Purpose. Based on the study of oxidative and antioxidant processes in wheat plants (Triticum aestivum L.) in the earing phase at the infection by Septoria tritici Rob., identify the varietal features of changes in the level of hydrogen peroxide, the intensity of lipid peroxidation and the activi­ty of antioxidant enzymes for development of biochemical methods for selection of disease-resistant plants. Methods. Field, spectrophotometric methods of biochemical characteristic determination, comparison, generalization. Statistical analysis of research results was carried out using the program Libre Office Calc (GNU Lesser General Public Licensev3). Results. Changes in the content of hydrogen peroxide, malondialdehyde and the activity of catalase, superoxide dismutase, peroxidase in wheat plants infected by S. tritici at the earing phase were determined. The presence of varietal features of changes in the oxidative and antioxidant processes of wheat plant cells upon S. tritici infection were detected. It was shown that plant response to S. tritici damage in more disease-resistant wheat varieties were characterized by increased or unchanged relative to the control the content of malondialdehyde and peroxidase activity.  Conclusions. The obtained results will expand the knowledge about the mechanisms of maintaining ROS homeostasis in wheat plants infected by S. tritici and allow to identify biochemical reactions of wheat plants in response to infection, which can be used in the future for the development of biochemical methods for identification of disease-resistant varieties. | Мета. На основі вивчення окиснювальних та антиокиснювальних процесів у рослинах пшениці (Triticum aestivum L.) у фазі колосіння за враження Septoria tritici Rob. виявити сортові особливості за зміною рівня пероксиду водню, інтенсивності перекисного окиснення ліпідів, активності антиоксидантних ензимів для розроблення біохімічних методів добору стійких проти хвороби cортів. Методи. Польовий, спектрофотометричні методи визначення біохімічних показників, порівняння, узагальнення. Статистичний аналіз результатів досліджень проводили за допомогою програми Libre Office Calc (GNU Lesser General Public Licensev3). Результати. Виявлені зміни вмісту пероксиду водню, малонового діальдегіду та активності супероксиддисмутази, каталази, пероксидази в рослинах пшениці у фазі колосіння за інфікування септоріозом. Установлено наявність особливостей зміни окиснювальних та антиокиснювальних процесів клітин рослин пшениці за інфікування збудниками септоріозу залежно від дослідженого сорту пшениці. Показано, що реакція рослин на враження збудниками септоріозу в стійкіших проти хвороби сортів пшениці характеризувалася підвищеними або незмінними відносно контролю вмістом малонового діальдегіду та активності пероксидази. Висновки. Отримані результати розширюють знання про механізми підтримання окиснювального гомеостазу в рослин пшениці за інфікування збудниками септоріозу та дають змогу виділити біохімічні реакції рослин культури у відповідь на інфекцію, які можуть бути використані надалі для розроблення біохімічних методів ідентифікації стійких проти хвороби сортів.

Мета. На основі вивчення окиснювальних та антиокиснювальних процесів у рослинах пшениці (Triticum aestivum L.) у фазі колосіння за враження Septoria tritici Rob. виявити сортові особливості за зміною рівня пероксиду водню, інтенсивності перекисного окиснення ліпідів, активності антиоксидантних ензимів для розроблення біохімічних методів добору стійких проти хвороби cортів. Методи. Польовий, спектрофотометричні методи визначення біохімічних показників, порівняння, узагальнення. Статистичний аналіз результатів досліджень проводили за допомогою програми Libre Office Calc (GNU Lesser General Public Licensev3). Результати. Виявлені зміни вмісту пероксиду водню, малонового діальдегіду та активності супероксиддисмутази, каталази, пероксидази в рослинах пшениці у фазі колосіння за інфікування септоріозом. Установлено наявність особливостей зміни окиснювальних та антиокиснювальних процесів клітин рослин пшениці за інфікування збудниками септоріозу залежно від дослідженого сорту пшениці. Показано, що реакція рослин на враження збудниками септоріозу в стійкіших проти хвороби сортів пшениці характеризувалася підвищеними або незмінними відносно контролю вмістом малонового діальдегіду та активності пероксидази. Висновки. Отримані результати розширюють знання про механізми підтримання окиснювального гомеостазу в рослин пшениці за інфікування збудниками септоріозу та дають змогу виділити біохімічні реакції рослин культури у відповідь на інфекцію, які можуть бути використані надалі для розроблення біохімічних методів ідентифікації стійких проти хвороби сортів.

Purpose. Analysis of plant micropropagation technologies for the creation of viable interspecific hybrids and varieties of Actinidia Lindl. Methods. General scientific – hypothesis, experiment, observation, analysis, synthesis method for drawing conclusions. Results. The introduction of in vitro technologies is now becoming the dominant commercial method of large-scale and rapid production of seedlings with stable inheritance of variety traits, high multiplication rate, preservation of economically valuable traits in the absence of production seasonality and time constraints. In addition to reproduction, the breeding process is also accelerated, including mutagenesis and hybridization. It is important to obtain not only a sterile explant, but also a morphogenically active one, that is, a plant that takes roots and subsequently regenerates in vitro. The best in terms of decontamination efficiency is the method of treatment with hypochlorite and the addition of PPM biocide to the nutrient medium, but under these conditions, the lowest survival of explants in all samples was noted. The efficiency of introduction into aseptic culture at the first stage of micropropagation is also affected by the biological characteristics of the primary explants. In studies with nutrient media for A. arguta, it was found that of the elements of mineral nutrition, only 11 ions are necessary for life: five macro- (N, K, P, Mg, S) and six microelements (Cl, Fe, B, Mo, Na, I). Plants in vitro have a lower dry matter content and a greater amount of moisture, including free moisture, which is quickly lost when the water balance is disturbed. Conclusions. The abi­lity to regenerate is more pronounced in the species A. chinensis and A. deliciosa, and to a lesser extent in A. arguta. For A. chinensis, the use of hydroponic technology for the adaptation of regenerants at the ex vitro stage is effective. | Мета. Аналіз технологій мікроклонального розмноження рослин для створення життєздатних міжвидових гібридів і сортів Actinidia Lindl. Методи. Загальнонаукові – гіпотеза, експеримент, спостереження, аналіз, метод синтезу для формування висновків. Результати. Упровадження технологій in vitro натепер стає панівним комерційним методом масштабного й швидкого отримання саджанців зі стабільним успадкуванням ознак сорту, високим коефіцієнтом розмноження, збереженням господарсько-цінних ознак за відсутності сезонності виробництва та обмежень у часі. Крім розмноження, пришвидшується й селекційний процес, зокрема мутагенез і гібридизація. Важливо одержати не лише стерильний експлант, а й морфогенно активний, тобто такий, що приживеться, і згодом регенерує рослину in vitro. Найліпшим за ефективністю деконтамінації є спосіб оброблення гіпохлоритом та додавання у живильне середовище біоциду РРМ, але за цих умов відзначено найменше виживання експлантів у всіх зразків. На ефективність введення в асептичну культуру на першому етапі мікроклонального розмноження впливають також і біологічні особливості первинних експлантів. У дослідженнях із поживними середовищами для A. arguta встановлено, що з елементів мінерального живлення лише 11 іонів є необхідними для життєдіяльності: п’ять макро- (N, K, P, Mg, S) і шість мікроелементів (Cl, Fe, B, Mo, Na, I). Рослини in vitro мають нижчий уміст сухих речовин та більшу кількість вологи, зокрема й вільної, яка за умови порушення водного балансу швидко втрачається. Висновки. Здатність до регенерації більшою мірою виражена у видів A. chinensis та A. deliciosa, меншою – в А. arguta. Для A. chinensis ефективним є застосування гідропонної технології адаптації регенерантів на етапі ex vitro.

