Purpose. To study the effect of growth regulators EpinTM and Emistym C on yield and quality of strawberry berries of five varieties (Fragaria ananassa (Weston) Duсhesne ex Rozier) with various ripening time. Methods. Field, laboratory, analytical and statistical ones. Results. It was found that there were no impact of growth regulators EpinTM and Emistym C on the speed of phenological phases of strawberry plants development. It was experimentally determined the impact of mentioned substances on the yield of most studied varieties. Laboratory analysis has confirmed the changes in biochemical composition of strawberries. Conclusions. The use of growth regulators EpinTM end Emistym C had a positive effect on fruit yield and quality of studied strawberry varieties. Spraying with these substances increased yields by 14–51% as compared with the control. Content of sugars, dry matter and vitamin C in berries of most of varieties was increasing. At the same time the level of acidity in case of spraying with growth regulators was significantly reducing. | Цель. Изучение влияния регуляторов роста ЭпинTM и Эмистим С на показатели урожайности и качества ягод пяти сортов садовой земляники (Fragaria ananassa (Weston) Duсhesne ex Rozier) разных сроков созревания. Методы. Полевой, лабораторный, аналитический, статис­тический. Результаты. Установлено отсутствие влияния регуляторов роста ЕпинTM и Эмистим С на скорость прохождения фенологических фаз развития растений садовой земляники. Экспериментально определено влияние этих веществ на урожайность большинства изучаемых сортов. Проведенный лабораторный анализ подтверждает изменения в биохимическом составе ягод земляники. Выводы. Применение регуляторов роста ЕпинTM и Эмистим С положительно влияет на урожайность и качество плодов исследованных сортов садовой земляники. Опрыскивание этими веществами способствовало повышению урожайности на 14‒51% по сравнению с контролем. Возрастало содержание сахаров, сухого вещества и витамина С в ягодах большинства сортов. В то же время уровень кислотности существенно снижался. | Мета. Вивчення впливу регуляторів росту ЕпінТМ та Емістим С на показники врожайності та якості ягід п’яти сортів садової суниці (Fragaria ananassa (Weston) DuсhesneexRozier) різних строків достигання. Методи. Польовий, лабораторний, аналітичний, статистичний. Результати. Встановлено відсутність дії регуляторів росту ЕпінТМ та Емістим С на швидкість проходження фенологічних фаз розвитку рослин садової суниці. Експериментально визначено вплив цих речовин на врожайність більшості досліджуваних сортів. Проведений лабораторний аналіз підтверджує зміни в біохімічному складі ягід суниці. Висновки. Застосування регуляторів росту ЕпінТМ та Емістим С позитивно впливає на врожайність і якість плодів досліджених сортів садової суниці. Обприскування цими речовинами сприяло підвищенню врожайності на 14–51% порівняно з контролем. Зростав вміст цукрів, сухої речовини та вітаміну С у ягодах більшості сортів. Водночас рівень кислотності при обприскуванні препаратами істотно знижувався.

Purpose. To study the effect of growth regulators EpinTM and Emistym C on yield and quality of strawberry berries of five varieties (Fragaria ananassa (Weston) Duсhesne ex Rozier) with various ripening time. Methods. Field, laboratory, analytical and statistical ones. Results. It was found that there were no impact of growth regulators EpinTM and Emistym C on the speed of phenological phases of strawberry plants development. It was experimentally determined the impact of mentioned substances on the yield of most studied varieties. Laboratory analysis has confirmed the changes in biochemical composition of strawberries. Conclusions. The use of growth regulators EpinTM end Emistym C had a positive effect on fruit yield and quality of studied strawberry varieties. Spraying with these substances increased yields by 14–51% as compared with the control. Content of sugars, dry matter and vitamin C in berries of most of varieties was increasing. At the same time the level of acidity in case of spraying with growth regulators was significantly reducing.

Purpose. To study the effect of growth regulators EpinTM and Emistym C on yield and quality of strawberry berries of five varieties (Fragaria ananassa (Weston) Duсhesne ex Rozier) with various ripening time. Methods. Field, laboratory, analytical and statistical ones. Results. It was found that there were no impact of growth regulators EpinTM and Emistym C on the speed of phenological phases of strawberry plants development. It was experimentally determined the impact of mentioned substances on the yield of most studied varieties. Laboratory analysis has confirmed the changes in biochemical composition of strawberries. Conclusions. The use of growth regulators EpinTM end Emistym C had a positive effect on fruit yield and quality of studied strawberry varieties. Spraying with these substances increased yields by 14–51% as compared with the control. Content of sugars, dry matter and vitamin C in berries of most of varieties was increasing. At the same time the level of acidity in case of spraying with growth regulators was significantly reducing.

