Purpose. To determine the patterns of influence of gro­wing factors on the economically valuable characteristics of new soybean varieties.Methods. Field, biochemical methods, analysis of variance.Results. The rates of the influence of the growing zone, the conditions of the growing season of the year and the soybean variety on the yield, weight of 1000 seeds, the content of crude protein and oil, and protein and oil collection were determined. The greatest influence on the yield of the studied varieties had a growing zone – 55%. On average the maximum yield was obtained in Forest-steppe zone 2.48–3.58 t/ha, the lowest – in Steppe zone (1.33–1.89 t/ha) for 2017–2018. In the same period the weight of 1000 seeds on average was 125.1–169.9 g in the Steppe zone, in Forest-Steppe zone it was 130.2–207.8 g and 143.9–188.0 g in Fo­rrest zone. According to the results of analysis of variance, it was determined that the growing zone has the greatest influence on weight of 1000 seeds – 31%, variety – 21% and conditions of the growing season of the year – 13%. The main characteristics of soybean quality are the content of crude protein and oil in seeds. The highest level of crude protein was observed in soybean variety in Forest-Steppe zone – 37.5–44.0%. In Forrest zone, the crude protein content was 34.4–41.7%, in the Steppe zone 35.4–40.1%. The maximum level of this characteristic was observed in variety ‘NS Diyana’ – 44.0% in Forest-Steppe zone, in Forrest zone – in the variety ‘Alexa’ 41.7%, in Steppe zone – in variety ‘NS Diyana’ 40.1%. Thus, the growing zone (31%) and variety (25%) had the greatest influence on the content of crude protein; the interaction of factors (variety and growing zone) affected 17%. The average oil content for 2017‑2018 ranges from 19.8 to 24.2%. High oil content was noted in ‘Adsoy’ variety in Forrest and Forest-Steppe zones, 24.2 and 22.6%, respectively, and ‘Azimut’ – 23.8% in Steppe zone. The results of the analysis of variance showed that the growing zone to a greater extent affected the oil content in soybean seeds by 25%, variety – 21%, and the interaction of factors of the variety and gro­wing zone by 21%.Conclusions. According to the results of multifactor analysis of variance, it was determined that the growing zone had the greatest influence on the studied parameters. It was found that the rate of the influence of gro­wing zone of soybean varieties is 25–55%, depending on the studied characteristic. It was determined that the influence of the variety was 4–25%, the conditions of the growing season affected by 1–26%. | Цель. Установить закономерности влияния факторов выращивания на хозяйственно-ценные характеристики новых сортов сои.Методы. Полевой, биохимические методы анализа, дисперсионный анализ.Результаты. Определены доли влияния зоны выращивания, условий вегетационного периода года и сорта сои на урожайность, массу 1000 семян, содержание сырого протеина и масла, сбора белка и масла. Наибольшее влияние на показатель урожайности исследуемых сортов имела зона выращивания – 55%. В среднем за 2017–2018 гг. максимальная урожайность получена в зоне Лесостепи – 2,48–3,58 т/га, самая низкая – в зоне Степи 1,33–1,89 т/га. Значение показателя массы 1000 семян в среднем за 2017–2018 гг. составляют в зоне Степи – 125,1–169,9 г, в Лесостепи – 130,2–207,8 г и 143,9–188,0 г в зоне Полесья. По результатам дисперсионного анализа было определено, что на массу 1000 семян наибольшее влияние имела зона выращивания – 31%, меньшее влияние оказывал сорт – 21% и условия вегетационного периода года – 13%. Основные показатели качества сои культурной – содержание сырого протеина и масла в семенах. Наибольшие значения содержания сырого протеина отмечено в зоне Лесостепи – 37,5–44,0%. В зоне Полесья содержание сырого протеина составило 34,4–41,7%, в зоне Степи – 35,4–40,1%. Максимальные значения этого показателя были отмечены у сорта ‘НС Дияна’ – 44,0% в зоне Лесостепи, в зоне Полесья – у сорта ‘Алекса’ – 41,7%, в степной зоне ‘НС Дияна’ – 40,1%. Таким образом, наибольшее влияние на содержания сырого протеина имел фактор зоны выращивания (31%) и сорт (25%), взаимодействие факторов сорта и зоны выращивания влияло на 17%. Содержание масла в среднем за 2017–2018 гг. составляло от 19,8 до 24,2%. Высокое содержание масла было отмечено у сорта ‘Адсой’ в зоне Полесья и Лесостепи – 24,2 и 22,6%, соответственно, а также у сорта ‘Азимут’ – 23,8% в степной зоне. По результатам дисперсионного анализа было определено, что на показатель содержания масла в семенах сои больше всего влияли зона выращивания на 25%, сорт – 21%, и взаимодействие факторов сорта и зоны выращивания на 21%.Выводы. Наибольшее влияние на исследуемые показатели имела зона выращивания. Определено, что доля влияния зоны выращивания сортов сои составляет 25–55% в зависимости от исследуемого показателя. Определено, что доля влияния сорта составляла 4–25%, условия вегетационного периода года влияли на 1–26%. | Мета. Установити закономірності впливу факторів вирощування на господарсько-цінні характеристики нових сортів сої.Методи. Польовий, біохімічні методи аналізу, дисперсійний аналіз.Результати. Визначено частки впливу таких факторів як зона вирощування, умови вегетаційного періоду року та сорт сої на врожайність, масу 1000 насінин, уміст сирого протеїну та олії, збір білка та олії з гектара. Найбільше впливав на показник урожайності досліджуваних сортів фактор зони вирощування – його вплив складав 55%. У середньому за 2017–2018 рр. максимальну врожайність досліджуваних сортів отримано в зоні Лісостепу – 2,48–3,58 т/га, найменшу – в зоні Степу – 1,33–1,89 т/га. Значення показника маси 1000 насінин в середньому за 2017–2018 рр. становили для зони Степу – 125,1–169,9 г, Лісостепу – 130,2–207,8 г та 143,9–188,0 г – для зони Полісся. За допомогою дисперсійного аналізу було визначено, що на масу 1000 насінин найбільше впливала зона вирощування – 31%, менше значення мав фактор сорту – 21% та умови вегетаційного періоду року – 13%. Найбільші значення вмісту сирого протеїну в насінні сої відмічено у зоні Лісостепу – 37,5–44,0%. У зоні Полісся вміст сирого протеїну для досліджуваних сортів становив 34,4–41,7%, в зоні Степу – 35,4–40,1%. Максимальні значення цього показника було відмічено для сорту ‘НС Діяна’ – 44,0% в зоні Лісостепу, в зоні Полісся –  для ‘Алєкса’ – 41,7%, в степовій зоні – для сорту ‘НС Діяна’ – 40,1%. Таким чином, найбільший вплив на вміст сирого протеїну мав фактор зони вирощування (31%) та сорту (25%), взаємодія факторів «сорт» та «зона вирощування» впливала на 17%. Вміст олії для досліджуваних сортів сої в середньому за 2017–2018 рр. становив від 19,8 до 24,2% в трьох зонах вирощування. Найвищий вміст олії було відмічено у насінні сорту ‘Адсой’ в зоні Полісся та Лісостепу – 24,2 та 22,6%, відповідно, а також у сорту ‘Азимут’ – 23,8% в степовій зоні. Використання дисперсійного аналізу дозволило встановити, що на вміст олії в насінні сої найбільше впливали фактор зони вирощування – його вплив становив 25%, вклад фактору належності до певного сорту – 21%, взаємодія факторів «сорт» та «зона вирощування» впливала на 21%.Висновки. Найбільший вплив на досліджувані показники чинив фактор зони вирощування. Визначено, що частка впливу фактора зони вирощування сортів сої на показники врожайності, маси 1000 насінин, умісту сирого протеїну та олії, збору білка та олії з гектара становила 25–55%. Визначено, що частка впливу фактору сорту становила 4–25%, умови вегетаційного періоду року впливали на 1–26%.

Purpose. To determine the patterns of influence of gro­wing factors on the economically valuable characteristics of new soybean varieties. Methods. Field, biochemical methods, analysis of variance. Results. The rates of the influence of the growing zone, the conditions of the growing season of the year and the soybean variety on the yield, weight of 1000 seeds, the content of crude protein and oil, and protein and oil collection were determined. The greatest influence on the yield of the studied varieties had a growing zone – 55%. On average the maximum yield was obtained in Forest-steppe zone 2.48–3.58 t/ha, the lowest – in Steppe zone (1.33–1.89 t/ha) for 2017–2018. In the same period the weight of 1000 seeds on average was 125.1–169.9 g in the Steppe zone, in Forest-Steppe zone it was 130.2–207.8 g and 143.9–188.0 g in Fo­rrest zone. According to the results of analysis of variance, it was determined that the growing zone has the greatest influence on weight of 1000 seeds – 31%, variety – 21% and conditions of the growing season of the year – 13%. The main characteristics of soybean quality are the content of crude protein and oil in seeds. The highest level of crude protein was observed in soybean variety in Forest-Steppe zone – 37.5–44.0%. In Forrest zone, the crude protein content was 34.4–41.7%, in the Steppe zone 35.4–40.1%. The maximum level of this characteristic was observed in variety ‘NS Diyana’ – 44.0% in Forest-Steppe zone, in Forrest zone – in the variety ‘Alexa’ 41.7%, in Steppe zone – in variety ‘NS Diyana’ 40.1%. Thus, the growing zone (31%) and variety (25%) had the greatest influence on the content of crude protein; the interaction of factors (variety and growing zone) affected 17%. The average oil content for 2017‑2018 ranges from 19.8 to 24.2%. High oil content was noted in ‘Adsoy’ variety in Forrest and Forest-Steppe zones, 24.2 and 22.6%, respectively, and ‘Azimut’ – 23.8% in Steppe zone. The results of the analysis of variance showed that the growing zone to a greater extent affected the oil content in soybean seeds by 25%, variety – 21%, and the interaction of factors of the variety and gro­wing zone by 21%. Conclusions. According to the results of multifactor analysis of variance, it was determined that the growing zone had the greatest influence on the studied parameters. It was found that the rate of the influence of gro­wing zone of soybean varieties is 25–55%, depending on the studied characteristic. It was determined that the influence of the variety was 4–25%, the conditions of the growing season affected by 1–26%.

Wheat is one of the main crops in China, and crop yield prediction is important for regional trade and national food security. There are increasing concerns with respect to how to integrate multi-source data and employ machine learning techniques to establish a simple, timely, and accurate crop yield prediction model at an administrative unit. Many previous studies were mainly focused on the whole crop growth period through expensive manual surveys, remote sensing, or climate data. However, the effect of selecting different time window on yield prediction was still unknown. Thus, we separated the whole growth period into four time windows and assessed their corresponding predictive ability by taking the major winter wheat production regions of China as an example in the study. Firstly we developed a modeling framework to integrate climate data, remote sensing data and soil data to predict winter wheat yield based on the Google Earth Engine (GEE) platform. The results show that the models can accurately predict yield 1~2 months before the harvesting dates at the county level in China with an R2 &gt: 0.75 and yield error less than 10%. Support vector machine (SVM), Gaussian process regression (GPR), and random forest (RF) represent the top three best methods for predicting yields among the eight typical machine learning models tested in this study. In addition, we also found that different agricultural zones and temporal training settings affect prediction accuracy. The three models perform better as more winter wheat growing season information becomes available. Our findings highlight a potentially powerful tool to predict yield using multiple-source data and machine learning in other regions and for crops.

Wheat (<i>Triticum aestivum</i> L.) is one of the main staple foods worldwide. Wide precise sowing (Wps) is a sowing method believed to produce the highest winter wheat grain yields; however, the reasons for its high yields and its effect on quality traits have not been effectively studied. Hence, a two-year field experiment was conducted to evaluate the effect of three sowing methods, dibbling (Db), drilling (Dr), and Wps and seed rates (112.5 kg ha⁻¹, 150 kg ha⁻¹, 187.5 kg ha⁻¹, and 225 kg ha⁻¹) on grain yield and the quality of winter wheat. Wps, Dr, and Db produced statistically similar results in terms of the grain yield and most of the quality traits measured. The grain yield increased significantly with the increasing rate, the highest being 7488.89 kg ha⁻¹ at a seed rate of 225 kg ha⁻¹. The total protein, albumin, and globulin were not affected by the sowing methods, but prolamin and glutelin were affected by the Dr and Wps, respectively. The total starch in both years, and the amylose and amylopectin in the first year, were affected only by the seed rates, with 60.11%, 23.2%, 38.63%, or higher values. The results indicated that for the wheat yield and quality traits, Wps, Dr and Db can mostly be used interchangeably. For the protein, starch, and grain yield, the suitable seed rates were 112.5 kg ha⁻¹, 150 kg ha⁻¹, and 225 kg ha⁻¹, respectively.