Мета. Аналіз технологій мікроклонального розмноження рослин для створення життєздатних міжвидових гібридів і сортів Actinidia Lindl. Методи. Загальнонаукові – гіпотеза, експеримент, спостереження, аналіз, метод синтезу для формування висновків. Результати. Упровадження технологій in vitro натепер стає панівним комерційним методом масштабного й швидкого отримання саджанців зі стабільним успадкуванням ознак сорту, високим коефіцієнтом розмноження, збереженням господарсько-цінних ознак за відсутності сезонності виробництва та обмежень у часі. Крім розмноження, пришвидшується й селекційний процес, зокрема мутагенез і гібридизація. Важливо одержати не лише стерильний експлант, а й морфогенно активний, тобто такий, що приживеться, і згодом регенерує рослину in vitro. Найліпшим за ефективністю деконтамінації є спосіб оброблення гіпохлоритом та додавання у живильне середовище біоциду РРМ, але за цих умов відзначено найменше виживання експлантів у всіх зразків. На ефективність введення в асептичну культуру на першому етапі мікроклонального розмноження впливають також і біологічні особливості первинних експлантів. У дослідженнях із поживними середовищами для A. arguta встановлено, що з елементів мінерального живлення лише 11 іонів є необхідними для життєдіяльності: п’ять макро- (N, K, P, Mg, S) і шість мікроелементів (Cl, Fe, B, Mo, Na, I). Рослини in vitro мають нижчий уміст сухих речовин та більшу кількість вологи, зокрема й вільної, яка за умови порушення водного балансу швидко втрачається. Висновки. Здатність до регенерації більшою мірою виражена у видів A. chinensis та A. deliciosa, меншою – в А. arguta. Для A. chinensis ефективним є застосування гідропонної технології адаптації регенерантів на етапі ex vitro.

Aim. To assess new introduced varieties of pea (Pisum sativum L.) of different ecological and geographical origin in conditions of the Southern part of the Forest-Steppe of Ukraine according to a set of productivity and adaptability indicators. Methods. During 2018–2020 in the conditions of Ustymivka Experimental Station of Plant Production of the Plant Production Institute named after V. Ya. Yuriev NAAS of Ukraine (Poltava region, 49°18′21″N, 33°13′56″E) 30 new pea samples originating from Belarus, Azerbaijan, Canada, Poland and the Netherlands were studied. In the ripening phase of pods and seeds (BBCH 86–90) in field and laboratory conditions yields, productivity, 1000 beans weight, early-ripening, plant height and height of attachment of the lower pods above the soil level, number of nodes to the first pod and their total number per plant, number of pods and seeds per plant, number of seeds per pod, pod parameters were studied. Results. As a result of studying new samples of pea, the range of variation of their yield from 200.5 to 300.0 g/m2 was established, while the varieties ‘Aleks’, ‘Atlant’, ‘Minskiy ovoschnoy’ (Belarus), ‘Fidan’ (Azerbaijan), ‘Dacota’ (Canada), ‘Angela’ (Netherlands) were more productive, in which the mass of grain from the plant exceeded 10.0 g. The productivity of the plant was high due to both the increased number of seeds and the weight of 1000 grains. Almost all the studied samples were mediumripe (71–80 days) and are optimal for the Southern Forest-Steppe zone of Ukraine. The most early maturing (64–69 days) were the Belarusian varieties ‘Yan’, ‘Gontso’, ‘Goryinets’, ‘Alfa’, ‘Pryivabnyi’, ‘Malyish’ and the Dutch ‘Angela’ variety. The lowest varieties were Belarusian varieties – ‘Goryinets’, ‘Vlad’, ‘Alfa’, ‘Atlant’ and others (31.0–60.0 cm), which can be used as sources on this basis. Special attention should be paid to varieties that combine several valuable features: ‘Aleks’, ‘Atlant’, ‘Minskiy ovoschnoy’, ‘Korelicheskiy ovoschnoy’, ‘Slodyich’, ‘Malyish’, ‘Kosmay’, ‘Kelvidon’ (Belarus), ‘Fidan’ (Azerbaijan), ‘Jof’ (Poland), ‘CDC Limerick’ (Canada), ‘Orix’ (Spain). Conclusions. The above varieties can be recommended as sources of valuable traits for practical use in breeding, and they are suitable for cultivation in the Southern Forest-Steppe, subject to inclusion in the State Register of plant varieties suitable for distribution in Ukraine. | Мета. Оцінити нові інтродуковані сорти гороху овочевого (Pisum sativum L.) різного еколого-географічного походжен­ня в умовах південної частини Лісостепу України за комплексом показників продуктивності та адаптивності. Методи. Протягом 2018-2020 рр. в умовах Устимівської дослідної станції рослинництва Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААН (Полтавська обл., 49°18'21"N, 33°13'56"E) досліджували 30 нових зразків гороху походженням із Білорусі, Азербайджану, Канади, Польщі та Нідерландів. У фазі достигання стручків та насіння (BBCH 86-90) у польових та лабо­раторних умовах визначали показники врожайності, продуктивності, маси 1000 насінин, скоростиглості, висоти рослин та висоти прикріплення нижніх бобів над рівнем ґрунту, кількості вузлів до першого бобу та загальну кількість їх на рослині, кількості бобів та насіння на рослині, кількості насіння в бобі, параметри бобу. Результати. У процесі вивчення нових зразків гороху овочевого встановлено розмах рівня варіювання їх урожайності від 200,5 до 300,0 г/м2, при цьому найурожайнішими були сорти 'Алекс', 'Атлант', 'Минский овощной' (Білорусь), 'Fidan' (Азербайджан), 'Darata' (Канада), 'Angela' (Нідерланди), у яких маса насіння з рослини перевищувала 10,0 г. Показники продуктивності рослини були висо­кими завдяки як підвищеній кількості насінин, так і масі 1000 зерен. Майже всі досліджені зразки виявилися середньо­стиглими (71-80 діб) і є оптимальними для зони Південного Лісостепу України. Найбільш скоростиглими (64-69 діб) були білоруські сорти 'Ян', 'Гонцо', 'Горьінец', 'Альфа', 'Прьівабньї', 'Мальїш' та нідерландський сорт 'Angela'. Найбільш низько­рослими виявилися білоруські сорти - 'Горьінец', 'Влад', 'Альфа', 'Атлант' та ін. (31,0-60,0 см), які можна використати як джерела за цією ознакою. Особливої уваги заслуговують сорти, які поєднують у собі кілька цінних ознак: 'Алекс', 'Атлант', 'Минский овощной', 'Корелический овощной', 'Слодьіч', 'Мальїш', 'Космай', 'Кельвидон' (Білорусь), 'Fidan' (Азербайджан), 'Jof (Польща), 'CDC Limerick' (Канада), 'Orix' (Іспанія). Висновки. Вищезазначені сорти можна рекомендувати як джерела цінних ознак для практичного використання в селекції, а також вони є придатними для вирощування в зоні Південного Лісостепу, за умови включення до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні.

