Purpose. To improve the blackberry assortment based on studying the economic and biological peculiarities of new cultivars and their adaptabivity under the soil and climatic conditions of the Western Forest-Steppe zone of Ukraine for the further variety research and use in breeding programs. Methods. Laboratory, field, analytical and statistical ones. Results. Investigations were carried out to determine the influence of variable temperatures on 25 blackberry cultivars and their frostresistance to artificially created low temperatures (25and -30 °C). The degree of shoot tissue damage of blackberry plants with low temperatures in the field was also analyzed. Conclusions. The analysis of the degree of damage of blackberry plant shoots showed that a shoot apex appeared to be the most susceptible to the influence of low temperatures and the middle part of the shoot was most resistant. On the basis of the results of the laboratory free­zing of the blackberry plant shoots, cultivars were defined to be the most resistant to the both -25 and -30 °C low temperatures (‘Sadove chudo’ and ‘Orkan’). ‘Ouachita’ and ‘Cacanska Bestrna’ cultivars were also resistant to the temperature -25 °C (their total damage score did not exceed 9.0%). It is risky to cultivate ‘Nasoloda’, ‘Black Diamond’, ‘Tornfree’, ‘Loch Tay’, ‘Triple Crown’ and ‘Black Butte Blackberry’ in the areas where the temperature can be lowering to -25 °C without taking additional agrotechnical measures to protect against damage with low temperatures. The most sensitive to the temperature of -30 °C was the ‘Black Butte Blackberry’, ‘Nasoloda’, ‘Black Diamond’, ‘Black Pearl’ and ‘Jumbo’ cultivars (damage of more than 50% shoots was noted). This temperature conditions were critical for ‘Chief Joseph’, ‘Reuben’, ‘Tornfree’, ‘Karaka Black’, ‘Black Magic’, ‘Loch Tay’ and ‘Triple Crown’. The ‘Kiowa’ cultivar was quite resistant to both temperatures. The dependence of the shoots damage degree on the scrub architectonics was determined. The cultivars with creeping shoots are more susceptible to the effect of low temperatures than those that are more upright. | Мета. Удосконалити сортимент ожини на основі вивчення господарсько-біологічних особливостей нових сортів та їхньої адаптивності в ґрунтово-кліматичних умовах Західного Лісостепу України для подальшого сортовивчення та впровадження у селекційні програми. Методи. Лабораторний, польовий, аналітичний, статистичний. Результати. Проведено дослідження з метою визначення впливу змінних температур на 25 сортів ожини, визначено їхню морозостійкість за штучно створених низьких температур (-25 та -30 °С). Крім того, проаналізовано ступінь пошкодження тканин пагонів рослин ожини низькими температурами в польових умовах. Висновки. Аналіз ступеня пошкодження пагонів рослин ожини свідчить, що найбільш чутливою до впливу низьких температур виявилася верхівка пагона, а найбільш стійкою є середня частина. За результатами лабораторного проморожування пагонів рослин ожини визначено сорти, найбільш стійкі до впливу таких низьких температур як -25 °С, так і -30 °С (‘Садове чудо’ та ‘Orkan’). Також стійкими до температури -25 °С є сорти ‘Ouachita’ та ‘Cacanska Bestrna’ (їхній сумарний бал пошкодження не перевищив 9,0%). Сорти ‘Насолода’, ‘Black Diamond’, ‘Tornfree’, ‘Loch Tay’, ‘Triple Сrown’ та ‘Black Butte Blackberу’ ризиковано культивувати на територіях з можливим зниженням температури до -25 °С без застосування додаткових агротехнічних заходів захисту від пошкоджень низькими температурами. Найчутливішими до впливу температури -30 °С виявилися сорти ‘Black Butte Blackberу’, ‘Насолода’, ‘Black Diamond’, ‘Black Pearl’ та ‘Jumbo’ (зафіксовано пошкодження понад 50% пагонів). Критичним цей температурний режим був також для сортів ‘Chief Joseph’, ‘Reuben’, ‘Tornfree’, ‘Karaka Вlack’, ‘Black Magic’, ‘Loch Tay’ та ‘Triple Crown’. Досить морозостійким за обох температур виявився сорт ‘Kiowa’. Також встановлено залежність ступеня пошкодження пагонів низькими температурами від архітектоніки куща. Сорти зі сланким типом пагонів є більш схильними до уражень низькими температурами, ніж більш пряморослі. | Цель. Усовершенствовать сортимент ежевики на основании изучения хозяйственно-биологических особеннос­тей новых сортов и их адаптивности в почвенно-климатических условиях Западной Лесостепи Украины для дальнейшего сортоизучения и внедрения в селекционные прог­раммы. Методы. Лабораторный, полевой, аналитический, статистический. Результаты. Проведены исследования с целью определения влияния переменчивых температур на 25 сортов ежевики и их морозостойкости при искусственно созданных низких температурах (-25 и -30 °С). Также проанализирована степень повреждения тканей побегов растений ежевики низкими температурами в полевых условиях. Выводы. Анализ степени повреждения побегов растений ежевики показал, что наиболее восприимчивой к влиянию низких температур оказалась верхушка побега, а наиболее стойкой является средняя часть. По результатам лабораторного промораживания побегов растений ежевики определены сорта, наиболее стойкие к влиянию таких низких температур как -25 °С, так и -30 °С (‘Садове чудо’ и ‘Orkan’). Также устойчивыми к температуре 25 °С являются сорта ‘Ouachita’ и ‘Cacanska Bestrna’ (их суммарный балл повреждения не превысил 9,0%). Сорта ‘Насолода’, ‘Black Diamond’, ‘Tornfree’, ‘Loch Tay’, ‘Triple Сrown’ и ‘Black Butte Blackberу’ рискованно культивировать на территориях с возможным снижением температуры до -25 °С без применения дополнительных агротехнических мероприятий защиты от повреждений низкими температурами. Наиболее чувствительными к воздействию температуры -30 °С оказались сорта ‘Black Butte Blackberу’, ‘Насолода’, ‘Black Diamond’, ‘Black Pearl’ и ‘Jumbo’ (отмечено повреждение более 50% побегов). Критическим этот температурный режим оказался для сортов ‘Chief Joseph’, ‘Reuben’, ‘Tornfre’, ‘Karaka Вlack’, ‘Black Magic’, ‘Loch Tay’ и ‘Triple Crown’. Также установлена зависимость степени повреждения побегов низкими температурами от архитектоники куста. Сорта со стелющимся типом побегов более склонны к повреждению низкими температурами, чем более пряморастущие.

