Purpose. Creation of new breeding material of soft winter wheat, highly resistant to diseases of the ear and pest colonization for use in the breeding process. Methods. The studies were carried out in 2017–2020 under conditions of artificial inoculation of wheat plants with pathogens of common bunt and fusariosis of the ear in field infectious nurseries of the Department of Plant Protection of the V. M. Remeslo Institute of Wheat of NAAS. An artificial infectious background of common bunt was created according to the method of A. I. Borggard-Anpilogov, which consists in contamination of seed material with spores several days before sowing. An artificial infectious background of fusarium ear blight was created by spraying soft winter wheat plants in the flowering phase with a suspension of spores isolated from the local pathogen population. Results. According to the results of the conducted research, highly resistant (up to 5% ear dama­ge) combinations of hybrids of the fourth generation of soft wheat were selected against the causative agent of fusarium: ‘Berehynia Myronivska’ / ‘Nobeoka bozu’ had a thrips population of 5.2 ind./ear, and cereal leaf beetle – 35,0 ind./m2 and ‘Horly­tsia myronivska’ / ‘C-Lokia’, the thrips population of which was 5.0 ind./ear, cereal leaf beetle – 2.0 ind./m2. On an artificial infectious background of fourth-generation hybrids, in terms of resistance to common bunt, the crossing combinations ‘Berehynia Myronivska’ / ‘Horianka’, ‘Lehenda Myronivska’ / ‘Nana’ were selected, which were affected by common bunt from 15 to 20%, and thrips population was 2.8–8.6 ind./ear, cereal leaf beetle – 5.0–6.0 ind./m2. The highest indicators of the length of the ear, the number of grains in the ear and the mass of grain from the ear were obtained in the combinations of ‘Oberih Myronivskyi’ / ‘Maris Templer’ and ‘Berehynia Myronivska’ / ‘Horianka’, which were created in accordance with the breeding programs of soft winter wheat for resistance against fusarium head blight and common bunt. Conclusions. The constant lines of soft winter wheat, isolated by complex resistance against diseases and pests, are used in the breeding process of the V. M. Remeslo Institute of Wheat of NAAS and the National Center of Plant Genetic Resources of Ukraine (The Plant Production Institute named after V. Ya. Yuriev, Kharkiv). | Мета. Створення нового, високостійкого проти хвороб колоса та заселення шкідниками селекційного матеріалу пшениці м’якої озимої для використання в селекційному процесі. Методи. Дослідження проводили у 2017–2020 рр. у польових інфекційних розсадниках відділу захисту рослин Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН в умовах штучної інокуляції рослин пшениці м’якої збудниками твердої сажки та фузаріозу колоса. Штучний інфекційний фон твердої сажки створювали за методом А. І. Борггарда-Анпілогова, який полягає в заспоренні посівного матеріалу за кілька діб до сівби. Штучний інфекційний фон фузаріозу колоса створювали шляхом обприс­кування рослин пшениці м’якої озимої у фазі цвітіння суспензією спор, виділених з місцевої популяції збудника. Результати. За результатами проведених досліджень виділено високостійкі (до 5% ураження колоса) проти збудника фузаріозу комбінації гібридів четвертого покоління пшениці м’якої: ‘Берегиня миронівська’ / ‘Nobeoka bozu’ мала заселення трипсами 5,2 екз./колос, а п’явицею – 35,0 екз./м2 та ‘Горлиця миронівська’ / ‘C-Lokia’, заселеність трипсами якої становила 5,0 екз./колос, п’явицею – 2,0 екз./м2. На штучному інфекційному фоні гібридів четвертого покоління за стійкістю проти твердої сажки відібрано комбінації схрещування ‘Берегиня миронівська’ / ‘Горянка’, ‘Легенда Миронівська’ / ‘Нана’, які вражувались твердою сажкою від 15 до 20%, а заселення трипсами було 2,8–8,6 екз./колос, п’явицею – 5,0–6,0 екз./м2. Найбільші показники довжини колоса, кількості зерен у колосі та маси зерна з колоса отримали у комбінаціях ‘Оберіг миронівський’ / ‘Maris Templer’ та ‘Берегиня миронівська’ / ‘Горянка’, які створені відповідно до програм селекції пшениці м’якої озимої на стійкість проти фузаріозу колоса та твердої сажки. Висновки. Виділені за комплексною стійкістю проти хвороб та шкідників константні лінії пшениці м’якої озимої використовуються в селекційному процесі Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН та Національного центру генетичних ресурсів рослин України (Інститут рослинництва імені В. Я. Юр’єва, м. Харків).

Мета. Створення нового, високостійкого проти хвороб колоса та заселення шкідниками селекційного матеріалу пшениці м’якої озимої для використання в селекційному процесі. Методи. Дослідження проводили у 2017–2020 рр. у польових інфекційних розсадниках відділу захисту рослин Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН в умовах штучної інокуляції рослин пшениці м’якої збудниками твердої сажки та фузаріозу колоса. Штучний інфекційний фон твердої сажки створювали за методом А. І. Борггарда-Анпілогова, який полягає в заспоренні посівного матеріалу за кілька діб до сівби. Штучний інфекційний фон фузаріозу колоса створювали шляхом обприс­кування рослин пшениці м’якої озимої у фазі цвітіння суспензією спор, виділених з місцевої популяції збудника. Результати. За результатами проведених досліджень виділено високостійкі (до 5% ураження колоса) проти збудника фузаріозу комбінації гібридів четвертого покоління пшениці м’якої: ‘Берегиня миронівська’ / ‘Nobeoka bozu’ мала заселення трипсами 5,2 екз./колос, а п’явицею – 35,0 екз./м2 та ‘Горлиця миронівська’ / ‘C-Lokia’, заселеність трипсами якої становила 5,0 екз./колос, п’явицею – 2,0 екз./м2. На штучному інфекційному фоні гібридів четвертого покоління за стійкістю проти твердої сажки відібрано комбінації схрещування ‘Берегиня миронівська’ / ‘Горянка’, ‘Легенда Миронівська’ / ‘Нана’, які вражувались твердою сажкою від 15 до 20%, а заселення трипсами було 2,8–8,6 екз./колос, п’явицею – 5,0–6,0 екз./м2. Найбільші показники довжини колоса, кількості зерен у колосі та маси зерна з колоса отримали у комбінаціях ‘Оберіг миронівський’ / ‘Maris Templer’ та ‘Берегиня миронівська’ / ‘Горянка’, які створені відповідно до програм селекції пшениці м’якої озимої на стійкість проти фузаріозу колоса та твердої сажки. Висновки. Виділені за комплексною стійкістю проти хвороб та шкідників константні лінії пшениці м’якої озимої використовуються в селекційному процесі Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН та Національного центру генетичних ресурсів рослин України (Інститут рослинництва імені В. Я. Юр’єва, м. Харків).

Purpose. Isolation of donors of valuable breeding and genetic traits and the creation of a new source material for the selection of parental components of sugar beet hybrids according to the shape of the root. Evaluation of the productive potential of experimental sugar beet hybrids with improved root shape parameters. Methods. Field (experiments, phenological observations), laboratory (determination of sugar content), measuring and weighing (determination of crop structure), statistical (mathematical processing of research results). Results. The results of the evaluation of the basic productivity of parental components of different genetic structure and productivity of experimental sugar beet hybrids with improved root shape are presented. An increase in the yield of root crops, sugar yield and sugar output per unit area in sugar beet hybrids on a cytoplasmic male-sterile (CMS) basis, created using multigerm pollinators with an improved root crop shape (oval-conical), has been established.  Experimental hybrids formed on the basis of first generation of multigerm pollinators of backcross (BC1) prevailed the group standard in root crop yield by 15.2–22.8%, sugar yield and sugar output by 14.4–19.4% and 11.5–17.5%, respectively. The sugar content was below or at the level of the group standard. Similar indicators of hybrids formed on the basis of pollinators of the second generation of backcross (BC2) were 14.0–21.2%, 17.0–23.2% and 17.6–23.9%, respectively. The sugar content was at the level of the group standard. Root shape index indicators were 1.32 and 1.28, respectively. The hybrids formed using the initial multigerm pollinators were characterized by a conical root shape (shape index – 0.61). According to indicators of yield, sugar yield and sugar output per unit area, they were at the level of the group standard. Conclusions. It was established that the shape of the root crop is an important factor in improving the productive potential of sugar beets in selection for heterosis. The change in the shape of the root crop from conical to oval-conical leads to an increase in the productivity of multigerm pollinators of sugar beets by 8–19% and hybrids created with their participation by 17–23%. | Мета. Виділення донорів цінних селекційно-генетичних ознак та створення нового вихідного матеріалу для селекції батьківських компонентів гібридів буряків цукрових за формою коренеплоду. Оцінка продуктивного потенціалу екс­периментальних гібридів буряків цукрових з поліпшеними параметрами форми коренеплоду. Методи. Польовий (закладання дослідів, фенологічні спостереження), лабораторний (визначення вмісту цукру), вимірювально-ваговий (визначення структури врожаю), статистичний (математична обробка отриманих результатів досліджень). Результати. Представлено результати оцінки базової продуктивності батьківських компонентів різної генетичної структури та продуктивності експериментальних гібридів буряків цукрових з поліпшеною формою коренеплоду. Установлено підвищення врожайності коренеплодів, збору і виходу цукру з одиниці площі у гібридів буряків цукрових на цитоплазматичній чоловічостерильній (ЦЧС) основі, створених з використанням багаторосткових запилювачів з поліпшеною формою коренеплоду (овально-конічна). Експериментальні гібриди сформовані на основі багаторосткових запилювачів першого покоління бекросу (ВС1) переважали груповий стандарт за врожайністю коренеплодів на 15,2–22,8%, збором і виходом цукру – на 14,4–19,4 і 11,5–17,5% відповідно. Уміст цукрів у коренеплодах був нижчим або на рівні групового стандарту. Аналогічні показники гібридів сформованих на основі запилювачів другого покоління бекросу (ВС2) становили 14,0–21,2%, 17,0–23,2% і 17,6–23,9%, відповідно. Вміст цукру в їх коренеплодах був на рівні групового стандарту. Показники індексу форми коренеплоду становили 1,32 та 1,28 відповідно. Гібриди, сформовані на основі вихідних багаторосткових запилювачів, характеризувалися конічною формою коренеплоду (індекс форми – 0,61). За показниками врожайності, збору і виходу цукру з одиниці площі вони були на рівні групового стандарту. Висновки. Установлено, що форма корененеплоду є важливим чинником поліпшення продуктивного потенціалу буряків цукрових у селекції на гетерозис. Зміна форми коренеплоду з конічної на овально-конічну призводить до підвищення продуктивності багаторосткових запилювачів буряків цукрових на 8–19% та гібридів створених за їх участі на 17–23%.

