Purpose. To determine the polymorphism of microsa­tellite loci of the QTL-hotspot-region of linkage group 4, associated with drought tolerance in Ukrainian chickpea varieties. Methods. Extraction and purification of DNA from seedlings using the CTAB method; polymerase chain reaction; horizontal gel electrophoresis; determination of the size of amplification products using the “Image J” prog­ram. Results. Allelic combinations of microsatellite loci ICCM0249, NCPGR127, TAA170, NCPGR21, TA130, STMS11 of the QTL­hotspot­region of linkage group 4 of the chickpea genome were established. It was found that the loci STMS11, NCPGR127, NCPGR21 were not polymorphic within the sample of varieties analyzed, one allele was detected for each locus; two alleles were detected for the loci ICCM0249 and TAA170 and three alleles for the locus TAA130, indica­ting their polymorphism. Conclusions. Microsatellite loci STMS11, NCPGR127, NCPGR21 are non­polymorphic in seven Ukrainian chickpea varieties. Three loci are polymorphic with two alleles for ICCM0249 and TAA170 and three alleles for TAA130. According to the analysis of chickpea varie­ties, five types of allelic combinations of microsatellite loci ICCM0249, NCPGR127, TAA170, NCPGR21, TA130, STMS11 were established. An allele of 185 bp unique to the sample of cultivars studied was identified in the variety ‘Pamiat’ | Мета. Визначити поліморфізм мікросателітних локусів QTL-hotspot-регіону групи зчеплення 4, пов’язаного з толерантністю до посухи, у сортів нуту звичайного української селекції. Методи. Екстрагування та очищення ДНК з проростків ЦТАБ­методом; полімеразна ланцюгова реакція; горизонтальний гель­електрофорез; визначення розмірів продуктів ампліфікації за допомогою програми «Image J». Результати. Встановлено алельні комбінації мікросателітних локусів ICCM0249, NCPGR127, TAA170, NCPGR21, TA130 і STMS11 QTL­hotspot­регіону групи зчеплення 4 геному нуту. За локусами STMS11, NCPGR127 і NCPGR21, які виявилися неполіморфними в межах аналізованої вибірки сортів, детектовано по одному алелю; за ICCM0249 і TAA170 – по два; за TAA130 – три алелі, що вказує на їхню поліморфність. Висновки. Серед семи сортів нуту української селекції три мікросателітні локуси є неполіморфними, а саме: STMS11, NCPGR127 і NCPGR21. Ще три – поліморфними з двома алелями для локусів ICCM0249 і TAA170 і трьома для TAA130. За результатами аналізу сортів встановлено п’ять типів комбінацій алелів мікросателітних локусів ICCM0249, NCPGR127, TAA170, NCPGR21, TA130 і STMS11. У сорту ‘Пам’ять’ ідентифіковано унікальний для досліджуваної вибірки алель розміром 185 п. н.

Мета. Визначити поліморфізм мікросателітних локусів QTL-hotspot-регіону групи зчеплення 4, пов’язаного з толерантністю до посухи, у сортів нуту звичайного української селекції. Методи. Екстрагування та очищення ДНК з проростків ЦТАБ­методом; полімеразна ланцюгова реакція; горизонтальний гель­електрофорез; визначення розмірів продуктів ампліфікації за допомогою програми «Image J». Результати. Встановлено алельні комбінації мікросателітних локусів ICCM0249, NCPGR127, TAA170, NCPGR21, TA130 і STMS11 QTL­hotspot­регіону групи зчеплення 4 геному нуту. За локусами STMS11, NCPGR127 і NCPGR21, які виявилися неполіморфними в межах аналізованої вибірки сортів, детектовано по одному алелю; за ICCM0249 і TAA170 – по два; за TAA130 – три алелі, що вказує на їхню поліморфність. Висновки. Серед семи сортів нуту української селекції три мікросателітні локуси є неполіморфними, а саме: STMS11, NCPGR127 і NCPGR21. Ще три – поліморфними з двома алелями для локусів ICCM0249 і TAA170 і трьома для TAA130. За результатами аналізу сортів встановлено п’ять типів комбінацій алелів мікросателітних локусів ICCM0249, NCPGR127, TAA170, NCPGR21, TA130 і STMS11. У сорту ‘Пам’ять’ ідентифіковано унікальний для досліджуваної вибірки алель розміром 185 п. н.

Purpose. To study in vitro the morphological and cytological characteristics of anthers, pollen and pistils of plants of the genus Miscanthus. Methods. Preparations of pistils, unpollinated seed buds, anthers and pollen, unstained or stained with a solution of carmine (2%) in acetic acid (45%) or methylene blue solution, were examined by light microscopy. Measurements for plants of different Miscanthus species, as well as counting the number of pollen of different diameters, were made in ten replicates. Results. The morphologicaland cytological characteristics of the reproductive organs of M. sinensis, M. sacchariflorus and M. giganteus species were studied. It was found that the flower of this plant is monoecious, containing both stamens and a pistil. The color of the anthers is yellow or pinkish-yellow, their tissues consist of elongated cells 70–100 µm long. The pistil has a two-column ovary with long (2.0–2.8 mm) pinnate stigmas which vary in color from white to bright pink. The shape of the pistil feather is moderately branched; length – 160–300 µm; width – 20–30 µm; alternate position; the number of small branches is 10–15 pcs. The pollen of different Miscanthus species differ in qualitative and quantitative characteristics, in particular in M. sinensis and M. sacchariflorus it is characterized by a rounded shape, evenness and uniformity (43–48 µm in diameter), whereas in M. giganteus it is more heterogeneous in size (23–45 µm in diameter). The pollen has a rounded, decorated pore with a diameter of 2.7–4.0 µm. Conclusions. According to the results of the conducted research, the morphological and cytological characteristics of the reproductive organs of M. sinensis, M. sacchariflorus and M. giganteus, namely: pistils, anthers and pollen, were provided. The data obtained should be taken into account in future breeding for the production of di- and triploid Miscanthus hybrids. | Мета. Вивчити морфологічні й цитологічні особливості пиляків, пилку та маточок рослин роду Miscanthus, отриманих в умовах in vitro. Методи. Препарати маточок, незапліднених насіннєвих зачатків, пиляків та пилку, незабарвлені або забарвлені розчином карміну (2%) в оцтовій кислоті (45%) чи розчином метиленового синього, досліджували методом світлової мікроскопії. Вимірювання для рослин різних видів міскантусу, а також підрахунок кількості пилку різного діаметра здійснювали в десятиразовому повторенні. Результати. Вивчено морфологічні й цитологічні особливості генеративних органів китайського, цукроквіткового та гігантського видів міскантусу. Встановлено, що квітка цієї рослини однодомна, містить як тичинки, так і маточку. Забарвлення пиляків жовте або рожево-жовте, їхні тканини складаються з видовжених клітин довжиною 70–100 мкм. Маточка має зав’язь з двома стовпчиками, що несуть довгі (2,0–2,8 мм) перисті приймочки, колір яких варіюється від білого до яскраво-рожевого. Форма пір’ячок маточки помірно розгалужена; довжина – 160–300 мкм; ширина – 20–30 мкм; розташування почергове; кількість маленьких відгалужень становить 10–15 шт. Пилок різних видів міскантусу відрізняється за якісними та кількісними ознаками, зокрема у M. sinensis і M. sacchariflorus він характеризується округлою формою, вирівняністю та однорідністю (43–48 мкм у діаметрі), а в M. giganteus є більш гетерогенним за розміром (діаметр 23–45 мкм). Пилок має одну округлу орнаментовану пору діаметром 2,7–4,0 мкм. Висновки. За результатами проведених досліджень надано морфологічну та цитологічну характеристику генеративних органів рослин M. sinensis, M. sacchariflorus, M. giganteus, а саме: маточок, пиляків і пилку. Дані, що отримано, слід враховувати в подальшій селекційній роботі у процесі створення ди- та триплоїдних гібридів міскантусу.

