Мета. Установити закономірності зміни реологічних властивостей тіста та лабораторної випічки залежно від кількості борошна з різних сортів люпину, доданого до пшеничного борошна. Методи. Хлібопекарські якості аналізували за допомогою альвеографа та фаринографа. Результати. На основі оцінювання показників альвеографа, фаринографа та лабораторної випічки хліба визначено закономірності зміни реологічних властивостей тіста за додавання борошна люпину до пшеничного борошна. Частка впливу сорту люпину на показники сили борошна, пружності та розтяжності тіста, індексу еластичності становить від 1 до 4%, концентрації борошна – 82–98%. На основі отриманих даних визначено рівняння регресії залежностей між показниками альвеографа та кількістю борошна люпину, доданого до пшеничного. Установлено лінійну залежність між фізичними характеристиками тіста і концентрацією борошна люпину. Частка впливу сорту люпину на час утворення тіста, показник розрідження тіста, валориметричну оцінку борошняної суміші становить 4–18%, концентрації борошна люпину – 57–76%. Показник об’ємного виходу хліба на 86% визначається концентрацією борошна люпину і на 6% – його сортом. На основі рівнянь регресії між фізичними властивостями тіста та концентрацією борошна люпину виявлено експоненціальну, лінійну та поліноміальну залежності. Лінійну залежність установлено між об’ємним виходом хліба та концентрацією борошна люпину в пшенично-люпиновій суміші. Висновки. На реологічні властивості тіста, а також об’ємний вихід хліба найістотніше впливає концентрація борошна люпину в пшенично-люпиновій борошняній суміші (57–98%). Частка впливу на ці показники сортів люпину, використаних у дослідженні, не перевищує 18%. Установлені рівняння регресії між концентрацією борошна люпину та фізичними характеристиками тіста дають змогу спрогнозувати їх зміни залежно від кількості люпинового борошна, доданого в пшеничне.

Цель. Установить закономерности изменения реологических свойств теста и лабораторной выпечки в зависимости от количества муки из разных сортов люпина, добавленного к пшеничной муке. Методы. Хлебопекарные качества анализировали с помощью альвеографа и фаринографа. Результаты. На основе оценки показателей альвеографа, фаринографа и лабораторной выпечки хлеба определены закономерности изменения реологических свойств теста при добавлении муки люпина к пшеничной муке. Доля влияния сорта люпина на показатели силы муки, упругости и растяжимости теста, индекса эластичнос­ти составляет от 1 до 4%, концентрации муки – 82–98%. На основе полученных данных определены уравнения рег­рессии зависимостей между показателями альвеографа и количеством муки люпина, добавленной к пшеничной. Установлено линейную зависимость между физическими характеристиками теста и концентрацией муки люпина. Доля влияния сорта люпина на время образования теста, показатель разжижжения теста, валориметрическую оценку мучной смеси составляет 4–18%, концентрации муки люпина – 57–76%. Показатель объемного выхода хлеба на 86% определяется концентрацией муки люпина и на 6% – его сортом. На основе уравнений регрессии между физическими свойствами теста и концентрацией муки люпина существует экспоненциальная, линейная и полиномиальная зависимость. Линейную зависимость установлено между объемным выходом хлеба и концентрацией муки люпина в пшенично-люпиновой смеси. Выводы. На реологические свойства теста, а также объемный выход хлеба наиболее существенно влияет концентрация муки люпина в пшенично-люпиновой мучной смеси (57–98%). Доля влияния на эти показатели сортов люпина, использованных в исследовании, не превышает 18%. Установленные уравнения регрессии между концентрацией муки люпина и физическими характеристиками теста позволяют спрогнозировать их изменения в зависимости от количества люпиновой муки, добавленной в пшеничную. | Мета. Установити закономірності зміни реологічних властивостей тіста та лабораторної випічки залежно від кількості борошна з різних сортів люпину, доданого до пшеничного борошна. Методи. Хлібопекарські якості аналізували за допомогою альвеографа та фаринографа. Результати. На основі оцінювання показників альвеографа, фаринографа та лабораторної випічки хліба визначено закономірності зміни реологічних властивостей тіста за додавання борошна люпину до пшеничного борошна. Частка впливу сорту люпину на показники сили борошна, пружності та розтяжності тіста, індексу еластичності становить від 1 до 4%, концентрації борошна – 82–98%. На основі отриманих даних визначено рівняння регресії залежностей між показниками альвеографа та кількістю борошна люпину, доданого до пшеничного. Установлено лінійну залежність між фізичними характеристиками тіста і концентрацією борошна люпину. Частка впливу сорту люпину на час утворення тіста, показник розрідження тіста, валориметричну оцінку борошняної суміші становить 4–18%, концентрації борошна люпину – 57–76%. Показник об’ємного виходу хліба на 86% визначається концентрацією борошна люпину і на 6% – його сортом. На основі рівнянь регресії між фізичними властивостями тіста та концентрацією борошна люпину виявлено експоненціальну, лінійну та поліноміальну залежності. Лінійну залежність установлено між об’ємним виходом хліба та концентрацією борошна люпину в пшенично-люпиновій суміші. Висновки. На реологічні властивості тіста, а також об’ємний вихід хліба найістотніше впливає концентрація борошна люпину в пшенично-люпиновій борошняній суміші (57–98%). Частка впливу на ці показники сортів люпину, використаних у дослідженні, не перевищує 18%. Установлені рівняння регресії між концентрацією борошна люпину та фізичними характеристиками тіста дають змогу спрогнозувати їх зміни залежно від кількості люпинового борошна, доданого в пшеничне. | Purpose. To investigate the patterns of changing the rheological properties of the dough and laboratory baking, depending on the amount of flour from different varieties of lupine added to wheat flour. Methods. The baking quality was analyzed using an alveograph and farinograph. Results. Based on the evaluation of alveograph, farinograph and laboratory bread baking, the patterns of changing the rheological properties of the dough when adding lupine flour to wheat flour were determined. The share of lupine variety’s influenced on flour strength, elasticity and stretchability of the dough, elasticity index ranged from 1 to 4%, with flour concentration – 82–98%. On the basis of the obtained data of the regression equation for the dependencies between the alveographer parameters and the amount of lupine flour added to wheat one were determined. A linear relationship was established between the physical characteristics of dough and the concentration of lupine flour. The proportion of the lupine variety impact on the time of dough formation, rate of dough fluidizing, valorimetric estimation of the flour mixture was 4–18%, the concentration of lupine flour was 57–76%. The bread loaf volume was for 86% determined by the concentration of lupine flour and for 6% by lupine variety. Based on the regression equations between the physical properties of the dough and the concentration of lupine flour, an exponential, linear, and polynomial dependence were found. The linear dependence was revealed between the bread loaf volume and the concentration of lupine flour in a lupine-wheat mixture. Conclusions. The rheological properties of the dough, as well as the bread loaf volume, were most influenced by the concentration of lupine flour in lupine-wheat flour mixture (57–98%). The share of influence on these indicators of lupine varieties used in the study did not exceed 18%. The revealed regression equations between the concentration of lupine flour and the physical characteristics of the dough allow predic­ting their changes depending on the amount of lupine flour added to wheat flour.

Мета. Установити закономірності зміни реологічних властивостей тіста та лабораторної випічки залежно від кількості борошна з різних сортів люпину, доданого до пшеничного борошна. Методи. Хлібопекарські якості аналізували за допомогою альвеографа та фаринографа. Результати. На основі оцінювання показників альвеографа, фаринографа та лабораторної випічки хліба визначено закономірності зміни реологічних властивостей тіста за додавання борошна люпину до пшеничного борошна. Частка впливу сорту люпину на показники сили борошна, пружності та розтяжності тіста, індексу еластичності становить від 1 до 4%, концентрації борошна – 82–98%. На основі отриманих даних визначено рівняння регресії залежностей між показниками альвеографа та кількістю борошна люпину, доданого до пшеничного. Установлено лінійну залежність між фізичними характеристиками тіста і концентрацією борошна люпину. Частка впливу сорту люпину на час утворення тіста, показник розрідження тіста, валориметричну оцінку борошняної суміші становить 4–18%, концентрації борошна люпину – 57–76%. Показник об’ємного виходу хліба на 86% визначається концентрацією борошна люпину і на 6% – його сортом. На основі рівнянь регресії між фізичними властивостями тіста та концентрацією борошна люпину виявлено експоненціальну, лінійну та поліноміальну залежності. Лінійну залежність установлено між об’ємним виходом хліба та концентрацією борошна люпину в пшенично-люпиновій суміші. Висновки. На реологічні властивості тіста, а також об’ємний вихід хліба найістотніше впливає концентрація борошна люпину в пшенично-люпиновій борошняній суміші (57–98%). Частка впливу на ці показники сортів люпину, використаних у дослідженні, не перевищує 18%. Установлені рівняння регресії між концентрацією борошна люпину та фізичними характеристиками тіста дають змогу спрогнозувати їх зміни залежно від кількості люпинового борошна, доданого в пшеничне.

