Мета. Установити тривалість періоду післязбирального дозрівання насіння залежно від особливостей нових сортів пшениці м’якої та твердої ярої. Методи. Дослідження проводили впродовж 2022–2024 рр. на 12 сортах пшениці м’якої ярої та шести твердої ярої, вирощених за попередником соєю. Результати. Протягом років проведення досліджень, зокрема в період колосіння – повної стиглості пшениці ярої, спостерігали відхилення показників кількості опадів і середньодобової температури від їхніх багаторічних значень. Це дало змогу одержати об’єктивні результати. Проаналізувавши експериментальні дані з визначення періоду післязбирального дозрівання насіння, встановили, що він значно триваліший у пшениці м’якої ярої, як порівняти з твердою ярою. У перші три доби динаміка проростання насіння пшениці ярої була дуже низькою (0–3%), що свідчить про фізіологічний стан спокою зерна одразу після збирання. У пшениці м’якої ярої це спостерігали й на п’яту та сьому добу – тоді кількість її пророслого насіння становила 1–12%, а от у більшості сортів твердої ярої вже на п’яту добу вказаний показник досягав 19–85% (крім ‘МІП Райдужна’ та ‘МІП Ксенія’ зі значенням 0–4%). Стан спокою насіння в більшості сортів пшениці м’якої ярої тривав 30–40 діб. Короткий період післязбирального дозрівання – приблизно 20 діб – був  у ‘Дубравка’ та ‘МІП Злата’, а от у ‘МІП Візерунок’ і ‘Панянка’ він налічував понад 40 діб. Серед сортів пшениці твердої ярої короткий період спокою мали ‘Жізель’, ‘МІП Магдалена’ та ‘МІП Перлина’ (5–7 діб); тривалішим відзначилися ‘Діана’ (15 діб) та ‘МІП Райдужна’ (20 діб). Висновки. Наведені експериментальні дані свідчать про видову й сортову специфічність реакції процесу дозрівання насіння пшениці м’якої та твердої ярої на гідротермічні умови. Необхідно зважати на сортові відмінності за ознакою тривалості післязбирального дозрівання, щоб встановити біологічно обґрунтовані строки збирання. Це має надзвичайно важливе значення в технології вирощування насіння з високими посівними якостями та врожайними властивостями. | Purpose. To determine the duration of post-harvest seed ripening in new varieties of spring durum and bread wheat depending on varietal characteristics. Methods. The research was carried out in 2022–2024. 12 spring bread wheat varieties and 6 durum wheat varieties were grown under soybean as a preceding crop. Results. During the years of research, particularly during the earing period – full maturity of spring wheat – we observed deviations in precipitation and average daily temperature from their long-term values. This allowed us to obtain objective results. After analysing the experimental data to determine the post-harvest seed ripening period, it was found that it was much longer for spring bread wheat than for spring durum wheat. In the first three days, the dynamics of spring wheat seed germination was very low (0–3%), which indicates the physiological state of grain dormancy immediately after harvest. In spring bread wheat, this was also observed on the fifth and seventh day – then the number of germinated seeds was 1–12%, but in most durum varieties, this figure reached 19–85% on the fifth day (only in varieties ‘MIP Raiduzhna’ and ‘MIP Kseniia’ it was at the level of 0–4%). Seed dormancy lasted 30–40 days for most spring bread varieties. ‘Dubravka’ and ‘MIP Zlata’ had a short post-harvest ripening period of about 20 days, while ‘MIP Vizerunok’ and ‘Panianka’ had a period of more than 40 days. Among spring durum wheat varieties, ‘Zhizel’, ‘MIP Mahdalena’ and ‘MIP Perlyna’ had short dormancy periods (5–7 days), ‘Diana’ (15 days) and ‘MIP Raiduzhna’ (20 days) had longer dormancy periods. Conclusions. The presented experimental data indicate the species and varietal specificity of the reaction of the process of ripening of spring bread and durum wheat seeds to hydrothermal conditions. Varietal differences in the duration of post-harvest ripening in spring wheat varieties should be taken into account when determining the biological justification of the harvest time, which is extremely important in the technology of growing seeds with high sowing qualities and yield characteristics.

