Мета. Дослідити формування продуктивності сорту сої культурної ‘Говерла’ за використання різних елементів технології вирощування. Методи. Польові, лабораторні, статистичні (розрахунково­порівняльний, математично­статистичний). Результати. Встановлено ефективність весняного чизелювання за вирощування сої культурної сорту ‘Говерла’ в ґрунтово­кліматичних умовах Прикарпаття. Відзначено позитивний вплив досліджуваних способів обробітку ґрунту на фітосанітарний стан посівів. Зокрема, поєднання зяблевої оранки з весняним чизелюванням за внесення мінеральних добрив N30P30K30 та дворазового позакореневого обприскування посівів регулятором росту зумовило підвищення конкурентоздатності рослин проти бур’янів та знизило чисельність останніх на 46,2%, як порівняти з контролем. Виконання вищевказаних дій також сприяло збільшенню врожайності до 2,48 т/га, або на 57,0%, у середньому за три роки. Водночас зріс вихід кормових одиниць та перетравного протеїну – на 1,35 і 0,3 т/га відповідно. Висновки. Весняне чизелювання разом із зяблевою оранкою та раціональним поєднанням у системі удобрення побічної продукції попередника, запропонованих доз мінеральних добрив і регулятора росту в умовах Прикарпаття сприяли зниженню забур’яненості посівів на 46,2% та підвищенню врожайності сорту сої культурної ‘Говерла’ на 57,0%. | Purpose. To study the formation of the productivity of the ‘Hoverla’ soybean variety using different elements of cultivation technology.  Methods. Field, laboratory, statistical (calculation­comparative, mathematical­statistical). Results. The effectiveness of spring chisel ploughing for the cultivation of the soyabean variety ‘Hoverla’ in the soil and climatic conditions of the  Prykarpattia region was established. The positive effect of the studied tillage methods on the phytosanitary condition of the crop was noted. In particular, the combination of autumn ploughing and spring chisel ploughing with the application of N30P30K30 mineral fertiliser and double foliar spraying of crops with a growth regulator led to an increase in the competitiveness of plants against weeds and reduced the number of weeds by 46.2% compared to the control. The implementation of the above measures also contributed to an increase in yield to 2.48 t/ha, or 57.0% on average over three years. At the same time, the yield of forage units and digestible protein increased by 1.35 and 0.3 t/ha respectively. Conclusions. Spring chisel ploughing, together with autumn ploughing and a rational combination of the predecessor’s by­products, the proposed doses of mineral fertiliser and growth regulator in the conditions of the Prykarpattia region, helped to reduce the weediness of crops by 46.2% and increase the yield of the ‘Ho­verla’ soybean variety by 57.0%.

Purpose. Assessment and selection of self-pollinated S5 maize (Zea mays L.) families with high combining ability and wide adaptive capacity obtained on the basis of specially produced hybrids by crossing elite lines of various genetic plasms with the best main agronomic characters. Methods. Field studies, mathematico-statistical evaluation. Results. An amplitude of grain yield ranging from 5.96–10.96 t/ha (x = 8.44 t/ha) in 2013 to 2.67–7.59 t/ha (x = 5.08 t/ha) in 2014 was determined in the course of study of the testcrosses of self-pollinated S5 families. It was found that different response of genotypes of the studied testcrosses to the year conditions significantly affected the average yield level, which decreased in the stressful 2014 by 3.4 t/ha as compared to 2013. The results of the assessment based on the general and specific combining ability of new parent material of mixed germplasm were shown. A significant variability of the estimates of GCA (general combining ability) effects depending on the year conditions was observed in the course of study. A marked difference in the estimates of GCA effects based on the grain yield was revealed. They were persistently high in 19% of the best self-pollinated families in both years, 14% of the families had persistently low estimates of GCA effects, 67% changed their value depending on the genotype and year conditions. Conclusions. 17 best self-pollinated families with persistently high estimates of GCA, 6 families featuring high tolerance to drought and 4 families with persistently high variances of SCA were selected. The selected families will be used as a parent material in selection programs aimed to create new high performance hybrids.