Purpose. To study the peculiarities of technological qua­lity formation in sugar beet roots depending on the system of fertilization and crop rotation. Methods. Field, laboratory and statistical. Results. The studies were carried out on typical chernozems in the vetch-oats – winter wheat – sugar beet rotation. It was revealed that in the crop-replaceable and grain-tilled crop rotation on the background of the use of N100P100K100 + 50 t/ha of manure sugar losses in molasses was 1.11 and 1.08%, in the crop-replaceable rotation with 5 t/ha of straw plowing under + N100P100K100 it was 0.99%. With an increase in the dose of potash fertilizer to 150 kg/ha (N100P100K150) and the use of 50 t/ha of manure + K150 MB-factor was 13.93%, while in the case of plowing straw under together with mineral fertilizers it was 13.76%. In the grain rotation, the purity of normally purified juice was high against the background of the use of N100P100K100 + 50 t/ha of manure – 96.03%, whereas in the crop-replaceable and grain-tilled crop rotation – 95.35 and 95.56%, respectively; for an increase in the rate of fertilizers up to N160P200K200 + 50 t/ha of manure – 95.07%, and an increase in the dose of potassium in the fertilizer system – N100P100K150 + 50 t/ha of manure – 95.84%. Conclusions. An increase in the rate of fertilizers in the vetch-oats – winter wheat – sugar beet rotation leads to an increase in sugar losses in the molasses. In the grain-tilled crop rotation for the introduction of N160P200K200 + 50 t/ha of manure, the factory sugar yield decreased to 13.74%, with an increase in the potassium dose in the fertilizer system to N100P100K150 + 50 t/ha of manure, this indicator grows by 0.36%. In the case of plowing straw under on the background of N100P100K100, in the crop-replaceable rotation, the factory sugar yield is 8.15 t/ha, which is not inferior to the organo-mineral background of the sugar beet fertilization.

Цель. Установить особенности формирования технологических качеств корнеплодов сахарной свеклы в зависимости от системы удобрения и севооборотов. Методы. Полевые, лабораторные, статистические. Результаты. Исследования проводили на черноземах типичных в различных севооборотах в звене вико-овес – пшеница озимая – сахарная свекла. Установлено, что в плодосменном и зерно-пропашном севообороте на фоне применения N100P100K100 + 50 т/га навоза потери сахара в мелассе составляли 1,11 и 1,08%, в плодосменном севообороте при запахивании 5 т/га соломы + N100P100K100 – 0,99%. При повышении дозы калийных удобрений до 150 кг/га (N100P100K150) и применении 50 т/га навоза МБ-фактор сос­тавил 13,93%, а в слу­чае запахивания соломы совместно с минеральными удобрениями – 13,76%. В пропашном севообороте доброкачественность нормально очищенного сока высокой была на фоне применения N100P100K100 + 50 т/га навоза – 96,03%, тогда как в плодосменном и зерно-пропашном – 95,35 и 95,56% соответственно; при увеличении нормы удобрений до N160P200K200 + 50 т/га навоза – 95,07%, а при увеличении дозы калия в системе удобрения – N100P100K150 + 50 т/га навоза – 95,84%.Выводы. Увеличение нормы удобрений в звене вико-овес – пшеница озимая – сахарная свекла приводит к росту потерь сахара в патоке. В зерно-пропашном севообороте при внесении N160P200K200 + 50 т/га навоза заводской выход сахара уменьшился до 13,74%, при увеличении дозы калия в системе удобрения (N100P100K150 + 50 т/га навоза) этот показатель возрастает на 0,36%. В случае запахивания соломы на фоне N100P100K100 в плодосменном севообороте заводской выход сахара составляет 8,15 т/га, что не уступает органо-минеральному фону удобрения сахарной свеклы. | Purpose. To study the peculiarities of technological qua­lity formation in sugar beet roots depending on the system of fertilization and crop rotation. Methods. Field, laboratory and statistical. Results. The studies were carried out on typical chernozems in the vetch-oats – winter wheat – sugar beet rotation. It was revealed that in the crop-replaceable and grain-tilled crop rotation on the background of the use of N100P100K100 + 50 t/ha of manure sugar losses in molasses was 1.11 and 1.08%, in the crop-replaceable rotation with 5 t/ha of straw plowing under + N100P100K100 it was 0.99%. With an increase in the dose of potash fertilizer to 150 kg/ha (N100P100K150) and the use of 50 t/ha of manure + K150 MB-factor was 13.93%, while in the case of plowing straw under together with mineral fertilizers it was 13.76%. In the grain rotation, the purity of normally purified juice was high against the background of the use of N100P100K100 + 50 t/ha of manure – 96.03%, whereas in the crop-replaceable and grain-tilled crop rotation – 95.35 and 95.56%, respectively; for an increase in the rate of fertilizers up to N160P200K200 + 50 t/ha of manure – 95.07%, and an increase in the dose of potassium in the fertilizer system – N100P100K150 + 50 t/ha of manure – 95.84%. Conclusions. An increase in the rate of fertilizers in the vetch-oats – winter wheat – sugar beet rotation leads to an increase in sugar losses in the molasses. In the grain-tilled crop rotation for the introduction of N160P200K200 + 50 t/ha of manure, the factory sugar yield decreased to 13.74%, with an increase in the potassium dose in the fertilizer system to N100P100K150 + 50 t/ha of manure, this indicator grows by 0.36%. In the case of plowing straw under on the background of N100P100K100, in the crop-replaceable rotation, the factory sugar yield is 8.15 t/ha, which is not inferior to the organo-mineral background of the sugar beet fertilization. | Мета. Установити особливості формування технологічних якостей коренеплодів буряків цукрових залежно від системи удобрення та сівозмін. Методи. Польові, лабораторні, статистичні. Результати. Дослідження проводили на чорноземах типових у різних сівозмінах у ланці вико-овес – пшениця озима – буряки цукрові. Установлено, що в плодозмінній та зерно-просапній сівозміні на фоні застосування N100P100K100 + 50 т/га гною втрати цукру в мелясі становили 1,11 і 1,08%, у плодозмінній сівозміні в разі заорювання 5 т/га соломи + N100P100K100 – 0,99%. За умови підвищення дози калійних добрив до 150 кг/га (N100P100K150) та застосування 50 т/га гною МБ-фактор становив 13,93%, а в разі заорювання соломи спільно з мінеральними добривами – 13,76%. У просапній сівозміні доброякісність нормально очищеного соку найвищою була на фоні застосування N100P100K100 + 50 т/га гною – 96,03%, тоді як у плодозмінній і зерно-просапній – 95,35 і 95,56% відповідно; за збільшення норми добрив до N160P200K200 + 50 т/га гною – 95,07%, а збільшення дози калію в системі удобрення – N100P100K150 + 50 т/га гною – 95,84%. Висновки. Збільшення норми добрив у ланці вико-овес – пшениця озима – буряки цукрові призводить до зростання втрат цукру в патоці. У зерно-просапній сівозміні за внесення N160P200K200 + 50 т/га гною заводський вихід цукру зменшився до 13,74%, у разі збільшення дози калію в системі удобрення до N100P100K150 + 50 т/га гною цей показник зростає на 0,36%. У разі заорювання соломи на фоні N100P100K100 у плодозмінній сівозміні заводський вихід цукру становить 8,15 т/га, що не поступається органо-мінеральному фону удобрення буряків цукрових.

Мета. На основі всебічного дослідження особливостей росту, розвитку, плодоношення та якості плодів рослин спонтанних мутантів яблуні (Malus domestica Borkh.) сорту ‘Jonagold’ виділити такі, що відрізняються від вихідного сорту за силою росту дерев та переважають за врожайністю, товарними якостями, лежкістю плодів та економічною ефективністю виробництва останніх.                    Методи. Польовий, лабораторний, порівняння, узагальнення та математичної статистики. Результати. Подано результати вивчення особливостей росту та плодоношення 20 українських спонтанних клонів сорту ‘Jonagold’ в умовах Західного Лісостепу України. Встановлено, що рослини досліджуваних клонів за строками початку і тривалістю основних фенологічних фаз і вегетаційного періоду не відрізнялись від більшості поширених і добре адаптованих до умов Поділля сортів яблуні. Знімальна стиглість плодів у клонів наставала у другій‑третій декадах вересня, з різницею у сім діб. Дерева більшості клонів (ДП‑4, ДП‑5, ДП‑9, ДП‑10, ДП‑13, ДП‑14 і ДП‑17) були середньорослими. Урожайність п’яти-восьмирічних насаджень клонів становить 12,1–32,3 т/га, що забезпечує економічно ефективне культивування в умовах Поділля, рівень рентабельності виробництва становить 66–242%. Усі спонтанні мутанти формують плоди більші за середній розмір (крім ДП‑20, великі), красиві, ошатні, які, залежно від клону, різняться за інтенсивністю та характером покривного забарвлення. Клони ДП‑1, ДП‑3, ДП‑17, ДП‑18 і ДП‑19 відзначались найбільшим виходом яблук вищого та першого ґатунку і за цією властивістю значно перевищили контрольний сорт. Випробовувані клони поділено на три групи за строками достигання плодів: ранньозимові, зимові, пізньозимові. Висновки. Багаторічне оцінювання об’єктів дослідження дозволило встановити, що біологічні властивості рослин українських клонів сорту ‘Jonagold’ відповідають кліматичним умовам Західного Лісостепу України. За силою росту дерев більшість із них належать до групи середньорослих (ДП‑4, ДП‑5, ДП‑9, ДП‑10, ДП‑13, ДП‑14 і ДП‑17) і характеризуються мішаним типом плодоношення. Клони ДП‑1, ДП‑3, ДП‑17, ДП‑18 і ДП‑19 виділяються високим виходом плодів вищого та першого ґатунку. За основними показниками якості плодів кращими визнано клони ДП‑3, ДП‑8, ДП‑13, ДП‑14, ДП‑16, ДП‑17, ДП‑18 і ДП‑20; найвищу економічну ефективність виробництва яблук на Поділлі забезпечують клони ДП‑14, ДП‑17, ДП‑18 і ДП‑19. Останні рекомендовано для реєстрації у Державному реєстрі сортів рослин, як перспективні для впровадження у насадження з виробництва плодів універсального призначення у зоні Західного Лісостепу України.