Мета. Установити тривалість періоду післязбирального дозрівання насіння залежно від особливостей нових сортів пшениці м’якої та твердої ярої. Методи. Дослідження проводили впродовж 2022–2024 рр. на 12 сортах пшениці м’якої ярої та шести твердої ярої, вирощених за попередником соєю. Результати. Протягом років проведення досліджень, зокрема в період колосіння – повної стиглості пшениці ярої, спостерігали відхилення показників кількості опадів і середньодобової температури від їхніх багаторічних значень. Це дало змогу одержати об’єктивні результати. Проаналізувавши експериментальні дані з визначення періоду післязбирального дозрівання насіння, встановили, що він значно триваліший у пшениці м’якої ярої, як порівняти з твердою ярою. У перші три доби динаміка проростання насіння пшениці ярої була дуже низькою (0–3%), що свідчить про фізіологічний стан спокою зерна одразу після збирання. У пшениці м’якої ярої це спостерігали й на п’яту та сьому добу – тоді кількість її пророслого насіння становила 1–12%, а от у більшості сортів твердої ярої вже на п’яту добу вказаний показник досягав 19–85% (крім ‘МІП Райдужна’ та ‘МІП Ксенія’ зі значенням 0–4%). Стан спокою насіння в більшості сортів пшениці м’якої ярої тривав 30–40 діб. Короткий період післязбирального дозрівання – приблизно 20 діб – був  у ‘Дубравка’ та ‘МІП Злата’, а от у ‘МІП Візерунок’ і ‘Панянка’ він налічував понад 40 діб. Серед сортів пшениці твердої ярої короткий період спокою мали ‘Жізель’, ‘МІП Магдалена’ та ‘МІП Перлина’ (5–7 діб); тривалішим відзначилися ‘Діана’ (15 діб) та ‘МІП Райдужна’ (20 діб). Висновки. Наведені експериментальні дані свідчать про видову й сортову специфічність реакції процесу дозрівання насіння пшениці м’якої та твердої ярої на гідротермічні умови. Необхідно зважати на сортові відмінності за ознакою тривалості післязбирального дозрівання, щоб встановити біологічно обґрунтовані строки збирання. Це має надзвичайно важливе значення в технології вирощування насіння з високими посівними якостями та врожайними властивостями.

Мета. Дослідити впродовж вегетації вміст полісахаридів у різних органах рослин сортів і гібридів роду Dahlia Cav., інтродукованих у Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка. Методи. Кількісний уміст полісахаридів визначали ваговим методом, а глюкози, фруктози та сахарози – хроматографічним. Результати. Максимальним вмістом полісахаридів у коренебульбах наприкінці вегетації відзначився сорт ‘Осінь в Софіївці’ (101,00 ± 0,1%); інші мали показники від 67,90 ± 0,1% (‘Canby Cеntennial’) до 90,0 ± 0,2% (‘Kіkі Саron’). У період зберігання ці значення зменшилися майже вдвічі в ‘Осені в Софіївці’, ‘Kіkі Cаron’ і Гібрида № 150 та залишилися приблизно на тому самому рівні в ‘Canby Cеntennial’. Розчинні цукри в коренебульбах сортових зразків жоржин представлені переважно глюкозою, фруктозою та сахарозою. Їхня сума восени наприкінці вегетаційного періоду становила від 8,0% (‘Canby Cеntennial’) до 11,5% (Гібрид № 150). Чотиримісячне зберігання коренебульб у прохолодному приміщенні за температури 5–8 °С і вологості 50–60% позитивно вплинуло на вміст розчинних цукрів, який збільшився в 1,3–1,8 раза [від 14,72% (‘Canby Cеntennial’) до 21,86% (Гібрид № 150)]. У листках Гібрида № 150 загальна кількість полісахаридів не перевищувала 6 ± 0,02% та була ще меншою в інших сортів: ‘Kіkі Cаron’ – 2,9 ± 0,01%, ‘Осінь в Софіївці’ – 1,8 ± 0,01%, ‘Canby Cеntennial’ – 1,6 ± 0,01%. Висновки. За результатами досліджень можна зробити висновок, що коренебульби рослин роду Dahlia, здатні зберігати полісахариди навіть у зимовий період, є потенційним нетрадиційним джерелом цих біологічно активних сполук. | Purpose. To investigate the polysaccharide content of different plant organs from varieties and hybrids of the Dahlia genus introduced to the M. M. Gryshko National Botanical Garden during the growing season. Methods. The quantitative content of polysaccharides was determined by the weight method, while glucose, fructose and sucrose were determined by the chromatographic method. Results. The maximum polysaccharide content in root tubers at the end of the growing season was recorded in ‘Osin v Sofiivtsi’ (101.00 ± 0.1%); the others had values ranging from 67.90 ± 0.1% in ‘Canby Centennial’ to 90.0 ± 0.2% in ‘Kiki Karon’. During storage, these values decreased by almost half for ‘Osin v Sofiivtsi’, ‘Kiki Caron’ and Hybrid No. 150, while remaining at a similar level for ‘Canby Centennial’. The main soluble sugars in the Dahlia cultivars’ roots are glucose, fructose and sucrose. Their total content at the end of the growing season in autumn ranged from 8.0% (‘Canby Centennial’) to 11.5% (Hybrid No. 150). Storing the root tubers for four months in a cool room at a temperature of 5–8 °C and humidity of 50–60% had a positive effect on the soluble sugar content, which increased by 1.3–1.8 times [from 14.72% (‘Canby Centennial’) to 21.86% (Hybrid No. 150)]. The total amount of polysaccharides in the leaves of Hybrid No. 150 did not exceed 6 ± 0.02%, and was even lower in the other varieties: ‘Kiki Canon’ – 2.9 ± 0.01%, ‘Osin v Sofiivtsi’ – 1.8 ± 0.01%, ‘Canby Centennial’ – 1.6 ± 0.01%. Conclusions. Based on the results of the study, it can be concluded that the roots of Dahlia plants, which can retain polysaccharides even in winter, are a potential non-traditional source of these biologically active compounds.