Purpose. To determine the growing factors impact the economically valuable characteristics of new soft winter wheat varieties.Methods. Field, biochemical methods, ANOVA.Results. The influence of the growing zone, the growing season conditions and the genotype of the soft winter wheat varieties on yield, protein and gluten content were determined. The conditions of the growing zone have the greatest influence on studied varieties yield – 73%. On average, for 2020–2021, the maximum yield was obtained in the Forest-Steppe zone – 6.23–8.39 t/ha. In the Forest zone, the yield of studied soft winter wheat varieties was 5.31–7.02 t/ha. For the Steppe zone, the yield was within 5.16–6.63 t/ha. It was determined that varieties which showed low yield in the Forrest zone were characterized by higher yield in the Steppe zone. It was found that the growing zone (49%) and growing season (42%) conditions have the greatest effect on the protein content in grain of studied varieties. It was determined that variety ‘MANDARIN’ was characterized by the highest protein content in all growing zones (14.5–16.4%). In the Steppe and Forest-Steppe zones, high protein content was identified in grain of wheat varieties ‘Tata Mata’ (13.6–14.3%), ‘Eneida’ (13.6–14.3%) and ‘Novator’ (14.2 and 13.2%), in the Forest zone – in grain of varieties ‘Vahoma’ and ‘Eneida’ – 13.4% each. It was found that the growing zone conditions impacted gluten content in grain of studied wheat varieties by 64%, the influence of the growing season conditions was 28%. The effect of variety genotype on protein and gluten content was 5 and 4%, respectively. The grain of soft winter wheat varieties ‘MANDARIN’ and ‘Eneida’ contained the largest amount of gluten in all growing zones (27.7–31.8% and 27.3–30.3%). For the Steppe and Forest-Steppe zones, a high gluten content was found in grains of varieties ‘Illusion’ (28.4 and 30.8%) and ‘Tata Mata’ (27.8 and 29.8%).Conclusions. It was found that growing zone conditions of soft winter wheat varieties (73%) and the interaction of factors zone × year (21%) impacted the yield significantly. The growing zone conditions (49 and 64%), growing season conditions (21 and 28%) and genotype of variety (5 and 4%, respectively) had a significant influence on protein and gluten content. Therefore, a significant influence of growing zone conditions on the productivity indicators of soft winter wheat determines the need to select varieties in order to obtain a high yield, taking into account the soil and climatic zone | Мета. Визначити вплив факторів вирощування на господарсько-цінні характеристики нових сортів пшениці м’якої озимої.Методи. Польовий, біохімічні методи аналізу та дисперсійний аналіз.Результати. Встановлено частки впливу умов зони вирощування, вегетаційного періоду року та генотипу на врожайність, вміст білка і клейковини в зерні сортів пшениці м’якої озимої. На врожайність досліджуваних сортів найбільше вплинули умови зони вирощування (73%). Так, у середньому за 2020–2021 рр. у зоні Лісостепу вона становила 6,23–8,39 т/га (максимальна); Полісся – 5,31–7,02; Степу – 5,16–6,63 т/га. Сорти, які в зоні Полісся показали низьку врожайність, у Степу характеризувалися вищою. Частка впливу умов зони вирощування на вміст білка в зерні досліджуваних сортів становила 49%; умов вегетаційного періоду року – 42%. Найбільший вміст білка у всіх зонах вирощування мав сорт ‘МАНДАРИН’ (14,5–16,4%). У Степу та Лісостепі найбільшу його кількість виявлено в зерні сортів ‘Тата Мата’ (13,6–14,3%), ‘Енеїда’ (13,6–14,3%) та ‘Новатор’ (14,2 і 13,2%), в Поліссі – у ‘Вагома’ та ‘Енеїда’ (по 13,4%). На вміст клейковини в зерні досліджуваних сортів умови зони вирощування впливали на 64%, вегетаційного періоду року – на 28%. Вплив генотипу на вміст білка і клейковини становив 5 і 4% відповідно. У всіх зонах вирощування найбільше клейковини містило зерно сортів ‘МАНДАРИН’ та ‘Енеїда’ (27,7–31,8 і 27,3–30,3%). У Степу та Лісостепі високий вміст клейковини мали сорти ‘Ілюзіон’ (28,4 та 30,8%) і ‘Тата Мата’ (27,8 та 29,8%).Висновки. Встановлено, що на врожайність сортів пшениці м’якої озимої суттєво впливали умови зони вирощування (73%) та взаємодія факторів зона × рік (21%). Частка впливу умов зони вирощування на вміст білка і клейковини становила 49 і 64% (суттєва), умов вегетаційного періоду року – 21 і 28%, а генотипу – 5 і 4% відповідно. Отже, для отримання високого врожаю пшениці м’якої озимої необхідно підбирати сорти, враховуючи істотний вплив умов ґрунтово-кліматичної зони вирощування на показники продуктивності.

Wheat is one of the most important staple foods in temperate regions and is in increasing demand in urbanizing and industrializing countries such as China. Enhancing yield potential to meet the population explosion around the world and maintaining grain quality in wheat plants under climate change are crucial for food security and human nutrition. Global warming resulting from greenhouse effect has led to more frequent occurrence of extreme climatic events. Elevated atmospheric CO₂ concentration (eCO₂) along with rising temperature has a huge impact on ecosystems, agriculture and human health. There are numerous studies investigating the eCO₂ and heatwaves effects on wheat growth and productivity, and the mechanisms behind. This review outlines the state-of-the-art knowledge regarding the effects of eCO₂ and heat stress, individually and combined, on grain yield and grain quality in wheat crop. Strategies to enhance the resilience of wheat to future warmer and CO₂-enriched environment are discussed.

Purpose. To determine the patterns of influence of gro­wing factors on the economically valuable characteristics of new soybean varieties. Methods. Field, biochemical methods, analysis of variance. Results. The rates of the influence of the growing zone, the conditions of the growing season of the year and the soybean variety on the yield, weight of 1000 seeds, the content of crude protein and oil, and protein and oil collection were determined. The greatest influence on the yield of the studied varieties had a growing zone – 55%. On average the maximum yield was obtained in Forest-steppe zone 2.48–3.58 t/ha, the lowest – in Steppe zone (1.33–1.89 t/ha) for 2017–2018. In the same period the weight of 1000 seeds on average was 125.1–169.9 g in the Steppe zone, in Forest-Steppe zone it was 130.2–207.8 g and 143.9–188.0 g in Fo­rrest zone. According to the results of analysis of variance, it was determined that the growing zone has the greatest influence on weight of 1000 seeds – 31%, variety – 21% and conditions of the growing season of the year – 13%. The main characteristics of soybean quality are the content of crude protein and oil in seeds. The highest level of crude protein was observed in soybean variety in Forest-Steppe zone – 37.5–44.0%. In Forrest zone, the crude protein content was 34.4–41.7%, in the Steppe zone 35.4–40.1%. The maximum level of this characteristic was observed in variety ‘NS Diyana’ – 44.0% in Forest-Steppe zone, in Forrest zone – in the variety ‘Alexa’ 41.7%, in Steppe zone – in variety ‘NS Diyana’ 40.1%. Thus, the growing zone (31%) and variety (25%) had the greatest influence on the content of crude protein; the interaction of factors (variety and growing zone) affected 17%. The average oil content for 2017‑2018 ranges from 19.8 to 24.2%. High oil content was noted in ‘Adsoy’ variety in Forrest and Forest-Steppe zones, 24.2 and 22.6%, respectively, and ‘Azimut’ – 23.8% in Steppe zone. The results of the analysis of variance showed that the growing zone to a greater extent affected the oil content in soybean seeds by 25%, variety – 21%, and the interaction of factors of the variety and gro­wing zone by 21%. Conclusions. According to the results of multifactor analysis of variance, it was determined that the growing zone had the greatest influence on the studied parameters. It was found that the rate of the influence of gro­wing zone of soybean varieties is 25–55%, depending on the studied characteristic. It was determined that the influence of the variety was 4–25%, the conditions of the growing season affected by 1–26%.

Мета. Визначити вплив факторів вирощування на господарсько-цінні характеристики нових сортів пшениці м’якої озимої. Методи. Польовий, біохімічні методи аналізу та дисперсійний аналіз. Результати. Встановлено частки впливу умов зони вирощування, вегетаційного періоду року та генотипу на врожайність, вміст білка і клейковини в зерні сортів пшениці м’якої озимої. На врожайність досліджуваних сортів найбільше вплинули умови зони вирощування (73%). Так, у середньому за 2020–2021 рр. у зоні Лісостепу вона становила 6,23–8,39 т/га (максимальна); Полісся – 5,31–7,02; Степу – 5,16–6,63 т/га. Сорти, які в зоні Полісся показали низьку врожайність, у Степу характеризувалися вищою. Частка впливу умов зони вирощування на вміст білка в зерні досліджуваних сортів становила 49%; умов вегетаційного періоду року – 42%. Найбільший вміст білка у всіх зонах вирощування мав сорт ‘МАНДАРИН’ (14,5–16,4%). У Степу та Лісостепі найбільшу його кількість виявлено в зерні сортів ‘Тата Мата’ (13,6–14,3%), ‘Енеїда’ (13,6–14,3%) та ‘Новатор’ (14,2 і 13,2%), в Поліссі – у ‘Вагома’ та ‘Енеїда’ (по 13,4%). На вміст клейковини в зерні досліджуваних сортів умови зони вирощування впливали на 64%, вегетаційного періоду року – на 28%. Вплив генотипу на вміст білка і клейковини становив 5 і 4% відповідно. У всіх зонах вирощування найбільше клейковини містило зерно сортів ‘МАНДАРИН’ та ‘Енеїда’ (27,7–31,8 і 27,3–30,3%). У Степу та Лісостепі високий вміст клейковини мали сорти ‘Ілюзіон’ (28,4 та 30,8%) і ‘Тата Мата’ (27,8 та 29,8%). Висновки. Встановлено, що на врожайність сортів пшениці м’якої озимої суттєво впливали умови зони вирощування (73%) та взаємодія факторів зона × рік (21%). Частка впливу умов зони вирощування на вміст білка і клейковини становила 49 і 64% (суттєва), умов вегетаційного періоду року – 21 і 28%, а генотипу – 5 і 4% відповідно. Отже, для отримання високого врожаю пшениці м’якої озимої необхідно підбирати сорти, враховуючи істотний вплив умов ґрунтово-кліматичної зони вирощування на показники продуктивності.

Wheat is one of the most important staple foods in temperate regions and is in increasing demand in urbanizing and industrializing countries such as China. Enhancing yield potential to meet the population explosion around the world and maintaining grain quality in wheat plants under climate change are crucial for food security and human nutrition. Global warming resulting from greenhouse effect has led to more frequent occurrence of extreme climatic events. Elevated atmospheric CO₂ concentration (eCO₂) along with rising temperature has a huge impact on ecosystems, agriculture and human health. There are numerous studies investigating the eCO₂ and heatwaves effects on wheat growth and productivity, and the mechanisms behind. This review outlines the state-of-the-art knowledge regarding the effects of eCO₂ and heat stress, individually and combined, on grain yield and grain quality in wheat crop. Strategies to enhance the resilience of wheat to future warmer and CO₂-enriched environment are discussed.

Durum wheat (Triticum turgidum L. subsp. durum) is one of the major crops in the Mediterranean basin, where water stress often occurs during grain filling which represents a critical stage for the synthesis and accumulation of storage proteins (gliadins and glutenins). The aim of the study is to evaluate, by two-dimensional gel electrophoresis (2DE SDS-PAGE), the storage proteins composition of two durum wheat cultivars (Ciccio and Svevo) cultivated in a growth chamber under two different water regimes (control and water deficit). At milk stage and physiological maturity, gluten proteins have been extracted and separated by 2DE SDS-PAGE. The analysis of the gels was performed by the software ImageMaster 2D Platinum (Amersham). The results showed differences in protein expression within the different gel regions between water regimes and cultivars; under water deficit the rate of protein accumulation was faster for all the protein regions, either at milk and physiological stage. Protein accumulation within high molecular weight (H) region resulted faster in Ciccio than in Svevo mainly in the control treatment. In the low molecular weight region between 48 and 35 kDa (L 48-35), the cultivar Ciccio showed a higher protein expression than Svevo. Furthermore under water deficit a marked increase in H region volume and a decrease in the L 48-35 region was observed only for Svevo; instead in Ciccio no change was observed showing this cultivar a greater stability on changing water regime. Further studies by the use of mass spectrometry are necessary to identify specific peptides relative to drought stress during grain filling as well as to investigate the relationships with technological quality.

