Мета. Проаналізувати екологічну пластичність і стабільність ознак продуктивності, вмісту крохмалю й сухої речовини та визначити параметри екологічної адаптивності сортів картоплі за врожайністю в ґрунтово-кліматичних зонах Лісостепу й Полісся. Методи. У процесі досліджень використовували лабораторний, розрахунковий і статистичний методи, для підготовки висновків – аналізу та синтезу. Результати. Вирощувані в різних ґрунтово-кліматичних зонах України сорти картоплі проаналізовано за врожайністю, вмістом крохмалю та сухої речовини. Сорти з високими показниками адаптивності, стабільності та пластичності виділено як перспективні для селекційного і практичного застосування. У зонах Лісостепу та Полісся найвищі показники продуктивності одержано для сорту ‘RANOMI’ – 34,6 і 28,2 т/га відповідно (адаптивний потенціал – 1,28; 1,27). Найбільшу врожайність сорти ‘RANOMI’ та ‘Cherie’ продемонстрували в зоні Лісостепу – 34,6 і 31,4 т/га. В умовах Полісся ‘RANOMI’ і ‘PARADISO’ відзначилися продуктивністю 28,2 і 27,4 т/га. За показниками вмісту крохмалю та сухої речовини виділено високопластичні сорти ‘7 FOUR 7’, ‘PARADISO’, ‘FONTANE’, ‘RANOMI’, ‘LAUDINE’; врожайності – ‘7 FOUR 7’, ‘Rodriga’, ‘ALOUETTE’, ‘PARADISO’, ‘LAUDINE’. Високостабільними за ознакою врожайності виявилися ‘Містерія’, ‘7 FOUR 7’, ‘LAUDINE’ та ‘FONTANE’; за вмістом сухої речовини та крохмалю – ‘Містерія’, ‘7 FOUR 7’, ‘Rodriga’, ‘PARADISO’ й ‘RANOMI’. До високоінтенсивних за ознакою врожайності належать сорти ‘Rodriga’, ‘PARADISO’, за вмістом сухої речовини та крохмалю – ‘FONTANE’, ‘LAUDINE’. Висновки. У різних ґрунтово-кліматичних зонах за показниками врожайності виділено високопластичні сорти ‘7 FOUR 7, ‘Rodriga’, ‘ALOUETTE’, ‘PARADISO’ та ‘LAUDINE’, за вмістом крохмалю та сухої речовини – ‘7 FOUR 7’, ‘PARADISO’, ‘FONTANE’, ‘RANOMI’ та ‘LAUDINE’. У середньому за 2019–2020 рр. найбільшу продуктивність та високий адаптивний потенціал у зонах Лісостепу й Полісся продемонстрував сорт ‘RANOMI’ – 34,6 і 28,2 т/га відповідно, КА – 1,28; 1,27. У Лісостепу варто відзначити сорти ‘Cherie’ та ‘Rodriga’ (середній показник КА – 1,15 та 1,12; урожайність – 31,4 і 30,62 т/га відповідно); у зоні Полісся – ‘PARADISO’ та ‘Rodriga’ (значення КА – 1,20 та 1,11; урожайність – 27,4 і 25,5 т/га відповідно).

Purpose. To carry out an analysis of the ecological plasticity and stability of the characteristics of productivity, starch content, dry matter and to determine the parameters of ecological adaptability of potato varieties based on the characteristic “yield” in the soil-climatic zones of the Forest-Steppe and Polissia. Methods. The following methods were used in the research: laboratory, computational and statistical; to draw conclusions – analysis and synthesis. Results. The results of the analysis of potato varieties grown in different soil and climatic zones of Ukraine in terms of yield, starch and dry matter content are given. Promising varieties for selection and practical use with high indicators of adaptability, stability and plasticity were identified. It was found that the highest productivity results were obtained for the variety ‘RANOMI’ in the Forest-Steppe and Polissia zones – 34.6; 28.2 t/ha and high adaptability potential – 1.28; 1.27. The varieties ‘RANOMI’, ‘Cherie’ performed best in the Forest-Steppe zone with yields of 34.6 and 31.4 t/ha, in Polissia conditions – the varieties ‘RANOMI’, ‘PARADISO’ – 28.2 and 27.4 t/ha. The varieties with high plasticity were distinguished by starch and dry matter content (‘7 FOUR 7’, ‘PARADISO’, ‘FONTANE’, ‘RANOMI’, ‘LAUDINE’), productivity (‘7 FOUR 7’, ‘Rodriga’, ‘ALOUETTE’, ‘PARADISO’, ‘LAUDINE’). The varieties ‘Mysteriia’, ‘7 FOUR 7’, ‘LAUDINE’, ‘FONTANE’ and ‘LAUDINE’ proved to be very stable in terms of productivity and the varieties ‘Mysteriia’, ‘7 FOUR 7’, ‘Rodriga’, ‘PARADISO’, ‘RANOMI’ in terms of dry matter and starch content. The varieties with the highest productivity were ‘Rodriga’, ‘PARADISO’, and for dry matter and starch content – ‘FONTANE’, ‘LAUDINE’. Conclusions. In different soil and climatic zones, highly plastic varieties were selected according to yield index – ‘7 FOUR 7’, ‘Rodriga’, ‘ALOUETTE’, ‘PARADISO’, ‘LAUDINE’, according to starch and dry matter content – varieties ‘7 FOR 7’, ‘PARADISO’, ‘FONTANE’, ‘RANOMI’, ‘LAUDINE’. It was found that on average for 2019–2020 the highest productivity and high adaptive potential in the Forest-Steppe and Polissia zones had the variety ‘RANOMI’ – 34.6; 28.2 t/ha, respectively, CA – 1.28; 1.27. In the Forest-Steppe zone it is worth mentioning the varieties ‘Cherie’, ‘Rodriga’ with average CA index 1.15; 1.12 and productivity – 31.4; 30.62 t/ha, in the Polissia zone – ‘PARADISO’, ‘Rodriga’ with CA value – 1.20; 1.11 and productivity – 27.4; 25.5 t/ha. | Мета. Проаналізувати екологічну пластичність і стабільність ознак продуктивності, вмісту крохмалю й сухої речовини та визначити параметри екологічної адаптивності сортів картоплі за врожайністю в ґрунтово-кліматичних зонах Лісостепу й Полісся. Методи. У процесі досліджень використовували лабораторний, розрахунковий і статистичний методи, для підготовки висновків – аналізу та синтезу. Результати. Вирощувані в різних ґрунтово-кліматичних зонах України сорти картоплі проаналізовано за врожайністю, вмістом крохмалю та сухої речовини. Сорти з високими показниками адаптивності, стабільності та пластичності виділено як перспективні для селекційного і практичного застосування. У зонах Лісостепу та Полісся найвищі показники продуктивності одержано для сорту ‘RANOMI’ – 34,6 і 28,2 т/га відповідно (адаптивний потенціал – 1,28; 1,27). Найбільшу врожайність сорти ‘RANOMI’ та ‘Cherie’ продемонстрували в зоні Лісостепу – 34,6 і 31,4 т/га. В умовах Полісся ‘RANOMI’ і ‘PARADISO’ відзначилися продуктивністю 28,2 і 27,4 т/га. За показниками вмісту крохмалю та сухої речовини виділено високопластичні сорти ‘7 FOUR 7’, ‘PARADISO’, ‘FONTANE’, ‘RANOMI’, ‘LAUDINE’; врожайності – ‘7 FOUR 7’, ‘Rodriga’, ‘ALOUETTE’, ‘PARADISO’, ‘LAUDINE’. Високостабільними за ознакою врожайності виявилися ‘Містерія’, ‘7 FOUR 7’, ‘LAUDINE’ та ‘FONTANE’; за вмістом сухої речовини та крохмалю – ‘Містерія’, ‘7 FOUR 7’, ‘Rodriga’, ‘PARADISO’ й ‘RANOMI’. До високоінтенсивних за ознакою врожайності належать сорти ‘Rodriga’, ‘PARADISO’, за вмістом сухої речовини та крохмалю – ‘FONTANE’, ‘LAUDINE’. Висновки. У різних ґрунтово-кліматичних зонах за показниками врожайності виділено високопластичні сорти ‘7 FOUR 7, ‘Rodriga’, ‘ALOUETTE’, ‘PARADISO’ та ‘LAUDINE’, за вмістом крохмалю та сухої речовини – ‘7 FOUR 7’, ‘PARADISO’, ‘FONTANE’, ‘RANOMI’ та ‘LAUDINE’. У середньому за 2019–2020 рр. найбільшу продуктивність та високий адаптивний потенціал у зонах Лісостепу й Полісся продемонстрував сорт ‘RANOMI’ – 34,6 і 28,2 т/га відповідно, КА – 1,28; 1,27. У Лісостепу варто відзначити сорти ‘Cherie’ та ‘Rodriga’ (середній показник КА – 1,15 та 1,12; урожайність – 31,4 і 30,62 т/га відповідно); у зоні Полісся – ‘PARADISO’ та ‘Rodriga’ (значення КА – 1,20 та 1,11; урожайність – 27,4 і 25,5 т/га відповідно).