Purpose. To determine the level of aluminum (Al) accumulation in plants of the Brassicaceae family, which are used in agriculture as green manure and are promising plants for soil phytoremediation. The following crops were the subject of the study: oilseed radish, variety ‘Kyianochka’ (Raphanus sativus L. var oleiformis Pars. ‘Kyianochka’), white mustard, variety ‘Soniachna’ (Sinapis alba L. ‘Soniachna’), winter rapeseed, variety ‘Horlytsia’ (Brassica napus L. ‘Horlytsia’), Sarepta mustard, variety ‘Zolotava’ (Brassica juncea (L.) Czern. ‘Zolotava’), winter turnip rape, variety ‘Oriana’ (Brassica campestris var. oleifera f. biennis D.C. ‘Oriana’), tyfon, variety ‘Fitopal’ (Brassica campestris var. oleifera f. biennis DC. ´ Brassica rapa L. ‘Fitopal’). Methods. The research was carried out in the M. M. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine (Kyiv). Plants grown as green manure crops for 56 days on grey forest degraded sandy loam soil, pH 6.5–7.0, were analysed. Aluminum content was determined using an inductively coupled plasma optical emission spectrometer (ICP­OES) ICAP 6300 Duo. The possibility of metal accumulation in plant tissues was assessed using the bioconcentration factor (BF). Results. Measurements showed the following content of Al in plant tissues (in abs. dry matter): oilseed radish, variety ‘Kyianochka’ – 2035.9 mg/kg, white mustard, variety ‘Soniachna’ – 687.5 mg/kg, winter rapeseed, variety ‘Horlytsia’ – 388.6 mg/kg, Sarepta mustard, variety ‘Zolotava’ – 1238.5 mg/kg, winter turnip rape, variety ‘Oriana’ – 1105.2 mg/kg, tyfon, variety ‘Fitopal’ – 854.4 mg/kg. Conclusions. Under growing conditions, the aluminum content in plants did not exceed 0.2%. All the samples studied have a BF < 1 and are not hyperaccumulators of the element according to this criterion. However, three of the investigated samples (‘Zolotava’ Sarepta mustard, ‘Oriana’ winter turnip rape and ‘Kyianochka’ oilseed radish) have an aluminum content in the above­ground dry matter of more than 1000 mg/kg, indicating a significant accumulation of this element. For the purposes of phytoextraction of aluminum, the most suitable of the plants studied is oilseed radish ‘Kyianochka’ (BF ≈ 0.4). | Мета. Встановити рівень накопичення алюмінію (Аl) у рослинах представників родини Brassicaceae, використовуваних як сидерати у сільському господарстві та перспективних для фіторемедіації ґрунтів. Предметом дослідження були такі культури, як редька олійна [cорт ‘Кияночка’ (Raphanus sativus L. var oleiformis Pars. ‘Kyianochka’)], гірчиця біла [сортозразок ‘Сонячна’ (Sinapis alba L. ‘Soniachna’)], ріпак озимий [сортозразок ‘Горлиця’ (Brassica napus L. ‘Horlytsia’)], гірчиця сарептська [сортозразок ‘Золотава’ (Brassica juncea (L.) Czern. ‘Zolotava’)], суріпиця озима [сорт ‘Оріана’ (Brassica campestris var. oleifera f. biennis D.C. ‘Oriana’)], тифон [сорт ‘Фітопал’ (Brassica campestris var. oleifera f. biennis DC. × Brassica rapa L. ‘Fitopal’)].  Методи. Дослідження проводили в Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка НАН України (м. Київ). Рослини, що вирощували як сидерати, аналізували протягом 56 днів на сірому лісовому деградованому супіщаному малогумусному ґрунті, pH 6,5–7,0. Вміст алюмінію визначали, використовуючи оптичний емісійний спектрометр з індуктивно зв’язаною плазмою (ІCP­ОЕS) ІCAP 6300 Duo. Можливість накопичення металу в тканинах рослин оцінювали за допомогою біоконцентраційного фактора (ВF). Результати. Здійснивши вимірювання, встановили такий вміст Аl у тканинах рослин (у перерахунку на абсолютно суху речовину): редька олійна (сорт  ‘Кияночка’) – 2035,9 мг/кг; гірчиця біла (сортозразок ‘Сонячна’) – 687,5; ріпак озимий (сортозразок ‘Горлиця’) – 388,6; гірчиця сарептська (сортозразок ‘Золотава’) – 1238,5; суріпиця озима (сорт ‘Оріана’) – 1105,2; тифон (сорт ‘Фітопал’) – 854,4 мг/кг. Висновки. Вміст алюмінію в рослинах за наявних умов вирощування не перевищував 0,2%. Всі досліджені зразки мали показник BF < 1 та не були гіпернакопичувачами елемента за цим критерієм. Однак сортозразок гірчиці сарептської ‘Золотава’, сорт суріпиці озимої ‘Оріана’ та сорт редьки олійної ‘Кияночка’ продемонстрували значне накопичення алюмінію в наземній сухій масі – понад 1000 мг/кг. Найпридатнішою для фітоекстракції алюмінію серед досліджуваних рослин виявилася редька олійна ‘Кияночка’ (BF ≈ 0,4).

