Мета. Порівняльна оцінка за врожайністю та адаптивністю сортів ячменю ярого Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН різних років реєстрації. Методи. Дослідження проведені в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН у 2013–2017 рр. відповідно до загальноприйнятих методик. Об’єкт досліджень – 19 сортів ячменю ярого миронівської селекції зареєстрованих в Україні за період 1995–2017 рр. Для характеристики взаємодії генотип–середовище та диференціації сортів за врожайністю і стабільністю використали низку найбільш поширених підходів: S. A. Eberhart, W. A. Russel (1966); G. Wricke (1962); C. S. Lin, M. R. Binns (1988); M. Huehn (1990); А. В. Кильчевский, Л. В. Хотылёва (1985); В. В. Хангильдин, Н. А. Литвиненко (1981); J. L. Purchase та ін. (2000); AMMI; GGE biplot. Результати. Частка умов року досліджень у загальній варіації становила 83,40%. Достовірні, але суттєво нижчі значення мали генотип – 10,65% та взаємодія генотип–середовище – 5,95%. Перші дві головні компоненти GGE biplot пояснювали дещо більшу частку взаємодії генотип–середовище (85,58%) порівняно з AMMI моделлю (80,9%). Кореляційний аналіз виявив, що середня врожайність (Mean) мала вищесередній зв’язок як з максимальним (Max) (r = 0,69), так і мінімальним (Mіn) (r = 0,72) її значеннями. Сильну позитивну кореляцію Mean виявлено з парамет­рами: СЦГі (r = 0,88), Hom (r = 0,86), Sc (r = 0,82). Дуже сильний негативний зв’язок Mean відзначено з Pi (r = -0,96). Для Max середній негативний зв’язок спостерігали лише з Pi (r = -0,60). Mіn сильно корелювала з Sc (r = 0,96), СЦГі (r = 0,87), Hom (r = 0,84). Негативну сильну кореляцію відзначено Min з Sgi (r = -0,86). Між деякими показниками виявлено зв’язок від функціонального позитивного: δ2CAЗi і Кgi (r = 1,00), Wi і Lgi (r = 0,98), СЦГі і Hom (r = 0,98), СЦГі і Sc (r = 0,96), S2di і Wi (r = 0,96), Wi і ASV (r = 0,94), Sc і Hom (r = 0,94), δ2CAЗi і bi (r = 0,93), S2di і ASV (r = 0,93) до сильного негативного: Sgi іСЦГі (r = -0,94), Sgi і Sc(r = -0,92), Sgi і Hom (r = -0,91), Pi і СЦГі (r = -0,83), Pi і Sc (r = -0,80), Pi і Hom (r = -0,79). Висновки. Системна порівняльна оцінка статистичними і графічними підходами свідчить, що внесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні у 2016–2017 рр. сорти ячменю ярого ‘Віраж’, ‘Талісман Миронівський’, ‘МІП Мирний’, ‘МІП Салют’, ‘МІП Сотник’, ‘МІП Азарт’, ‘МІП Богун’ переважають створені на попередніх етапах селекційної роботи сорти як за продуктивним, так і адаптивним потенціалом.