Мета. Вивчити морфологічні й цитологічні особливості пиляків, пилку та маточок рослин роду Miscanthus, отриманих в умовах in vitro. Методи. Препарати маточок, незапліднених насіннєвих зачатків, пиляків та пилку, незабарвлені або забарвлені розчином карміну (2%) в оцтовій кислоті (45%) чи розчином метиленового синього, досліджували методом світлової мікроскопії. Вимірювання для рослин різних видів міскантусу, а також підрахунок кількості пилку різного діаметра здійснювали в десятиразовому повторенні. Результати. Вивчено морфологічні й цитологічні особливості генеративних органів китайського, цукроквіткового та гігантського видів міскантусу. Встановлено, що квітка цієї рослини однодомна, містить як тичинки, так і маточку. Забарвлення пиляків жовте або рожево-жовте, їхні тканини складаються з видовжених клітин довжиною 70–100 мкм. Маточка має зав’язь з двома стовпчиками, що несуть довгі (2,0–2,8 мм) перисті приймочки, колір яких варіюється від білого до яскраво-рожевого. Форма пір’ячок маточки помірно розгалужена; довжина – 160–300 мкм; ширина – 20–30 мкм; розташування почергове; кількість маленьких відгалужень становить 10–15 шт. Пилок різних видів міскантусу відрізняється за якісними та кількісними ознаками, зокрема у M. sinensis і M. sacchariflorus він характеризується округлою формою, вирівняністю та однорідністю (43–48 мкм у діаметрі), а в M. giganteus є більш гетерогенним за розміром (діаметр 23–45 мкм). Пилок має одну округлу орнаментовану пору діаметром 2,7–4,0 мкм. Висновки. За результатами проведених досліджень надано морфологічну та цитологічну характеристику генеративних органів рослин M. sinensis, M. sacchariflorus, M. giganteus, а саме: маточок, пиляків і пилку. Дані, що отримано, слід враховувати в подальшій селекційній роботі у процесі створення ди- та триплоїдних гібридів міскантусу.

Purpose. To study the accumulation of catechins, anthocyanins, leucoanthocyanins and ascorbic acid in plants of the genus Arctium, introduced to the M. M. Hryshko National Botanical Garden. Methods. Introduced plants of the genus Arctium were used for the study, namely A. lappa L. (greater burdock), A. tomentosum Mill. (woolly burdock), A. nemorosum Lej. (wood burdock) and A. minus Bernh (lesser burdock). Phytochemical analyses of plant organ samples were carried out at different stages of ontogeny. Free catechins, anthocyanins and leucoanthocyanins were determined by the photocolorimetric method. Results. It was found that second year plants accumulate more catechins than first year plants. Their maximum amount is found in the leaf plates of A. lappa and A. minus in the budding phase (180.0 ± 0.3 and 144.0 ± 0.1 mg%, respectively). The content of leucoanthocyanins in the leaf plates of one­year­old plants varied from 72.0 ± 0.4 (A. lappa) to 660.0 ± 0.6 mg% (A. minus); two­year­old plants – from 18.0 ± 0.6 (A. nemorosum) to 165.0 ± 0.5 mg% (A. lappa). Most of these compounds were found in the leaf blade of A. minus in the first year of vegetation. The amount of anthocyanins in leaf plates of one­year­old plants varied from 9.0 ± 0.1 (A. nemorosum) to 42.0 ± 0.4 mg% (A. minus), in petioles from 9.8 ± 0.06 (A. tomentosum) to 117.0 ± 0.6 mg% (A. minus). In the second year of vegetation, their accumulation ranged from 12.0 ± 0.3 (A. minus) to 42.0 ± 0.6 mg% (A. tomentosum) in leaf plates and from 9.6 ± 0.1 (A. tomentosum) to 48.0 ± 0.1 mg% (A. nemorosum) in petioles. Most anthocyanins were found in the petioles of A. minus from the first year of vegetation. Conclusions. The phytochemical studies established that plants of the Arctium genus, introduced to the M. M. Hryshko National Botanical Garden, accumulate varying amounts of phenolic compounds during the growing season. The proportion of flavonoids in leaves was found to be related to air temperature. An increase in temperature leads to a decrease in the content of anthocyanins, while an increase in catechins occurs due to a decrease in temperature. The leaf plates of annual plants belonging to the Arctium genus accumulate the highest levels of ascorbic acid. | Мета. Дослідити накопичення катехінів, антоціанів, лейкоантоціанів та аскорбінової кислоти в рослинах видів роду Arctium, інтродукованих у Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка. Методи. Об’єктом досліджень слугували інтродуковані рослини роду Arctium, а саме: A. lappa L. (лопух справжній), A. tomentosum Mill. (лопух повстистий), A. nemorosum Lej. (лопух дібровний) та A. minus Bernh (лопух малий). Фітохімічні аналізи дослідних зразків органів рослин проводили у різних фазах онтогенезу. Вільні катехіни, антоціани та лейкоантоціани визначали фотоколориметричним методом. Результати. Встановлено, що рослини другого року вегетації накопичують більше катехінів ніж однорічні. Максимальна їх кількість – у листкових пластинках A. lappa та A. minus у фазі бутонізації (180,0 ± 0,3 та 144,0 ± 0,1 мг% відповідно). Вміст лейкоантоціанів у листкових пластинках однорічних рослин варіював від 72,0 ± 0,4 (A. lappa) до 660,0 ± 0,6 мг% (A. minus); дворічних – від 18,0 ± 0,6 (A. nemorosum) до 165,0 ± 0,5 мг% (A. lappa). Найбільше цих сполук виявлено в листковій пластинці A.minus першого року вегетації. Кількість антоціанів у листкових пластинках однорічних рослин змінювалася від 9,0 ± 0,1 (A. nemorosum) до 42,0 ± 0,4 мг% (A. minus), у черешках – від 9,8 ± 0,06 (A. tomentosum) до 117,0 ± 0,6 мг% (A. minus). На другий рік вегетації їх накопичення становило від 12,0 ± 0,3 (A. minus) до 42,0 ± 0,6 мг% (A. tomentosum) у листкових пластинках та від 9,6 ± 0,1 (A. tomentosum) до 48,0 ± 0,1 мг% (A. nemorosum) у черешках. Найбільше антоціанів виявлено в черешках A. minus першого року вегетації. Висновки. За результатами фітохімічних досліджень встановлено, що рослини видів роду Arctium, інтродуковані в Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка, протягом вегетації накопичують різну кількість фенольних сполук. Виявлено залежність між часткою флавоноїдів у листках та температурою повітря. Збільшення вмісту антоціанів відбувається за зниження температури, а катехінів, навпаки, – за її підвищення. Максимальна кількість аскорбінової кислоти накопичується в листкових пластинках однорічних рослин видів роду Arctium.