Мета. Встановити рівень накопичення алюмінію (Аl) у рослинах представників родини Brassicaceae, використовуваних як сидерати у сільському господарстві та перспективних для фіторемедіації ґрунтів. Предметом дослідження були такі культури, як редька олійна [cорт ‘Кияночка’ (Raphanus sativus L. var oleiformis Pars. ‘Kyianochka’)], гірчиця біла [сортозразок ‘Сонячна’ (Sinapis alba L. ‘Soniachna’)], ріпак озимий [сортозразок ‘Горлиця’ (Brassica napus L. ‘Horlytsia’)], гірчиця сарептська [сортозразок ‘Золотава’ (Brassica juncea (L.) Czern. ‘Zolotava’)], суріпиця озима [сорт ‘Оріана’ (Brassica campestris var. oleifera f. biennis D.C. ‘Oriana’)], тифон [сорт ‘Фітопал’ (Brassica campestris var. oleifera f. biennis DC. × Brassica rapa L. ‘Fitopal’)].  Методи. Дослідження проводили в Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка НАН України (м. Київ). Рослини, що вирощували як сидерати, аналізували протягом 56 днів на сірому лісовому деградованому супіщаному малогумусному ґрунті, pH 6,5–7,0. Вміст алюмінію визначали, використовуючи оптичний емісійний спектрометр з індуктивно зв’язаною плазмою (ІCP­ОЕS) ІCAP 6300 Duo. Можливість накопичення металу в тканинах рослин оцінювали за допомогою біоконцентраційного фактора (ВF). Результати. Здійснивши вимірювання, встановили такий вміст Аl у тканинах рослин (у перерахунку на абсолютно суху речовину): редька олійна (сорт  ‘Кияночка’) – 2035,9 мг/кг; гірчиця біла (сортозразок ‘Сонячна’) – 687,5; ріпак озимий (сортозразок ‘Горлиця’) – 388,6; гірчиця сарептська (сортозразок ‘Золотава’) – 1238,5; суріпиця озима (сорт ‘Оріана’) – 1105,2; тифон (сорт ‘Фітопал’) – 854,4 мг/кг. Висновки. Вміст алюмінію в рослинах за наявних умов вирощування не перевищував 0,2%. Всі досліджені зразки мали показник BF < 1 та не були гіпернакопичувачами елемента за цим критерієм. Однак сортозразок гірчиці сарептської ‘Золотава’, сорт суріпиці озимої ‘Оріана’ та сорт редьки олійної ‘Кияночка’ продемонстрували значне накопичення алюмінію в наземній сухій масі – понад 1000 мг/кг. Найпридатнішою для фітоекстракції алюмінію серед досліджуваних рослин виявилася редька олійна ‘Кияночка’ (BF ≈ 0,4).

Purpose. To determine the phylogenetic relationships between maize lines based on morphological description (DUS test) and SSR markers. Methods. Field studies (descriptive plant morphology), molecular techniques (PCR, capillary electrophoresis), and statistical analyses (correlation analysis, hierarchical clustering). Results. Based on field studies of 57 maize lines by morphological traits, the codes of qualitative and quantitative characteristics were determined, allowing the classification of the studied maize lines into three groups according to their similarity level: distinct, similar, and very similar. Pearson correlation coefficients were used to calculate phenotypic distances between the studied maize lines, resulting in five cluster groups and seven separate clusters formed by individual lines. The most similar maize lines according to the morphological character codes were those with a similarity coefficient of 0.997, which belong to the group of similar lines according to the results of the testing for distinctness, uniformity, and stability (DUS). The similarity coefficients among lines classified as very similar were sufficiently high, ranging from 0.890 to 0.990, although one pair of lines within this group had a similarity coefficient of 0.771. Based on Roger's molecular distances for nine SSR markers, the most similar lines had a similarity coefficient of 0.16, yet this pair was classified as distinct according to DUS testing. The most distinct pair of lines based on SSR markers had a similarity coefficient of 0.42. The correlation analysis between phenotypic and molecular distance matrices revealed a very weak inverse correlation (r = −0.1). Conclusions. It was found that the calculation of phenotypic and molecular distances reflects the level of similarity among the studied genotypes based on morphological traits and SSR markers. It was shown that the degree of similarity among the studied maize lines varies depending on the evaluation approach, as indicated by expert assessment based on DUS testing results. | Мета. Встановити філогенетичні зв’язки між лініями кукурудзи звичайної за результатами морфологічного опису (ВОС-тест) та SSR маркерами. Методи. Польові (описова морфологія рослин), молекулярні (ПЛР, капілярний електрофорез), статистичні (кореляційний аналіз, ієрархічна кластеризація). Результати. Внаслідок польових досліджень 57 ліній кукурудзи за морфологічними ознаками встановлено коди прояву якісних і кількісних ознак, що дало змогу визначити три групи досліджуваних ліній відповідно до ступеня їхньої подібності: відмінні, подібні та дуже подібні. На основі коефіцієнтів подібності за Пірсоном розраховано фенотипові дистанції між лініями й одержано п’ять кластерних груп та сім окремих кластерів, сформованих окремими лініями. Найбільш подібними за кодами прояву морфологічних ознак виявилися лінії кукурудзи з коефіцієнтом подібності 0,997, які за результатами експертизи на відмінність, однорідність та стабільність (ВОС) належать до групи подібних. Коефіцієнти подібності між лініями, що зараховують до групи дуже подібних, були достатньо високими: від 0,890 до 0,990. Однак між двома лініями з цієї групи коефіцієнт подібності становив 0,771. На основі молекулярних дистанцій за Роджером для дев’яти SSR маркерів як найподібніші визначено лінії з коефіцієнтом подібності 0,16, хоча за результатами експертизи на ВОС ця пара належить до відмінних. Найбільш відмінною за SSR маркерами виявилася пара ліній із коефіцієнтом подібності 0,42. Внаслідок розрахунку кореляційної залежності між матрицями фенотипових і молекулярних дистанцій встановлено дуже слабку обернену кореляцію (r = −0,1). Висновки. З’ясовано, що розрахунок фенотипових і молекулярних дистанцій відображає рівень подібності досліджуваних генотипів за морфологічними ознаками та SSR маркерами. Продемонстровано, що ступінь подібності між досліджуваними лініями кукурудзи різниться залежно від застосованого підходу оцінювання. На це вказує експертна оцінка ліній кукурудзи за результатами експертизи на ВОС.