Мета. Дослідити впродовж вегетації вміст полісахаридів у різних органах рослин сортів і гібридів роду Dahlia Cav., інтродукованих у Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка. Методи. Кількісний уміст полісахаридів визначали ваговим методом, а глюкози, фруктози та сахарози – хроматографічним. Результати. Максимальним вмістом полісахаридів у коренебульбах наприкінці вегетації відзначився сорт ‘Осінь в Софіївці’ (101,00 ± 0,1%); інші мали показники від 67,90 ± 0,1% (‘Canby Cеntennial’) до 90,0 ± 0,2% (‘Kіkі Саron’). У період зберігання ці значення зменшилися майже вдвічі в ‘Осені в Софіївці’, ‘Kіkі Cаron’ і Гібрида № 150 та залишилися приблизно на тому самому рівні в ‘Canby Cеntennial’. Розчинні цукри в коренебульбах сортових зразків жоржин представлені переважно глюкозою, фруктозою та сахарозою. Їхня сума восени наприкінці вегетаційного періоду становила від 8,0% (‘Canby Cеntennial’) до 11,5% (Гібрид № 150). Чотиримісячне зберігання коренебульб у прохолодному приміщенні за температури 5–8 °С і вологості 50–60% позитивно вплинуло на вміст розчинних цукрів, який збільшився в 1,3–1,8 раза [від 14,72% (‘Canby Cеntennial’) до 21,86% (Гібрид № 150)]. У листках Гібрида № 150 загальна кількість полісахаридів не перевищувала 6 ± 0,02% та була ще меншою в інших сортів: ‘Kіkі Cаron’ – 2,9 ± 0,01%, ‘Осінь в Софіївці’ – 1,8 ± 0,01%, ‘Canby Cеntennial’ – 1,6 ± 0,01%. Висновки. За результатами досліджень можна зробити висновок, що коренебульби рослин роду Dahlia, здатні зберігати полісахариди навіть у зимовий період, є потенційним нетрадиційним джерелом цих біологічно активних сполук.

Мета. Дослідити динаміку формування та структуру національних сортових рослинних ресурсів в умовах воєнного стану. Методи. У процесі досліджень використовували загальнонаукові методи, зокрема гіпотези, спостереження, пошуковий з елементами екстраполяції джерелознавчої бази даних; аналізу, порівняльного оцінювання та синтезу для формування висновків. Результати. Проаналізувавши впродовж 2022‒2024 рр. Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні, встановили, що лідерами за кількістю поданих заявок серед іноземних країн були Франція (446), США (334), Німеччина (286) та Нідерланди (151). З-поміж груп культур виділялися зернові, злакові, технічні, овочеві, олійні та прядивні. Найвищу активність продемонстрували компанії Pioneer Overseas Corporation (США), Limagrain Europe (Франція), Syngenta Crop Protection AG (Швейцарія), KWS SAAT SE & Co. KGaA (Німеччина) та RIJK ZWAAN Zaadteelt en Zaadhandel B.V. (Нідерланди). Висновок. Попри розв’язану росією повномасштабну війну, зберігається значний інтерес іноземних компаній до реєстрації сортів в Україні. Протягом досліджуваного періоду спостерігали позитивну динаміку в чисельності заявок, поданих за спрощеною процедурою, та зростання їхньої частки в загальній кількості реєстрацій. До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, було успішно внесено всі сорти (визнані в ЄС та США), що пройшли експертизу за спрощеною системою. Це свідчить про ефективність останньої для українських аграріїв, які матимуть швидкий доступ до передових світових селекційних досягнень. | Purpose. To study the dynamics of the formation and structure of national varietal plant resources under martial law. Methods. General scientific methods were used throughout the research, including the formulation of hypotheses, observation and the search of the source database with elements of extrapolation, analysis, comparative evaluation and synthesis to draw conclusions. Results. An analysis of the State Register of Plant Varieties Suitable for Distribution in Ukraine in 2022–24 revealed that France (446), the United States (334), Germany (286) and the Netherlands (151) submitted the most applications among foreign countries. The most popular crop groups were cereals, grains, industrial crops, vegetables, oilseeds and fiber. The most active companies were Pioneer Overseas Corporation (USA), Limagrain Europe (France), Syngenta Crop Protection AG (Switzerland) and KWS SAAT SE & Co. KGaA (Germany), and Rijk Zwaan Zaadteelt en Zaadhandel B.V. (the Netherlands). Conclusion. Despite the large-scale war unleashed by Russia, foreign companies are still showing significant interest in registering varieties in Ukraine. During the review period, a positive trend emerged in the number of applications filed under the simplified procedure, with their share of the total number of registrations increasing. The State Register of Plant Varieties Suitable for Distribution in Ukraine successfully included all varieties recognised in the EU and USA that had been examined under the simplified procedure. This demonstrates the effectiveness of the latter for Ukrainian farmers, who will have quick access to some of the world's best breeding achievements.