Мета. Дослідити накопичення катехінів, антоціанів, лейкоантоціанів та аскорбінової кислоти в рослинах видів роду Arctium, інтродукованих у Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка. Методи. Об’єктом досліджень слугували інтродуковані рослини роду Arctium, а саме: A. lappa L. (лопух справжній), A. tomentosum Mill. (лопух повстистий), A. nemorosum Lej. (лопух дібровний) та A. minus Bernh (лопух малий). Фітохімічні аналізи дослідних зразків органів рослин проводили у різних фазах онтогенезу. Вільні катехіни, антоціани та лейкоантоціани визначали фотоколориметричним методом. Результати. Встановлено, що рослини другого року вегетації накопичують більше катехінів ніж однорічні. Максимальна їх кількість – у листкових пластинках A. lappa та A. minus у фазі бутонізації (180,0 ± 0,3 та 144,0 ± 0,1 мг% відповідно). Вміст лейкоантоціанів у листкових пластинках однорічних рослин варіював від 72,0 ± 0,4 (A. lappa) до 660,0 ± 0,6 мг% (A. minus); дворічних – від 18,0 ± 0,6 (A. nemorosum) до 165,0 ± 0,5 мг% (A. lappa). Найбільше цих сполук виявлено в листковій пластинці A.minus першого року вегетації. Кількість антоціанів у листкових пластинках однорічних рослин змінювалася від 9,0 ± 0,1 (A. nemorosum) до 42,0 ± 0,4 мг% (A. minus), у черешках – від 9,8 ± 0,06 (A. tomentosum) до 117,0 ± 0,6 мг% (A. minus). На другий рік вегетації їх накопичення становило від 12,0 ± 0,3 (A. minus) до 42,0 ± 0,6 мг% (A. tomentosum) у листкових пластинках та від 9,6 ± 0,1 (A. tomentosum) до 48,0 ± 0,1 мг% (A. nemorosum) у черешках. Найбільше антоціанів виявлено в черешках A. minus першого року вегетації. Висновки. За результатами фітохімічних досліджень встановлено, що рослини видів роду Arctium, інтродуковані в Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка, протягом вегетації накопичують різну кількість фенольних сполук. Виявлено залежність між часткою флавоноїдів у листках та температурою повітря. Збільшення вмісту антоціанів відбувається за зниження температури, а катехінів, навпаки, – за її підвищення. Максимальна кількість аскорбінової кислоти накопичується в листкових пластинках однорічних рослин видів роду Arctium.

Purpose. To determine the yield potential of new winter wheat varieties of the Myronivka breeding as a function of preceding crops and sowing dates, and to determine their proportion of influence in the conditions of the central ForestSteppe of Ukraine. Methods. The research was conducted in a four-factor field experiment at the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat, National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine during 2018/19–2020/21. Results. As a result of the study of five promising varieties of winter wheat, sown on September 25 and October 5 after two predecessors (soybean and sunflower), it was found that, regardless of the sowing dates, the average yield of the varieties studied was higher after the predecessor soybean and varied from 3.77 to 6.24 t/ha compared to its predecessor sunflower – 3.35–5.52 t/ha. The variety ‘MIP Yuvileina’ produced the maximum yield in the first sowing period (5.52 and 6.24 t/ha after the preceding sunflower and soybean, respectively) and the variety ‘MIP Fortuna’ – in the second sowing period (5.46 t/ha after the preceding soybean). Conclusions. The yield potential of winter wheat varieties was determined in relation to their predecessors and sowing dates in the conditions of the central Forest-Steppe of Ukraine. According to the results of the variance analysis of the obtained data, the proportion of influence of these factors on the crop yield was determined. The largest contribution to the yield variance was made by the year of sowing (67.8%) and the predecessor (20.9%). | Мета. Визначити потенціал урожайності нових сортів пшениці озимої миронівської селекції залежно від попередників і строків сівби та встановити їх частки впливу в умовах Центрального Лісостепу України. Методи. Дослідження проводили в польовому чотирифакторному досліді на базі Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН упродовж 2018/19–2020/21 рр. Результати. У результаті вивчення п’яти перспективних сортів пшениці озимої, висіяних 25 вересня та 05 жовтня після двох попередників (соя та соняшник), виявили, що незалежно від строків сівби середня врожайність для досліджуваних сортів після попередника соя була вищою і варіювала від 3,77 до 6,24 т/га у порівнянні з попередником соняшник – 3,35–5,52 т/га. Сорт ‘МІП Ювілейна’ сформував максимальну врожайність за першого строку сівби (5,52 та 6,24 т/га після попередників соняшник та соя відповідно), а сорт ‘МІП Фортуна’ – за другого (5,46 т/га після попередника соя). Висновки. Установлено потенціал урожайності сортів пшениці озимої залежно від попередників та строків сівби в умовах Центрального Лісостепу України. За результатами дисперсійного аналізу отриманих даних з’ясовано частку впливу цих факторів на врожайність культури. Максимальний внесок у дисперсію врожайності був за роком висіву (67,8%) та попередником (20,9%).

Мета. Визначити потенціал урожайності нових сортів пшениці озимої миронівської селекції залежно від попередників і строків сівби та встановити їх частки впливу в умовах Центрального Лісостепу України. Методи. Дослідження проводили в польовому чотирифакторному досліді на базі Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН упродовж 2018/19–2020/21 рр. Результати. У результаті вивчення п’яти перспективних сортів пшениці озимої, висіяних 25 вересня та 05 жовтня після двох попередників (соя та соняшник), виявили, що незалежно від строків сівби середня врожайність для досліджуваних сортів після попередника соя була вищою і варіювала від 3,77 до 6,24 т/га у порівнянні з попередником соняшник – 3,35–5,52 т/га. Сорт ‘МІП Ювілейна’ сформував максимальну врожайність за першого строку сівби (5,52 та 6,24 т/га після попередників соняшник та соя відповідно), а сорт ‘МІП Фортуна’ – за другого (5,46 т/га після попередника соя). Висновки. Установлено потенціал урожайності сортів пшениці озимої залежно від попередників та строків сівби в умовах Центрального Лісостепу України. За результатами дисперсійного аналізу отриманих даних з’ясовано частку впливу цих факторів на врожайність культури. Максимальний внесок у дисперсію врожайності був за роком висіву (67,8%) та попередником (20,9%).