Мета. Встановити філогенетичні зв’язки між лініями кукурудзи звичайної за результатами морфологічного опису (ВОС-тест) та SSR маркерами. Методи. Польові (описова морфологія рослин), молекулярні (ПЛР, капілярний електрофорез), статистичні (кореляційний аналіз, ієрархічна кластеризація). Результати. Внаслідок польових досліджень 57 ліній кукурудзи за морфологічними ознаками встановлено коди прояву якісних і кількісних ознак, що дало змогу визначити три групи досліджуваних ліній відповідно до ступеня їхньої подібності: відмінні, подібні та дуже подібні. На основі коефіцієнтів подібності за Пірсоном розраховано фенотипові дистанції між лініями й одержано п’ять кластерних груп та сім окремих кластерів, сформованих окремими лініями. Найбільш подібними за кодами прояву морфологічних ознак виявилися лінії кукурудзи з коефіцієнтом подібності 0,997, які за результатами експертизи на відмінність, однорідність та стабільність (ВОС) належать до групи подібних. Коефіцієнти подібності між лініями, що зараховують до групи дуже подібних, були достатньо високими: від 0,890 до 0,990. Однак між двома лініями з цієї групи коефіцієнт подібності становив 0,771. На основі молекулярних дистанцій за Роджером для дев’яти SSR маркерів як найподібніші визначено лінії з коефіцієнтом подібності 0,16, хоча за результатами експертизи на ВОС ця пара належить до відмінних. Найбільш відмінною за SSR маркерами виявилася пара ліній із коефіцієнтом подібності 0,42. Внаслідок розрахунку кореляційної залежності між матрицями фенотипових і молекулярних дистанцій встановлено дуже слабку обернену кореляцію (r = −0,1). Висновки. З’ясовано, що розрахунок фенотипових і молекулярних дистанцій відображає рівень подібності досліджуваних генотипів за морфологічними ознаками та SSR маркерами. Продемонстровано, що ступінь подібності між досліджуваними лініями кукурудзи різниться залежно від застосованого підходу оцінювання. На це вказує експертна оцінка ліній кукурудзи за результатами експертизи на ВОС.

The accumulation of photosynthetic pigments, biogenic elements and amino acids in the leaves of A. argute (kiwi berry) and S. chinensis (Chinese magnolia vine) during their cultivation in the same vegetative containers was studied. Different ratios of the number of plants in the containers were used, namely 50%:50%, 33%:67%, and 67%:33%. Single-species plantings were used as a control. Research demonstrated that the ratios between co-planted plants can impact the levels of photosynthetic pigments, biogenic elements, and amino acids in their leaves. Mixed planting was found to decrease the concentration of photosynthetic pigments in A. argute leaves under these conditions. The chlorophyll a content showed significant changes, decreasing by 6.7–18.7% with S. chinensis ratio in the container and by 31.3–33.8% with M. domestica ratio compared to mono-planting. Chlorophyll b also showed differences, ranging from 1.2–8.6% and 9.7–29.7%, respectively. Additionally, certain features were observed in the distribution of mineral nutrition elements in plant tissues of A. arguta. In mono-planting conditions, the leaves of plants showed an increase in magnesium, potassium, and phosphorus content. When actinidia is grown together with Chinese magnolia vine and an apple tree, especially with an apple tree, the supply of nitrogen, phosphorus, potassium, and calcium to the plants is sharply reduced. By the end of the growing season of plants, the total content of free amino acids in A. arguta leaves increased in mono-planting conditions. Actinidia plants exhibited a disturbance in phosphate metabolism in mixed plantings, as evidenced by elevated levels of arginine and histidine, as well as altered nitrogen metabolism indicated by decreased concentrations of glutamic acid in the leaves. The competitiveness analysis, using the Vanderbeng and Ennik method, showed that A. arguta plants are more compatible with S. chinensis than with M. domestica. The productivity and sustainability of crops can be significantly increased by using the method of mixed crops in agrophytocenoses. However, it is necessary to consider the bioecological features of plants and their tolerance to root secretions of other species. A. arguta and S. chinensis are forest lianas that are a unique part of forest ecosystems. They grow in multispecies groups in natural conditions, so it can be expected that they will show tolerance in mixed plantings. | Досліджено особливості накопичення фотосинтетичних пігментів, біогенних елементів та амінокислот у листі A. argute (ківі) та S. chinensis (лимонника китайського) під час їх культивування в одних і тих самих вегетаційних контейнерах. Співвідношення кількості рослин у контейнерах були різними: 50:50%, 33:67% і 67:33%. Як контроль використовували одновидові насадження. Встановлено, що співвідношення між спільно висадженими рослинами можуть впливати на рівні фотосинтетичних пігментів, біогенних елементів і амінокислот в їхньому листі. Водночас виявлено зменшення концентрації фотосинтетичних пігментів у листках A. argute за умови змішаних насаджень. Найсуттєвіше знизився вміст хлорофілу а – на 6,7–18,7% у варіантах з S. chinensis у контейнері та на 31,3–33,8% у варіантах з M. domestica, як порівняти з мононасадженнями. Відмінності для хлорофілу b були в межах 1,2–8,6% і 9,7–29,7% відповідно. Крім того, спостерігали певні особливості розподілу елементів мінерального живлення в рослинних тканинах A. arguta. В умовах мононасаджень у листках збільшувався вміст магнію, калію та фосфору. За спільного вирощування актинідії з лимонником китайським і особливо з яблунею різко зменшувалося надходження до рослин азоту, фосфору, калію та кальцію. В мононасадженнях у листках              A. arguta до кінця вегетації підвищувався загальний вміст вільних амінокислот. У змішаних насадженнях рослини актинідії продемонстрували порушення метаболізму фосфатів, про що свідчать підвищені рівні аргініну та гістидину, а також зміну метаболізму азоту, що видно зі зниження концентрації глутамінової кислоти у листі. За результатами проведеного методом Вандербенга та Енніка аналізу конкурентоспроможності можна зробити висновок, що рослини A. arguta більш сумісні з S. chinensis, ніж з M. domestica. Продуктивність і стійкість насаджень можна істотно підвищити, використовуючи метод змішаних посівів в агрофітоценозах. Проте необхідно зважати на біоекологічні особливості рослин та їхню толерантність до кореневих виділень інших видів. A. arguta та S. chinen­sis – лісові ліани, які є унікальною частиною лісових екосистем; у природних умовах ростуть багатовидовими угрупованнями, тому є толерантними в змішаних насадженнях.