Purpose. To analyze the divergence of early maturing source material of corn Zea mays L. in heterosis breeding for the genetic base formation at the State Institution the Institute of Grain Crops of the NAAS of Ukraine. Methods. Field (comprehensive assessment of morphobiological and economically valuable characteristics of the source material and maize hybrids) individual selection, cumulative and recurrent selection, backross and testcrosses bree­ding methods; laboratory; analysis and synthesis; statistical. Results. The results of research on the analysis of the divergence of early maturing corn source material in the conditions of the Steppe of Ukraine has become a developed harmonized working collection of corn breeding samples adapted to the stressful conditions of this region. The gradual cyclical improvement of the lines made it possible to form the core of the genetic diversity of FAO 150–290 early maturing specimens of the southern ecotype, which are competitive in heterosis breeding. The complexity of breeding for early maturity in the steppe conditions is due to the lack of material adapted to the stress factors of the South of Ukraine. The available early maturing lines of the world collection F2, F7, Ер1, Ма21, Ма23, Со125, Со255, См7, PLS61, S72, etc., were distinguished by high cold resistance, good starting plant development, intensive accumulation of dry matter during ripening, but not adapted to the deficiency of moisture in the soil and high summer temperatures. According to the results of the experiment, it was revealed that, in terms of breeding, lines of Lancaster plasma (DK427 and DK633) were the most plastic, due to which a number of new mid-early lines were obtained, for example DK2/427, DK267, DK266/417, DK633/266, DK296, etc., which were included in the registered hybrids. Formation of the genetic base of early maturing maize source material for heterosis breeding and systematization accor­ding to different breeding characteristics provided a balance of samples of alternative components, which will be further used to model heterosis hybrids in the early maturing group. Conclusions. The updated basic collection of lines is represented by the samples of plasma Iodent: DK744SVZM, DK216SVZM, DK4173SVZM, DK235zS, DK257zM, SV, DK365SVZM, DK777ZMSV, DK733-7zM,SV, DK315SVZM; Lancaster: DK296zS,VM, DK633/266zS,VM, DK2965ZSZM, DK2953 ZSZM, DK3023 ZSZM, DK236zS,ZM; Raid (SSS): DK232MV, DK2323MV, DK239MV; Mixed: DK253ZSZM, DK273MV, DK272zS, DK281SV, DK233zM,SV, DK959MV, DK9527 ZSZM, DK247MV, DK2442MV, which is the basis of the genetic diversity of early ripening corn samples included in the State register of plant varie­ties suitable for dissemination in Ukraine.

Purpose. To study the impact of clonal micropropagation and sanitation in vitro by viricide Ribavirin on ex vitro plant productivity, quantitative content and qualitative composition of peppermint essential oil components obtained from four breeding samples of peppermint plants (Mentha piperita L.) and the ‘Chornolysta’ variety. Methods. The study used methods of field agrotechnical one-factor experiment, essential oil distillation with water vapor according to the Ginzberg method, capillary gas chromatography and statistical analysis. Results. Due to the sanitation process in vitro, the yield of air-dried leaves of breeding samples increased by 2.9–7.1%, the ‘Chornolysta’ variety by 51.4% and rhizomes by 2.2–3.8% and 28.5% respectively, which amounted 0.35–2.74 t/ha. A significant increase of essential oil yield of breeding samples from 4.0 to 9.9 kg/ha was shown, and of the ‘Chornolysta’ variety – up to 28.6 kg/ha. After in vitro sanitation and clonal cropropagation of the breeding sample M 01-12, the content of essential oil was more than 4%. The following components of peppermint essential oil were identified: limonene, cineole, menton, mentofuran, isomenton, menthyl acetate, β-caryophyllene, isomenthol, menthol, pulegon, piperitone and carvone. A clear tendency to a decrease in the amount of menton and isomenthol with isomenton and menthol increase in plants, sanitated and propagated in vitro, was revealed. Conclusions. The use of tissue and organ culture methods and in vitro sanitation improves the qualitative composition of terpenoids by increasing the amount of menthol and menton reducing. The data obtained on the composition of terpenoids should be considered in peppermint selection as one of the integral criteria, which should be included in the list of economically valuable characteristics of peppermint plants, such as foliage, biomass of air-dried leaves, plant rhizomes and the amount of peppermint essential oil. Six indicators of the essential oil of the breeding sample M 01-02, namely citric acid, cineole, mentofuran, isomentone, pulegon, carvone, as well as the cineole / limonene ratio, meet the criteria of the European Pharmacopoeia, so it can be considered as promising for cultivation among the studied samples.

Purpose. To study the impact of clonal micropropagation and sanitation in vitro by viricide Ribavirin on ex vitro plant productivity, quantitative content and qualitative composition of peppermint essential oil components obtained from four breeding samples of peppermint plants (Mentha piperita L.) and the ‘Chornolysta’ variety. Methods. The study used methods of field agrotechnical one-factor experiment, essential oil distillation with water vapor according to the Ginzberg method, capillary gas chromatography and statistical analysis. Results. Due to the sanitation process in vitro, the yield of air-dried leaves of breeding samples increased by 2.9–7.1%, the ‘Chornolysta’ variety by 51.4% and rhizomes by 2.2–3.8% and 28.5% respectively, which amounted 0.35–2.74 t/ha. A significant increase of essential oil yield of breeding samples from 4.0 to 9.9 kg/ha was shown, and of the ‘Chornolysta’ variety – up to 28.6 kg/ha. After in vitro sanitation and clonal cropropagation of the breeding sample M 01-12, the content of essential oil was more than 4%. The following components of peppermint essential oil were identified: limonene, cineole, menton, mentofuran, isomenton, menthyl acetate, β-caryophyllene, isomenthol, menthol, pulegon, piperitone and carvone. A clear tendency to a decrease in the amount of menton and isomenthol with isomenton and menthol increase in plants, sanitated and propagated in vitro, was revealed. Conclusions. The use of tissue and organ culture methods and in vitro sanitation improves the qualitative composition of terpenoids by increasing the amount of menthol and menton reducing. The data obtained on the composition of terpenoids should be considered in peppermint selection as one of the integral criteria, which should be included in the list of economically valuable characteristics of peppermint plants, such as foliage, biomass of air-dried leaves, plant rhizomes and the amount of peppermint essential oil. Six indicators of the essential oil of the breeding sample M 01-02, namely citric acid, cineole, mentofuran, isomentone, pulegon, carvone, as well as the cineole / limonene ratio, meet the criteria of the European Pharmacopoeia, so it can be considered as promising for cultivation among the studied samples.

Цель. Установить эффективность воздействия клонального микроразмножения и оздоровления растений мяты перечной (Mentha piperita L.) в культуре in vitro вироцидом Ribavirin на продуктивность растений ex vitro, количественное содержание и качественный состав компонентов мятного эфирного масла, полученного из четырех селекционных образцов и сорта ‘Чорнолиста’.Методы. В исследованиях использованы методы полевого агротехнического однофакторного опыта, перегонки эфирного масла с водяным паром по методике Гинзберга, капиллярной газовой хроматографии и статистического анализа.Результаты. Благодаря процессу оздоровления в культуре in vitro урожайность воздушно-сухих листьев селекционных образцов увеличилась на 2,9–7,1%, а сорта ‘Чорнолиста’ – 51,4% и корневищ – на 2,2–3,8% и на 28,5% соответственно, что составило 0,35–2,74 т/га. Показано достоверное увеличение выхода эфирного масла у селекционных образцов от 4,0 до 9,9 кг/га, а у сорта ‘Чорнолиста’ – до 28,6 кг/га. После оздоровления и клонального микроразмножения в культуре in vitro у селекционного образца М 01-12 прослеживалось накопление содержания эфирного масла более 4%. Были идентифицированы такие компоненты эфирного масла мяты перечной: лимонен, цинеол, ментон, ментофуран, изоментон, ментилацетат, β-кариофилен, изоментол, ментол, пулегон, пиперитон и карвон. Установлена четкая тенденция к уменьшению количества ментона и изоментола, а также одновременное увеличение изоментона и ментола у растений, оздоровленных и размноженных в условиях культуры in vitro.Выводы. Применение методов культуры тканей и органов и оздоровления in vitro улучшает качественный состав терпеноидов за счет увеличения количества ментола и уменьшения ментона. Полученные данные о составе терпеноидов необходимо учитывать в селекции мяты перечной как одного из интегральных критериев, который необходимо отнести к перечню хозяйственно-ценных признаков культуры мяты перечной: облиственность, биомасса воздушно-сухих листьев, корневищ растений и количество мятного эфирного масла. Шесть показателей эфирного масла селекционного образца М 01-02, а именно: лимонен, цинеол, ментофуран, изоментон, пулегон, карвон, а также соотношение цинеол/лимонен соответствуют критериям европейской фармакопеи, поэтому среди исследуемых селекционных образцов его можно считать перспективным для культивирования. | Purpose. To study the impact of clonal micropropagation and sanitation in vitro by viricide Ribavirin on ex vitro plant productivity, quantitative content and qualitative composition of peppermint essential oil components obtained from four breeding samples of peppermint plants (Mentha piperita L.) and the ‘Chornolysta’ variety. Methods. The study used methods of field agrotechnical one-factor experiment, essential oil distillation with water vapor according to the Ginzberg method, capillary gas chromatography and statistical analysis.Results. Due to the sanitation process in vitro, the yield of air-dried leaves of breeding samples increased by 2.9–7.1%, the ‘Chornolysta’ variety by 51.4% and rhizomes by 2.2–3.8% and 28.5% respectively, which amounted 0.35–2.74 t/ha. A significant increase of essential oil yield of breeding samples from 4.0 to 9.9 kg/ha was shown, and of the ‘Chornolysta’ variety – up to 28.6 kg/ha. After in vitro sanitation and clonal cropropagation of the breeding sample M 01-12, the content of essential oil was more than 4%. The following components of peppermint essential oil were identified: limonene, cineole, menton, mentofuran, isomenton, menthyl acetate, β-caryophyllene, isomenthol, menthol, pulegon, piperitone and carvone. A clear tendency to a decrease in the amount of menton and isomenthol with isomenton and menthol increase in plants, sanitated and propagated in vitro, was revealed.Conclusions. The use of tissue and organ culture methods and in vitro sanitation improves the qualitative composition of terpenoids by increasing the amount of menthol and menton reducing. The data obtained on the composition of terpenoids should be considered in peppermint selection as one of the integral criteria, which should be included in the list of economically valuable characteristics of peppermint plants, such as foliage, biomass of air-dried leaves, plant rhizomes and the amount of peppermint essential oil. Six indicators of the essential oil of the breeding sample M 01-02, namely citric acid, cineole, mentofuran, isomentone, pulegon, carvone, as well as the cineole / limonene ratio, meet the criteria of the European Pharmacopoeia, so it can be considered as promising for cultivation among the studied samples. | Мета. Встановити ефективність впливу клонального мікророзмноження та оздоровлення рослин м’яти перцевої (Mentha piperita L.) в культурі in vitro віроцидом Ribavirin  на продуктивність рослин ex vitro, кількісний вміст і якісний склад компонентів м'ятної ефірної олії, отриманої з чотирьох селекційних зразків й сорту ‘Чорнолиста’. Методи. У дослідженнях використано методи польового агротехнічного однофакторного досліду, перегонки олії ефірної з водяною парою за методикою Гінзберга,  капілярної газової хроматографії та статистичного аналізу.Результати. Завдяки процесу оздоровлення в культурі in vitro врожайність повітряно-сухих листків селекційних зразків збільшилася на 2,9–7,1%, а сорту ‘Чорнолиста’ – на 51,4% та кореневищ – на 2,2–3,8% і на 28,5% відповідно, що складало 0,35–2,74 т/га. Показано достовірне зростання виходу ефірної олії у селекційних зразків від 4,0 до 9,9 кг/га, а у сорту ‘Чорнолиста’ – до 28,6 кг/га. Після оздоровлення та клонального мікророзмноження в культурі in vitro у селекційного зразка М 01-12 прослідковувалось накопичення вмісту ефірної олії більше 4%. Було ідентифіковано такі компоненти ефірної олії м’яти перцевої: лімонен, цинеол, ментон, ментофуран, ізоментон, ментіл ацетат, β-каріофілен, ізоментол, ментол, пулегон, піперитон і карвон. Встановлено чітку тенденцію до зменшення кількості ментону та ізоментолу й одночасне збільшення ізоментону і ментолу у рослин, що оздоровлені та розмножені в умовах культури іn vitro.Висновки. Застосування методів культури тканин і органів й оздоровлення іn vitro поліпшує якісний склад терпеноїдів за рахунок збільшення кількості ментолу та зменшення ментону. Отримані дані щодо складу терпеноїдів необхідно враховувати в селекції м’яти перцевої як одного із інтегральних критеріїв, який необхідно ввести до переліку господарсько-цінних ознак культури м’яти перцевої: облиствіння, біомаса повітряно-сухих листків, кореневищ рослин та кількість виходу м'ятної ефірної олії. Шість показників ефірної олії селекційного зразка М 01-02, а саме лімонен, цинеол, ментофуран, ізоментон, пулегон, карвон, а також співвідношення цинеол/лімонен відповідають критеріям європейської фармакопеї, тому серед досліджуваних селекційних зразків його можна вважати найперспективнішим для культивування