Purpose. To study the expression of gus and gfp genes in callus explants of amphidiploid spelt wheat (Triticum spelta L.) after Agrobacterium-mediated genetic transformation.Methods. Winter spelt wheat of ‘Europa’ variety was chosen for transformation. Calli obtained from mature embryos were used as explants. Callus pre-cultivation was carried out on MS nutrient medium (Murashige–Skoog) supplemented with 2 mg/L 2.4-D (2.4-Dichlorophenoxyacetic acid) and 10 mg/L silver nitrate. For genetic transformation, Agrobacterium tumefaciens Conn., strain GV3101 and a genetic construct with reporter genes beta-glucuronidase (GUS) and green fluorescent protein (GFP) were used. Calli were transformed by inoculation with agrobacteria and vacuum infiltration. Then they were co-cultured on MS medium with 2 mg/L 2.4-D and 10 mg/L AgNO3, but without antibiotics. The expression of the gus gene was checked by histochemical and the gfp gene by visual analysis (fluorescence of the GFP protein in UV light). Gfp and gus gene expression levels were evaluated using ImajeJ software. The integration of the gfp and gus genes into the spelt genome was verified by PCR.Results. Genetic transformation of spelt callus explants by inoculation in a nutrient medium with agrobacteria and vacuum infiltration occurred at different frequencies. The level of expression of the gus gene during vacuum infiltration was 4.66 ± 0.74%, with inoculation – 4.00 ± 0.91%; and the gfp gene with vacuum infiltration – 3.66 ± 0.74%, with inoculation – 4.66 ± 1.39%. The level of expression of the gfp gene was higher when using inoculation with agrobacteria, and the gus gene was higher during vacuum infiltration. Using PCR analysis, the integration of the gfp and gus genes into the callus of spelt genome was confirmed. The length of the PCR product with primers for the gus gene was 240 bp, and 717 bp for the gfp gene.Conclusions. The use of vacuum infiltration and inoculation methods for spelt genetic transformation gave different results. The frequency of genetic transformation ranged from 3.66 to 4.66%. Agrobacterium-mediated genetic transformation of amphidiploid spelt wheat allows us to study the expression of gus and gfp reporter genes using callus explants derived from mature embryos | Цель. Исследовать экспрессию генов gus и gfp в каллюсных эксплантах амфидиплоидной пшеницы спельты (Triticum spelta L.) после Agrobacterium-опосредованной генетической трансформации. Методы. Для трансформации был выбран сорт пшеницы спельты озимой ‘Европа’. В качестве эксплантов использовали каллюсы, полученные из зрелых зародышей. Для прекультивации каллюсов использовали питательную среду МС (Мурасиге–Скуга), дополненную 2 мг/л 2,4-Д (2,4-дихлорфеноксиуксусная кислота) и 10 мг/л нитратом серебра. Для генетической трансформации использовали Agrobacterium tumefaciens Conn., штамм GV3101, и генетическую конструкцию, содержащую репортерные гены gus (ген бета-глюкуронидазы) и gfp (ген зеленого флюоресцентного белка GFP). Каллюсы трансформировали путем инокуляции с агробактериями и вакуумной инфильтрацией. Далее их ко-культивировали на среде МС с 2 мг/л 2,4-Д и 10 мг/л AgNO3, но без антибиотиков. Экспрессию гена gus проверяли с помощью гисто­химического анализа, а гена gfp – визуального (флуоресценция белка GFP в UV свете). Уровни экспрессии генов gfp и gus оценивали с помощью программного обеспечения ImajeJ. Интеграцию генов gfp и gus в геном спельты проверяли методом ПЦР. Результаты. Генетическая трансформация каллюсных эксплантов спельты путём их инокуляции в питательной среде с агробактериями и вакуумной инфильтрацией происходила с разной частотой. Уровень экспрессии гена gus при вакуумной инфильтрации составил 4,66 ± 0,74%, а при инокуляции – 4,00 ± 0,91%, а гена gfp при вакуумной инфильтрации – 3,66 ± 0,74%, а при инокуляции – 4,66 ± 1,39%. Уровень экспресии гена gfp был выше в случае использования инокуляции с агробактериями, а гена gus – при вакуумной инфильтрации. При помощи ПЦР анализа была подтверждена интеграция генов gfp и gus в геном каллюсов спельты. Длина ПЦР продукта с праймерами к гену gus составила 240 п. н., а для гена gfp – 717 п. н. Выводы. Использование методов вакуумной инфильтрации и инокуляции для генетической трансформации спельты дали разные результаты. Частота генетической трансформации колебалась от 3,66 до 4,66%. Agrobacterium-опосредованная генетическая трансформация амфидиплоидной пшеницы спельты позволяет исследовать экспрессию репортерных генов gus и gfp при использовании каллюсных эксплантов, полученных из зрелых зародышей. | Мета. Дослідити експресію генів gus та gfp в калюсних експлантах амфідиплоїдної пшениці спельти (Triticum spelta L.) після Agrobacterium-опосередкованої генетичної трансформації. Методи. Для трансформації було обрано сорт пшениці спельти озимої ‘Європа’. Як експланти використовували калюси, отримані зі зрілих зародків. Прекультивацію калюсів здійснювали на живильному середовищі МС (Мурасіге–Скуга), доповненому 2 мг/л 2,4-Д (2,4-дихлорфеноксиоцтова кислота) та 10 мг/л нітратом срібла. Для генетичної трансформації використовували Agrobacterium tumefaciens Conn., штам GV3101, та генетичну конструкцію з репортерними генами gus (ген бета-глюкуронідази (-glucuronidase)) та gfp (ген зеленого флюоресцентного білка (Green Fluorescent Protein, GFP)). Калюси трансформували шляхом інокуляції з агробактеріями та вакуумною інфільтрацією. Далі їх ко-культивували на середовищі МС із 2 мг/л 2,4-Д та 10 мг/л AgNO3, але без антибіотиків. Експресію гена gus перевіряли за допомогою гістохімічного, а гена gfp – візуального аналізу (флуоресценція білка GFP в УФ світлі). Рівні експресії генів gfp та gus оцінювали за допомогою програмного забезпечення ImajeJ. Інтеграцію генів gfp та gus в геном спельти перевіряли методом ПЛР.Результати. Генетична трансформація калюсних експлан­тів спельти шляхом їхньої інокуляції в живильному середовищі з агробактеріями та вакуумною інфільтрацією відбувалась з різною частотою. Рівень експресії гена gus за вакуумної інфільтрації становив 4,66 ± 0,74%, за інокуляції – 4,00 ± 0,91%; а гена gfp за вакуумної інфільтрації – 3,66 ± 0,74%, за інокуляції – 4,66 ± 1,39%. Рівень експресії гена gfp був вищим у разі використання інокуляції з агробактеріями, а гена gus – при ва­ку­умній інфільтрації. За допомогою ПЛР-аналізу було під­тверджено інтеграцію генів gfp та gus в геном калюсів спельти. Довжина ПЛР продукту із праймерами до гена gus становила 240 п. н., а до гена gfp – 717 п. н.Висновки. Використання методів вакуумної інфільтрації та інокуляції для генетичної трансформації спельти дали різні результати. Частота генетичної трансформації коливалась від 3,66 до 4,66%. Agrobacterium-опосередкована генетична трансформація амфідиплоїдної пшениці спельти дозволяє дослідити експресію репортерних генів gus та gfp за використання калюсних експлантів, отриманих із зрілих зародків.

Purpose. To study the expression of gus and gfp genes in callus explants of amphidiploid spelt wheat (Triticum spelta L.) after Agrobacterium-mediated genetic transformation. Methods. Winter spelt wheat of ‘Europa’ variety was chosen for transformation. Calli obtained from mature embryos were used as explants. Callus pre-cultivation was carried out on MS nutrient medium (Murashige–Skoog) supplemented with 2 mg/L 2.4-D (2.4-Dichlorophenoxyacetic acid) and 10 mg/L silver nitrate. For genetic transformation, Agrobacterium tumefaciens Conn., strain GV3101 and a genetic construct with reporter genes beta-glucuronidase (GUS) and green fluorescent protein (GFP) were used. Calli were transformed by inoculation with agrobacteria and vacuum infiltration. Then they were co-cultured on MS medium with 2 mg/L 2.4-D and 10 mg/L AgNO3, but without antibiotics. The expression of the gus gene was checked by histochemical and the gfp gene by visual analysis (fluorescence of the GFP protein in UV light). Gfp and gus gene expression levels were evaluated using ImajeJ software. The integration of the gfp and gus genes into the spelt genome was verified by PCR. Results. Genetic transformation of spelt callus explants by inoculation in a nutrient medium with agrobacteria and vacuum infiltration occurred at different frequencies. The level of expression of the gus gene during vacuum infiltration was 4.66 ± 0.74%, with inoculation – 4.00 ± 0.91%; and the gfp gene with vacuum infiltration – 3.66 ± 0.74%, with inoculation – 4.66 ± 1.39%. The level of expression of the gfp gene was higher when using inoculation with agrobacteria, and the gus gene was higher during vacuum infiltration. Using PCR analysis, the integration of the gfp and gus genes into the callus of spelt genome was confirmed. The length of the PCR product with primers for the gus gene was 240 bp, and 717 bp for the gfp gene. Conclusions. The use of vacuum infiltration and inoculation methods for spelt genetic transformation gave different results. The frequency of genetic transformation ranged from 3.66 to 4.66%. Agrobacterium-mediated genetic transformation of amphidiploid spelt wheat allows us to study the expression of gus and gfp reporter genes using callus explants derived from mature embryos

Purpose. To study the expression of gus and gfp genes in callus explants of amphidiploid spelt wheat (Triticum spelta L.) after Agrobacterium-mediated genetic transformation. Methods. Winter spelt wheat of ‘Europa’ variety was chosen for transformation. Calli obtained from mature embryos were used as explants. Callus pre-cultivation was carried out on MS nutrient medium (Murashige–Skoog) supplemented with 2 mg/L 2.4-D (2.4-Dichlorophenoxyacetic acid) and 10 mg/L silver nitrate. For genetic transformation, Agrobacterium tumefaciens Conn., strain GV3101 and a genetic construct with reporter genes beta-glucuronidase (GUS) and green fluorescent protein (GFP) were used. Calli were transformed by inoculation with agrobacteria and vacuum infiltration. Then they were co-cultured on MS medium with 2 mg/L 2.4-D and 10 mg/L AgNO3, but without antibiotics. The expression of the gus gene was checked by histochemical and the gfp gene by visual analysis (fluorescence of the GFP protein in UV light). Gfp and gus gene expression levels were evaluated using ImajeJ software. The integration of the gfp and gus genes into the spelt genome was verified by PCR. Results. Genetic transformation of spelt callus explants by inoculation in a nutrient medium with agrobacteria and vacuum infiltration occurred at different frequencies. The level of expression of the gus gene during vacuum infiltration was 4.66 ± 0.74%, with inoculation – 4.00 ± 0.91%; and the gfp gene with vacuum infiltration – 3.66 ± 0.74%, with inoculation – 4.66 ± 1.39%. The level of expression of the gfp gene was higher when using inoculation with agrobacteria, and the gus gene was higher during vacuum infiltration. Using PCR analysis, the integration of the gfp and gus genes into the callus of spelt genome was confirmed. The length of the PCR product with primers for the gus gene was 240 bp, and 717 bp for the gfp gene. Conclusions. The use of vacuum infiltration and inoculation methods for spelt genetic transformation gave different results. The frequency of genetic transformation ranged from 3.66 to 4.66%. Agrobacterium-mediated genetic transformation of amphidiploid spelt wheat allows us to study the expression of gus and gfp reporter genes using callus explants derived from mature embryos

Purpose. To analyse of the denomination practice of the main species and subspecies of wheat.Results. Modern systems of the genus Triticum are based on different morphological and genetic criteria, and number from 7 (10) to 27 species. In Ukraine there are cultivated species and subspecies: common wheat (T. aestivum), dwarf wheat (T. aestivum subsp. sphaerococcum; T. sphaerococcum), club wheat (T. aestivum subsp. compactum; T. compactum), spelt (T. aestivum subsp. spelta; T. spelta), einkorn (T. monococcum L.), durum (T. durum; T. turgidum subsp. durum), Persian wheat (T. carthlicum; T. turgidum subsp. carthlicum, T. persicum), Polish wheat (T. polonicum, T. turgidum subsp. polonicum), and emmer (T. turgidum subsp. dicoccon), or Farro wheat (T. farrum, T. dicoccon, T. dicoccum). Next to the system of botanical names, there is an agrobiological one, which is based on the crop names, but is less ordered. Historically, it, like the botanical one, arose from the trivial names of plants, but was formed spontaneously and still remains unnormalized and unsystematic. Because of this, the same taxon may have more than a dozen names that are used by different authors in agronomy. At the same time, the correct translation of the species name T. aestivum – pshenytsia litnia (in Ukrainian) is found in only one source out of fourteen analyzed. The translation of Latin subspecies level trinomials by Ukrainian binomials smooths the differences between the morphological and genetic systems of the genus Triticum. In the scientific style of the Ukrainian language, the direct word order dominates in which the adjective precedes the noun, with the exception of the scientific species names of plants. This makes it easy to distinguish names that refer to different terminological systems. "Tverda pshenytsia" (in Ukrainian) is the crop name in the agrobiological nomenclature, and "pshenytsia tverda" (in Ukrainian) is the species name in the botanical nomenclature.Conclusions. Due to the processing of etymology, the Ukrainian scientific names of the main wheat taxa, which correspond to the original Latin names, are streamlined. In an unorganized agrobiological system of names of agricultural plants, a mixture of botanical names of taxa and crop names is used, which sometimes coincide to some extent. The crop names and the names of taxa differ from each other, respectively, direct and reverse word order in Ukrainian language. An erroneous or unconscious substitution of some names with others and neglect of the rules of the Ukrainian language leads to undesirable confusion. It can be overcome on the basis of observance of the standards of the literary Ukrainian language and the Rules of Plant Nomenclature, Taxonomy and Cultonomy. | Мета. Проаналізувати практику найменувань основних видів і підвидів пшениці.Результати. Сучасні системи роду Triticum базуються на різних морфологічних та генетичних критеріях, і нараховують від 7(10) до 27 видів. В Україні культивують види (підвиди): пшениця літня (T. aestivum), пшениця кулястозерна (T. aestivum subsp. sphaerococcum; T. sphaerococcum), пшениця щільна (T. aestivum subsp. compactum; T. compactum), пшениця спельта (T. aestivum subsp. spelta; T. spelta), пшениця однозерна (T. monococcum L.), пшениця тверда (T. durum; T. turgidum subsp. durum), пшениця картлійська (T. carthlicum; T. turgidum subsp. carthlicum, T. persicum), пшениця польська (T. polonicum, T. turgidum subsp. polonicum) та пшениця двозернянка (T. turgidum subsp. dicoccon) або пшениця фаро (T. farrum, T. dicoccon, T. dicoccum). Поряд із системою ботанічних назв існує агробіологічна, що базується на назвах культур, але є менш упорядкованою. Через це один і той же таксон може мати понад десяток назв, що застосовують різні автори в агрономії. Водночас, правильний переклад видової назви T. aestivum – пшениця літня трапляється лише в одному джерелі з чотирнадцяти проаналізованих. Переклад латинських триноміналів підвидового рівня українськими біноміналами згладжує розбіжності між морфологічними і генетичними системами роду Triticum. У науковому стилі української мови домінує прямий порядок слів за якого прикметник передує іменнику, за виключенням наукових видових назв рослин. Це дозволяє легко розрізняти назви, що належать до різних терміносистем. «Тверда пшениця» є назвою культури в агробіологічній номенклатурі, а «пшениця тверда» це видова назва в ботанічній номенклатурі.Висновки. Унаслідок опрацювання етимології упорядковано українські наукові назви основних таксонів пшениці, які відповідають оригінальним латинським назвам. У неорганізованій агробіологічній системі назв сільськогосподарських рослин використовують суміш ботанічних назв таксонів та назв культур, які інколи тією чи іншою мірою збігаються. Назви культур та назви таксонів різняться між собою, відповідно, прямим та зворотнім порядком слів. Помилкове чи неусвідомлене заміщення одних назв іншими та нехтування правилами української мови призводить до небажаної плутанини. Її можна подолати дотриманням норм літературної української мови та Правил номенклатури, таксономії та культономії рослин. | Цель. Анализ практики наименований основных видов и подвидов пшеницы.Результаты. Современные системы рода Triticum основываются на разных морфологических и генетических критериях, и насчитывают от 7(10) до 27 видов. В Украине культивируют виды (подвиды): пшеница летняя (T. aestivum), пшеница шарозерная (T. aestivum subsp. sphaerococcum; T. sphaerococcum), пшеница плотная (T. aestivum subsp. compactum; T. compactum), пшеница спельта (T. aestivum subsp. spelta; T. spelta), пшеница однозерная (T. monococcum L.), пшеница твердая (T. durum; T. turgidum subsp. durum), пшеница карталийская (T. carthlicum; T. turgidum subsp. carthlicum, T. persicum), пшеница польская (T. polonicum, T. turgidum subsp. polonicum), и пшеница двозернянка (T. turgidum subsp. dicoccon) или пшеница фарро (T. farrum, T. dicoccon, T. dicoccum). Рядом с системой ботанических названий существует агробиологическая, которая основывается на названиях культур, однако является менее упорядоченной. Из-за этого один и тот же таксон может иметь более десятка названий, которые применяются разными авторами в агрономии. Одновременно, правильный перевод видового названия T. aestivum – пшеница летняя встречается только в одном источнике из четырнадцати проанализированных. Перевод латинских триноминалов подвидового уровня украинскими биноминалами сглаживает различия между морфологическими и генетическими системами рода Triticum. В научном стиле украинского языка доминирует прямой порядок слов, при котором прилагательное предшествует существительному, за исключением научных видовых названий растений. Это позволяет легко различать названия, которые относят к разным терминосистемам. «Твердая пшеница» является названием культуры в агробиологической номенклатуре, а «пшеница твердая» это видовое название в ботанической номенклатуре.Выводы. Вследствие обработки этимологии упорядочены украинские научные названия основных таксонов пшеницы, которые отвечают оригинальным латинским названиям. В неорганизованной агробиологической системе названий сельскохозяйственных растений используют смесь ботанических названий таксонов и названий культур, которые иногда в той или иной степени совпадают. Названия культур и названия таксонов различаются между собой, соответственно прямым и обратным порядком слов. Ошибочная или неосознанная подмена одних названий другими и пренебрежение к правилам украинского языка приводит к нежелательной путанице. Ее можно преодолеть соблюдая нормы литературного украинского языка и Правила номенклатуры, таксономии и культономии растений.