Мета. Виділення донорів цінних селекційно-генетичних ознак та створення нового вихідного матеріалу для селекції батьківських компонентів гібридів буряків цукрових за формою коренеплоду. Оцінка продуктивного потенціалу екс­периментальних гібридів буряків цукрових з поліпшеними параметрами форми коренеплоду. Методи. Польовий (закладання дослідів, фенологічні спостереження), лабораторний (визначення вмісту цукру), вимірювально-ваговий (визначення структури врожаю), статистичний (математична обробка отриманих результатів досліджень). Результати. Представлено результати оцінки базової продуктивності батьківських компонентів різної генетичної структури та продуктивності експериментальних гібридів буряків цукрових з поліпшеною формою коренеплоду. Установлено підвищення врожайності коренеплодів, збору і виходу цукру з одиниці площі у гібридів буряків цукрових на цитоплазматичній чоловічостерильній (ЦЧС) основі, створених з використанням багаторосткових запилювачів з поліпшеною формою коренеплоду (овально-конічна). Експериментальні гібриди сформовані на основі багаторосткових запилювачів першого покоління бекросу (ВС1) переважали груповий стандарт за врожайністю коренеплодів на 15,2–22,8%, збором і виходом цукру – на 14,4–19,4 і 11,5–17,5% відповідно. Уміст цукрів у коренеплодах був нижчим або на рівні групового стандарту. Аналогічні показники гібридів сформованих на основі запилювачів другого покоління бекросу (ВС2) становили 14,0–21,2%, 17,0–23,2% і 17,6–23,9%, відповідно. Вміст цукру в їх коренеплодах був на рівні групового стандарту. Показники індексу форми коренеплоду становили 1,32 та 1,28 відповідно. Гібриди, сформовані на основі вихідних багаторосткових запилювачів, характеризувалися конічною формою коренеплоду (індекс форми – 0,61). За показниками врожайності, збору і виходу цукру з одиниці площі вони були на рівні групового стандарту. Висновки. Установлено, що форма корененеплоду є важливим чинником поліпшення продуктивного потенціалу буряків цукрових у селекції на гетерозис. Зміна форми коренеплоду з конічної на овально-конічну призводить до підвищення продуктивності багаторосткових запилювачів буряків цукрових на 8–19% та гібридів створених за їх участі на 17–23%.

Purpose. To investigate the degree of reduced scape of softneck collection specimens of winter garlic of different ecological and geographical origin in the conditions of the Right Bank Forest-Steppe of Ukraine. Methods. During 2020–2022, nine local and introduced varieties of winter garlic (Nos. 19, 27, 33, 43 and 44 from Cherkasy) were stu­died in field conditions (Uman, 48°46’N, 30°14’E) region, No. 14 from Ternopil region, No. 1 from Spain, No. 16 from France and No. 35 from Azerbaijan). Generally accepted methods of genetico-statistical analysis were used to evaluate the garlic collection. Results. The research revealed that the weight of the bulb decreased by 7.6–31.1%, depending on the sample, and the yield by 6.1–38.6% during the formation of a reduced scape. Among the collection samples, according to the “bulb weight” indicator, Nos. 16 and 44 stood out – 57.22 and 52.24 g, respectively, of the sample. Adap­table for this feature were samples Nos. 16, 19 and 44; intensive – Nos. 16, 27, 33 and 44, and stable samples were Nos. 14, 19, 35 and 43. A significant relationship between the coefficient of genetic and environmental variation (CVG/CVA) for the traits “bulb weight” and “yield” was revealed. However, CVG/CVA ratio ≥ 1 is required to obtain high performance. Samples were selected as the initial material for further breeding based on the “yield” feature: according to adaptability and ecological plasticity – Nos. 16 and 44; according to stability – Nos. 19, 35 and 43 and samples of the intensive type – 16, 27, 33 and 44, which will ensure high yields in optimal cultivation conditions. All studied samples that formed air bulbs were characterized by a very large 1000 bulb weight, on average 1156.76 g. The maximum of 1000 bulb weight was characteristic for samples No. 16 and 27 – 1225.73 and 1638.0 g, respectively. Conclusions. The data obtained in the Right Bank Forest-Steppe of Ukraine will be used to develop a breeding research scheme under the conditions of introduction. As a result of the research, a working collection of raw material was created for the breeding of garlic by the classical method – clonal breeding. | Мета. Дослідити ступінь прояву послабленого стрілкування нестрілкуючих колекційних зразків часнику озимого різного еколого-географічного походження в умовах Правобережного Лісостепу України. Методи. Впродовж 2020–2022 рр. у польових умовах (м. Умань, 48°46’N, 30°14’E) вивчали дев’ять місцевих та інтродукованих зразків часнику озимого (№ 19, 27, 33, 43 і 44 з Черкаської обл., № 14 з Тернопільської обл., № 1 з Іспанії, № 16 із Франції, № 35 з Азербайджану). Під час розгляду отриманих результатів використовували загальноприйняті методи генетико-статис­тичного аналізу. Результати. Дослідженнями визначено, що у процесі утворення редукованої квітконосної стрілки маса цибулини знижувалася на 7,6–31,1% залежно від зразка, а врожайність – на 6,1–38,6%. Серед колекційних зразків за показником «маса цибулини» виділили № 16 і 44 – 57,22 і 52,24 г відповідно. Адаптивними за цією ознакою були зразки № 16, 19 і 44; інтенсивними – № 16, 27, 33 і 44, а стабільними – № 14, 19, 35 і 43. Виявлено помітну залежність між коефіцієнтом генетичної й екологічної варіації (CVG/CVA) для ознак «маса цибулини» і «врожайність», проте високої продуктивності досягнуто за умови співвідношення CVG/CVA ≥ 1. Як вихідний матеріал для подальшої селекції за ознакою «врожайність» виділено зразки: за адаптивністю й екологічною пластичністю – № 16 і 44; за стабільністю – № 19, 35 і 43 та інтенсивного типу – № 16, 27, 33 і 44, що забезпечують високу врожайність в оптимальних умовах культивування. Всі досліджувані зразки, які утворювали повітряні цибулини, характеризувалися дуже великою масою 1000 цибулин, у середньому – 1156,76 г. Максимальною масою 1000 шт. цибулин відзначилися № 16 і 27 – 1225,73 і 1638,0 г відповідно. Висновки. Отримані у Правобережному Лісостепу України дані слугуватимуть для розроблення схеми селекційних досліджень в умовах інтродукції. В результаті досліджень створено робочу колекцію вихідного матеріалу для селекції часнику класичним методом – клоновим добором.

