Цель. Исследовать хозяйственно-биологические особенности и раскрыть генетический потенциал различных гибридов капусты пекинской в зависимости от климатической зоны выращивания. Методы. Вариантами опыта были гибриды капусты пекинской ‘Pioner F1’ (контроль), ‘Vili F1’, ‘Manoko F1’, ‘Orient Star F1’, ‘Vitimo F1’, ‘Sprinkin F1’, ‘Summer Highland F1’, ‘Suprin F1’, ‘Richi F1’. Площадь учетного участка 21 м2. Опыт закладывался в четырех повторениях, исследуемые варианты размещали методом рендомизированных блоков. Кассетную рассаду в возрасте 40 суток высаживали во второй декаде апреля по схеме 70 × 25 см. Результаты. В один срок посева у гибридов всходы появлялись не одновременно и первые отмечены у гибридов ‘Vili F1’, ‘Manoko F1’, ‘Orient Star F1’ и ‘Summer Highland F1’ – на 4 сутки после посева, а в остальных – массовые всходы наблюдались несколько позже, на 5–6 сутки после посева. Самый высокий товарный урожай головок получили у гибридов ‘Vili F1’ (31,7 т/га) и ‘Sprinkin F1’ (28,7 т/га), что на 10,0 и 7,0 т/га больше, чем в контроле. Существенно ниже была урожайность у гибридов ‘Summer Highland F1’ – 24,9 и ‘Suprin F1’ – 24,6 т/га. В условиях неустойчивого увлажнения более урожайными были гиб­риды ‘Vili F1’ и ‘Sprinkin F1’, которые обеспечили прирост урожая к контролю 10,0 и 7,0 т/га, а продукция имела высокое товарное качество. Самый высокий процент сухих растворимых веществ установлен в головках гибридов ‘Summer Highland F1’ (6,2%) и ‘Sprinkin F1’ (5,9%), что на 1,1 и 0,8% больше контроля. По сумме сахаров не отмечено существенной разницы между вариантами, данный показатель был на уровне контроля (1,7–2,1%). Содержание нитратов в головках исследуемых гибридов капусты пекинской было в пределах допустимой нормы 600 мг/кг сырой массы. Выводы. Фенологические наблюдения за развитием растений и их биометрические показатели в зависимости от сортовых особенностей указывают, что в условиях неустойчивого увлажнения более урожайными были гибриды ‘Vili F1’ и ‘Sprinkin F1’, которые обеспечили прирост урожая к контролю 10,0 и 7,0 т/га, а продукция была высокого товарного качества. Длительный период вегетации у гибрида ‘Richi F1’ – 93 суток не повлиял на качество и урожайность культуры и обеспечил низкие показатели относительно контрольного и исследуемых вариантов. | Мета. Дослідити господарсько-біологічні особливості та розкрити генетичний потенціал різних гібридів капусти пекінської залежно від кліматичної зони вирощування.Методи. Варіантами досліду були гібриди капусти пекінської ‘Pioner F1’ (контроль), ‘Vili F1’, ‘Manoko F1’, ‘Orient Star F1’, ‘Vitimo F1’, ‘Sprinkin F1’, ‘Summer Highland F1’, ‘Suprin F1’, ‘Richi F1’. Площа облікової ділянки 21 м2. Дослід закладався в чотирьох повтореннях, досліджувані варіанти розміщували методом рендомізованих блоків. Касетну розсаду віком 40 діб висаджували в другій декаді квітня за схемою 70 × 25 см.Результати. За одного строку сівби у гібридів сходи з’являлись неодночасно і перші відмічено у гібридів ‘Vili F1’, ‘Manoko F1’, ‘Orient Star F1’та ‘Summer Highland F1’ – на 4 добу після сівби, а у решти – масові сходи спостерігали дещо пізніше, на 5–6 добу після сівби. Найвищий товарний врожай головок одержали у гібридів ‘Vili F1’ (31,7 т/га) та ‘Sprinkin F1’ (28,7 т/га), що на 10,0 і 7,0 т/га більше, ніж у контролі. Істотно нижчою була врожайність у гібридів ‘Summer Highland F1’ – 24,9 і ‘Suprin F1’ – 24,6 т/га. В умовах нестійкого зволоження врожайнішими були гібриди ‘Vili F1’та ‘Sprinkin F1’, які забезпечили приріст урожаю до контролю 10,0 і 7,0 т/га, а продукція була високої товарної якості. Найвищий відсоток сухих розчинних речовин був у головках гібридів ‘Summer Highland F1’ (6,2%) і ‘Sprinkin F1’ (5,9%), що на 1,1 і 0,8% більше за контроль. За сумою цукрів не відмічено істотної різниці між варіантами, даний показник був на рівні контролю (1,7–2,1%). Уміст нітратів у головках досліджуваних гібридів капусти пекінської був у межах допустимої норми – 600 мг/кг сирої маси.Висновки. Фенологічні спостереження за розвитком рослин та їхні біометричні показники залежно від сортових особливостей вказують, що в умовах нестійкого зволоження врожайнішими були гібриди ‘Vili F1’та ‘Sprinkin F1’, які забезпечили приріст урожаю до контролю 10,0 і 7,0 т/га, а продукція була високої товарної якості. Тривалий період вегетації у гібриду ‘Richi F1’– 93 доби, не вплинув на якість і врожайність та забезпечив найнижчі показники відносно контрольного і досліджуваних варіантів. | Purpose. To study the economic and biological characteristics and to reveal the genetic potential of various hybrids of Chinese cabbage depending on the climatic zone of cultivation.Methods. In the experiment, hybrids of Chinese cabbage ‘Pioner F1’ (control), ‘Villi F1’, ‘Manoko F1’, ‘Orient Star F1’, ‘Vitimo F1’, ‘Sprinkin F1’, ‘Summer Highland F1’, ‘Suprin F1’, and ‘Richi F1’ were evaluated. The experiment was laid out in a randomized block design with four replications with a single plot area of 21 m2. The container seedlings (40 days old) were planted in the middle of April according to the scheme 70 cm by 25 cm.Results. Having been planted at the same time, seed germination over the studied hybrids was not simultaneous. The first sprouted seeds (4 days after seeding) belonged to hybrids ‘Villi F1’, ‘Manoko F1’, ‘Orient Star F1’, and‘Summer Highland F1’. Seeds of the other hybrids started active germination on the 5–6 days after seeding. The highest yield of the cabbage heads was obtained from hybrids ‘Villi F1’ (31.7 t/ha) and ‘Sprinkin F1’ (28.7 t/ha), which was 10.0 and 7.0 t/ha more than in the control variant. The yield of ‘Summer Highland F1’ was 24.9 t/ha and ‘Suprin F1’ 24.6 t/ha. Under the conditions of unstable soil moisture, hybrids ‘Villi F1’and ‘Sprinkin F1’ appeared the most productive and ensured yield increase of 10.0 t/ha and 7.0 t/ha, respectively, compared to the control; and crop commercial quality was high. The highest percentage of dry matter (DM) content was in ‘Summer Highland F1’ (6.2%) followed by ‘Sprinkin F1’ (5.9%), which was 1.1% and 0.8% more than in the control. There was no significant difference between the values of the total sugars content over the variants. They ranged between 1.7 and 2.1%, which was similar to the control values. The content of nitrates in the cabbage heads of the studied Chinese cabbage hybrids was within the tolerance limit and amounted to 600 mg/kg (raw mass).Conclusions. Phenological observations of plant development and their biometric indices, depending on the varietal characteristics, indicate that under the conditions of unstable soil moisture, hybrids ‘Villi F1’ and ‘Sprinkin F1’ were more yielding and ensured yield increase of 10.0 t/ha and 7.0 t/ha, respectively, compared to the control. The crop commercial quality was high. The long growing season of ‘Richi F1’ (93 days) did not affect the crop quality and yield and demonstrated the lowest productivity compared to the control and the other experiment variants.

Purpose. To study the economic and biological characteristics and to reveal the genetic potential of various hybrids of Chinese cabbage depending on the climatic zone of cultivation. Methods. In the experiment, hybrids of Chinese cabbage ‘Pioner F1’ (control), ‘Villi F1’, ‘Manoko F1’, ‘Orient Star F1’, ‘Vitimo F1’, ‘Sprinkin F1’, ‘Summer Highland F1’, ‘Suprin F1’, and ‘Richi F1’ were evaluated. The experiment was laid out in a randomized block design with four replications with a single plot area of 21 m2. The container seedlings (40 days old) were planted in the middle of April according to the scheme 70 cm by 25 cm. Results. Having been planted at the same time, seed germination over the studied hybrids was not simultaneous. The first sprouted seeds (4 days after seeding) belonged to hybrids ‘Villi F1’, ‘Manoko F1’, ‘Orient Star F1’, and‘Summer Highland F1’. Seeds of the other hybrids started active germination on the 5–6 days after seeding. The highest yield of the cabbage heads was obtained from hybrids ‘Villi F1’ (31.7 t/ha) and ‘Sprinkin F1’ (28.7 t/ha), which was 10.0 and 7.0 t/ha more than in the control variant. The yield of ‘Summer Highland F1’ was 24.9 t/ha and ‘Suprin F1’ 24.6 t/ha. Under the conditions of unstable soil moisture, hybrids ‘Villi F1’and ‘Sprinkin F1’ appeared the most productive and ensured yield increase of 10.0 t/ha and 7.0 t/ha, respectively, compared to the control; and crop commercial quality was high. The highest percentage of dry matter (DM) content was in ‘Summer Highland F1’ (6.2%) followed by ‘Sprinkin F1’ (5.9%), which was 1.1% and 0.8% more than in the control. There was no significant difference between the values of the total sugars content over the variants. They ranged between 1.7 and 2.1%, which was similar to the control values. The content of nitrates in the cabbage heads of the studied Chinese cabbage hybrids was within the tolerance limit and amounted to 600 mg/kg (raw mass). Conclusions. Phenological observations of plant development and their biometric indices, depending on the varietal characteristics, indicate that under the conditions of unstable soil moisture, hybrids ‘Villi F1’ and ‘Sprinkin F1’ were more yielding and ensured yield increase of 10.0 t/ha and 7.0 t/ha, respectively, compared to the control. The crop commercial quality was high. The long growing season of ‘Richi F1’ (93 days) did not affect the crop quality and yield and demonstrated the lowest productivity compared to the control and the other experiment variants.

Purpose. To study the economic and biological characteristics and to reveal the genetic potential of various hybrids of Chinese cabbage depending on the climatic zone of cultivation. Methods. In the experiment, hybrids of Chinese cabbage ‘Pioner F1’ (control), ‘Villi F1’, ‘Manoko F1’, ‘Orient Star F1’, ‘Vitimo F1’, ‘Sprinkin F1’, ‘Summer Highland F1’, ‘Suprin F1’, and ‘Richi F1’ were evaluated. The experiment was laid out in a randomized block design with four replications with a single plot area of 21 m2. The container seedlings (40 days old) were planted in the middle of April according to the scheme 70 cm by 25 cm. Results. Having been planted at the same time, seed germination over the studied hybrids was not simultaneous. The first sprouted seeds (4 days after seeding) belonged to hybrids ‘Villi F1’, ‘Manoko F1’, ‘Orient Star F1’, and‘Summer Highland F1’. Seeds of the other hybrids started active germination on the 5–6 days after seeding. The highest yield of the cabbage heads was obtained from hybrids ‘Villi F1’ (31.7 t/ha) and ‘Sprinkin F1’ (28.7 t/ha), which was 10.0 and 7.0 t/ha more than in the control variant. The yield of ‘Summer Highland F1’ was 24.9 t/ha and ‘Suprin F1’ 24.6 t/ha. Under the conditions of unstable soil moisture, hybrids ‘Villi F1’and ‘Sprinkin F1’ appeared the most productive and ensured yield increase of 10.0 t/ha and 7.0 t/ha, respectively, compared to the control; and crop commercial quality was high. The highest percentage of dry matter (DM) content was in ‘Summer Highland F1’ (6.2%) followed by ‘Sprinkin F1’ (5.9%), which was 1.1% and 0.8% more than in the control. There was no significant difference between the values of the total sugars content over the variants. They ranged between 1.7 and 2.1%, which was similar to the control values. The content of nitrates in the cabbage heads of the studied Chinese cabbage hybrids was within the tolerance limit and amounted to 600 mg/kg (raw mass). Conclusions. Phenological observations of plant development and their biometric indices, depending on the varietal characteristics, indicate that under the conditions of unstable soil moisture, hybrids ‘Villi F1’ and ‘Sprinkin F1’ were more yielding and ensured yield increase of 10.0 t/ha and 7.0 t/ha, respectively, compared to the control. The crop commercial quality was high. The long growing season of ‘Richi F1’ (93 days) did not affect the crop quality and yield and demonstrated the lowest productivity compared to the control and the other experiment variants.