Мета. Оцінити нові інтродуковані сорти гороху овочевого (Pisum sativum L.) різного еколого-географічного походжен­ня в умовах південної частини Лісостепу України за комплексом показників продуктивності та адаптивності. Методи. Протягом 2018-2020 рр. в умовах Устимівської дослідної станції рослинництва Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААН (Полтавська обл., 49°18'21"N, 33°13'56"E) досліджували 30 нових зразків гороху походженням із Білорусі, Азербайджану, Канади, Польщі та Нідерландів. У фазі достигання стручків та насіння (BBCH 86-90) у польових та лабо­раторних умовах визначали показники врожайності, продуктивності, маси 1000 насінин, скоростиглості, висоти рослин та висоти прикріплення нижніх бобів над рівнем ґрунту, кількості вузлів до першого бобу та загальну кількість їх на рослині, кількості бобів та насіння на рослині, кількості насіння в бобі, параметри бобу. Результати. У процесі вивчення нових зразків гороху овочевого встановлено розмах рівня варіювання їх урожайності від 200,5 до 300,0 г/м2, при цьому найурожайнішими були сорти 'Алекс', 'Атлант', 'Минский овощной' (Білорусь), 'Fidan' (Азербайджан), 'Darata' (Канада), 'Angela' (Нідерланди), у яких маса насіння з рослини перевищувала 10,0 г. Показники продуктивності рослини були висо­кими завдяки як підвищеній кількості насінин, так і масі 1000 зерен. Майже всі досліджені зразки виявилися середньо­стиглими (71-80 діб) і є оптимальними для зони Південного Лісостепу України. Найбільш скоростиглими (64-69 діб) були білоруські сорти 'Ян', 'Гонцо', 'Горьінец', 'Альфа', 'Прьівабньї', 'Мальїш' та нідерландський сорт 'Angela'. Найбільш низько­рослими виявилися білоруські сорти - 'Горьінец', 'Влад', 'Альфа', 'Атлант' та ін. (31,0-60,0 см), які можна використати як джерела за цією ознакою. Особливої уваги заслуговують сорти, які поєднують у собі кілька цінних ознак: 'Алекс', 'Атлант', 'Минский овощной', 'Корелический овощной', 'Слодьіч', 'Мальїш', 'Космай', 'Кельвидон' (Білорусь), 'Fidan' (Азербайджан), 'Jof (Польща), 'CDC Limerick' (Канада), 'Orix' (Іспанія). Висновки. Вищезазначені сорти можна рекомендувати як джерела цінних ознак для практичного використання в селекції, а також вони є придатними для вирощування в зоні Південного Лісостепу, за умови включення до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні.

Purpose. To determine the influence of the moistening conditions and treatment of seeds with biological preparations Azotofit-r, Fitotsyd, Mycofriend-r, Orhanik-balans Monofosfor on growth processes at the initial plant life stages, formation of stand density and grain yield of winter wheat varieties. Methods. General scientific, special, field, mathematical-statistical and calculation-comparative methods were used for research. Results. The key to a high yield of winter wheat is in obtaining even stands, forming the optimal density of plant stands at the time of harvesting, taking into account their survival rates, the coefficient of productive tillering, and the study of new varieties adapted to climate changes. According to the research results, it was determined that, on average, for 2020–2022, the highest grain yield among the studied varieties of winter wheat was recorded in plants of the variety ‘Duma Odeska’ (8.38 t/ha) under irrigation in the variant with pre-sowing treatment of seeds with the biopreparation Azotofit-r, which was 0.78 t/ha more compared to the control (treatment with water). In the variant without irrigation, the yield was 6.08 t/ha, which was less than the control by 2.3 t/ha or 27.4%. Conclusions. The developed elements of the technology of winter wheat varieties growing make it possible to form the optimal plant density and significantly increase grain yield in the conditions of the Southern Steppe of Ukraine | Мета. Визначити вплив умов зволоження та обробки насіння біологічними препаратами Азотофіт-р, Фітоцид, Мікофренд-р, Органік-баланс Монофосфор на ростові процеси на початкових етапах життя рослин, формування густоти стояння та урожайність зерна сортів пшениці озимої. Методи. Для досліджень використовували загально­наукові, спеціальні, польові, математично-ста­тистичні та розрахунково-порівняльні методи. Результати. Запорукою високої врожайності пшениці озимої є одержання дружних сходів, формування оптимальної густоти стояння рослин на час збирання з урахуванням показників їх виживаності, коефіцієнту продуктивної кущистості та вивчення нових сортів, адаптованих до змін клімату. За результатами досліджень визначено, що в середньому за 2020–2022 рр. більшу урожайність зерна серед досліджуваних сортів пшениці озимої сформовано у рослин сорту ‘Дума одеська’ (8,38 т/га) на зрошенні у варіанті з передпосівною обробкою насіння біопрепаратом Азотофіт-р, що на 0,78 т/га більше, порівнюючи з контролем (обробка водою). У варіанті без зрошення урожайність становила 6,08 т/га, що менше за контроль на 2,3 т/га або 27,4%. Висновки. Розроблені елементи технології вирощування сортів пшениці озимої дають можливість сформувати оптимальну густоту стояння рослин та значно підвищити урожайність зерна в умовах Південного Степу України.

Мета. Визначити вплив умов зволоження та обробки насіння біологічними препаратами Азотофіт-р, Фітоцид, Мікофренд-р, Органік-баланс Монофосфор на ростові процеси на початкових етапах життя рослин, формування густоти стояння та урожайність зерна сортів пшениці озимої. Методи. Для досліджень використовували загально­наукові, спеціальні, польові, математично-ста­тистичні та розрахунково-порівняльні методи. Результати. Запорукою високої врожайності пшениці озимої є одержання дружних сходів, формування оптимальної густоти стояння рослин на час збирання з урахуванням показників їх виживаності, коефіцієнту продуктивної кущистості та вивчення нових сортів, адаптованих до змін клімату. За результатами досліджень визначено, що в середньому за 2020–2022 рр. більшу урожайність зерна серед досліджуваних сортів пшениці озимої сформовано у рослин сорту ‘Дума одеська’ (8,38 т/га) на зрошенні у варіанті з передпосівною обробкою насіння біопрепаратом Азотофіт-р, що на 0,78 т/га більше, порівнюючи з контролем (обробка водою). У варіанті без зрошення урожайність становила 6,08 т/га, що менше за контроль на 2,3 т/га або 27,4%. Висновки. Розроблені елементи технології вирощування сортів пшениці озимої дають можливість сформувати оптимальну густоту стояння рослин та значно підвищити урожайність зерна в умовах Південного Степу України.

Мета. Визначити вплив умов зволоження та обробки насіння біологічними препаратами Азотофіт-р, Фітоцид, Мікофренд-р, Органік-баланс Монофосфор на ростові процеси на початкових етапах життя рослин, формування густоти стояння та урожайність зерна сортів пшениці озимої.Методи. Для досліджень використовували загально­наукові, спеціальні, польові, математично-ста­тистичні та розрахунково-порівняльні методи.Результати. Запорукою високої врожайності пшениці озимої є одержання дружних сходів, формування оптимальної густоти стояння рослин на час збирання з урахуванням показників їх виживаності, коефіцієнту продуктивної кущистості та вивчення нових сортів, адаптованих до змін клімату. За результатами досліджень визначено, що в середньому за 2020–2022 рр. більшу урожайність зерна серед досліджуваних сортів пшениці озимої сформовано у рослин сорту ‘Дума одеська’ (8,38 т/га) на зрошенні у варіанті з передпосівною обробкою насіння біопрепаратом Азотофіт-р, що на 0,78 т/га більше, порівнюючи з контролем (обробка водою). У варіанті без зрошення урожайність становила 6,08 т/га, що менше за контроль на 2,3 т/га або 27,4%.Висновки. Розроблені елементи технології вирощування сортів пшениці озимої дають можливість сформувати оптимальну густоту стояння рослин та значно підвищити урожайність зерна в умовах Південного Степу України. | Purpose. To determine the influence of the moistening conditions and treatment of seeds with biological preparations Azotofit-r, Fitotsyd, Mycofriend-r, Orhanik-balans Monofosfor on growth processes at the initial plant life stages, formation of stand density and grain yield of winter wheat varieties.Methods. General scientific, special, field, mathematical-statistical and calculation-comparative methods were used for research.Results. The key to a high yield of winter wheat is in obtaining even stands, forming the optimal density of plant stands at the time of harvesting, taking into account their survival rates, the coefficient of productive tillering, and the study of new varieties adapted to climate changes. According to the research results, it was determined that, on average, for 2020–2022, the highest grain yield among the studied varieties of winter wheat was recorded in plants of the variety ‘Duma Odeska’ (8.38 t/ha) under irrigation in the variant with pre-sowing treatment of seeds with the biopreparation Azotofit-r, which was 0.78 t/ha more compared to the control (treatment with water). In the variant without irrigation, the yield was 6.08 t/ha, which was less than the control by 2.3 t/ha or 27.4%.Conclusions. The developed elements of the technology of winter wheat varieties growing make it possible to form the optimal plant density and significantly increase grain yield in the conditions of the Southern Steppe of Ukraine