Мета. Здійснити комплексне вивчення та оцінювання нових сортів картоплі (Solanum tuberosum L.) за основними господарсько-цінними показниками: врожайністю, стійкістю до хвороб, вмістом крохмалю та сухої речовини. Методи. Кваліфікаційну експертизу сортів картоплі на придатність їх до поширення в Україні (ПСП) проводили в межах ґрунтово-кліматичних зон Лісостепу та Полісся. У процесі досліджень послуговувалися «Методикою проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність до поширення в Україні (Загальна частина)» та «Методикою проведення експертизи сортів рослин картоплі та групи овочевих, баштанних, пряно-смакових на придатність до поширення в Україні». Результати. Проаналізовано сортовий потенціал картоплі за результатами кваліфікаційної екс­пертизи, а також розглянуто господарсько-цінні ознаки її нових сортів (‘Acoustic’, ‘Lady Amarilla’, ‘Sensation’, ‘Mia’, ‘Baltic Fire’), внесених до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні (далі – Реєстр сортів).  У всі роки проведення досліджень врожайність у зоні Лісостепу була вищою ніж у Поліссі (‘Sensation’ – на 29%, ‘Міа’на 20%, ‘Lady Amarilla’ – на 16%, ‘Baltic Fire’ – на 19%, ‘Acoustic’ – на 21%), а найбільшими її значеннями характеризувалися сорти ‘Sensation’ (24,3–33,8 т/га) та ‘Acoustic’ (25,5–30,2 т/га). За показниками якості переважали ‘Lady Amarilla’ та ‘Baltic Fire’, вміст крохмалю у бульбах яких становив 13,7–15,4 та 13,3–13,9%; сухої речовини – 22,2–23,2 та 21,5–22,0% відповідно. Ураження хворобами і шкідниками загалом перебувало на середньому рівні, а найбільшої шкоди фітофтороз завдавав рослинам у зоні Полісся. Висновки. За результатами кваліфікаційної експертизи на ПСП підготовлено п’ять позитивних експертних висновків. Усі досліджувані сорти картоплі рекомендовано вирощувати у зонах Лісостепу та Полісся. Стійкі проти раку сорти запропоновано для впровадження у вогнищах хвороби та вирощування у зонах, де її можливо виявити. Також їх рекомендовано використовувати як батьківські компоненти для отримання стійких проти раку нащадків та в селекції для створення нових, не схильних до нього сортів.

Purpose. To carry out a comprehensive study and evaluation of new varieties of potatoes (Solanum tuberosum L.) according to the main economic and valuable indicators: yield, resistance to diseases and the content of starch and dry matter. Methods. The qualification examination of potato varieties for suitability for distribution in Ukraine (PSP) is carried out throughout the territory of Ukraine within the soil and climate zones of the Forest Steppe and Polissia in accordance with the Methodology for the qualification examination of plant varieties for suitability for distribution in Ukraine (General part) and the Methodology for the examination of varieties potato plants and groups of vegetable, melon, spicy-tasty plants for their suitability for distribution in Ukraine. Results. Economic and valuable characteristics of new potato varieties ‘Acoustic’, ‘Lady Amarilla’, ‘Sensation’, ‘Mia’, ‘Baltic Fire’, included in the State Register of plant varieties suitable for distribution in Ukraine (hereinafter – Register of varieties), were studied. An analysis of the varietal potential of potatoes was carried out based on the results of the qualification examination of the varieties. It was established that the yield of the stu­died potato varieties in all years of examination was higher in the forest-steppe zone and exceeded the yield obtained in the Polissia zone. In particular, the productivity of the varie­ty ‘Sensation’ by 29%, ‘Mia’ by 20%, ‘Lady Amarilla’ by 16%, ‘Baltic Fire’ by 19%, ‘Acoustic’ by 21%. Varieties ‘Sensation’ (24.3–33.8 t/ha) and ‘Acoustic’ (25.5–30.2 t/ha) produced the highest yield over the years of research. The varieties ‘Lady Amarilla’ and ‘Baltic Fire’ prevailed in terms of qua­lity indicators: the starch content in their tubers was 13.7–15.4% and 13.3–13.9%; dry matter content 22.2–23.2% and 21.5–22.0%, respectively. Disease and pest damage was generally average, with late blight causing the most dama­ge to crops in the Polissia zone. Conclusions. Based on the results of the qualification examination, five positive expert opinions were prepared for the PSP. All studied varieties are recommended for growing in the Forest-Steppe and Polissia zones. Cancer-resistant potato varieties are proposed for introduction in disease foci and use as parental components and obtaining disease-resistant offspring. Cancer-resistant potato varieties are recommended to be grown in areas where the disease is likely to be detected and used in bree­ding to obtain new cancer-resistant varieties. | Мета. Здійснити комплексне вивчення та оцінювання нових сортів картоплі (Solanum tuberosum L.) за основними господарсько-цінними показниками: врожайністю, стійкістю до хвороб, вмістом крохмалю та сухої речовини. Методи. Кваліфікаційну експертизу сортів картоплі на придатність їх до поширення в Україні (ПСП) проводили в межах ґрунтово-кліматичних зон Лісостепу та Полісся. У процесі досліджень послуговувалися «Методикою проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність до поширення в Україні (Загальна частина)» та «Методикою проведення експертизи сортів рослин картоплі та групи овочевих, баштанних, пряно-смакових на придатність до поширення в Україні». Результати. Проаналізовано сортовий потенціал картоплі за результатами кваліфікаційної екс­пертизи, а також розглянуто господарсько-цінні ознаки її нових сортів (‘Acoustic’, ‘Lady Amarilla’, ‘Sensation’, ‘Mia’, ‘Baltic Fire’), внесених до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні (далі – Реєстр сортів).  У всі роки проведення досліджень врожайність у зоні Лісостепу була вищою ніж у Поліссі (‘Sensation’ – на 29%, ‘Міа’на 20%, ‘Lady Amarilla’ – на 16%, ‘Baltic Fire’ – на 19%, ‘Acoustic’ – на 21%), а найбільшими її значеннями характеризувалися сорти ‘Sensation’ (24,3–33,8 т/га) та ‘Acoustic’ (25,5–30,2 т/га). За показниками якості переважали ‘Lady Amarilla’ та ‘Baltic Fire’, вміст крохмалю у бульбах яких становив 13,7–15,4 та 13,3–13,9%; сухої речовини – 22,2–23,2 та 21,5–22,0% відповідно. Ураження хворобами і шкідниками загалом перебувало на середньому рівні, а найбільшої шкоди фітофтороз завдавав рослинам у зоні Полісся. Висновки. За результатами кваліфікаційної експертизи на ПСП підготовлено п’ять позитивних експертних висновків. Усі досліджувані сорти картоплі рекомендовано вирощувати у зонах Лісостепу та Полісся. Стійкі проти раку сорти запропоновано для впровадження у вогнищах хвороби та вирощування у зонах, де її можливо виявити. Також їх рекомендовано використовувати як батьківські компоненти для отримання стійких проти раку нащадків та в селекції для створення нових, не схильних до нього сортів.