The accumulation of photosynthetic pigments, biogenic elements and amino acids in the leaves of A. argute (kiwi berry) and S. chinensis (Chinese magnolia vine) during their cultivation in the same vegetative containers was studied. Different ratios of the number of plants in the containers were used, namely 50%:50%, 33%:67%, and 67%:33%. Single-species plantings were used as a control. Research demonstrated that the ratios between co-planted plants can impact the levels of photosynthetic pigments, biogenic elements, and amino acids in their leaves. Mixed planting was found to decrease the concentration of photosynthetic pigments in A. argute leaves under these conditions. The chlorophyll a content showed significant changes, decreasing by 6.7–18.7% with S. chinensis ratio in the container and by 31.3–33.8% with M. domestica ratio compared to mono-planting. Chlorophyll b also showed differences, ranging from 1.2–8.6% and 9.7–29.7%, respectively. Additionally, certain features were observed in the distribution of mineral nutrition elements in plant tissues of A. arguta. In mono-planting conditions, the leaves of plants showed an increase in magnesium, potassium, and phosphorus content. When actinidia is grown together with Chinese magnolia vine and an apple tree, especially with an apple tree, the supply of nitrogen, phosphorus, potassium, and calcium to the plants is sharply reduced. By the end of the growing season of plants, the total content of free amino acids in A. arguta leaves increased in mono-planting conditions. Actinidia plants exhibited a disturbance in phosphate metabolism in mixed plantings, as evidenced by elevated levels of arginine and histidine, as well as altered nitrogen metabolism indicated by decreased concentrations of glutamic acid in the leaves. The competitiveness analysis, using the Vanderbeng and Ennik method, showed that A. arguta plants are more compatible with S. chinensis than with M. domestica. The productivity and sustainability of crops can be significantly increased by using the method of mixed crops in agrophytocenoses. However, it is necessary to consider the bioecological features of plants and their tolerance to root secretions of other species. A. arguta and S. chinensis are forest lianas that are a unique part of forest ecosystems. They grow in multispecies groups in natural conditions, so it can be expected that they will show tolerance in mixed plantings.

The accumulation of photosynthetic pigments, biogenic elements and amino acids in the leaves of A. argute (kiwi berry) and S. chinensis (Chinese magnolia vine) during their cultivation in the same vegetative containers was studied. Different ratios of the number of plants in the containers were used, namely 50%:50%, 33%:67%, and 67%:33%. Single-species plantings were used as a control. Research demonstrated that the ratios between co-planted plants can impact the levels of photosynthetic pigments, biogenic elements, and amino acids in their leaves. Mixed planting was found to decrease the concentration of photosynthetic pigments in A. argute leaves under these conditions. The chlorophyll a content showed significant changes, decreasing by 6.7–18.7% with S. chinensis ratio in the container and by 31.3–33.8% with M. domestica ratio compared to mono-planting. Chlorophyll b also showed differences, ranging from 1.2–8.6% and 9.7–29.7%, respectively. Additionally, certain features were observed in the distribution of mineral nutrition elements in plant tissues of A. arguta. In mono-planting conditions, the leaves of plants showed an increase in magnesium, potassium, and phosphorus content. When actinidia is grown together with Chinese magnolia vine and an apple tree, especially with an apple tree, the supply of nitrogen, phosphorus, potassium, and calcium to the plants is sharply reduced. By the end of the growing season of plants, the total content of free amino acids in A. arguta leaves increased in mono-planting conditions. Actinidia plants exhibited a disturbance in phosphate metabolism in mixed plantings, as evidenced by elevated levels of arginine and histidine, as well as altered nitrogen metabolism indicated by decreased concentrations of glutamic acid in the leaves. The competitiveness analysis, using the Vanderbeng and Ennik method, showed that A. arguta plants are more compatible with S. chinensis than with M. domestica. The productivity and sustainability of crops can be significantly increased by using the method of mixed crops in agrophytocenoses. However, it is necessary to consider the bioecological features of plants and their tolerance to root secretions of other species. A. arguta and S. chinensis are forest lianas that are a unique part of forest ecosystems. They grow in multispecies groups in natural conditions, so it can be expected that they will show tolerance in mixed plantings. | Досліджено особливості накопичення фотосинтетичних пігментів, біогенних елементів та амінокислот у листі A. argute (ківі) та S. chinensis (лимонника китайського) під час їх культивування в одних і тих самих вегетаційних контейнерах. Співвідношення кількості рослин у контейнерах були різними: 50:50%, 33:67% і 67:33%. Як контроль використовували одновидові насадження. Встановлено, що співвідношення між спільно висадженими рослинами можуть впливати на рівні фотосинтетичних пігментів, біогенних елементів і амінокислот в їхньому листі. Водночас виявлено зменшення концентрації фотосинтетичних пігментів у листках A. argute за умови змішаних насаджень. Найсуттєвіше знизився вміст хлорофілу а – на 6,7–18,7% у варіантах з S. chinensis у контейнері та на 31,3–33,8% у варіантах з M. domestica, як порівняти з мононасадженнями. Відмінності для хлорофілу b були в межах 1,2–8,6% і 9,7–29,7% відповідно. Крім того, спостерігали певні особливості розподілу елементів мінерального живлення в рослинних тканинах A. arguta. В умовах мононасаджень у листках збільшувався вміст магнію, калію та фосфору. За спільного вирощування актинідії з лимонником китайським і особливо з яблунею різко зменшувалося надходження до рослин азоту, фосфору, калію та кальцію. В мононасадженнях у листках              A. arguta до кінця вегетації підвищувався загальний вміст вільних амінокислот. У змішаних насадженнях рослини актинідії продемонстрували порушення метаболізму фосфатів, про що свідчать підвищені рівні аргініну та гістидину, а також зміну метаболізму азоту, що видно зі зниження концентрації глутамінової кислоти у листі. За результатами проведеного методом Вандербенга та Енніка аналізу конкурентоспроможності можна зробити висновок, що рослини A. arguta більш сумісні з S. chinensis, ніж з M. domestica. Продуктивність і стійкість насаджень можна істотно підвищити, використовуючи метод змішаних посівів в агрофітоценозах. Проте необхідно зважати на біоекологічні особливості рослин та їхню толерантність до кореневих виділень інших видів. A. arguta та S. chinen­sis – лісові ліани, які є унікальною частиною лісових екосистем; у природних умовах ростуть багатовидовими угрупованнями, тому є толерантними в змішаних насадженнях.