Мета. Встановити сортові особливості формування продуктивності гречки (Fagopyrum esculentum Moench) в умовах нестійкого зволоження Центрального Лісостепу залежно від строків та способів сівби. Методи. Упродовж 2015–2017 рр. в умовах Устимівської дослідної станції рослинництва Інституту рослинництва імені В. Я. Юр’єва НААН досліджували 6 сортів гречки: ‘Ярославна’, ‘Слобожанка’, ‘Руслана’, ‘Українка’, ‘Крупинка’, ‘СИН-3/02’. Висівали гречку нормою 250 зерен/м2 широкорядним (міжряддя – 45 см) та звичайним рядковим (15 см) способом у три строки з інтервалом у 5 діб: 5–6 травня (температура ґрунту 14,5–16,6 °С), 10–11 та 15–16 травня (16,4–19,1 та 16,9–17,3 °С відповідно). Результати. Результати трирічного експерименту засвідчують істотний вплив досліджуваних факторів (сорту, строку і способу сівби) на формування елементів продуктивності гречки, що змінювалися в досить широкому діапазоні (кількість зерен з однієї рослини – від 2,8 до 17,4 шт., маса 1000 зерен – до 2,4 г, урожайність – від 0,1 до 1,2 т/га) і значною мірою залежали від погодних умов весняного періоду. Посушливі умови на початку вегетації знижували крупність зерна та озерненість рослин, що зумовлювало зменшення врожайності, тоді як більш вологі умови навпаки збільшували ці показники. Водночас, сорти ‘СИН-3/02’ і ‘Крупинка’ в посушливих умовах 2017 року відреагували збільшеням врожайності в разі сівби звичайним рядковим способом. Якщо в попередні роки вони забезпечували вищу врожайність за широкорядного висіву, то в несприятливих для росту й розвитку рослин умовах, доцільнішим виявився звичайний рядковий спосіб, а строк сівби істотного впливу на цей показник не мав. Строками сівби гречки (з різницею в 5 діб) не завжди можна нівелювати негативний вплив погодних умов. Спосіб сівби є дієвим фактором впливу на формування високих показників структурних елементів продуктивності та потенціалу врожайності зерна гречки, що певною мірою обумовлено біологічними особливостями сорту. Висновки. Серед досліджуваних сортів гречки найбільшою врожайністю відзначався сорт ‘Ярославна’ за сівби широкорядним способом у першій декаді травня (5–6.05). Ці елементи технології вирощування були кращими і для сортів ‘Слобожанка’ і ‘Руслана’. Другий строк сівби (10–11 травня) є сприятливішим для сортів ‘СИН-3/02’ та ‘Українка’ за широкорядного способу сівби. Гречка ‘Крупинка’ забезпечувала найбільшу продуктивність за сівби в першій-другій декаді травня широкорядним способом. У разі сівби в третій строк (15–16.05) усі сорти формували зменшені показники елементів продуктивності порівняно з іншими строками і способами сівби.

Мета. Визначити особливості біосинтезу хлорофілів a і b у листках лаванди вузьколистої за етапами органогенезу в умовах Правобережного Лісостепу України. Методи. Об’єктом дослідження були вісім сортів лаванди української та іноземної селекції: ‘Feuervogel’, ‘Лівадія’, ‘Оріон’, ‘Восток’, ‘König Humberg’, ‘Маестро’, ‘Веселі нотки’ та ‘Richard Walls’ із колекції лабораторії квітково-декоративних і лікарських рослин Інституту садівництва НААН України. Зразки рослинного матеріалу відбирали на дослідних ділянках маточних насаджень культури у 2015–2017 рр. за такими етапами органогенезу рослин: початок вегетації, повне формування листків, формування бутонів, початок цвітіння та повне цвітіння. Уміст хлорофілу в листках визначали за методом Т. Н. Годнева в інтерпретації О. П. Осипової (1947). Результати. Виявлено позитивну динаміку накопичення хлорофілів а і b у листках рослин лаванди вузьколистої за етапами органогенезу в умовах Київської області. У фазі цвітіння сумарний уміст цих пігментів у листках досягав максимуму і залежно від сорту становив від 1,8 до 2,0 г/дм2, що на 18,8–25,0% вище показників попереднього етапу розвитку. Виявлено сортову залежність у біосинтезі хлорофілів а і b. Найвищі показники вмісту хлорофілу а на час цвітіння рослин лаванди зафіксовано в сортів ‘Восток’ і ‘Маестро’ (1,64 г/дм2), хлорофілу b – ‘Орiон’ (0,64 г/дм2) і ‘König Humberg’ (0,52 г/дм2). Висновки. Визначені особливості формування вмісту хлорофілу в рослинах за етапами органогенезу дають змогу оцінити вплив умов вирощування на стан насаджень різних сортів лаванди і можуть бути використані для оптимізації технології вирощування культури.