Цель. Изучить реакцию на яровизацию и идентифицировать Vrn-1 генотипы современных сортов-двуручек пшеницы мягкой различного происхождения. Методы. Темпоральная яровизация, гибридологический анализ типа развития по системе генов Vrn-1, дисперсионный и корреляционный анализ, критерий 2 для оценки соответствия фактичес­ки полученных результатов расщепления теоретической гипотезе. Результаты. Сорта-двуручки существенно различаются по продолжительности периода до колошения в полевых условиях при осеннем посеве и при выращивании растений после яровизации 10–40 суток и без таковой на вегетационной площадке при естественном дне. Сортам ‘Шестопаловка’ и ‘Demir 2000’ для перехода к генеративному развитию (колошению) необходимо 30 и 40 суток яровизации зеленых проростков при +2 °С. Сорта ‘Соломия’ и ‘Хуторянка’ не реагировали на предварительную яровизацию в оба года изучения. Контрольная линия ‘Мироновская 808 Vrn-В1а’ и сорт ‘Зимоярка’ реагировали достоверным сокращением продолжительности периода до колошения на яровизацию – 10 суток, ‘Афина’, ‘Ласточка’, ‘Паллада’, ‘L897Я23’ – 10–20 и ‘Яра’ – 10–30 суток. Сопоставление расщепления на яровые и озимые потомки F2 популяций диаллельных и тесткросных скрещиваний позволило выявить пять групп Vrn-1 генотипов с разным генетическим контролем типа раз­вития. Сорта ‘Шестопаловка’ и ‘Demir 2000’ являются носителями только рецессивных аллелей Vrn-A1b Vrn-B1b Vrn-D1b. В генотипе сортов ‘Зимоярка’ и ‘Хуторянка’ присутствует два доминантных гена Vrn-A1а и Vrn-B1a. Остальные сорта являются носителями только одного доминантного гена Vrn-1: ‘Соломия’ – гена Vrn-A1а, ‘Паллада’ и ‘Яра’ – гена Vrn-B1a, ‘Афина’, ‘Ласточка’ и линия ‘L897Я23’ – гена Vrn-D1a. Выводы. Сорта ‘Шестопаловка’ и ‘Demir 2000’ являются озимыми генотипами. Сорта ‘Афина’, ‘Ласточка’, ‘L897Я23’, ‘Зимоярка’, ‘Соломия’, ‘Хуторянка’, ‘Паллада’, ‘Яра’ являются яровыми и колосятся при посеве весной без яровизации. С точки зрения генетического контроля типа развития сорта ‘Паллада’ и ‘Яра’ соответствуют критериям «типичных» двуручек, но окончательный вывод можно сделать после изучения реакции на фотопериод указанных генотипов. | Мета. Вивчити реакцію на яровизацію та ідентифікувати Vrn-1 генотипи сучасних сортів дворучок пшениці м’якої різного походження. Методи. Темпоральна яровизація, гібридологічний аналіз типу розвитку за системою генів Vrn-1, дисперсійний і кореляційний аналіз, критерій 2 для оцінювання відповідності фактично одержаних результатів розщеплення теоретичній гіпотезі. Результати.Сорти дворучки суттєво розрізняються за тривалістю періоду до колосіння в польових умовах у разі осінньої сівби та за вирощування рослин після яровизації 10–40 діб і без такої на вегетаційному майданчику за природнього дня. Сорти ‘Шестопаловка’ і ‘Demir 2000’ для переходу до генеративного розвитку (колосіння) потребують 30 і 40 діб яровизації зелених паростків за +2 °С. Сорти ‘Соломія’ і ‘Хуторянка’ не реагували на попередню яровизацію протягом обох років вивчення. Контрольна лінія ‘Мироновская 808 Vrn-В1а’ і сорт ‘Зимоярка’ реагували достовірнім скороченням тривалості періоду до колосіння на попередню яровизацію – 10 діб, ‘Афина’, ‘Ласточка’, ‘Паллада’, ‘L897Я23’ – 10–20 та ‘Яра’ – 10–30 діб. Зіставлення розщеплення на ярі та озимі нащадки F2 популяцій діалельних і тесткросних схрещувань дало змогу виявити п’ять груп Vrn-1 генотипів із різним генетичним контролем типу розвитку. Сорти ‘Шестопаловка’ і ‘Demir 2000’ є носіями тільки рецесивних алелів Vrn-A1b Vrn-B1b Vrn-D1b. У генотипі сортів ‘Зимоярка’ та ‘Хуторянка’ присутні два домінантні гени Vrn-A1а і Vrn-B1a. Інші сорти є носіями тільки одного домінантного гена Vrn-1:‘Соломія’ – гена Vrn-A1а, ‘Паллада’ і ‘Яра’ – гена Vrn-B1a, ‘Афина’, ‘Ласточка’ та лінія ‘L897Я23’ – гена Vrn-D1a. Висновки. Сорти ‘Шестопаловка’ і ‘Demir 2000’ є озимими генотипами. Сорти ‘Афина’, ‘Ласточка’, ‘L897Я23’, ‘Зимоярка’, ‘Соломія’, ‘Хуторянка’, ‘Паллада’, ‘Яра’ є ярими і колосяться за весняної сівби без яровизації. З погляду генетичного контролю типу розвитку сорти ‘Паллада’ та ‘Яра’ відповідають критеріям «типових» дворучок, але остаточний висновок можна зробити лише після вивчення реакції на фотоперіод вказаних генотипів. | Purpose. To study the response to vernalization and to identify Vrn-1 genotypes of modern alternate soft wheat varieties of various origins. Methods. Temporal vernali­zation, hybridological analysis of the development type according to the Vrn-1 gene system, dispersion and correlation analyses, criterion c2 for assessing the correspondence of the actual splitting results to the theoretical hypothesis. Results. Alternate varieties vary considerably in the length of the period before earing under field conditions of autumn sowing and under plants cultivation after 10–40 days vernalization and without it on the growing area under the natural day. The varieties ‘Shestopalovka’ and ‘Demir 2000’ for the transition to generative deve­lopment (earing) require 30 and 40 days vernalization of green sprouts at +2 °С. The varieties ‘Solomiia’ and ‘Khutorianka’ did not react to a prior vernalization during both years of study. The control line ‘Mironovskaya 808 Vrn-B1a’ and the ‘Zimoiarka’ variety responded with a reliable reduction of the duration period before earing on the vernali­zation – 10, ‘Afina’, ‘Lastochka’, ‘Pallada’, ‘L897Y23’ – 10–20 and ‘Yara’ – 10–30 days. Comparison of split in spring and winter genotypes of the F2 populations of diallele and test-cross interbreeding allowed identifying of five groups of Vrn-1 genotypes with different genetic control type of development. The varieties ‘Shestopalovka’ and ‘Demir 2000’ are carriers of only the recessive alleles Vrn-A1b, Vrn-B1b, Vrn-D1b. In the genotype of the varieties ‘Zimoiarka’ and ‘Khutorianka’ there are two dominant genes Vrn-A1a and Vrn-B1a. Other varieties carriers of only one gene Vrn-1: ‘Solomiia’ – Vrn-A1a gene, ‘Pallada’ and ‘Yara’ – Vrn-B1a, ‘Afina’, ‘Lastochka’ and ‘L897Ya23’ – the Vrn-D1a gene. Conclusions. The varieties ‘Shestopalovka’ and ‘Demir 2000’ are of winter genotypes. Varieties ‘Afina’, ‘Lastochka’, ‘L897Ya23’, ‘Zimoiarka’, ‘Solomiia’, ‘Khutorianka’, ‘Pallada’, ‘Yara’ are spring and they achieve earing under spring sowing without vernalization. From the view point of genetic control of development type the varieties ‘Pallada’ and ‘Yara’ correspond to the “typical” alternate criteria, but the final conclusion can be made after studying the photoperiod reaction of these genotypes.

Цель. Определить лучшие партенокарпические гибриды корнишонного типа по уровню проявления хозяйственно-ценных признаков в условиях защищенного грунта весенне-летней культуросмены. Методы. В течение 2015–2017 гг. в условиях защищенного грунта пленочных теплиц проведено комплексное оценивание 18 генотипов огурца селекции Института овощеводства и бахчеводства НААН Украины, полученных путем искусственной гибридизации селекционного материала в предыдущие годы. В качестве стандарта использовали отечественный гибрид ‘Надежда F1’. Результаты. По результатам оценивания по комплексу хозяйственно-ценных признаков среди перспективных генотипов было отобрано семь гибридов F1. Выделенные образцы партенокарпического типа (58,7–79,5%), скороспелые (от массовых всходов до начала плодоношения – 51–53 суток) с женским типом цветения (80–100%) и букетным расположением женских цветков (по 3–5). Период плодоношения – 40–45 суток. Общая урожайность этих гибридов составляет от 16,2 до 21,2 кг/м2 (превышение стандарта на 5–37%) с товарностью плодов 82–90%. Средняя масса товарного плода – 91–100 г (стандарт – 88 г). Гибриды F1 устойчивые к корневым гнилям и относительно устойчивые к ложной мучнистой росе. Дегустационная оценка свежих плодов – 4,6–4,9 балла, консервированных – 4,4–4,5 балла. По данным исследования уровня гетерозиса генотипов по признаку ‘партенокарпия’ четыре гибрида проявили положительное сверхдоминирование. Три гибрида имели положительное сверхдоминирование с эффектом гетерозиса 126–142% по признаку ‘урожайность’. По признаку ‘скороспелость’ пять гибридов проявили отрицательное доминирование и сверхдоминирование. Положительное доминирование и сверхдоминирование с эффектом гетерозиса 101–113% получено у пяти гибридов по признаку ‘товарность’. Выводы. В результате селекционной работы созданы новые конкурентоспособные партенокарпические генотипы огурца корнишонного типа для выращивания в защищенном грунте пленочных теплиц весенне-летней культуросмены. Новые гибриды огурца пройдут проверку в предварительном и конкурсном сортоиспытании, по результатам которых лучшие из них будут переданы на квалификационную экспертизу. | Purpose. To determine the best parthenocarpic cucumber hybrids of gherkin-type by the level of economic value in the conditions of protected ground during the spring-summer period. Methods. During the years 2015–2017, in the conditions of greenhouse (protected ground) a comprehensive evaluation of 18 genotypes of cucumbers selected at the Institute of Vegetable and Melon of the National Academy of Sciences of Ukraine was implemented. Plant materials were obtained as a result of artificial hybridization of breeding cucumbers during the previous years. Characteristics of domestic hybrid ‘Nadiia F1’ served as a standard (refe­rence) set of economic indicators. Results. According to the results of the evaluation seven F1 hybrids were selected as a group of valuable economic characteristics among the promising genotypes. The samples of parthenocarpic type (58.7–79.5%), of early maturing (from mass germination to the beginning of the fruiting – 51–53 days) with the female type of flowering (80–100%) and the bouquet arrangement of female flowers (by 3–5) were distinguished. The period of fruiting is about 40–45 days. The total yield of these hyb­rids ranges from 16.2 to 21.2 kg/m2 (5–37% more compared to standard figures), with the product marketability 82–90%. The average weight of the commercial unit was 91–100 g (standard – 88 g). F1 hybrids are resistant to root rot and relatively resistant to mildew. Tasting score of fresh fruits – 4.6–4.9 points, canned – 4.4–4.5 points. According to the study of heterosis level of genotypes on the basis of ‘parthenocarpia’ index, four hybrids have shown a positive over-domination. On the basis of ‘yield’ index, three hybrids had a positive super-domination with the effect of hete­rosis 126–142%. Five hybrids have shown negative dominance and negative over-domination that determines their early maturity. Positive domination and over-domination with the effect of heterosis 101–113% were peculiar to five hybrids according to ‘merchantability’ index. Conclusions. As a result of selection the new competitive parthenocarpic genotypes of gherkin-type cucumber were created for greenhouse (protected ground) growing during the spring-summer period. New cucumber hybrids will be tested in the previous and competitive variety tests and the best samples will be sent to qualification examination. | Мета. Визначити кращі партенокарпічні гібриди корнішонного типу за рівнем прояву господарсько-цінних ознак в умовах захищеного грунту весняно-літньої культурозміни. Методи. Протягом 2015–2017 рр. в умовах захищеного ґрунту плівкових теплиць проведено комплексне оцінювання 18 генотипів огірка селекції Інституту овочівництва та баштанництва НААН України, отриманих шляхом штучної гібридизації селекційного матеріалу в попередні роки. Стандартом слугував вітчизняний гібрид ‘Надія F1’. Результати. За результатами оцінювання за комплексом господарсько-цінних ознак серед перспективних генотипів було відібрано сім гібридів F1. Виділені зразки партенокарпічного типу (58,7–79,5%), скоростиглі (від масових сходів до початку плодоношення – 51–53 доби) з жіночим типом цвітіння (80–100%) та букетним розташуванням жіночих квіток (по 3–5). Період плодоношення – 40–45 діб. Загальна врожайність цих гібридів становить від 16,2 до 21,2 кг/м2 (перевищення стандарту на 5–37%) з товарністю плодів 82–90%. Середня маса товарного плоду – 91–100 г (стандарт – 88 г). Гібриди F1 стійкі проти кореневих гнилей та відносно стійкі проти несправжньої борошнистої роси. Дегустаційна оцінка свіжих плодів – 4,6–4,9 бала, консервованих – 4,4–4,5 бала. За даними дослідження рівня гетерозису генотипів за ознакою ‘партенокарпія’ чотири гібриди виявили позитивне наддомінування. За ознакою ‘врожайність’ три гібриди мали позитивне наддомінування з ефектом гетерозису 126–142%. За ознакою ‘скоростиглість’ п’ять гібридів виявили негативне домінування та наддомінування. Позитивне домінування та наддомінування з ефектом гетерозису 101–113% отримано в п’яти гібридів за ознакою ‘товарність’. Висновки. У результаті селекційної роботи створено нові конкурентноздатні партенокарпічні генотипи огірка корнішонного типу для вирощування в захищеному грунті плівкових теплиць весняно-літньої культурозміни. Нові гібриди огірка ще пройдуть перевірку в попередньому та конкурсному сортовипробуванні, за результатами яких кращі з них будуть передані на кваліфікаційну експертизу.