Мета. Дослідити динаміку формування та структуру національних сортових рослинних ресурсів в умовах воєнного стану. Методи. У процесі досліджень використовували загальнонаукові методи, зокрема гіпотези, спостереження, пошуковий з елементами екстраполяції джерелознавчої бази даних; аналізу, порівняльного оцінювання та синтезу для формування висновків. Результати. Проаналізувавши впродовж 2022‒2024 рр. Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні, встановили, що лідерами за кількістю поданих заявок серед іноземних країн були Франція (446), США (334), Німеччина (286) та Нідерланди (151). З-поміж груп культур виділялися зернові, злакові, технічні, овочеві, олійні та прядивні. Найвищу активність продемонстрували компанії Pioneer Overseas Corporation (США), Limagrain Europe (Франція), Syngenta Crop Protection AG (Швейцарія), KWS SAAT SE & Co. KGaA (Німеччина) та RIJK ZWAAN Zaadteelt en Zaadhandel B.V. (Нідерланди). Висновок. Попри розв’язану росією повномасштабну війну, зберігається значний інтерес іноземних компаній до реєстрації сортів в Україні. Протягом досліджуваного періоду спостерігали позитивну динаміку в чисельності заявок, поданих за спрощеною процедурою, та зростання їхньої частки в загальній кількості реєстрацій. До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, було успішно внесено всі сорти (визнані в ЄС та США), що пройшли експертизу за спрощеною системою. Це свідчить про ефективність останньої для українських аграріїв, які матимуть швидкий доступ до передових світових селекційних досягнень.

Мета. Виявити поліморфізм генотипів нуту за мікросателітними локусами QTL-hotspot-регіону групи зчеплення 4, пов’язаного з толерантністю до посухи. Методи. Екстрагування та очищення ДНК із проростків ЦТАБ-методом; полімеразна ланцюгова реакція; горизонтальний гель-електрофорез; визначення розмірів продуктів ампліфікації за допомогою додатка «GelAnalyzer»; кластерний аналіз із використанням програми «MEGA12». Результати. У 26 проаналізованих зразків із колекції Міжнародного науково-дослідного інституту сільськогосподарських культур у напівзасушливих тропіках (International Crops Research Institute for the Semi-Arid Tropics, ICRISAT) встановлено наявність від одного до восьми алелів мікросателітних (МС) локусів ICCM0249, NCPGR127, TAA170, NCPGR21, TA130, STMS11 QTL-hotspot-регіону групи зчеплення 4 геному нуту. Розподіл ідентифікованих  алелів було порівняно з таким у вибірках Cicer arietinum L. різних центрів селекції, зокрема й українського. Для 26 зразків ICRISAT і семи виведених в Україні сортів розраховано генетичні дистанції та побудовано дендрограму, на якій їх згруповано у сім кластерів. Сорти вітчизняної селекції сформували окремий кластер. Висновки. Досліджені зразки нуту колекції ICRISAT є поліморфними за МС локусами ICCM0249, TAA170 і TAA130 з трьома, п’ятьма та вісьмома алелями відповідно й неполіморфними за STMS11, NCPGR127 та NCPGR21. Цей розподіл поліморфних і неполіморфних алелів збігається з таким у вибірці сортів нуту української селекції. Останні за результатами кластерного аналізу сформували окрему групу, що може свідчити про різне походження генетичного матеріалу та відмітні напрями селекційного процесу, як порівняти зі зразками колекції ICRISAT.

