Мета. Проаналізувавши різницю між показниками харчової цінності та їх зміну залежно від строків висаджування (підзимній або весняний), визначити кращі за поживною цінністю підвид і сорт/зразок часнику. Методи. Впродовж 2018–2022 рр. у польових умовах (м. Умань, 48°46’N, 30°14’E) досліджували 25 селекційних і місцевих форм часнику (9 – озимих стрілкуючих; 9 – озимих нестрілкуючих; 11 – ярих). Зразки № 14, 33, 43 і 44 визначено як «дворучки». Отримані результати оцінювали загальноприйнятим методом статистичного аналізу. Результати. Виділено сорти і зразки з високим вмістом білка – ‘Джованна’, ‘Софіївський’, № 14, 43, 54 і 55; з високою калорійністю м’якуша – ‘Аполлон’, № 14, 27, 33, 43 і 57 (можуть бути вихідним матеріалом у процесі створення високопоживних сортів для потреб харчової промисловості). Щодо елементів харчової цінності, то накопичення білків у м’якуші часнику озимого нестрілкуючого було на 4,1 та 20,9% більшим ніж в озимого стрілкуючого та ярого відповідно. Найвищий уміст жирів відзначено у м’якуші озимого стрілкуючого та ярого підвидів. Найбільше вуглеводів накопичив часник ярої форми, найменше – озимий нестрілкуючий. Водночас показник енергетичної цінності ярого часнику становив 130,03 ккал/100 г сирої маси м’якуша, що на 3,1 та 12,6% вище ніж у озимого стрілкуючого та озимого нестрілкуючого підвидів. Висновки. У результаті досліджень виявлено, що за вмістом білків у м’якуші озимий часник істотно переважав ярий. За вмістом жирів різниця була незначною. Помітно більшою кількістю вуглеводів, а тому й найвищою калорійністю характеризувався м’якуш часнику ярої форми.

Purpose. To determine the subspecies and variety/sample of garlic with the best nutritional value by analy­zing the difference between nutritional value indicators and their variation according to the time of planting (winter or spring). Methods. During 2020–2022, in field conditions (Uman, 48°46’N, 30°14’E) were studied 25 breeding and local forms of garlic (9 – winter bolting; 9 – winter non- bolting; 11 – spring, among which samples No. 14, 33, 43 and 44 were determined to be suitable for planting in autumn and spring. For the analysis of the obtained results, generally accepted methods of genetic and statistical analysis were used. Results. Varieties and samples with high protein content were selected – ‘Giovanna’, ‘Sofiivskyi’, No. 14, 43, 54 and 55; with high calorie pulp – ‘Apollon’, No. 14, 27, 33, 43 and 57 (can be the starting material in the process of crea­ting highly nutritious varieties for the needs of the food industry). With regard to nutritional elements, the accumulation of proteins in the pulp of winter non-bolting garlic was 4.1 and 20.9% higher than that of winter bolting and spring garlic, respectively. The highest fat content was found in the pulp of winter bolting and spring subspecies. Spring garlic accumulated the most carbohydrates, while winter non-bolting garlic accumulated the least. At the same time, the energy value indicator of spring garlic was 130.03 kcal/100 g raw pulp mass, which was 3.1 and 12.6% higher than that of the winter bolting and winter non-bolting subspecies, respectively. Conclusions. The results of the study showed that winter garlic was significantly superior to spring garlic in terms of protein content in the pulp. The difference in fat content was insignificant. Spring garlic pulp was characte­rised by a significantly higher amount of carbohydrates and therefore the highest calorie content. | Мета. Проаналізувавши різницю між показниками харчової цінності та їх зміну залежно від строків висаджування (підзимній або весняний), визначити кращі за поживною цінністю підвид і сорт/зразок часнику. Методи. Впродовж 2018–2022 рр. у польових умовах (м. Умань, 48°46’N, 30°14’E) досліджували 25 селекційних і місцевих форм часнику (9 – озимих стрілкуючих; 9 – озимих нестрілкуючих; 11 – ярих). Зразки № 14, 33, 43 і 44 визначено як «дворучки». Отримані результати оцінювали загальноприйнятим методом статистичного аналізу. Результати. Виділено сорти і зразки з високим вмістом білка – ‘Джованна’, ‘Софіївський’, № 14, 43, 54 і 55; з високою калорійністю м’якуша – ‘Аполлон’, № 14, 27, 33, 43 і 57 (можуть бути вихідним матеріалом у процесі створення високопоживних сортів для потреб харчової промисловості). Щодо елементів харчової цінності, то накопичення білків у м’якуші часнику озимого нестрілкуючого було на 4,1 та 20,9% більшим ніж в озимого стрілкуючого та ярого відповідно. Найвищий уміст жирів відзначено у м’якуші озимого стрілкуючого та ярого підвидів. Найбільше вуглеводів накопичив часник ярої форми, найменше – озимий нестрілкуючий. Водночас показник енергетичної цінності ярого часнику становив 130,03 ккал/100 г сирої маси м’якуша, що на 3,1 та 12,6% вище ніж у озимого стрілкуючого та озимого нестрілкуючого підвидів. Висновки. У результаті досліджень виявлено, що за вмістом білків у м’якуші озимий часник істотно переважав ярий. За вмістом жирів різниця була незначною. Помітно більшою кількістю вуглеводів, а тому й найвищою калорійністю характеризувався м’якуш часнику ярої форми.

The purpose of this study was to investigate mineral composition of the plants species Artemisia annua L., A. ludoviciana Nutt. and A. austriaca L. Methods. Determination of the elemental composition of plant material was carried out by the X-ray fluorescence method. Results. The content of mineral elements in plants depends on their individual ability to absorb elements from the soil and accumulate them in the roots, leaves and flowers. Plant samples of three species of wormwood were grown and studied during the flowering phase under conditions of introduction in M. M. Gryshko National Botanical Garden of National Academy of Sciences of Ukraine (NBG) during 2019–2022. The qualitative and quantitative content of different macro- and microelements in the soil and plants were investigated. It was shown that aerial parts of the investigated plants accumulate the most important elements for the plants life, such as – K, Fe, Cu, Zn and Mn. Mesoelements Ca and S are present in sufficient quantities also. Elements Nb, Y, Ti, V, Cr were detected in soil, but were not determined in plants. Only A. annua plants contains Ni and Se, while A. ludoviciana and A. annua plants contain Pb. The amount of toxic elements in plants did not exceed the maximum permissible concentrations for vegetable raw materials and food products. Conclusion. Content of the main macro- and microelements was determined in the plants A. annua, A. ludoviciana and A. austriaca growing in NBG. The tendency of plants A. ludoviciana to accumulate high concentrations of iron in the roots and aerial part was observed. The obtained data will be useful for forecasting and evaluating the results of introduction of new promising species of the genus Artemisia, in breeding of new varieties of wormwood, to determine their pharmacological properties and to make a decision about the feasibility of using them in herbal tea and food products.

Cobalt is a transition metal located in the fourth row of the periodic table and is a neighbor of iron and nickel. It has been considered an essential element for prokaryotes, human beings, and other mammals, but its essentiality for plants remains obscure. In this article, we proposed that cobalt (Co) is a potentially essential micronutrient of plants. Co is essential for the growth of many lower plants, such as marine algal species including diatoms, chrysophytes, and dinoflagellates, as well as for higher plants in the family Fabaceae or Leguminosae. The essentiality to leguminous plants is attributed to its role in nitrogen (N) fixation by symbiotic microbes, primarily rhizobia. Co is an integral component of cobalamin or vitamin B12, which is required by several enzymes involved in N2 fixation. In addition to symbiosis, a group of N2 fixing bacteria known as diazotrophs is able to situate in plant tissue as endophytes or closely associated with roots of plants including economically important crops, such as barley, corn, rice, sugarcane, and wheat. Their action in N2 fixation provides crops with the macronutrient of N. Co is a component of several enzymes and proteins, participating in plant metabolism. Plants may exhibit Co deficiency if there is a severe limitation in Co supply. Conversely, Co is toxic to plants at higher concentrations. High levels of Co result in pale-colored leaves, discolored veins, and the loss of leaves and can also cause iron deficiency in plants. It is anticipated that with the advance of omics, Co as a constitute of enzymes and proteins and its specific role in plant metabolism will be exclusively revealed. The confirmation of Co as an essential micronutrient will enrich our understanding of plant mineral nutrition and improve our practice in crop production.

Purpose. To determine mineral composition of plants of species of the genus Artemisia (A. dracunculus L., A. abrotanum L. and A. argyi H.Lév. & Vaniot) to determine the possibility of their safe use in the food and pharmaceutical industries of Ukraine. Methods. X‑ray fluorescence method for determining the elemental composition of plant raw materials. Results. The content of mineral elements in plants of the genus Artemisia was determined depending on their ability to absorb elements from the soil and accumulate in the roots and organs of the aerial part was determined. The quantitative content of 21 macro- and microelements was established, and some peculiarities of their migration and distribution in the soil – roots – plant system were revealed. In particular, the aerial part of the studied plants contains K, Fe, Cu, Zn and Mn, which are the most important elements in the life of the plant organism. The content of mesoelements Ca and S is quite high. The amount of toxic elements Pb, Sr and Zr in plants is insignificant. Elements K and S accumulate in the aerial part. The content of elements in the aerial part of plants by decreasing their concentration can be represented in the form of the following series: for Artemisia dracunculus – S> K> Ca> Cl> Fe> Sr> Zn> Mn> Cu> Zr> Rb> Br> Cr; for A. abrotanum – K> Ca> S> Cl> Fe> Zn> Sr> Mn> Cu> Br> Cr> Co> Zr> Rb> Ni; for A. argyi – K> Ca> S> Fe> Cl> Sr> Zn> Mn> Co> Zr> Cu> Rb> Br> Se. The content of toxic elements in the studied plants was lower than the maximum allowable concentrations for plant raw materials and food. Conclusions. For the first time under conditions of introduction in the M. M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine in the plants Artemisia dracunculus, A. abrotanum and A. argyi the content of macro- and microelements, which are directly related to the metabolism of biologically active compounds, was determined. The peculiarities of their distribution by plant organs during the transition from soil to aboveground mass have been clarified. The obtained results can be used to evaluate and compare the quality of plant raw materials of the genus Artemisia, to determine the pharmacological properties of these plants associated with some elements of the mineral composition, and their use in the medical and food industries. The obtained data have both scientific and practical significance in the selection of economically valuable plant species for the enrichment of the cultivated flora of Ukraine. | Мета. Визначити мінеральний склад рослин видів роду Artemisia (А. dracunculus L., A. abrotanum L. та A. argyi H.Lév. & Vaniot) для з’ясування можливості їх безпечного використання у харчовій та фармацевтичній галузях промисловості України. Методи. Рентгено-флуоресцентний метод визначення елементного складу рослинної сировини. Результати. Визначено вміст мінеральних елементів у рослинах роду Artemisia залежно від їхньої здатності поглинати елементи з ґрунту й накопичувати в коренях та органах наземної частини. Установлено кількісний уміст 21 макро- й мікроелемента, а також виявлено деякі особливості їхньої міграції та розподілу в системі ґрунт–корені–рослина. Зокрема, наземна частина  досліджуваних рослин містить K, Fe, Cu, Zn та Mn, які є найважливішими елементами в житті рослинного організму. Досить високим є вміст мезоелементів Ca та S. Кількість токсичних елементів Pb, Sr і Zr у рослинах незначна. Елементи K і S накопичуються в наземній частині. Уміст елементів у наземній частині рослин за зменшенням їхньої концентрації можна представити у вигляді таких рядів: для Artemisia dracunculus –  S> K> Ca> Cl> Fe> Sr> Zn> Mn> Cu> Zr> Rb> Br> Cr; для A. abrotanum – K> Ca> S> Cl> Fe> Zn> Sr> Mn> Cu> Br> Cr> Co> Zr> Rb> Ni; для A. argyi – K> Ca> S> Fe> Cl> Sr> Zn> Mn> Co> Zr> Cu> Rb> Br> Se. Уміст токсичних елементів у досліджуваних рослинах знаходився в межах гранично допустимих концентрацій для рослинної сировини та продуктів харчування. Висновки. Уперше в умовах інтродукції в Національному ботанічному саду ім. М. М. Гришка НАН України в рослинах Artemisia dracunculus, A. abrotanum та A. argyi визначено вміст макро- та мікроелементів, які безпосередньо пов’язані з метаболізмом біологічно активних сполук. З’ясовано особливості їхнього розподілу за органами рослин при переході з ґрунту в наземну масу. Отримані результати можуть бути використані для оцінювання та порівняння якості рослинної сировини представників роду Artemisia, з’ясування фармакологічних властивостей цих рослин, пов’язаних з деякими елементами мінерального складу, і використання їх у медичній та харчовій галузях. Отримані дані мають як наукове, так і практичне значення в доборі господарсько-цінних видів рослин для збагачення культигенної флори України.