Мета. На основі аналізу національних та іноземних наукових літературних джерел, інформаційних ресурсів і результатів попередніх досліджень оцінити біолого-екологічні особливості і продуктивний потенціал видів рослин роду Vigna та визначити перспективи їх інтродукції в Україні. Методи. У процесі досліджень використовували інвентаризаційні відомості колекційних фондів НБС, каталоги ботанічних садів України, довідники й реєстри сортів. Інформаційний пошук здійснювали, послуговуючись друкованими та електронними науковими періодичними виданнями й пошуковими науковими системами (Scopus, Web of Science, Pubmed, Researchgate, Research4Life, Science Direct, Google Scholar). Застосовували методи інтродукції, аналізу, систематизації, порівняння та узагальнення інформаційних даних. Результати. У результаті аналізу літературних джерел з’ясовано, що центром походження видів рослин роду Vigna вважають Західну Африку. Археологічні знахідки решток їхнього насіннєвого матеріалу датують IV тисячоліттям до н.е. Натепер природний і культигенний ареали цих рослин охоплюють Голарктичне, Палеотропічне, Неотропічне та Австралійське флористичні царства. Рід Vigna налічує 105 видів, з яких приблизно 10 відомі на сьогодні в культурі. Вони вирізняються високою жаро-, посухо-, кислото- та солестійкістю, а також великим потенціалом врожайності насіння (понад 2 тис. кг/га) та продуктивності надземної фітомаси (3,5–4,5 тис. кг/га сухої речовини). Біохімічний склад рослин характеризується високим вмістом білків, крохмалю, вітамінів, мікро- та макроелементів, тому як на батьківщині, так і в багатьох інших країнах їх активно використовують у харчових, лікарських і кормових цілях. Висновки. Висока адаптивна здатність до біотичних та абіотичних факторів, а також продуктивний потенціал видів роду Vigna свідчать про перспективність їх використання у сучасному сільськогосподарському виробництві з метою розвитку агропромислового комплексу та багатофункціональне значення для біологічної безпеки. Тому доцільними є інтродукція рослин вігни, їх акліматизація в усьому світі та відбір стійких генотипів, здатних ефективно протистояти викликам сучасних кліматичних змін й попередити можливу продовольчу кризу.

Purpose. To carry out an analysis of domestic and foreign scientific literature sources, information resources and the results of previous studies, based on which to evaluate the biological and ecological features and productive potential of plants Vigna genus and to determine their prospects for introduction in Ukraine. Methods. In the process of research, inventory information of NBG collection funds, catalogs of botanical gardens of Ukraine, directories, registers of varieties were used. Printed and electronic scientific periodicals and searchable scientific databases (Scopus, Web of Science, Pubmed, Researchgate, Research4Life, Science Direct, Google Scholar) were involved in the information search. The work used methods of introduction, analysis, systematization, comparison, and generalization of information data. Results. In the course of the screening of literary sources, it was found that the center of origin of plants of the genus Vigna is considered to be West Africa. Archaeological finds of these representatives date back to the IV millennium BC. Today, their natural and cultigenic ranges cover the Holarctic, Paleotropical, Neotropical and Australian realms. The genus Vig­na includes 105 species of plants, of which about 10 species are known in culture today, which are characterized by high heat, drought, acid and salt resistance, capable of providing high productivity of above-ground phytomass (3500–4500 kg/ha of absolutely dry matter) and productivity seeds (over 2000 kg/ha). Due to its rich biochemical composition (accumulates proteins, starch, vitamins, micro- and macroelements), it is actively used as a food, medicinal, fodder crop both in its homeland and almost all over the world. Conclusions. Thus, plants of species of the genus Vigna are promising potential crops of the 21st century. Their high adaptive capacity to biotic and abiotic factors of the environment, productive potential testifies to their prospects for introduction and acclimatization throughout the world, the selection of resistant genotypes capable of effectively resisting the challenges of modern climate changes and preventing a possible food crisis. | Мета. На основі аналізу національних та іноземних наукових літературних джерел, інформаційних ресурсів і результатів попередніх досліджень оцінити біолого-екологічні особливості і продуктивний потенціал видів рослин роду Vigna та визначити перспективи їх інтродукції в Україні. Методи. У процесі досліджень використовували інвентаризаційні відомості колекційних фондів НБС, каталоги ботанічних садів України, довідники й реєстри сортів. Інформаційний пошук здійснювали, послуговуючись друкованими та електронними науковими періодичними виданнями й пошуковими науковими системами (Scopus, Web of Science, Pubmed, Researchgate, Research4Life, Science Direct, Google Scholar). Застосовували методи інтродукції, аналізу, систематизації, порівняння та узагальнення інформаційних даних. Результати. У результаті аналізу літературних джерел з’ясовано, що центром походження видів рослин роду Vigna вважають Західну Африку. Археологічні знахідки решток їхнього насіннєвого матеріалу датують IV тисячоліттям до н.е. Натепер природний і культигенний ареали цих рослин охоплюють Голарктичне, Палеотропічне, Неотропічне та Австралійське флористичні царства. Рід Vigna налічує 105 видів, з яких приблизно 10 відомі на сьогодні в культурі. Вони вирізняються високою жаро-, посухо-, кислото- та солестійкістю, а також великим потенціалом врожайності насіння (понад 2 тис. кг/га) та продуктивності надземної фітомаси (3,5–4,5 тис. кг/га сухої речовини). Біохімічний склад рослин характеризується високим вмістом білків, крохмалю, вітамінів, мікро- та макроелементів, тому як на батьківщині, так і в багатьох інших країнах їх активно використовують у харчових, лікарських і кормових цілях. Висновки. Висока адаптивна здатність до біотичних та абіотичних факторів, а також продуктивний потенціал видів роду Vigna свідчать про перспективність їх використання у сучасному сільськогосподарському виробництві з метою розвитку агропромислового комплексу та багатофункціональне значення для біологічної безпеки. Тому доцільними є інтродукція рослин вігни, їх акліматизація в усьому світі та відбір стійких генотипів, здатних ефективно протистояти викликам сучасних кліматичних змін й попередити можливу продовольчу кризу.

Мета. Оцінити за продуктивністю та стійкістю проти посухи перспективні гібриди картоплі в умовах водного дефіциту й виділити генотипи з високим рівнем адаптивності до абіотичних факторів середовища. Методи. Впродовж 2021–2022 рр. на полях селекційної сівозміни лабораторії селекції Поліського дослідного відділення Інституту картоплярства НААН України досліджено 57 генотипів картоплі різних груп стиглості. Послуговувалися загальноприйнятими методами селекційно-статистичного аналізу. Результати. Встановлено, що в посушливий рік середній показник втрати врожаю картоплі за всіма групами стиглості мав значення 15,3 т/га або 66% проти показників вологого року. В середньостиглій групі виокремлено високий відсоток стійких і середньостійких проти посухи гібридів. 16 селекційних зразків із 54 досліджених за умови достатнього зволоження формують найбільшу врожайність (24,4–35,9 т/га). В посушливі періоди високу продуктивність (7,8–19,2 т/га) мав 21 зразок. Гібриди ‘П.15.56-10’, ‘П.17.21/43’, ‘П.19.53/6’, ‘П.17.30-3’, ‘П.17.1-4’, ‘П.18.51/3’, ‘П.17.19-21’, ‘П.17.18/9’, ‘П.17.4/13’ ‘П.17.43/1’, ‘П.17.44-1’, ‘П.17.38/16’, ‘П.17.8-28’, ‘П.17.13/7’ і ‘П.17.38-56’ переважили середній показник (Ŷ) за вісьмома–дев’ятьма оціненими індексами посухостійкості. Висновки. У результаті проведених досліджень виділено гібриди з високою продуктивністю та реакцією на стрес. Так, 5 зразків формують високу продуктивність в оптимальних умовах та стійкі проти посухи; 5 зразків є плас­тичними гібридами; 8 гібридів вимогливі до забезпечення вологою у процесі формування врожаю. Джерела стійкості проти посухи – 5 гібридів із 54 досліджених. Встановлено середню позитивну кореляційну залежність (r = 0,528) між урожайністю за різних умов зволоження.