Purpose. To evaluate the varieties: ‘MIP Assol’, ‘Balada Myronivska’, ‘Hratsiia Myronivska’, ‘MIP Yuvileina’, ‘MIP Lada’, ‘MIP Dniprianka’ and the standard variety ‘Podolianka’ and promising breeding lines: ‘Erythrospermum 55023’, ‘Lutescens 22198’, ‘Lutescens 37519’, ‘Lutescens 60049’, ‘Lutescens 60107’ winter wheat of the Mironovka`s breeding according to grain quality indicators. Methods. The research was conducted during the 2019–2021 in the breeding crop rotation of the winter wheat breeding laboratory of the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat, NAАS of Ukraine. The main method of research was laboratory and field, supplemented by analytical studies, measurements, calculations and observations. Results. The following breeding lines were the best in terms of protein content during the first sowing period: ‘Erythrospermum 55023’ (11.9%), ‘Lutescens 55198’ (12.8%), ‘Lutescens 37519’ (11.7%) and ‘Lutescens 60107’ (10.7%). During the second sowing period, the best varieties and breeding lines turned out to be ‘Hratsiia Myronivska’ (11.4%), ‘MIP Dniprianka’ (12.3%), ‘Erythrospermum 55023’ (12.3 %), ‘Lutescens 55198’ (11.4%), ‘Lutescens 37519’ (12.3%) and ‘Lutescens 60049’ (12.8%). According to the grain vitrification index during the first sowing period, the following can be distinguished: ‘Balada Myronivska’ (86.7%), ‘MIP Lada’ (89.3%), ‘MIP Dniprianka’ (87.3%), ‘Erythrospermum 55023’ (86.3 %), ‘Lutescens 55198’ (94.3 %) and ‘Lutescens 37519’ (91.0 %). During the second sowing period, these were ‘Balada Myronivska’ (86.7%), ‘Hratsiia Myronivska’ (79.3%), ‘MIP Lada’ (85.0%), ‘MIP Dniprianka’ (81.7%) and breeding lines ‘Lutescens 55198’ (80.7%) and ‘Lutescens 60049’ (81.3%). According to the content of raw gluten, the variety ‘Hratsiia Myronivska’ (26.2%) was selected. For all studied breeding lines, the value of the crude gluten content indicator varied from 26.0% to 29.9%. Du­ring the second sowing period, a higher percentage of raw gluten content was noted in the varieties ‘Hratsiia Myronivska’ (29.9%) and ‘MIP Dniprianka’ (27.4%) and selection lines – ‘Erythrospermum 55023’ (28.4%), ‘Lutescens 55198’ (27.4%), ‘Lutescens 37519’ (27.1%) and ‘Lutescens 60049’ (29.1%). Conclusions. During the three years of observations, the weather conditions differed in the amount of precipitation and the sum of active temperatures both during the growing season and during the period of flowering and maturation, which significantly affected the results of the analysis of grain quality indicators of winter wheat varieties and promising lines. Having analyzed the obtained results, it is possible to single out the varieties ‘Hratsiia Myronivska’ and ‘MIP Dniprianka’, as well as the breeding lines: ‘Erythrospermum 55023’, ‘Lutescens 55198’, ‘Lutescens 37519’ and ‘Lutescens 60049’, which exceeded the standard variety ‘Podolianka’ and the average experimental values for such basic indicators as protein content, gluten content, vitreousness and 1000-seed weight. | Мета. Оцінити сорти ‘МІП Ассоль’, ‘Балада Миронівська’, ‘Грація Миронівська’, ‘МІП Ювілейна’, ‘МІП Лада’, ‘МІП Дніпрянка’ та сорт-стандарт ‘Подолянка’ і перспективні селекційні лінії ‘Еритроспермум 55023’, ‘Лютесценс 22198’, ‘Лютесценс 37519’, ‘Лютесценс 60049’ і ‘Лютесценс 60107’ пшениці озимої миронівської селекції за показниками якості зерна. Методи. Дослідження проводили впродовж 2019–2021 рр. у селекційній сівозміні лабораторії селекції озимої пшениці Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН України. Основні методи досліджень – лабораторний, польовий та аналітичний, доповнені вимірами, підрахунками і спостереженнями. Результати. За вмістом білка протягом першого строку сівби кращими були такі селекційні лінії: ‘Еритроспермум 55023’ (11,9%), ‘Лютесценс 55198’ (12,8%), ‘Лютесценс 37519’ (11,7%) та ‘Лютесценс 60107’ (10,7%). Упродовж другого строку сівби кращими сортами та селекційними лініями виявились: ‘Грація МИР’ (11,4%), ‘МІП Дніпрянка’ (12,3%), ‘Еритроспермум 55023’ (12,3%), ‘Лютесценс 55198’ (11,4%), ‘Лютесценс 37519’ (12,3%) та ‘Лютесценс 60049’ (12,8%). За показником склоподібності зерна протягом першого строку сівби можна виділити: ‘Балада МИР’ (86,7%), ‘МІП Лада’ (89,3%), ‘МІП Дніпрянка’ (87,3%), ‘Еритроспермум 55023’ (86,3%), ‘Лютесценс 55198’ (94,3%) та ‘Лютесценс 37519’ (91,0%). Впродовж другого строку сівби – ‘Балада МИР’ (86,7%), ‘Грація МИР’ (79,3%), ‘МІП Лада’ (85,0%), ‘МІП Дніпрянка’ (81,7%) і селекційні лінії ‘Лютесценс 55198’ (80,7%) та ‘Лютесценс 60049’ (81,3%). За вмістом сирої клейковини виокремлено сорт ‘Грація МИР’ (26,2%). У всіх досліджуваних селекційних ліній значення показника вмісту сирої клейковини варіювалося від 26,0 до 29,9%. Протягом другого строку сівби вищий відсоток вмісту сирої клейковини відмічено у сортів ‘Грація МИР’ (29,9%) та ‘МІП Дніпрянка’ (27,4%) і селекційних ліній ‘Еритроспермум 55023’ (28,4%), ‘Лютесценс 55198’ (27,4%), ‘Лютесценс 37519’ (27,1%) і ‘Лютесценс 60049’ (29,1%). Висновки. Впродовж трьох років спостережень погодні умови відрізнялися за кількістю опадів та сумою активних температур як у період вегетації, так і в період цвітіння – достигання, що суттєво вплинуло на результати аналізу якісних показників зерна сортів та перспективних ліній пшениці озимої. Проаналізувавши отримані результати, можна виділити сорти ‘Грація МИР’ і ‘МІП Дніпрянка’, а також селекційні лінії ‘ЕР 55023’, ‘ЛЮТ 55198’, ‘ЛЮТ 37519’ і ‘ЛЮТ 60049’, що перевищували сорт-стандарт ‘Подолянка’ та середнє значення по досліду за такими основними показниками, як вміст білка та клейковини, склоподібність і маса 1000 насінин