Мета. Визначити мінеральний склад рослин видів роду Artemisia (А. dracunculus L., A. abrotanum L. та A. argyi H.Lév. & Vaniot) для з’ясування можливості їх безпечного використання у харчовій та фармацевтичній галузях промисловості України. Методи. Рентгено-флуоресцентний метод визначення елементного складу рослинної сировини. Результати. Визначено вміст мінеральних елементів у рослинах роду Artemisia залежно від їхньої здатності поглинати елементи з ґрунту й накопичувати в коренях та органах наземної частини. Установлено кількісний уміст 21 макро- й мікроелемента, а також виявлено деякі особливості їхньої міграції та розподілу в системі ґрунт–корені–рослина. Зокрема, наземна частина  досліджуваних рослин містить K, Fe, Cu, Zn та Mn, які є найважливішими елементами в житті рослинного організму. Досить високим є вміст мезоелементів Ca та S. Кількість токсичних елементів Pb, Sr і Zr у рослинах незначна. Елементи K і S накопичуються в наземній частині. Уміст елементів у наземній частині рослин за зменшенням їхньої концентрації можна представити у вигляді таких рядів: для Artemisia dracunculus –  S> K> Ca> Cl> Fe> Sr> Zn> Mn> Cu> Zr> Rb> Br> Cr; для A. abrotanum – K> Ca> S> Cl> Fe> Zn> Sr> Mn> Cu> Br> Cr> Co> Zr> Rb> Ni; для A. argyi – K> Ca> S> Fe> Cl> Sr> Zn> Mn> Co> Zr> Cu> Rb> Br> Se. Уміст токсичних елементів у досліджуваних рослинах знаходився в межах гранично допустимих концентрацій для рослинної сировини та продуктів харчування. Висновки. Уперше в умовах інтродукції в Національному ботанічному саду ім. М. М. Гришка НАН України в рослинах Artemisia dracunculus, A. abrotanum та A. argyi визначено вміст макро- та мікроелементів, які безпосередньо пов’язані з метаболізмом біологічно активних сполук. З’ясовано особливості їхнього розподілу за органами рослин при переході з ґрунту в наземну масу. Отримані результати можуть бути використані для оцінювання та порівняння якості рослинної сировини представників роду Artemisia, з’ясування фармакологічних властивостей цих рослин, пов’язаних з деякими елементами мінерального складу, і використання їх у медичній та харчовій галузях. Отримані дані мають як наукове, так і практичне значення в доборі господарсько-цінних видів рослин для збагачення культигенної флори України.

Мета. Визначення кількісного та якісного елементного складу рослин видів Artemisia annua L., A. ludoviciana Nutt. та A. austriaca L. за умов інтродукції в Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка НАН України.Методи. Елементний склад рослинної сировини визначали рентгенофлуоресцентним методом.Результати. Вміст мінеральних елементів у рослинах залежить від їхньої індивідуальної здатності поглинати елементи з ґрунту та накопичувати їх у коренях і надземній частині. Зразки рослин трьох видів полину, вирощених у НБС, досліджували протягом 2019–2022 рр. у фазі цвітіння. Визначено якісний і кількісний вміст 21 макро- та мікроелемента в ґрунті та 17 – в досліджуваних рослинах, а також деякі особливості міграції цих елементів у системі ґрунт – корінь – трава. Встановлено, що надземна частина досліджуваних видів містить найважливіші для життя рослин елементи – K, Fe, Cu, Zn і Mn. Мезоелементи Са і S присутні в достатній кількості. Елементи Nb, Y, Ti, V, Cr виявлено лише у ґрунті. Ni та Se містили тільки рослини A. annua, тоді як Pb – A. annua та A. ludoviciana. A. ludoviciana продемонструвала схильність до накопичення заліза в надземній масі. Кількість токсичних елементів у рослинах не перевищувала гранично допустимих концентрацій для рослинної сировини та продуктів харчування.Висновки. Визначено вміст основних макро- та мікроелементів у ґрунті та рослинах A. annua, A. ludoviciana й A. austriaca за умов інтродукції в НБС імені М. М. Гришка, а також особливості накопичення елементів окремими органами рослин під час їх транспортування з ґрунту в надземну частину. Встановлено схильність рослин A. ludoviciana до накопичення високих концентрацій заліза в коренях і надземній частині, а також можливість накопичення Ni та Se рослинами A. annua. Результати досліджень будуть корисними для прогнозування й оцінки інтродукції нових перспективних видів роду Artemisia, селекції у процесі створення нових сортів полинів, визначення їхніх фармакологічних властивостей і прийняття рішень щодо доцільності їх використання у чаях та харчових продуктах. | The purpose of this study was to investigate mineral composition of the plants species Artemisia annua L., A. ludoviciana Nutt. and A. austriaca L.Methods. Determination of the elemental composition of plant material was carried out by the X-ray fluorescence method.Results. The content of mineral elements in plants depends on their individual ability to absorb elements from the soil and accumulate them in the roots, leaves and flowers. Plant samples of three species of wormwood were grown and studied during the flowering phase under conditions of introduction in M. M. Gryshko National Botanical Garden of National Academy of Sciences of Ukraine (NBG) during 2019–2022. The qualitative and quantitative content of different macro- and microelements in the soil and plants were investigated. It was shown that aerial parts of the investigated plants accumulate the most important elements for the plants life, such as – K, Fe, Cu, Zn and Mn. Mesoelements Ca and S are present in sufficient quantities also. Elements Nb, Y, Ti, V, Cr were detected in soil, but were not determined in plants. Only A. annua plants contains Ni and Se, while A. ludoviciana and A. annua plants contain Pb. The amount of toxic elements in plants did not exceed the maximum permissible concentrations for vegetable raw materials and food products.Conclusion. Content of the main macro- and microelements was determined in the plants A. annua, A. ludoviciana and A. austriaca growing in NBG. The tendency of plants A. ludoviciana to accumulate high concentrations of iron in the roots and aerial part was observed. The obtained data will be useful for forecasting and evaluating the results of introduction of new promising species of the genus Artemisia, in breeding of new varieties of wormwood, to determine their pharmacological properties and to make a decision about the feasibility of using them in herbal tea and food products.

Мета. Визначити мінеральний склад рослин видів роду Artemisia (А. dracunculus L., A. abrotanum L. та A. argyi H.Lév. & Vaniot) для з’ясування можливості їх безпечного використання у харчовій та фармацевтичній галузях промисловості України. Методи. Рентгено-флуоресцентний метод визначення елементного складу рослинної сировини. Результати. Визначено вміст мінеральних елементів у рослинах роду Artemisia залежно від їхньої здатності поглинати елементи з ґрунту й накопичувати в коренях та органах наземної частини. Установлено кількісний уміст 21 макро- й мікроелемента, а також виявлено деякі особливості їхньої міграції та розподілу в системі ґрунт–корені–рослина. Зокрема, наземна частина досліджуваних рослин містить K, Fe, Cu, Zn та Mn, які є найважливішими елементами в житті рослинного організму. Досить високим є вміст мезоелементів Ca та S. Кількість токсичних елементів Pb, Sr і Zr у рослинах незначна. Елементи K і S накопичуються в наземній частині. Уміст елементів у наземній частині рослин за зменшенням їхньої концентрації можна представити у вигляді таких рядів: для Artemisia dracunculus – S> K> Ca> Cl> Fe> Sr> Zn> Mn> Cu> Zr> Rb> Br> Cr; для A. abrotanum – K> Ca> S> Cl> Fe> Zn> Sr> Mn> Cu> Br> Cr> Co> Zr> Rb> Ni; для A. argyi – K> Ca> S> Fe> Cl> Sr> Zn> Mn> Co> Zr> Cu> Rb> Br> Se. Уміст токсичних елементів у досліджуваних рослинах знаходився в межах гранично допустимих концентрацій для рослинної сировини та продуктів харчування. Висновки. Уперше в умовах інтродукції в Національному ботанічному саду ім. М. М. Гришка НАН України в рослинах Artemisia dracunculus, A. abrotanum та A. argyi визначено вміст макро- та мікроелементів, які безпосередньо пов’язані з метаболізмом біологічно активних сполук. З’ясовано особливості їхнього розподілу за органами рослин при переході з ґрунту в наземну масу. Отримані результати можуть бути використані для оцінювання та порівняння якості рослинної сировини представників роду Artemisia, з’ясування фармакологічних властивостей цих рослин, пов’язаних з деякими елементами мінерального складу, і використання їх у медичній та харчовій галузях. Отримані дані мають як наукове, так і практичне значення в доборі господарсько-цінних видів рослин для збагачення культигенної флори України.

Antecedentes y Objetivos: Los habitantes de la Meseta Purépecha conservan un excelente conocimiento ancestral sobre plantas medicinales utilizadas para tratar afecciones dermatológicas que no ha sido documentado. Un estudio etnofarmacológico fue realizado en esta región para recopilar información sobre el uso de plantas medicinales y preparaciones herbarias utilizadas en la zona para el tratamiento de afecciones dermatológicas, con el objetivo de difundir la medicina tradicional Purépecha e identificar plantas prometedoras en el desarrollo de tratamientos para afecciones cutáneas. Métodos: El estudio se realizó en los 21 municipios que componen la Meseta Purépecha. Se entrevistó a un total de 86 habitantes locales (62 mujeres y 24 hombres). Los datos se analizaron cuantitativamente mediante la determinación del valor de uso, nivel de fidelidad y el factor de consenso informante. Resultados clave: En total 97 especies de plantas pertenecientes a 47 familias fueron documentadas para el tratamiento de 19 afecciones dermatológicas en la Meseta Purépecha. Asteraceae fue la familia principal entre las plantas colectadas (20.61%), seguida de Lamiaceae (13.40%) y Solanaceae (5.15%). La mayor cantidad de plantas se utilizó para tratamiento de heridas (40.20%), inflamación de la piel (37.11%) y erupciones cutáneas (37.11%). La principal parte utilizada de la planta fue la aérea (34.75%). Las plantas medicinales con mayores valores de uso fueron Heterotheca inuloides (0.53), Aloe vera (0.37) y Oenothera rosea (0.21). La comparación de los resultados con la literatura etnomedicinal reveló que 8.25% de las plantas utilizadas en la Meseta Purépecha se registraron por primera vez para tratamiento de afecciones dermatológicas. Conclusiones: Este estudio proporciona nueva información sobre plantas medicinales utilizadas en la Meseta Purépecha para tratamiento de enfermedades cutáneas. Se requieren futuras investigaciones farmacológicas y toxicológicas para demostrar la eficacia y seguridad de estas especies para el tratamiento de afecciones dermatológicas.