Purpose. To evaluate promising potato hybrids for productivity and resistance to drought under water deficit conditions and to identify genotypes with a high level of adapta­bility to abiotic environmental factors. Methods. During 2021–2022, 57 potato genotypes of different ripeness groups were studied in the fields of breeding crop rotation of the breeding laboratory of the Polissia Research Department of the Institute for Potato Research NAAS of Ukraine. Genera­l­ly accepted methods of selective statistical analysis were used. Results. The research results revealed that in a dry year, the average potato yield loss for all maturity groups was 15.3 t/ha or 66 % compared to the indicators of a wet year. A high total percentage of drought-resistant and moderately drought-resistant hybrids was distinguished in the mid-season group. In total 16 breeding samples out of 54 studied ones under the condition of sufficient moisture produced the highest yield (in the range of 24.4–35.9 t/ha). During dry periods, 21 samples had high productivity (7.8–19.2 t/ha). The following hybrids showed an advantage over the average (Ŷ) for 8–9 evaluated drought tolerance indices: ‘P.15.56-10’, ‘P.17.21/43’, P.19.53/6’, ‘P.17.30-3’, ‘P.17.1-4’, ‘P.18.51/3’, ‘P.17.19-21’, ‘P.17.18/9’, ‘P.17.4/13’ ‘P.17.43/1’, P.17.44-1’, ‘P.17.38/16’, ‘P.17.8-28’, ‘P.17.13/7’ and ‘P.17.38-56’. Conclusions. According to the results of the research, hybrids with high productivity and response to stress were identified. Thus, 5 samples formed high productivity under optimal conditions and were resistant to drought; 5 samples were flexi­b­le hybrids; 8 hybrids were demanding to moisture supply during the process of crop formation. The sources of drought resistance were 5 hybrids out of 54 studied ones. An average positive correlation (r = 0.528) between yields under diffe­rent moisture conditions was established. | Мета. Оцінити за продуктивністю та стійкістю проти посухи перспективні гібриди картоплі в умовах водного дефіциту й виділити генотипи з високим рівнем адаптивності до абіотичних факторів середовища. Методи. Впродовж 2021–2022 рр. на полях селекційної сівозміни лабораторії селекції Поліського дослідного відділення Інституту картоплярства НААН України досліджено 57 генотипів картоплі різних груп стиглості. Послуговувалися загальноприйнятими методами селекційно-статистичного аналізу. Результати. Встановлено, що в посушливий рік середній показник втрати врожаю картоплі за всіма групами стиглості мав значення 15,3 т/га або 66% проти показників вологого року. В середньостиглій групі виокремлено високий відсоток стійких і середньостійких проти посухи гібридів. 16 селекційних зразків із 54 досліджених за умови достатнього зволоження формують найбільшу врожайність (24,4–35,9 т/га). В посушливі періоди високу продуктивність (7,8–19,2 т/га) мав 21 зразок. Гібриди ‘П.15.56-10’, ‘П.17.21/43’, ‘П.19.53/6’, ‘П.17.30-3’, ‘П.17.1-4’, ‘П.18.51/3’, ‘П.17.19-21’, ‘П.17.18/9’, ‘П.17.4/13’ ‘П.17.43/1’, ‘П.17.44-1’, ‘П.17.38/16’, ‘П.17.8-28’, ‘П.17.13/7’ і ‘П.17.38-56’ переважили середній показник (Ŷ) за вісьмома–дев’ятьма оціненими індексами посухостійкості. Висновки. У результаті проведених досліджень виділено гібриди з високою продуктивністю та реакцією на стрес. Так, 5 зразків формують високу продуктивність в оптимальних умовах та стійкі проти посухи; 5 зразків є плас­тичними гібридами; 8 гібридів вимогливі до забезпечення вологою у процесі формування врожаю. Джерела стійкості проти посухи – 5 гібридів із 54 досліджених. Встановлено середню позитивну кореляційну залежність (r = 0,528) між урожайністю за різних умов зволоження.

Мета. Дослідити накопичення катехінів, антоціанів, лейкоантоціанів та аскорбінової кислоти в рослинах видів роду Arctium, інтродукованих у Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка. Методи. Об’єктом досліджень слугували інтродуковані рослини роду Arctium, а саме: A. lappa L. (лопух справжній), A. tomentosum Mill. (лопух повстистий), A. nemorosum Lej. (лопух дібровний) та A. minus Bernh (лопух малий). Фітохімічні аналізи дослідних зразків органів рослин проводили у різних фазах онтогенезу. Вільні катехіни, антоціани та лейкоантоціани визначали фотоколориметричним методом. Результати. Встановлено, що рослини другого року вегетації накопичують більше катехінів ніж однорічні. Максимальна їх кількість – у листкових пластинках A. lappa та A. minus у фазі бутонізації (180,0 ± 0,3 та 144,0 ± 0,1 мг% відповідно). Вміст лейкоантоціанів у листкових пластинках однорічних рослин варіював від 72,0 ± 0,4 (A. lappa) до 660,0 ± 0,6 мг% (A. minus); дворічних – від 18,0 ± 0,6 (A. nemorosum) до 165,0 ± 0,5 мг% (A. lappa). Найбільше цих сполук виявлено в листковій пластинці A.minus першого року вегетації. Кількість антоціанів у листкових пластинках однорічних рослин змінювалася від 9,0 ± 0,1 (A. nemorosum) до 42,0 ± 0,4 мг% (A. minus), у черешках – від 9,8 ± 0,06 (A. tomentosum) до 117,0 ± 0,6 мг% (A. minus). На другий рік вегетації їх накопичення становило від 12,0 ± 0,3 (A. minus) до 42,0 ± 0,6 мг% (A. tomentosum) у листкових пластинках та від 9,6 ± 0,1 (A. tomentosum) до 48,0 ± 0,1 мг% (A. nemorosum) у черешках. Найбільше антоціанів виявлено в черешках A. minus першого року вегетації. Висновки. За результатами фітохімічних досліджень встановлено, що рослини видів роду Arctium, інтродуковані в Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка, протягом вегетації накопичують різну кількість фенольних сполук. Виявлено залежність між часткою флавоноїдів у листках та температурою повітря. Збільшення вмісту антоціанів відбувається за зниження температури, а катехінів, навпаки, – за її підвищення. Максимальна кількість аскорбінової кислоти накопичується в листкових пластинках однорічних рослин видів роду Arctium.

Purpose. To study the accumulation of catechins, anthocyanins, leucoanthocyanins and ascorbic acid in plants of the genus Arctium, introduced to the M. M. Hryshko National Botanical Garden. Methods. Introduced plants of the genus Arctium were used for the study, namely A. lappa L. (greater burdock), A. tomentosum Mill. (woolly burdock), A. nemorosum Lej. (wood burdock) and A. minus Bernh (lesser burdock). Phytochemical analyses of plant organ samples were carried out at different stages of ontogeny. Free catechins, anthocyanins and leucoanthocyanins were determined by the photocolorimetric method. Results. It was found that second year plants accumulate more catechins than first year plants. Their maximum amount is found in the leaf plates of A. lappa and A. minus in the budding phase (180.0 ± 0.3 and 144.0 ± 0.1 mg%, respectively). The content of leucoanthocyanins in the leaf plates of one­year­old plants varied from 72.0 ± 0.4 (A. lappa) to 660.0 ± 0.6 mg% (A. minus); two­year­old plants – from 18.0 ± 0.6 (A. nemorosum) to 165.0 ± 0.5 mg% (A. lappa). Most of these compounds were found in the leaf blade of A. minus in the first year of vegetation. The amount of anthocyanins in leaf plates of one­year­old plants varied from 9.0 ± 0.1 (A. nemorosum) to 42.0 ± 0.4 mg% (A. minus), in petioles from 9.8 ± 0.06 (A. tomentosum) to 117.0 ± 0.6 mg% (A. minus). In the second year of vegetation, their accumulation ranged from 12.0 ± 0.3 (A. minus) to 42.0 ± 0.6 mg% (A. tomentosum) in leaf plates and from 9.6 ± 0.1 (A. tomentosum) to 48.0 ± 0.1 mg% (A. nemorosum) in petioles. Most anthocyanins were found in the petioles of A. minus from the first year of vegetation. Conclusions. The phytochemical studies established that plants of the Arctium genus, introduced to the M. M. Hryshko National Botanical Garden, accumulate varying amounts of phenolic compounds during the growing season. The proportion of flavonoids in leaves was found to be related to air temperature. An increase in temperature leads to a decrease in the content of anthocyanins, while an increase in catechins occurs due to a decrease in temperature. The leaf plates of annual plants belonging to the Arctium genus accumulate the highest levels of ascorbic acid. | Мета. Дослідити накопичення катехінів, антоціанів, лейкоантоціанів та аскорбінової кислоти в рослинах видів роду Arctium, інтродукованих у Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка. Методи. Об’єктом досліджень слугували інтродуковані рослини роду Arctium, а саме: A. lappa L. (лопух справжній), A. tomentosum Mill. (лопух повстистий), A. nemorosum Lej. (лопух дібровний) та A. minus Bernh (лопух малий). Фітохімічні аналізи дослідних зразків органів рослин проводили у різних фазах онтогенезу. Вільні катехіни, антоціани та лейкоантоціани визначали фотоколориметричним методом. Результати. Встановлено, що рослини другого року вегетації накопичують більше катехінів ніж однорічні. Максимальна їх кількість – у листкових пластинках A. lappa та A. minus у фазі бутонізації (180,0 ± 0,3 та 144,0 ± 0,1 мг% відповідно). Вміст лейкоантоціанів у листкових пластинках однорічних рослин варіював від 72,0 ± 0,4 (A. lappa) до 660,0 ± 0,6 мг% (A. minus); дворічних – від 18,0 ± 0,6 (A. nemorosum) до 165,0 ± 0,5 мг% (A. lappa). Найбільше цих сполук виявлено в листковій пластинці A.minus першого року вегетації. Кількість антоціанів у листкових пластинках однорічних рослин змінювалася від 9,0 ± 0,1 (A. nemorosum) до 42,0 ± 0,4 мг% (A. minus), у черешках – від 9,8 ± 0,06 (A. tomentosum) до 117,0 ± 0,6 мг% (A. minus). На другий рік вегетації їх накопичення становило від 12,0 ± 0,3 (A. minus) до 42,0 ± 0,6 мг% (A. tomentosum) у листкових пластинках та від 9,6 ± 0,1 (A. tomentosum) до 48,0 ± 0,1 мг% (A. nemorosum) у черешках. Найбільше антоціанів виявлено в черешках A. minus першого року вегетації. Висновки. За результатами фітохімічних досліджень встановлено, що рослини видів роду Arctium, інтродуковані в Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка, протягом вегетації накопичують різну кількість фенольних сполук. Виявлено залежність між часткою флавоноїдів у листках та температурою повітря. Збільшення вмісту антоціанів відбувається за зниження температури, а катехінів, навпаки, – за її підвищення. Максимальна кількість аскорбінової кислоти накопичується в листкових пластинках однорічних рослин видів роду Arctium.