Мета. Удосконалити сортимент ожини на основі вивчення господарсько-біологічних особливостей нових сортів та їхньої адаптивності в ґрунтово-кліматичних умовах Західного Лісостепу України для подальшого сортовивчення та впровадження у селекційні програми. Методи. Лабораторний, польовий, аналітичний, статистичний. Результати. Проведено дослідження з метою визначення впливу змінних температур на 25 сортів ожини, визначено їхню морозостійкість за штучно створених низьких температур (-25 та -30 °С). Крім того, проаналізовано ступінь пошкодження тканин пагонів рослин ожини низькими температурами в польових умовах. Висновки. Аналіз ступеня пошкодження пагонів рослин ожини свідчить, що найбільш чутливою до впливу низьких температур виявилася верхівка пагона, а найбільш стійкою є середня частина. За результатами лабораторного проморожування пагонів рослин ожини визначено сорти, найбільш стійкі до впливу таких низьких температур як -25 °С, так і -30 °С (‘Садове чудо’ та ‘Orkan’). Також стійкими до температури -25 °С є сорти ‘Ouachita’ та ‘Cacanska Bestrna’ (їхній сумарний бал пошкодження не перевищив 9,0%). Сорти ‘Насолода’, ‘Black Diamond’, ‘Tornfree’, ‘Loch Tay’, ‘Triple Сrown’ та ‘Black Butte Blackberу’ ризиковано культивувати на територіях з можливим зниженням температури до -25 °С без застосування додаткових агротехнічних заходів захисту від пошкоджень низькими температурами. Найчутливішими до впливу температури -30 °С виявилися сорти ‘Black Butte Blackberу’, ‘Насолода’, ‘Black Diamond’, ‘Black Pearl’ та ‘Jumbo’ (зафіксовано пошкодження понад 50% пагонів). Критичним цей температурний режим був також для сортів ‘Chief Joseph’, ‘Reuben’, ‘Tornfree’, ‘Karaka Вlack’, ‘Black Magic’, ‘Loch Tay’ та ‘Triple Crown’. Досить морозостійким за обох температур виявився сорт ‘Kiowa’. Також встановлено залежність ступеня пошкодження пагонів низькими температурами від архітектоніки куща. Сорти зі сланким типом пагонів є більш схильними до уражень низькими температурами, ніж більш пряморослі.

Purpose. To improve the blackberry assortment based on studying the economic and biological peculiarities of new cultivars and their adaptabivity under the soil and climatic conditions of the Western Forest-Steppe zone of Ukraine for the further variety research and use in breeding programs. Methods. Laboratory, field, analytical and statistical ones. Results. Investigations were carried out to determine the influence of variable temperatures on 25 blackberry cultivars and their frostresistance to artificially created low temperatures (25and -30 °C). The degree of shoot tissue damage of blackberry plants with low temperatures in the field was also analyzed. Conclusions. The analysis of the degree of damage of blackberry plant shoots showed that a shoot apex appeared to be the most susceptible to the influence of low temperatures and the middle part of the shoot was most resistant. On the basis of the results of the laboratory free­zing of the blackberry plant shoots, cultivars were defined to be the most resistant to the both -25 and -30 °C low temperatures (‘Sadove chudo’ and ‘Orkan’). ‘Ouachita’ and ‘Cacanska Bestrna’ cultivars were also resistant to the temperature -25 °C (their total damage score did not exceed 9.0%). It is risky to cultivate ‘Nasoloda’, ‘Black Diamond’, ‘Tornfree’, ‘Loch Tay’, ‘Triple Crown’ and ‘Black Butte Blackberry’ in the areas where the temperature can be lowering to -25 °C without taking additional agrotechnical measures to protect against damage with low temperatures. The most sensitive to the temperature of -30 °C was the ‘Black Butte Blackberry’, ‘Nasoloda’, ‘Black Diamond’, ‘Black Pearl’ and ‘Jumbo’ cultivars (damage of more than 50% shoots was noted). This temperature conditions were critical for ‘Chief Joseph’, ‘Reuben’, ‘Tornfree’, ‘Karaka Black’, ‘Black Magic’, ‘Loch Tay’ and ‘Triple Crown’. The ‘Kiowa’ cultivar was quite resistant to both temperatures. The dependence of the shoots damage degree on the scrub architectonics was determined. The cultivars with creeping shoots are more susceptible to the effect of low temperatures than those that are more upright. | Мета. Удосконалити сортимент ожини на основі вивчення господарсько-біологічних особливостей нових сортів та їхньої адаптивності в ґрунтово-кліматичних умовах Західного Лісостепу України для подальшого сортовивчення та впровадження у селекційні програми. Методи. Лабораторний, польовий, аналітичний, статистичний. Результати. Проведено дослідження з метою визначення впливу змінних температур на 25 сортів ожини, визначено їхню морозостійкість за штучно створених низьких температур (-25 та -30 °С). Крім того, проаналізовано ступінь пошкодження тканин пагонів рослин ожини низькими температурами в польових умовах. Висновки. Аналіз ступеня пошкодження пагонів рослин ожини свідчить, що найбільш чутливою до впливу низьких температур виявилася верхівка пагона, а найбільш стійкою є середня частина. За результатами лабораторного проморожування пагонів рослин ожини визначено сорти, найбільш стійкі до впливу таких низьких температур як -25 °С, так і -30 °С (‘Садове чудо’ та ‘Orkan’). Також стійкими до температури -25 °С є сорти ‘Ouachita’ та ‘Cacanska Bestrna’ (їхній сумарний бал пошкодження не перевищив 9,0%). Сорти ‘Насолода’, ‘Black Diamond’, ‘Tornfree’, ‘Loch Tay’, ‘Triple Сrown’ та ‘Black Butte Blackberу’ ризиковано культивувати на територіях з можливим зниженням температури до -25 °С без застосування додаткових агротехнічних заходів захисту від пошкоджень низькими температурами. Найчутливішими до впливу температури -30 °С виявилися сорти ‘Black Butte Blackberу’, ‘Насолода’, ‘Black Diamond’, ‘Black Pearl’ та ‘Jumbo’ (зафіксовано пошкодження понад 50% пагонів). Критичним цей температурний режим був також для сортів ‘Chief Joseph’, ‘Reuben’, ‘Tornfree’, ‘Karaka Вlack’, ‘Black Magic’, ‘Loch Tay’ та ‘Triple Crown’. Досить морозостійким за обох температур виявився сорт ‘Kiowa’. Також встановлено залежність ступеня пошкодження пагонів низькими температурами від архітектоніки куща. Сорти зі сланким типом пагонів є більш схильними до уражень низькими температурами, ніж більш пряморослі. | Цель. Усовершенствовать сортимент ежевики на основании изучения хозяйственно-биологических особеннос­тей новых сортов и их адаптивности в почвенно-климатических условиях Западной Лесостепи Украины для дальнейшего сортоизучения и внедрения в селекционные прог­раммы. Методы. Лабораторный, полевой, аналитический, статистический. Результаты. Проведены исследования с целью определения влияния переменчивых температур на 25 сортов ежевики и их морозостойкости при искусственно созданных низких температурах (-25 и -30 °С). Также проанализирована степень повреждения тканей побегов растений ежевики низкими температурами в полевых условиях. Выводы. Анализ степени повреждения побегов растений ежевики показал, что наиболее восприимчивой к влиянию низких температур оказалась верхушка побега, а наиболее стойкой является средняя часть. По результатам лабораторного промораживания побегов растений ежевики определены сорта, наиболее стойкие к влиянию таких низких температур как -25 °С, так и -30 °С (‘Садове чудо’ и ‘Orkan’). Также устойчивыми к температуре 25 °С являются сорта ‘Ouachita’ и ‘Cacanska Bestrna’ (их суммарный балл повреждения не превысил 9,0%). Сорта ‘Насолода’, ‘Black Diamond’, ‘Tornfree’, ‘Loch Tay’, ‘Triple Сrown’ и ‘Black Butte Blackberу’ рискованно культивировать на территориях с возможным снижением температуры до -25 °С без применения дополнительных агротехнических мероприятий защиты от повреждений низкими температурами. Наиболее чувствительными к воздействию температуры -30 °С оказались сорта ‘Black Butte Blackberу’, ‘Насолода’, ‘Black Diamond’, ‘Black Pearl’ и ‘Jumbo’ (отмечено повреждение более 50% побегов). Критическим этот температурный режим оказался для сортов ‘Chief Joseph’, ‘Reuben’, ‘Tornfre’, ‘Karaka Вlack’, ‘Black Magic’, ‘Loch Tay’ и ‘Triple Crown’. Также установлена зависимость степени повреждения побегов низкими температурами от архитектоники куста. Сорта со стелющимся типом побегов более склонны к повреждению низкими температурами, чем более пряморастущие.