Мета. Дослідити ступінь прояву послабленого стрілкування нестрілкуючих колекційних зразків часнику озимого різного еколого-географічного походження в умовах Правобережного Лісостепу України. Методи. Впродовж 2020–2022 рр. у польових умовах (м. Умань, 48°46’N, 30°14’E) вивчали дев’ять місцевих та інтродукованих зразків часнику озимого (№ 19, 27, 33, 43 і 44 з Черкаської обл., № 14 з Тернопільської обл., № 1 з Іспанії, № 16 із Франції, № 35 з Азербайджану). Під час розгляду отриманих результатів використовували загальноприйняті методи генетико-статис­тичного аналізу. Результати. Дослідженнями визначено, що у процесі утворення редукованої квітконосної стрілки маса цибулини знижувалася на 7,6–31,1% залежно від зразка, а врожайність – на 6,1–38,6%. Серед колекційних зразків за показником «маса цибулини» виділили № 16 і 44 – 57,22 і 52,24 г відповідно. Адаптивними за цією ознакою були зразки № 16, 19 і 44; інтенсивними – № 16, 27, 33 і 44, а стабільними – № 14, 19, 35 і 43. Виявлено помітну залежність між коефіцієнтом генетичної й екологічної варіації (CVG/CVA) для ознак «маса цибулини» і «врожайність», проте високої продуктивності досягнуто за умови співвідношення CVG/CVA ≥ 1. Як вихідний матеріал для подальшої селекції за ознакою «врожайність» виділено зразки: за адаптивністю й екологічною пластичністю – № 16 і 44; за стабільністю – № 19, 35 і 43 та інтенсивного типу – № 16, 27, 33 і 44, що забезпечують високу врожайність в оптимальних умовах культивування. Всі досліджувані зразки, які утворювали повітряні цибулини, характеризувалися дуже великою масою 1000 цибулин, у середньому – 1156,76 г. Максимальною масою 1000 шт. цибулин відзначилися № 16 і 27 – 1225,73 і 1638,0 г відповідно. Висновки. Отримані у Правобережному Лісостепу України дані слугуватимуть для розроблення схеми селекційних досліджень в умовах інтродукції. В результаті досліджень створено робочу колекцію вихідного матеріалу для селекції часнику класичним методом – клоновим добором.

Purpose. To analyse the taxonomic composition of subtropical plants of the Khorol Botanical Garden collection. Results. Taxonomic composition of the collection, consisting of 25 species: Actinidia chinensis Planch., Asimina triloba (L.) Dunal, Camellia sinensis (L.) Kuntze, Chaenomeles ×californica Clarke ex Weber, Citrus trifoliata L., Cormus domestica L., Crataegus azarolus L., Crataegus opaca Hooker & Arn., Cydonia oblonga Mill., Diospyros virginiana L., Elaeagnus multiflora Thunb., Elaeagnus umbellata Thunb., Feijoa sellowiana O.Berg, Ficus carica L., Hovenia dulcis Thunb., Laurus nobilis L., Maclura tricuspidata (Carrière). Bureau, Olea europaea L., Passiflora incarnata L., Prunus armeniaca L., Prunus dulcis (Mill.) D.A.Webb, Punica granatum L., and Ziziphus jujuba Mill., which according to the current classification belong to 22 genera, 15 families, 8 orders of flowering plants was found out. Each species represents a certain fruit crop: apricot, azarole, pawpaw, quince, akigoumi, American persimmon, pomegranate, goumi, service tree, Chinese date, kiwi, che, laurel, olive, mayhaw, almond, medlar, Oriental raisin tree, fig, passion fruit, trifoliate orange, pineapple guava, pistachio, tea, and Japanese quince. Conclusions. The taxonomic composition of the collection of subtropical plants in the Khorol Botanical Garden was specified and the Ukrainian names of 17 taxa of the species level, 12 of the generic, 4 of the family and 5 of the ordinal levels were streamlined. The Ukrainian names of botanical taxa need to be brought into line with the modern phylogenetic system, correcting inconsistencies inherited from Soviet times. The naming of genera of subtropical cultures in the Ukrainian language occurs most often through the transliteration of the corresponding Latin names or the formation of new names with direct word order in two-word names using long-learned names of related genera. The names of subtropical crops in the agrobiological terminological system may coincide with the names of botanical genera or are borrowed trivial names of plants in different languages from the regions from which they were introduced. Two-word names of crops and species names differ in word order, respectively, direct and reverse. | Мета. Проаналізувати таксономічний склад колекції субтропічних рослин Хорольського ботанічного саду та вдосконалити термінологічну систему назв таксонів різного рівня та назв плодових культур. Результати. З'ясовано таксономічний склад колекції, що складається з 25 видів: Actinidia chinensis Planch., Asimina triloba (L.) D unal, Camellia sinensis (L.) Kuntze, Chaenomeles ×californica Clarke ex Weber, Citrus trifoliata L., Cormus domestica L., Crataegus azarolus L., Crataegus opaca Hooker & Arn., Cydonia oblonga Mill., Diospyros virginiana L., Elaeagnus multiflora Thunb., Elaeagnus umbellata Thunb., Feijoa sellowiana O.Berg, Ficus carica L., Hovenia dulcis Thunb., Laurus nobilis L., Maclura tricuspidata (Carrière) Bureau, Mespilus germanica L., Olea europaea L., Passiflora incarnata L., Prunus armeniaca L., Prunus dulcis (Mill.) D.A.Webb, Punica granatum і Ziziphus jujuba Mill., які за сучасною класифікацією належать до 22 родів, 15 родин, 8 порядків квіткових рослин. Ці види репрезентують такі плодові культури: абрикосу, азароль, азиміну, айву, акіґумі, вірджинську хурму, гранатник, ґумі, домашню горобину, зизифу, ківі, кудранію, лавр, маслину, мейхо, мигдаль, мушмулу, родзинкове дерево, смоківницю, страстоцвіт, трилисточкову цитрину, фейхоа, фісташку, чай та японську айву. Висновки. Уточнено таксономічний склад колекції субтропічних рослин Хорольського ботанічного саду та впорядковано українські назви 17 таксонів видового рівня, 12 - родового, 4 - родинного, 5 - порядкового рівня, з наведенням назв 25 культур. Українські назви ботанічних таксонів потребують приведення у відповідність до сучасної філогенетичної системи з виправленням недоречностей, успадкованих за радянської доби. Найменування родів субтропічних культур в українській мові відбувається найчастіше через транслітерування відповідних латинських назв або утворенням нових назв з прямим порядком слів у двослівних назвах з використанням давно засвоєних назв споріднених родів. Назви субтропічних культур в агробіологічній терміносистемі можуть збігатися з назвами ботанічних родів або є запозиченими тривіальними назвами рослин на різних мовах з регіонів, звідкіля їх було інтродуковано. Двослівні назви культур і видові назви різняться порядком слів, відповідно, прямим і зворотнім.

Мета. Проаналізувати таксономічний склад колекції субтропічних рослин Хорольського ботанічного саду та вдосконалити термінологічну систему назв таксонів різного рівня та назв плодових культур. Результати. З'ясовано таксономічний склад колекції, що складається з 25 видів: Actinidia chinensis Planch., Asimina triloba (L.) D unal, Camellia sinensis (L.) Kuntze, Chaenomeles ×californica Clarke ex Weber, Citrus trifoliata L., Cormus domestica L., Crataegus azarolus L., Crataegus opaca Hooker & Arn., Cydonia oblonga Mill., Diospyros virginiana L., Elaeagnus multiflora Thunb., Elaeagnus umbellata Thunb., Feijoa sellowiana O.Berg, Ficus carica L., Hovenia dulcis Thunb., Laurus nobilis L., Maclura tricuspidata (Carrière) Bureau, Mespilus germanica L., Olea europaea L., Passiflora incarnata L., Prunus armeniaca L., Prunus dulcis (Mill.) D.A.Webb, Punica granatum і Ziziphus jujuba Mill., які за сучасною класифікацією належать до 22 родів, 15 родин, 8 порядків квіткових рослин. Ці види репрезентують такі плодові культури: абрикосу, азароль, азиміну, айву, акіґумі, вірджинську хурму, гранатник, ґумі, домашню горобину, зизифу, ківі, кудранію, лавр, маслину, мейхо, мигдаль, мушмулу, родзинкове дерево, смоківницю, страстоцвіт, трилисточкову цитрину, фейхоа, фісташку, чай та японську айву. Висновки. Уточнено таксономічний склад колекції субтропічних рослин Хорольського ботанічного саду та впорядковано українські назви 17 таксонів видового рівня, 12 - родового, 4 - родинного, 5 - порядкового рівня, з наведенням назв 25 культур. Українські назви ботанічних таксонів потребують приведення у відповідність до сучасної філогенетичної системи з виправленням недоречностей, успадкованих за радянської доби. Найменування родів субтропічних культур в українській мові відбувається найчастіше через транслітерування відповідних латинських назв або утворенням нових назв з прямим порядком слів у двослівних назвах з використанням давно засвоєних назв споріднених родів. Назви субтропічних культур в агробіологічній терміносистемі можуть збігатися з назвами ботанічних родів або є запозиченими тривіальними назвами рослин на різних мовах з регіонів, звідкіля їх було інтродуковано. Двослівні назви культур і видові назви різняться порядком слів, відповідно, прямим і зворотнім.