Мета. Вивчити вплив різних строків сівби, норм висіву насіння на морфологічні та врожайні параметри сортів льону олійного Linum humile Mill. селекції Інституту олійних культур НААН України ‘Орфей’, ‘Світозір’ і ‘Водограй’.Методи. Дослідження проводили упродовж 2018–2019 рр. у філії Українського інституту експертизи сортів рослин – Хмельницькому обласному державному центрі експертизи сортів рослин, с. Требухівці Летичівського району Хмельницької області. Вивчали такі фактори: строк сівби (15, 20, 25 квітня); норму висіву насіння в млн шт./га (4,0; 6,0; 8,0); сорти льону олійного ‘Орфей’, ‘Світлозір’, ‘Водограй’. Закладання дослідів, оцінювання матеріалу, аналіз рослин, урожаю та якості насіння здійснювали відповідно до Методики проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин групи технічних і кормових на придатність до поширення в Україні.Результати. Встановили достовірну різницю між варіантами за нормою висіву насіння і строками сівби. Сорти льону олійного оцінили за морфологічними і врожайними показниками залежно від досліджуваних факторів. Вищу врожайність і кращі морфологічні показники за роки досліджень спостерігали у сорту льону олійного ‘Світлозір’ за строків сівби 20 та 25 квітня і норми висіву насіння 6,0 і 8,0 млн насінин на гектар. У всіх сортів кращою за усіма варіантами була норма висіву насіння 8,0 млн шт./га. Більшу кількість коробочок, кількість насінин у коробочці і масу насіння з однієї рослини формував сорт льону олійного ‘Світлозір’ порівняно із сортами ‘Орфей’ і ‘Водограй’ за вищезгаданих факторів. За раннього строку сівби незалежно від сорту і норми висіву насіння спостерігали найменші величини морфологічних і врожайних показників у рослин льону олійного.Висновки. Для повнішої реалізації генетичного потенціалу сортів льону олійного за врожайними і морфологічними показниками в умовах Лісостепу Західного норма висіву насіння повинна бути 6,0 і 8,0 млн шт./га за строків сівби 20 і 25 квітня. Вищою врожайністю і покращеними морфологічними показниками характеризувався сорт льону ‘Світлозір’. | Цель. Изучить влияние различных сроков посева, норм высева семян на морфологические и урожайные параметры сортов льна масличного Linum humile Mill. селекции Института масличных культур НААН Украины ‘Орфей’, ‘Світозір’ и ‘Водограй’.Методы. Исследования проводились на протяжении 2018–2019 гг. в филиале Украинского института экспертизы сортов растений  – Хмельницком областном государственном центре экспертизы сортов растений, с. Требуховцы Летичевского района Хмельницкой области. Изучали следующие факторы: срок посева (15, 20, 25 апреля); норму высева семян млн шт./га (4,0; 6,0; 8,0); сорта льна масличного ‘Орфей’, ‘Світлозір’, ‘Водограй’. Закладка опытов, оценка материала, анализ растений, урожая и качества семян проведены в соответствии с Методикой проведения квалификационной экспертизы сортов растений на пригодность к распространению в Украине.Результаты. Установили достоверную разницу между вариантами по норме высева семян и срокам посева. Сорта льна масличного оценили по морфологическим и урожайным показателям в зависимости от исследуемых факторов. Высшую урожайность и лучшие морфологические показатели за годы исследований наблюдали у сор­та льна масличного ‘Світлозір’ при сроке посева 20 и 25 апреля и норме высева семян 6,0 и 8,0 млн семян на гектар. Независимо от сорта лучшей по всем вариантам была норма высева семян 6,0 и 8,0 млн шт./га. Большее количество коробочек, количество семян в коробочке и массу семян с одного растения формировал сорт льна масличного ‘Світлозір’ по сравнению с сортами ‘Орфей’ и ‘Водограй’ за вышеупомянутыми факторами. При раннем сроке посева независимо от сорта и нормы высева наблюдали наименьшую величину морфологических и урожайных показателей у растений льна масличного.Выводы. Для более полной реализации генетического потенциала сортов льна масличного по морфологическим и урожайным показателям в условиях Лесостепи Западной норма высева семян должна составлять 6,0 и 8,0 млн шт./га при сроках посева 20 и 25 апреля. Высшей урожайностью и улучшенными морфологическими показателями характеризовался сорт льна ‘Світлозір’ | Purpose. To study the effect of different sowing periods, seed sowing rates onto morphological and crop capacity indicators of oilseeds flax of Ukrainian varieties: ‘Orfei’, ‘Svito­zir’ and ‘Vodohrai’. Methods. The research was conducted in 2018–2019 in the branch of Ukrainian institute of plant varieties expertise in Khmelnytsky oblast state centre of plant varieties expertise, village Trebukhivtsi, Letychiv region, Khmelnytsky oblast. The following factors are studied: sowing period (15, 20, 25 April); seed sowing rates in million items per hectare (4, 6, 8); varieties of oilseed flax from The Institute of oilseed plants of National Academy of Agricultural Sciences of Ukraine: ‘Orfei’, ‘Svitozir’ and ‘Vodo­hrai’. Embedding experiments, material estimation, plants, harvest and seeds analysis are done in accordance with the “The method for the qualification examination of plant varieties for suitability for distribution in Ukraine”. Results. The credible difference between the variants according to the rate of sowing the seed and the terms of so­wing was defined. The estimation of the oilseed flax varieties according to the morphological and harvesting indicators was done. The variety of oilseed flaxseed ‘Svitlozar’ demonstrated higher harvest rate and morphological indicators in a so­wing period of 20–25 April and the sowing rate 6 and 8 million seed per1 hectare. It was also revealed, that regardless of a variety, the sowing rate of 6 million seeds per one hec­tare is the best of all. A better number of capsules, the seeds in the capsules and the weight of the seeds in the plant was formed by the variety ‘Svitlozir’ compared to the varieties ‘Orfei’ and ‘Vodohrai’. With early sowing period, the smal­-lest values of morphological and yield indices were observed in the varieties of flaxseed, irrespective of the variety and norms of seeding.Conclusions. For more full realization of the genetic potential of the varieties of oilseed flax according to the morphological and harvest indicators in the conditions of Western Forest-Steppe the sawing rate must be 8 million seeds per one hectare, and the sawing period of 20–25 April. The variety ‘Svitlozir’ is characterized by its higher crop capacity and morphological indicators

Purpose. To study the effect of different sowing periods, seed sowing rates onto morphological and crop capacity indicators of oilseeds flax of Ukrainian varieties: ‘Orfei’, ‘Svito­zir’ and ‘Vodohrai’. Methods. The research was conducted in 2018–2019 in the branch of Ukrainian institute of plant varieties expertise in Khmelnytsky oblast state centre of plant varieties expertise, village Trebukhivtsi, Letychiv region, Khmelnytsky oblast. The following factors are studied: sowing period (15, 20, 25 April); seed sowing rates in million items per hectare (4, 6, 8); varieties of oilseed flax from The Institute of oilseed plants of National Academy of Agricultural Sciences of Ukraine: ‘Orfei’, ‘Svitozir’ and ‘Vodo­hrai’. Embedding experiments, material estimation, plants, harvest and seeds analysis are done in accordance with the “The method for the qualification examination of plant varieties for suitability for distribution in Ukraine”. Results. The credible difference between the variants according to the rate of sowing the seed and the terms of so­wing was defined. The estimation of the oilseed flax varieties according to the morphological and harvesting indicators was done. The variety of oilseed flaxseed ‘Svitlozar’ demonstrated higher harvest rate and morphological indicators in a so­wing period of 20–25 April and the sowing rate 6 and 8 million seed per1 hectare. It was also revealed, that regardless of a variety, the sowing rate of 6 million seeds per one hec­tare is the best of all. A better number of capsules, the seeds in the capsules and the weight of the seeds in the plant was formed by the variety ‘Svitlozir’ compared to the varieties ‘Orfei’ and ‘Vodohrai’. With early sowing period, the smal­-lest values of morphological and yield indices were observed in the varieties of flaxseed, irrespective of the variety and norms of seeding. Conclusions. For more full realization of the genetic potential of the varieties of oilseed flax according to the morphological and harvest indicators in the conditions of Western Forest-Steppe the sawing rate must be 8 million seeds per one hectare, and the sawing period of 20–25 April. The variety ‘Svitlozir’ is characterized by its higher crop capacity and morphological indicators

Целью данного исследования была разработка основных компонентов модели адаптивной информационной системы прогнозирования продуктивности сельскохозяйственных культур. Методы. Для проведения исследований по установлению основных структурных элементов адаптивной информационной модели прогнозирования продуктивности основных сельскохозяйственных культур использовали метод построения динамических моделей. Результаты. Проведен детальный анализ концептуальных подходов к построению математических сельскохозяйственных моделей и установлены основные преимущества и недостатки современных аналогов. Определено, что адаптивная информационная модель базируется исключительно на потребностях растения и собственно необходимость обеспечить эти потребности доступными ресурсами с целью получения стабильно высокой урожайности с хорошими показателями качества. Программно-аппаратный комплекс должен иметь обратную связь между его основными структурными элементами, ведь за счет этого значительно повышается точность прогнозирования продуктивности растений. Данные полученные на основе работы определенных механизмов или показатели погодных условий и их прогнозы используются для принятия решений, однако, в случае их существенного изменения решение об отдельных элементах технологии пересматриваются. Программный продукт должен быть связан с экономической частью и при создании рекомендаций учитывать конъюнктуру рынка и прогнозные данные. В случае низкой закупочной цены на продукцию рекомендовать применять или не применять определенные агротехнические операции (скажем удобрение по вегетации), кроме того, корректировать их в случае существенного изменения условий выращивания – когда применение этих элементов технологии будет неэффективно за счет негативного воздействия других факторов. Выводы. Адаптивная информационная система прогнозирования продуктивности в технологическом процессе выращивания сельскохозяйственных культур формируется на базе модели состоящей из трех модулей признаков – результирующей и двух компонентных. На каждом следующем этапе реализации модели результирующий признак становится компонентным, причем с максимальным вкладом в результирующий признак следующего модуля. | Purpose of this study was to develop the main components of a model of an adaptive information system for predicting crop productivity. Methods. To conduct research on the establishment of the basic structural elements of an adaptive information model for predicting the productivity of basic crops used the method of constructing dynamic models. Results. A detailed analysis of conceptual approaches to the construction of mathematical agricultural models is carried out and the main advantages and disadvantages of modern analogues are established. It is determined that the adaptive information model is based solely on the needs of the plant and actually on the need to provide these needs with available resources in order to obtain consistently high yields with high quality indicators. The hardware and software complex must have a feedback relationship between its basic structural elements, because it significantly improves the accuracy of predicting plant productivity. Data based on the operation of certain mechanisms or indicators of weather conditions and their forecasts are used for decision making, however, if they are substantially changed, decisions about individual technology elements are reviewed. The software should be related to the economic part and should take into account market conditions and forecast data when making recommendations. In the case of low purchase prices for products, we recommend that certain agrotechnical operations (say vegetation feeding) be applied or not, in the case of significant change in growing conditions - when the application of these agro-measures will be ineffective due to the negative effects of drought, etc. Conclusions. Adaptive information system for forecasting productivity in the technological process of growing crops is formed on the basis of a model consisting of three modules of characteristics – the resultant and two components. At each subsequent stage of implementation of the model, the resulting feature becomes component, with the maximum contribution to the resulting feature of the next module. | Целью данного исследования была разработка основных компонентов модели адаптивной информационной системы прогнозирования продуктивности сельскохозяйственных культур.Методы. Для проведения исследований по установлению основных структурных элементов адаптивной информационной модели прогнозирования продуктивности основных сельскохозяйственных культур использовали метод построения динамических моделей.Результаты. Проведен детальный анализ концептуальных подходов к построению математических сельскохозяйственных моделей и установлены основные преимущества и недостатки современных аналогов. Определено, что адаптивная информационная модель базируется исключительно на потребностях растения и собственно необходимость обеспечить эти потребности доступными ресурсами с целью получения стабильно высокой урожайности с хорошими показателями качества. Программно-аппаратный комплекс должен иметь обратную связь между его основными структурными элементами, ведь за счет этого значительно повышается точность прогнозирования продуктивности растений. Данные полученные на основе работы определенных механизмов или показатели погодных условий и их прогнозы используются для принятия решений, однако, в случае их существенного изменения решение об отдельных элементах технологии пересматриваются. Программный продукт должен быть связан с экономической частью и при создании рекомендаций учитывать конъюнктуру рынка и прогнозные данные. В случае низкой закупочной цены на продукцию рекомендовать применять или не применять определенные агротехнические операции (скажем удобрение по вегетации), кроме того, корректировать их в случае существенного изменения условий выращивания – когда  применение этих элементов технологии будет неэффективно за счет негативного воздействия других факторов.Выводы. Адаптивная информационная система прогнозирования продуктивности в технологическом процессе выращивания сельскохозяйственных культур формируется на базе модели состоящей из трех модулей признаков – результирующей и двух компонентных. На каждом следующем этапе реализации модели результирующий признак становится компонентным, причем с максимальным вкладом в результирующий признак следующего модуля.

