Purpose. Reviewing the EU legislation on plant varie­ties protection including documents of the International Union for the Protection of New Varieties of Plants (UPOV) that related to the national laws of its member states. Results. Based on the sources processed, the authors give a brief analysis of the basic EU Council Regulation № 2100/94 of 27 July 1994 on Community plant variety rights and regulations of the European Commission adopted to implement it. Basic copyright concepts, features of plant varieties protection in the EU, including those under the UPOV Convention, are also considered. Conclusions. For Ukraine, obtaining full membership in the EU, on the one hand, requires harmonization of its laws with the re­levant EU legislation, on the other – improvement of the present system of plant varieties protection taking into account national interests of Ukraine. | Цель. Обзор законодательства Европейского Союза (ЕС) в сфере охраны прав на сорта растений, в том числе документов Международного союза по охране новых сор­тов растений (UPOV), которые связаны с национальным законодательством его стран-членов. Результаты. На основании проработанных источников авторы приводят описание и короткий анализ основного Регламента Совета ЕС № 2100/94 от 27 июля 1994 года про права на сорта растений Сообщества и регламентов Европейской Комиссии, принятых с целью его реализации. Рассмотрены также основы авторского права, особенности охраны прав на сорта растений на территории ЕС, в том числе в соответствии с Конвенцией UPOV. Выводы. Получение полноправного членства Украины в ЕС, с одной стороны, требует адаптации к нормам европейского права, с другой – усовершенствования действующей системы охраны прав на сорта растений с учетом национальных интересов Украины. | Мета. Огляд законодавства Європейського Союзу (ЄС) у сфері охорони прав на сорти рослин, у тому числі документів Міжнародного союзу з охорони нових сортів рослин (UPOV), які пов’язані з національним законодавством його держав-членів. Результати. На основі опрацьованих джерел автори наводять опис та короткий аналіз основного Регламенту Ради ЄС № 2100/94 від 27 липня 1994 р. щодо прав на сорти рослин у Спільноті та регламентів Європейської Комісії, прийнятих з метою його реалізації. Крім цього, розглянуто основи авторського права, особливості охорони прав на сорти рослин на території ЄС, в тому числі відповідно до Конвенції UPOV. Висновки. Набуття повноправного членства України в ЄС, з одного боку, потребує адаптації до норм європейського права, з іншого – вдосконалення діючої системи охорони прав на сорти рослин з урахуванням національних інтересів України.

Purpose. Reviewing the EU legislation on plant varie­ties protection including documents of the International Union for the Protection of New Varieties of Plants (UPOV) that related to the national laws of its member states. Results. Based on the sources processed, the authors give a brief analysis of the basic EU Council Regulation № 2100/94 of 27 July 1994 on Community plant variety rights and regulations of the European Commission adopted to implement it. Basic copyright concepts, features of plant varieties protection in the EU, including those under the UPOV Convention, are also considered. Conclusions. For Ukraine, obtaining full membership in the EU, on the one hand, requires harmonization of its laws with the re­levant EU legislation, on the other – improvement of the present system of plant varieties protection taking into account national interests of Ukraine.

Purpose. Reviewing the EU legislation on plant varie­ties protection including documents of the International Union for the Protection of New Varieties of Plants (UPOV) that related to the national laws of its member states. Results. Based on the sources processed, the authors give a brief analysis of the basic EU Council Regulation № 2100/94 of 27 July 1994 on Community plant variety rights and regulations of the European Commission adopted to implement it. Basic copyright concepts, features of plant varieties protection in the EU, including those under the UPOV Convention, are also considered. Conclusions. For Ukraine, obtaining full membership in the EU, on the one hand, requires harmonization of its laws with the re­levant EU legislation, on the other – improvement of the present system of plant varieties protection taking into account national interests of Ukraine.

Purpose. Scientific substantiation of agrotechnological methods used for marketable production of lettuce varieties Lactuca sativa L. according to economic and bioenergy evaluation. Methods. Field, laboratory, analytical and statistical ones. Results. Economic assessment of elements of cultivation technology for all lettuce varieties was undertaken considering different sowing time (early spring, late spring, spring-and-summer period and before the winter season), growing techniques (direct sowing, seedling method – planting pots, seedling method – planting containers) and the use of organic fertilizer Dominanta. Calculation of economic efficiency indicators of marketable lettuce production was scientifically grounded, and bioenergetic evaluation of its growing was made. Economic feasibility of seedling method of growing as well as sowing time and delivery of marketable products to the consumer was confirmed. Conclusions. Technological elements of lettuce growing including loose-leaf, butterhead, romaine and stem subvarieties provided increase of marketable products by 13,38; 3,92; 2,07; 3,20 t/ha respectively. The level of profitability of lettuce production was within 83–141% (butterhead) 86–130% (loose-leaf), 185–214% (romaine), 131–137% (stem). | Цель. Научное обоснование агротехнологических прие­мов выращивания товарной продукции сортов салата Lactuca sativa L. за показателями экономической эффективности и биоэнергетической оценки. Методы. Полевой, лабораторный, аналитический, статистический. Результаты. Рассчитано экономическую оценку элементов технологии выращивания салата посевного всех разновидностей при разных сроках посева (ранневесенний, поздневесенний, весенне-летний, под зиму), способах выращивания (безрассадный, рассадный – горшочки, рассадный – кассеты) и применении органического удобрения Доминанта. Научно обоснован расчет показателей экономической эффективности производства товарной продукции салата посевного и проведена биоэнергетическая оценка его выращивания. Подтверждена экономическая целесообразность рассадного способа выращивания, сроков сева семян и поступление товарной продукции к потребителю. Выводы. Технологические элементы выращивания салата посевного, включая листовую, кочанную, ромэн и стеблевую разновидности, обеспечили прирост товарной продукции на 13,38; 3,92; 2,07; 3,20 т/га соответственно. Уровень рентабельности выращивания салата находился в пределах 83–141% (кочанный), 86–130% (листовой), 185–214% (ромэн), 131–137% (стеблевой). | Мета. Наукове обґрунтування агротехнологічних прийомів вирощування товарної продукції сортів салату посівного Lactucasativa L. за економічною та біоенергетичною оцінкою. Методи. Польовий, лабораторний, аналітичний та статистичний. Результати. Виконано економічну оцінку елементів технології вирощування салату посівного всіх різновидів за різних строків сівби (ранньовесняний, пізньовесняний, весняно-літній та під зиму), способів вирощування (безрозсадний, розсадний – горщечки, розсадний – касети) та застосування органічного добрива Домінанта. Науково обґрунтовано розрахунок показників економічної ефективності виробництва товарної продукції салату посівного та здійснено біоенергетичну оцінку його вирощування. Підтверджено економічну доцільність розсадного способу вирощування, строків сівби насіння та надходження товарної продукції до споживача. Висновки. Технологічні елементи вирощування салату посівного, включаючи листковий, головчастий, ромен і стебловий різновиди, забезпечили приріст товарної продукції на 13,38; 3,92; 2,07; 3,20 т/га відповідно. Рівень рентабельності вирощування салату був у межах 83–141% (головчастий), 86–130% (листковий), 185–214% (ромен), 131–137% (стебловий).

Purpose. Scientific substantiation of agrotechnological methods used for marketable production of lettuce varieties Lactuca sativa L. according to economic and bioenergy evaluation. Methods. Field, laboratory, analytical and statistical ones. Results. Economic assessment of elements of cultivation technology for all lettuce varieties was undertaken considering different sowing time (early spring, late spring, spring-and-summer period and before the winter season), growing techniques (direct sowing, seedling method – planting pots, seedling method – planting containers) and the use of organic fertilizer Dominanta. Calculation of economic efficiency indicators of marketable lettuce production was scientifically grounded, and bioenergetic evaluation of its growing was made. Economic feasibility of seedling method of growing as well as sowing time and delivery of marketable products to the consumer was confirmed. Conclusions. Technological elements of lettuce growing including loose-leaf, butterhead, romaine and stem subvarieties provided increase of marketable products by 13,38; 3,92; 2,07; 3,20 t/ha respectively. The level of profitability of lettuce production was within 83–141% (butterhead) 86–130% (loose-leaf), 185–214% (romaine), 131–137% (stem).

Purpose. Scientific substantiation of agrotechnological methods used for marketable production of lettuce varieties Lactuca sativa L. according to economic and bioenergy evaluation. Methods. Field, laboratory, analytical and statistical ones. Results. Economic assessment of elements of cultivation technology for all lettuce varieties was undertaken considering different sowing time (early spring, late spring, spring-and-summer period and before the winter season), growing techniques (direct sowing, seedling method – planting pots, seedling method – planting containers) and the use of organic fertilizer Dominanta. Calculation of economic efficiency indicators of marketable lettuce production was scientifically grounded, and bioenergetic evaluation of its growing was made. Economic feasibility of seedling method of growing as well as sowing time and delivery of marketable products to the consumer was confirmed. Conclusions. Technological elements of lettuce growing including loose-leaf, butterhead, romaine and stem subvarieties provided increase of marketable products by 13,38; 3,92; 2,07; 3,20 t/ha respectively. The level of profitability of lettuce production was within 83–141% (butterhead) 86–130% (loose-leaf), 185–214% (romaine), 131–137% (stem).