Мета. Проаналізувати практику найменувань основних видів і підвидів пшениці. Результати. Сучасні системи роду Triticum базуються на різних морфологічних та генетичних критеріях, і нараховують від 7(10) до 27 видів. В Україні культивують види (підвиди): пшениця літня (T. aestivum), пшениця кулястозерна (T. aestivum subsp. sphaerococcum; T. sphaerococcum), пшениця щільна (T. aestivum subsp. compactum; T. compactum), пшениця спельта (T. aestivum subsp. spelta; T. spelta), пшениця однозерна (T. monococcum L.), пшениця тверда (T. durum; T. turgidum subsp. durum), пшениця картлійська (T. carthlicum; T. turgidum subsp. carthlicum, T. persicum), пшениця польська (T. polonicum, T. turgidum subsp. polonicum) та пшениця двозернянка (T. turgidum subsp. dicoccon) або пшениця фаро (T. farrum, T. dicoccon, T. dicoccum). Поряд із системою ботанічних назв існує агробіологічна, що базується на назвах культур, але є менш упорядкованою. Через це один і той же таксон може мати понад десяток назв, що застосовують різні автори в агрономії. Водночас, правильний переклад видової назви T. aestivum – пшениця літня трапляється лише в одному джерелі з чотирнадцяти проаналізованих. Переклад латинських триноміналів підвидового рівня українськими біноміналами згладжує розбіжності між морфологічними і генетичними системами роду Triticum. У науковому стилі української мови домінує прямий порядок слів за якого прикметник передує іменнику, за виключенням наукових видових назв рослин. Це дозволяє легко розрізняти назви, що належать до різних терміносистем. «Тверда пшениця» є назвою культури в агробіологічній номенклатурі, а «пшениця тверда» це видова назва в ботанічній номенклатурі. Висновки. Унаслідок опрацювання етимології упорядковано українські наукові назви основних таксонів пшениці, які відповідають оригінальним латинським назвам. У неорганізованій агробіологічній системі назв сільськогосподарських рослин використовують суміш ботанічних назв таксонів та назв культур, які інколи тією чи іншою мірою збігаються. Назви культур та назви таксонів різняться між собою, відповідно, прямим та зворотнім порядком слів. Помилкове чи неусвідомлене заміщення одних назв іншими та нехтування правилами української мови призводить до небажаної плутанини. Її можна подолати дотриманням норм літературної української мови та Правил номенклатури, таксономії та культономії рослин.

Мета. Встановити особливості росту й розвитку клонів тополь та верб на 2-й рік вегетації на випробній короткоротаційній плантації в Харківській області та виявити найперспективніші клони для створення біоенергетичних плантацій. Методи. На ділянці досліджували ростові характеристики 2-річних тополь – 10 клонів та верб – 3 клони. Обміри проводили на плантації, яку було закладено у 2014 році стебловими живцями довжиною 20–25 см і товщиною 0,8–1,2 см за загальноприйнятою методикою. Під час обліку, який проводили в жовтні, оцінювали біометричні характеристики – товщину і висоту пагонів та визначали кількість рослин з 1, 2 і ≥ 3 пагонами на одну рослину. Результати.  На 2-й рік вегетації клони значно відрізнялись за ростовими параметрами. Високі показники ростової активності було виявлено у тополь ‘Гулівер’, ‘Стрілоподібна’, ‘Роганська’, ‘Слава України’ та верби ‘Прибережна’. Так, тополі ‘Роганська’ та ‘Слава України’ після двох років вирощування за приростом пагона у висоту перевищували середні рівні на 30% та 42%, відповідно. Клони тополь ‘Гулівер’ і ‘Стрілоподібна’ та клон верби ‘Прибережна’ характеризувались найбільшим діаметром пагона та перевищували за цим показником середньорічні рівні більше ніж на 20%. Клони тополь ‘Константа’, ‘Львівська’ і ‘Ноктюрн’ показали слабкі ростові показники. За здатністю до кущення у тополь було виокремлено дві відмінні групи клонів: із високим рівнем кущистості, яка значно збільшувалась у другому вегетаційному сезоні (клони ‘Гулівер’, ‘Роганська’, ‘Дружба’) та клони, кущистість яких була незначною протягом обох сезонів вегетації (клони ‘Константа’, ‘Ноктюрн’ та ‘Львівська’). Загалом, порівняння усереднених ростових показників тополь і верб виявило, що верби переважали тополі за висотою, а достовірних відмінностей за діаметром та кущистістю не спостерігалось. Висновки. Високі показники ростової активності на другий рік вирощування було виявлено у тополь ‘Гулівер’, ‘Стрілоподібна’, ‘Роганська’, ‘Слава України’ та верби ‘Прибережна’, а клони ‘Гулівер’, ‘Роганська’ і ‘Дружба’ продемонстрували найвищий рівень кущистості. Протягом двох вегетаційних сезонів клони тополь ‘Константа’, ‘Львівська’ і ‘Ноктюрн’ демонстрували слабкі ростові показники та низький рівень кущистості. Результати проведених досліджень важливо враховувати при створенні короткоротаційних плантацій біоенергетичних дерев, зокрема на ділянках без штучного зволоження. | Purpose. To estimate the growth performance of poplar and willows clones on the 2nd vegetation year at short rotation plantation in the Kharkiv region, and to identify the most perspective clones for the establishing of bioenergy plantations.Methods. The growth characteristics of 2-year-old poplars (10 clones) and willows (3 clones) were analyzed on experimental plot established in 2014 due to common practice, with stem cuttings 20–25 cm long and 0.8–1.2 cm in diameter. During the analysis performed in October, diameter and height of the shoots were measured and the quantity of plants with 1, 2, and ≤ 3 shoots per plant was determined.Results. The investigations revealed significant interclonal variation in estimated growth parameters on the second vegetation year. The poplar clones ‘Huliver’, ‘Strilopodibna’, ‘Rohanska’, ‘Slava Ukrainy’ and willow clone ‘Pryberezhna’ demonstrated high growth rates. The shoot height of poplars ‘Rohanska’ and ‘Slava Ukrainy’ were 30% and 42% respectively, higher than average rates after two years of cultivation. The clones of poplars ‘Huliver’, ‘Strilopodibna’, and clone of willow ‘Pryberezhna’ had the largest diameters exceeded the average rates more than 20%. Poplars ‘Constanta’, ‘Lvivska’ and ‘Noctiurn’ demonstrated low growth. By the sprouting capacity the clones were divided into two groups: with a high level of sprouting capacity increasing significantly during the second growing season (‘Huliver’, ‘Rohanska’, ‘Druzhba’); and with low sprouting capacity within both vegetation seasons (‘Constanta’, ‘Noctiurn’ and ‘Lvivska’). In general, a comparison of the averaged growth parameters of poplars and willows revealed that the willows prevailed the poplars in height, but no significant differences in diameter and sprouting capacity were observed.Conclusions. The poplars ‘Huliver’, ‘Strilopo­dibna’, ‘Rohanska’, ‘Slava Ukrainy’ and the willow ‘Pryberezhna’ demonstrated high growth values, and poplar clones ‘Huliver’, ‘Rohanska’ and ‘Druzhba’ showed a high level of sprouting capacity. During the two growing seasons the clones of poplars ‘Constanta’, ‘Lvivska’ and ‘Noctiurn’ showed low growth rates and sprouting capacity. The results of experiments could be taken into account when establishing short-rotation plantations of bioenergy trees, in particular on plots without artificial irrigation. | Цель. Установить особенности роста и развития клонов тополей и ив на 2-й год вегетации на испытательной короткоротационной плантации в Харьковской области и выявить наиболее перспективные клоны для создания биоэнергетических плантаций.Методы. На участке исследовали ростовые характеристики 2-летних тополей – 10 клонов и ив – 3 клона. Измерения проводили на плантации, заложенной в 2014 году стеблевыми черенками длиной 20–25 см и толщиной 0,8–1,2 см по общепринятой методике. Во время учета, проводимого в октябре, оценивали биометрические характеристики – толщину и высоту побегов и определяли количество растений, имеющих 1, 2 и ≥ 3 побегов на одно растение.Результаты. На второй год вегетации клоны существенно отличались по ростовым параметрам. Высокие показатели ростовой активности были обнаружены у тополей ‘Гулівер’, ‘Стрілоподібна’, ‘Роганська’, ‘Слава України’ и ивы ‘Прибережна’. Так, тополя ‘Роганська’ и ‘Слава України’ после двух лет выращивания по приросту побега в высоту превышали средние уровни на 30% и 42%, соответственно. Клоны тополей ‘Гулівер’ и ‘Стрілоподібна’ и клон ивы ‘Прибережна’ характеризовались наибольшим диаметром побега и превышали по этому показателю среднегодовой уровень более чем на 20%. Клоны тополей ‘Константа’, ‘Львівська’ и ‘Ноктюрн’ показали слабые ростовые показатели. По способности к кущению у тополей выделены две различные группы клонов: с высоким уровнем кустистости, которая значительно увеличивалась во втором вегетационном сезоне (клоны ‘Гулівер’, ‘Роганська’, ‘Дружба’) и клоны с незначительной кустистостью на протяжении двух сезонов (клоны ‘Константа’, ‘Ноктюрн’ и ‘Львівська’). В целом, сравнение усредненных ростовых показателей тополей и ив показало, что ивы превосходили тополя по росту в высоту, но при этом достоверных различий между ними по показателям диаметра и кустистости не наблюдалось.Выводы. Высокие показатели ростовой активности на второй год выращивания обнаружены у тополей ‘Гулівер’, ‘Стрілоподібна’, ‘Роганська’, ‘Слава Україна’ и ивы ‘Прибережна’, а клоны ‘Гулівер’, ‘Роганська’ и ‘Дружба’ продемонстрировали наиболее высокие уровни кустистости. В течение двух вегетационных сезонов клоны тополей ‘Константа’, ‘Львівська’ и ‘Ноктюрн’ показали слабые ростовые показатели и низкий уровень кустистости. Результаты проведенных исследований важно учитывать при создании короткоротационных плантаций биоэнергетических деревьев, в особенности на участках без искусственного полива.

Purpose. To estimate the growth performance of poplar and willows clones on the 2nd vegetation year at short rotation plantation in the Kharkiv region, and to identify the most perspective clones for the establishing of bioenergy plantations. Methods. The growth characteristics of 2-year-old poplars (10 clones) and willows (3 clones) were analyzed on experimental plot established in 2014 due to common practice, with stem cuttings 20–25 cm long and 0.8–1.2 cm in diameter. During the analysis performed in October, diameter and height of the shoots were measured and the quantity of plants with 1, 2, and ≤ 3 shoots per plant was determined. Results. The investigations revealed significant interclonal variation in estimated growth parameters on the second vegetation year. The poplar clones ‘Huliver’, ‘Strilopodibna’, ‘Rohanska’, ‘Slava Ukrainy’ and willow clone ‘Pryberezhna’ demonstrated high growth rates. The shoot height of poplars ‘Rohanska’ and ‘Slava Ukrainy’ were 30% and 42% respectively, higher than average rates after two years of cultivation. The clones of poplars ‘Huliver’, ‘Strilopodibna’, and clone of willow ‘Pryberezhna’ had the largest diameters exceeded the average rates more than 20%. Poplars ‘Constanta’, ‘Lvivska’ and ‘Noctiurn’ demonstrated low growth. By the sprouting capacity the clones were divided into two groups: with a high level of sprouting capacity increasing significantly during the second growing season (‘Huliver’, ‘Rohanska’, ‘Druzhba’); and with low sprouting capacity within both vegetation seasons (‘Constanta’, ‘Noctiurn’ and ‘Lvivska’). In general, a comparison of the averaged growth parameters of poplars and willows revealed that the willows prevailed the poplars in height, but no significant differences in diameter and sprouting capacity were observed. Conclusions. The poplars ‘Huliver’, ‘Strilopo­dibna’, ‘Rohanska’, ‘Slava Ukrainy’ and the willow ‘Pryberezhna’ demonstrated high growth values, and poplar clones ‘Huliver’, ‘Rohanska’ and ‘Druzhba’ showed a high level of sprouting capacity. During the two growing seasons the clones of poplars ‘Constanta’, ‘Lvivska’ and ‘Noctiurn’ showed low growth rates and sprouting capacity. The results of experiments could be taken into account when establishing short-rotation plantations of bioenergy trees, in particular on plots without artificial irrigation.