The inbred “SJ11-3” pepper was cultured in yellow brown soil, paddy soil, fluvo-aquic soil, and pastoral soil, and the factors affecting the absorption of trace elements and fruit quality were analyzed. The results showed that the physicochemical properties of the soils were significantly different, which led to differences in the nutritional quality of pepper fruits. The pH value had a significant effect on the absorption of trace elements in pepper. The increase of pH promoted the absorption of magnesium and molybdenum but inhibited the absorption of zinc, copper, manganese, and iron. The stepwise multivariable regression analysis showed that the amount of molybdenum in soil was the main factor affecting the total amino acid content of pepper. Total nitrogen, zinc, and copper were the main factors that contributed to the soluble sugar content of pepper, and the available potassium was the major determinant of the vitamin C content of pepper. This study provides new insight on the pepper fruit quality grown on different types of soil with varying levels of trace elements.

Background and Aims: Inhabitants of the Purépecha Plateau preserve an excellent ancestral knowledge on medicinal plants used for dermatological affections, which has not been documented. An ethnopharmacological survey was carried out in this region to gather information on the use of medicinal plants and herbal preparations for treating dermatological affections, to disseminate the Purépecha indigenous knowledge and identifying promising plants for developing new formulations for cutaneous conditions.Methods: The study was conducted in the 21 municipalities that compose the Purépecha Plateau. A total of 86 local inhabitants (62 women and 24 men) were interviewed. The data were quantitatively analyzed through the determination of the use value, fidelity level and informant consensus factor.Key results: A total of 97 plant species belonging to 47 families were documented for treating 19 dermatological conditions on the Purépecha Plateau. Asteraceae was the leading family among the collected medicinal plants (20.61%), followed by Lamiaceae (13.40%) and Solanaceae (5.15%). The largest number of plants was used for the treatment of cuts (40.20%), skin inflammation (37.11%) and rash (37.11%). The aerial parts were the most commonly used (34.75%). The medicinal plant species with larger use values were Heterotheca inuloides (0.53), Aloe vera (0.37) and Oenothera rosea (0.21). The comparison of results with ethnomedicinal literature worldwide revealed that 8.25% of plants used on the Purépecha Plateau were recorded for the first time for the treatment of dermatological affections.Conclusions: This study provides new information on medicinal plants used on the Purépecha Plateau to treat cutaneous diseases. Future pharmacological and toxicological investigations are required to demonstrate the efficacy and safety of these species for treating dermatological affections. | Antecedentes y Objetivos: Los habitantes de la Meseta Purépecha conservan un excelente conocimiento ancestral sobre plantas medicinales utilizadas para tratar afecciones dermatológicas que no ha sido documentado. Un estudio etnofarmacológico fue realizado en esta región para recopilar información sobre el uso de plantas medicinales y preparaciones herbarias utilizadas en la zona para el tratamiento de afecciones dermatológicas, con el objetivo de difundir la medicina tradicional Purépecha e identificar plantas prometedoras en el desarrollo de tratamientos para afecciones cutáneas.Métodos: El estudio se realizó en los 21 municipios que componen la Meseta Purépecha. Se entrevistó a un total de 86 habitantes locales (62 mujeres y 24 hombres). Los datos se analizaron cuantitativamente mediante la determinación del valor de uso, nivel de fidelidad y el factor de consenso informante.Resultados clave: En total 97 especies de plantas pertenecientes a 47 familias fueron documentadas para el tratamiento de 19 afecciones dermatológicas en la Meseta Purépecha. Asteraceae fue la familia principal entre las plantas colectadas (20.61%), seguida de Lamiaceae (13.40%) y Solanaceae (5.15%). La mayor cantidad de plantas se utilizó para tratamiento de heridas (40.20%), inflamación de la piel (37.11%) y erupciones cutáneas (37.11%). La principal parte utilizada de la planta fue la aérea (34.75%). Las plantas medicinales con mayores valores de uso fueron Heterotheca inuloides (0.53), Aloe vera (0.37) y Oenothera rosea (0.21). La comparación de los resultados con la literatura etnomedicinal reveló que 8.25% de las plantas utilizadas en la Meseta Purépecha se registraron por primera vez para tratamiento de afecciones dermatológicas.Conclusiones: Este estudio proporciona nueva información sobre plantas medicinales utilizadas en la Meseta Purépecha para tratamiento de enfermedades cutáneas. Se requieren futuras investigaciones farmacológicas y toxicológicas para demostrar la eficacia y seguridad de estas especies para el tratamiento de afecciones dermatológicas.

Мета. Визначити вплив факторів вирощування на господарсько-цінні характеристики нових сортів пшениці м’якої озимої. Методи. Польовий, біохімічні методи аналізу та дисперсійний аналіз. Результати. Встановлено частки впливу умов зони вирощування, вегетаційного періоду року та генотипу на врожайність, вміст білка і клейковини в зерні сортів пшениці м’якої озимої. На врожайність досліджуваних сортів найбільше вплинули умови зони вирощування (73%). Так, у середньому за 2020–2021 рр. у зоні Лісостепу вона становила 6,23–8,39 т/га (максимальна); Полісся – 5,31–7,02; Степу – 5,16–6,63 т/га. Сорти, які в зоні Полісся показали низьку врожайність, у Степу характеризувалися вищою. Частка впливу умов зони вирощування на вміст білка в зерні досліджуваних сортів становила 49%; умов вегетаційного періоду року – 42%. Найбільший вміст білка у всіх зонах вирощування мав сорт ‘МАНДАРИН’ (14,5–16,4%). У Степу та Лісостепі найбільшу його кількість виявлено в зерні сортів ‘Тата Мата’ (13,6–14,3%), ‘Енеїда’ (13,6–14,3%) та ‘Новатор’ (14,2 і 13,2%), в Поліссі – у ‘Вагома’ та ‘Енеїда’ (по 13,4%). На вміст клейковини в зерні досліджуваних сортів умови зони вирощування впливали на 64%, вегетаційного періоду року – на 28%. Вплив генотипу на вміст білка і клейковини становив 5 і 4% відповідно. У всіх зонах вирощування найбільше клейковини містило зерно сортів ‘МАНДАРИН’ та ‘Енеїда’ (27,7–31,8 і 27,3–30,3%). У Степу та Лісостепі високий вміст клейковини мали сорти ‘Ілюзіон’ (28,4 та 30,8%) і ‘Тата Мата’ (27,8 та 29,8%). Висновки. Встановлено, що на врожайність сортів пшениці м’якої озимої суттєво впливали умови зони вирощування (73%) та взаємодія факторів зона × рік (21%). Частка впливу умов зони вирощування на вміст білка і клейковини становила 49 і 64% (суттєва), умов вегетаційного періоду року – 21 і 28%, а генотипу – 5 і 4% відповідно. Отже, для отримання високого врожаю пшениці м’якої озимої необхідно підбирати сорти, враховуючи істотний вплив умов ґрунтово-кліматичної зони вирощування на показники продуктивності.

An attempt has been made to study the effect of elevated temperature on soil hydrothermal regimes and winter wheat growth under simulated warming in temperature gradient tunnel (TGT). Results showed that bulk density (BDs) of 0, 0.9, and 2.5 °C were significantly different whereas BDs of 2.8 and 3.5 °C were not significantly different. Water filled pore space (WFPS) was maximum at 3.5 °C temperature rise and varied between 43.80 and 98.55%. Soil surface temperature (ST) at different dates of sowing increased with rise in sensor temperature and highest ST was observed at S5 sensors (3.5 °C temperature rise). Temperature and its difference were high for the top soil, and were stable for the deep soil. Photosynthesis rate (μmol CO₂ m⁻² s⁻¹) of wheat was lower at higher temperature in different growth stages of wheat. In wheat, stomatal conductance declined from 0.67 to 0.44 mol m⁻² s⁻¹ with temperature rise. Stomatal conductance decreased with increase in soil temperature and gravimetric soil moisture content (SWC). In TGT, 0 °C temperature rise showed highest root weight density (RWD) (5.95 mg cm⁻³); whereas, 2.8 and 3.5 °C showed lowest RWD (4.90 mg cm⁻³). Harvest index was maximum (0.37) with 0 °C temperature rise, and it decreased with increase in temperature, which indicated that both grain and shoot biomass decreased with increase in temperature. Intensive studies are needed to quantify the soil hydrothermal regimes inside TGT along with the crop growth parameters.

Purpose. To determine the growing factors impact the economically valuable characteristics of new soft winter wheat varieties.Methods. Field, biochemical methods, ANOVA.Results. The influence of the growing zone, the growing season conditions and the genotype of the soft winter wheat varieties on yield, protein and gluten content were determined. The conditions of the growing zone have the greatest influence on studied varieties yield – 73%. On average, for 2020–2021, the maximum yield was obtained in the Forest-Steppe zone – 6.23–8.39 t/ha. In the Forest zone, the yield of studied soft winter wheat varieties was 5.31–7.02 t/ha. For the Steppe zone, the yield was within 5.16–6.63 t/ha. It was determined that varieties which showed low yield in the Forrest zone were characterized by higher yield in the Steppe zone. It was found that the growing zone (49%) and growing season (42%) conditions have the greatest effect on the protein content in grain of studied varieties. It was determined that variety ‘MANDARIN’ was characterized by the highest protein content in all growing zones (14.5–16.4%). In the Steppe and Forest-Steppe zones, high protein content was identified in grain of wheat varieties ‘Tata Mata’ (13.6–14.3%), ‘Eneida’ (13.6–14.3%) and ‘Novator’ (14.2 and 13.2%), in the Forest zone – in grain of varieties ‘Vahoma’ and ‘Eneida’ – 13.4% each. It was found that the growing zone conditions impacted gluten content in grain of studied wheat varieties by 64%, the influence of the growing season conditions was 28%. The effect of variety genotype on protein and gluten content was 5 and 4%, respectively. The grain of soft winter wheat varieties ‘MANDARIN’ and ‘Eneida’ contained the largest amount of gluten in all growing zones (27.7–31.8% and 27.3–30.3%). For the Steppe and Forest-Steppe zones, a high gluten content was found in grains of varieties ‘Illusion’ (28.4 and 30.8%) and ‘Tata Mata’ (27.8 and 29.8%).Conclusions. It was found that growing zone conditions of soft winter wheat varieties (73%) and the interaction of factors zone × year (21%) impacted the yield significantly. The growing zone conditions (49 and 64%), growing season conditions (21 and 28%) and genotype of variety (5 and 4%, respectively) had a significant influence on protein and gluten content. Therefore, a significant influence of growing zone conditions on the productivity indicators of soft winter wheat determines the need to select varieties in order to obtain a high yield, taking into account the soil and climatic zone | Мета. Визначити вплив факторів вирощування на господарсько-цінні характеристики нових сортів пшениці м’якої озимої.Методи. Польовий, біохімічні методи аналізу та дисперсійний аналіз.Результати. Встановлено частки впливу умов зони вирощування, вегетаційного періоду року та генотипу на врожайність, вміст білка і клейковини в зерні сортів пшениці м’якої озимої. На врожайність досліджуваних сортів найбільше вплинули умови зони вирощування (73%). Так, у середньому за 2020–2021 рр. у зоні Лісостепу вона становила 6,23–8,39 т/га (максимальна); Полісся – 5,31–7,02; Степу – 5,16–6,63 т/га. Сорти, які в зоні Полісся показали низьку врожайність, у Степу характеризувалися вищою. Частка впливу умов зони вирощування на вміст білка в зерні досліджуваних сортів становила 49%; умов вегетаційного періоду року – 42%. Найбільший вміст білка у всіх зонах вирощування мав сорт ‘МАНДАРИН’ (14,5–16,4%). У Степу та Лісостепі найбільшу його кількість виявлено в зерні сортів ‘Тата Мата’ (13,6–14,3%), ‘Енеїда’ (13,6–14,3%) та ‘Новатор’ (14,2 і 13,2%), в Поліссі – у ‘Вагома’ та ‘Енеїда’ (по 13,4%). На вміст клейковини в зерні досліджуваних сортів умови зони вирощування впливали на 64%, вегетаційного періоду року – на 28%. Вплив генотипу на вміст білка і клейковини становив 5 і 4% відповідно. У всіх зонах вирощування найбільше клейковини містило зерно сортів ‘МАНДАРИН’ та ‘Енеїда’ (27,7–31,8 і 27,3–30,3%). У Степу та Лісостепі високий вміст клейковини мали сорти ‘Ілюзіон’ (28,4 та 30,8%) і ‘Тата Мата’ (27,8 та 29,8%).Висновки. Встановлено, що на врожайність сортів пшениці м’якої озимої суттєво впливали умови зони вирощування (73%) та взаємодія факторів зона × рік (21%). Частка впливу умов зони вирощування на вміст білка і клейковини становила 49 і 64% (суттєва), умов вегетаційного періоду року – 21 і 28%, а генотипу – 5 і 4% відповідно. Отже, для отримання високого врожаю пшениці м’якої озимої необхідно підбирати сорти, враховуючи істотний вплив умов ґрунтово-кліматичної зони вирощування на показники продуктивності.