Мета. Дослідити формування продуктивності сорту сої культурної ‘Говерла’ за використання різних елементів технології вирощування. Методи. Польові, лабораторні, статистичні (розрахунково­порівняльний, математично­статистичний). Результати. Встановлено ефективність весняного чизелювання за вирощування сої культурної сорту ‘Говерла’ в ґрунтово­кліматичних умовах Прикарпаття. Відзначено позитивний вплив досліджуваних способів обробітку ґрунту на фітосанітарний стан посівів. Зокрема, поєднання зяблевої оранки з весняним чизелюванням за внесення мінеральних добрив N30P30K30 та дворазового позакореневого обприскування посівів регулятором росту зумовило підвищення конкурентоздатності рослин проти бур’янів та знизило чисельність останніх на 46,2%, як порівняти з контролем. Виконання вищевказаних дій також сприяло збільшенню врожайності до 2,48 т/га, або на 57,0%, у середньому за три роки. Водночас зріс вихід кормових одиниць та перетравного протеїну – на 1,35 і 0,3 т/га відповідно. Висновки. Весняне чизелювання разом із зяблевою оранкою та раціональним поєднанням у системі удобрення побічної продукції попередника, запропонованих доз мінеральних добрив і регулятора росту в умовах Прикарпаття сприяли зниженню забур’яненості посівів на 46,2% та підвищенню врожайності сорту сої культурної ‘Говерла’ на 57,0%.

The genus Phytophthora comprises many economically and ecologically important plant pathogens. Hybrid species have previously been identified in at least six of the 12 phylogenetic clades. These hybrids can potentially infect a wider host range and display enhanced vigour compared to their progenitors. Phytophthora hybrids therefore pose a serious threat to agriculture as well as to natural ecosystems. Early and correct identification of hybrids is therefore essential for adequate plant protection but this is hampered by the limitations of morphological and traditional molecular methods. Identification of hybrids is also important in evolutionary studies as the positioning of hybrids in a phylogenetic tree can lead to suboptimal topologies. To improve the identification of hybrids we have combined genotyping-by-sequencing (GBS) and genome size estimation on a genus-wide collection of 614 Phytophthora isolates. Analyses based on locus- and allele counts and especially on the combination of species-specific loci and genome size estimations allowed us to confirm and characterize 27 previously described hybrid species and discover 16 new hybrid species. Our method was also valuable for species identification at an unprecedented resolution and further allowed correct naming of misidentified isolates. We used both a concatenation- and a coalescent-based phylogenomic method to construct a reliable phylogeny using the GBS data of 140 non-hybrid Phytophthora isolates. Hybrid species were subsequently connected to their progenitors in this phylogenetic tree. In this study we demonstrate the application of two validated techniques (GBS and flow cytometry) for relatively low cost but high resolution identification of hybrids and their phylogenetic relations.

The genus Phytophthora comprises many economically and ecologically important plant pathogens. Hybrid species have previously been identified in at least six of the 12 phylogenetic clades. These hybrids can potentially infect a wider host range and display enhanced vigour compared to their progenitors. Phytophthora hybrids therefore pose a serious threat to agriculture as well as to natural ecosystems. Early and correct identification of hybrids is therefore essential for adequate plant protection but this is hampered by the limitations of morphological and traditional molecular methods. Identification of hybrids is also important in evolutionary studies as the positioning of hybrids in a phylogenetic tree can lead to suboptimal topologies. To improve the identification of hybrids we have combined genotyping-by-sequencing (GBS) and genome size estimation on a genus-wide collection of 614 Phytophthora isolates. Analyses based on locus- and allele counts and especially on the combination of species-specific loci and genome size estimations allowed us to confirm and characterize 27 previously described hybrid species and discover 16 new hybrid species. Our method was also valuable for species identification at an unprecedented resolution and further allowed correct naming of misidentified isolates. We used both a concatenation- and a coalescent-based phylogenomic method to construct a reliable phylogeny using the GBS data of 140 non-hybrid Phytophthora isolates. Hybrid species were subsequently connected to their progenitors in this phylogenetic tree. In this study we demonstrate the application of two validated techniques (GBS and flow cytometry) for relatively low cost but high resolution identification of hybrids and their phylogenetic relations.