Purpose. Provide bioinformatic analysis and comparison of target regions of the acetolactate synthase (als) gene in several members of the Poaceae family and, on the basis of the obtained data, explore the possibility of creating a unified genetic construct for als gene editing using the CRISPR-Cas9 system.Methods. The als gene sequences of various members of the Poaceae family were obtained from the NCBI: Nucleotide database. For comparison, a fragment of the imi-2 gene of wheat of the soft line ‘TealIMI11A’ was used in two regions of the 367–390 and 1729–1749 nucleotide sequences. The Sequence Viewer 3.37.0 tool was used to assess the presence of nucleotide substitutions in the working sequence of the imi-2 gene. The dendrogram was built using the “Blast Tree” tool from the NCBI: Blast: Nucleotide resource. Results. A comparative analysis of the nucleotide sequences of seven different species was carried out: soft wheat (Triticum aestivum L.), common wild oat (Avena fatua L.), barley (Hordeum vulgare L.), Asian rice (Oryza sativa L.), maize (Zea mays L.), aleppo grass (Sorghum halepense Pers.) and Tausch’s goatgrass (Aegilops tauschii Coss.). The dendrogram is based on the gene sequence als, showed that all studied genotypes can be divided into two blocks: the first block included maize and aleppo grass, and the second block, a separate branch includes Asian rice and common wild oat, barley, soft wheat and Tausch’s goatgrass. 367–390 nucleotide sequences of soft wheat showed the highest 100% homology to Asian rice, Tausch’s goatgrass and common wild oat. The lowest homo­logy was for maize and aleppo grass at 83.3%. Evaluation of the nucleotide sequence 1729–1749 showed no complete homology at the 100% level. It was the highest for barley and Tausch’s goatgrass – 95.2%, and the lowest for rice, maize and aleppo grass – 80.9% each.Conclusions. The analysis confirms a significant degree of homology of the als gene sequence for various species of the Poaceae family, which allows us to create a universal genetic vector. However, taking into account the high degree of sequence homology for species such as soft wheat, Tausch’s goatgrass, barley, Asian rice and common wild oat, it can be assumed that the corresponding genetic vector can be used with the greatest efficiency to alter the als gene of these genotypes. | Цель. Провести биоинформатический анализ и сравнить целевые участки гена ацетолактат синтазы (als) у нескольких представителей семейства Злаковых и на основе полученных данных исследовать возможность создания унифицированной генетической конструкции для направленного изменения гена als с помощью системы CRISPR-Cas9.Методы. Сиквенсы гена als различных представителей семейства Злаковых были получены из базы данных NCBI: Nucleotide. Для сравнения был использован фрагмент гена imi-2 пшеницы мягкой линии ‘TealIMI11A’ в двух участках сиквенса 367–390 и 1729–1749 нуклеотидов. Для оценки наличия нуклеотидных замен в рабочих сиквенсах гена imi-2 использовали инструмент ‘Sequence Viewer 3.37.0’. Дендрограмму строили с использованием инструмента “Blast Tree” с ресурса NCBI: Blast: Nucleotide. Результаты. Был проведен сравнительный анализ нуклео­тидных последовательностей семи различных видов: пшеницы мягкой (Triticum aestivum L.), овсюга обыкновенного (Avena fatua L.), ячменя обыкновенного (Hordeum vulgare L.), риса посевного (Oryza sativa L.), кукурузы (Zea mays L.), сорго алепского (Sorghum halepense Pers.) и эгилопса Тауша (Aegilops tauschii Coss.). На основе сравнительного анализа сиквенса участков гена іmi-2 для 7-ми генотипов построили филогенетическое дерево, которое показало, что исследованные виды можно разделить на два блока. В первый блок вошли кукуруза и сорго алеппское, а ко второму блоку – рис посевной, овсюг обыкновенный, ячмень обыкновенный, пшеница мягкая и эгилопс Тауша. Определение степени гомологии между последовательностью 367–390 нуклеотида пшеницы мягкой и другими видами показала, что абсолютной была гомология с соответствующими последовательностями риса посевного, эгилопса Тауша и овсюга обыкновенного (100%). Наименьшим нуклеотидное родство оказалось для кукурузы и сорго алеппского – по 83,3%. На участке 1729–1749 нук­леотидов гена іmi-2 никакой из 6 сиквенсов не показал 100% гомологии с последовательностью пшеницы мягкой. Самой высокой она была для ячменя обыкновенного и эгилопса Тауша – 95,2%, а наименьшей для риса посевного, кукурузы и сорго алеппского – по 80,9%.Выводы. Проведенный анализ подтверждает значительную степень гомологии последовательности гена als для различных видов семейства Злаковых. Это позволяет допустить возможность создания универсальной генетической конструкции, с помощью которой можно осуществлять редактирование генома и получения растений, устойчивых к гербициду разных представителей этой семьи. Учитывая высокую степень гомологии последовательностей для таких видов как пшеница мягкая, эгилопс Тауша, ячмень обыкновенный, рис посевной и овсюг обыкновенный, можно предположить, что с наибольшей эффективностью соответствующая генетическая конструкция может быть использована для редактирования гена als именно этих генотипов. | Провести біоінформатичний аналіз та порівняти цільові ділянки гена ацетолактат синтази (als) у декількох представників родини Злакових і на основі отриманих даних дослідити можливість створення уніфікованої генетичної конструкції для направленого редагування гена als за допомогою системи CRISPR-Cas9. Методи. Сиквенси гена als різних представників родини Злакових було отримано з бази даних NCBI: Nucleotide. Для порівняння було використано фрагмент гена іmi-2 пшениці м’якої лінії ‘TealIMI11A’ у двох ділянках сиквенсу: 367–390 та 1729–1749 нук­леотидів. Для оцінювання наявності нуклеотидних замін в робочих сиквенсах гена іmi-2 використовували інструмент “SequenceViewer 3.37.0”. Дендрограму будували з використанням інструменту ‘BlastTree’ з ресурсу NCBI: Blast: Nucleotide. Результати. Було проаналізовано нуклеотидні послідовності сімох різних видів: пшениці м’якої (TriticumaestivumL.), вівсюга звичайного (AvenafatuaL.), ячменю звичайного (HordeumvulgareL.), рису посівного (OryzasativaL.), кукурудзи (ZeamaysL.), сорго алепського (SorghumhalepensePers.) та егілопса Тауша (AegilopstauschiiCoss.). На основі порівняльного аналізу сиквенсу ділянок гена іmi-2 для 7-ми генотипів було побудовано філогенетичне дерево, яке показало, що досліджені види можна поділити на два блоки. До одного з них увійшли кукурудза та сорго алепське, а до другого – рис посівний, вівсюг звичайний, ячмінь звичайний, пшениця м’яка та егілопс Тауша. Визначення ступеня гомології між послідовністю 367–390 нуклеотиду пшениці м’якої та іншими видами показало, що абсолютною була гомологія з відповідними послідовностями рису посівного, егілопса Тауша та вісюга звичайного (100%). Найменшою нуклеотидна спорідненість виявилась для кукурудзи та сорго алепського – 83,3%. У ділянці 1729–1749 нуклеотидів гена іmi-2 жоден з 6 сиквенсів не показав 100% гомології з послідовністю пшениці м’якої. Найвищою вона була до ячменю звичайного та егілопсу Тауша – 95,2%, а найменшою для рису посівного, кукурудзи та сорго алепського – по 80,9%. Висновки. Проведений аналіз підтверджує значний ступінь гомології послідовності гена als для різних видів родини Злакових. Це дозволяє зробити припущення про можливість створення універсальної генетичної конструкції, за допомогою якої можна редагувати геном та отримувати рослини, стійкі до гербіцидів різних представників цієї родини. Зважаючи на вищий ступінь гомології послідовностей для таких видів як пшениця м’яка, егілопс Тауша, ячмінь звичайний, рис посівний та вівсюг звичайний, можна припустити, що ефективнішою відповідна генетична конструкція буде для редагування гена als саме цих генотипів.

Purpose. Provide bioinformatic analysis and comparison of target regions of the acetolactate synthase (als) gene in several members of the Poaceae family and, on the basis of the obtained data, explore the possibility of creating a unified genetic construct for als gene editing using the CRISPR-Cas9 system. Methods. The als gene sequences of various members of the Poaceae family were obtained from the NCBI: Nucleotide database. For comparison, a fragment of the imi-2 gene of wheat of the soft line ‘TealIMI11A’ was used in two regions of the 367–390 and 1729–1749 nucleotide sequences. The Sequence Viewer 3.37.0 tool was used to assess the presence of nucleotide substitutions in the working sequence of the imi-2 gene. The dendrogram was built using the “Blast Tree” tool from the NCBI: Blast: Nucleotide resource. Results. A comparative analysis of the nucleotide sequences of seven different species was carried out: soft wheat (Triticum aestivum L.), common wild oat (Avena fatua L.), barley (Hordeum vulgare L.), Asian rice (Oryza sativa L.), maize (Zea mays L.), aleppo grass (Sorghum halepense Pers.) and Tausch’s goatgrass (Aegilops tauschii Coss.). The dendrogram is based on the gene sequence als, showed that all studied genotypes can be divided into two blocks: the first block included maize and aleppo grass, and the second block, a separate branch includes Asian rice and common wild oat, barley, soft wheat and Tausch’s goatgrass. 367–390 nucleotide sequences of soft wheat showed the highest 100% homology to Asian rice, Tausch’s goatgrass and common wild oat. The lowest homo­logy was for maize and aleppo grass at 83.3%. Evaluation of the nucleotide sequence 1729–1749 showed no complete homology at the 100% level. It was the highest for barley and Tausch’s goatgrass – 95.2%, and the lowest for rice, maize and aleppo grass – 80.9% each. Conclusions. The analysis confirms a significant degree of homology of the als gene sequence for various species of the Poaceae family, which allows us to create a universal genetic vector. However, taking into account the high degree of sequence homology for species such as soft wheat, Tausch’s goatgrass, barley, Asian rice and common wild oat, it can be assumed that the corresponding genetic vector can be used with the greatest efficiency to alter the als gene of these genotypes.

Purpose. Provide bioinformatic analysis and comparison of target regions of the acetolactate synthase (als) gene in several members of the Poaceae family and, on the basis of the obtained data, explore the possibility of creating a unified genetic construct for als gene editing using the CRISPR-Cas9 system. Methods. The als gene sequences of various members of the Poaceae family were obtained from the NCBI: Nucleotide database. For comparison, a fragment of the imi-2 gene of wheat of the soft line ‘TealIMI11A’ was used in two regions of the 367–390 and 1729–1749 nucleotide sequences. The Sequence Viewer 3.37.0 tool was used to assess the presence of nucleotide substitutions in the working sequence of the imi-2 gene. The dendrogram was built using the “Blast Tree” tool from the NCBI: Blast: Nucleotide resource. Results. A comparative analysis of the nucleotide sequences of seven different species was carried out: soft wheat (Triticum aestivum L.), common wild oat (Avena fatua L.), barley (Hordeum vulgare L.), Asian rice (Oryza sativa L.), maize (Zea mays L.), aleppo grass (Sorghum halepense Pers.) and Tausch’s goatgrass (Aegilops tauschii Coss.). The dendrogram is based on the gene sequence als, showed that all studied genotypes can be divided into two blocks: the first block included maize and aleppo grass, and the second block, a separate branch includes Asian rice and common wild oat, barley, soft wheat and Tausch’s goatgrass. 367–390 nucleotide sequences of soft wheat showed the highest 100% homology to Asian rice, Tausch’s goatgrass and common wild oat. The lowest homo­logy was for maize and aleppo grass at 83.3%. Evaluation of the nucleotide sequence 1729–1749 showed no complete homology at the 100% level. It was the highest for barley and Tausch’s goatgrass – 95.2%, and the lowest for rice, maize and aleppo grass – 80.9% each. Conclusions. The analysis confirms a significant degree of homology of the als gene sequence for various species of the Poaceae family, which allows us to create a universal genetic vector. However, taking into account the high degree of sequence homology for species such as soft wheat, Tausch’s goatgrass, barley, Asian rice and common wild oat, it can be assumed that the corresponding genetic vector can be used with the greatest efficiency to alter the als gene of these genotypes.

