетических маркеров установлено, что начало апомиктическим семенам дают зародышевые мешки, в которых состоялся мейоз. Показано использование метода in vitro с целью увеличения выхода апомиктических растений. Наибольшее индуцирование апомиктических побегов in vitro достигалось чередованием концентраций цитокинина БАП в дозе 1 мг/л и 2 мг/л на фоне 1,5 мг/л ГК. Использование прививки побегами in vitro на нестерильные подвои груши обыкновенной увеличило выход растений до 80%. Дана цитологическая оценка 9 апомиктическим образцам. Цитологический анализ образцов апомиктических форм подтвердил наличие у груши стимулятивного гаплоидного партеногенеза. | Наведені результати досліджень по стимулятивному апоміксису в груші, а також використання його для отримання гаплоїдів і гомозиготних диплоїдів. Встановлено, що 50% сортів груші через те, що не відбулися віддалені гібридизації, здатні утворювати насіння апоміктичного походження, яке дає початок диплоїдним рослинам. Виділені генотипи з максимальною схильністю до апоміксису. Апоміктичним сіянцям груші, отриманим у результаті чужорідного запилення, в межах однієї й тієї ж комбінації властиве більш морфологічне різноманіття. У плодоносному стані апомікти, що походять від однієї материнської рослини, різняться між собою в тій же мірі, що й гібридні сіянці однієї родини. За використання генетичних маркерів установлено, що початок апоміктичному насінню дають зародкові мішки, у яких відбувся мейоз. Показано використання методу in vitro з метою збільшення виходу апоміктичних рослин. Найбільше індукування апоміктичних пагонів in vitro досягалося чергуванням концентрацій цитокініна БАП дозою 1 мг/л та 2 мг/л на фоні 1,5 мг/л ГК. Використання щеплення пагонами in vitro на нестерильні підвої груші звичайної збільшило вихід рослин до 80%. Подана цитологічна оцінка 9 апоміктичним зразкам. Цитологічний аналіз зразків апоміктичних форм підтвердив наявність у груші стимулятивного гаплоїдного партеногенеза.

Callusogensis and morphogenesis of anthers of apple scab resistant varieties have been studied, with picloram applied. Auxin activity of this preparation has been revealed as in the darkness so in the light. The callusogenesis efficiency of studied varieties varied from 26,0 to 83,3% subject to the concentration of picloram in the darkness and from 11,3 to 74,9% in the conditions of low light. We consider 4 mg/l in the medium to be an optimal level of piloram concentration so far as this concentration provides the best callusogenesis indices of the tested apple varieties. The callus formed in the darkness in the medium with picloram is knobby and dense of white or milky color. The callus formed in the light is intensively green or greenishwhite, denser, with distinctly outlined meristem hearths. Morphological characters of calluses obtained in the medium of picloram are stable over years. The roots of Yubiley Moskvy variety have been induced under auxin:cytokinin ratio 1 : 2 (picloram : BAP, cytokinin). The roots of Svezhest cultivar were obtained under auxin : cytokinin ratio 3:9 (picloram : BAP, kinetin). Formation of four buds was recored in Orlovskoye polesie variety under auxin : cytokinin ratio 1:20.

Callusogensis and morphogenesis of anthers of apple scab resistant varieties have been studied, with picloram applied. Auxin activity of this preparation has been revealed as in the darkness so in the light. The callusogenesis efficiency of studied varieties varied from 26,0 to 83,3% subject to the concentration of picloram in the darkness and from 11,3 to 74,9% in the conditions of low light. We consider 4 mg/l in the medium to be an optimal level of piloram concentration so far as this concentration provides the best callusogenesis indices of the tested apple varieties. The callus formed in the darkness in the medium with picloram is knobby and dense of white or milky color. The callus formed in the light is intensively green or greenishwhite, denser, with distinctly outlined meristem hearths. Morphological characters of calluses obtained in the medium of picloram are stable over years. The roots of Yubiley Moskvy variety have been induced under auxin:cytokinin ratio 1 : 2 (picloram : BAP, cytokinin). The roots of Svezhest cultivar were obtained under auxin : cytokinin ratio 3:9 (picloram : BAP, kinetin). Formation of four buds was recored in Orlovskoye polesie variety under auxin : cytokinin ratio 1:20.