Мета. Оцінити сорти ‘МІП Ассоль’, ‘Балада Миронівська’, ‘Грація Миронівська’, ‘МІП Ювілейна’, ‘МІП Лада’, ‘МІП Дніпрянка’ та сорт-стандарт ‘Подолянка’ і перспективні селекційні лінії ‘Еритроспермум 55023’, ‘Лютесценс 22198’, ‘Лютесценс 37519’, ‘Лютесценс 60049’ і ‘Лютесценс 60107’ пшениці озимої миронівської селекції за показниками якості зерна. Методи. Дослідження проводили впродовж 2019–2021 рр. у селекційній сівозміні лабораторії селекції озимої пшениці Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН України. Основні методи досліджень – лабораторний, польовий та аналітичний, доповнені вимірами, підрахунками і спостереженнями. Результати. За вмістом білка протягом першого строку сівби кращими були такі селекційні лінії: ‘Еритроспермум 55023’ (11,9%), ‘Лютесценс 55198’ (12,8%), ‘Лютесценс 37519’ (11,7%) та ‘Лютесценс 60107’ (10,7%). Упродовж другого строку сівби кращими сортами та селекційними лініями виявились: ‘Грація МИР’ (11,4%), ‘МІП Дніпрянка’ (12,3%), ‘Еритроспермум 55023’ (12,3%), ‘Лютесценс 55198’ (11,4%), ‘Лютесценс 37519’ (12,3%) та ‘Лютесценс 60049’ (12,8%). За показником склоподібності зерна протягом першого строку сівби можна виділити: ‘Балада МИР’ (86,7%), ‘МІП Лада’ (89,3%), ‘МІП Дніпрянка’ (87,3%), ‘Еритроспермум 55023’ (86,3%), ‘Лютесценс 55198’ (94,3%) та ‘Лютесценс 37519’ (91,0%). Впродовж другого строку сівби – ‘Балада МИР’ (86,7%), ‘Грація МИР’ (79,3%), ‘МІП Лада’ (85,0%), ‘МІП Дніпрянка’ (81,7%) і селекційні лінії ‘Лютесценс 55198’ (80,7%) та ‘Лютесценс 60049’ (81,3%). За вмістом сирої клейковини виокремлено сорт ‘Грація МИР’ (26,2%). У всіх досліджуваних селекційних ліній значення показника вмісту сирої клейковини варіювалося від 26,0 до 29,9%. Протягом другого строку сівби вищий відсоток вмісту сирої клейковини відмічено у сортів ‘Грація МИР’ (29,9%) та ‘МІП Дніпрянка’ (27,4%) і селекційних ліній ‘Еритроспермум 55023’ (28,4%), ‘Лютесценс 55198’ (27,4%), ‘Лютесценс 37519’ (27,1%) і ‘Лютесценс 60049’ (29,1%). Висновки. Впродовж трьох років спостережень погодні умови відрізнялися за кількістю опадів та сумою активних температур як у період вегетації, так і в період цвітіння – достигання, що суттєво вплинуло на результати аналізу якісних показників зерна сортів та перспективних ліній пшениці озимої. Проаналізувавши отримані результати, можна виділити сорти ‘Грація МИР’ і ‘МІП Дніпрянка’, а також селекційні лінії ‘ЕР 55023’, ‘ЛЮТ 55198’, ‘ЛЮТ 37519’ і ‘ЛЮТ 60049’, що перевищували сорт-стандарт ‘Подолянка’ та середнє значення по досліду за такими основними показниками, як вміст білка та клейковини, склоподібність і маса 1000 насінин

Purpose. To reveal the peculiarities of inheritance of kernel number per spike in crosses of spring barley cultivars of different origin, purpose of use and botanical varieties, as well as to distinguish effective genetic sources for impro­ving the trait. Methods. The study was carried out at the M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat of National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine in 2019 and 2020. In F1 of spring barley in two diallel crossing schemes the degree of phenotypic dominance, parameters of genetic variation, and combining ability for kernel number per spike were determined. Results. According to the indicator of the degree of phenotypic dominance, all possible types of inheritance of kernel number per spike were identified. In a number of crossing compositions, a change in the type of inheritance depending on the conditions of the year was revealed. Most combinations with overdominance in both years were noted in crossings of the covered awned cultivar ‘Avgur’, as well as the covered awnless cultivar ‘Kozyr’. According to the parameters of genetic variation in crosses of malting varieties (covered awned), correspondence of the additive-dominant model, overdominance and dominance in loci, as well as unidirectional dominance to increasing of the trait caused by dominant effects were revealed. When crossing cultivars of different varieties, a change in gene action in different years was found. In particular, additive-dominant system changed to complementary epistasis, incomplete dominance to overdominance, unidirectional dominance to increa­sing of the trait to multidirectional dominance. The genetic sources of increased general combining ability were identified, as follows: covered awned malting cultivars ‘Quench’ and ‘Avgur’, the naked awned cultivar ‘CDC Rattan’, as well as the covered awnless cultivar ‘Kozyr’. Based on the constants of specific combining ability, the most promising crossing combinations for further breeding efforts were determined. Conclusions. The identified peculiarities of the inheritance of kernel number per spike make it possible to optimally combine parental components of crossings and carry out directional selection to increase the trait when developing spring barley cultivars for different use and different botanical varieties. | Мета. Виявити особливості успадкування кількості зерен у колосі, схрещуючи різні за походженням, напрямами використання і різновидностями сорти ячменю ярого, та виокремити ефективні генетичні джерела для поліпшення цієї ознаки. Методи. Дослідження проводили в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН у 2019 і 2020 рр. В F1 ячменю ярого двох діалельних схем схрещування за кількістю зерен у колосі визначили ступінь фенотипового домінування, параметри генетичної варіації та комбінаційну здатність. Результати. За показником ступеня фенотипового домінування виявлено всі можливі типи успадкування кількості зерен у колосі. У низки комбінацій схрещування встановлено зміну типу успадкування залежно від умов року. Найбільшу кількість комбінацій із наддомінуванням в обох роках відмічено у комбінаціях з плівчастим остистим сортом ‘Авгур’ та безостим сортом ‘Козир’. За параметрами генетичної варіації у схрещуваннях пивоварних сортів (плівчастих остистих) виявлено відповідність адитивно-домінантній моделі, наддомінування і домінування у локусах, а також односпрямованість домінування на збільшення ознаки, зумовлене домінантними ефектами. У схрещуваннях сортів різних ботанічних різновидностей виявлено зміну дії генів у різні роки. А саме: адитивно-домінантної системи – комплементарним епістазом, неповного домінування – наддомінуванням, односпрямованості домінування на збільшення ознаки – різноспрямованістю. Виділено генетичні джерела підвищеної загальної комбінаційної здатності, зокрема плівчасті остисті сорти пивоварного напряму ‘Quench’ і ‘Авгур’, голозерний та безостий сорти ‘CDC Rattan’ і ‘Козир’ відповідно. На основі констант специфічної комбінаційної здатності визначено найбільш перспективні комбінації для подальшої селекційної роботи. Висновки. Виявлені особливості успадкування кількості зерен у колосі дають змогу оптимально комбінувати батьківські компоненти схрещувань і здійснювати цілеспрямований добір на збільшення ознаки у процесі створення ботанічних різновидностей сортів ячменю ярого різних напрямів використання.