The genus Phytophthora comprises many economically and ecologically important plant pathogens. Hybrid species have previously been identified in at least six of the 12 phylogenetic clades. These hybrids can potentially infect a wider host range and display enhanced vigour compared to their progenitors. Phytophthora hybrids therefore pose a serious threat to agriculture as well as to natural ecosystems. Early and correct identification of hybrids is therefore essential for adequate plant protection but this is hampered by the limitations of morphological and traditional molecular methods. Identification of hybrids is also important in evolutionary studies as the positioning of hybrids in a phylogenetic tree can lead to suboptimal topologies. To improve the identification of hybrids we have combined genotyping-by-sequencing (GBS) and genome size estimation on a genus-wide collection of 614 Phytophthora isolates. Analyses based on locus- and allele counts and especially on the combination of species- specific loci and genome size estimations allowed us to confirm and characterize 27 previously described hybrid species and discover 16 new hybrid species. Our method was also valuable for species identification at an unprecedented resolution and further allowed correct naming of misidentified isolates. We used both a concatenation- and a coalescent-based phylogenomic method to construct a reliable phylogeny using the GBS data of 140 non-hybrid Phytophthora isolates. Hybrid species were subsequently connected to their progenitors in this phylogenetic tree. In this study we demonstrate the application of two validated techniques (GBS and flow cytometry) for relatively low cost but high resolution identification of hybrids and their phylogenetic relations | This work was supported by the ERA-NET BiodivERsA project “Resipath” (Re sponse of European Forests and Society to Invasive Pathogens) co-financed by national funds: in Belgium through the Belgian Science Policy Office (grant number BR/132/A1/RESIPATH-BE) and in Portugal by the Portuguese Science and Technology Foundation (grant number BIODIVERSA/0002/2012).

International audience | The genus Phytophthora comprises many economically and ecologically important plant pathogens. Hybrid species have previously been identified in at least six of the 12 phylogenetic clades. These hybrids can potentially infect a wider host range and display enhanced vigour compared to their progenitors. Phytophthora hybrids therefore pose a serious threat to agriculture as well as to natural ecosystems. Early and correct identification of hybrids is therefore essential for adequate plant protection but this is hampered by the limitations of morphological and traditional molecular methods. Identification of hybrids is also important in evolutionary studies as the positioning of hybrids in a phylogenetic tree can lead to suboptimal topologies. To improve the identification of hybrids we have combined genotyping-by-sequencing (GBS) and genome size estimation on a genus-wide collection of 614 Phytophthora isolates. Analyses based on locus-and allele counts and especially on the combination of speciesspecific loci and genome size estimations allowed us to confirm and characterize 27 previously described hybrid species and discover 16 new hybrid species. Our method was also valuable for species identification at an unprecedented resolution and further allowed correct naming of misidentified isolates. We used both a concatenation-and a coalescent-based phylogenomic method to construct a reliable phylogeny using the GBS data of 140 non-hybrid Phytophthora isolates. Hybrid species were subsequently connected to their progenitors in this phylogenetic tree. In this study we demonstrate the application of two validated techniques (GBS and flow cytometry) for relatively low cost but high resolution identification of hybrids and their phylogenetic relations.

The genus Phytophthora comprises many economically and ecologically important plant pathogens. Hybrid species have previously been identified in at least six of the 12 phylogenetic clades. These hybrids can potentially infect a wider host range and display enhanced vigour compared to their progenitors. Phytophthora hybrids therefore pose a serious threat to agriculture as well as to natural ecosystems. Early and correct identification of hybrids is therefore essential for adequate plant protection but this is hampered by the limitations of morphological and traditional molecular methods. Identification of hybrids is also important in evolutionary studies as the positioning of hybrids in a phylogenetic tree can lead to suboptimal topologies. To improve the identification of hybrids we have combined genotyping-by-sequencing (GBS) and genome size estimation on a genus-wide collection of 614 Phytophthora isolates. Analyses based on locus- and allele counts and especially on the combination of species-specific loci and genome size estimations allowed us to confirm and characterize 27 previously described hybrid species and discover 16 new hybrid species. Our method was also valuable for species identification at an unprecedented resolution and further allowed correct naming of misidentified isolates. We used both a concatenation- and a coalescent-based phylogenomic method to construct a reliable phylogeny using the GBS data of 140 non-hybrid Phytophthora isolates. Hybrid species were subsequently connected to their progenitors in this phylogenetic tree. In this study we demonstrate the application of two validated techniques (GBS and flow cytometry) for relatively low cost but high resolution identification of hybrids and their phylogenetic relations.