Purpose. To determine the subspecies and variety/sample of garlic with the best nutritional value by analy­zing the difference between nutritional value indicators and their variation according to the time of planting (winter or spring). Methods. During 2020–2022, in field conditions (Uman, 48°46’N, 30°14’E) were studied 25 breeding and local forms of garlic (9 – winter bolting; 9 – winter non- bolting; 11 – spring, among which samples No. 14, 33, 43 and 44 were determined to be suitable for planting in autumn and spring. For the analysis of the obtained results, generally accepted methods of genetic and statistical analysis were used. Results. Varieties and samples with high protein content were selected – ‘Giovanna’, ‘Sofiivskyi’, No. 14, 43, 54 and 55; with high calorie pulp – ‘Apollon’, No. 14, 27, 33, 43 and 57 (can be the starting material in the process of crea­ting highly nutritious varieties for the needs of the food industry). With regard to nutritional elements, the accumulation of proteins in the pulp of winter non-bolting garlic was 4.1 and 20.9% higher than that of winter bolting and spring garlic, respectively. The highest fat content was found in the pulp of winter bolting and spring subspecies. Spring garlic accumulated the most carbohydrates, while winter non-bolting garlic accumulated the least. At the same time, the energy value indicator of spring garlic was 130.03 kcal/100 g raw pulp mass, which was 3.1 and 12.6% higher than that of the winter bolting and winter non-bolting subspecies, respectively. Conclusions. The results of the study showed that winter garlic was significantly superior to spring garlic in terms of protein content in the pulp. The difference in fat content was insignificant. Spring garlic pulp was characte­rised by a significantly higher amount of carbohydrates and therefore the highest calorie content. | Мета. Проаналізувавши різницю між показниками харчової цінності та їх зміну залежно від строків висаджування (підзимній або весняний), визначити кращі за поживною цінністю підвид і сорт/зразок часнику. Методи. Впродовж 2018–2022 рр. у польових умовах (м. Умань, 48°46’N, 30°14’E) досліджували 25 селекційних і місцевих форм часнику (9 – озимих стрілкуючих; 9 – озимих нестрілкуючих; 11 – ярих). Зразки № 14, 33, 43 і 44 визначено як «дворучки». Отримані результати оцінювали загальноприйнятим методом статистичного аналізу. Результати. Виділено сорти і зразки з високим вмістом білка – ‘Джованна’, ‘Софіївський’, № 14, 43, 54 і 55; з високою калорійністю м’якуша – ‘Аполлон’, № 14, 27, 33, 43 і 57 (можуть бути вихідним матеріалом у процесі створення високопоживних сортів для потреб харчової промисловості). Щодо елементів харчової цінності, то накопичення білків у м’якуші часнику озимого нестрілкуючого було на 4,1 та 20,9% більшим ніж в озимого стрілкуючого та ярого відповідно. Найвищий уміст жирів відзначено у м’якуші озимого стрілкуючого та ярого підвидів. Найбільше вуглеводів накопичив часник ярої форми, найменше – озимий нестрілкуючий. Водночас показник енергетичної цінності ярого часнику становив 130,03 ккал/100 г сирої маси м’якуша, що на 3,1 та 12,6% вище ніж у озимого стрілкуючого та озимого нестрілкуючого підвидів. Висновки. У результаті досліджень виявлено, що за вмістом білків у м’якуші озимий часник істотно переважав ярий. За вмістом жирів різниця була незначною. Помітно більшою кількістю вуглеводів, а тому й найвищою калорійністю характеризувався м’якуш часнику ярої форми.

Мета. Проаналізувавши різницю між показниками харчової цінності та їх зміну залежно від строків висаджування (підзимній або весняний), визначити кращі за поживною цінністю підвид і сорт/зразок часнику. Методи. Впродовж 2018–2022 рр. у польових умовах (м. Умань, 48°46’N, 30°14’E) досліджували 25 селекційних і місцевих форм часнику (9 – озимих стрілкуючих; 9 – озимих нестрілкуючих; 11 – ярих). Зразки № 14, 33, 43 і 44 визначено як «дворучки». Отримані результати оцінювали загальноприйнятим методом статистичного аналізу. Результати. Виділено сорти і зразки з високим вмістом білка – ‘Джованна’, ‘Софіївський’, № 14, 43, 54 і 55; з високою калорійністю м’якуша – ‘Аполлон’, № 14, 27, 33, 43 і 57 (можуть бути вихідним матеріалом у процесі створення високопоживних сортів для потреб харчової промисловості). Щодо елементів харчової цінності, то накопичення білків у м’якуші часнику озимого нестрілкуючого було на 4,1 та 20,9% більшим ніж в озимого стрілкуючого та ярого відповідно. Найвищий уміст жирів відзначено у м’якуші озимого стрілкуючого та ярого підвидів. Найбільше вуглеводів накопичив часник ярої форми, найменше – озимий нестрілкуючий. Водночас показник енергетичної цінності ярого часнику становив 130,03 ккал/100 г сирої маси м’якуша, що на 3,1 та 12,6% вище ніж у озимого стрілкуючого та озимого нестрілкуючого підвидів. Висновки. У результаті досліджень виявлено, що за вмістом білків у м’якуші озимий часник істотно переважав ярий. За вмістом жирів різниця була незначною. Помітно більшою кількістю вуглеводів, а тому й найвищою калорійністю характеризувався м’якуш часнику ярої форми.

Purpose. To evaluate the quality indicators of spring barley seeds grown under different soil and climatic conditions. Methods. Laboratory, calculation and statistical methods were used during the research, analysis and synthesis methods were used to draw conclusions. Results. As a result of research, the dependence of spring barley quality indicators, namely: grain uniformity and protein content, on soil and climatic zones and growing conditions was revealed. Thus, grain uniformity ranged from 86.7% (high, Polissia) to 95.1% (very high, Forest Steppe) in the different test years. In 2021, thanks to favorable meteorological conditions during the growing season, its indicators increased by 4.3% in the Steppe, 4.6% in the Forest Steppe and almost 6.0% in Polissia compared to 2020. On average, the uniformity of grain grown in different bran­ches of UIPVE increased by 5.6%. The maximum values were obtained for the varieties ‘Avus’ – 93.9% (Steppe), ‘Novyi Svitanok’ – 94.5–96.6% (Polissia, Forest Steppe). Depending on the soil and climate zone and the year of the experiment, the protein content in the grain varied from 10.9 (low, Steppe) to 13.4% (medium, Forest Steppe). On ave­rage, this indicator decreased by 2.5% in 2021 compared to 2020, and only in the Polissia zone it increased by 2.6%. The highest protein content was found in the varieties ‘Istr’ – 13.5–13.9% (Steppe and Forest Steppe) and ‘Hercules’ – 13.4% (Polissia). The varieties ‘Amadei’, ‘Istr’ and ‘Novyi Svitanok’ combined both economic and valuable traits. Optimum air temperature and high grain uniformity cont­ribute to increasing the yield of spring barley. At the same time, during the formation of a high yield in the culture, the protein content in the grain decreases. Conclusions. It was revealed that, on average, in 2020–2021, the uniformity of spring barley grain was 92.3% (Steppe), 95.4% (Forest Steppe) and 93.2% (Polissia); the protein content in the grains was 11.8% (Steppe), 12.4% (Forest Steppe) and 11.6% (Polissia). The formation of quality indicators of spring barley seeds was influenced by the growing conditions in the relevant soil and climatic zone. | Мета. Оцінити якісні показники зерна сортів ячменю ярого, вирощуваного в різних ґрунтово-кліматичних умовах. Методи. Під час досліджень використовували лабораторний, розрахунковий і статистичний методи, для підготовки висновків – аналізу та синтезу. Результати. У результаті досліджень 2020–2021 рр. вдалося виявити вплив ґрунтово-кліматичних зон (Степу, Лісостепу й Полісся) та умов вирощування на такі показники якості різних сортів ячменю ярого, як вирівняність зерна і вміст білка. Так, вирівняність у різні роки випробувань коливалася від 86,7 (висока, Полісся) до 95,1% (дуже висока, Лісостеп). 2021 року завдяки сприятливим метеорологічним умовам періоду вегетації її показники вдалося збільшити, порівнюючи з 2020 р., на 4,3% у Степу, 4,6% в Лісостепу та майже на 6,0% у Поліссі. У середньому вирівняність зерна, вирощеного в різних філіях УІЕСР, зросла на 5,6%. Максимальні її значення отримано для сортів ‘Avus’ – 93,9% (Степ), ‘Novyi Svitanok’ – 94,5–96,6% (Полісся, Лісостеп). Залежно від ґрунтово-кліматичної зони та року випробування вміст білка в зерні варіювався від 10,9 (низький, Степ) до 13,4% (середній, Лісостеп). У середньому цей показник знижувався у 2021 р. на 2,5% проти 2020 р., і лише в зоні Полісся зафіксували його збільшення на 2,6%. Найвищий уміст білка виявлено в сортів ‘Істр’ – 13,5–13,9% (Степ і Лісостеп) та ‘Геркулес’ – 13,4% (Полісся). Сорти ‘Амадей’, ‘Істр’ і ‘Novyi Svitanok’ поєднали обидві господарсько-цінні ознаки. Оптимальна температура повітря та висока вирівняність сприяють збільшенню врожайності ячменю ярого. Водночас під час формування високого врожаю в культурі знижується вміст білка в зерні. Висновки. У середньому за 2020–2021 рр. вирівняність зерна ячменю ярого становила 92,3% (Степ), 95,4% (Лісостеп) і 93,2% (Полісся); вміст білка в насінні – 11,8% (Степ), 12,4% (Лісостеп) і 11,6% (Полісся). На формування якісних показників насіння ячменю ярого впливали умови вирощування, що склалися у відповідній ґрунтово-кліматичній зоні.