To analyse the modern classification and nomenclature of species of pome fruit crops which varieties are listed in the State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine, and improve terminological system of the Ukrainian names of both species and garden crops. Results. Fruit cultivars and most apple clonal rootstocks belong to Malus pumila, and ornamental cultivars belong to Malus gloriosa. The most common scientific name of the cultivated apple, especially among horticulturists, is Malus domestica, although according to the principle of priority the name Malus pumila should have the advantage. As far as Nomenclature Committee for Vascular Plants has rejected the proposal to conserve the name Malus domestica, Malus pumila is correct name for the cultivated apple. The use of synonymic name Malus domestica should be avoided in both scientific and scientific-popular papers for stability of nomenclature. Pear cultivars listed in the State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine are presented by Pyrus communis, and pear rootstocks – by Cydonia oblonga. Fruit cultivars of the latter belong to separate fruit crop named quince. An apple-quince hybrid was registered as universal clonal rootstock for pome fruit crops. The State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine also contains nonconventional fruit crops such as Chaenomeles and hawthorn that consist of some species and nothospecies. Conclusions. In scientific publications one should stop the use of synonymic name Malus domestica in favour of the correct name for cultivated apple Malus pumila. Apple, pears and Chaenomeles cultivars listed in the State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine have a complex multispecies origin whereas quince, hawthorn and pear roostock cultivars systematically are monospecies. A universal roootstock of pome fruit crops is Cydolus, or apple-quince, that resulted from interspecies hybridization between quince and apple. Refusal Refuse to use obsolete names of fruit plants species will promote harmonization of professional language. | Цель. Проанализировать современную классификацию и номенклатуру видов семечковых культур, сорта которых занесены в Государственный реестр сортов растений, пригодных к распространению в Украине, и усовершенствовать терминологическую систему украинских названий видов и садовых культур. Результаты. Плодовые сорта и большинство клоновых подвоев яблони относятся к Malus pumila, декоративные сорта – к Malus gloriosa. Наиболее часто употребляемым названием культурной яблони, особенно в садоводческих кругах, является Malus domestica, хотя за принципом приоритета преимущество имеет название Malus pumila. Так как Номенклатурный комитет по сосудистым растениям отклонил предложение консервации названия Malus domestica, Malus pumila остается правильным названием культурной яблони. Синонимическое название Malus domestica не следует использовать в научных и научно-популярных работах, что будет способствовать стабилизации номенклатуры. Сорта груши в Государственном реестре сортов растений Украины представлены Pyrus communis, подвои груши – Cydonia oblonga. Плодовые сорта последней относятся к отдельной культуре – айве. Айвово-яблуневый гибрид зарегистрирован как универсальный клоновый подвой семечковых культур. В Государственный реестр сортов растений Украины занесены также сорта нетрадиционных плодовых культур хеномелеса и боярышника, которые состоят из нескольких видов и нотовидов. Выводы. В научных публикациях следует перестать применять синонимическое название Malus domestica в пользу правильного названия культурной яблони Malus pumila. Сорта яблони, груши и хеномелеса, занесенные в Государственный реестр сортов растений, пригодных к распространению в Украине, имеют сложное многовидовое происхождение, тогда как сорта айвы, боярышника и подвоев груши в систематическом отношении являются моновидовыми. Универсальный подвой семечковых культур – цидол, или яблонеайва, является результатом в результате межродовой гибридизации айвы с яблоней. Отказ от употребления устаревших названий видов плодовых растений будет способствовать гармонизации профессионального языка. | Мета. Проаналізувати сучасну класифікацію й номенклатуру видів зерняткових культур, сорти яких занесено до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні, та вдосконалити термінологічну систему українських назв видів і садових культур. Результати. Плодові сорти й більшість клонових підщеп яблуні належать до Maluspumila, декоративні сорти – до Malus gloriosa. Найуживанішою науковою назвою культурної яблуні, особливо в садівничих колах, є Malus domestica, хоч за принципом пріоритету перевагу має назва Maluspumila. Оскільки Номенклатурний комітет з судинних рослин відхилив пропозицію консервування назви Malus domestica, Maluspumila залишається правильною назвою культурної яблуні. Синонімічну назву Malus domestica не варто вживати в наукових і науково-популярних працях, що сприятиме стабілізації номенклатури. Сорти груші в Державному реєстрі сортів рослин України представлено Pyruscommunis, підщепи груші – Cydoniaoblonga. Плодові сорти останньої належать до окремої культури – айви. Айвово-яблуневий гібрид зареєстровано як універсальну клонову підщепу зерняткових культур. До Держаного реєстру сортів рослин України занесено також сорти нетрадиційних плодових культур хеномелесу й глоду, що складаються з декількох видів і нотовидів. Висновки. У наукових публікаціях варто припинити вживати синонімічну назву Malusdomestica на користь правильної назви культурної яблуні Maluspumila. Сорти яблуні, груші й хеномелесу, що занесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні, мають складне багатовидове походження, в той час як сорти айви, глоду й підщеп груші в систематичному відношенні є моновидовими. Універсальна підщепа зерняткових культур – цидол, або яблунеайва, походить від міжродової гібридизації айви з яблунею. Вилучення з ужитку застарілих назв видів плодових рослин сприятиме гармонізації фахової мови.

To analyse the modern classification and nomenclature of species of pome fruit crops which varieties are listed in the State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine, and improve terminological system of the Ukrainian names of both species and garden crops. Results. Fruit cultivars and most apple clonal rootstocks belong to Malus pumila, and ornamental cultivars belong to Malus gloriosa. The most common scientific name of the cultivated apple, especially among horticulturists, is Malus domestica, although according to the principle of priority the name Malus pumila should have the advantage. As far as Nomenclature Committee for Vascular Plants has rejected the proposal to conserve the name Malus domestica, Malus pumila is correct name for the cultivated apple. The use of synonymic name Malus domestica should be avoided in both scientific and scientific-popular papers for stability of nomenclature. Pear cultivars listed in the State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine are presented by Pyrus communis, and pear rootstocks – by Cydonia oblonga. Fruit cultivars of the latter belong to separate fruit crop named quince. An apple-quince hybrid was registered as universal clonal rootstock for pome fruit crops. The State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine also contains nonconventional fruit crops such as Chaenomeles and hawthorn that consist of some species and nothospecies. Conclusions. In scientific publications one should stop the use of synonymic name Malus domestica in favour of the correct name for cultivated apple Malus pumila. Apple, pears and Chaenomeles cultivars listed in the State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine have a complex multispecies origin whereas quince, hawthorn and pear roostock cultivars systematically are monospecies. A universal roootstock of pome fruit crops is Cydolus, or apple-quince, that resulted from interspecies hybridization between quince and apple. Refusal Refuse to use obsolete names of fruit plants species will promote harmonization of professional language.

To analyse the modern classification and nomenclature of species of pome fruit crops which varieties are listed in the State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine, and improve terminological system of the Ukrainian names of both species and garden crops. Results. Fruit cultivars and most apple clonal rootstocks belong to Malus pumila, and ornamental cultivars belong to Malus gloriosa. The most common scientific name of the cultivated apple, especially among horticulturists, is Malus domestica, although according to the principle of priority the name Malus pumila should have the advantage. As far as Nomenclature Committee for Vascular Plants has rejected the proposal to conserve the name Malus domestica, Malus pumila is correct name for the cultivated apple. The use of synonymic name Malus domestica should be avoided in both scientific and scientific-popular papers for stability of nomenclature. Pear cultivars listed in the State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine are presented by Pyrus communis, and pear rootstocks – by Cydonia oblonga. Fruit cultivars of the latter belong to separate fruit crop named quince. An apple-quince hybrid was registered as universal clonal rootstock for pome fruit crops. The State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine also contains nonconventional fruit crops such as Chaenomeles and hawthorn that consist of some species and nothospecies. Conclusions. In scientific publications one should stop the use of synonymic name Malus domestica in favour of the correct name for cultivated apple Malus pumila. Apple, pears and Chaenomeles cultivars listed in the State Register of Plants Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine have a complex multispecies origin whereas quince, hawthorn and pear roostock cultivars systematically are monospecies. A universal roootstock of pome fruit crops is Cydolus, or apple-quince, that resulted from interspecies hybridization between quince and apple. Refusal Refuse to use obsolete names of fruit plants species will promote harmonization of professional language.