Мета. Оцінити взаємодію генотип–середовище та виділити селекційні лінії ячменю ярого з поєднанням потенціалу врожайності та стабільності в багатосередовищних випробуваннях. Методи. Дванадцять селекційних ліній ячменю ярого і стандарт сорт ‘Взірець’ досліджували у трьох різних екологічних зонах України: Центральний Лісостеп, Полісся та Північний Степ. Для характеристики взаємодії генотип–середовище та диференціації селекційних ліній за врожайністю і стабільністю використали низку найбільш поширених підходів: S. A. Eberhart, W. A. Russel (1966); G. Wricke (1962); C. S. Lin, M. R. Binns (1988); M. Huehn (1990); А. В. Кільчевський, Л. В. Хотильова (1985); В. В. Хангільдин, М. А. Литвиненко (1981); J. L. Purchaseetal. (2000). Графічний аналіз проводили з використанням AMMI моделі. Результати. Виявлена сильна мінливість врожайності селекційних ліній, яка зумовлювалась як екологічними, так і погодними умовами років досліджень. Дисперсійним аналізом виявлено достовірні вклади у варіацію генотипу, середовища та їх взаємодії. Частка умов середовища суттєво переважала інші – 93,17%. Визначена кореляція між врожайністю та окремими показниками стабільності. Низка параметрів оцінює тільки стабільність без урахування рівня врожайності. Інші параметри досить сильно пов’язані з середнім рівнем врожайності, або максимальним чи мінімальним її значенням. Виділені селекційні лінії ‘Нутанс 5152’, ‘Нутанс 4982’, ‘Нутанс 5069’ та ‘Нутанс 5093’ з оптимальнішим поєднанням потенціалу врожайності та стабільності. Дані лінії передані до Українського інституту експертизи сортів рослин для проведення кваліфікаційної експертизи як нові сорти ячменю ярого ‘МІП Шарм’, ‘МІП Девіз’, ‘МІП Титул’ та ‘МІП Захисник’, відповідно. Низка селекційних ліній може бути використана в гібридизації як джерело підвищеного адаптивного потенціалу для відповідних екологічних умов: Полісся – ‘Нутанс 5061’, Полісся та Лісостепу – ‘Нутанс 5081’ та ‘Нутанс 4966’, Північного Степу – ‘Дефіцієнс 5145’. Висновки. Проведення багатосередовищних екологічних випробувань та аналіз експериментальних даних поєднуючи статистичні показники і AMMI сприяє поглибленій оцінці взаємодії генотип–середовище та виділенню кращих з кращих генотипів на завершальних етапах селекційної роботи.

Мета. Інтродуковані сорти сочевиці (Lens culinaris Medik.), країнами походження яких є Канада та Іспанія, оцінити за комплексом показників продуктивності й адаптивності, продемонстрованих ними в умовах південної частини Лісостепу України. Методи. Впродовж 2019–2021 рр. на Устимівській дослідній станції рослинництва Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН (Полтавська обл., 49o18’21” N, 33o13’56” E) досліджували 26 нових зразків сочевиці, що походять з Іспанії та Канади. У фазі достигання бобів і насіння (BBCH 86–90) в польових та лабораторних умовах визначали показники врожайності, продуктивності, маси 1000 насінин, скоростиглості, висоти рослин та прикріплення нижніх бобів над рівнем ґрунту, кількості бобів і насіння на рослині, кількості насіння в бобі, параметри бобу. Результати. Виявлено значне варіювання врожайності нових зразків сочевиці – від 127 до 258 г/м2. Найбільшими її показниками відзначилися сорти ‘CDC Creenstar’ і ‘CDC Cherie’ з Канади та ‘Angela’ й ‘Amaya’ з Іспанії. Найпродуктивнішими під час досліджень виявилися ‘CDC Cherie’ (4,4 г), ‘CDC Creenstar’ (4,2 г), ‘CDC Greenland’ (4,5 г), ‘CDC Imigreen’ (4,4 г), ‘CDC QG-2’ (4,1 г), ‘CDC Impulse’ (4,0 г) – Канада; ‘Angela’ (4,6 г) – Іспанія, що зумовлено підвищеними кількістю насінин і масою 1000 зерен. Найбільшу кількість бобів на рослині зафіксовано в сортів ‘CDC Imax’ (64,4 шт.), ‘CDC Impala’ (65,5 шт.), ‘CDC QG-2’ (67,4 шт.), ‘CDC Creenstar’ (67,8 шт.) і ‘CDC Cherie’ (75,2 шт.) – Канада; ‘Amaya’ (64,8 шт.) та ‘Angela’ (75,1 шт.) – Іспанія. Майже всі досліджені зразки виявилися середньостиглими (81–85 діб) та оптимальними для зони Південного Лісостепу України. Найскоростиглішими (76 діб) були канадські сорти ‘CDC QG-2’, ‘CDC SB-2’, ‘CDC Impulse’, ‘CDC Imvincible’ та ‘CDC Impact’. На особливу увагу заслуговують ‘CDC Creenstar’, ‘CDC Greenland’, ‘CDC Impulse’ та ‘CDC Impact’ з Канади, а також ‘Angela’ з Іспанії, які поєднали в собі кілька цінних ознак. Висновки. Вищезазначені сорти є придатними для вирощування в зоні Південного Лісостепу України та можуть бути рекомендовані як джерела цінних ознак для практичного використання в селекції. | Purpose. To evaluate the introduced lentil varieties (Lens culinaris Medik.) originating from Canada and Spain in the conditions of the Southern part of the Forest-Steppe of Ukraine according to a complex of indicators of productivity and adap­tability. Methods. During 2019–2021, in the conditions of the plant research station Ustymivka Experimental Station of Plant Production of the Plant Production Institute of the NAAS of Ukraine (Poltava Region, 49o18’21”N, 33o13’56”E), 26 new samples of lentils from Canada and Spain were studied. In the pod and seed ripening stage (BBCH 86–90), under field and laboratory conditions, indicators of yield, productivity, 1000 seed weight, early-ripening, plant height and height from the soil of the first pod, number of pods and seeds per plant, number of seeds in a pod, pod parameters. Results. In the process of studying the new lentil samples, it was found that their productivity varied from 127 to 258 g/m2, with the most productive varieties being ‘CDC Creenstar’, ‘CDC Cherie’ (Canada), ‘Angela’, ‘Amaya’ (Spain). Throughout the study period, the highest productivity, according to the indicator “seed weight per plant”, was shown by the plants of the following lentil varieties: ‘CDC Cherie’ (4.4 g), ‘CDC Creenstar’ (4.2 g), ‘CDC Greenland’ (4.5 g), ‘CDC Imigreen’ (4.4 g), ‘CDC QG-2’ (4.1 g), ‘CDC Impulse’ (4.0 g) (Canada), ‘Angela’ (4.6 g) (Spain). Plant productivity was high, both in terms of increased number of seeds and 1000 seed weight. The highest level of the indicator of the number of pods per plant was recorded in the lentil varieties ‘CDC Imax’ (64.4 pcs), ‘CDC Impala’ (65.5 pcs), ‘CDC QG-2’ (67.4 pcs), ‘CDC Creenstar’ (67.8 pcs), ‘CDC Cherie’ (75.2 pcs) (Canada), ‘Amaya’ (64.8 pcs), ‘Angela’ (75.1 pcs) (Spain). Almost all the examined samples were of medium ripeness (81–85 days) and optimal for the Southern Forest Steppe Zone of Ukraine. The Canadian varieties ‘CDC QG-2’, ‘CDC SB-2’, ‘CDC Impulse’, ‘CDC Imvincible’, ‘CDC Impact’ were the earliest (76 days). Varieties combining several valuable characteristics deserve special attention: ‘CDC Creenstar’, ‘CDC Greenland’, ‘CDC Impulse’, ‘CDC Impact’ (Canada), ‘Angela’ (Spain). Conclusions. The above mentioned varieties can be recommended as sources of valuable traits for practical use in breeding, and they are also suitable for cultivation in the Southern Forest Steppe Zone of Ukraine.