Purpose. To investigate the polymorphism of chickpea genotypes at microsatellite loci within the QTL-hotspot region of linkage group 4, associated with drought tolerance. Methods. DNA extraction and purification from seedlings using the CTAB method; polymerase chain reaction; horizontal gel electrophoresis; determination of amplification product sizes using the “GelAnalyzer” software; cluster analysis using the “MEGA12” software. Results. Of the 26 samples analyzed from the International Crops Research Institute for the Semi-Arid Tropics (ICRISAT) collection, one to eight alleles were identified at the following microsatellite (SSR) loci within the QTL-hotspot region of linkage group 4 in the chickpea genome: ICCM0249, NCPGR127, TAA170, NCPGR21, TA130 and STMS11. The distribution of SSR locus alleles in the samples under study was compared with that in chickpea samples from various breeding centers, including those in Ukraine. Genetic distances were calculated for the 26 ICRISAT samples and seven Ukrainian varieties. A dendrogram was constructed which grouped the samples into seven clusters; the Ukrainian chickpea varieties formed a separate cluster. Conclusions. The chickpea samples from the ICRISAT collection were found to be polymorphic at SSR loci ICCM0249, TAA170, and TAA130, with three, five, and eight alleles respectively, and monomorphic at three SSR loci: STMS11, NCPGR127, and NCPGR21. This distribution of polymorphic and monomorphic alleles corresponded to that observed in the Ukrainian chickpea varieties. Cluster analysis revealed that the Ukrainian varieties formed a distinct group, suggesting differences in genetic origin and breeding approaches compared to the ICRISAT collection. | Мета. Виявити поліморфізм генотипів нуту за мікросателітними локусами QTL-hotspot-регіону групи зчеплення 4, пов’язаного з толерантністю до посухи. Методи. Екстрагування та очищення ДНК із проростків ЦТАБ-методом; полімеразна ланцюгова реакція; горизонтальний гель-електрофорез; визначення розмірів продуктів ампліфікації за допомогою додатка «GelAnalyzer»; кластерний аналіз із використанням програми «MEGA12». Результати. У 26 проаналізованих зразків із колекції Міжнародного науково-дослідного інституту сільськогосподарських культур у напівзасушливих тропіках (International Crops Research Institute for the Semi-Arid Tropics, ICRISAT) встановлено наявність від одного до восьми алелів мікросателітних (МС) локусів ICCM0249, NCPGR127, TAA170, NCPGR21, TA130, STMS11 QTL-hotspot-регіону групи зчеплення 4 геному нуту. Розподіл ідентифікованих  алелів було порівняно з таким у вибірках Cicer arietinum L. різних центрів селекції, зокрема й українського. Для 26 зразків ICRISAT і семи виведених в Україні сортів розраховано генетичні дистанції та побудовано дендрограму, на якій їх згруповано у сім кластерів. Сорти вітчизняної селекції сформували окремий кластер. Висновки. Досліджені зразки нуту колекції ICRISAT є поліморфними за МС локусами ICCM0249, TAA170 і TAA130 з трьома, п’ятьма та вісьмома алелями відповідно й неполіморфними за STMS11, NCPGR127 та NCPGR21. Цей розподіл поліморфних і неполіморфних алелів збігається з таким у вибірці сортів нуту української селекції. Останні за результатами кластерного аналізу сформували окрему групу, що може свідчити про різне походження генетичного матеріалу та відмітні напрями селекційного процесу, як порівняти зі зразками колекції ICRISAT.

Мета. Створити набори рекомбінантно-інбредних ліній для маркування та картування QTL морозостійкості озимого ячменю. Методи. Гібридизація, штучна яровизація, вирощування рослин в умовах подовженого дня світлих камер фітотрона та на вегетаційному майданчику за природної тривалості дня, виділення ДНК за допомогою ЦТАБ-буфера, спектрофотометричне визначення концентрації ДНК, полімеразна ланцюгова реакція з направленими праймерами, електрофорез в агарозному та поліакриламідному гелях, метод математичної статистики хi-квадрат (χ2). Результати. Методом НОН (SSD) – нащадки однієї насінини (single seed descent) – з максимальним уникненням дії добору створено набір з 265 рекомбінантно-інбредних ліній F9 комбінації схрещування сортів ‘Хуторок’ / ‘Grabe’, що різняться за рівнем морозостійкості, типом розвитку та іншими ознаками. Триває створення рекомбінантно-інбредних ліній від схрещування сортів ʽАкадемічний’ / ʽLuran’ (170 ліній F4) і ʽТимофей’ / ʽСнігова королева’ (145 ліній F5). Оцінено поліморфізм батьківських генотипів за 14 мікросателітними локусами хромосоми 5Н, зокрема локалізованих в області ключових генів QTL морозостійкості Fr-H1 і Fr-H2. Виявлено алельні відмінності між батьківськими сортами в декількох комбінаціях схрещування за низкою проаналізованих мікросателітних локусів. Досліджено характер успадкування алелів поліморфних МС-локусів у гібридів F1 трьох комбінацій схрещування та рослин популяцій F2 ʽАкадемічний’ / ʽLuran’. Висновки. Створені рекомбінантно-інбредні лінії придатні для використання у генетичних дослідженнях з метою ідентифікації, маркування, картування головних генів та QTL якісних і кількісних ознак ячменю, передусім морозостійкості. Визначено поліморфні мікросателітні локуси, що можуть бути застосовані для подальшого аналізу популяції рекомбінантно-інбредних ліній, маніпулювання генетичним різноманіттям, простеження успадкування, визначення ефектів їхніх алелів або генів, тісно зчеплених з ними за рівнем морозостійкості, та інших ознак ячменю.