Purpose. Substantiating the selection of potato varieties for their ecological plasticity and stability to grow in Polissia. Methods. Field, laboratory, analitycal and statystical ones. Results. Impact of weather conditions during the growing season on the stability of potato varieties was estimated by indicators of yield, starch content and collection over the years by determining the average, standard deviation, minimum, maximum values and range of variation. ‘Memphis’, ‘Faluka’, ‘Arsenal’ and ‘Evolution’ were distinguished from the studied potato varieties by high genetic stability – their deviation from the average variance marked «minus» had values that were significantly less than zero. ‘Faktor’, ‘Flamenko’ and ‘Evora’ varieties are plastic (deviation is close to ±0), ‘Kolomba’, ‘Arizona’ and ‘Voliumiia’ ones – very plastic (deviation is most distant from zero). The studied varieties were distributed by homeostasis as follows: ‘Arizona’, ‘Colombo’, ‘Factor’ and ‘Memphis’ are the most valuable. Conclusions. ‘Evora’ potato variety can be considered intensive in terms of yield. ‘Evolution’ and ‘Flamenco’ varieties formed stable yields, during the years of study the difference between their maximum and minimum yields was the least – 8.2 and 9.3 tons per ha, respectively. Environmental assessment according to Eberhart and Russell indicates a high genetic stability of such potato varieties as ‘Arizona’, ‘Volyumiia’, ‘Kolombo’, ‘Evora’ and ‘Flamenko’. Conditions of Zhytomyr Oblast Plant Varieties Studying Centre are the most favorable among the studied regions to cultivate potato varieties. | Цель. Обосновать подбор сортов картофеля за их экологической пластичностью и стабильностью для выращивания в условиях Полесья. Методы. Полевой, лабораторный, аналитический и статистический. Результаты. Влияние погодных условий периода вегетации на стабильность сортов картофеля оценили по показателям урожайности, содержанию и сбору крахмала за ряд лет путем определением средних, стандартного отклонения, величин минимума, максимума и размаха вариации. Среди исследуемых сортов картофеля высокой генетической стабильностью отличались ‘Мемфис’, ‘Фалука’, ‘Арсенал’ и ‘Эволюшн’ – их отклонения от средней дисперсии с пометкой «минус» имели значения существенно меньше нуля. Пластичными являются сорта ‘Фактор’, ‘Фламенко’ и ‘Эвора’ (отклонения приближенны к ±0), очень пластичными – ‘Коломба’, ‘Аризона’ и ‘Вольюмия’ (отклонения наиболее удалены от нуля). За гомеостатичностью наиболее ценными являются сорта ‘Аризона’, ‘Коломба’, ‘Фактор’ и ‘Мемфис’. Выводы. По уровню урожайности интенсивным можно считать сорт картофеля ‘Эвора’. Стабильными по урожайности были сорта ‘Эволюшн’ и ‘Фламенко’, у которых за годы исследований разницы между максимальной и минимальной урожайностью были наименьшими – 8,2 и 9,3 т/га соответственно. Экологическая оценка по Эберхарту и Расселу указывает на высокую генетическую стабильность сортов картофеля ‘Аризона’, ‘Вольюмия’, ‘Коломба’, ‘Эвора’ и ‘Фламенко’. Среди исследуемых регионов наиболее благоприятными для выращивания сортов картофеля являются условия Житомирского ОДЦЕСР. | Мета. Обґрунтувати добір сортів картоплі за їх екологічною пластичністю та стабільністю для вирощування в умовах Полісся. Методи. Польовий, лабораторний, аналітичний та статистичний. Результати. Вплив погодних умов періоду вегетації на стабільність сортів картоплі оцінили за показниками врожайності, вмісту й збору крохмалю протягом ряду років шляхом визначення середніх, стандартного відхилення, величин мінімуму, максимуму та розмаху варіації. Серед досліджуваних сортів картоплі високою генетичною стабільністю вирізнялися ‘Мемфіс’, ‘Фалука’, ‘Арсенал’ та ‘Еволюшн’ – їхні відхилення від середньої дисперсії з позначкою «мінус» мали значення, значно менші за нуль. Пластичними є сорти ‘Фактор’, ‘Фламенко’ та ‘Евора’ (відхилення наближені до ± 0), дуже пластичними – ‘Коломба’, ‘Арізона’ та ‘Вольюмія’ (відхилення найбільше віддалені від нуля). За гомеостатичністю найціннішими є сорти ‘Арізона’, ‘Коломба’, ‘Фактор’ і ‘Мемфіс’. Висновки. За рівнем урожайності інтенсивним можна вважати сорт картоплі ‘Евора’. Стабільними за врожайністю були сорти ‘Еволюшн’ і ‘Фламенко’, у яких за роки досліджень різниці між максимальною та мінімальною врожайністю були найменшими – 8,2 і 9,3 т/га відповідно. Екологічна оцінка за Еберхартом і Расселом вказує на високу генетичну стабільнісь сортів картоплі ‘Арізона’, ‘Вольюмія’, ‘Коломба’, ‘Евора’ і ‘Фламенко’. Серед досліджуваних регіонів найсприятливішими для вирощування сортів картоплі є умови Житомирського ОДЦЕСР.

Purpose. Substantiating the selection of potato varieties for their ecological plasticity and stability to grow in Polissia. Methods. Field, laboratory, analitycal and statystical ones. Results. Impact of weather conditions during the growing season on the stability of potato varieties was estimated by indicators of yield, starch content and collection over the years by determining the average, standard deviation, minimum, maximum values and range of variation. ‘Memphis’, ‘Faluka’, ‘Arsenal’ and ‘Evolution’ were distinguished from the studied potato varieties by high genetic stability – their deviation from the average variance marked «minus» had values that were significantly less than zero. ‘Faktor’, ‘Flamenko’ and ‘Evora’ varieties are plastic (deviation is close to ±0), ‘Kolomba’, ‘Arizona’ and ‘Voliumiia’ ones – very plastic (deviation is most distant from zero). The studied varieties were distributed by homeostasis as follows: ‘Arizona’, ‘Colombo’, ‘Factor’ and ‘Memphis’ are the most valuable. Conclusions. ‘Evora’ potato variety can be considered intensive in terms of yield. ‘Evolution’ and ‘Flamenco’ varieties formed stable yields, during the years of study the difference between their maximum and minimum yields was the least – 8.2 and 9.3 tons per ha, respectively. Environmental assessment according to Eberhart and Russell indicates a high genetic stability of such potato varieties as ‘Arizona’, ‘Volyumiia’, ‘Kolombo’, ‘Evora’ and ‘Flamenko’. Conditions of Zhytomyr Oblast Plant Varieties Studying Centre are the most favorable among the studied regions to cultivate potato varieties.

Purpose. Substantiating the selection of potato varieties for their ecological plasticity and stability to grow in Polissia. Methods. Field, laboratory, analitycal and statystical ones. Results. Impact of weather conditions during the growing season on the stability of potato varieties was estimated by indicators of yield, starch content and collection over the years by determining the average, standard deviation, minimum, maximum values and range of variation. ‘Memphis’, ‘Faluka’, ‘Arsenal’ and ‘Evolution’ were distinguished from the studied potato varieties by high genetic stability – their deviation from the average variance marked «minus» had values that were significantly less than zero. ‘Faktor’, ‘Flamenko’ and ‘Evora’ varieties are plastic (deviation is close to ±0), ‘Kolomba’, ‘Arizona’ and ‘Voliumiia’ ones – very plastic (deviation is most distant from zero). The studied varieties were distributed by homeostasis as follows: ‘Arizona’, ‘Colombo’, ‘Factor’ and ‘Memphis’ are the most valuable. Conclusions. ‘Evora’ potato variety can be considered intensive in terms of yield. ‘Evolution’ and ‘Flamenco’ varieties formed stable yields, during the years of study the difference between their maximum and minimum yields was the least – 8.2 and 9.3 tons per ha, respectively. Environmental assessment according to Eberhart and Russell indicates a high genetic stability of such potato varieties as ‘Arizona’, ‘Volyumiia’, ‘Kolombo’, ‘Evora’ and ‘Flamenko’. Conditions of Zhytomyr Oblast Plant Varieties Studying Centre are the most favorable among the studied regions to cultivate potato varieties.

Purpose. Determining peculiarities of additive biocoenotical links formation in winter triticale phytocoenoses in Forest-Steppe and Polissya Forest-Steppe ecotopes. Me­thods. Field and laboratory studies and mathematico-statistical analysis. Results. The authors studied the sensitivity of winter triticale genotypes including AD 256, Slavetne, Slavetne polipshene, Pshenychne, Chaian, Yaguar, Avgusto, DAU 5 and Vivate Nosivske to the effect of such microbial agents as albobacterin and diazobacterin in Forest-Steppe and Polissya Forest-Steppe ecotopes. It was established that introduction of agronomically useful microbiota into winter triticale phytocoenoses ensure formation of additive biocoenotic links which effectiveness determines the level of cereal crops production. Conclusions. To ensure optimal target parameters of grain yield in Forest-Steppe and Polissya Forest-Steppe ecotopes, it is advisable to carry out pre-sowing seed inoculation for winter triticale with effective strains of microbial agents – Azospіrіllum brasilense of dia­zobacterin and Achromobacter album 1122 of albobacterin. | Цель. Выяснить особенности формирования аддитивных биоценотических связей в фитоценозах тритикале озимого в условиях лесостепного и полесско-лесостепного экотопов. Методы. Полевые, лабораторные исследования и математико-статистический анализ. Результаты. Исследована чувствительность генотипов тритикале озимого, в частности АД 256, Славэтнэ, Пшеничное, Славэтнэ улучшенное, Чаян, Ягуар, Августо, ДАУ 5 и Виватэ Носовское на действие микробных препаратов альбобактерина и диазобактерина в условиях полесско-лесостепного и лесостепного экотопов. Установлено, что интродукция агрономически полезной микробиоты в фитоценозы тритикале озимого обеспечивает формирование аддитивных биоценотических связей, эффективность которых определяет уровень продуктивности зерновой культуры. Выводы. Для обеспечения оптимальных целевых параметров урожая зерна в условиях лесостепного и полесско-лесостепного экотопов целесообразно проводить предпосевную инокуляцию семян тритикале озимого эффективными штаммами микробных препаратов – Azospіrіllum brasilense диазобактерина и Achromobacter album 1122 альбобактерина. | Мета. З’ясувати особливості формування адитивних біоценотичних зв’язків у фітоценозах тритикале озимого в умовах лісостепового та полісько-лісостепового екотопів. Методи. Польові, лабораторні дослідження та математично-статистичний аналіз. Результати. Досліджено чутливість генотипів тритикале озимого, зокрема АД 256, Славетне, Славетне поліпшене, Пшеничне, Чаян, Ягуар, Августо, ДАУ 5 і Вівате Носівське, на дію мікробних препаратів альбобактерину та діазобактерину в умовах лісостепового та полісько-лісостепового екотопів. Встановлено, що інтродукція агрономічно корисної мікробіоти в фітоценози тритикале озимого забезпечує формування адитивних біоценотичних зв’язків, ефективність яких визначає рівень продуктивності зернової культури. Висновки. Для забезпечення оптимальних цільових параметрів урожаю зерна в умовах лісостепового та полісько-лісостепового екотопів доцільно проводити передпосівну інокуляцію насіння тритикале озимого ефективними штамами мікробних препаратів – Azospіrіllum brasilense діазобактерину та Achromobacter album 1122 альбобактерину.