Мета. Удосконалити сортимент ожини на основі вивчення господарсько-біологічних особливостей нових сортів та їхньої адаптивності в ґрунтово-кліматичних умовах Західного Лісостепу України для подальшого сортовивчення та впровадження у селекційні програми. Методи. Лабораторний, польовий, аналітичний, статистичний. Результати. Проведено дослідження з метою визначення впливу змінних температур на 25 сортів ожини, визначено їхню морозостійкість за штучно створених низьких температур (-25 та -30 °С). Крім того, проаналізовано ступінь пошкодження тканин пагонів рослин ожини низькими температурами в польових умовах. Висновки. Аналіз ступеня пошкодження пагонів рослин ожини свідчить, що найбільш чутливою до впливу низьких температур виявилася верхівка пагона, а найбільш стійкою є середня частина. За результатами лабораторного проморожування пагонів рослин ожини визначено сорти, найбільш стійкі до впливу таких низьких температур як -25 °С, так і -30 °С (‘Садове чудо’ та ‘Orkan’). Також стійкими до температури -25 °С є сорти ‘Ouachita’ та ‘Cacanska Bestrna’ (їхній сумарний бал пошкодження не перевищив 9,0%). Сорти ‘Насолода’, ‘Black Diamond’, ‘Tornfree’, ‘Loch Tay’, ‘Triple Сrown’ та ‘Black Butte Blackberу’ ризиковано культивувати на територіях з можливим зниженням температури до -25 °С без застосування додаткових агротехнічних заходів захисту від пошкоджень низькими температурами. Найчутливішими до впливу температури -30 °С виявилися сорти ‘Black Butte Blackberу’, ‘Насолода’, ‘Black Diamond’, ‘Black Pearl’ та ‘Jumbo’ (зафіксовано пошкодження понад 50% пагонів). Критичним цей температурний режим був також для сортів ‘Chief Joseph’, ‘Reuben’, ‘Tornfree’, ‘Karaka Вlack’, ‘Black Magic’, ‘Loch Tay’ та ‘Triple Crown’. Досить морозостійким за обох температур виявився сорт ‘Kiowa’. Також встановлено залежність ступеня пошкодження пагонів низькими температурами від архітектоніки куща. Сорти зі сланким типом пагонів є більш схильними до уражень низькими температурами, ніж більш пряморослі.

Мета. Створити та оцінити за комбінаційною здатністю новий вихідний матеріал плазми Iodent під час селекції гібридів кукурудзи для умов степової зони України. Методи. Польовий, математико-статистичний. Результати. Одним із основних критеріїв добору було оцінювання комбінаційної здатності нового вихідного матеріалу за основними господарсько-цінними ознаками, що має вагоме значення в селекційній характеристиці отриманих самозапилених сімей S5–6. Наведено результати оцінювання самозапилених сімей S5 та S6, отриманих на основі сестринських гібридів, створених за схрещування ранньостиглих константних ліній генетичної плазми Iodent ФАО 180–250 селекції Інституту зернових культур НААН: ‘ДК714/195’, ‘ДК744’, ‘ДК555’, ‘ДК237’, ‘ДК216’, ‘ДК213’, ‘ДК1274’ та ‘ДК234’. Показано динаміку добору кращих самозапилених сімей та відзначено закономірність, яка пов’язана з різною реакцією генотипів на умови вирощування і генетичним походженням вихідного матеріалу. За результатами аналізу врожайності тесткросів, створених за участі кращих самозапилених сімей, дібрано гібриди, які істотно перевищили за цим показником стандарти за нижчої збиральної вологості зерна. Для господарської оцінки тесткросів визначено індекс урожайності за відношенням урожайності зерна до його збиральної вологості. У кращих тесткросів він становив від 0,60 до 0,68, тоді як у гібридів-стандартів – від 0,34 до 0,45. Висновки. Виділено скоростиглі самозапилені сім’ї S6 (ДК744 ´ ДК216)211111, (ДК744 ´ ДК213)111211 та (ДК744 ´ ДК555)112111 з вищими оцінками ефектів загальної комбінаційної здатності (ЗКЗ) за ознакою «урожайність зерна» порівняно з лінією-стандартом ‘ДК744’. Визначено залежність рівня ЗКЗ самозапилених сімей від генотипу вихідних ліній, на основі яких вони були створені. Більшість кращих самозапилених сімей S6 мали у своєму складі лінії ‘ДК744’ та ‘ДК555’.