Цель. Проследить цикл сезонного развития интродуцированных растений сортов рода Heuchera L. Методы. Фенологические, биометрические и аналитические. Результаты. На основе фенологических наблюдений установлено, что растения сортов рода Heuchera в условиях Правобережной Лесостепи Украины проходят все этапы цикла сезонного развития. Выявлено, что фазы отрастания генеративных побегов и цветения значительно растянуты во времени. Одновременно проходят фазы бутонизации, цветения и плодоношения. По характеру ритма развития исследованные растения отнесены к феноритмотипу летне-зимне-зеленых с зимним покоем, что обусловливает продолжительность их общей декоративности. Выводы. Определено, что период вегетации у сортов Heuchera продолжается 216–232 суток. Сроки начала (1–2 декада мая), длительность (26–43 суток) фазы цветения и анализ феноспектров сортов рода Heuchera свидетельствуют о том, что ритм их развития согласуется с климатическими условиями Правобережной Лесостепи Украины. Декоративность интродуцированных сортов Heuchera проявляется от периода бутонизации до завершения вегетации. Следовательно, они способны обеспечить длительный декоративный эффект в различных вариантах озеленения ранне- и поздневесеннего (март–май), весенне-летнего (май–июнь) и летне-осеннего (конец августа–октябрь, частично ноябрь) периодов вегетации. Прохождение растениями фазы плодоношения, от начала завязывания, созревания полноценных плодов и жизнеспособных семян, является безоговорочным аргументом проведения селекционной работы. | Purpose. To study the seasonal cycle of development for introduced genus Heuchera L. plant varieties. Methods. Phenological, biometrical and analytical. Results. Based on the results of phenological observations, it was marked that the plants of Heuchera genus of the Right-coast Forest-Steppe of Ukraine pass through the all stages of seasonal development cycle. It was revealed that the phases of green shoots growing and blossoming are considerably prolonged. The phases of budding, blossoming and fruiting take place simultaneously. The studied plants, according to the nature of the development rhythm, are classified as a phenological “summer-winter green” type with winter dormancy, which determines the duration of their “decorativeness”.Conclusions. It was found out that the vegetation period for Heuchera species lasts 216–232 days. The beginning (I–II decade of May), duration (26–43 days) of the blosso­ming phase and phenological spectra analysis of the genus Heuchera varieties show that the rhythm of their development responds to the climatic conditions of the Right-coast Forest-Steppe of Ukraine. The decorativeness of introduced Heuchera varieties is evident from the budding to the end of the vegetation. So, they are able to provide a long decorative effect from March to early November according to different types of planting. As the fruiting phase is available, including the fruit-setting and viable seeds ripening, it is an absolute argument for selection work fulfillment. | Мета. Простежити цикл сезонного розвитку інтродукованих рослин сортів роду Heuchera L. Методи. Фенологічні, біометричні та аналітичні. Результати. На основі фенологічних спостережень встановлено, що рослини сортів роду Heuchera в умовах Правобережного Лісостепу України проходять всі етапи циклу сезонного розвитку. Виявлено, що фази відростання генеративних пагонів і цвітіння значно подовжені в часі. Одночасно проходять фази бутонізації, цвітіння та плодоношення. За характером ритму розвитку досліджені рослини належать до феноритмотипу літньо-зимово-зелених із зимовим спокоєм, що зумовлює тривалість їх загальної декоративності. Висновки. Визначено, що період вегетації у сортів Heuchera триває 216–232 доби. Строки початку (1–2 декада травня), тривалість (26–43 доби) фази цвітіння та аналіз феноспектрів сортів роду Heuchera свідчать, що ритм їхнього розвитку узгоджується з кліматичними умовами Правобережного Лісостепу України. Декоративність інтродукованих сортів Heuchera проявляється від періоду бутонізації до завершення вегетації. Отже, вони здатні забезпечити тривалий декоративний ефект у різних варіантах озеленення ранньо- та пізньовесняного (березень–травень), весняно-літнього (травень–червень) та літньо-осіннього (кінець серпня–жовтень, частково листопад) періодів вегетації. Проходження рослинами фази плодоношення, від початку зав’язування, достигання повноцінних плодів і життєздатного насіння, є беззаперечним аргументом проведення селекційної роботи.

Мета. Простежити цикл сезонного розвитку інтродукованих рослин сортів роду Heuchera L. Методи. Фенологічні, біометричні та аналітичні. Результати. На основі фенологічних спостережень встановлено, що рослини сортів роду Heuchera в умовах Правобережного Лісостепу України проходять всі етапи циклу сезонного розвитку. Виявлено, що фази відростання генеративних пагонів і цвітіння значно подовжені в часі. Одночасно проходять фази бутонізації, цвітіння та плодоношення. За характером ритму розвитку досліджені рослини належать до феноритмотипу літньо-зимово-зелених із зимовим спокоєм, що зумовлює тривалість їх загальної декоративності. Висновки. Визначено, що період вегетації у сортів Heuchera триває 216–232 доби. Строки початку (1–2 декада травня), тривалість (26–43 доби) фази цвітіння та аналіз феноспектрів сортів роду Heuchera свідчать, що ритм їхнього розвитку узгоджується з кліматичними умовами Правобережного Лісостепу України. Декоративність інтродукованих сортів Heuchera проявляється від періоду бутонізації до завершення вегетації. Отже, вони здатні забезпечити тривалий декоративний ефект у різних варіантах озеленення ранньо- та пізньовесняного (березень–травень), весняно-літнього (травень–червень) та літньо-осіннього (кінець серпня–жовтень, частково листопад) періодів вегетації. Проходження рослинами фази плодоношення, від початку зав’язування, достигання повноцінних плодів і життєздатного насіння, є беззаперечним аргументом проведення селекційної роботи.

Цель. Рассмотреть этапы создания и характеристику нового сорта ‘Горлыця Мыронивська’ по биологическим свойствам и хозяйственно-ценным признакам. Методы. Полевой, математико-статистический. Результаты. Сорт создан методом гибридизации от скрещивания сортов ‘Деметра’ и ‘Крымка одесская’. Генеалогия сорта включает генотипы пшениц Западной Европы ‘NS-2699’ (Югославия), ‘Sadovo syper’ (Болгария), ‘MV-103’ (Венгрия) и ‘Московская 60’ (Россия), а также селекции Мироновского института пшеницы имени В. Н. Ремесло (МИП) ­– ‘Лютесценс 10795’ (синоним сорта ‘Мироновская 27’). Разновидность сорта – эритроспермум. Исследованиями в МИП и учреждениях Украинского института экспертизы сортов растений установлено, что сорт устойчив к полеганию, осыпанию и засухе. За годы исследований проявил устойчивость к мучнистой росе и бурой ржавчине (8,3–8,7 балла), корневым гнилям (8,1–8,4 балла) и фузариозу колоса (8,1–8,7 балла). Потенциал продуктивности сорта высокий – 10,6–10,9 т/га. За показателями качества зерна – ценная пшеница. Лучшими предшественниками для сорта являются кукуруза на силос, сидеральный пар (горчица) и горох. При посеве 25 сентября и 5 октября сорт показал весомые результаты и наиболее высокие преимущества по всем предшественникам, за исключением кукурузы на силос. Выводы. Установлено, что сорт обладает комплексом хозяйственно-ценных признаков и свойств, благодаря которым генетически способен компенсировать высокой продуктивностью затраты на его выращивание. | Purpose. To consider the stages of creation and cha­racteristics of a new variety ‘Horlytsia myronivska’ for biological properties and economic characters. Methods. Field, mathematical and statistical ones. Results. The variety was created by the method of hybridization from crossing the varieties of ‘Demeter’ and ‘Krymka odeska’. Genealogy of the variety includes the genotypes of varieties of the Wes­tern Europe ‘NS-2699’ (Yugoslavia), ‘Sadovo syper’ (Bulga­ria), ‘MV-103’ (Hungary), ‘Moscowska 60’ (Russia) and bred by the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat (MIW) ‘Lutescens 10795’ (synonym of ‘Mironivska 27’). It belongs to erythrospermum subvariety. During studies in МІW and establishments of the Ukrainian Institute of Variety Exa­mination it was established that the variety is resistant to lodging, shedding and drought. Over the years of investigation, the variety showed resistance to powdery mildew and brown rust (8.3–8.7 points), root rot (8.1–8.4 points) and fusarium spike (8.1–8.7 points). The productivity potential of the variety is high (10.6–10.9 t/ha). Wheat is valuable for indicators of grain quality. The best predecessors for the variety are corn for green fodder, green-manured fallow (mustard) and peas. During sowing on September 25 and October 5, the variety showed significant results and the highest advantages for all predecessors, with the exception of maize for silage. Conclusions. It is established that the variety had a set of economic characters and properties, due to which it is genetically able to compensate the high production costs for its growing. | Мета. Розглянути етапи створення та характеристику нового сорту ‘Горлиця миронівська’ за біологічними властивостями та господарсько-цінними ознаками. Методи. Польовий, математично-статистичний. Результати. Сорт створено методом гібридизації за схрещування сортів ‘Деметра’ та ‘Кримка одеська’. Генеалогія сорту включає генотипи пшениць Західної Європи ‘NS-2699’ (Югославія), ‘Sadovo syper’ (Болгарія), ‘MV-103’ (Угорщина) та ‘Московская 60’ (Росія), а також селекції Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла – ‘Лютесценс 10795’ (синонім сорту ‘Миронівська 27’). Різновид сорту – еритроспермум. Дослідженнями в МІП та закладах Українського інституту експертизи сортів рослин встановлено, що сорт ‘Горлиця миронівська’ є стійким проти вилягання, осипання та посухи. За роки досліджень він проявив стійкість проти борошнистої роси та бурої іржі (8,3–8,7 бала), кореневих гнилей (8,1–8,4 бала) та фузаріозу колосу (8,1–8,7 бала). Потенціал продуктивності сорту високий – 10,6–10,9 т/га. За показниками якості зерна – це цінна пшениця. Кращими попередниками за вирощування сорту є кукурудза на силос, сидеральний пар (гірчиця) та горох. За сівби 25 вересня та 5 жовтня сорт виявив вагомі результати та найбільші переваги по всіх попередниках, крім кукурудзи на силос. Висновки. Встановлено, що сорт має ряд господарсько-цінних ознак і властивостей, завдяки яким він генетично здатний компенсувати високими врожаями затрати на його вирощування.