Мета. З’ясувати особливості формування адитивних біоценотичних зв’язків у фітоценозах тритикале озимого в умовах лісостепового та полісько-лісостепового екотопів. Методи. Польові, лабораторні дослідження та математично-статистичний аналіз. Результати. Досліджено чутливість генотипів тритикале озимого, зокрема АД 256, Славетне, Славетне поліпшене, Пшеничне, Чаян, Ягуар, Августо, ДАУ 5 і Вівате Носівське, на дію мікробних препаратів альбобактерину та діазобактерину в умовах лісостепового та полісько-лісостепового екотопів. Встановлено, що інтродукція агрономічно корисної мікробіоти в фітоценози тритикале озимого забезпечує формування адитивних біоценотичних зв’язків, ефективність яких визначає рівень продуктивності зернової культури. Висновки. Для забезпечення оптимальних цільових параметрів урожаю зерна в умовах лісостепового та полісько-лісостепового екотопів доцільно проводити передпосівну інокуляцію насіння тритикале озимого ефективними штамами мікробних препаратів – Azospіrіllum brasilense діазобактерину та Achromobacter album 1122 альбобактерину.

Мета. З’ясувати особливості формування адитивних біоценотичних зв’язків у фітоценозах тритикале озимого в умовах лісостепового та полісько-лісостепового екотопів. Методи. Польові, лабораторні дослідження та математично-статистичний аналіз. Результати. Досліджено чутливість генотипів тритикале озимого, зокрема АД 256, Славетне, Славетне поліпшене, Пшеничне, Чаян, Ягуар, Августо, ДАУ 5 і Вівате Носівське, на дію мікробних препаратів альбобактерину та діазобактерину в умовах лісостепового та полісько-лісостепового екотопів. Встановлено, що інтродукція агрономічно корисної мікробіоти в фітоценози тритикале озимого забезпечує формування адитивних біоценотичних зв’язків, ефективність яких визначає рівень продуктивності зернової культури. Висновки. Для забезпечення оптимальних цільових параметрів урожаю зерна в умовах лісостепового та полісько-лісостепового екотопів доцільно проводити передпосівну інокуляцію насіння тритикале озимого ефективними штамами мікробних препаратів – Azospіrіllum brasilense діазобактерину та Achromobacter album 1122 альбобактерину.

Purpose. Conducting economic evaluations of late varie­ties of white cabbage of various sort types bred by Kyiv experimental station of the Institute of Vegetables and Melons NAAS of Ukraine (IVM). Methods. Field, laboratory, statistical. Results. Experimental studies included phenological observations of plants growth and development, biometric measurements of vegetative and edible parts of plants, determination of biochemical сomposition of heads, records of yield and storability of late varieties of white cabbage of such sort types as Amager and Langedijska winter. Varieties with the highest yield, best biochemical composition and excellent storability of cabbage heads during four and six month periods were identified. Conclusions. Among the cabbage samples of Amager sort types, late variety Vasylyna was characterized by the highest yields. Olga variety provided the significant increase in productivity. Violanta variety had the highest yield within the sort type Langedijska (Langendijker) winter. Knyagynіa variety far exceed indices of standard Langendijker detsema. Late varieties of the first sort type produced the highest yield, the second ones demonstrated better biochemical composition and excellent storability of cabbage heads during four and six month period. | Цель. Проведение хозяйственной оценки позднеспелых сортов капусты белокочанной разных сортотипов селекции Киевской опытной станции Института овощеводства и бахчеводства НААН. Методы. Полевой, лабораторный, статис­тический. Результаты. В процессе экспериментальных исследований проведены фенологические наблюдения за ростом и развитием растений, биометрические измерения вегетативной и продуктовой частей растения, определение биохимического состава кочанов, учет урожайности и лежкости позднеспелых сортов капусты белокочанной сортотипов Амагер и Лангендейкская зимняя. Выделены сорта с наиболее высокой урожайностью, лучшим биохимическим составом и лежкостью кочанов за четыре и шесть месяцев хранения. Выводы. Среди образцов капусты белокочанной сортотипа Амагер самой высокой урожайностью характеризовался позднеспелый сорт Василина. Существенное увеличение урожайности обеспечил сорт Ольга. В пределах сортотипа Лангендейкская зимняя наиболее высокую урожайность имел сорт Виоланта. Значительно превышал стандарт Лангендейкер децема сорт Княгиня. Позднеспелые сорта первого сортотипа выделялись более высокой урожайностью, второго – лучшим биохимическим составом и лежкостью кочанов за четыре и шесть месяцев хранения. | Мета. Проведення господарської оцінки пізньостиглих сортів капусти білоголової різних сортотипів селекції Київської дослідної станції Інституту овочівництва та баштанництва НААН (ІОБ). Методи. Польовий, лабораторний, статистичний. Результати. У процесі експериментальних досліджень проведено фенологічні спостереження за ростом і розвитком рослин, біометричні вимірювання вегетативної та продуктової частин рослини, визначення біохімічного складу головок, облік урожайності та лежкості пізньостиглих сортів капусти білоголової сортотипів Амагер і Лангендейська зимова. Виділено сорти з найвищою врожайністю, кращим біохімічним складом та лежкістю головок за чотири та шість місяців зберігання.Висновки. Серед зразків капусти білоголової сортотипу Амагер найвищою врожайністю характеризувався пізньостиглий сорт Василина. Істотне збільшення врожайності забезпечив сорт Ольга. У межах сортотипу Лангендейська зимова найвищу врожайність мав сорт Віоланта. Значно перевищував стандарт Лангендейкер децема сорт Княгиня. Пізньостиглі сорти першого сортотипу виділялися вищою врожайністю, другого – кращим біохімічним складом і лежкістю головок за чотири й шість місяців зберігання.

Purpose. Conducting economic evaluations of late varie­ties of white cabbage of various sort types bred by Kyiv experimental station of the Institute of Vegetables and Melons NAAS of Ukraine (IVM). Methods. Field, laboratory, statistical. Results. Experimental studies included phenological observations of plants growth and development, biometric measurements of vegetative and edible parts of plants, determination of biochemical сomposition of heads, records of yield and storability of late varieties of white cabbage of such sort types as Amager and Langedijska winter. Varieties with the highest yield, best biochemical composition and excellent storability of cabbage heads during four and six month periods were identified. Conclusions. Among the cabbage samples of Amager sort types, late variety Vasylyna was characterized by the highest yields. Olga variety provided the significant increase in productivity. Violanta variety had the highest yield within the sort type Langedijska (Langendijker) winter. Knyagynіa variety far exceed indices of standard Langendijker detsema. Late varieties of the first sort type produced the highest yield, the second ones demonstrated better biochemical composition and excellent storability of cabbage heads during four and six month period.

Purpose. Conducting economic evaluations of late varie­ties of white cabbage of various sort types bred by Kyiv experimental station of the Institute of Vegetables and Melons NAAS of Ukraine (IVM). Methods. Field, laboratory, statistical. Results. Experimental studies included phenological observations of plants growth and development, biometric measurements of vegetative and edible parts of plants, determination of biochemical сomposition of heads, records of yield and storability of late varieties of white cabbage of such sort types as Amager and Langedijska winter. Varieties with the highest yield, best biochemical composition and excellent storability of cabbage heads during four and six month periods were identified. Conclusions. Among the cabbage samples of Amager sort types, late variety Vasylyna was characterized by the highest yields. Olga variety provided the significant increase in productivity. Violanta variety had the highest yield within the sort type Langedijska (Langendijker) winter. Knyagynіa variety far exceed indices of standard Langendijker detsema. Late varieties of the first sort type produced the highest yield, the second ones demonstrated better biochemical composition and excellent storability of cabbage heads during four and six month period.

Purpose. Revealing of adaptive properties of plant varieties of red beet Bordeaux Kharkivskyi and Aktion based on the study of plant growth regulators for marketable production in the Steppe zone of Ukraine. Methods. Field, laboratory ones, variance analysis. Results. The influence of plant growth regulators (Lignogumat, Betastimulin) on earliness and productivity of such red beet varieties as Bordeaux Kharkivskyi and Aktion was established. Conclusions. Plant growth regulators (Betastimulin, Lignogumat) stimulated seed sprouting of red beet Bordeaux Kharkivskyi and Aktion varieties, activated vegetative plant growth increa­sing marketable yield. Application of Betastimulin (0.2%) for red beet Kharkivskyi Bordeaux and Aktion varieties provides the highest number of marketable beetroots, thus forming marketable yield of 44.7 and 54.9 t/ha respectively with the average beetroot weight of 328–519 g. | Цель. Выявление адаптивних свойств растений сортов свëклы столовой Бордо харьковский и Актион на основе изучения регуляторов роста растений для товарного поступлення продукции в Лесостепи Украины. Методы. Полевой, лабораторный, дисперсионный анализ. Результаты. Установлено влияние регуляторов роста растений (лигногумат, бетастимулин) на скороспелость и продуктивность сортов свеклы столовой Бордо харьковский и Актион. Выводы. Регуляторы роста растений (бетастимулин, лигногумат) стимулировали прорастание семян сортов свеклы столовой Бордо харьковская и Актион, активизировали вегетативный рост растений, повышая товарную урожайность. Применение бетастимулина (0,2%) для сортов свек­лы столовой Бордо харьковская и Актион обеспечивает наивысшее количество товарних корнеплодов, в результате чего формируется товарная урожайность 44,7 и 54,9 т/га со средней массой корнеплодов 328–519 г соответственно. | Мета. Виявлення адаптивних властивостей рослин сортів буряку столового Бордо харківський та Актіон на основі вивчення регуляторів росту рослин для товарного надходження продукції в Лісостепу України. Методи. Польовий, лабораторний, дисперсійний аналіз. Результати. Встановлено вплив регуляторів росту рослин (лігногумат, бетастимулін) на скоростиглість та продуктивність сортів буряку столового Бордо харківський та Актіон. Висновки. Регулятори росту рослин (бетастимулін, лігногумат) стимулювали проростання насіння сортів буряку столового Бордо харківський та Актіон, активізували вегетативний ріст рослин, підвищуючи товарну врожайність. Застосування бетастимуліну (0,2%) для сортів буряку столового Бордо харківський та Актіон забезпечує найвищу кількість товарних коренеплодів, внаслідок чого формується товарна врожайність 44,7 і 54,9 т/га відповідно з середньою масою коренеплодів 328–519 г.