Purpose. To analyze the origin of the Herbaceous Hybrid Group peony cultivar collection of the M. M. Gryshko National Botanical Garden (NBG) National Academy of Sciences of Ukraine (NAS) and to determine the prospects for their use in breeeding work and decorative horticulture. Methods. The object of research was peonies of the Herbaceous Hybrid Gp of the NBG peony collection. The plants are grown on sunny open experimental and exposition plots of the NBG. Cultivars studies and phenological observations of plants were carried out during 2012–2022. Results. Varietal diversity of Herbaceous Hybrid Gp peonies of the NBG collection was analyzed by origin. The analysis showed that 122 varieties were created by US breeders, of which the Saunders breeding is represented by the largest number of varieties in the collection. 38 varieties are of Ukrainian breeding and created in the NBG. The analysis of hybrids obtained by distant crosses made it possible to identify combinations that give fertile offspring and to create promising double and triple hybrids. For decorative horticulture, 165 varieties of world and domestic breeding are recommended. They were grouped into four groups by flower color and two groups by the beginning of flowering. Plants of the early group start flowering before May 22 (± 4 days). The flowering of the late group of varieties occurs at the beginning of the flowering of the variety ‘Red Charm’ (May 22 ± 4 days) and later. Conclusions. For more than 50 years of introductory work with peony Herbaceous Hybrid Gp, 133 varieties of world breeding were tested at NBG. The main number of varieties was included in the collection in the first years of the 21st century. A comparative study of new varieties showed that most of them are sterile. Varieties ‘Dreamtime’, ‘Greenland’, ‘Quitzin’, ‘Lavender Whisper’, ‘Lemon Chiffon’, ‘Pastelegance’, ‘Pastelorama’, ‘Salmon Dream’, ‘Sunny Boy’, ‘Sunny Girl’, ‘Sunny Day’, ‘The Mackinac Grand’, ‘Vanilla Schnapps’, ‘Triphena Parkin’, ‘Pink Vanguard’, ‘Lavender Whisper’, were fertile and can be successfully used in the hybridization process. It was revealed that the source of early flowering of varieties created in the NBG was introduced wild species of herbaceous peonies: P. peregrina, P. wittmanniana, P. arietina. Peonies with double or semi-double flowers can be obtained by using P. officinalis ‘Rubra Plena’ with double flowers as a maternal component, and P. lactiflora varieties (‘President Taft’, ‘La Pionce’, ‘Lord Kitchener’, ‘Adolphe Roussean’, ‘M-lle Janne Riviere’) as paternal one also with terry flowers | Мета. Проаналізувати походження сортів півоній Herbaceous Hybrid Group колекції Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка Національної академії наук України (НБС) та визначити перспективи їх застосування в селекційній роботі та декоративному садівництві. Методи. Об’єктом досліджень слугували рослини сортів півоній групи трав’янисті гібриди (Herbaceous Hybrid Gp) колекції півоній НБС. Рослини вирощуються на сонячних відкритих експериментальних та експозиційних ділянках НБС. Порівняльне вивчення сортів та фенологічні спостереження за рослинами проводили протягом 2012–2022 рр. Результати. Проаналізовано сортове різноманіття півоній Herbaceous Hybrid Gp колекції НБС за походженням. Аналіз показав, що 122 сорти створено селекціонерами США, з яких у колекції найбільшою кількістю представлена селекція Сандерса. 38 сортів – це сорти української селекції, створені в НБС. Аналіз гібридів, отриманих шляхом віддалених схрещувань, дав змогу виділити комбінації, які дають фертильне потомство, і створити перспективні подвійні та потрійні гібриди. Для декоративного садівництва рекомендовано 165 сортів світової та власної селекції, які об’єднали у чотири групи за забарвленням квітки та у дві групи за початком цвітіння. Рослини ранньої групи розпочинають цвітіння до 22 травня (± 4 доби). Квітування пізньої групи сортів припадає на початок цвітіння сорту ‘Red Charm’ (22 травня ± 4 доби) та пізніше. Висновки. Більш як за 50 років інтродукційної роботи з півоніями Herbaceous Hybrid Gp в НБС було випробувано 133 сорти світової селекції. Основна кількість сортів була залучена до колекції в перші роки ХХІ ст. Порівняльне вивчення нових сортів показало, що більшість із них є стерильними. Фертильними виявилися ‘Dreamtime’, ‘Greenland’, ‘Quitzin’, ‘Lavender Whisper’, ‘Lemon Chiffon’, ‘Pastelegance’, ‘Pastelorama’, ‘Salmon Dream’, ‘Sunny Boy’, ‘Sunny Girl’, ‘Sunny Day’, ‘The Mackinac Grand’, ‘Vanilla Schnapps’, ‘Triphena Parkin’, ‘Pink Vanguard’, ‘Lavender Whisper’, які можуть успішно використовуватися в гібридизаційному процесі. Установлено, що джерелом раннього цвітіння сортів, створених в НБС, були інтродуковані дикорослі види трав’янистих півоній: P. peregrina, P. wittmanniana, P. arietina. Півонії з махровими або напівмахровими квітками можна отримати, використовуючи як материнський компонент P. officinalis ‘Rubra Plena’ з махровими квітками, а як батьківський – сорти P. lactiflora (‘President Taft’, ‘La Pionce’, ‘Lord Kitchener’, ‘Adolphe Roussean’, ‘M-lle Janne Ri­viere’) також з махровими квітками

Purpose. To analyze the origin of the Herbaceous Hybrid Group peony cultivar collection of the M. M. Gryshko National Botanical Garden (NBG) National Academy of Sciences of Ukraine (NAS) and to determine the prospects for their use in breeeding work and decorative horticulture. Methods. The object of research was peonies of the Herbaceous Hybrid Gp of the NBG peony collection. The plants are grown on sunny open experimental and exposition plots of the NBG. Cultivars studies and phenological observations of plants were carried out during 2012–2022. Results. Varietal diversity of Herbaceous Hybrid Gp peonies of the NBG collection was analyzed by origin. The analysis showed that 122 varieties were created by US breeders, of which the Saunders breeding is represented by the largest number of varieties in the collection. 38 varieties are of Ukrainian breeding and created in the NBG. The analysis of hybrids obtained by distant crosses made it possible to identify combinations that give fertile offspring and to create promising double and triple hybrids. For decorative horticulture, 165 varieties of world and domestic breeding are recommended. They were grouped into four groups by flower color and two groups by the beginning of flowering. Plants of the early group start flowering before May 22 (± 4 days). The flowering of the late group of varieties occurs at the beginning of the flowering of the variety ‘Red Charm’ (May 22 ± 4 days) and later. Conclusions. For more than 50 years of introductory work with peony Herbaceous Hybrid Gp, 133 varieties of world breeding were tested at NBG. The main number of varieties was included in the collection in the first years of the 21st century. A comparative study of new varieties showed that most of them are sterile. Varieties ‘Dreamtime’, ‘Greenland’, ‘Quitzin’, ‘Lavender Whisper’, ‘Lemon Chiffon’, ‘Pastelegance’, ‘Pastelorama’, ‘Salmon Dream’, ‘Sunny Boy’, ‘Sunny Girl’, ‘Sunny Day’, ‘The Mackinac Grand’, ‘Vanilla Schnapps’, ‘Triphena Parkin’, ‘Pink Vanguard’, ‘Lavender Whisper’, were fertile and can be successfully used in the hybridization process. It was revealed that the source of early flowering of varieties created in the NBG was introduced wild species of herbaceous peonies: P. peregrina, P. wittmanniana, P. arietina. Peonies with double or semi-double flowers can be obtained by using P. officinalis ‘Rubra Plena’ with double flowers as a maternal component, and P. lactiflora varieties (‘President Taft’, ‘La Pionce’, ‘Lord Kitchener’, ‘Adolphe Roussean’, ‘M-lle Janne Riviere’) as paternal one also with terry flowers