Мета. Виявити особливості формування продуктивності гороху залежно від застосування органо-мінеральних доб­рив і регуляторів росту рослин в умовах Лісостепу України. Методи. Об’єктом дослідження були два безлисточкові сорти гороху – ‘Улюбленець’ та ‘Юлій’. У фазі бутонізації рослини обробляли органо-мінеральними добривами Біовіт і Фрея-Аква Бобові й регуляторами росту рослин Регоплант та Агростимулін як окремо, так і сумісно в рекомендованих виробниками нормах. Результати. Встановлено залежність формування елементів структури врожаю гороху – кількості збережених упродовж вегетації рослин на 1 м2, кількості бобів на рослині, насінин у бобі та насінин на рослині, а також маси 1000 насінин та їх маси з рослини – від сортових особливостей, варіантів застосування досліджуваних препаратів і погодних умов року. Найістотніше продуктивність культури визначалась такими показниками, як гус­тота рослин, кількість сформованого на рослині насіння та його маса. Простежено чітку закономірність щодо ефективності впливу конкретних комбінацій органо-мінеральних добрив і регуляторів росту рослин на формування структурних елементів урожаю та, як наслідок, на врожайність і якість зерна гороху. Причому ця закономірність в обох досліджуваних сортів не залежала від прояву негативних чинників довкілля і спостерігалася в усі роки досліджень. Найвищі показники врожайності та якості зерна (вміст сирого протеїну, жиру та ін.) фіксували у варіантах комплексного внесення препаратів. Висновки. Застосування у посівах гороху добрив і регуляторів росту рослин є важливим та дієвим чинником реалізації його потенційної врожайності. Визначені у процесі дослідження параметри формування індивідуальної продуктивності рослин, урожаю та якості зерна можуть бути використані для вдосконалення моделі технології вирощування культури в умовах Лісостепу України.

Мета. Визначити мінеральний склад рослин новостворених сортів Salvia verticillataL. ‘Мушкетер’ та Salvia patens Сav. ‘Маестро’ селекції НБС імені М. М. Гришка НАН України для з’ясування придатності їх використання у харчовій та фармацевтичній галузях промисловості України. Методи. Рентгено-флуоресцентний метод визначення елементного складу рослинної сировини. Результати. Наведено результати вмісту мінеральних елементів у надземній частині рослин S. verticillata та S. patens у фазах відростання, бутонізації та квітування, а також залежно від їх здатності поглинати елементи з ґрунту і накопичувати у надземній частині та коренях. Встановлено, що надземна частина рослин досліджуваних сортів містить усі 5 найважливіших у житті рослин елементів – K, Fe, Cu, Zn та Mn. Достатньо високим є вміст мезоелементів Ca та S. Кількість визначених у рослинах елементів Pb, Sr і Zr незначна. Встановлено, що незважаючи на високу концентрацію Si у ґрунті на дослідних ділянках, у рослини цей елемент потрапляє у незначних кількостях. Елементи Mn, K, Sr накопичуються в надземній частині. Було визначено, що елементи за зростанням їх вмісту в надземній частині S. verticillata можна розташувати в такому порядку K>Ca>Si>Mg>Fe>P>Na>Al>Zn>Mn>Cu, а у надземній частині S. patens відповідно: K>Si>Ca>Mg>P>Fe>Na>Al>Zn>Mn>Sr>Cu. Вміст цинку та свинцю у досліджуваних рослинах знаходився у межах гранично допустимих концентрацій для рослинної сировини та продуктів харчування. Висновки. Вперше в умовах інтродукції у Правобережному Лісостепу України для сортів рослин S. verticillata (‘Мушкетер’) та S. patens (‘Маестро’) визначено вміст макро- та мікроелементів, які безпосередньо пов’язані з метаболізмом біологічно активних сполук. З’ясовано особливості їх розподілу при транспортуванні з ґрунту в корені та у надземну масу, а також залежність їх вмісту від фази розвитку рослин. Мікроелементи Pb, Ni, Mo, Co, Cd, As та Hg виявлені в незначних кількостях. Отримані результати будуть використані в хемотаксономії представників роду Salvia, для оцінювання та порівняння якості рослинної сировини, вивчення фармакологічних властивостей цих рослин і використання їх у медицині та харчовій промисловості. Отримані дані мають як наукове, так і практичне значення для добору господарсько-цінних видів, у селекції нових сортів та збагаченні флори України.