Мета. Ідентифікувати за алельним станом гени Pina-D1 і Pinb-D1 сортів та ліній пшениці м’якої озимої селекції Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН для цільового використання в селекції на високі кондитерські показники борошна.Методи. Алельний стан генів Pina-D1 і Pinb-D1 ідентифікували методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) з використанням алель-специфічних пар праймерів. Кондитерські властивості борошна оцінювали, визначивши показники якості: водопоглинальну здатність борошна (ВПЗ), пробне випікання печива та оцінювання його якості.Результати. За результатами ПЛР-аналізу 9 зразків мали алельний склад генів пуроіндолінів (Pina-D1a і Pinb-D1а), характерний для м'якозерних сортів. Кращим за кондитерськими властивостями було борошно ліній 'L137-26-0-2', 'L137-26-0-3', воно мало показник ВПЗ менший 55%, діаметр печива 85 мм, висоту – 10 мм, оцінку поверхні – 7–9 балів, що відповідало вимогам до м'якозерних пшениць. 76% зразків належали до твердозерних сортів та мали відповідні алелі генів Pina-D1 або Pinb-D1. У дослідженій вибірці ген Pina-D1 був представлений 2 алелями: Pina-D1а та Pina-D1b. 27 зразків мали алель Pina-D1а, що також дозволило використовувати їх в селекційних програмах на якість зерна при схрещуванні зі зразками типу soft, 4 – алель Pina-D1b. За геном Pinb-D1 всі твердозерні зразки мали алель Pinb-D1b, а лінія 'Еритроспермум S 424-1/14' була гетерогенною Pinb-D1а/Pinb-D1b. Борошно цих зразків мало характерні для твердозерної пшениці показники якості: ВПЗ 68% і більше, діаметр печива 60–72 мм, висота – 13–15 мм, оцінка поверхні – 1–4 бали.Висновки. Виконані дослідження дозволили ефективно диференціювати селекційний матеріал і передати на кваліфікаційну експертизу сорт пшениці м'якої озимої кондитерського напряму використання 'L137-26-0-3' ('Мазурок'), який має алельний склад генів пуроіндолінів (Pina-D1a і Pinb-D1а), характерний для м'якозерних сортів, та високі кондитерські властивості борошна. | Цель. Идентифицировать аллельное состояние генов Pina-D1 и Pinb-D1 сортов и линий пшеницы мягкой озимой селекции Института растениеводства им. В. Я. Юрьева НААН для целевого использования в селекции на высокие кондитерские показатели муки. Методы. Аллельное состояние генов Pina-D1 и Pinb-D1 идентифицировали методом полимеразной цепной реакции (ПЦР) с использованием аллель-специфических пар праймеров. Кондитерские свойства муки оценивали, определив показатели качества: водопоглотительную способность муки (ВПС), пробную выпечку печенья и оценку его качества. Результаты. По результатам ПЦР-анализа 9 образцов имели аллельное состояние генов пуроиндолинов, характерное для мягкозёрных сортов – Pina-D1a и Pinb-D1а. Лучшей по кондитерским свойствам была мука линий пшеницы ‘L137-26-0-2’, ‘L137-26-0-3’, она имела показатель ВПС меньше 55%, диаметр печенья 85 мм, высоту – 10 мм, оценка поверхности печенья составляла 7–9 балов, что соответствовало требованиям к мягкозёрным пшеницам. 76% изученных образцов относились к твёрдозёрным сортам и имели соответствующие аллели генов Pina-D1 или Pinb-D1. В опытной выборке образцов ген Pina был представлен 2 аллелями: Pina D1а и Pina D1b. 27 образцов имели аллель Pina D1а, это также позволило использовать их в селекции на качество зерна при скрещивании с сортами типа soft, 4 – аллель Pina D1b. По гену Pinb все твёрдозёрные образцы имели аллель Pinb D1b, а линия ‘Эритроспермум S 424-1/14’ была гетерогенной Pinb D1а/Pinb D1b. Эти образцы имели соответствующие твёрдозёрным пшеницам показатели качества муки: ВПС 68% и выше, диаметр печенья 60–72 мм, высота – 13–15 мм, оценка поверхности – 1–4 балла. Выводы. Проведенные исследования позволили эффективно дифференцировать селекционный материал и передать на квалификационную экспертизу сорт пшеницы мягкой озимой кондитерского направления использования ‘L137-26-0-3’ (‘Мазурок’), который имеет аллельный состав генов пуроиндолинов (Pina-D1a и Pinb-D1а), характерный для мягкозёрных сортов, и высокие кондитерские свойства муки. | Purpose. Identification of soft winter wheat varieties and lines from the Plant Production Institute nd. a. V. Ya. Yuryev, NAAS by allelic state of Pina–D1 and Pinb-D1 genes for targeted use in the breeding for high confectionery properties of flour. Methods. Identification of the Pina-D1 and Pinb-D1 genes allelic state was performed by polymerase chain reaction (PCR) using allele-specific primer pairs. Confectionery properties of flour were evaluated by determining the quality indicators: the water absorption capacity (WAC) of the flour, trial baking of cookies and evaluation of its quality. Results. According to the results of PCR analysis, 9 samples had an allelic composition of puroindoline genes (Pina-D1a and Pinb-D1a) characteristic for soft-grained varieties. Flour of the lines 'L137-26-0-2', 'L137-26-0-3' had the best confectionery properties, it had a WAC value less than 55%, cookies diameter 85 mm, cookies height 10 mm, estimation of a surface of cookies 7– 9 points, what meets the requirements for soft-grained wheat. 76% of the samples belonged to hard-grained varieties and had the corresponding alleles of the Pina-D1 or Pinb-D1 genes. In the studied sample, Pina-D1 gene is represented by 2 alleles: Pina-D1a and Pina-D1b. 27 samples had Pina-D1a allele, which also allows them to be used in breeding programs for grain quality when crossed with soft samples, 4 ones had Pina-D1b allele. As to Pinb-D1 gene, all hard grain samples had Pinb-D1b allele, and the 'Erythrospermum S 424-1 / 14' line was heterogeneous for Pinb-D1a / Pinb-D1b. The flour of these samples had typical for hard wheat quality indicators: WAC 68% and more, cookie diameter of 60–72 mm, cookie height of 13–15 mm, the surface evaluation of 1–4 points.Conclusions. The studies allowed to differentiate the breeding material  and transfer a soft winter wheat cultivar of a confectionery use 'L137-26-0-3' ('Mazurok') which has an allelic structure of puroindolins genes (Pina-D1a and Pinb-D1a) characteristic for soft-grained varieties and high confectionery flour properties for qualification examination.

Purpose. Identification of soft winter wheat varieties and lines from the Plant Production Institute nd. a. V. Ya. Yuryev, NAAS by allelic state of Pina–D1 and Pinb-D1 genes for targeted use in the breeding for high confectionery properties of flour. Methods. Identification of the Pina-D1 and Pinb-D1 genes allelic state was performed by polymerase chain reaction (PCR) using allele-specific primer pairs. Confectionery properties of flour were evaluated by determining the quality indicators: the water absorption capacity (WAC) of the flour, trial baking of cookies and evaluation of its quality. Results. According to the results of PCR analysis, 9 samples had an allelic composition of puroindoline genes (Pina-D1a and Pinb-D1a) characteristic for soft-grained varieties. Flour of the lines 'L137-26-0-2', 'L137-26-0-3' had the best confectionery properties, it had a WAC value less than 55%, cookies diameter 85 mm, cookies height 10 mm, estimation of a surface of cookies 7– 9 points, what meets the requirements for soft-grained wheat. 76% of the samples belonged to hard-grained varieties and had the corresponding alleles of the Pina-D1 or Pinb-D1 genes. In the studied sample, Pina-D1 gene is represented by 2 alleles: Pina-D1a and Pina-D1b. 27 samples had Pina-D1a allele, which also allows them to be used in breeding programs for grain quality when crossed with soft samples, 4 ones had Pina-D1b allele. As to Pinb-D1 gene, all hard grain samples had Pinb-D1b allele, and the 'Erythrospermum S 424-1 / 14' line was heterogeneous for Pinb-D1a / Pinb-D1b. The flour of these samples had typical for hard wheat quality indicators: WAC 68% and more, cookie diameter of 60–72 mm, cookie height of 13–15 mm, the surface evaluation of 1–4 points. Conclusions. The studies allowed to differentiate the breeding material and transfer a soft winter wheat cultivar of a confectionery use 'L137-26-0-3' ('Mazurok') which has an allelic structure of puroindolins genes (Pina-D1a and Pinb-D1a) characteristic for soft-grained varieties and high confectionery flour properties for qualification examination.

Abstract The genus Cercospora includes many important plant pathogens that are commonly associated with leaf spot diseases on a wide range of cultivated and wild plant species. Due to the lack of useful morphological features and high levels of intraspecific variation, host plant association has long been a decisive criterion for species delimitation in Cercospora. Because several taxa have broader host ranges, reliance on host data in Cercospora taxonomy has proven problematic. Recent studies have revealed multi-gene DNA sequence data to be highly informative for species identification in Cercospora, especially when used in a concatenated alignment. In spite of this approach, however, several species complexes remained unresolved as no single gene proved informative enough to act as DNA barcoding locus for the genus. Therefore, the aims of the present study were firstly to improve species delimitation in the genus Cercospora by testing additional genes and primers on a broad set of species, and secondly to find the best DNA barcoding gene(s) for species delimitation. Novel primers were developed for tub2 and rpb2 to supplement previously published primers for these loci. To this end, 145 Cercospora isolates from the Iranian mycobiota together with 25 additional reference isolates preserved in the Westerdijk Fungal Biodiversity Institute were subjected to an eight-gene (ITS, tef1, actA, cmdA, his3, tub2, rpb2 and gapdh) analysis. Results from this study provided new insights into DNA barcoding in Cercospora, and revealed gapdh to be a promising gene for species delimitation when supplemented with cmdA, tef1 and tub2. The robust eight-gene phylogeny revealed several novel clades within the existing Cercospora species complexes, such as C. apii, C. armoraciae, C. beticola, C. cf. flagellaris and Cercospora sp. G. The C. apii s. lat. isolates are distributed over three clades, namely C. apii s. str, C. plantaginis and C. uwebrauniana sp. nov. The C. armoraciae s. lat. isolates are distributed over two clades, C. armoraciae s. str. and C. bizzozeriana. The C. beticola s. lat. isolates are distributed over two clades, namely C. beticola s. str. and C. gamsiana, which is newly described.

Мета. Обґрунтувати особливості класифікації морфобіологічних та господарсько-цінних показників сортів лохини високорослої Vaccinium corymbosum L. Методи. Дослідження проводили впродовж 2012–2019 рр. Методи дослідження: польовий (візуальне обстеження прояву морфологічних ознак вегетативних і генеративних органів рослин лохини), лабораторний (визначення вмісту в ягодах вітаміну С, загального цукру, пектину, каротинів, антоціанів, флавоноїдів, загальної кислотності), аналітичний, порівняльний, статистичний (кластерний аналіз).Результати. Сорти лохини високорослої за роки досліджень характеризувались стабільним проявом однорідних морфологічних ознак та господарсько-цінних показників продуктивності. Зокрема, досліджувані сорти класифіковані за групами стиглості: дуже рання: ‘Фіолент’; рання: ‘Драпер’, ‘Гурон’, ‘Клокворк’, ‘Карго’, ‘Ласка’; середня: ‘Блу ріббон’, ‘Топ шелф’, ‘ЗФ08070’, ‘Мавка’; пізня: ‘Ліберті’, ‘Ласт колл’ та дуже пізня: ‘Аврора’, ‘Овертайм’. Установлено, що до кількісних морфологічних ознак сортів лохини високорослої, які впливали на формування продуктивності рослин, належать такі ознаки, як сила росту, листок за довжиною, листок за шириною, суцвіття за довжиною, гроно за щільністю, плід за розміром. Господарсько-цінні показники придатності сортів лохини високорослої залишалися стабільними в межах групи стиглості. Найвищу врожайність (19,5 т/га) забезпечив середньостиглий сорт ‘Мавка’ вітчизняної селекції. Вихід ягід з куща в цього сорту був теж найвищим і становив 7 кг. Найнижчими досліджувані показники продуктивності були в сорту ‘Блу ріббон’ – 10,2 т/га і 2,4 кг відповідно. Мінімальне та максимальне значення прояву характеристик слугуватиме для встановлення граничних меж його варіювання під час наступного моделювання господарсько-цінних показників сортів лохини високорослої.Висновки. Такі морфобіологічні характеристики сортів лохини високорослої, як сила росту рослин, листок за довжиною, листок за шириною, суцвіття за довжиною, гроно за щільністю, плід за розміром тісно пов’язані з продуктивністю рослин, виходом ягід з куща, масою ягід і врожайністю. А тому їх можна залучати до розроблення та вдосконалення моделі показників придатності лохини високорослої до поширення на території України. | Purpose. To substantiate the features of the classification of morphobiological and economically valuable indicators of highbush blueberry varieties of Vaccinium corymbosum L.Methods. The studies were carried out during 2012–2019. Research methods: field (visual examination of the manifestation of morphological signs of vegetative and generative organs of blueberry plants), laboratory (determination of the content of vitamin C, total sugar, pectin, carotenes, anthocyanins, flavonoids, total acidity in berries), analytical, comparative, statistical (cluster analysis).Results. Over the years of research, varieties of highbush blueberries were characterized by a stable manifestation of homogeneous morphological traits and economically valuable performance indicators. In particular, the studied varieties are classified according to ripeness groups: very early: ‘Fiolent’; early: ‘Draper’, ‘Huron’, ‘Clockwork’, ‘Cargo’, ‘Laska’; medium: ‘Blue Ribbon’, ‘Top shelf’, ‘ZF08-070’, ‘Mavka’; late: ‘Liberti’, ‘Last Call’ and very late: ‘Aurora’, ‘Overtime’. It was determined that the quantitative morphological traits of highbush blueberry varieties that influenced the formation of plant productivity include such traits as growth vigor, leaf length, leaf width, inflorescences lengthwise, bunch density, fruit size. Economically valuable indicators of suitability of highbush blueberry varieties remained stable within the ripeness group. The highest yield (19.5 t/ha) was provided by the mid-season variety ‘Mavka’ of domestic selection. The yield of berries from the bush of this variety was also high and amounted to 7 kg. The studied performance indicators were low in the variety ‘Blue Ribbon’ – 10.2 t/ha and 2.4 kg, respectively. The minimum and maximum values of the manifestation of characteristics will serve to establish the limiting boundaries of its variation in the next modeling of economically valuable indicators of highbush blueberry varieties.Conclusions. Such morphobiological characteristics of highbush blueberry varieties, as plant growth vigor, leaf length, leaf width, inflorescences lengthwise, bunch density, fruit size are closely related to plant productivity, berry yield per bush, berry weight and yield. Therefore, they can be involved in the development and improvement of the model of suitability indicators of highbush blueberries for distribution in Ukraine.