Purpose of this study was to develop the main components of a model of an adaptive information system for predicting crop productivity. Methods. To conduct research on the establishment of the basic structural elements of an adaptive information model for predicting the productivity of basic crops used the method of constructing dynamic models. Results. A detailed analysis of conceptual approaches to the construction of mathematical agricultural models is carried out and the main advantages and disadvantages of modern analogues are established. It is determined that the adaptive information model is based solely on the needs of the plant and actually on the need to provide these needs with available resources in order to obtain consistently high yields with high quality indicators. The hardware and software complex must have a feedback relationship between its basic structural elements, because it significantly improves the accuracy of predicting plant productivity. Data based on the operation of certain mechanisms or indicators of weather conditions and their forecasts are used for decision making, however, if they are substantially changed, decisions about individual technology elements are reviewed. The software should be related to the economic part and should take into account market conditions and forecast data when making recommendations. In the case of low purchase prices for products, we recommend that certain agrotechnical operations (say vegetation feeding) be applied or not, in the case of significant change in growing conditions - when the application of these agro-measures will be ineffective due to the negative effects of drought, etc. Conclusions. Adaptive information system for forecasting productivity in the technological process of growing crops is formed on the basis of a model consisting of three modules of characteristics – the resultant and two components. At each subsequent stage of implementation of the model, the resulting feature becomes component, with the maximum contribution to the resulting feature of the next module.

Purpose of this study was to develop the main components of a model of an adaptive information system for predicting crop productivity. Methods. To conduct research on the establishment of the basic structural elements of an adaptive information model for predicting the productivity of basic crops used the method of constructing dynamic models. Results. A detailed analysis of conceptual approaches to the construction of mathematical agricultural models is carried out and the main advantages and disadvantages of modern analogues are established. It is determined that the adaptive information model is based solely on the needs of the plant and actually on the need to provide these needs with available resources in order to obtain consistently high yields with high quality indicators. The hardware and software complex must have a feedback relationship between its basic structural elements, because it significantly improves the accuracy of predicting plant productivity. Data based on the operation of certain mechanisms or indicators of weather conditions and their forecasts are used for decision making, however, if they are substantially changed, decisions about individual technology elements are reviewed. The software should be related to the economic part and should take into account market conditions and forecast data when making recommendations. In the case of low purchase prices for products, we recommend that certain agrotechnical operations (say vegetation feeding) be applied or not, in the case of significant change in growing conditions - when the application of these agro-measures will be ineffective due to the negative effects of drought, etc. Conclusions. Adaptive information system for forecasting productivity in the technological process of growing crops is formed on the basis of a model consisting of three modules of characteristics – the resultant and two components. At each subsequent stage of implementation of the model, the resulting feature becomes component, with the maximum contribution to the resulting feature of the next module.

Мета. Визначити оптимальні строки відбору експлантів, підібрати стерилізуючі агенти та режими стерилізації, а також поживне середовище для введення в культуру in vitro нових перспективних сортів вишні (Prunus cerasus L.) та черешні (Prunus avium L.). Методи. У процесі роботи застосовано методику клонального мікророзмноження рослин і статистичні обробки експериментальних даних.Результати. Встановлено оптимальний строк відбору експлантів, тривалість експозиції при стерилізації, оптимальний склад поживного середовища на першому етапі мікроклонального розмноження. Для визначення оптимального режиму стерилізації та стерилізуючого препарату використовували 0,1% розчин хлориду ртуті та 3% розчин препарату «Лізоформін 3000» з експозицією стерилізації 5, 6 та 7 хвилин. Найбільший вихід стерильних експлантів як для вишні сорту ‘Ксенія’, так і для черешні сорту ‘Василиса прекрасна’ отримали при експозиції стерилізації 7 хв для обох стерилізуючих агентів. При використанні 0,1% розчину хлориду ртуті цей показник був вищий, ніж при стерилізації 3% розчином препарату «Лізоформін 3000» – 71 і 99% відповідно.Висновки. На ефективність стерилізації та  введення в культуру in vitro експлантів вишні ‘Ксенія’ і черешні ‘Василиса прекрасна’ впливали тривалість стерилізації, час відбору експлантів, фітосанітарний стан маточної рослини, склад поживного середовища. 0,1% розчин хлориду ртуті при експозиції 7 хв був найефективнішим при отриманні асептичної культури з експлантів, вилучених з донорних рослин у стані спокою при пророщуванні бруньок у контрольованих умовах. Використання препарату «Лізоформін 3000» в концентрації 3% впродовж 6–7 хв при стерилізації експлантів досліджуваних культур сприяло їхній кращій приживлюваності на середовищі. Оптимальним за складом поживним середовищем для культивування експлантів вишні ‘Ксенія’ було середовище з додаванням соку алое, а для черешні ‘Василиса прекрасна’ – MS + флороглюцинол. Найвищу ефективність стерилізації (99% у сорту ‘Василиса прекрасна’ та 71% у сорту ‘Ксенія’) отримали за використання 0,1% HgCl2  в експозиції 7 хв. При використанні препарату «Лізоформін 3000» за такої ж експозиції стерилізації цей показник становив 83 та 52% відповідно до культури. Виходячи з цього можна рекомендувати використовувати препарат «Лізоформін 3000» у 3% концентрації з експозицією 7 хв для стерилізації кісточкових культур | Purpose. Determine the optimal timing of explant selection, select sterilizing agents and sterilization regimens, as well as the nutrient medium for the introduction of new perspective varieties of sour cherries (Prunus cerasus L.) and cherries (Prunus avium L.) into in vitro culture. Methods. During the work the method of clonal micropropagation of plants and statistical processing of experimental data were applied.Results. The optimal term of explants selection , the duration of exposure during sterilization, the optimal composition of the nutrient medium at the first stage of microclonal reproduction were determined. A 0.1% solution of mercuric chloride and a 3% solution of “Lizoformin 3000” with exposure to sterilization of 5, 6 and 7 minutes were used to determine the optimal sterilization and sterilizing regimen. The highest yield of sterile explants for both ‘Kseniia’ sour cherries and ‘Vasylysa prekrasna’ cherries was obtained with a 7 min sterilization exposure for both sterilizing agents. When using a 0.1% solution of mercury chloride, this figure was higher than in the sterilization with 3% solution of the preparation “Lizoformin 3000” – 71 and 99%, respectively.Conclusions. The efficiency of sterilization and the introduction into in vitro culture of sour cherries ‘Kseniia’ and cherries ‘Vasylysa prekrasna’ explants were influenced by the duration of sterilization, the time of selection of explants, the phytosanitary state of the mother plant, the composition of the nutrient medium. A 0.1% solution of mercuric chloride at 7 min exposure was the most effective in obtai­ning aseptic culture from explants removed from donor plants at rest when sprouting buds under controlled conditions. The use of the preparation “Lizoformin 3000” at a concentration of 3% for 6–7 min while sterilizing explants of the studied cultures contributes to their better survival in the environment. The optimal nutrient medium for the cultivation of sour cherry ‘Kseniia’ explants is the medium with the addition of aloe juice, and for cherries ‘Vasylysa prekrasna’ – MS + phloroglucinol. The highest sterilization efficiency (99% in ‘Vasylysa prekrasna’ and 71% in ‘Kseniia’) was obtained using 0.1% HgCl2 in 7 min exposure. When using the preparation “Lizoformin 3000” with the same sterilization exposure, this indicator was 83 and 52%, respectively. Therefore, we can recommend the use of the prepa­ration “Lizoformin 3000” at 3% concentration with an exposure of  7 min for sterilization of stone cultures | Цель. Определить оптимальные сроки отбора эксплантов, подобрать стерилизующие агенты и режимы стерилизации, а также питательную среду для введения в культуру in vitro новых перспективных сортов вишни (Prunus cerasus L.) и черешни (Prunus avium L.).Методы. В процессе работы применена методика клонального микроразмножения растений и статистические обработки экспериментальных данных.Результаты. Установлен оптимальный срок отбора эксплантов, продолжительность экспозиции при стерилизации, оптимальный состав питательной среды на первом этапе микроклонального размножения. Для определения оптимального режима стерилизации и стерилизующего препарата использовали 0,1% раствор хлорида ртути и 3% раствор препарата «Лизоформин 3000» с экспозицией стерилизации 5, 6 и 7 минут. Наибольший выход стерильных эксплантов как для вишни сорта ‘Ксения’, так и для черешни сорта ‘Василиса прекрасна’ получили при экспозиции стерилизации 7 мин для обоих стерилизующих агентов. Но при использовании 0,1% раствора хлорида ртути этот показатель был выше, чем при стерилизации 3% раствором препарата «Лизоформин 3000» – 71 и 99%, соответственно.Выводы. На эффективность стерилизации и введения в культуру in vitro эксплантов вишни ‘Ксения’ и черешни ‘Василиса прекрасна’ влияли продолжительность стерилизации, время отбора эксплантов, фитосанитарное состояние маточного растения, состав питательной среды. 0,1% раствор хлорида ртути при экспозиции 7 мин был наиболее эффективен при получении асептической культуры с эксплантов, изъятых из донорных растений в состоянии покоя при проращивании почек в контролируемых условиях. Использование препарата «Лизоформин 3000» в концентрации 3% в течение 6–7 мин при стерилизации эксплантов исследуемых культур способствовало их лучшей приживаемости на среде. Оптимальной по составу питательной средой для культивации эксплантов вишни ‘Ксения’ была среда с добавлением экстракта алоэ, а для черешни ‘Василиса прекрасна’ – MS + флороглюцинол. Самая высокая эффективность стерилизации (99% у сорта ‘Василиса прекрасна’ и 71% у сорта ‘Ксения’) получена при использовании 0,1% HgCl2 в экспозиции 7 мин. При использовании препарата «Лизоформин 3000» при такой же экспозиции стерилизации этот показатель составлял 83 и 52% соответственно к культуре. Исходя из этого можно рекомендовать использовать препарат «Лизоформин 3000» в 3% концентрации с экспозицией 7 мин для стерилизации косточковых культур.

Мета. Визначити оптимальні строки відбору експлантів, підібрати стерилізуючі агенти та режими стерилізації, а також поживне середовище для введення в культуру in vitro нових перспективних сортів вишні (Prunus cerasus L.) та черешні (Prunus avium L.). Методи. У процесі роботи застосовано методику клонального мікророзмноження рослин і статистичні обробки експериментальних даних. Результати. Встановлено оптимальний строк відбору експлантів, тривалість експозиції при стерилізації, оптимальний склад поживного середовища на першому етапі мікроклонального розмноження. Для визначення оптимального режиму стерилізації та стерилізуючого препарату використовували 0,1% розчин хлориду ртуті та 3% розчин препарату «Лізоформін 3000» з експозицією стерилізації 5, 6 та 7 хвилин. Найбільший вихід стерильних експлантів як для вишні сорту ‘Ксенія’, так і для черешні сорту ‘Василиса прекрасна’ отримали при експозиції стерилізації 7 хв для обох стерилізуючих агентів. При використанні 0,1% розчину хлориду ртуті цей показник був вищий, ніж при стерилізації 3% розчином препарату «Лізоформін 3000» – 71 і 99% відповідно. Висновки. На ефективність стерилізації та  введення в культуру in vitro експлантів вишні ‘Ксенія’ і черешні ‘Василиса прекрасна’ впливали тривалість стерилізації, час відбору експлантів, фітосанітарний стан маточної рослини, склад поживного середовища. 0,1% розчин хлориду ртуті при експозиції 7 хв був найефективнішим при отриманні асептичної культури з експлантів, вилучених з донорних рослин у стані спокою при пророщуванні бруньок у контрольованих умовах. Використання препарату «Лізоформін 3000» в концентрації 3% впродовж 6–7 хв при стерилізації експлантів досліджуваних культур сприяло їхній кращій приживлюваності на середовищі. Оптимальним за складом поживним середовищем для культивування експлантів вишні ‘Ксенія’ було середовище з додаванням соку алое, а для черешні ‘Василиса прекрасна’ – MS + флороглюцинол. Найвищу ефективність стерилізації (99% у сорту ‘Василиса прекрасна’ та 71% у сорту ‘Ксенія’) отримали за використання 0,1% HgCl2  в експозиції 7 хв. При використанні препарату «Лізоформін 3000» за такої ж експозиції стерилізації цей показник становив 83 та 52% відповідно до культури. Виходячи з цього можна рекомендувати використовувати препарат «Лізоформін 3000» у 3% концентрації з експозицією 7 хв для стерилізації кісточкових культур