Purpose. To determine the patterns of influence of gro­wing factors on the economically valuable characteristics of new soybean varieties. Methods. Field, biochemical methods, analysis of variance. Results. The rates of the influence of the growing zone, the conditions of the growing season of the year and the soybean variety on the yield, weight of 1000 seeds, the content of crude protein and oil, and protein and oil collection were determined. The greatest influence on the yield of the studied varieties had a growing zone – 55%. On average the maximum yield was obtained in Forest-steppe zone 2.48–3.58 t/ha, the lowest – in Steppe zone (1.33–1.89 t/ha) for 2017–2018. In the same period the weight of 1000 seeds on average was 125.1–169.9 g in the Steppe zone, in Forest-Steppe zone it was 130.2–207.8 g and 143.9–188.0 g in Fo­rrest zone. According to the results of analysis of variance, it was determined that the growing zone has the greatest influence on weight of 1000 seeds – 31%, variety – 21% and conditions of the growing season of the year – 13%. The main characteristics of soybean quality are the content of crude protein and oil in seeds. The highest level of crude protein was observed in soybean variety in Forest-Steppe zone – 37.5–44.0%. In Forrest zone, the crude protein content was 34.4–41.7%, in the Steppe zone 35.4–40.1%. The maximum level of this characteristic was observed in variety ‘NS Diyana’ – 44.0% in Forest-Steppe zone, in Forrest zone – in the variety ‘Alexa’ 41.7%, in Steppe zone – in variety ‘NS Diyana’ 40.1%. Thus, the growing zone (31%) and variety (25%) had the greatest influence on the content of crude protein; the interaction of factors (variety and growing zone) affected 17%. The average oil content for 2017‑2018 ranges from 19.8 to 24.2%. High oil content was noted in ‘Adsoy’ variety in Forrest and Forest-Steppe zones, 24.2 and 22.6%, respectively, and ‘Azimut’ – 23.8% in Steppe zone. The results of the analysis of variance showed that the growing zone to a greater extent affected the oil content in soybean seeds by 25%, variety – 21%, and the interaction of factors of the variety and gro­wing zone by 21%. Conclusions. According to the results of multifactor analysis of variance, it was determined that the growing zone had the greatest influence on the studied parameters. It was found that the rate of the influence of gro­wing zone of soybean varieties is 25–55%, depending on the studied characteristic. It was determined that the influence of the variety was 4–25%, the conditions of the growing season affected by 1–26%.

Despite the proximity in zones of adaptation for soft and hard winter wheat (SWW and HWW; Triticum aestivum L.), agronomic evaluations have been confined to market class. Our objectives were to compare SWW and HWW regarding yield and agronomic attributes; genotype, environment, and their interaction; and rates of yield gain. Yield, grain volume weight, heading date, and plant height were collected from 40 adjacent studies evaluating HWW and SWW cultivars in 20 Kansas environments (n = 2,885). Growing season weather partially explained the variability in yield (47–51%), heading date (58–92%), and plant height (67–80%). Yield was greater in SWW than in HWW (3.73 vs. 3.48 Mg ha⁻¹), and a quadratic relationship between the 10th, mean, and 90th percentile yields suggested that SWW has a greater yield potential than HWW, although grain volume weight was greater in HWW (743 vs. 733 kg m⁻³). An asymmetric yield response for both classes was associated with greater phenotypic plasticity, which portrayed a more positive response for SWW. We performed a literature review that suggested a greater genetic gain for SWW than for HWW (33 vs. 17 kg ha⁻¹ yr⁻¹). This gain, however, represented a smaller portion of the regional yield gain (considering both genetic gain and adoption of agronomic practices) of each class (72 vs. 81%). We concluded that SWW outyields HWW due to greater rates of genetic gain, partially due to breeding in higher yield environments, and more positive phenotypic plasticity of yield in high‐yielding environments coupled to yield stability in excessively moist environments.

Purpose. To determine the patterns of influence of gro­wing factors on the economically valuable characteristics of new soybean varieties. Methods. Field, biochemical methods, analysis of variance. Results. The rates of the influence of the growing zone, the conditions of the growing season of the year and the soybean variety on the yield, weight of 1000 seeds, the content of crude protein and oil, and protein and oil collection were determined. The greatest influence on the yield of the studied varieties had a growing zone – 55%. On average the maximum yield was obtained in Forest-steppe zone 2.48–3.58 t/ha, the lowest – in Steppe zone (1.33–1.89 t/ha) for 2017–2018. In the same period the weight of 1000 seeds on average was 125.1–169.9 g in the Steppe zone, in Forest-Steppe zone it was 130.2–207.8 g and 143.9–188.0 g in Fo­rrest zone. According to the results of analysis of variance, it was determined that the growing zone has the greatest influence on weight of 1000 seeds – 31%, variety – 21% and conditions of the growing season of the year – 13%. The main characteristics of soybean quality are the content of crude protein and oil in seeds. The highest level of crude protein was observed in soybean variety in Forest-Steppe zone – 37.5–44.0%. In Forrest zone, the crude protein content was 34.4–41.7%, in the Steppe zone 35.4–40.1%. The maximum level of this characteristic was observed in variety ‘NS Diyana’ – 44.0% in Forest-Steppe zone, in Forrest zone – in the variety ‘Alexa’ 41.7%, in Steppe zone – in variety ‘NS Diyana’ 40.1%. Thus, the growing zone (31%) and variety (25%) had the greatest influence on the content of crude protein; the interaction of factors (variety and growing zone) affected 17%. The average oil content for 2017‑2018 ranges from 19.8 to 24.2%. High oil content was noted in ‘Adsoy’ variety in Forrest and Forest-Steppe zones, 24.2 and 22.6%, respectively, and ‘Azimut’ – 23.8% in Steppe zone. The results of the analysis of variance showed that the growing zone to a greater extent affected the oil content in soybean seeds by 25%, variety – 21%, and the interaction of factors of the variety and gro­wing zone by 21%. Conclusions. According to the results of multifactor analysis of variance, it was determined that the growing zone had the greatest influence on the studied parameters. It was found that the rate of the influence of gro­wing zone of soybean varieties is 25–55%, depending on the studied characteristic. It was determined that the influence of the variety was 4–25%, the conditions of the growing season affected by 1–26%.

Мета. Вивчення адаптивності сучасних сортів пшениці озимої за екологічними параметрами та встановлення рівня їхньої врожайності залежно від погодних умов року, системи основного удобрення та рівня азотного живлення. Методи. Польовий, статистично-математичний аналіз. Результати. Наведено результати досліджень протягом 2016–2018 рр. показників екологічної пластичності, гомеостатичності та стабільності врожайності сучасних сортів пшениці озимої залежно від доз азотного підживлення на фоні основного внесення N30P30K30 в умовах Східного Лісостепу України. Встановлено специфічну реакцію сортів на дози прикореневого азотного підживлення залежно від розвитку посівів восени, часу відновлення весняної вегетації рослин та погодних умов протягом весняно-літнього періоду. Для досліджуваних сортів визначено показники гомеостатичності (Hom), що дало можливість оцінити сорти за їхньою придатністю для вирощування в умовах регіону. Оцінка агрономічної стабільності досліджуваних сортів пшениці озимої показала високий рівень реалізації потенціалу їхньої врожайності, який на контрольних варіантах (без удобрення) становив 86,7%. У варіантах прикореневого азотного підживлення рослин у фазу весняного кущіння (N20, N40, N60) цей показник змінювався від 85,6 до 87,4%. Висновки. Найвищу врожайність (5,77–7,01 т/га) забезпечив сорт ‘Епоха одеська’ з позитивним генотиповим ефектом (0,16–0,43 т/га). Сорти ‘Епоха одеська’ та ‘Статна’ можна вважати інтенсивними, оскільки за роки досліджень мали вищу врожайність та сильно виражену реакцію на умови вирощування. За роки досліджень на всіх варіантах удобрення сорт ‘Смуглянка’ виявився найціннішим за показниками найменшого коливання врожайності (0,46–0,61 т/га) й коефіцієнта варіації (V = 3,8–5,2%), мав найвищі значення гомеостатичності (Hom = 11,57–15,93) та агрономічної стабільності реалізації потенціалу продуктивності (As = 94,8–96,2%). При цьому застосування різних доз азоту не впливало на прояв стабільності цього сорту. Отже, сорт ‘Смуглянка’ виявився стабільнішим та економічно цінним порівняно з сортами ‘Епоха одеська’ та ‘Статна’, які мали потенційно вищу продуктивність, але з великим її коливанням.

Before the advent of the wheat genomic era, a wide range of studies were conducted to understand the chemistry and functions of the wheat storage proteins, which are the major determinants of wheat flour the suitability of wheat flour for various end products, such as bread, noodles and cakes. Wheat grain protein is divided into gluten and non-gluten fractions and the wheat processing quality mainly depends on the gluten fractions. Gluten provides the unique extensibility and elasticity of dough that are essential for various wheat end products. Disulfide bonds are formed between cysteine residues, which is the chemical bases for the physical properties of dough. Based on the SDS-extractability, grain protein is divided into SDS-unextractable polymeric protein (UPP) and SDS-extractable polymeric protein. The percentage of UPP is positively related to the formation of disulfide bonds in the dough matrix. In the wheat genomic era, new glutenins with long repetitive central domains that contain a high number of consensus hexapeptide and nonapeptide motifs as well as high content of cysteine and glutamine residues should be targeted.

Мета. Провести комплексне дослідження морфологічних особливостей рослин роду Vigna, оцінити їх продуктивний потенціал залежно від видових особливостей за умов інтродукції в Правобережному Лісостепу України. Методи. Основний метод роботи - порівняльний морфологічний аналіз рослин, вирощених із насіння. Дослідження проводили на інтродукційних ділянках та в лабораторних умовах відділу культурної флори Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України впродовж 2019-2021 рр. Матеріалом для досліджень слугували рослини чотирьох видів роду Vigna: V. radiata (L.) R.Wilczek, V. angularis (Willd.) Ohwi & H.Ohashi, V. mungo (L.) Hepper, V. unguiculata (L.) Walp. Вивчали закономірності проходження ростових процесів і розвитку рослин залежно від видових особливостей. Визначали ґрунтову схожість насіння без попередньої підготовки залежно від видових особливостей. Використовували польові, лабораторні а також методи дисперсійного аналізу і статистичної оцінки середніх даних з використанням програми Microsoft Excel (2010). Результати. Виявлено, що насіння рослин V. radiata, V. angularis, V. mungo, V. unguiculata за інтродукції в Правобережному Лісостепу України характеризуються високим рівнем енергії проростання (від 64,8% у V. angularis до 78,9% у V. unguiculata) та схожості (від 84,3% у V. radiata до 99,6% у V. angularis), інтенсивністю росту й розвитку наземних і підземних органів упродовж вегетації та продуктивністю насіння (від 468 г/м2 у V. radiata до 585 г/м2 у V. mungo). Це свідчить про перспективність їх культивування як вихідного матеріалу для селекційних досліджень та доцільність для використання у рослинництві, що дасть змогу розширити потенціал сировинної бази в доповнення традиційним бобово-злаковим культурам. Висновки. Вивчено морфологічні характеристики насіння, вегетативних та генеративних органів рослин видів роду Vigna. Установлено особливості формування продуктивності насіння, наземної та підземної частини рослин упродовж вегетації залежно від видоспецифіки в умовах інтродукції в Правобережному Лісостепу України.