Purpose. To substantiate the features of the classification of morphobiological and economically valuable indicators of highbush blueberry varieties of Vaccinium corymbosum L. Methods. The studies were carried out during 2012–2019. Research methods: field (visual examination of the manifestation of morphological signs of vegetative and generative organs of blueberry plants), laboratory (determination of the content of vitamin C, total sugar, pectin, carotenes, anthocyanins, flavonoids, total acidity in berries), analytical, comparative, statistical (cluster analysis). Results. Over the years of research, varieties of highbush blueberries were characterized by a stable manifestation of homogeneous morphological traits and economically valuable performance indicators. In particular, the studied varieties are classified according to ripeness groups: very early: ‘Fiolent’; early: ‘Draper’, ‘Huron’, ‘Clockwork’, ‘Cargo’, ‘Laska’; medium: ‘Blue Ribbon’, ‘Top shelf’, ‘ZF08-070’, ‘Mavka’; late: ‘Liberti’, ‘Last Call’ and very late: ‘Aurora’, ‘Overtime’. It was determined that the quantitative morphological traits of highbush blueberry varieties that influenced the formation of plant productivity include such traits as growth vigor, leaf length, leaf width, inflorescences lengthwise, bunch density, fruit size. Economically valuable indicators of suitability of highbush blueberry varieties remained stable within the ripeness group. The highest yield (19.5 t/ha) was provided by the mid-season variety ‘Mavka’ of domestic selection. The yield of berries from the bush of this variety was also high and amounted to 7 kg. The studied performance indicators were low in the variety ‘Blue Ribbon’ – 10.2 t/ha and 2.4 kg, respectively. The minimum and maximum values of the manifestation of characteristics will serve to establish the limiting boundaries of its variation in the next modeling of economically valuable indicators of highbush blueberry varieties. Conclusions. Such morphobiological characteristics of highbush blueberry varieties, as plant growth vigor, leaf length, leaf width, inflorescences lengthwise, bunch density, fruit size are closely related to plant productivity, berry yield per bush, berry weight and yield. Therefore, they can be involved in the development and improvement of the model of suitability indicators of highbush blueberries for distribution in Ukraine.

Abstract The Microsporum canis complex consists of one zoophilic species, M. canis, and two anthropophilic species, M. audouinii and M. ferrugineum. These species are the most widespread zoonotic pathogens causing dermatophytosis in cats and humans worldwide. To clarify the evolutionary relationship between the three species and explore the potential host shift process, this study used phylogenetic analysis, population structure analysis, multispecies coalescent analyses, determination of MAT idiomorph distribution, sexual crosses, and macromorphology and physicochemical features to address the above questions. The complex of Microsporum canis, M. audouinii and M. ferrugineum comprises 12 genotypes. MAT1-1 was present only in M. canis, while the anthropophilic entities contained MAT1-2. The pseudocleistothecia were yielded by the mating behaviour of M. canis and M. audouinii. Growth rates and lipase, keratinolysis and urea hydrolytic capacities of zoophilic M. canis isolates were all higher than those of anthropophilic strains; DNase activity of M. ferrugineum exceeded that of M. canis. The optimum growth temperature was 28 °C, but 22 °C favoured the development of macroconidia. Molecular data, physicochemical properties and phenotypes suggest the adaptation of zoophilic M. canis to anthropophilic M. ferrugineum, with M. audouinii in an intermediate position.

Purpose. The adaptation of regenerant plants to environmental conditions is the final stage of micropropagation. According to a number of authors, when in vitro plants are transferred to in vivo non-sterile conditions, a significant percentage of mortality is recorded. In a previous publication, the regenerative capacity of strawberry (Fragaria vesca L.) in vitro tissues on MS culture medium (Murashige & Skoog, 1962) and a regenerants was obtained (Chornobrov O. Yu., 2019).The objective of the study is to develop an optimal protocol of acclimation of in vitro F. vesca plants to in vivo conditions.Methods. Biotechnological and statistical methods of research were applied. For the research ‘Ruiana’ and ‘Zhovte Dyvo’ cultivars were used with in vitro cultivation cycle of 30–35 days. Prepared plants were planted in 0.33 L plastic contai ners, one piece in a mixture of coconut substrate and perlite (3:1). Plants were kept under high relative humidity (85–90%) conditions for 3–5 days, 6–8 days and 10–14 days. The studies were carried out in the Plant Biotechnology Laboratory of SS of NULES of Ukraine “BFRS” during 2019–2020. Results. The duration of Fragaria vesca regenerant plants exposure in conditions of high relative humidity significantly affected adaptation efficiency. The proportion of ‘Ruiana’ and ‘Zhovte Dyvo’ plants adapted to the greenhouse conditions were 47.6 ± 2.5% and 60.0 ± 1.7%, respectively, when the plants were kept for 10–14 days. A significant efficiency of plant adaptation (more than 70%) was obtained under condition of preliminarily exposure the roots of the plants in an auxin solution for 25–30 minutes with daily application of 30% solution of glycerine as foliar spray. The plants adapted to the greenhouse conditions had pigmentation characteristic of the variety, without signs of chlorosis and vitrification.Conclusions. An optimal protocol for in vitro adaptation of F. vesca cultivars to in vivo conditions was developed and viable plants were obtained. Further research will be aimed at studying the growth and development of F. vesca regenerant plants in open ground. | Мета. Адаптація рослин-регенерантів до умов довкілля – заключний етап мікроклонального розмноження.За даними низки авторів, при перенесені рослин in vitro в нестерильні умови закритого ґрунту фіксують знач­ний відсоток відпаду. У попередній публікації досліджено регенераційну здатність тканин рослин суниці (Fragaria vesca L.) in vitro на живильному середовищі MS та одержано регенеранти (Чорнобров О. Ю., 2019). Мета дослід­ження – розроблення оптимального протоколу адапта­ції рослин-регенерантів сортів F. vesca до умов in vivo.Методи. Для досліджень використовували рослини суниці сортів ‘Руяна’ і ‘Жовте диво’ із циклом культивування in vitro 30–35 діб. Рослини висаджували в пластикові контейнери (об’єм – 0,33 л) по 1 шт. у суміш кокосового субстрату та перліту (3:1). Рослини витримували в умовах високої відносної вологості повітря (85–90%) упродовж 3–5 діб, 6–8 діб і 10–14 діб. Дослідження проводили в науково-дослідній лабораторії біотехнології рослин ВП НУБіП України «Боярська ЛДС» упродовж 2019–2020 рр.Результати. Тривалість витримування рослин-регенерантів F. vesca в умовах високої ВВП достовірно впливала на ефективність адаптації. За витримування упродовж 10–14 діб частка адаптованих до умов закритого ґрунту рослин становила для сорту ‘Руяна’ 47,6 ± 2,5% і 60,0 ± 1,7% для сорту ‘Жовте диво’. Значну приживлюваність рослин (понад 70%) одержано за умов попереднього витримування кореневої системи в розчині ауксинів упродовж 25–30 хв із щоденним обприскуванням листків 30%-м гліцерином. Адаптовані до умов закритого ґрунту регенеранти мали характерну для сорту пігментацію, без ознак хлорозу та вітрифікації.Висновки. Розроблено оптимальний протокол адаптації сортів F. vesca in vitro до умов in vivo та одержано життєздатні рослини. Подальші дослідження будуть спрямовані на вивчення росту й розвитку рослин-регенерантів F. vesca в умовах відкритого ґрунту

Purpose. The adaptation of regenerant plants to environmental conditions is the final stage of micropropagation. According to a number of authors, when in vitro plants are transferred to in vivo non-sterile conditions, a significant percentage of mortality is recorded. In a previous publication, the regenerative capacity of strawberry (Fragaria vesca L.) in vitro tissues on MS culture medium (Murashige & Skoog, 1962) and a regenerants was obtained (Chornobrov O. Yu., 2019). The objective of the study is to develop an optimal protocol of acclimation of in vitro F. vesca plants to in vivo conditions. Methods. Biotechnological and statistical methods of research were applied. For the research ‘Ruiana’ and ‘Zhovte Dyvo’ cultivars were used with in vitro cultivation cycle of 30–35 days. Prepared plants were planted in 0.33 L plastic contai ners, one piece in a mixture of coconut substrate and perlite (3:1). Plants were kept under high relative humidity (85–90%) conditions for 3–5 days, 6–8 days and 10–14 days. The studies were carried out in the Plant Biotechnology Laboratory of SS of NULES of Ukraine “BFRS” during 2019–2020. Results. The duration of Fragaria vesca regenerant plants exposure in conditions of high relative humidity significantly affected adaptation efficiency. The proportion of ‘Ruiana’ and ‘Zhovte Dyvo’ plants adapted to the greenhouse conditions were 47.6 ± 2.5% and 60.0 ± 1.7%, respectively, when the plants were kept for 10–14 days. A significant efficiency of plant adaptation (more than 70%) was obtained under condition of preliminarily exposure the roots of the plants in an auxin solution for 25–30 minutes with daily application of 30% solution of glycerine as foliar spray. The plants adapted to the greenhouse conditions had pigmentation characteristic of the variety, without signs of chlorosis and vitrification. Conclusions. An optimal protocol for in vitro adaptation of F. vesca cultivars to in vivo conditions was developed and viable plants were obtained. Further research will be aimed at studying the growth and development of F. vesca regenerant plants in open ground.

Мета. Визначити селекційну цінність нового вихідного матеріалу соняшнику з комплексною стійкістю проти гербіцидів групи сульфонілсечовин та несправжньої борошнистої роси. Методи. У процесі дослідження використовували польові (гібридизація, випробування ліній, індивідуальний добір, оцінювання ліній), візуальні (фенологічні спостереження), лабораторні (імунологічне оцінювання стійкості проти НБР), вегетаційні (оцінювання стійкості проти гербіцидів) та математично­статистичні (оброблення експериментальних даних і визначення достовірності результатів дослідження) методи. Результати. Нові самозапилені лінії соняшнику досліджували у відділі селекції та насінництва перехреснозапильних культур Селекційно­генетичного інституту – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (СГІ – НЦНС) протягом 2020–2023 рр. За результатами роботи створено та оцінено 33 самозапилені лінії соняшнику з комплексною стійкістю проти гербіцидів групи сульфонілсечовин і несправжньої борошнистої роси (НБР). Для створення ліній використовували популяції вітчизняної селекції, здатні реалізовувати свій спадковий потенціал у різних умовах, пристосовані до вирощування в Південному Степу України, стійкі проти комплексу хвороб і шкідників, із підвищеною врожайністю насіння та пластичністю. Одержаний новий вихідний матеріал – константні, стабільно продуктивні лінії, застосовувані в подальшій селекційній програмі. За результатами випробувань майже всі отримані гібриди першого покоління (F1) продемонстрували врожайність понад 1,0 т/га. Лінії, які мали найвищий рівень комбінаційної здатності за врожайністю (гетерозиготне гібридне потомство з підвищеною життєздатністю за основними господарсько­цінними ознаками), відбиратимуть для наступних досліджень і долучатимуть до створення нових гібридів, стійких проти гербіцидів групи сульфонілсечовин та НБР. Висновки. Встановлено, що в одній лінії можна поєднати стійкість проти гербіциду групи сульфонілсечовин і несправжньої борошнистої роси. За стійкістю соняшнику проти гербіциду легко слідкувати в польових умовах, а стійкість проти несправжньої борошнистої роси необхідно контролювати в лабораторних.

Purpose. To reveal features of formation of productivity of modern sugar beet hybrids of domestic selection.Methods. Field, laboratory.Results. Studies show that the lowest yields of sugar beets were obtained in 2016, 2017 and 2019. Moreover, the conditions of the unstable humidification zone of the Right-Bank part of the Forest-Steppe of Ukraine were mainly characterized by unstable precipitation, a decrease in their amount, as well as increased average daily air temperatures. Therefore, the selection of high-yielding hybrids of sugar beets to obtain a high level of productivity is relevant. As evidenced by the data comparing the yield of sugar beet root crops on the test site, they significantly exceeded the average indicators for Kiev region by 10.7–20.0 t/ha, and only in arid 2016 the difference was minimal – 4.6 t/ha. The high stability of the trait “sugar content in root crops” is inherent not only in hybrids with low parameters of its manifestation, but is largely determined by the genetic characteristics of the hybrid. Three clusters were identified based on the reaction of hybrids to growing conditions. The first cluster included triploid hybrids: ‘Zluka’, ‘Oleksandriia, ‘Olzhych’, ‘Kvarta’ and ‘Konstanta’, the second one – the triploid hybrid ‘BTs ChS 57’ and diploid ‘Vesto’, the third cluster - the triploid hybrid ‘Sofiia’ and diploid ‘Ukrainskyi ChS 72’.Conclusions. Proper selection of high-yielding hybrids resistant to adverse growing conditions in the zone of unstable moisture of the Forest-Steppe of Ukraine is extremely important, because the biological characteristics of hybrids affect 45% of the amount of sugar harvest, but the growing season by 33% and the interaction of factors was 17%. It was found that despite the difficult weather conditions, the highest yields were formed by hybrids: ‘Anichka’ – 70.1 t/ha, ‘Ramzes’ – 70.5 t/ha, ‘Romul’ – 73.0 t/ha and ‘BTs ChS 57’ – 73.4 t/ha. But the maximum sugar content in root crops was in hybrids: ‘Ukrainskyi ChS 72’ – 17.3%, ‘Zluka’ – 17.3% and ‘Sofiia’ – 17.7%. Accordingly, the maximum sugar harvest was provided by hybrids: ‘BTs ChS 57’ – 12.1 t/ha and ‘Romul’ – 12.2 t/ha. | Мета. Установити особливості формування продуктивності сучасних гібридів буряків цукрових вітчизняної селекції. Методи. Польові, лабораторні.Результати. Дослідження показують, що найменшу врожайність буряків цукрових було отримано у 2016, 2017 та 2019 роках. Причому умови зони нестійкого зволоження Правобережної част­и­ни Лісостепу України здебільшого характеризувалися нестійким випаданням опадів, зменшенням їхньої кількості, а також підвищеними середньодобовими температурами повітря. А тому добір високопродуктивних гібридів буряків цукрових для отримання високого рівня продуктивності є актуальним. Як свідчать дані порівняння врожайності коренеплодів буряків цукрових в умовах полігону, то вони істотно перевищували середні показники по Київській області на 10,7–20,0 т/га, і лише в посушливому 2016 році різниця була мінімальною – 4,6 т/га. Висока стабільність ознаки «вміст цукру в коренеплодах» притаманна не тільки гібридам із низькими параметрами її прояву, а значною мірою визначається й генетичними особливостями гібрида. За реакцією гібридів на умови вирощування виділено три кластери. До першого з них увійшли триплоїдні гібриди: ‘Злука’, ‘Олександрія’, ‘Ольжич’, ‘Кварта’ та ‘Константа’, до другого – триплоїдний гібрид ‘БЦ ЧС 57’ та диплоїдний ‘Весто’, до третього – триплоїдний гібрид ‘Софія’ та диплоїдний ‘Український ЧС 72’.Висновки. Правильний добір високопродуктивних гібридів, стійких до несприятливих умов вирощування в зоні нестійкого зволоження Лісостепу України, надзвичайно важливий, адже біологічні особливості гібридів на 45% впливають на величину формування збору цукру, а от умови вегетаційного періоду – на 33%, взаємодія цих чинників була на рівні 17%. Попри складні погодні умови, найбільшу врожайність формували гібриди ‘Анічка’ – 70,1 т/га, ‘Рамзес’ – 70,5, ‘Ромул’ – 73,0, ‘БЦ ЧС 57’ – 73,4 т/га. А от максимальний уміст цукру в коренеплодах був у таких гібридів, як ‘Український ЧС 72’ – 17,3%, ‘Злука’ – 17,3, ‘Софія’ – 17,7%. Максимум збору цукру забезпечували гібриди ‘БЦ ЧС 57’ і ‘Ромул’ – 12,1 і 12,2 т/га відповідно.