Purpose. Creation the sets of recombinant-inbred lines for marking and mapping of frost resistance QTL in winter barley. Methods. Hybridization, artificial vernalization, growing plants under long-day conditions in phytotron light chambers and on a plot of land under natural daylight duration condition, DNA isolation with use CTAB-buffer, spectrophotometric determination of DNA concentration, polymerase chain reaction with direct primers, agarose and polyacrylamide gels electrophoresis, method of mathematical statistics chi-square test (χ2). Results. Using the SSD (single seed descent) method with maximum avoidance of selection, a set of 265 recombinant inbred lines F9 from the cross combination of the varieties ‘Khutorok’ / ‘Grabe’ was created, differing in the level of frost resistance, type of development and other traits. The creation of RIL from the crossing of the varieties ‘Akademichnyi’ / ‘Luran’ (170 lines F4) and ‘Tymofei’ / ‘Snihova Koroleva’ (145 lines F5) continues. The polymorphism of parental genotypes for the 14 microsatellite loci of chromosome 5H, including those localized in the region of the Fr-H1 and Fr-H2 key genes of the main frost resistance QTL. The allelic differences between parental varieties in several cross combinations were detected for a number of the studied microsatellite loci. The inheritance pattern of polymorphic microsatellite loci alleles in F1 hybrids from three cross combinations and individual plants from F2 populations ‘Akademichnyi’ / ‘Luran’ was investigated. Conclusions. The created RILs are suitable for use in barley genetic studies for identification, labeling, mapping of the main genes and QTL of qualitative and quantitative traits, primarily frost resistance. Polymorphic microsatellite loci were identified, which can be used for further analysis of recombinant-inbred lines, manipulation of genetic diversity, tracing inheritance and studying the effects of their alleles by the level of frost resistance and other traits of barley. | Мета. Створити набори рекомбінантно-інбредних ліній для маркування та картування QTL морозостійкості озимого ячменю. Методи. Гібридизація, штучна яровизація, вирощування рослин в умовах подовженого дня світлих камер фітотрона та на вегетаційному майданчику за природної тривалості дня, виділення ДНК за допомогою ЦТАБ-буфера, спектрофотометричне визначення концентрації ДНК, полімеразна ланцюгова реакція з направленими праймерами, електрофорез в агарозному та поліакриламідному гелях, метод математичної статистики хi-квадрат (χ2). Результати. Методом НОН (SSD) – нащадки однієї насінини (single seed descent) – з максимальним уникненням дії добору створено набір з 265 рекомбінантно-інбредних ліній F9 комбінації схрещування сортів ‘Хуторок’ / ‘Grabe’, що різняться за рівнем морозостійкості, типом розвитку та іншими ознаками. Триває створення рекомбінантно-інбредних ліній від схрещування сортів ʽАкадемічний’ / ʽLuran’ (170 ліній F4) і ʽТимофей’ / ʽСнігова королева’ (145 ліній F5). Оцінено поліморфізм батьківських генотипів за 14 мікросателітними локусами хромосоми 5Н, зокрема локалізованих в області ключових генів QTL морозостійкості Fr-H1 і Fr-H2. Виявлено алельні відмінності між батьківськими сортами в декількох комбінаціях схрещування за низкою проаналізованих мікросателітних локусів. Досліджено характер успадкування алелів поліморфних МС-локусів у гібридів F1 трьох комбінацій схрещування та рослин популяцій F2 ʽАкадемічний’ / ʽLuran’. Висновки. Створені рекомбінантно-інбредні лінії придатні для використання у генетичних дослідженнях з метою ідентифікації, маркування, картування головних генів та QTL якісних і кількісних ознак ячменю, передусім морозостійкості. Визначено поліморфні мікросателітні локуси, що можуть бути застосовані для подальшого аналізу популяції рекомбінантно-інбредних ліній, маніпулювання генетичним різноманіттям, простеження успадкування, визначення ефектів їхніх алелів або генів, тісно зчеплених з ними за рівнем морозостійкості, та інших ознак ячменю.