Мета. Визначити біохімічні показники якості вирощуваного у різних умовах насіння сортів ріпаку озимого. Методи. У процесі досліджень використовували лабораторний, розрахунковий і статистичний методи, для підготовки висновків – аналізу та синтезу. Результати. За результатами лабораторних досліджень визначили біохімічні показники якості вирощуваного в різних умовах насіння сортів ріпаку озимого типу розвитку, а саме: вміст олії, «сирого протеїну» та глюкозинолатів. Значний вплив на показники якості насіння мають метеорологічні умови впродовж вегетаційного періоду рослин відповідної ґрунтово-кліматичної зони. Встановлено, що у 2022 р. біохімічні показники насіння ріпаку озимого були вищими ніж у 2020 р. Зростання урожайності на 1,6 т/га у зоні Степу, 1,1 т/га – Лісостепу, 1,4 т/га – Полісся забезпечило підвищення вмісту олії на 2,4, 6,6 та 6,7% відповідно. Збори олії з гектара збільшилися на 0,74 т/га у зонах Степу та Полісся, 0,62 т/га – Лісостепу.  У 2022 р., порівнюючи з 2020, спостерігали зниження показника «сирого протеїну»: на 3,1% у зоні Степу, 5,8% – Лісостепу та 5,0% – Полісся. На вміст глюкозинолатів впливали умови років досліджень у відповідних ґрунтово-кліматичних зонах. Степ і Лісостеп мали ідентичні показники – 0,7%, Полісся – 0,8%, тоді як у 2021 р. для зони Степу та Полісся вміст глюкозинолатів у насінні ріпаку був на 0,8 та 0,9% більшим, порівнюючи з показниками, отриманими в інші роки досліджень. Висновки. Встановлено, що в середньому за 2020–2022 рр. загальний вміст олії в насінні ріпаку становив 46,2% (Степ), 47,5% (Лісостеп) і 47,8% (Полісся); вміст «сирого протеїну» – 19,6% (Степ), 18,4% (Лісостеп) і 17,9% (Полісся); вміст глюкозинолатів – 0,7% (Степ та Лісостеп) і 0,8% (Полісся). Збір олії в зоні Степу мав показник 1,31 т/га, Лісостепу – 1,16 т/га, Полісся – 1,33 т/га. Збір білка з гектара становив 0,54 т/га для Степу, 0,44 т/га – Лісостепу та 0,48 т/га – Полісся. Умови вирощування за роки досліджень у відповідній зоні впливають на формування біохімічних показників насіння ріпаку озимого.

Accounting for co-products of vegetable oil production is essential in reviewing the sustainability of biodiesel production, especially since oil crops produce valuable protein-rich co-products in different quantities and qualities. Two accounting methods, allocation on the basis of energy content and system expansion, are compared. Significant differences in results exist between the methods where system expansion is to be preferred because it can take actual use of co-products into account. Results are very sensitive to the choices made in system expansion. Differences can be large, especially between a system expansion where primarily the use of co-products of the oil crops is taken into account and an expansion that also includes direct oil exchange of the vegetable oil used for biodiesel for the marginal oil in the market.

In this study, the seeds of open-pollinated winter rapeseed cultivars, hybrid winter rapeseed cultivars, open-pollinated spring rapeseed cultivars and hybrid spring rapeseed cultivars were investigated. The physical, optical, mechanical, geometric and image texture properties of rapeseeds were compared. Statistical models were developed based on the analyzed parameters to discriminate between seed groups. Most parameters effectively discriminated between cultivars of winter and spring rapeseed, including true density, porosity, L*, a*, b*, and spectral values at 400 nm, 470 nm, 500–530 nm, 560–620 nm, 640–650 nm and 690 nm. Four homogeneous groups were identified based on linear dimensions: F (surface area), S (width) and shape factors W6 (circularity ratio), Rb (Blair-Bliss coefficient) and W13 (roundness). No statistically significant differences in the mean values of hardness or area under the force-displacement graph were observed between seed groups. The model developed based on image texture variables from channel Y (luminance) was characterized by the highest discrimination accuracy of 82–87%. The experimental groups were classified with 89–92% accuracy in the model combining the best variables from each group of physical parameters. Total classification accuracy in neural networks reached 75% for a validation set comprising geometric properties and 91–92% for a validation set containing physical characteristics.

This paper aims to assess and compare the sustainability of rapeseed and sunflower crop cultivation for energy purposes in Italy, by considering environmental and economic performances at the farm level. The analysis focused on twelve representative farming units that were extracted from a sample of 396 farms by applying a cluster analysis. Using an Attributional Life Cycle Assessment method, the values of midpoint environmental impact categories and the carbon footprint of the twelve farms were assessed. The economic performance of rapeseed and sunflower per 1 Mg of biomass cultivation was measured in terms of the value added. In order to combine an environmental and economic assessment, the eco-efficiency ratio was applied to measure the value added per Mg of greenhouse gasses emitted into the atmosphere. Three rapeseed farms had the lowest GHG emissions of the whole sample. Practices of intensive farming with high fertilization and mechanization (fertilizer and machinery production and usage) are known to have a negative environmental impact. When the level of productivity is low, the impact is still higher. Regarding the eco-efficiency ratio, of the twelve representative farming units, results showed again that the three rapeseed farms had the highest eco-efficiency ratio. Summarizing both perspectives, findings from the eco-efficiency analysis gave a premium to rapeseed over sunflower crop in terms of the economic value added per kg of GHGs emitted into the atmosphere. The study findings presented a complex picture of the crops and of agricultural practices of each farm that underlines the variability and sensitivity of results in specific case studies. Indeed, the complexity of the matter, including the implications of bioenergy crops for energy and food safety beyond the environmental and economic assessment of the cultivation phase, cannot be ignored. Further studies are needed to apply a multiple perspective to the joint analysis of the sustainability of agricultural processes related to first generation bioenergy crops.