Мета. Оцінити якісні показники зерна сортів ячменю ярого, вирощуваного в різних ґрунтово-кліматичних умовах. Методи. Під час досліджень використовували лабораторний, розрахунковий і статистичний методи, для підготовки висновків – аналізу та синтезу. Результати. У результаті досліджень 2020–2021 рр. вдалося виявити вплив ґрунтово-кліматичних зон (Степу, Лісостепу й Полісся) та умов вирощування на такі показники якості різних сортів ячменю ярого, як вирівняність зерна і вміст білка. Так, вирівняність у різні роки випробувань коливалася від 86,7 (висока, Полісся) до 95,1% (дуже висока, Лісостеп). 2021 року завдяки сприятливим метеорологічним умовам періоду вегетації її показники вдалося збільшити, порівнюючи з 2020 р., на 4,3% у Степу, 4,6% в Лісостепу та майже на 6,0% у Поліссі. У середньому вирівняність зерна, вирощеного в різних філіях УІЕСР, зросла на 5,6%. Максимальні її значення отримано для сортів ‘Avus’ – 93,9% (Степ), ‘Novyi Svitanok’ – 94,5–96,6% (Полісся, Лісостеп). Залежно від ґрунтово-кліматичної зони та року випробування вміст білка в зерні варіювався від 10,9 (низький, Степ) до 13,4% (середній, Лісостеп). У середньому цей показник знижувався у 2021 р. на 2,5% проти 2020 р., і лише в зоні Полісся зафіксували його збільшення на 2,6%. Найвищий уміст білка виявлено в сортів ‘Істр’ – 13,5–13,9% (Степ і Лісостеп) та ‘Геркулес’ – 13,4% (Полісся). Сорти ‘Амадей’, ‘Істр’ і ‘Novyi Svitanok’ поєднали обидві господарсько-цінні ознаки. Оптимальна температура повітря та висока вирівняність сприяють збільшенню врожайності ячменю ярого. Водночас під час формування високого врожаю в культурі знижується вміст білка в зерні. Висновки. У середньому за 2020–2021 рр. вирівняність зерна ячменю ярого становила 92,3% (Степ), 95,4% (Лісостеп) і 93,2% (Полісся); вміст білка в насінні – 11,8% (Степ), 12,4% (Лісостеп) і 11,6% (Полісся). На формування якісних показників насіння ячменю ярого впливали умови вирощування, що склалися у відповідній ґрунтово-кліматичній зоні.

Purpose. Study of the dynamics of formation of biometric indicators, biomass yield and energy potential of sorghum varieties in the conditions of the Central ForestSteppe of Ukraine. Methods. Field, laboratory and statistical methods were used. Five registered varieties of sorghum, viz: ‘Huliver’, ‘Dovista’, ‘Zubr’, ‘Su’ and ‘Tsukrove’ served as the object of research. The measurement of biometric indicators of plants, the calculation of biomass yield and energy potential were carried out in accordance with approved scientific and methodological recommendations. Results. The most rapid growth in height of sorghum was observed during the interphases of “seedling – leaf-tube formation and leaf-tube formation – flowering”. At the end of the growing season, plants of the varieties ‘Huliver’ (237.2–245.1 cm), ‘Tsukrove’ (218.0–227.2 cm) and ‘Dovista’ (205.6–220.9 cm) were the tallest. ‘Hulliver’, ‘Tsukrove’ and ‘Zubr’ were characterized by the largest photosynthetic leaf area, they produced the largest biomass and were characterized by the highest energy efficiency of cultivation in terms of energy productivity (EPс equal to or greater than 60.0 GJ/ha) and energy efficiency coefficient (Kee equal to or greater than 4.0). Conclusions. The highest biomass yield by dry residue was found in the sorghum varieties ‘Huliver’ (15.4 t/ha), ‘Tsukrove’ (15.2 t/ha) and ‘Zubr’ (12.5 t/ha). The same varieties were characterized by high energy productivity (the difference between the energy stored in biomass and the energy used to produce it) – 65.3, 64.9 and 56.8 GJ/ha respectively, with a Kee value of 4.0 or more, which characterizes the average level of biomass production efficiency. | Мета. Вивчення динаміки формування біометричних показників, урожайності біомаси та енергетичного потенціалу рослин сортів сорго цукрового в умовах Центрального Лісостепу України. Методи. Використовували польовий, лабораторний і статистичний методи. Об’єктом досліджень слугували п’ять зареєстрованих сортів сорго цукрового, а саме: ‘Гулівер’, ‘Довіста’, ‘Зубр’, ‘Су’ та ‘Цукрове’. Вимірювання біометричних показників рослин, облік урожайності біомаси й енергетичного потенціалу здійснювали відповідно до затверджених науково-методичних рекомендацій. Результати. Найшвидший ріст сорго цукрового у висоту відмічено в такі міжфазні періоди, як сходи–вихід у трубку та вихід у трубку–цвітіння. На час закінчення вегетації рослини сортів ‘Гулівер’ (237,2–245,1 см), ‘Цукрове’ (218,0–227,2 см) й ‘Довіста’ (205,6–220,9 см) переважали над іншими за висотою. Найбільшою площею листкової фотосинтезуючої поверхні характеризувалися ‘Гулівер’, ‘Цукрове’ й ‘Зубр’, вони ж сформували найбільшу біомасу й відзначилися найвищою енергетичною ефективністю вирощування за показниками енергопродуктивності (EPс дорівнює або більше ніж 60,0 ГДж/га) та коефіцієнтом енергоефективності (Кее дорівнює або більше ніж 4,0). Висновки. Найбільшу врожайність біомаси за сухим залишком виявлено в сортів сорго цукрового ‘Гулівер’ (15,4 т/га), ‘Цукрове’ (15,2 т/га) та ‘Зубр’ (12,5 т/га). Ці ж сорти вирізнялися високою енергопродуктивністю (різницею між накопиченою в біомасі енергією та енергією, витраченою на її виробництво) – 65,3; 64,9 і 56,8 ГДж/га відповідно, зі значенням Кее 4,0 або більше, що характеризує середній рівень ефективності виробництва біомаси.