Aim. To conduct a comprehensive study of morphological features of the genus Vigna plants, to assess their productive potential depending on the species characteristics under the conditions of introduction in the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine. Methods. The main method of work was a comparative morphological analysis of plants grown from seeds. The research was carried out at the introduction sites and in the laboratory of the Department of Cultural Flora of the M. M. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine during 2019–2021. Plants of four species of the genus Vigna: V. radiata (L.) R.Wilczek, V. angularis (Willd.) Ohwi & H.Ohashi, V. mungo (L.) Hepper, V. unguiculata (L.) Walp were the material for the study. We studied the patterns of growth processes and plant development depending on species characteristics. Soil germination of seeds without prior preparation was determined depen ding on species characteristics. Field, laboratory and me thods of analysis of variance and statistical evaluation of average data using Microsoft Excel (2010) were used. Results. It was revealed that the seeds of plants V. radiata, V. angularis, V. mungo, V. unguiculata being introduced in the Right Bank Forest-Steppe of Ukraine were characterized by a high level of sprouting energy (from 64.8% in V. angularis to 78.9% in V. unguiculata ) and germination (from 84.3% in V. radiata to 99.6% in V. angularis), the intensity of growth and development of aboveground and underground organs during the growing season and seed productivity (from 468 g/m2 in V. radiata to 585 g/m2 in V. mungo). This indicates the prospects of their cultivation as a source material for breeding research and the advisability of use in crop production, which will expand the potential of the raw material base in addition to traditional legumes and cereals. Conclusions. The morphological characteristics of seeds, vegetative and reproductive organs of plants of the genus Vigna were studied. Peculiarities of formation of seed productivity, aboveground and underground part of plants during vegetation depending on species specificity in the conditions of introduction in the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine were determined. | Мета. Провести комплексне дослідження морфологічних особливостей рослин роду Vigna, оцінити їх продуктивний потенціал залежно від видових особливостей за умов інтродукції в Правобережному Лісостепу України. Методи. Основний метод роботи - порівняльний морфологічний аналіз рослин, вирощених із насіння. Дослідження проводили на інтродукційних ділянках та в лабораторних умовах відділу культурної флори Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України впродовж 2019-2021 рр. Матеріалом для досліджень слугували рослини чотирьох видів роду Vigna: V. radiata (L.) R.Wilczek, V. angularis (Willd.) Ohwi & H.Ohashi, V. mungo (L.) Hepper, V. unguiculata (L.) Walp. Вивчали закономірності проходження ростових процесів і розвитку рослин залежно від видових особливостей. Визначали ґрунтову схожість насіння без попередньої підготовки залежно від видових особливостей. Використовували польові, лабораторні а також методи дисперсійного аналізу і статистичної оцінки середніх даних з використанням програми Microsoft Excel (2010). Результати. Виявлено, що насіння рослин V. radiata, V. angularis, V. mungo, V. unguiculata за інтродукції в Правобережному Лісостепу України характеризуються високим рівнем енергії проростання (від 64,8% у V. angularis до 78,9% у V. unguiculata) та схожості (від 84,3% у V. radiata до 99,6% у V. angularis), інтенсивністю росту й розвитку наземних і підземних органів упродовж вегетації та продуктивністю насіння (від 468 г/м2 у V. radiata до 585 г/м2 у V. mungo). Це свідчить про перспективність їх культивування як вихідного матеріалу для селекційних досліджень та доцільність для використання у рослинництві, що дасть змогу розширити потенціал сировинної бази в доповнення традиційним бобово-злаковим культурам. Висновки. Вивчено морфологічні характеристики насіння, вегетативних та генеративних органів рослин видів роду Vigna. Установлено особливості формування продуктивності насіння, наземної та підземної частини рослин упродовж вегетації залежно від видоспецифіки в умовах інтродукції в Правобережному Лісостепу України.

Мета. Оцінити комбінаційну здатність, особливості та характер успадкування ознаки «кількість зерен з головного колоса» у сортів пшениці ярої твердої для подальшого їх залучення у селекційні програми. Методи. Дослідження проводили в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН Ураїни. До схрещувань за повною діалельною схемою (7 ´ 7) були залучені сорти (‘Жізель’, ‘МІП Райдужна’, ‘Харківська 27’, ‘Харківська 39’, ‘Спадщина’, ‘Кучумовка’, ‘Тера’) вітчизняної селекції. Батьківські компоненти та F1 досліджували в польових умовах 2016–2017 рр. Результати. Дисперсійний аналіз комбінаційної здатності виявив значну перевагу ефектів загальної комбінаційної здатності (ЗКЗ). Середній квадрат специфічної комбінаційної здатності (СКЗ) значно поступався ЗКЗ, проте був достовірним в обидва роки досліджень. Стабільно високі ефекти ЗКЗ у 2016 та 2017 рр. було визначено в сорту ‘Тера’ (gi = 1,35; 2,37). Неалельної взаємодії не було виявлено, що дало змогу провести аналіз основних праметрів генетичної варіації. В обидва роки досліджень у фенотиповому прояві кількості зерен з головного колоса домінантні ефекти (H1 та H2) переважали над адититвними (D).  Показник середнього ступеня домінування вказував на наддомінування (H1/D). Показник середнього ступеня домінування в локусах () також вказував на наддомінування. Домінування було достовірно спрямованим. Домінантні ефекти генів збільшували кількість зерен, тоді як рецесивні – зменшували. Виявлено щонайменше одну групу генів, яка зумовлювала домінування. Загалом кількісно у дослідженнях сортів переважали домінантні гени (F > 0), або групи генів. Високий коефіцієнт успадковуваності у широкому розумінні (H2 = 0,88; 0,90) свідчить про значну фенотипову обумовленість генетичним чинникам. Коефіцієнт успадковуваності у вузькому розумінні (h2 = 0,31; 0,38) указує на середній внесок адитивних ефектів генів над домінантними. Висновки. Виявлені селекційно-генетичні особливості за ознакою «кількість зерен з головного колоса» дають змогу прогнозувати ефективність доборів, спрямованих на збільшення ознаки в новоствореному гібридному матеріалі. Проте, через переважання домінантних ефектів та наддомінування в генетичному контролі ознаки, ефективнішими будуть добори в більш пізніх поколіннях. Як генетичні джерела для збільшення ознаки «кількість зерен з головного колоса» слід використовувати сорти ‘Харківська 27’, ‘Харківська 39’ та ‘Тера’.

Aim. To assess the combining ability, features and nature of the inheritance of the trait “number of grains from the main spike” in varieties of spring durum wheat for their further involvement in breeding programs. Methods. The investigations were carried out at the V. M. Remeslo Institute of Wheat of NAAS of Ukraine. Varieties (‘Zhizel’, ‘MIP Raiduzhna’, ‘Kharkivska 27’, ‘Kharkivska 39’, ‘Spadshchyna’, ‘Kuchumovka’, ‘Tera’) of domestic breeding were involved in crossings according to the full diallel scheme (7 ´ 7). Parental components and F1 were studied in the field in 2016, 2017. Results. The analysis of variance of combining ability showed a significant advantage in general combining abili­ty (GCA) effects. The mean square of the specific combi­ning ability (SCA) was significantly inferior to the GCA, but was significant in both years of the study. Consistently high GCA effects in 2016, 2017 were determined in the variety ‘Tera’ (gi = 1.35; 2.37). Non-alelic gene interaction was not found, which made it possible to analyze the main parame­ters of genetic variation. In two years of investigations, in the phenotypic manifestation of the number of grains from the main spike, dominant effects (H1 and H2) survived over additive ones (D). The average degree of dominance indicated overdominance (H1/D). The indicator of the ave­rage degree of dominance in loci () also indicated overdominance. Dominance was significantly oriented. Dominant effects of genes increased the number of grains, while recessive effects decreased them. At least one group of genes has been identified that has led to dominance. In general, dominant genes (F > 0) or groups of genes dominated quantitatively in cultivar investigated. A high coefficient of heritability in a broad sense (H2 = 0.88; 0.90) indicates a significant phenotypic conditionality to genetic factors. The coefficient of heritability in a narrow sense (h2 = 0.31; 0.38) indicates the average contribution of the additive effects of genes over the dominant ones. Conclusions. The identified breeding and genetic features on the basis of the “number of grains from the main spike” trait make it possible to predict the effectiveness of selections aimed at increasing the trait in the newly hybrid material. However, due to the predominance of dominant effects and overdominance in the genetic control of a trait, selection in later generations will be more effective. Varieties ‘Kharkivska 27’, ‘Kharkivska 39’ and ‘Tera’ should be used as genetic sources to increase the trait “number of grains from the main spike”. | Мета. Оцінити комбінаційну здатність, особливості та характер успадкування ознаки «кількість зерен з головного колоса» у сортів пшениці ярої твердої для подальшого їх залучення у селекційні програми. Методи. Дослідження проводили в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН Ураїни. До схрещувань за повною діалельною схемою (7 ´ 7) були залучені сорти (‘Жізель’, ‘МІП Райдужна’, ‘Харківська 27’, ‘Харківська 39’, ‘Спадщина’, ‘Кучумовка’, ‘Тера’) вітчизняної селекції. Батьківські компоненти та F1 досліджували в польових умовах 2016–2017 рр. Результати. Дисперсійний аналіз комбінаційної здатності виявив значну перевагу ефектів загальної комбінаційної здатності (ЗКЗ). Середній квадрат специфічної комбінаційної здатності (СКЗ) значно поступався ЗКЗ, проте був достовірним в обидва роки досліджень. Стабільно високі ефекти ЗКЗ у 2016 та 2017 рр. було визначено в сорту ‘Тера’ (gi = 1,35; 2,37). Неалельної взаємодії не було виявлено, що дало змогу провести аналіз основних праметрів генетичної варіації. В обидва роки досліджень у фенотиповому прояві кількості зерен з головного колоса домінантні ефекти (H1 та H2) переважали над адититвними (D).  Показник середнього ступеня домінування вказував на наддомінування (H1/D). Показник середнього ступеня домінування в локусах () також вказував на наддомінування. Домінування було достовірно спрямованим. Домінантні ефекти генів збільшували кількість зерен, тоді як рецесивні – зменшували. Виявлено щонайменше одну групу генів, яка зумовлювала домінування. Загалом кількісно у дослідженнях сортів переважали домінантні гени (F > 0), або групи генів. Високий коефіцієнт успадковуваності у широкому розумінні (H2 = 0,88; 0,90) свідчить про значну фенотипову обумовленість генетичним чинникам. Коефіцієнт успадковуваності у вузькому розумінні (h2 = 0,31; 0,38) указує на середній внесок адитивних ефектів генів над домінантними. Висновки. Виявлені селекційно-генетичні особливості за ознакою «кількість зерен з головного колоса» дають змогу прогнозувати ефективність доборів, спрямованих на збільшення ознаки в новоствореному гібридному матеріалі. Проте, через переважання домінантних ефектів та наддомінування в генетичному контролі ознаки, ефективнішими будуть добори в більш пізніх поколіннях. Як генетичні джерела для збільшення ознаки «кількість зерен з головного колоса» слід використовувати сорти ‘Харківська 27’, ‘Харківська 39’ та ‘Тера’.