Purpose. To identify the productivity formation peculiarities of certain soybean varieties as affected by organic fertilizer, plant growth regulators, and moisture retainer application under the conditions of the Forest-Steppe of Ukraine.Methods. Soybean varieties ‘Ustia’, ‘Kano’, and ‘Hieba’ served as the object of the study. Moisture retainer ‘Aquasorb’ was introduced a month before sowing soybean in 10-cm strips in the zone of rows at the application rate of 300 kg/ha. Organic fertilizer ‘Parostok’ (mark 20) was applied twice: at the 3–5 leaf stage and at the 9–11 leaf stage. Growth regulators ‘Vermystym D’ and ‘Ahrostymulin’ were applied at the stage of budding at the recommended by producer dose.Results. The formulations under investigation did not affect the duration of phenological stages, and development of soybean plants occurred in accordance with their varietal characteristics and weather conditions of the year. The vegetation period of the varieties under study ranged from 109 to 117 days, which was typical of a mid-ripe­ning soybean group. Pre-sowing introduction of the moisture retainer ‘Aquasorb’ provided an increase in the soil water storage. As of 20 May 2016, the soil water storage in the 0–20 cm soil layer was 42 mm, while in the treatment with a moisture retainer it was 46 mm; in 2017, the values were 31 and 36 mm, respectively. On average, the plant density (per 1 m2)in ‘Kano’ sowings was 60.6, in ‘Hieba’ 58.5 and in ‘Ustia’ 59.2. The moisture retainer ‘Aquasorb’A provided a significant influence on the plant density formation, while organic fertilizers and growth regulators had almost no effect. The minimum yield of soybean grain in the control treatment (no formulations applied) was as follows: 3.99 t/ha in ‘Kano’, 1.72 t/ha in ‘Hieba’, and 2.43 t/ha in ‘Ustia’. All investigated agronomical practices ensured a significant increase in grain yield. The maximum yield in the experiment (4.74 t/ha) was provided by ‘Kano’ variety in the treatment with the complex application of moisture retainer ‘Aquasorb’, organic fertilizer ‘Parostok’ and growth regulator ‘Vermystym D’. The content of crude protein in soybean seeds in the control treatment varied from 35.2 to 36.6%. Application of the moisture retainer did not have any significant effect on this indicator. Top dressing with fertilizer increased the content of crude protein by 0.2–0.7% in different varieties. The maximum content of crude protein was obtained in the treatment with combined application of organic fertilizer and plant growth regulators.Conclusions. Integrated application of moisture retainer, organic fertilizer and plant growth regulators in soybean sowings is an important and effective factor in the realization of the crop yield potential. The quantitative and qualitative parameters of the crop productivity formation determined in the research can be used to improve the crop cultivation technology under the conditions of the Forest-Steppe of Ukraine. | Мета. Виявити особливості формування продуктивності сортів сої залежно від застосування органічного добрива, регуляторів росту рослин та вологоутримувача в умовах Лісостепу України.Методи. Об’єктом дослідження були сорти сої ‘Устя’, ‘Кано’ та ‘Гєба’. Вологоутримувач Аквасорб (Aquasorb) у нормі 300 кг/га вносили в ґрунт за місяць до сівби сої стрічками шириною 10 см у зону майбутнього рядка. Органічним добривом Паросток (марка 20) посіви обробляли двічі: перше підживлення – у фазі 3–5 листків, друге – 9–11 листків культури, а регуляторами росту Вермистим Д та Агростимулін – у фазі бутонізації рослин сої в рекомендованих виробниками нормах витрати.Результати. Досліджувані препарати не впливали на тривалість фенологічних фаз, тож розвиток рослин сої відбувався відповідно до їх сортових особливостей та погодних умов вегетації. Вегетаційний період досліджуваних сортів становив від 109 до 117 діб, що загалом є характерним для середньоскоростиглої групи сої. Передпосівне внесення в рядки волого­утримувача Аквасорб забезпечило підвищення запасів продуктивної вологи в ґрунті. Станом на 20.05 у 2016 р. запаси вологи в шарі ґрунту 0–20 см були 42 мм, тоді як у варіанті з вологоутримувачем – 46 мм, у 2017 р. – 31 та 36 мм відповідно. У середньому за варіантами досліду густота рослин у сорту ‘Кано’ становила 60,6 шт./м2, у ‘Гєба’ – 58,5 та ‘Устя’ – 59,2 шт./м2. Значний вплив на її формування мало застосування вологоутримувача Аквасорб, тоді як викорис­тання органічного добрива та регуляторів росту на неї практично не впливало. Мінімальною врожайність зерна сої була у варіантах чистого контролю (без застосування препаратів): у сорту ‘Кано’ – 3,99 т/га, ‘Гєба’ – 1,72 т/га, ‘Устя’ – 2,43 т/га. Усі досліджувані агроприйоми забезпечили її істотне підвищення. Максимальну врожайність у досліді було отримано в сорту ‘Кано’ у варіанті комплексного застосування вологоутримувача Аквасорб, органічного добрива Паросток та регулятора росту Вермистим Д – 4,74 т/га. Уміст сирого протеїну в насінні сої в контрольних варіантах становив 35,2–36,6%. Внесення вологоутримувача Аквасорб не мало значного впливу на цей показник. Застосування в позакореневе підживлення добрива Паросток збільшувало вміст сирого протеїну на 0,2–0,7% залежно від сорту. Максимальні значення показника отримано у варіантах поєднання органічного добрива та регуляторів росту рослин.Висновки. Комплексне застосування у посівах сої вологоутримувача, органічного добрива та регуляторів росту рослин є важливим та дієвим чинником реалізації її потенційної врожайності. Визначені в процесі дослідження кількісні та якісні параметри формування продуктивності культури можуть бути використані для вдосконалення технології її вирощування в умовах Лісостепу України. | Цель. Выявить особенности формирования продуктивности сортов сои в зависимости от применения органического удобрения, регуляторов роста растений и влагоудержателя в условиях Лесостепи Украины.Методы. Объектом исследования были сорта сои ‘Устя’, ‘Кано’ и ‘Геба’. Влагоудержатель Аквасорб (Aquasorb) в норме 300 кг/га вносили в почву за месяц до сева сои лентами шириной 10 см в зону будущего рядка. Органическим удобрением Паросток (марка 20) посевы обрабатывали дважды: первая подкормка – в фазе 3–5 листьев, вторая – 9–11 листьев культуры, а регуляторами роста Вермистим Д и Агростимулин – в фазе бутонизации растений сои в рекомендованных производителями нормах расхода.Результаты. Исследуемые препараты не влияли на продолжительность фенологических фаз, поэтому развитие растений сои происходило в соответствии с их сортовыми особенностями и погодными условиями вегетации. Вегетационный период исследуемых сортов составлял от 109 до 117 суток, что в целом характерно для среднескороспелой группы сои. Предпосевное внесение в рядки влагоудержателя Аквасорб обеспечивало повышение запасов продуктивной влаги в почве. По состоянию на 20.05 в 2016 г. запасы влаги в слое почвы 0–20 см были 42 мм, тогда как в варианте с влагоудержателем – 46 мм, в 2017 г. – 31 и 36 мм соответственно. В среднем по вариантам опыта густота растений составляла у сорта ‘Кано’ 60,6 шт./м2, ‘Геба’ – 58,5, ‘Устя’ – 59,2 шт./м2. Значительное влияние на ее формирование имело применение влагоудержателя Аквасорб, тогда как использование органичес­кого удобрения и регуляторов роста на нее практически не влияло. Минимальной урожайность зерна сои была на вариантах чистого контроля (без применения препаратов): у сорта ‘Кано’ – 3,99 т/га, ‘Геба’ – 1,72, ‘Устя’ – 2,43 т/га. Все исследуемые агроприемы обеспечили ее существенное повышение. Максимальную урожайность в опыте было получено у сорта ‘Кано’ в варианте комплексного применения влагоудержателя Аквасорб, органичес­кого удобрения Паросток и регулятора роста Вермистим Д – 4,74 т/га. Содержание сырого протеина в семенах сои на контрольных вариантах составляло 35,2–36,6%. Внесение влагоудержателя Аквасорб не имело значительного влияния на этот показатель. Применение внекорневой подкормки удобрением Паросток увеличивало содержание сырого протеина на 0,2–0,7% в зависимости от сорта. Максимальные значения показателя получено в вариантах сочетания органического удобрения и регуляторов роста растений.Выводы. Комплексное применение в посевах сои влагоудержателя, органического удобрения и регуляторов роста растений является важным и действенным фактором реализации ее потенциальной урожайности. Определенные в процессе исследования количественные и качественные параметры формирования продуктивности культуры могут быть использованы для совершенствования технологии ее выращивания в условиях Лесостепи Украины