Callusogensis and morphogenesis of anthers of apple scab resistant varieties have been studied, with picloram applied. Auxin activity of this preparation has been revealed as in the darkness so in the light. The callusogenesis efficiency of studied varieties varied from 26,0 to 83,3% subject to the concentration of picloram in the darkness and from 11,3 to 74,9% in the conditions of low light. We consider 4 mg/l in the medium to be an optimal level of piloram concentration so far as this concentration provides the best callusogenesis indices of the tested apple varieties. The callus formed in the darkness in the medium with picloram is knobby and dense of white or milky color. The callus formed in the light is intensively green or greenishwhite, denser, with distinctly outlined meristem hearths. Morphological characters of calluses obtained in the medium of picloram are stable over years. The roots of Yubiley Moskvy variety have been induced under auxin:cytokinin ratio 1 : 2 (picloram : BAP, cytokinin). The roots of Svezhest cultivar were obtained under auxin : cytokinin ratio 3:9 (picloram : BAP, kinetin). Formation of four buds was recored in Orlovskoye polesie variety under auxin : cytokinin ratio 1:20. | Приведены результаты изучения каллюсо- и морфогенеза пыльников иммунных к парше сортов яблони с использованием пиклорама. Выявлена ауксиновая активность данного препарата как в темноте, так и на свету. Эффективность каллюсогенеза исследуемых сортов варьировала от 26,0 до 83,3% в зависимости от концентрации пиклорама в темноте и от 11,3 до 74,9% в условиях пониженного освещения. Оптимальным уровнем концентрации пиклорама считаем 4 мг/л среды, поскольку данная концентрация обеспечивает наилучшие показатели каллюсогенеза испытанных сортов яблони. Каллюс, сформированный в темноте на среде с пиклорамом, бугорчатый, плотный, белого или молочного цвета. Каллюс, сформированный на свету, интенсивно зеленый или зеленовато-белый, более плотный, с четко очерченными меристематическими очагами. Морфологические признаки каллюсов, полученных на среде с пиклорамом, стабильны по годам. При соотношении ауксин : цитокинин 1 : 2 (пиклорам : БАП) индуцированы корни у сорта Юбилей Москвы. У сорта Свежесть – при соотношении ауксин : цитокинин 3 : 9 (пиклорам : БАП, цитокинин). У сорта Орловское полесье зафиксировано образование 4-х почек при концентрации ауксин : цитокинин 1 : 20. | Приведені результати вивчення калюсо- і морфогенезу пильників імунних проти парші сортів яблуні з використанням піклораму. Виявлена ауксинова активність даного препарату як в темряві, так і на світлі. Ефективність калюсогенезу досліджуваних сортів варіювала від 26,0 до 83,3% в залежності від концентрації піклораму в темряві та від 11,3 до 74,9% в умовах слабкого освітлення. Оптимальним рівнем концентрації піклораму вважаємо 4 мг/л середовища, оскільки дана концентрація забезпечить найкращі показники калюсогенезу досліджуваних сортів яблуні. Калюс, сформований у темряві на середовищі з піклорамом, бугорчатий, щільний, білого чи молочного забарвлення. Калюс, сформований на світлі, інтенсивно зелений або зеленуватобілий, більш щільний, з чітко накресленими меристематичними осередками. Морфологічні ознаки калюсів, отриманих на середовищі з піклорамом, стабільні за роками. За співвідношення ауксин : цитокінін 1 : 2 (піклорам : БАП) індуковане коріння у сорту Юбилей Москви. У сорту Свєжесть – за співвідношення ауксин : цитокінін 3 : 9 (піклорам : БАП, цитокінін). У сорту Орловскоє полєсьє зафіксовано утворення 4-х бруньок за концентрації ауксин : цитокінін 1 : 20.