Цель. Изучить стабильность и пластичность, по которым оценивают потенциал адаптивности сортов рапса ярового в условиях Степи, Лесостепи и Полесья, а также выделить среди них наиболее экологически пластичные сорта.Методы. Полевой, лабораторный, аналитический и статистический.Результаты. Были исследованы 7 сортов рапса ярового, внесенных в Государственный реестр сортов растений, пригодных для распространения в Украине, по показателям пластичности и стабильности признаков урожайности, массы 1000 семян, содержания белка и масла. По признаку урожайности среди исследуемых сортов были выделены высокопластичные интенсивные сорта ‘ДК 7150 КЛ’, ‘ДК 7160 КЛ’ и ‘Сандер’, которые способны соответствующим образом реагировать на изменение условий выращивания. К интенсивным сортам по признаку массы 1000 семян принадлежали сорта ‘ДК 7150 КЛ’ и ‘ДК 7160 КЛ’. Сорт ‘Сандер’ также оказался высокопластичным по этому признаку. Сорта ‘Аксана’, ‘Білдер’ и ‘КЛІК КЛ’ по признаку содержания белка относились к сортам интенсивного типа, которые способны сочетать достаточно высокие значения исследуемого признака с его стабильностью в меняющихся условиях. Сорт ‘ДК 7150 КЛ’, который оказался низкопластичным, имел достаточно низкое положительное значение среднегруппового отклонения коэффициента стабильности реакции, поэтому его можно отнести к широко адаптированным генотипам. По признаку содержания масла к высокопластичным интенсивным сортам принадлежали сорта ‘ДК 7160 КЛ’, ‘ДК 7175 КЛ’ и ‘Сандер’. Высокой стабильностью по урожайности характеризовались сорта ‘ДК 7175 КЛ’, ‘Білдер’ и ‘КЛІК КЛ’, по массе 1000 семян – сорта ‘Аксана’, ‘Сандер’ и ‘КЛІК КЛ’. Высокостабильными по признаку содержания белка оказались сорта ‘ДК 7160 КЛ’, ‘ДК 7175 КЛ’, ‘ДК 7150 КЛ’ и ‘Сандер’, по содержанию масла – ‘ДК 7150 КЛ’, ‘Аксана’, ‘Білдер’ и ‘КЛІК КЛ’.Выводы. Высокоинтенсивными сортами по признакам урожайности и массы 1000 семян в зонах Степи, Лесостепи и Полесья являлись ‘ДК 7160 КЛ’ и ‘ДК 7150 КЛ’, по содержанию белка – сорта ‘Аксана’, ‘Білдер’ и ‘КЛІК КЛ’, по содержанию масла – сорта ‘ДК 7160 КЛ’, ‘ДК 7175 КЛ’ и ‘Сандер’. Оценка пластичности и стабильности сортов рапса, которые были внесены в Государственный реестр сортов растений, пригодных к распространению в Украине, позволяет выделить сорта, которые принадлежат к интенсивному типу. По результатам исследований выявлено сорта, которые способны успешно адаптироваться к лимитирующим факторам окружающей среды и стрессовых явлений в различных почвенно-климатических зонах. | Мета. Вивчити стабільність і пластичність, за якими оцінюють потенціал адаптивності сортів ріпака ярого в умовах Степу, Лісостепу та Полісся, а також виокремити серед них найбільш екологічно пластичні сорти.Методи. Польовий, лабораторний, аналітичний та статистичний.Результати. Було досліджено 7 сортів ріпака ярого, внесених до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, за показниками пластичності та стабільності ознак урожайності, маси 1000 насінин, умісту білка та олії. За ознакою врожайності з-поміж досліджуваних сортів було виділено високопластичні інтенсивні сорти ‘ДК 7150 КЛ’, ‘ДК 7160 КЛ’ та ‘Сандер’, що здатні відповідно реагувати на зміну умов вирощування. До інтенсивних сортів за ознакою маси 1000 насінин належали сорти ‘ДК 7150 КЛ’ та ‘ДК 7160 КЛ’. Сорт ‘Сандер’ також виявився високопластичним за цією ознакою. Сорти ‘Аксана’, ‘Білдер’ та ‘КЛІК КЛ’ за ознакою вмісту білка належали до сортів інтенсивного типу, що здатні поєднувати досить високі значення досліджуваної ознаки з її стабільністю у мінливих умовах. Сорт ‘ДК 7150 КЛ’, який виявися низькопластичним, мав достатньо низьке позитивне значення середнього групового відхилення коефіцієнта стабільності реакції, тому його можна віднести до широко адаптованих генотипів. За ознакою вмісту олії до високопластичних інтенсивних сортів належали сорти ‘ДК 7160 КЛ’, ‘ДК 7175 КЛ’ та ‘Сандер’. Високою стабільністю за врожайністю характеризувались сорти ‘ДК 7175 КЛ’, ‘Білдер’ та ‘КЛІК КЛ’, за масою 1000 насінин – сорти ‘Аксана’, ‘Сандер’ та ‘КЛІК КЛ’. Високостабільними за ознакою вмісту білка виявились сорти ‘ДК 7160 КЛ’, ‘ДК 7175 КЛ’, ‘ДК 7150 КЛ’ та ‘Сандер’, за вмістом олії – ‘ДК 7150 КЛ’, ‘Аксана’, ‘Білдер’ та ‘КЛІК КЛ’.Висновки. Високоінтенсивними сортами за ознаками врожайності та маси 1000 насінин у зонах Степу, Лісостепу та Полісся були ‘ДК 7160 КЛ’ та ‘ДК 7150 КЛ’, за вмістом білка – сорти ‘Аксана’, ‘Білдер’ та ‘КЛІК КЛ’, за вмістом олії – сорти ‘ДК 7160 КЛ’, ‘ДК 7175 КЛ’ та ‘Сандер’. Оцінювання пластичності та стабільності сортів ріпака, які були внесені в Державний реєстр сортів рослин, придатних до поширення в Україні, дозволяє виділити сорти, що належать до інтенсивного типу. За результатами досліджень виявлено сорти, що здатні успішно адаптуватися до лімітуючих факторів навколишнього середовища і стресових явищ у різних ґрунтово-кліматичних зонах. | Purpose. To study the stability and plasticity of spring rapeseed varieties, in order to assess their adaptability potential in the Steppe, Forest-Steppe and Polissia zones, and also select the most ecologically plastic varieties among them.Methods. Field, laboratory, analytical and statistical.Results. Seven varieties of spring rapeseed, included in the State Register of Plant Varieties suitable for dissemination in Ukraine, were studied on indicators of plasticity and stability of yield traits, weight of 1000 seeds, protein and oil content. The highly plastic intensive varieties ‘DK 7150 CL’, ‘DK 7160 CL’ and ‘Sunder’ were selected for yield among the studied varieties, which are able to respond appropriately to changing of growing conditions. Varieties ‘DK 7150 CL’ and ‘DK 7160 CL’ belong to intensive varieties for the parameter of weight of 1000 seeds. The variety ‘Sunder’ was also highly plastic for this parameter. The varieties ‘Axana’, ‘Bilder’ and ‘CLICK CL’, according to their protein content, belong to the intensive type varieties that are capable of combining sufficiently high valu­es of the studied parameter with its stability under changing conditions. Variety ‘DK 7150 CL’, which was low-plastic, has a rather low positive value of the average group deviation of the reaction stability coefficient, therefore, it can be attributed to widely adapted genotypes. Varieties ‘DK 7160 CL’, ‘DK 7175 CL’ and ‘Sander’ belong to highly plastic intensive varieties in oil content. Varieties ‘DK 7175 CL’, ‘Builder’ and ‘CLICK CL’ are showed high stability for yield, varieties ‘Axana’, ‘Sunder’ and ‘CLICK CL’ for weight of 1000 seeds. The varie­ties ‘DK 7160 CL’, ‘DK 7175 CL’, ‘DK 7150 CL’ and ‘Sunder’ were highly stable in protein content, in oil content – varieties ‘DK 7150 CL’, ‘Axana’, ‘Builder’ and ‘CLICK CL’.Conclusions. It were established that high-intensity varieties for yield and weight of 1000 seeds in the Steppe, Forest-Steppe and Polissia zones are ‘DC 7160 CL’ and ‘DK 7150 CL’, for protein content – varieties ‘Axana’, ‘Builder’ and ‘CLICK CL’, for oil content – varieties ‘DK 7160 CL’, ‘DK 7175 CL’ and ‘Sunder’. The evaluation of the plasticity and stability of rapeseed varieties, which were included in the State register of plant varieties suitable for dissemination in Ukraine, makes it possible to select varieties that belong to the intensive type. According to the research results, varieties which are able to successfully adapt to the limiting environmental factors and stress in various soil and climatic zones have been selected.

Abstract Aspergillus flavus is a common saprophytic filamentous fungus that produces the highly toxic natural compound aflatoxin during its growth process. Synthesis of the aflatoxins, which can contaminate food crops causing huge losses to the agricultural economy, is often regulated by epigenetic modification, such as the histone acetyltransferase. In this study, we used Aspergillus flavus as an experimental model to construct the acetyltransferase gene rtt109 knockout strain (△rtt109) and its complementary strain (△rtt109·com) by homologous recombination. The growth of △rtt109 was significantly suppressed compared to the wild type (WT) strain and the △rtt109·com strain. The sclerotium of △rtt109 grew smaller, and the amount of sclerotia generated by △rtt109 was significantly reduced. The number of conidiums of △rtt109 was significantly reduced, especially on the yeast extract sucrose (YES) solid medium. The amount of aflatoxins synthesized by △rtt109 in the PDB liquid medium was significantly decreased We also found that the △rtt109 strain was extremely sensitive to DNA damage stress. Through the maize seed infection experiment, we found that the growth of △rtt109 on the surface of affected corn was largely reduced, and the amount of aerial mycelium decreased significantly, which was consistent with the results on the artificial medium. We further found that H3K9 was the acetylated target of Rtt109 in A. flavus. In conclusion, Rtt109 participated in the growth, conidium formation, sclerotia generation, aflatoxin synthesis, environmental stress response, regulation of infection of A. flavus. The results from this study of rtt109 showed data for acetylation in the regulation of life processes and provided a new thought regarding the prevention and control of A. flavus hazards.