Purpose. To evaluate common winter wheat varieties of the Plant Breeding and Genetic Institute (PBGI) for resistance to brown and leaf rust and powdery mildew pathogens and to identify those with complex immunity to the above diseases that can be used as resistance donors in breeding practice. Methods. During 2021–2023, 35 wheat varieties of the PBGI (Wheat Breeding Department and Laboratory of Intensive Wheat Varieties) were studied. Methods of phytopathological assessment were used on separate and complex artificial infectious backgrounds of the studied diseases in the field and under artificial climatic conditions at the development stages of BBCH 12 and BBCH 59–69. Results. The varieties ‘Oktava’ and ‘Pozytsiia Odeska’ were resistant to brown rust in the juvenile and adult phases, and ‘Oktava’, ‘Vidpovid Odeska’ and ‘Pozytsiia Odeska’ were resistant to stem rust. Moderate resistance to powdery mildew was demonstrated by varieties ‘Oktava’, ‘Shchedrist’, ‘Zhytnytsia’, ‘Harantiia’, ‘Fortetsia’ and ‘Pozytsiia Odeska’ in the juvenile phase, and complex resistance to the disease group was demonstrated by ‘Oktava’ and ‘Pozytsiia Odeska’. Conclusions. The varieties with complex resistance to brown rust, leaf rust and powdery mildew justify the efforts made to develop them and are valuable for further breeding as they often do not require fungicides during cultivation. | Мета. Поширені сорти пшениці озимої Селекційно-генетичного інституту (СГІ) оцінити за показником стійкості проти збудників бурої та листової іржі й борошнистої роси та виділити серед них ті, що мають комплексний імунітет до вищевказаних хвороб і можуть бути використані як донори стійкості у селекційній практиці. Методи. Впродовж 2021–2023 рр. вивчали 35 сортів пшениці селекції СГІ (відділу селекції пшениці та лабораторії інтенсивних сортів пшениці). Використовували методи фітопатологічного оцінювання на роздільних і комплексних штучних інфекційних фонах досліджуваних хвороб у польових умовах та умовах штучного клімату на стадіях розвитку ВВСН 12 і ВВСН 59–69. Результати. Проти бурої іржі стійкими виявились сорти ‘Октава’ та ‘Позиція Одеська’ у ювенільній фазі та фазі дорослої рослини, проти стеблової іржі – ‘Октава’, ‘Відповідь Одеська’ та ‘Позиція Одеська’. Помірну стійкість проти борошнистої роси продемонстрували сорти ‘Октава’, ‘Щедрість’, ‘Житниця’, ‘Гарантія’, ‘Фортеця’ та ‘Позиція Одеська’ в ювенільній фазі, а комплексну проти групи хвороб – ‘Октава’ й ‘Позиція Одеська’. Висновки. Сорти з комплексною стійкістю проти бурої та листової іржі й борошнистої роси виправдовують зусилля, докладені задля їх виведення, та є цінними для подальшої селекції, адже часто не потребують використання фунгіцидів у процесі вирощування.