Purpose. To analyze the taxonomic and varietal diversity of the collection of spicy plants of the Syrets Arboretum, evaluate their decorative qualities and determine the directions of use in landscape design. Methods. The subject of the study is spicy plants grown on the territory of the Syrets Arboretum, which are a part of the collection of open ground plants. The species and varieties of this group of plants were introduced in the arboretum from 1949 to 2021. In the process of research, methods of analysis and synthesis, comparison and generalization of information were used. Results. It has been established that the collection of spicy plants of the Syrets Arboretum includes 69 taxa belonging to 33 gene­ra, 12 families.  There are 52 species and 25 cultivars among them. The largest number of representatives are in the families Lamiaˆceae – 32 taxa, Amaryllidaceae – 11 taxa and Aste­raceae – 9 taxa. The life forms of spicy plants are represented by woody (19 taxa) and herbal plants (50 taxa, of which 10 annual, 2 biennial, and 38 perennial forms). The traditional fields of application of spicy plants are food, medicine (pharmacology) and perfumery. In addition, their decorative varieties and cultivars are used to create landscape compositions. In particular, on the territory of the Syrets Arboretum, spicy plants are the compositional basis of the thematic “garden of spicy aromatic plants”, they are used as elements of classic flower beds and summer compositions, thematic compositions (national and pharmacy gardens, vegetable flower beds), alpine slides and rocky gardens, etc. Conclusions. Many years of experience in landscape design and creation of floral arrangements in the Syrets Arboretum showes that spicy plants are an important element in all types of tested decorative compositions. It is revealed that out of 69 spicy plants that grow on collectible plantings of the Sirets Arboretum, 51 have decorative qualities and are used as decorative-floral and decorative-deciduous species. The taxonomic and varietal variety of spicy plants has considerable potential for breeding work and creation of highly decorative landscape compositions of various purposes. Due to the availability of different life forms and biomorphological features, it is advi­sable to use spicy plants in different types of plantations for decorative gardening and landscape design. | Мета. Проаналізувати таксономічне та сортове різноманіття колекції пряних рослин Сирецького дендрологічного парку загальнодержавного значення, оцінити їхні декоративні якості та визначити напрями використання в ландшафтному дизайні. Методи. Предмет дослідження – вирощувані на території Сирецького дендропарку пряні рослини, що є частиною колекції рослин відкритого ґрунту. Види та сорти цієї групи рослин інтродуковано в дендропарк у період з 1949-го по 2021 р. У процесі досліджень використовували методи аналізу та синтезу, порівняння й узагальнення інформаційних даних. Результати. Встановлено, що колекція пряних рослин Сирецького дендропарку налічує 69 таксономічних одиниць 33 родів, які об’єднують 12 родин. Серед них 52 види та 25 культиварів. Найбільше представників мають родини Lamia€ceae – 32 таксони, Amaryllidaceae – 11 таксонів та Asteraceae – 9 таксонів. Життєві форми пряних рослин представлені деревними (19 таксонів) та трав’яними рослинами (50 таксонів, з яких 10 є однорічниками, 2 – дворічниками, 38 – багаторічниками). Традиційні сфери застосування пряних рослин – харчова, лікарська (фармакологія) та парфумерна. Також їхні декоративні сорти і культивари використовують для створення ландшафтних композицій. Зокрема на території Сирецького дендропарку пряні рослини є композиційною основою тематичного «Саду пряно-ароматичних рослин», їх використовують як елементи класичних клумб і композицій літників, тематичних композицій (національні й аптекарські сади, декоративні городи), альпійських гірок і рокаріїв тощо. Висновки. Багаторічний досвід озеленення та створення квітникових композицій у Сирецькому дендрологічному парку свідчить, що пряні рослини є важливим елементом у всіх типах апробованих декоративних композицій. Встановлено, що із 69 таксонів пряних рослин, які ростуть у колекційних насадженнях Сирецького дендропарку, 51 мають декоративні якості та використовуються як декоративно-квіткові й декоративно-листяні види. Таксономічне та сортове різноманіття пряних рослин має значний потенціал для селекційної роботи та створення високодекоративних ландшафтних композицій різного призначення. Завдяки розмаїттю життєвих форм та біоморфологічним особливостям пряні рослини доцільно використовувати в різних типах насаджень для декоративного садівництва та ландшафтного дизайну.

Мета. Проаналізувати таксономічне та сортове різноманіття колекції пряних рослин Сирецького дендрологічного парку загальнодержавного значення, оцінити їхні декоративні якості та визначити напрями використання в ландшафтному дизайні. Методи. Предмет дослідження – вирощувані на території Сирецького дендропарку пряні рослини, що є частиною колекції рослин відкритого ґрунту. Види та сорти цієї групи рослин інтродуковано в дендропарк у період з 1949-го по 2021 р. У процесі досліджень використовували методи аналізу та синтезу, порівняння й узагальнення інформаційних даних. Результати. Встановлено, що колекція пряних рослин Сирецького дендропарку налічує 69 таксономічних одиниць 33 родів, які об’єднують 12 родин. Серед них 52 види та 25 культиварів. Найбільше представників мають родини Lamia€ceae – 32 таксони, Amaryllidaceae – 11 таксонів та Asteraceae – 9 таксонів. Життєві форми пряних рослин представлені деревними (19 таксонів) та трав’яними рослинами (50 таксонів, з яких 10 є однорічниками, 2 – дворічниками, 38 – багаторічниками). Традиційні сфери застосування пряних рослин – харчова, лікарська (фармакологія) та парфумерна. Також їхні декоративні сорти і культивари використовують для створення ландшафтних композицій. Зокрема на території Сирецького дендропарку пряні рослини є композиційною основою тематичного «Саду пряно-ароматичних рослин», їх використовують як елементи класичних клумб і композицій літників, тематичних композицій (національні й аптекарські сади, декоративні городи), альпійських гірок і рокаріїв тощо. Висновки. Багаторічний досвід озеленення та створення квітникових композицій у Сирецькому дендрологічному парку свідчить, що пряні рослини є важливим елементом у всіх типах апробованих декоративних композицій. Встановлено, що із 69 таксонів пряних рослин, які ростуть у колекційних насадженнях Сирецького дендропарку, 51 мають декоративні якості та використовуються як декоративно-квіткові й декоративно-листяні види. Таксономічне та сортове різноманіття пряних рослин має значний потенціал для селекційної роботи та створення високодекоративних ландшафтних композицій різного призначення. Завдяки розмаїттю життєвих форм та біоморфологічним особливостям пряні рослини доцільно використовувати в різних типах насаджень для декоративного садівництва та ландшафтного дизайну.

Мета. Проаналізувати таксономічне та сортове різноманіття колекції пряних рослин Сирецького дендрологічного парку загальнодержавного значення, оцінити їхні декоративні якості та визначити напрями використання в ландшафтному дизайні. Методи. Предмет дослідження – вирощувані на території Сирецького дендропарку пряні рослини, що є частиною колекції рослин відкритого ґрунту. Види та сорти цієї групи рослин інтродуковано в дендропарк у період з 1949-го по 2021 р. У процесі досліджень використовували методи аналізу та синтезу, порівняння й узагальнення інформаційних даних. Результати. Встановлено, що колекція пряних рослин Сирецького дендропарку налічує 69 таксономічних одиниць 33 родів, які об’єднують 12 родин. Серед них 52 види та 25 культиварів. Найбільше представників мають родини Lamia€ceae – 32 таксони, Amaryllidaceae – 11 таксонів та Asteraceae – 9 таксонів. Життєві форми пряних рослин представлені деревними (19 таксонів) та трав’яними рослинами (50 таксонів, з яких 10 є однорічниками, 2 – дворічниками, 38 – багаторічниками). Традиційні сфери застосування пряних рослин – харчова, лікарська (фармакологія) та парфумерна. Також їхні декоративні сорти і культивари використовують для створення ландшафтних композицій. Зокрема на території Сирецького дендропарку пряні рослини є композиційною основою тематичного «Саду пряно-ароматичних рослин», їх використовують як елементи класичних клумб і композицій літників, тематичних композицій (національні й аптекарські сади, декоративні городи), альпійських гірок і рокаріїв тощо.Висновки. Багаторічний досвід озеленення та створення квітникових композицій у Сирецькому дендрологічному парку свідчить, що пряні рослини є важливим елементом у всіх типах апробованих декоративних композицій. Встановлено, що із 69 таксонів пряних рослин, які ростуть у колекційних насадженнях Сирецького дендропарку, 51 мають декоративні якості та використовуються як декоративно-квіткові й декоративно-листяні види. Таксономічне та сортове різноманіття пряних рослин має значний потенціал для селекційної роботи та створення високодекоративних ландшафтних композицій різного призначення. Завдяки розмаїттю життєвих форм та біоморфологічним особливостям пряні рослини доцільно використовувати в різних типах насаджень для декоративного садівництва та ландшафтного дизайну. | Purpose. To analyze the taxonomic and varietal diversity of the collection of spicy plants of the Syrets Arboretum, evaluate their decorative qualities and determine the directions of use in landscape design. Methods. The subject of the study is spicy plants grown on the territory of the Syrets Arboretum, which are a part of the collection of open ground plants. The species and varieties of this group of plants were introduced in the arboretum from 1949 to 2021. In the process of research, methods of analysis and synthesis, comparison and generalization of information were used. Results. It has been established that the collection of spicy plants of the Syrets Arboretum includes 69 taxa belonging to 33 gene­ra, 12 families.  There are 52 species and 25 cultivars among them. The largest number of representatives are in the families Lamiaˆceae – 32 taxa, Amaryllidaceae – 11 taxa and Aste­raceae – 9 taxa. The life forms of spicy plants are represented by woody (19 taxa) and herbal plants (50 taxa, of which 10 annual, 2 biennial, and 38 perennial forms). The traditional fields of application of spicy plants are food, medicine (pharmacology) and perfumery. In addition, their decorative varieties and cultivars are used to create landscape compositions. In particular, on the territory of the Syrets Arboretum, spicy plants are the compositional basis of the thematic “garden of spicy aromatic plants”, they are used as elements of classic flower beds and summer compositions, thematic compositions (national and pharmacy gardens, vegetable flower beds), alpine slides and rocky gardens, etc. Conclusions. Many years of experience in landscape design and creation of floral arrangements in the Syrets Arboretum showes that spicy plants are an important element in all types of tested decorative compositions. It is revealed that out of 69 spicy plants that grow on collectible plantings of the Sirets Arboretum, 51 have decorative qualities and are used as decorative-floral and decorative-deciduous species. The taxonomic and varietal variety of spicy plants has considerable potential for breeding work and creation of highly decorative landscape compositions of various purposes. Due to the availability of different life forms and biomorphological features, it is advi­sable to use spicy plants in different types of plantations for decorative gardening and landscape design.