Purpose. To study the adaptive ability and to determine the main criteria for adaptability assessment of potato varie­ties selected at the Institute for Potato Research of the National Academy of Agricultural Sciences under the conditions of Ukrainian Right-Bank Polissia for use in seed potato production.Methods. Ten potato varieties of different maturity groups were examined in field conditions. The productive potential was analyzed by the yield indicator to determine the general specific adaptive response. The coefficient of adapta­bility (CA) for each variety was calculated as the ratio of productivity in the year of cultivation to the average yield of all the varieties under study.Results. In the years of research (2015–2017), almost all varieties had their CA equal 1.0 and above, which indicated their high adaptive capacity to the soil-climatic zone of growing under variable weather conditions. In particular, ‘Lietana’ variety had its annual CA varied within the range of 1.06–1.24 at the yield of 13.3–29.8 t/ha, ‘Hurman’ 1.0–1.02 and 11.6–25.5 t/ha, ‘Sluch’ 0.96–1.13 and 13.1–24.6 t/ha, ‘Strumok’ 0.98–1.09 and 12.3–26.1 t/ha, ‘Zlahoda’ 0.98–1.09 and 11.7–26.2 t/ha, ‘Partner’ 0.96–1.25 and 11.1–29.9 t/ha, respectively. The high general adaptive capacity and increased yield (compared to the long-term average variety index of 20.2 t/ha) was marked by ‘Lietana’ (absolute CA of 1.15 and yield increase of 3.0 t/ha), ‘Partner’ (1.10 and 2.0 t/ha), ‘Kniahynia’ (1.05 and 1.1 t/ha), ‘Feia’ (1.09 and 0.8 t/ha), ‘Strumok’ (1.04 and 0.8 t/ha), ‘Zlahoda’ (1.03 and 0.6 t/ha), and ‘Sluch’ (1.02 and 0.4 t/ha). The most expressed positive response to the favourable growing conditions and realization of its genetic potential (i.e. high yield) was typical of ‘Lietana’, ‘Partner’, and ‘Kniahynia’ varieties, which are attributed to the varieties with a specific adaptability. In particular, in the favourable for weather conditions years (2016 and 2017), the yield increase of these varieties to the average yield of all the varieties (26.6 and 25.1 t/ha, res­pectively) was as follows: in ‘Lietana’ 1.5–2.3 t/ha, ‘Partner’ 0.4–3.3 t/ha, ‘Kniahynia’ 0.7–1.7 t/ha. Thus, the specific adaptive ability of a variety is more evident at a high value of the average yield of all the varieties.Conclusions. The use of high adaptable potato varieties for cultivation in certain climatic zones will allow increasing production of high-quali­ty seed material for variety rotation. These varieties for the conditions of  Ukrainian Right-Bank Polissia include ‘Lietana’, ‘Partner’, ‘Kniahynia’, ‘Zlahoda’, ‘Feia’, ‘Sluch’, ‘Strumok’, ‘Ariia’, and ‘Hurman’. | Мета. Вивчити адаптивну здатність та визначити основні критерії адаптивності нових сортів картоплі селекції Інституту картоплярства НААН у зоні Правобережного Полісся України для використання в насінництві. Методи. У польових умовах досліджували 10 сортів картоплі різних груп стиглості. Їх продуктивний потенціал для визначення загальної видової адаптивної реакції аналізували за показниками врожайності. Для цього розраховували коефіцієнт адаптивності сорту (КА) за його врожайністю в рік вирощування до середньосортової врожайності року.Результати. Протягом років випробування (2015–2017) майже всі сорти мали КА 1,0 і вище, що свідчить про їхню високу адаптивну здатність у ґрунтово-кліматичній зоні вирощування за мінливих погодних умов. Зокрема, у сорту ‘Лєтана’ річний КА варіював у межах 1,06–1,24 за врожайності 13,3–29,8 т/га, ‘Гурман’ – 1,00–1,02 і 11,6–25,5 т/га, ‘Случ’ – 0,96–1,13 і 13,1–24,6 т/га, ‘Струмок’ – 0,98–1,09 і 12,3–26,1 т/га, ‘Злагода’ – 0,98–1,09 і 11,7–26,2 т/га, ‘Партнер’ – 0,96–1,25 і 11,1–29,9 т/га відповідно. Висока загальна адаптивна здатність і відповідно підвищена (порівняно з багаторічним середньосортовим показником – 20,2 т/га) урожайність була властива сортам ‘Лєтана’ (абсолютний КА – 1,15, приріст урожайності – 3,0 т/га), ‘Партнер’ (1,07 і 2,0 т/га), ‘Княгиня’ (1,02 і 1,1 т/га), ‘Фея’ (1,09 і 0,8 т/га), ‘Струмок’ (1,04 і 0,8 т/га), ‘Злагода’ (1,03 і 0,6 т/га) та ‘Случ’ (1,04 і 0,4 т/га). Найбільш вираженою позитивною реакцією на сприятливі умови вирощування реалізацією свого генетичного потенціалу, а саме підвищеною врожайністю, вирізнялися ‘Лєтана’, ‘Партнер’ і ‘Княгиня’, які належать до сортів зі специфічною адаптивністю. Зокрема, у роки зі сприятливими погодними умовами (2016 і 2017) приріст урожайності цих сортів до середньосортового річного показника (26,6 і 25,1 т/га) становив: ‘Лєтана’ – 1,5–2,3 т/га, ‘Партнер’ – 0,4–3,3 т/га, ‘Княгиня’ – 0,7–1,7 т/га. Таким чином, специфічна адаптивна здатність сорту більшою мірою проявляється за високої середньосортової врожайності року.Висновки. Використання в насінництві сортів картоплі з високою адаптивністю до вирощування в певних ґрунтово-кліматичних зонах дасть змогу збільшити обсяги виробництва насіннєвого матеріалу високих категорій для проведення сортозаміни і сорто­оновлення. До таких сортів в умовах Правобережного Полісся України належать ‘Лєтана’, ‘Партнер’, ‘Княгиня’, ‘Злагода’, ‘Фея’, ‘Случ’, ‘Струмок’, ‘Арія’ та ‘Гурман’. | Цель. Изучить адаптивную способность и определить основные критерии адаптивности новых сортов картофеля селекции Института картофелеводства НААН в зоне Правобережного Полесья Украины для использования в семеноводстве. Методы. В полевых условиях исследовали 10 сор­тов картофеля разных групп спелости. Их продуктивный потенциал для определения общей видовой адаптивной реакции анализировали по показателям урожайности. Для этого рассчитывали коэффициент адаптивности сорта (КА) по его урожайности в год выращивания к среднесортовой урожайности года. Результаты. За годы испытания (2015–2017) почти все сорта имели КА 1,0 и выше, что свидетельствует об их высокой адаптивной способности в почвенно-климатической зоне выращивания при меняющихся погодных условиях. В частности, у сорта ‘Летана’ годовой КА варьировал в пределах 1,06–1,24 при урожайности 13,3–29,8 т/га, ‘Гурман’– 1,00–1,02 и 11,6–25,5 т/га, ‘Случ’ – 0,96–1,13 и 13,1–24,6 т/га, ‘Струмок’ – 0,98–1,09 и 12,3–26,1 т/га, ‘Злагода’ – 0,98–1,09 и 11,7–26,2 т/га, ‘Партнер’ – 0,96–1,25 и 11,1–29,9 т/га соответственно. Высокая общая адаптивная способность и, соответственно, повышенная (по сравнению с многолетним среднесортовым показателем – 20,2 т/га) урожайность была присуща сортам ‘Летана’ (абсолютный КА – 1,15, прирост урожайности – 3,0 т/га), ‘Партнер’ (1,07 и 2,0 т/га), ‘Княгиня’ (1,02 и 1,1 т/га), ‘Фея’ (1,09 и 0,8 т/га), ‘Струмок’ (1,04 и 0,8 т/га), ‘Злагода’ (1,03 и 0,6 т/га) и ‘Случ’ (1,04 и 0,4 т/га). Наиболее выраженной положительной реакцией на благоприятные условия выращивания реализацией своего генетического потенциала, а именно повышенной урожайностью, отличались ‘Летана’, ‘Партнер’ и ‘Княгиня’, принадлежащие к сортам со специфической адаптивностью. В частности, в годы с благоприятными погодными условиями (2016 и 2017) прирост урожайности этих сортов к среднесортовому годовому показателю (26,6 и 25,1 т/га соответственно) составил: ‘Летана’ – 1,5–2,3 т/га, ‘Партнер’ – 0,4–3,3 т/га, ‘Княгиня’ – 0,7–1,7 т/га. Таким образом, специфическая адаптивная способность сорта в большей степени проявляется при высокой среднесортовой урожайности года.Выводы. Использование в семеноводстве сортов картофеля с высокой адаптивностью к выращиванию в определенных почвенно-климатических зонах позволит увеличить объемы производства семенного материала высоких категорий для проведения сор­то-замены и сортообновления. К таким сортам в условиях Правобережного Полесья Украины принадлежат ‘Летана’, ‘Партнер’, ‘Княгиня’, ‘Злагода’, ‘Фея’, ‘Случ’, ‘Струмок’, ‘Ария’ и ‘Гурман’.