Мета. Визначити посухостійкість п’яти зразків проса (‘Омріяне’, ‘Харківське 57’, ‘Константинівське’, ‘IR 5’, ‘Слобожанське’), використовуючи як осмотик ПЕГ 6000 Методи. Для отримання ефекту посухи використовували п’ять концентрацій розчину ПЕГ 6000: 0,0% (контроль), 11,5%, 15,3%, 19,6%, 23,5% та 28,9%, що відповідає 0,0, 115, 153, 196, 235 та 289 г розчиненої речовини в 1000 мл дистильованої води або 0,0, -1,9, -3,1, -4,8, -6,6 та -9,7 барам.Результати. Осмотичний стрес сильно пригнічував проростання насіння проса при -3,1 барах (46,8%) і -4,8 барах (28,66%) на третю добу, але на шосту добу кількість насіння, що проросло, збільшилась до 92,8% і 84,0%, відповідно. Генотипи проса значно відрізнялись за відсотком проростання у різних концентраціях осмотичного розчину ПЕГ 6000. Так, мінімальна схожість спостерігалась у сорту ‘Омріяне’ при концентрації ПЕГ 6000 -3,1, -4,8 і -6,6 барів. ‘ІR 5’, ‘Константинівське’ і ‘Харківське 57’ показали вищий потенціал проростання насіння при різних концентраціях водного стресу. Зменшення довжини коренів порівняно з контролем спостерігалось у всіх генотипів при осмотичному стресі -1,9 бар, при ПЕГ 6000 -3,1 і -4,8 бар довжина кореня коливалась від 6,6 мм до 13,5 мм на третю добу і від 25,3 до 34,7 мм – на шосту добу. ‘Слобожанське’ показало вищу середню довжину кореня при -3,1 і -4,8 бар водного стресу на третю добу – 8,7–12,5 мм і на шосту добу – 35,7–32,3 мм. При -9,7 бар концентрації ПЕГ 6000 не спостерігалось проростків проса як на третю, так і на шосту добу. ‘Харківське 57’, ‘IR 5’, ‘Слобожанське’ характеризувались довшими проростками – 23,1; 25,5; 25,6 мм, відповідно, при -4,8 бар ПЕГ 6000 на шосту добу. При -6,6 барах осмотичного стресу ‘Константинівське’ і ‘Слобожанське’ мали найменше значення відношення довжина кореня/довжина проростка – 2,58 і 2,61, відповідно. ‘Омріяне’ і ‘IR 5’ мали максимальне відхилення від одиниці – 3,54 та 3,31, відповідно.Висновки. Унаслідок дослідження в селекції на стійкість до посухи було виявлено генотипи ‘Константинівське’ і ‘Слобожанське’, які показали найвищий рівень стійкості до посухи. Сорти ‘IR 5’, ‘Константинівське’ і ‘Харківське 57’ характеризувались найвищим відсотком схожості насіння при різній концентрації ПЕГ 6000 у водному розчині. | Purpose. To determine the drought resistance of five millet varieties (ʻOmriyaneʼ, ʻKharkivske 57ʼ, ʻKonstantinovskeʼ, ʻIR 5ʼ, ʻSlobozhanskeʼ) using PEG 6000 as osmotic stress.Methods. To obtain the effect of drought, five concentrations of PEG 6000 solutions were used: 0.0% (control), 11.5%, 15.3%, 19.6%, 23.5% and 28.9%, which corresponds to 0.0, 115, 153, 196, 235 and 289 g of solute in 1000 ml of distilled water or 0.0, -1.9, - 3.1, - 4.8, - 6.6 and - 9.7 bar. Results. Osmotic stress strongly suppressed the germination of millet seeds at -3.1 bars (46.8%) and at -4.8 bars (28.66%) on the third day, but on the sixth day the number of germinated seeds increased to 92.8% and 84.0% respectively. The millet genotypes of differed significantly in the percentage of germination at various concentrations of the PEG 6000 osmotic solution. The minimum germination capacity was observed in variety Omriyane at -3.1, - 4.8, - 6.6 bars. ʻIR 5ʼ, ʻKonstantinovskeʼ and ʻKharkivske 57ʼ showed higher germination potential at the different concentrations of water stress. A decrease in root elongation in all genotypes compared to control was observed in -1.9 bars osmotic stress and then at -3.1 and -4.8 bars of osmotic stress the root length had the same value from 6.6 mm to 13.5 mm on the 3d day and from 25.3 mm to 34.7 mm on the 6th day. Variety ʻSlobozhanskeʼ showed higher mean root length at -3.1 and -4.8 bars of water stress induced by PEG on the 3d day (8,7 mm-12,5 mm) and on the 6th day (35.7 mm-32.3 mm). It is not observed shoot of millet at -9.7 bars on the 3d and on the 6th days. ʻKharkivske 57ʼ, ʻIR 5ʼ, ʻSlobozhanskeʼ showed higher individual shoot length of 23.1 mm, 25.5 mm, 25.6 mm, respectively at -4.8 bars of PEG 6000 on the 6th day. At -6.6 bars of osmotic stress ʻKonstantinоvskeʼ and ʻSlobozhanskeʼ had lowest root length/shoot length ratio 2.58 and 2.61, respectively. Variety ʻOmriyaneʼ (3.54) and ʻIR 5ʼ (3.31) had the maximum deviation from unity (3.54 and 3.31, respectively).Conclusions. Genotypes' ʻKonstantinоvskeʼ and ʻSlobozhanskeʼ, which showed a high level of drought resistance, were selected as a result of this study in breeding for drought resistance. Variety ʻIR 5ʼ, ʻKonstantinovskeʼ and ʻKharkivske 57ʼ were characterized highest seed germination percentage at the different water stress. | Цель. Определить засухоустойчивость пяти образцов проса (‘Омріяне’, ‘Харківське 57’, ‘Константинівське’, ‘IR 5’, ‘Слобожанське’), используя в качестве осмотика ПЭГ 6000 Методы. Для получения эффекта засухи использовали пять концентраций растворов ПЕГ 6000: 0,0% (контроль), 11,5%, 15,3%, 19,6%, 23,5% и 28,9%, что соответствует 0,0, 115, 153, 196, 235 и 289 г растворенного вещества в 1000 мл дистиллированной воды или 0,0, -1,9, -3,1, -4,8, -6,6 и -9,7 барам Результаты. Осмотический стресс сильно подавлял прорастание семян проса при -3,1 барах (46,8%) и при -4,8 барах (28,66%) на третьи сутки, но на шестые сутки количество проросших семян увеличилось до 92,8% и 84,0%, соответственно. Генотипы проса значительно различались по проценту прорастания в различных концентрациях осмотического раствора ПЭГ 6000. Так, минимальная всхожесть семян наблюдалась у сорта ‘Омріяне’ при концентрации ПЭГ 6000 -3,1, -4,8 і -6,6 баров. ‘ІR 5’, ‘Константинівське’ и ‘Харківське 57’ показали более высокий потенциал прорастания семян при различных концентрациях водного стресса. Уменьшение длины корней проростков по сравнению с контролем наблюдалось у всех генотипов при осмотическом стрессе -1,9 бар, а при осмотическом стрессе -3,1 и -4,8 бар длина корня колебалась от 6,6 мм до 13,5 мм на третьи сутки и от 25,3 до 34,7 мм – на шестые сутки. ‘Слобожанське’ показало более высокую длину корня при -3,1 и -4,8 бар водного стресса на третьи сутки – 8,7–12,5 мм и на шестые сутки – 35,7–32,3 мм. При -9,7 бар не наблюдалось проростков проса как на третьи, так и на шестые сутки. ‘Харківське 57’, ‘IR 5’, ‘Слобожанське’ характеризовались более длинными проростками – 23,1 мм, 25,5 мм, 25,6 мм, соответственно, при -4,8 бар ПЭГ 6000 на шестые сутки. При -6,6 барах осмотического стресса у сортов ‘Константинівське’ и ‘Слобожанське’ наблюдали низкое соотношение длина корня/длина проростка – 2,58 и 2,61, соответственно. ‘Омріяне’ и ‘IR 5’ имели максимальное отклонение от единицы – 3,54 и 3,31, соответственно.Выводы. В результате исследования в селекции на устойчивость к засухе выделены генотипы ‘Константинівське’ и ‘Слобожанське’, которые показали высокий уровень устойчивости к засухе. Сорта ‘IR 5’, ‘Константинівське’ и ‘Харківське 57’ характеризовались высоким процентом всхожести семян при различной концентрации ПЭГ 6000 в водном растворе.

Purpose. To determine the drought resistance of five millet varieties (ʻOmriyaneʼ, ʻKharkivske 57ʼ, ʻKonstantinovskeʼ, ʻIR 5ʼ, ʻSlobozhanskeʼ) using PEG 6000 as osmotic stress. Methods. To obtain the effect of drought, five concentrations of PEG 6000 solutions were used: 0.0% (control), 11.5%, 15.3%, 19.6%, 23.5% and 28.9%, which corresponds to 0.0, 115, 153, 196, 235 and 289 g of solute in 1000 ml of distilled water or 0.0, -1.9, - 3.1, - 4.8, - 6.6 and - 9.7 bar. Results. Osmotic stress strongly suppressed the germination of millet seeds at -3.1 bars (46.8%) and at -4.8 bars (28.66%) on the third day, but on the sixth day the number of germinated seeds increased to 92.8% and 84.0% respectively. The millet genotypes of differed significantly in the percentage of germination at various concentrations of the PEG 6000 osmotic solution. The minimum germination capacity was observed in variety Omriyane at -3.1, - 4.8, - 6.6 bars. ʻIR 5ʼ, ʻKonstantinovskeʼ and ʻKharkivske 57ʼ showed higher germination potential at the different concentrations of water stress. A decrease in root elongation in all genotypes compared to control was observed in -1.9 bars osmotic stress and then at -3.1 and -4.8 bars of osmotic stress the root length had the same value from 6.6 mm to 13.5 mm on the 3d day and from 25.3 mm to 34.7 mm on the 6th day. Variety ʻSlobozhanskeʼ showed higher mean root length at -3.1 and -4.8 bars of water stress induced by PEG on the 3d day (8,7 mm-12,5 mm) and on the 6th day (35.7 mm-32.3 mm). It is not observed shoot of millet at -9.7 bars on the 3d and on the 6th days. ʻKharkivske 57ʼ, ʻIR 5ʼ, ʻSlobozhanskeʼ showed higher individual shoot length of 23.1 mm, 25.5 mm, 25.6 mm, respectively at -4.8 bars of PEG 6000 on the 6th day. At -6.6 bars of osmotic stress ʻKonstantinоvskeʼ and ʻSlobozhanskeʼ had lowest root length/shoot length ratio 2.58 and 2.61, respectively. Variety ʻOmriyaneʼ (3.54) and ʻIR 5ʼ (3.31) had the maximum deviation from unity (3.54 and 3.31, respectively). Conclusions. Genotypes' ʻKonstantinоvskeʼ and ʻSlobozhanskeʼ, which showed a high level of drought resistance, were selected as a result of this study in breeding for drought resistance. Variety ʻIR 5ʼ, ʻKonstantinovskeʼ and ʻKharkivske 57ʼ were characterized highest seed germination percentage at the different water stress.

Purpose. Based on the study of consumer qualities of perspective potato hybrids (Solanum tuberosum L.) the ones with a high degree of differentiation depending on the biochemical composition of tubers and culinary-consumer type were identified.Methods. Field (phenology); laboratory (biochemical, technological); mathematical and statistical (linear correlation, regression).Results. Consumer qualities and patterns of their formation under the influence of the biochemical composition of tubers were studied. Excellent taste was determined in mid-early (‘203.703-3’, ‘205.781-9’), mid-season (‘205.786-72’, ‘205. 798-15’) hybrids. High cooking quality of the tubers was detected in early-season hybrids (‘99.523-15’, ‘205.791-3’, ‘205.785-25’, ‘205.792-205’). Soft crispy texture was detected in mid-early (‘205.776-25’, ‘99.546-3’) and mid-season (‘205.782-24’, ‘205.786-72’, ‘205.798-43’) hybrids. The mid-early hybrid '205.780-8' contained high levels of starch. In terms of resistance to browning, three early-season (‘99.517-39’, ‘203.703-2’, ‘205.785-25’) and two mid-season hybrids (‘205.781-9’, ‘205.788-3’) were selected.  It is proved, that the taste development depended on the starch content (r=0,657), proportion of starch/protein (r=0,470) and sugars accumulation (r= -450). The positive dependence of the cooking quality of the tubers on their starchiness (r=0,945), proportion of starch and protein (r=0,900) was detected. The influence of proportion of starch/protein over the texture of the tubers (r=0,877) and starch content (r=0,868) was established. Mealiness depended on sugars (r= -0,494) and starch content (r=0,474), resistance to browning – on tyrosine content in protein (r=-0,873) and free tyrosine content (r= - 0,824). In terms of culinary and consumer type of food (table) potatoes, eight hybrids were rated as type B, five and five hybrids belonged to types A and C respectively, and three hybrids belonged to type D. Conclusions. The selected, as for the high level of culinary quality indicators, hybrids can be recommended as valuable output material for practical plant breeding. Determination of biological interrelation of potato culinary quality indicators and biochemical composition of their tubers allowed to develop mathematical simulations to predict taste and texture, and it practically relieved from boiling and subjective evaluation by organoleptic method of tasting results. Systematization of culinary and consumer type food (table) potatoes can be a subject matter in the course of state variety testing. | Цель. На основе исследования потребительских качеств перспективных гибридов картофеля (Solanum tuberosum L.) выделить гибриды, имеющие высокую степень дифференциации в зависимости от биохимического состава клубней и кулинарно-потребительского типа.Методы. Полевой (фенология); лабораторный (биохимические, технологические); математически-статистический (линейная корреляция, регрессия).Результаты. Исследовали потребительские качества и изучали закономерности их формирования под влиянием биохимического состава клубней. Отличный вкус был определён у среднеранних (‘203.703-3’, ‘205.781-9’) и среднеспелых (‘205.786-72’, ‘205 798-15’) гибридов. Высокую устойчивость к развариванию клубней было установлено у раннеспелых гибридов (‘99.523-15’, ‘205.791-3’, ‘205.785-25’, ‘205.792-205’). Мягкая рассыпчатая консистенция была характерна для среднеранних (‘205.776-2’, ‘99.546-3’) и среднеспелых (‘205.782-24’, ‘205.786-72’, ‘205.798-43’) форм. Среднеранний гибрид ‘205.780-8’ имел высокую степень проявления мучнистости. Устойчивость к потемнению имели три раннеспелых (‘99 .517-39’, ‘203.703-2’, ‘205.785-25’) и два среднеспелых гибрида (‘205.781-9’, ‘205.788-3’). Формирование вкуса зависело в основном от содержания крахмала (r = 0,657), соотношения крахмал / белок (r = 0,470) и накопления сахаров (r = -450). Была обнаружена сильная положительная зависимость разваривания клубней от их крахмалистости (r = 0,945), соотношения содержания крахмала и белка (r = 0,900). Определено влияние соотношения крахмал / белок на консистенцию клубней (r = 0,877) и содержания в них крахмала (r = 0,868). Мучнистость зависела от сахаров (r = -0,494) и крахмалистости клубней (r = 0,474), устойчивость к потемнению мякоти – от содержания тирозина в белке (r = -0,873) и свободного тирозина (r = - 0,824). По кулинарно-потребительскому типу столового картофеля восемь гибридов было отнесено к типу В, по пять – к типу А и С, три – к типу Д.Выводы. Выделенные гибриды с высокой степенью проявления показателей потребительского качества могут быть рекомендованы как ценный исходный материал для практической селекции. Определение биологической взаимосвязи показателей качества картофеля и биохимического состава их клубней позволило разработать математические модели для прогнозирования вкуса и текстуры, что практически освобождает от варки и субъективной оценки органолептическим методом результатов дегустации. Систематизация кулинарно-потребительского типа картофеля столового назначения может быть предметом обсуждения в государственном сортоиспытании. | Мета. На основі дослідження споживчої якості перспективних гібридів картоплі (Solanum tuberosum L.) виділити гібриди з високим ступенем диференціації залежно від біохімічного складу бульб та кулінарно-споживчого типу.Методи. Польовий (фенологія); лабораторний (біохімічні, технологічні); математично-статистичний (лінійна кореляція, регресія).Результати. Досліджували кулінарні якості та вивчали закономірності їхнього формування під впливом біохімічного складу бульб. Відмінний смак було визначено у середньоранніх (‘203.703-3’, ‘205.781-9’) і середньостиглих (‘205.786-72’, ‘205.798-15’) гібридів. Високу стійкість до розварювання бульб було виявлено у ранньостиглих гібридів (‘99.523-15’, ‘205.791-3’, ‘205.785-25’, ‘205.792-205’). М’якою консистенцією характеризувалися середньоранні (‘205.776-25’, ‘99.546-3’) і середньостиглі (‘205.782-24’, ‘205.786-72’, ‘205.798-43’) форми. Середньоранній гібрид ‘205.780-8’ мав вищий ступінь проявлення борошнистості. За стійкістю до потемніння м’якоті було виділено три ранньостиглих (‘99.517-39’, ‘203.703-2’, ‘205.785-25’) і два середньостиглих гібриди (‘205.781-9’, ‘205.788-3’). Формування смаку залежало здебільшого від умісту крохмалю (r = 0,657), співвідношення крохмаль / білок (r = 0,470) і накопичення цукрів (r = -450). Було виявлено сильну позитивну залежність розварювання бульб від їхньої крохмалистості (r = 0,945) та співвідношення вмісту крохмалю і білка (r = 0,900). Визначено вплив співвідношення кромаль / білок на консистенцію бульб (r = 0,877) та вміст крохмалю (r = 0,868). Борошнистість залежала від умісту цукрів (r = -0,494) та крохмалистості бульб (r = 0,474), стійкість до потемніння м’якоті – від умісту тирозину у білку (r = -0,873), вільного тирозину (r = -0,824). За кулінарно-споживчим типом столової картоплі вісім гібридів було віднесено до типу В, по п’ять – до типів А і С, три – до типу Д.Висновки. Виділені гібриди за високим ступенем проявлення показників кулінарної якості можуть бути рекомендовані як цінний вихідний матеріал для практичної селекції. Встановлення біологічного взаємозв’язку показників кулінарної якості картоплі і біохімічного складу їхніх бульб дозволило розробити математичні моделі для прогнозування смаку і текстури, що практично звільняє від варіння та суб’єктивного оцінювання органолептичним методом результатів дегустації. Систематизація кулінарно-споживчого типу картоплі столового призначення може бути предметом обговорення за державного сортовипробування.