Мета. Виділити з колекції бавовнику цінні зразки за ознаками «кількість відкритих коробочок на рослину» та «маса бавовни-сирцю з однієї коробочки» для подальшого використання їх у селекційному процесі під час створення нових сортів та їхній вплив на формування продуктивності. Методи. Упродовж 2002–2019 рр. на полях селекційної сівозміни відділу селекції Інституту зрошуваного землеробства НААН досліджено 282 зразки бавовнику різних груп стиглості. Результати. Серед дослідженого генофонду бавовнику у 20,4% зразків кількість коробочок на рослину виявилася дуже малою – < 65–75%, у 26,8% – малою, у решти (52,8%) зразків, сформувалась середня кількість відкритих коробочок. Аналіз показників маси коробочки показав, що дуже малу коробочку (менше ніж 3,0 г) мали 16,0% зразків, більша час­тина колекції – 66,0% мали малу коробочку (3–4 г); середню (5,0–6,0 г) – 18,0%. Установлено, що між продуктивністю зразків і кількістю відкритих коробочок на рослині існує найбільш істотний прямий зв’язок. Рівняння кореляційно-регресійної залежності продуктивності однієї рослини від кількості відкритих коробочок на рослину має вигляд: y = 0,1807x – 0,5292; коефіцієнти: R2 = 0,852; r = 0,923. Пряму додатну залежність постерігали у зразків UF0800009 ‘Підозерський 4’, UF0800027 ‘Популяція 3’, UF0800241 ‘Популяція 9’, UF0800029 ‘417 у’, UF0800228 ‘3737 у’, UF0800037 ‘К 71’, UF0800056 ‘Марія’, UF0800206 ‘1086/94’. Максимальну продуктивність, від 45,0 до 49,2 г, відзначено у скоростиг­лих зразків колекції, порівняно із сортами, що мали довшу тривалість періоду вегетації та продуктивність від 33,0 до 43,0 г. Перевищення над стандартом становить від 2,5 до 6,7 г та від 9,5 до 0,5 г/рослину відповідно. Висновки. Уперше в умовах Південного Степу встановлено найбільш істотний прямий зв’язок між продуктивністю генотипів і кількістю відкритих коробочок на рослині – r = 0,923. Максимальна продуктивність – від 45,0 до 49,2 г – спостерігалась у скоростиглих зразків колекції. Упродовж багаторічних досліджень генофонду бавовнику були виділені джерела за цінними ознаками.

Purpose. Select valuable samples from the collection of cotton on the basis of “number of open bolls per plant” and “weight of raw cotton from one boll” for further use in the breeding process when creating new varieties and their impact on productivity. Methods. During 2002–2019 on the fields of selection crop rotation of the selection department of the Institute of Irrigated Agriculture of the National Academy of Sciences, 282 samples of cotton of different ripeness groups were studied. Results. Among the stu­died cotton gene pool, in 20.4% of samples, the number of bolls per plant was very small – &lt; 65–75%, in 26.8% – small, in the remaining (52.8%) samples, an average number of open bolls was formed. The analysis of the boll mass indicators showed that 16.0% of the samples had a very small boll (less than 3.0 g), most of the collection – 66.0% had a small boll (3–4 g); average (5.0–6.0 g) – 18.0%. It was revealed that there is the most significant direct relationship between the productivity of samples and the number of open bolls per plant. The equation for the correlation-regression dependence of the productivity of one plant on the number of open bolls per plant is: y = 0.1807x – 0.5292; Coefficients: R2 = 0.852; r = 0.923. A direct positive dependence was observed in the samples of UF080000 ‘Pidozers­kyi 4’, UF0800027 ‘Populiatsiia 3’, UF0800241 ‘Populiatsiia 9’, UF0800029 ‘417 U’, UF0800228 ‘3737 U’, UF08000 ‘K 71’, UF0800056 ‘Mariia’, UF0800206 ‘1086/94’. The maximum productivity, from 45.0–49.2 g, was noted in the early matu­ring samples of the collection, compared with varieties that had a long vegetation period and productivity from 33.0 to 43.0 g. The excess over the standard is from 2.5 up to 6.7 g and from 9.5 to 0.5 g/plant, respectively. Conclusions. For the first time in the conditions of the Southern Steppe, the most significant direct relationship between the producti­vity of genotypes and the number of open bolls per plant was revealed – r = 0.923. The maximum productivity – from 45.0 to 49.2 g – was observed in early maturing samples of the collection. In the course of many years of cotton gene pool research, sources of valuable traits were identified. | Мета. Виділити з колекції бавовнику цінні зразки за ознаками «кількість відкритих коробочок на рослину» та «маса бавовни-сирцю з однієї коробочки» для подальшого використання їх у селекційному процесі під час створення нових сортів та їхній вплив на формування продуктивності. Методи. Упродовж 2002–2019 рр. на полях селекційної сівозміни відділу селекції Інституту зрошуваного землеробства НААН досліджено 282 зразки бавовнику різних груп стиглості. Результати. Серед дослідженого генофонду бавовнику у 20,4% зразків кількість коробочок на рослину виявилася дуже малою – &lt; 65–75%, у 26,8% – малою, у решти (52,8%) зразків, сформувалась середня кількість відкритих коробочок. Аналіз показників маси коробочки показав, що дуже малу коробочку (менше ніж 3,0 г) мали 16,0% зразків, більша час­тина колекції – 66,0% мали малу коробочку (3–4 г); середню (5,0–6,0 г) – 18,0%. Установлено, що між продуктивністю зразків і кількістю відкритих коробочок на рослині існує найбільш істотний прямий зв’язок. Рівняння кореляційно-регресійної залежності продуктивності однієї рослини від кількості відкритих коробочок на рослину має вигляд: y = 0,1807x – 0,5292; коефіцієнти: R2 = 0,852; r = 0,923. Пряму додатну залежність постерігали у зразків UF0800009 ‘Підозерський 4’, UF0800027 ‘Популяція 3’, UF0800241 ‘Популяція 9’, UF0800029 ‘417 у’, UF0800228 ‘3737 у’, UF0800037 ‘К 71’, UF0800056 ‘Марія’, UF0800206 ‘1086/94’. Максимальну продуктивність, від 45,0 до 49,2 г, відзначено у скоростиг­лих зразків колекції, порівняно із сортами, що мали довшу тривалість періоду вегетації та продуктивність від 33,0 до 43,0 г. Перевищення над стандартом становить від 2,5 до 6,7 г та від 9,5 до 0,5 г/рослину відповідно. Висновки. Уперше в умовах Південного Степу встановлено найбільш істотний прямий зв’язок між продуктивністю генотипів і кількістю відкритих коробочок на рослині – r = 0,923. Максимальна продуктивність – від 45,0 до 49,2 г – спостерігалась у скоростиглих зразків колекції. Упродовж багаторічних досліджень генофонду бавовнику були виділені джерела за цінними ознаками.

Мета. Установити особливості формування продуктивності (урожайність, уміст білка та клейковини і розрахунковий вихід біоетанолу) різних сортів соризу. Методи. Експериментальні дослідження проводили впродовж 2019–2021 рр. на Дослідному полі Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України (Ксаверівка друга, Білоцерківський р-н, Київська обл.). Урожайність визначали прямим комбайнуванням поділянково, вміст білка та крохмалю – методом інфрачервоної спектроскопії, можливий вихід біоетанолу – за вмістом крохмалю. Результати. У середньому за роки досліджень найвищу врожайність відзначено в сорту ‘Факел’ – 10,93 т/га, найнижчу – у ‘Геліос’ та ‘Салют’ – 7,97 та 8,82 т/га відповідно. Урожайність решти сортів становила 9,38–9,82 т/га, при цьому індекс стабільності, залежно від сорту, змінювався від 0,77 до 0,90. Найвищий уміст білка в насінні виявлено в сорту ‘Самаран 6’ (14,0%), найнижчий – в ‘Октан’ (12,7%) та ‘Меркурій’ (12,4%). У решти сортів соризу цей показник становив від 13,1 до 13,9%. Індекс стабільності вмісту білка при цьому був високим – 0,91–0,97. Установлено, що вирощування сортів соризу ‘Європа’, ‘Титан’, ‘Самаран 6’ і ‘Факел’ дає змогу отримати найбільший розрахунковий вихід біоетанолу – 4027–4630 кг/га. Найменшим цей показник був у сорту ‘Геліос’ – 2846 кг/га. Для решти сортів цей показник був на рівні 3378–3861 кг/га. Слід зазначити, що зерно всіх сортів соризу після збирання врожаю необхідно досушувати, оскільки його вологість навіть за сприятливіших погодних умов становить 16,2–21,4%. Висновки. Продуктивність соризу значною мірою змінюється залежно від сорту та погодних умов. Усі сорти забезпечували високу врожайність – 7,97–10,93 т/га. Для виробництва продовольчого зерна зі вмістом білка 13,1–13,8% рекомендовано використовувати сорти соризу ‘Кварц’, ‘Геліос’, ‘Салют’ та ‘Одеський 302’. Для виробництва продовольчого зерна (частка білка 13,9–14,2%) та отримання високого виходу біоетанолу (3478–5265 л/га) необхідно використовувати сорти ‘Європа’, ‘Титан’, ‘Самаран 6’ і ‘Факел’.

Aim. To establish the features of productivity formation (yield, protein and gluten content and estimated yield of bioethanol) of different varieties of soryz. Methods. Experimental studies were conducted during 2019–2021 at the Experimental Field of the Institute of Bioenergy Crops and Sugar Beets of the National Academy of Sciences of Ukraine (Ksaverivka 2, Bila Tserkva District, Kyiv Region). Yields were determined by direct combining in sections, protein and starch content by infrared spectroscopy, and possible bioethanol yield by starch content. Results. On average, over the years of research, the highest yields were observed in the cultivar ‘Fakel’ – 10.93 t/ha, the lowest – in ‘Helios’ and ‘Saliut’ – 7.97 and 8.82 t/ha, respectively. The yield of other varieties was 9.38–9.82 t/ha, while the stability index, depending on the cultivar, varied from 0.77 to 0.90. The hi­ghest protein content in seeds was found in the variety ‘Samaran 6’ (14.0%), the lowest – in ‘Oktan’ (12.7%) and ‘Merkurii’ (12.4%). In other varieties of soryz this figure ranged from 13.1 to 13.9%. The stability index of the protein content was high – 0.91–0.97. It was found that the cultivation of soryz varieties ‘Evropa’, ‘Tytan’, ‘Samaran 6’ and ‘Fakel’ allows to obtain the highest estimated yield of bioethanol – 4027–4630 kg/ha. The lowest indicator was in the variety ‘Helios’ – 2846 kg/ha. For other varieties, this figure was at the level of 3378–3861 kg/ha. It should be noted that the grain of all soryz varieties must be dried after harvest, as its humidity, even in more favorable weather conditions is 16.2–21.4%. Conclusions. Soryz productivity varies greatly depending on the variety and weather conditions. All varieties provided high yields – 7.97–10.93 t/ha. For the production of food grain with a protein content of 13.1–13.8%, it is recommended to use varieties of ‘Kvarts’, ‘Helios’, ‘Saliut’ and ‘Odeskyi 302’. For the production of food grain (protein share 13.9–14.2%) and obtaining a high yield of bioethanol (3478–5265 l/ha) it is necessary to use varieties ‘Evropa’, ‘Tytan’, ‘Samaran 6’ and ‘Fakel’. | Мета. Установити особливості формування продуктивності (урожайність, уміст білка та клейковини і розрахунковий вихід біоетанолу) різних сортів соризу. Методи. Експериментальні дослідження проводили впродовж 2019–2021 рр. на Дослідному полі Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України (Ксаверівка друга, Білоцерківський р-н, Київська обл.). Урожайність визначали прямим комбайнуванням поділянково, вміст білка та крохмалю – методом інфрачервоної спектроскопії, можливий вихід біоетанолу – за вмістом крохмалю. Результати. У середньому за роки досліджень найвищу врожайність відзначено в сорту ‘Факел’ – 10,93 т/га, найнижчу – у ‘Геліос’ та ‘Салют’ – 7,97 та 8,82 т/га відповідно. Урожайність решти сортів становила 9,38–9,82 т/га, при цьому індекс стабільності, залежно від сорту, змінювався від 0,77 до 0,90. Найвищий уміст білка в насінні виявлено в сорту ‘Самаран 6’ (14,0%), найнижчий – в ‘Октан’ (12,7%) та ‘Меркурій’ (12,4%). У решти сортів соризу цей показник становив від 13,1 до 13,9%. Індекс стабільності вмісту білка при цьому був високим – 0,91–0,97. Установлено, що вирощування сортів соризу ‘Європа’, ‘Титан’, ‘Самаран 6’ і ‘Факел’ дає змогу отримати найбільший розрахунковий вихід біоетанолу – 4027–4630 кг/га. Найменшим цей показник був у сорту ‘Геліос’ – 2846 кг/га. Для решти сортів цей показник був на рівні 3378–3861 кг/га. Слід зазначити, що зерно всіх сортів соризу після збирання врожаю необхідно досушувати, оскільки його вологість навіть за сприятливіших погодних умов становить 16,2–21,4%. Висновки. Продуктивність соризу значною мірою змінюється залежно від сорту та погодних умов. Усі сорти забезпечували високу врожайність – 7,97–10,93 т/га. Для виробництва продовольчого зерна зі вмістом білка 13,1–13,8% рекомендовано використовувати сорти соризу ‘Кварц’, ‘Геліос’, ‘Салют’ та ‘Одеський 302’. Для виробництва продовольчого зерна (частка білка 13,9–14,2%) та отримання високого виходу біоетанолу (3478–5265 л/га) необхідно використовувати сорти ‘Європа’, ‘Титан’, ‘Самаран 6’ і ‘Факел’.