Цель. Создание и оценка за комбинационной способностью нового исходного материала плазмы Iodent при селекции гибридов кукурузы для условий степной зоны Украины.Методы. Полевой, математико-статистический.Результаты. Одним из основных критериев отбора была оценка комбинационной способности нового исходного материала по основным хозяйственно-ценным приз­накам, что имеет большое значение в селекционной характеристике полученных самоопылённых семей S5–6. Приведены результаты оценки самоопылённых семей S5 и S6, полученных на основе сестринских гибридов, созданных при скрещивании раннеспелых константных линий генетической плазмы Iodent ФАО 180–250 селекции ГУ Институт зерновых культур НААН: ‘ДК714/195’, ‘ДК744’, ‘ДК555’, ‘ДК237’, ‘ДК216’, ‘ДК213’, ‘ДК1274’ и ‘ДК234’. Показана динамика отбора лучших самоопылённых семей и отмечена закономерность, связанная с различной реакцией генотипов на условия выращивания и генетическим происхождением исходного материала. В результате анализа урожайности тесткросов, созданных с участием лучших самоопылёных семей, отобраны гибриды, существенно превысившие по этому показателю стандарты при меньшей уборочной влажности зерна. Для хозяйственной оценки тесткросов определено индекс урожайности по отношению урожайности зерна к его уборочной влажности. У лучших тесткросов он составил от 0,60 до 0,68, тогда как у гибридов-стандартов – 0,34–0,45.Выводы. Выделено раннеспелые самоопылёные семьи S6 (ДК744 ´ ДК216)211111, (ДК744 ´ ДК213)111211 и (ДК744 ´ ДК555)112111 с более высокими оценками эффектов общей комбинационной способности (ОКС) по признаку «урожайность зерна» в сравнении с линией-стандартом ‘ДК744’. Определена зависимость уровня ОКС самоопылёных семей от генотипа исходных линий, на основе которых они были созданы. Большинство лучших самоопылёных семей S6 имели в своем составе линии ‘ДК744’ и ‘ДК555’. | Мета. Створити та оцінити за комбінаційною здатністю новий вихідний матеріал плазми Iodent під час селекції гібридів кукурудзи для умов степової зони України.Методи. Польовий, математико-статистичний.Результати. Одним із основних критеріїв добору було оцінювання комбінаційної здатності нового вихідного матеріалу за основними господарсько-цінними ознаками, що має вагоме значення в селекційній характеристиці отриманих самозапилених сімей S5–6. Наведено результати оцінювання самозапилених сімей S5 та S6, отриманих на основі сестринських гібридів, створених за схрещування ранньостиглих константних ліній генетичної плазми Iodent ФАО 180–250 селекції Інституту зернових культур НААН: ‘ДК714/195’, ‘ДК744’, ‘ДК555’, ‘ДК237’, ‘ДК216’, ‘ДК213’, ‘ДК1274’ та ‘ДК234’. Показано динаміку добору кращих самозапилених сімей та відзначено закономірність, яка пов’язана з різною реакцією генотипів на умови вирощування і генетичним походженням вихідного матеріалу. За результатами аналізу врожайності тесткросів, створених за участі кращих самозапилених сімей, дібрано гібриди, які істотно перевищили за цим показником стандарти за нижчої збиральної вологості зерна. Для господарської оцінки тесткросів визначено індекс урожайності за відношенням урожайності зерна до його збиральної вологості. У кращих тесткросів він становив від 0,60 до 0,68, тоді як у гібридів-стандартів – від 0,34 до 0,45.Висновки. Виділено скоростиглі самозапилені сім’ї S6 (ДК744 ´ ДК216)211111, (ДК744 ´ ДК213)111211 та (ДК744 ´ ДК555)112111 з вищими оцінками ефектів загальної комбінаційної здатності (ЗКЗ) за ознакою «урожайність зерна» порівняно з лінією-стандартом ‘ДК744’. Визначено залежність рівня ЗКЗ самозапилених сімей від генотипу вихідних ліній, на основі яких вони були створені. Більшість кращих самозапилених сімей S6 мали у своєму складі лінії ‘ДК744’ та ‘ДК555’. | Purpose is to create and evaluate the combining ability of the new output material of sodent plasma at the outlet of maize hybrids’ selection for steppe zone of Ukraine.Metods. Field, matematical and statistical.Results. In our study one of the main selection criteria was the evaluation of combining ability of the new output material by the main economic characteristics, which is of great importance for selection process assessment. The results of the evaluation of self-pollinated families S5 and S6 of sister hybrids created by crossing the early-maturing constant lines of the genetic plasma Iodent FAO 180–250 selection of the R&D Institute of Grain Crops of NAAS: ‘DK714/195’, ‘DK744’, ‘DK555’, ‘DK237’, ‘DK216’, ‘DK213’, ‘DK1274’ and ‘DK234’ were represented. It was shown the dynamics of the best self-pollinated families’ selection and the relations between the different genotypes’ reaction on growing conditions and the genetic origin of the output material were analyzed too. On the base of analysis of the yields of testcrosses, created with the best self-pollinated families, the hybrids with significantly higher crop standards were selected, with the less harvest corn moisture. For the economic evaluation of testcrosses, the yield index has been determined as the relation between the corn yield and corn harvest moisture. For the best testcrosses it was within 0.60–0.68 while the yield index value for the hybrids of standards was within 0.34–0.45.Conclusions. The early self-pollinated families S6 (DK744 ´ DK216)211111, (DK744 ´ DK213)111211 and (DK744 ´ DK555)112111 with higher estimated GCA effect on the basis of “grain yield” in comparison with the line standard ‘DK744’, were selected. It was determined the dependence of the GCA level of self-pollinated families on the genotype of the source lines, on the basis of which they were created. In particular, the most of the best self-pollinated S6 families include ‘DK744’ and ‘DK555’ lines

Purpose. To study the complex resistance of winter wheat collection using productivity index – total weight of all grains in one ear; drought and heat resistances; resistance to pathogens – powdery mildew, brown rust and pyrenophorosis (tan spot). To select plants with complex resistance for breeding programs aimed to create a high-yielding and highly adaptable source material. Methods. Field, laboratory and statistical. Results. The winter wheat varieties were divided into 3 groups according to the level of productivity and the way of use. They included 136 varieties, 33% of which were from Institute of Plant Physiology and Genetics, NAS of Ukraine (Kyiv breeding), 19% from the southern regions of Ukraine (south-Ukrainian breeding), and 42% from the foreign collection (West European breeding). On the basis of productivity, the highest priority in 69% belongs to Kyiv breeding varieties with grain weight within 3.1–4.0 g/ear. South-Ukrainian breeding varieties are of highest drought tolerance at the rank ‘medium-resistant’ – 25.0%, at the rank ‘higher than medium-resistant’ – 17.9% and ‘highly resistant’ – 10.7%. Varieties of Kyiv breeding have the highest percentage at the rank of ‘medium heat resistant’ and the ‘heat resistant’ – 25.5%. According to pathogenic resistance, Western European breeding varieties have the highest percentage of the resistance to powdery mildew and pyrenophorosis at the rank ‘higher than medium resistant’ – 43%. Varieties of Kyiv and south-Ukrainian breeding have the steadily medium resistance to diseases of three pathogens within 53–82 %. Conclusions. The sources of complex resistance of winter wheat to the unfavorable environmental factors and pathogen diseases (mildew, brown rust and pyrenophorosis) were identified – ‘Natalka’, ‘Pereiaslavka’, ‘Podolianka’, ‘Darynka Kyivska’, ‘Zbruch’, ‘Kyivska ostysta’, ‘Smuh­lianka’, ‘Snihurka’ and ‘Favorytka’ varieties. Studied varieties were involved to the breeding programs on creation of highly productive and highly adaptive winter wheat. | Мета. Оцінити стійкість колекційних зразків пшениці озимої за ознакою продуктивності (маса зерна з одного колоса), посухо-, жаростійкістю та стійкістю проти збудників хвороб (борошнистої роси, бурої іржі та піренофорозу). Виділити джерела комплексної стійкості культури із залученням їх до селекційних програм зі створення високопродуктивного та високоадаптивного вихідного матеріалу.Методи. Лабораторний, польовий, статистичний.Результати. Сортозразки пшениці озимої, які вирощували в колекційних розсадниках, за рівнем продуктивності та напрямом використання поділено на три групи. До них входило 136 сортів, із яких 33% селекції Інституту фізіології рослин і генетики НАН України (київської), 19% – південних регіонів України (південна селекція) та 42% – іноземної (західноєвропейської) селекції. За ознакою продуктивності в колекційному розсаднику найбільший пріоритет – 69% мають сорти київської селекції із середньою масою зерна з одного колоса 3,1–4,0 г. Південні сорти мають найвищу посухостійкість у рангу середньостійкі (25,0%), вище середнього (17,9%) та високостійкі (10,7%). Сорти київської селекції володіють найвищим показником у рангу середньо та вище середньої жаростійкості – 25,5%. За ураженням збудниками хвороб західноєвропейські сорти мають найбільший відсоток вище середньої стійкості проти борошнистої роси та піренофорозу – 43%. Сорти київської та південної селекції стабільно середньостійкі проти збудників трьох хвороб – 53–82%.