Purpose. Determine the ecological plasticity and productivity of F1 sunflower hybrids created on the basis of maternal and parental lines, selected according to an accelerated selection system of lines resistant to herbicides (imidazoline and sulfonylurea groups) and broomrape (Orobanche cumana Wallr.). Methods. Statistical analysis of F1 sunflower hybrids was carried out using the methods of variation statistics, regression and analysis of variance using the Microsoft Office Excel 2016 application package. Molecular biological, biotechnological and classical selection methods were used for the accelerated system of line selection. Thus, for the purpose of targeted selection of sunflower sterility fixers, we used HRG01 molecular SCAR marker to identify the gene for the restoration of pollen fertility (Rf1). To accelerate the creation of parental lines resistant to tribenuron-methyl, we used a culture of immature embryos in vitro. Results. The results of testing of F1 sunflower hybrids at Kyiv, Chernihiv, Cherkasy (Uman and Shpolianskyi districts), Khmelnytskyi, Kharkiv, Kherson and Odesa regions. The hybrids were created on the basis of selected lines, chosen according to an accelerated selection system for herbicide-resistant lines (imidazoline (IMI-hybrids) and sulfonylurea (SU-hybrids) groups) and broomrape (Orobanche cumana Wall). The standards for comparison with hybrids were: for IMI hybrids – hybrids ‘NK Neoma’ (Syngenta) and ‘ES Genesis’ (Euralis), and for SU-hybrids – ‘SY Sumiko’ (Syngenta) and ‘P64LE25’ (Pioneer). As a result, it was found that among SU-hybrids, UA 2/106 had a 3.9% higher yield when compared to the standards (‘SY Sumiko’ and ‘P64LE25’). And for IMI-hybrids it was found that hybrids UA 1/67, UA 1/66, UA 1/84 have the same yield of 2.76 t/ha as the ‘NK Neoma’ standard. IMI hybrids UA 1/92, UA 1/102 have the same yield of 2.91 t/ha as ‘ES Genesis’. Conclusions. F1 hybrids were created on the basis of the original breeding material selected due to the accelerated system of sunflower lines selection. The hybrids were analyzed according to the yield indicator. The most productive among the tested SU-hybrids was UA 2/106 hybrid, among the IMI hybrids – UA 1/67, UA 1/66, UA 1/84, UA 1/92 and UA 1/102. | Мета. Визначити екологічну пластичність та уро­жай­ність гібридів F1 соняшника, створених на основі материнських та батьківських ліній, що були відібрані за прискореною системою добору ліній, стійких до гербіцидів (імідазолінової та сульфонілсечовинної груп) та вовчка соняшникового (Orobanche cumana Wallr.). Методи. Статистичний аналіз гібридів F1 соняшника проведено за допомогою методів варіаційної статистики, регресійного та дисперсійного аналізу за використання пакету прикладних програм Microsoft Office Excel 2016. Для прискореної системи добору ліній використовували молекулярно-біологічні, біотехнологічні та класичні методи селекції. Так, з метою цілеспрямованого відбору закріплювачів стерильності соняшника нами було використано молекулярний SCAR-маркер HRG01 для ідентифікації гену відновлення фертильності пилку (Rf1). Для прискореного створення батьківських ліній, стійких до трибенурон-метилу, нами використано культуру незрілих зародків. Результати. Наведено результати тестування гібридів F1 соняшника у Київській, Чернігівській, Черкаській (Уманський та Шполянський р-н), Хмельницькій, Харківській, Херсонській та Одеській областях. Гібриди створено на основі відібраних ліній, добір яких проводили за прискореною системою добору ліній, стійких до гербіцидів [імідазолінової (ІМІ-гібриди) та сульфонілсечовинної (SU-гібриди) груп] і до вовчка соняшникового. Стандартами, з якими проводили порівняння гібридів, виступали: для IMI-гібридів – гібриди ‘NK Neoma’ (Syngenta) та ‘ES Genesis’ (Euralis), а для SU-гібридів – ‘SY Sumiko’ (Syngenta) та ‘P64LE25’ (Pioneer). В результаті встановлено, що серед SU-гібридів UA 2/106 мав більшу на 3,9% урожайність у порівнянні зі стандартами (‘SY Sumiko’ та ‘P64LE25’). А для ІМІ-гібридів встановлено, що гібриди UA 1/67, UA 1/66, UA 1/84 мають таку ж врожайність у 2,76 т/га, що й стандарт ‘NK Neoma’. ІМІ-гібриди UA 1/92, UA 1/102 мають таку ж врожайність у 2,91 т/га, що й стандарт ‘ES Genesis’. Висновки. Завдяки прискореній системі добору ліній соняшника було відіб­рано вихідний селекційний матеріал, на основі якого було створено гібриди F1. Гібриди аналізували за показником урожайності. Найурожайнішими серед протестованих SU-гібридів був гібрид UA 2/106, серед ІМІ-гібридів – UA 1/67, UA 1/66, UA 1/84, UA 1/92 та UA 1/102.

Purpose. Determine the ecological plasticity and productivity of F1 sunflower hybrids created on the basis of maternal and parental lines, selected according to an accelerated selection system of lines resistant to herbicides (imidazoline and sulfonylurea groups) and broomrape (Orobanche cumana Wallr.). Methods. Statistical analysis of F1 sunflower hybrids was carried out using the methods of variation statistics, regression and analysis of variance using the Microsoft Office Excel 2016 application package. Molecular biological, biotechnological and classical selection methods were used for the accelerated system of line selection. Thus, for the purpose of targeted selection of sunflower sterility fixers, we used HRG01 molecular SCAR marker to identify the gene for the restoration of pollen fertility (Rf1). To accelerate the creation of parental lines resistant to tribenuron-methyl, we used a culture of immature embryos in vitro. Results. The results of testing of F1 sunflower hybrids at Kyiv, Chernihiv, Cherkasy (Uman and Shpolianskyi districts), Khmelnytskyi, Kharkiv, Kherson and Odesa regions. The hybrids were created on the basis of selected lines, chosen according to an accelerated selection system for herbicide-resistant lines (imidazoline (IMI-hybrids) and sulfonylurea (SU-hybrids) groups) and broomrape (Orobanche cumana Wall). The standards for comparison with hybrids were: for IMI hybrids – hybrids ‘NK Neoma’ (Syngenta) and ‘ES Genesis’ (Euralis), and for SU-hybrids – ‘SY Sumiko’ (Syngenta) and ‘P64LE25’ (Pioneer). As a result, it was found that among SU-hybrids, UA 2/106 had a 3.9% higher yield when compared to the standards (‘SY Sumiko’ and ‘P64LE25’). And for IMI-hybrids it was found that hybrids UA 1/67, UA 1/66, UA 1/84 have the same yield of 2.76 t/ha as the ‘NK Neoma’ standard. IMI hybrids UA 1/92, UA 1/102 have the same yield of 2.91 t/ha as ‘ES Genesis’. Conclusions. F1 hybrids were created on the basis of the original breeding material selected due to the accelerated system of sunflower lines selection. The hybrids were analyzed according to the yield indicator. The most productive among the tested SU-hybrids was UA 2/106 hybrid, among the IMI hybrids – UA 1/67, UA 1/66, UA 1/84, UA 1/92 and UA 1/102.