Purpose. Based on the study of consumer qualities of perspective potato hybrids (Solanum tuberosum L.) the ones with a high degree of differentiation depending on the biochemical composition of tubers and culinary-consumer type were identified. Methods. Field (phenology); laboratory (biochemical, technological); mathematical and statistical (linear correlation, regression). Results. Consumer qualities and patterns of their formation under the influence of the biochemical composition of tubers were studied. Excellent taste was determined in mid-early (‘203.703-3’, ‘205.781-9’), mid-season (‘205.786-72’, ‘205. 798-15’) hybrids. High cooking quality of the tubers was detected in early-season hybrids (‘99.523-15’, ‘205.791-3’, ‘205.785-25’, ‘205.792-205’). Soft crispy texture was detected in mid-early (‘205.776-25’, ‘99.546-3’) and mid-season (‘205.782-24’, ‘205.786-72’, ‘205.798-43’) hybrids. The mid-early hybrid '205.780-8' contained high levels of starch. In terms of resistance to browning, three early-season (‘99.517-39’, ‘203.703-2’, ‘205.785-25’) and two mid-season hybrids (‘205.781-9’, ‘205.788-3’) were selected. It is proved, that the taste development depended on the starch content (r=0,657), proportion of starch/protein (r=0,470) and sugars accumulation (r= -450). The positive dependence of the cooking quality of the tubers on their starchiness (r=0,945), proportion of starch and protein (r=0,900) was detected. The influence of proportion of starch/protein over the texture of the tubers (r=0,877) and starch content (r=0,868) was established. Mealiness depended on sugars (r= -0,494) and starch content (r=0,474), resistance to browning – on tyrosine content in protein (r=-0,873) and free tyrosine content (r= - 0,824). In terms of culinary and consumer type of food (table) potatoes, eight hybrids were rated as type B, five and five hybrids belonged to types A and C respectively, and three hybrids belonged to type D. Conclusions. The selected, as for the high level of culinary quality indicators, hybrids can be recommended as valuable output material for practical plant breeding. Determination of biological interrelation of potato culinary quality indicators and biochemical composition of their tubers allowed to develop mathematical simulations to predict taste and texture, and it practically relieved from boiling and subjective evaluation by organoleptic method of tasting results. Systematization of culinary and consumer type food (table) potatoes can be a subject matter in the course of state variety testing.

Purpose. Based on the study of consumer qualities of perspective potato hybrids (Solanum tuberosum L.) the ones with a high degree of differentiation depending on the biochemical composition of tubers and culinary-consumer type were identified. Methods. Field (phenology); laboratory (biochemical, technological); mathematical and statistical (linear correlation, regression). Results. Consumer qualities and patterns of their formation under the influence of the biochemical composition of tubers were studied. Excellent taste was determined in mid-early (‘203.703-3’, ‘205.781-9’), mid-season (‘205.786-72’, ‘205. 798-15’) hybrids. High cooking quality of the tubers was detected in early-season hybrids (‘99.523-15’, ‘205.791-3’, ‘205.785-25’, ‘205.792-205’). Soft crispy texture was detected in mid-early (‘205.776-25’, ‘99.546-3’) and mid-season (‘205.782-24’, ‘205.786-72’, ‘205.798-43’) hybrids. The mid-early hybrid '205.780-8' contained high levels of starch. In terms of resistance to browning, three early-season (‘99.517-39’, ‘203.703-2’, ‘205.785-25’) and two mid-season hybrids (‘205.781-9’, ‘205.788-3’) were selected.  It is proved, that the taste development depended on the starch content (r=0,657), proportion of starch/protein (r=0,470) and sugars accumulation (r= -450). The positive dependence of the cooking quality of the tubers on their starchiness (r=0,945), proportion of starch and protein (r=0,900) was detected. The influence of proportion of starch/protein over the texture of the tubers (r=0,877) and starch content (r=0,868) was established. Mealiness depended on sugars (r= -0,494) and starch content (r=0,474), resistance to browning – on tyrosine content in protein (r=-0,873) and free tyrosine content (r= - 0,824). In terms of culinary and consumer type of food (table) potatoes, eight hybrids were rated as type B, five and five hybrids belonged to types A and C respectively, and three hybrids belonged to type D. Conclusions. The selected, as for the high level of culinary quality indicators, hybrids can be recommended as valuable output material for practical plant breeding. Determination of biological interrelation of potato culinary quality indicators and biochemical composition of their tubers allowed to develop mathematical simulations to predict taste and texture, and it practically relieved from boiling and subjective evaluation by organoleptic method of tasting results. Systematization of culinary and consumer type food (table) potatoes can be a subject matter in the course of state variety testing.

Purpose. Determine the effect of plant densities and the use of Organic-balance biological preparation on growth, development of photosynthetic potential and seed yield of maize lines, parental components of perspective hybrids (‘Arabat’, ‘Skadovskyi’, ‘Kakhovskyi’, ‘Azov’, ‘Chonhar’, ‘Hileia’ etc.) under conditions of drip irrigation.Methods. Field, morphometric, statistical.Results. In the flowering phase, the maximum differences in the area of the assimilation surface were observed between the maize lines and between variants using different plant densities and Organic-balance biological preparation. The largest indicator of the area of the assimilation surface was at the mid-late line DK445 for a standing density of 70 thousand plants/ha and the use of organic preparation Organic balance – 0.489 m2/plant. Organic-balance biological preparation had a positive effect on the dynamics of the area of the assimilation surface of the lines, had provide an increase of 0.04 m2/plant or 9.5% over individual phases of development compared to untreated control. The maximum value of the net productivity of photosynthesis – 6.78 g/m2 per day, was obtained from the FAO 420 line at a density of 70 thousand plant/ha, in the FAO 350 line was less by 4.3% with a maximum at a density of 80 thousand. plants/ha. For the FAO 290 line, the optimal plant density was 90,000 plants/ha. It was found that the genotype of the line with a share of influence of 81.2 and 85.2%, respectively, is predominantly influenced by the plant leaf area and the net productivity of photosynthesis. The influence of the organic preparation Organic-balance on these indicators was less and amounted to 13.3 and 12.3% respectively. The least influence on photosynthetic parameters was carried out by the density of phytocoenoses (the proportion of influence of 5.5 and 2.5%). Genotype with 82.2% share had the greatest influence on the seed yield of the lineage-parental components of maize hybrids. Part of the impact of the organic preparation Organic balance was 4.0%, plant density – 5.3%. The maximum seed yield of the FAO 290 line was obtained at a density of 90 thousand. growth./ha and organic drug treatment Organic-balance and amounted to 5.15 t/ha. The FAO 350 line showed the highest yield at a stand density of 80,000. growth/ha and treatment with organic drug Organic-balance – 5.46 t/ha. FAO 420, the highest seed yield, formed at a stand density of 80,000 plants/ha – 6.58 t/ha and treatment with organic drug Organic balance – 7.08 t/ha. Organic Balance treatment increased the seed yield by an average of 8.1%.Conclusions. Photosynthetic indicators of maize lines mainly depend on the genotype. Phytocenosis density and treatment with biopreparation have a much smaller effect. Under irrigation, the maximum seed yield was formed by the FAO 420 parent line of 7.08 t/ha. The results obtained indicate that in order to plan the production of seed material of maize lines, which are the parent components of hybrids, their genotypic features, the response to the density of phytocenoses and biological preparation with growth-stimulating action must be taken into account. | Цель. Определить влияние густоты стояния растений и применения биопрепарата Органик-баланс на рост, развитие фотосинтетического потенциала и урожайность семян линий кукурузы, родительских компонентов перспективных гибридов (‘Арабат’, ‘Скадовський’, ‘Каховський’, ‘Aзов’, ‘Чонгар’, ‘Гилея’ т.д.) в условиях капельного орошения.Методы. Полевой, морфо-метрический, статистические.Результаты. В фазу цветения початков наблюдали максимальные различия значения площади ассимиляционной поверхности между линиями кукурузы и между вариантами с применением различной густоты растений и биопрепарата Органик-баланс. Наибольший показатель площади ассимиляционной поверхности был у среднепоздней линии ДК445 при густоте стояния 70 тыс. раст./га и использовании биопрепарата Органик-баланс – 0,489 м2/растение. Биопрепарат Органик-баланс положительно влиял на динамику площади ассимиляционной поверхности линий, обеспечив прирост по отдельным фазам развития по сравнению с необработанным контролем на 0,04 м2/растение или на 9,5%. Максимальную урожайность семян линии группы ФАО 290 (ДК247) получили при густоте 90 тыс. раст./га и обработке биопрепаратом Органик-баланс ‒ 5,15 т/га. У линии гуппы ФАО 350 (ДК205710) лучшую урожайность зафиксировали на варианте с густотой стояния 80 тыс. раст./га и при обработке биопрепаратом Органик-баланс ‒ 5,46 т/га. Наибольшую урожайность семян линии группы ФАО 420 (ДК445) было отмечено на варианте с густотой стояния 80 тыс. раст./га ‒ 6,58 т/га и при обработке биопрепаратом Органик-баланс ‒ 7,08 т/га. Использование биопрепарата Органик-баланс увеличивало урожайность семян в среднем на 8,1%.Выводы. Фотосинтетические показатели линий кукурузы преимущественно зависили от генотипа. Плотность фитоценоза и обработка биопрепаратом имели гораздо меньшее влияние на продуктивность фотосинтеза. В условиях орошения максимальную урожайность семян было отмечено у среднепоздней родительской линии ДК445 – 7,08 т/га. В соответствии с полученными результатами производство семенного материала родительских компонентов необходимо осуществлять с учётом их генотипических характеристик, реакции на плотность фитоценоза и использования биопрепаратов с ростстимулирующим эффектом. | Мета. Визначити вплив густоти рослин та застосування біопрепарату Органік-баланс на розвиток, формування фотосинтетичного потенціалу та врожайності насіння батьківських компонентів зареєстрованих гібридів (‘Арабат’, ‘Скадовський’, ‘Каховський’, ‘Азов’, ‘Чонгар’, ‘Гілея’ тощо) за умов краплинного зрошення.Методи. Польовий, морфометричний, статистичні.Результати. У фазу цвітіння качанів спостерігали максимальні відмінності значення площі асиміляційної поверхні між лініями кукурудзи та між варіантами з застосуванням різної густоти рослин і біопрепарату Органік-баланс. Найбільшим показник площі асиміляційної поверхні був у середньопізньої лінії ДК445 за густоти стояння 70 тис. росл./га та використання біопрепарату Органік-баланс – 0,489 м2/рослину. Біопрепарат Органік-баланс позитивно впливав на динаміку площі асиміляційної поверхні ліній, забезпечивши приріст за окремими фазами розвитку порівняно з необробленим контролем на 0,04 м2/рослину або на 9,5%. Максимальну врожайність насіння лінії групи ФАО 290 (ДК247) було отримано за густоти 90 тис. росл./га та обробляння біопрепаратом Органік-баланс ‒ 5,15 т/га. У лінії групи ФАО 350 (ДК205710) кращу врожайність було зафіксовано на варіанті з густотою стояння 80 тис. росл./га та при оброблянні біопрепаратом Органік-баланс – 5,46 т/га. Найбільшу врожайність насіння лінії групи ФАО 420 (ДК445) було відмічено у варіанті з густотою стояння 80 тис. рослин/га – 6,58 т/га та при оброблянні біопрепаратом Органік-баланс – 7,08 т/га. Застосування біопрепарату Органік-баланс збільшувало врожайність насіння у середньому на 8,1%.Висновки. Фотосинтетичні показники ліній кукурудзи переважно залежали від генотипу. Архітектоніка агрофітоценозу та застосування біопрепарату Органік-баланс значно менше впливали на продуктивність фотосинтезу. В умовах зрошення максимальну врожайність насіння було відмічено у середньопізньої батьківської лінії ДК445 – 7,08 т/га. Відповідно до отриманих результатів виробництво насіннєвого матеріалу батьківських компонентів необхідно здійснювати із врахуванням їхніх генотипових характеристик, реакцій на густоту агрофітоценозу та застосування біопрепаратів з ефектом стимулювання росту.