Цель. Проследить цикл сезонного развития интродуцированных растений сортов рода Heuchera L. Методы. Фенологические, биометрические и аналитические. Результаты. На основе фенологических наблюдений установлено, что растения сортов рода Heuchera в условиях Правобережной Лесостепи Украины проходят все этапы цикла сезонного развития. Выявлено, что фазы отрастания генеративных побегов и цветения значительно растянуты во времени. Одновременно проходят фазы бутонизации, цветения и плодоношения. По характеру ритма развития исследованные растения отнесены к феноритмотипу летне-зимне-зеленых с зимним покоем, что обусловливает продолжительность их общей декоративности. Выводы. Определено, что период вегетации у сортов Heuchera продолжается 216–232 суток. Сроки начала (1–2 декада мая), длительность (26–43 суток) фазы цветения и анализ феноспектров сортов рода Heuchera свидетельствуют о том, что ритм их развития согласуется с климатическими условиями Правобережной Лесостепи Украины. Декоративность интродуцированных сортов Heuchera проявляется от периода бутонизации до завершения вегетации. Следовательно, они способны обеспечить длительный декоративный эффект в различных вариантах озеленения ранне- и поздневесеннего (март–май), весенне-летнего (май–июнь) и летне-осеннего (конец августа–октябрь, частично ноябрь) периодов вегетации. Прохождение растениями фазы плодоношения, от начала завязывания, созревания полноценных плодов и жизнеспособных семян, является безоговорочным аргументом проведения селекционной работы. | Purpose. To study the seasonal cycle of development for introduced genus Heuchera L. plant varieties. Methods. Phenological, biometrical and analytical. Results. Based on the results of phenological observations, it was marked that the plants of Heuchera genus of the Right-coast Forest-Steppe of Ukraine pass through the all stages of seasonal development cycle. It was revealed that the phases of green shoots growing and blossoming are considerably prolonged. The phases of budding, blossoming and fruiting take place simultaneously. The studied plants, according to the nature of the development rhythm, are classified as a phenological “summer-winter green” type with winter dormancy, which determines the duration of their “decorativeness”.Conclusions. It was found out that the vegetation period for Heuchera species lasts 216–232 days. The beginning (I–II decade of May), duration (26–43 days) of the blosso­ming phase and phenological spectra analysis of the genus Heuchera varieties show that the rhythm of their development responds to the climatic conditions of the Right-coast Forest-Steppe of Ukraine. The decorativeness of introduced Heuchera varieties is evident from the budding to the end of the vegetation. So, they are able to provide a long decorative effect from March to early November according to different types of planting. As the fruiting phase is available, including the fruit-setting and viable seeds ripening, it is an absolute argument for selection work fulfillment. | Мета. Простежити цикл сезонного розвитку інтродукованих рослин сортів роду Heuchera L. Методи. Фенологічні, біометричні та аналітичні. Результати. На основі фенологічних спостережень встановлено, що рослини сортів роду Heuchera в умовах Правобережного Лісостепу України проходять всі етапи циклу сезонного розвитку. Виявлено, що фази відростання генеративних пагонів і цвітіння значно подовжені в часі. Одночасно проходять фази бутонізації, цвітіння та плодоношення. За характером ритму розвитку досліджені рослини належать до феноритмотипу літньо-зимово-зелених із зимовим спокоєм, що зумовлює тривалість їх загальної декоративності. Висновки. Визначено, що період вегетації у сортів Heuchera триває 216–232 доби. Строки початку (1–2 декада травня), тривалість (26–43 доби) фази цвітіння та аналіз феноспектрів сортів роду Heuchera свідчать, що ритм їхнього розвитку узгоджується з кліматичними умовами Правобережного Лісостепу України. Декоративність інтродукованих сортів Heuchera проявляється від періоду бутонізації до завершення вегетації. Отже, вони здатні забезпечити тривалий декоративний ефект у різних варіантах озеленення ранньо- та пізньовесняного (березень–травень), весняно-літнього (травень–червень) та літньо-осіннього (кінець серпня–жовтень, частково листопад) періодів вегетації. Проходження рослинами фази плодоношення, від початку зав’язування, достигання повноцінних плодів і життєздатного насіння, є беззаперечним аргументом проведення селекційної роботи.