Висновки. Виділено джерела комплексної стійкості пшениці озимої до несприятливих чинників довкілля та збудників хвороб (борошниста роса, бура іржа та жовта плямистість листків) із сортів селекції ІФРіГ НАНУ: ‘Наталка’, ‘Переяславка’, ‘Подолянка’, ‘Даринка Київська’, ‘Збруч’, ‘Київська остиста’, ‘Смуглянка’, ‘Снігурка’ та ‘Фаворитка’. Досліджені сорти залучені до селекційних програм зі створення високопродуктивного та високоадаптивного вихідного матеріалу пшениці озимої. | Цель. Оценить устойчивость коллекционных образцов пшеницы озимой по признаку продуктивности (масса зерна с одного колоса), засухо-, жаростойкостью и устойчивостью к возбудителям болезней (мучнистой росы, бурой ржавчины и пиренофороза). Выделить источники комплексной устойчивости культуры с привлечением их в селекционные программы по созданию высокопродуктивного и высокоадаптивного исходного материала.Методы. Лабораторный, полевой, статистический.Результаты. Сортообразцы озимой пшеницы, которые выращивали в коллекционных питомниках, по уровню продуктивности и направлению использования разделены на три группы. К ним входило 136 сортов, из которых 33% селекции Института физиологии растений и генетики (ИФРиГ) НАН Украины (киевской), 19% – южных регионов Украины (южная селекция) и 42% – иностранной (западноевропейской) селекции. По признаку продуктивности в коллекционном питомнике наибольший приоритет – 69% имеют сорта киевской селекции со средней массой зерна с одного колоса 3,1–4,0 г. Южные сорта имеют самую высокую засухоустойчивость в ранге среднеустойчивые (25,0%), выше среднего (17,9%) и высокоустойчивые (10,7%). Сорта киевской селекции обладают высоким показателем в ранге средне и выше средней жаростойкости – 25,5%. По поражению возбудителями болезней западноевропейские сорта имеют наибольший процент выше средней устойчивости к мучнистой росе и пиренофорозу – 43%. Сорта киевской и южной селекции стабильно среднеустойчивые к возбудителям трех болезней – 53–82%.Выводы. Выделены источники комплексной устойчивости пшеницы озимой к неблагоприятным факторам окружающей среды и возбудителям болезней (мучнистая роса, бурая ржавчина и желтая пятнистость листьев) из сортов селекции ИФРиГ НАНУ: ‘Наталка’, ‘Переяславка’, ‘Подолянка’, ‘Даринка Київська’, ‘Збруч’, ‘Київська остиста’, ‘Смуглянка’, ‘Снігурка’ и ‘Фаворитка’. Исследованные сорта привлечены в селекционные программы по созданию высокопродуктивного и высокоадаптивного исходного материала озимой пшеницы

Мета. Оцінити кореляційні зв’язки між SSR-маркерами та морфологічними ознаками за генетичними дистанціями на основі поліморфізму сортів картоплі. Методи. ПЛР-аналіз, кластерний та кореляційно-регресійний аналізи. Результати. Наведено результати аналізу поліморфізму сортів картоплі за молекулярно-генетичними та морфологічними маркерними ознаками. Поліморфізм сортів оцінювали за чотирма мікросателітними маркерами: STM0019, STM3009, STM3012, STM5136 та за 42 морфологічними маркерними ознаками. За результатами ПЛР-аналізу визначено, що частота ідентифікованих алелів становила від 0,021 до 0,33, індекс полімофності в середньому за досліджуваними маркерами – 0,76. За допомогою кластерного аналізу визначено генетичні дистанції між сортами за SSR- та морфологічними маркерами, виявлено подібні та сорти, які різнилися між собою. Відповідно до отриманого розподілу оцінено кореляційні зв’язки між генетичними дистанціями за Mantel test, а саме визначено регресію, в якій змінними є матриці подібності, що підсумовують попарні подібні значення між місцями вибірки. Унаслідок оцінювання генетичних дистанцій між дослідженими генотипами картоплі встановлено, що найподібнішими за маркерами STM0019, STM3009, STM3012, STM5136 виявилися сорти ‘Скарбниця’ та ‘Явір’, відстань між якими становила 2,45, тоді як найбільшу відстань – 3,74 виявлено між сортами ‘Левада’ та ‘Довіра’, ‘Фантазія’ та ‘Довіра’. За маркерними морфологічними ознаками найменше значення генетичних дистанцій – 8,9 спостерігалося для сортів ‘Слов’янка’ та ‘Поліське джерело’, найвіддаленішими виявилися ‘Околиця’ та ‘Довіра’, значення для яких становить 18,2. Встановлено, що сорт картоплі ‘Довіра’ зі значенням показників генетичних дистанцій 18,2 та 3,74 за морфологічними та SSR-маркерами відповідно виявився найвіддаленішим від інших досліджених генотипів. У результаті проведеного аналізу генетичних дистанцій за SSR-маркерами та морфологічними ознаками кореляційних зв’язків за Mantel test не виявлено.Висновки. Застосування комплексу досліджень, які містять опис морфологічних ознак і мікросателітних маркерів є перспективним для ідентифікації сортів картоплі, створення колекцій загальновідомих сортів та визначення їх відмінностей. | Цель. Оценить корреляционные связи между SSR-маркерами и морфологическими признаками по генетическим дистанциям на основе полиморфизма сортов картофеля. Методы. ПЦР анализ, кластерный и корреляционно-регрессионный анализы. Результаты. Приведены результаты анализа полиморфизма сортов картофеля по молекулярно-генетическим и морфологическим маркерным признакам. Полиморфизм сортов картофеля оценивали по четырем микросателлитным маркерам: STM0019, STM3009, STM3012, STM5136 и 42 морфологическим маркерными признакам. По результатам ПЦР-анализа определено, что частота идентифицированных аллелей составляла от 0,021 до 0,33, индекс полимофности локуса в среднем по исследованным маркерам – 0,76. С помощью кластерного анализа определены генетические дистанции между сортами по SSR- и морфологическим маркерам, отмечены сходные и различные сорта. В соответствии с полученным распределением проведена оценка корреляционных связей между генетическими дистанциями по Mantel test, а именно определена регрессия, в которой переменными выступают матрицы сходства, которые суммируют попарные сходные значения между местами выборки. В результате оценки генетических дистанций между исследованными генотипами картофеля установлено, что наиболее сходными по маркерам STM0019, STM3009, STM3012, STM5136 оказались сорта ‘Скарбныця’ и ‘Явир’, расстояние между которыми составляло 2,45, тогда как наибольшее расстояние – 3,74 отмечено между сортами ‘Левада’ и ‘Довира’, ‘Фантазия’ и ‘Довира’. По маркерным морфологическим признакам наименьшее значение генетических дистанций – 8,9 наб­людалось для сортов ‘Славянка’ и ‘Полиське джерело’, отдаленными оказались ‘Околыця’ и ‘Довира’, значение для которых составляет 18,2. Установлено, что сорт картофеля ‘Довира’ со значением показателей генетических дистанций 18,2 и 3,74 по морфологическим и SSR-маркерами соответственно оказался самым удаленным от других исследованных генотипов. В результате проведенного анализа генетических дистанций по SSR-маркерам и морфологичес­ким признакам корреляционных связей по Mantel test не обнаружено. Выводы. Применение комплекса исследований, включающих описание морфологических признаков и микросателлитных маркеров является перспективным для идентификации сортов картофеля, создание коллекций общеизвестных сортов и определения их различий. | Purpose. To estimate a correlation between SSR-markers and morphological features by genetic distances on the basis of polymorphism of potato varieties.Methods. PCR analysis, cluster and correlation-regression analysis.Results. The results of analysis of potatoes varieties polymorphism based on molecular genetic and morphological marker features are presented. Varieties polymorphism was assessed on four microsatellite markers: STM0019, STM3009, STM3012, STM5136 and 42 morphological markers. According to the results of PCR analysis, it was determined that the frequency of identified alleles ranged from 0.021 to 0.33, the index of polymorphism on the average for studied markers was 0.76. Using cluster analysis, the genetic distances between varieties based on SSR and morphological markers were determined, and similar varieties and varieties that differ among themselves were identified. According to the obtained distribution, the correlation between the genetic distances by Mantel test are estimated, namely, a regression, in which the variables are similarity matrices, summing the pairwise similar values between the sampling points was defined. As a result of the estimation of genetic distances between the investigated genotypes of potatoes, it was revealed that the varieties ‘Skarbnytsia’ and ‘Yavir’ were the most similar by markers STM0019, STM3009, STM3012, STM5136. The distance between these varieties was 2.45, while the greatest distance – 3.74 was found among the varieties ‘Levada’ and ‘Dovira’, ‘Fantaziia’ and ‘Dovira’. According to marker morphological signs, the least value of genetic distances was 8.9 for varieties ‘Slovianka’ and ‘Poliske Dzherelo’, the most distant ones were ‘Okolytsia’ and ‘Dovira’, with values of 18.2. It was revealed that the potato variety ‘Dovira’ with the value of genetic distances of 18.2 and 3.74 for morphological and SSR markers respectively was the most distant from other investigated genotypes. The correlations were not found by Mantel test as a result of the analysis of genetic distances based on SSR-markers and morphological signs.Conclusions. The use of a complex of studies containing a description of morphological features and microsatellite markers is promising for identifying potato varieties, creating collections of well-known varieties and determining their differences.