Мета. Виявити особливості успадкування кількості зерен у колосі, схрещуючи різні за походженням, напрямами використання і різновидностями сорти ячменю ярого, та виокремити ефективні генетичні джерела для поліпшення цієї ознаки. Методи. Дослідження проводили в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН у 2019 і 2020 рр. В F1 ячменю ярого двох діалельних схем схрещування за кількістю зерен у колосі визначили ступінь фенотипового домінування, параметри генетичної варіації та комбінаційну здатність. Результати. За показником ступеня фенотипового домінування виявлено всі можливі типи успадкування кількості зерен у колосі. У низки комбінацій схрещування встановлено зміну типу успадкування залежно від умов року. Найбільшу кількість комбінацій із наддомінуванням в обох роках відмічено у комбінаціях з плівчастим остистим сортом ‘Авгур’ та безостим сортом ‘Козир’. За параметрами генетичної варіації у схрещуваннях пивоварних сортів (плівчастих остистих) виявлено відповідність адитивно-домінантній моделі, наддомінування і домінування у локусах, а також односпрямованість домінування на збільшення ознаки, зумовлене домінантними ефектами. У схрещуваннях сортів різних ботанічних різновидностей виявлено зміну дії генів у різні роки. А саме: адитивно-домінантної системи – комплементарним епістазом, неповного домінування – наддомінуванням, односпрямованості домінування на збільшення ознаки – різноспрямованістю. Виділено генетичні джерела підвищеної загальної комбінаційної здатності, зокрема плівчасті остисті сорти пивоварного напряму ‘Quench’ і ‘Авгур’, голозерний та безостий сорти ‘CDC Rattan’ і ‘Козир’ відповідно. На основі констант специфічної комбінаційної здатності визначено найбільш перспективні комбінації для подальшої селекційної роботи. Висновки. Виявлені особливості успадкування кількості зерен у колосі дають змогу оптимально комбінувати батьківські компоненти схрещувань і здійснювати цілеспрямований добір на збільшення ознаки у процесі створення ботанічних різновидностей сортів ячменю ярого різних напрямів використання.

Aim. To establish the features of productivity formation (yield, protein and gluten content and estimated yield of bioethanol) of different varieties of soryz. Methods. Experimental studies were conducted during 2019–2021 at the Experimental Field of the Institute of Bioenergy Crops and Sugar Beets of the National Academy of Sciences of Ukraine (Ksaverivka 2, Bila Tserkva District, Kyiv Region). Yields were determined by direct combining in sections, protein and starch content by infrared spectroscopy, and possible bioethanol yield by starch content. Results. On average, over the years of research, the highest yields were observed in the cultivar ‘Fakel’ – 10.93 t/ha, the lowest – in ‘Helios’ and ‘Saliut’ – 7.97 and 8.82 t/ha, respectively. The yield of other varieties was 9.38–9.82 t/ha, while the stability index, depending on the cultivar, varied from 0.77 to 0.90. The hi­ghest protein content in seeds was found in the variety ‘Samaran 6’ (14.0%), the lowest – in ‘Oktan’ (12.7%) and ‘Merkurii’ (12.4%). In other varieties of soryz this figure ranged from 13.1 to 13.9%. The stability index of the protein content was high – 0.91–0.97. It was found that the cultivation of soryz varieties ‘Evropa’, ‘Tytan’, ‘Samaran 6’ and ‘Fakel’ allows to obtain the highest estimated yield of bioethanol – 4027–4630 kg/ha. The lowest indicator was in the variety ‘Helios’ – 2846 kg/ha. For other varieties, this figure was at the level of 3378–3861 kg/ha. It should be noted that the grain of all soryz varieties must be dried after harvest, as its humidity, even in more favorable weather conditions is 16.2–21.4%. Conclusions. Soryz productivity varies greatly depending on the variety and weather conditions. All varieties provided high yields – 7.97–10.93 t/ha. For the production of food grain with a protein content of 13.1–13.8%, it is recommended to use varieties of ‘Kvarts’, ‘Helios’, ‘Saliut’ and ‘Odeskyi 302’. For the production of food grain (protein share 13.9–14.2%) and obtaining a high yield of bioethanol (3478–5265 l/ha) it is necessary to use varieties ‘Evropa’, ‘Tytan’, ‘Samaran 6’ and ‘Fakel’. | Мета. Установити особливості формування продуктивності (урожайність, уміст білка та клейковини і розрахунковий вихід біоетанолу) різних сортів соризу. Методи. Експериментальні дослідження проводили впродовж 2019–2021 рр. на Дослідному полі Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України (Ксаверівка друга, Білоцерківський р-н, Київська обл.). Урожайність визначали прямим комбайнуванням поділянково, вміст білка та крохмалю – методом інфрачервоної спектроскопії, можливий вихід біоетанолу – за вмістом крохмалю. Результати. У середньому за роки досліджень найвищу врожайність відзначено в сорту ‘Факел’ – 10,93 т/га, найнижчу – у ‘Геліос’ та ‘Салют’ – 7,97 та 8,82 т/га відповідно. Урожайність решти сортів становила 9,38–9,82 т/га, при цьому індекс стабільності, залежно від сорту, змінювався від 0,77 до 0,90. Найвищий уміст білка в насінні виявлено в сорту ‘Самаран 6’ (14,0%), найнижчий – в ‘Октан’ (12,7%) та ‘Меркурій’ (12,4%). У решти сортів соризу цей показник становив від 13,1 до 13,9%. Індекс стабільності вмісту білка при цьому був високим – 0,91–0,97. Установлено, що вирощування сортів соризу ‘Європа’, ‘Титан’, ‘Самаран 6’ і ‘Факел’ дає змогу отримати найбільший розрахунковий вихід біоетанолу – 4027–4630 кг/га. Найменшим цей показник був у сорту ‘Геліос’ – 2846 кг/га. Для решти сортів цей показник був на рівні 3378–3861 кг/га. Слід зазначити, що зерно всіх сортів соризу після збирання врожаю необхідно досушувати, оскільки його вологість навіть за сприятливіших погодних умов становить 16,2–21,4%. Висновки. Продуктивність соризу значною мірою змінюється залежно від сорту та погодних умов. Усі сорти забезпечували високу врожайність – 7,97–10,93 т/га. Для виробництва продовольчого зерна зі вмістом білка 13,1–13,8% рекомендовано використовувати сорти соризу ‘Кварц’, ‘Геліос’, ‘Салют’ та ‘Одеський 302’. Для виробництва продовольчого зерна (частка білка 13,9–14,2%) та отримання високого виходу біоетанолу (3478–5265 л/га) необхідно використовувати сорти ‘Європа’, ‘Титан’, ‘Самаран 6’ і ‘Факел’.

Мета. Установити особливості формування продуктивності (урожайність, уміст білка та клейковини і розрахунковий вихід біоетанолу) різних сортів соризу. Методи. Експериментальні дослідження проводили впродовж 2019–2021 рр. на Дослідному полі Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України (Ксаверівка друга, Білоцерківський р-н, Київська обл.). Урожайність визначали прямим комбайнуванням поділянково, вміст білка та крохмалю – методом інфрачервоної спектроскопії, можливий вихід біоетанолу – за вмістом крохмалю. Результати. У середньому за роки досліджень найвищу врожайність відзначено в сорту ‘Факел’ – 10,93 т/га, найнижчу – у ‘Геліос’ та ‘Салют’ – 7,97 та 8,82 т/га відповідно. Урожайність решти сортів становила 9,38–9,82 т/га, при цьому індекс стабільності, залежно від сорту, змінювався від 0,77 до 0,90. Найвищий уміст білка в насінні виявлено в сорту ‘Самаран 6’ (14,0%), найнижчий – в ‘Октан’ (12,7%) та ‘Меркурій’ (12,4%). У решти сортів соризу цей показник становив від 13,1 до 13,9%. Індекс стабільності вмісту білка при цьому був високим – 0,91–0,97. Установлено, що вирощування сортів соризу ‘Європа’, ‘Титан’, ‘Самаран 6’ і ‘Факел’ дає змогу отримати найбільший розрахунковий вихід біоетанолу – 4027–4630 кг/га. Найменшим цей показник був у сорту ‘Геліос’ – 2846 кг/га. Для решти сортів цей показник був на рівні 3378–3861 кг/га. Слід зазначити, що зерно всіх сортів соризу після збирання врожаю необхідно досушувати, оскільки його вологість навіть за сприятливіших погодних умов становить 16,2–21,4%. Висновки. Продуктивність соризу значною мірою змінюється залежно від сорту та погодних умов. Усі сорти забезпечували високу врожайність – 7,97–10,93 т/га. Для виробництва продовольчого зерна зі вмістом білка 13,1–13,8% рекомендовано використовувати сорти соризу ‘Кварц’, ‘Геліос’, ‘Салют’ та ‘Одеський 302’. Для виробництва продовольчого зерна (частка білка 13,9–14,2%) та отримання високого виходу біоетанолу (3478–5265 л/га) необхідно використовувати сорти ‘Європа’, ‘Титан’, ‘Самаран 6’ і ‘Факел’.