Мета. Визначити біохімічні показники якості вирощуваного у різних умовах насіння сортів ріпаку озимого.Методи. У процесі досліджень використовували лабораторний, розрахунковий і статистичний методи, для підготовки висновків – аналізу та синтезу.Результати. За результатами лабораторних досліджень визначили біохімічні показники якості вирощуваного в різних умовах насіння сортів ріпаку озимого типу розвитку, а саме: вміст олії, «сирого протеїну» та глюкозинолатів. Значний вплив на показники якості насіння мають метеорологічні умови впродовж вегетаційного періоду рослин відповідної ґрунтово-кліматичної зони. Встановлено, що у 2022 р. біохімічні показники насіння ріпаку озимого були вищими ніж у 2020 р. Зростання урожайності на 1,6 т/га у зоні Степу, 1,1 т/га – Лісостепу, 1,4 т/га – Полісся забезпечило підвищення вмісту олії на 2,4, 6,6 та 6,7% відповідно. Збори олії з гектара збільшилися на 0,74 т/га у зонах Степу та Полісся, 0,62 т/га – Лісостепу.  У 2022 р., порівнюючи з 2020, спостерігали зниження показника «сирого протеїну»: на 3,1% у зоні Степу, 5,8% – Лісостепу та 5,0% – Полісся. На вміст глюкозинолатів впливали умови років досліджень у відповідних ґрунтово-кліматичних зонах. Степ і Лісостеп мали ідентичні показники – 0,7%, Полісся – 0,8%, тоді як у 2021 р. для зони Степу та Полісся вміст глюкозинолатів у насінні ріпаку був на 0,8 та 0,9% більшим, порівнюючи з показниками, отриманими в інші роки досліджень.Висновки. Встановлено, що в середньому за 2020–2022 рр. загальний вміст олії в насінні ріпаку становив 46,2% (Степ), 47,5% (Лісостеп) і 47,8% (Полісся); вміст «сирого протеїну» – 19,6% (Степ), 18,4% (Лісостеп) і 17,9% (Полісся); вміст глюкозинолатів – 0,7% (Степ та Лісостеп) і 0,8% (Полісся). Збір олії в зоні Степу мав показник 1,31 т/га, Лісостепу – 1,16 т/га, Полісся – 1,33 т/га. Збір білка з гектара становив 0,54 т/га для Степу, 0,44 т/га – Лісостепу та 0,48 т/га – Полісся. Умови вирощування за роки досліджень у відповідній зоні впливають на формування біохімічних показників насіння ріпаку озимого. | Purpose. To determine the biochemical indicators of seed quality of winter rape varieties grown under different conditions.Methods. During the research, the following methods were used: laboratory, calculation and statistical, to prepare conclusions – analysis and synthesis.Results. According to the results of laboratory studies, biochemical indicators of the quality of seeds of winter rape varieties, grown in different conditions, were established, namely: the content of oil, “crude protein” and glucosinolates. Meteorological conditions during the vegetation period of plants of the corresponding soil and climate zone have a significant influence on the quality indicators of seeds. Based on the results of the research, it was established that in 2022, compared to 2020, the biochemical indicators of winter rapeseed were higher. The increase in yield by 1.6 t/ha in the Steppe zone, 1.1 t/ha – Forest-Steppe, 1.4 t/ha – Polissia ensured an increase in oil content by 2.4% – Steppe, 6.6% – Forest-Steppe, 6.7% – Polissia and oil collection per hectare by 0.74 t/ha – Steppe and Polissia, 0.62 t/ha – Forest-Steppe. For the content of “crude protein”, a decrease in the index was observed, namely: by 3.1% in the Steppe zone, 5.8% in the Forest-Steppe and 5.0% in the Polissia in 2022 compared to 2020. Meteorological conditions of the research years in the corresponding soil and climatic zones had an influence on the content of glucosinolates. For the Steppe and Forest-Steppe zones, the indicators were identical and amounted to 0.7%, 0.8% (Polissia), while in 2021, for the Steppe and Polissia zones, the content of glucosinolates in rapeseed was 0.8% and 0.9% more, compared to the indicators obtained in other years of research.Conclusions. It was established that, on average, for 2020–2022, the total oil content in seeds of rape was 46.2% – Steppe, 47.5% – Forest-Steppe, 47.8% – Polissia; “crude protein” content – 19.6% – Steppe, 18.4% – Forest-Steppe, 17.9% – Polissia; the content of glucosinolates was 0.7% in the Steppe and Forest-steppe zones, 0.8% in the Polissia; oil collection in the Steppe zone 1.31 t/ha, Forest-Steppe – 1.16 t/ha, Polissia – 1.33 t/ha; protein collection per hectare is 0.54 t/ha in Steppe, 0.44 t/ha in Forest-Steppe and 0.48% in Polissia. Growing conditions over the years of research in the corresponding zone affect the formation of biochemical indicators of winter rapeseed.

Мета. Визначити особливості прояву комбінаційної здатності та характеру успадкування пов’язаних з урожайністю ознак ячменю озимого й виділити генетичні джерела та перспективні гібридні комбінації для подальшої селекційної роботи в умовах Лісостепу України. Методи. Дослідження проводили у 2018/19 і 2021/22 рр. у Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН. Відповідно до загальноприйнятих методик у топкросних гібридів ячменю озимого визначали ступінь фенотипового домінування, істинний гетерозис та ефекти загальної комбінаційної здатності за основними елементами структури врожайності. Результати. Установлено варіабельність рівня прояву досліджених ознак батьківських компонентів і гібридів у різні роки. За показником ступеня фенотипового домінування виявлено мінливість характеру успадкування залежно від ознак, гібридних комбінацій та умов вирощування. Виділено гібридні комбінації з позитивним наддомінуванням і домінуванням за окремими елементами структури врожайності, зокрема продуктивністю рослини: ‘Scarpia’ / ‘МІП Дарій’, ‘Scarpia’ / ‘МІП Корсар’, ‘Абориген’ / ‘МІП Корсар’, ‘Titus’ / ‘МІП Статус’, ‘МІП Янус’ / ‘МІП Статус’, ‘Titus’ / ‘Паладін Миронівський’, ‘Maybrit’ / ‘Паладін Миронівський’, ‘МІП Янус’ / ‘Паладін Миронівський’. Виокремлено сорти з підвищеними ефектами загальної комбінаційної здатності, пов’язаних з урожайністю ознак за різних умов вирощування: продуктивна кущистість – ‘Scarpia’, ‘МІП Дарій’; кількість зерен у колосі – ‘МІП Янус’, ‘МІП Гладіатор’, ‘МІП Статус’; маса 1000 зерен – ‘Titus’, ‘МІП Корсар’, ‘МІП Статус’; маса зерен із рослини – ‘МІП Янус’, ‘МІП Статус’, ‘МІП Дарій’. Висновки. Виділені гібридні комбінації з позитивним наддомінуванням та домінуванням становлять практичну цінність для подальшої селекції на збільшення продуктивності рослини загалом і окремих елементів її структури. Сорти з підвищеними ефектами загальної комбінаційної здатності є цінними генетичними джерелами для залучення у схрещування з метою поліпшення відповідних ознак.

Purpose. To determine the peculiarities of the manifestation of combining ability and the mode of inheritance of yield-related traits in winter barley and to identify genetic sources and promising hybrid combinations for further breeding efforts under conditions of Ukrainian Forest-steppe. Methods. The research was conducted in 2018/19 and 2021/22 at the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat of NAAS of Ukraine. In accordance with generally accepted methods, the degree of phenotypic dominance, heterobeltiosis and effects of general combining ability in the top-cross hybrids of winter barley for key yield components were determined. Results. The variability of the manifestation level of the studied traits in parental components and hybrids in different years were established. According to the indicator of the degree of phenotypic dominance, the variability of the character of inheritance was revealed depending on the traits, hybrid combinations and growing conditions. Hybrid combinations with positive overdominance and dominance of individual yield components were highlighted. In particular, according to plant productivity these combination are: ‘Scarpia’ / ‘MIP Darii’, ‘Scarpia’ / ‘MIP Korsar’, ‘Aborygen’ / ‘MIP Corsar’, ‘Titus’ / ‘MIP Status’, ‘MIP Yanus’ / ‘MIP Status’, ‘Titus’ / ‘Paladin Myronivskyi’, ‘Maybrit’ / ‘Paladin Myronivskyi’ ‘MIP Yanus’ / ‘Paladin Myronivskyi’. The varieties with increased effects of general combining ability for yield-related traits under different growing conditions were distinguished. As follows: productive tillering – ‘Scarpia’, ‘MIP Darii’; grain number per ear – ‘MIP Yanus’, ‘MIP Hladiator’, ‘MIP Status’; 1000 grain weight – ‘Titus’, ‘MIP Korsar’, ‘MIP Status’; grain weight per plant – ‘MIP Yanus’, ‘MIP Status’, ‘MIP Darii’. Conclusions. Selected hybrid combinations with positive overdominance and dominance are of practical value for further breeding to increase individual components and plant productivity in general. The varieties with increased effects of general combining ability are valuable genetic sources for involvement in crossing for improving the certain traits. | Мета. Визначити особливості прояву комбінаційної здатності та характеру успадкування пов’язаних з урожайністю ознак ячменю озимого й виділити генетичні джерела та перспективні гібридні комбінації для подальшої селекційної роботи в умовах Лісостепу України.Методи. Дослідження проводили у 2018/19 і 2021/22 рр. у Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН. Відповідно до загальноприйнятих методик у топкросних гібридів ячменю озимого визначали ступінь фенотипового домінування, істинний гетерозис та ефекти загальної комбінаційної здатності за основними елементами структури врожайності.Результати. Установлено варіабельність рівня прояву досліджених ознак батьківських компонентів і гібридів у різні роки. За показником ступеня фенотипового домінування виявлено мінливість характеру успадкування залежно від ознак, гібридних комбінацій та умов вирощування. Виділено гібридні комбінації з позитивним наддомінуванням і домінуванням за окремими елементами структури врожайності, зокрема продуктивністю рослини: ‘Scarpia’ / ‘МІП Дарій’, ‘Scarpia’ / ‘МІП Корсар’, ‘Абориген’ / ‘МІП Корсар’, ‘Titus’ / ‘МІП Статус’, ‘МІП Янус’ / ‘МІП Статус’, ‘Titus’ / ‘Паладін Миронівський’, ‘Maybrit’ / ‘Паладін Миронівський’, ‘МІП Янус’ / ‘Паладін Миронівський’. Виокремлено сорти з підвищеними ефектами загальної комбінаційної здатності, пов’язаних з урожайністю ознак за різних умов вирощування: продуктивна кущистість – ‘Scarpia’, ‘МІП Дарій’; кількість зерен у колосі – ‘МІП Янус’, ‘МІП Гладіатор’, ‘МІП Статус’; маса 1000 зерен – ‘Titus’, ‘МІП Корсар’, ‘МІП Статус’; маса зерен із рослини – ‘МІП Янус’, ‘МІП Статус’, ‘МІП Дарій’.Висновки. Виділені гібридні комбінації з позитивним наддомінуванням та домінуванням становлять практичну цінність для подальшої селекції на збільшення продуктивності рослини загалом і окремих елементів її структури. Сорти з підвищеними ефектами загальної комбінаційної здатності є цінними генетичними джерелами для залучення у схрещування з метою поліпшення відповідних ознак.