Цель. Проанализировать фитосанитарное состояние посевов сои в условиях Южной Степи Украины и определить самые устойчивые против комплекса болезней сорта культуры для дальнейшего использования в селекционной практике.Методы. Материалом для исследования были 35 сортов сои различного происхождения из коллекции Селекционно-генетического института – Национального центра семеноводства и сортоизучения НААН Украины. Устойчивость сортообразцов сои к пероноспорозу, фомопсису и пепельной гнили оценивали на природном инфекционном фоне, к фузариозу – на провокационном.Результаты. Установлено видовой состав возбудителей болезней в посевах сои в условиях Южной Степи Украины. В период вегетации на проростках культуры диагностировано развитие фузариоза всходов и корневой гнили, на взрослых растениях в фазе цветения – переноспороз, в фазе созревания бобов – пепельную гниль, ожог стеблей и бобов и другие заболевания. Наиболее распространенными в агроценозах сои были представители микофлоры: Fusarium sp., Pevonospora manskurica (Naum.) Syd., Macrophomina phaseolina (Tassi.) Goid., Diaporthe phaseolorum (Cke. Et Ell) Sacc. var. sojae Wehm. Стоит отметить, что видовой состав патогенов был неодинаковым на разных сортах сои. Для сортов ‘Ламберт’, ‘Юр’ївка’ и ‘Ювілейна’ характерно доминирование инфекции грибов рода Fusarium sp., а также значительная часть растений была поражена переноспорозом. Сорт ‘Черновицка 8’ отмечался интенсивным проявлением пепельной гнили. В патогенном комплексе сортов ‘Аполон’, ‘Одеська 150’, ‘Юр’ївка’ и ‘Л-2’ отмечено появление возбудителей пепельной гнили и фомопсиса. Поражение фомопсисом диагностировано у растений сортов ‘Аполон’, ‘Устя’ и ‘Л-2’.Выводы. По результатам анализа степени поражения исследуемых коллекционных сортообразцов сои возбудителями различных болезней выявлено комплексную устойчивость против фузариоза, пероноспороза, пепельной гнили и фомопсиса у сортов ‘Аркадія Одеська’, ‘Чорнобура’, ‘Ятрань’, ‘Берегиня’, ‘Сте­повичка’, ‘Знахідка’, ‘Медея’, ‘Мар’яна’, ‘Васильківська’, ‘Фае­тон’, ‘Селекта’. | Мета. Проаналізувати фітосанітарний стан посівів сої в умовах Південного Степу України та визначити найстійкіші проти комплексу хвороб сорти культури для подальшого використання в селекційній практиці.Методи. Матеріалом для дослідження були 35 сортів сої різного походження з колекції Селекційно-генетичного інституту – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення НААН. Cтійкість сортозразків сої до пероноспорозу, фомопсису та попільної гнилі оцінювали на природному інфекційному фоні, до фузаріозу – на провокаційному.Результати. Установлено видовий склад збудників хвороб у посівах сої в умовах Південного Степу України. У період вегетації на паростках культури діагностовано розвиток фузаріозу сходів та кореневої гнилі, на дорослих рослинах у фазі цвітіння – переноспороз, у фазі достигання бобів – попільну гниль, опік стебла й бобів та інші захворювання. Найпоширенішими в агроценозах сої були представники мікофлори: Fusarium sp., Pevonospora manskurica (Naum.) Syd., Macrophomina phaseolina (Tassi.) Goid., Diaporthe phaseolorum (Cke. et Ell) Sacc. var. sojae Wehm. Варто зазначити, що видовий склад патогенів був неоднаковим на різних сортах сої. Для сортів ‛Ламберт’, ‛Юр’ївка’ та ‛Ювілейна’ характерним було домінування інфекції грибів роду Fusarium sp., а також значна частина рослин була уражена переноспорозом P. manskurica. Сорт ‛Черновицька 8’ відзначався інтенсивнішим проявом попільної гнилі. У патогенному комплексі сортів ‛Аполон’, ‘Одеська 150’, ‘Юр’ївка’ та ‛Л-2’ відзначено появу збудників попільної гнилі та фомопсису. Ураження фомопсисом діагностовано в рослин сорту ‘Аполон’, ‘Устя’ та ‘Л-2’.Висновки. За результатами аналізу ступеня ураження досліджуваних колекційних сортозразків сої збудниками різних хвороб виявлено комплексну стійкість проти фузаріозу, пероноспорозу, попільної гнилі та фомопсису в сортів ‘Аркадія одеська’, ‘Чорнобура’, ‘Ятрань’, ‘Берегиня’, ‘Степовичка’, ‘Знахідка’, ‘Медея’, ‘Мар’яна’, ‘Васильківська’, ‘Фаетон’, ‘Селекта’. | Purpose. To analyze the phytosanitary state of soybean crops in the conditions of the Southern Steppe of Ukraine and to determine the most resistant cultivars to the complex of diseases for further use in breeding practice.Methods. 35 soybean sorts of different origin from the collection of the Plant Breeding and Genetics Institute – National Center of Seed and Cultivar Study (NAAS) were under research. Resistance of soybean varieties to peronosporosis, phomopsis and ash rot was evaluated in the context of natural infectious process and to a fusariosis – on a provocative basis.Results. The species composition of soybean pathogenic diseases was determined during the planting in the conditions of the Southern Steppe of Ukraine. During the vegetation period the development of sprout fusariosis and root rot, on adult plants in the flowering phase – perenospores, in the phase of beans ripening – ash rot, stems and beans burn and other diseases were observed. The most common in soybean agrocenosis were representatives of mycoflora: Fusarium sp., Pevonospora manskurica (Naum.) Syd., Macro­phomina phaseolina (Tassi.) Goid., Diaporthe phaseolorum (Cke. Et Ell) Sacc. var. sojae Wehm. It is worth to note that the specific composition of pathogens varied in dependence of soy cultivar. The varieties ‘Lambert’, ‘Yurivka’ and ‘Yuvileina’ were dominated with the infection of Fusarium spp., and also a large number of plants was infected by P. manskurica perenosporosis. ‘Chernovytska 8’ variety stood out with intense ash rot infestation. In the pathogenic complex ‘Apolon’, ‘Odesa 150’, ‘Yurivka’ and ‘L-2’ varieties the emergence of ash rot and phomapsis were marked. ‘Apolon’, ‘Ustia’ and ‘L-2’ varieties were diagnosed with phomopsis.Conclusions. According to the analysis, the soybean varieties ‘Arkadiia Odeska’, ‘Chornobura’, ‘Yatran’, ‘Berehynia’, ‘Stepovychka’, ‘Znakhidka’, ‘Medeia’, ‘Mariana’, ‘Vasylkivska’, ‘Faeton’, ‘Selek­ta’ were characterized by the complex resistance to fusario­sis, peronosporosis, ash rot and phomopsis.