Мета. На основі вивчення окиснювальних та антиокиснювальних процесів у рослинах пшениці (Triticum aestivum L.) у фазі колосіння за враження Septoria tritici Rob. виявити сортові особливості за зміною рівня пероксиду водню, інтенсивності перекисного окиснення ліпідів, активності антиоксидантних ензимів для розроблення біохімічних методів добору стійких проти хвороби cортів. Методи. Польовий, спектрофотометричні методи визначення біохімічних показників, порівняння, узагальнення. Статистичний аналіз результатів досліджень проводили за допомогою програми Libre Office Calc (GNU Lesser General Public Licensev3). Результати. Виявлені зміни вмісту пероксиду водню, малонового діальдегіду та активності супероксиддисмутази, каталази, пероксидази в рослинах пшениці у фазі колосіння за інфікування септоріозом. Установлено наявність особливостей зміни окиснювальних та антиокиснювальних процесів клітин рослин пшениці за інфікування збудниками септоріозу залежно від дослідженого сорту пшениці. Показано, що реакція рослин на враження збудниками септоріозу в стійкіших проти хвороби сортів пшениці характеризувалася підвищеними або незмінними відносно контролю вмістом малонового діальдегіду та активності пероксидази. Висновки. Отримані результати розширюють знання про механізми підтримання окиснювального гомеостазу в рослин пшениці за інфікування збудниками септоріозу та дають змогу виділити біохімічні реакції рослин культури у відповідь на інфекцію, які можуть бути використані надалі для розроблення біохімічних методів ідентифікації стійких проти хвороби сортів.

Purpose. Based on the study of oxidative and antioxidant processes in wheat plants (Triticum aestivum L.) in the earing phase at the infection by Septoria tritici Rob., identify the varietal features of changes in the level of hydrogen peroxide, the intensity of lipid peroxidation and the activi­ty of antioxidant enzymes for development of biochemical methods for selection of disease-resistant plants. Methods. Field, spectrophotometric methods of biochemical characteristic determination, comparison, generalization. Statistical analysis of research results was carried out using the program Libre Office Calc (GNU Lesser General Public Licensev3). Results. Changes in the content of hydrogen peroxide, malondialdehyde and the activity of catalase, superoxide dismutase, peroxidase in wheat plants infected by S. tritici at the earing phase were determined. The presence of varietal features of changes in the oxidative and antioxidant processes of wheat plant cells upon S. tritici infection were detected. It was shown that plant response to S. tritici damage in more disease-resistant wheat varieties were characterized by increased or unchanged relative to the control the content of malondialdehyde and peroxidase activity.  Conclusions. The obtained results will expand the knowledge about the mechanisms of maintaining ROS homeostasis in wheat plants infected by S. tritici and allow to identify biochemical reactions of wheat plants in response to infection, which can be used in the future for the development of biochemical methods for identification of disease-resistant varieties. | Мета. На основі вивчення окиснювальних та антиокиснювальних процесів у рослинах пшениці (Triticum aestivum L.) у фазі колосіння за враження Septoria tritici Rob. виявити сортові особливості за зміною рівня пероксиду водню, інтенсивності перекисного окиснення ліпідів, активності антиоксидантних ензимів для розроблення біохімічних методів добору стійких проти хвороби cортів. Методи. Польовий, спектрофотометричні методи визначення біохімічних показників, порівняння, узагальнення. Статистичний аналіз результатів досліджень проводили за допомогою програми Libre Office Calc (GNU Lesser General Public Licensev3). Результати. Виявлені зміни вмісту пероксиду водню, малонового діальдегіду та активності супероксиддисмутази, каталази, пероксидази в рослинах пшениці у фазі колосіння за інфікування септоріозом. Установлено наявність особливостей зміни окиснювальних та антиокиснювальних процесів клітин рослин пшениці за інфікування збудниками септоріозу залежно від дослідженого сорту пшениці. Показано, що реакція рослин на враження збудниками септоріозу в стійкіших проти хвороби сортів пшениці характеризувалася підвищеними або незмінними відносно контролю вмістом малонового діальдегіду та активності пероксидази. Висновки. Отримані результати розширюють знання про механізми підтримання окиснювального гомеостазу в рослин пшениці за інфікування збудниками септоріозу та дають змогу виділити біохімічні реакції рослин культури у відповідь на інфекцію, які можуть бути використані надалі для розроблення біохімічних методів ідентифікації стійких проти хвороби сортів.

Мета. Створення нового, високостійкого проти хвороб колоса та заселення шкідниками селекційного матеріалу пшениці м’якої озимої для використання в селекційному процесі. Методи. Дослідження проводили у 2017–2020 рр. у польових інфекційних розсадниках відділу захисту рослин Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН в умовах штучної інокуляції рослин пшениці м’якої збудниками твердої сажки та фузаріозу колоса. Штучний інфекційний фон твердої сажки створювали за методом А. І. Борггарда-Анпілогова, який полягає в заспоренні посівного матеріалу за кілька діб до сівби. Штучний інфекційний фон фузаріозу колоса створювали шляхом обприс­кування рослин пшениці м’якої озимої у фазі цвітіння суспензією спор, виділених з місцевої популяції збудника. Результати. За результатами проведених досліджень виділено високостійкі (до 5% ураження колоса) проти збудника фузаріозу комбінації гібридів четвертого покоління пшениці м’якої: ‘Берегиня миронівська’ / ‘Nobeoka bozu’ мала заселення трипсами 5,2 екз./колос, а п’явицею – 35,0 екз./м2 та ‘Горлиця миронівська’ / ‘C-Lokia’, заселеність трипсами якої становила 5,0 екз./колос, п’явицею – 2,0 екз./м2. На штучному інфекційному фоні гібридів четвертого покоління за стійкістю проти твердої сажки відібрано комбінації схрещування ‘Берегиня миронівська’ / ‘Горянка’, ‘Легенда Миронівська’ / ‘Нана’, які вражувались твердою сажкою від 15 до 20%, а заселення трипсами було 2,8–8,6 екз./колос, п’явицею – 5,0–6,0 екз./м2. Найбільші показники довжини колоса, кількості зерен у колосі та маси зерна з колоса отримали у комбінаціях ‘Оберіг миронівський’ / ‘Maris Templer’ та ‘Берегиня миронівська’ / ‘Горянка’, які створені відповідно до програм селекції пшениці м’якої озимої на стійкість проти фузаріозу колоса та твердої сажки. Висновки. Виділені за комплексною стійкістю проти хвороб та шкідників константні лінії пшениці м’якої озимої використовуються в селекційному процесі Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН та Національного центру генетичних ресурсів рослин України (Інститут рослинництва імені В. Я. Юр’єва, м. Харків).

Purpose. Creation of new breeding material of soft winter wheat, highly resistant to diseases of the ear and pest colonization for use in the breeding process. Methods. The studies were carried out in 2017–2020 under conditions of artificial inoculation of wheat plants with pathogens of common bunt and fusariosis of the ear in field infectious nurseries of the Department of Plant Protection of the V. M. Remeslo Institute of Wheat of NAAS. An artificial infectious background of common bunt was created according to the method of A. I. Borggard-Anpilogov, which consists in contamination of seed material with spores several days before sowing. An artificial infectious background of fusarium ear blight was created by spraying soft winter wheat plants in the flowering phase with a suspension of spores isolated from the local pathogen population. Results. According to the results of the conducted research, highly resistant (up to 5% ear dama­ge) combinations of hybrids of the fourth generation of soft wheat were selected against the causative agent of fusarium: ‘Berehynia Myronivska’ / ‘Nobeoka bozu’ had a thrips population of 5.2 ind./ear, and cereal leaf beetle – 35,0 ind./m2 and ‘Horly­tsia myronivska’ / ‘C-Lokia’, the thrips population of which was 5.0 ind./ear, cereal leaf beetle – 2.0 ind./m2. On an artificial infectious background of fourth-generation hybrids, in terms of resistance to common bunt, the crossing combinations ‘Berehynia Myronivska’ / ‘Horianka’, ‘Lehenda Myronivska’ / ‘Nana’ were selected, which were affected by common bunt from 15 to 20%, and thrips population was 2.8–8.6 ind./ear, cereal leaf beetle – 5.0–6.0 ind./m2. The highest indicators of the length of the ear, the number of grains in the ear and the mass of grain from the ear were obtained in the combinations of ‘Oberih Myronivskyi’ / ‘Maris Templer’ and ‘Berehynia Myronivska’ / ‘Horianka’, which were created in accordance with the breeding programs of soft winter wheat for resistance against fusarium head blight and common bunt. Conclusions. The constant lines of soft winter wheat, isolated by complex resistance against diseases and pests, are used in the breeding process of the V. M. Remeslo Institute of Wheat of NAAS and the National Center of Plant Genetic Resources of Ukraine (The Plant Production Institute named after V. Ya. Yuriev, Kharkiv). | Мета. Створення нового, високостійкого проти хвороб колоса та заселення шкідниками селекційного матеріалу пшениці м’якої озимої для використання в селекційному процесі. Методи. Дослідження проводили у 2017–2020 рр. у польових інфекційних розсадниках відділу захисту рослин Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН в умовах штучної інокуляції рослин пшениці м’якої збудниками твердої сажки та фузаріозу колоса. Штучний інфекційний фон твердої сажки створювали за методом А. І. Борггарда-Анпілогова, який полягає в заспоренні посівного матеріалу за кілька діб до сівби. Штучний інфекційний фон фузаріозу колоса створювали шляхом обприс­кування рослин пшениці м’якої озимої у фазі цвітіння суспензією спор, виділених з місцевої популяції збудника. Результати. За результатами проведених досліджень виділено високостійкі (до 5% ураження колоса) проти збудника фузаріозу комбінації гібридів четвертого покоління пшениці м’якої: ‘Берегиня миронівська’ / ‘Nobeoka bozu’ мала заселення трипсами 5,2 екз./колос, а п’явицею – 35,0 екз./м2 та ‘Горлиця миронівська’ / ‘C-Lokia’, заселеність трипсами якої становила 5,0 екз./колос, п’явицею – 2,0 екз./м2. На штучному інфекційному фоні гібридів четвертого покоління за стійкістю проти твердої сажки відібрано комбінації схрещування ‘Берегиня миронівська’ / ‘Горянка’, ‘Легенда Миронівська’ / ‘Нана’, які вражувались твердою сажкою від 15 до 20%, а заселення трипсами було 2,8–8,6 екз./колос, п’явицею – 5,0–6,0 екз./м2. Найбільші показники довжини колоса, кількості зерен у колосі та маси зерна з колоса отримали у комбінаціях ‘Оберіг миронівський’ / ‘Maris Templer’ та ‘Берегиня миронівська’ / ‘Горянка’, які створені відповідно до програм селекції пшениці м’якої озимої на стійкість проти фузаріозу колоса та твердої сажки. Висновки. Виділені за комплексною стійкістю проти хвороб та шкідників константні лінії пшениці м’якої озимої використовуються в селекційному процесі Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН та Національного центру генетичних ресурсів рослин України (Інститут рослинництва імені В. Я. Юр’єва, м. Харків).