Мета. Провести кластеризацію сортів сої, придатних для вирощування в різних агрокліматичних регіонах України, за ознакою врожайності та виявити вплив на їхні господарсько-цінні характеристики ґрунтово-кліматичних умов Степу, Лісостепу та Полісся з метою надання рекомендацій виробникам щодо добору сортименту для господарств. Методи. У процесі досліджень використовували лабораторний, розрахунковий і статистичний методи. Результати. Найвищий уміст олії отримано 2019 р. в степовій зоні у насінні таких сортів, як ‘ES COMPOSITOR’ (25,8%), ‘Чураївна’ (25,7%), ‘Atacama’ (25,7%) й ‘Acardia’ (25,3%); в поліській – ‘ES COMPOSITOR’ (24,7%) й ‘Acardia’ (24,2%). Найбільше «сирого протеїну» одержано у 2020 р. в Лісостепу, зокрема максимальними значеннями характеризувався сорт ‘ES BACHELOR’ – 45,3%. Незалежно від впливу факторів високі показники врожайності забезпечили ‘Atacama’ (2,4–3,4 т/га), ‘Acardia’ (2,5–3,2 т/га), ‘ES COMPOSITOR’ (2,4–3,5 т/га) та ‘ES CHANCELLOR’ (2,5–2,9 т/га); низькі – ‘Чураївна’ (2,3–2,7 т/га), ‘ES BACHELOR’ (2,2–2,7 т/га). Урожайність ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ (по 2,7–3,0 т/га) й ‘SOLENA’ (2,7–3,2 т/га) залежала від погодних умов року. В зоні Степу за показниками врожайності виділено три кластери: перший – сорти ‘Atacama’, ‘ES COMPOSITOR’ і ‘Чураївна’, другий – ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ й ‘ES BACHELOR’, третій – ‘Acardia’ та ‘ES CHANCELLOR’; у Лісостепу – чотири: перший – ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ й ‘ES CHANCELLOR’, другий – ‘Чураївна’ та ‘ES BACHELOR’, третій – ‘Acardia’ й ‘SOLENA’, четвертий – ‘Atacama’ та ‘ES COMPOSITOR’; на Поліссі – два кластери: перший – ‘RGT SPHINXA’, ‘ES COMPOSITOR’ та ‘ES CHANCELLOR’, другий – ‘Acardia’ й ‘Angelica’. Висновки. Для вирощування в одному господарстві необхідно обирати сорти, що за результатами аналізу опинилися в різних кластерах. А тих, які перебувають в одному, навпаки, уникати, адже вони приблизно однаково реагують на умови вирощування, тому й на дію несприятливих факторів середовища можуть зреагувати аналогічно. | Purpose. To carry out the clustering of soybean varie­ties suitable for growing in different agro-climatic regions of Ukraine, according to yield, and to identify the influence of the soil-climatic conditions of the Steppe, Forest-Steppe, and Polissia on their economically valuable characteristics in order to provide recommendations to producers regarding the selection of varieties for farms. Methods. The research involved laboratory, computational and statistical methods. Results. The highest oil content was obtained in 2019 in the Steppe zone in the seeds of such varieties as ‘ES COMPOSITOR’ (25.8%), ‘Churaivna’ (25.7%), ‘Atacama’ (25.7%) and ‘Acardia’ (25.3%); in Polish – ‘ES COMPOSITOR’ (24.7%) and ‘Acardia’ (24.2%). The most “crude protein” was obtained in 2020 in the Forest Steppe, in particular, the variety ‘ES BACHE­LOR’ was characterized by the maximum values – 45.3%. Regardless of the influence of the factors, high yield indicators provided ‘Atacama’ (2.4–3.4 t/ha), ‘Acardia’ (2.5–3.2 t/ha), ‘ES COMPOSITOR’ (2.4–3.5 t/ha) and ‘ES CHANCELLOR’ (2.5– 2.9 t/ha); low – ‘Churaivna’ (2.3–2.7 t/ha), ‘ES BACHELOR’ (2.2–2.7 t/ha). The yield of ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ (2.7– 3.0 t/ha each) and ‘SOLENA’ (2.7–3.2 t/ha) depended on the weather conditions of the year. In the Steppe zone, three clusters are distinguished by yield indicators: the first – the varieties ‘Atacama’, ‘ES COMPOSITOR’ and ‘Churaivna’, the se­cond – ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ and ‘ES BACHELOR’, the third – ‘Acardia’ and ‘ES CHANCELLOR’; in the Forest Steppe – four: the first – ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ and ‘ES CHANCELLOR’, the second – ‘Churaivna’ and ‘ES BACHELOR’, the third – ‘Acardia’ and ‘SOLENA’, the fourth – ‘Atacama’ and ‘ES COMPOSITOR’; in Polissia there are two clusters: the first – ‘RGT SPHINXA’, ‘ES COMPOSITOR’ and ‘ES CHANCELLOR’, the second – ‘Acardia’ and ‘Angelica’. Conclusions. For cultivation in a farm, it is necessary to select varieties that, according to the results of the analysis, were in different clusters. On the other hand, those that are in the same cluster should be avoided, because they react more or less the same to the conditions of cultivation and therefore may react similarly to the action of adverse environmental factors.