Цель. Изучить морфометрические показатели (длина, ширина и толщина) зерновки гексаплоидных видов пшеницы и разработать для их эффективного анализа индексы параметров зерновки: шарозёрности и крупнозёрности.Методы. Исследовали четыре гексаплоидных образца пшеницы, из которых два – сорта яровой мягкой пшеницы и по одному образцу, представляющему виды Triticum petropavlovskyi Udacz. et Migusch. (самый крупнозёрный среди гексаплоидных видов) и T. spherococcum Perciv. (имеет шаровидную форму зерновки). Морфомет­рические показатели зерновок измеряли при помощи штангенциркуля у 10–20 растений урожая 2012, 2014, 2016 гг. Достоверность полученных результатов оценивали при помощи стандартной статистической обработки.Результаты. Разработанные индексы характеризовались стабильным уровнем по годам и практически не зависели от условий выращивания, поэтому их следует считать надёжными для оценки образцов пшеницы по результатам морфометрического анализа зерновки. Установлено чёткую тенденцию к отличию между уровнями проявления показателей зерновки между первой и второй зерновкой колоска. Поэтому для оптимизации количества измерений рекомендовано проводить анализ зерновки по второму цветку, где показатели зерновки выражены лучше.Выводы. Исследования показали эффективность использования разработанных индексов для оценки формы и величины зерновки. Использование индексов будет содействовать эффективному отбору образцов с оптимальным сочетанием показателей зерновки в селекционном процессе. Их также можно использовать при разработке методик оценки на охрано­способность сортов | Мета. Вивчити морфометричні показники (довжина, ширина і товщина) зернівки гексаплоїдних видів пшениці та розробити для ефективного їх аналізу індекси параметрів зернівки: кулястозерності та крупнозерності. Методи. Досліджували чотири гексаплоїдні зразки пшениці, з яких два – сорти ярої м’якої пшениці та по одному зразку, що репрезентують види Triticum petropavlovskyi Udacz. et Migusch. (найбільш крупнозерний серед гексаплоїдних видів) та T. spherococcum Perciv. (має кулясту форму зернівки). Морфометричні показники зернівок вимірювали за допомогою штангенциркуля в 10–20 рослин урожаю 2012, 2014 та 2016 рр. Достовірність отриманих результатів оцінювали за допомогою стандартної статистичної обробки. Результати. Розроблені індекси характеризувалися стабільним рівнем по роках і практично не залежали від умов вирощування, тому можна вважати їх надійними для оцінювання зразків пшениці за результатами морфометричного аналізу зернівки. Встановлено чітку тенденцію до відмінності між рівнями прояву показників зернівки у першій та другій зернівках колоска. Тому для оптимізації кількості вимірів рекомендовано проводити аналіз зернівки по другій квітці, де показники зернівки виражено краще. Висновки. Дослідження засвідчили ефективність використання розроблених індексів для оцінки форми та величини зернівки. Застосування індексів сприятиме ефективному добору зразків з оптимальним поєднанням показників зернівки в селекційному процесі. Їх також можна використати під час розробки методик оцінки на охороноздатність сортів. | Purpose. The article presents approaches to the effective use of the indices for grain morphometric assessment of hexaploid wheat species. The purpose of our research was to study the morphometric parameters (length, width and thickness) of grains and develop effective indices for grain parameters: roundness and size.Methods. Four hexaploid samples of wheat were under research – two spring soft wheat varieties, one sample of the species Triticum petropavlovskyi (the most large-grained species among hexaploid) and the last one represented species T. spherococcum (has a spherical grain form). Grains’ morphometric indices were measured with the help of caliper and 10–20 plants were examined of each 2012, 2014, 2016 yield. The reliability of the obtained results was estimated in accordance with standard statistical processing.Results. The introduced indexes had stable meanings along the years and practically did not depend on the conditions of cultivation, which makes them reliable for wheat samples evaluation, based on grain morphometric analysis. The clear tendency towards the diffe­rence between the indices of the first and the second grains in the spike was determined. Therefore, in order to optimize the number of measurements, we recommend to analyze grains of the second flower, where the grain characteristics are better expressed.Conclusions. So, the study showed the efficiency in use of our indices to assess the shape and size of grains. The indices use will facilitate the effective selection of grain samples with the optimal parameters in the selection process and can be used in the special techniques development for the variety protection.