Purpose. Revealing of adaptive properties of plant varieties of red beet Bordeaux Kharkivskyi and Aktion based on the study of plant growth regulators for marketable production in the Steppe zone of Ukraine. Methods. Field, laboratory ones, variance analysis. Results. The influence of plant growth regulators (Lignogumat, Betastimulin) on earliness and productivity of such red beet varieties as Bordeaux Kharkivskyi and Aktion was established. Conclusions. Plant growth regulators (Betastimulin, Lignogumat) stimulated seed sprouting of red beet Bordeaux Kharkivskyi and Aktion varieties, activated vegetative plant growth increa­sing marketable yield. Application of Betastimulin (0.2%) for red beet Kharkivskyi Bordeaux and Aktion varieties provides the highest number of marketable beetroots, thus forming marketable yield of 44.7 and 54.9 t/ha respectively with the average beetroot weight of 328–519 g.

Purpose. Revealing of adaptive properties of plant varieties of red beet Bordeaux Kharkivskyi and Aktion based on the study of plant growth regulators for marketable production in the Steppe zone of Ukraine. Methods. Field, laboratory ones, variance analysis. Results. The influence of plant growth regulators (Lignogumat, Betastimulin) on earliness and productivity of such red beet varieties as Bordeaux Kharkivskyi and Aktion was established. Conclusions. Plant growth regulators (Betastimulin, Lignogumat) stimulated seed sprouting of red beet Bordeaux Kharkivskyi and Aktion varieties, activated vegetative plant growth increa­sing marketable yield. Application of Betastimulin (0.2%) for red beet Kharkivskyi Bordeaux and Aktion varieties provides the highest number of marketable beetroots, thus forming marketable yield of 44.7 and 54.9 t/ha respectively with the average beetroot weight of 328–519 g.

Purpose. Provide bioinformatic analysis and comparison of target regions of the acetolactate synthase (als) gene in several members of the Poaceae family and, on the basis of the obtained data, explore the possibility of creating a unified genetic construct for als gene editing using the CRISPR-Cas9 system.Methods. The als gene sequences of various members of the Poaceae family were obtained from the NCBI: Nucleotide database. For comparison, a fragment of the imi-2 gene of wheat of the soft line ‘TealIMI11A’ was used in two regions of the 367–390 and 1729–1749 nucleotide sequences. The Sequence Viewer 3.37.0 tool was used to assess the presence of nucleotide substitutions in the working sequence of the imi-2 gene. The dendrogram was built using the “Blast Tree” tool from the NCBI: Blast: Nucleotide resource. Results. A comparative analysis of the nucleotide sequences of seven different species was carried out: soft wheat (Triticum aestivum L.), common wild oat (Avena fatua L.), barley (Hordeum vulgare L.), Asian rice (Oryza sativa L.), maize (Zea mays L.), aleppo grass (Sorghum halepense Pers.) and Tausch’s goatgrass (Aegilops tauschii Coss.). The dendrogram is based on the gene sequence als, showed that all studied genotypes can be divided into two blocks: the first block included maize and aleppo grass, and the second block, a separate branch includes Asian rice and common wild oat, barley, soft wheat and Tausch’s goatgrass. 367–390 nucleotide sequences of soft wheat showed the highest 100% homology to Asian rice, Tausch’s goatgrass and common wild oat. The lowest homo­logy was for maize and aleppo grass at 83.3%. Evaluation of the nucleotide sequence 1729–1749 showed no complete homology at the 100% level. It was the highest for barley and Tausch’s goatgrass – 95.2%, and the lowest for rice, maize and aleppo grass – 80.9% each.Conclusions. The analysis confirms a significant degree of homology of the als gene sequence for various species of the Poaceae family, which allows us to create a universal genetic vector. However, taking into account the high degree of sequence homology for species such as soft wheat, Tausch’s goatgrass, barley, Asian rice and common wild oat, it can be assumed that the corresponding genetic vector can be used with the greatest efficiency to alter the als gene of these genotypes. | Цель. Провести биоинформатический анализ и сравнить целевые участки гена ацетолактат синтазы (als) у нескольких представителей семейства Злаковых и на основе полученных данных исследовать возможность создания унифицированной генетической конструкции для направленного изменения гена als с помощью системы CRISPR-Cas9.Методы. Сиквенсы гена als различных представителей семейства Злаковых были получены из базы данных NCBI: Nucleotide. Для сравнения был использован фрагмент гена imi-2 пшеницы мягкой линии ‘TealIMI11A’ в двух участках сиквенса 367–390 и 1729–1749 нуклеотидов. Для оценки наличия нуклеотидных замен в рабочих сиквенсах гена imi-2 использовали инструмент ‘Sequence Viewer 3.37.0’. Дендрограмму строили с использованием инструмента “Blast Tree” с ресурса NCBI: Blast: Nucleotide. Результаты. Был проведен сравнительный анализ нуклео­тидных последовательностей семи различных видов: пшеницы мягкой (Triticum aestivum L.), овсюга обыкновенного (Avena fatua L.), ячменя обыкновенного (Hordeum vulgare L.), риса посевного (Oryza sativa L.), кукурузы (Zea mays L.), сорго алепского (Sorghum halepense Pers.) и эгилопса Тауша (Aegilops tauschii Coss.). На основе сравнительного анализа сиквенса участков гена іmi-2 для 7-ми генотипов построили филогенетическое дерево, которое показало, что исследованные виды можно разделить на два блока. В первый блок вошли кукуруза и сорго алеппское, а ко второму блоку – рис посевной, овсюг обыкновенный, ячмень обыкновенный, пшеница мягкая и эгилопс Тауша. Определение степени гомологии между последовательностью 367–390 нуклеотида пшеницы мягкой и другими видами показала, что абсолютной была гомология с соответствующими последовательностями риса посевного, эгилопса Тауша и овсюга обыкновенного (100%). Наименьшим нуклеотидное родство оказалось для кукурузы и сорго алеппского – по 83,3%. На участке 1729–1749 нук­леотидов гена іmi-2 никакой из 6 сиквенсов не показал 100% гомологии с последовательностью пшеницы мягкой. Самой высокой она была для ячменя обыкновенного и эгилопса Тауша – 95,2%, а наименьшей для риса посевного, кукурузы и сорго алеппского – по 80,9%.Выводы. Проведенный анализ подтверждает значительную степень гомологии последовательности гена als для различных видов семейства Злаковых. Это позволяет допустить возможность создания универсальной генетической конструкции, с помощью которой можно осуществлять редактирование генома и получения растений, устойчивых к гербициду разных представителей этой семьи. Учитывая высокую степень гомологии последовательностей для таких видов как пшеница мягкая, эгилопс Тауша, ячмень обыкновенный, рис посевной и овсюг обыкновенный, можно предположить, что с наибольшей эффективностью соответствующая генетическая конструкция может быть использована для редактирования гена als именно этих генотипов. | Провести біоінформатичний аналіз та порівняти цільові ділянки гена ацетолактат синтази (als) у декількох представників родини Злакових і на основі отриманих даних дослідити можливість створення уніфікованої генетичної конструкції для направленого редагування гена als за допомогою системи CRISPR-Cas9. Методи. Сиквенси гена als різних представників родини Злакових було отримано з бази даних NCBI: Nucleotide. Для порівняння було використано фрагмент гена іmi-2 пшениці м’якої лінії ‘TealIMI11A’ у двох ділянках сиквенсу: 367–390 та 1729–1749 нук­леотидів. Для оцінювання наявності нуклеотидних замін в робочих сиквенсах гена іmi-2 використовували інструмент “SequenceViewer 3.37.0”. Дендрограму будували з використанням інструменту ‘BlastTree’ з ресурсу NCBI: Blast: Nucleotide. Результати. Було проаналізовано нуклеотидні послідовності сімох різних видів: пшениці м’якої (TriticumaestivumL.), вівсюга звичайного (AvenafatuaL.), ячменю звичайного (HordeumvulgareL.), рису посівного (OryzasativaL.), кукурудзи (ZeamaysL.), сорго алепського (SorghumhalepensePers.) та егілопса Тауша (AegilopstauschiiCoss.). На основі порівняльного аналізу сиквенсу ділянок гена іmi-2 для 7-ми генотипів було побудовано філогенетичне дерево, яке показало, що досліджені види можна поділити на два блоки. До одного з них увійшли кукурудза та сорго алепське, а до другого – рис посівний, вівсюг звичайний, ячмінь звичайний, пшениця м’яка та егілопс Тауша. Визначення ступеня гомології між послідовністю 367–390 нуклеотиду пшениці м’якої та іншими видами показало, що абсолютною була гомологія з відповідними послідовностями рису посівного, егілопса Тауша та вісюга звичайного (100%). Найменшою нуклеотидна спорідненість виявилась для кукурудзи та сорго алепського – 83,3%. У ділянці 1729–1749 нуклеотидів гена іmi-2 жоден з 6 сиквенсів не показав 100% гомології з послідовністю пшениці м’якої. Найвищою вона була до ячменю звичайного та егілопсу Тауша – 95,2%, а найменшою для рису посівного, кукурудзи та сорго алепського – по 80,9%. Висновки. Проведений аналіз підтверджує значний ступінь гомології послідовності гена als для різних видів родини Злакових. Це дозволяє зробити припущення про можливість створення універсальної генетичної конструкції, за допомогою якої можна редагувати геном та отримувати рослини, стійкі до гербіцидів різних представників цієї родини. Зважаючи на вищий ступінь гомології послідовностей для таких видів як пшениця м’яка, егілопс Тауша, ячмінь звичайний, рис посівний та вівсюг звичайний, можна припустити, що ефективнішою відповідна генетична конструкція буде для редагування гена als саме цих генотипів.