Мета. Виявити особливості успадкування кількості зерен у колосі, схрещуючи різні за походженням, напрямами використання і різновидностями сорти ячменю ярого, та виокремити ефективні генетичні джерела для поліпшення цієї ознаки. Методи. Дослідження проводили в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН у 2019 і 2020 рр. В F1 ячменю ярого двох діалельних схем схрещування за кількістю зерен у колосі визначили ступінь фенотипового домінування, параметри генетичної варіації та комбінаційну здатність. Результати. За показником ступеня фенотипового домінування виявлено всі можливі типи успадкування кількості зерен у колосі. У низки комбінацій схрещування встановлено зміну типу успадкування залежно від умов року. Найбільшу кількість комбінацій із наддомінуванням в обох роках відмічено у комбінаціях з плівчастим остистим сортом ‘Авгур’ та безостим сортом ‘Козир’. За параметрами генетичної варіації у схрещуваннях пивоварних сортів (плівчастих остистих) виявлено відповідність адитивно-домінантній моделі, наддомінування і домінування у локусах, а також односпрямованість домінування на збільшення ознаки, зумовлене домінантними ефектами. У схрещуваннях сортів різних ботанічних різновидностей виявлено зміну дії генів у різні роки. А саме: адитивно-домінантної системи – комплементарним епістазом, неповного домінування – наддомінуванням, односпрямованості домінування на збільшення ознаки – різноспрямованістю. Виділено генетичні джерела підвищеної загальної комбінаційної здатності, зокрема плівчасті остисті сорти пивоварного напряму ‘Quench’ і ‘Авгур’, голозерний та безостий сорти ‘CDC Rattan’ і ‘Козир’ відповідно. На основі констант специфічної комбінаційної здатності визначено найбільш перспективні комбінації для подальшої селекційної роботи. Висновки. Виявлені особливості успадкування кількості зерен у колосі дають змогу оптимально комбінувати батьківські компоненти схрещувань і здійснювати цілеспрямований добір на збільшення ознаки у процесі створення ботанічних різновидностей сортів ячменю ярого різних напрямів використання.

Мета. Виявити селекційно-генетичні особливості ячменю ярого за масою 1000 зерен та виділити генетичні джерела для селекції в умовах центральної частини Лісостепу України. Методи. Дослідження проводили в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН. Досліджували F1 двох повних (6 ´ 6) діалельних схем схрещувань. Перша схема включала сучасні як вітчизняні, так закордонні сорти ячменю ярого пивоварного напряму (‘МІП Титул’, ‘Авгур’, ‘Datcha’, ‘Quench’, ‘Gladys’, ‘Beatrix’), друга – класичні плівчасті остисті (‘МІП Мирослав’, ‘Sebastian’), безості (‘Козир’, ‘Вітраж’) та голозерні (‘Condor’, ‘CDC Rattan’) сорти. Результати. Виявлено різні типи успадкування маси 1000 зерен, за винятком негативного домінування. Частка комбінацій з відповідними значеннями ступеня фенотипового домінування змінювалась залежно від залучених до схрещувань генотипів та років випробувань. В обох схемах схрещування як у 2019-му, так і у 2020 р. в більшості комбінацій виявлено позитивне наддомінування. Найбільшу кількість комбінацій із проявом гетерозису за різних умов вирощування відзначено в разі залучення до схрещувань сортів ‘Gladys’ і ‘МІП Мирослав’. За параметрами генетичної варіації виявлено, що ознака визначалась переважно адитивно-домінантною системою. Домінування було спрямованим на збільшення маси 1000 зерен. Лише у другій схемі схрещувань у 2019 р. значення показника спрямованості домінування було недостовірним. У локусах виявлено неповне домінування у 2019-му та наддомінування у 2020 р. Достовірно високі ефекти загальної комбінаційної здатності в обидва роки відзначено для сортів ‘Datcha’, ‘Gladys’, ‘МІП Мирослав’, ‘Козир’ і ‘Вітраж’. Висновки. Виявлені селекційно-генетичні особливості вказують, що в переважної більшості створених гібридних комбінацій необхідним буде остаточний добір за масою 1000 зерен у пізніших поколіннях, коли домінантні алелі перейдуть у гомозиготний стан. Як ефективні генетичні джерела для підвищення маси 1000 зерен можуть бути використані остисті сорти ‘Gladys’, ‘МІП Мирослав’ і ‘Datcha’, а також безості – ‘Козир’ і ‘Вітраж’.

Дослідження проводили в 2017–2019 рр. на полях лабораторії селекції зернових та кормових культур в умовах селекційно-насінницької сівозміни Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН у конкурсному та екологічному сортовипробуванні. Мета нашої роботи полягала у виділенні селекційних генотипів з високими ознаками продуктивності.  Статистичну обробку експериментальних даних проводили за допомогою програми Microsoft Excel з підрахунком середніх (Z), мінімальних (min), максимальних (max) значень і розмаху варіації (R). Математичну обробку даних урожайності проводили методом дисперсійного аналізу за        Б. А. Доспеховим. Для визначення фенотипової стабільності та адаптивного потенціалу сортів ячменю озимого розраховували загальну адаптивну здатність, варіанси специфічної адаптивної здатності та взаємодії генотипу і середовища, коефіцієнт компенсації і селекційну цінність. У порівняльній оцінці досліджуваних сортів використано метод індексації, за яким ураження рослин хворобами в балах переводять у  показники віддаленості від середнього значення для всіх досліджуваних зразків (індекси стійкості). За ознакою врожайності зерна визначали пластичність (bi) і стабільність (Si2) згідно з S. A. Eberhart і W. A. Russel.  Пластичність характеризує коефіцієнт регресії (ri, в інших дослідників позначається як b або bi), а стабільність – середньоквадратичне відхилення (варіанса Si2 або S2) фактичних показників від теоретично очікуваних на лінії регресії. Рівень стійкості до стресу визначали за різницею між мінімальною і максимальною врожайністю (У2 ‒ У1).  Він має від'ємне значення, і при більшій його величині стійкість до стресу вважають вищою. Характеристику сортів за стійкістю до стресу доповнює величина (У1 + У2) / 2, яка виражає ступінь відповідності між генотипом сорту і різними факторами середовища. Найвищі показники стресостійкості було виявлено в сортів Дністер (-2,12 т/га), Збруч (-1,99 т/га) і Буревій (1,94 т/га). Цей показник має негативне значення: чим він менший, тим вища стійкість генотипу до стресів. Середня врожайність  сортів  у  стресових і нестресових умовах характеризує їх генетичну гнучкість. У наших дослідах високопластичними генотипами інтенсивного типу є сорти з коефіцієнтом регресії від 1,0 до 1,76. До цієї категорії увійшли сорти ячменю озимого Збруч, Дністер, Широколистий, Снігова королева, Буревій, Дев'ятий вал.            Селекційна цінность є комплексним показником, який об'єднує врожайність з рівнем адаптивної здатності генотипу і коливається в межах від 2,30 до 7,07. Вище числове значення показника означає більшу селекційну цінність. У наших дослідженнях за високою селекційною цінністю виділили сорти: Дністер (7,07), Збруч (5,60), Кормовий (4,64), Буревій (4,37), Дев'ятий вал (4,13).