Мета. Встановити особливості формування продовольчої та насіннєвої фракцій урожаю сортів картоплі різних груп стиглості, а також біохімічні показники. Методи. Впродовж 2021–2024 рр. у польових умовах Лісостепу (м. Умань, 48°46′N, 30°14′E) досліджували 15 сортів картоплі (ранньостиглі: ‘Рудольф’ St, ‘Мадейра’, ‘Санібель’, ‘Прада’; середньостиглі: ‘Доната’ St, ‘Рікарда’, ‘Альянс’, ‘Містерія’, ‘Алюетт’, ‘Княжа’; пізньостиглі: ‘Промінь’ St, ‘Родео’, ‘Случ’, ‘Тоскана’, ‘Бурана’). Було проаналізовано їхню відмітність за стеблоутворювальною здатністю, густотою стеблостою, кількістю, масою та фракційним складом товарних бульб у кущі; врожайність та якісні показники бульб. Результати. За результатами досліджень визначено найперспективніші сорти картоплі з погляду одержання товарного врожаю для споживання. Найбільшу густоту стеблостою – 256,1 тис. шт./га – утворили ранньостиглі культивари, істотно меншу – 213,0 і 207,1 тис. шт./га – середньо- та пізньостиглі відповідно. Показник кількості бульб несуттєво варіював між групами стиглості – 8,8; 7,7 і 8,9 шт. А от маса бульб змінювалася істотно та становила 55,9 г у ранніх сортів, 85,6 – у середньостиглих, а також 109,6 г – у пізньостиглих. Її максимальні значення продемонстрували культивари ‘Мадейра’ (63,4 г), ‘Містерія’ (101,0 г) та ‘Родео’ (128,7 г). Найліпшими за показником загального товарного врожаю виявилися ‘Прада’ та ‘Княжа’ – 24,42 і 24,26 т/га, ‘Алюетт’ – 28,55, ‘Случ’ і ‘Тоскана’ – 41,69 і 43,21 т/га. Також було встановлено, що в ранньостиглих сортів переважає насіннєва частка використання врожаю – 52% проти 48%, а в середньо- та пізньостиглих – продовольча – 63% проти 37% та 60% проти 40% відповідно. Отримані дані свідчать про тісний зв’язок між групою стиглості та структурою врожаю за цільовим призначенням, що є важливим для оптимізації напрямів використання сортів у системі вирощування, зберігання й реалізації продукції. Висновки. Сорти картоплі різних груп стиглості суттєво відрізняються за морфологічними ознаками та продуктивністю. Дані щодо їхньої відмітності за співвідношенням насіннєвої та продовольчої часток урожаю мають важливе прикладне значення для регіональної агротехнологічної практики. Зважаючи на те, що ранньостиглі сорти формують більшу частку насіннєвої картоплі, їх доцільно використовувати як джерела високоякісного посадкового матеріалу з можливістю прискореного оновлення сортового складу. Натомість середньостиглі та пізньостиглі культивари з вищим відсотком продовольчого врожаю є придатнішими для забезпечення стабільного продовольчого фонду. Такий підхід дає змогу підвищити ефективність використання сортових ресурсів, оптимізувати структуру посівів та сформувати адаптовану систему картоплевиробництва, орієнтовану на потреби внутрішнього ринку й насіннєвого забезпечення.