Purpose. Determine the ecological plasticity and productivity of F1 sunflower hybrids created on the basis of maternal and parental lines, selected according to an accelerated selection system of lines resistant to herbicides (imidazoline and sulfonylurea groups) and broomrape (Orobanche cumana Wallr.). Methods. Statistical analysis of F1 sunflower hybrids was carried out using the methods of variation statistics, regression and analysis of variance using the Microsoft Office Excel 2016 application package. Molecular biological, biotechnological and classical selection methods were used for the accelerated system of line selection. Thus, for the purpose of targeted selection of sunflower sterility fixers, we used HRG01 molecular SCAR marker to identify the gene for the restoration of pollen fertility (Rf1). To accelerate the creation of parental lines resistant to tribenuron-methyl, we used a culture of immature embryos in vitro. Results. The results of testing of F1 sunflower hybrids at Kyiv, Chernihiv, Cherkasy (Uman and Shpolianskyi districts), Khmelnytskyi, Kharkiv, Kherson and Odesa regions. The hybrids were created on the basis of selected lines, chosen according to an accelerated selection system for herbicide-resistant lines (imidazoline (IMI-hybrids) and sulfonylurea (SU-hybrids) groups) and broomrape (Orobanche cumana Wall). The standards for comparison with hybrids were: for IMI hybrids – hybrids ‘NK Neoma’ (Syngenta) and ‘ES Genesis’ (Euralis), and for SU-hybrids – ‘SY Sumiko’ (Syngenta) and ‘P64LE25’ (Pioneer). As a result, it was found that among SU-hybrids, UA 2/106 had a 3.9% higher yield when compared to the standards (‘SY Sumiko’ and ‘P64LE25’). And for IMI-hybrids it was found that hybrids UA 1/67, UA 1/66, UA 1/84 have the same yield of 2.76 t/ha as the ‘NK Neoma’ standard. IMI hybrids UA 1/92, UA 1/102 have the same yield of 2.91 t/ha as ‘ES Genesis’. Conclusions. F1 hybrids were created on the basis of the original breeding material selected due to the accelerated system of sunflower lines selection. The hybrids were analyzed according to the yield indicator. The most productive among the tested SU-hybrids was UA 2/106 hybrid, among the IMI hybrids – UA 1/67, UA 1/66, UA 1/84, UA 1/92 and UA 1/102.

Purpose. Determine a number of morphometric and biochemical parameters of various genotypes of Bunias orientalis L. in the M. M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine (NBG). Methods. Plant samples of B. orientalis (6 genotypes created in the NBG) were examined during the flowering stage. Determination of dry matter, ash, calcium was carried out according to Hrytsaienko et al. (2003), phosphorus according to Pochinok (1976), sugars, ascorbic acid and lipids were determined according to Krishchenko (1983), b-carotene according to Pleshkov (1985). The energy value of plants was determined using an IKA C-200 calorimeter. The obtained results were analysed statistically. Results. The height of plants varied from 140.9 (Genotype 1) to 157.5 (Genotype 5) cm, stem diameter from 11.67 (Genotype 1) to 16.1 (Genotype 6) mm, the number of internodes from 18.7 (Genotype 1) to 25.7 (Genotype 6), the number of leaves on a stem from 14.11 (Genotype 1) to 21.8 (Genotype 5), leaf lamina length from 14.2 (Genotype 1) to 23.45 (Genotype 6) cm, leaf lamina width from 6.34 (Genotype 1) to 14.5 (Genotype 4) cm, inflorescence length from 27.4 (Genotype 1) to 45.4 (Genotype 3) cm, inflorescence width from 2.32 (Genotype 1) to 4.92 (Genotype 3) cm, and the number of stems from 2.55 (Genotype 2) to 5.33 (Genotype 1). The study of the content of structural and functional compounds and nutrients at the flowering stage showed that the dry matter content was in the range of 13.58–16.00%, sugars 5.07–8.86%, titratable acidity 3.28–4.25%, lipids 3.33–6.61%, ascorbic acid 382.83–693.82 mg%, b-carotene 0.94–3.48 mg%, ash 6.79–9.2%, calcium 1.00–2.44%, phosphorus 1.61–2.67% and energy value 3337.0–3498.0 cal/g. Conclusions. It was revealed that samples of various genotypes of B. orientalis are a valuable source of nutrients at the flowering stage. The biochemical composition of plants depended on the genotype and stage of growth. Results of the morphometric study showed variability of investigated parameters. The obtained data can be used to predict and evaluate the results of introduction and breeding studies with B. orientalis genotypes as promising crops in Ukraine. | Мета. Визначити деякі морфометричні та біохімічні параметри генотипів Bunias orientalis L. у Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка НАН України (НБС). Методи. Рослинну сировину B. orientalis досліджували в період квітування (6 генотипів власної селекції НБС). Визначення сухої речовини, золи, кальцію проводили згідно з Грицаєнко та ін. (2003), фосфор – згідно з Починком (1976), цукри, аскорбінову кислоту та ліпіди – згідно з Крищенком (1983), b-каротин – згідно з Плєш­ковим (1985). Енергетична цінність визначалась на кало­риметрі IKA C-200. Дані проаналізовано статистично. Результати. Висота рослин становила від 140,9 (генотип 1) до 157,5 (генотип 5) см, діаметр стебла – від 11,67 (генотип 1) до 16,1 (генотип 6) мм, кількість міжвузлів – від 18,7 (генотип 1) до 25,7 (генотип 6) шт., кількість листків на стеблі – від 14,11 (генотип 1) до 21,8 (генотип 5) шт.,  довжина листкової пластинки – від 14,2 (генотип 1) до 23,45 (генотип 6) см, ширина листкової пластинки – від 6,34 (генотип 1) до 14,5 (генотип 4) см, довжина суцвіття – від 27,4 (генотип 1) до 45,4 (генотип 3) см, ширина суцвіття – від 2,32 (генотип 1) до 4,92 (генотип 3) см та кількість стебел – від 2,55 (генотип 2) до 5,33 (генотип 1) шт. Дослідження поживних речовин у період квітування показало, що вміст сухої речовини становив 13,58–16,00%, цукрів – 5,07–8,86%, титрована кислотність – 3,28–4,25%, ліпідів – 3,33–6,61%, аскорбінової кислоти – 382,83–693,82 мг%, b-каротину – 0,94–3,48 мг%, золи – 6,79–9,2%, кальцію – 1,00–2,44%, фосфору – 1,61–2,67%, енергетична цінність – 3337,0–3498,0 кал/г. Висновки. Рослинна сировина генотипів B. orientalis – цінне джерело поживних речовин у період квітування. Біохімічний склад рослин залежить від генотипу та фази розвитку. У результаті морфометричних вимірювань показано варіабельність досліджуваних параметрів. Отримані да­ні можуть бути використані  для прогнозування та оці­нювання результатів інтродукційної і селекційної роботи з генотипами B. orientalis як перспективних культур в Україні.

Purpose. Determine a number of morphometric and biochemical parameters of various genotypes of Bunias orientalis L. in the M. M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine (NBG). Methods. Plant samples of B. orientalis (6 genotypes created in the NBG) were examined during the flowering stage. Determination of dry matter, ash, calcium was carried out according to Hrytsaienko et al. (2003), phosphorus according to Pochinok (1976), sugars, ascorbic acid and lipids were determined according to Krishchenko (1983), b-carotene according to Pleshkov (1985). The energy value of plants was determined using an IKA C-200 calorimeter. The obtained results were analysed statistically. Results. The height of plants varied from 140.9 (Genotype 1) to 157.5 (Genotype 5) cm, stem diameter from 11.67 (Genotype 1) to 16.1 (Genotype 6) mm, the number of internodes from 18.7 (Genotype 1) to 25.7 (Genotype 6), the number of leaves on a stem from 14.11 (Genotype 1) to 21.8 (Genotype 5), leaf lamina length from 14.2 (Genotype 1) to 23.45 (Genotype 6) cm, leaf lamina width from 6.34 (Genotype 1) to 14.5 (Genotype 4) cm, inflorescence length from 27.4 (Genotype 1) to 45.4 (Genotype 3) cm, inflorescence width from 2.32 (Genotype 1) to 4.92 (Genotype 3) cm, and the number of stems from 2.55 (Genotype 2) to 5.33 (Genotype 1). The study of the content of structural and functional compounds and nutrients at the flowering stage showed that the dry matter content was in the range of 13.58–16.00%, sugars 5.07–8.86%, titratable acidity 3.28–4.25%, lipids 3.33–6.61%, ascorbic acid 382.83–693.82 mg%, b-carotene 0.94–3.48 mg%, ash 6.79–9.2%, calcium 1.00–2.44%, phosphorus 1.61–2.67% and energy value 3337.0–3498.0 cal/g. Conclusions. It was revealed that samples of various genotypes of B. orientalis are a valuable source of nutrients at the flowering stage. The biochemical composition of plants depended on the genotype and stage of growth. Results of the morphometric study showed variability of investigated parameters. The obtained data can be used to predict and evaluate the results of introduction and breeding studies with B. orientalis genotypes as promising crops in Ukraine.