Мета. Провести кластеризацію сортів сої, придатних для вирощування в різних агрокліматичних регіонах України, за ознакою врожайності та виявити вплив на їхні господарсько-цінні характеристики ґрунтово-кліматичних умов Степу, Лісостепу та Полісся з метою надання рекомендацій виробникам щодо добору сортименту для господарств. Методи. У процесі досліджень використовували лабораторний, розрахунковий і статистичний методи. Результати. Найвищий уміст олії отримано 2019 р. в степовій зоні у насінні таких сортів, як ‘ES COMPOSITOR’ (25,8%), ‘Чураївна’ (25,7%), ‘Atacama’ (25,7%) й ‘Acardia’ (25,3%); в поліській – ‘ES COMPOSITOR’ (24,7%) й ‘Acardia’ (24,2%). Найбільше «сирого протеїну» одержано у 2020 р. в Лісостепу, зокрема максимальними значеннями характеризувався сорт ‘ES BACHELOR’ – 45,3%. Незалежно від впливу факторів високі показники врожайності забезпечили ‘Atacama’ (2,4–3,4 т/га), ‘Acardia’ (2,5–3,2 т/га), ‘ES COMPOSITOR’ (2,4–3,5 т/га) та ‘ES CHANCELLOR’ (2,5–2,9 т/га); низькі – ‘Чураївна’ (2,3–2,7 т/га), ‘ES BACHELOR’ (2,2–2,7 т/га). Урожайність ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ (по 2,7–3,0 т/га) й ‘SOLENA’ (2,7–3,2 т/га) залежала від погодних умов року. В зоні Степу за показниками врожайності виділено три кластери: перший – сорти ‘Atacama’, ‘ES COMPOSITOR’ і ‘Чураївна’, другий – ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ й ‘ES BACHELOR’, третій – ‘Acardia’ та ‘ES CHANCELLOR’; у Лісостепу – чотири: перший – ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ й ‘ES CHANCELLOR’, другий – ‘Чураївна’ та ‘ES BACHELOR’, третій – ‘Acardia’ й ‘SOLENA’, четвертий – ‘Atacama’ та ‘ES COMPOSITOR’; на Поліссі – два кластери: перший – ‘RGT SPHINXA’, ‘ES COMPOSITOR’ та ‘ES CHANCELLOR’, другий – ‘Acardia’ й ‘Angelica’. Висновки. Для вирощування в одному господарстві необхідно обирати сорти, що за результатами аналізу опинилися в різних кластерах. А тих, які перебувають в одному, навпаки, уникати, адже вони приблизно однаково реагують на умови вирощування, тому й на дію несприятливих факторів середовища можуть зреагувати аналогічно.