Purpose. Provide bioinformatic analysis and comparison of target regions of the acetolactate synthase (als) gene in several members of the Poaceae family and, on the basis of the obtained data, explore the possibility of creating a unified genetic construct for als gene editing using the CRISPR-Cas9 system. Methods. The als gene sequences of various members of the Poaceae family were obtained from the NCBI: Nucleotide database. For comparison, a fragment of the imi-2 gene of wheat of the soft line ‘TealIMI11A’ was used in two regions of the 367–390 and 1729–1749 nucleotide sequences. The Sequence Viewer 3.37.0 tool was used to assess the presence of nucleotide substitutions in the working sequence of the imi-2 gene. The dendrogram was built using the “Blast Tree” tool from the NCBI: Blast: Nucleotide resource. Results. A comparative analysis of the nucleotide sequences of seven different species was carried out: soft wheat (Triticum aestivum L.), common wild oat (Avena fatua L.), barley (Hordeum vulgare L.), Asian rice (Oryza sativa L.), maize (Zea mays L.), aleppo grass (Sorghum halepense Pers.) and Tausch’s goatgrass (Aegilops tauschii Coss.). The dendrogram is based on the gene sequence als, showed that all studied genotypes can be divided into two blocks: the first block included maize and aleppo grass, and the second block, a separate branch includes Asian rice and common wild oat, barley, soft wheat and Tausch’s goatgrass. 367–390 nucleotide sequences of soft wheat showed the highest 100% homology to Asian rice, Tausch’s goatgrass and common wild oat. The lowest homo­logy was for maize and aleppo grass at 83.3%. Evaluation of the nucleotide sequence 1729–1749 showed no complete homology at the 100% level. It was the highest for barley and Tausch’s goatgrass – 95.2%, and the lowest for rice, maize and aleppo grass – 80.9% each. Conclusions. The analysis confirms a significant degree of homology of the als gene sequence for various species of the Poaceae family, which allows us to create a universal genetic vector. However, taking into account the high degree of sequence homology for species such as soft wheat, Tausch’s goatgrass, barley, Asian rice and common wild oat, it can be assumed that the corresponding genetic vector can be used with the greatest efficiency to alter the als gene of these genotypes.

Purpose. Provide bioinformatic analysis and comparison of target regions of the acetolactate synthase (als) gene in several members of the Poaceae family and, on the basis of the obtained data, explore the possibility of creating a unified genetic construct for als gene editing using the CRISPR-Cas9 system. Methods. The als gene sequences of various members of the Poaceae family were obtained from the NCBI: Nucleotide database. For comparison, a fragment of the imi-2 gene of wheat of the soft line ‘TealIMI11A’ was used in two regions of the 367–390 and 1729–1749 nucleotide sequences. The Sequence Viewer 3.37.0 tool was used to assess the presence of nucleotide substitutions in the working sequence of the imi-2 gene. The dendrogram was built using the “Blast Tree” tool from the NCBI: Blast: Nucleotide resource. Results. A comparative analysis of the nucleotide sequences of seven different species was carried out: soft wheat (Triticum aestivum L.), common wild oat (Avena fatua L.), barley (Hordeum vulgare L.), Asian rice (Oryza sativa L.), maize (Zea mays L.), aleppo grass (Sorghum halepense Pers.) and Tausch’s goatgrass (Aegilops tauschii Coss.). The dendrogram is based on the gene sequence als, showed that all studied genotypes can be divided into two blocks: the first block included maize and aleppo grass, and the second block, a separate branch includes Asian rice and common wild oat, barley, soft wheat and Tausch’s goatgrass. 367–390 nucleotide sequences of soft wheat showed the highest 100% homology to Asian rice, Tausch’s goatgrass and common wild oat. The lowest homo­logy was for maize and aleppo grass at 83.3%. Evaluation of the nucleotide sequence 1729–1749 showed no complete homology at the 100% level. It was the highest for barley and Tausch’s goatgrass – 95.2%, and the lowest for rice, maize and aleppo grass – 80.9% each. Conclusions. The analysis confirms a significant degree of homology of the als gene sequence for various species of the Poaceae family, which allows us to create a universal genetic vector. However, taking into account the high degree of sequence homology for species such as soft wheat, Tausch’s goatgrass, barley, Asian rice and common wild oat, it can be assumed that the corresponding genetic vector can be used with the greatest efficiency to alter the als gene of these genotypes.

Purpose. To determine the patterns of influence of gro­wing factors on the economically valuable characteristics of new soybean varieties.Methods. Field, biochemical methods, analysis of variance.Results. The rates of the influence of the growing zone, the conditions of the growing season of the year and the soybean variety on the yield, weight of 1000 seeds, the content of crude protein and oil, and protein and oil collection were determined. The greatest influence on the yield of the studied varieties had a growing zone – 55%. On average the maximum yield was obtained in Forest-steppe zone 2.48–3.58 t/ha, the lowest – in Steppe zone (1.33–1.89 t/ha) for 2017–2018. In the same period the weight of 1000 seeds on average was 125.1–169.9 g in the Steppe zone, in Forest-Steppe zone it was 130.2–207.8 g and 143.9–188.0 g in Fo­rrest zone. According to the results of analysis of variance, it was determined that the growing zone has the greatest influence on weight of 1000 seeds – 31%, variety – 21% and conditions of the growing season of the year – 13%. The main characteristics of soybean quality are the content of crude protein and oil in seeds. The highest level of crude protein was observed in soybean variety in Forest-Steppe zone – 37.5–44.0%. In Forrest zone, the crude protein content was 34.4–41.7%, in the Steppe zone 35.4–40.1%. The maximum level of this characteristic was observed in variety ‘NS Diyana’ – 44.0% in Forest-Steppe zone, in Forrest zone – in the variety ‘Alexa’ 41.7%, in Steppe zone – in variety ‘NS Diyana’ 40.1%. Thus, the growing zone (31%) and variety (25%) had the greatest influence on the content of crude protein; the interaction of factors (variety and growing zone) affected 17%. The average oil content for 2017‑2018 ranges from 19.8 to 24.2%. High oil content was noted in ‘Adsoy’ variety in Forrest and Forest-Steppe zones, 24.2 and 22.6%, respectively, and ‘Azimut’ – 23.8% in Steppe zone. The results of the analysis of variance showed that the growing zone to a greater extent affected the oil content in soybean seeds by 25%, variety – 21%, and the interaction of factors of the variety and gro­wing zone by 21%.Conclusions. According to the results of multifactor analysis of variance, it was determined that the growing zone had the greatest influence on the studied parameters. It was found that the rate of the influence of gro­wing zone of soybean varieties is 25–55%, depending on the studied characteristic. It was determined that the influence of the variety was 4–25%, the conditions of the growing season affected by 1–26%. | Цель. Установить закономерности влияния факторов выращивания на хозяйственно-ценные характеристики новых сортов сои.Методы. Полевой, биохимические методы анализа, дисперсионный анализ.Результаты. Определены доли влияния зоны выращивания, условий вегетационного периода года и сорта сои на урожайность, массу 1000 семян, содержание сырого протеина и масла, сбора белка и масла. Наибольшее влияние на показатель урожайности исследуемых сортов имела зона выращивания – 55%. В среднем за 2017–2018 гг. максимальная урожайность получена в зоне Лесостепи – 2,48–3,58 т/га, самая низкая – в зоне Степи 1,33–1,89 т/га. Значение показателя массы 1000 семян в среднем за 2017–2018 гг. составляют в зоне Степи – 125,1–169,9 г, в Лесостепи – 130,2–207,8 г и 143,9–188,0 г в зоне Полесья. По результатам дисперсионного анализа было определено, что на массу 1000 семян наибольшее влияние имела зона выращивания – 31%, меньшее влияние оказывал сорт – 21% и условия вегетационного периода года – 13%. Основные показатели качества сои культурной – содержание сырого протеина и масла в семенах. Наибольшие значения содержания сырого протеина отмечено в зоне Лесостепи – 37,5–44,0%. В зоне Полесья содержание сырого протеина составило 34,4–41,7%, в зоне Степи – 35,4–40,1%. Максимальные значения этого показателя были отмечены у сорта ‘НС Дияна’ – 44,0% в зоне Лесостепи, в зоне Полесья – у сорта ‘Алекса’ – 41,7%, в степной зоне ‘НС Дияна’ – 40,1%. Таким образом, наибольшее влияние на содержания сырого протеина имел фактор зоны выращивания (31%) и сорт (25%), взаимодействие факторов сорта и зоны выращивания влияло на 17%. Содержание масла в среднем за 2017–2018 гг. составляло от 19,8 до 24,2%. Высокое содержание масла было отмечено у сорта ‘Адсой’ в зоне Полесья и Лесостепи – 24,2 и 22,6%, соответственно, а также у сорта ‘Азимут’ – 23,8% в степной зоне. По результатам дисперсионного анализа было определено, что на показатель содержания масла в семенах сои больше всего влияли зона выращивания на 25%, сорт – 21%, и взаимодействие факторов сорта и зоны выращивания на 21%.Выводы. Наибольшее влияние на исследуемые показатели имела зона выращивания. Определено, что доля влияния зоны выращивания сортов сои составляет 25–55% в зависимости от исследуемого показателя. Определено, что доля влияния сорта составляла 4–25%, условия вегетационного периода года влияли на 1–26%. | Мета. Установити закономірності впливу факторів вирощування на господарсько-цінні характеристики нових сортів сої.Методи. Польовий, біохімічні методи аналізу, дисперсійний аналіз.Результати. Визначено частки впливу таких факторів як зона вирощування, умови вегетаційного періоду року та сорт сої на врожайність, масу 1000 насінин, уміст сирого протеїну та олії, збір білка та олії з гектара. Найбільше впливав на показник урожайності досліджуваних сортів фактор зони вирощування – його вплив складав 55%. У середньому за 2017–2018 рр. максимальну врожайність досліджуваних сортів отримано в зоні Лісостепу – 2,48–3,58 т/га, найменшу – в зоні Степу – 1,33–1,89 т/га. Значення показника маси 1000 насінин в середньому за 2017–2018 рр. становили для зони Степу – 125,1–169,9 г, Лісостепу – 130,2–207,8 г та 143,9–188,0 г – для зони Полісся. За допомогою дисперсійного аналізу було визначено, що на масу 1000 насінин найбільше впливала зона вирощування – 31%, менше значення мав фактор сорту – 21% та умови вегетаційного періоду року – 13%. Найбільші значення вмісту сирого протеїну в насінні сої відмічено у зоні Лісостепу – 37,5–44,0%. У зоні Полісся вміст сирого протеїну для досліджуваних сортів становив 34,4–41,7%, в зоні Степу – 35,4–40,1%. Максимальні значення цього показника було відмічено для сорту ‘НС Діяна’ – 44,0% в зоні Лісостепу, в зоні Полісся –  для ‘Алєкса’ – 41,7%, в степовій зоні – для сорту ‘НС Діяна’ – 40,1%. Таким чином, найбільший вплив на вміст сирого протеїну мав фактор зони вирощування (31%) та сорту (25%), взаємодія факторів «сорт» та «зона вирощування» впливала на 17%. Вміст олії для досліджуваних сортів сої в середньому за 2017–2018 рр. становив від 19,8 до 24,2% в трьох зонах вирощування. Найвищий вміст олії було відмічено у насінні сорту ‘Адсой’ в зоні Полісся та Лісостепу – 24,2 та 22,6%, відповідно, а також у сорту ‘Азимут’ – 23,8% в степовій зоні. Використання дисперсійного аналізу дозволило встановити, що на вміст олії в насінні сої найбільше впливали фактор зони вирощування – його вплив становив 25%, вклад фактору належності до певного сорту – 21%, взаємодія факторів «сорт» та «зона вирощування» впливала на 21%.Висновки. Найбільший вплив на досліджувані показники чинив фактор зони вирощування. Визначено, що частка впливу фактора зони вирощування сортів сої на показники врожайності, маси 1000 насінин, умісту сирого протеїну та олії, збору білка та олії з гектара становила 25–55%. Визначено, що частка впливу фактору сорту становила 4–25%, умови вегетаційного періоду року впливали на 1–26%.