Purpose. Determine a number of morphometric and biochemical parameters of various genotypes of Bunias orientalis L. in the M. M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine (NBG). Methods. Plant samples of B. orientalis (6 genotypes created in the NBG) were examined during the flowering stage. Determination of dry matter, ash, calcium was carried out according to Hrytsaienko et al. (2003), phosphorus according to Pochinok (1976), sugars, ascorbic acid and lipids were determined according to Krishchenko (1983), b-carotene according to Pleshkov (1985). The energy value of plants was determined using an IKA C-200 calorimeter. The obtained results were analysed statistically. Results. The height of plants varied from 140.9 (Genotype 1) to 157.5 (Genotype 5) cm, stem diameter from 11.67 (Genotype 1) to 16.1 (Genotype 6) mm, the number of internodes from 18.7 (Genotype 1) to 25.7 (Genotype 6), the number of leaves on a stem from 14.11 (Genotype 1) to 21.8 (Genotype 5), leaf lamina length from 14.2 (Genotype 1) to 23.45 (Genotype 6) cm, leaf lamina width from 6.34 (Genotype 1) to 14.5 (Genotype 4) cm, inflorescence length from 27.4 (Genotype 1) to 45.4 (Genotype 3) cm, inflorescence width from 2.32 (Genotype 1) to 4.92 (Genotype 3) cm, and the number of stems from 2.55 (Genotype 2) to 5.33 (Genotype 1). The study of the content of structural and functional compounds and nutrients at the flowering stage showed that the dry matter content was in the range of 13.58–16.00%, sugars 5.07–8.86%, titratable acidity 3.28–4.25%, lipids 3.33–6.61%, ascorbic acid 382.83–693.82 mg%, b-carotene 0.94–3.48 mg%, ash 6.79–9.2%, calcium 1.00–2.44%, phosphorus 1.61–2.67% and energy value 3337.0–3498.0 cal/g. Conclusions. It was revealed that samples of various genotypes of B. orientalis are a valuable source of nutrients at the flowering stage. The biochemical composition of plants depended on the genotype and stage of growth. Results of the morphometric study showed variability of investigated parameters. The obtained data can be used to predict and evaluate the results of introduction and breeding studies with B. orientalis genotypes as promising crops in Ukraine.

Purpose. Coverage of the peculiarities of information interaction between the Competent Authority, the Expert Institution, and the International Union for the Protection of New Varieties of Plants (UPOV) in the process of ensuring the protection of plant variety rights. Implementation of a new technological approach called data extraction which adds a new layer for categorization of queries to the data warehouse of qualification examination of plant varieties and information that accompanies this process. Also, disclosing the features of information technology provides access to applicants, owners, owners, and authors of varieties to information about their varieties in the process of qualification examination with a high level of protection against external and internal threats. Methods. The methodology of conceptual modeling of the subject area is applied, which includes the representation of the relational structure of databases, as well as the technology of designing data warehouses on the basis of a single conceptual model. The theory of the construction of information systems, the theory of databases, the theory of object-oriented design, the theory of security of information systems are used. Results. The analysis of existing information systems and technologies in agriculture is carried out. As well as means of information protection. Sources of information on the formation of the database and data repository of the results of qualification examination of plant varieties are considered. Particular attention is paid to the study of information needs in the field of protection of plant variety rights. problems of information dissemination are discussed. The information technology of interaction of the Competent and Expert body in the field of protection of the rights to plant varieties, and also providing of the information to the international organization UPOV is defined. Features of the organization of data warehouses for the preservation of results of DUS and VSU examinations are covered. The idea of combining the concept of storage and data showcase in one implementation is analyzed, which will allow using data storage both for data mining and as a single source of integrated data of all data showcases of the Competent Authority, Expert Body for Plant Variety Rights and the Applicant’s Electronic Cabinet. There is also a review of methods for protecting information from external and internal threats. Conclusions. An information model has been developed that provides electronic interaction between the Competent Authority, the Expert Institution, and UPOV and the display of information through the software application «Service Office - Applicant’s Office». The peculiarities of the data showcase of the Competent Authority are highlighted. The functional content of the information system of the Expert Body is highlighted. The information technology of ensuring the life cycle of information systems and data protection from external and internal threats has been developed | Мета. Висвітлення особливостей інформаційної взаємодії Компетентного органу, Експертного закладу та Між­народного союзу з охорони нових сортів рослин (UPOV) в процесі забезпечення охорони прав на сорти рослин. Реалізація нового технологічного підходу під назвою витримки даних, які додають новий шар для категоризації запитів до сховища даних кваліфікаційної експертизи сортів рослин та інформації, яка супроводжує цей процес. А також, розкриття особливостей інформаційної технології надання доступу заявникам, володільцям, власникам та авторам сорту до інформації щодо їхніх сортів у процесі кваліфікаційної експертизи із забезпеченням високого рівня захисту від зовнішніх та внутрішніх загроз. Методи. В процесі проєктування сховища застосовано концепцію Вільяма Х. Інмона, адаптовану для сфери охорони прав на сорти рослин, а також теорію реляційних баз, сховищ та вітрин даних. Використано теорію побудови інформаційних систем, теорію об’єктно-орієнтованого проєктування, теорію безпеки інформаційних систем для удосконалення функціональної структури ІСЦ УІЕСР та забезпечення захисту даних, що в ній зберігаються. Результати. Досліджено інформаційні потреби у сфері охорони прав на сорти рослин. Визначено інформаційну технологію взаємодії Компетентного органу та Експертного закладу в сфері захисту прав на сорти рослин, а також надання інформації до міжнародної організації UPOV. Висвітлено особливості організації сховищ даних для збереження результатів експертиз ВОС та ПСП. Проаналізовано ідею поєднання концепції сховища і вітрини даних в одній реалізації, що дозволить використовувати сховище для інтелектуального аналізу даних,  як єдиного джерела інтегрованих даних усіх вітрин даних Компетентного органу, Експертного закладу в сфері охорони прав на сорти рослин та Електронного кабінету заявника. Проведено огляд методів захисту інформації від зовнішніх та внутрішніх загроз. Висновки. Розроблена інформаційна модель дозволить забезпечити електронну взаємодію  між Компетентним органом, Експертним закладом та UPOV, а також заявниками, які отримують інформацію щодо проходження і стану заявки  через програмний додаток «Сервіс-офіс – Кабінет заявника». Концепція використання  вітрин даних для Компетентного органу дозволила оптимізувати обсяги інформації, з якими працюють фахівці міністерства. Функціональний зміст інформаційної системи Експертного закладу повністю охоплює склад дій з кваліфікаційної експертизи сортів рослин. Розроблена інформаційна технологія забезпечення життєвого циклу інформаційних систем та захисту даних забезпечує захист від зовнішніх та внутрішніх загроз.

Мета. Висвітлення особливостей інформаційної взаємодії Компетентного органу, Експертного закладу та Між­народного союзу з охорони нових сортів рослин (UPOV) в процесі забезпечення охорони прав на сорти рослин. Реалізація нового технологічного підходу під назвою витримки даних, які додають новий шар для категоризації запитів до сховища даних кваліфікаційної експертизи сортів рослин та інформації, яка супроводжує цей процес. А також, розкриття особливостей інформаційної технології надання доступу заявникам, володільцям, власникам та авторам сорту до інформації щодо їхніх сортів у процесі кваліфікаційної експертизи із забезпеченням високого рівня захисту від зовнішніх та внутрішніх загроз. Методи. В процесі проєктування сховища застосовано концепцію Вільяма Х. Інмона, адаптовану для сфери охорони прав на сорти рослин, а також теорію реляційних баз, сховищ та вітрин даних. Використано теорію побудови інформаційних систем, теорію об’єктно-орієнтованого проєктування, теорію безпеки інформаційних систем для удосконалення функціональної структури ІСЦ УІЕСР та забезпечення захисту даних, що в ній зберігаються. Результати. Досліджено інформаційні потреби у сфері охорони прав на сорти рослин. Визначено інформаційну технологію взаємодії Компетентного органу та Експертного закладу в сфері захисту прав на сорти рослин, а також надання інформації до міжнародної організації UPOV. Висвітлено особливості організації сховищ даних для збереження результатів експертиз ВОС та ПСП. Проаналізовано ідею поєднання концепції сховища і вітрини даних в одній реалізації, що дозволить використовувати сховище для інтелектуального аналізу даних,  як єдиного джерела інтегрованих даних усіх вітрин даних Компетентного органу, Експертного закладу в сфері охорони прав на сорти рослин та Електронного кабінету заявника. Проведено огляд методів захисту інформації від зовнішніх та внутрішніх загроз. Висновки. Розроблена інформаційна модель дозволить забезпечити електронну взаємодію  між Компетентним органом, Експертним закладом та UPOV, а також заявниками, які отримують інформацію щодо проходження і стану заявки  через програмний додаток «Сервіс-офіс – Кабінет заявника». Концепція використання  вітрин даних для Компетентного органу дозволила оптимізувати обсяги інформації, з якими працюють фахівці міністерства. Функціональний зміст інформаційної системи Експертного закладу повністю охоплює склад дій з кваліфікаційної експертизи сортів рослин. Розроблена інформаційна технологія забезпечення життєвого циклу інформаційних систем та захисту даних забезпечує захист від зовнішніх та внутрішніх загроз.