Мета. Розглянути етапи створення та характеристику нового сорту ‘Горлиця миронівська’ за біологічними властивостями та господарсько-цінними ознаками. Методи. Польовий, математично-статистичний. Результати. Сорт створено методом гібридизації за схрещування сортів ‘Деметра’ та ‘Кримка одеська’. Генеалогія сорту включає генотипи пшениць Західної Європи ‘NS-2699’ (Югославія), ‘Sadovo syper’ (Болгарія), ‘MV-103’ (Угорщина) та ‘Московская 60’ (Росія), а також селекції Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла – ‘Лютесценс 10795’ (синонім сорту ‘Миронівська 27’). Різновид сорту – еритроспермум. Дослідженнями в МІП та закладах Українського інституту експертизи сортів рослин встановлено, що сорт ‘Горлиця миронівська’ є стійким проти вилягання, осипання та посухи. За роки досліджень він проявив стійкість проти борошнистої роси та бурої іржі (8,3–8,7 бала), кореневих гнилей (8,1–8,4 бала) та фузаріозу колосу (8,1–8,7 бала). Потенціал продуктивності сорту високий – 10,6–10,9 т/га. За показниками якості зерна – це цінна пшениця. Кращими попередниками за вирощування сорту є кукурудза на силос, сидеральний пар (гірчиця) та горох. За сівби 25 вересня та 5 жовтня сорт виявив вагомі результати та найбільші переваги по всіх попередниках, крім кукурудзи на силос. Висновки. Встановлено, що сорт має ряд господарсько-цінних ознак і властивостей, завдяки яким він генетично здатний компенсувати високими врожаями затрати на його вирощування.

Цель. Разработать теоретические аспекты направления селекции пшеницы мягкой озимой на повышение показателей хлебопекарного качества зерна до уровня экстрасильной пшеницы и создания соответствующего исходного материала для выращивания сортов такого типа. Методы. Внутривидовая гибридизация, оценка селекционного материала в полевых условиях, лабораторная оценка показателей хлебопекарного качества, аналитический. Результаты. Отмечено повышение уровня продуктивнос­ти и хлебопекарного качества зерна у сортов пшеницы в процессе различных сортосмен на юге Украины. Выявлено специфичность реакции сортов, различных типов (высокорослые экстенсивного и полуинтенсивного типов и короткостебельные интенсивного и полукарликовые высокоинтенсивного типа) на дозы азотного минерального питания, которая проявляется не только в повышении продуктивности, но и в изменениях показателей упругости и растяжимости теста. Предложено официальное введение новой группы по качеству пшеницы мягкой озимой – экстрасильной пшеницы. Исследованы эффективность и особенности отбора экстрасильных генотипов на гибридах, созданных при участии генетических источников качества зерна озимой и ярового происхождения. Выводы. Основными критериями для идентификации сортов пшеницы мягкой озимой экстрасильного типа являются такие, как содержание белка зерна (не менее 14%); «сила» муки – от 500 единиц и выше; оптимальное соотношение основных физических показателей (P/L) – упругость/растяжимость – 0,8–1,5; определенные биохимические маркеры генетического уровня качества и устойчивости к прорастанию. Методология селекции экстрасильных генотипов имеет определенный специфический характер: использование электрофореза запасных белков для идентификации аллелей с положительным влиянием на показатели качества, привлечение к гибридизации генетических источников озимого и ярового происхождения с различными системами контроля качества; создание специальных фонов для отбора экстрасильных генотипов на разных этапах селекционного процесса. | Purpose. To work out the theoretical principles of soft winter wheat breeding for grain baking quality improvement up to the extra-strong level and initial varieties breeding for germoplasm development.Methods. Interspecies hybridization, field tests, laboratory baking quali­ty test, analysis.Results. Rising yields and better baking quality of the soft winter wheat varieties were achieved as a result of varieties replacement on the South Ukraine. Winter wheat specific response to the different dose of nitrogen fertilizer application has been a characteristic feature of the different variety types (tall extensive, mild intensive, semi half intensive, dwarf high intensive). It demonstrated increased productivity and also changes in gluten characteristics – tenacity, extensibility and elasti­city. On the base of these data a new approach to the bread winter wheat varieties development with extra-strong baking quality characteristics was offered. Criteria for the extra-strong varieties group and official introduction of this group are proposed for consideration. Effectiveness and ways of extra-strong genotypes selection among hybrid population of high baking quality were under research.Conclusions. The main criteria for determining selection of extra-strong bread winter wheat varieties are the following: grain protein content (no less than 14%); alveograph value – 500 units and higher; optimal ratio of gluten characteristics – tenacity/extensibility ~1; certain biochemical markers of genetic quality level and resistance to sprouting. The breeding methodology of extra-strong genotypes has certain specific nature: reserve proteins electrophoreses for identification of alleles with positive effect on quality indices; involving to hybridization winter and spring types as genetic sources of high baking quality; change specific environment conditions to select extra-strong genotypes on different breeding stages. | Мета. Розробити теоретичні аспекти напряму селекції пшениці м’якої озимої на підвищення показників хлібопекарної якості зерна до рівня екстрасильної пшениці та створити відповідний вихідний матеріал для вирощування сортів такого типу. Методи. Внутрішньовидова гібридизація, оцінка селекційного матеріалу в польових умовах, лабораторна оцінка показників хлібопекарної якості, аналітичний. Результати. Відмічено підвищення рівня продуктивності та хлібопекарної якості зерна в сортів пшениці у процесі різних сортозмін на півдні України. Виявлено специфічність реакції сортів різних типів (високорослі екстенсивного та напівінтенсивного типів і короткостеблові інтенсивного та напівкарликові високоінтенсивного типу) на дози азотного мінерального живлення, яка проявляється не тільки у підвищенні продуктивності, а й у змінах показників пружності й розтяжності тіста. Запропоновано офіційне введення нової групи за якістю пшениці м’якої озимої – екстрасильних пшениць. Досліджено ефективність та особливості добору екстрасильних генотипів на гібридах, створених за участі генетичних джерел якості зерна озимого та ярого походження. Висновки. Основними критеріями для ідентифікації сортів пшениці м’якої озимої екстрасильного типу є такі, як вміст білка зерна (не менше 14%); «сила» борошна – від 500 одиниць і вище; оптимальне співвідношення основних фізичних показників (P/L) – пружність/розтяжність – 0,8–1,5; певні біохімічні маркери генетичного рівня якості та стійкості до проростання. Методологія селекції екстрасильних генотипів має певний специфічний характер: використання електрофорезу запасних білків для ідентифікації алелей з позитивним впливом на показники якості, залучення до гібридизації генетичних джерел озимого та ярого походження з різними системами контролю якості; створення спеціальних фонів для добору екстрасильних генотипів на різних етапах селекційного процесу.

Мета. Розробити теоретичні аспекти напряму селекції пшениці м’якої озимої на підвищення показників хлібопекарної якості зерна до рівня екстрасильної пшениці та створити відповідний вихідний матеріал для вирощування сортів такого типу. Методи. Внутрішньовидова гібридизація, оцінка селекційного матеріалу в польових умовах, лабораторна оцінка показників хлібопекарної якості, аналітичний. Результати. Відмічено підвищення рівня продуктивності та хлібопекарної якості зерна в сортів пшениці у процесі різних сортозмін на півдні України. Виявлено специфічність реакції сортів різних типів (високорослі екстенсивного та напівінтенсивного типів і короткостеблові інтенсивного та напівкарликові високоінтенсивного типу) на дози азотного мінерального живлення, яка проявляється не тільки у підвищенні продуктивності, а й у змінах показників пружності й розтяжності тіста. Запропоновано офіційне введення нової групи за якістю пшениці м’якої озимої – екстрасильних пшениць. Досліджено ефективність та особливості добору екстрасильних генотипів на гібридах, створених за участі генетичних джерел якості зерна озимого та ярого походження. Висновки. Основними критеріями для ідентифікації сортів пшениці м’якої озимої екстрасильного типу є такі, як вміст білка зерна (не менше 14%); «сила» борошна – від 500 одиниць і вище; оптимальне співвідношення основних фізичних показників (P/L) – пружність/розтяжність – 0,8–1,5; певні біохімічні маркери генетичного рівня якості та стійкості до проростання. Методологія селекції екстрасильних генотипів має певний специфічний характер: використання електрофорезу запасних білків для ідентифікації алелей з позитивним впливом на показники якості, залучення до гібридизації генетичних джерел озимого та ярого походження з різними системами контролю якості; створення спеціальних фонів для добору екстрасильних генотипів на різних етапах селекційного процесу.