Purpose. To determine the patterns of influence of gro­wing factors on the economically valuable characteristics of new soybean varieties. Methods. Field, biochemical methods, analysis of variance. Results. The rates of the influence of the growing zone, the conditions of the growing season of the year and the soybean variety on the yield, weight of 1000 seeds, the content of crude protein and oil, and protein and oil collection were determined. The greatest influence on the yield of the studied varieties had a growing zone – 55%. On average the maximum yield was obtained in Forest-steppe zone 2.48–3.58 t/ha, the lowest – in Steppe zone (1.33–1.89 t/ha) for 2017–2018. In the same period the weight of 1000 seeds on average was 125.1–169.9 g in the Steppe zone, in Forest-Steppe zone it was 130.2–207.8 g and 143.9–188.0 g in Fo­rrest zone. According to the results of analysis of variance, it was determined that the growing zone has the greatest influence on weight of 1000 seeds – 31%, variety – 21% and conditions of the growing season of the year – 13%. The main characteristics of soybean quality are the content of crude protein and oil in seeds. The highest level of crude protein was observed in soybean variety in Forest-Steppe zone – 37.5–44.0%. In Forrest zone, the crude protein content was 34.4–41.7%, in the Steppe zone 35.4–40.1%. The maximum level of this characteristic was observed in variety ‘NS Diyana’ – 44.0% in Forest-Steppe zone, in Forrest zone – in the variety ‘Alexa’ 41.7%, in Steppe zone – in variety ‘NS Diyana’ 40.1%. Thus, the growing zone (31%) and variety (25%) had the greatest influence on the content of crude protein; the interaction of factors (variety and growing zone) affected 17%. The average oil content for 2017‑2018 ranges from 19.8 to 24.2%. High oil content was noted in ‘Adsoy’ variety in Forrest and Forest-Steppe zones, 24.2 and 22.6%, respectively, and ‘Azimut’ – 23.8% in Steppe zone. The results of the analysis of variance showed that the growing zone to a greater extent affected the oil content in soybean seeds by 25%, variety – 21%, and the interaction of factors of the variety and gro­wing zone by 21%. Conclusions. According to the results of multifactor analysis of variance, it was determined that the growing zone had the greatest influence on the studied parameters. It was found that the rate of the influence of gro­wing zone of soybean varieties is 25–55%, depending on the studied characteristic. It was determined that the influence of the variety was 4–25%, the conditions of the growing season affected by 1–26%.

Purpose. To determine the patterns of influence of gro­wing factors on the economically valuable characteristics of new soybean varieties. Methods. Field, biochemical methods, analysis of variance. Results. The rates of the influence of the growing zone, the conditions of the growing season of the year and the soybean variety on the yield, weight of 1000 seeds, the content of crude protein and oil, and protein and oil collection were determined. The greatest influence on the yield of the studied varieties had a growing zone – 55%. On average the maximum yield was obtained in Forest-steppe zone 2.48–3.58 t/ha, the lowest – in Steppe zone (1.33–1.89 t/ha) for 2017–2018. In the same period the weight of 1000 seeds on average was 125.1–169.9 g in the Steppe zone, in Forest-Steppe zone it was 130.2–207.8 g and 143.9–188.0 g in Fo­rrest zone. According to the results of analysis of variance, it was determined that the growing zone has the greatest influence on weight of 1000 seeds – 31%, variety – 21% and conditions of the growing season of the year – 13%. The main characteristics of soybean quality are the content of crude protein and oil in seeds. The highest level of crude protein was observed in soybean variety in Forest-Steppe zone – 37.5–44.0%. In Forrest zone, the crude protein content was 34.4–41.7%, in the Steppe zone 35.4–40.1%. The maximum level of this characteristic was observed in variety ‘NS Diyana’ – 44.0% in Forest-Steppe zone, in Forrest zone – in the variety ‘Alexa’ 41.7%, in Steppe zone – in variety ‘NS Diyana’ 40.1%. Thus, the growing zone (31%) and variety (25%) had the greatest influence on the content of crude protein; the interaction of factors (variety and growing zone) affected 17%. The average oil content for 2017‑2018 ranges from 19.8 to 24.2%. High oil content was noted in ‘Adsoy’ variety in Forrest and Forest-Steppe zones, 24.2 and 22.6%, respectively, and ‘Azimut’ – 23.8% in Steppe zone. The results of the analysis of variance showed that the growing zone to a greater extent affected the oil content in soybean seeds by 25%, variety – 21%, and the interaction of factors of the variety and gro­wing zone by 21%. Conclusions. According to the results of multifactor analysis of variance, it was determined that the growing zone had the greatest influence on the studied parameters. It was found that the rate of the influence of gro­wing zone of soybean varieties is 25–55%, depending on the studied characteristic. It was determined that the influence of the variety was 4–25%, the conditions of the growing season affected by 1–26%.