Мета. Вивчення динаміки формування біометричних показників, урожайності біомаси та енергетичного потенціалу рослин сортів сорго цукрового в умовах Центрального Лісостепу України. Методи. Використовували польовий, лабораторний і статистичний методи. Об’єктом досліджень слугували п’ять зареєстрованих сортів сорго цукрового, а саме: ‘Гулівер’, ‘Довіста’, ‘Зубр’, ‘Су’ та ‘Цукрове’. Вимірювання біометричних показників рослин, облік урожайності біомаси й енергетичного потенціалу здійснювали відповідно до затверджених науково-методичних рекомендацій. Результати. Найшвидший ріст сорго цукрового у висоту відмічено в такі міжфазні періоди, як сходи–вихід у трубку та вихід у трубку–цвітіння. На час закінчення вегетації рослини сортів ‘Гулівер’ (237,2–245,1 см), ‘Цукрове’ (218,0–227,2 см) й ‘Довіста’ (205,6–220,9 см) переважали над іншими за висотою. Найбільшою площею листкової фотосинтезуючої поверхні характеризувалися ‘Гулівер’, ‘Цукрове’ й ‘Зубр’, вони ж сформували найбільшу біомасу й відзначилися найвищою енергетичною ефективністю вирощування за показниками енергопродуктивності (EPс дорівнює або більше ніж 60,0 ГДж/га) та коефіцієнтом енергоефективності (Кее дорівнює або більше ніж 4,0). Висновки. Найбільшу врожайність біомаси за сухим залишком виявлено в сортів сорго цукрового ‘Гулівер’ (15,4 т/га), ‘Цукрове’ (15,2 т/га) та ‘Зубр’ (12,5 т/га). Ці ж сорти вирізнялися високою енергопродуктивністю (різницею між накопиченою в біомасі енергією та енергією, витраченою на її виробництво) – 65,3; 64,9 і 56,8 ГДж/га відповідно, зі значенням Кее 4,0 або більше, що характеризує середній рівень ефективності виробництва біомаси.

Purpose. To evaluate new varieties of high oleic common sunflower (Helianthus annuus L.) according to the main economic and quality indicators: yield, disease resistance, oleic acid, oil and protein content. Methods. The qualification examination of common sunflower varieties for suita­bility for distribution in Ukraine (SVD) was carried out at the research stations of the Ukrainian Institute for Plant Variety Examination within the soil­climatic zones of the Steppe and Forest­Steppe in 2021–2022. The research was conducted in accordance with the “Methodology of qualification examination of plant varieties for suitability for distribution in Ukraine (general part)” and “Methodology of examination of plant varieties of technical and forage group for suitability for distribution in Ukraine”. Results. New common sunflower varieties ‘LG50475’, ‘ОКLLАОМА’, ‘P64HЕ418’, ‘RGТ CHARLLОТТE CL’, ‘SY DIEGO CLP’, ‘F4987VО’, ‘N4H422 KL’, ‘LG50779 SХ’, ‘SUBЕО’ and ‘SY FЕNОМЕNО’, which are included in the State Register of Plant Varieties Suitab­le for Distribution in Ukraine, were analyzed for varietal potential in terms of economically valuable traits such as productivity, oleic acid and oil content. In 2021–2022, the Fo­rest­Steppe zone prevailed over the others in terms of yield indicators. The highest values among the investigated varieties were shown by ‘LG50475’ (2.61–3.99 t/ha), ‘OKLLAOMA’ (2.73–3.89 t/ha) and ‘LG50779 SH’ (2.50–3.57 t/ha). The highest content of oleic acid (quality indicator) was recorded for ‘P64HE418’ – 86.4% in the Steppe zone and 87.3% in the Forest­Steppe zone; ‘LG50475’ and ‘SY DIEGO CLP’ – 87.3% each in the Forest­Steppe zone. Conclusions. According to the results of the varietal suitability test, all the varieties studied are recommended for cultivation in the Steppe and Forest­Steppe zones. The maximum oil content was obtained in the seeds of the variety ‘OKLLAOMA’ (50.9% in Steppe and 52.0% in Forest­Steppe). The highest protein content was found in the seeds of ‘RGТ CHARLLOTTE CL’ (18.0% in the Steppe zone) and ‘P64HE418’ (15.8% in the Forest­Steppe zone). The maximum oil yield per hectare (1.78 t/ha for each of the varieties ‘OKLLAOMA’, ‘SY FENOMENO’ and ‘SUBEO’) was obtained in the Forest­Steppe zone, due to the better yield and oil content in this soil­climatic zone. | Мета. Оцінити нові сорти високоолеїнового соняшнику однорічного (Helianthus annuus L.) за основними господарсько­цінними показниками: врожайністю, стійкістю проти хвороб, умістом олеїнової кислоти, олії та білка. Методи. Кваліфікаційну експертизу сортів соняшнику однорічного на придатність до поширення в Україні (ПСП) проводили в пунктах досліджень Українського інституту експертизи сортів рослин в межах ґрунтово­кліматичних зон Степу та Лісостепу впродовж 2021–2022 рр. Дослідження здійснювали відповідно до «Методики проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність до поширення в Україні (Загальна частина)» та «Методики проведення експертизи сортів рослин групи технічних та кормових на придатність до поширення в Україні». Результати. Внесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, нові сорти соняшнику однорічного ‘LG50475’, ‘ОКLLАОМА’, ‘P64HЕ418’, ‘RGТ CHARLLОТТE CL’, ‘SY DIEGO CLP’, ‘F4987VО’, ‘N4H422 KL’, ‘LG50779 SХ’, ‘SUBЕО’ та ‘SY FЕNОМЕNО’ проаналізовано за сортовим потенціалом з огляду на такі господарсько­цінні ознаки, як урожайність, уміст олеїнової кислоти та олії. Впродовж 2021–2022 рр. зона Лісостепу переважала над іншими за показниками врожайності. Найвищі її значення серед досліджуваних сортів продемонстрували ‘LG50475’ (2,61–3,99 т/га), ‘ОКLLАОМА’ (2,73–3,89 т/га) та ‘LG50779 SХ’ (2,50–3,57 т/га). Найбільшим умістом олеїнової кислоти (показник якості) відзначилися ‘P64HЕ418’ – 86,4% в зоні Степу та 87,3% в зоні Лісостепу; ‘LG50475’ та ‘SY DIEGO CLP’ – по 87,3% в зоні Лісостепу. Висновки. За результатами кваліфікаційної експертизи на придатність сорту для поширення всі досліджувані сорти рекомендовано до вирощування у степовій і лісостеповій зонах. Максимальний уміст олії одержано в насінні сорту ‘OKLLAOMA’ (50,9%  у Степу та 52,0% в Лісостепу). Найбільше білка – в насінні ‘RGТ CHARLLОТТE CL’ (18,0% у зоні Степу) та ‘P64HЕ418’ (15,8% у зоні Лісостепу). Максимальний збір олії з гектара (по 1,78 т/га в сортів ‘ОКLLАОМА’, ‘SY FЕNОМЕNО’ та ‘SUBЕО’) отримано в Лісостепу, що зумовлено ліпшими врожайністю та вмістом олії саме в цій ґрунтово-кліматичній зоні.