Purpose. To reveal the breeding and genetic peculiarities for spring barley 1000 kernel weight and to identify genetic sources for breeding under conditions of the central part of the Forest-Steppe of Ukraine. Methods. Investigations were carried out at the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat of the NAAS of Ukraine. Spring barley F1 of two comp­lete (6 ´ 6) diallel crossing schemes was investigated. The first scheme included modern both domestic and foreign spring barley malting varieties (‘MIP Tytul’, ‘Avhur’, ‘Datcha’, ‘Quench’, ‘Gladys’, ‘Beatrix’), the second – classic covered awned (‘MIP Myroslav’, ‘Sebastian’), awnless (‘Kozyr’, ‘Vitrazh’) and naked (‘Condor’, ‘CDC Rattan’) varieties. Results. Various types of inheritance of 1000 kernel weight were revealed, with the exception of negative dominance. The proportion of combinations with corresponding values ​​of the degree of phenotypic dominance varied depending on the genotypes involved in the crossing and the years of testing. In both crossing schemes, both in 2019 and in 2020, positive overdominance was found in most combinations. The grea­test number of combinations with the manifestation of hete­rosis under different growing conditions was noted when varieties ‘Gladys’ and ‘MIP Myroslav’ were used in crossing. According to the parameters of genetic variation, it was revealed that the trait was determined mainly by the additive-dominant system. The dominance was aimed at increasing the 1000 kernel weight. Only in the second crossing scheme in 2019 the value of the directional dominance indicator was unreliable. In the loci, incomplete dominance in 2019 and over-dominance in 2020 were revealed. Reliably high effects of the general combining ability in both years were noted for varieties ‘Datcha’, ‘Gladys’, ‘MIP Myroslav’, ‘Kozyr’ and ‘Vitrazh’. Conclusions. The revealed breeding and genetic peculiarities indicate that for the overwhelming majority of created hybrid combinations will be required the final selection in later generations, when the dominant alleles are homozygous. Spring barley awned varieties ‘Gladys’, ‘MIP Myroslav’ and ‘Datcha’, as well as awnless varieties ‘Kozyr’ and ‘Vitrage’ can be used as effective genetic sources for increa­sing the 1000 kernel weight | Мета. Виявити селекційно-генетичні особливості ячменю ярого за масою 1000 зерен та виділити генетичні джерела для селекції в умовах центральної частини Лісостепу України. Методи. Дослідження проводили в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН. Досліджували F1 двох повних (6 ´ 6) діалельних схем схрещувань. Перша схема включала сучасні як вітчизняні, так закордонні сорти ячменю ярого пивоварного напряму (‘МІП Титул’, ‘Авгур’, ‘Datcha’, ‘Quench’, ‘Gladys’, ‘Beatrix’), друга – класичні плівчасті остисті (‘МІП Мирослав’, ‘Sebastian’), безості (‘Козир’, ‘Вітраж’) та голозерні (‘Condor’, ‘CDC Rattan’) сорти. Результати. Виявлено різні типи успадкування маси 1000 зерен, за винятком негативного домінування. Частка комбінацій з відповідними значеннями ступеня фенотипового домінування змінювалась залежно від залучених до схрещувань генотипів та років випробувань. В обох схемах схрещування як у 2019-му, так і у 2020 р. в більшості комбінацій виявлено позитивне наддомінування. Найбільшу кількість комбінацій із проявом гетерозису за різних умов вирощування відзначено в разі залучення до схрещувань сортів ‘Gladys’ і ‘МІП Мирослав’. За параметрами генетичної варіації виявлено, що ознака визначалась переважно адитивно-домінантною системою. Домінування було спрямованим на збільшення маси 1000 зерен. Лише у другій схемі схрещувань у 2019 р. значення показника спрямованості домінування було недостовірним. У локусах виявлено неповне домінування у 2019-му та наддомінування у 2020 р. Достовірно високі ефекти загальної комбінаційної здатності в обидва роки відзначено для сортів ‘Datcha’, ‘Gladys’, ‘МІП Мирослав’, ‘Козир’ і ‘Вітраж’. Висновки. Виявлені селекційно-генетичні особливості вказують, що в переважної більшості створених гібридних комбінацій необхідним буде остаточний добір за масою 1000 зерен у пізніших поколіннях, коли домінантні алелі перейдуть у гомозиготний стан. Як ефективні генетичні джерела для підвищення маси 1000 зерен можуть бути використані остисті сорти ‘Gladys’, ‘МІП Мирослав’ і ‘Datcha’, а також безості – ‘Козир’ і ‘Вітраж’.

Мета. Дослідити історичні витоки та етапи формування сортовипробувальної мережі Черкащини, де розташована одна з філій Українського інституту експертизи сортів рослин. Методи. Черкаська філія Українського інституту екс­пертизи сортів рослин розташована у селі Дзензелівка Маньківської об’єднаної територіальної громади Уманського району Черкаської області. Під час досліджень послуговувалися загальнонауковими методами, зокрема гіпотези, спостереження, історичним з елементами екстраполяції джерелознавчої бази даних, аналізу, а також методом синтезу для формування висновків. Результати. Черкащина – це типовий Лісостеп України. Поширені на території області сорти рослин відповідають загальноприйнятим у міжнародній практиці критеріям відмінності, однорідності та стабільності; задовольняють потреби споживачів за господарсько-цінними характеристиками; не загрожують довкіллю і здоров’ю людини. Сортовипробувальну мережу Черкаської області створено в 1966 р., її діяльність координувала Інспектура Державної комісії по сортовипробуванню сільськогосподарських культур по Черкаській області. У 2002 р. засновано Черкаський обласний державний центр експертизи сортів рослин, який 2012 р. став філією Українського інституту експертизи сортів рослин. Висновки. Формування сортових рослинних ресурсів на Черкащині відбувалося завдяки досить тривалим історичним етапам становлення та розвитку її сортовипробувальної мережі. | Purpose. To study the historical origins and stages of formation of the variety testing network of the Cherkasy Region, where one of the branches of the Ukrainian Institute for Plant Variety Examination is located. Methods. The Cherkasy branch of the Ukrainian Institute for Plant Variety Examination is located in the village of Dzenzelivka, Mankiv United Territorial Community, Uman district, Cherkasy Region. During the research, general scientific methods were used, in particular, hypotheses, observations, historical methods with elements of extrapolation of the source scientific database, analysis, as well as the method of synthesis to form conclusions. Results. The Cherkasy Region is a typical Ukrainian forest-steppe. Plant varieties common in the region meet the criteria of distinctness, uniformity and stabi­lity generally accepted in international practice; they meet the needs of consumers in terms of economically valuable characteristics; they do not pose a threat to the environment and human health. The Variety Testing Network of the Cherkasy Region was established in 1966 and its activities were coordinated by the Inspectorate of the State Commission for Variety Testing of Agricultural Crops in the Cherkasy Region. In 2002, the Cherkassy Regional State Centre for Expertise in Plant Varieties was established, which in 2012 became a branch of the Ukrainian Institute for Plant Variety Examination. Conclusions. The formation of varietal plant resources in the Cherkasy Region took place thanks to the rather long historical stages of formation and development of its varietal testing network.

Мета. Дослідити історичні витоки та етапи формування сортовипробувальної мережі Черкащини, де розташована одна з філій Українського інституту експертизи сортів рослин. Методи. Черкаська філія Українського інституту екс­пертизи сортів рослин розташована у селі Дзензелівка Маньківської об’єднаної територіальної громади Уманського району Черкаської області. Під час досліджень послуговувалися загальнонауковими методами, зокрема гіпотези, спостереження, історичним з елементами екстраполяції джерелознавчої бази даних, аналізу, а також методом синтезу для формування висновків. Результати. Черкащина – це типовий Лісостеп України. Поширені на території області сорти рослин відповідають загальноприйнятим у міжнародній практиці критеріям відмінності, однорідності та стабільності; задовольняють потреби споживачів за господарсько-цінними характеристиками; не загрожують довкіллю і здоров’ю людини. Сортовипробувальну мережу Черкаської області створено в 1966 р., її діяльність координувала Інспектура Державної комісії по сортовипробуванню сільськогосподарських культур по Черкаській області. У 2002 р. засновано Черкаський обласний державний центр експертизи сортів рослин, який 2012 р. став філією Українського інституту експертизи сортів рослин. Висновки. Формування сортових рослинних ресурсів на Черкащині відбувалося завдяки досить тривалим історичним етапам становлення та розвитку її сортовипробувальної мережі.