Цель. Выявить перспективные образцы кукурузы из коллекции Устимовской опытной станции растениеводства с важными биохимическими показателями качества – высоким содержанием белка и крахмала в зерне.Методы. Полевой, лабораторный, обобщения.Результаты. Проведено распределение коллекционных образцов кукурузы по биохимическим показателям. Выделена только одна линия с очень высоким содержанием белка 15,8% – ‘УХК 464’ (Украина). Высокий уровень содержания белка имели 57 линий и 35 сортов различного эколого-географического происхождения, что позволяет отбирать ценные формы. Среди самозапыленных линий к источникам очень высокого содержания белка (14,0–15,0%) отнесены: ‘УХ 220’ (Украина) и ‘А 27-51’, ‘R 168’ (США). Содержание белка в пределах 12,0–12,9% имели 10 сор­тов кукурузы, лучшие из них местный сорт ‘UB0104037’ (Россия), ‘UB0100419’, ‘Cuzco’ (Мексика). Среди линий кукурузы, созданных путем привлечения форм с генами wx, se, o2, ae, su1, su2, sh2, выделены образцы, сочетающие высокую зерновую продуктивность с повышенным содержанием белка. По очень высокому содержанию крахмала в зерне (70,0–75,5%) выделены 147 образцов, в том числе 39 линий и 108 сортов. Лишь у 3 линий – ‘ХЛГ 4’ и ‘А 169’ (Украина), ‘7023’ (Германия) – содержание крахмала превышало 76,0%. У 23 линий этот показатель варьирует в пределах 73–75%. Лучшие из них: ‘ЛК 14795’, ‘УХК 383’, ‘УХР 74-2’ (Украина), ‘МА 23 С’ (Франция), ‘Б 312’ (Россия), ‘LH 59’ (США), ‘ВС 70511’ (Хорватия), ‘N 4-1-6’ (Сербия и Черногория), ‘Martonvasar 1’, ‘Martonvasar 2’ (Венг­рия). При создании гибридов и линий с повышенным содержанием белка и крахмала рекомендовано вводить в селекционный процесс самозапыленные линии ‘G 6’, ‘CO 72-75-13 PR’, ‘D-BE-14’, ‘W 117’, ‘407’, ‘P 502 ЗМ’, ‘УХК 565’, ‘Oh 45’. Это позволит получить ценный исходный материал, служащий основой для приоритетных направлений селекции кукурузы.Выводы. По результатам изучения образцов кукурузы выделено ценный исходный материал для создания линий и гибридов с улучшенным биохимическим составом зерна. Исследуемые образцы находятся в коллекции Устимовской опытной станции и Национального центра генетических ресурсов растений и могут быть использованы селекционерами и другими потребителями в теоретических и практических разработках. | Purpose of this work is to identify promising samples of corn from the collection of Ustymivka Experimental Station of Plant Production with important biochemical indicators of quality – high protein and starch content.Methods. Field, laboratory, summarizing.Results. The grading of the collection samples of corn according to biochemical indicators was carried out. Only one line with a very high protein content of 15.8% was allocated – ‘UHK 464’ (Ukraine). 57 lines and 35 varieties of different eco-geographical origin had the high level of protein content. This makes it possible to select valuable forms. Among self-polluting lines, the sour­ces of very high protein content (14.0–15.0%) include: ‘UH 220’, (Ukraine) and ‘A 27-51’, ‘R 168’ (USA). 