Purpose. To investigate the formation of food and seed fractions in the yield of different potato crop maturity groups, as well as the key biochemical indicators of the variety. Methods. Throughout 2021–2024, field trials were conducted in the Forest-Steppe zone (Uman, 48°46′N, 30°14′E) to evaluate 15 potato varieties, including early-maturing (‘Rudolf’ st, ‘Madeira’, ‘Sanibel’, ‘Prada’), medium-maturing (‘Donata’ st, ‘Ricarda’, ‘Alians’, ‘Misteriia’, ‘Alyuett’, ‘Kniazha’), and late-maturing (‘Promin’ st, ‘Rodeo’, ‘Sluch’, ‘Toscana’, ‘Burana’) varieties. The differences in their stem-forming ability, stem density, the number and weight of marketable tubers per plant, and the yield and quality of the tubers were analyzed. Results. Based on the collected data, the most promising varieties were identified for obtaining marketable potato yields at biological maturity for consumption. Early-maturing varieties produced the highest stem density (256.1 thousand stems/ha), while medium- and late-maturing varieties produced significantly lower densities (213.0 and 207.1 thousand stems/ha, respectively). The number of tubers per plant varied insignificantly between maturity groups, at 8.8, 7.7 and 8.9 respectively. However, tuber weight varied significantly, amounting to 55.9 g for early varieties, 85.6 g for medium-maturing varieties and 109.6 g for late-maturing varieties. The varieties ‘Madeira’ (63.4 g), ‘Misteriia’ (101.0 g) and ‘Rodeo’ (128.7 g) demonstrated the maximum values. The varieties with the highest total marketable yield were ‘Prada’ and ‘Kniazha’ with 24.42 and 24.26 t/ha respectively, followed by ‘Alyuett’ with 28.55 t/ha and ‘Sluch’ and ‘Toscana’ with 41.69 and 43.21 t/ha respectively. It was also found that early-maturing varieties are predominantly used for seed production (52% versus 48%), while medium- and late-maturing varieties are predominantly used for food production (63% versus 37% and 60% versus 40%, respectively). The obtained data indicate a close relationship between maturity group and harvest structure by intended use, which is important for optimizing variety use in cultivation, storage and sales systems. Conclusions. Different maturity groups of potato varieties differ significantly in terms of morphological characteristics and productivity. Data on their distinctiveness in terms of the ratio of seed and food portions of the harvest is of great practical importance for regional agricultural technology. Since early-maturing varieties produce a higher proportion of seed potatoes, they are a good source of high-quality planting material and allow for the accelerated renewal of variety composition. Conversely, medium- and late- maturing varieties with a higher percentage of food crops are better suited to ensuring a stable food supply. This approach increases the efficiency with which variety resources are used, optimizes crop structure, and establishes an adapted potato production system that focuses on the needs of the domestic market and seed supply. | Мета. Встановити особливості формування продовольчої та насіннєвої фракцій урожаю сортів картоплі різних груп стиглості, а також біохімічні показники. Методи. Впродовж 2021–2024 рр. у польових умовах Лісостепу (м. Умань, 48°46′N, 30°14′E) досліджували 15 сортів картоплі (ранньостиглі: ‘Рудольф’ St, ‘Мадейра’, ‘Санібель’, ‘Прада’; середньостиглі: ‘Доната’ St, ‘Рікарда’, ‘Альянс’, ‘Містерія’, ‘Алюетт’, ‘Княжа’; пізньостиглі: ‘Промінь’ St, ‘Родео’, ‘Случ’, ‘Тоскана’, ‘Бурана’). Було проаналізовано їхню відмітність за стеблоутворювальною здатністю, густотою стеблостою, кількістю, масою та фракційним складом товарних бульб у кущі; врожайність та якісні показники бульб. Результати. За результатами досліджень визначено найперспективніші сорти картоплі з погляду одержання товарного врожаю для споживання. Найбільшу густоту стеблостою – 256,1 тис. шт./га – утворили ранньостиглі культивари, істотно меншу – 213,0 і 207,1 тис. шт./га – середньо- та пізньостиглі відповідно. Показник кількості бульб несуттєво варіював між групами стиглості – 8,8; 7,7 і 8,9 шт. А от маса бульб змінювалася істотно та становила 55,9 г у ранніх сортів, 85,6 – у середньостиглих, а також 109,6 г – у пізньостиглих. Її максимальні значення продемонстрували культивари ‘Мадейра’ (63,4 г), ‘Містерія’ (101,0 г) та ‘Родео’ (128,7 г). Найліпшими за показником загального товарного врожаю виявилися ‘Прада’ та ‘Княжа’ – 24,42 і 24,26 т/га, ‘Алюетт’ – 28,55, ‘Случ’ і ‘Тоскана’ – 41,69 і 43,21 т/га. Також було встановлено, що в ранньостиглих сортів переважає насіннєва частка використання врожаю – 52% проти 48%, а в середньо- та пізньостиглих – продовольча – 63% проти 37% та 60% проти 40% відповідно. Отримані дані свідчать про тісний зв’язок між групою стиглості та структурою врожаю за цільовим призначенням, що є важливим для оптимізації напрямів використання сортів у системі вирощування, зберігання й реалізації продукції. Висновки. Сорти картоплі різних груп стиглості суттєво відрізняються за морфологічними ознаками та продуктивністю. Дані щодо їхньої відмітності за співвідношенням насіннєвої та продовольчої часток урожаю мають важливе прикладне значення для регіональної агротехнологічної практики. Зважаючи на те, що ранньостиглі сорти формують більшу частку насіннєвої картоплі, їх доцільно використовувати як джерела високоякісного посадкового матеріалу з можливістю прискореного оновлення сортового складу. Натомість середньостиглі та пізньостиглі культивари з вищим відсотком продовольчого врожаю є придатнішими для забезпечення стабільного продовольчого фонду. Такий підхід дає змогу підвищити ефективність використання сортових ресурсів, оптимізувати структуру посівів та сформувати адаптовану систему картоплевиробництва, орієнтовану на потреби внутрішнього ринку й насіннєвого забезпечення.