Purpose. To study the protein content and other economically valuable traits in soybean varieties of various origin, to determine the stability and plasticity indicators of these traits, as well as to identify varieties that are promising for use in breeding programs. Methods. Field, laboratory, biochemical and statistical. Results. In total 22 soybean varieties of various origin in terms of yield, protein and oil content in seeds were investigated. High-yield and high-plasticity varieties are distinguished: ‘Muza’, ‘Mentor’, ‘Asuka’, ‘Valas’, ‘Kofu’, ‘Asuka’, ‘Cardif’, ‘Alligator’, ‘Vyshyvanka’, ‘Suziria’ and varieties of domestic breeding with stable yield ‘Siverka’, ‘Vilshanka’, ‘Ustia’, and also the ‘Lisbon’ variety. High protein content was noted in the variety ‘Opus’ – 45.0% in 2017. This variety on average for three years showed 43.63% of the protein in the seeds, and was second after the ‘Ustia’ variety (44.3%). The highest value of the regression coefficient b = 4.289 was observed in the ‘Lisbon’ varie­ty, which shows its high sensitivity to growing conditions with a fairly low average seed protein content of 38.60%, as well as the variety ‘Silesia’ b = 4.289 with an average protein value of 42,73%. Standard variety ‘Muza’ with a low protein content of 38.60% was quite stable in the expression of this characteristic – S2 = 0.222. A number of high-oil varieties were distinguished: ‘Valas’ – 22.77%, ‘Sigalia’ – 22.7%, ‘Alligator’, ‘Siverka’ – 22.53%, ‘Kofu’ – 22.13%, standard variety ‘Muza’ – 21.77%. Conclusions. In breeding programs aimed at increasing the protein content in seeds, the following varieties should be used: ‘Opus’ – as a carrier of the maximum value of the trait, as well as ‘Ustia’, ‘Asuka’, ‘Silesia’ and ‘Kasidi’ as combining high yield and high protein content. The weather conditions of the year in different ways influenced on the manifestation of the studied traits: in a favorable year for obtaining high yields, the protein content in the seeds decreased, the high protein content accumulated in a drier year, and the oil content in seeds changed insignificantly. | Цель. Изучить сорта сои различного происхождения по содержанию белка и других хозяйственно ценных признаках, определить показатели стабильности и пластичности этих признаков, а также выделить сорта, перспективные для использования в селекционных программах.Методы. Полевые, лабораторные, биохимические и статистические.Результаты. Исследовано 22 сорта сои различного происхождения по урожайности, содержанию белка и масла в семенах. Выделено высокоурожайные высокопластичные сорта: ‘Муза’, ‘Ментор’, ‘Асука’, ‘Валас’, ‘Кофу’, ‘Кардиф’, ‘Аллигатор’, ‘Вышиванка’, ‘Сузирья’ и стабильные по урожайности сорта отечественной селекции ‘Сиверка’, ‘Вильшанка’, ‘Устя’, а также сорт ‘Лиссабон’. Высокое содержание белка отмечено у сорта ‘Опус’ – 45,0% в 2017 году. Этот сорт в среднем за три года показал 43,63% белка в семенах и уступал только сорту ‘Устя’ (44,3%). Однако высокое значение коэффициента регрессии b = 4,289 у сорта ‘Лиссабон’ показало его высокую чувствительность к условиям выращивания при достаточно низком среднем значении содержания белка в семенах (38,60%), как и сорт ‘Силесия’ (b = 4,289) при среднем значении белковости – 42,73%. Сорт-стандарт ‘Муза’ при низкой белковости 38,60% был достаточно стабильным по проявлению этого признака – S2 = 0,222. Выделен ряд высокомасличных сортов: ‘Валас’ – 22,77%, ‘Сигалия’ – 22,7%, ‘Аллигатор’, ‘Сиверка’ – 22,53%, ‘Кофу’ – 22,13%, сорт-стандарт ‘Муза’ – 21,77%.Выводы. В селекционных программах, направленных на повышение содержания белка в семенах, следует использовать сорта: ‘Опус’ – как носитель максимального значения признака, а также ‘Устя’, ‘Асука’, ‘Силесия’ и ‘Касиди’ – как объединяющие высокую урожайность и высокое содержание белка. Погодные условия года по-разному влияли на проявление изучаемых признаков: в благоприятном для получения высоких урожаев году содержание белка в семенах снижалось, высокое содержание белка было в более засушливом году, а содержание масла в семенах менялось в незначительной степени | Мета. Вивчити сорти сої різного походження за вмістом білка та іншими господарськими ознаками, визначити показники стабільності та пластичності цих ознак, а також виділити сорти, перспективні для використання у селекційних програмах.Методи. Польові, лабораторні, біохімічні та статистичні.Результати. Досліджено 22 сорти сої за врожайністю, вмістом білка та олії в насінні. Виділено пластичні сорти, що мають високу врожайність: ‘Муза’, ‘Ментор’, ‘Асука’, ‘Валас’, ‘Кофу’, ‘Кардіф’, ‘Алігатор’, ‘Вишиванка’, ‘Сузір’я’ та стабільні за врожайністю сорти вітчизняної селекції ‘Сіверка’, ‘Вільшанка’, ‘Устя’, а також сорт ‘Лісабон’. Найвищий уміст білка відмічено у сорту ‘Опус’ – 45,0% у 2017 році. Цей сорт у середньому за три роки показав 43,63% білка в насінні і поступався тільки сорту ‘Устя’ (44,3%). Проте значно вище значення коефіцієнта регресії b = 4,289  у сорту ‘Лісабон’ показало його високу чутливість до умов вирощування при досить низькому середньому значенні вмісту білка в насінні (38,60%), як і сорт ‘Сілесія‘ (b = 4,289) при середньому значенні білковості – 42,73%.  Сорт-стандарт ‘Муза’ при низькій білковості 38,60% був досить стабільним за проявом цієї ознаки – S2 = 0,222.  Виділено низку сортів з високим вмістом олії в насінні: ‘Валас’ – 22,77%, ‘Сігалія’ – 22,7%, ‘Алігатор’,  ‘Сіверка’ – 22,53%, ‘Кофу’ – 22,13%, сорт-стандарт ‘Муза’ – 21,77%.Висновки. У селекційних програмах, спрямованих на підвищення вмісту білка в насінні, слід використовувати  сорти: ‘Опус’ – як носій максимального значення ознаки, ‘Устя’, ‘Асука’, ‘Сілесія’ та ‘Касіді’ – як високоврожайні з високим умістом білка. Погодні умови року неоднаково впливали на прояв  досліджуваних ознак: у сприятливий для отримання високих урожаїв рік вміст білка в насінні знижувався, у посушливіший рік уміст білка був вищим, а вміст олії в насінні змінювався незначно.

Purpose. To study the protein content and other economically valuable traits in soybean varieties of various origin, to determine the stability and plasticity indicators of these traits, as well as to identify varieties that are promising for use in breeding programs. Methods. Field, laboratory, biochemical and statistical. Results. In total 22 soybean varieties of various origin in terms of yield, protein and oil content in seeds were investigated. High-yield and high-plasticity varieties are distinguished: ‘Muza’, ‘Mentor’, ‘Asuka’, ‘Valas’, ‘Kofu’, ‘Asuka’, ‘Cardif’, ‘Alligator’, ‘Vyshyvanka’, ‘Suziria’ and varieties of domestic breeding with stable yield ‘Siverka’, ‘Vilshanka’, ‘Ustia’, and also the ‘Lisbon’ variety. High protein content was noted in the variety ‘Opus’ – 45.0% in 2017. This variety on average for three years showed 43.63% of the protein in the seeds, and was second after the ‘Ustia’ variety (44.3%). The highest value of the regression coefficient b = 4.289 was observed in the ‘Lisbon’ varie­ty, which shows its high sensitivity to growing conditions with a fairly low average seed protein content of 38.60%, as well as the variety ‘Silesia’ b = 4.289 with an average protein value of 42,73%. Standard variety ‘Muza’ with a low protein content of 38.60% was quite stable in the expression of this characteristic – S2 = 0.222. A number of high-oil varieties were distinguished: ‘Valas’ – 22.77%, ‘Sigalia’ – 22.7%, ‘Alligator’, ‘Siverka’ – 22.53%, ‘Kofu’ – 22.13%, standard variety ‘Muza’ – 21.77%. Conclusions. In breeding programs aimed at increasing the protein content in seeds, the following varieties should be used: ‘Opus’ – as a carrier of the maximum value of the trait, as well as ‘Ustia’, ‘Asuka’, ‘Silesia’ and ‘Kasidi’ as combining high yield and high protein content. The weather conditions of the year in different ways influenced on the manifestation of the studied traits: in a favorable year for obtaining high yields, the protein content in the seeds decreased, the high protein content accumulated in a drier year, and the oil content in seeds changed insignificantly.

Purpose. To study the protein content and other economically valuable traits in soybean varieties of various origin, to determine the stability and plasticity indicators of these traits, as well as to identify varieties that are promising for use in breeding programs. Methods. Field, laboratory, biochemical and statistical. Results. In total 22 soybean varieties of various origin in terms of yield, protein and oil content in seeds were investigated. High-yield and high-plasticity varieties are distinguished: ‘Muza’, ‘Mentor’, ‘Asuka’, ‘Valas’, ‘Kofu’, ‘Asuka’, ‘Cardif’, ‘Alligator’, ‘Vyshyvanka’, ‘Suziria’ and varieties of domestic breeding with stable yield ‘Siverka’, ‘Vilshanka’, ‘Ustia’, and also the ‘Lisbon’ variety. High protein content was noted in the variety ‘Opus’ – 45.0% in 2017. This variety on average for three years showed 43.63% of the protein in the seeds, and was second after the ‘Ustia’ variety (44.3%). The highest value of the regression coefficient b = 4.289 was observed in the ‘Lisbon’ varie­ty, which shows its high sensitivity to growing conditions with a fairly low average seed protein content of 38.60%, as well as the variety ‘Silesia’ b = 4.289 with an average protein value of 42,73%. Standard variety ‘Muza’ with a low protein content of 38.60% was quite stable in the expression of this characteristic – S2 = 0.222. A number of high-oil varieties were distinguished: ‘Valas’ – 22.77%, ‘Sigalia’ – 22.7%, ‘Alligator’, ‘Siverka’ – 22.53%, ‘Kofu’ – 22.13%, standard variety ‘Muza’ – 21.77%. Conclusions. In breeding programs aimed at increasing the protein content in seeds, the following varieties should be used: ‘Opus’ – as a carrier of the maximum value of the trait, as well as ‘Ustia’, ‘Asuka’, ‘Silesia’ and ‘Kasidi’ as combining high yield and high protein content. The weather conditions of the year in different ways influenced on the manifestation of the studied traits: in a favorable year for obtaining high yields, the protein content in the seeds decreased, the high protein content accumulated in a drier year, and the oil content in seeds changed insignificantly.