Purpose. Determine the effect of plant densities and the use of Organic-balance biological preparation on growth, development of photosynthetic potential and seed yield of maize lines, parental components of perspective hybrids (‘Arabat’, ‘Skadovskyi’, ‘Kakhovskyi’, ‘Azov’, ‘Chonhar’, ‘Hileia’ etc.) under conditions of drip irrigation. Methods. Field, morphometric, statistical. Results. In the flowering phase, the maximum differences in the area of the assimilation surface were observed between the maize lines and between variants using different plant densities and Organic-balance biological preparation. The largest indicator of the area of the assimilation surface was at the mid-late line DK445 for a standing density of 70 thousand plants/ha and the use of organic preparation Organic balance – 0.489 m2/plant. Organic-balance biological preparation had a positive effect on the dynamics of the area of the assimilation surface of the lines, had provide an increase of 0.04 m2/plant or 9.5% over individual phases of development compared to untreated control. The maximum value of the net productivity of photosynthesis – 6.78 g/m2 per day, was obtained from the FAO 420 line at a density of 70 thousand plant/ha, in the FAO 350 line was less by 4.3% with a maximum at a density of 80 thousand. plants/ha. For the FAO 290 line, the optimal plant density was 90,000 plants/ha. It was found that the genotype of the line with a share of influence of 81.2 and 85.2%, respectively, is predominantly influenced by the plant leaf area and the net productivity of photosynthesis. The influence of the organic preparation Organic-balance on these indicators was less and amounted to 13.3 and 12.3% respectively. The least influence on photosynthetic parameters was carried out by the density of phytocoenoses (the proportion of influence of 5.5 and 2.5%). Genotype with 82.2% share had the greatest influence on the seed yield of the lineage-parental components of maize hybrids. Part of the impact of the organic preparation Organic balance was 4.0%, plant density – 5.3%. The maximum seed yield of the FAO 290 line was obtained at a density of 90 thousand. growth./ha and organic drug treatment Organic-balance and amounted to 5.15 t/ha. The FAO 350 line showed the highest yield at a stand density of 80,000. growth/ha and treatment with organic drug Organic-balance – 5.46 t/ha. FAO 420, the highest seed yield, formed at a stand density of 80,000 plants/ha – 6.58 t/ha and treatment with organic drug Organic balance – 7.08 t/ha. Organic Balance treatment increased the seed yield by an average of 8.1%. Conclusions. Photosynthetic indicators of maize lines mainly depend on the genotype. Phytocenosis density and treatment with biopreparation have a much smaller effect. Under irrigation, the maximum seed yield was formed by the FAO 420 parent line of 7.08 t/ha. The results obtained indicate that in order to plan the production of seed material of maize lines, which are the parent components of hybrids, their genotypic features, the response to the density of phytocenoses and biological preparation with growth-stimulating action must be taken into account.

A total of 292 lichen samples, representing over 200 species and at least 65 genera and 26 families, were collected, mainly in Thailand; 170 of the specimens discharged ascospores in the laboratory. Generally, crustose lichens exhibited the highest discharge rates and percentage germination. In contrast, foliose lichen samples, although having a high discharge rate, had a lower percentage germination than crustose species tested. A correlation with season was indicated for a number of species. Continued development of germinated ascospores into recognizable colonies in pure culture was followed for a selection of species. The most successful medium tried was 2 % Malt-Yeast extract agar (MYA), and under static conditions using a liquid culture medium, a sponge proved to be the best of several physical carriers tested; this novel method has considerable potential for experimental work with lichen mycobionts.

Цель. Установить оптимальные сроки сева и глубину заделки семян сорго зернового сортов ‘Дніпровський 39’ и ‘Вінець’, обосновать их влияние на фотосинтетическую продуктивность посевов в условиях Правобережной Лесостепи Украины.Методы. Полевой, лабораторный, сравнительный, аналитический, обобщающий, математически-статистический.Результаты. Наилучшие результаты фотосинтетической продуктивности посевов сорго зернового получены во время сева в I декаде мая (второй срок) на глубине заделки семян 4–6 см. Соответственно, площадь листовой поверхности в этих вариантах в период «выбрасывания метелки–цветения» достигала максимума и составляла 36,13–38,81 тыс. м2/га у сорта ‘Дніпровський 39’ и 34,23 – 36,91 тыс. м2/га у сорта ‘Вінець’. При севе семян в III декаде апреля (первый срок) при вышеуказанных значениях глубины заделки площадь листовой поверхнос­ти у сортов была несколько меньше и составляла 29,56–31,20 тыс. м2/га у сорта ‘Дніпровський 39’ и 27,76–29,40 тыс. м2/га у сорта ‘Вінець’. При севе семян во II декаде мая (третий срок) площадь листовой поверхности составляла 30,68–32,92 тыс. м2/га у сорта ‘Дніпровський 39’ и 29,08–31,32 тыс. м2/га у сорта ‘Вінець’. Фотосинтетический потенциал был самым высоким в растениях сорго зернового во втором сроке сева семян на глубине заделки 4–6 см и составлял 1,27 и 1,34 млн м2/га у сорта ‘Дніпровський 39’ и 1,16 и 1,22 млн м2/га у сорта ‘Вінець’. В первом сроке сева этот показатель был несколько ниже и составлял 1,18 и 1,23 млн м2/га у сорта ‘Дніпровський 39’ и 0,98 и 1,02 млн м2/га у сорта ‘Вінець’, соответственно. В третьем сроке сева он был самым низким, у сорта ‘Дніпровський 39’ этот показатель составлял 1,09 и 1,13 млн м2/га, у сорта ‘Вінець’ – 0,88 и 0,93 млн м2/га при оптимальных значениях глубины заделки семян. На глубине заделки семян 2 и 8 см фотосинтетический потенциал был ниже, что объясняют различными почвенно-климатическими условиями в определенный период развития растений сорго. Наивысшее значение показателя чистой продуктивности фотосинтеза было получено при севе семян в оптимальные сроки и оптимальной глубине заделки семян и составляло 3,84–4,02 г/м2 в сутки у сорта ‘Дніпровський 39’ и 3,79–3,98 г/м2 в сутки у сорта ‘Вінець’, соответственно.Выводы. Лучше развивались и формировали фотосинтетическую продуктивность растения сорго зернового при севе семян в первой декаде мая на глубине заделки 4–6 см, которые и рекомендованы для выращивания данной культуры в Правобережной Лесостепи Украины. | Purpose. To establish the optimal seeding time and depth of ‘Dniprovskyi 39’ and ‘Vinets’ sorghum varieties, to prove their effect on the crop photosynthetic capacity in the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine. Methods. Field, laboratory, comparative, analytical, generalizing, mathematical and statistical. Results. It was proved that the best results of crop photosynthetic capacity of sorghum were obtained by sowing in the first decade of May (the second sowing period) at a seeding depth of 4–6 cm. Accordingly, the leaf surface area in these variants reached its maximum during the “panicle-blooming” period and equated 36.13–38.81 thousand m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 34.23–36.91 thousand m2/ha for the ‘Vinets’ variety. By sowing seeds in the third decade of April (the first sowing period) at the seedining depth values described above the leaf surface area of the varieties was slightly smaller and amounted to 29.56–31.20 thousand m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 27.76–29.40 thousand m2/ha for the ‘Vinets’ variety. By sowing seeds in the second decade of May (the third sowing period), the leaf surface area was 30.68–32.92 thousand m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 29.08–31.32 thousand m2/ha for the ‘Vinets’ variety. The highest photosynthetic potential was obtained for sorghum plants in the second sowing period at the seeding depth of 4–6 cm and was 1.27 and 1.34 million m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 1.16 and 1.22 million m2/ha for the variety ‘Vinets’. In the first sowing period, this indicator was slightly lower and amounted to 1.18 and 1.23 million m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 0.98 and 1.02 million m2/ha for the ‘Vinets’ variety respectively. In the third sowing period, it was the smallest one and equated 1.09 and 1.13 million m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety, and 0.88 and 0.93 million m2/ha for the ‘Vinets’ variety at the optimal seeding depth. The photosynthetic potential was lower at the seeding depth of 2 and 8 cm, which is explained by the different soil and climatic parameters during a certain period of sorghum plant vegetation. The highest value of the photosynthetic capacity net indicator was obtained by sowing seeds at the optimal time and the optimal seeding depth and it equated 3.84–4.02 g/m2 per day for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 3.79 – 3.98 g/m2 per day for the ‘Vinets’ variety.Conclusions. It has been established that the sorghum plants had better vegetation and formed photosynthetic capacity by sowing seeds in the first decade of May at the planting depth of 4–6 cm, which we recommend for growing this crop in the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine. | Мета. Встановити оптимальні строки сівби та глибину загортання насіння сорго зернового сортів ‘Дніпровський 39’ та ‘Вінець’, обґрунтувати їхній вплив на фотосинтетичну продуктивність посівів в умовах Правобережного Лісостепу України. Методи. Польовий, лабораторний, порівняльний, аналітичний, узагальнюючий, математично-статистичний. Результати. Найкращі результати фотосинтетичної продуктивності посівів сорго зернового отримано за сівби у  І декаді травня (другий строк) на глибину загортання насіння 4–6 см. Відповідно, площа листкової поверхні за цих факторів у період «викидання волоті – цвітіння» сягала максимуму і дорівнювала 36,13–38,81 тис. м2/га у сорту ‘Дніпровський 39’ та 34,23–36,91 тис. м2/га у сорту ‘Вінець’. За сівби насіння у ІІІ декаді квітня (перший строк) за таких самих значень глибини загортання площа листкової поверхні у сортів була дещо меншою і становила 29,56–31,20 тис. м2/га у сорту ‘Дніпровський 39’ та 27,76–29,40 тис. м2/га у сорту ‘Вінець’. За сівби насіння у ІІ декаді травня (третій строк) площа листкової поверхні дорівнювала 30,68–32,92 тис. м2/га у сорту ‘Дніпровський 39’ та 29,08–31,32 тис. м2/га у сорту ‘Вінець’. Фотосинтетичний потенціал був найвищим у рослин сорго зернового за ІІ строку сівби насіння та глибини загортання 4–6 см й дорівнював 1,27 та 1,34 млн м2/га у сорту ‘Дніпровський 39’ і 1,16 та 1,22 млн м2/га у сорту ‘Вінець’. За І строку сівби цей показник був дещо меншим і відповідно становив 1,18 та 1,23 млн м2/га у сорту ‘Дніпровський 39’ й 0,98 і 1,02 млн м2/га у сорту ‘Вінець’. За ІІІ строку сівби він був найменшим та у сорту ‘Дніпровський 39’ дорівнював 1,09 і 1,13 млн м2/га, у сорту ‘Вінець’ 0,88 і 0,93 млн м2/га за оптимальних значень глибини загортання насіння. За глибини загортання насіння 2 та 8 см фотосинтетичний потенціал був нижчим, що пояснюють різними ґрунтово-кліматичними умовами у певний період розвитку рослин сорго. Найбільше значення показника чистої продуктивності фотосинтезу було отримано за сівби насіння в оптимальні строки та за оптимальної глибини загортання насіння і становило у сорту ‘Дніпровський 39’, відповідно, 3,84–4,02 г/м2 за добу, у сорту ‘Вінець’ 3,79–3,98 г/м2 за добу.Висновки. Найкраще розвивались та формували фотосинтетичну продуктивність рослини сорго зернового за сівби насіння у першій декаді травня на глибину загортання 4–6 см, які й рекомендовано для вирощування даної культури в Правобережному Лісостепу України.