10 varieties of maize had the corn protein content within 12.0–12.9%, the best of them are conventional variety ‘UB0104037’ (Russia) and UB0100419 ‘Cuzco’ (Mexico). Among the maize lines created with the wx, se, o2, ae, su1, su2, sh2 genes, some corn samples were identified as a combination of high productivity with increased protein content. Very high content of starch in corn (70.0–75.5%) was found in 147 samples, including 39 lines and 108 varieties. Only 3 lines had a starch content of more than 76.0% – ‘HLG 4’ and ‘A 169’ (Ukraine), ‘7023’ (Germany). This indicator varies within the limits of 73–75% in 23 maize lines. The best of them are ‘LK 14795’, ‘UHK 383’, ‘UHR 74-2’ (Ukraine), ‘MA 23 S’ (France), ‘B 312’ (Russia), ‘LH 59’ (USA), ‘ВС 70511’ (Croatia), ‘N 4-1-6’ (Serbia and Montenegro), ‘Martonvasar 1’, ‘Martonvasar 2’ (Hungary). It is recommended to use self-pollinated lines ‘G 6’, ‘CO 72-75-13 PR’, ‘D-BE-14’, ‘W 117’, ‘407’, ‘P 502 ZM’, ‘UHK 565’, ‘Oh 45’ in the maize selection process for hybrids and lines with the high content of protein and starch. This provides a valuable source material, which will serve as the basis for the priority directions of maize breeding.Conclusions. Based on the results of the study, a valuable original material for maize lines and hybrids breeding with improved biochemical composition of corn was formed. The studied corn samples are in the collections of the Ustymivka Experimental Station and the National Centre for Plant Genetic Resources of Ukraine and can be used by breeders and other consumers in theoretical and practical developments. | Мета. Виявити перспективні зразки кукурудзи з колекції Устимівської дослідної станції рослинництва з важливими біохімічними показниками якості – високим вмістом білка й крохмалю в зерні.Методи. Польовий, лабораторний, узагальнення.Результати. Проведено розподіл колекційних зразків кукурудзи за біохімічними показниками. Виділено лише одну лінію з дуже високим вмістом білка 15,8% – ‘УХК 464’ (Україна). Високий рівень вмісту білка мали 57 ліній і 35 сортів різного еколого-географічного походження, що дає можливість добору цінних форм. Серед самозапилених ліній до джерел дуже високого вмісту білка (14,0–15,0%) віднесено: ‘УХ 220’ (Україна) та ‘А 27-51’, ‘R 168’ (США). Вміст білка в межах 12,0–12,9% мали 10 сортів кукурудзи, кращі з них місцевий сорт ‘UB0104037’ (Росія), ‘UB0100419’, ‘Cuzco’ (Мексика). Серед ліній кукурудзи, створених шляхом залучення форм з генами wx, se, o2, ae, su1, su2, sh2, виділено зразки, що поєднують високу зернову продуктивність із підвищеним вмістом білка. За дуже високим вмістом крохмалю в зерні (70,0–75,5%) виділено 147 зразків, зокрема 39 ліній і 108 сортів. Лише три лінії – ‘ХЛГ 4’ та ‘А 169’ (Україна), ‘7023’ (Німеччина) – мали вміст крохмалю понад 76,0%. У 23 ліній цей показник варіює в межах 73–75%. Кращі з них: ‘ЛК 14795’, ‘УХК 383’, ‘УХР 74-2’ (Україна), ‘МА 23С’ (Франція), ‘Б 312’ (Росія), ‘LH 59’ (США), ‘ВС 70511’ (Хорватія), ‘N 4-1-6’ (Сербія і Чорногорія), ‘Martonvasar 1’, ‘Martonvasar 2’ (Угорщина). У процесі створення гібридів і ліній з підвищеним вмістом білка та крохмалю рекомендовано вводити в селекційний процес самозапилені лінії ‘G 6’, ‘CO 72-75-13 PR’, ‘D-BE-14’, ‘W 117’, ‘407’, ‘P 502 зМ’, ‘УХК 565’, ‘Oh 45’. Це дасть змогу одержувати цінний вихідний матеріал, що слугуватиме основою для пріоритетних напрямів селекції кукурудзи.Висновки. За результатами вивчення зразків кукурудзи виділено цінний вихідний матеріал для створення ліній і гібридів з поліпшеним біохімічним складом зерна. Досліджувані зразки знаходяться в колекції Устимівської дослідної станції та Національного центру генетичних ресурсів рослин і можуть бути використані селекціонерами й іншими споживачами в теоретичних і практичних розробках.