Purpose. To determine the dependence of yield and flour-milling properties of new spring bread wheat varie­ties of Myronivka breeding on different growing season conditions. Methods. During 2017–2019, twelve spring bread wheat varieties were studied in the conditions of the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat of NAAS. Grain and flour qua­lity indicators were determined according to conventional methods. Results. It was found that weather conditions in 2019 were more favorable for realizing the yield potential of spring wheat varieties, but they had a nega­tive impact on quality indicators. By exceeding on 30–40% the standard ‘Elehiia myronivska’, the varieties – ‘Bozhena’ (4.23 t/ha), ‘Oksamyt myronivskyi’ (4.28 t/ha), ‘MIP Svitlana’ (4.31 t/ha), and ‘Dubravka’ (4.62 t/ha) were selected in terms of yield. The varieties ‘Simkoda myronivska’, ‘MIP Zlata’, ‘Bozhena’, ‘MIP Vizerunok’, and ‘MIP Oleksandra’ were singled out by the combination of high physical indicators of grain quality. The varieties ‘Simkoda myronivska’, ‘Oksamyt myronivskyi’, and ‘Panianka’ were distinguished by complex of the highest flour quality indicators. The varieties being the most stable in terms of individual characters were identified. These were ‘Simkoda myronivska’, ‘MIP Zlata’, ‘Bozhena’, ‘Oksamyt myronivskyi’, ‘MIP Svitlana’, and ‘MIP Oleksandra’ by yiel­ding capacity. According to quality indicators, in particular, by 1000 kernel weight, varieties ‘Simkoda myronivska’, ‘MIP Vizerunok’ were distinguished; high scores for grain vitreousness were in most varieties, except for ‘Elehiia myroniv­ska’, ‘Simkoda myronivska’, and ‘MIP Oleksandra’; according to test weight and flour yield, all varieties had high rates; according to the protein content, the variety ‘Oksamyt myronivskyi’ was distinguished; varieties ‘Dubravka’ and ‘MIP Oleksandra’ by wet gluten content. The ANOVA established that the most dependence on weather conditions was revealed for such parameters as 1000 kernel weight (part of influence 83.7%), protein content (76.7%), sedimentation value (66.7%), flour yield (52.6%), gluten deformation index (46.0%), and wet gluten content (42.6%); the most dependence on the interaction of factors year  variety was revealed for yielding capacity (52.3%), the grain vitreousness (50.5%), and the test weight (36.5%). A reliable effect of the factor variety on yield (34.9%) and all investigated quality indicators (5.1–35.1%) was revealed. Conclusions. It is expedient to use the varieties listed above as sources of certain traits for the creation of new high-yielding and high-quality varieties for different areas of use. | Мета. Визначити вплив різних умов зовнішнього середовища на врожайність та борошномельні властивості нових миронівських сортів пшениці м’якої ярої. Методи. Упродовж 2017–2019 рр. в умовах Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН досліджували 12 сортів пшениці м’якої ярої. Показники якості зерна і борошна визначали згідно із загальноприйнятими методиками. Результати. Виявлено, що більш сприятливим для реалізації потенціалу врожайності сортів пшениці ярої був 2019 р., однак умови цього року негативно вплинули на показники якості. За перевищенням на 30–40% сорту-стандарту ‘Елегія миронівська‘ за врожайністю виділено сорти ‘Божена’ (4,23 т/га), ‘Оксамит миронівський’ (4,28 т/га), ‘МІП Світлана’ (4,31 т/га) і ‘Дубравка’ (4,62 т/га). Сорти ‘Сімкода миронівська’, ‘МІП Злата’, ‘Божена’, ‘МІП Візерунок’, ‘МІП Олександра’ виокремлено за поєднанням високих фізичних показників якості зерна. З комплексом кращих показників якості борошна виявлено сорти ‘Сімкода миронівська’, ‘Оксамит миронівський’, ‘Панянка’. Визначено найстабільніші сорти за врожайністю – ‘Сімкода миронівська’, ‘МІП Злата’, ‘Божена’, ‘Оксамит миронівський’, ‘МІП Світлана’, ‘МІП Олександра’. За показниками якості, зокрема масою 1000 зерен, – сорти ‘Сімкода миронівська’, ‘МІП Візерунок’; за склоподібністю зерна – високі показники були у більшості сортів, крім ‘Елегія миронівська’, ‘Сімкода миронівська’ та ‘МІП Олександра’; за натурою зерна та виходом борошна всі сорти мали високі показники; за масовою часткою білка виділявся сорт ‘Оксамит миронівський’; за масовою часткою клейковини – сорти ‘Дубравка’ й ‘МІП Олександра’. Дисперсійним аналізом встановлено, що від умов середовища найбільше залежали такі показники, як маса 1000 зерен (частка впливу – 83,7%), уміст білка (76,7%), показник седиментації (66,7%), вихід борошна (52,6%), індекс деформації клейковини (46,0%) та вміст клейковини (42,6%); від взаємодії чинників рік  сорт – урожайність (52,3%), склоподібність (50,5%) і натура зерна (36,5%). Виявлено достовірний вплив сорту на врожайність (34,9%) та всі досліджувані показники якості (5,1–35,1%). Висновки. Визначені вище сорти доцільно використовувати як джерела певних ознак для створення нових урожайних та якісних сортів за різними напрямами використання.

Мета. Визначити вплив різних умов зовнішнього середовища на врожайність та борошномельні властивості нових миронівських сортів пшениці м’якої ярої. Методи. Упродовж 2017–2019 рр. в умовах Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН досліджували 12 сортів пшениці м’якої ярої. Показники якості зерна і борошна визначали згідно із загальноприйнятими методиками. Результати. Виявлено, що більш сприятливим для реалізації потенціалу врожайності сортів пшениці ярої був 2019 р., однак умови цього року негативно вплинули на показники якості. За перевищенням на 30–40% сорту-стандарту ‘Елегія миронівська‘ за врожайністю виділено сорти ‘Божена’ (4,23 т/га), ‘Оксамит миронівський’ (4,28 т/га), ‘МІП Світлана’ (4,31 т/га) і ‘Дубравка’ (4,62 т/га). Сорти ‘Сімкода миронівська’, ‘МІП Злата’, ‘Божена’, ‘МІП Візерунок’, ‘МІП Олександра’ виокремлено за поєднанням високих фізичних показників якості зерна. З комплексом кращих показників якості борошна виявлено сорти ‘Сімкода миронівська’, ‘Оксамит миронівський’, ‘Панянка’. Визначено найстабільніші сорти за врожайністю – ‘Сімкода миронівська’, ‘МІП Злата’, ‘Божена’, ‘Оксамит миронівський’, ‘МІП Світлана’, ‘МІП Олександра’. За показниками якості, зокрема масою 1000 зерен, – сорти ‘Сімкода миронівська’, ‘МІП Візерунок’; за склоподібністю зерна – високі показники були у більшості сортів, крім ‘Елегія миронівська’, ‘Сімкода миронівська’ та ‘МІП Олександра’; за натурою зерна та виходом борошна всі сорти мали високі показники; за масовою часткою білка виділявся сорт ‘Оксамит миронівський’; за масовою часткою клейковини – сорти ‘Дубравка’ й ‘МІП Олександра’. Дисперсійним аналізом встановлено, що від умов середовища найбільше залежали такі показники, як маса 1000 зерен (частка впливу – 83,7%), уміст білка (76,7%), показник седиментації (66,7%), вихід борошна (52,6%), індекс деформації клейковини (46,0%) та вміст клейковини (42,6%); від взаємодії чинників рік  сорт – урожайність (52,3%), склоподібність (50,5%) і натура зерна (36,5%). Виявлено достовірний вплив сорту на врожайність (34,9%) та всі досліджувані показники якості (5,1–35,1%). Висновки. Визначені вище сорти доцільно використовувати як джерела певних ознак для створення нових урожайних та якісних сортів за різними напрямами використання.