Мета. Поширені сорти пшениці озимої Селекційно-генетичного інституту (СГІ) оцінити за показником стійкості проти збудників бурої та листової іржі й борошнистої роси та виділити серед них ті, що мають комплексний імунітет до вищевказаних хвороб і можуть бути використані як донори стійкості у селекційній практиці. Методи. Впродовж 2021–2023 рр. вивчали 35 сортів пшениці селекції СГІ (відділу селекції пшениці та лабораторії інтенсивних сортів пшениці). Використовували методи фітопатологічного оцінювання на роздільних і комплексних штучних інфекційних фонах досліджуваних хвороб у польових умовах та умовах штучного клімату на стадіях розвитку ВВСН 12 і ВВСН 59–69. Результати. Проти бурої іржі стійкими виявились сорти ‘Октава’ та ‘Позиція Одеська’ у ювенільній фазі та фазі дорослої рослини, проти стеблової іржі – ‘Октава’, ‘Відповідь Одеська’ та ‘Позиція Одеська’. Помірну стійкість проти борошнистої роси продемонстрували сорти ‘Октава’, ‘Щедрість’, ‘Житниця’, ‘Гарантія’, ‘Фортеця’ та ‘Позиція Одеська’ в ювенільній фазі, а комплексну проти групи хвороб – ‘Октава’ й ‘Позиція Одеська’. Висновки. Сорти з комплексною стійкістю проти бурої та листової іржі й борошнистої роси виправдовують зусилля, докладені задля їх виведення, та є цінними для подальшої селекції, адже часто не потребують використання фунгіцидів у процесі вирощування.

Purpose. Selection of effective pollinators for promising large­fruited sweet cherry varieties in the Forest­Steppe of Ukraine. Methods. Field, laboratory and analytical methods were used in the research. Pollen viability and self­fertility were determined in 29 varieties of different ripening periods. Pollinators were selected for the group of medium­late and late varieties (‘Krupnoplidna’, ‘Talisman’, ‘Stark Hardy Giant’, ‘Anons’, ‘Temporion’, ‘Zodiak’, ‘Annushka’, ‘Anshlah’ and ‘Regina’). The surveys were carried out in accordance with the approved scientific and methodological recommendations. Results. In the group of early varieties, the highest pollen quality (77.9%) was produced by ‘Valerii Chkalov’; among the varieties of medium ripening period – ‘Talisman’ (control) (87.3%), ‘Yaroslavna’ (78.8%) and ‘Melitopolska Myrna’ (86.7%); medium late and late – ‘Drogan’s grosse gelbe’, ‘Kordia’, ‘Regina’, ‘Zodiac’ and ‘Annushka’ (80.9–88.0%). A full crop of all the varieties studied can only be guaranteed under the condition of cross­pollination. The highest level of fruit set (47.9–56.1%) in ‘Talisman’, ‘Temporion’, ‘Stark Hardy Giant’ and ‘Anshlah’ was due to pollen of ‘Krupnoplidna’. Conclusions. The versatility of ‘Donchanka’ as a pollinator was revealed. When it was used, fruit set in relation to free pollination was 111.2–148.8%. ‘Krupnoplidna’ and ‘Stark Hardy Giant’ proved to be mutual pollinators and effective pollinators for the vast majority of varieties. The variety ‘Regina’ was best pollinated by ‘Donchanka’ and ‘Drogan’s grosse gelbe’ with fruit set of 24–26.6% and 134.8–149.4% respectively compared to the control. | Добір ефективних запилювачів для перспективних великоплідних сортів черешні в Лісостепу України. Методи. У процесі досліджень використовували польовий, лабораторний та аналітичний методи. Життєздатність пилку та самоплідність визначали у 29 сортів різних строків достигання. Для групи середньопізніх і пізніх (‘Крупноплідна’, ‘Талісман’, ‘Stark Hardy Giant’, ‘Анонс’, ‘Темпоріон’, ‘Зодіак’, ‘Аннушка’, ‘Аншлаг’ та ‘Regina’) добирали запилювачі. Обліки виконували відповідно до затверджених науково­методичних рекомендацій. Результати. У групі ранніх найвищу якість пилку (77,9%) формував сорт ‘Валерій Чкалов’; серед сортів середнього строку достигання – ‘Талісман’ (контроль) (87,3%), ‘Ярославна’ (78,8%) та ‘Мелітопольська мирна’ (86,7%); середньопізніх і пізніх – ‘Drogan’s grosse gelbe’, ‘Коrdia’, ‘Regina’, ‘Зодіак’ та ‘Аннушка’ (80,9–88,0%). Одержання повноцінного врожаю в усіх досліджуваних сортів гарантовано лише за умови перехресного запилення. Найвищий рівень зав’язування плодів (47,9–56,1%) у ‘Талісмана’, ‘Темпоріона’, ‘Stark Hardy Giant’ та ‘Аншлагу’ був завдяки пилку сорту ‘Крупноплідна’. Висновки. Встановлено універсальність сорту ‘Дончанка’ як запилювача. За його використання зав’язування плодів стосовно вільного запилення становило 111,2–148,8%. ‘Крупноплідна’ та ‘Stark Hardy Giant’ виявилися взаємозапилювальними та ефективними запилювачами для переважної більшості сортів. Сорт ‘Regina’ найліпше запилювали ‘Дончанка’ та ‘Drogan’s grosse gelbe’ із зав’язуванням плодів 24–26,6%, або 134,8–149,4% проти контролю.