Мета. Проаналізувати таксономічне та сортове різноманіття колекції пряних рослин Сирецького дендрологічного парку загальнодержавного значення, оцінити їхні декоративні якості та визначити напрями використання в ландшафтному дизайні. Методи. Предмет дослідження – вирощувані на території Сирецького дендропарку пряні рослини, що є частиною колекції рослин відкритого ґрунту. Види та сорти цієї групи рослин інтродуковано в дендропарк у період з 1949-го по 2021 р. У процесі досліджень використовували методи аналізу та синтезу, порівняння й узагальнення інформаційних даних. Результати. Встановлено, що колекція пряних рослин Сирецького дендропарку налічує 69 таксономічних одиниць 33 родів, які об’єднують 12 родин. Серед них 52 види та 25 культиварів. Найбільше представників мають родини Lamia€ceae – 32 таксони, Amaryllidaceae – 11 таксонів та Asteraceae – 9 таксонів. Життєві форми пряних рослин представлені деревними (19 таксонів) та трав’яними рослинами (50 таксонів, з яких 10 є однорічниками, 2 – дворічниками, 38 – багаторічниками). Традиційні сфери застосування пряних рослин – харчова, лікарська (фармакологія) та парфумерна. Також їхні декоративні сорти і культивари використовують для створення ландшафтних композицій. Зокрема на території Сирецького дендропарку пряні рослини є композиційною основою тематичного «Саду пряно-ароматичних рослин», їх використовують як елементи класичних клумб і композицій літників, тематичних композицій (національні й аптекарські сади, декоративні городи), альпійських гірок і рокаріїв тощо. Висновки. Багаторічний досвід озеленення та створення квітникових композицій у Сирецькому дендрологічному парку свідчить, що пряні рослини є важливим елементом у всіх типах апробованих декоративних композицій. Встановлено, що із 69 таксонів пряних рослин, які ростуть у колекційних насадженнях Сирецького дендропарку, 51 мають декоративні якості та використовуються як декоративно-квіткові й декоративно-листяні види. Таксономічне та сортове різноманіття пряних рослин має значний потенціал для селекційної роботи та створення високодекоративних ландшафтних композицій різного призначення. Завдяки розмаїттю життєвих форм та біоморфологічним особливостям пряні рослини доцільно використовувати в різних типах насаджень для декоративного садівництва та ландшафтного дизайну.

Purpose. To analyze the taxonomic and varietal diversity of the collection of spicy plants of the Syrets Arboretum, evaluate their decorative qualities and determine the directions of use in landscape design. Methods. The subject of the study is spicy plants grown on the territory of the Syrets Arboretum, which are a part of the collection of open ground plants. The species and varieties of this group of plants were introduced in the arboretum from 1949 to 2021. In the process of research, methods of analysis and synthesis, comparison and generalization of information were used. Results. It has been established that the collection of spicy plants of the Syrets Arboretum includes 69 taxa belonging to 33 gene­ra, 12 families.  There are 52 species and 25 cultivars among them. The largest number of representatives are in the families Lamiaˆceae – 32 taxa, Amaryllidaceae – 11 taxa and Aste­raceae – 9 taxa. The life forms of spicy plants are represented by woody (19 taxa) and herbal plants (50 taxa, of which 10 annual, 2 biennial, and 38 perennial forms). The traditional fields of application of spicy plants are food, medicine (pharmacology) and perfumery. In addition, their decorative varieties and cultivars are used to create landscape compositions. In particular, on the territory of the Syrets Arboretum, spicy plants are the compositional basis of the thematic “garden of spicy aromatic plants”, they are used as elements of classic flower beds and summer compositions, thematic compositions (national and pharmacy gardens, vegetable flower beds), alpine slides and rocky gardens, etc. Conclusions. Many years of experience in landscape design and creation of floral arrangements in the Syrets Arboretum showes that spicy plants are an important element in all types of tested decorative compositions. It is revealed that out of 69 spicy plants that grow on collectible plantings of the Sirets Arboretum, 51 have decorative qualities and are used as decorative-floral and decorative-deciduous species. The taxonomic and varietal variety of spicy plants has considerable potential for breeding work and creation of highly decorative landscape compositions of various purposes. Due to the availability of different life forms and biomorphological features, it is advi­sable to use spicy plants in different types of plantations for decorative gardening and landscape design. | Мета. Проаналізувати таксономічне та сортове різноманіття колекції пряних рослин Сирецького дендрологічного парку загальнодержавного значення, оцінити їхні декоративні якості та визначити напрями використання в ландшафтному дизайні. Методи. Предмет дослідження – вирощувані на території Сирецького дендропарку пряні рослини, що є частиною колекції рослин відкритого ґрунту. Види та сорти цієї групи рослин інтродуковано в дендропарк у період з 1949-го по 2021 р. У процесі досліджень використовували методи аналізу та синтезу, порівняння й узагальнення інформаційних даних. Результати. Встановлено, що колекція пряних рослин Сирецького дендропарку налічує 69 таксономічних одиниць 33 родів, які об’єднують 12 родин. Серед них 52 види та 25 культиварів. Найбільше представників мають родини Lamia€ceae – 32 таксони, Amaryllidaceae – 11 таксонів та Asteraceae – 9 таксонів. Життєві форми пряних рослин представлені деревними (19 таксонів) та трав’яними рослинами (50 таксонів, з яких 10 є однорічниками, 2 – дворічниками, 38 – багаторічниками). Традиційні сфери застосування пряних рослин – харчова, лікарська (фармакологія) та парфумерна. Також їхні декоративні сорти і культивари використовують для створення ландшафтних композицій. Зокрема на території Сирецького дендропарку пряні рослини є композиційною основою тематичного «Саду пряно-ароматичних рослин», їх використовують як елементи класичних клумб і композицій літників, тематичних композицій (національні й аптекарські сади, декоративні городи), альпійських гірок і рокаріїв тощо. Висновки. Багаторічний досвід озеленення та створення квітникових композицій у Сирецькому дендрологічному парку свідчить, що пряні рослини є важливим елементом у всіх типах апробованих декоративних композицій. Встановлено, що із 69 таксонів пряних рослин, які ростуть у колекційних насадженнях Сирецького дендропарку, 51 мають декоративні якості та використовуються як декоративно-квіткові й декоративно-листяні види. Таксономічне та сортове різноманіття пряних рослин має значний потенціал для селекційної роботи та створення високодекоративних ландшафтних композицій різного призначення. Завдяки розмаїттю життєвих форм та біоморфологічним особливостям пряні рослини доцільно використовувати в різних типах насаджень для декоративного садівництва та ландшафтного дизайну.

Мета. Проаналізувати таксономічне та сортове різноманіття колекції пряних рослин Сирецького дендрологічного парку загальнодержавного значення, оцінити їхні декоративні якості та визначити напрями використання в ландшафтному дизайні. Методи. Предмет дослідження – вирощувані на території Сирецького дендропарку пряні рослини, що є частиною колекції рослин відкритого ґрунту. Види та сорти цієї групи рослин інтродуковано в дендропарк у період з 1949-го по 2021 р. У процесі досліджень використовували методи аналізу та синтезу, порівняння й узагальнення інформаційних даних. Результати. Встановлено, що колекція пряних рослин Сирецького дендропарку налічує 69 таксономічних одиниць 33 родів, які об’єднують 12 родин. Серед них 52 види та 25 культиварів. Найбільше представників мають родини Lamia€ceae – 32 таксони, Amaryllidaceae – 11 таксонів та Asteraceae – 9 таксонів. Життєві форми пряних рослин представлені деревними (19 таксонів) та трав’яними рослинами (50 таксонів, з яких 10 є однорічниками, 2 – дворічниками, 38 – багаторічниками). Традиційні сфери застосування пряних рослин – харчова, лікарська (фармакологія) та парфумерна. Також їхні декоративні сорти і культивари використовують для створення ландшафтних композицій. Зокрема на території Сирецького дендропарку пряні рослини є композиційною основою тематичного «Саду пряно-ароматичних рослин», їх використовують як елементи класичних клумб і композицій літників, тематичних композицій (національні й аптекарські сади, декоративні городи), альпійських гірок і рокаріїв тощо.Висновки. Багаторічний досвід озеленення та створення квітникових композицій у Сирецькому дендрологічному парку свідчить, що пряні рослини є важливим елементом у всіх типах апробованих декоративних композицій. Встановлено, що із 69 таксонів пряних рослин, які ростуть у колекційних насадженнях Сирецького дендропарку, 51 мають декоративні якості та використовуються як декоративно-квіткові й декоративно-листяні види. Таксономічне та сортове різноманіття пряних рослин має значний потенціал для селекційної роботи та створення високодекоративних ландшафтних композицій різного призначення. Завдяки розмаїттю життєвих форм та біоморфологічним особливостям пряні рослини доцільно використовувати в різних типах насаджень для декоративного садівництва та ландшафтного дизайну. | Purpose. To analyze the taxonomic and varietal diversity of the collection of spicy plants of the Syrets Arboretum, evaluate their decorative qualities and determine the directions of use in landscape design. Methods. The subject of the study is spicy plants grown on the territory of the Syrets Arboretum, which are a part of the collection of open ground plants. The species and varieties of this group of plants were introduced in the arboretum from 1949 to 2021. In the process of research, methods of analysis and synthesis, comparison and generalization of information were used. Results. It has been established that the collection of spicy plants of the Syrets Arboretum includes 69 taxa belonging to 33 gene­ra, 12 families.  There are 52 species and 25 cultivars among them. The largest number of representatives are in the families Lamiaˆceae – 32 taxa, Amaryllidaceae – 11 taxa and Aste­raceae – 9 taxa. The life forms of spicy plants are represented by woody (19 taxa) and herbal plants (50 taxa, of which 10 annual, 2 biennial, and 38 perennial forms). The traditional fields of application of spicy plants are food, medicine (pharmacology) and perfumery. In addition, their decorative varieties and cultivars are used to create landscape compositions. In particular, on the territory of the Syrets Arboretum, spicy plants are the compositional basis of the thematic “garden of spicy aromatic plants”, they are used as elements of classic flower beds and summer compositions, thematic compositions (national and pharmacy gardens, vegetable flower beds), alpine slides and rocky gardens, etc. Conclusions. Many years of experience in landscape design and creation of floral arrangements in the Syrets Arboretum showes that spicy plants are an important element in all types of tested decorative compositions. It is revealed that out of 69 spicy plants that grow on collectible plantings of the Sirets Arboretum, 51 have decorative qualities and are used as decorative-floral and decorative-deciduous species. The taxonomic and varietal variety of spicy plants has considerable potential for breeding work and creation of highly decorative landscape compositions of various purposes. Due to the availability of different life forms and biomorphological features, it is advi­sable to use spicy plants in different types of plantations for decorative gardening and landscape design.