Цель. Выявить перспективные образцы кукурузы из коллекции Устимовской опытной станции растениеводства с важными биохимическими показателями качества – высоким содержанием белка и крахмала в зерне.Методы. Полевой, лабораторный, обобщения.Результаты. Проведено распределение коллекционных образцов кукурузы по биохимическим показателям. Выделена только одна линия с очень высоким содержанием белка 15,8% – ‘УХК 464’ (Украина). Высокий уровень содержания белка имели 57 линий и 35 сортов различного эколого-географического происхождения, что позволяет отбирать ценные формы. Среди самозапыленных линий к источникам очень высокого содержания белка (14,0–15,0%) отнесены: ‘УХ 220’ (Украина) и ‘А 27-51’, ‘R 168’ (США). Содержание белка в пределах 12,0–12,9% имели 10 сор­тов кукурузы, лучшие из них местный сорт ‘UB0104037’ (Россия), ‘UB0100419’, ‘Cuzco’ (Мексика). Среди линий кукурузы, созданных путем привлечения форм с генами wx, se, o2, ae, su1, su2, sh2, выделены образцы, сочетающие высокую зерновую продуктивность с повышенным содержанием белка. По очень высокому содержанию крахмала в зерне (70,0–75,5%) выделены 147 образцов, в том числе 39 линий и 108 сортов. Лишь у 3 линий – ‘ХЛГ 4’ и ‘А 169’ (Украина), ‘7023’ (Германия) – содержание крахмала превышало 76,0%. У 23 линий этот показатель варьирует в пределах 73–75%. Лучшие из них: ‘ЛК 14795’, ‘УХК 383’, ‘УХР 74-2’ (Украина), ‘МА 23 С’ (Франция), ‘Б 312’ (Россия), ‘LH 59’ (США), ‘ВС 70511’ (Хорватия), ‘N 4-1-6’ (Сербия и Черногория), ‘Martonvasar 1’, ‘Martonvasar 2’ (Венг­рия). При создании гибридов и линий с повышенным содержанием белка и крахмала рекомендовано вводить в селекционный процесс самозапыленные линии ‘G 6’, ‘CO 72-75-13 PR’, ‘D-BE-14’, ‘W 117’, ‘407’, ‘P 502 ЗМ’, ‘УХК 565’, ‘Oh 45’. Это позволит получить ценный исходный материал, служащий основой для приоритетных направлений селекции кукурузы.Выводы. По результатам изучения образцов кукурузы выделено ценный исходный материал для создания линий и гибридов с улучшенным биохимическим составом зерна. Исследуемые образцы находятся в коллекции Устимовской опытной станции и Национального центра генетических ресурсов растений и могут быть использованы селекционерами и другими потребителями в теоретических и практических разработках. | Purpose of this work is to identify promising samples of corn from the collection of Ustymivka Experimental Station of Plant Production with important biochemical indicators of quality – high protein and starch content.Methods. Field, laboratory, summarizing.Results. The grading of the collection samples of corn according to biochemical indicators was carried out. Only one line with a very high protein content of 15.8% was allocated – ‘UHK 464’ (Ukraine). 57 lines and 35 varieties of different eco-geographical origin had the high level of protein content. This makes it possible to select valuable forms. Among self-polluting lines, the sour­ces of very high protein content (14.0–15.0%) include: ‘UH 220’, (Ukraine) and ‘A 27-51’, ‘R 168’ (USA). 10 varieties of maize had the corn protein content within 12.0–12.9%, the best of them are conventional variety ‘UB0104037’ (Russia) and UB0100419 ‘Cuzco’ (Mexico). Among the maize lines created with the wx, se, o2, ae, su1, su2, sh2 genes, some corn samples were identified as a combination of high productivity with increased protein content. Very high content of starch in corn (70.0–75.5%) was found in 147 samples, including 39 lines and 108 varieties. Only 3 lines had a starch content of more than 76.0% – ‘HLG 4’ and ‘A 169’ (Ukraine), ‘7023’ (Germany). This indicator varies within the limits of 73–75% in 23 maize lines. The best of them are ‘LK 14795’, ‘UHK 383’, ‘UHR 74-2’ (Ukraine), ‘MA 23 S’ (France), ‘B 312’ (Russia), ‘LH 59’ (USA), ‘ВС 70511’ (Croatia), ‘N 4-1-6’ (Serbia and Montenegro), ‘Martonvasar 1’, ‘Martonvasar 2’ (Hungary). It is recommended to use self-pollinated lines ‘G 6’, ‘CO 72-75-13 PR’, ‘D-BE-14’, ‘W 117’, ‘407’, ‘P 502 ZM’, ‘UHK 565’, ‘Oh 45’ in the maize selection process for hybrids and lines with the high content of protein and starch. This provides a valuable source material, which will serve as the basis for the priority directions of maize breeding.Conclusions. Based on the results of the study, a valuable original material for maize lines and hybrids breeding with improved biochemical composition of corn was formed. The studied corn samples are in the collections of the Ustymivka Experimental Station and the National Centre for Plant Genetic Resources of Ukraine and can be used by breeders and other consumers in theoretical and practical developments. | Мета. Виявити перспективні зразки кукурудзи з колекції Устимівської дослідної станції рослинництва з важливими біохімічними показниками якості – високим вмістом білка й крохмалю в зерні.Методи. Польовий, лабораторний, узагальнення.Результати. Проведено розподіл колекційних зразків кукурудзи за біохімічними показниками. Виділено лише одну лінію з дуже високим вмістом білка 15,8% – ‘УХК 464’ (Україна). Високий рівень вмісту білка мали 57 ліній і 35 сортів різного еколого-географічного походження, що дає можливість добору цінних форм. Серед самозапилених ліній до джерел дуже високого вмісту білка (14,0–15,0%) віднесено: ‘УХ 220’ (Україна) та ‘А 27-51’, ‘R 168’ (США). Вміст білка в межах 12,0–12,9% мали 10 сортів кукурудзи, кращі з них місцевий сорт ‘UB0104037’ (Росія), ‘UB0100419’, ‘Cuzco’ (Мексика). Серед ліній кукурудзи, створених шляхом залучення форм з генами wx, se, o2, ae, su1, su2, sh2, виділено зразки, що поєднують високу зернову продуктивність із підвищеним вмістом білка. За дуже високим вмістом крохмалю в зерні (70,0–75,5%) виділено 147 зразків, зокрема 39 ліній і 108 сортів. Лише три лінії – ‘ХЛГ 4’ та ‘А 169’ (Україна), ‘7023’ (Німеччина) – мали вміст крохмалю понад 76,0%. У 23 ліній цей показник варіює в межах 73–75%. Кращі з них: ‘ЛК 14795’, ‘УХК 383’, ‘УХР 74-2’ (Україна), ‘МА 23С’ (Франція), ‘Б 312’ (Росія), ‘LH 59’ (США), ‘ВС 70511’ (Хорватія), ‘N 4-1-6’ (Сербія і Чорногорія), ‘Martonvasar 1’, ‘Martonvasar 2’ (Угорщина). У процесі створення гібридів і ліній з підвищеним вмістом білка та крохмалю рекомендовано вводити в селекційний процес самозапилені лінії ‘G 6’, ‘CO 72-75-13 PR’, ‘D-BE-14’, ‘W 117’, ‘407’, ‘P 502 зМ’, ‘УХК 565’, ‘Oh 45’. Це дасть змогу одержувати цінний вихідний матеріал, що слугуватиме основою для пріоритетних напрямів селекції кукурудзи.Висновки. За результатами вивчення зразків кукурудзи виділено цінний вихідний матеріал для створення ліній і гібридів з поліпшеним біохімічним складом зерна. Досліджувані зразки знаходяться в колекції Устимівської дослідної станції та Національного центру генетичних ресурсів рослин і можуть бути використані селекціонерами й іншими споживачами в теоретичних і практичних розробках.

Мета. Виявити перспективні зразки кукурудзи з колекції Устимівської дослідної станції рослинництва з важливими біохімічними показниками якості – високим вмістом білка й крохмалю в зерні. Методи. Польовий, лабораторний, узагальнення. Результати. Проведено розподіл колекційних зразків кукурудзи за біохімічними показниками. Виділено лише одну лінію з дуже високим вмістом білка 15,8% – ‘УХК 464’ (Україна). Високий рівень вмісту білка мали 57 ліній і 35 сортів різного еколого-географічного походження, що дає можливість добору цінних форм. Серед самозапилених ліній до джерел дуже високого вмісту білка (14,0–15,0%) віднесено: ‘УХ 220’ (Україна) та ‘А 27-51’, ‘R 168’ (США). Вміст білка в межах 12,0–12,9% мали 10 сортів кукурудзи, кращі з них місцевий сорт ‘UB0104037’ (Росія), ‘UB0100419’, ‘Cuzco’ (Мексика). Серед ліній кукурудзи, створених шляхом залучення форм з генами wx, se, o2, ae, su1, su2, sh2, виділено зразки, що поєднують високу зернову продуктивність із підвищеним вмістом білка. За дуже високим вмістом крохмалю в зерні (70,0–75,5%) виділено 147 зразків, зокрема 39 ліній і 108 сортів. Лише три лінії – ‘ХЛГ 4’ та ‘А 169’ (Україна), ‘7023’ (Німеччина) – мали вміст крохмалю понад 76,0%. У 23 ліній цей показник варіює в межах 73–75%. Кращі з них: ‘ЛК 14795’, ‘УХК 383’, ‘УХР 74-2’ (Україна), ‘МА 23С’ (Франція), ‘Б 312’ (Росія), ‘LH 59’ (США), ‘ВС 70511’ (Хорватія), ‘N 4-1-6’ (Сербія і Чорногорія), ‘Martonvasar 1’, ‘Martonvasar 2’ (Угорщина). У процесі створення гібридів і ліній з підвищеним вмістом білка та крохмалю рекомендовано вводити в селекційний процес самозапилені лінії ‘G 6’, ‘CO 72-75-13 PR’, ‘D-BE-14’, ‘W 117’, ‘407’, ‘P 502 зМ’, ‘УХК 565’, ‘Oh 45’. Це дасть змогу одержувати цінний вихідний матеріал, що слугуватиме основою для пріоритетних напрямів селекції кукурудзи. Висновки. За результатами вивчення зразків кукурудзи виділено цінний вихідний матеріал для створення ліній і гібридів з поліпшеним біохімічним складом зерна. Досліджувані зразки знаходяться в колекції Устимівської дослідної станції та Національного центру генетичних ресурсів рослин і можуть бути використані селекціонерами й іншими споживачами в теоретичних і практичних розробках.