Purpose. To establish the optimal seeding time and depth of ‘Dniprovskyi 39’ and ‘Vinets’ sorghum varieties, to prove their effect on the crop photosynthetic capacity in the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine. Methods. Field, laboratory, comparative, analytical, generalizing, mathematical and statistical. Results. It was proved that the best results of crop photosynthetic capacity of sorghum were obtained by sowing in the first decade of May (the second sowing period) at a seeding depth of 4–6 cm. Accordingly, the leaf surface area in these variants reached its maximum during the “panicle-blooming” period and equated 36.13–38.81 thousand m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 34.23–36.91 thousand m2/ha for the ‘Vinets’ variety. By sowing seeds in the third decade of April (the first sowing period) at the seedining depth values described above the leaf surface area of the varieties was slightly smaller and amounted to 29.56–31.20 thousand m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 27.76–29.40 thousand m2/ha for the ‘Vinets’ variety. By sowing seeds in the second decade of May (the third sowing period), the leaf surface area was 30.68–32.92 thousand m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 29.08–31.32 thousand m2/ha for the ‘Vinets’ variety. The highest photosynthetic potential was obtained for sorghum plants in the second sowing period at the seeding depth of 4–6 cm and was 1.27 and 1.34 million m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 1.16 and 1.22 million m2/ha for the variety ‘Vinets’. In the first sowing period, this indicator was slightly lower and amounted to 1.18 and 1.23 million m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 0.98 and 1.02 million m2/ha for the ‘Vinets’ variety respectively. In the third sowing period, it was the smallest one and equated 1.09 and 1.13 million m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety, and 0.88 and 0.93 million m2/ha for the ‘Vinets’ variety at the optimal seeding depth. The photosynthetic potential was lower at the seeding depth of 2 and 8 cm, which is explained by the different soil and climatic parameters during a certain period of sorghum plant vegetation. The highest value of the photosynthetic capacity net indicator was obtained by sowing seeds at the optimal time and the optimal seeding depth and it equated 3.84–4.02 g/m2 per day for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 3.79 – 3.98 g/m2 per day for the ‘Vinets’ variety. Conclusions. It has been established that the sorghum plants had better vegetation and formed photosynthetic capacity by sowing seeds in the first decade of May at the planting depth of 4–6 cm, which we recommend for growing this crop in the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine.

Purpose. To establish the optimal seeding time and depth of ‘Dniprovskyi 39’ and ‘Vinets’ sorghum varieties, to prove their effect on the crop photosynthetic capacity in the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine. Methods. Field, laboratory, comparative, analytical, generalizing, mathematical and statistical. Results. It was proved that the best results of crop photosynthetic capacity of sorghum were obtained by sowing in the first decade of May (the second sowing period) at a seeding depth of 4–6 cm. Accordingly, the leaf surface area in these variants reached its maximum during the “panicle-blooming” period and equated 36.13–38.81 thousand m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 34.23–36.91 thousand m2/ha for the ‘Vinets’ variety. By sowing seeds in the third decade of April (the first sowing period) at the seedining depth values described above the leaf surface area of the varieties was slightly smaller and amounted to 29.56–31.20 thousand m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 27.76–29.40 thousand m2/ha for the ‘Vinets’ variety. By sowing seeds in the second decade of May (the third sowing period), the leaf surface area was 30.68–32.92 thousand m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 29.08–31.32 thousand m2/ha for the ‘Vinets’ variety. The highest photosynthetic potential was obtained for sorghum plants in the second sowing period at the seeding depth of 4–6 cm and was 1.27 and 1.34 million m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 1.16 and 1.22 million m2/ha for the variety ‘Vinets’. In the first sowing period, this indicator was slightly lower and amounted to 1.18 and 1.23 million m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 0.98 and 1.02 million m2/ha for the ‘Vinets’ variety respectively. In the third sowing period, it was the smallest one and equated 1.09 and 1.13 million m2/ha for the ‘Dniprovskyi 39’ variety, and 0.88 and 0.93 million m2/ha for the ‘Vinets’ variety at the optimal seeding depth. The photosynthetic potential was lower at the seeding depth of 2 and 8 cm, which is explained by the different soil and climatic parameters during a certain period of sorghum plant vegetation. The highest value of the photosynthetic capacity net indicator was obtained by sowing seeds at the optimal time and the optimal seeding depth and it equated 3.84–4.02 g/m2 per day for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 3.79 – 3.98 g/m2 per day for the ‘Vinets’ variety. Conclusions. It has been established that the sorghum plants had better vegetation and formed photosynthetic capacity by sowing seeds in the first decade of May at the planting depth of 4–6 cm, which we recommend for growing this crop in the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine.

Цель. Определение молекулярно-генетического полиморфизма сортов салата посевного отечественной селекции с помощью EST-SSR маркеров.Методы. Молекулярно-генетический анализ, статистические методы.Результаты. Представлены результаты изучения молекулярно-генетического полиморфизма 7 сортов салата посевного с помощью 7 EST-SSR маркеров. В результате анализа по исследуемым маркерам идентифицировано 37 аллелей, в среднем 5,29 аллели на локус. Наиболее полиморфным оказался маркер KSL-92, с помощью которого выявлено 7 аллелей, Polymorphism Information Content (РІС) – 0,98. Наименьшее значение РІС – 0,57 было у маркера KSL-37, с помощью которого идентифицировано наименьшее количество аллелей – 3. Для оценки генетического разнообразия сортов салата с помощью EST-SSR маркеров были определены генетические дистанции между сортами с применением меры близости Жаккара. Наиболее близкими оказались сорта, генетические дистанции между которыми составляли 0,17: ʻЗорепад’ и ʻМалахит’, ʻМалахит’ и ʻДублянский’, ʻДублянский’ и ʻСмуглянка’, ʻКрутянский’ и ʻСмуглянка’. Наиболее удаленным оказался сорт ʻСкарб’ со значениями генетических дистанций 0,00 по отношению к другим исследуемым сортам. Согласно рассчитанным генетическим дистанциям сорта ʻЗорепад’ и ʻМалахит’, ʻМалахит’ и ʻДублянский’, которые относятся к одной разновидности Lactuca sativa L. var. secalina, имели высокую степень генетической близости. Сорта ʻСкарб’ и ʻПогоныч’, которые относятся к разновидностям Lactuca sativa L. var. longifolia и Lactuca sativa L. var. angustana, соответственно, были генетически отдаленными, что подтверждают значения генетических дистанций. Значение индекса Шеннона внутри разновидности салата посевного по исследуемым EST-SSR маркерам составляло 0,61, между разновидностями – 0,96, среднее значение – 1,57.Выводы. Наиболее высокий уровень полиморфизма был отмечен по маркеру KSL-92, наименьшее количество аллелей (3 аллели) было идентифицировано с помощью маркера KSL-37. Сорта, генетические дистанции между которыми составляли 0,17, оказались наиболее близкими. Наиболее отдаленным сортом по исследованным EST-SSR маркерам оказался сорт ʻСкарб’. | Мета. Визначення молекулярно-генетичного поліморфізму сортів салату посівного вітчизняної селекції за EST-SSR маркерами.Методи. Молекулярно-генетичний аналіз, статистичні методи.Результати. Представлено результати вивчення молекулярно-генетичного поліморфізму 7 сортів салату посівного за 7-ма EST-SSR маркерами. За досліджуваними маркерами ідентифіковано 37 алелів, у середньому 5,29 алеля на локус. Найполіморфнішим виявився маркер KSL-92, за яким було виявлено 7 алелів, Polymorphism Information Content (РІС) – 0,98. Найменше значення РІС – 0,57 було у маркера KSL-37, за яким ідентифіковано найменшу кількість алелів – 3. Для оцінювання генетичного різноманіття сортів салату за EST-SSR маркерами було визначено генетичні дистанції між сортами із застосуванням міри близькості Жаккара. Найближчими виявились сорти з генетичними дистанціями 0,17: ‘Зорепад’ і ‘Малахіт’, ‘Малахіт’ і ‘Дублянський’, ‘Дублянський’ і ‘Смуглянка’, ‘Крутянський’ і ‘Смуглянка’. Найвіддаленішим виявився сорт ‘Скарб’ із значеннями генетичних дистанцій 0,00 щодо інших досліджуваних сортів. За розрахованими генетичними дистанціями сорти ‘Зорепад’ і ‘Малахіт’, ‘Малахіт’ і ‘Дублянський’, які належать до одного різновиду Lactuca sativa L. var. secalina, мали високий ступінь генетичної близькості. Сорти ‘Скарб’ і ‘Погонич’, які належать до різновидів L. sativa L. var. longifolia та var. angustana, відповідно, були генетично віддаленими, що підтвердили значення генетичних дистанцій. Значення індексу Шеннона всередині різновиду салату посівного за досліджуваними EST-SSR маркерами становило 0,61, між різновидами – 0,96, середнє значення – 1,57.Висновки. Найвищий рівень поліморфізму було зауважено за маркером KSL-92, найменшу кількість алелів (3 алеля) було ідентифіковано за маркером KSL-37. Сорти, генетичні дистанції між якими становили 0,17, виявились найближчими. Найвіддаленішим сортом за досліджуваними EST-SSR маркерами виявився сорт ‘Скарб’. | Purpose. Determination of molecular genetic polymorphism of lettuce cultivars of Ukrainian breeding by EST-SSR markers. Methods. Molecular genetic analysis, statistical methods. Results. The results of molecular genetic polymorphism study of 7 lettuce cultivars by 7 EST-SSR markers are presented. As a result of the analysis by studied markers, 37 alleles were detected with an average 5.29 alleles per locus. The KSL-92 marker, which identified 7 alleles, proved to be the most polymorphic (PIC – Polymorphism Information Content 0.98). The lowest PIC value (0.57) was noted for the KSL-37 marker by which 3 alleles were identified. For assessing the genetic diversity of lettuce cultivars by EST-SSR markers, genetic distances between cultivars were determined based on Jaccard’s similarity coefficient. It was determined that the most similar cultivars with genetic distances 0.17 were ‘Zorepad’ and ‘Malakhit’, ‘Malakhit’ and ‘Dublianskyi’, ‘Dublianskyi’ and ‘Smuhlianka’, ‘Krutianskyi’ and ‘Smuhlianka’. The most distant cultivar was ‘Skarb’ with a genetic distance 0.00 compared to other studied cultivars. According to the calculated genetic distances, the cultivars ‘Zorepad’ and ‘Malakhit’, ‘Malakhit’ and Dublianskyi’, which belong to the same variety Lactuca sativa L. var. secalina have a strong genetic similarity. The cultivars‘Skarb’ and ‘Pohonych’, which belong to the varieties Lactuca sativa L. var. longifolia and Lactuca sativa L. var. angustana, respectively, were genetically distant, what was confirmed by genetic distances values. It was determined that the Shannon index within the lettuce variety by 7 EST-SSR markers is 0.61, between varieties – 0.96, the average value is 1.57. Conclusions. According to the results of studies of 7 lettuce cultivars, it was found that the highest polymorphism was determined by the KSL-92 marker, the minimum of alleles number (3 alleles) was identified by KSL-37 marker. Based on calculated genetic distances, it was noticed that lettuce cultivars, genetic distances between which are 0.17, were the most similar. The most distant cultivar based on 7 EST-SSR markers was ‘Skarb’ cultivar.

Purpose. Determination of molecular genetic polymorphism of lettuce cultivars of Ukrainian breeding by EST-SSR markers. Methods. Molecular genetic analysis, statistical methods. Results. The results of molecular genetic polymorphism study of 7 lettuce cultivars by 7 EST-SSR markers are presented. As a result of the analysis by studied markers, 37 alleles were detected with an average 5.29 alleles per locus. The KSL-92 marker, which identified 7 alleles, proved to be the most polymorphic (PIC – Polymorphism Information Content 0.98). The lowest PIC value (0.57) was noted for the KSL-37 marker by which 3 alleles were identified. For assessing the genetic diversity of lettuce cultivars by EST-SSR markers, genetic distances between cultivars were determined based on Jaccard’s similarity coefficient. It was determined that the most similar cultivars with genetic distances 0.17 were ‘Zorepad’ and ‘Malakhit’, ‘Malakhit’ and ‘Dublianskyi’, ‘Dublianskyi’ and ‘Smuhlianka’, ‘Krutianskyi’ and ‘Smuhlianka’. The most distant cultivar was ‘Skarb’ with a genetic distance 0.00 compared to other studied cultivars. According to the calculated genetic distances, the cultivars ‘Zorepad’ and ‘Malakhit’, ‘Malakhit’ and Dublianskyi’, which belong to the same variety Lactuca sativa L. var. secalina have a strong genetic similarity. The cultivars‘Skarb’ and ‘Pohonych’, which belong to the varieties Lactuca sativa L. var. longifolia and Lactuca sativa L. var. angustana, respectively, were genetically distant, what was confirmed by genetic distances values. It was determined that the Shannon index within the lettuce variety by 7 EST-SSR markers is 0.61, between varieties – 0.96, the average value is 1.57. Conclusions. According to the results of studies of 7 lettuce cultivars, it was found that the highest polymorphism was determined by the KSL-92 marker, the minimum of alleles number (3 alleles) was identified by KSL-37 marker. Based on calculated genetic distances, it was noticed that lettuce cultivars, genetic distances between which are 0.17, were the most similar. The most distant cultivar based on 7 EST-SSR markers was ‘Skarb’ cultivar.