Добір ефективних запилювачів для перспективних великоплідних сортів черешні в Лісостепу України. Методи. У процесі досліджень використовували польовий, лабораторний та аналітичний методи. Життєздатність пилку та самоплідність визначали у 29 сортів різних строків достигання. Для групи середньопізніх і пізніх (‘Крупноплідна’, ‘Талісман’, ‘Stark Hardy Giant’, ‘Анонс’, ‘Темпоріон’, ‘Зодіак’, ‘Аннушка’, ‘Аншлаг’ та ‘Regina’) добирали запилювачі. Обліки виконували відповідно до затверджених науково­методичних рекомендацій. Результати. У групі ранніх найвищу якість пилку (77,9%) формував сорт ‘Валерій Чкалов’; серед сортів середнього строку достигання – ‘Талісман’ (контроль) (87,3%), ‘Ярославна’ (78,8%) та ‘Мелітопольська мирна’ (86,7%); середньопізніх і пізніх – ‘Drogan’s grosse gelbe’, ‘Коrdia’, ‘Regina’, ‘Зодіак’ та ‘Аннушка’ (80,9–88,0%). Одержання повноцінного врожаю в усіх досліджуваних сортів гарантовано лише за умови перехресного запилення. Найвищий рівень зав’язування плодів (47,9–56,1%) у ‘Талісмана’, ‘Темпоріона’, ‘Stark Hardy Giant’ та ‘Аншлагу’ був завдяки пилку сорту ‘Крупноплідна’. Висновки. Встановлено універсальність сорту ‘Дончанка’ як запилювача. За його використання зав’язування плодів стосовно вільного запилення становило 111,2–148,8%. ‘Крупноплідна’ та ‘Stark Hardy Giant’ виявилися взаємозапилювальними та ефективними запилювачами для переважної більшості сортів. Сорт ‘Regina’ найліпше запилювали ‘Дончанка’ та ‘Drogan’s grosse gelbe’ із зав’язуванням плодів 24–26,6%, або 134,8–149,4% проти контролю.

Purpose. To study the biochemical parameters characterising seed quality in pea varieties of different morphotypes for the selection of genotypes with improved nutritional properties. Methods. Seeds of 37 different morphotypes [leafy, leafless, heterophillous (chameleon)] of domestic and foreign pea varieties were studied.  Standard and laboratory developed methods of biochemical analysis of plants (Kjeldahl method, spectrophotometric methods, electrophoresis) were used. The statistical analysis of the research results was carried out using the software LibreOffice Calc (GNU Lesser General Public License v3) and the image analysis software Imagel. Results. The presence of varietal differences in the biochemical parameters studied related to seed quality (protein content, flavonoids, lipoxygenase activity, trypsin inhibitor, lectins), the content of the main fractions of the protein complex (legumin and vicilin) and their ratio in seeds of different morphotypes was established. The electrophoretic and amino acid analyses revealed varietal differences (in the relative content of certain protein components in the electropherogram, the presence/absence of some components in the electrophoretic spectra of vicilin and legumin, and their amino acid composition) that affect the nutritional value of pea seeds. Conclusions. The application of the biochemical criteria studied makes it possible to select varieties of food peas with specific technological parameters. | Мета. Вивчити біохімічні показники, що характеризують якість насіння, у різних за морфотипом сортів гороху для добору сортів з поліпшеними харчовими властивостями. Методи. Об’єктом досліджень було насіння 37 різних за морфотипом [листочковий, вусатий, гетерофільний (хамелеон)] сортів гороху вітчизняної та іноземної селекції. Використовували стандартні та розроблені в лабораторії методики біохімічного аналізу рослин (метод K’єльдаля, спектрофотометричні методи, електрофорез). Статистичний аналіз результатів досліджень здійснювали за допомогою програми «LibreOffice Calc» (GNU Lesser General Public License v3) та програми аналізу зображень «Imagel». Результати. Встановлено наявність сортових відмінностей за дослідженими біохімічними показниками, пов’язаними з якістю насіння (вміст білка, флавоноїдів, активність ліпоксигенази, інгібітора трипсину, лектинів), за вмістом основних фракцій білкового комплексу (легуміну та віциліну) та їхнім співвідношенням у насінні різних за морфотипом сортів. Завдяки електрофоретичному та амінокислотному аналізам виявлено сортові відмінності (у відносному вмісті окремих білкових компонентів на електрофореграмі, наявності / відсутності деяких компонентів в електрофоретичних спектрах віциліну та легуміну, їхньому амінокислотному складі), що впливають на харчову цінність насіння гороху. Висновки. Застосування досліджених біохімічних критеріїв дає змогу проводити добір сортів гороху продовольчого напряму із заданими технологічними параметрами.

Мета. Вивчити біохімічні показники, що характеризують якість насіння, у різних за морфотипом сортів гороху для добору сортів з поліпшеними харчовими властивостями. Методи. Об’єктом досліджень було насіння 37 різних за морфотипом [листочковий, вусатий, гетерофільний (хамелеон)] сортів гороху вітчизняної та іноземної селекції. Використовували стандартні та розроблені в лабораторії методики біохімічного аналізу рослин (метод K’єльдаля, спектрофотометричні методи, електрофорез). Статистичний аналіз результатів досліджень здійснювали за допомогою програми «LibreOffice Calc» (GNU Lesser General Public License v3) та програми аналізу зображень «Imagel». Результати. Встановлено наявність сортових відмінностей за дослідженими біохімічними показниками, пов’язаними з якістю насіння (вміст білка, флавоноїдів, активність ліпоксигенази, інгібітора трипсину, лектинів), за вмістом основних фракцій білкового комплексу (легуміну та віциліну) та їхнім співвідношенням у насінні різних за морфотипом сортів. Завдяки електрофоретичному та амінокислотному аналізам виявлено сортові відмінності (у відносному вмісті окремих білкових компонентів на електрофореграмі, наявності / відсутності деяких компонентів в електрофоретичних спектрах віциліну та легуміну, їхньому амінокислотному складі), що впливають на харчову цінність насіння гороху. Висновки. Застосування досліджених біохімічних критеріїв дає змогу проводити добір сортів гороху продовольчого напряму із заданими технологічними параметрами.