Purpose. To reveal features of formation of productivity of modern sugar beet hybrids of domestic selection. Methods. Field, laboratory. Results. Studies show that the lowest yields of sugar beets were obtained in 2016, 2017 and 2019. Moreover, the conditions of the unstable humidification zone of the Right-Bank part of the Forest-Steppe of Ukraine were mainly characterized by unstable precipitation, a decrease in their amount, as well as increased average daily air temperatures. Therefore, the selection of high-yielding hybrids of sugar beets to obtain a high level of productivity is relevant. As evidenced by the data comparing the yield of sugar beet root crops on the test site, they significantly exceeded the average indicators for Kiev region by 10.7–20.0 t/ha, and only in arid 2016 the difference was minimal – 4.6 t/ha. The high stability of the trait “sugar content in root crops” is inherent not only in hybrids with low parameters of its manifestation, but is largely determined by the genetic characteristics of the hybrid. Three clusters were identified based on the reaction of hybrids to growing conditions. The first cluster included triploid hybrids: ‘Zluka’, ‘Oleksandriia, ‘Olzhych’, ‘Kvarta’ and ‘Konstanta’, the second one – the triploid hybrid ‘BTs ChS 57’ and diploid ‘Vesto’, the third cluster - the triploid hybrid ‘Sofiia’ and diploid ‘Ukrainskyi ChS 72’. Conclusions. Proper selection of high-yielding hybrids resistant to adverse growing conditions in the zone of unstable moisture of the Forest-Steppe of Ukraine is extremely important, because the biological characteristics of hybrids affect 45% of the amount of sugar harvest, but the growing season by 33% and the interaction of factors was 17%. It was found that despite the difficult weather conditions, the highest yields were formed by hybrids: ‘Anichka’ – 70.1 t/ha, ‘Ramzes’ – 70.5 t/ha, ‘Romul’ – 73.0 t/ha and ‘BTs ChS 57’ – 73.4 t/ha. But the maximum sugar content in root crops was in hybrids: ‘Ukrainskyi ChS 72’ – 17.3%, ‘Zluka’ – 17.3% and ‘Sofiia’ – 17.7%. Accordingly, the maximum sugar harvest was provided by hybrids: ‘BTs ChS 57’ – 12.1 t/ha and ‘Romul’ – 12.2 t/ha.

Purpose. To reveal features of formation of productivity of modern sugar beet hybrids of domestic selection. Methods. Field, laboratory. Results. Studies show that the lowest yields of sugar beets were obtained in 2016, 2017 and 2019. Moreover, the conditions of the unstable humidification zone of the Right-Bank part of the Forest-Steppe of Ukraine were mainly characterized by unstable precipitation, a decrease in their amount, as well as increased average daily air temperatures. Therefore, the selection of high-yielding hybrids of sugar beets to obtain a high level of productivity is relevant. As evidenced by the data comparing the yield of sugar beet root crops on the test site, they significantly exceeded the average indicators for Kiev region by 10.7–20.0 t/ha, and only in arid 2016 the difference was minimal – 4.6 t/ha. The high stability of the trait “sugar content in root crops” is inherent not only in hybrids with low parameters of its manifestation, but is largely determined by the genetic characteristics of the hybrid. Three clusters were identified based on the reaction of hybrids to growing conditions. The first cluster included triploid hybrids: ‘Zluka’, ‘Oleksandriia, ‘Olzhych’, ‘Kvarta’ and ‘Konstanta’, the second one – the triploid hybrid ‘BTs ChS 57’ and diploid ‘Vesto’, the third cluster - the triploid hybrid ‘Sofiia’ and diploid ‘Ukrainskyi ChS 72’. Conclusions. Proper selection of high-yielding hybrids resistant to adverse growing conditions in the zone of unstable moisture of the Forest-Steppe of Ukraine is extremely important, because the biological characteristics of hybrids affect 45% of the amount of sugar harvest, but the growing season by 33% and the interaction of factors was 17%. It was found that despite the difficult weather conditions, the highest yields were formed by hybrids: ‘Anichka’ – 70.1 t/ha, ‘Ramzes’ – 70.5 t/ha, ‘Romul’ – 73.0 t/ha and ‘BTs ChS 57’ – 73.4 t/ha. But the maximum sugar content in root crops was in hybrids: ‘Ukrainskyi ChS 72’ – 17.3%, ‘Zluka’ – 17.3% and ‘Sofiia’ – 17.7%. Accordingly, the maximum sugar harvest was provided by hybrids: ‘BTs ChS 57’ – 12.1 t/ha and ‘Romul’ – 12.2 t/ha.

Мета. Виявити ефективність використання контрастних строків сівби після різних попередників для оцінювання генотипів пшениці м’якої озимої за врожайністю та стабільністю.Методи. Польові, лабораторні, статистичні.Результати. Установлено різний, але достовірний рівень впливу на врожайність генотипів пшениці м’якої озимої таких чинників, як умови року вирощування (66,2%), попередники (12,5%), строки сівби (6,1%) та генотип (1,7%). Відзначено достовірні відмітності в реакції досліджених генотипів на строки сівби після різних попередників. Виявлено відносно менший вплив попередників на врожайність сортів ‘Естафета миронівська’ та ‘Вежа миронівська’, більший – ‘МІП Дарунок’, ‘МІП Княжна’ та ‘МІП Вишиванка’. Строки сівби менше впливали на врожайність сортів ‘МІП Фортуна’, ‘МІП Вишиванка’ та ‘Трудівниця миронівська’, значно – сорту ‘МІП Дарунок’. Установлено загальну тенденцію зменшення середньої врожайності в досліді зі зміщенням строку сівби від 26 вересня до 16 жовтня. Однак, для низки генотипів після певних попередників оптимальним був строк сівби 5 жовтня: після попередника сидеральний пар – для сортів ‘Трудівниця миронівська’, ‘МІП Ассоль’ та ‘МІП Дніпрянка’, після гірчиці – ‘Вежа миронівська’, після соняшнику – ‘МІП Фортуна’, після кукурудзи – ‘МІП Фортуна’ та ‘Подолянка’. У розрізі строків сівби встановлено найменше варіювання врожайності після попередників сидеральний пар, гірчиця та кукурудза сортів ‘МІП Вишиванка’, ‘Балада миронівська’, ‘МІП Княжна’, ‘Естафета миронівська’. З використанням GGE biplot виявлено, що наближеним до «ідеального середовища» для реалізації рівня врожайності більшості генотипів був другий строк сівби після попередника сидеральний пар. За різними строками сівби й попередниками в середньому за три роки найоптимальніше поєднання рівня врожайності і стабільності відзначено для сортів ‘Трудівниця миронівська’, ‘МІП Відзнака’, ‘МІП Ассоль’, ‘Естафета миронівська’, ‘МІП Валенсія’.Висновки. Використання різних строків сівби після різних попередників є ефективним підходом організації генотип-середовищних випробувань. Він дає змогу ідентифікувати як специфічно адаптовані до певних умов (попередників та строків сівби) генотипи, так і генотипи з відносно вищим рівнем стабільності за сівби після різних попередників та в різні строки. Такий підхід може бути використаний як на завершальному етапі селекції для диференціювання селекційних ліній за врожайністю та стабільністю, так і під час розроблення базових елементів технології вирощування новостворених сортів. | Purpose. To determine the effectiveness of using contrasting sowing dates after different predecessors to assess the genotypes of bread winter wheat in terms of yield and stability.Methods. Field, laboratory, mathematical statistics.Results. A different, but reliable level of influence on the yield of bread winter wheat genotypes of such factors as conditions of the year of cultivation (66.2%), predecessors (12.5%), sowing date (6.1%) and genotype (1.7% ) was revealed. Significant differences were noted in the response of the studied genotypes to the sowing date after different predecessors. Relatively less influence of the predecessors on the yield of the varieties ‘Estafeta Myronivska’ and ‘Vezha Myronivska’ was revealed, more – for the varieties ‘MIP Darunok’, ‘MIP Kniazhna’ and ‘MIP Vyshyvanka’. The sowing dates had less influence on the yield of the varieties ‘MIP Fortuna’, ‘MIP Vyshyvanka’ and ‘Trudivnytsia Myronivska’. A general tendency for decrease in the average annual yield was established in the experiment with a shift in the sowing dates from September 26 to October 16. However, for the number of genotypes after certain predecessors, the optimal sowing date was the 5th of October: after the predecessor, green-manure fallow – for varieties ‘Trudivnytsia myronivska’, ‘MIP Assol’ and ‘MIP Dniprianka’, after mustard – ‘Vezha Myronivska’, after sunflower – ‘MIP Fortuna’, after corn – ‘MIP Fortuna’ and ‘Podolianka’. In terms of sowing dates, the least variation in yield was found after the predecessors green manure, mustard and corn varieties ‘MIP Vyshyvanka’, ‘Balada Myronivska’, ‘MIP Kniazhna’, ‘Estafeta Myronivska’. Using the GGE biplot, it was found that close to the ‘ideal environment’ for the realization of the yield level of most genotypes was the second sowing date after greenmanure fallow predecessor. For different sowing dates and predecessors, on average for three years, the optimal combination of the level of yield and stability was noted for the varieties ‘Trudivnytsia Myronivska’, ‘MIP Vidznaka’, ‘MIP Assol’, ‘Estafeta Myronivska’, ‘MIP Valensiia’.Conclusions. Thus, the use of different so wing dates after various predecessors is an effective approach to organization of genotype-environmental tests. It makes it possible to identify the genotypes which are specifically adapted to certain conditions (predecessors and sowing dates) and genotypes with a relatively high level of stability when sowing after various predecessors and on different dates. This approach can be used both at the final stage of breeding to differentiate breeding lines for yield and stability, and in the development of basic elements of technology for growing newly created varieties.

Two cercosporoid species are respectively described from Mexican whorled milkweed (Asclepias fascicularis), and spineless safflower (Carthamus tinctorius) from California. Passalora californica represents a new pathogen on Asclepias fascicularis, while Ramularia cynarae is confirmed on Carthamus tinctorius and Cynara cardunculus (Asteraceae), and an epitype designated. Pathogenicity is also established for both pathogens based on Koch's postulate.

Purpose. To determine the effectiveness of using contrasting sowing dates after different predecessors to assess the genotypes of bread winter wheat in terms of yield and stability. Methods. Field, laboratory, mathematical statistics. Results. A different, but reliable level of influence on the yield of bread winter wheat genotypes of such factors as conditions of the year of cultivation (66.2%), predecessors (12.5%), sowing date (6.1%) and genotype (1.7%) was revealed. Significant differences were noted in the response of the studied genotypes to the sowing date after different predecessors. Relatively less influence of the predecessors on the yield of the varieties ‘Estafeta Myronivska’ and ‘Vezha Myronivska’ was revealed, more – for the varieties ‘MIP Darunok’, ‘MIP Kniazhna’ and ‘MIP Vyshyvanka’. The sowing dates had less influence on the yield of the varieties ‘MIP Fortuna’, ‘MIP Vyshyvanka’ and ‘Trudivnytsia Myronivska’. A general tendency for decrease in the average annual yield was established in the experiment with a shift in the sowing dates from September 26 to October 16. However, for the number of genotypes after certain predecessors, the optimal sowing date was the 5th of October: after the predecessor, green-manure fallow – for varieties ‘Trudivnytsia myronivska’, ‘MIP Assol’ and ‘MIP Dniprianka’, after mustard – ‘Vezha Myronivska’, after sunflower – ‘MIP Fortuna’, after corn – ‘MIP Fortuna’ and ‘Podolianka’. In terms of sowing dates, the least variation in yield was found after the predecessors green manure, mustard and corn varieties ‘MIP Vyshyvanka’, ‘Balada Myronivska’, ‘MIP Kniazhna’, ‘Estafeta Myronivska’. Using the GGE biplot, it was found that close to the ‘ideal environment’ for the realization of the yield level of most genotypes was the second sowing date after greenmanure fallow predecessor. For different sowing dates and predecessors, on average for three years, the optimal combination of the level of yield and stability was noted for the varieties ‘Trudivnytsia Myronivska’, ‘MIP Vidznaka’, ‘MIP Assol’, ‘Estafeta Myronivska’, ‘MIP Valensiia’. Conclusions. Thus, the use of different so wing dates after various predecessors is an effective approach to organization of genotype-environmental tests. It makes it possible to identify the genotypes which are specifically adapted to certain conditions (predecessors and sowing dates) and genotypes with a relatively high level of stability when sowing after various predecessors and on different dates. This approach can be used both at the final stage of breeding to differentiate breeding lines for yield and stability, and in the development of basic elements of technology for growing newly created varieties.