Purpose. To establish the varietal features of the generative organs and plant morphological parts development; oil linseed yield formation during the cultivation with diffe­rent sowing density, which is regulated by the width between the rows (row spacing) and sowing rate. Methods. Field research was carried out along 2016–2018 in the multifactorial stationary experiment at the National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, separate subdivision “Agronomic Research Station” (Kyiv Oblast). Scheme of the experiment: factor V – variety: ‘Aisberh’, ‘Liryna’; factor W – width between the rows: 12.5, 25 and 37.5 cm; factor S – sowing rate: 4, 6, 8 and 10 million seeds/ha. Results. The oil linseed yield on average (over the years of research) varied from 1.03 to 1.64 t/ha, depending on the variety, row spacing and sowing rates. On average, (reference) yield of the ‘Liryna’ variety is 1.03–1.57 t/ha, and in terms of experimental years – 0.88–1.97 t/ha. ‘Liryna’ forms the highest yield with the sowing rate in 8 million seeds/ha with the width between the rows in 25 or 12.5 cm – 1.81 and 1.71 t/ha correspondently, and 1.65 t/ha with the width between the rows 37.5 cm. The optimum width of the row spacing for ‘Liryna’ variety and for all sowing rates is 25 cm. The ‘Aisberh’ linseed yield varied from 1.09 to 1.64 t/ha, and in terms of experimental years – from 0.90 to 1.78 t/ha. ‘Aisberh’ forms the highest yield with the sowing rate in 6 million seeds/ha and 25 cm of row spacing – 1.64 t/ha. The variants with increased sowing density with rates in 8 and 10 million seeds/ha lead to yield decreasing. Anyway, over the years of research, the number of boxes on the one flax plant changed depending on the sowing rate and row spacing. At the same time, more boxes were formed on the plants of ‘Liryna’ variety (1.44–3.88 pp.) in comparison with ‘Aisberh’ variety, although the last one was more variable on this indicator within the experimental variants. The weight of 1000 seeds of ‘Aisberh’ variety, depending on the variant of the experiment, varied from 7.31 to 7.58 g and of the variety ‘Liryna’ – from 6.44 to 6.65 g. ‘Aisberh’ variety in the weight of 1000 seeds exceeded ‘Liryna’ variety by 0,56–1,02 g in 2016, by 0,56–1,25 g in 2017 and by 1,01–1,09 g in 2018.Conclusions. Changing the sowing rate and row spacing causes variability of the yield components formation – the number of boxes per plant, the number of grains in the box and the weight of 1000 seeds, which determine the individual productivity of the plant. The highest yield of the ‘Liryna’ variety is formed by sowing 6 and 8 million similar seeds per hectare with the row spacing in 25 cm. The ‘Aisberh’ variety provides higher yield at the sowing rate in 6 million seed per hectare and 25 cm of row spacing, while the sow thicke­ning to 8 and 10 million seeds per hectare leads to yield decreasing. | Мета. Встановити сортові особливості формування генеративних органів, структурних компонентів рослин та врожайності льону олійного за різної щільності посівів, що регулюється шириною міжрядь та нормою висіву насіння.Методи. Польові дослідження проводили впродовж 2016–2018 рр. у багатофакторному стаціонарному досліді кафедри рослинництва Національного університету біоресурсів і природокористування України у ВП «Агрономічна дослідна станція» (Київська обл.). Схема досліду: фактор С – сорт: ‘Айсберг’, ‘Лірина’; фактор Ш – ширина міжрядь: 12,5; 25 та 37,5 см; фактор Н – норма висіву: 4, 6, 8 і 10 млн насінин/га.Результати. Урожайність льону олійного в середньому за роки досліджень змінювалася в межах від 1,03 до 1,64 т/га залежно від сорту, ширини міжрядь та норми висіву. Середня врожайність сорту ‘Лірина’ становила 1,03–1,57 т/га, у розрізі років досліджень – 0,88–1,97 т/га. Найвищу врожайність сорт формує за висіву 8 млн схожих насінин на гектар із шириною міжрядь 25 та 12,5 см – 1,81 та 1,71 т/га відповідно, а за міжряддя 37,5 см – 1,65 т/га. Оптимальною шириною міжрядь для висіву всіх норм насіння сорту ‘Лірина’ є 25 см. Урожайність сорту ‘Айсберг’ у середньому змінювалася від 1,09 до 1,64 т/га, у розрізі років – від 0,90 до 1,78 т/га. Найвищий урожай сорт формує за висіву 6 млн насінин/га та ширини міжрядь 25 см – 1,64 т/га. Загущення посівів за висіву 8 та 10 млн насінин/га спричинює зниження його врожайності. У середньому за роки досліджень кількість коробочок на рослині льону олійного змінювалася залежно від норми висіву та ширини міжрядь. При цьому більше коробочок формувалося на рослинах сорту ‘Лірина’ (на 1,44–3,88 шт.) порівняно із сортом ‘Айсберг’, хоча останній вирізнявся більшою мінливістю цього показника за варіантами досліду. Маса 1000 насінин льону сорту ‘Айсберг’ залежно від варіанта досліду змінювалася в межах від 7,31 до 7,58 г, у сорту ‘Лірина’ – від 6,44 до 6,65 шт. Сорт ‘Айсберг’ за масою 1000 насінин переважав сорт ‘Лірина’ на 0,56–1,02 г у 2016 р., на 0,56–1,25 г у 2017 р. та на 1,01–1,09 г у 2018 р.Висновки. Зміна норми висіву та ширини міжрядь зумовлює мінливість у формуванні структурних компонентів урожайності – кількості коробочок на рослині, кількості зерен у коробочці та маси 1000 насінин, які визначають індивідуальну продуктивність рослини. Найбільша врожайність сорту ‘Лірина’ формується за висіву 6 та 8 млн схожих насінин на гектар з шириною міжрядь 25 см. Сорт ‘Айсберг’ забезпечує вищі врожаї за норми 6 млн насінин/га та ширини міжрядь 25 см, тоді як загущення посівів за висіву 8 та 10 млн насінин/га спричинює зниження врожайності. | Цель. Установить сортовые особенности формирования генеративных органов, структурных компонентов растений и урожайности льна масличного при различной плотности посевов, регулируемой шириной междурядий и нормой высева семян. Методы. Полевые исследования проводили в течение 2016–2018 гг. в многофакторном стационарном опыте кафедры растениеводства Национального университета биоресурсов и природопользования Украины в ОП «Агрономическая опытная станция» (Киевская обл.). Схема опыта: фактор С – сорт: ‘Айсберг’, ‘Лірина’; фактор Ш – ширина междурядий: 12,5; 25 и 37,5 см; фактор Н – норма высева: 4, 6, 8 и 10 млн семян/га. Результаты. Урожайность льна масличного в среднем за годы исследований изменялась в пределах от 1,03 до 1,64 т/га в зависимости от сорта, ширины междурядий и нормы высева. Средняя урожайность сор­та ‘Лірина’ составляла 1,03–1,57 т/га, в разрезе лет исследований – 0,88–1,97 т/га. Наивысшую урожайность сорт формирует при высеве 8 млн всхожих семян на гектар с шириной междурядий 25 и 12,5 см – 1,81 и 1,71 т/га соответственно, а при междурядье 37,5 см – 1,65 т/га. Оптимальной шириной междурядий для высева всех норм семян сорта ‘Лірина’ является 25 см. Урожайность сорта ‘Айсберг’ в среднем менялась от 1,09 до 1,64 т/га, в разрезе лет – от 0,90 до 1,78 т/га. Наивысший урожай сорт формирует при высеве 6 млн семян/га и ширине междурядий 25 см – 1,64 т/га. Загущение посевов при высеве 8 и 10 млн семян/га вызывает снижение его урожайности. В среднем за годы исследований количество коробочек на растении льна масличного изменялось в зависимости от нормы высева и ширины междурядий. При этом больше коробочек формировалось на растениях сорта ‘Лірина’ (на 1,44–3,88 шт.) по сравнению с сортом ‘Айсберг’, хотя последний отличался большей изменчивостью этого показателя по вариантам опыта. Масса 1000 семян льна сорта ‘Айсберг’ изменялась в зависимости от вариантов опыта в пределах от 7,31 до 7,58 г, у сорта ‘Лірина’ – от 6,44 до 6,65 шт. Сорт ‘Айсберг’ по массе 1000 семян преобладал над сортом ‘Лірина’ на 0,56–1,02 г в 2016 г., на 0,56–1,25 г в 2017 г. и на 1,01–1,09 г в 2018 г. Выводы. Изменение нормы высева и ширины междурядий вызывает изменчивость в формировании структурных компонентов урожайности – количества коробочек на растении, количества зерен в коробочке и массы 1000 семян, которые определяют индивидуальную продуктивность растения. Наибольшая урожайность сорта ‘Лірина’ формируется при высеве 6 и 8 млн всхожих семян на гектар с шириной междурядий 25 см. Сорт ‘Айсберг’ обеспечивает высокие урожаи при норме 6 млн семян/га и ширине междурядий 25 см, тогда как загущение посевов при высеве 8 и 10 млн семян/га приводит к снижению урожайности.