Мета. Оцінити нові сорти високоолеїнового соняшнику однорічного (Helianthus annuus L.) за основними господарсько­цінними показниками: врожайністю, стійкістю проти хвороб, умістом олеїнової кислоти, олії та білка. Методи. Кваліфікаційну експертизу сортів соняшнику однорічного на придатність до поширення в Україні (ПСП) проводили в пунктах досліджень Українського інституту експертизи сортів рослин в межах ґрунтово­кліматичних зон Степу та Лісостепу впродовж 2021–2022 рр. Дослідження здійснювали відповідно до «Методики проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність до поширення в Україні (Загальна частина)» та «Методики проведення експертизи сортів рослин групи технічних та кормових на придатність до поширення в Україні». Результати. Внесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, нові сорти соняшнику однорічного ‘LG50475’, ‘ОКLLАОМА’, ‘P64HЕ418’, ‘RGТ CHARLLОТТE CL’, ‘SY DIEGO CLP’, ‘F4987VО’, ‘N4H422 KL’, ‘LG50779 SХ’, ‘SUBЕО’ та ‘SY FЕNОМЕNО’ проаналізовано за сортовим потенціалом з огляду на такі господарсько­цінні ознаки, як урожайність, уміст олеїнової кислоти та олії. Впродовж 2021–2022 рр. зона Лісостепу переважала над іншими за показниками врожайності. Найвищі її значення серед досліджуваних сортів продемонстрували ‘LG50475’ (2,61–3,99 т/га), ‘ОКLLАОМА’ (2,73–3,89 т/га) та ‘LG50779 SХ’ (2,50–3,57 т/га). Найбільшим умістом олеїнової кислоти (показник якості) відзначилися ‘P64HЕ418’ – 86,4% в зоні Степу та 87,3% в зоні Лісостепу; ‘LG50475’ та ‘SY DIEGO CLP’ – по 87,3% в зоні Лісостепу. Висновки. За результатами кваліфікаційної експертизи на придатність сорту для поширення всі досліджувані сорти рекомендовано до вирощування у степовій і лісостеповій зонах. Максимальний уміст олії одержано в насінні сорту ‘OKLLAOMA’ (50,9%  у Степу та 52,0% в Лісостепу). Найбільше білка – в насінні ‘RGТ CHARLLОТТE CL’ (18,0% у зоні Степу) та ‘P64HЕ418’ (15,8% у зоні Лісостепу). Максимальний збір олії з гектара (по 1,78 т/га в сортів ‘ОКLLАОМА’, ‘SY FЕNОМЕNО’ та ‘SUBЕО’) отримано в Лісостепу, що зумовлено ліпшими врожайністю та вмістом олії саме в цій ґрунтово-кліматичній зоні.

Purpose. To determine the peculiarities of yield and seed quality formation of varieties of linseed (Linum humile Mill.) in the conditions of the Western Forest Steppe of Ukraine. Methods. The research was conducted in 2020–2021 at the experimental field of the Khmelnytskyi branch of the Ukrainian Institute for Plant Varieties Examination (Trebukhivtsi village, Letychivskyi district, Khmelnytskyi region). Sowing was carried out in the second decade of April, the sowing rate was 8.0 million seeds per hectare. Subjects of the research were oil flax varieties ‘Orfei’, ‘Svitlozir’ and ‘Vodohrai’. The experimental design, evaluation of material, phenological observations and biometric measurements of plants, harvesting were carried out in accordance with the “Methodology for the qualification examination of plant varieties of the technical and fodder group for suitability for distribution in Ukraine”. The quality indicators of linseed were determined according to the “Methodology of qualification examination of plant varieties for suitability for distribution in Ukraine”. Results. The optimal conditions of the Western Forest Steppe of Ukraine contributed to the timely onset of the phenological phases of growth and development, as well as to the insignificant variation in the duration of the vegetation period (from 96 to 99 days) of the flax plants. Productivity was assessed using indicators such as the number of pods and the weight of seeds per plant. Under the condition of sowing on 25 April and the sowing rate of 8.0 million seeds per hectare, the highest yield was characterised by the variety “Svitlozir” (1.45 t/ha), the lo­west – ‘Orfei’ (0.8 t/ha). The varieties ‘Orfei’, ‘Svitlozir’ and ‘Vodohrai’ were evaluated by biochemical indicators and the content of crude protein, oil and fatty acids (palmitic, stearic, oleic, linoleic, linolenic, gondoic, eicosapentaenoic and erucic) was determined. Thus, ‘Orfei’ was characterised by the highest amount of protein in the seeds – 24.15%; ‘Svitlozir’ had an indicator of 22.74%; ‘Vodohrai’ – 22.26%. A high percentage of oil in the total dry matter was found in ‘Vodohrai’ – 45.6%, which is 2.19% more than in ‘Orfei’. The content of linolenic acid varied from 45.703 (‘Orfei’) to 48.261% (‘Svitlozir’) and erucic acid was not detected in any of the varieties during the study. Conclusions. The varieties ‘Orfei’, ‘Svitlozir’ and ‘Vodohrai’ were characterised by more than 35% oil content in seeds, which meets the requirements of State Standard 7577:2014 and ensures the quality of marketable oil flax products. | Мета. Встановити особливості формування врожайності та якості насіння сортів льону олійного (Linum humile Mill.) в умовах Західного Лісостепу України. Методи. Дослідження проводили впродовж 2020–2021 рр. на дослідному полі Хмельницької філії Українського інституту експертизи сортів рослин (с. Требухівці, Летичівський р­н, Хмельницька обл.). Сівбу здійснювали в другій декаді квітня, норма висіву насіння – 8 млн шт./га. Предметом досліджень були сорти льону олійного ‘Орфей’, ‘Світлозір’ і ‘Водограй’. Закладання дослідів, оцінювання матеріалу, фенологічні спостереження та біометричні вимірювання рослин, збирання врожаю виконували відповідно до «Методики проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин групи технічних і кормових на придатність до поширення в Україні». Показники якості насіння льону олійного визначали згідно з «Методикою проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність до поширення в Україні». Результати. Оптимальні умови Західного Лісостепу України сприяли своєчасному настанню фенологічних фаз росту та розвитку, а також несуттєвому варіюванню тривалості періоду вегетації (від 96 до 99 діб) рослин льону олійного. Їхню продуктивність оцінювали за такими показниками, як кількість коробочок і маса насіння з однієї рослини. За умови сівби 25 квітня та норми висіву насіння 8,0 млн шт./га найвищою врожайністю характеризувався сорт ‘Світлозір’ (1,45 т/га), найнижчою – ‘Орфей’ (0,8 т/га). Оцінювання за біохімічними показниками та визначення вмісту сирого протеїну, олії й жирних кислот (пальметинової, стеаринової, олеїнової, лінолевої, ліноленової, гондоїнової, ейкозенової та ерукової) здійснювали для сортів ‘Орфей’, ‘Світлозір’ і ‘Водограй’. Так, ‘Орфей’ характеризувався найбільшою кількістю білка в насінні – 24,15%; ‘Світлозір’ мав показник 22,74%; ‘Водограй’ – 22,26%. Високою часткою олії в перерахунку на абсолютно суху речовину відзначився ‘Водограй’ – 45,6%, що на 2,19% більше ніж в сорту ‘Орфей’. Уміст ліноленової кислоти варіювався від 45,703 (‘Орфей’) до 48,261% (‘Світлозір’), а ерукову протягом досліджень не виявлено в жодному з сортів. Висновки. Сорти ‘Орфей’, ‘Світлозір’ і ‘Водограй’ характеризувалися понад 35%­м умістом олії в насінні, що відповідає вимогам ДСТУ 7577:2014, та забезпечили якість товарної продукції льону олійного.