Purpose. On the basis of multi-year research on the complex of economically valuable characteristics, the best switchgrass varieties (Panicum virgatum L.) ‘Patfinder’, ‘Carthage’, ‘Blackwell’, ‘Morozko’, ‘Liadovske’ and ‘Zoriane’ were singled out as a source material for breeding for productivity. Methods. The research was conducted during 2017–2021 on the basis of the Poltava State Agrarian University. The soils of the experimental site of the “Energy Crops” collection are typical chernozems with a humus content of 3.4%. Plots were planted with randomized placement of options in four-fold repetition according to the methods of experimental work in agronomy. Also, approved scientific-practical and methodical recommendations for growing energy crops were applied. To confirm the significant difference between the studied varieties, dispersion analysis using Excel and Statistica programs was used. Results. Switchgrass varieties were grouped according to the duration of the growing season into: early- (up to 160 days), medium- (161–171 days) and late ripening (more than 170 days). The complex resistance of switchgrass varieties to drought, frost and plant lodging: ‘Cave-in-Rock’, ‘Zoriane’, ‘Morozko’ and ‘Liadovske’ was revealed. It was determined that economically valuable characteristics depend to a greater extent on varietal characteristics than on growing conditions. The yield of ground vegetative mass based on dry residue for the studied varie­ties varied from 12.1 to 15.6 t/ha. Сonclusions. The varieties ‘Cave-in-Rock’, ‘Zoriane’, ‘Morozko’, ‘Liadovske’ were the most adaptable to growing conditions. The switchgrass varieties ‘Kanlow’ and ‘Cave-in-rock’ provided the highest plant stand and switchgrass variety ‘Dacotah’ provided the lowest plant stand. Varieties ‘Pathfinder’, ‘Blackwell’, ‘Shelter’, ‘Carthage’ and ‘Zoriane’ were singled out according to the number of stems and productivity. The latter, together with the Ukrainian variety ‘Zoriane’, are recommended to be used as starting material for crop selection based on biomass productivity. | Мета. На основі багаторічних досліджень за комплексом господарсько-цінних ознак виокремити як вихідний матеріал для селекції за продуктивністю найліпші сорти проса прутоподібного (Panicum virgatum L.). До них належать сорти: ‘Pathfinder’, ‘Carthage’, ‘Blackwell’, ‘Морозко’, ‘Лядовське’ і ‘Зоряне’. Методи. Дослідження проводили протягом 2017–2021 рр. на базі Полтавського державного аграрного університету. Ґрунти дослідної ділянки колекції «Енергетичні культури» – чорноземи типові, з умістом гумусу на рівні 3,4%. Ділянки закладали з рендомізованим розміщенням варіантів в чотирикратній повторності згідно з методиками дослідної справи в агрономії. Також застосовували затверджені науково-практичні й методичні рекомендації до вирощування енергетичних культур. Для підтвердження істотної відмінності між досліджуваними сортами застосовували дисперсійний аналіз з використанням програм Excel та Statistica. Результати. Проведено групування сортів проса прутоподібного за тривалістю вегетаційного періоду на: ранньо- (до 160 діб), середньо- (161–171 доба) та пізньостиглі (понад 170 діб). Установлено комплексну стійкість сортів проса прутоподібного до посухи, морозів та вилягання рослин: ‘Cave-in-Rock’, ‘Зоряне’, ‘Морозко’ та ‘Лядовське’. Визначено, що господарсько-цінні ознаки більшою мірою залежать від сортових особливостей, аніж від умов вирощування. Урожайність наземної вегетативної маси за сухим залишком для досліджуваних сортів варіювала від 12,1 до 15,6 т/га. Висновки. Найпристосованішими до умов вирощування виявилися сорти проса прутоподібного ‘Cave-in-Rock’, ‘Зоряне’, ‘Морозко’ й ‘Лядовське’. Найбільша висота стеблостою відмічена для сортів: ‘Kanlow’ та ‘Cave-in-Rock’, найнижчими виявилися рослини сорту ‘Dacotah’. Значну кількість стебел та високу врожайність біомаси здатні забезпечити сорти проса прутоподібного ‘Pathfinder’, ‘Blackwell’, ‘Shelter’, ‘Carthage’ і ‘Зоряне’. Останні, разом з українським сор­том ‘Зоряне’, рекомендовано використовувати як вихідний матеріал для селекції культури за продуктивністю біомаси.

Мета. На основі багаторічних досліджень за комплексом господарсько-цінних ознак виокремити як вихідний матеріал для селекції за продуктивністю найліпші сорти проса прутоподібного (Panicum virgatum L.). До них належать сорти: ‘Pathfinder’, ‘Carthage’, ‘Blackwell’, ‘Морозко’, ‘Лядовське’ і ‘Зоряне’. Методи. Дослідження проводили протягом 2017–2021 рр. на базі Полтавського державного аграрного університету. Ґрунти дослідної ділянки колекції «Енергетичні культури» – чорноземи типові, з умістом гумусу на рівні 3,4%. Ділянки закладали з рендомізованим розміщенням варіантів в чотирикратній повторності згідно з методиками дослідної справи в агрономії. Також застосовували затверджені науково-практичні й методичні рекомендації до вирощування енергетичних культур. Для підтвердження істотної відмінності між досліджуваними сортами застосовували дисперсійний аналіз з використанням програм Excel та Statistica. Результати. Проведено групування сортів проса прутоподібного за тривалістю вегетаційного періоду на: ранньо- (до 160 діб), середньо- (161–171 доба) та пізньостиглі (понад 170 діб). Установлено комплексну стійкість сортів проса прутоподібного до посухи, морозів та вилягання рослин: ‘Cave-in-Rock’, ‘Зоряне’, ‘Морозко’ та ‘Лядовське’. Визначено, що господарсько-цінні ознаки більшою мірою залежать від сортових особливостей, аніж від умов вирощування. Урожайність наземної вегетативної маси за сухим залишком для досліджуваних сортів варіювала від 12,1 до 15,6 т/га. Висновки. Найпристосованішими до умов вирощування виявилися сорти проса прутоподібного ‘Cave-in-Rock’, ‘Зоряне’, ‘Морозко’ й ‘Лядовське’. Найбільша висота стеблостою відмічена для сортів: ‘Kanlow’ та ‘Cave-in-Rock’, найнижчими виявилися рослини сорту ‘Dacotah’. Значну кількість стебел та високу врожайність біомаси здатні забезпечити сорти проса прутоподібного ‘Pathfinder’, ‘Blackwell’, ‘Shelter’, ‘Carthage’ і ‘Зоряне’. Останні, разом з українським сор­том ‘Зоряне’, рекомендовано використовувати як вихідний матеріал для селекції культури за продуктивністю біомаси.