Мета. Встановити особливості формування врожайності та якості насіння сортів льону олійного (Linum humile Mill.) в умовах Західного Лісостепу України. Методи. Дослідження проводили впродовж 2020–2021 рр. на дослідному полі Хмельницької філії Українського інституту експертизи сортів рослин (с. Требухівці, Летичівський р­н, Хмельницька обл.). Сівбу здійснювали в другій декаді квітня, норма висіву насіння – 8 млн шт./га. Предметом досліджень були сорти льону олійного ‘Орфей’, ‘Світлозір’ і ‘Водограй’. Закладання дослідів, оцінювання матеріалу, фенологічні спостереження та біометричні вимірювання рослин, збирання врожаю виконували відповідно до «Методики проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин групи технічних і кормових на придатність до поширення в Україні». Показники якості насіння льону олійного визначали згідно з «Методикою проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність до поширення в Україні». Результати. Оптимальні умови Західного Лісостепу України сприяли своєчасному настанню фенологічних фаз росту та розвитку, а також несуттєвому варіюванню тривалості періоду вегетації (від 96 до 99 діб) рослин льону олійного. Їхню продуктивність оцінювали за такими показниками, як кількість коробочок і маса насіння з однієї рослини. За умови сівби 25 квітня та норми висіву насіння 8,0 млн шт./га найвищою врожайністю характеризувався сорт ‘Світлозір’ (1,45 т/га), найнижчою – ‘Орфей’ (0,8 т/га). Оцінювання за біохімічними показниками та визначення вмісту сирого протеїну, олії й жирних кислот (пальметинової, стеаринової, олеїнової, лінолевої, ліноленової, гондоїнової, ейкозенової та ерукової) здійснювали для сортів ‘Орфей’, ‘Світлозір’ і ‘Водограй’. Так, ‘Орфей’ характеризувався найбільшою кількістю білка в насінні – 24,15%; ‘Світлозір’ мав показник 22,74%; ‘Водограй’ – 22,26%. Високою часткою олії в перерахунку на абсолютно суху речовину відзначився ‘Водограй’ – 45,6%, що на 2,19% більше ніж в сорту ‘Орфей’. Уміст ліноленової кислоти варіювався від 45,703 (‘Орфей’) до 48,261% (‘Світлозір’), а ерукову протягом досліджень не виявлено в жодному з сортів. Висновки. Сорти ‘Орфей’, ‘Світлозір’ і ‘Водограй’ характеризувалися понад 35%­м умістом олії в насінні, що відповідає вимогам ДСТУ 7577:2014, та забезпечили якість товарної продукції льону олійного.

Purpose. To determine the effect of surface soil tillage, carried out with the help of various agricultural machines, on its weediness, the intensity of decomposition of plant residues of winter barley and the yield of the next crop (winter wheat variety ‘Duma Odeska’). Methods. General scientific, special, field, mathematical-statistical and computationalcomparative methods were used in the research. Results. In the conditions of oversaturation of crop rotations and application of resource-saving cultivation technologies, the use of new tools for surface tillage with its simultaneous crushing, cutting of the root system of weeds and crop residues, their partial wrapping and mulching of the field surface is relevant. In 2021–2022, the greatest decomposition of winter barley stubble was observed 21 days after surface tillage with the DUCAT RST-6 rotary harrow – on average 5.1–6.5% higher values than when using the DUCAT UVT-6 vertical tillage harrow and the DUCAT-2.5 short disc harrow. The DUCAT RST-6 caused the highest weed and carrion seed germination (30–37 pcs/m2 ), the DUCAT-2.5 the lowest (13–18 pcs/m2 ). The highest grain yield of winter wheat of the variety ‘Duma Odeska’ (5.63 t/ha) in the years 2022–2023 was achieved by surface stubble cultivation with the DUCAT-2.5 implement. Conclusions. According to the results of the conducted researches it was established that the stubble tillage with the rotary harvester DUCAT RST-6 immediately after the harvest of the preceding crop (winter barle) is the most favourable for the germination of carrion and weed seeds. | Мета. Визначити вплив поверхневого обробітку ґрунту, який виконують за допомогою різних сільськогосподарських машин, на його забур’яненість, інтенсивність розкладання рослинних решток ячменю озимого та врожайність наступної культури (пшениці озимої сорту ‘Дума одеська’). Методи. У процесі досліджень послуговувалися  загальнонауковими, спеціальними, польовими, математично-статистичними та розрахунково-порівняльними методами. Результати. В умовах перенасичення сівозмін зерновими культурами та застосування ресурсоощадних технологій вирощування актуальним є використання нових знарядь для поверхневого стерньового оброб ітку ґрунту з одночасним його кришенням, підрізанням кореневої системи бур’янів і пожнивних залишків, частковим їх загортанням і мульчуванням поверхні поля. Упродовж 2021–2022 рр. найбільше розкладання стерні ячменю озимого спостерігали через 21 добу після поверхневого обробітку ґрунту ротаційним подрібнювачем DUCAT RST-6 – у середньому на 5,1–6,5% вищі значення, ніж за використання борони вертикального обробітку DUCAT UVT-6 та короткої дискової борони-лущильника DUCAT-2,5. Найсильніше проростання насіння бур’янів і падалиці (30–37 шт./м2 ) провокував DUCAT RST-6, найслабше (13–18 шт./м2 ) – DUCAT-2,5. Максимальну врожайність зерна пшениці озимої сорту ‘Дума одеська’ (5,63 т/га) у 2022–2023 рр. отримано за поверхневого стерньового обробітку ґрунту агрегатом DUCAT-2,5. Висновки. За результатами проведених досліджень визначено, що стерньовий обробіток ґрунту ротаційним подрібнювачем (ножем-ротором) DUCAT RST-6 відразу після збирання попередника (ячменю звичайного озимого типу розвитку) є найсприятливішим для проростання насіння падалиці й бур’янів.

Мета. Визначити вплив поверхневого обробітку ґрунту, який виконують за допомогою різних сільськогосподарських машин, на його забур’яненість, інтенсивність розкладання рослинних решток ячменю озимого та врожайність наступної культури (пшениці озимої сорту ‘Дума одеська’). Методи. У процесі досліджень послуговувалися  загальнонауковими, спеціальними, польовими, математично-статистичними та розрахунково-порівняльними методами. Результати. В умовах перенасичення сівозмін зерновими культурами та застосування ресурсоощадних технологій вирощування актуальним є використання нових знарядь для поверхневого стерньового оброб ітку ґрунту з одночасним його кришенням, підрізанням кореневої системи бур’янів і пожнивних залишків, частковим їх загортанням і мульчуванням поверхні поля. Упродовж 2021–2022 рр. найбільше розкладання стерні ячменю озимого спостерігали через 21 добу після поверхневого обробітку ґрунту ротаційним подрібнювачем DUCAT RST-6 – у середньому на 5,1–6,5% вищі значення, ніж за використання борони вертикального обробітку DUCAT UVT-6 та короткої дискової борони-лущильника DUCAT-2,5. Найсильніше проростання насіння бур’янів і падалиці (30–37 шт./м2 ) провокував DUCAT RST-6, найслабше (13–18 шт./м2 ) – DUCAT-2,5. Максимальну врожайність зерна пшениці озимої сорту ‘Дума одеська’ (5,63 т/га) у 2022–2023 рр. отримано за поверхневого стерньового обробітку ґрунту агрегатом DUCAT-2,5. Висновки. За результатами проведених досліджень визначено, що стерньовий обробіток ґрунту ротаційним подрібнювачем (ножем-ротором) DUCAT RST-6 відразу після збирання попередника (ячменю звичайного озимого типу розвитку) є найсприятливішим для проростання насіння падалиці й бур’янів.